ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ХІРУРГІЇ

Принципи передопераційної
підготовки хворих на
гострий живіт

Виконав студент 2 групи 6 курса

Рябоконь Артур
ВСТУП
Передопераційна підготовка хворих на гостру
абдомінальнупатологією має бути інтенсивною та
нетривалою.

Лікар повинен пам'ятати, що усунення патологічного

вогнища саме собою є реанімаційним посібником.
Дуже важливим етапом надання дієвої допомоги цим хворим
є встановлення правильного діагнозу, який визначає обсяг
оперативної допомоги та ступінь хірургічного ризику,
адекватність передопераційної підготовки (остання
забезпечується спільно з анестезіологом).
Дуже важливим у виконанні обсягу оперативної допомоги є вибір методу
знеболювання. Неприпустимим на сьогодні є застосування місцевої анестезії
або маскового наркозу у хворих нагострою абдомінальною патологією.
До надання невідкладної хірургічної допомоги хворим із гострою
абдомінальною патологією повинні залучатися найдосвідченіші хірурги.
Неприпустимим є виконання цих оперативних втручань хірургами-
початківцями. Однак з цього не випливає, що молоді хірурги не повинні
залучатися до виконання оперативних втручань, але їх дії повинні
контролюватись досвідченими хірургами.
Постійне вдосконалення знань, набуття хірургічного досвіду, вдосконалення
хірургічної техніки, точний вибір оперативної допомоги в ситуації, що
склалася, постійний аналіз допущених помилок при наданні допомоги
хворим дозволяють не допускати повторення помилок, що спричинили
післяопераційні ускладнення, і зберігати життя багатьом пацієнтам.
При наданні невідкладної хірургічної допомоги
неухильним правилом має бути ізоляція хворого з
гнійними ускладненнями до спеціалізованих
відділень, де концентруються хворі на гнійні
захворювання.
Слід також пам'ятати, що при гострій хірургічній
абдомінальній патології велику роль у виникненні
ускладнень грає анаеробна неспоутворююча
мікрофлора, що вимагає раціонального застосування
антибіотиків та антисептиків з урахуванням
чутливості до них мікрофлори
ВОДНО-СОЛЬОВИЙ БАЛАНС
Важливим етапом передопераційної підготовки є забезпечення водно-сольової рівноваги
та КОС. Їх порушення є причиною багатьох ускладнень у хворих із «гострим животом».
Існує дві форми порушень водного балансу при «гострому животі»:
1) перерозподіл води у водних секторах тіла у зв'язку із зміною співвідношення
електролітів;
2) справжній дефіцит або надлишок води, обумовлений невідповідністю надходження та
виведення води.
Найбільш доступним контролем водного балансу є зважування хворого, яке проводять
кілька разів на день. Об'єм екзогенної води і рідин, що вводяться внутрішньовенно,
підрахувати неважко.
Кількість рідини, що надходить з їжею, може бути визначенаприблизно: воно становить
2/3 кількості прийнятої їжі при звичайному змішаному харчуванні. При підрахунку води,
що виділяється, враховують кількість сечі, яку легко виміряти, перспірацію, втрату
рідини з блювотними масами, екскрементами і т.д.
Кількість рідини, що вводиться в передопераційний період, розраховують наступним
чином. Позаниркові втрати рідини визначають за формулою
Темп невідчутних втрат води становить середньому 46 мл/ч,або
1000 мл/добу. У лихоманливих хворих температурна
корекціяцієї величини – 12,6% на кожний градус вище за 37 °С.
Цю кількість потрібно додати до обсягу води, необхідного для
нормальної функції нирок, який визначають за такою
формулою:

З урахуванням утворення 300 мл/добу ендогенної води потреба в

рідині становить 1700 мл на день операції, 2400 мл – у 1-й день
після неї та 2550 мл – на 2-й та в наступні дні. До цієї кількості
додають обсяг рідини, що виділяється зі шлунка, по дренажах і т.п.
Тому передопераційна підготовка включає методи інтенсивної терапії та
спрямована на нормалізацію функцій зовнішнього дихання та кровообігу,
відновлення порушеного водно-електролітного обміну, КОС, видільної
функції нирок та компенсацію недостатності ендокринних залоз.

Особливої уваги вимагають хворі з гострою хірургічною патологією, які

страждають на цукровий діабет. У хворих із декомпенсованим цукровим
діабетом активну терапію починають відразу після визначення рівня цукру
в крові чи сечі. Вона включає внутрішньо венневведення інсуліну з 5%
розчином глюкози, розчину гідрокарбонату натрію, препаратів калію,
вітамінних засобів.
Допустимий рівень глікемії протягом доби – 9,99–11,1 ммоль/л.
Бажане призначення звичайного (кристалічного) інсуліну. Хворим у стані
діабетичної коми операція протипоказана
ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНА ПІДГОТОВКА
ГОСТРОГО АПЕНДИЦИТУ
При задовільному стані та стані середньої тяжкості.

Зондове дренування шлунка, катетеризація периферичної вени, інфузійна терапія – за

показаннями, антибіотикопрофілактика (наказ МОЗ України від 29.08.08 № 502).
Сульбактомакс (цефтріаксон натрію 1000 мг + сульбактам натрію 500 мг) 1,5–3 г
внутрішньовенно одноразово за 40–60 хв до операції, післяопераційна профілактика1,5
г 2 рази на день протягом 5 днів. Мератин (орнідазол 500 мг/100 мл1–2 рази на день до
операції та внутрішньовенно 500 мг/100 мл 2 рази на наступну добу після операції).
При важкому та крайньому ступені тяжкості стані.
Хворі з ознаками ендотоксикозу з перитонітом, абсцесом при гострому деструктивному
апендициті направляються в операційну, де проводиться: зондове дренування шлунка,
катетеризація сечового міхура, погодинний контроль діурезу, катетеризація
центральної вени(частіше підключичної), вимірювання центрального венозного тиску,
профілактика тромбоемболічних ускладнень, інфузійна терапія, киснедотерапія у
формі інгаляції киснево-повітряної суміші та штучна вентиляція легень (за
показаннями), корекція супутньої патології (за показаннями).
ЗАЩЕМЛЕНА ГРИЖА. ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНА
ПІДГОТОВКА .
Ущемлені грижі, а також обґрунтована підозра на наявність багатокамерної
післяопераційної грижі є абсолютним показанням до операції, яку необхідно
виконувати не пізніше 2 годин з моменту надходження хворогоу стаціонар.
Передопераційну підготовку розпочинають із моменту вступу. Вона спрямована
на боротьбу з шоком, інтоксикацією, порушеннями водно-електролітного та
інших видів обміну, ацидозом, порушеннями серцево-судинної та дихальної
систем.
Тривалість. Передопераційна підготовка складає в середньому 30-40 хв.
Коригувальну інтенсивну терапію продовжують під час операції тау
післяопераційному періоді. Перед операцією хворому промивають шлунок та
спорожняють сечовий міхур, залишаючи в ньому катетер. Операція при
затиснутій грижі будь-якої локалізації повинні виконуватися під загальним
знеболенням. Під час передопераційної підготовки чи транспортування хворого
на операційну ущемлена грижа може самостійно вправитися. У таких випадках
за відсутності клінічних ознак перитоніту операцію скасовують, хворого
повертають до палати та встановлюють спостереження.
Якщо протягом 2 год стан його не покращується або спостерігаються клінічні ознаки
наростання перитоніту, хворого оперують, проводячи ревізію черевної порожнини.

Якщо стан пацієнта покращується, а клінічна картина має тенденцію до

покращення, спостереження продовжують до повного стихання патологічних
проявів, а хворого залишають у стаціонарі та після планового дообстеження лікують
у плановому порядку.
При тяжкому та крайньому ступені тяжкості стану хворі з ознаками перитоніту та
ендотоксикозу направляються в операційну, де проводиться зондове дренування
шлунка (у разі евакуації 400-500 мл) та більш постійне зондове дренування шлунка,
катетеризація сечового міхура, погодинний контроль діурезу, катетеризація
центральної вени (частіше підключичної), вимір центрального венозного тиску,
профілактика тромбоемболічних ускладнень, інфузійна терапія, кисневотерапія у
формі інгаляції киснево-повітряної суміші та штучна вентиляція легень (за
показаннями), корекція супутньої патології.
ПЕРИТОНІТ. ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНА
ПІДГОТОВКА .
Основним завданням передопераційної підготовки є коригування порушених
перитонітом функцій організму до рівня,у якому виконання оперативного втручання
буде безпечним для хворого.
Розраховувати на успіх коригуючої терапії можна лише за її індивідуалізації, відповідно
до особливостей захворювання (стадія перитоніту та її етіологія), наявних зрушень
гомеостазу в кожного конкретного хворого.
Для індивідуалізації терапії на всіх етапах лікування перитоніту (у тому числі у
передопераційному періоді) доцільно по можливості використання наступних
показників:
1) гемодинаміки (частота пульсу, центральний венозний тиск,АТ, а також колір
шкірних покривів, температура);
2) погодинного та добового діурезу;
3) вміст у плазмі та еритроцитах електролітів – калію, натрію, хлору
4) кислотно-лужної рівноваги;
5) вмісту загального білка та фракцій сироватки крові, величини гематокриту, а також
азотистих шлаків, залишкового азоту, сечовини, аміаку та креатиніну;
6) коагулограми;
7) бактеріологічного дослідження в ексудаті мікрофлори з вивченнян антибіограми.
УРГЕНТНА ОПЕРАЦІЯ
Передопераційна підготовка коротка (не більше 2
годин)
Виконується у приймальному відділенні:
-Електрокардіограма
-Часткова санітарна обробка
-Гоління операційного поля
-Катетеризація січового міхура
-Премедикація
-За можливості заходи зі зігрівання
потерпілого(трансфузії підігрітих до 37С
кровозамінників та компонентів крові)
ДЖЕРЕЛА

1) НЕВІДКЛАДНА ХІРУРГІЯ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ

ПОРОЖНИНИ. За редакцією академіка НАН та НАМН
України, професора Фоміна П.Д., членакореспондента
НАМН України, професора Усенко О.Ю., професора
Березницького Я.С

2) Хірургічні хвороби під редакцією професора

Грубника В.В. Одеса, Одеський мед університет