Практикум Стомат 5 Word

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра соціальної медицини, громадського здоров'я,

медичного та фармацевтичного права
Методичні рекомендації
до практичного заняття з дисципліни
Економіка охорони здоров’я. Маркетинг і

менеджмент в стоматології
на 5 курсі медичного факультету
кваліфікації освітньої «Магістр стоматології»
кваліфікації професійної «Лікар-стоматолог»
галузі знань 22 «Охорона здоров’я»
Спеціальності 221«Стоматологія»
Запоріжжя
1
2020
2
Склали: доцент Таранов В.В., старший викладач Петрихін В.П. ст.. викладач
Закусилова Т.О., асистент Бухало Г.О.
Методичні рекомендації обговорені на засіданні кафедри і рекомендовані до

затвердження цикловою методичною комісією
« » ___________ 2020 року. Протокол №.
Зав. кафедри, доцент О.Г. Алексєєв
Затверджені і рекомендовані до друку цикловою методичною комісією з

гігієнічних дисциплін
« __» ________ 2020 р. Протокол №
Голова комісії
ЗМІСТ
3
Передмова 3
Навчально-тематичний план дисципліни 5
Методика визначення медичної, соціальної і економічної ефективності 7
діяльності закладів охорони здоров'я.
Розробка шляхів удосконалення економічного механізму в системі 15
охорони здоров'я
Методи ціноутворення і регулювання цін в системі охорони здоров'я. 38
Методи планування в системі охорони здоров'я 56
Методика розрахунку заробітної плати медичному персоналу 64
Методика визначення страхового тарифу при добровільному медичному 78
страхуванні.
Засади маркетингу медичних послуг. Організація маркетингової 85
діяльності лікувально-профілактичних закладів.
Методи дослідження ринку охорони здоров'я 114
Методика складання бізнес-плану при організації підприємницької 138
діяльності в сфері охорони здоров'я
Методика проведення фінансового аналізу господарської діяльності 173
стоматологічної організації.
Передмова
Місце курсу в навчальному процесі. Вивчення навчальної дисципліни «Економіка
охорони здоров’я. Маркетинг і менеджмент в стоматології » кваліфікації освітньої
«Магістр стоматології» кваліфікації професійної «Лікар-стоматолог», галузі знань 22
«Охорона здоров’я», Спеціальності 221«Стоматологія» та за навчальним планом,
затвердженим наказом МОЗ України 23.07.2007р. №414 «Про затвердження та введення в
дію нового навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня
«Спеціаліст» професійної кваліфікації «Лікар» у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів
акредитації України за спеціальностями «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Лікувально-
профілактична справа» зі змінами та доповненнями.
Мета курсу: вивчення курсу «Економіка охорони здоров’я. Маркетинг і менеджмент в

стоматології» – набуття лікарями системи базових знань про економіку охорони здоров’я, основні
методи управління маркетингом, ринковий механізм функціонування системи стоматологічної
служби, методику розрахунку вартості стоматологічних робіт; базові знання про медичне
страхування та його економічні аспекти, кошторис лікувального закладу.
розвиток у майбутнього лікаря стоматології наступних компетентностей:
інтегральні:
- Здатність розв’язувати у процесі навчання типові та складні спеціалізовані задачі
та практичні проблеми у професійній діяльності лікаря-стоматолога із
застосуванням положень, теорій та методів фундаментальних та клінічних
медичних наук, в умовах комплексності та невизначеності;
загальні:
- Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу.
- Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.
4
- Навички використання інформаційних і комунікаційних технологій.
- Здатність вчитися і бути сучасно навченим.
- Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел.
- Вміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми.
- Прагнення до збереження навколишнього середовища.
- Здатність діяти соціально відповідально та громадянські свідомо.
 спеціальні (фахові, предметні):

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати:
 зміст та ключові питання економіки охорони здоров'я, їх особливості у медичних
закладах різних форм власності;
 сутність фінансового менеджменту в роботі медичних закладів;
 основні ціноутворюючі чинники;
 механізми формування та регулювання цін в охороні здоров'я;
 сутність медичного страхування;
 сутність економічного аналізу в системі охорони здоров'я;
вміти:
 інтерпретувати дію економічних законів в системі охорониздоров'я та вирізняти
основні економічні категорії;
 визначати обсяг амбулаторно-поліклінічної, стаціонарної, швидкої медичної
допомоги;
 вміти проводити комплексне маркетингове дослідження ринку послуг охорони
здоров'я;
 розробляти управлінські рішення, спрямовані на задоволення потреб населення в
медичній допомозі ;
 складати бізнес-план медико-виробничого підприємства;
 складати кошторис медичного закладу;
 визначати і оцінювати фінансовий стан та основні результати фінансової діяльності
медичних підприємств та
державних закладів, які здійснюють госпрозрахунок;
 визначати страховий тариф при добровільному медичному страхуванні;
 визначати і аналізувати економічну ефективність медичних технологій;
 проводити аналіз медичної, соціальної та економічної ефективності надання
медичної допомоги;
 визичати і оцінювати фінансовий стан медичного закладу.
мати поняття про:
 методи планування в системі охорони здоров'я
 правові засади підприємницької діяльності
 сутність підприємництва та основні організаційно-правові форми підприємницької
діяльності;
 основні показники господарської діяльності закладів охорони здоров'я;
Результати навчання дисципліни:

Основними завданнями (кінцевими цілями) вивчення дисципліни «Соціальна медицина,
організація та економіка охорони здоров’я» є:
5
 інтерпретувати теоретичні основи, сучасні принципи та правові засади
економічної діяльності в сфері охорони здоров’я та стоматології;
 інтерпретувати теоретичні основи менеджменту та маркетингу в стоматології;
 визначати методи, стилі управління в залежності від управлінської ситуації в
стоматології;
 визначати та аналізувати основні показники господарської діяльності
стоматологічних закладів;
 оцінювати організацію та проведення економічного аналізу у стоматологічних
установах;
 визначати цінову політику в сфері стоматологічної допомоги;
 розробляти методику проведення маркетингового дослідження ринку
стоматологічних послуг;
 розробляти управлінські рішення щодо задоволення потреб населення у
стоматологічній допомозі;
Календарно-тематичний план практичних занять
№ Кількіст День
Тема занять ь годин занять
Методика визначення медичної, соціальної і 2
1 економічної ефективності діяльності закладів
охорони здоров’я. I
Розробка шляхів удосконалення економічного 2
2 механізму в системі охорони здоров’я у тому числі
у стоматології
3 Методи планування в сфері охорони здоров’я 1
Методика розрахунку заробітної плати медичному 2
4
персоналу стоматологічного закладу
5 Аналіз методів ціноутворення 1 II
6 Організація маркетингової діяльності в стоматології 1
Методика визначення страхового тарифу при
7 2
добровільному медичному страхуванні.
Методи дослідження ринку послуг охорони 1
8 III
здоров’я
Економічний аналіз діяльності закладів охорони 1
9
здоров'я та стоматології.
Методика проведення фінансового аналізу 2
10
господарської діяльності стоматологічної IV
організації
11 Підсумковий контроль 2
Всього годин 16
6
7
Структура навчальної дисципліни
№ Тема Лекції Практичні СРС

заняття
Змістовий модуль 1.
Теоретичні та організаційні засади
економіки охорони здоров’я.
1 Теоретичні та організаційні засади економіки охорони 2 - 1
здоров'я. Ринок охорони здоров’я.
2 Розробка шляхів удосконалення економічного механізму в - 2
системі охорони здоров’я у тому числі в стоматології
3 Методи планування в сфері охорони здоров’я - 1 1
Ринок охорони здоров’я та методи його дослідження.
Підприємницька діяльність в сфері охорони здоров’я
4 Організація маркетингової діяльності в стоматології 2 2 2
5 Методи дослідження ринку послуг охорони здоров’я - - 2
6 Організаційно – правові форми підприємницької 2 - 2
діяльності.
7 Методика складання бізнес-плану при організації - -
підприємницької діяльності в сфері охорони здоров’я
Організація та зміст фінансового менеджменту в охороні
здоров’я, у стоматології.
8 Організація та зміст фінансового менеджменту в 2 - 1
охороні здоров'я та стоматології.
9 Аналіз методів ціноутворення - 1 -
10 Ціноутворення медичних та стоматологічних послуг в - - 3
умовах страхової медицини
11 Методика розрахунку заробітної плати медичному - 2 1
персоналу стоматологічного закладу
12 Методика визначення страхового тарифу при - 2 1
Змістовний модуль 4.
Економічний аналіз і оцінка ефективності діяльності закладів
охорони здоров’я.
13 Економічний аналіз діяльності закладів охорони 2 1 1
здоров'я та стоматології.
14 Методика проведення фінансового аналізу господарської - 1 1
діяльності стоматологічної організації
15 Методика визначення медичної, соціальної і економічної - 2 1
ефективності діяльності закладів охорони здоров’я
16 Підсумковий модульний контроль - 2 -
Всього годин - 45 10 16 19
Кредитів ECTS – 1, 5
8
Тема 1 : Методика визначення медичної, соціальної і економічної
ефективності діяльності закладів охорони здоров'я.
І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Економіка охорони здоров'я - наука, предметом якої є вивчення і використання
об'єктивних законів розвитку економічних стосунків, що складаються в галузі в процесі
охорони здоров'я населення.
В умовах ринкових стосунків економічні проблеми охорони здоров'я займають
центральне місце в діяльності організаторів охорони здоров'я, економістів, практичних
лікарів. У основу організації медичної допомоги сьогодні повинні лягти принципи, що
визнають здоров'я матеріальною цінністю, ресурсом, який має вартість, а саму медицину, -
ресурсозберігаючою продуктивною силою суспільства.
Багато років існувала думка, що охорона здоров'я відноситься до сфери
нематеріального виробництва і проявляється дією, а не грошовим вираженням своєї
діяльності. Дійсно, охорона здоров'я належить до сфери безпосереднього обслуговування
населення, яке спрямована на поліпшення показників його здоров'я; більше того,
досягаючи зниження захворюваності і смертності населення, поліпшення фізичного і
психічного здоров'я людей, збільшення тривалості життя і економічно активного
довголіття, охорона здоров'я сприяє відтворенню трудових ресурсів, що і створює
передумови для підвищення продуктивності праці, зростання національного доходу.
Зберігаючи особисту і громадську працю, охорона здоров'я безпосередньо впливає
на темпи розвитку виробництва, підвищення продуктивності праці і зниження
собівартості продукції, що випускається.
Отже, з цих позицій діяльність охорони здоров'я необхідно оцінювати не лише з
точки зору медико-соціальної ефективності. Але і як економічно ефективну галузь
національного господарства.
Таким чином, діяльність охорони здоров'я приносить економічний ефект, який може
бути прямим або непрямим і проявляється в зростанні продуктивності праці, розширенні і
розвитку виробництва і зростанні національного доходу..
ІІ. ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ

1. Ознайомити студентів з предметом вивчення і основними поняттями економіки
охорони здоров'я (економічний ефект, відвернений економічний збиток, медична,
соціальна, економічна ефективність та ін.).
2. Навчити розраховувати показники, що характеризують економічний ефект, пов'язаний
зі збереженням життя дитини, скороченням термінів лікування при тимчасової
непрацездатності.
3. Навчити розраховувати коефіцієнти медичної, соціальної, економічної ефективності,
що використовуються для оцінки якості роботи медичних закладів.
ІІІ. ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ І УМІННЯ

ЗНАТИ:
А) ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ І ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ (ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІКИ
ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я, ВИДИ ЕФЕКТИВНОСТІ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ'Я);
Б) МЕТОДИКУ РОЗРАХУНКУ ЕКОНОМІЧНОГО ЕФЕКТУ, ПОВ'ЯЗАНОГО З ВІДВЕРТАННЯМ
ПЕРЕДЧАСНОЇ СМЕРТІ, СКОРОЧЕННЯМ ТЕРМІНІВ ЗАХВОРЮВАНОСТІ І ТИМЧАСОВОЇ
НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ;
9
В) МЕТОДИКУ РОЗРАХУНКУ І ПРИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ МЕДИЧНОЇ, СОЦІАЛЬНОЇ,
ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ, ІНТЕГРАЛЬНОГО КОЕФІЦІЄНТА;
ВМІТИ:
а) розраховувати економічний ефект, пов'язаний зі збереженням життя дитини;
б) розраховувати економічний ефект, пов'язаний із скороченням термінів лікування
працюючого;
в) розраховувати коефіцієнти медичної, соціальної і економічної ефективності.
ІV. Контроль початкового рівня знань і умінь
Контрольні питання:
1. Як виникло і розвивалося уявлення про економіку? Що таке економічні блага?
Який предмет вивчення економічної науки? Що вивчає макроекономіка і
мікроекономіка?
2. Як і під впливом яких чинників відбувалося формування економіки охорони
здоров'я як науки? Чому економіка охорони здоров'я стала інтенсивно розвиватися
саме в 20 столітті?
3. Що означає поняття економіка охорони здоров'я? Назвіть мету і основні завдання.
У чому полягає суть і зміст предмета економіки охорони здоров'я?
4. Чим викликана необхідність вивчення економіки охорони здоров'я як галузі
медичної науки?
5. Що таке економічний ефект, економічний збиток?
6. За рахунок чого може бути досягнутий економічний ефект в діяльності охорони
здоров'я як галузі народного господарства?
7. Що розуміють під медичною, соціальною і економічною ефективністю в
широкому сенсі в сучасних умовах?
8. Як визначають економічний ефект збереження життя дитини, дорослої і
скорочення термінів лікування працюючої людини?
9. Як визначають і для чого використовують в умовах ринкової економіки
коефіцієнти медичної, соціальної, економічної ефективності, інтегральний коефіцієнт
ефективності?
V. Загальні теоретичні та методичні положення
Разом із загальною економікою, як наукою, що вивчає дію загальних економічних
законів і розвиток громадського виробництва в цілому, існує ще ряд спеціальних, або
галузевих, економічних наук, що вивчають застосування загальних економічних законів і
окремих економічних закономірностей в певних галузях господарської діяльності.
Економіка охорони здоров'я є однією з галузевих економік, і в її завдання входить
вивчення дії економічних законів для поліпшення здоров'я населення. У сферу економіки
охорони здоров'я входить також і вивчення впливу охорони здоров'я на розвиток
господарської діяльності шляхом збереження і відтворення продуктивних сил.
Крім того, економіка охорони здоров'я займається вивченням ряду економічних
проблем, пов'язаних з використанням ресурсів охорони здоров'я, питаннями організації і
управління охороною здоров'я.
У конкретнішому сенсі економіка охорони здоров'я проводить економічний аналіз:
- впливу показників здоров'я на громадське виробництво;
- економічного ефекту ліквідації деяких захворювань;
- вартості лікувально-профілактичного обслуговування;
- ресурсного потенціалу охорони здоров'я і нових джерел його формування;
10
-ефективності функціонування і розвитку економічних стосунків в умовах ринкової
економіки.
Основні поняття економіки охорони здоров'я пов'язані з ефективністю, тобто
раціональним використанням матеріально-технічної бази охорони здоров'я при
найменших витратах. Необхідно розрізняти поняття "ефект" і "ефективність", які тісно
пов'язані між собою.
Ефект в охороні здоров'я характеризує медичні, соціальні і економічні результати
методу, втручання, заходу. Ефективність - це поняття ширше, воно характеризує ефект і
показує, як використовувалися матеріальні, трудові і фінансові ресурси при цьому методі,
втручанні, заході.
Існують два основні підходи до визначення ефективності оздоровчої роботи:
результативно-цільовий (порівняння результату з кінцевою метою, нормативом, планом);
результативно-витратний (порівняння результату з витратами на його отримання).
Стосовно охорони здоров’я розрізняють такі види ефективності охорони здоров'я:
медичну, соціальну та економічну. Кожен вид ефективності характеризується своїми
критеріями.
Медична ефективність - це міра досягнення поставлених завдань в області
профілактики, діагностики і лікування. Вона характеризується безпосередньо ефектом,
досягнутим в результаті здійснення лікувально-профілактичних заходів, тобто
зрушеннями в здоров'ї людини від початку захворювання до повного відновлення
працездатності або ж до одужання.
Соціальна ефективність за своїм змістом близька до медичної, але має ширший
сенс. Соціальна ефективність характеризується зрушеннями в здоров'ї населення,
поліпшенням демографічних показників, мірою задоволення населення медичною
допомогою. Прикладами соціальної ефективності можуть служити ліквідація або істотне
зниження числа випадків таких захворювань, як поліомієліт, дифтерія, малярія та ін.
Під економічною ефективністю більшість дослідників розуміють той позитивний
вклад (прямий або непрямий), який вносить охорона здоров'я шляхом поліпшення здоров'я
населення (робочої сили) в зростання продуктивності праці, розширення і розвиток
відтворення, збільшення національного доходу. Здійснюючи заходи, спрямовані на зниження
захворюваності і ліквідацію окремих хвороб, держава вкладає в їх проведення матеріальні і
грошові кошти, тобто несе економічний збиток. Кошти, вкладені державою на соціальні і
медичні заходи, не лише окупаються, але і дають дохід і матеріальну вигоду, тобто
економічний ефект.
Економічна ефективність виражається у визначенні вартості додатково проведеної
продукції або суми заощаджених фінансових коштів, а також у встановленні економічного
збитку від підвищення захворюваності, інвалідності, передчасної смерті і т.п. Вона
визначається як відношення результату (у вартісних показниках) до витрат. При оцінці
економічної ефективності оздоровчих заходів на виробництві, методів профілактики,
діагностики і лікування обчислюються кількість днів (різниця до і після впровадження нових
методів), заощаджених в результаті запобігання захворювань, травматизму, інвалідності,
смертності, і вартість кожного дня.
Економічна ефективність - це прямі і непрямі показники впливу охорони здоров'я на
економіку країни за рахунок поліпшення показників здоров'я населення і проведення
профілактичних заходів.Якщо до підрахунку витрат може бути застосована яка-небудь
одна математична методика, то результати в охороні здоров’я через свою специфічність
11
можуть бути не тільки різними, але і не завжди піддаються кількісно точному
визначенню.
Наприклад, витрати на надання послуг невиліковному хворому з медичної точки
зору абсолютно неефективні. Хворобу вилікувати неможливо, зло в даному випадку (за
визначенням Гіппократа) перевершує засоби медицини. Таким чином, медичної
ефективності тут немає. Економічну ефективність тут також не можна знайти, оскільки
пацієнт вже не тільки не повернеться в число повноцінних працівників, не братиме участь
у створенні прибутку виробництві національного доходу і т.д., але і у багатьох випадках
просто не зможе сплатити своє лікування. Але з погляду соціальної ефективності, ці,
здавалося б, безперспективні витрати набувають абсолютно особливого значення і мають
цілком певний результат, втілений в людинолюбній етичній атмосфері, пануючій в
даному суспільстві.
Тому в даному випадку соціальна ефективність у плані очікуваних результатів
повинна бути поставлена на перше місце, медична - на друге, а економічна, відповідно, -
на останнє третє місце. Саме таке розташування пріоритетів при їх практичному
поєднанні в цілому характерне для будь-якого етапу розвитку медицини на
макроекономічному рівні.
Оцінка соціальної і медичної ефективності є для охорони здоров’я пріоритетною.
Проблему економічної ефективності можна розглядати, по-перше, з погляду впливу
охорони здоров’я на зростання продуктивності праці і національного доходу, а по-друге, з
погляду підвищення економічної ефективності використання коштів у самій охороні
здоров’я.
Економічна ефективність визначається співвідношенням ефекту (результату) і
витрат.
ЕЕ = ВЕЗ / витрати,
де ЕЕ - економічна ефективність;
ВЕЗ - відвернений економічний збиток (результат, ефект).
Витрати - вартість лікувально-профілактичних заходів по поліпшенню здоров'я
населення в грошових одиницях.
Відвернений економічний збиток (ВЕЗ) - це різниця між величиною економічного
збитку (економічні втрати), отриманою до і після проведення заходів, спрямованих на
поліпшення здоров'я населення у вигляді зниження захворюваності, травматизму,
непрацездатності, передчасної смертності. Характеризується це за допомогою наступної
формули:
ВЕЗ = ЕЗ1 - ЕЗ2,
де ЕЗ1 - економічний збиток до проведення заходів
ЕЗ2 - економічний збиток після проведення заходів
Аналіз економічної ефективності виступає як механізм управління охороною
здоров'я, особливо, коли необхідно досягти максимального результату при мінімальних
витратах. Суспільство і держава вкладає в охорону здоров'я певні кошти для здійснення
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації. Також великі витрати потрібно для
обслуговування непрацездатних за станом здоров'я осіб. Великі економічні втрати
пов'язані із захворюваністю, травматизмом, інвалідністю, передчасною смертністю,
передчасним виходом на пенсію за станом здоров'я, тимчасовою непрацездатністю з
догляду за хворим і карантином
Економічні втрати, викликані захворюваністю (заІ. М. Маламудом).
Показник розраховується за формулою:

12
Р = N - (а - S + к) / d - п ,
де Р - економічні втрати, пов'язані із захворюваністю (у грошових одиницях);
N - число робочих днів, втрачених у зв'язку із захворюваннями (травмами);
а - сума витрат на виробництво (у грошових одиницях);
S - вартість продукції минулого року (у грошових одиницях);
к - сума прибутку (у грошових одиницях);
е - середньорічна чисельність працюючих (чоловік);
n - число робітників
Економічні втрати (збитки) у зв'язку із захворюваністю з тимчасовою втратою

працездатності працівників (за М. А. Кучеріним).
Економічнізбитки визначаються за формулою:

ЕЗ = Н + С1 + С2 + С3,
де З - збитки (економічні втрати), які наносить підприємству захворюваність (у
грошових одиницях);
Н - вартість недоданої промислової продукції (у грошових одиницях);
С1 - фінансові кошти, витрачені на оплату лікарняних листів (у грошових одиницях);
С2 - фінансові кошти, витрачені на утримання стаціонарних хворих (у грошових
одиницях);
С3 - фінансові кошти, витрачені на лікування амбулаторних хворих (у грошових
одиницях).
Недодана промислова продукція розраховується за формулою:
Н = В × П,
де В - середній виробіток одного працюючого в день;
П - число втрачених робочих днів внаслідок захворюваності.
Фінансові кошти, витрачені на оплату лікарняних листів (С 1), визначаються за
формулою:
С1= б × П,
де б - середня оплата лікарняного листа одного працюючого в день (у грошових
одиницях);
Фінансові кошти, витрачені на лікування стаціонарних хворих (С 2), визначаються за
формулою:
С2 = До × Д ,
де До - середня вартість ліжко-дня в стаціонарі (у грошових одиницях);
Д - число днів перебування хворих в стаціонарі
Фінансові кошти, витрачені на лікування амбулаторних хворих (С 3), визначаються за
формулою:
С3 = (К1 – Т1 + К2 - Т2) - Ах,
де К1 середня вартість одного відвідування лікаря;
К2 - середня вартість одного клініко-діагностичного дослідження;
Т1 - середнє число відвідувань лікаря хворим впродовж одного випадку захворювання;
Т2 - середнє число клініко-діагностичних досліджень впродовж одного випадку
захворювання;
Ах - число хворих працівників, що знаходилися на амбулаторному лікуванні.
Остаточний варіант формули економічного збитку, що завдається підприємству
(галузі і державі) захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності працівників
має наступний вигляд:
ЕЗ=В × П + Б × П + К × Д + (К1×Т1 + К2× Т2) × Ах
Економічна ефективність збереження життя людини.

1. Народногосподарські втрати від передчасної смерті людини.
13
Цей показник визначається за формулою:
ЕЗсм=Д × Н × Ч,
де Д - національний доход, вироблюваний за рік одним працівником (у грошових одиницях);
Н - середнє число років, не дожитих до пенсійного віку з розрахунку на одного померлого;
Ч - число осіб, що померли до настання пенсійного віку.
Цей показник виходить у вигляді величини недовиробленого національного доходу (ЕЗ).
Економічний ефект збереження життя дитини.

Розрахунок показника проводитьсяза формулою:
Е =[0,5 × Д / Р × (Н - Т)] - [Ф / Чн × (Т+О)],
де Е - економічний ефект;
0,5 - доля вартості додаткового продукту в національному доході;
Д / Р -річний національний доход на одного працюючого :
Д - річний національний дохід країни;
Р - чисельність працюючих в країні;
(Н - Т) - трудовий період життя :
Н - середній вік вибуття з трудової діяльності;
Т - середній вік вступу в трудову діяльність;
Ф / Чн - витрати держави з громадських фондів споживання на одного жителя в рік:
Ф - витрати держави з громадських фондів споживання в цілому по країні;
Чн - чисельність населення країни;
(Т + О) - нетрудовий період життя :
Т - див. вище,
О - середня тривалість життя після закінчення трудової діяльності.
Економічний ефект збереження життя дорослої людини.

Розрахунок показника проводиться за формулою:
Е = [ 0,5 × Д / Р × (п - б)]-[ (П + Ф /Чн) × (с - п)],
де символи Е; 0,5; Д / Р; Ф / Чн – див. вище;
п - вік виходу на пенсію;
б - вік, в якому лікарями врятовано життя людини;
П - сума річної пенсії через старість;
с - середня тривалість життя.
Економічна ефективність від зниження інвалідності.
Економічний ефект від зниження інвалідності визначається сумою відвернених

економічних втрат:
Еі = ЕЗіб - ЕЗір,
де ЕЗіб - економічні втрати від інвалідності у базовому періоді;
ЕЗір - економічні втрати від інвалідності в розрахунковому періоді.
Економічні втрати від інвалідності розраховуються за формулою:
ЕЗі = (Дп + Псс + Лі) × І × Р,
де Дп - середньорічна сума національного доходу, недовироблена одним працівником
в результаті інвалідності (у грошових одиницях);
Псс - середньорічна сума пенсії з інвалідності (у грошових одиницях);
Лї - середні додаткові витрати на медичне обслуговування одного інваліда за рік;
І - число інвалідів;
Р - середнє число робочих років, втрачених по інвалідності одним інвалідом.
Економічний ефект скорочення термінів лікування одного працюючого хворого.

14
Розрахунок показника проводиться по формулі :
Е = (Д1× тр) + (Б × тр) + (Л × тк),
де Е - економічний ефект;
Д1 - національний дохід, вироблений одним працюючим за один робочий день;
Б - середньоденні виплати допомоги з тимчасової непрацездатності за рахунок коштів
соціального страхування;
Л - вартість лікування одного хворого за один календарний день;
тк - кількість календарних днів, на які скорочена тривалість лікування;
тр - те ж в робочих днях (робочі дні складають 0,75 календарних днів, тобто при перерахунку
календарних днів в робочі слід використати коефіцієнт 0,75).
Розрахунок коефіцієнтів медичної, соціальної, економічної ефективності, інтегрального

коефіцієнта, що використовуються для оцінки якості роботи медичних закладів.
Коефіцієнт медичної ефективності (Кмед) є відношенням числа випадків досягнутих

медичних результатів до загального числа оцінюваних випадків надання медичної
допомоги.
Наприклад, з 300 хворих, що закінчили лікування у лікаря за цей період часу,
намічений результат досягнуто у 270.
К.мед. = 270 / 300 =0,9
Коефіцієнт соціальної ефективності (Ксоц) є відношенням числа випадків, коли
споживачі задоволені наданою медичною допомогою, до загального числа випадків
медичної допомоги. Для цього в установі рекомендується постійно проводити вибіркове
анкетування, передбачивши щоквартальне опитування 30-50 пацієнтів, що одержували
медичну допомогу у кожного з лікарів. Розрахунок К соц проводиться за наступною
методикою. Якщо з 50 пацієнтів 46 задоволені медичною допомогою, то
Ксоц = 46 / 50 = 0,92.
Коефіцієнт економічної ефективності (Кек) - це відношення нормативних витрат до
фактично зроблених витрат на число оцінюваних випадків надання медичної допомоги.
Наприклад, лікування лікарем за цей період 10 хворих гіпертонічною хворобою у
відділенні обійшлося в 2800 грн Нормативна вартість лікування одного хворого = 270 грн
Кек =270 /(2800 : 10) = 0,96
Інтегральний коефіцієнт ефективності (Кінт) є добутком коефіцієнтів медичної,

соціальної і економічної ефективності:
Кінт = Кмед× Ксоц×Кек = 0,9×0,92×0,96 = 0,79
При оцінці величини отриманих показників ефективності можна виходити з
"еталонного" показника, середнього показника для території (установи, підрозділу),
динаміки цього показника у конкретного медичного працівника.
VI. Навчальні завдання
1. Користуючись початковими даними таблиці, розрахувати економічний ефект
збереження життя дитини
Таблиця 1
1. Річний національний дохід (Д) 1800 млрд.грн.
2. Численність працюющих (Р) 10 млн.чол.
3. Національный дохід на одного працюючого(Д / Р) 180000 грн.
4. Середній вік виходу з трудової діятельності (Н) 56,3 роки
5. Середній вікпочатку трудової діяльності (Т) 16 років
15
6. Трудовий період життя (Н - Т) 40,3 роки
7. Середня тривалість життя післязакінчення трудової діяльності (О) 13,3 роки
8. Нетрудовой період життя (Т + О) 29,3 роки
9. Вік виходу на пенсію (П) 60 років
10. Середняя тривалість життя (С)
жінок 73,6 років
чоловіків 65,6 років
11 Громадські фонди споживання (Ф) 225млрд. грн.
12.Численість населення, (Чн) 45 млн. чол.
13. Громадські фонди споживання на одну людину (Ф / Чн) 5000 грн.
14.Сума річної пенсії по старості (П) 54000 грн.
15..Величина національного доходу на одного працюючого за один відпрацьований 682 грн.
день (Д1)
16.Середньоденна виплата допомоги з тимчасової непрацездатності за рахунок 140 грн.
засобів соціального страхування (Б)
17. Вартість лікування одного хворого за календарний день (Л) 275 грн
2. Користуючись початковими даними таблиць 1 і 2, розрахувати економічний ефект
скорочення термінів лікування працюючого хворого.
Таблиця 2
Варіанти 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Число днів, на які скорочена тривалість
лікування
3 5 4 2 7 6 3 2 8 1
3. Користуючись початковими даними таблиці 3, розрахувати коефіцієнти медичної,

соціальної, економічної ефективності, інтегральний коефіцієнт ефективності.
Таблиця 3
Варіанти 1 2 3 4 5 6 7 8 9
1. Кількістьхворих, що закінчили лікування
всього (чол.)
50 60 70 80 90 100 50 45 55
2. Намічений результат досягнутий 40 45 50 45 30 70 20 40 35
3.Кількість хворих, задоволених мед.
30 35 20 30 10 60 20 35 30
допомогою
4.Число госпіталізованих хворих 2 1 3 4 5 8 6 10 7
5. Вартість лікування госпіталізованих
хворих (грв.)
11000
20000
14000
31000
3000
1900
6000
7800
1600
6. Нормативна вартість лікування 1-го
хворого (грн.)
1700
1800
1900
1700
1800
1900
1700
1800
1900
VIІ. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Громадське здоров’я: підручник для студентів вищих медичних навчальних
закладів / За ред. В.Ф. Москаленка. – Вид. 3. - Вінниця: Нова Книга, 2013. — 560 с
2. Економіка охорони здоров’я: підручник / В.Ф. Москаленко, О.П. Гульчій,
В.В.Таран та ін..; під ред. В.Ф.Москаленка. – Вінниця: Нива книга, 2010. – 288 с.
3. Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров'я / За ред. Ю.В.
Вороненка. - Київ: «Здоров'я», 2002. - 359 с.
16
4. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я (для позааудиторної
самостійної підготовки до практичних занять, для ВМНЗ III-ІV рівнів акредитації) /
За редакцією Руденя В.В. - Львів, 2003.
5. Агарков В.И. Экономика здравоохранения (пособие для студентов 6 курса
медицинских факультетов). - Донецк: ДонНМУ, 2010. - 328 с.
6. Теоретические основы экономики здравоохранения: учебное пособие для
медицинских вузов / В.И. Агарков и соавт., - Донецк, 2010. – 267 с.
7. Ахламов А.Г., Кусик Н.Л. Економіка та фінансування охорони здоров’я: навч.-
метод. посіб. / Укладачі: А. Г. Ахламов, Н. Л. Кусик. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2011. -
134 с.
Тема 2: Розробка шляхів удосконалення економічного механізму в

системі охорони здоров'я
Мета навчання:
1. Репрезентувати студентам нову наукову дисципліну та навий предмет
вивчення, - економіку охорони здоров'я, показати значення економічних
аспектів охорони здоров'я.
2. Привернути увагу студентів до соціально-економічних аспектів здоров'я
населення.
3. Сформувати у студентів знання про методи, що використовують для
вивчення економічних процесів у системі охорони здоров'я.
4. Сформулювати у студентів уявлення про основні моделі системи охорони
здоров'я у світі.
5. Познайомити студентів із концепцією розвитку системи охорони здоров'я в
Україні.
Перелік навичок:
- інтерпретувати дію економічних законів в системі охорони здоров'я
та вирізняти основні економічні категорії;
- інтерпретувати зміст та ключові питання економіки охорони здоров'я,
Технічне забезпечення: персональний комп'ютер або інший аналогічний
пристрій з встановленою операційною системою Windows.
Перелік нових понять і термінів:Здоров'я як медико-соціальна категорія,
здоров'я як економічна категорія, економіка охорони здоров'я, методи
економіки охорони здоров'я: аналіз, синтез, дедукція, індукція, наукова
абстракція, балансовий, економіко-математичного моделювання,
економічний експеримент, непряма вартісна оцінка; системи організації
охорони здоров'я (Семашка, Беверіджа, Бісмарка)
Теоретичний матеріал. Представлений інформаційними блоками в режимі
послідовного перегляду.
Теоретичний матеріал
Здоров'я як медико-соціальна і економічна категорії
Стало визнаним, що здоров'я це категорія не тільки соціальна, а й
економічна, незважаючи на те, що воно не належить до товарно-грошових
категорій і не представляє собою товар, який продається і купується на
ринку. Здоров'я, відповідно, немає ринкової ціни, хоча і володіє вищою
17
цінністю для суспільства і індивідуума. Разом з тим на підтримку,
зміцнення, відновлення здоров'я доводиться затрачати матеріальні,
фінансові, інформаційні, трудові та інші ресурси. Здоров'я, таким чином,
має вартість, що дозволяє розглядати його в опосередкованій формі як
категорію економічну.
За визначенням ВООЗ, "Здоров'я - це стан повного фізичного,
психічного та соціального благополуччя, коли функції всіх органів і систем
урівноважені з навколишнім середовищем, відсутні якісь захворювання,
хворобливі стани та фізичні дефекти.
В економічному та соціальному аспектах здоров'я людини, людей,
суспільства розглядається як здатність до доцільної, результативної,
ефективної діяльності в мінливих умовах зовнішнього середовища і в
рамках сукупності певних видів діяльності, до яких організм здатний
адаптуватися. Інакше кажучи, здоров'я як економічний і соціальний
феномен зводиться до працездатності, а в більш широкому плані - до
здатності щодо індивідуальної суспільно корисної діяльності.
У той же час було б неправомірним зводити зв'язок здоров'я
населення з економікою сім'ї, підприємства, держави, світу тільки до
залежності працездатності та трудової віддачі людей відстану їх фізичного,
психічного здоров'я. Зв'язок це й набагато ширше. Здоров'я як соціально-
економічна категорія проявляє себе що найменше в перерахованих нижче
аспектах:
Здоров'я - це:
• медико-соціальна категорія:
- стратегічна мета держави та народу, умова національної безпеки
країни
- інтегральний критерій якості життя населення;
- потужний чинник суспільного розвитку;
- важливий прояв соціальної справедливості, стабільності, індикатор
виміру наших досягнень.
• економічна категорія:
• - економічний ресурс суспільства і головна умова відтворення
трудового потенціалу.
- наявність споживчої вартості (основна потреба людини):
відсутність мінової вартості (здоров'я - не товар, а товаром є медична
послуга, яка підлягає купівлі-продажу);
- прогностичний чинник майбутнього економічного зростання:
- результат витрачених зусиль та вкладених коштів
- фактор "людського капіталу" держави;
- забезпечується значним використанням економічних ресурсів,
грошових коштів держави і населення.
Здоров'я - особлива споживча вартість. Втрата його призводить до
значних економічних збитків індивідуума, сім'ї, суспільства, обумовлених
18
- скороченням періоду активного трудового життя та збільшенням
рівня смертності;
- зниженням продуктивності праці і обсягу виробленої продукції,
пропозиції праці, національного доходу;
- виплатами за лікарняним листком та по інвалідності;
- скороченням інвестицій на освіту, професійне удосконалення;
- відмовою від ведення науково-дослідницької та підприємницької
Економіка охорони здоров'я
Поряд із загальною економікою, як наукою, що вивчає дію загальних
економічних законів і розвиток суспільного виробництва в цілому, існує ще
ряд специфічних економічних наук, які вивчають застосування загальних
економічних законів і окремих економічних закономірностей в певних
галузях народного господарства.
Економіка охорони здоров'я являє собою одну з галузевих економік, і
в її завдання входить вивчення дії економічних законів для поліпшення
здоров'я населення.
Економіка охорони здоров'я - це галузева економіка, економіка однієї
з галузей народного господарства країни, що виконує функції збереження і
зміцнення здоров'я громадян, запобігання захворювань та їх
розповсюдження, надання широкого спектру медичних і фармацевтичних
послуг.
Предмет економіки охорони здоров'я визначається областю і змістом,
методами і формами економічної діяльності, безпосередньо пов'язаної з
охороною здоров'я, виконанням відповідних функцій. Тому при визначенні
даного предмета доводиться перш за все виходити зі складу, змісту,
сутності самої діяльності системи охорони здоров'я, спрямованої на
збереження, підтримку, зміцнення, відновлення здоров'я людей. Економічна
діяльність, що належить до економіки охорони здоров'я, є сукупність
заходів, дій, покликаних створити господарську основу, економічне
забезпечення основної, цільової, тобто медичної діяльності, залучити
необхідні для неї економічні ресурси, у тому числі грошові кошти,
організувати господарський оборот засобів, що використовуються в
медицині.
Економіка охорони здоров'я вивчає умови та фактори, що
забезпечують максимальне задовольняння потреб населення в товарах та
послугах, необхідних для збереження, зміцнення, відновлення здоров'я, при
мінімальних витратах.
Економісти вивчають вплив здоров'я населення на економічний
розвиток країни, регіонів, виробництво і т.д., а також економічний ефект
лікувально-профілактичного обслуговування, профілактики, діагностики,
лікування, реабілітації, ліквідації захворювань, зниження непрацездатності
та смертності, нових методів, технологій, організаційних заходів, програм і
т.д.
19
У сферу економіки охорони здоров'я входить також і вивчення
впливу охорони здоров'я на розвиток народного господарства шляхом
збереження та відтворення продуктивних сил.
Крім того, економіка охорони здоров'я займається вивченням ряду
економічних проблем, пов'язаних з використанням ресурсів охорони
здоров'я, питаннями організації та управління охороною здоров'я.
У більш конкретному сенсі економіка охорони здоров'я проводить
економічний аналіз:
- Вартісної оцінки здоров'я як найбільш важливої складової
національного багатства і фактора економічного зростання держави.;
- Економічного ефекту від зниження показників захворюваності,
інвалідизації, передчасної смертності.
- Економічного ефекту ліквідації деяких захворювань;
- Впливу показників здоров'я на суспільне виробництво;
- Вартості лікувально-профілактичного обслуговування: як певної
медичної послуги, так і видів медичної допомоги в цілому;
- Ресурсного потенціалу охорони здоров'я та пошук нових джерел
його формування;
- Ефективності функціонування та розвитку економічних відносин в
умовах переходу до ринку та ринкових відносин.
У широкому сенсі слова до економіки охорони здоров'я правомірно
відносити всю велику систему економічних ресурсів та видів економічної
діяльності, спрямованих на забезпечення здорового способу життя людей,
підтримання нормальної життєдіяльності, умов фізіологічного
функціонування організму людини, на продовження життя.
Під економікою охорони здоров'я у вузькому сенсі слова розуміється
економіка організацій, установ, підприємств, підприємців, інших
господарюючих суб'єктів, що використовують часто обмежені ресурси для
здійснення медичної, медико - профілактичної, фармацевтичної, санітарно-
протиепідемічної, лікувально-оздоровчої, медико - дослідної та медико -
організаторської діяльності в будь-яких її формах.
Предмет економіки охорони здоров'я включає вивчення економічних
чинників, які впливають на здоров'я людей незалежно від їх галузевої
природи та належності. У цьому сенсі предмет економіки охорони здоров'я
носить виражений міжгалузевий характер. Економіка охорони здоров'я як
галузь економічної науки вивчає також специфічні закономірності й особливі
форми перебігу економічних процесів і формування економічних відносин у
медицині в їх взаємозв'язку з загальноекономічними явищами.
Метою економіки охорони здоров'я є розробка нових форм і методів
управління галуззю охорони здоров'я, які дозволяють підвищити
ефективність її діяльності та забезпечити справедливий розподіл фінансових
ресурсів. Для цього вирішуються певні завдання:
- Визначення організаційно-економічної та соціально-економічної
форми функціонування медичного закладу (які медичні послуги, кому будуть
20
надаватись і за яких організаційно-правових та суспільно-економічних
форм).
- Визначення інвесторів медичних послуг. Витрати охорони
здоров'я можуть покриватися коштами держави, страхової компанії та
платежами пацієнтів.
- Визначення ресурсних можливостей галузі. Ресурси медичного
закладу поділяються на матеріальні, трудові, фінансові.
- Вивчення ефективності діяльності в системі охорони
здоров'я. Питання ефективності в системі надання медичної допомоги
населенню буде детально розглянуте на одному з наступних занять.
- Розробка економічної нормативної бази системи охорони
здоров'я. Наявність нормативної бази дозволяє визначити стартові
можливості медичних закладів, оцінити їх поточний господарсько-
фінансовий стан, контролювати динаміку змін у процесі надання медичних
послуг, здійснювати аналіз діяльності всієї системи охорони здоров'я.
- Визначення методів та принципів управління економічними
процесами в галузі(розробка законодавчої бази та впровадження
менеджменту, який включає формування цілей медичного закладу і їх
досягнення шляхом раціонального використання тих ресурсів, що є у
наявності, а також забезпечення узгодженого й ефективного функціонування
всіх його елементів).
- Визначення напрямів досягнення економічної
результативності в діяльності охорони здоров'я(застосування основ
маркетингу медичних послуг, тобто системи планування, економічного
забезпечення, управління виробництвом послуг охорони здоров'я, ціновою
політикою, стимулювання збуту з метою задоволення потреб пацієнтів).
З метою пізнання економічних законів і категорій, які відображають
зміни економічних явищ, економіка охорони здоров'я застосовує наступні
методи:
- Аналіз – вилучення та дослідження окремих елементів системи
(різні види витрат).
- Синтез - об'єднання елементів системи, встановлення
взаємозв'язку між ними (залежність попиту від ціни медичної послуги).
- Дедукція – зіставлення загальних, особливих, окремих рис
процесу (виробництво – загальна риса існування людей; виробництво послуг
– особлива риса; виробництво медичних послуг – одинична риса).
- Індукція – узагальнення рис від окремого до цілого (медичну
допомогу надає лікар, лікар з колективом – персонал медичного закладу, а
система охорони здоров'я – сукупність медичних закладів).
- Наукова абстракція – абстрактне осмислення економічних
категорій (гроші, ринок).
- Балансовий – за допомогою економічних розрахунків
установлюються кількісні співвідношення .
21
- Економіко-математичного моделювання – дозволяє дати
кількісну оцінку економічним процесам та прогнозувати їх.
- Економічний експеримент – дозволяє знайти методи
підвищення ефективності діяльності.
З метою вивчення економічної віддачі від вкладених у зміцнення
здоров'я населення коштів, застосовують методи непрямої вартісної
оцінки:
- "дослідження з виявленням віддачі переваги " - готовність людей
заплатити за товар чи послугу, які підвищують їх безпеку.
- оцінка ВВП на душу населення та зміни у тривалості життя людей.
Моделі системи охорони здоров'я.
Відомі три системи організації охорони здоров'я: страхова, яка
базується на принципах соціального страхування та багатоканальній
системі фінансування; державна з бюджетною системою фінансування;
приватна, основою якої є власні кошти громадян (ДМС, пряма оплата,
депозитні медичні рахунки).
Також існують три моделі фінансування охорони здоров'я: із фондів
суспільного споживання, із змішаних фондів та з приватних фондів.
У суспільні фонди споживання кошти надходять шляхом збору
податків або внесків по лінії соціального страхування. Обидва методи в
основному базуються на розмірі доходів. Змішані системи поєднують
одночасно податки і внески.
Моделям фінансування охорони здоров'я із суспільних фондів
споживання та змішаних фондів відповідають три системи організації
охорони здоров'я: Беверіджа, Семашка, Бісмарка, які ґрунтуються на
принципі солідарності і мають спільні риси:
• Універсальна система захисту, що гарантує надання
медичної допомоги незалежно від ризику.
• Рівний та всеохоплюючий доступ до медичної допомоги. Держава
забезпечує рівний доступ до мінімальної гарантованої медичної допомоги та
обмежує необгрунтовану доступність до безоплатних медичних послуг
шляхом застосування методів спів оплати, часткових виплат або зміни
переліку соціальних гарантій. Ці механізми стримують витрати на охорону
здоров'я.
• Обов'язкова участь населення у покритті витрат на
охорону здоров'я.
• Відсутність прямого зв'язку між величиною платежів (податків,
внесків) і обсягом медичної допомоги.
• Контроль за ціноутворенням, який включає наявність
прейскуранту, глобального бюджету, обмеження інвестицій.
Моделі державної системи охорони здоров'я(системи Семашка та
Беверіджа). Державна система здоров'я має наступні риси:
• Основне джерело фінансування системи здоров'я - загальні податкові
надходження.
22
• плата медичного обслуговування здійснюється з Державного і місцевих
бюджетів.
Збір та розподіл коштів проводиться державним органом, що сприяє
ефективному контролю над витратами та їх економії. Податки прогресивні.
Держава виступає власником значної частини медичних закладів,
здійснюючи функції управління, фінансування та організації надання
медичної допомоги населення. Органами державного управління
регламентується загальна стратегія розвитку галузі та основні сторони
економічної діяльності медичних закладів.
Модель Семашка в нашій країні була впроваджена після Жовтневої
революції 1917 року. ЇЇ основними принципами були: безкоштовність,
загальна доступність кваліфікованої медичної допомоги, профілактична
спрямованість діяльності, професійний високоякісний догляд, тісний зв'язок
медичної науки та практики. Для цієї моделі характерна жорстка державна
форма управління та контролю; фінансування сфери охорони здоров'я
здійснювалось за залишковим принципом, а формування-за централізовано
визначними нормативами (штати, ресурси, заробітна плата); більшість
медичних послуг були безкоштовними, що полегшувало планування, але
сприяло екстенсивному розвитку галузі; зростанню мережі лікувально-
профілактичних закладів, кількості ліжок і лікарів); відсутність економічної
зацікавленості медичних працівників у раціональному використані ресурсів
та підвищення якості медичної допомоги (низькі заробітні плати); слабка
орієнтація на споживача; орієнтація на лікарняний сектор, а не на первинну
медико-санітарну допомогу.
Модель Беверіджа Була розроблена у Великобританії і базувалась на
певних принципах: універсальність доступу та безкоштовність медичної
допомоги на основних етапах курсу лікування.
Крім бюджетних асигнувань як основного джерела надходжень в
охорону здоров'я, використовується додаткове і доповнюючи ДМС та спів
платежі населення на окремі види медичних послуг. Характерна чітка
централізована система контрактування згідно з державними стандартами
якості. Покупцями медичних послуг є територіальні відділи охорони здоров'я
та лікарі загальної практики - фондотримачі. Оплата медичного персоналу
здійснюється на подушній основі. Регулювання кількості і структури
медичного персоналу відбувається відповідно до потреб споживачів
Характерна орієнтація на первинну медико-санітарну допомогу та наявність
конкурентного середовища. Модель Беверіджа діє у Великобританії, Ірландії,
Данії, Фінляндії, Норвегії, Швеції, Канаді, Іспанії, Італії, Португалії і др.
Модель соціального медичного страхування (система
Бісмарка).Основні риси:
• Основним джерелом фінансування системи охорони здоров'я є
обов'язкові внески роботодавців і робітників чи спеціальні податки та
субсидії держави.
23
• Покупцями медичних послуг виступають певна кількість незалежних,
спеціалізованих організацій (фондів, страхових компаній) або єдиний фонд.
• Фонди медичного страхування автономні.
• Уряд регулює певні елементи ОМС.
• Оплата праці медичних працівників визначається страховою
компанією.
• Наявність для страхувальника верхньої та нижньої границі доходів.
• Конкуренція між фондами та конкуренція між надавачами.
Перевага системи соціального медичного страхування: високий
ступінь гарантій надання безкоштовної медичної допомоги; адресність
внесків; усунення внутрішньогалузевого монополізму системи охорони
здоров'я; відкритість для додаткових джерел фінансування; інвестування
коштів в оновленні галузі, новітні медичні фармацевтичні та технічні
розробки; гарантування з боку держави якісної медичної допомоги; вільний
вибір страхових фондів і виробників медичних послуг.
Недоліки: високі адміністративні витрати, пов'язані з застосуванням
інформаційних облікових технологій, що спонукає уряд до підвищення
ставок внесків або введення додаткових платежів, які не обумовлені
розміром заробітної плати; збільшення витрат фірм, що призводить до
скорочення працівників.
Система охорони здоров'я України

діє на основі державної моделі (планування, управління і фінансування
галузі здійснюється державними, регіональними і місцевими органами
влади).
Конституцією України проголошено право кожного громадянина на
охорону здоров'я, безкоштовну медичну допомогу, медичне страхування.
Основами законодавства про охорону здоров'я передбачені єдині
принципи організації медичної допомоги:
• Державний характер з рівноправним функціонуванням медичних
закладів усіх форм власності;
• забезпечення рівного і справедливого доступу до медичної
допомоги;
• профілактичне спрямування;
• забезпечення економічної і соціальної ефективності;
• активна участь громадян у збереженні здоров'я;
• наукове забезпечення;
• міжнародне співробітництво;
Система охорони здоров'я фінансується Державним і місцевими
бюджетами та приватними надходженнями.
Національна система охорони здоров'я України формувалась із моделі
Семашка, яка на певному етапі розвитку суспільства вичерпала свій
позитивний потенціал.
24
З переходом системи народного господарства України до ринкової
економіки та переорієнтації суспільства на загальнолюдські цінності
визначилась необхідність реформування галузі охорони здоров'я.
Це проявилось у наступних тенденціях:
- перерозподіл обсягів медичної допомоги на користь
амбулаторно-поліклінічного сектора;
- створення мережі стаціонарозамінних форм медичної
допомоги, а саме: денних стаціонарів та домашніх стаціонарів;
- подальший розвиток сімейної медицини;
- реформування лікарняного сектору пов'язано із зменшенням
кількості лікарняних закладів та скороченням ліжкового фонду.
Питання для самоконтролю
1. Здоров'я як соціальна та економічна категорія.
2. Що є предметом економіки охорони здоров'я?
3. Що прийнятовідноситидо економікиохорони здоров'я вширокому
івузькомусенсіслова?
4. Якими є мета і завдання економіки охорони здоров'я?
5. Яким чином можна оцінити діяльність медичного закладу?
6. Назвіть критерії ефективності системи охорони здоров'я?
7. Предмет економіки охорони здоров'я та методи вивчення.
8. Назвіть основні моделі системи охорони здоров'я та їх економічні основи.
9. Сучасна концепція розвитку системи охорони здоров'я.
10. Основні напрями розвитку охорони здоров'я в Україні.
Використовувані ресурси:
- Теоретичний матеріал
- Глосарій
- Граф логічної структури теми (https://courses.zsmu.edu.ua/asset-
v1:socmed+socmed2+2018_10+type@asset+block@3._ГЛС-ЕМ.docx)
- Рекомендовані додаткові матеріали
(https://studio.zsmu.edu.ua/container/block-
v1:socmed+socmed2+2018_10+type@vertical+block@a9ad4141a73d440e9284ba
3c7f626fa8?action=new)
- Питання для самоконтролю
- Тести до теми
4.6. Практичне завдання: полягає у вивченні представленого
теоретичного матеріалу за темою, відповіді на питання для самоконтролю.
Методичні рекомендації щодо проведення практичного заняття
- Прочитати текст теоретичного матеріалу теми практичного заняття.
- Переглянути рекомендовані додаткові матеріали.
- Скласти стислий конспект, який відбиває основні положення теми.
- Оволодіти необхідними практичними навичками за темою заняття.
- Відповісти на питання для самоконтролю, що наведені в кінці
25
теоретичного матеріалу з даної теми.
- При підготовці до заняття користувався й іншими джерелами
літератури з дисципліни для більш глибокого опанування темою, що
вивчається.
4.4. Контроль знань: тестування в форматі «вибір правильного
варіанту відповіді».
https://courses.zsmu.edu.ua/courses/course-
v1:socmed+socmed2+2018_10/courseware/c5ef2a0aebbd4dc0b785842f6d92333b/
d5002965f291474a92ddd94293710da3/
4.5. Глосарій представлений семіологічний словник
даної предметної області. Для кожного слова будується його
понятійне оточення, що дозволяє як з першого погляду зрозуміти
сенс цього слова через терміни, що його що визначають, так і
швидко перейти на визначальне слово, сенс якого потрібно
дізнатися. За допомогою візуального інтерфейсу, можна швидко
ознайомитися з необхідною предметною областю.
Аналіз – метод, що використовується в економіці охорони здоров'яі
полягає у вилученні та дослідженні окремих елементів системи (різні види
витрат).
Баланс здоров'я - стан рівноваги між потенціалом здоров’я і
діючими на нього факторами.
Балансовийметод – метод, що використовується в економіці
охорони здоров'яі полягає у тому, що за допомогою економічних
розрахунків установлюються кількісні співвідношення .
Благодійність - добровільні безкорисливі пожертвування фізичних і
юридичних осіб у формі надання отримувачем матеріальної, фінансової,
організаційної або іншої благочинної допомоги. Види благодійності:
меценатство, спонсорство.
Вартість захворювання - прямі і непрямі витрати, пов’язані з
окремим захворюванням чи захворюваністю на рівні територіальної,
регіональної або національної популяції населення.
Дедукція – метод, що використовується в економіці охорони
здоров'яі полягає у зіставленні загальних, особливих, окремих рис процесу
(виробництво – загальна риса існування людей; виробництво послуг –
особлива риса; виробництво медичних послуг – одинична риса).
Здоров'я як економічнакатегорія - економічний ресурс суспільства і
головна умова відтворення трудового потенціалу; прогностичний чинник
майбутнього економічного зростання: результат витрачених зусиль та
вкладених коштів, фактор "людського капіталу" держави;
Здоров'я як медико-соціальна категорія- це стратегічна мета
держави та народу, умова національної безпеки країни; інтегральний
критерій якості життя населення; потужний чинник суспільного розвитку;
важливий прояв соціальної справедливості, стабільності, індикатор виміру
наших досягнень.
26
Економіка охорони здоров'я - це галузева економіка, економіка
однієї з галузей народного господарства країни, що виконує функції
збереження і зміцнення здоров'я громадян, запобігання захворювань та їх
розповсюдження, надання широкого спектру медичних і фармацевтичних
послуг. Наука, що вивчає умови та фактори, що забезпечують максимальне
задовільнення потреб населення в товарах та послугах, необхідних для
збереження, зміцнення, відновлення здоров'я, при мінімальних витратах.
Економічний експеримент – метод, що використовується в
економіці охорони здоров'яі дозволяє знайти методи підвищення
ефективності діяльності.
Економіко-математичного моделювання – метод, що
використовується в економіці охорони здоров'я і дозволяє дати кількісну
оцінку економічним процесам та прогнозувати їх.
Індукція – метод, що використовується в економіці охорони здоров'я
і полягає в узагальненні рис від окремого до цілого (медичну допомогу
надає лікар, лікар з колективом – персонал медичного закладу, а система
охорони здоров'я – сукупність медичних закладів).
Контрактування – процес укладання контрактів, який
використовується, щоб забезпечити стимули, навіть якщо ринок є
недосконало конкурентний. Як правило, включає пряму оплату платником
фондо тримачем чи покупцем послуг охорони здоров’я надавачеві
(виробникові) послуг охорони здоров’я згідно з контрактною угодою.
Вигоди пацієнтам надаються в натуральній формі, часто безоплатно.
Методи непрямої вартісної оцінки - методи, що використовується в
економіці охорони здоров'я з метою вивчення економічної віддачі від
вкладених у зміцнення здоров'я населення коштів. До них належать
дослідження з виявленням віддачі переваги та оцінка ВВП на душу
населення та зміни у тривалості життя людей
Модель Беверіджа система організації охорони здоров'я- з бюджетною
системою фінансування, що була розроблена у Великобританії і базувалась
на певних принципах: універсальність доступу та безкоштовність медичної
допомоги на основних етапах курсу лікування.
Крім бюджетних асигнувань як основного джерела надходжень в
охорону здоров'я, використовується додаткове і доповнюючи ДМС та спів
платежі населення на окремі види медичних послуг. Характерна чітка
централізована система контрактування згідно з державними стандартами
якості. Покупцями медичних послуг є територіальні відділи охорони здоров'я
та лікарі загальної практики – фондо отримувачі. Оплата медичного
персоналу здійснюється на подушній основі. Регулювання кількості і
структури медичного персоналу відбувається відповідно до потреб
споживачів Характерна орієнтація на первинну медико-санітарну допомогу
та наявність конкурентного середовища. Модель Беверіджа діє у
Великобританії, Ірландії, Данії, Фінляндії, Норвегії, Швеції, Канаді, Іспанії,
Італії, Португалії і др.
27
Модель Бісмарка - система організації охорони здоров'я, що базується
на принципах соціального страхування та багатоканальній системі
фінансування. Основними її рисами є: фінансування системи охорони
здоров'я є за рахунок обов'язкових внесків роботодавців і робітників чи
спеціальних податків та субсидій держави, покупцями медичних послуг
виступають певна кількість незалежних, спеціалізованих організацій (фондів,
страхових компаній) або єдиний фонд, фонди медичного страхування
автономні. уряд регулює певні елементи ОМС, оплата праці медичних
працівників визначається страховою компанією, наявність для
страхувальника верхньої та нижньої границі доходів, конкуренція між
фондами та конкуренція між надавачами.
Модель Семашка - система організації охорони здоров'я- з
бюджетною системою фінансування, що функціонувала в нашій країні в
радянський та пострадянський періоди. Ґрунтується на наступних
принципах: безкоштовність, загальна доступність кваліфікованої медичної
допомоги, профілактична спрямованість діяльності, професійний
високоякісний догляд, тісний зв'язок медичної науки та практики. Для цієї
моделі характерна жорстка державна форма управління та контролю;
фінансування сфери охорони здоров'я здійснювалось за залишковим
принципом, а формування-за централізовано визначними нормативами
(штати, ресурси, заробітна плата); більшість медичних послуг були
безкоштовними, що полегшувало планування, але сприяло екстенсивному
розвитку галузі; зростанню мережі лікувально-профілактичних закладів,
кількості ліжок і лікарів); відсутність економічної зацікавленості медичних
працівників у раціональному використані ресурсів та підвищення якості
медичної допомоги (низькі заробітні плати); слабка орієнтація на споживача;
орієнтація на лікарняний сектор, а не на первинну медико-санітарну
допомогу.
Наукова абстракція – метод, що використовується в економіці
охорони здоров'я і полягає в абстрактному осмисленні економічних
категорій (гроші, ринок).
Ресурси здоров'я - морально-функціональні і психологічні
можливості організму змінити баланс здоров’я у позитивний бік.
Підвищення ресурсів здоров’я забезпечується всіма способами здорового
способу життя (харчування, фізичні навантаження, відпочинок тощо).
Синтез - метод, що використовується в економіці охорони здоров'я і
полягає у об'єднанні елементів системи, встановленні взаємозв'язку між ними
(залежність попиту від ціни медичної послуги).
Тестовий контроль
1. Абстрактне осмислення економічних категорій (гроші, ринок). Про який з

методів економіки охорони здоров'я йдеться:
А Синтез
28
В Індукція
С Наукова абстракція
D Дедукція
Е Аналіз
2. Вивчення економічних чинників, які впливають на здоров'я людей
незалежно від їх галузевої природи та належності це:
А Економіка охорони здоров'я
В Предмет економіки охорони здоров'я
С Завдання економіки охорони здоров'я
D Функції економіки охорони здоров'я
Е Мета економіки охорони здоров'я
3. Вивчення специфічних закономірностей і особливостей форми перебігу
економічних процесів і формування економічних відносин у медицині в їх
взаємозв'язку з загальноекономічними явищами це:
4. Відомі наступні системи організації охорони здоров'я: 1) страхова; 2)
суспільна; 3) громадська; 4) державна; 5) приватна.
А 1, 2, 3,
В 1, 2, 4
С 1, 2, 5
D 1, 3, 5
Е 1, 4, 5
5. Вилучення та дослідження окремих елементів системи (різні види витрат).
Про який з методів економіки охорони здоров'я йдеться:
А Синтез
В Індукція
D Дедукція
Е Аналіз
6. Втрата здоров'я призводить до значних економічних збитків індивідуума,
сім'ї, суспільства. Чим саме ці збитки обумовлені: 1) скороченням періоду
активного трудового життя та збільшенням рівня смертності; 2) зниженням
продуктивності праці і обсягу виробленої продукції, пропозиції праці,
національного доходу; 3) виплатами за лікарняним листком та по
інвалідності; 4) скороченням інвестицій на освіту, професійне
29
удосконалення; 5) відмовою від ведення науково-дослідницької та
підприємницької діяльності.
А 1, 3, 5
В 2, 3, 4, 5
С 1, 2, 3, 4, 5
D 1, 4, 5
Е 3, 4
7. Для моделі Беверіджа характерні наступні ознаки: 1) оплата медичного
персоналу здійснюється на подушній основі;2) регулювання кількості і
структури медичного персоналу відбувається відповідно до потреб
споживачів: 3) орієнтація на первинну медико-санітарну допомогу 4)
наявність конкурентного середовища.
А 1, 2, 3
В 2, 4
С 2, 3, 4
D1, 2
Е Всі відповіді вірні
8. Для моделі Беверіджа характерні наступні ознаки: 1) основне джерело
надходжень в охорону здоров'я - бюджетні асигнування; 2)
використовується додаткове фінансування, ДМС та співплатежі населення на
окремі види медичних послуг; 3) централізована система контрактування
згідно з державними стандартами якості; 4) покупцями медичних послуг є
територіальні відділи охорони здоров'я та лікарі загальної практики –
фондотримачі;
А 1, 2, 3
В 2, 4
С 2, 3, 4
D1, 2
9. Для моделі Бісмарка характерні наступні ознаки: 1) основне джерело
надходжень в охорону здоров'я - бюджетні асигнування; 2) покупцями
медичних послуг виступають певна кількість незалежних, спеціалізованих
організацій (фондів, страхових компаній) або єдиний фонд; 3) фонди
медичного страхування автономні; 4) уряд регулює певні елементи ОМС.
А 1, 2, 3
В 2, 4
С 2, 3, 4
D1, 2
30
10. Для моделі Бісмарка характерні наступні ознаки: 1) основним джерелом
фінансування системи охорони здоров'я є обов'язкові внески роботодавців і
робітників чи спеціальні податки та субсидії держави; 2) оплата праці
медичних працівників визначається страховою компанією; 3) наявність для
страхувальника верхньої та нижньої границі доходів; 4) конкуренція між
фондами та конкуренція між надавачами.
А 1, 2, 3
В 2, 4
С 2, 3, 4
D1, 2
11. Для моделі Семашко характерні наступні ознаки: 1) жорстка державна
форма управління та контролю; 2) фінансування охорони здоров'я за
залишковим принципом; 3) формування охорони здоров'я за централізовано
визначними нормативами (штати, ресурси, заробітна плата); 4)
безкоштовність первинної та вторинної допомоги, 5) екстенсивний розвиток
галузі;
А 1, 2, 3
В 1, 2, 4
С 1, 2, 3, 4, 5
D1, 2, 3, 4
Е 1, 2, 3, 5
12. Для моделі Семашко характерні наступні ознаки: 1) зростання мережі
ЛПЗ, кількості ліжок і лікарів); 2) відсутність економічної зацікавленості
медичних працівників у раціональному використані ресурсів та підвищення
якості медичної допомоги; 3) слабка орієнтація на споживача; 4) орієнтація
на лікарняний сектор.
А 1, 2, 3
В 2, 4
С 2, 3, 4
D1, 2
13. До завдань економіки охорони здоров'я належать: 1) вивчення
ефективності діяльності в системі охорони здоров'я;2) ліцензування
підприємницької діяльності в галузі охорони здоров'я;3) розробка
економічної нормативної бази системи охорони здоров'я; 4)визначення
методів та принципів управління економічними процесами в галузі;5)
визначення напрямів досягнення економічної результативності в діяльності
охорони здоров'я
31
А 1, 2, 4
В 1, 2, 4, 5
С 1, 3, 4, 5
D 2, 3, 4, 5
Е1, 3, 5
14. До завдань економіки охорони здоров'я належать: 1) визначення
організаційно-економічної та соціально-економічної форми функціонування
медичного закладу;2) визначення ресурсних можливостей галузі;3) вивчення
ефективності діяльності в системі охорони здоров'я;4) аналіз бізнес-планів
суб'єктів підприємницької діяльності в галузі охорони здоров'я;5) розробка
економічної нормативної бази системи охорони здоров'я.
А 1, 2, 3
В 1, 2, 4
С 1, 3, 4
D 2, 3, 4
ЕВсі відповіді вірні
15. До єдиних принципів організації медичної допомоги згідно з Основами
законодавства України про охорону здоров'я в нашій країні належать: 1)
безкоштовність первинної медичної допомоги; 2) державний характер з
рівноправним функціонуванням медичних закладів усіх форм власності; 3)
забезпечення рівного і справедливого доступу до медичної допомоги; 4)
профілактичне спрямування
А 1, 2, 3
В 1, 4
С 2, 3, 4
D1, 2
16. До єдиних принципів організації медичної допомоги згідно з Основами
законодавства України про охорону здоров'я в нашій країні належать: 1)
забезпечення економічної і соціальної ефективності; 2) надання екстреної
медичної допомоги за рахунок територіальних громад; 3) активна участь
громадян у збереженні здоров'я; 4) наукове забезпечення; 5) міжнародне
співробітництво.
А 1, 2, 3
В 1, 3, 4, 5
С 2, 3, 4, 5
D1, 2, 5
32
17. До недоліків системи Бісмарка належать: 1) високі адміністративні
витрати 2) високі ціни на первинну медичну допомогу; 3) слабка орієнтація
на споживача; 4) збільшення витрат фірм, що призводить до скорочення
працівників.
А 1, 2, 3
В 1, 4
С 2, 3, 4
D1, 2
18. До переваг системи Бісмарка належать: 1) відкритість для додаткових
джерел фінансування; 2) інвестування коштів в галузь; гарантування з боку
держави якісної медичної допомоги; 3) вільний вибір страхових фондів і
виробників медичних послуг; 4) безкоштовність первинної допомоги
А 1, 2, 3
В 2, 4
С 2, 3, 4
D1, 2
19. До переваг системи Бісмарка належать: 1) високий ступінь гарантій
безкоштовної медичної допомоги; 2) адресність внесків; 3) усунення
внутрішньогалузевого монополізму системи охорони здоров'я; 4)
централізоване планування розвитку галузі охорони здоров'я
А 1, 2, 3
В 2, 4
С 2, 3, 4
D1, 2
20. Економіка охорони здоров'я - наукою, що вивчає
А Дію загальних економічних законів
В Розвиток суспільного виробництва в цілому
С Дію економічних законів для реалізації мети та функцій, що стоять перед
галуззю
D Всі відповіді вірні
Е-
21. Економіка охорони здоров'я проводить економічний аналіз: 1) вартісної
оцінки здоров'я; 2) економічного ефекту від зниження показників
захворюваності, інвалідизацї, передчасної смертності; 3) економічного
ефекту від оподаткування медичної та фармацевтичної діяльності; 4)
33
економічного ефекту ліквідації деяких захворювань; 5) впливу показників
здоров'я на суспільне виробництво.
А 1, 2, 4
В 1, 2, 5
С 2, 3, 4
D 1, 2, 4, 5
22. Економіка охорони здоров'я проводить економічний аналіз: 1) вартості
певної медичної послуги, 2) вартості видів медичної допомоги в цілому; 3)
ресурсного потенціалу охорони здоров'я; 4) ефективності використання
заробітної плати медичного та фармацевтичного персоналу; 5) ефективності
функціонування та розвитку економічних відносин в умовах переходу до
ринкових відносин.
А 1, 2, 4
В 1, 2, 3, 5
С 2, 3, 4
D 1, 2, 4, 5
23. За допомогою економічних розрахунків установлюються кількісні
співвідношення . Про який з методів економіки охорони здоров'я йдеться:
А Аналіз
В Балансовий
С Економіко-математичного моделювання
D. Економічний експеримент
Е Синтез
24. Зіставлення загальних, особливих, окремих рис процесу (виробництво –
загальна риса існування людей; виробництво послуг – особлива риса;
виробництво медичних послуг – одинична риса). Про який з методів
економіки охорони здоров'я йдеться:
А Синтез
В Індукція
D Дедукція
Е Аналіз
25. Методи, які дозволяють вивчити економічну віддачу від вкладених у
зміцнення здоров'я населення коштів. Про які з методів економіки охорони
здоров'я йдеться:
А Аналіз
34
Е Непряма вартісна оцінка
26. Метод, який дозволяє дати кількісну оцінку економічним процесам та
прогнозувати їх. Про який з методів економіки охорони здоров'я йдеться:
А Аналіз
27. Метод, який дозволяє знайти методи підвищення ефективності діяльності.
Про який з методів економіки охорони здоров'я йдеться:
А Аналіз
28. Моделям фінансування охорони здоров'я із суспільних фондів
споживання та змішаних фондів відповідають системи організації охорони
здоров'я 1) Беверіджа, 2) Семашка, 3) Бісмарка, 4) Обами
А 1, 2, 3
В 1, 2, 4
С 2, 3, 4
D 1, 3, 4
29. На принципах соціального страхування та багатоканальній системі
фінансування базується:
А суспільна система організації охорони здоров'я
В страхова система організації охорони здоров'я
С громадська система організації охорони здоров'я
D приватна система організації охорони здоров'я
Е державна система організації охорони здоров'я
30. Об'єднання елементів системи, встановлення взаємозв'язку між ними
(залежність попиту від ціни медичної послуги). Про який з методів економіки
охорони здоров'я йдеться:
А Синтез
В Індукція
D Дедукція
35
Е Аналіз
31. Основою якої системи організації охорони здоров'я є власні кошти
громадян (ДМС, пряма оплата, депозитні медичні рахунки)^
А суспільна
В страхова
С громадська
D приватна
Е державна
32. Розробка нових форм і методів управління галуззю охорони здоров'я, які
дозволяють підвищити ефективність її діяльності та забезпечити
справедливий розподіл фінансових ресурсів. це:
33. Система охорони здоров'я в Україні фінансується 1) Державним
бюджетом; 2) місцевими бюджетами; 3) страховими фондами; 4) приватними
надходженнями.
А 1, 2, 3
В 2, 3, 4
С 1, 3, 4
D 1, 2, 4
34. Система охорони здоров'я України діє на основі
А державної моделі
В приватної моделі
С страхової моделі
D національної моделі
Е змішаної моделі
35. Системи організації охорони здоров'я: Беверіджа, Семашка, Бісмарка
мають спільні риси: 1) універсальна система захисту; 2) рівний та
всеохоплюючий доступ до медичної допомоги; 3) обов'язкова участь
населення у покритті витрат на охорону здоров'я; 4) відсутність прямого
зв'язку між величиною платежів (податків, внесків) і обсягом медичної
допомоги; 5) контроль за ціноутворенням.
А 1, 2, 3
В 1, 2, 4
С 1, 2, 3, 4, 5
36
D1, 2, 3, 4
Е 1, 2, 3, 5
36. Сукупність заходів, дій, покликаних створити господарську основу,
економічне забезпечення основної, цільової, тобто медичної діяльності,
залучити необхідні для неї економічні ресурси, у тому числі грошові кошти,
організувати господарський обіг засобів, що використовуються в медицині,
це:
Е Економічна діяльність
37. Тенденціями в реформуванні системи охорони здоров'я в Україні є
наступні: 1) перерозподіл обсягів медичної допомоги на користь
амбулаторно-поліклінічного сектора; 2) розвиток стаціонарозамінних форм
медичної допомоги; 3) розвиток сімейної медицини; 4) зменшенням кількості
лікарняних закладів та скороченням ліжкового фонду.
А 1, 2, 3
В 2, 3, 4
С 1, 3, 4
D 1, 2, 4
38. Узагальнення рис від окремого до цілого (медичну допомогу надає лікар,
лікар з колективом – персонал медичного закладу, а система охорони
здоров'я – сукупність медичних закладів). Про який з методів економіки
охорони здоров'я йдеться:
А Синтез
В Індукція
D Дедукція
Е Аналіз
39. У сферу економіки охорони здоров'я входить:
А Умови та фактори, що забезпечують максимальне задовільненя потреб
населення в товарах та послугах, необхідних для збереження, зміцнення,
відновлення здоров'я, при мінімальних витратах.
В Вплив здоров'я населення на економічний розвиток країни, регіонів,
виробництво і т.д., економічний ефект лікувально-профілактичного
обслуговування, профілактики, діагностики, лікування, реабілітації,
37
ліквідації захворювань, зниження непрацездатності та смертності, нових
методів, технологій, організаційних заходів, програм і т.д.
С Вивчення економічних проблем, пов'язаних з використанням ресурсів
охорони здоров'я, питаннями організації та управління охороною здоров'я.
D Вплив охорони здоров'я на розвиток народного господарства шляхом
збереження та відтворення продуктивних сил
40. Феномен здоров'я розглядається як медико-соціальна и як економічна
категорія. Які із зазначених положень характеризують його як медико-
соціальну категорію: 1) потужний чинник суспільного розвитку; 2) важливий
прояв соціальної справедливості, стабільності, індикатор виміру наших
досягнень; 3) результат витрачених зусиль та вкладених коштів; 4) фактор
"людського капіталу" держави
А 1, 4
В 2, 3
С 1, 2
D 3, 4
категорія. Які із зазначених положень характеризують його як медико-
соціальну категорію: 1) стратегічна мета держави та народу, умова
національної безпеки країни; 2)економічний ресурс суспільства і головна
умова відтворення трудового потенціалу; 3) наявність споживчої вартості
відсутність мінової вартості; 4) інтегральний критерій якості життя
населення;
А 1, 4
В 2, 3
С 1, 2
D 3, 4
категорія. Які із зазначених положень характеризують його як економічну
категорію: 1) потужний чинник суспільного розвитку; 2) важливий прояв
соціальної справедливості, стабільності, індикатор виміру наших досягнень;
3) результат витрачених зусиль та вкладених коштів; 4) фактор "людського
капіталу" держави
А 1, 4
В 2, 3
С 1, 2
38
D 3, 4
категорія. Які із зазначених положень характеризують його як економічну
категорію: 1) стратегічна мета держави та народу, умова національної
безпеки країни; 2)економічний ресурс суспільства і головна умова
відтворення трудового потенціалу; 3) наявність споживчої вартості
відсутність мінової вартості; 4) інтегральний критерій якості життя
населення;
А 1, 4
В 2, 3
С 1, 2
D 3, 4
44. Які з основних принципів належать до моделі Беверіджа: 1)
безкоштовність медичної допомоги на основних етапах курсу лікування, 2)
універсальність доступу; 3) профілактична спрямованість діяльності, 4)
професійний високоякісний догляд, 5) тісний зв'язок медичної науки та
практики.
А 1, 2
В 1, 2, 4
С 1, 2, 3, 4, 5
D2, 3, 4
Е 1, 2, 3
45. Які з основних принципів належать до моделі Семашко: 1)
безкоштовність, 2) загальна доступність кваліфікованої медичної допомоги,
3) профілактична спрямованість діяльності, 4) професійний високоякісний
догляд, 5) тісний зв'язок медичної науки та практики.
А 1, 2, 3
В 1, 2, 4
С 1, 2, 3, 4, 5
D1, 2, 3, 4
Е 1, 2, 3, 5
46. Які існують моделі фінансування охорони здоров'я: 1) із фондів
суспільного споживання, 2) із змішаних фондів; 3) із національних фондів 4)
з приватних фондів
А 1, 2, 3
В 1, 2, 4
С 2, 3, 4
39
D 1, 3, 4
Відповіді: 1С, 2В, 3В, 4Е, 5Е, 6С, 7Е, 8Е, 9С, 10Е, 11Е, 12Е, 13С, 14А, 15С, 16В,
17В, 18А, 19А, 20С, 21D, 22В, 23В, 24D, 25Е, 26С, 27D, 28А, 29В, 30А, 31D,
32Е, 33D, 34А, 35С, 36Е, 37Е, 38В, 39Е, 40С, 41А, 42D, 43В, 44А, 45С, 46В
Тема 3: Методи ціноутворення і регулювання цін в системі охорони

здоров'я.
І. Актуальність теми
Впровадження ринкової економіки в системі охорони здоров'я призвело до
широкого застосування платних медичних послуг. Такі послуги, як джерело
позабюджетних надходжень, надаються в установах державної та комунальної форми
власності. Їх надання регулюється відповідною Постановою Кабінету Міністрів України.
Крім того, інтенсивно розвивається недержавний сектор охорони здоров'я, у якому платні
послуги, являються основним, а зазвичай, єдиним джерелом фінансування закладів цього
сектору. У зв'язку з цим, набуває великої актуальності знання студентами медичних
факультетів, майбутніми лікарями, структури ціни на платну медичну послугу, та
освоєння методики її формування. Методика розрахунку, що пропонується для вивчення,
не є єдиним варіантом ціноутворення, але є одним з основних його варіантів. Знання даної
методики дозволяє отримати необхідні знання у цій сфері та, при необхідності,
застосувати і поглибити їх.
ІІ. Цілі заняття
1. Сформувати у студентів поняття про платні послуги, що можуть надаватися в
державних та комунальних закладах охорони здоров'я
2. Навчити розраховувати ціну на медичну послугу з урахуванням ПДВ.
ІІІ. Практичні навички і уміння
В результаті вивчення даної теми студенти повинні
Знати:
а) документи, що затверджують перелік платних послуг, які можуть надаватися в
державних та комунальних закладах охорони здоров'я;
б) систему державного регулювання цін на платні послуги;
в) структуру та функції ціни на медичну послугу;
г) методику розрахунку ціни на медичну послугу
Уміти:
а) розраховувати собівартість платної медичної послуги і її найважливіші елементи;
б) розраховувати прибуток, податок на додану вартість (ПДВ), ціну на медичну послугу з
урахуванням ПДВ.
в) розраховувати та застосовувати в практичній діяльності показник рівня рентабельності
ціни на медичну послугу.

40
1. З чим пов'язана необхідність надання платних послуг в медичних установах державної
та комунальної власності?
2. Які саме послуги можуть надаватись в державних та комунальних закладах охорони
здоров'я, навести приклади.
3. Якими документами регламентується Перелік платних послуг, які можуть надаватися в
державних та комунальних закладах охорони здоров'я
4. Яким чином здійснюється державне регулювання цін. Які саме важелі
використовуються з цією метою?
5. Охарактеризуйте основні термінологічні поняття: «Ціна на медичну послугу»,
«Собівартість», «Прибуток», «ПДВ», «Рентабельність».
6. Яку структуру має ціна на медичну послугу, та які функції виконує?
7. Що таке собівартість? Які видатки надавача платних послуг відносять до собівартості.
8. Як розрахувати собівартість і її основні складові?
9. Що являє собою амортизація, як розрахувати видатки на амортизацію обладнання та
інвентарю, м'якого інвентарю?
10. Що таке прибуток, як його розрахувати, яким чином регулюється прибуток?
11. Що таке рентабельність? Які існують норми рентабельності при наданні медчних
послуг?
12. Як розрахувати ПДВ?

Перелік платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних
закладах охорони здоров'я затверджено Постановою КМУ від 11 липня 2002 р. N989.
Перелік зі змінами до нього, внесеними Постановою КМУ від 22 вересня 2016 р. № 648
наводиться і додатку.
На сьогодні законодавчо визначеного порядку надання платних послуг медичними
установами та закладами немає.
Відповідно до п.12 постанови КМУ «Про встановлення повноважень органів
виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від
25.12.96 р. № 1548 тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні
державні і комунальні заклади охорони здоров’я, крім закладів охорони здоров’я МВС,
регулюють (установлюють) Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська
міські державні адміністрації.
Згідно з п.п. 1 п. 1 ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012
р. № 5007-V(далі — Закон № 5007) державне регулювання цін здійснюється Кабміном,
органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого
самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом установлення обов’язкових для
застосування суб’єктами господарювання:
— фіксованих цін;
— граничних цін;
— граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової
надбавки (постачальницької винагороди);
— граничних нормативів рентабельності;
— розміру постачальницької винагороди;
— розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів).
Державне регулювання цін не означає, що адміністрації мають провести
калькулювання тарифів. Вартість платних послуг визначає сам лікувально-
41
профілактичний заклад виходячи з тих витрат, які фактично він несе на надання
відповідної послуги.
Адміністрації, як правило, реалізують свої повноваження щодо регулювання цін і
тарифів шляхом установлення граничного рівня рентабельності, а також розглядають
і затверджують тарифи, установлені лікувально-профілактичними закладами.
Установити ціни на всі платні послуги лікувально-профілактичних закладів
адміністрації не можуть, адже неможливо врахувати специфіку діяльності кожного із
закладів і специфіку надання відповідних платних послуг.
Таким чином, тарифи на платні медичні послуги, що надаються державними і
комунальними закладами охорони здоров’я, визначаються лікувально-профілактичними
закладами, які безпосередньо надають такі послуги. Рада міністрів АР Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації затверджують визначені
тарифи, а також здійснюють їх регулювання шляхом установлення граничного розміру
рентабельності.
При цьому також слід ураховувати положення ст. 15 Закону № 5007, у якій
зазначено, що Кабмін, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які
встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно
обґрунтованого, зобов’язані відшкодувати суб’єктам господарювання різницю між такими
розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Як зазначено в п. 2 ст. 15 Закону № 5007, установлення Кабміном, органами
виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на
товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого, без визначення джерел для
відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не
допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР до відання виконавчих органів
сільських, селищних, міських рад належить таке делеговане повноваження, як
здійснення контролю за дотриманням цін і тарифів.
Свого часу Держінспекція з контролю за цінами у листі від 17.05.2008 р. № 200/6-
10/1799звертала увагу на випадки, коли граничні рівні рентабельності на місцевому рівні
не затверджені.
Виходячи з цього листа, у тих випадках, якщо державне регулювання тарифів на
платні медичні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні та комунальні
заклади охорони здоров’я, не запроваджено, тарифи на платні медичні послуги
встановлюються на ринкових засадах.
Звичайно спочатку ціни затверджуються наказом керівника установи відповідно до
розрахунку усіх витрат, які пов’язані з наданням платної медичної послуги. А потім уже
вони подаються на затвердження місцевим держадміністраціям.
Слід мати на увазі, що під час перевірки Держаудитслужба буде розглядати
заниження тарифів на платні медичні послуги як недоотримання бюджетних коштів
лікувальним закладом. Таке заниження може також привести до порушення, яке
класифікується як покриття витрат спеціального фонду кошторису коштами загального
фонду
Ціна на медичну послугу виконує наступні функції:
а) відображає рівень необхідних витрат;
42
б) регулює заробітну плату медичних працівників щодо рівня середньої заробітної
плати працівників інших галузей народного господарства;
в) стимулює або, навпаки, стримує пропозицію цієї медичної послуги щодо
потреби населення. Крім того, методично вірно встановлені ціни економічно сприяють
інноваційним процесам в охороні здоров'я, дозволяють зацікавити лікувально-
профілактичні установи впроваджувати нові методи лікування, сучасне обладнання, ліки.
Ціна на медичну послугу включає в себе собівартість, прибуток, ПДВ.
Собівартість - грошове вираження поточних витрат підприємства, організації на
виробництво товарів, надання послуг. Собівартість - узагальнюючий показник виробничо-
господарської діяльності, що характеризує ефективність роботи. За рівнем собівартості і її
відношенням до ціни визначається прибутковість підприємства, організації. Розрахунок
собівартості є базою для визначення тарифу (ціни) послуги. У практиці ціноутворення
медичних послуг до собівартості відносять витрати на оплату праці персоналу,
нарахування на заробітну плату, канцелярські та господарські витрати, витрати на
харчування хворих в стаціонарі, медикаменти і перев'язувальні засоби, амортизацію
обладнання, інвентарю, м'якого інвентарю.
Термін «Амортизація» використовується в двох значеннях:
1) поступове зношування основних фондів (обладнання, будівель, споруд) та
перенесення їх вартості, у міру зносу, на собівартість послуг і робіт;
2) цільове накопичення грошових коштів і їх подальше використання на
відтворення зношених основних фондів. В процесі обслуговування основні фонди
піддаються фізичному (в результаті тертя, атмосферного та інших впливів) і моральному
(старіння в результаті науково-технічного прогресу) зносу. Внаслідок цього вони
втрачають первісні споживчі властивості, їх вартість відповідно зменшується. У практиці
визначення цін на медичні послуги амортизаційні витрати визначають як добуток
відношення балансової вартості відповідних основних фондів (обладнання, інвентарю
тощо) до встановленого терміну експлуатації в перерахунку на певну одиницю часу,
помножену на тривалість часу використання даного виду основних фондів при виконанні
послуг.
Прибуток - перевищення доходу над витратами, включаючи податки на платні
медичні послуги бюджетних лікувально-профілактичних установ.
Податок на додану вартість (ПДВ) - встановлюється законодавчо і в даний час
складає 20% від суми собівартості і прибутку.
Рентабельність - відношення прибутку до собівартості. Нормальною ефективною
роботою установи охорони здоров'я вважається така діяльність, рентабельність якої
знаходиться в межах від 10 до 30%. При більшому показнику рівня рентабельності
починає діяти механізм додаткового оподаткування: 80% від суми перевищення.
VI. Методика виконання навчальних завдань
Завдання виконуються індивідуально кожним студентом і оформляються у вигляді
протоколу в зошиті, який підписує викладач у кінці зайняття.
Завдання 1. Вивчити і законспектувати основні теоретичні положення і
термінологічні поняття.
Завдання 2. Користуючись початковими даними таблиць 4.2 - 4.6 розрахувати за
своїм варіантом ціну на медичну послугу. Результати надати в зведеній таблиці 4.7
43
Методика розрахунку вартості медичних послуг передбачає розрахунок її окремих
елементів за статтями з подальшим їх підсумовуванням.
1. Для розрахунку витрат на заробітну плату (ст.1) необхідно мати наступні
початкові дані:
- перелік і кількість ставок лікарів, середнього і молодшого мед. персоналу, що
беруть участь у виконанні цієї послуги;
- місячний фонд заробітної плати кожного співробітника (ФЗСміс.);
- тривалість робочого часу за місяць в хвилинах (tміс.);
- тривалість робочого часу, необхідного на виконання однієї послуги (tу).
Спочатку отримують фонд заробітної плати з розрахунку на одну хвилину (ФЗСхв
для кожного працівника). Для цього місячний фонд його заробітної плати (ФЗСміс.)
необхідно розділити на тривалість робочого часу за місяць в хвилинах:
ФЗСміс.
ФЗСхв = ------------------
tміс.
Наприклад, у варіанті 1 (ультразвукова терапія, іонофорез лікарських речовин)

ФЗСхв. для медсестридорівнює:
3723
------------ = 0,4096 грн.
9090
Потім шляхом отримання добутку фонду заробітної плати з розрахунку на 1

хвилину (ФЗСхв) на тривалість робочого часу, необхідного для виконання послуги( tп),
отримують необхідні витрати для заробітної плати цього співробітника (ЗПс):
ЗПС = ФЗСхв×tп
В нашому прикладі:
0, 4096×10 = 4,096(грн)
При участі в послузі декількох медсестер отриманий результат слід було б

помножити на кількість ставок (Nст)
S ЗПС(мс) = ЗПс(мс) ×Nст
Загальні витрати на заробітну плату по конкретній медичній послузі є сумою

зарплат усіх співробітників (лікарів, середнього і молодшого мед. персоналу), що беруть
участь в її наданні.
2. Необхідні витрати нарахування на заробітну плату в даному прикладі (1 варіант)

нарахування на заробітну плату складають 36,4%
4,096
-------------------- × 36,4 = 1,4910 (грн)
100
44
3. Початковими даними для розрахунку необхідних коштів на канцелярські і
господарські витрати (ст.3) служать:
- фактичні витрати на водопостачання, каналізацію, електро-теплопостачання,

обслуговування інженерних мереж, охорону, комунальні послуги, прання білизни,
канцелярське приладдя в цілому по лікарні в середньому за попередні 2 квартали (ГВ);
- сумарна площа усіх приміщень лікарні (Sл);
- площа кабінетів, в яких здійснюється дана мед.послуга (Sк);
- тривалість робочого часу за місяць в хвилинах (tміс.);
- тривалість часу, необхідного для виконання послуги (tп);
- загальнолікарняні витрати (ОБР = 0,0431 до заробітної плати мед.персоналу).
Спочатку отримують обсяг господарських витрат на 1 м2 приміщень лікарні за 1 хв

(ГВ 1 м2 /хв) :
ГВ
ГВ 1 м2 /хв = ------------------
Sл×tміс.
2039767,44
ГВ 1 м2 /хв = -------------------------------- = 0,0031 (грн)
71972 × 9090
Потім розраховують аналогічні витрати на площу кабінету (ГВ каб/хв):
ГВ каб/хв = ГВ 1 м2 /хв ×Sкаб.
ГВ каб/хв = 0, 0031 × 1,2 = 0,0037 (грн)
І, нарешті, визначають господарські витрати, необхідні для виконанняпослуги, яка

здійснюється впродовж часу tп :
ГВп = ГВ каб/хв×tп,
т.б. в наведеному прикладі
ГВу= 0, 0037 ×10 = 0,037 (грн)
Загальні лікарняні витрати (ЗЛВ) отримують як добуток витрат по заробітній платі

(ст.1) на коефіцієнт 0,0431
ЗЛВ = 4,096× 0,0431 = 0,1765 (грн)
Сума витрат за ст.3 кошторису "Канцелярські і господарські витрати ”:

45
ГВу+ ЗЛВ в розрахунку на 1 послугу =
0, 037 + 0, 1765 = 0,2135 (грн)
4. При розрахунку витрат на медикаменти для виконання даної мед.послуги

використовують початкові дані про ціну 1 одиниці виміру (вага, об'єм, упаковка)
необхідних лікарських препаратів і дозу препарату на 1 процедуру. Наприклад, для 1
процедури ультразвукової терапії (іонофорез лікарських засобів) необхідно 5 г мазі
гідрокортизону 1%, вартість 1 упаковки якої (10г) складає 2,24 грв. Отже, для однієї
процедури необхідно витратити на цей препарат 2,24: 10- 5 = 1,12 (грв). Аналогічним
чином визначають вартість кожного препарату і отримані результати підсумовують. У
описуваному прикладі загальна вартість необхідних для процедури гідрокортизону,
індометациновой і метиндоловой мазей складає: 0,28 + 1,175 + 1,175 = 3,47 (грн).
5. У собівартість медичної послуги включають також амортизацію (знос)

устаткування Ау, що розраховується по 12 статті кошторису. Початковими даними для
цього служать вартість устаткування (Ву), нормативний термін його експлуатації, який
може бути перерахований в норму зносу в % ( Нзу), а також тривалість робочого часу,
необхідного для проведення відповідної процедури (tп). Розрахунок робиться за
формулою:
Ву×Нзу×tп
Ау = --------------------------
12 ×tміс.
У даному прикладі амортизація устаткування (апарату УЗД- 101 Ф) на 1 послугу

складатиме:
12640 ×0,1 × 10
Ао = ------------------------------------------------ = 0,112 (грн)
12 • 9090
6. Амортизація м'якого інвентаря, Амі, (ст.14) визначається за подібною методикою.

Користуються вартістю (Вмі), нормами зносу (Нзмі) м'якого інвентаря, інші початкові дані
ті ж, що і для розрахунку амортизації устаткування.
Вмі×Нзм×tп
Амі= --------------------------
12×tміс.
У даному прикладі вартість м'якого інвентаря (Вм) - халата і ковпака - складає 168 +
32 = 20 (грн), річна норма зносу, виходячи з нормативу, 0,1. Таким чином:
46
200 × 0,1 × 10
Амі= -------------------- = 0,0016 (грн)
12 × 9090
7. Прибуток складає 15-30% (по варіанту) від собівартості за вирахуванням
вартості лікарських засобів.
8. Податок на додану вартість (ПДВ) за чинним законодавством складає 20 % від

суми собівартості і прибутку.
47
VII. Навчальні завдання
Таблиця 4.2
Індивідуальні завдання для розрахунку витрат на заробітну плату персоналу, ст. 1 (в грн.)
Наймену Штатні посади Кількість Місячний Тривалість Тривалість Затрати на зар.плату
вання ставок фонд робочого часу робочого часу
№ платної зарабітної в місяць в хв. на 1 послугу В розрахунку З врахуванням
вар. послуги tміс. (в хв.) tп на 1 хв. (ФЗСхв) тривалості
плати ФЗСміс. послуги (ЗПс)
1 Ультра- Медсестра 1 3723 9090 10 0, 4096 4,096

звукова
терапія Разом: 1 3723 9090 10 0, 4096 4,096
(іонофорез
лік.
засобами)
2 Рентгено- Лікар - рентгенолог 1 4341 8385 7

графія 1-й кат., стаж 8
коліного років.
суглоба
Рентген-лаборант 1- 7
1
й кат, стаж 11 років. 3723 8385
Санітарка
1 2
3723 10080
Разом:
3
3 Паталого- Лікар – патолого- 1 4340 9090 100

анатомічнед анатом 1 кат.,
48
ослідження стаж 12 років
Фельдшер-лабор.1 1 9090 240

кат., стаж 23 роки
1 3864 9090 10
Санітарка
1 3723 9090 25
Мед регістр
4 3723
Разом:
4 Електро- Лікар-кардиолог 1 5071 9090 5

кардіо- вищої кат., стаж
графія 21 рік
Медсестра вищої. 4403

категорії, стаж 30 1 9090 10
років.
3723
Санітарка 1 10080
Разом: 3
5 УЗД нирок і Лікар 1-ої кат., 1 4734 8385 5

сечо- стаж 25 років
вивідних 3723
шляхів Санітарка 1 9843 5
Разом: 2
49
Таблиця 4.3
Індивідуальні завдання для розрахунку канцелярських і господарських витрат, ст.3 (у грв.).
№ Наймену- Господарс Площа Тривалість Господарських витратив розрахунку на Загально- Сумма

вар. вання ькі витрати кабінетів, в послугив площу кабінету лікарняні витратза ст.3
платної на 1м2лік. яких надається хв., tп витрати
за 1 хв. ГВ каб хв За час
послуги на 1 послуга м2 каб. (ЗЛВ)
наданняпослуги,
хв.ГВ1м2 (Sк)
ГВ× tу
хв.
1. Ультра-звукова 0, 0031 1,2 10 0, 0037 0,037 0, 1765 0, 2135

терапія
(іонофорез
лік.засобів)
2. Рентгено- 29 7
графія
колінного
суглоба
3. Паталого- 18 240
анатомічне
дослідження
4. Електрокардіо+ 16 10
графія
5. УЗД сечо- 14 5
вивідних
50
шляхів
Загальні дані для усіх варіантів:
1. Фактичні витрати на водопостачання, каналізацію, электро-, теплопостачання, обслуговування інженерних мереж, охорону,
комунальні послуги, прання білизни, канцелярське приладдя в цілому по лікарні (ГВ в середньому за попередні 2 квартали) 2039767,44 грв.
2. Сумарна площа усіх приміщень лікарні (Sл) складає 71972 м2.
3. Тривалість робочого часу впродовж місяця в хвилинах складає 9090.
4. Коефіцієнт для розрахунку загально лікарняних витрат дорівнює 0,0431 до заробітної плати мед. персоналу.
Таблиця 4.4
Індивідуальні завдання для розрахунку витрат на медикаменти,стаття 10 (в грн.).

№ Найменування Медикамен-ти, реактиви Одиниця Ціна без ПДВ Необхідна Необхідні
вар. платної послуги виміру (грн.) кількість витрати на
медикаментиза
ст. 10
1. Ультра- Мазь гідрокортизонова 1% 10г 2,24 5г 1,12

звуковатерапія
(іонофорез лік. Мазь індометацинова 40г 9,4 5г 1,175
засоб)
Мазь метиндолова 40г 9,4 5г 1,175
Всього: 3,47
2. Рентгенографія Вата 1кг 160 0,005

коліного суглоба
Спирт 1л 540 0,01
Рентген-плівка 1 шт. 84 2
Фіксаж 1шт. 12 2
51
Проявник 3л 48 0,2
Нашат. спирт 15л 480 0,05 мл
Валідол 10 табл. 10 1 табл.
Всього
3. Паталого- Еозин натр. 1 кг 133,32 0, 000015

дослідження Спирт 1л 540 0,0001
Оцтова. к-та 1 кг 233,32 0,0005
Сірч. к-та 1 кг 233,32 0,0005
Соляна к-та 1 кг 233,32 0,00025
Азотна к-та 1 кг 166,68 0,0025
Хлороформ 1 кг 200 0,0075
Ксилол 1 кг 32 0,0005
Толзол 1 кг 44,44 0,01
ПарафІн 1 кг 44 0,01
Всього:
4. Електро- Вата 1 кг 80 0,005

кардіографія
Спирт 1л 540 0,001
Папір для ЕКГ 1 рулон 60 3м
52
(25 метрів)
Всього:
5 УЗДнирокісечо- Марля 1м 60 0,002 м

вивіднихшляхів
Спирт 1л 540 0.001
Гель для УЗД 1 туб (200 гр) 100 10 гр
Всього:
Таблиця 4.5
Индивідуальне завдання для розрахункувитрат на амортизацію обладнання, інвентаря. стаття 12(грн.).

Найменування платної Найменування Вартість Норма зносу Тривалість роб. Тривалість Аморти-зація
варіанта №
послуги устаткування устаткування,В Нзу часупротягом міс. мед. послугихв. за часнадання

уза 1 шт. в хв. t міс. tп мед. послуги
1. Ультразвукова Аппарат УЗТ- 12640 0,1 9090 10 0,112

101Ф
терапія (іонофорез лік.
засоб)
Всього: 0,112
2. Рентгенографія коліного Рентгенодіагно 163538 0,1 8385 7

суглоба ст. уст. ТУР-
700
Бак для 154 0,1 8385 7

обробки
53
рентген-плівки Всього:
3. Паталого- Біомікроскоп 20010 0,2 9090 240

анатомічнедослідження
Комп'ютер 34000 0,2 9090 240
Витяжна шафа 5603,2 0,2 9090 240
Термостат 29,22,4 0,2 9090 240
Автомат. 882,8 0,2 9090 240

лаборатор.
Всього:
4. Електрокардіографія 2-х канальний 12000 0,1 9090 5

електрокардіогр
аф
Кушетка 400 0,2 9090 5
Всього:
5. УЗДнирокісечо- Установка для 1000000 0,2 8385 5

вивіднихшляхів УЗД
400 0.2 8385 5
Кушетка
Всього:
54
Таблиця 4.6
Индивідуальне завдання для розрахункувитрат на амортизацію м'якого інвентаря. стаття 14(грн.).
Наймену- вання Наименування Вартість мягкого Норма зносу Тривалість раб. Тривалість мед. Аморти-зація за
варіанта №
платної послуги мякого інвентаря інвентаря (грв.) Нзмі часупротягом. послугихв. tп часнадання
міс. в хв. t міс.
Вмі мед. послуги
1. Ультра- халат 168,00 0,1 9090 10 0,0012
звуковатерапія
(іонофорез колпак 32,00 0,1 9090 10 0,0004
лік.засобів) Всього:
0,0016
2. Рентгено-графія халат 168,00 *3 0,1 8385 7

коліного суглоба
колпак 32,00 *3 0,1 8385 7
Всього:
3. Паталого- халат 168,00 *4 0,1 9090 240

дослід-ження колпак 32,00 *4 0,1 9090 240
Всього:
4. Електро- халат 168,00 *3 0,1 9090 7
55
кардіографія колпак 32,00 *3 0,1 9090 7
Всього:
5. УЗДнирокісечов халат 168,00 *2 0,1 8385 5

ивіднихшляхів
колпак 32,00 *2 0,1 8385 5
Всього:
Таблиця 4.7
Зведена таблиця результатів виконання індивідуального завдання (грн).
Канцелярскіі господарські Медик Аморти- Аморти- Собіва Прибуток ПДВ Ціна
витрати (ст.3) аменти зація зація ртість
ст.10 устатку- м'якого
ванняіінв інвен-
ентаря таря
ст.12 ст.14
Зар. плата
ня на зар. Нарахуван
№ Госп.вит Загально- Всього без зПДВ

вар. рати лікарняні ПДВ
витрати
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 17 18 19
1 4,096 1,4910 0,0037 0,1765 0,2135 3,47 0,112 0,0016 9,35 30 1,76 2,22 11,11 13,33
2 25
3 30
4 20
5 25
56
VIII. Список літератури
1. Громадське здоров’я: підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів / За
ред. В.Ф. Москаленка. – Вид. 3. - Вінниця: Нова Книга, 2013. — 560 с
2. Економіка охорони здоров’я: підручник / В.Ф. Москаленко, О.П. Гульчій, В.В.Таран та ін..;
під ред. В.Ф.Москаленка. – Вінниця: Нива книга, 2010. – 288 с.
3. Сисюк С. В., Зорій Н. М. Визначення вартості платних медичних послуг та їх облікове
забезпечення // Вісник Запорізького національного університету №2(6), 2010. – С. 181-186 /
http://web.znu.edu.ua
4. Моісеєнко Р.О., Толстанов О.К., Залеська В.В., та ін..Єдина уніфікована методика
розрахунку вартості медичних послуг, амбулаторно-поліклінічного та стаціонарного
лікування // Менеджмент и маркетинг в сфере здравоохранения, 2012 . - № 3
/https://www.umj.com.ua
5. Сорока С.В. Розробка цінової політики медичного закладу з врахуванням собівартості
медичної послуги // Економіка підприємств, 2013 // irbis-nbuv.gov.ua
6. Миронова Г. Медична допомога і платні послуги — як не перетнути межі // Ваше здоров'я,
4/05/2018 / https://www.vz.kiev.ua
7. Станкус Т. Затвердження тарифів на платні медичні послуги / Бюджетна бухгалтерія,
Липень, 2017. - № 25
8. / https://i.factor.ua/ukr/journals/bb/2017/july/issue-25/article-28753.html
9. Чи потрібно індексувати вартість платних послуг мед закладів / Бухгалтерія: бюджет, 2014.
- № 14. –С.25 / http://parusconsultant.com
Тема 4: Методи планування в системі охорони здоров'я
- Мета навчання: Навчити студентів застосовувати методи планування в

системі охорони здоров'я;
4.1. Перелік навичок:
- складати план медичного закладу за основними показниками;
- планувати чисельність медичного персоналу ;
4.2. Технічне забезпечення: персональний комп'ютер або інший
аналогічний пристрій з встановленою операційною системою ^тдо^8.
4.3. Перелік нових понять і термінів: планування (стратегічне, поточне,
цільове, директивне, індикативне, договірне, підприємницьке), методи
планування (екстраполяції, порівняльний, балансовий, нормативний, економіко-
математичний, аналітичний)
4.4. Теоретичний матеріал. Представлений інформаційними блоками в
режимі послідовного перегляду.
1.1 Теоретичний матеріал
Планування в системі охорони здоров'я.
План - це оформлене управлінське рішення, яке включає кількісне
відображення цілей та розробки шляхів їх досягнення. Іншими словами, це
результат планування, мотивована модель дій, створена на основі кон’юнктурного
прогнозу економічного середовища.
Планування в системі охорони здоров’я - одна із загальних функцій
управління, вид управлінської діяльності, направленої на визначення цілей,
ефективних методів, шляхів, засобів і етапів їх досягнення, необхідних ресурсів,
витрат і результатів медичних закладів. Це обґрунтування і розробка потреби
населення в медичній допомозі у відповідності з можливостями її задоволення,
пов'язане зі способом визначення структури і функції медичного закладу з метою
надання пацієнтові потрібного набору медичних послуг.
Актуальність планування полягає в тому, що воно дає повніше уявлення про
обсяг медичних послуг та наявність медичної продукції на ринку і попит на неї,
знання про дію економічних тенденцій та законів у реальній медичній практиці.
В умовах ринкової економіки важко проводити широкомасштабну планову
роботу, особливо стратегічне планування. Побудова системи планування повинна
відповідати ряду принципів, основними із яких є: цілеспрямованість, підхід до
підприємства як до відкритої системи ( джерел інформації), гнучкість,
оптимальність, точність, економічна ефективність, науково-технічна
обґрунтованість, виділення пріоритетних ланок плану, поєднання поточного та
перспективного планування.
Основним принципом планування в сучасних умовах має бути забезпечення
відповідності між обсягом медичної допомоги, що надається населенню і
розмірами ресурсів, необхідних для виконання цих обсягів.
Основні види планування:
Залежно від тривалості планового періоду розрізняють перспективне і
поточне планування. Перспективне планування на підприємстві буває
довгострокове (стратегічне) і середньострокове. Довгострокове планування
охоплює період більше п’яти років, наприклад 10; 15; 20. Такі плани визначають
58
довгострокову стратегію підприємства, включаючи соціальний, економічний,
науково-технічний розвиток.
Стратегія - це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні
для медичних установ проблеми, їх місію, головні цілі та розподіл ресурсів.
Початковим пунктом у формуванні стратегії найчастіше є SWAT- аналіз -
вивчення сильних та слабких сторін медичних установ, організацій. Стратегія є
довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.
Стратегічне планування в системі охорони здоров'я - це процес
систематизованого визначення довгострокових цілей і напрямів діяльності
медичних установ на перспективу.
Середньострокове планування здійснюється на період від двох до п’яти років.
На деяких підприємствах середньострокове планування поєднують з поточним. У
цьому разі складають так званий перехідний п’ятирічний план, в якому перший
рік деталізується до рівня поточного плану і є по суті короткотерміновим планом.
Особливість стратегічного планування в умовах ринкової економіки полягає в
використанні переважно економічних методів орієнтації на досягнення високих
кінцевих результатів.
Поточне планування полягає в розробці річних планів на всіх рівнях
управління медичною установою та з усіх напрямів його діяльності, а також
планів на коротші періоди (квартал, місяць, тиждень, день).
Залежновід рівня планування: розрізнюють планування на державному рівні,
галузеве, місцеве, та на рівні окремих організацій та медичних закладів.
Залежно від обов’язковості планових завдань розрізняютьдирективне та
індикативне планування.
Директивне планування — це процес прийняття рішень, які мають
обов’язковий характер (силу закону) для об’єктів планування. Директивні плани
мають адресний характер і вирізняються надмірною деталізацією. Основними
важелями директивного планування є бюджетне фінансування, фонди
матеріально-технічних ресурсів, державне замовлення, ліміти капітальних
вкладень. При цій формі планування виробник медичних послуг не може
самостійно вирішувати що виробляти, якими каналами реалізувати і за якою
ціною. Директивність— головний принцип соціалістичного планування, і саме з
нею було пов’язано багато його недоліків. Однак це не означає, що ринкові умови
зовсім виключають директивне планування. Воно може бути ефективним засобом
розв’язання багатьох завдань, які мають загальнонаціональне значення,
наприклад, у галузі охорони здоров'я. Більше того— директивне планування за
ринкових умов практикується не тільки державою, але й бізнесом.
Більш ефективним в умовах ринкової економіки вважається розробка планів
самими виконавцями.
Індикативне планування є найпоширенішою формою планування. В умовах
ринкової економіки виявились ознаки індикативного планування як способу
усвідомленого, цілеспрямованого управління медико-економічними процесами.
Основне завдання такого планування не тільки дати кількісну оцінку показників,
що характеризують демографічну та економічну ситуації в системі охорони
здоров'я, а і в тому, щоб забезпечити зв'язок та збалансованість. В якості медико-
економічних індикаторів використовуються наступні показники: демографічні,
59
структури і рівня захворюваності та тимчасової втрати працездатності;
забезпеченість лікарями, середнім та молодшим медичним персоналом; частка
витрат на охорону здоров'я у державному бюджеті.
Різновидом поточного планування є також договірне і підприємницьке
планування.
Договірне планування регулює комерційні відносини між організаціями,
іншими підприємствами і об’єднаннями, банками, органами управління та
іншими господарюючими суб’єктами ринку в системі охорони здоров’я.
Договірні плани реалізуються у вигляді угод, договорів (контрактів) на поставку
лікарських препаратів, матеріально-технічних ресурсів та ін.
Підприємницьке планування є важливою функцією управління медичної
установи будь-якої форми власності, направленою на обґрунтування і вибір
шляхів ефективного розвитку в рамках підприємницької діяльності, а саме:
надання платних медичних послуг, участь у програмах добровільного медичного
страхування, передача в оренду приміщень і т.д.
Планування охорони здоров'я на державному рівні
Даний вид планування спрямований на забезпечення функціонування охорони
здоров'я як єдиної системи у відповідності до державної політики в цій галузі
діяльності. Стратегічна мета такого планування полягає в поліпшенні стану
здоров'я населення на основі забезпечення високої доступності медичної
допомоги шляхом створення правових, соціально-економічних і організаційних
умов, надання населенню медичних послуг.
Планування функціонування охорони здоров'я як системи спрямоване на
вирішення таких основних макроорганізаційних завдань:
- формування цілей, завданьта пріоритетних напрямів системи охорони
здоров'я;
- прогнозування показників стану здоров'я населення України;
- проведення ліцензування акредитації, сертифікації, реєстрації медичних і
фармацевтичних закладів;
- методологія планування інвестицій, оцінка їх ефективності;
- розробка норм, нормативів, соціальних стандартів в умовах медичної
практики
- проведення з'їздів, конференцій.
Завдання стратегічного планування:
• Проведення аналізу і розробка прогнозу стану здоров'я населення на
плановий період.
• Визначення напрямків подальшого розвитку системи охорони здоров'я на
плановий період, встановлення систем і форм надання медичної допомоги
населенню;
• Затвердження норм і нормативів, які будуть використані при плануванні
системи охорони здоров'я.
• Розвиток інфраструктури галузі, визначення рівня матеріально-технічного
та кадрового забезпечення, ресурсів, необхідних для розвитку системи охорони
здоров'я і джерел їх отримання.
• Створення консолідованої системи фінансування галузі,
• Розвиток медичної науки, техніки і технології лікування хвороб,
60
• Формування соціального та екологічного середовища проживання і способу
життя населення, що забезпечують збереження і поліпшення здоров'я людини.
• • Прийняття цільових програм, які забезпечать реалізацію стратегічних
цілей і задач розвитку системи охорони здоров'я.
Статистичною основою планування є демографічні та економічні дані, рівень
здоров'я населення.
На державному рівні створюється Національний план охорони здоров'я. Це
стратегічний план розвитку охорони здоров'я держави, який приймається на
тривалий період (до 10 років). Існує кілька варіантів планування діяльності
охорони здоров'я країни.
Перший варіант - планування діяльності охорони здоров'я на основі програми
державних гарантій надання населенню безоплатної медичної допомоги. У цьому
випадку на основі нормативних показників Державної програми, встановлюються
планові завдання для всієї галузі охорони здоров'я країни, муніципальній охороні
здоров'я і окремим медичним установам. Такі планові завдання виконуються
всіма суб'єктами охорони здоров'я за такими нормативами: число пролікованих
хворих, тривалість
госпіталізації, число відвідувань лікаря в амбулаторно-поліклінічних закладах,
число викликів швидкої допомоги, обсяг роботи стаціонарних підрозділів.
Другий варіант - планування діяльності охорони здоров'я на основі нормативів
чисельності медичного персоналу та чисельності населення.
Третій варіант - планування діяльності охорони здоров'я від досягнутого рівня
надання медичної допомоги. Цей підхід поширений в світі. Даний варіант
дозволяє закріплювати досягнутий рівень фінансових витрат, а для його
збільшення здійснюється суттєве підвищення обсягу та якості медичної допомоги.
В умовах ринкового механізму господарювання велика роль в системі
планування розвитку охорони здоров'я належить програмно-цільового підходу.
При цьому розробляються державні і регіональні програми. Такі програми
створюються на комплексі цілей, які повинні бути досягнуті в результаті
виконання програми. Програмні цілі формуються на основі науково
обґрунтованих прогнозів і аналізу санітарно-демографічної та соціально-
економічної ситуації. Такі програми галузевого та регіонального рівня
включаються в перспективні і поточні плани соціально-економічного розвитку
регіонів.
Цільові комплексні програми в умовах ринкової економіки є ключовим
методом регулювання державою процесів розвитку охорони здоров'я. В рамках
таких програм здійснюється інвестиційна політика в галузі охорони здоров'я, а
також державні замовлення з розвитку даної галузі.
Будь-який вид планової діяльності медичної галузі як системи за своїм
характером і змістом є комплексним. Комплексний план - це план, що складається
з функціонально пов'язаних розділів. Значення комплексного планування зростає
в умовах ринкових відносин особливо при необхідності оптимального поєднання
територіального, галузевого та проблемно-цільового планування як системного
розвитку медичної галузі.
Планування охорони здоров'я на рівні медичного закладу:
61
• Визначення попиту населення на медичні послуги та лікарські препарати;
прогнозування їх збуту, збільшення експорту, збільшення обсягу їх виробництва
та реалізації.
• Визначення рівня матеріально-технічного забезпечення.
• Оцінка можливостей використання власних ресурсів, державних асигнувань,
коштів інвесторів на фінансування запланованих заходів.
• Аналіз кінцевих результатів роботи медичних установ.
Основні розділи плану сфери охорони здоров’я такі:
а) мережа медичних закладів;
б) потреба підготовки кадрів для закладів системи охорони здоров’я;
в) капітальне будівництво;
г) матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров’я;
д) бюджет охорони здоров’я.
План медичного закладу - це завчасно розроблена система заходів, що
передбачає цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів, обсяг, методи,
послідовність і терміни надання медичних послуг та реалізації продукції.
На основі системи планів, розроблених медичною установою, здійснюється
організація запланованих робіт, мотивація персоналу, контроль результатів тощо.
Основні методи планування:
Планування як складова економічної науки ґрунтується на загальних
взаємозв'язаних методах: аналітичному, порівняльному, екстраполяції,
балансовому, нормативному, економіко-математичному.
Аналітичний метод використовується для оцінки вихідного і досягнутого рівня
економічного забезпечення медичних потреб. При цьому, аналізуються вихідні та
досягнуті показники забезпеченості медичної галузі економічними ресурсами і
зростання показників діяльності, а саме:
Чисельності лікарів за штатним нормативом;
Зайнятості лікарів (на основі обліково-звітної документації);
Оцінок змін захворюваності і поширеності стоматологічної патології на певній
території;
Демографічної ситуації, екологічного стану тощо;
Доцільності наявності коштів на впровадження нових технологій у
лікувально-діагностичний процес.
Порівняльний метод становить частину аналітичного. Він дає можливість
визначати напрямок розвитку галузі охорони здоров'я та медичних установ. За
допомогою цього методу проводиться порівняння показників здоров'я і діяльності
в часі і в просторі (порівнюються ці параметри між установами,
адміністративними одиницями і галузями).дає можливість визначити напрямок
процесів розвитку (захворюваність, смертність).
Методом екстраполяції визначається забезпеченість населення медичним
персоналом, лікарняними ліжками, визначаються обсяги медичної допомоги.
Балансовий метод використовуються для забезпечення погодження потреб і
ресурсів. це механізм, за допомогою якого забезпечуються пропорції в технології
і розвитку медичних установ. Він дозволяє розкривати диспропорції в діяльності
медичних установ і галузі в цілому.
62
Нормативний метод ґрунтується на використанні норм і нормативів,
затверджених МОЗ України, при цьому встановлюються нормативні потреби
населення в амбулаторно-поліклінічній допомозі; штатні; матеріального
забезпечення; використання праці медичних працівників; фінансування тощо.
Найбільш часто застосовують у поєднанні нормативний та аналітичний
методи.
Економіко-математичні методи. До цієї групи належать такі методи: лінійне
програмування, математичне моделювання, теорія запасів, статистичні
випробування і деякі інші. Економіко-математична модель розробляє кілька
варіантів плану, в яких найважливіші показники оптимізуються.
Планування амбулаторно-поліклінічної допомоги
При плануванні амбулаторно-поліклінічної допомоги, спочатку розраховують
необхідні кадри лікарів, а потім формують мережу закладів.
Чисельність медичного персоналу визначається обсягом виконуваних робіт та
надаваних послуг, технічною оснащеністю закладу, організацією роботи і т.д.
Перелічені фактори обумовлюють нормативну або планову чисельність
медичного персоналу. Для розрахунку необхідної кількості лікарських посад
необхідно знати норматив потреби у відвіданнях по спеціальності, чисельність
населення і функції лікарської посади.
Функція (Ф) посади лікаря обумовлюється трьома елементами:
Б - нормою навантаження лікаря за 1 годину прийому в поліклініці і 1 годину
роботи з виїздом до хворих;
Ч- число годин роботи по графіку на прийомі і по обслуговуванню хворих
удома;
Кдн - кількість робочих днів у році.
Ф= (Б х Ч х Кдн)амб .+ (Б х Ч хКдн)дом
Розрахунок планової кількості лікарських посад проводиться відповідно окремо по
спеціальностях, тому що норми навантаження на лікаря за 1 годину прийому, до-
помоги хворому в домашніх умовах, графік роботи і кількість робочих днів у році у
лікарів окремих спеціальностей різні.
Планування стаціонарної допомоги
При плануванні стаціонарної допомоги формується мережа лікарняних
закладів, потім розраховується потреба в кадрах. За основу нормативу при
визначенні потреби в стаціонарному лікуванні прийнято рахувати рівень
госпіталізації на 1000 мешканців.
Потребу населення в стаціонарній допомозі визначають за формулою:
Л = А × Б × Р/Д ×100, де
Л - потрібна середньорічна кількість ліжок на 1000 мешканців;

А - рівень звернень (захворюваності) на 1000 мешканців;
Б - % на госпіталізацію із кількості осіб, що звернулися;
Р - середня кількість днів перебування хворого на ліжку;
Д - середньорічна зайнятість ліжка.
1. Суть функцій та методологія планування діяльності в системі охорони
здоров'я;
63
2. Види планування в системі охорони здоров'я.
3. Методи планування в системі охорони здоров'я.
4. Показники, що визначають обсяги медичної допомоги в медичних закладах.
5. Функції лікарської посади, її складові.
6. Стратегічний план медичного закладу, його характеристики і завдання.
7. Зміст та зв'язок стратегічного і оперативного планів лікувально-
профлактичних закладів.
8. Система оперативно-календарного планування в системі охорони здоров'я.
9. Методи планування чисельності медичного персоналу. Можливість
визначити напрямок процесів розвитку (захворюваність, смертність).
- Глосарій
- Граф логічної структури теми (/static/3._ГЛС-ПЗ.docx)
(https://courses.zsmu.edu.ua/courses/course-
v1:socmed+socmed2+2018_10/courseware/c5ef2a0aebbd4dc0b785842f6d92333b/428
b6356d5474c94939fbda5366419b1/)
- При підготовці до заняття користувався й іншими джерелами літератури
з дисципліни для більш глибокого опанування темою, що вивчається.
4.6. Контроль знань: тестування в форматі «вибір правильного варіанту
відповіді».
v1:socmed+socmed2+2018_10/courseware/c5ef2a0aebbd4dc0b785842f6d92333b/428
b6356d5474c94939fbda5366419b1/
4.7. Глосарій представлений семіологічний словник даної
предметної області. Для кожного слова будується його понятійне
оточення, що дозволяє як з першого погляду зрозуміти сенс цього
слова через терміни, що його що визначають, так і швидко перейти на
визначальне слово, сенс якого потрібно дізнатися. За допомогою
візуального інтерфейсу, можна швидко ознайомитися з необхідною
предметною областю.
Аналітичний метод являє собою метод планування охорони здоров'я, який
ґрунтується на основі аналізу: чисельності лікарів за штатним нормативом;
зайнятості лікарів (на основі обліково-звітної документації); оцінок змін
64
захворюваності і поширеності патології на певній території; демографічної
ситуації, екологічного стану тощо;
Аналітичний метод являє собою метод планування охорони здоров'я,
який ґрунтується на основі аналізу: чисельності лікарів за штатним нормативом;
зайнятості лікарів (на основі обліково-звітної документації); оцінок змін
захворюваності і поширеності патології на певній території; демографічної
ситуації, екологічного стану тощо
Балансовий метод планування охорони здоров'я, який використовуються
для забезпечення погодження потреб і ресурсів.
Директивне планування- це процес прийняття рішень, які мають
обов’язковий характер (силу закону) для об’єктів планування. Директивні плани
мають адресний характер і відзначаються надмірною деталізацією.
Договірне планування регулює комерційні відносини між організаціями,
іншими підприємствами і об’єднаннями, банками, органами управління та
іншими господарюючими суб’єктами ринку в системі охорони здоров’я.
Договірні плани реалізуються у вигляді угод, договорів (контрактів) на поставку
лікарських препаратів, матеріально-технічних ресурсів та ін.
Економічно-математичне моделювання метод планування охорони
здоров'я, який полягає у розробці декількох варіантів плану, в яких найважливіші
показники оптимізуються.
Індикативне планування є антиподом директивного, тому що
індикативний план не має обов’язкового для виконавця характеру. Це
найпоширеніша в усьому світі форма державного планування
макроекономічного розвитку. На відміну від директивного планування, яке було
фактично розверсткою централізовано встановлених завдань виконавцям,
індикативне планування є або рекомендаційним (пріоритетним), або суто
індикативним (вказівним).
Комплексний план - це план, що складається з функціонально пов'язаних
розділів.
Метод екстраполяції– метод планування охорони здоров'я, при якому
визначається забезпеченість населення медичним персоналом, лікарняними
ліжками, визначаються обсяги медичної допомоги.
Нормативний метод планування охорони здоров'я, який ґрунтується на
використанні норм і нормативів, затверджених МОЗ України, при цьому
встановлюються нормативні потреби населення в амбулаторно-поліклінічній
допомозі; штатні; матеріального забезпечення; використання праці медичних
працівників; фінансування тощо.
Підприємницьке планування є важливою функцією управління медичної
установи будь-якої форми власності, направленою на обґрунтування і вибір
шляхів ефективного розвитку в рамках підприємницької діяльності, а саме:
надання платних медичних послуг, участь у програмах добровільного медичного
страхування, передача в оренду приміщень і т.д.
Планування в системі охорони здоров'я - це обґрунтування і розробка
потреби населення в медичній допомозі у відповідності з можливостями її
задоволення, пов'язане зі способом визначення структури і функції медичного
закладу з метою надання пацієнтові потрібного набору медичних послуг.
65
Порівняльний метод– метод планування охорони здоров'я, який дає
можливість визначити напрямок процесів розвитку (захворюваність, смертність).
Поточне планування- це розробка планів на всіх рівнях управління
медичною установою, в усіх напрямках його діяльності на короткі періоди.
Стратегічне планування в системі охорони здоров'я - це процес
систематизованого визначення довгострокових цілей і напрямів діяльності
медичних установ на перспективу.
Тема 5. Методика розрахунку заробітної плати медичному персоналу.

Форми оплати праці медичного персоналу, що існують в світі і в нашій країні,
викликають великий інтерес не тільки з точки зору прикладного застосування відповідних
знань в процесі фінансового менеджменту, але і з суто пізнавальних міркувань, оскільки
кожний студент - майбутній лікар, хоче і має знати, яким чином буде винагороджуватись його
праця, які обставини на неї впливають у відповідності з національним законодавством. Знання
основних положень законодавства України щодо оплати праці лікарів та інших працівників
сфери охорони здоров'я та вміння застосовувати його на практиці є своєрідним елементом
соціального захисту цих працівників в нових економічних умовах. Усе вище зазначене і надає
тамі значної актуальності.
ІІ. Цілі заняття
1. Ознайомити студентів з існуючими формами оплати праціта нормативними документами,
що їх регламентують.
2. Навчити студентів розраховувати заробітну плату медичного персоналу на основі тарифних

розрядів та доплат, надбавок, підвищень посадових окладів, передбачених законодавством
України.
В результаті вивчення цієї теми студенти повинні
Знати:
а) основні теоретичні питання і термінологічні поняття теми (тарифікація, тарифний
розряд, тарифний коефіцієнт, посадовий оклад, доплати, надбавки, підвищення посадових
окладів та ін.);
б) законодавчу базу щодо питань оплати праці працівників бюджетних установ;
в) методику розрахункузаробітної плати медичного персоналу з урахуванням тарифної та
надтарифної її частин.
Уміти:
а) складати тарифікаційний список працівників медичного закладу;
б) користуватися законодавчою базою щодо питань оплати праці працівників бюджетних
установ;
в) розраховувати заробітну плату медичного персоналу бюджетного закладу;
1. Які нормативні документи регламентують оплату праці працівників бюджетної сфери?
2. Що таке мінімальна заробітної плата, які функції вона-виконує?
3.Які чинники та обставини впливають на розмір заробітної плати працівників бюджетної
сфери?
4. Які існують форми оплати праці, та які особливості їм притаманні?
66
5. Яка форма оплати праці переважно використовується в Україні?
6. Що таке тарифікація, які дані про робітника мають біти відображені у тарифікаційному
списку?
7. З яких частин складається заробітна плата лікаря, Як формується кожна з частин?
8. Що таке єдина тарифна сітка, тарифний розряд, тарифний коефіцієнт?
9. На яких підставах працівникам надаються доплати, надбавки, підвищення посадових
окладів?
10. Які нововведення щодо оплати праці застосовуються у зв’язку з реформуванням
первинної медичної допомоги?

Порядок оплати праці працівників встановлюється у відповідності до Кодексу законів про
працю, Закону України “Про оплату праці”, інших законів, що встановлюють соціальні гарантії
працівників та регулюють оплату праці, підзаконних актів.
Згідно частини 15 статті 16 Закону України “Основи законодавства України про охорону
здоров’я” заклади охорони здоров’я, утворені в результаті реорганізації державних та
комунальних закладів охорони здоров’я – державних та комунальних установ, можуть
самостійно затверджувати штатний розпис, мати рахунки в установах банків, печатки.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 94 Кодексу законів про працю, розмір заробітної плати
залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника,
результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і
максимальним розміром не обмежується
Відповідно до ст. 98 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників
установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших
нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних
договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 8 Закону України “Про оплату праці” держава здійснює
регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення
розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і
розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній
власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з
бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Умови розміру оплати праці
працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом
Міністрів України.
Розмір мінімальної заробітної плати виконує наступні функції:
- державної гарантії мінімального розміру оплати праці;
- нормативу для визначення розміру адміністративних штрафів;
- бази для визначення розміру допомоги і компенсацій
Допускається мотивація персоналу шляхом встановлення премій, надбавок та доплат за
рахунок коштів підприємства, в порядку передбаченому положенням про преміювання,
виплату надбавок та доплат (або колективним договором) в залежності від навантаження
(кількості укладених декларацій).
Статтею 97 Кодексу законів про працю та статтею 15 Закону України «Про оплату праці»
встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки,
схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій,
винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються
підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з
67
дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими
(регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не
укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з виборним
органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє
інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на
представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових
окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником
або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї
статті.
Найширше застосовуються дві основні форми заробітної плати: почасова і відрядна, що
мають різні модифікації і комбінації. При почасовій заробітній платі її розмір визначається
залежно від часу (година, день, тиждень, місяць), що пропрацював робітник. Для цього
почасова ставка оплати праці множиться на відпрацьований час. Таким чином, погодинна
форма визначається кількістю відпрацьованого робочого часу. Перевагою цієї форми оплати
праці полягають у простоті розрахунків, можливості планування видатків закладу на заробітну
плату та відсутності зацікавленості працівників у збільшенні обсягів неефективної праці.
Основним недоліком цієї фори є відсутність зв’язку між кількістю та якістю праці. З метою
усунення цього недоліку в охороні здоров’я використовується погодинно-преміальна форма
оплати праці, яка враховує виконання погодинного навантаження, кількість та якість виконаної
роботи, стимулює ініціативу робітників і посилює мотивацію до підвищення кваліфікації,
підвищує особисту відповідальність за якісь роботи і кінцевий результат.
Відрядна або поштучна заробітна плата залежить від кількості виробів (послуг) і є
похідною від почасової. При визначенні величини відрядної платні праці необхідно
розраховувати норми вироблення і поштучні розцінки. Норми вироблення (НВ) встановлюють
об'єм продукції або послу, які працівник повинен виготовити впродовж певного часу. Відрядна
заробітна плата (ПЗ) визначається як результат множення норми вироблення (НВ) на поштучні
розцінки (ПР) : ПЗ = ПР х НВ. Вона тісніше зв'язує витрати і оплату праці, ніж почасова
заробітна плата.
В Україні нині провідне місце займає почасова форма нарахування заробітної плати. Її
необхідним елементом є тарифікаційна система. Вона включає три основні частини: тарифну
ставку - розмір оплати праці працівників за певний термін (година, день), тарифну сітку -
шкалу, що визначає відношення тарифних ставок працівників з різним рівнем кваліфікації,
тарифно-кваліфікаційний довідник - нормативний документ для тарифікації робіт і
привласнення працівникам кваліфікаційних розрядів, в якому усі професії характеризуються з
урахуванням змісту і складності роботи, їх відповідність кваліфікації працівника.
Заробітна плата робітників бюджетної сфери складається з тарифної та надтарифної
частин: Тарифна частина – оплата за тарифними ставками (основна заробітна плата).
Надтарифна частина містить в собі додаткову оплату (доплати, надбавки, підвищення
посадових окладів та ін.) та премії.
Заробітна плата залежить від кваліфікації кожного медпрацівника, складності праці,
підстав на отримання доплат, надбавок, підвищення посадових окладів, передбачених діючим
законодавством.
Для того, щоб заробітна плата стимулювала працю, слід підвищувати роль тарифної
системи в оплаті праці і забезпечувати тісніший зв'язок між рівнем оплати працівників і їх
кваліфікацією, інтенсивністю і складністю праці, а також ширше практикувати індивідуальний
підхід до працівника і облік його особистого внеску у розвиток виробництва. Для цього
68
необхідно збільшувати змінну частину і зменшувати постійну частину в оплаті праці. Для
цього необхідно в тарифних ставках передбачати додаткову плату за якість виробів і послуг,
інтенсивного використання робочого часу, економічне використання ресурсів виробництва.
Для цього використовують комбіновані форми заробітної плати : почасово-преміальну і
відрядно-прогресивну.

Початковими даними для розрахунку витрат на оплату праці медичною установою є:
затверджений штатний розпис співробітників ЛПЗ; тарифікаційні списки співробітників,
складені за затвердженою формою з розбиттям по категоріях персоналу (лікарі, середній,
молодший медичний персонал, адміністративно-управлінський персонал); нормативний
річний фонд робочого часу медичного персоналу.
Для розрахунку заробітної плати необхідно провести тарифікацію усіх працівників
ЛПУ. Тарифікація - встановлення тарифу, а також ставки обкладення або розміру оплати
залежно від кваліфікації, характеру роботи. У даному контексті під тарифікацією розуміється
встановлення посадових окладів усіх працівників ЛПУ залежно від займаної посади, освіти,
кваліфікації, стажу, наявністі шкідливих умов праці та ін.
Розрахунок заробітної плати здійснюється на основі штатного розпису ЛПУ і наказу МЗ
України № 308 від 05.10.2005 р. "Про впорядкування оплати праці працівників установ
охорони здоров'я і соціального захисту населення", представлений у додатку.
Тарифну частину заробітної плати отримують шляхом множення суми, що становить
половину мінімальної зарплати на тарифний коефіцієнт, визначуваний по таблицях, вказаних у
вищезгаданому наказі. З 1 січня мінімальна зарплата в Україні складає 3723 грн, Далі
посадовим особам, що мають юридичні підстави для доплат, надбавок, підвищень посадових
окладів, проводяться відповідні нарахування.
Завдання. На основі початкових даних, вказаних у варіантах завдань : штатного розпису
і потужності ЛПУ довідкових матеріалів, що містять відповідні нормативні документи,
виконати розрахунки заробітної плати співробітникам відповідного ЛПУ і представити
результати в тарифікаційних списках.
69
Тарифікаційний список
працівників __________________________________________________________ на 20___ рік
Місячний фонд заробітної платыи (гр.10+гр.14+гр.16)

№ Назва Тариф- Посадовий Підвищенняпосадового Посадовий Обсяг Доплатиобов'я Доплати
п/ структурного ний оклад за окладу оклад з роботи на зкового обов'язкового
п розряд характеру характеру (за
підрозділу, та-рифним підвищен- данійпосаді
Керівникам, їх заступникам, за заввідування старшинство (к гр.5)

посади, роз-рядом нями (1,0; 0,75; (науковий почесне
Фонд заробітної плати в рік (гр.17х12)

ступінь, звання, за
кваліфікаційної (гр.5+гр.6+гр 0,5; 0,25)
шкідливі тривалість
категорії .7+гр.8+гр.9) ставки
умови, безперервної
використання роботи)
За оперативні втручання(к гр.5+гр.6)

дез. засобів)
За диплом з відзнакою (к гр.5)
За вислугу років (к гр.5)
по сумісництву
категорія Кваліфікаціійна
Должность
розмір абсолютний
розмір абсолютний
на основній
в%
в%
посада
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
Початкові дані для виконання індивідуальних завдань
№ Варіант №1 Амбулаторних відвідувань в рік 5я група

-9500. Всі ліжка по оплаті
п/п Володарська сільська дільнична лікарня терапевтичногопрофілю. Число праці
ліжок – 20
Посада Кваліф. Оператив- Диплом з Стаж Обсяг Шкідливі Вислуга

роботи на років
категорія нівтручан відзнакою работи в посаді умови
ня сільскій
місцевост
і
I.Лікарі 1 2 3 4 5 6 7
1. Головний II - 3 1 - 9
2. Лікар-терапевт I - 6 1.5 - 18
3. лікар-педиатр II - 4 1.5 - 6
4. Лікар-стомат. II 3 1 2
II. Середній
мед.персонал
1. Ст. медсестра I - - 10 1.0 -
2. Медсестра I - - 5 1.0 -
3. Медсестра II - - 7 1.0 -
4. Медсестра без катег. - - 2 1.0 -
5. Акушерка I + - 5 1.0 -
6. Фельдшер- без катег. - - 3 1.0 -
лаборант
7. Медсестра I - - 10 1,0 -
III. I 5 1.25
Молодший
мед. персонал
1. Молодша м/с - - - 1.0
амбулаторії
2. Молодша м/с - - - 1.0
палатна
3. Дезинфектор : 1.0 +
IV.
Допоміжний
персонал
1. Завідуючагос - - - 1.0
подаством
2. Водій - - - 1.0
3. Водій - - - 1.0
4. Комірник - - - 1.5
5. Кухар 3 - - 1.0
6. Кухоний - - - 1.0
робітник
7. Кочегар - - - 1.5
8. Сантехнік 3 - - 1.0
9. електрик 3 - - 0.5
Амбулаторнихвідвідувань - 5я група
по оплаті
17000 в рік. Число ліжок - 20, із праці
№ Варіант №2 них терапевтичних- 16, хірур-
п/п гічних - 4;
Миколаївська сільська дільнична лікарня
I.Лікарі 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.
1. Головний лікар I - + 5 1,0 - 3
2. Лікар-терапевт I - - 10 1,5 - 12
3. Лікар-терапевт I - + 5 1,5 - 17
4. Лікар-терапевт без - - 2 1,5 - 3
5. Лікар-хірург Iкатег. + - 7 1,5 - 22
6. Лікар-стомат без + - 2 1,0 - 1
7. Лікар-акушер- II
катег. + - 3 1,5 - 7
гинеколог
8. Лікар-педіатр I - - 5 1,5 - 18
9. Лікар-педіатр II - - 1 1,5 - 6
10. Лікар-хірург I + + 5 0,5
II. Середній мед.
персонал.
1. Ст. медсестра I - + 10 1,0 -
2. Медсестра палатная I - - 5 1,5 -
3. Медсестра I + + 6 1,75 -
операционная
4. Медсестра II + - 3 1,75 -
перевязочная
5. Медсестра без - - 5 1,5 -
патронажная катег.
6. Акушерка I + - 6 1,5 -
7. Акушерка II + - 3 1,5 -
8. Медсестра I - + 10 0,5 -
9. Медсестра II - - 3 1,5 -
11. Фельдшер- без - - 4 1,25 -
12. Зубний
лаборантлікар II
катег. 4 1,25
III. Молодший
мед.
1. Молодша м/с - - - - 1,0
амбулатории
2. Молодша м/с - - - - 1,0
палатная
-
3. Медичний - - - 1,5 -
регистратор
4. Дезинфектор 1,0 +
V. допоміжний
1. Зав. - - - - 1,0 -
2. Водій - - - - 1,0 -
3. Водій - - - - 1,0 -
4. Комірник - - - - 1,5 -
5. Кухар 4 - - - 1,0 -
6. Кухоний працівник - - - - 1,0 -
№ Варіант №3 Амбулаторних відвідувань- 5я група
по
п/п Терпенівська сільська дільнична лікарня 22250 в рік. Число ліжок– 30, оплатіпрац
из них терапевтичних - 25, і
хірургічних - 5; штати – 65
ставок.
I. 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.
1. Головний лікар вища - + 7 1,0 - 24
2. лікар-терапевт I - - 7 1,5 - 16
3. лікар-терапевт II - - 4 1,25 - 7
4. лікар-терапевт вища - + 7 0,5 - 25
5. лікар-хірург I + - 9 1,5 - 13
6. лікар-стомат II + - 3 1,25 - 5
7. лікар- 11 + + 4 1,5 - 4
акушер-
8. лікар-педіатр II - - 3 1,5 - 6
9. лікар-педіатр без 2 1,25 1
катег.
11. Середній мед.
1. Ст. медсестра I - + 7 1,0 -

2. Медсестра палатная I - - 6 1,25 -
3. Медсестра II + + 4 1,5 -
операционн
4. ая
Медсестра I + - 7 1,25 -
маніпуляційнон
5. Медсестра II - - 3 1,25 -
патронажн
6. ая
Акушерка I + - 6 1,25 -
7. Медсестра I - + 7 0,5 -
8. Медсестра II - - 4 1,25 -
10. Медсестра фіз-тер. II - 3 1,0 +
11. Фельдшер-лаборант
кб II - - 4 1,25 -
12. Зубний лікар II 5 1,25
III. Молодший мед.
1. Молодша - - - - 1,0 _ 4 чел.

м/с
2. амбулатори
Молодша - - - - 1,0 - 4 чел.
м/с
3. Медичний - - - - 1,0 _
регистратор
4. Дезинфектор - - - - 1,0 +
5. Сестра-господарка 11 ст.
V. Допоміжний
1. Зав. господарством - - - - 1,5 -

2. Комірник - - - - 1,5 -
3. кухар 4 - - - 1,5 -
4. Кухоний працівник - - - - 1,0 - 2 чел.
5. Прачка - - - - 1,5 -
ІХ. Список літератури

1. Громадське здоров’я: підручник для студентів вищих медичних навчальних
закладів / За ред. В.Ф. Москаленка. – Вид. 3. - Вінниця: Нова Книга, 2013. — 560 с
2. Економіка охорони здоров’я: підручник / В.Ф. Москаленко, О.П. Гульчій,
В.В.Таран та ін.; під ред. В.Ф.Москаленка. – Вінниця: Нива книга, 2010. – 288 с.
3. Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров'я / За ред. Ю.В.
Вороненка. - Київ: «Здоров'я», 2002. - 359 с.
4. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я (для позааудиторної
самостійної підготовки до практичних занять, для ВМНЗ III-ІV рівнів акредитації) / За
редакцією Руденя В.В. - Львів, 2003.
5. Агарков В.И. Экономика здравоохранения (пособие для студентов 6 курса
медицинских факультетов). - Донецк: ДонНМУ, 2010. - 328 с.
6. Теоретические основы экономики здравоохранения: учебное пособие для
медицинских вузов / В.И. Агарков и соавт., - Донецк, 2010. – 267 с.
7. Ахламов А.Г., Кусик Н.Л. Економіка та фінансування охорони здоров’я: навч.-
метод. посіб. / Укладачі: А. Г. Ахламов, Н. Л. Кусик. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2011. - 134 с.
Додаток
УМОВИ
оплати праці працівників установ охорони здоров'я і соціального
захисту населення (НАКАЗ Міністерства праці і соціальної політики
України і Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 N
308/519 (витяг)
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Ці Умови розроблені відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від
30 серпня 2002 року N 1298 (1298-2002-п) "Про оплату праці працівників на основі Єдиної
тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів по оплаті праці працівників установ, закладів і
організацій окремих галузей бюджетної сфери" (зі змінами) і застосовуються при
нарахуванні заробітної плати: - працівникам сфери охорони здоров'я і соціального захисту
населення України, незалежно від підпорядкування (далі - працівники охорони здоров'я і
соціального захисту населення);
1.2. Розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними
розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються професіоналам, фахівцям залежно
від наявної кваліфікаційної категорії, робітникам кваліфікаційного розряду в межах
діапазону, визначеного для цих посад (професій) Довідником кваліфікаційних
характеристик професій працівників і відбиваються в тарифікаційному списку.
1.3 Посадові оклади керівників установ охорона здоров'я, визначені пунктами 2.1 -
2.2, з урахуванням підвищення за кваліфікаційну категорію, не можуть бути нижчими
посадових окладів керівників структурних підрозділів - лікарів (провізорів) відповідної
або нижчої кваліфікації, визначених пунктами 2.1 - 2.2 з урахуванням підвищення за
оперативне втручання. Цей порядок встановлення посадових окладів не застосовується
для керівників, що не мають кваліфікаційної категорії.
2. Визначення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ охорони
здоров'я і соціального захисту населення.
2.1. Розміри посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ охорони
здоров'я і соціального захисту населення, визначені на основі Єдиної тарифної сітки
розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів і організацій окремих
галузей бюджетної сфери (додаток №7).
2.2. Схеми тарифних розрядів посад (професій) працівників установ охорони
здоров'я і соціального захисту населення за визначенням розмірів посадових окладів
окремих категорій працівників, яким тарифні розряди не встановлюються.
2.2.1. Схема тарифних розрядів посад керівних працівників установ охорони
здоров'я і соціального захисту населення, якІ встановлюється за групами з оплати праці.
Тарифні розряди, що
встановлюються за групами з оплати
ПОСАДА
праці
I II III IV V
1. Керівник (головний лікар, генеральний 18 17 16 15 14
директор, директор, головний державний
санітарний лікар, начальник)
2. Головна медична сестра, головний фельдшер 12 11 11 10 10
3. Завідувач аптекою (структурним підрозділом
лікувально-профілактичного закладу)
- провізор 12 11 11 10 -
- фармацевт 11 10 10 9 -
4. Начальники відділів, інших підрозділів 11 11 10 10 10
(не визначених в цьому розділі), начальник
штабу цивільної оборони
2.2.2. Заступникам керівників установ охорони здоров'я і соціального захисту
населення, заступникам керівників структурних підрозділів цих закладів і установ
посадові оклади встановлюються на 5-15 відсотків нижче від посадового окладу
відповідного керівника, а головному бухгалтерові - на 10-30 відсотків.
2.2.3. Керівникам структурних підрозділів - лікарям посадові оклади
встановлюються, виходячи з тарифних розрядів лікарів відповідних спеціальностей і
кваліфікаційних категорій (за умови що спеціальність, з якої їм присвоєна кваліфікаційна
категорія, відповідає профілю підрозділу, який вони очолюють), з урахуванням
підвищення на 10-25 відсотків залежно від обсягу роботи :
а) для керівників структурних підрозділів (відділень, кабінетів, лабораторій, відділів
і тому подібне) - лікарів в таких розмірах:
- на 10 відсотків - при кількості посад лікарів в підрозділі згідно штатного розпису
до 3 одиниць включно (з урахуванням посад керівників цих структурних підрозділів і без
урахування посад лікарів-інтернів);
- на 20 відсотків - при кількості посад лікарів в підрозділі згідно з штатним
розписом понад 3 до 6 одиниць включно (з урахуванням посад керівників цих
структурних підрозділів і без урахування посад лікарів-інтернів);
- на 25 відсотків - при кількості посад лікарів в підрозділі згідно з штатним
розписом понад 6 одиниць (з урахуванням посад керівників цих структурних підрозділів і
без урахування посад лікарів-інтернів).
2.2.5. Схеми тарифних розрядів посад лікарів
№ Тарифні
ПОСАДИ
розряди
1. Лікарі-хірурги усіх спеціальностей* і лікарі-ендоскопісти,
лікарі-анестезіологи,
лікарі загальної практики - сімейні лікарі: вищої кваліфікаційної 14
категорії першої кваліфікаційної категорії 13
другої кваліфікаційної категорії 12
без категорії 11
2. Лікар-інтерн, лікар-стажист хірургічного профілю 10
3. Лікарі інших спеціальностей врачи - стоматологи :
вищої кваліфікаційної категорії 13
першої кваліфікаційної категорії 12
другої кваліфікаційної категорії 11
без категорії 10
4. лікар-інтерн, лікар-стажист 9
* Лікарі-хірурги усіх спеціальностей: лікар-хірург, врач-комбустіолог, лікар-хірург-
проктолог, лікар-травматолог-ортопед, лікар-уролог, лікар-нейрохірург, лікар-хірург
судинний, лікар-хірург серцево-судинний, лікар-хірург-онколог, лікар-хірург
торакальный, лікар-радіолог, лікар-стоматолог-хірург, лікар-акушер-гінеколог, лікар-
гінеколог-онколог, лікар-рентгенолог, який здійснює хірургічний втручання із
застосуванням рентгенівський апаратура в умовах стаціонар; лікар-офтальмолог, лікар-
отоларинголог, лікар-отоларинголог-онколог, лікар-ендокринолог, який здійснює
оперативні втручання; лікар-онколог, лікар-трансплантолог, врач-трансфузиолог, який
здійснює заготівлю крові, її компонентів, клітин і їх трансфузію.
2.3. Підвищення посадових окладів :
2.3.1. Керівникам структурних підрозділів - лікарям посадовий оклад
встановлюється з урахуванням кваліфікаційної категорії за умови, що спеціальність, з якої
їм присвоєна кваліфікаційна категорія, відповідає профілю підрозділу, який вони
очолюють, а завідувачкам поліклінік, які є структурними підрозділами лікарень, - з будь-
якій лікарській спеціальності, з якої надається амбулаторно-поліклінічна допомога.
2.3.2. Виплата заробітної плати з урахуванням підвищення посадового окладу за
наявності кваліфікаційної категорії проводиться працівникам впродовж п'яти років з дня
затвердження наказом органу (закладу) охорони здоров'я рішення атестаційної комісії про
її отримання (підтвердження). Особам, які бажають пройти атестацію на отримання
(підтвердження) кваліфікаційної категорії і своєчасно подали необхідні документи в
атестаційну комісію (не пізніше, ніж за два місяці до закінчення 5-річного терміну з
моменту попередньої атестації (переатестації), зазначена виплата проводиться до
винесення рішення атестаційної комісії про її підвищення (підтвердження) або
відхилення.
2.3.3 За оперативне втручання: Посадові оклади лікарів-хірургів усіх найменувань
лікарів-анестезіологів і лікарів-ендоскопістів, у тому числі керівників структурних
підрозділів - лікарів цих спеціальностей, визначених згідно з пунктами 2.1 - 2.2,
підвищуються за здійснення оперативних втручань залежно від обсягу, складності і
характеру їх праці при роботі: в амбулаторно-поліклінічній установі (відділенні) - до 15
відсотків посадового окладу; у денному стаціонарі хірургічного профілю - до 25 відсотків,
в стаціонарі - до 40 відсотків.
2.3.4. За диплом з відзнакою: Лікарям усіх спеціальностей і провізорам (окрім
лікарів-інтернів і провізорів-інтернів), які отримали диплом з відзнакою по закінченню
вищих медичних (фармацевтичних) учбових закладів, посадовий оклад, який визначений
за тарифними розрядами, підвищується впродовж 5 років на 5 відсотків.
2.3.6. У зв'язку з шкідливими і важкими умовами праці:
1. Посадові оклади (тарифні ставки) працівників закладів і структурних підрозділів
підвищуються на 25 і 15 відсотків у зв'язку з шкідливими і важкими умовами праці.
3. Доплати.
3.1. Доплати за поєднання професій (посад), виконання обов'язків тимчасово
відсутнього працівника і розширення зони обслуговування або збільшенні обсягу
виконуваних робіт.
3.1.1. Професіоналам, фахівцям, технічним службовцям і робітникам, які виконують
в тому ж закладі, установі поряд зі своєю основною роботою додаткову роботу за іншою
професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від
своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професії (посади) або
виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника в розмірі до 50 відсотків
посадового окладу за основною посадою. Конкретний розмір цих доплат встановлюється
керівником закладу, установи залежно від кваліфікації працівника, складності і обсягу
виконуваних робіт.
3.1.2. Керівникам закладів охорони здоров'я і установ соціального захисту
населення - лікарям і їх заступникам дозволяється виконувати в закладах, установах, в
штаті яких вони перебувають, роботу за фахом в межах робочого часу за основною
посадою з виплатою їм до 25 відсотків посадового окладу лікаря відповідної
спеціальності. Нижчезазначена робота керівників закладів охорони здоров'я і установ
соціального захисту населення - лікарів і їх заступників - лікарів повинна відображатися у
відповідних медичних документах.
3.2. Доплати за роботу в нічний час.
3.2.1. Працівникам (у тому числі водіям санітарних автомобілів, які перебувають в
штаті автотранспортних підприємств і інших організацій), які залучаються до роботи в
нічний час, здійснюється доплата у розмірі 35 відсотків годинної тарифної ставки
(посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Нічним вважається час з 10
годин вечора до 6 години ранку.
3.3. Інші доплати
3.3.1. Керівники закладів за узгодженням з профспілковими комітетами можуть
встановлювати ненормований робочий день для водіїв легкових і санітарних автомобілів,
автомобілів швидкої медичної допомоги з доплатою 25 відсотків тарифної ставки за
відпрацьований час. Водіям автомобілів з ненормованим робочим днем доплата за роботу
в нічний час проводиться на загальних підставах.
3.3.2. Працівникам установ охорони здоров'я і соціального захисту населення,
зайнятим на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, за результатами атестації
робочих місць, встановлюється доплата в розмірі до 12 відсотків посадового окладу
(тарифної ставки).
3.3.3. Працівникам (у т. ч. молодшим медичним сестрам), які використовують в
роботі дезинфікуючі засоби, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів,
встановлюється доплата у розмірі 10 відсотків посадового окладу (тарифної ставки).
4. Надбавки
4.1. Надбавки за тривалість безперервної роботи
4.1.1. Перелік закладів, посад, розмірів надбавок за тривалість безперервної роботи і
порядок їх виплати
Макс.
Порядок виплати
Установи (підрозділи) Посади розмір
надбавок надбавок
Дільничні лікарні, Лікарі, незалежно від 40% Від 3 до 5 років
амбулаторії, в т.ч. лінійні на найменування посади, безперервної
залізничному транспорті, дільничні медичні сестри, роботи - 10%, від 5
які розташовані в сільській зубні лікарі медичні сестри до 7 років - 20%, від
місцевості, амбулаторії загальної практики - 7 до 9 років - 30%,
сімейної медицини сімейної медицини більше 9 років -
40% посадового
окладу
Міські поліклініки Завідувачі терапевтичних, 30% З першого року до 3
(підрозділи), в т.ч. педіатричних відділень і років (включно)
поліклініки центральних відділень сімейної медицини, -10%, від 3 до 5
районних, районних лікарі загальної практики, років - 20%, понад 5
лікарі дільничні терапевти і
лікарень сільських районів, років -30%,
педіатри територіальних
центральних районних дільниць і дільничні медичні
посадового окладу
поліклінік, на які у разі сестри, медичні сестри, медичні
відсутності ЦРБ покладені сестри загальної практики -
їх функції, територіальні сімейної медицини
медичні об'єднання
ПОКАЗНИКИ
віднесення установ охорони здоров'я і соціального захисту населення
до груп з оплати праці керівних працівників
Таблиця 1
Групиз оплатипраці
Назва установ Показники
I II III IV V
Центральні районні, центральні міські Чисельність >100 50-100 30-50 до 30 -
лікарні, номерні районні лікарні, прикріпленог
міські лікарні районні лікарні, медико- о населення
санітарні частини, які мають (тис.чол)
амбулаторно-поліклінічні відділення,
лікарні швидкої допомоги, міські
багатопрофільні лікарні, які не мають
амбулаторно-поліклінічних відділень
Дільничі лікарні кількістьліжо - - - >50 до50

к (од.)
Тарифні коефіцієнти в залежності від тарифних розрядів
Тариф Коефі Тариф Коефі Тариф Коефі Тариф Коефі

ний розряд цієнти ний розряд цієнти ный разряд цієнти ний розряд цієнти
(ІІІ етап (ІІІ Етап (ІІІ етап (ІІІ етап
ЄТС) ЄТС) ЄТС) ЄТС)
1 1 8 1,64 15 2,58 22 4,06
2 1,09 9 1,73 16 2,79 23 4,27
3 1,18 10 1,82 17 3 24 4,36
4 1,27 11 1,97 18 3,21 25 4,51
5 1,36 12 2,12 19 3,42
6 1,45 13 2,27 20 3,64
7 1,54 14 2,42 21 3,85
ПОРЯДОК
Виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою і неповною вищою
медичною освітою державних і комунальних установах охорони здоров'я (Постанова
КМУ від 29 грудня 2009 № 1418)
1. Дія вказаного Порядку поширюється на лікарів і фахівців з базовою і неповною
вищою медичною освітою, умови оплати праці яких визначаються згідно з умовами
оплати праці медичних працівників державних і комунальних установ охорони здоров'я,
окрім посадовців державної санітарно-епідеміологічної служби України.
2. Надбавка за вислугу років встановлюється лікарям і фахівцям з базовою і
неповною вищою медичною освітою державних і комунальних установ охорони здоров'я
залежно від стажу роботи в такому розмірі:
Стаж роботи Размір щомісячної надбавки допосадового окладу, відсотки
Більше 3 років 10
Більше 10
20
років
Більше 20
30
років
3. Надбавка за вислугу років виплачується керівникам установ охорони здоров'я і їх
заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря, керівникам структурних
підрозділів з числа лікарів, лікарів усіх медичних спеціальностей, професіоналам з вищою
немедичною освітою, допущеним до медичної діяльності в установах охорони здоров'я,
головним медичним сестрам, фахівцям з базовою і неповною вищою медичною освітою
усіх спеціальностей.
4. Документом для визначення стажу роботи, що надає право на отримання
надбавки за вислугу років, являється трудова книжка або інші документи, які згідно із
законодавством підтверджують наявність стажу роботи.
5. Надбавка за вислугу років в державній або комунальній установі охорони здоров'я
обчислюється виходячи з посадового окладу (з підвищеннями) працівника без урахування
інших надбавок і доплат.
6. Надбавка за вислугу років виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час за
основним місцем роботи і за сумісництвом.
7. У випадку, якщо працівник тимчасово заміщає відсутнього працівника, надбавка
за вислугу років обчислюється з посадового окладу за основною посадою (місцем роботи).
8. Встановлення надбавки за вислугу років або зміна її розміру проводиться з
початку місяця, що слідує за місяцем роботи, в якому виникло таке право.
Тема 6: Методика визначення страхового тарифу при
У світовій практиці страхування розглядається як: спосіб захисту від фінансових,
соціальних, виробничих і майнових ризиків; важливий чинник стабільності суспільного
виробництва; джерело залучення інвестиційного капіталу до галузей народного
господарства і національної економіки; спосіб оздоровлення нації за рахунок надання
вчасної кваліфікованої медичної допомоги; спосіб удосконалення виробничого процесу
(закупка сучасного обладнання та впровадження сучасних технологій).
Сьогодні медичне страхування успішно працює в усіх країнах Євросоюзу, США,
Японії, Іспанії, Англії та ін.
Пошук шляхів подолання 2-х основних проблем системи охорони здоров’я України
– недостатності фінансів і низької якості медичного забезпечення – спонукає до переходу
на систему страхування здоров’я людей, яка з успіхом застосовується в більшості
економічно розвинутих країнах світу.
II. Цілі навчання:

1. Загальна: Ознайомити студентів з організацією, принципами, видами, медичного
страхування. Висвітлити його значення, як джерела фінансування сфери охорони
здоров’я. Дати поняття про ДМС і ОМС.
2. Конкретні:
а) реалізувати засвоєння студентами основних термінологічних понять теми
(страхування, страхова медицина, суб’єкти медичного страхування, страховий тариф,
нетто-ставка, брутто-ставка та ін..);
б) навчити студентів розрахунку страхового тарифу при добровільному медичному
страхуванні
В результаті вивчення цієї теми студенти повинні
Знати:
а) зміст медичного страхування;
б) види медичного страхування та особливості організації;
в) порівняльну характеристику обов’язкового медичного страхування (ОМС) та
добровільного медичного страхування (ДМС);
г) поняття про суб'єкти медичного страхування (застраховані, страхувальники,
страховики);
д) структуру і зміст початкових даних для визначення розмірів страхового внеску на
обов'язкове страхування конкретного підприємства (адміністративної території);
е) методику диференціації розмірів страхового внеску залежно від міри страхового
ризику;
ж) методику визначення страхового тарифу.
Вміти:
а) визначати початкові дані, необхідні для розрахунку розмірів страхового внеску;
б) розрахувати нетто-ставку, собівартість, прибуток, навантаження, страховий тариф
(брутто-ставку).
в) розраховувати розмір середнього страхового внеску на добровільне медичне
страхування однієї людини (працівника певного промислового підприємства або жителя
певної території) і на загальну чисельність працюючих (чи жителів цієї території).
1. Що означає термін "страхування"?
2. Які види страхування взагалі і медичного страхування зокрема ви знаєте?
3. Що таке страхова медицина?
4. Що таке бюджетно-страхова медицина?
5. Чим відрізняються обов'язкове і добровільне медичне страхування?
6. Які поняття відносяться до суб'єктів медичного страхування?
7. У чому полягають функції страховика, страхувальника і застрахованого в умовах
обов'язкового і добровільного медичного страхування?
8. Як можуть вплинути на розмір страхового внеску умови праці, природно-кліматичні
умови, соціально-демографічний склад населення і інші чинники?
9. Що таке нетто-ставка і як її розраховувати?
10. Що таке брутто-ставка і як її розраховувати?
11. Як розрахувати розміри страхового внеску добровільне медичного страхування?

Страхувати - оберігати від чого-небудь небажаного, неприємного, захищати,
оберігати, забезпечувати безпеку. У сучасній ринковій економіці страхування
розглядається як система економічних стосунків, що включає створення за рахунок
підприємств, організацій, населення спеціального фонду коштів і його використання для
відшкодування збитку, а також для надання допомоги громадянам (чи їх сім'ям) при
настанні певних подій в їх житті (досягнення певного віку, хвороба, втрата
працездатності, смерть).
Розрізняють:
- страхування майна, відповідальності, підприємницьких ризиків, рівня життя
(соціальне, особисте);
- державне соціальне страхування (пенсійне, від безробіття та нещасних випадків на
виробництві, медичне) - система добровільних внесків працюючого населення, розмір
яких відповідає доходам і не залежить від реального ризику;
- медичне страхування - форма соціального захисту інтересів населення в охороні
здоров'я, що складається з програм по наданню певних видів медичних послуг.
Страхова медицина- це складна і надзвичайно мобільна система товарно-ринкових
відносин у галузі охорони здоров'я.
Товаром виступає оплачувана, конкурентоспроможна, гарантована, якісна і достатня
за обсягом медична послуга, яка провокується ризиком для здоров'я. Покупцем послуги
може бути: держава, група людей (виробничі колективи, заклади та установи різних форм
власності) або фізична особа, які перебувають в умовах ризику для здоров'я.
Страхова медицина світу характеризується наступними рисами:
- належність, у більшості країн світу, до сфери охорони здоров'я, яка доповнює
державну систему охорони здоров'я;
- надання всім залученим, незалежно від виду медичного страхування, однакової за
обсягом та якістю необхідної медичної допомоги;
- свобода вибору для пацієнта;
- надання медичних послуг найвищої кваліфікації;
- висока прибутковість вкладених капіталів (за кордоном);
- впровадження сучасних форм управління;
- орієнтованість на високоосвічене населення з достатньою медичною культурою;
- зацікавленість медичних працівників у запровадженні системи медичного
страхування;
- орієнтація медичних працівників на ініціативність, комунікабельність,
працьовитість;
- забезпечення відшкодування втрат застрахованому, згідно з угодою страхування;
- орієнтація на конкретну потребу, що вимагає утримання певних резервів і
обумовлює більшу вартість.
Важливим елементом системи страхової медицини є медичне страхування.
Медичне страхування- вид страхової діяльності в сфері охорони здоров'я. Це
система організаційних та фінансових заходів щодо забезпечення діяльності страхової
медицини.
Світовий досвід свідчить, що медичне страхування є дієвим механізмом соціального
захисту населення в умовах ринку, підвищення ефективності діяльності та якості системи
охорони здоров'я. Однак його впровадження в Україні гальмується через
неврегульованість законодавчої бази розвитку медичного страхового ринку, що включає
організацію юридичного захисту прав страховиків та страхувальників, впровадження
єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, координацію зусиль страховиків на ринку
послуг медичного страхування та ін.
Метою страхової медицини і медичного страхування є забезпечення громадянам
соціальних гарантій і прав на отримання медичної допомоги за рахунок накопичених
коштів при виникненні страхового випадку а також фінансування профілактичних заходів.
Медичне страхування передбачає наступні завдання:
- посередницьку діяльність в організації та фінансуванні страхових програм надання
медичної допомоги населенню;
- контроль за обсягом та якістю виконання страхових медичних програм лікувально-
профілактичними та соціальними закладами і окремими приватно практикуючими
лікарями;
- розрахунок із закладами охорони здоров'я, соціальними установами та приватними
лікарями за виконану роботу згідно з угодою через страхові фонди (медичні організації),
які формуються за рахунок грошових внесків підприємств, закладів, організацій,
громадян.
Медичне страхування здійснюється в 2-х видах: обов'язкове і добровільне.
Обов'язкове медичне страхування (ОМС)належить до системи соціального
страхування, є частиною цієї системи і одночасно провідним видом медичного
страхування. Кошти і фонди ОМС формуються за рахунок відрахувань підприємств,
установ і організацій усіх видів форм власності, внесків осіб, що займаються
індивідуальною трудовою діяльністю, внесків з держбюджету за безробітних. ОМС
забезпечує населенню надання послуг з певного переліку, встановленого законодавчо.
Добровільне медичне страхування (ДМС) може здійснюватися як додаткове
медичне страхування за наявності в країні ОМС або як самостійний вид страхування.
Джерелом фінансування ДМС є, передусім, особисті кошти громадян. ДМС забезпечує
населенню надання послуг, що не входять в перелік програм ОМС.
Під бюджетно-страховою медициною розуміють таку організацію медико-санітарної
допомоги, яку частково оплачує держава (бюджет), частково - засоби медичного
страхування (за рахунок працедавців і громадян).
Суб'єктами медичного страхування є:
а) застраховані - громадяни, які мають право на вибір страхової організації, вибір
медичної установи і лікаря відповідно до договорів ОМС і ДМС, на отримання медичної
допомоги на території усієї країни, в т. ч. за межами постійного місця проживання;
б) страхувальники, якими є для працюючого населення працедавці, для учнів -
учбові заклади, для непрацюючого населення - державні органи виконавчої влади, для
пенсіонерів - пенсійний фонд, для безробітних - фонд зайнятості. Вони оплачують внески
в систему ОМС. Для ДМС страхувальниками можуть бути як окремі громадяни, що мають
цивільну дієздатність (особисте страхування), так і працедавці (групове страхування);
в) страховики - страхові медичні організації, якими при ОМС є національний і
територіальні фонди ОМС, а при ДМС - страхові медичні компанії, що не входять в
систему охорони здоров'я;
г) лікувальна установа - виконавець медичних послуг, самостійно господарюючий
суб'єкт, який укладає договори із страховими медичними організаціями і працює
відповідно до них.
Систематизація основних характерних особливостей двох видів медичного
страхування представлена в таблиці.
Ключову роль в механізмі фінансування медичного страхування грають страхові
платежі. Розмір страхового тарифу (тарифної ставки) і пов'язаного з ним страхового
платежу є одним з основних питань медичного страхування, оскільки від нього залежить
обсяг фінансових ресурсів, які акумулюються у галузі охорони здоров'я.
ОМС ДМС
1. Не комерційне 1. Комерційне
2. Один из видів соціального страхування 2. Один з видів особистого страхування
3. Загальне або масове 3. Індивідуальне або групове
4. Здійснюється державними або 4. Здійснюється страховими організаціями
контрольованими державою різних форм власності
організаціями
5. Правила страхування визначаються 5. Правила страхування визначаються
державою, регламентується законом "Про страховими організаціями,
медичне страхування громадян" регламентуються законом ”Про
страхування” и законом ”Про медичне
страхування”
6. Страхувальники- роботодавці, держава 6. Страхувальники - юридичні і фізичні
(органи місцевої виконавчої влади) особи
7. Джерело коштів - внески роботодавців, 7. Джерело коштів -доходы громадян,
державний бюджет прибуток роботодавців
8. Програма (гарантійний мінімум послуг) 8. Програма визначається договором
затверджується органами влади страховика і страхувальника
9. Тарифи встановлюються за єдиною 9. Тарифи встановлюються договором
затвердженою методикою страховика і страхувальника
10. Система контролю якості здійснюється 10. Система контролю якості
державними органами встановлюється договором суб'єктів
страхування
11. Доходи можуть бути використані тільки
для основної діяльності - медичного 11. Доходи можуть бути використані для
страхування будь-якої комерційної і некомерційної
діяльності
При побудові тарифу мають бути враховані як інтереси застрахованих, так і тих, хто
надає медичні послуги (страхових організацій, страховиків, територіальних органів
управління охороною здоров'я).
Розміри внесків визначаються на основі тарифної ставки, яка називається брутто -
ставкою.
Брутто-ставка - ставка, по якій укладається договір із страховиком.
Нетто-ставка - ціна страхового ризику (вартість медичного обслуговування).
Навантаження - витрати страхової компанії по веденню справи з урахуванням прибутку.
Брутто-ставка = нетто-ставу + навантаження
VI. Методика виконання навчальних завдань
Типове завдання
Страхова компанія укладає договір з промисловим підприємством на добровільне
групове медичне страхування 500 працівників. При вивченні складу працівників за віком,
статтю, професійною діяльністю, способом життя і станому здоров'я визначено, що
середня вартість обслуговування працівників в поліклініках, з якими компанія має
договір, складає в рік 120 грв., вірогідність госпіталізації 20%, середня вартість
стаціонарного лікування одного хворого в стаціонарах, з якими страхова компанія має
договір, складає 1800 грв. Накладні витрати компанії на ведення справ з розрахунку на
1застрахованного складають в середньому 12 грв. Запланований прямий прибуток
компанії - 25 %.
Розрахуйте страховий внесок підприємства за рік добровільного медичного
страхування 500 співробітників.
Зразок виконання завдання.
1. Розрахунок нетто-ставки на одного застрахованого:

Амбулаторна допомога - 120 грв.
Стаціонарна допомога:
вартість лікування - 1800 грв.
вірогідність госпіталізації - 20%
1800× 20=360 грв.
100
Нетто-ставка (ціна страхового ризику) дорівнюєвартості медичного обслуговування:
120 грв.+360 грв.=480 грв.
2. Розрахунок навантаження:
Накладні витрати компанії (за умовами на 1 застрахованого) - 12 грв. Собівартість
страхування для страхової компанії: вартість медичної допомоги (плата медичним
установам за одного застрахованого) + накладні витрати (на ведення справ) = 480 грв. +
12 грв. = 492 грв..
Прибуток (25% від собівартості): 492 грв. × 25% / 100 = 123 грв.
Навантаження з урахуванням прибутку:
12 грв. +123 грв. =135 грв.
3. Розрахунок брутто-ставки на одного застрахованого:

брутто-ставка=нетто-ставка+навантаження = 480 грв. + 135грв. = 615 грв.
4. Розрахуноквнеску за 500 застрахованих:

615 грв. х 500 = 307500 грв.
Відповідь: підприємство повинне заплатити страховій компанії за медичне страхування
500 співробітників 307500 грв.

Початкові дані для розрахунків надані в таблиці.
Завдання для самостійної роботи студентів (дані умовні)
Число Собіва
Нетто- ртість
Наванта Розмір
тих, Середня Середня Брутто-
Наклад Запла ставка ження з страхо
що вартість Віро вартість ставка
гідні ні нован на 1 При- урахува вого
підляг мед. лікуванн на 1
витрати застрах буток нням внеску
ають обслугов сть яв ий застрах
ова- при- підпри
Варіант госп стаціона на 1 приб ованого
добро ування в італі ного
рі застрах уток бутку ємства
вільно полікл. 1 зації
ованого
му люд. за (%) (грн.)
(грн.) (%)
страху рік 1 б-го
в гривнах
ванню
Типове
3075
завдан 500 120 20 1800 12 25 480 492 123 135 615
0,0
ня
1 750 130 15 1900 13 24
2 1000 140 25 2000 15 20
3 800 150 18 2100 16 23
4 400 110 16 1700 11 21
5 350 100 19 1600 10 22
6 700 150 21 2100 16 25
7 650 110 17 1700 11 21
8 550 140 22 2000 15 24

Тема 4 Удовиченко Андрей Александрович 03.11.2020
Число Собіва
Нетто- ртість
Наванта Розмір
тих, Середня Середня Брутто-
Наклад Запла ставка ження з страхо
що вартість Віро вартість ставка
гідні ні нован на 1 При- урахува вого
підляг мед. лікуванн на 1
витрати застрах буток нням внеску
ають обслугов
сть яв ий застрах
ова- при- підпри
Варіант госп стаціона на 1 приб ованого
добро ування в італі ного
рі застрах уток бутку ємства
вільно полікл. 1 зації
ованого
му люд. за (%) (грн.)
(грн.) (%)
страху рік 1 б-го
в гривнах
ванню
151 167,7 4261

6 700 150 21 2100 16 25 441 607 608,75
,75 5 25
Розрахунок нетто-ставки на одного застрахованого:

Амбулаторна допомога - 150 грв.
Стаціонарна допомога:
вартість лікування - 2100 грв.
вірогідність госпіталізації - 21%
2100× 21=441 грв.
100
Нетто-ставка (ціна страхового ризику) дорівнюєвартості медичного обслуговування:
150 грв.+ 441 грв.=591 грв.
2. Розрахунок навантаження:
Накладні витрати компанії (за умовами на 1 застрахованого) - 16 грв.
Собівартість страхування для страхової компанії: вартість медичної допомоги (плата
медичним установам за одного застрахованого) + накладні витрати (на ведення справ) =
591 грв. + 16 грв. = 607 грв..
Прибуток (25% від собівартості): 607грв. × 25% / 100 = 151,75 грв.
Навантаження з урахуванням прибутку:
16 грв. + 151,75грв. =167,75 грв.
3. Розрахунок брутто-ставки на одного застрахованого:

брутто-ставка=нетто-ставка+навантаження = 441 грв. + 167,75 грв. = 608,75 грв.
4. Розрахунок внеску за 700 застрахованих:

608,75 грв. х 700 = 426125 грв.
Відповідь: підприємство повинне заплатити страховій компанії за медичне страхування
700 співробітників 426125 грв.
.
1.2 Теоретичний матеріал
Маркетингові дослідження - це систематичне визначення кола даних,
необхідних у зв'язку з ситуацією, що стоїть перед маркетинговою
організацією, їх відбір, аналіз і звіт про результати. Маркетингові
дослідження є основою для надання керівній ланці ЛПУ інформації про
потреби широких верств споживачів медичних послуг. При цьому особливу
актуальність має створення комплексної системи маркетингових досліджень.
В процесі виконання маркетингових досліджень оцінюють кон'юнктуру
ринку, встановлюють співвідношення між попитом і пропозицією на
медичну допомогу. При аналізі маркетингового середовища виявляють
домінуючі фактори, що впливають на кон'юнктуру ринку. Одночасно
вибирають методи впливу на ці фактори з метою управлінні попитом і
пропозицією послуг, медикаментів, товарів.
Основна мета вивчення ринку - визначити і зайняти своє місце на ринку,
яке ще не зайняте або не в повній мірі використовується конкурентами.
Зайнявши свою ринкову нішу, підприємство може стати прибутковим і
перспективним.
Ринкова ніша - це обмежена за масштабом область діяльності медичної
установи і певним колом споживачів медичних послуг.
Маркетингова інформаційна система оцінює інформаційні нужди
керуючих маркетингом і видобуває інформацію з кількох джерел:
внутрішньої документації, маркетингової розвідки і досліджень ринку. Потім
вона постачає цю інформацію потрібним людям, в потрібній формі і в
потрібний час.
Маркетингові дослідження проводяться на макро- і мікро- рівнях.
Маркетингове дослідження на макрорівні має виявити і змоделювати
закономірності і тенденції розвитку ринку, дати оцінку ринкової ситуації,
визначити місткість ринку медичних послуг, дати прогноз попиту на медичні
послуги. У процесі маркетингових досліджень на мікрорівні конкретному
лікувальному закладу даються оцінки, здійснюється аналіз та прогноз
власних можливостей лікувального закладу (його потенціалу і
конкурентоспроможності), стану та перспектив розвитку того сегменту
ринку, на якому воно діє.
Система маркетингових досліджень включає в себе принципи, напрями,
завдання, методи і етапи.
До принципів організації маркетингового дослідження належать:
науковість, системність, комплексність, регулярність, об'єктивність, точність,
економічність, ретельність, оперативність, гнучкість і перспективність,
ефективність.
Науковість - опис, пояснення і прогнозування досліджуваних явищ і
процесів на основі використання науково обґрунтованої і апробованої
методики.
Системність - притаманна дослідженню логічна послідовність етапів і
дій, певна структура і ієрархія елементів і показників.
Комплексність - вивчення різних аспектів і закономірностей розвитку
ринку в їх взаємозв'язку і взаємозумовленості.
Оперативність, гнучкість і перспективність - маркетингове
дослідження передує всім маркетинговим операціями, супроводжує їх і
завершує їх, поєднує короткострокові і довгострокові прогнози.
Ефективність - витрати на маркетингове дослідження повинні
окупатися і давати ефект (непрямий - у формі успіху маркетингових операцій
і прямий - у вигляді зростання прибутку на 1 гривню витрат бюджету
маркетингового дослідження).
До напрямків маркетингових досліджень належать: а) ринок і тенденції
його розвитку; б) економічний аналіз; в) дослідження відповідної реакції
споживачів на якість послуг, товарів; г) реклама; д) дослідження поведінки
конкурентів.
Завдання маркетингового дослідження: вивчення характеристик ринку,
визначення потенційних можливостей ринку, аналіз розподілу частин ринку
між організаціями, аналіз збуту, вивчення тенденцій ділової активності,
вивчення товарів конкурентів, короткострокове прогнозування, вивчення
реакції на новий товар і його потенціал, довгострокове прогнозування,
вивчення політики цін.
До методів маркетингових досліджень відносяться:
1) Методи збору первинних даних (спостереження, експеримент,
інтерв'ю, аналіз внутрішньої і галузевої інформації, статистичних даних і
т.д.);
2) Методи обробки отриманих даних (економіко-математичні та
економіко-статистичні);
3) Методи аналізу та узагальнення матеріалів, отриманих в результаті
застосування 2-х перших методів (моделювання, експертизи, ділові ігри і
т.д.).
Основними методами збору первинних даних є: метод експертних
оцінок, коли необхідна інформація виходить шляхом підбору і опитування
експертів за запропонованими питаннями, і метод соціологічних досліджень.
Збір необхідної інформації про всі особливості ситуації, що складається
на ринку, є цілеспрямованим, системним заходом, що має в своїй основі
чітко регламентовану процедуру маркетингових досліджень.
Технологія проведення маркетингового дослідження включає в себе
наступні етапи:
1 етап - виявлення проблем і формування цілей дослідження;
2етап - відбір джерел інформації;
3 етап - збір, обробка та систематизація інформації;
4 етап - аналіз зібраної інформації;
5 етап - розробка висновків і рекомендацій, подання отриманих
результатів.
На 1-му етапі маркетингового дослідження дослідник повинен чітко
визначити проблему й узгодити цілі дослідження.
Цілі можуть бути пошуковими, описовими, експериментальними.
Пошукові цілі передбачають збір якихось попередніх даних, що
проливають світло на проблему, а можливо, і допомагають виробити
гіпотезу.
Описові цілі передбачають опис певних явищ, наприклад, з'ясувати
чисельність і склад пацієнтів за різними характеристиками (статтю, віком,
соціальним станом і т.д.).
Експериментальні цілі передбачають перевірку гіпотези про якийсь
причинно-наслідковий зв'язок, наприклад, про те, що зниження цін на платні
медичні послуги на "X" відсотків викличе приплив пацієнтів, принаймні, на
"У" відсотків.
На 2-му етапі маркетингового дослідження необхідно визначити вид
інформації, щоцікавить замовника та шляхи її найбільш ефективного збору.
За способом отримання інформації джерела інформації поділяються на
внутрішні і зовнішні.
Внутрішні джерела інформації - це дані, що збираються і обробляються
службовцями даної установи.
Зовнішні джерела інформації - це інформація, яку збирають за межами
установи, але використовують для власних маркетингових цілей.
Маркетингова інформація за ознакою її призначення ділиться на
первинні і вторинні дані.
Первинні дані - інформація, зібрана вперше для якої-небудь конкретної
мети. Наприклад, яка з діагностичних процедур користується найбільшою
популярністю у медичних працівників і пацієнтів.
Для збору первинних даних необхідно розробити спеціальний план, що
вимагає попередніх рішень щодо методів дослідження, знарядь дослідження,
плану складання вибірки, способів зв'язку з аудиторією.
Схематично цей план збору первинних даних виглядає наступним
чином:
• Методи дослідження: спостереження, експеримент, опитування.
• Засоби дослідження: анкети, механічні пристрої.
• План складання вибірки: одиниця вибірки, обсяг вибірки, процедура
вибірки.
• Способи зв'язку з аудиторією: телефон, пошта, особистий контакт.
Анкетування є найбільш поширеним способом опитування в
маркетингу. Його перевага полягає в тому, що в результаті обробки
відповідей може бути отримана кількісна, статистична характеристика
досліджуваного явища, можуть бути виявлені і змодельовані причинно-
наслідкові зв'язки.
Існує два способи анкетування: експедиційний спосіб, коли особа, що
проводить опитування, сама роздає і збирає анкети, і кореспондентський,
коли анкети розсилаються і повертаються поштою.
Анкета являє собою опитувальник, на який відповідає опитувана особа
(респондент). Зазвичай анкета будується за наступною схемою:
1.Вступ, де вказуються цілі опитування і відомості про організацію, що
опитує, наводиться її адреса.
2.Перелік питань, які характеризують предмет опитування. Потрібен
розумний компроміс між бажанням зробити анкету максимально повною та
реальною можливістю отримати відповіді.
3.Відомості про опитуваних. Питання анкети класифікуються за
ступенем свободи відповіді, характеру відповідей, формі запитань.
За ступенем свободи всі питання діляться на відкриті і закриті.
Відкрите, або вільне, питання передбачає відповідь у вільній формі, без
будь-яких обмежень.
Закриті питання пропонують перелік варіантів відповідей, в тому числі
альтернативних (так, ні, не знаю). До них належать питання - переліки
відповідей, з яких слід вибирати один варіант, а іноді кілька. Останній
випадок називається віялом відповідей. Відповіді можуть бути дані у вигляді
шкальної (бальної) оцінки, тобто числової величини (градуювання), що
приписується кожній відповіді.
Фільтруючі питання задаються, якщо частина питань стосується не всіх
опитуваних. Наприклад, чи користуєтеся Ви даної медичною послугою? (так
чи ні). Якщо "так", то в якому лікувальному закладі? Ясно, що це питання і
наступні адресуються лише тим, хто позитивно відповів на перше запитання.
У будь-якій анкеті містяться контрольні питання, які використовуються
для перевірки достовірності відповідей.
Питання повинні задаватися в логічній послідовності з урахуванням
ринкової ситуації, що склалася. Необхідно враховувати особливості тих груп
населення, яким адресована анкета. План розробки анкет складається
заздалегідь і обговорюється, узгоджується з загальними завданнями
маркетингового дослідження.
Обробка анкет проводиться, як правило, у формі груповання з кожногї
відповіді або їх комплексу, тобто за потрібними для аналізу ознаками. Якщо
обсяг вибірки невеликий, анкети можна обробити вручну.
Вторинні дані - інформація, яка вже десь існує, будучи зібраною раніше
для інших цілей. Наприклад, інформація з статистичного відділу, зібрана для
звіту, може бути використана фахівцями з маркетингу. Вторинні дані часто є
відправною точкою дослідження. Вони більш доступні, але повинні бути
точними, надійними і повними. До них, наприклад, можуть бути віднесені
дані, отримані за допомогою існуючих державних форм звітності.
При проведенні 3-го етапу маркетингового дослідження - збору
інформації - дуже важливо налагодити успішне спілкування між людьми, для
чого дослідникам рекомендується дотримуватися таких правил:
- слід прояснити погляди тих, хто є об'єктом комунікації з метою їх
повного або часткового врахування;
- перш ніж здійснити комунікацію,
-слід з'ясувати, яку мету Ви переслідуєте: отримати інформацію, змінити
погляди будь-якої особи, спонукати до дії і т.д .;
- слід брати до уваги навколишнє середовище (місце, фізичне оточення,
людське оточення, час і т.д.);
- необхідно враховувати те, що результати комунікацій залежать не
тільки від слів, але і від того, хто і як здійснює комунікації, з якою мімікою,
інтонацією і т.д .;
- Слова повинні підкріплюватися справами. Найбільш зрозумілим видом
повідомлення є не те, що Ви говорите, а те, що Ви робите;
- при реалізації комунікації необхідно прагнути не тільки до того, щоб
Вас зрозуміли, а й намагатися зрозуміти співрозмовника, тобто - бути
хорошим слухачем.
При проведенні експериментального дослідження необхідно уважно
стежити за відповідністю одна одній експериментальних і контрольних груп,
не чинити на учасників впливу своєю присутністю, давати інструкції
абсолютно одноманітним способом і стежити за дотриманням всіх інших
умов.
Наступний етап маркетингового дослідження - екстракція із сукупності
отриманих даних найбільш важливих відомостей і результатів. Після
зведення отриманих даних у таблиці виводяться або розраховуються різні
показники, а в подальшому, за допомогою моделей прийняття рішень,
застосовуваних у системі маркетингової інформації, дослідник обробляє
зібрані дані для отримання додаткових відомостей.
На етапі подання отриманих результатів дослідник не повинен
приголомшувати керівника кількістю і витонченістю використаних ним
статистичних методик. Треба представити основні результати, потрібні
керівництву для прийняття головних нагальних маркетингових рішень,
наприклад, укладати чи ні договір на поставку медичного обладнання для
виконання роботи за певну орендну плату.
Безперервний процес вивчення ринку медико-соціальних послуг і
лікарських засобів є моніторинг, що дозволяє оперативно реагувати на
постійні зміни різних чинників.
Заходи з маркетингових досліджень в першу чергу спрямовані на
вивчення таких компонентів ринкового середовища, як попит і пропозиція
медичних послуг. Маркетингові дослідження вимагають врахування
особливостей прояву попиту і пропозиції в різних ситуаціях ринкової
кон'юнктури. Найважливіша роль при цьому належить врахуванню дії
законів попиту і пропозиції.
Попит - платоспроможна потреба в товарі (послузі) споживача при
реально існуючому рівні ціни. До системи факторів, що впливають на попит,
належать: число родинних товарів (послуг), число покупців, ціна товарів і
послуг, дохід населення, споживчі очікування, смаки і переваги споживачів.
Закон попиту: Між рівнем ціни і величиною попиту існує обернена
залежність.
Пропозиція - сукупність товарів і послуг, пропонованих продавцями-
виробниками при даному рівні цін. Фактори, що впливають на величину
пропозиції: очікувана динаміка попиту, рівень технології, ціни на
взаємозамінні товари, ціни на ресурси, економічна кон'юнктура, рівень
конкуренції. Закон пропозиції: Величина пропозиції знаходиться в прямій
залежності від напрямку зміни рівня цін.
Соціально-гігієнічні та економічні дослідження попиту на медичні
товари та послуги базуються на двох системах дослідження попиту або їх
комбінації: матричної і функціональною.
Матрична система маркетингових досліджень включає наступні аспекти:
- географічний, при якому дослідження обмежується одним регіоном або
виявлені відмінності між окремими регіонами використовуються для
уточнення ступеня їх впливу на попит медичних послуг,
- споживчий, при якому досліджуються особливості попиту будь-якої
певної соціальної групи клієнтів (пацієнтів) або відмінності між їх групами;
- асортиментний, що вивчає специфіку попиту і пропозиції різних
лікувально-оздоровчих послуг, медикаментів та інших товарів.
Функціональна система маркетингових досліджень спрямована на
вивчення певного виду лікувально-діагностичної (рекреаційно-оздоровчої),
фармацевтичної діяльності та її інформаційного забезпечення. При цьому
обгрунтовуються ефективність медико-санітарного обслуговування,
виробництво і реалізація терапевтичної апаратури, навчання і перепідготовка
медичних кадрів і т.д.
Аналіз ринку, крім вивчення попиту та пропозиції, передбачає
також: сегментацію ринку, пошук ринкової ніші; характеристику
конкурентів; визначення конкурентоспроможності медичного закладу і
медичних послуг.
Будь-яка організація не в змозі задовольнити всіх споживачів на даному
ринку, принаймні, в рівній мірі. Кількість різних типів споживачів, як і
кількість різних типів потреб, занадто велика. Деякі організації здатні краще
обслуговувати певні сегменти ринку. Кожна організація повинна вивчити
весь ринок і вибрати ті сегменти, які вона може обслуговувати з вигодою для
себе і більш якісно, ніж її конкуренти. Ринок складається з безлічі типів
покупців, продукції, потреб, і завдання фахівця з маркетингу - визначити, які
сегменти ринку пропонують кращий шанс для досягнення цілей організації.
Процес класифікації споживачів на групи з різними потребами,
характеристиками або поведінкою називається сегментацією ринку.
54. Групи споживачів формуються різними шляхами, грунтуючись на
географічному принципі (регіони, міста), демографічному (стать, вік, дохід,
освіта), психографічному (соціальні класи, стиль життя) і поведінковому
факторах (привід для покупки, переслідувана вигода, коефіцієнт
використання). Найчастіше використовують географічні, демографічні та
психографічні змінні. Кожен продавець медичних послуг виявляє найбільш
привабливі сегменти ринку, які він в змозі ефективно обслужити.
Сегментування за географічним принципом (територіальність)
передбачає розбивку ринку на різні географічні одиниці: області, міста,
райони і селища.
Сегментування за демографічним принципом полягає в розбивці ринку
на основі таких демографічних змінних, як стать, вік, розмір сім'ї та ін.
Демографічні характеристики легше більшості інших типів піддаються
вимірам.
Сегментування за психографічним принципом здійснюється серед
споживачів медичних послуг, які можуть поділятися на групи за ознаками
приналежності до суспільного класу, способу життя або особистісних
характеристик.
Сегментування за поведінковим принципом проводиться на основі
поведінкових особливостей споживачів медичних послуг. Споживачі
діляться на групи, в залежності від їх знань, відносин, характеру реакції на
послугу.
Після того, як організація дасть оцінку сегментам ринку, вона може
вийти на один або кілька сегментів даного ринку. Ця стратегія обмежує
продаж, але може бути дуже вигідною. Організація може також
обслуговувати кілька суміжних сегментів, можливо, таких, які мають різні
типи споживачів, але з тими ж основними запитами, або велика організація
могла б вирішити ці ж проблеми, запропонувавши цілий ряд товарів або
послуг, щоб обслужити всі сегменти ринку.
Якщо організація вирішила, на який сегмент ринку вийти, то вона
повинна вирішити, які "позиції" вона хоче зайняти в цих сегментах. Позиція
продукції або послуги - це місце, займане продуктом (послугою) в умах
споживачів по відношенню до конкуруючих продуктів. Якщо продукт або
послуга сприймається як точно такий же, що вже існує на ринку, для
споживача немає сенсу купувати його.
Характеристика конкурентів. Вивчення конкурентів дозволяє виявити
їх слабкі і сильні сторони, зіставити з ними характеристики власного
медичного закладу і визначити головні чинники його комерційного успіху.
У процесі конкуренції розрізняють: а) предмет конкуренції - це товар
або послуга, які виробник пропонує на ринку і прагне схилити людей до їх
споживання; б) об'єкт конкуренції - це споживач, за схильність якого в
споживанні товару або послуг ведуть конкурентну боротьбу виробники
медичних послуг.
Залежно від видів товарів, що конкурують на ринку, розрізняють
такі форми конкуренції: функціональна, видова, предметна.
Функціональна конкуренція - конкуренція між товарами або

послугами, які по-різному задовольняють одну і ту саму потребу. Наприклад,
потреба в поліпшенні зору може бути задоволена двома шляхами - носінням
окулярів або корекцією зору шляхом оперативного втручання.
Видова конкуренція - це конкуренція між товарами або послугами
одного виду, які відрізняються один від одного істотними характеристиками.
Прикладом таких послуг можуть бути різні види масажу - ручний, апаратний,
підводний.
Предметна конкуренція - це конкуренція між практично однаковими
товарами або послугами.
Медичний заклад, виходячи на ринок і починаючи конкурентну
боротьбу, має для себе встановити: які аналогічні послуги пропонуються на
ринку конкурентами, і хто їх пропонує; чи існують інші послуги, здатні
задовольнити аналогічні потреби пацієнтів, і чи загрожують вашому
продукту на ринку замінники; чи можливо зникнення самої потреби, яку
задовольняє медичний заклад своїми послугами.
Для того, щоб закріпитися і утриматися на ринку, слід постійно
відстежувати діяльність конкурентів і своєчасно реагувати на зміни в
ринковому середовищі. Формуючи базу даних про конкурентів і їх товари
(послуги) на ринку, необхідно знайти відповіді на ряд питань: яку частку
ринка займають конкуренти за видами послуг; яка політика цін у
конкурентів; на які переваги вказує конкурент при рекламуванні послуг; які
види і засоби реклами використовують конкуренти; як організовано
обслуговування пацієнтів і який рівень сервісу пропонують конкурентні
медичні установи; які гарантії якості пропонують пацієнтам конкуренти.
Відповіді на ці запитання дозволяють проаналізувати діяльність
конкурентів, - зрозуміти, чому вони діють таким чином, а не інакше, і
виробити власну ринкову стратегію.
Конкурентоспроможність медичних послуг і медичної установи.
Конкурентноздатність медичної послуги - це її здатність відповідати

очікуванням споживачів, характеристики, які вигідно відрізняють її від
послуг конкурентів за якістю, повнотою задоволення потреби в медичній
допомозі і її якості. Конкурентноздатність медичного закладу - це його
можливість витримувати ринкову конкуренцію. Конкурентноздатність
залежить від ряду факторів, таких, як обсяг ринку, ефективна маркетингова
політика, раціональна організація управління, прибутковість діяльності,
зростання продуктивності праці.
Медична допомога і медична послуга характеризуються стандартом і
рівнем якості. Стандарт якості - це оптимально необхідний при даному
захворюванні комплекс діагностичних і лікувальних заходів, а також
бажаний результат лікування, який виражається в поліпшенні показників
здоров'я пацієнта або в його повному одужанні. Стандарт якості повинен
бути розроблений в кожному медичному закладі для всіх категорій хворих.
Рівень якості показує, наскільки повно медичний заклад дотримується
стандартів якості. Крім рівня якості, важливе значення в конкурентній
боротьбі має рівень сервісу, комфортності і додаткових зручностей, що
надаються в даному медичному закладі. Це можуть бути медичні послуги
вдома, доставка хворих в клініку для проведення діагностичного обстеження,
зручний графік роботи лікарів, отримання призначених ліків безпосередньо
на території клініки, мінімальний час очікування. Не останнє місце в
конкурентній боротьбі займають також ціни на медичні послуги в порівнянні
з цінами конкурентів.
Специфіка маркетингового дослідження ринку медичних послуг
випливає із сутності медичної послуги.
Послугою можна назвати будь-яку корисну діяльність, що задовольняє
потребу в ній осіб, що її потребують. Однак, економічно і юридично більш
грамотним буде наступне формулювання. Послуга - будь-який захід або
вигода, які одна сторона може запропонувати інший, і які, в основному,
невідчутні на дотик, і не приводять до заволодіння чим-небудь. Виробництво
послуг може бути, а може і не бути пов'язане з товаром в його матеріальному
вигляді. Однак, економічна корисність робить послугу предметом торгівлі.
Медична послуга являє собою різновид професійних послуг
Існує ряд класифікацій медичних послуг.
Медичні послуги класифікуються за своїм характером, за

сегментами структури охорони здоров'я, за рівнями медичної допомоги,
за інтенсивністю в часі, по кваліфікації джерела медичних послуг, за
технологією, за інвазивністю, щодо дотримання стандарту, за часом
досягнення кінцевого результату, за кінцевим результатом, за
відповідністю правовим нормам.
За характером розрізняють наступні види медичних послуг:
профілактичні, експертні, організаційні, статистичні, діагностичні,
лікувальні, комбіновані, реабілітаційні
За сегментами структури охорони здоров'я: санітарно-гігієнічні,
епідеміологічні, амбулаторні, поліклінічні, стаціонарні.
За рівнями медичної допомоги; долікарські, лікарські, кваліфіковані,
спеціалізовані.
За інтенсивністю в часі: швидкі, невідкладні, планові.
За кваліфікацією джерела медичних послуг (кваліфікація): низька,
середня, висока.
За технологією: рутинні, високотехнологічні.
За інвазивністю послуг: неінвазивні, інвазивні.
За дотриманням стандарту: відповідні стандарту, невідповідні стандарту
(невідповідність стандарту: обгрунтована, необгрунтована, помилкова).
За часом досягнення кінцевого результату: відповідні термінам, та не
відповідні термінам.
За кінцевим результатом: адекватні, частково адекватні, не адекватні.
За відповідністю правовим нормам: відповідають повноваженням
виконавця, не відповідають функціям виконавця, помилкові, недбалі
(спричинили шкоду здоров'ю або смерть споживача).
Профілактичні медичні послуги - це система медичних послуг,
орієнтована на попередження різних захворювань, запобігання поширенню
хвороб, збереження рівня здоров'я популяції, груп споживачів.
Експертними медичними послугами називається система дій
висококваліфікованого фахівця (менеджера, лікаря, медичної сестри),
замовлена в установленому законом або нормативним актом порядку, з
метою вивчення ступеня досконалості якості організаційних, статистичних,
діагностичних, лікувальних та інших медичних послуг в процесі їх
виконання, або оцінки їх кінцевого результату, що завершується
документальної констатацією експертної оцінки. Експертними медичними
послугами в державній охороні здоров'я часто користуються для оцінки
різних питань керівники ЛПУ в порядку самоконтролю, органи соціальної
служби з метою вирішення питань лікарсько-трудової експертизи, судові
органи - для судово-медичної експертизи. Незалежні експертні медичні
послуги - атрибут охорони здоров'я з різними формами власності.
Організаційні медичні послуги завжди є наслідком експертних
медичних послуг, змінюють сформовану систему надання медичної
допомоги з метою покращення її якості, збільшення ефективності
використання коштів та ресурсів охорони здоров'я. Ефективність
організаційних медичних послуг оцінюється за кількісними зміамни
показників здоров'я (груп населення, регіону). Позитивна зміна кількісного
показника здоров'я свідчить про правильність організаційної медичної
послуги, об'єктивності експертного висновку, спроможності менеджера.
Відсутність динаміки кількісного показника здоров'я в результаті дії
організаційної медичної послуги, навпаки, підкреслює її неефективність.
Ставиться під сумнів компетентність експертів і керівників охорони здоров'я,
які підготували її впровадження.
До діагностичних послуг належать дії медичного працівника (лікаря,
медичної сестри) з метою встановлення правильного діагнозу захворювання і
його ускладнень, прогнозу перебігу хвороби пацієнта (споживача). Слід
виділяти діагностичні медичні послуги лікаря-клініциста (медичної сестри-
клініциста) і лікаря-інструменталіста (медичної сестри-інструменталіста).
Послуги першого є продуктом постійного спостереження і вивчення
споживача. Продукт другого - відображення анатомічних, функціональних
змін в організмі споживача на момент дослідження. Лікар-клініцист -
замовник медичних послуг лікарів-інструменталістів. На відміну від лікаря-
клініциста лікар-інструменталіст використовує для виконання замовленої
послуги діагностичні пристрої (променеві, електрофізіологічні, лабораторні).
Лікар-клініцист формує діагноз на підставі сукупної інформації, визначає
тактику діагностичного процесу. Таким чином, в системі державної охорони
здоров'я замовником діагностичного процесу є держава, діагностичної
послуги лікаря-інструменталіста - лікар-клініцист. З цього випливає, що
затребуваність високотехнологічних діагностичних послуг лікаря-
інструменталіста залежить від компетентності лікаря-клініциста і
економічних умов системи охорони здоров'я.
Лікувальні медичні послуги нерозривно пов'язані з діагностичними
послугами та орієнтовані на відновлення анатомічних і функціональних змін,
супутніх захворюванню, в оптимально короткі терміни. Медичні послуги
відрізняються різноманіттям (психотерапевтичні, медикаментозні, хірургічні,
фізіотерапевтичні та ін.). Реалізація лікувальних послуг може бути прямою
(лікар-хворий), опосередкованою (лікар - лікувальна пристрій - хворий),
групове лікування (група лікарів - комбінація лікувальних пристроїв -
хворий). У державній системі охорони здоров'я продавцем лікувальних
послуг є держава. Обсяг лікувальних послуг (стандарт, комплекс)
регламентується фінансуванням охорони здоров'я, ЛПУ. Замовником
фрагментів комплексу (стандарту) медичних послуг в системі державної
охорони здоров'я є лікар-клініцист, споживачем - пацієнт.
Зміст медичної послуги можна умовно розділити на суто професійну її
основу і сервісні атрибути при її наданні. До сервісних атрибутів відносяться,
наприклад, можливість перебувати в окремій палаті з автономним
розширеним комплексом зручностей і наданням додаткових послуг,
оздоблення приймального покою або холу очікування, кабінету лікаря з
продуманим інтер'єром і рівнем комфорту.
Процедурна організація надання послуги включає в себе організацію
черг, організацію короткого дозвілля перед лікарським прийомом,
зацікавлене ставлення до запитів клієнта.
Невід'ємна частина медичних послуг - використання діагностичних
або лікувальних засобів (апаратури, обладнання інструментарію, витратного
матеріалу, медикаментів), їх прикладна значимість для медичних послуг
визначається вимогами необхідної достатності. Суперсучасні або надпотужні
засоби використовуються у випадках, коли використання інших засобів є
малорезультативним. Застосування новацій при наявності звичайних засобів
виправдане лише відповідними медичними показаннями або спрямованістю
волевиявлення клієнта. Впровадження більш досконалих засобів діагностики,
лікування і профілактики обумовлено не адміністративним примусом, а
економічними стимулами в умовах конкуренції.

1. Зміст поняття Маркетингове дослідження
2. Охарактеризуйте систему маркетингових досліджень.
3. Основна мета вивчення ринку. Ринкова ніша
4. На які елементи ринкового взаємодії перш за всією спрямовані
маркетингові дослідження ЛПУ ?
5. Маркетингові дослідження на макро- і мікро- рівнях
6. Принципи, напрямки, завдання, методи і етапи маркетингових досліджень
7. Маркетингова інформація за ознакою її призначення
8. Зміст плану збору первинних даних
9. Анкетування як найпоширеніший спосіб опитування в маркетингу.
10. Моніторинг ринку медико-соціальних послуг і лікарських засобів
11. Які фактори, що визначають попит і пропозицію, необхідно враховувати в
процесі маркетингових досліджень?
12. Сформулюйте завдання маркетингу в області взаємодії попиту і
пропозиції.
13. Сегментація ринку. Групи споживачів.
14. Процесі конкуренції. Характеристика конкурентів.
15. Стандарти та рівні якості.
16. Специфіка маркетингового дослідження ринку медичних послуг.
17. Класифікація медичних послуг.
18. Процедурна організація надання послуги
- Глосарій
- Граф логічної структури теми (/static/3.ГЛС-МИ.doc)
b0c0abbf7eb946759a660279a8fcaab8/)
b0c0abbf7eb946759a660279a8fcaab8/
4.9. Глосарій представлений семіологічний словник даної
предметної області. Для кожного слова будується його понятійне оточення,
що дозволяє як з першого погляду зрозуміти сенс цього слова через терміни,
що його що визначають, так і швидко перейти на визначальне слово, сенс
якого потрібно дізнатися. За допомогою візуального інтерфейсу, можна
швидко ознайомитися з необхідною предметною областю.
Видова конкуренція - це конкуренція між товарами або послугами одного
виду, які відрізняються один від одного істотними характеристиками.
Внутрішні джерела інформації - дані, що збираються і обробляються
службовцями даної установи.
Вторинні дані - інформація, яка вже десь існує, будучи зібраною раніше для
інших цілей.
Діагностичні послуги - дії медичного працівника (лікаря, медичної сестри) з
метою встановлення правильного діагнозу захворювання і його ускладнень,
прогнозу перебігу хвороби пацієнта (споживача).
Експериментальні цілі передбачають перевірку гіпотези про якийсь
причинно-наслідковий зв'язок.
Експертні медичні послуги - система дій висококваліфікованого фахівця
(менеджера, лікаря, медичної сестри), замовлена в установленому законом
або нормативним актом порядку, з метою вивчення ступеня досконалості
якості організаційних, статистичних, діагностичних, лікувальних та інших
медичних послуг в процесі їх виконання, або оцінки їх кінцевого результату,
що завершується документальною констатацією експертної оцінки.
Зовнішні джерела інформації - інформація, яку збирають за межами
установи, але використовують для власних маркетингових цілей.
Комплексність - вивчення різних аспектів і закономірностей розвитку ринку
в їх взаємозв'язку і взаємозумовленості.
Конкурентоздатність медичного закладу - це його можливість
витримувати ринкову конкуренцію.
Конкурентоздатність медичної послуги - це її здатність відповідати
очікуванням споживачів, характеристики, що вигідно відрізняють її від
послуг конкурентів за якістю, повнотою задоволення потреби в медичній
допомозі і її якості.
Маркетингове дослідження - це систематичне визначення кола даних,
необхідних у зв'язку з маркетинговою ситуацією, що стоїть перед
організацією, їх відбір, аналіз і звіт про результати.
Маркетингове дослідження на макрорівні - виявлення і моделювання
закономірностей і тенденцій розвитку ринку, оцінка ринкової ситуації,
визначення ємності ринку медичних послуг, прогноз попиту на медичні
послуги.
Маркетингове дослідження на мікрорівні - оцінки, аналіз і прогноз
власних можливостей лікувального закладу (його потенціалу і
конкурентоспроможності), стану та перспектив розвитку того сегменту
ринку, на якому воно діє.
Матрична система маркетингових досліджень - моделювання ситуацій на
підставі побудови і аналізу багатовимірних матриць, моделей поведінки.
Використання даних методів дозволяє охарактеризувати позицію
підприємства на ринку, що відображає комбінацію ринковій ситуації і
власних можливостей. включає географічний, споживчий і асортиментний
аспекти.
Медичні послуги – послуги, орієнтовані на відновлення анатомічних і
функціональних змін, супутніх захворюванню, в оптимально короткі
терміни.
Метод експертних оцінок - метод збору первинних даних, при якому
необхідна інформація отримується шляхом підбору і опитування експертів по
запропонованим питанням.
Моніторинг - безперервний процес вивчення ринку медико-соціальних
послуг та лікарських засобів, що дозволяє оперативно реагувати на постійні
зміни різних чинників.
Науковість - опис, пояснення і прогнозування досліджуваних явищ і
процесів на основі використання науково обґрунтованої і апробованої
методики.
Об'єкт конкуренції - це споживач, за схильність якого в споживанні товару
або послуг ведуть конкурентну боротьбу виробники медичних послуг.
Оперативність, гнучкість і перспективність - маркетингове дослідження
передує всім маркетинговим операціями, супроводжує їх і завершує їх,
поєднує короткострокові і довгострокові прогнози. Ефективність - окупність
витрат на маркетингове дослідження і отримання прямого і непрямого
ефекту (непрямий - у формі успіху маркетингових операцій і прямий - у
вигляді зростання прибутку на 1 гривню витрат бюджету маркетингового
дослідження).
Описові цілі передбачають опис певних явищ.
Організаційні медичні послуги завжди є наслідком експертних медичних
послуг, змінюють сформовану систему надання медичної допомоги з метою
покращення її якості, збільшення ефективності використання коштів та
ресурсів охорони здоров'я.
Первинні дані - інформація, зібрана вперше для якої-небудь конкретної
мети.
Попит - платоспроможна потреба в товарі (послузі) споживача при реально
існуючому рівні ціни
Послуга - будь-який захід або вигода, які одна сторона може запропонувати
інший, і які, в основному, не відчутні на дотик, і не приводять до заволодіння
чим-небудь.
Пошукові цілі передбачають збір якихось попередніх даних, що проливають
світло на проблему, а, можливо, і допомагають виробити гіпотезу.
Предмет конкуренції - це товар або послуга, які виробник пропонує на
ринку і прагне схилити людей до їх споживання;
Предметна конкуренція - це конкуренція між практично однаковими
товарами або послугами.
Пропозиція - сукупність товарів і послуг, запропонованих продавцями-
виробниками при даному рівні цін.
Профілактичні медичні послуги - це система медичних послуг, орієнтована
на попередження різних захворювань, запобігання поширенню хвороб,
збереження рівня здоров'я популяції, груп споживачів.
Рівень якості показує, наскільки повно медичний заклад дотримується
стандартів якості.
Ринкова ніша - це обмежена за масштабом область діяльності медичної
установи і певним колом споживачів медичних послуг.
Сегментування за географічним принципом (територіальність)
передбачає розбивку ринку на різні географічні одиниці: області, міста,
райони і селища.
Сегментування за демографічним принципом полягає в розбивці ринку на
основі таких демографічних змінних, як стать, вік, розмір сім'ї та ін.
Сегментування за поведінковим принципом проводиться на основі
поведінкових особливостей споживачів медичних послуг. Споживачі
діляться на групи, в залежності від їх знань, відносин, характеру реакції на
послугу.
Сегментування за психографічним принципом здійснюється серед
споживачів медичних послуг, які можуть поділятися на групи за ознаками
приналежності до суспільного класу, способу життя або особистісних
характеристик.
Сегментування (сегментація) ринку - процес класифікації споживачів на
групи з різними потребами, характеристиками або поведінкою.
Системність - притаманна дослідженню логічна послідовність етапів і дій,
певна структура і ієрархія елементів і показників.
Стандарт якості - це оптимально необхідний при даному захворюванні
комплекс діагностичних і лікувальних заходів, а також бажаний результат
лікування, який виражається в поліпшенні показників здоров'я пацієнта або в
його повному одужанні.
Функціональна конкуренція - конкуренція між товарами або послугами,
які по-різному задовольняють одну і ту саму потребу.
Функціональна система маркетингових досліджень спрямована на
вивчення певного виду лікувально-діагностичної (рекреаційно-оздоровчої),
фармацевтичної діяльнос
Тема 9: Методика складання бізнес-плану при організації

підприємницької діяльності в сфері охорони здоров'я
Мета навчання:
1. Сформувати у студентів уявлення про зміст поняття "бізнес-план",
про сфери підприємницької діяльності в охороні здоров'я, в яких
застосовується бізнес-планування.
2. Засвоїти студентами теоретичні знання щодо змісту бізнес-плану і
його розділів.
3. Сформувати у студентів уявлення про інфраструктуру бізнес-
планування (аспекти бізнесу, основні цілі бізнес-плану, чинники, що
впливають на зміст, структуру і обсяги бізнес-плану, інформаційне
забезпечення бізнес-плану і т.і.)
Перелік навичок:
а) скласти титульний аркуш, зміст і резюме бізнес плану;
б) дати загальну характеристику установі, основним цілям його
в) представити результати дослідження ринку
Технічне забезпечення: персональний комп'ютер або інший аналогічний
пристрій з встановленою операційною системою Windows XP.
Перелік нових понять і термінів: бізнес-план, інвестор, інноваційна
діяльність, номенклатура медичних послуг, патент, сегментування ринку,
резюме, маркетинг-план, організаційний план, організаційно-правова форма
підприємницької діяльності, типи ризиків, лімітування ризику,
диверсифікація ризиків, хеджування, фінансовий план, балансовий план,
фінансові коефіцієнти .
Теоретичний матеріал. Представлений інформаційними блоками в режимі
послідовного перегляду.
Теоретичний матеріал
1. Бізнес-план – це письмовий документ, в якому сформульована
основна мета та напрямки підприємницької діяльності, шляхи та засоби
розв’язання проблем та охарактеризовані ринкові, виробничі, організаційні
та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління
ним.
2. Бізнес-план в системі ринкового господарювання має кілька цілей:
- Бізнес-план – це інструмент для залучення зовнішнього капіталу,
необхідного для реалізації підприємницького проекту. За допомогою бізнес-
плану керівник медичного закладу має переконати своїх майбутніх ділових
партнерів, що підприємницька ідея є перспективною, а головне, що
медичний заклад має обґрунтовану реальну програму її реалізації.
- Бізнес-план – це спосіб стратегічного планування та оперативного
управління підприємницькою діяльністю медичного закладу. Успіх
підприємницької діяльності залежить від трьох факторів: 1) чітко
поставленої цілі; 2) правильного розуміння економічної ситуації; 3) якісного
планування. Бізнес-план має вирішити всі ці проблеми, бути основою для
поточного та оперативного планування.
- Бізнес-план – це спосіб запобігання та розв’язання проблем, що
виникають на шляху реалізації підприємницького проекту. Опрацювання
бізнес-плану примушує керівника медичного закладу моделювати ситуації,
розробляти різні сценарії, з’ясовувати проблеми, що стоять на перешкоді
реалізації проекту. Це дає змогу запобігти можливим помилкам, розробити
заходи по подоланню перешкод, шо можуть виникнути в процесі роботи.
Бізнес-план дає можливість перевірити реалістичність підприємницької ідеї
ще до її реалізації. Можливим може бути варіант, що підприємницька ідея є
нереальною або економічно недоцільною. В такому випадку від неї краще
відмовитись раніше, коли вона існує лише в проекті.
- Бізнес-план – це спосіб розвитку особистих управлінських якостей
авторів проекту. В процесі розробки бізнес-плану керівник набуває досвіду
оцінки умов конкуренції, власних переваг в організації надання медичних
послуг, фінансовому плануванні тощо. Процес усвідомлення такої
інформації дає корисний досвід управління.
3. Підходи до розробки бізнес-плану змінюються в залежності від цілей
та характеру бізнесу, особливостей ринкового середовища, індивідуальних
запитів потенційних інвесторів. Існує багато факторів, які впливають на
зміст, структуру та обсяги бізнес-плану, а саме:
- аудиторія для якої призначений бізнес-план. Вибір аудиторії в свою
чергу залежить від поставленої мети: залучення зовнішнього капіталу,
укладання договорів з партнерами, моделювання майбутнього бізнесу,
попереднє визначення перешкод та шляхів їх подолання;
- розмір бізнесу та обсяги фінансових потреб. Чим масштабніший є
підприємницький проект, чим більше інвестицій він потребує, тим ширше
коло питань має бути висвітлено у бізнес-плані і тим детальнішими та
ґрунтовнішими мають бути відповідні розрахунки. Наприклад, освоєння
нових медичних технологій потребує більш ретельного та детального
підходу, ніж просте розширення об’єму медичних послуг;
- специфіка майбутнього бізнесу. Сфера медичної допомоги та
медичних послуг внаслідок своєї природи потребує більш об’ємного бізнес-
плану ніж роздрібна торгівля предметами гігієни та санітарії. Фактори, що
впливають на зміст та структуру бізнес плану приведені на рисунку 1.
4. Бізнес-план – це своєрідний рекламний документ, на підставі якого
партнери чи інвестори можуть зробити висновки не лише про бізнес, але про
його власників. Тому важливим є не тільки зміст бізнес-плану, але й його
належне оформлення.
Загальні вимоги до написання бізнес-плану.
1. Бізнес-план має бути стислим, простим, адекватним суті
підприємницького проекту. Для невеликих проектів об’єм бізнес-плану може
бути обмеженим 25 – 30 сторінками, для більш масштабних проектів
необхідно підготувати докладніший бізнес-план. У бізнес-плані слід
уникати деталізації опису медичних технологій, використовувати
загальновідомі терміни, інформацію викладати в діловому стилі, але якомога
доступніше.
2. Бізнес-план має бути функціональним, тобто містити тільки ту
інформацію, яка цікавить потенціальних читачів. При необхідності
додаткова інформація має бути приведена в додатках.
3. Бізнес-план повинен грунтуватися на реалістичних припущеннях.
Прогнози та передбачення мають бути обґрунтовані і підкріплені
посиланням на тенденції розвитку галузі, проведені дослідження ринку,
власний досвід та досвід діяльності конкурентів.
4. У бізнес-плані не слід піддаватися зайвому оптимізму. В процесі
бізнес-планування слід розробляти три варіанти: оптимістичний, найбільш
вірогідний та найгірший. Це створює певний запас міцності бізнесу.
5. Бізнес-план має бути легким для сприяння, чітким та логічним,
таким, щоб у ньому можна було швидко знайти необхідну інформацію. Одже
в структурі бізнес-плану треба виділяти розділи та параграфи.
6. Бізнес-план має забезпечувати охорону конфіденційної інформації. В
умовах конкуренції інформація про наміри, перспективні проекти, та
способи втілення їх в життя може представляти інтерес для потенційних
конкурентів. Тому треба контролювати сферу розповсюдження бізнес-плану.
5. Процес розробки бізнес-плану має свою внутрішню логіку, яка не
дозволяє авторові обминути ключові етапи цього процесу. Наприклад,
неможливо досліджувати ринок майбутнього бізнесу не вирішивши, які
конкретно медичні послуги планується запропонувати населенню,
неможливо скласти реальний маркетинг-план без попередньо проведеного
дослідження ринку. В той же час на практиці можуть бути певні відхилення.
Принциповим є те що авторам неминуче треба опрацювати всі розділи
бізнес-плану, а в процесі його підготовки повертатися до вже написаних
розділів для доповнення уточнення, доопрацювання.
6. Процес розробки бізнес-плану розпочинається з формування
інформаційного забезпечення майбутнього бізнесу – збору документів чи
даних правового, соціально-економічного, медичного, науково-технічного
характеру, які забезпечують потреби керівника при опрацюванні бізнес-
плану. Зусилля авторів бізнес-плану повинні бути спрямованні на одержання
в першу чергу маркетингової інформації: відомостей про майбутніх
контингентів – споживачів медичних послуг, рівня, якості та ефективності
медичних послуг, що будуть надаватися, характеристики галузі та
конкурентів, що надають подібні послуги. Характер інформації та джерела її
одержання представлені нижче.
7. Джерела отримання інформації
- власний досвід практичної діяльності;
- безпосередні контакти з пацієнтами, колегами, постачальниками
обладнання, медикаментів тощо;
- відомості про конкурентів;
- статистична інформація про здоров’я населення, стан охорони
здоров’я;
- нормативна інформація – законодавчі акти, постанови Кабінету
Міністрів України, накази МОЗ України, податкової адміністрації;
- рекламні матеріали, матеріали виставок, ярмарків, науково
практичних конференцій;
публікації з питань підприємництва.
8. Інформація, необхідна для розробки бізнес-плану:
Маркетингова: Фінансова:
характеристика контингентів; рентабельність (прибутковість);
аналогічні медичні послуги інших
потреба в кредитах;
медичних закладів;
ціни на медичні послуги; оподаткування, страхування
характеристика конкурентів; Загальноекономічна та галузева:
особливості просування на ринок соціально-економічна ситуація;
Виробнича: законодавча;
медичні технології; тенденції розвитку галузі
обладнання та інструменти; Прогностична:
ліки та витратні матеріали; щодо обсягу продаж;
кваліфіковані спеціалісти; можливого обсягу ринку;
виробничі площі рівня цін;
тенденцій розширення бізнесу
9. Хоча зміст та структура бізнес-планів залежить від впливу кількох
об’єктивних чинників і не може бути однаковою у всіх випадках, проте
процес формування структури бізнес-планів та перелік ключових питань, які
мають бути вивчені, має багато спільного. В структурі будь-якого бізнес-
плану можна виділити три блоки:
- опис ключових, найважливіших аспектів майбутнього бізнесу, в.т.ч.
характеристика галузі, опис послуг чи продукції, що пропонується на ринок
медичним закладом, загальна характеристика цільового ринку медичних
послуг, оцінка впливу зовнішніх факторів (конкуренції, податкової
політики);
- заходи, які необхідно здійснити, щоб досягти поставлених цілей. Тут
здійснюється деталізація бізнес-плану, визначається перелік розділів згідно з
функцій управління: маркетинг, виробництво, управління персоналом, облік,
оцінка ризиків;
- узагальнення результатів заходів, зроблених у другому блоці, за
допомогою фінансових показників, які зрештою і визначають привабливість
підприємницького проекту.
10. Правила технічного оформлення бізнес-плану передбачають
наявність титульного аркуша, сторінки змісту, резюме на початку бізнес-
плану, додатків в кінці бізнес-плану, посилання на використані джерела
інформації.
Приклад структури бізнес-плану підприємства, орієнтованого на
залучення інвестицій та моделювання майбутнього бізнесу.
Структура бізнес-плану:
1. Титульний аркуш. На титульному аркуші зазначається повна назва
медичного закладу (медичного підприємства), його повна адреса і телефон,
форма власності (державна, комунальна, колективна, приватна),
організаційно-правова форма (державний заклад чи підприємство,
акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю), вартість
підприємницького проекту, прізвища авторів бізнес-плану, місяць та рік
складання бізнес-плану.
2. Зміст бізнес-плану. За титульним аркушем наводиться зміст, який
має містити перелік розділів, параграфів, таблиць та іншого ілюстративного
матеріалу, додатків.
3. Резюме. Резюме – це короткий (1 – 2 сторінки) огляд
підприємницького проекту, його ключових, найбільш важливих аспектів,
здатних привернути увагу потенційних інвесторів та партнерів, зацікавити їх
в подальшій реалізації бізнес-плану.
Орієнтовний перелік ключових аспектів бізнесу, який викладається в
резюме, такий:
· опис концепції бізнесу, його можливостей та переваг, які мають
забезпечити конкурентно спроможність на ринку;
· відомості про цільовий ринок бізнесу – основні контингенти,
особливості їх обслуговування, передбачувані об’єми послуг;
· основні передбачувані показники фінансової діяльності медичного
закладу – прибутковість, період досягнення беззбитковості та повернення
інвестиційних витрат;
· характеристика загальних потреб у коштах, порядок та напрямки їх
використання, строки та форма повернення кредитів;
· відомості про компетенцію та професіоналізм керівників медичного
закладу.
4. Характеристика галузі охорони здоров’я, медичного закладу та
номенклатури медичних послуг. Мета розділу полягає в тому, щоб
обґрунтувати перспективність галузі, до якої належить вибраний бізнес,
породити у читачів довіру до даного бізнесу описом переваг та
особливостей нових медичних технологій, які будуть використані при
наданні медичних послуг. До даного розділу належать підрозділи:
4.1 Поточна ситуація та тенденції розвитку галузі. Бізнес-план
оцінюється інвесторами за певними критеріями, одним з яких є галузь до
якої належить вибраний бізнес. Якщо галузь та її ринок швидко зростають,
то це сприятливо для бізнесу. Тому даний розділ бізнес-плану треба
починати із стислого та обґрунтованого аналізу стану справ у вибраній сфері
4.2 Опис особливостей, відмінностей та переваг надання медичних
послуг в даному медичному закладі. Наступним кроком є розкриття місця
медичного закладу в системі медичної допомоги населенню. З цією метою в
бізнес-плані потрібно дати загальну характеристику медичного закладу та
визначити основні цілі його діяльності в тій сфері, де планується розпочати
бізнес, при цьому вказати:
- стислий перелік медичних послуг, які мають надаватися, та
потенційні контингенти населення, потреби яких в даних медичних послугах
будуть задовольнятися;
- інноваційну діяльність, сектор ринку, який планує зайняти медичний
заклад, перспективи зайняття лідируючих позицій у вибраному секторі
медичних послуг чи медичної допомоги; прибутковість діяльності, рівень
професіоналізму персоналу;
- стадію розвитку медичного закладу в даній сфері діяльності –
початок, розширення, перепрофілювання;
- географія зони на який планується поширити медичні послуги;
- характеристику наявної матеріально-технічної бази та перспективи її
розширення.
Крім того, в цьому розділі проводиться аналіз номенклатури медичних
послуг та медичної допомоги, яка буде надаватися, з позицій іх медичної,
соціальної та економічної ефективності, а також додаткових переваг, які
одержить пацієнт в даному медичному закладі. При цьому треба звернути
увагу на ті особливості медичних технологій, які роблять медичну послугу
унікальною, забезпечують пацієнту високу медичну ефективність та
додаткові зручності при її одержанні.
4.3 Патенти, винаходи та інші права власності, що використовуються
при наданні медичних послуг. Наводиться перелік авторських свідоцтв,
патентів, винаходів, та посилання на офіційне визнання застосованих
методик діагностики та лікування, список вітчизняних та зарубіжних
медичних закладів, що успішно використовують запропоновані методики.
4.4 Стратегія зростання бізнесу. В останньому параграфі четвертого
розділу слід розкрити перспективи бізнесу – розширення обсягу медичних
послуг чи медичної допомоги, подальшого удосконалення медичних
технологій.
5. Дослідження ринку. Даний розділ бізнес-плану є одним з
найскладніших в процесі розробки і водночас одним з найважливіших. Інші
розділи бізнес-плану багато в чому залежать від результатів дослідження
ринку. Наприклад, передбачувані обсяги попиту на медичні послуги
безпосередньо визначають масштаб виробництва, чисельність персоналу,
розміри необхідного капіталу. Більш детально дані питання будуть
розглянуті у межах теми “Методи дослідження ринку охорони здоров'я”. До
даного розділу включають підрозділи:
5.1 Характеристика даного сегменту ринку медичних послуг.
5.2 Місце знаходження медичного закладу.
5.3 Оцінка впливу зовнішніх чинників.
6. Маркетинг-план: У маркетинг-плані необхідно висвітлити, як саме
медичний заклад буде використовувати можливості надання майбутніх
медичних послуг. Основна мета маркетинг-плану полягає у відповіді на
питання, яка стратегія виходу на цільовий ринок, щоб забезпечити
необхідний об’єм надання медичних послуг.
З практичної точки зору маркетинг – це мистецтво запропонувати
споживачеві послуги чи товари, які користуються попитом, правильно
визначити їх ціну, знайти сприятливі форми організації надання медичних
послуг та організувати рекламу.
Стратегія маркетингу медичного закладу залежить від стадії життєвого
циклу медичної послуги чи товару: поява на ринку, зростання попиту,
стабілізація попиту, спад попиту. Відповідно різними будуть і орієнтири
маркетингової діяльності, зокрема:
· На стадії появи на ринку – створення початкового попиту,
максимізація попиту на новий вид медичних та оздоровчих послуг.
· На стадії зростання попиту – поширення початкового попиту за
рахунок розширення номенклатури медичних послуг та залучення нових
контингентів, впровадження додаткових зручностей при наданні медичних
послуг.
· На стадії стабілізації попиту для медичних закладів лідерів ринку –
утримання та збільшення своєї частки ринку шляхом удосконалення
медичних технологій, зниження ціни, пошуку нових споживачів даних
медичних послуг. Для виробників медичних послуг, що не займають
лідируючого положення на ринку, головний напрямок виживання - це
відокремлення вузького сегменту ринку та найкраще його обслуговування,
зниження накладних витрат.
На основі вибраної стратегії з урахуванням специфіки цільового ринку,
номенклатури послуг, умов конкуренції тощо, економічного стану
медичного закладу визначаються конкретні цілі та завдання маркетингового
проекту, виражені в кількісних показниках – об’ємів реалізації послуг,
частки ринку, застосування системи знижок, витрати на рекламу.
Більше докладно означена проблематика буде висвітлена на занятті
“Засади маркетингу медичних послуг. Організація маркетингової
діяльності”. До розділу, що розглядається, належать підрозділи:
6.1 Стратегія маркетингу.
6.2 Передбачувані обсяги надання медичних послуг.
7. Виробничий план. Виробничий план ґрунтується на маркетингових
прогнозах обсягів медичних послуг, виробленої продукції та їх
номенклатурі. Головна мета цього розділу бізнес-плану переконати
потенціальних інвесторів, що ви змозі реально налагодити надання
медичних послуг потрібної номенклатури та в необхідному об’ємі .
Водночас, інформація, яка наводиться в виробничому плані, далі може бути
використана для опрацювання виробничих графіків, складання кошторису
виробничих витрат, цін на медичні послуги чи товари, планування доходів та
грошових надходжень. Одже бізнес-план як документ для внутрішнього
користування має бути детальним планом виробничої діяльності. Це дає
змогу виробнику розв’язати багато проблем ще заздалегідь, на папері,
раніше ніж керівники підприємницького проекту перейдуть до конкретних
дій.
В складі виробничого плану, як правило, виділяють такі підрозділи:
7.1 Основні медичні технології.
7.2 Необхідне обладнання та устаткування.
7.3 Витратні матеріали: медикаменти, реактиви, продукти харчування.
7.4 Виробничі та невиробничі приміщення.
8. Організаційний план. Привабливість підприємницького проекту та
його успіх в значній мірі залежить від ділових навичок і професіоналізму
його керівників. Професійне управління здатне вивести медичний заклад з
економічної кризи, а некомпетентність керівників зіпсувати найкращий
проект. Тому організаційний план, в якому розглядаються кадрові питання,
займає особливе місце серед інших розділів бізнес-плану.
8.1 Форма організації бізнесу.
Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в межах певної
організаційної форми. Займатись підприємницькою діяльністю можна в
межах існуючої організаційно-правової форми медичного закладу –
наприклад, шляхом організації госпрозрахункового відділення або іншого
структурного підрозділу. Можлива організація окремого підприємства на
правах юридичної особи. Організувати державне медичне підприємство
можуть органи державного управління, місцевої влади. Медичне
підприємство недержавної форми власності може бути організоване
юридичними недержавними та фізичними особами. Нарешті, окремий
громадянин може започаткувати свою справу, зареєструвавшись як
підприємець в органах державної влади за місцем проживання.
Прийняте рішення щодо вибору організаційно-правової форми ведення
бізнесу має бути обґрунтоване з урахуванням його потенційних переваг.
На вибір форми організації бізнесу впливає багато різноманітних
факторів, серед яких найважливішими є:
- відповідальність та схильність до ризику (як керівники проекту чи
власники відносяться до ризику майнових втрат, що знаходяться в їх
управлінні або власності);
- податки (наскільки різняться суми податків, які сплачуються, в
залежності від організаційно-правових форм організації бізнесу);
- фінансові потреби (які кошти необхідні для реалізації
підприємницького проекту та обсяги власного капіталу);
- можливості зростання бізнесу (чи передбачається розширення бізнесу
в майбутньому);
- управлінські здібності керівників (чи достатньо підготовлені
керівники для управління всіма функціональними сферами підприємницької
діяльності);
- оперативність управління (чи потребує вибрана сфера бізнесу
швидкого або негайного реагування на зміни в зовнішньому середовищі);
- складність ліквідації (наскільки складно буде припинити діяльність в
разі банкруцтва).
8.2 Потреба в персоналі.
В другому підрозділі організаційного плану слід охарактеризувати
потребу медичного закладу в персоналі. Для вирішення цієї проблеми всю
роботу, що має виконуватися в медичному закладі, слід розподілити на
складові: види діяльності, функції, конкретні завдання. Найкраще це зробити
побудувавши дерево цілей – спочатку визначити загальні цілі, а потім їх
конкретизувати. Склавши повний перелік видів діяльності та завдань, можна
визначити, скільки медичного та технічного персоналу, якого фаху та якої
кваліфікації потрібно для їх виконання. На підставі цієї інформації
складають кваліфікаційні характеристики, посадові інструкції та штатний
розклад.
8.3 Власники, партнери та управлінський персонал.
Окрему увагу в організаційному плані слід звернути на характеристику
управлінського персоналу та власників медичного закладу недержавної
форми власності. До таких осіб належать: 1) підприємці – засновники
бізнесу; 2) активні інвестори (ті, хто вкладає свої кошти в підприємницький
проект); 3) провідні менеджери (керівники) проекту; 4) зовнішні
консультанти, експерти (спеціалісти, які залучаються для допомоги у
вирішенні особливо складних проблем).
До характеристики управлінського персоналу слід включити загальні
відомості про рівень кваліфікації та професійні досягнення кожного з
основних керівників. Ґрунтовніші характеристики основних керівників та
перелік основних посадових обов’язків бажано навести в додатках.
8.4 Організаційна система управління.
Опрацювання організаційної схеми управління виробництвом охоплює
три етапи:
1. Формування переліку основних функцій виробництва – надання
медичних послуг чи виробництво товару, маркетинг, управління фінансами
та бухгалтерський облік, управління персоналом. Деталізація функцій
шляхом розкладання їх на під функції.
2. На другому етапі кожній функції чи під функції визначають
відповідний структурний підрозділ, який і відповідатиме за її реалізацію.
При цьому необхідно дотримуватися наступних правил:
- усі визначені функції мають бути розподілені між структурними
підрозділами та відповідальними особами;
- за виконанням певної функції має відповідати лише один підрозділ чи
особа;
- в процесі деталізації функцій слід пам’ятати, що один керівник
спроможний безпосередньо ефективно управляти не більш 5 – 7
підрозділами, або такою ж кількістю підлеглих.
3. На третьому етапі слід накреслити організаційну структуру
управління виробництвом, їх ієрархію та зв’язки. До схеми слід додати
короткий текст, який пояснював би особливості організаційної побудови
бізнесу та розкривав його окремі деталі.
Організаційна система управління має відповідати принципам системи
управління медичного закладу, які зафіксовані в установчих документах, і
має бути узгоджена з рішеннями, що були прийняті в попередніх розділах
бізнес-плану – в маркетинг-плані, виробничому плані.
8.5 Кадрова політика та стратегія.
Підрозділ організаційного плану “Кадрова політика і стратегія” має
дати відповідь щодо принципів вирішення кадрових питань, зокрема: 1)
конкретних строків комплектування персоналу; 2) правил та процедур
добору персоналу; 3) структури заробітної плати, пільги, премії, участь у
прибутках підприємства.
9. Оцінка ризиків. Будь-яка підприємницька діяльність пов’язана з
ризиком, тобто можливістю настання певної несприятливої події, що
зумовлює загрозу втрати медичним закладом прибутку або появу збитків.
Наявність ризику пояснюється тим, що всі ринкові суб’єкти господарювання
діють в умовах часткової невизначеності – неточність оцінок розвитку
ринку, дії конкурентів, відсутність вичерпної інформації при складанні
бізнес-плану. Розділ бізнес-плану “Оцінка ризиків” повинен дати відповідь
на два питання: по-перше, чи керівництво медичного закладу достатньо
глибоко розуміє та ураховує ризики, пов’язані з даним видом бізнесу; по-
друге, чи може воно розробити відповідний план дій в разі виникнення
кризової ситуації.
9.1 Типи можливих ризиків.
Існує значна кількість різноманітних класифікацій видів ризиків.
Залежно від певних ознак ризики класифікують за сферою походження,
причинами виникнення, масштабами впливу, можливістю прогнозування,
відповідністю допустимим нормативам, ступенем системності тощо.
Ймовірність виникнення кожного виду ризиків різна, як і їх наслідки. Тому в
бізнес-плані слід виділити та розглянути найбільш ймовірні для даного
бізнесу ризики:
· несприятливі тенденції у зовнішньому середовищі галузі, до якої
належить бізнес;
· реакції конкурентів (наприклад, можливе зниження цін на аналогічні
послуги чи продукцію);
· сезонна циклічність обсягів надання медичних послуг;
· недостатня компетентність персоналу, який займається маркетингом,
виробництвом чи управлінням;
· поява нових медичних технологій та методів лікування, які можуть
привезти до старіння продукту даного бізнесу (наприклад, поява контактних
лінз знижує потребу в окулярах);
· перевищення виробничих витрат над запланованими;
· труднощі в одержанні сировини, матеріалів, а також кредитів.
Для обґрунтування в бізнес-плані концепції управління ризиками
важливе значення має поділ останніх на дві загальні групи. До першої групи
відносяться ризики внутрішнього походження, що залежать від компетенції
персоналу та особливостей організації виробничого процесу. Ця група
ризиків може контролюватись менеджерами медичного закладу
безпосередньо. До другої групи належать зовнішні ризики, які менеджери
медичного закладу не можуть контролювати безпосередньо. Ці ризики хоч і
пов’язані з загальними змінами в економіці, але безпосередньо впливають на
виробничі процеси медичного закладу. Наприклад, збільшення ставок
податків, цін на медикаменти, вартості комунальних послуг призводить до
зменшення чистого прибутку або навидь до загрози банкруцтва.
9.2 Способи реагування на загрози для бізнесу.
Кінцевою метою даного підрозділу бізнес-плану є розробка заходів,
що мають мінімізувати ймовірність ризику та його негативні наслідки.
Концепція управління ризиками складається з двох етапів: 1) оцінку ступеню
ризику, тобто визначення негативних наслідків прийнятих рішень; 2)
опрацювання механізму реагування на можливі негативні наслідки та
розробка заходів для нейтралізації можливих ризиків.
1. Оцінка ступеню ризику базується на виявленні та аналізі внутрішніх
та зовнішніх факторів, що впливають на появу тих чи інших видів ризику.
Слід обов’язково провести якісний аналіз ймовірності ризику, а при
можливості також кількісний аналіз. Кількісний аналіз є більш складним, але
він дає змогу визначити ймовірність окремих ризиків.
У бізнес-плані можливе використання різноманітних методів кількісної
оцінки ступеня ризику: статистичний метод, метод експертних оцінок,
аналітичний метод та метод аналогій.
1. Статистичний метод використовується при наявності значного
обсягу аналітико-статистичної інформації, що робить можливим визначення
ступеня ризику через розрахунок середньоквадратичного відхилення від
очікуваних показників.
2. За браком інформації та відповідних аналогів використовується
метод експертних оцінок. Він полягає в визначенні ймовірності ризику та
його впливу на діяльність медичного закладу шляхом присвоєння окремим
видам ризику бальних оцінок, що виконується спеціалістами (експертами).
Після подальшого опрацювання думок спеціалістів, їх узагальнення
робляться загальні висновки щодо ймовірності різних видів ризиків.
3. Реалізація аналітичного методу здійснюється поетапно. Спочатку
визначають головні параметри, які характеризують результати
підприємницької діяльності; далі здійснюють відбір факторів, які впливають
на досягнення визначених результатів та величину ризику; насамкінець
розраховують значення ключових параметрів в залежності від впливу
несприятливих факторів і обґрунтовують засоби зменшення ризику.
4. Метод аналогій ґрунтується на аналізі ризиків в аналогічних
проектах, реалізованих раніше іншими медичними закладами.
2. Опрацювання механізму реагування на можливі ризики та розробка
заходів для нейтралізації можливих ризиків досягається шляхом
використання як внутрішніх так і зовнішніх механізмів.
Внутрішні заходи здійснюються в межах самого медичного закладу і не
залежать від інших суб’єктів господарювання. Можна виділити наступні
методи нейтралізації ризиків:
1. Ухилення від ризику шляхом відмови від тих проектів, де рівень
ризику надто великий. Наприклад, відмова від використання в великих
обсягах позичених коштів.
2. Лімітування ризику полягає у встановленні внутрішніх нормативів
по певним напрямкам господарської та фінансової діяльності. Наприклад,
установлення обмеженого максимального обсягу запозичених коштів,
максимального періоду дебіторської заборгованості, мінімального розміру
депозитного вкладу, що розміщується в одному банку.
3. Диверсифікація полягає в розподілі ризиків та протидії їх
концентрації. Найбільш реальною для медичного закладу в сучасних умовах
є диверсифікація господарської діяльності - тобто надання якомога більшого
спектру як медичних так і інших послуг.
4. Створення резервних фондів фінансових коштів, а також запасів
сировини, медикаментів, матеріалів, для можливого покриття збитків, та
забезпечення безперервності лікувального процесу в разі нерегулярного
постачання.
5. Підвищення якості та ефективності управління медичним закладом.
Збільшення повноти та ґрунтовності інформації на підставі якої
приймаються конкретні управлінські рішення.
Найбільш складні та небезпечні по своїм наслідкам ризики, що не
піддаються нейтралізації внутрішніми механізмами, мають бути
нейтралізовані зовнішніми засобами, до яких належать:
1. Розподіл ризиків серед партнерів по бізнесу. В процесі такого
перерозподілу постачальникам чи підрядчикам передається відповідальність
за недодержання строків постачання, низьку якість виконання робіт.
Нейтралізація ризику партнерами може полягати в виплаті ними штрафів та
інших форм компенсації втрат, переробці виконаних робіт.
2. Хеджування – це спосіб зменшення ризику господарської діяльності
шляхом укладання довгострокової угоди на поставку матеріалів,
медикаментів, виконання робіт. За таким контрактом споживач набуває
права на придбання товару за певними обумовленими фіксованими цінами,
чим зменшує ризик підвищення ринкових цін.
3. Страхування передбачає, що страхувач за відповідні кошти
(страховий внесок) зобов’язується сплатити страхувальнику певну суму в
разі настання страхового випадку. Страхуванню може підлягати майно,
депозитні вклади, відповідальність.
10. Фінансовий план. Фінансовий план є ключовим розділом бізнес-
плану. Головна мета фінансового плану – узагальнити основні положення
всіх попередніх розділів бізнес-плану, представити їх в вартісній формі,
визначити потребу даного бізнесу в інвестиціях та обґрунтувати доцільність
реалізації підприємницького проекту.
На відміну від інших розділів бізнес-плану фінансовий план повинен
відповідати наступним вимогам:
1. Бізнес-план має містити перелік фінансових документів стандартної
форми, що забезпечує єдність методики розрахунків фінансових показників.
Це дає змогу потенційному інвестору чи кредитору самостійно за
стандартною методикою провести аналіз фінансової інформації, яку містить
бізнес-план, оцінити фінансовий стан медичного закладу та прийняти
рішення щодо вкладання грошей в даний проект.
2. Фінансовий план має бути складений з перспективою на три роки з
щомісячними показниками за перший рік, та щоквартальними за другий та
третій роки.
3. Фінансовий план не повинен мати розбіжностей з іншими розділами
бізнес-плану. Всі заходи, намічені в попередніх розділах бізнес-плану, мають
бути забезпечені коштами в фінансовому плані і знайти відображення в
плані доходів та видатків.
4. В зв’язку з тим, що будь-який фінансовий аналіз майбутнього
характеризується певним ступенем невизначеності, у фінансовому плані слід
опрацьовувати декілька варіантів продій: песимістичний, що ґрунтується на
консервативних припущеннях; зрівноважений, з урахуванням сукупності як
позитивних так і негативних факторів; оптимістичний, що враховує повний
потенціал бізнесу.
5. У фінансовому плані слід підкреслити достовірність інформації, що
використовується, оскільки від її якості залежить точність фінансових
розрахунків. До того ж інвестори чи кредитори можуть мати свою думку
щодо ситуації, що складається на ринку. Тому в разі відхилення фінансових
показників, що наводяться в бізнес-плані, від середніх треба дати відповідні
пояснення.
Оскільки фінансовий план має прогнозний характер, то в текстовій
частині фінансового плану слід провести ретельний аналіз зроблених
припущень, оцінити, наскільки вони заслуговують на довіру. Якщо бізнес-
план складається для подальшого розвитку підприємницької діяльності, то
корисно навести динаміку основних показників за минулі роки. Фінансовий
план є основою для складання робочого бюджету підприємницького
проекту.
10.1 Прибутки та видатки. План доходів та видатків характеризує
загальні суми очікуваних доходів від реалізації підприємницького проекту та
витрати за певний період.
10.2 Плановий баланс.
Балансовий план є фінансовим документом, що характеризує фінансове
становище медичного закладу на певну дату. Балансовий план повинен
відповісти на питання: 1) які джерела фінансування підприємницького
проекту планується залучити – власні чи позичені (пасив); 2) на що одержані
кошти передбачається витратити (актив).
10.3 Фінансові коефіцієнти.
Фінансові коефіцієнти - це співвідношення бухгалтерських показників.
Будь-який показник балансу взятий окремо мало про що свідчить. Проте,
коли ці показники розглядати у співвідношенні один з одним, з’являється
можливість оцінити фінансовий стан медичного закладу.
Як правило, розраховують та аналізують три групи фінансових
коефіцієнтів. До першої групи належать коефіцієнти ліквідності (чистий
оборотний капітал, коефіцієнт поточної та термінової ліквідності). Друга
група охоплює коефіцієнти платоспроможності – коефіцієнт заборгованості,
коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів. Третю групу
складають коефіцієнти рентабельності: коефіцієнти валового і чистого
прибутку, окупність інвестицій та власного капіталу. Методику обрахування
цих коефіцієнтів можна знайти у відповідних підручниках по фінансовому
менеджменту.
1. Бізнес-план і цілі бізнес-плану в системі ринкового господарювання.
2. Підходи до розробки бізнес-плану; фактори, які впливають на зміст,
структуру та обсяги бізнес-плану;
3. Загальні вимоги до написання бізнес-плану
4. Процес розробки бізнес-плану;
5. Джерела отримання інформації для бізнес-плану
6. Зміст інформації, необхідної для розробки бізнес-плану
7. Зміст та структура бізнес-планів
8. Правила технічного оформлення бізнес-плану
9. Характеристика галузі охорони здоров’я, медичного закладу та
номенклатури медичних послуг в бізнес-плані
10. Дослідження ринку охорони здоров'я як розділ бізнес-плану
11. Маркетинг-план. Стратегія маркетингу медичного закладу
12. Структура та зміст виробничого плану.
13. Структура та зміст організаційного плану. Форми організації бізнесу.
14. Етапи опрацювання організаційної схеми управління виробництвом
15. Ризики в підприємницькій діяльності. Типи можливих ризиків
16. Способи реагування на загрози для бізнесу
17. Структура та зміст фінансового плану. Вимоги до фінансового плану..
- Глосарій
- Граф логічної структури теми (/static/3.ГЛС-БП.doc)
1b50e55e69594888af20ee3ee38a65c4/)
1b50e55e69594888af20ee3ee38a65c4/
4.5. Глосарій представлений семітологічний словник
даної предметної області. Для кожного слова будується його
понятійне оточення, що дозволяє як з першого погляду зрозуміти
сенс цього слова через терміни, що його що визначають, так і
швидко перейти на визначальне слово, сенс якого потрібно
дізнатися. За допомогою візуального інтерфейсу, можна швидко
ознайомитися з необхідною предметною областю.
Балансовий план є фінансовим документом, що характеризує
фінансове становище медичного закладу на певну дату.
Бізнес - справа, заняття, які приносять дохід; підприємницька або
комерційна діяльність, вид діяльності, напрям діяльності фірми. Ділова
активність, спрямована на вирішення завдань, пов’язаних у кінцевому
результаті зі здійсненням на ринку операцій обміну товарами і послугами
між суб’єктами ринку з використанням форм і методів конкурентної
діяльності, яка склалася на ринку. Бізнес здійснюється з метою отримання
доходів (прибутку) від результатів діяльності в різноманітних сферах: у
матеріальному виробництві і торгівлі, банківській, страховій, туристичній
справі, при проведенні транспортних, орендних і багатьох інших операцій.
Суб’єктами в бізнесі можуть виступати вільні в своїх діях на ринку
одноосібні власники капіталу – фізичні особи, а також власники і
співвласники капіталу фірм, які виступають як юридичні особи.
Бізнес-план – письмовий документ, в якому сформульована основна
мета та напрямки підприємницької діяльності, шляхи та засоби розв’язання
проблем та охарактеризовані ринкові, виробничі, організаційні та фінансові
аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.
Диверсифікація ризиків - розподілі ризиків та протидії їх
концентрації. Найбільш реальною для медичного закладу в сучасних умовах
є диверсифікація господарської діяльності - тобто надання якомога більшого
спектру як медичних так і інших послуг.
Інвестор - особа або організація (в тому числі компанія, держава і т.
д.), що розміщує капітал, з метою подальшого отримання прибутку
(інвестиції).
Інноваційна діяльність — вид діяльності, пов'язаний із
трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-
технологічних досягнень у новий чи покращений продукт введений на
ринок, в оновлений чи вдосконалений технологічний процес, що
використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації
соціальних послуг, їх адаптацію до актуальних вимог суспільства.
Лімітування ризику - встановлення внутрішніх нормативів за
певними напрямками господарської та фінансової діяльності. Наприклад,
установлення обмеженого максимального обсягу запозичених коштів,
максимального періоду дебіторської заборгованості, мінімального розміру
депозитного вкладу, що розміщується в одному банку.
Маркетинг-план- розділ бізнес-плану, основна мета якого полягає у
відповіді на питання, яка стратегія виходу на цільовий ринок, щоб
забезпечити необхідний обсяг надання медичних послуг.
Організаційний план - розділ бізнес-плану,, в якому розглядаються
кадрові питання
Організаційно-правова форма підприємницької діяльності - форма
здійснення підприємницької діяльності з відповідною правовою основою,
яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим
майнової відповідальності за зобов'язаннями підприємства (організації),
порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу
одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.
Номенклату́ра сукупність назв продукції, що виробляється.
Номенклатура медичних послуг - стислий перелік медичних послуг,
які мають надаватися.
Патент — документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне
право на використання його протягом певного строку.
Резюме –короткий огляд підприємницького проекту, його ключових,
найбільш важливих аспектів, здатних привернути увагу потенційних
інвесторів та партнерів, зацікавити їх в подальшій реалізації бізнес-плану.
Сегментуванняринку – це поділ усього ринку на окремі частини
(сегменти), кожен з яких охоплює більш або менш однорідні групи
потенційних покупців з приблизно однаковими споживчими перевагами і
стереотипом поведінки.
Типи ризиків – класифікація ризиків за сферою походження,
причинами виникнення, масштабами впливу, можливістю прогнозування,
відповідністю допустимим нормативам, ступенем системності тощо.
Хеджування – це спосіб зменшення ризику господарської діяльності
шляхом укладання довгострокової угоди на поставку матеріалів,
медикаментів, виконання робіт. За таким контрактом споживач набуває
права на придбання товару за певними обумовленими фіксованими цінами,
чим зменшує ризик підвищення ринкових цін.
Фінансовий план розділ бізнес-плану, основна мета якого узагальнити
основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану, представити їх в
вартісній формі, визначити потребу даного бізнесу в інвестиціях та
обґрунтувати доцільність реалізації підприємницького проекту
Фінансові коефіцієнти - це співвідношення бухгалтерських
показників.
Тестовий контроль
1. Бізнес-план повинен містити тільки ту інформацію, яка цікавить
потенційних читачів. Ця вимога до бізнес-плану називається:
А Функціональність
В Адекватність
С Реалістичність
D Масштабність
Е Деталізація
2. Визначення структурних підрозділів, що відповідають за реалізацію
відповідних функцій і під функцій передбачає дотримання наступних правил
(виключити непотрібне):
А Всі певні функції повинні бути розподілені між структурними
підрозділами і відповідальними особами;
В За виконанням певної функції повинен відповідати тільки один підрозділ
або особа;
С У процесі деталізації функцій виходити з того, що один керівник здатний
безпосередньо ефективно управляти не більше ніж 5 - 7 підрозділами, або
такою ж кількістю підлеглих.
D Загальна кількість структурних підрозділів не повинно перевищувати 10.
Е Організаційна структура повинна бути узгоджена з рішеннями, які були
прийняті в в маркетинг-плані, виробничому плані
3. Головна мета розділу бізнес-плану переконати потенційних інвесторів, що
ви в змозі реально налагодити надання медичних послуг потрібної
номенклатури і в необхідному обсязі. Про який розділ бізнес-плану йде
мова?
А Характеристика галузі охорони здоров'я, медичного закладу та
номенклатури медичних послуг
В Дослідження ринку
С Маркетинг-план
D Виробничий план
Е Організаційний план
4. Джерелами отримання інформації для складання бізнес-плану можуть бути
(виключити непотрібне):
А Власний досвід практичної діяльності;
В Опубліковані в спеціальних виданнях бізнес-плани аналогічних
підприємств галузі
С Безпосередні контакти з пацієнтами, колегами, постачальниками
обладнання, медикаментів і т.і .;
D Відомості про конкурентів;
Е Статистична інформація про здоров'я населення, стан охорони здоров'я
5. Для розробки бізнес-плану необхідна різноманітна інформація. Дані про
медичні технології, обладнання та інструменти, ліки і витратні матеріали,
кваліфікованих фахівців, виробничі площі належать до:
А Маркетингової інформації
В Фінансової інформації
С Прогностичної інформації
D Виробничої інформації
Е Загальноекономічною і галузевої інформації
обсяг продажів, можливому обсязі ринку, рівні цін належать до:
Е Загальноекономічною і галузевої інформації
рентабельність (прибутковість), потреби в кредитах, оподаткування,
страхування належать до:
Е Загальноекономічної і галузевої інформації
соціально-економічну ситуацію, законодавство, тенденції розвитку галузі
належать до:
характеристику контингентів, аналогічні медичні послуги інших медичних
установ, ціни на медичні послуги, характеристику конкурентів, особливості
просування на ринок належать до:
10. До загальних вимог до написання бізнес-плану належать:
А Стислість
В Простота
С Адекватність суті підприємницького проекту
D Всі варіанти вірні
Е Жоден з варіантів не є вірним
11. До переліку ключових аспектів бізнесу, який викладається в резюме
бізнес-плану, входять такі дані (виключити непотрібне):
А Опис концепції бізнесу, його можливостей і переваг, які повинні
забезпечити конкурентоспроможність на ринку;
В Відомості про організацію маркетингових досліджень - основні
соціологічні дослідження і думки експертів з різних аспектів майбутнього
бізнесу;
С Відомості про цільовий ринок бізнесу - основні контингенти, особливості
їх обслуговування, прогнозовані обсяги послуг;
D Основні прогнозовані показники фінансової діяльності медичного закладу
- прибутковість, період досягнення беззбитковості і повернення
інвестиційних витрат;
Е Характеристика загальних потреб у коштах, порядок та напрями їх
використання, терміни і форма повернення кредитів;
12. До факторів, які впливають на зміст, структуру і обсяги бізнес-плану
належать:
А Жоден з варіантів відповідей не вірний
В Вірні всі варіанти
С Аудиторія, для якої призначений бізнес-план
D Розмір бізнесу і обсяги фінансових потреб
Е Специфіка майбутнього бізнесу
13. Доходи і витрати. Плановий баланс Фінансові коефіцієнти У якому
розділі бізнес-плану присутні зазначені підрозділи?
В Фінансовий план
14. До чинників, які забезпечують успіх підприємницької діяльності,
належать:
А Жоден з варіантів відповідей не вірний
В Вірні всі варіанти
С Якісне планування
D Правильне розуміння економічної ситуації
Е Чітко поставлена мета
15. Загрозу втрати медичним закладом прибутку або появи збитків в бізнес-
плані присвячений спеціальний розділ. Він називається:
Е. Оцінка ризиків
16. Займатися підприємницькою діяльністю можна в існуючому державному
медичному закладі - наприклад, шляхом організації госпрозрахункового
відділення чи іншого структурного підрозділу. Можлива організація
окремого підприємства на правах юридичної особи. Про яку форму
підприємницької діяльності йде мова:
А Організаційну форму
В Організаційно-правову форму
С Облікову форму
D Форму власності
Е Статистичну форму
17. Залучення зовнішнього капіталу, необхідного для реалізації
підприємницького проекту, - це мета:
А Виробничого плану
В Організаційного плану
С Перспективного плану
D Бізнес-плану
Е Фінансового плану
18. Запобігання та вирішення проблем, що виникають на шляху реалізації
підприємницького проекту, - це мета:
19. Захист інформації про наміри, перспективних проектах, і способах їх
втілення в життя. Ця вимога до бізнес-плану називається:
Е Конфіденційність
20. Зусилля авторів бізнес-плану повинні бути спрямовані на отримання, в
першу чергу:
В Власної інформації
С Статистичної інформація про здоров'я населення, стан охорони здоров'я
D Нормативною інформації
Е Публікацій з питань підприємництва
21. Інформаційне забезпечення майбутнього бізнесу в сфері медицини та
охорони здоров'я включає в себе збір документів або даних
А Правового характеру
В Соціально-економічного характеру
С Медичного характеру
D Науково-технічного характеру
Е Вірні всі варіанти
22. Існує значна кількість різних класифікацій видів ризиків підприємницької
діяльності. За якими ознаками класифікуються ці ризики:
А За сферою походження,
В За сферою походження, причин виникнення
С За масштабами впливу, можливістю прогнозування,
D За відповідністю допустимим нормативам, ступенем системності
Е За всіма вказаними ознаками
23. Існують різні методи нейтралізації ризиків підприємницької діяльності,
які враховуються в бізнес-плані підприємства. Який з методів полягає в
розподілі ризиків та протидії їх концентрації:
А Диверсифікація
В Лімітування ризику
С Розподіл ризиків серед партнерів по бізнесу
D Хеджування
Е Страхування
які враховуються в бізнес-плані підприємства. Який з методів полягає в тому,
що зниження ризику здійснюється шляхом укладення довгострокової угоди
на поставку матеріалів, медикаментів, виконання робіт:
які враховуються в бізнес-плані підприємства. Який з методів полягає в тому,
що постачальникам або підрядникам передається відповідальність за
недотримання термінів поставки, низьку якість виконання робіт:
які враховуються в бізнес-плані підприємства. Який з методів полягає у
встановленні внутрішніх нормативів за певними напрямами господарської та
фінансової діяльності:
27. Концепція управління ризиками передбачає проведення цієї роботи:
А В три етапи
В В чотири етапи
С У два етапи
D В п'ять етапів
Е В шість етапів
28. Мета розділу полягає в тому, щоб обґрунтувати перспективність галузі,
до якої належить вибраний бізнес, викликати у читачів довіру до даного
бізнесу описом переваг та особливостей нових медичних технологій, які
будуть використані при наданні медичних послуг. Про який розділ бізнес-
плану йде мова?
29. Мистецтво запропонувати споживачеві послуги або товари, що
користуються попитом, правильно визначити їх ціну, знайти сприятливі
форми організації надання медичних послуг та організувати рекламу. Про що
йде мова?
А Реклама
В Маркетингове дослідження
С Маркетинг
D Бізнес-план
Е Стратегія маркетингу
30. На вибір форми організації бізнесу впливає багато різних чинників, серед
яких найважливішими є (виключити непотрібне):
А Можливості зростання бізнесу;
В Управлінські здібності керівників;
С Оперативність управління;
D Складність ліквідації.
Е Платоспроможний попит населення на медичну послугу
31. На вибір форми організації бізнесу впливає багато різних чинників, серед
яких найважливішими є (виключити непотрібне):
А Спеціальність і кваліфікація керівника
В Відповідальність і схильність до ризику;
С Податки;
D Фінансові потреби;
Е Можливості зростання бізнесу;
32. Найбільш ймовірними ризиками підприємницької діяльності в сфері
медицини та охорони здоров'я є:
А Недостатня компетентність персоналу, що займається маркетингом,
В Поява нових медичних технологій і методів лікування;
С Перевищення виробничих витрат над запланованими;
D Труднощі в отриманні сировини, матеріалів, а також кредитів.
Е Все перераховане
33. Найбільш ймовірними ризиками підприємницької діяльності в сфері
медицини та охорони здоров'я є:
А Несприятливі тенденції в зовнішньому середовищі галузі;
В Реакції конкурентів;
С Все перераховане
D Сезонна циклічність надання медичних послуг;
Е Недостатня компетентність персоналу, що займається маркетингом,
34. На титульному аркуші бізнес-плану вказані повна назва медичного
закладу (медичного підприємства), його повна адреса і телефон, вартість
підприємницького проекту, прізвища авторів бізнес-плану, місяць і рік
складання бізнес-плану. Який необхідний елемент не представлений?
А Форми відповідальності
В Організаційно-правова форма
С Терміни виконання
D Джерела фінансування
Е Форма звітності про виконання
35. На титульному аркуші бізнес-плану вказані повна назва медичного
закладу (медичного підприємства), його повна адреса і телефон, вартість
підприємницького проекту, прізвища авторів бізнес-плану, місяць і рік
складання бізнес-плану. Який необхідний елемент не представлений?
А Форми відповідальності
В Форма власності
С Терміни виконання
D Джерела фінансування
Е Форма звітності про виконання
36. Окрему увагу в організаційному плані (розділ бізнес-плану) слід звернути
на характеристику управлінського персоналу і власників медичного закладу
недержавної форми власності. Хто відноситься до таких осіб (виключити
непотрібне):
А Підприємці - засновники бізнесу
В Активні інвестори
С Провідні менеджери (керівники) проекту
D Керівники структурних підрозділів
Е Зовнішні консультанти, експерти
37. Опрацювання механізму реагування на можливі ризики і розробка заходів
щодо нейтралізації можливих ризиків досягається шляхом використання як
внутрішніх так і зовнішніх механізмів. Який з представлених заходів
відноситься до внутрішніх методів нейтралізації ризиків:
А Диверсифікація.
В Розподіл ризиків серед партнерів по бізнесу
С Хеджування
D Висновок довгострокової угоди на поставку матеріалів, медикаментів,
виконання робіт
А Лімітування ризику.
А Підвищення якості та ефективності управління медичним закладом.
D Складення довгострокової угоди на поставку матеріалів, медикаментів,
А Створення резервних фондів фінансових коштів.
А Ухилення від ризику шляхом відмови від проектів, де рівень ризику
занадто великий.
відноситься до зовнішніх методів нейтралізації ризиків:
занадто великий
С Лімітування
D Диверсифікація
Е Створення резервних фондів фінансових коштів, а також запасів сировини,
медикаментів, матеріалів
В Страхування
В Хеджування
45. Опрацювання організаційної схеми управління виробництвом в бізнес-
плані охоплює кілька етапів. На якому етапі визначають структурні
підрозділи, що відповідають за реалізацію відповідних функцій і підфункцій:
А Першому
В Другому
С Третьому
D Четвертому
Е П'ятому
плані охоплює кілька етапів. На якому етапі здійснюється формування
переліку основних функцій виробництва:
А Першому
В Другому
С Третьому
Е П'ятому
плані охоплює кілька етапів. На якому етапі зображують організаційну
структуру управління виробництвом, її ієрархію і зв'язки:
А Першому
В Другому
С Третьому
Е П'ятому
плані охоплює
А П'ять етапів
В Два етапи
С Чотири етапи
D Три етапи
Е Шість етапів
49. Організувати державне медичне підприємство можуть органи державного
управління, місцевої влади. Медичне підприємство недержавної форми
власності може бути організовано юридичними недержавними і фізичними
особами. Нарешті, окремий громадянин може почати свою справу,
зареєструвавшись як підприємець в органах державної влади за місцем
проживання. Про яку форму підприємницької діяльності йде мова:
А Організаційну форму
В Організаційно-правову форму
С Облікову форму
D Форму власності
Е Статистичну форму
50. Основна мета розділу полягає у відповіді на питання, якою є стратегія
виходу на цільовий ринок, щоб забезпечити необхідний обсяг надання
медичних послуг. Про який розділ бізнес-плану йде мова?
51. Основні медичні технології. Необхідне обладнання. Витратні матеріали:
медикаменти, реактиви, продукти харчування. Виробничі і невиробничі
приміщення В якому розділі бізнес-плану присутні зазначені підрозділи?
52. Оцінка ступеня ризику підприємницької діяльності в бізнес-плані
базується на наступних дослідженнях (виключити непотрібне):
А Виявленні і аналізі зовнішніх факторів, що впливають на появу тих чи
інших видів ризику
В Виявленні і аналізі внутрішніх факторів, що впливають на появу тих чи
інших видів ризику
С Соціологічних дослідженнях (анкетування, опитування і т.д.)
D якісному аналізі ймовірності ризику
Е Кількісному аналізі ймовірності ризику
53. Певний запас міцності бізнесу забезпечує розробка в бізнес-плані
декількох варіантів, а саме:
А Двох
В Чотирьох
С П'яти
D Одного
Е Трьох
54. Письмовий документ, в якому сформульована основна мета та напрями
підприємницької діяльності, шляхи і засоби вирішення проблем і
охарактеризовані різні аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості
управління ним, це:
А Виробничий план
В Організаційний план
С Перспективний план
D Бізнес-план
Е Фінансовий план
55. Поточна ситуація і тенденції розвитку галузі. Опис особливостей,
відмінностей і переваг надання медичних послуг в даному медичному
закладі. Патенти, винаходи та інші права власності, що використовуються
при наданні медичних послуг. Стратегія зростання бізнесу. В якому розділі
бізнес-плану присутні зазначені підрозділи?
56. Правила технічного оформлення бізнес-плану передбачають наявність в
ньому (виключити непотрібне):
А Технічного завдання
В Титульного листа, сторінки змісту
С Резюме
D Додатків
Е Посилання на використані джерела інформації
57. При складанні загальної характеристики медичного закладу і основних
цілей його діяльності в тій сфері, де планується розпочати бізнес, слід
вказати (виключити непотрібне):
А Короткий перелік медичних послуг, які повинні надаватися, і потенційні
контингенти населення, потреби яких в даних медичних послугах будуть
задовольнятися;
В Інноваційну діяльність, сектор ринку, який планує зайняти медичний
заклад, перспективи заняття лідируючих позицій в обраному секторі
медичних послуг;
С Стадію розвитку медичного закладу в даній сфері діяльності - початок,
розширення, перепрофілювання;
D Характеристику готівки і потенційних конкурентів в тій сфері, де
планується розпочати бізнес;
Е Характеристику існуючої матеріально-технічної бази і перспективи її
розширення.
58. Прогнози і припущення в бізнес-плані повинні бути обґрунтовані і
підкріплені посиланням на тенденції розвитку галузі, проведені дослідження
ринку, власний досвід і досвід діяльності конкурентів. Ця вимога до бізнес-
плану називається:
Е Деталізація
59. Процес розробки бізнес-плану починається
А З визначення мети і завдань
В З формування інформаційного забезпечення майбутнього бізнесу
С З формування робочої гіпотези
D З визначення джерел фінансування бізнес-проекту
Е З визначення структури бізнес-плану
60. Розвиток особистих управлінських якостей авторів проекту, - це мета:
61. Стратегічне планування та оперативне управління підприємницькою
діяльністю медичного закладу, - це мета:
62. Розробка заходів, які повинні мінімізувати ймовірність ризику і його
негативні наслідки - це мета якого розділу бізнес-плану:
D Оцінка ризиків
63. Способи реагування на загрози для бізнесу. До якого розділу бізнес-плану
відноситься зазначений підрозділ?
D Оцінка ризиків
Е Фінансовий план
64. Стратегія маркетингу медичного закладу залежить від стадії життєвого
циклу медичної послуги чи товару. На якій стадії здійснюється поширення
початкового попиту за рахунок розширення номенклатури медичних послуг і
залучення нових контингентів, впровадження додаткових зручностей при
наданні медичних послуг?
А На стадії появи медичного закладу на ринку
В На стадії створення медичного закладу
С На стадії зростання попиту
D На стадії стабілізації попиту
Е На стадії спаду попиту
циклу медичної послуги чи товару. На якій стадії здійснюється створення
початкового попиту, максимізація попиту на новий вид медичних і
оздоровчих послуг?
циклу медичної послуги чи товару. На якій стадії здійснюється утримання і
збільшення своєї частки ринку шляхом вдосконалення медичних технологій,
зниження ціни, пошуку нових споживачів даних медичних послуг?
67. Стратегія маркетингу. Передбачувані обсяги надання медичних послуг. В
якому розділі бізнес-плану присутні зазначені підрозділи?
68. Структура будь-якого бізнес-плану включає в себе кілька блоків
інформації в певній послідовності. Заходи, які необхідно здійснити, щоб
досягти поставлених цілей відносяться до:
А П'ятого блоку
В Четвертого блоку
С Третього блоку
D Другого блоку
Е Першого блоку
інформації в певній послідовності. Опис ключових, найважливіших аспектів
майбутнього бізнесу відноситься до:
інформації в певній послідовності. Узагальнення результатів заходів, вжитих
у попередньому блоці, за допомогою фінансових показників відносяться до:
71. У бізнес-плані можливе використання різних методів кількісної оцінки
ступеня ризику. Про який з цих методів йде мова, якщо здійснюються такі
дії: Спочатку визначають головні параметри, які характеризують результати
підприємницької діяльності; далі здійснюють відбір факторів, що впливають
на досягнення певних результатів і величину ризику; нарешті, розраховують
значення ключових параметрів в залежності від впливу несприятливих
факторів і обґрунтовують засоби зменшення ризику.
А Статистичний метод
В Метод комплексної ймовірнісної оцінки
С Метод експертних оцінок
D Аналітичний метод
Е Метод аналогій
ступеня ризику. Який метод ґрунтується на аналізі ризиків в проектах,
реалізованих раніше іншими медичними установами.
ступеня ризику. Який метод застосовується при наявності значного обсягу
аналітико-статистичної інформації
З Метод експертних оцінок
ступеня ризику. Який метод застосовується при нестачі інформації і
відповідних аналогів.
ступеня ризику. Які методи застосовуються з цією метою (виключити
ступеня ризику. Якщо визначення ймовірності ризику та його впливу на
діяльність медичного закладу проводиться шляхом присвоєння окремим
видам ризику бальних оцінок, що виконується фахівцями, - який метод
використаний:
77. У бізнес-плані підрозділ організаційного плану "Кадрова політика і
стратегія" повинен дати відповідь щодо принципів вирішення кадрових
питань, зокрема (виключити непотрібне):
А Конкретних термінів комплектування персоналу
В Визначення чисельності персоналу в структурних підрозділах
С Правил і процедур відбору персоналу
D Структури заробітної плати
Е Пільги, премії, участь у прибутках підприємства
78. Узагальнити основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану,
представити їх у вартісній формі, визначити потребу даного бізнесу в
інвестиціях і обґрунтувати доцільність реалізації підприємницького проекту,
- це мета:
D Спільного плану
79. У структурі будь-якого бізнес-плану можна виділити:
А Три блоки
В Чотири блоки
С Шість блоків
D Два блоки
Е П'ять блоків
80. Форма організації бізнесу. Потреба в персоналі. Власники, партнери та
керівництво. Організаційна система управління. Кадрова політика і стратегія.
В якому розділі бізнес-плану присутні зазначені підрозділи?
81. Фінансовий план повинен відповідати наступним вимогам (виключити
А Повинен містити перелік фінансових документів стандартної форми
В Повинен мати рецензію експерта
С Повинен бути складений з перспективою на три роки
D Не повинен мати розбіжностей з іншими розділами бізнес-плану
Е У фінансовому плані слід опрацьовувати кілька варіантів подій:
песимістичний, урівноважений, оптимістичний
82. Характеристика даного сегмента ринку медичних послуг. Місце
знаходження медичного закладу. Оцінка впливу зовнішніх факторів. В якому
розділі бізнес-плану присутні зазначені підрозділи?
83. Для вирішення цієї проблеми всю роботу, яка повинна виконуватися в
медичному закладі, слід розподілити на складові: види діяльності, функції,
конкретні завдання. Про яку проблему складання бізнес-плану йде мова?
А Вибір організаційно-правової форми ведення бізнесу
В Визначення обсягу коштів, необхідні для реалізації підприємницького
проекту
С Визначення потреби в персоналі
D Визначення можливості зростання бізнесу
Е Вибір форми власності підприємства
Відповіді: 1А, 2 D, 3 D, 4В, 5 D, 6С, 7В, 8Е, 9А, 10 D,, 11В, 12В, 13В, 14В, 15Е,
16В, 17 D, 18 D, 19Е, 20А, 21Е, 22Е, 23А, 24 D, 25С, 26В, 27С,28А, 29С, 30Е, 31А,
32Е, 33С, 34В, 35В, 36 D,, 37А, 38А, 39А, 40А, 41А, 42В, 43 В, 44В, 45В, 46А, 47С,
48 D, 49В, 50С, 51 D, 52С, 53Е, 54 D, 55А, 56А, 57 D, 58С, 59В, 60 D, 61 D, 62 D,
63 D, 64С,65А, 66 D, 67С, 68 D, 69Е, 70С, 71 D, 72Е, 73А, 74С, 75В, 76С, 77В,
78Е, 79А, 80Е, 81В, 82В, 83С
Тема 10: Методика проведення фінансового аналізу господарської
діяльності стоматологічної організації.
I. Актуальність теми.
У сучасних економічних умовах медичним установам з різними формами

власності необхідно шукати нові шляхи підвищення ефективності їх
діяльності. В умовах ринку істотно розширюється економічна діяльність
медичних підприємств, росте потреба у своєчасній, якісній інформації
відносно їх стану. В зв'язку з цим зростає роль фінансового аналізу їх
господарської діяльності. Це в основному є процес, побудований на
вивченні даних доступної звітно-облікової інформації про фінансовий
стан медичних установ і результатів їх діяльності у минулому з метою
оцінки майбутніх умов і результатів їх функціонування.
II. Мета зайняття :
1. Ознайомитися з основними методами фінансового аналізу.

2. Опанувати знання про фінансовий аналіз господарської діяльності в
охороні здоров'я, його суттю.
3. Визначити його практичну значущість.
III. Після вивчення цієї теми студенти повинні:
1. Знать:
а) суть фінансового аналізу господарської діяльності в охороні здоров'я;
б) визначення деяких термінів і понять, можливості і умови їх застосування в
практичній діяльності.
2. Уміти:
а) визначати і оцінювати основні показники при оцінці господарської
діяльності стоматологічної організації;
б) оцінювати ефективність фінансово-господарської діяльності
стоматологічної організації;
в) визначати рентабельність підприємств охорони здоров'я.
IV. Контроль базисного (вхідного) рівня знань і умінь

Контрольні запитання:
1. Суть фінансового аналізу в охороні здоров'я.

2. Мета фінансового аналізу і практика його застосування.
3. Дослідження фінансового стану підприємства.
4. Якими показниками визначається фінансовий стан підприємства.
5. Чим характеризується фінансова стійкість підприємства.
6. Якими показниками визначається господарська діяльність стоматологічної
організації;
7. Як оцінюється ефективність фінансово-господарської діяльності
медичного підприємства.
8. Що таке прибуток, як оцінюється доходність.
9. Якими показниками визначається рентабельність підприємств охорони
здоров'я.
10. Які шляхи підвищення рентабельності підприємства.
VI. Зміст теми та основні термінологічні поняття.
Фінансовий аналіз - це спосіб оцінки і прогнозування фінансового стану і

основних результатів фінансової діяльності медичних комерційних і
неприбуткових підприємств, державних установ, що здійснюють
госпрозрахунок. Дозволяє швидко і якісно провести аналіз поточного
фінансового стану і зробити висновки для ухвалення рішень по поліпшенню
діяльності підприємства.
Фінансовий аналіз підприємства характеризується системою показників, що
відбивають стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність компанії
фінансувати свою діяльність.
Основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа
ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового
стану організації, її прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасивів, в
розрахунках з дебіторами і кредиторами.
Метою фінансового аналізу є об'єктивна оцінка:

1. господарсько-фінансової діяльності і фінансового стану підприємств
охорони здоров'я;
2. межі їх фінансової стійкості;
3. перспектив фінансового положення.
Фінансовий аналіз проводиться за допомогою системи оцінних показників.

Джерелом даних для розрахунку фінансових коефіцієнтів є показники
бухгалтерського балансу медичної установи (форма 1) і звіту про фінансові
результати і їх використання (форма 2)(див. додаток 1).
Звіт про фінансовий стан медичної установи (баланс) на певну дату
складається з двох частин:
■ власний і притягнений капітал (права частина) -включает інформацію про
джерела утворення господарських засобів;
■ напрями використання засобів (ліва частина) - містить інформацію про
розміщення господарських засобів по складу.
Конкурентоспроможність і стабільність діяльності суб'єктів господарювання,
їх економічна привабливість для юридичних і фізичних осіб визначається їх
фінансовим станом.
Фінансовий стан - це сукупність показників, що відбивають наявність,

розміщення і використання фінансових ресурсів і є основою фінансового
аналізу, який у свою чергу є складовою економічного аналізу.
Дослідження фінансового стану підприємства включає аналіз :

■ структура майна і джерела його формування (структури капіталу);
■ аналіз фінансової стійкості;
■ аналіз ліквідності;
■ оцінка ефективності господарської діяльності.
Майно (господарські засоби) медичної установи представлені основними і

оборотними активами.
Основні активи - це засоби виробництва, які мають термін користування
більше року. Це будівлі, приміщення, їх структурні компоненти, апаратура,
прилади, інструменти, меблі, автотранспорт і ін...
Ці активи не беруть участь у виробничому обороті. Значне збільшення їх долі
призводить до іммобілізації (бездіяльності) власних обігових коштів, до
втрати ліквідності і збитків.
Оборотні активи - малоцінні і засоби які мають особливості до швидкого
зносу, предмети одноразового використання : медикаменти, продукти
харчування, гроші на рахунку і в касі, короткі зобов'язання (дебіторська
заборгованість). Оборотні активи постійно знаходяться в обороті в процесі
господарської діяльності медичного підприємства.
Оцінка майнового стану включає якісну характеристику основних засобів
(коефіцієнт зносу) і визначення співвідношення між основним і оборотним
капіталом (функціонуючий капітал).
Коефіцієнт зносу відбиває стан і долю вартості основних фондів.
Розраховується як відношення величини зносу основних засобів до вартості
основних фондів попередніх періодів.
Величина власних обігових коштів (функціонуючий капітал) є різницею
між сумою власного капіталу і довгострокових зобов'язань і вартістю не
оборотних активів (основних засобів і вкладень). Він характеризує власний
капітал медичного підприємства, за допомогою якого покриваються поточні
його активи.
Постійним джерелом збільшення власних обігових коштів є прибуток. Тому
зростання цього показника в динаміці в межах від 0 до 1 - позитивна
тенденція.
Медичні підприємницькі структури і госпрозрахункові установи, на відміну
від бюджетних установ охорони здоров'я, у своїй господарській діяльності
використовують залучені кошти.
Забезпечення фінансової стійкості, стабільності діяльності підприємства
обумовлюється оптимальним співвідношенням власних і позикових засобів,
темпів поповнення власних засобів, міри залучення довгострокових
зобов'язань, раціонального вкладення фінансових ресурсів.
Вважається, що питома вага позикових фінансових ресурсів повинна
обмежуватися 30 - 50% від їх загальної суми.
Фінансова стійкість - цей такий стан фінансових ресурсів, при якому

підприємство може забезпечити безперервний процес надання медичної
допомоги, а також збільшити витрати на розширення діяльності.
Фінансова стійкість характеризується:
■ коефіцієнтом автономії;
■ коефіцієнтом співвідношення притягнених і власних засобів;
■ коефіцієнту маневреності.
Коефіцієнт автономії (незалежності) показує питому вагу активів, яка
сформована власними засобами серед усього майна підприємства.
Це відношення власних засобів до майна підприємства.
Коефіцієнт автономії повинен перевищувати 0,5.
За цих умов підприємство має досить засобів для простого і розширеного
відтворення.
Коефіцієнт співвідношення власних і позикових засобів (фінансовій
стійкості) є відношенням суми власного капіталу до розміру позикового
капіталу.
Коефіцієнт повинен перевищувати одиницю.
Коефіцієнт заборгованості зворотний показнику фінансової стійкості,
позитивно оцінюється при значенні показника нижче одиниці.
При високих результатах господарської діяльності підприємства
застосовують фінансовий ливеридж.
Це використання позикових коштів для підвищення рентабельності власного
капіталу.
Ефективність фінансово-господарської діяльності медичного
підприємства оцінюється його діловою активністю, доходністю і
рентабельністю. Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті
відбиває міру оборотності його активів (ефективність використання ресурсів)
і представлена коефіцієнтами: оборотності усіх активів, періодом звернення
активів, фондомісткістю. Коефіцієнт оборотності усіх активів свідчить про
швидкість перенесення вартості матеріально-технічних ресурсів на вартість
зробленої медичної допомоги (кількість грошових одиниць вартості медичної
допомоги, що відповідає однієї грошової одиниці ресурсів). Чим вище об'єм
медичної допомоги на одиницю ресурсів, тим ефективніше діяльність.
Фінансовим результатом діяльності господарюючого суб'єкта є

прибуток, характеризує його фінансове здоров'я.
Прибуток розраховується як зменшення суми валового доходу підприємства
в звітному періоді на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань.
Валовий доход - сума доходу підприємства, отримана від усієї його
діяльності за звітний період.
Валові витрати - це усе витрати установи в грошових матеріальних і
нематеріальних формах.
Амортизація основних засобів і нематеріальних активів є поступовим
перенесенням витрат на їх придбання, виготовлення, вдосконалення, ремонт,
на зменшення скоректованого прибутку в межах встановлених (у відсотках
до балансової вартості на початок звітного періоду) норм амортизації.
Аналіз прибутку здійснюється шляхом оцінки рівня, складу і структури
прибули в динаміці.
Зростання прибутку визначає наявність потенційних можливостей
підприємства, сприяє підвищенню його ділової активності.
Доходність оцінюється показниками валового прибутку і чистого
прибутку.
Коефіцієнт валового прибутку дорівнює співвідношенню доходу від
зроблених медичних послуг, зменшеного на їх собівартість, до виручки від
зроблених медичних послуг.
Коефіцієнт зменшується, коли ростуть витрати на матеріали і заробітну
плату.
Коефіцієнт чистого прибутку відбиває співвідношення чистого прибутку
після утримання податків до виручки від медичної діяльності.
Рентабельність підприємства охорони здоров'я - це кількісна
характеристика ефективності його діяльності і міри доходності, яка
визначається за допомогою певних показників .
Коефіцієнт рентабельності активів показує долю чистого прибутку, що
доводиться на одиницю активів. Коефіцієнт рентабельності власного
капіталу дозволяє оцінити ефективність інвестованого капіталу (кількість
чистого прибутку від кожної вкладеної грошової одиниці).
Розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної суми
власного капіталу.
Шляхи підвищення рентабельності :
1. підвищення продуктивності праці;
2. економія матеріальних ресурсів;
3. підвищення фондовіддачі;
4. механізація і автоматизація трудомістких процесів;
5. пошук вигідних ринків збуту;
6. збільшення об'єму реалізації медичних товарів і послуг.
Таким чином, економічний аналіз, який включає кількісний вимір і

порівняльну характеристику витрат і результатів медичних технологій,
програм, фармацевтичних засобів, дає можливість обґрунтовано оцінити і
вибрати найбільш ефективний медичний продукт, який сприяє поліпшенню
сукупного здоров'я і раціональному використанню обмежених ресурсів,
визначити результати господарської діяльності і фінансовий стан медичний
установа.
VII. Завдання для самостійної практичної роботи
Завдання №1. Ознайомитися з гл. VI даних методичних рекомендацій і

законспектувати її зміст в зошит для протоколів.
Завдання №2. Розрахувати основні показники, що характеризують

ефективність функціонування стоматологічного кабінету
Типове завдання.
Розрахувати основні показники роботи стоматологічного кабінету.
Провести оцінку ефективності функціонування підприємства.
При аналізі результатів господарської діяльності стоматологічного кабінету
виходитимемо з того, що підприємство перебуває на традиційній системі
оподаткування і платить податки по загальній системі. Для простоти
розрахунків з усього переліку податків, що сплачуються у зв'язку із
застосуванням традиційної системи оподаткування, нарахуємо ЕСН, ФСС
НСПЗ (витрати на оплату праці), податок на прибуток (24%). Для зручності
розрахунку показників складемо таблиці з основними показниками, що
характеризують ефективність функціонування стоматологічного кабінету
(див.табл.1,2)
Таблиця 1 Результати господарської діяльності стоматологічного

кабінету
Результати Код Гривни. Кабінет Кабіне Кабінет

№1 т №2 №3
Доходы и расходы по обычным
видам
Выручка (нетто) от продажи услуг (за 010 45 900 42 600 41 400 48 700
минусом НДС, акцизов и аналогичных
обязательных платежей), в т.ч.
услуги по лечению зубов (225 грн. x 011 36 450 152 ед. 140 ед. 132 ед.
162 единицы)
услуги по удалению зубов (175 грн. x 012 9 450 46 ед. 62 ед. 36 ед.
54 единицы)
^Себестоимость проданных услуг 020 (28 234,6) 25450,6 24 850,4 28 650,4
(материальные расходы, расходы на
оплату труда, амортизация, списанная
стоимость имущества до 2 500 гривен,
расходы на дезинфекцию), в т.ч.
услуги по лечению зубов(34,08 x 162 021 (22 321,14
ед. + 10 648,12 + 107,81 + 5 400+ )
644,25)
услуги по удалению зубов(5,80 x 54 022 (5 913,20)
ед. + 3549,37 + 35,94 + 1800 + 214,69)
^ Валовая прибыль (010 - 020) 029 17 665,4
Коммерческие расходы (расходы на 030 (625)

рекламу)
Управленческие расходы (арендная 040 (4 579,82)
плата за помещение, арендная плата
за оборудование, оплата
электроэнергии, расходы на
лицензирование: 3 000 + 1 500 +74,40
+ 5.42)
^ Прибыль (убыток) от продаж (029 – 050 12 460,58

030 – 040)
Прочие доходы и расходы

^ Проценты к уплате (проценты по 070 (379,07)
кредиту 379,07)
Прочие операционные расходы 100 (270,80)
(расходы по регистрации
предприятия, банковское
обслуживание: 195,80 +75)
^ Прибыль (убыток) до 140 11 810,71
налогообложения (050 – 070 - 100)
Текущий налог на прибыль (11 810,71 150 2 834,57
x 0,24)
Чистая прибыль (убыток) отчетного 190 8 976,14
периода (140 - 150)
Таблиця 2 Основні показники ефективності функціонування стоматологічного

кабінету
Показник Економічний Формула Розрахунки

зміст розрахунку
Рентабельность Какова прибыль Прибыль от продаж 12460,58 /

реализации от операционной / выручка (нетто) от 45 900 =
(доходность деятельности продаж
продаж) (рассчитывается 0,27
по валовой и стр. 050 / стр. 010
чистой прибыли)
Рентабельность Какова стр. 050 / стр.020 + 12460,58 /

текущих затрат эффективность стр.030 + стр.040 28 234,61 + 625 +
затрат, 4 579,82 =
осуществленных
на оказание услуг 0,37
Рентабельность Какова стр.010 / стр. 020 45 900 /

оказания услуг эффективность 28 234,61 =
оказания данных
видов услуг 1,63
Общая Показывает Прибыль до налого- 11 810,71 /

рентабельность отношение обложения/выручка 45 900 =
прибыли до от продажи
налого- 0,26
обложения к стр. 140 / стр.010
выручке от
продаж
Рентабельность Показывает Чистая прибыль/ 8 976,14 /

продаж по отношение выручка от продаж 45 900
чистой прибыли чистой прибыли
к выручке от стр. 190 / стр.010 = 0,20
продаж
Коэффициент Показывает Валовая прибыль/ 17 665,4 /

валовой прибы- отношение выручка от продаж 45 900 =
ли валовой прибыли
к выручке от стр. 029 / стр. 010 0,38
продаж
Висновки.
Розрахувавши основні показники, що характеризують ефективність
функціонування стоматологічного кабінету, можна зробити наступні
висновки.
Підприємство вважається рентабельним вже в перший місяць свого
функціонування. По обох видах базових послуг, для яких були здійснені
розрахунки, точка беззбитковості досягається в першому місяці роботи.
Порівнюючи між собою ці види послуг, необхідно відмітити те, що поріг
рентабельності досягається раніше при наданні послуг з видалення зуба, чим
при лікуванні. Це обумовлено в першу чергу тим, що собівартість послуги з
видалення значно нижче за рахунок меншої долі матеріальних витрат у
вигляді необхідних для її надання медикаментів. Проте, якщо проаналізувати
запас фінансової міцності в розрізі послуг, що робляться, то абсолютно
очевидно, що при лікуванні він на 69,16 % вище, ніж при видаленні. Чим
нижче запас фінансової міцності, тим вище ризик не покрити постійні
витрати і отримати збиток при скороченні об'єму надання послуг.
Таким чином можна зробити висновок про те, що не говорячи про медичну
важливість обох видів послуг для здоров'я пацієнтів, з економічної точки
зору вони рентабельні і здатні приносити досить високий доход, повністю
виправдовуючи вкладені в них кошти.
VIII. Індивідуальні завдання.
1.Провести аналізі результатів господарської діяльності стоматологічного

кабінету варіанти 1,2,3. (див.табл.1,2).
Взяти до уваги що, підприємство перебуває на традиційній системі
оподаткування і платить податки по загальній системі.
2. Дати оцінку ефективності функціонування стоматологічного кабінету.
3. Дати рекомендації щодо оптимізації організації роботи стоматологічного

кабінету та визначити шляхи підвищення його рентабельності.
ІХ. Контрольні питання.
1. У чому полягає суть економічного аналізу в охороні здоров'я.
2. Яка мета економічного аналізу?
3. Що включають матеріальні ресурси охорони здоров'я?
4. Що є бухгалтерським балансом?
5. Як класифікуються активи організацій охорони здоров'я по ліквідності?
6. Що таке банкрутство?
7. Які показники використовуються для оцінки платоспроможності
організацій охорони здоров'я?
8. Що включають основні засоби в охороні здоров'я?
9. Які показники використовуються для оцінки основних засобів?
10. Що включають обігові кошти в охороні здоров'я?
11. Які показники використовуються для оцінки обігових коштів?
12. За якими показниками оцінюють фінансові результати організацій
охорони здоров'я?
13. Як оцінюється фінансова стійкість організацій охорони здоров'я?
14. Як розраховується показник рентабельності продажів?
Х. Список літератури
1. Економіка охорони здоров’я: підручник / В.Ф.Москаленко, О.П.Гульній,
В.В.Таран та ін..; під ред. В.Ф.Москаленка. – Вінниця: Нива книга, 2010. –
288 с.
2. Громовик Б.П., Терещук С.І., Чухрай І.Л. Організація та економіка
фармації / За ред. проф. Б.П.Громовика та доц. С. І.Терещук. – Вінниця,
НОВА КНИГА, р. – С. 568 -604.
3 Г.С.Столяров, Ю.В.Вороненко, М.В.Голубчиков Статистика охорони
здоров’я Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення
дисципліни, Київ, 2000. -187С.
4. Общественное здоровье и здравоохранение: руководство к практическим занятиям:
учеб. пособие / В. А. Медик, В. И. Лисицин, М. С. Токмачев. - 2012. - 400 с.: ил.
5. Медик В.А., Юрьев В.К. Общественное здоровье и здравоохранение: учебник. - 2-е изд.,
перераб. и доп. - М.: ГЭОТАР-Медиа,2012.
6. Щепин О.П., Габуева Л.А. Организация предпринимательской деятельности в
здравоохранении / под общ. ред. В.И. Стародубова. - М.: МЦФЭР,2006. - 432 с.
7. Бутова В.Г. Предпринимательская деятельность медицинских организаций / В.Г. Бутова,
В.Л. Ковальский, Т.О. Манашеров. - М.: ИД «STBOOK», 2006. - 240 с.

Практикум Стомат 5 Word

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Практикум Стомат 5 Word

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра соціальної медицини, громадського здоров'я,

Економіка охорони здоров’я. Маркетинг і

Методичні рекомендації обговорені на засіданні кафедри і рекомендовані до

Зав. кафедри, доцент О.Г. Алексєєв

Затверджені і рекомендовані до друку цикловою методичною комісією з

« __» ________ 2020 р. Протокол №

Мета курсу: вивчення курсу «Економіка охорони здоров’я. Маркетинг і менеджмент в

 спеціальні (фахові, предметні):

Результати навчання дисципліни:

Календарно-тематичний план практичних занять

№ Тема Лекції Практичні СРС

ІІ. ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ

ІІІ. ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ І УМІННЯ

Показник розраховується за формулою:

Економічні втрати (збитки) у зв'язку із захворюваністю з тимчасовою втратою

Економічнізбитки визначаються за формулою:

Економічна ефективність збереження життя людини.

Економічний ефект збереження життя дитини.

Економічний ефект збереження життя дорослої людини.

Економічна ефективність від зниження інвалідності.

Економічний ефект від зниження інвалідності визначається сумою відвернених

Економічний ефект скорочення термінів лікування одного працюючого хворого.

Розрахунок коефіцієнтів медичної, соціальної, економічної ефективності, інтегрального

Коефіцієнт медичної ефективності (Кмед) є відношенням числа випадків досягнутих

Інтегральний коефіцієнт ефективності (Кінт) є добутком коефіцієнтів медичної,

3. Користуючись початковими даними таблиці 3, розрахувати коефіцієнти медичної,

VIІ. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Тема 2: Розробка шляхів удосконалення економічного механізму в

Система охорони здоров'я України

1. Абстрактне осмислення економічних категорій (гроші, ринок). Про який з

Тема 3: Методи ціноутворення і регулювання цін в системі охорони

ІV. Контроль початкового рівня знань і умінь

V. Загальні теоретичні та методичні положення

Наприклад, у варіанті 1 (ультразвукова терапія, іонофорез лікарських речовин)

------------ = 0,4096 грн.

Потім шляхом отримання добутку фонду заробітної плати з розрахунку на 1

При участі в послузі декількох медсестер отриманий результат слід було б

S ЗПС(мс) = ЗПс(мс) ×Nст

Загальні витрати на заробітну плату по конкретній медичній послузі є сумою

2. Необхідні витрати нарахування на заробітну плату в даному прикладі (1 варіант)

-------------------- × 36,4 = 1,4910 (грн)

- фактичні витрати на водопостачання, каналізацію, електро-теплопостачання,

- сумарна площа усіх приміщень лікарні (Sл);

- площа кабінетів, в яких здійснюється дана мед.послуга (Sк);

- тривалість робочого часу за місяць в хвилинах (tміс.);

- тривалість часу, необхідного для виконання послуги (tп);

- загальнолікарняні витрати (ОБР = 0,0431 до заробітної плати мед.персоналу).

Спочатку отримують обсяг господарських витрат на 1 м2 приміщень лікарні за 1 хв

ГВ 1 м2 /хв = -------------------------------- = 0,0031 (грн)

Потім розраховують аналогічні витрати на площу кабінету (ГВ каб/хв):

ГВ каб/хв = ГВ 1 м2 /хв ×Sкаб.

ГВ каб/хв = 0, 0031 × 1,2 = 0,0037 (грн)

І, нарешті, визначають господарські витрати, необхідні для виконанняпослуги, яка

т.б. в наведеному прикладі

ГВу= 0, 0037 ×10 = 0,037 (грн)

Загальні лікарняні витрати (ЗЛВ) отримують як добуток витрат по заробітній платі

ЗЛВ = 4,096× 0,0431 = 0,1765 (грн)

Сума витрат за ст.3 кошторису "Канцелярські і господарські витрати ”:

0, 037 + 0, 1765 = 0,2135 (грн)

4. При розрахунку витрат на медикаменти для виконання даної мед.послуги

5. У собівартість медичної послуги включають також амортизацію (знос)

У даному прикладі амортизація устаткування (апарату УЗД- 101 Ф) на 1 послугу

« » ______ 2020 р. Протокол №