В.

Угода про технічні бар’єри у торгівлі (ТБТ) та Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів (СФЗ):
1. Назвіть та охарактеризуйте позитивні та негативні наслідки встановлення технічних норм та стандартів якості.

Позитивні ефекти Стандарти та вимоги до товарів впливають на торгівлю, принаймні, трьома способами: • вони можуть сприяти обміну
торгівлі товарами шляхом чіткого ви- значення характеристик продукції та поліпшення сумісності това- рів та зручності їх використання, • вони
можуть сприяти реалізації національних соціальних цілей, та- ких як охорона здоров’я, шляхом встановлення мінімальних стан- дартів або
вимог щодо безпеки; • вони можуть бути прихованими інструментами протекціоністської політики.
 захист прав споживачів;  безпечність ліків;  безпека праці;  захист навколишнього середовища;  національна безпека;  стандартизація.
захист життя та здоров’я людей (від певних ризиків), захист навколишнього середовища, попере- дження шахрайства, підтримка національної
безпеки та уніфікація то- варів.

Негат надмірно жорсткі вимоги. Застосування необґрунтовано жорстких або занадто деталізованих вимог підвищує бар’єр для входу на ри- нок,
а отже призводить до послаблення конкуренції та сповільнює зростання продуктивності. Прикладом надмірно деталізованих ви- мог можуть
бути технічні регламенти, які містять вимоги до про- цесу виробництва, але можуть обмежуватися експлуатаційними характеристиками (для
досягнення своїх цілей);  застарілі вимоги. Застосування застарілих технічних регламентів або стандартів перешкоджає поширенню інновацій
і тому також негативно впливає на продуктивність;  цілеспрямована дискримінація. Технічні регламенти, стандарти та процедури оцінки
відповідності можуть використовуватися як засіб цілеспрямованого створення нерівних умов для різних виробників. Наприклад, певний
виробник має вплив на процес розробки тех- нічного регламенту та використовує цю можливість для лобіювання запровадження таких вимог,
які обмежуватимуть доступ на ринок іншим виробникам. Результатом є зменшення конкуренції, що, як зазначалося вище, має негативний вплив
на економіку в цілому

Позитивні ефекти СФЗ Усунення наслідків неповної інформації Очевидно, що споживачі не мають повної інформації про товари. Висно- вки
щодо безпечності частини продуктів харчування можуть бути зроблені лише після споживання — такі продукти в економічній теорії
відносяться до категорії «досвідних благ» (experience goods). Існує також чимало продук- тів харчування, щодо безпечності яких покупець не
може зробити впевне- них висновків навіть після споживання — вони називаються «довірчі бла- га» (credence goods). Наприклад, не завжди
можна встановити, споживання якої саме їжі спричинило розлад травлення або хронічне захворювання (і чи було воно взагалі спричинено їжею,
а не якимось іншим чинником)

Недостатність інформації має багато причин. Перш за все, мова йде про ін- формаційну асиметрію. Виробники часто мають більше інформації
про ре- альний рівень безпечності продуктів харчування, ніж споживачі, проте не оприлюднюють її, прагнучи збільшити свої прибутки
(наприклад, пропону- ючи небезпечний товар як безпечний). По-друге, у деяких випадках вироб- ники самі не мають достатньої інформації про
якість продуктів, оскільки її отримання вимагає витрат (наприклад, селяни, які виробляють м’ясо та молоко у власних господарствах, часто не
знають, чи містять їхні продук- ти хвороботворні організми та шкідливі домішки, зокрема залишки ліків). По-третє, безпечність товару може
змінюватися під час руху по техноло- гічному ланцюжку від обробки до реалізації товару кінцевому споживачу. У результаті споживачі мають
витрачати додаткові ресурси на пошук та перевірку інформації про товари, а також нести втрати через споживання небезпечних товарів
(зокрема, на відновлення здоров’я). Додаткові втрати, зокрема, на створення та підтримку репутації, мають нести й виробники. Додаткові
витрати створюють бар’єр для входу на ринок нових виробників, що призводить до зменшення конкуренції та перешкоджає зростанню про-
дуктивності. Санітарні та фітосанітарні заходи дозволяють значною мірою усунути ці ефекти. Система контролю за безпечністю харчових
продуктів частково компенсує неповноту інформації, виконуючи сигнальну функцію: якщо товар перетнув кордон, значить він є безпечним для
споживання. Ре- зультатом є збільшення виробництва та споживання, а також зміна струк- тури споживання на користь товарів, які найкраще
відповідають уподобан- ням споживачів.

Попередження негативних зовнішніх ефектів Несприятливий вплив на обсяги виробництва та споживання мають також і зовнішні ефекти
(externalities). Наприклад, завезений до країни разом із насіннєвим матеріалом шкідник може завдати збитків не тільки покупцю цього
матеріалу, але й іншим сільськогосподарським виробникам. Негатив- ний вплив зовнішніх ефектів не може бути нівельований виключно за
допо- могою ринкових механізмів через високі транзакційні витрати (наприклад, значні витрати на стягнення компенсації через суд). А
санітарний та фіто- санітарний контроль може попередити виникнення негативних зовнішніх ефектів
Негативні ефекти СФЗ Витрати на дотримання вимог СФЗ Пристосування до вимог СФЗ змушує виробників зазнавати додаткових витрат. Це
створює бар’єр для входу на ринок, послаблює конкуренцію, що негативно впливає на продуктивність, а отже — і на обсяги виробництва.
Нерівномірність розподілу позитивних ефектів Застосування СФЗ ставить різних виробників у нерівноправне становище: великим компаніям
легше пристосуватися до санітарних та фітосанітарних вимог, ніж порівняно невеликим. Це зокрема пояснюється тим, що для за- безпечення
відповідності вимогам потрібні інвестиції, при чому в окремих випадках їхня величина не залежить від обсягів виробництва та експорту. За
таких умов виграють великі виробники. Додаткові витрати також ство- рює бар’єр для входу на ринок, послаблює конкуренцію.

2. Які організації зі стандартизації вам відомі; які питання вони регулюють?

 Міжнародна організація стандартизації (ISO);  Міжнародна електротехнічна комісія (IEC);  Міжнародний союз
електрозв’язку (ITU).

3. Назвіть методи визначення відповідності товарів національним регламентам та стандартам.

Схема визначення приналежності до ТБТ
Отже, до ТБТ відноситься основна частина документів та заходів, що вста- новлюють вимоги до товарів, а також процедури перевірки
товарів на від- повідність цим вимогам. У практичному плані, для того, щоб визначити, чи відноситься певний документ або захід до
ТБТ, потрібно переконатися в тому, що він:
(1) встановлює вимоги до характеристик товару чи товарів (і ці ви- моги не стосуються ціни та інтелектуальної власності) або (2) є про-
цедурою перевірки товарів на відповідність таким вимогам;
(2) запроваджується з метою, іншою ніж (1) захист життя та здоров’я людей, тварин та рослин від ризиків, що виникають від продуктів
харчування, кормів, хвороб тварин та рослин, або (2) попередження будь-яких інших втрат від шкідників;
(3) не є специфікацією для закупівлі товарів організаціями, що підпо- рядковані центральним або місцевим урядовим органами.

Процедури оцінки відповідності є такими:  реєстрація товару;  тестування;  сертифікація;  інспекція;  реалізація
вимог щодо розкриття інформації.

Практика оцінки відповідності технічним регламентам та стандартам

У більшості випадків покупці покладаються на заяву виробника про те, що продукт відповідає певному
технічному регламенту або стандар- ту. Така заява може називатися декларацією відповідності (declaration of
 conformity). У деяких випадках виробник звертається до нейтральної тре- тьої сторони для підтвердження
відповідності (або за власною ініціати- вою, або для задоволення вимог законодавства). Оцінка відповідності
із залученням третьої сторони може мати форми:
 тестування — технічна операція, що полягає у визначенні однієї чи кількох характеристик продукту,
процесу або послуги за вста- новленою процедурою;
 сертифікація — процедура, за якою третя сторона надає пись- мові запевнення, що продукт, процес або
послуга відповідає визна- ченим вимогам. Відрізняється від тестування тим, що (1) завжди вимірює продукт
(процес, послугу) по відношенню до конкретного технічного регламенту або стандарту, а також (2)
результатом сертифікації є звичайна заява про відповідність — сертифікат. Процес сертифікації часто включає
тестування;
 оцінка системи контролю якості — оцінка третьої стороною процесів контролю за якістю продукції у
процесі виробництва. Найбільш відомою системою контролю якості є серія стандартів ISO 9000;
 акредитація — це процедура, за допомогою якої уповноважений орган оцінює та визнає компетентність
організації, що здійснює тестування, сертифікацію чи оцінку системи контролю якості

4. Що являють собою процедури оцінки відповідності якості продукції? Назвіть принципи, інститути, та виконавців.
Процедури оцінки відповідності Процедури оцінки відповідності не повинні бути більш жорсткими або не повинні
застосовуватися в більш жорсткий спосіб, ніж це є необхідним для отримання країною-імпортером достатньої впевненості в тому,
що продукція відповідає застосовуваним технічним регламентам або стан- дартам (з урахуванням ризиків, які б могли виникнути
внаслідок невід- повідності).

Виконанню цього загального зобов’язання має сприяти дотримання низки більш конкретних положень, які є, зокрема,
такими:
 процедури мають проводитися та завершуватися настільки швидко, наскільки це можливо;
 вимоги щодо надання інформації обмежуються мінімумом, необ- хідним для оцінки відповідності й установлення
розміру оплати за здійснення оцінки;
 вибір виробничих потужностей для проведення процедур та відбір зразків товару мають здійснюватися таким
чином, щоб уникнути невиправданих незручностей для заявників;
 якщо технічні характеристики товару змінились після визначення відповідності технічним регламентам або
стандартам, процедура оцінки відповідності для модифікованого продукту обмежуєть- ся лише тими діями, які є
необхідними для отримання достатньої впевненості, що товар продовжує відповідати технічним регламен- там чи
стандартам.

5. Які товари підпадають під сферу регулювання Угоди про технічні бар’єри у торгівлі (ТБТ) та Угоди про
застосування санітарних та фітосанітарних заходів (СФЗ)?
ТБТ - Заходи, що встановлюють обов’язкові та необов’язкові вимоги до характеристик товарів, а також процедури
оцінки товарів на відповідність цим вимогам (за винят- ком СФЗ та вимог до товарів у процесі державних заку-
півель)

Технічні регламенти та стандарти встановлюють вимоги до характеристик товарів. Мова йде про будь-які товари,
включаючи промислові та сільсько- господарські. Дія Угоди про ТБТ не поширюється на послуги, які є предме- том
регулювання іншого договору СОТ — Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС). Водночас, деякі вимоги до
характеристик товарів можуть бути висловлені за допомогою норм, які стосуються послуг. Згідно з Класифі- кацією
нетарифних заходів, яка була видана Конференцією ООН із торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), до технічних
регламентів відносяться в тому числі документи, що встановлюють вимоги до транспортування та зберігання то- варів
(опис цієї класифікації можна знайти в частині 2.3 цього розділу)

СФЗ - Заходи, що застосовуються для (1) захисту життя та здо- ров’я людей і тварин від ризиків, які виникають через
домішки, забруднювачі, токсини та хвороботворні орга- нізми в їжі; (2) захисту людського життя та здоров’я від
хвороб рослин і тварин; (3) захисту життя та здоров’я тварин і рослин від шкідників, хвороб або хвороботвор- них
організмів; (4) попередження або обмеження шкоди країні від появи або поширення шкідників; (5) захисту
біорозмаїття
ТБТ

заборони та обмеження імпорту з цілями, визначеними в Угоді про ТБТ; • граничний вміст речовин, обмеження
використання речовин; • вимоги щодо етикетування, маркування та пакування; • вимоги щодо виробництва,
транспортування та зберігання; • вимоги щодо ідентифікації продукції; • вимоги щодо якості або експлуатаційних
характеристик.

Г. Угоди про субсидії та компенсаційні заходи, застосування статті VІ ГАТТ (антидемпінгове мито):
6. Назвіть мотиви та наслідки субсидування національного виробництва.
Субсидії є звичайним та широко поширеним інструментом реалізації економічної політики урядів, який використовується для розв'язання широкого
спектру проблем і досягнення різноманітних цілей, обумовлених особливостями соціально-економічного розвитку країн. Вони застосовуються для:
- вирівнювання виробничих, економічних і соціальних умов окремих регіонів країни;
- підтримки зайнятості, сприяння підготовці та перепідготовці кадрів і прогресивним змінам у структурі ринку праці;
- впровадження комплексних економічних і соціальних програм, спрямованих на прискорення розвитку у країнах, що розвиваються; сприяння
реструктуризації певних секторів економіки з метою досягнення цілей соціальної політики;
- підтримки науково-дослідних програм; підтримки становлення нових галузей та експортних виробництв, сприяння залученню інвестицій, розвитку
інфраструктури тощо.
Згідно з трактуванням, що наведене в Угоді з субсидій та компенсаційних заходів (СКЗ), субсидія - це "фінансовий внесок уряду та якого-небудь
державного органу" та "пільга, отримана у зв'язку з цим".
Субсидія - фінансова чи інша економічна підтримка у будь-якій формі, яка здійснюється урядом країн - учасниць зовнішньоторговельних операцій, і
яка може надаватись індивідуально, окремій галузі, окремому регіону або невизначеній групі осіб (фізичних чи юридичних) автоматично на основі
об'єктивних критеріїв.
Субсидування зазвичай концентрується в окремих секторах, в результаті державні субсидії дуже сильно впливають на міжнародну торгівлю деякими
товарами. Традиційно найбільших масштабів субсидування набуває у торгівлі сільськогосподарськими товарами.
Основні мотиви (причини) використання експортних субсидій країнами-експортерами:
- надання додаткових вигід продуцентам та експортерам за рахунок деяких витрат для економіки країни у цілому. Основний тягар - на платниках
податків і підприємствах галузей, які не пов'язані з виробництвом субсидованого товару;
- підтримка зайнятості в експортних галузях;
- стимулювання розвитку тих чи інших галузей для удосконалення структури економіки;
- витіснення іноземних конкурентів з ринку;
- розширення експорту як джерела надходження іноземної валюти.

7. Чи дозволено субсидування нормами СОТ?

Перелік заборонених експортних субсидій згідно Додатку І до Угоди СКЗ включає таке: Угоді з субсидій та компенсаційних заходів (СКЗ)
- прямі субсидії, які залежать від результатів експорту;
- схеми утримання валюти, включаючи виплату премій за експорт;
- пільгові внутрішні розцінки на транспортування і фрахт при експортних відвантаженнях;
- надання урядом, прямо чи непрямо, товарів або послуг для використання у виробництві експортних товарів на умовах, більш вигідних, ніж
при наданні аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів або послуг для виробництва товарів для внутрішнього споживання, якщо (у
випадку товарів) такі умови є більш вигідними, ніж комерційні умови, доступні експортерам на світовому ринку;
- виключення (звільнення, зменшення або відстрочка) з прямого оподаткування (наприклад, податки на заробітну платню, на прибуток
пов'язаний з експортом, процентні виплати, роялті, податки на нерухоме майно) або з соціальних виплат;
- спеціальні відрахування, прямо пов'язані з експортом або його показниками, які перевищують відрахування, що надаються відносно
виробництва для внутрішнього споживання і які застосовуються при розрахунку бази для нарахування прямих податків;
- виключення або зменшення непрямих податків (наприклад, ПДВ, акцизи, податки з продажу, податки на оборот, франчайзинг, гербові
збори тощо) з продукції, що продається на експорт, якщо воно перевищує таке звільнення або зменшення щодо такої же продукції, що
продається на внутрішньому ринку;
- виключення або зменшення чи відстрочка сплати кумулятивних непрямих податків попередньої стадії, тобто оподаткування товарів і
послуг, що використовуються прямо чи непрямо у виробництві експортних товарів, на різних послідовних стадіях виробництва;
- зменшення або повернення зборів, пов'язаних з імпортом (наприклад, тарифів чи інших зборів), якщо воно перевищує таке зменшення або
повернення імпортних зборів, які стягуються з імпортованих матеріалів, що використовуються у виробництві експортних товарів;
- програми експортних гарантій або страхування за привілейованими ставками, які недостатні для того, щоб покрити довгострокові видатки
за цими програмами;
- експортні кредити за нижчими ставками, ніж ті, за якими уряду фактично доводиться платити за використання таких коштів, якщо надання
кредитів використовується для забезпечення суттєвої переваги щодо умов експортного кредитування;
- будь-які інші витрати за рахунок держави, які прямо чи непрямо призводять до зростання експорту будь-якого товару з її території чи до
зменшення імпорту будь-якого товару на її територію.
Субсидії, "які дають підстави для вживання заходів" - У випадку, якщо субсидії викликають негативні наслідки, а саме: - шкоду національній економіці імпортуючої
держави - члена СОТ; - "зникнення" або ураження вигід, які прямо чи непрямо вилучаються державами-членами за ГАТТ-94; - серйозну шкоду інтересам інших держав -
членів СОТ

8. Які угоди регламентують надання субсидій?

9. Що таке компенсаційне мито? У яких випадках його встановлюють?
Компенсаційне мито – різновид митних тарифів, які завдяки підвищеним розмірам забезпечують вирівнювання умов продажу внутрішніх та
імпортних товарів компенсацією різниці в цінах і є формою захисту внутрішнього ринку.
"спеціальне мито, яке стягується х метою усунення дії будь-якої дотації чи субсидії, наданої, прямо чи опосередковано, на виробництво, виготовлення чи експорт
будь-якого товару
10. Назвіть етапи, учасників компенсаційного розслідування. обов’язковими вимогами щодо застосування
компенсаційного мита є:
- проведення спеціального компенсаційного розслідування у відповідності із правилами і процедурами, визначеними
Угодою СКЗ;
- доведення фактів наявності субсидованого імпорту, шкоди вітчизняній промисловості і причинно-наслідкового зв’язку
між субсидованим імпортом і нанесеною шкодою;
- розмір мита не повинен перевищувати суму дотації або субсидії, щодо яких було визначено, що вони прямо чи
опосередковано надавалися на виробництво або експорт товару в країні походження або експорту.

В процедурі компенсаційного розслідування можна виділити наступні основі типи:

1. Подання скарги виробниками вітчизняної галузі виробництва або від їх імені відповідними асоціаціями (союзами тощо)
в компетентні органи своєї країни, що займаються відповідними розслідуваннями.
2. Розгляд компетентними органами доказів щодо наявності субсидій у експортера, шкоди вітчизняному виробництву та
причинно-наслідкового зв’язку між ними.
3. Порушення компетентним органом компенсаційного розслідування за наявності достатніх підстав для цього.
Інформація про порушення розслідування повинна оприлюднюватися в засобах масової інформації.
4. Передача органу влади експортуючого члена СОТ та експортерам тексту скарги та анкети-запитальника.
5. Підготовка експортерами та органом влади експортуючої сторони відповідей на запитання, що містяться у анкеті
(термін – 30 днів). При цьому сторона, проти якої порушено компенсаційне розслідування може провадити консультації
з зацікавленими членами СОТ.
6. Отримання анкети з відповідями, перевірка адекватності і точності наданої інформації. З метою перевірки наданої
інформації та отримання додаткових відомостей допускається розслідування на місці, тобто в країні-експортері.
7. Розгляд компетентними органами в країні-імпортері отриманих доказів щодо субсидування та розмірів нанесеної
національним виробникам шкоди.
8. Винесення компетентним органом розслідування попереднього визначення заперечувального або стверджувального
характеру. Інформація про таке рішення повинна бути оприлюднена в засобах масової інформації. Якщо компетентні
органи компенсаційного розслідування не визнали за можливе застосування компенсаційного мита, то процедура
припиняється.
9. Якщо попереднє визначення має стверджувальний характер, то:
- можливе припинення процедури розслідування, якщо експортуючий член СОТ візьме на себе добровільні
зобов’язання щодо компенсації;
- процедура розслідування продовжується, якщо країна-експортер не погодилась на добровільні зобов’язання.
10. Введення тимчасових компенсаційних заходів (максимальний термін дії – 4 місяці).
 11. Остаточне визначення стверджувального характеру. Компетентний орган влади країни-імпортера повинен
оприлюднити остаточне рішення щодо результатів компенсаційного розслідування.
12. Накладання компенсаційного мита на товари експортера, що субсидується (максимальний термін дії мита – 5
років).

11. За яких умов закривають розслідування?

12. Визначте роль Комітету з субсидій та компенсацій у компенсаційному розслідуванні.

13. Дайте визначення та охарактеризуйте види демпінгу.

Демпінг - ввіз на митну територію країни імпортного товару за ціною, нижчою від порівняльної ціни на подібний товар у країні експорту, що завдає шкоди
національному виробнику; необгрунтоване зменшення ціни нижче від рівня світової.
Види демпінгу:
- ціновий демпінг - продаж на експортному ринку товару за ціною, нижчою його ціни на національному ринку;
- вартісний демпінг - продаж товару на експортному ринку за ціною, нижчою його вартості.
Демпінг може здійснюватися як за рахунок ресурсів окремих фірм, що хочуть заволодіти зовнішнім ринком своєї продукції, так і за рахунок державних
субсидій експортерам.
У комерційній практиці демпінг може приймати одну з таких форм:
- спорадичний демпінг - епізодичний продаж зайвих запасів товарів на зовнішній ринок за заниженими цінами;
- навмисний демпінг - тимчасове навмисне зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку і подальшого встановлення монопольних цін;
- постійний демпінг - постійний експорт товарів за ціною нижче справедливої;
- зворотний демпінг - завищення цін на експорт порівняно з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку;
- взаємний демпінг - зустрічна торгівля двох країн за заниженими цінами товарів.
Для захисту від демпінгу держава-імпортер може впроваджувати антидемпінгове мито, що сприяє підвищенню внутрішніх цін на товар.

14. В чому особливості антидемпінгового мита?

Перша умова. Демпінг: наявність імпорту товару за демпінговими цінами.

Друга. Шкода: демпінговий імпорт повинен заподіювати або загрожувати нанесенням серйозної матеріальної шкоди місцевій промисловості.

Антидемпінгове мито є додатковим митним податком, що призначений для захисту вітчизняного товаровиробника і внутрішнього ринку від надлишкового заповнення
його імпортними товарами за зниженими цінами.

Попереднє антидемпінгове мито справляється митними органами країни імпорту за ставкою та на умовах, встановлених відповідним рішенням про застосування
попередніх антидемпінгових заходів. Попереднє антидемпінгове мито справляється незалежно від сплати інших податків і зборів, у тому числі мита, митних зборів, які
справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів.

Остаточне антидемпінгове мито справляється у відповідному розмірі та у кожному випадку окремо на недискримінаційній основі, незалежно від країни експорту, якщо
визначається, що імпорт відповідного товару є об'єктом застосування остаточних антидемпінгових заходів, за винятком імпорту, щодо якого експортером було взято
відповідні зобов'язання.

Антидемпінгове мито може поширюватися на імпорт подібних товарів з третіх країн або частини цих товарів, якщо має місце ухилення від сплати антидемпінгового мита.

15. Які положення регламентують антидемпінгові процедури?

16. Назвіть та охарактеризуйте етапи антидемпінгового розслідування.

Є. Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи (ТРІМС):

41. Назвіть основні положення Угоди про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи (ТРІМС).