ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я

Акредитація медичного
закладу в Україні

Виконав студент 2 групи 6 курса

Рябоконь Артур
 ПОНЯТТЯ.
Державна акредитація медичного закладу — це офіційне визнання статусу
лікувального закладу, наявності у ньому умов для надання певного рівня
медико-санітарної допомоги, підтвердження відповідності встановленим
критеріям та гарантія високої якості професійної діяльності.
Акредитація ЗОЗ вважається одним зі шляхів зовнішнього контролю якості
надання медичної допомоги (п. 6 Порядку контролю якості медичної допомоги,
затвердженого наказом МОЗ від 28.09.2012 № 752 ; далі — Порядок № 752). Під
перевірку підпадає:
•
структура, процес та результати медичної допомоги;
•
організація надання медичної допомоги;
•
контроль за реалізацією управлінських рішень;
•
відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі
керівників ЗОЗ;
•
вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги;
•
забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання медичної допомоги.
Акредитацію медичного закладу проводять для того, щоб:
•
проаналізувати діяльність лікувальних закладів різного рівня,
визначити оптимальний для них порядок та обсяг медичної діяльності
за умов ефективного використання кадрового потенціалу, матеріально-
технічної бази, впровадження сучасних медичних технологій
•
забезпечити захист прав пацієнтів на отримання якісної медичної
допомоги необхідного обсягу, контролювати обсяги діяльності
медичних закладів
•
підготувати підґрунтя для поступового переходу до роботи в умовах
медичного страхування
•
оптимізувати мережу медичних закладів відповідно до наявних
матеріальних та кадрових ресурсів галузі шляхом припинення їх
діяльності або реорганізації
Дехто вважає, що ліцензування й акредитація дублюють
одне одного. Це відповідає дійсності?
— Можна дискутувати з цього приводу, але вис­новок такий:
ліцензія — це право закладу займатися певним видом
діяльності, акредитація — знак якості його роботи.

Обутують різні думки щодо того, якою має бути акредитація:

добровільною чи обов’язковою. Це принципове питання?
— У міжнародних стандартах акредитації медичних закладів
зазначено, що ця процедура зазвичай є добровільною.
Акредитація медичних закладів стала добровільною
Ще наприкінці 2017 року уряд вніс зміни до статті 16 Основ
законодавства України про охорону здоров’я та визначив, що заклади
охорони здоров’я можуть добровільно проходити акредитацію в
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Цю зміну
затвердили Законом України «Про державні фінансові гарантії
медичного обслуговування населення» від 19.10.2017 № 2168-VIII, що
набрав чинності 30 січня 2018 року.
Однак вимога щодо проходження акредитації залишалася
і в Ліцензійних умовах, і в Порядку акредитації. Ці невідповідності
нарешті усунулив 2019 році і вказані документи тепер також
визначають, що проходження акредитації — добровільне для всіх
закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності.
Пройти акредитацію можна одразу після отримання ліцензії
Акредитація закладів охорони здоров’я не обов’язкова. Але якщо
заклад все-таки бажає пройти акредитацію, це можна робити одразу
після отримання ліцензії на провадження господарської діяльності
з медичної практики. Тобто чекати два роки, як раніше, не потрібно.
Заяву можна подати хоч наступного дня після отримання ліцензії.
NB! У нормативних документах немає вимоги, згідно з якою
медзаклад зобов’язаний мати акредитаційний сертифікат, незалежно
від акредитаційної категорії, щоб укласти договір із НСЗУ.
Для проходження акредитації заклад подає заяву про проведення
акредитації та документи згідно з переліком обов’язкових документів, що
додаються до заяви про проведення акредитації.

Відповідна головна акредитаційна або акредитаційна комісія у двомісячний

строк з дня подання закладом заяви про проведення акредитації здійснює
розгляд поданих закладом документів на предмет їх відповідності переліку,
визначеному цим Порядком, та формує експертні групи для проведення оцінки
відповідності закладу стандартам акредитації. Постанова Кабінету Міністрів
України «Про затвердження Порядку акредитації закладу охорони здоров'я» від
15 липня 1997 р. № 765
АКРЕДИТАЦІЯ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ:
ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ
Тепер перелік документів для акредитації
скоротили на один документ:
•
копія положення (статуту) закладу, засвідчена
в установленому законодавством порядку
•
копії документів, що підтверджують речові
права на нерухоме майно, в якому
розташований заклад охорони здоров’я, та
копії документів, що підтверджують право
користування обладнанням, необхідним для
надання медичної допомоги, засвідчені в
установленому законодавством порядку
•
затверджена структура закладу
•
звіт про медичні кадри (за формою,
затвердженою МОЗ)
•
результати аналізу діяльності закладу щодо
якості медичної допомоги та/або
фармацевтичної діяльності, критерії її
оцінювання
 КРИТЕРІЇ ДЕРЖАВНОЇ АКРЕДИТАЦІЇ
МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ
Ці Критерії встановлюють показники досягнення закладом
стандартів державної акредитації при проведенні експертизи
відповідності закладу зазначеним стандартам з метою
подальшого визначення акредитаційної категорії або відмови в
державній акредитації закладу.
Критерієм є показник, який становить відсоткове співвідношення
набраної медичним закладом суми балів до максимально
можливої суми. На основі цього відсоткового критерія
акредитаційна комісія вирішує, до якої категорії віднести заклад,
або відмовити йому в акредитації.
Якщо відсотковий критерій закладу охорони здоров'я становить:
•
від 90% до 100% — заклад отримує вищу акредитаційну
категорію
•
від 80% до 89% включно — першу категорію
•
від 70% до 79% включно — другу категорію
Акредитаційна комісія відмовляє закладу в державній акредитації,
якщо заклад не досягнув рівня індексу безпеки, тобто не набрав
мінімального відсотка критерію (69%).
УВАГА! Акредитації не підлягають медзаклади, які
розташовані в зоні бойових дій або на тимчасово
окупованих територіях та протягом шести місяців з
припинення бойових дій. Акредитаційний сертифікат
медзакладів, строк дії якого закінчився у період воєнного
стану або за три місяці до його введення, продовжує діяти
12 місяців з визначеної дати припинення бойових дій на
відповідних територіях. Підстава: постанова КМУ «Про
внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України
від 15 липня 1997 № 765» від 13.05.2022 № 592.
 ВИСНОВКИ
Отже, процес акредитації закладів охорони здоров'я загалом
полягає у визначенні стандартів, оцінюванні їх дотримання,
аналізі та присвоєнні закладу відповідної акредитаційної
категорії.
Коли готуєтеся до акредитації, керуйтеся затвердженими
стандартами, хоч вони й дещо застарілі. Результати
оцінювання комісія вносить до експертного висновку про
відповідність закладу стандартам акредитації, в якому
зазначає пропозиції щодо акредитації закладу та присвоєння
йому на підставі затверджених МОЗ критеріїв відповідної
акредитаційної категорії (друга, перша, вища) або відмови в
акредитації.
Коли акредитаційна комісія приймає рішення присвоїти
закладу певну категорію, то безплатно видає йому
акредитаційний сертифікат. Сертифікат переважно видають на
три роки, а після сплину цього часу на заклад чекає нова
акредитація.

Якщо діяльність вашого закладу потребує акредитації, а строк

дії сертифіката закінчився або ви відкрили новий заклад і в
регіоні вже 12 місяців не ведуться бойові дії, покваптеся
подати документи до відповідної акредитаційної комісії. Так
отримаєте новий сертифікат.
 ЛІТЕРАТУРА
Зміни до Стандартів акредитації закладів охорони
здоров’я, затверджених наказом МОЗ від 14.03.2011 № 142
(далі — Стандарти акредитації; Наказ № 142).
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження
Порядку акредитації закладу охорони здоров'я» від 15
липня 1997 р. № 765
Постанова «Про внесення змін до постанови Кабінету
Міністрів України від 15 липня 1997 р. № 765» від
21.04.2023 №362
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження
Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з
медичної практики» від 2 березня 2016 р. № 285
Міжнародні стандарти акредитації (вони також
періодично змінюються, затверджено четверте їх
видання)