1. Поняття про товар і його споживчу вартість. Визначення понять «товар», «асортимент товарів».

Якість
товарів як основна категорія товарознавства.
Товар- продукт праці, зроблений для обміну шляхом купівлі-продажу з метою задоволення потреб споживача
Якість товару- сукупність властивостей, які забезпечують його здатність задовольняти певні потреби у відповідності
з їх призначенням
Асортимент товарів — набір різних товарів, об'єднаних за певними ознаками.
Споживча вартість - сукупність властивостей товару, зв'язаних безпосередньо як із самим товаром,
так і супутніми послугами, що визначають його здатність задовольняти потреби людини.
2. Предмет товарознавства. Мета і задачі товарознавства в системі підготовки фармацевтів на сучасному
етапі розвитку фармації. Інтеграція товарознавства з іншими дисциплінами.
Товарознавство походить від слів товар і відати й означає цілеспрямовану діяльність з вивчення товарів як предмет
споживання.
Мета товарознавства – вивчення основоположних характеристик товару, які складають його споживну вартість, а
також їх змін на всіх етапах товароруху.
Задачі товарознавства:
1.Вивчення нормативно-технічної документації на лікарські препарати;
2.Вивчення асортименту фармацевтичних товарів, їх руху від постачальника до споживача та документації, яка їх
супроводжує;
3.Вивчення умов зберігання фармацевтичних товарів за їх фізикохімічними властивостями, фармакологічною дією,
лікарською формою та агрегатним станом.
3. Визначення поняття «стандартизація». Принципи, рівні, суб’єкти та об’єкти стандартизації. Основні цілі
і задачі стандартизації.
Стандартизація - діяльність, що полягає в установленні положень для загального та неодноразового використання
щодо наявних чи потенційних завдань і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній
сфері
Основними принципами стандартизації є:
 врахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної
доцільності й ефективності технологічних процесів для виробника, вигоди та
безпеки для споживача і держави в цілому;
 гармонізація нормативних документів з стандартизації з міжнародними,
регіональними і, в разі необхідності, з національними стандартами інших країн;
 забезпечення відповідності вимог нормативних документів актам законодавства;
 участь у розробленні нормативних документів усіх зацікавлених сторін
(розробник, виробник, споживач, орган державної виконавчої влади тощо);
 взаємозв`язок та узгодженість нормативних документів усіх рівнів;
 придатність нормативних документів для сертифікації продукції;
 відкритість інформації про чинні стандарти і програми робіт зі стандартизації,
виходячи з вимог чинного законодавства;
 відповідність комплексів (систем) стандартів складу та взаємозв`язками об`єктів
стандартизації для певної галузі, раціональність, однозначність, несуперечливість
та обгрунтованість вимог стандартів, можливість їх перевірки;
 застосування інформаційних систем і технологій у галузі стандартизації.
Законом встановлено два рівні стандартизації, залежно від рівня суб'єкта стандартизації, що приймає
стандарти:
 національні стандарти, прийняті національним органом стандартизації;
 стандарти, прийняті підприємствами.
Основний принцип стандартизації — це програмно-цільове планування. Іншими важливими принципами
стандартизації є: директивність, системність, динамізм і оптимальність.
Суб'єктами стандартизації є:
 центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;
 рада стандартизації;
 технічні комітети стандартизації;
 інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.
Об'єктами стандартизації є: матеріали, складники, обладнання, системи, їх сукупність; правила, процедури,
функції, методи, діяльність чи її результати, включаючи продукцію, персонал, системи управління; вимоги до
термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування тощо.
Найважливіші цілі стандартизації:встановлювати раціональну номенклатуру вироблених товарів; розвивати
міжнародне співробітництво в усіх сферах людської діяльності; захищати навколишнє середовище в екологічному
плані і забезпечувати безпеку людей.
Основні задачі стандартизації:
• захист інтересів споживача і держави в питаннях якості та номенклатури продукції, послуг, процесів, їх безпеки для
життя і здоров'я людей, охорони навколишнього середовища;
• підвищення якості продукції, її сумісність і взаємозамінність;
• усунення технічних бар'єрів у виробництві і торгівлі, забезпечення конкурентоспроможності продукції;
• економія кадрових і матеріальних ресурсів, поліпшення економічних показників виробництва;

4. Визначення поняття «стандарт». Види стандартів. Позначення нормативної документації (НД).

Стандарт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для
загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів,
та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері
Види стандартів:
1.Державний стандарт ДСТУ - діє на території всієї України.
2.Галузеві ГСТУ - в певній галузі на продукцію, якщо відсутні державні стандарти України.
3.Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок СТТУ - розробляють, якщо необхідно
розширити в результаті фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих сферах знань або
професійних інтересів.
4.Стандарти підприємств СТП - тільки на території підприємства, яке ці стандарти розробили.
5.Технічні умови ТУ - це документ, встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процеси чи
послуги.
Позначення нормативного документа складається з індексу, номера і року затвердження.

5. Структурні елементи національного стандарту, аналітичної нормативної документації (АНД). Правила

побудови і викладу технічних умов (ТУ).
Національні стандарти обов'язково повинні мати структурні елементи: «Титульний аркуш», «Передмову»,
«Назву», «Сферу застосування», «Вимоги до об'єкта стандартизації», «Бібліографічні дані». Наявність решти
структурних елементів зумовлює специфіка об'єкта стандартизації.
Аналітична нормативна документація - нормативний документ, що встановлює вимоги до лікарських засобів,
лікарської рослинної сировини, їх пакування, маркування, умов і термінів зберігання, методів контролю якості.
Технічні умови - це документ, який визначає вимоги до якості, характеристик і параметрів продукції, робіт або
послуг. Загальні правила для побудови технічних умов:
1.Чіткість і однозначність: Формулюйте вимоги так, щоб вони були чіткими і зрозумілими.
2.Конкретність: Визначте конкретні параметри і вимоги.
3.Міроприємність: Визначте одиниці вимірювання для кожного параметра.
4.Достовірність: Вимоги повинні бути об'єктивно вимірюваними та перевіряємими.
5.Актуальність: Враховуйте технічні та інші вимоги, які можуть вплинути на продукцію, роботи чи послуги.
Виклад технічних умов — це процес формулювання вимог і параметрів, які повинні бути враховані при розробці,
виробництві або наданні певного продукту, робіт чи послуги. Для чіткості та ефективності викладу технічних умов
дотримуйтеся таких принципів:
1.Чіткість і простота: Використовуйте прості та зрозумілі терміни.
2.Структурованість: Розподіліть умови на розділи та підрозділи, використовуючи логічну послідовність.
3.Докладність: Уточнюйте кожну вимогу і параметр.
4.Однозначність: Уникайте двозначності та многозначності.
5.Логічність: Представляйте умови в послідовності, що логічно випливає з процесу розробки, виробництва чи
надання послуг.
Правила побудови та викладу
ТУ, як правило, повинні мати вступну частину (галузь застосування) та розділи, розміщені у такій
послідовності:
 технічні вимоги;
 вимоги безпеки та охорони навколишнього середовища4
 правила приймання;
 методи контролю (випробувань, аналізу, вимірювань);
 транспортування та зберігання;
 вказівки з експлуатації;
 гарантії виробника.
6. Вимоги до позначень стандартів і технічних умов. Порядок затвердження та термін дії нормативної
документації.
Результативність діяльності в галузі стандартизації полягає у створенні нормативних документів. Нормативний
документ – це документ, який встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів
діяльності або їх результатів. До нормативних документів належать стандарти, технічні умови, зведення правил,
регламенти, керівні документи, державні класифікатори. Закони України «Про стандартизацію» та «Про технічні
регламенти та оцінку відповідності» містять трактування цих термінів.
В Україні якість медичних та фармацевтичних товарів відповідає вимогам ДСТУ (ДСТУ/ISO, ДСТУ/EN), ГОСТ,
ГСТУ, ТУ, СО, СТУ, а якість готових лікарських засобів відповідає вимогам ДФУ та МКЯ.
Стандарт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для
загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів,
та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.
Стандартизація - діяльність, що полягає в установленні положень для загального та неодноразового використання
щодо наявних чи потенційних завдань і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній
сфері.
Класифікація стандартів: КАТЕГОРІЇ: Стандарт, кодекси, ТУ У класифікатори. ПРИЙНЯТІ Й ЗАТВЕРДЖЕНІ:
ЦОІВ з питань стандартизації, Організаціями.
Нормативні документи в галузі стандартизації поділяються на: Державний стандарт - діє на території всієї України. •
Галузеві - в певній галузі на продукцію, якщо відсутні державні стандарти України. • Стандарти науково-технічних
та інженерних товариств і спілок - розробляють, якщо необхідно розширити в результаті фундаментальних і
прикладних досліджень, одержаних в окремих сферах знань або професійних інтересів. • Стандарти підприємств -
тільки на території підприємства, яке ці стандарти розробили. • Технічні умови - це документ, встановлює технічні
вимоги, яким повинна відповідати продукція, процеси чи послуги. • Кодекси усталеної практики (зводи правил) -
документ, який містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення монтажу, технічного
обслуговування, експлуатації обладнання конструкцій або виробів. • Регламенти - це документ, який є обов'язковим
до виконання. У ньому містяться обов'язкові правові норми. Приймає регламент орган влади, а не орган по
стандартизації. Різновид регламенту - технологічний - містить вимоги до об'єкта стандартизації.

7. Поняття про класифікацію товарів та її категорії.

Розрізняють вищі, середні та нижчі категорії класифікації. Вищі категорії класифікації позначають терміном "розділ",
"підрозділ", або "клас", "підклас". Середні категорії — "група", "підгрупа", "вид". Нижчі категорії — "підвид ”
Класифікація товарів, яка об'єднує їх за загальними ознаками, дає можливість вивчати окремі види і різновиди
їхньої групи, яким властиві загальні ознаки. Вона створює умови для їхнього автоматизованого урахування,
планування, прогнозування асортименту, побудови прейскурантів, вивчення попиту й упорядкування заявок-
замовлень.
"Вид" у класифікації — це дуже важлива категорія, яка становить кінцевий продукт виробництва, що має конкретне
призначення і власну назву. Наприклад, вата гігроскопічна, банка скляна з трикутним вінцем, стіл аналітичний с АХ-3
належать до категорії виду товару, а перев'язувальні засоби, тара, аптечні меблі, що містять ці види,— до більш
високого щабля класифікації — групи. Вид може розділятися на різновиди (підвиди), тобто нижчі категорії
класифікації. Наприклад, вата гігроскопічна як вид має декілька різновидів: хірургічна, очна, гігієнічна.
Класифікація товарів будується з дотриманням визначених правил.
При розподілі товарів на групи необхідно додержуватися двох основних правил:
 Перше: поділяти всю масу товарів на одній стадії групування тільки за однією ознакою;
 Друге: починати розподіл товарів на групи за найбільш загальними ознаками, а потім переходити до ознак менш
загальних.
Види класифікації товарів: У залежності від мети класифікація товарів — за зручністю їхнього вивчення,
раціональною організацією торгівлі або статистичною звітністю — може бути: навчальною, торговою й економіко-
статистичною:
Навчальні класифікації створюються з метою найбільш зручного, логічного і послідовного вивчення курсу в
узагальненому виді з мінімальною витратою часу. При цьому вся увага зосереджується на вивченні загальних
принципів формування цих властивостей.  Всі товари медичного призначення умовно поділені на медичні товари
(реалізуються через систему "Медтехніка) і фармацевтичні (реалізуються через аптечну мережу).  Фармацевтичні
товари розподілені на такі товарні групи: лікарські засоби, тара, закупорювальні засоби і пакувальні матеріали,
перев'язувальні засоби і готові перев'язувальні матеріали, ґумові вироби, предмети санітарії, гігієни і догляду за
хворими, хімічні реактиви, дезінфекційні засоби, інші товари обмеженого аптечного асортименту (мінеральні води,
п'явки медичні, миючі засоби та ін.).  Із наведених груп видно, що в навчальних класифікаціях, мета яких —
вивчення асортименту товарів, найважливішими ознаками слід вважати призначення і вихідний матеріал.
Торгова класифікація використовується в торгово-оперативному процесі. Її мета — удосконалення цього процесу. Ця
традиційна класифікація склалася на основі поділу товарів на групи відповідно до існуючого галузевого розподілу
промисловості, а також враховує особливості галузевих класифікацій продукції за чинними стандартами.
Для торгової класифікації, мета якої — поліпшення організації торгового процесу, найкращою є ознака призначення.
 Зроблена чітка класифікація товарів, яка використовується в аптеках. Вона здійснюється за основною ознакою
призначення, тобто за фармакотерапевтичною дією (наприклад, від головного болю, шлункові, протизапальні,
нейролептики, транквілізатори та інші медикаменти, незалежно від лікарської форми або перев'язувальні засоби,
предмети догляду за хворими та ін.).  Важливим моментом у торговій класифікації є її вдосконалення і наближення
до основної мети — раціоналізації і прискорення торгово-оперативних процесів у торгівлі.
Економіко-статистична класифікація - Подана в класифікаторах і в класифікації ЦСУ України їх використовують
при плануванні виробництва, постачання, для
урахування продукції, що випускається. Для внутрішньої статистичної звітності і визначення питомої ваги в
товарообігу аптек, як правило, приймається укрупнена класифікація відразу за декількома групами.

8. Мета, призначення, ознаки і загальні правила класифікації.

Метою класифікації в товарознавстві є полегшення вивчення споживчих властивостей, якості, асортименту товарів і
управління ними. Очевидно, що кількість ознак, які вибираються, і порядок їхнього використання (за ступенем їхньої
важливості або істотності) визначаються метою класифікації. У торгівлі класифікація служить цілям раціоналізації і
прискорення торгово-оперативних процесів. Її застосовують при плануванні товарообігу за групами (підгрупами)
товарів, упорядкуванні заявок-замовлень, вивченні попиту.
Призначення класифікації виявляється в тому, що вона дозволяє: - досліджувати споживчі властивості однорідних
груп (підгруп) товарів; - встановлювати оптимальний рівень властивостей товарів; - розробляти групові методи
дослідження й оцінки рівня якості товарів (наприклад, для груп інструментів, приладів, перев’язувальних засобів,
гумових виробів та ін.).
Ознаки і загальні правила класифікації Розподіл товарів за категоріями класифікації здійснюється за характерними
загальними ознаками.
При класифікації медичних і фармацевтичних товарів враховуються такі ознаки: призначення, галузь застосування,
вихідний матеріал, засіб виробництва, особливості конструкції, розміри, сфери обертання та ін. Найбільш загальними
ознаками, характерними для багатьох товарів, є призначення, галузь застосування, вид вихідної сировини.
Ознака призначення використовується як у вищих, так і в нижчих щаблях класифікації. Так, у залежності від
призначення товари можуть поділятися на визначені товарні групи.
Наприклад: група ножі і скальпелі. За призначенням: для розсічення м'яких і щільних тканин. Галузі застосування —
загальна хірургія, нейрохірургія, офтальмологія тощо. Вихідний матеріал — різноманітні марки сталей (вуглецеві
В10А, В12А; що не іржавіють — 40 х 13; 10 х 13 та ін.). За засобом виробництва: цільноштамповані, зварні. За
конструкцією: череваті, шпичасті, радіусні, серпоподібні, лінійні, списоподібні. За розмірами: за довжиною леза або
інструмента. За сферою обертання: багаторазового використання, одноразові.
Основні принципи класифікації — це встановлення мети і вибір класифікаційних ознак.

9. Види класифікації товарів.

Класифікація за призначенням:
• Товари споживчого призначення: Призначені для особистого споживання або використання, такі як продукти
харчування, одяг, електроніка тощо.
• Промислові товари: Використовуються в виробництві, будівництві або інших промислових процесах, такі як
сировинні матеріали, обладнання, компоненти.
Класифікація за видами товарів:
• Товари належать до конкретних категорій, такі як харчові продукти, електроніка, одяг, меблі, автомобілі, будівельні
матеріали і т.д.
Класифікація за функціональним призначенням:
• Визначається на основі того, для чого призначений товар, наприклад, товари для дому, для розваг, для
транспортування і т.д.
Класифікація за технічними характеристиками:
• Включає товари, які можуть бути відокремлені за їхніми технічними параметрами, такими як потужність, розмір,
матеріали, вага.
Класифікація за брендом чи виробником:
• Групування товарів за брендом чи виробником для ідентифікації джерела виробництва.
Класифікація за ціновою категорією:
• Розподіл товарів за ціновими інтервалами, такі як бюджетні, середнього класу, елітні товари.
Класифікація за країною походження:
• Визначає, з якої країни товари походять або виготовлені.
Класифікація за ринковим сегментом:
• Групування товарів залежно від їхньої цільової аудиторії, такі як товари для дітей, для спорту, для літніх людей
тощо.
Класифікація за споживчими уподобаннями: • Включає товари, які відповідають конкретним споживчим потребам чи
вимогам, такі як товари для вегетаріанців, для осіб з алергіями і т.д. Ці види класифікації можуть використовуватися
окремо або комбінуватися, залежно від конкретної ситуації та потреб. Класифікація допомагає легше розуміти та
організовувати асортимент товарів для ефективного управління та сприяє зручному пошуку і аналізу товарів.

10. Системи кодування товарів. Внутрішнє кодування. Система кодування в товарній номенклатурі
зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД).
Кодування товарів (ДСТУ 3993-2000) — це присвоєння товарам умовних позначень у вигляді цифрового,
буквено-цифрового і штрихового коду з метою їх ідентифікації.
Код — знак або сукупність знаків, прийнятих для позначення класифікаційного угрупування і/або об’єкта
класифікації. За способом кодування інформації розрізняють лінійні (одномірні) і двовимірні символіки
(кодування) штрих-кодів.
Дві з найвідоміших систем кодування товарів це внутрішнє кодування та система кодування в товарній номенклатурі
зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД).
Внутрішнє кодування:
• Це система кодування товарів, розроблена окремим підприємством або організацією для власних потреб.
• Внутрішнє кодування може містити унікальний набір символів чи номерів, які допомагають визначати конкретний
товар чи продукт в межах підприємства або ланцюга постачання.
• Ця система кодування може використовувати власні логіку та структуру для ідентифікації товарів та виробів
. • Внутрішнє кодування допомагає полегшити облік товарів та їхнє управління всередині організації.
Система кодування в Товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД):
• ТН ЗЕД є міжнародною системою кодування, розробленою для ідентифікації та класифікації товарів у міжнародній
торгівлі.
• Вона використовується для узгодження товарів у міжнародному та внутрішньому обміні товарами та послугами.
• ТН ЗЕД має ієрархічну структуру, у якій товари поділяються на категорії, підкатегорії та підпідкатегорії з
унікальними кодами для кожної групи.
• Кожна категорія в ТН ЗЕД містить певну групу товарів з схожими характеристиками та призначенням.
• ТН ЗЕД є важливим інструментом для міжнародної торгівлі та використовується для митного оформлення,
статистики торгівлі та багатьох інших цілей. ТН ЗЕД встановлюється Всесвітньою митною організацією (ВМО) і
використовується багатьма країнами для однакової класифікації товарів. Внутрішнє кодування визначається самими
організаціями та підприємствами відповідно до їхніх потреб та структури.

11. Штрихове кодування.

Штрихове кодування (або штрихові коди) - це спосіб представлення інформації за допомогою різних комбінацій
штрихів та прогалин на поверхні.
Штрихові коди використовуються для швидкого та точного зчитування даних за допомогою спеціального пристрою,
такого як сканер штрих-кодів. Ця технологія широко використовується в різних галузях, включаючи логістику,
роздрібну торгівлю, виробництво, медицину та інші.
Основні характеристики штрихового кодування включають: Кодову систему:
Кожен тип штрихового коду має свою унікальну систему кодування, де кожен штрих або прогалина представляє
конкретний символ або число.
Інформаційний обсяг: Різні коди можуть містити різну кількість інформації, від простих чисел і літер до
багатошарових кодів, що містять багато даних.
Зчитування: Штрихові коди зазвичай зчитуються за допомогою сканерів штрих-кодів, які використовують оптичні
принципи для розпізнавання коду.
Застосування: Штрихове кодування використовується для різних завдань, таких як ідентифікація товарів, слідкування
за запасами, реєстрація продажів, контроль якості та багато інших.
Популярними типами штрихових кодів є EAN-13, UPC-A, Code 128, QR-коди та інші. Штрихові коди
використовуються в багатьох аспектах сучасного життя і допомагають підвищити ефективність та точність обміну
інформацією.
12. Визначення понять «аналіз», «товарознавчий аналіз», «товарна експертиза». Функції, цілі та задачі
товарознавчого аналізу.
АНАЛІЗ (від грец. аnalysis – розкладання) – метод наукового дослідження, що полягає в уявному поділі
цілого на складові елементи.
ТОВАРОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ – метод наукового дослідження товарів з метою всебічного вивчення якості
товару та оцінки його безпеки
Товарна експертиза - це більш глибокий та детальний аналіз товарів, проводжений спеціалістами, які мають високу
кваліфікацію в товарознавстві. Товарна експертиза часто використовується для вирішення спірних питань, які
стосуються товарів, таких як оцінка їхньої якості, визначення походження, розкриття підробок тощо.
ОСНОВНА ФУНКЦІЯ забезпечення захисту прав споживача на отримання своєчасної та якісної
фармацевтичної та медичної допомоги
МЕТА ТОВАРОЗНАВЧОГО АНАЛІЗУ перевірка відповідності товару, який надійшов, замовленій кількості
визначення можливості приймання товару на підставі вивчення його основних показників якості відповідно
до вимог НД
Завдання:
Визначити правильність оформлення супровідної документації
Перевірити відповідність кількості замовленого товару, кількості зазначеній у супровідній документації
Аналіз асортиментної приналежності замовленого товару
Встановити відповідність товару клусу, групі, виду, або різновиду, зазначеному в супровідній документації
Виявити відповідність дійсних показників якості товару вимогам встановленими НД
Провести ідентифікацію товару за показниками «Опис», «Маркування», «Упаковка»
Направити фальсифікований або неякісний товар на товарну експертизу
Оформити відповідну документацію в разі невідповідності кількості та якості товару

Функції товарознавчого аналізу включають:

Оцінка якості: Допомагає визначити, чи відповідає товар встановленим стандартам та вимогам.
Визначення складу: Допомагає встановити, з яких матеріалів та компонентів складається товар.
Визначення безпеки: Допомагає визначити, чи не містить товар шкідливі речовини та чи є безпечним для споживання
або використання.
Розкриття підробок: Допомагає виявити підроблені чи фальшиві товари, які можуть завдати шкоди споживачам та
виробникам.
Визначення походження: Допомагає визначити країну походження товару та дотримання торгових угод.
Цілі та завдання товарознавчого аналізу включають розкриття потенційних проблем з товарами, забезпечення
відповідності товарів стандартам та вимогам, підвищення якості та безпеки товарів для споживачів, а також
вирішення правових та комерційних питань, пов'язаних з товарами.

13. Особливості товарознавчого аналізу медичних та фармацевтичних товарів. Основні етапи товарознавчого
аналізу.
Товарознавчий аналіз - метод наукового дослідження товарів, з метою всебічного вивчення якості товару і
оцінки його безпеки. Товарознавчий аналіз необхідний на всіх етапах руху товарів, в тому числі при оформленні
замовлення на товар, приймання товару за кількістю та якості, а також при зберіганні товару на аптечному складі або
ЛПУ.
Цілі товарознавчого аналізу:
- Вивчення основоположних характеристик товару, складових його споживчої вартості, а також їх змін на всіх етапах
руху товару.
- Визначення відповідності споживчих властивостей даного товару комплексу вимог і показників, які в сукупності
визначають його якість.
- Виявлення відповідності певних показників нормативної документації.
Високі вимоги до якості медичних та фармацевтичних товарів: ДСТУ, ГОСТ, ТУ У, АНД та ін. = Дозвіл МОЗ
України на можливість використання медичних і фармацевтичних товарів
Великий асортимент товарів, які виготовляються з різних матеріалів і біологічно активних речовин
: Перев’язувальні засоби (бинти, вата та ін.) , Гумові вироби (грілки, рукавички, катетери та
ін.),Полімерні вироби (тара, закупорювальні засоби, системи переливання крові та ін.) ,Оптика ,Інструменти
ЛЗ, ГЛЗ і ЛРС
Основні завдання товарознавчого аналізу:
 встановити відповідність оформлення супровідної документації на товар, що надійшов, вимогам до неї;
Основні етапи товарознавчого аналізу
Товарознавчий аналіз медичних і фармацевтичних товарів складається з наступних етапів:
- Перевірка супровідних документів на товар, що надійшов;
- Перевірка відповідності найменування та кількості товарів, зазначених в супровідних документах і фактично
надійшли на склад;
- Проведення органолептичної (візуального) контролю упаковки товарів;
- Перевірка маркування товару.
- Перевірка комплектності товару.
- Проведення органолептичного аналізу товару.
- На підставі результатів проведеного товарознавчого аналізу робиться висновок про можливість приймання товару.

14. Поняття про товарознавчі операції, їх класифікація та характеристика.

Товарознавчі операції — важливий елемент організації торгово-оперативних процесів у забезпеченні населення
і лікувально-профілактичних закладів лікарськими засобами та виробами медичного призначення.
ТОВАРОЗНАВЧІ ОПЕРАЦІЇ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ
Товарознавчі операції — це комплекс заходів, пов'язаних із товарорухом та забезпеченням умов для приймання,
зберігання, відпускання і списання товарів. Їх можна класифікувати за такими групами:
1.Операції з товароруху (здійснення контролю за фізичним переміщенням продукції від місць виробництва до
місць реалізації).
2.Операції з приймання товару (доставка від постачальника, розвантаження товару, перевірка кількості й якості,
комплектності й відповідності даним, зазначеним у супровідних документах, упорядкування приймальних актів,
реєстрів, оформлення претензій тощо).
3.Операції, пов'язані із зберіганням товару (приймання у відділи зберігання, розподіл товарів на групи за
умовами зберігання, розміщення товару в місцях зберігання відповідно до вимог НТД, контроль за термінами
придатності і якісним станом товару тощо, організація заходів, що забезпечують цілісність товару).
4.Операції, пов'язані з відпусканням товару (добір товару за розпорядженням відділу збуту чи складу,
розфасування, закупорювання і маркування, пакування в транспортну тару і відправлення в аптечну мережу).
5.Операції, пов'язані зі списанням товару (складання актів і знищення товару).

Роль і значення договорів, угод і контрактів, що їх укладають сторони в нових умовах господарювання, значно
зростає, адже штрафні санкції й інші заходи, до яких вдаються в разі зриву поставок, невчасної оплати продукції та
інших порушень договірних зобов'язань, уже не встановлюються і не лімітуються керівними організаціями, а
обумовлюються сторонами під час підписання цих документів.

15. Приймання та відпуск товарів, оцінка якості, організація зберігання і транспортування.

Приймання та відпуск товарів, оцінка якості, організація зберігання і транспортування. Процес руху товарів в аптечній
мережі і товарознавчі операції, пов'язані з ним. Порядок складання договорів з постачальниками медичних та
фармацевтичних товарів. Приймання товарів на аптечний склад за кількістю і якістю. Відпуск товарів з аптечних
складів.
Процес приймання та відпуску товарів, оцінка якості, організація зберігання і транспортування є важливою частиною
логістики та управління запасами в будь-якому бізнесі. Нижче розглянемо кожен з цих етапів більш детально:
 Приймання товарів:
o Приймання товарів поставляється зазвичай на склад або до магазину.
o Під час приймання слід перевірити кількість і якість товарів, порівнявши їх з описом у поставкових
документах (накладні, рахунки).
o Якщо є проблеми з якістю чи кількістю товару, слід реєструвати ці недоліки та сповіщати
постачальника.
 Оцінка якості:
o Оцінка якості включає в себе проведення різних тестів і перевірок для переконання в тому, що товари
відповідають вимогам якості.
o Залежно від виду товарів, оцінка може включати в себе візуальну оглядку, тестування, вимірювання,
тощо.
o Важливо визначити, чи товари відповідають стандартам та якісним характеристикам.
 Зберігання товарів:
o Товари повинні бути належним чином зберігані, щоб зберегти їх якість і цінність.
o Складське обладнання та системи керування запасами грають важливу роль в організації зберігання.
o Враховуючи тип товарів, може бути потрібними спеціальні умови зберігання, такі як температурний
режим, вологість, освітлення тощо.
 Транспортування товарів:
o Транспортування полягає в пересуванні товарів від постачальника до складу або від складу до
магазину.
o Вибір засобу транспорту (автотранспорту, вантажівки, поштові служби тощо) залежить від виду
товарів, відстані і інших факторів.
 o Важливо враховувати вимоги щодо термінів доставки та якості послуг.

16. Класифікація медичних товарів в залежності від умов зберігання: за фізико-хімічними властивостями,
способом застосування, терміном придатності, вимоги до якості медичних товарів.
Лікарські засоби — це фармакологічні засоби, дозволені уповноваженим на те органом відповідної країни у
встановленому порядку для застосування з метою лікування, запобігання або діагностики захворювання в людини або
тварини.
Дозвіл на використання нової речовини як лікарського засобу видає Фармакопейний комітет МОЗ України.
Остаточне рішення про введення нового лікарського засобу в медичну практику приймає міністр охорони
здоров'я України. Він же видає відповідний наказ.
Лікарські засоби класифікуються за рядом ознак:
- фармакологічною дією;
- способами застосування;
- токсичністю;
- фізико-хімічними властивостями;
- агрегатним станом, термінами придатності тощо.
За фармакологічною дією існує поділ на такі засоби:
— що діють переважно на центральну нервову систему;
— що діють переважно в ділянці закінчень еферентних (відцентрових) нервів;
— що діють переважно в ділянці чутливих нервових закінчень;
— серцево-судинні;
— що посилюють видільну функцію нирок;
— жовчогінні;
— що стимулюють мускулатуру матки;
— що впливають переважно на процеси тканинного обміну;
— протимікробні й протипаразитарні;
— для лікування від злоякісних новоутворень;
— діагностичні й т. ін.
За способом застосування розрізняють препарати:
— для зовнішнього застосування;
— для внутрішнього застосування;
— для ін'єкційного застосування.
За токсичністю утворено групи, препаратів:
— отруйні та наркотичні засоби;
— сильнодіючі засоби;
— звичайні, що не є токсичними.
За фізико-хімічними властивостями існує поділ на препарати, що потребують захисту від впливу:
— світла;
— вологи;
— звітрювання;
— підвищеної температури;
— зниженої температури;
— газів довкілля;
— а також пахучі, забарвлюючі, легколеткі, вогне- і вибухонебезпечні .
За термінами придатності бувають лікарські засоби:
— з обмеженим строком (до 3-х років);
— з необмеженим строком (понад 3 роки).
За засобом одержання — природні і синтетичні.
За агрегатним станом — порошкоподібні, рідкі, мазеподібні й т. ін.
За функціональним призначенням — такі, що використовуються як тара, закупорювальні засоби й пакувальні
матеріали.
Зберігання лікарських засобів регламентується наказом МОЗ України від 16.03.93 р. № 44 „Про організацію
зберігання в аптечних установах різних груп лікарських засобів і виробів медичного призначення”, який встановлює
вимоги до приміщень, де зберігаються лікарські засоби, до обладнання і до санітарного стану.
Високі вимоги ставляться до зберігання ЛЗ і ВМП. Їх розташовують з урахуванням найбільш повного
використання площ, створення найкращих умов доступу до лікарських засобів і виробів медичного призначення,
можливості застосування засобів механізації та забезпечення фармацевтичного порядку.
Лікарські засоби і вироби медичного призначення розташовуються на стелажах, у шафах, а при необхідності,
просто на підлозі, попередньо підклавши під них піддон, підтоварник або спеціальну плиту.
Загальні правила зберігання ЛЗ і ВМП
- Лікарські засоби повинні зберігатися тільки у відповідній тарі та упаковці.
- Тара, в якій зберігаються ЛЗ, повинна бути надійно закупорена.
- Упаковка повинна мати чіткі інформативні написи, встановлені НТД.
 - Упаковка для речовин, які змінюються під дією світла, повинна бути з темного скла або іншого непрозорого
матеріалу.
- Не рекомендується розташовувати поруч ЛЗ, співзвучні за назвою; сильнодіючі лікарські засоби для
внутрішнього застосування, які сильно відрізняються вищими дозами; розташовувати лікарські засоби в алфавітному
порядку.
При зберіганні в приміщенні лікарські засоби розміщуються окремо:
- в суворій відповідності з токсикологічними групами: отруйні, наркотичні і психотропні; сильнодіючі; ЛЗ
загального списку;
- лікарські засоби отруйні (наркотичні, психотропні) та сильнодіючі повинні зберігатися у відповідності з
фармакологічними групами; в залежності від способу вживання (внутрішнє, зовнішнє);
- лікарські засоби „ангро” – відповідно з агрегатним станом (тобто рідкі окремо від сипких, мазеподібних
тощо);
- у відповідності з фізико- хімічними властивостями лікарських засобів і впливу різних факторів зовнішнього
середовища;
- з врахуванням встановлених термінів придатності лікарських засобів;
- з врахуванням характеру різних лікарських форм.
Вироби медичного призначення слід зберігати окремо за групами:
- гумові вироби;
- вироби з пластмас;
- перев’язувальні засоби і допоміжні матеріали;
- вироби медичної техніки.
ЗБЕРІГАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ ЗАХИСТУ ВІД СВІТЛА, ВОЛОГИ, ТЕМПЕРАТУРИ,
ГАЗІВ. ВИМОГИ ДО ЇХ УПАКОВКИ
Зберігання лікарських речовин, що потребують захисту від світла. До даної групи належить значна кіль-
кість медикаментів.
При цьому їх чутливість до світла різна:
- одні змінюються під дією прямого проміння;
- інші — навіть при розсіяному світлі.
До лікарських засобів, що потребують захисту від світла, належать:
- антибіотики;
- галенові препарати (настойки, екстракти, концентрати з рослинної сировини);
- рослинна лікарська сировина;
- органопрепарати;
- вітаміни й вітамінні препарати;
- кортикостероїди;
- ефірні олії;
- жирні олії;
- дражовані препарати;
- солі йодисто- і бромистоводневої кислот;
- галогенозаміщені препарати;
- нітро- й нітрозосполуки;
- нітрати;
- аміно-й аміносполуки;
- фенольні сполуки;
- похідні фенотіазину.
Такі засоби треба зберігати в тарі зі світлозахисних матеріалів (скляній тарі оранжевого кольору, металевій
тарі, упаковці з алюмінієвої фольги чи полімерних матеріалів, пофарбованих у чорний, коричневий або оранжевий
кольори), у темному приміщенні або шафах, пофарбованих усередині чорною фарбою із щільно підігнаними
дверцятами або в збитих ящиках із щільно припасованою кришкою.
Для зберігання особливо чутливих до світла лікарських речовин (срібла нітрату, прозерину та ін.) скляну тару
обклеюють чорним світлонепроникним папером.
Як виняток — на прямому світлі в добре закупореному посуді дозволено зберігати препарати, що містять
закис заліза.
При зберіганні сиропу феруму йодиду навіть у темному місці відбувається зміна забарвлення — він стає
бурим в результаті окиснення феруму йодиду, який має меншу біологічну активність.
Зберігання лікарських засобів, що потребують захисту від вологи.
До лікарських засобів, яким необхідний захист від впливу вологи, належать: гігроскопічні речовини
(наприклад, калію ацетат, сухі екстракти, рослинна лікарська сировина, що гідролізує речовини, солі азотної та
азотистої, галогеноводневої і фосфорної кислот, солі алкалоїдів, натрієві металоорганічні сполуки, глікозиди,
антибіотики, сухі органопрепарати, лікарські засоби, що характеризуються за ФС як «дуже легко розчинні у воді», а
також лікарські засоби, вологомісткість яких не повинна перевищувати межу, встановлену ДФ X та іншою НТД.
Лікарські засоби, для яких небажаний вплив атмосферних парів повітря, слід зберігати у прохолодному місці,
в щільно закупореній тарі з матеріалів, непроникних для водяної пари (скло, метал, алюмінієва фольга й т. ін.).
 Лікарські засоби з вираженими гігроскопічними властивостями (барбаміл, галаскорбін, димедрол, желатин
медичний, імізин, солі калію (ацетат, йодид, карбонат, хлорид), галун, неодикумарин, ніктидин, пілокарпін,
гідрохлорид) необхідно зберігати в сухому приміщенні, у герметично закупореній тарі, залитій парафіном.
Лікарські засоби даної групи, отримані в упаковці з полімерної плівки і призначені для постачання
підвідомчої аптечної мережі, у ЦРА зберігають у заводській упаковці, а в інших аптеках їх перекладають у скляну або
металеву тару.
Зберігання лікарських засобів, що потребують захисту від підвищеної температури.
До таких лікарських засобів належать:
— група летких лікарських засобів;
— легкоплавкі речовини, бактерійні засоби, антибіотики, гормони, глікозиди, жири й олії.
Лікарські засоби, які необхідно захищати від впливу підвищеної температури, слід зберігати при кімнатній
(18— 20 °С) або прохолодній (12—15 °С) температурі. У деяких випадках потрібна ще нижча температура зберігання
(наприклад, для АТФ: 3—5 °С), що має бути зазначено на етикетці або в інструкції щодо застосування.
Бактерійні засоби, вакцини і сироватки зберігають у промисловій упаковці роздільно за найменуваннями при
температурі, зазначеній для кожного найменування на етикетці або в інструкції.
Антибіотики так само слід зберігати в промисловій упаковці при кімнатній температурі, якщо відсутні інші
вказівки на етикетках.
Органопрепарати треба зберігати в захищеному від світла, прохолодному і сухому місці при температурі 0—5
°С, якщо немає інших вказівок на етикетках або в інструкціях.
Рідину Бурова зберігають у прохолодному місці. При помутнінні розчин фільтрують і перевіряють на
відповідність усім вимогам ДФ. Допускається опалесценція розчину.
Проте в усіх згаданих випадках температура зберігання не повинна бути нижчою за О °С (інакше відбувається
замерзання і псування, тобто інактивація препаратів).
Особливості зберігання лікарських засобів, що потребують захисту від зниженої температури.
Низькі температури вповільнюють деякі процеси (зокрема життєдіяльність мікроорганізмів), впливають на
фізичний стан лікарських засобів (олії густішають, жири твердішають).
До лікарських засобів, що потребують захисту від впливу зниженої температури, належать такі речовини, які
після замерзання і при наступному зігріванні до кімнатної температури не відновлюються (наприклад, 40 % -вий роз -
чин формальдегіду, розчин інсуліну, жирні олії, льодяна оцтова кислота).
40 %-вий розчин формальдегіду (формалін) зберігають при температурі не нижче 9 °С. При появі осаду
розчин витримують при кімнатній температурі, потім обережно зливають і використовують з урахуванням
фактичного вмісту формальдегіду.
Льодяну оцтову кислоту теж слід зберігати при температурі не нижче 9 °С. При появі осаду її витримують
при кімнатній температурі до розчинення осаду. Якщо осад не розчиняється, рідку частину кислоти зливають і
використовують у відповідності з фактичним вмістом оцтової кислоти в препаратах.
Медичні жирні олії потрібно зберігати при температурі не нижче 10 °С. З появою осаду їх витримують при
кімнатній температурі, декантують на відповідність усім вимогам ДФ.
Неприпустиме замерзання препарату інсуліну.
Отже, регулювання температурного режиму зберігання, як правило, продовжує терміни зберігання багатьох
ліків
Зберігання лікарських засобів, що потребують захисту від газів довкілля.
До групи лікарських засобів, що змінюються під впливом газів, віднесено речовини, що реагують:
— із киснем повітря: різноманітні сполуки аліфатичного ряду з ненасиченими міжкарбоновими зв'язками,
циклічні з бічними аліфатичними групами з ненасиченими міжкарбоновими зв'язками, фенольні й поліфенольні,
морфін та його похідні з незаміщеними гідроксильними групами; сірковмісні гетерогенні і гетероциклічні сполуки,
ферменти й органопрепарати ;
— із вуглекислим газом повітря: солі лужних металів і слабких органічних кислот (наприклад, натрію
барбітал, гексенал), препарати, що містять багатоатомні аміни (наприклад, еуфілін), магнію оксид і пероксид, натрію
гідроксид, калію гідроксид та ін.
Лікарські засоби, які необхідно захищати від впливу газів, зберігають у сухому приміщенні, в герметично
закупореній тарі з матеріалів, непроникних для газів, і по можливості заповненій ущерть.
Склотару для кращої герметизації додатково заливають парафіном.

17. Типи та розміри транспортної тари. Класифікація транспортної тари. Уніфікація тари.
18. Транспортне марковання. Основні, додаткові та інформаційні написи. Маніпуляційні знаки. Транспортне
устаткування. Технічні вимоги до транспортної тари.
19. Основні фактори, що впливають на якість фармацевтичних та медичних товарів. Загальні вимоги до
експлуатації приміщень та їх зберігання.
20. Загальні вимоги до організації зберігання фармацевтичних та медичних товарів.
21. Поняття про гуму. Класифікація гуми. Одержання каучуку. Поняття про технологічний процес
виготовлення гумових виробів.
Гума (лат. Resina-смола) - продукт вулканізації каучуку, це композиційний матеріал – гумова суміш, з вмістом до
15-20 інград., що виконують різні ф-ції.
 З гуми виготовляють вироби медичного призначення: предмети санітарії і гігієни, догляду за хворими,
закупорювальні засоби, засоби для захисту від рентгенівських променів.
Компоненти гумових сумішей:
1. Каучуки(натуральний, бутилкаучук, бутадієновий, бутадієннітральний, силіконовий із вінільними групами,
ізопреновий)
2. Вулканізуючі речовини (сірка, оксиди металів, оксигену, силену)
3. Прискорювачі вулканізації (неорганічні: оксиди металів(цинку, магнію, барію); органічні: група тіазолу (каптакс,
альтакс, сульфенаміди))
4. Наповнювачі ( активні(підсилювачі): сажа, каолін, цинку оксид) і неактивні(розріджувачі): крейда, тальк, барій)
5. Пластифікатори (пом’якшувачі) – ВЖК, продукти нафтового і кам’яновугільного походження (олії парафіни),
рослинного походження (каніфоль, віск), синтетичні речовини (дибутилфталат)
6. Прискорювачі пластифікації: тіонафтол, ренацити
7. Речовини, які запобігають старінню: мають фізичну дію (віск, парафін) і хімічну дію (неозон Д, ароматичні
аміни)
8. Барвники – органічні пігменти і фарби – берлінська блакить,окис заліза, окис хрому, ультрамарин, сурик
9. Пароутворювачі – оцтова кислота, вуглекислий амоній, бікарбонат натрію
10. Спеціальні інградієнти – рентгенозахисні: окиси свинцю
Експлуатаціні власт. каучуку:
- механічні – межа міцності при розтягуванні, стійкість до зношування, розриву
- фізичні і хмічні: тепло- і морозостійкість, світло-, озоно- , масло - і бензостійкість, газонепроникність, стійкість до
дії агресивних середовищ, до старіння, діелектричні властивості, питома вага
- технологічні - пластичність, здатність до пластифікації, змішування, до подальшої переробки, а також клейкість,
усадку, здатність до вулканізації
Класифікація. Залежно від умов експлуатації, в яких гума зберігає високоеластичні властивості:
— загального призначення, що експлуатуються при температурах від 50 до 150 °С;
— теплостійкі, призначені для тривалої експлуатації при 150—200 °С;
— морозостійкі, придатні для тривалої експлуатації при температурі нижче 50 °С;
— масло- і бензостійкі;
— стійкі до дії агресивних середовищ;
— радіаційно стійкі (рентгенозахисні).
Одержання. Натуральний каучук (НК) — полімер рослинного походження, вулканізацією якого одержують гуму.
Товарний каучук одержують із молочного соку (латексу) гевеї бразильської, що росте на плантаціях Індонезії. Латекс
— молочно-біла рідина, що являє собою полідисперсну колоїдну систему, яка містить 34—37 % каучуку, 52— 60 %
води, 2—2,7 % білків, 1,65— 3,4 % смол, 1,5—4,2 % цукру і 0,2—0,7 % мін. солей. На місці добування латекс
перемішують і коагулюють, дод. в нього розведену мурашину або оцтову кислоту. Отриманий продукт (гель)
промивають водою, прокочують на вальцях у листи, сушать, коптять або відбілюють і відправляють споживачеві.
Технологічний процес виробництва гумових виробів включає три стадії:
1. підготовка сировини (інгредієнтів);
2. виготовлення гумової суміші;
3. отримання гумових виробів (вулканізація напівфабрикатів);

22. Старіння гуми. Зберігання гумових виробів. Вимоги до якості, марковання, паковання, зберігання,
стерилізація та дезинфекція.
Старіння гуми – це природний процес, при якому вироби втрачають пружні механічні властивості, який
проявляється деяким її ущільненням і затвердінням. В подальшому вона робиться сухою, ламкою, крихкою. З зовні на
поверхні виробу з’являється ряд мілких зморщок, а потім неглибоких тріщин, через які у подальшому проходить
руйнування. Псування гумових виробів викликають кисень повітря, особливо озон, дія сонячного світа (головним
чином УФ-променів), температура тощо. Ці агенти зумовлюють окислення та інші процеси, які змінюють фізико-
механічні властивості гуми.
При зберіганні гумових виробів необхідно дотримуватись наступних правил:
• обмежити доступ кисню у приміщення, не провітрювати його і максимально заповнити виробами. Уповільнити
окислення можна також шляхом насичення повітря вуглекислотою і аміаком, для чого у шафи та ящики, де лежать
гумові вироби, поміщують мішечки з вуглекислим амонієм з розрахунку 5 г на 1 дм³ повітря.
• захистити гумові вироби від прямої дії сонячного світла, шляхом затемнення приміщення;
• забезпечити підтримування постійної температури в межах 8-12˚С і вологості 50- 60%.
Таким чином, кращим приміщенням для зберігання гумових виробів є підвальне приміщення, повітря в якому можна
зволожити розбризкуючи воду або зберігаючи її у відкритій тарі. Підлогу на складі потрібно робити з плиток або
асфальту, але не земляну.
Гумові вироби зберігають у заводській упаковці, трубчасті — у бунтах великого діаметру, а підкладкову клейонку
— в підвішеному стані на козлах
Гумові вироби необхідно зберігати на відстані не менше 5 м від опалювальних приладів і не більше 1м від батарей.
При зберіганні гумові вироби не можна перегинати, стискати і взагалі піддавати будь-якій деформації. В приміщенні
повинні бути відсутні кислоти, органічні розчинники, масла та ін.
 Випробування гуми. Мета випробувань гуми — контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових гумових
виробів. Випробування проводять у лабораторії заводу-виготовлювача, при цьому насамперед досліджують показник
міцності на розривання — визначають на розривних машинах на спеціальних зразках (лопатках), вирубаних з листової
гуми.
Маркування гумових виробів. На кожному гумовому виробі відтиском від прес-форми або фарбою, яка не
змивається, нанесені товарний знак заводу-виробника, сорт, розмір, номер виробу і дата виготовлення. На ярлику
коробки, в якій вони запаковані, крім того, вказано найменування виробу, кількість і вагу виробів у коробці, номер
пакувальника і номер ДСТ або ТУ.
Стерилізація і дезінфекція. Такі гумові вироби, як рукавички, катетери, зонди, наконечники в медичних установах
повинні підлягати стерилізації або дезінфекції, яка здійснюється кип’ятінням в стерилізаторі протягом 15 хв. Після
остигання кип’ятіння повторюють ще двічі.
Стерилізацію здійснюють також зберіганням гумових виробів в 5% карболовій воді з гліцерином.
Після використання гумові вироби необхідно тут же промити теплою водою

23. Поняття про дезинфекцію, стерилізацію та передстерилізаційну обробку. Методи дезинфекції і

стерилізації, які використовуються у фармації та медицині.
Дезінфекція – комплекс заходів, які спрямовані на знищення патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів на
об’єктах навколишнього середовища, які є потенційними чинниками передачі збудників інфекційних захворювань,
фізичними, хімічними і біологічними методами.
Стерилізація – процес, який забезпечує загибель вегетативних та спорових форм патогенних та непатогенних
мікроорганізмів
Передстерилізаційна обробка – видалення забруднення із засобів медичного призначення, котрі потребують
стерилізації.
Методи дезінфекції
 Фізичні:
• Механічні (чищення, вологе прибирання, прання, вибивання тощо);
• Термічні (застосування високої або низької температури, водяної пари, висушування, випалювання тощо);
• Променеві (ультрафіолетове опромінення, інфрачервоне опромінення);
 Хімічні (вони ґрунтуються на використанні дезінфекційних засобів, що мають властивості знищувати
хвороботворні мікроби);
 Біологічні (знищення збудників інфекційних хвороб у зовнішньому середовищі засобами природи (за
допомогою мікробів-антагоністів). Він ефективний в основному для цілей знешкодження мікроогранізмів у
компостах, біотермічних камерах тощо.
 Комбіновані (метод, який ґрунтується на поєднанні декількох з перерахованих вище (проведення вологого
прибирання з подальшим ультрафіолетовим опроміненням).
Методи стерилізації
1. Механічні (ФІЛЬТРУВАННЯ)
2. Фізичні
 Автоклавування (насиченою парою під тиском)
 Текучою парою
 Тиндалізація (при 60-65ºС 5 разів при 70-80ºС 3 рази по 60 хв)
 Сухим жаром(повітряна стерилізація) - температура 180°С - 60 хв; або 160°С - 150 хв
 В полум‘ї пальника Температура 156ºС.
 Пастеризація спосіб температурної обробки, при якому інактивується більшість вегетативних форм бактерій, але
спори залишаються.
 променеві методи стерилізації (• УФ-стерилізація • Радіаційна)
3. Хімічні
 Газова («холодна»)
 Плазмова
 Хімічна стерилізація розчинами (пероксид водню, суміш пергідролю і мурашиної кислоти, біанол, гігасепт,
аноліт)

24. Фізичні методи дезинфекції і стерилізації (теплова стерилізація, стерилізація інфрачервоним,

зверхвисокочастотним, ультрафіолетовим випромінюваннями, радіаційна і плазмова стерилізація) медичних і
фармацевтичних виробів.
Дезінфекція – комплекс заходів, які спрямовані на знищення патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів на
об’єктах навколишнього середовища, які є потенційними чинниками передачі збудників інфекційних захворювань,
фізичними, хімічними і біологічними методами.
Стерилізація – процес, який забезпечує загибель вегетативних та спорових форм патогенних та непатогенних
мікроорганізмів
Фізичні методи дезінфекції
• Механічні (чищення, вологе прибирання, прання, вибивання тощо);
 • Термічні (застосування високої або низької температури, водяної пари, висушування, випалювання тощо);
• Променеві (ультрафіолетове опромінення, інфрачервоне опромінення);
Фізичні методи стерилізації
Теплову стерилізацію найчастіше застосовують для стерилізації виробів медичного призначення (медичних
інструментів, виробів із гуми), а також лікарських засобів для парентерального введення, очних крапель тощо.
Теплова стерилізація має ряд переваг :
• дає можливість стерилізувати вироби в кінцевому герметичному пакуванні,
• забезпечена достатньо надійним обладнанням,
• доступна як для промислових підприємств, так і для аптек.
Метод теплової стерилізації поділяють на:
• стерилізацію водяною парою під тиском,
• текучої водяною парою,
• сухим гарячим повітрям,
• кип'ятінням.
Стерилізатори, які застосовують для теплової стерилізації, класифікують за:
• розташуванням стерилізаційної камери - горизонтальні та вертикальні;
• формою стерилізаційної камери- круглі та прямокутні;
• умовами експлуатації - однобічні та двобічні;
• стерилізуючим агентом - парові газові та повітряні;
• джерелом паропостачання;
• способом підігріву;
• способом отримання пари.
Кип’ятіння — простий, доступний і надійний спосіб знезараження предметів, які не псуються в киплячій воді.
Більшість бактерій гинуть у киплячій воді або миттєво, або впродовж 30 хв. Кип’ятіння широко застосовується для
знезараження посуду, білизни, рушників, халатів.
Дія сухим гарячим повітрям здійснюється у повітряному стерилізаторі при температурі 180 °C впродовж 60 хв.
Нагрівання до високої температури призводить до загибелі всіх мікроорганізмів, у тому числі і спорових форм. Це
використовується для швидкої дезінфекції металевих предметів у вигляді прожарення над полум’ям газового
пальника або спиртівки.
Дія водяної насиченої пари під надмірним тиском здійснюється у паровому стерилізаторі при температурі 110 °C
впродовж 20 хв.
Стерилізація за допомогою інфрачервоних променів: призначена для обробки та стерилізації металевих медичних
інструментів в стоматології, мікрохірургії, офтальмології та інших областях медицини. Висока ефективність ІЧ-
стерилізуючої дії забезпечує повне знищення усіх досліджених м/о. Швидкий, протягом 30 секунд, вихід на режим
200±3°С, короткий цикл процесу стерилізації - від 1 до 10 хвилин, в залежності від вибраного режиму, разом з
низькою енергоємністю, незрівняні по ефективності ні з одним із вживаних до теперішнього часу методів стерилізації.
Стерилізатор ІЧ-стерилизації простий в експлуатації, не вимагає спеціально навчених операторів, а сам метод
відноситься до екологічно чистих технологій. На відміну від парової, повітряної або гласперленової стерилізації, при
ІЧ-стерилизації відсутня агресивна дія стерилізуючого агента (інфрачервоного випромінювання) на різальний
інструмент.
Надвисокочастотна (СВЧ) стерилізація, або стерилізація сверхвисокочастотними струмами (електромагнітне
випромінювання), малоефективна, шкідлива для персоналу, проте при цьому час експозиції мінімальний. Існують
гіпотези про винятково тепловий механізм дії НВЧ-опромінення на біологічні об’єкти; не менш поширені уявлення
про те, що, крім теплових ефектів, при інактивації мікроорганізмів має місце специфічний вплив НВЧ-
випромінювання на компоненти клітин. НВЧ-опромінення поки що для стерилізації лікарських препаратів практично
не використовується. Нагрівання у НВЧ-полях можна застосовувати для теплової стерилізації у варіанті швидкої
високотемпературної обробки.
Ультрафіолетові промені бактерицидних ламп мають велику бактерицидну здатність і широко застосовуються для
дезінфекції приміщень. Промисловість випускає настінні, стельові, стаціонарні, пересувні і комбіновані
ультрафіолетові установки різної потужності випромінювання, які застосовуються в мікробіологічних лабораторіях.
Об'єкти уф-стерилізації: поверхні, повітря, вода.
Радіаційна стерилізація. гама- або бета-випромінювання; ізотоп кобальту-60 або цезію-137 Переваги:
• технологічність (включаючи можливість організації безупинного автоматизованого процесу);
• універсальність (можливість забезпечення високої ефективності стерилізації практично для будь- якого
виду об’єкта при оптимальних умовах опромінення);
• можливість досягнення будь-якої заданої надійності стерилізації;
• простота контролю ефективності процесу завдяки простим методам дозиметрії поглинутої енергії.
Об'єкти стерилізації: Одноразові вироби із полімерних матеріалів, ріжучих інструментів, шовний и
перев‘язувальний матеріал, деякі лікарські препарати.
Плазмова стерилізація. призначена для холодної стерилізації медичних інструментів, які містять термочутливі
компоненти. • Ці інструменти можуть також мати місця, дифузія до яких ускладнена, а саме, внутрішні поверхні
щілин або довгі вузькі трубки. • Максимальна температура виробів, що стерилізуються - 60 °C • Тривалість циклу
обробки - 15-45 хв.
Переваги
• висока ефективність і швидкість стерилізації,
• універсальність методів по відношенню до видів мікроорганізмів, що знищуються, і
стерилізованих предметів, що стерилізуються,
• екологічна безпека тощо.
Низькотемпературна плазма являє собою частково іонізований газ, температура іонного та нейтрального
компонентів якого наближена до кімнатних температур.
Як плазмоутворювачі використовуються гази О2, Н2, Ar, He, H2O2, CH2O, C2H4O та інші, а також різноманітні
суміші газів. Механізми впливу плазми на мікроорганізми можуть бути такі: руйнівний для хімічних зв’язків вплив
високоенергетичних електронів, іонів, нейтральних часток; радіаційний вплив УФ та інших видів (рентгенівське, ВЧ,
НВЧ) випромінювання; хімічний вплив радикалів із плазми.

25. Хімічні методи дезинфекції і стерилізації медичних виробів. Агенти, що використовуються для хімічної
дезинфекції і стерилізації.
Хімічна стерилізація
• Газова («холодна»)
• Плазмова
• Хімічна стерилізація розчинами (пероксид водню, суміш пергідролю і мурашиної кислоти, біанол, гігасепт, аноліт)
Хімічні методи стерилізації (газовий, плазмовий і з застосуванням розчинів засобів) або низькотемпературні (за
t<100оС) – це методи, що застосовуються для стерилізації виробів з термолабільних матеріалів, вимагають наявності
відповідних хімічних агентів.
Газова стерилізація
Стерилізуючі агенти - окис етилену, бромистий метил, їх суміш (ОБ), формальдегід, озоно-повітряна суміш (тобто
хімічні сполуки, що володіють безумовною спороцидною дією).
Об'єкти: термолабільні медичні вироби (ендоскопи, діалізатори, катетери та інш.).
Плазмова стерилізація. Агент – пари водного розчину перекису водню і низькотемпературна плазмапризначена
для холодної стерилізації медичних інструментів, які містять термочутливі компоненти. Ці інструменти можуть також
мати місця, дифузія до яких ускладнена, а саме, внутрішні поверхні щілин або довгі вузькі трубки. Максимальна
температура виробів, що стерилізуються - 60 °C. Тривалість циклу обробки - 15-45 хв.
Перевага: відсутність токсичних відходів, здатна знищити спори протягом 3 хв.
Дезинфікуючі засоби не повинні мати корозійної активності, руйнувати і знебарвлювати тканини,
шпалери, ушкоджувати лаковані, поліровані, синтетичні поверхні і тому подібне, а також забруднювати довкілля.
Бажано, щоб, окрім основної антимікробної дії, засоби мали позитивні побічні властивості: миючу, таку, що
дезодорує, відбілюючу, чистячу, а також мали гомогенізуючу здатність при знезараженні біологічних виділень
(сечовина, гній та ін.) і залишків їжі.
Вітчизняні дезінфекційні засоби : хлорне вапно, спирт етиловий, діамантовий зелений.
Основні групи дезінфектатів
1. Спирти: етанол, пропанол, ізопропанол
2. Галоїди: хлорвмісні препарати, сполуки на основі брому, сполуки на основі йоду
3. Окисники: пероксид водню, калію перманганат
4. Гуанідини: Полісепт, Катасепт, Лізоформін
5. Альдегідвмісні: формальдегід, глутаровий альдегід, янтарний альдегід
6. Поверхнево-активні речовини: аламінол, саніфект, гермосепт, дегміцид, веліолен

26. Обладнання для стерилізації (стерилізатор паровий, стерилізатор повітряний, стерилізатор газовий та
ін.).
Стерилізатор паровий (автоклав): використовує насичений пар для знищення мікроорганізмів і бактерій на медичних
інструментах та обладнанні.
Стерилізатор повітряний: використовує гаряче повітря для стерилізації предметів, які не можуть бути піддані паровій
стерилізації.
Стерилізатор газовий: використовує газовий процес (зазвичай етиленоксид) для стерилізації об'єктів, які не можуть
бути оброблені паром або гарячим повітрям.
27. Установки для радіаційної стерилізації медичних інструментів, шовного матеріалу та фармацевтичних
препаратів з прискорювачем електронів та гама-променями. Плазмові стерилізатори.
Установки для радіаційної стерилізації використовуються для знищення мікробів та інших патогенних
мікроорганізмів на медичних інструментах, шовному матеріалі та фармацевтичних препаратах. Цей процес може
використовувати прискорювач електронів та гамма-промені для забезпечення ефективної стерилізації.
Плазмові стерилізатори - це ще один тип стерилізаційних пристроїв, які використовуються для знищення мікробів.
Вони використовують плазму, яка складається з іонів та електронів, для створення умов, які знищують мікроорганізми
на оброблюваних предметах.
28. Призначення гумових виробів та предметів догляду за хворими.
Призначення гумових виробів: 1. Хірургічні рукавички: Гумові або латексні рукавички є невід'ємною частиною
захисту медичного персоналу від інфекцій та контролю за інфекційними хворобами.
2. Шприци і катетери: Гумові деталі використовуються для виготовлення шприців, катетерів та інших медичних
інструментів. 3. Медичні трубки: Гумові трубки і шланги застосовуються для перекачування рідин, включаючи кров,
лікарські препарати та інші рідини. 4. Маски та дихальні апарати: Гумові маски і клапани використовуються для
подачі кисню та інших газів пацієнтам, особливо тим, хто потребує дихальної підтримки. 5. Клапани та прокладки:
Гумові клапани та прокладки використовуються в медичних пристроях, таких як серцеві і шлункові катетери.
6. Шини та стенти: Гумові матеріали можуть бути використані для виготовлення стентів і шин, які використовуються
для підтримки відкритих артерій або стінок судин. 7. Бальони для імплантації: Гумові бальони використовуються для
імплантації в тілі пацієнта та розширення певних структур, наприклад, артерій або судин.
8. Протези та ортези: Гумові матеріали використовуються для виготовлення протезів та ортезів для пацієнтів з
ампутаціями або порушеннями опорно-рухового апарату.
Предмети догляду за хворими: Бандажі грижові-це пов'язки, що застосовуються при зовнішніх грижах для
попередження виходження та утиску внутрішніх органів і зміцнення черевних стінок.
Бандажі для пахвинної грижі застосовують при зовнішніх грижах для попередження їх виходу з ураженням
внутрішніх органів і зміцнення черевної стінки. Зустрічаються односторонні та двосторонні. Відповідно до цього
розрізняють пружинні та безпружинні бандажі. Бандаж для пахвинної грижі односторонній для дорослих являє
собою пружну пов’язку, виготовлену у вигляді шкіряного пояса, на одному кінці якого прикріплена обшита замшею
пружна подушечка грушоподібної форми, заповнена тирсою. Вона має трикутну форму і своєю опуклою поверхнею
чинить постійний тиск на ділянку грижі. Випускають бандажі праві та ліві. Бандаж для пахвинної грижі
двосторонній має пружні подушечки на обох кінцях. За допомогою невеликого ремінця, розташованого на середині
зовнішньої поверхні пояса, вони можуть бути встановлені на потрібній відстані одна від одної і закріплені спереду
іншим ремінцем. Існують модифікації для дітей і дорослих. Бандаж пупковий являє собою замшевий пояс із плоским
круглим полотном посередині, який на кінцях має петлі; за допомогою шнурків його затягують ззаду. Виготовляють для
дітей і для дорослих.
Банки медичні Призначені для рефлекторного та тонізуючого впливу на внутрішні органи. Є товстостінні стаканчики
колбоподібної форми ємністю 45, 60, 75 і 90 мл, з гладкими, потовщеними і закругленими краями. Виготовляють із
термостійкого безбарвного скла. Для зазначеної мети використовують також банки з гумовим балоном (Біра), дія яких
вважається менш ефективним. При прийманні банок звертають увагу на цілість скла і стан краю банки, який повинен
бути бездоганно гладким і рівним.
Милиці дерев'яні розсувні (пахвові). Застосовуються для пересування та опори при захворюваннях ніг. Складається з
двох сполучних планок, скріплених зверху пахвом, який оббитий тканиною. Випускаються для дорослих та дітей, 1-го
та 2-го сорту. Напувач призначений для годування рідкою їжею лежачих хворих. Має форму чайника. Випускають
ємністю 250 мл, фарфорові та емальовані. Сечоприймачі випускають для жінок та чоловіків. Виробляють із
тонколистової сталі з емалевим покриттям або з товстого скла. Кола підкладні застосовують для захисту шкіри від
утворення пролежнів, що виникають внаслідок ішемії, викликаної тривалим безперервним механічним тиском, а також
їх лікуванні. Круги підкладні є кільцеподібною формою мішки, надувані повітрям і міцно укріпленим зовні вентилем
велосипедного зразка. Судна підкладні застосовують для догляду за тяжкохворими у домашніх та лікарняних умовах.
Судна відрізняються від гумових кіл довгастою формою та наявністю дна. Тазик ниркоподібний застосовується для
зберігання та подачі стерильних інструментів та матеріалів, для збирання різних рідин. Випускаються скляні та
емальовані (з тонколистової сталі цільноштампованими, двох розмірів 25 та 16 см).Медичні клейонки захищають від
забруднення постільні речі та меблі. Підкладну клейонку виготовляють із міцної бавовняної тканини (м'яза, міткаля) з
одно або двосторонньою аплікацією гумою. Підкладну клейонку на основі полімерних плівок виготовляють із
вініпласту. Різновид медичної клейонки – компресний пластикат. Його виготовляють з легшої тканини (батиста,
тонкого міткалю), покритої з одного боку гумою або полімером, а з іншого - смолистого протигнильного просочення.

29. Вироби з латексу: рукавички хірургічні та анатомічні, напальчники, ковпачки до медичних піпеток, соски
дитячі. Технічні вимоги. Умови зберігання.
Хірургічні рукавички призначені для асептичного проведення операцій, а також для ручного обстеження інфікованих
органів і тканин людини. Вони повинні бути насамперед водонепроникними, не заважати рухам кистей і не порушувати
тактильної чутливості пальців. Хірургічні рукавички відрізняються від діагностичних подовженою манжетою (загальна
довжина виробу досягає 28 см), більш високою тактильною чутливістю, наявністю текстурованих ділянок для міцного
захоплення інструментів. Великі розміри рукавичок вважаються чоловічими, малі — жіночими.
Рукавички анатомічні застосовують при патологоанатомічних розтинах та інших анатомічних роботах із метою
захисту рук лікаря. У зв’язку з цим до них висувають вимоги підвищеної міцності й непроникності. Відрізняються від
хірургічних більшою товщиною стінок (близько 0,5 мм), формою (існують «ліві» і «праві») і випускаються трьох
номерів (№ 6–9). Рукавички повинні бути: - без швів; - еластичними; - міцними; - витримувати терилізацію. Якість
рукавичок перевіряють після п’ятикратного кип’ятіння у воді по 15 хв. з перервою в 1 годину, при вивертанні
рукавички на інший бік. Цілісність перевіряють шляхом надування рукавички повітрям і зануренням у воду. При цьому
не повинні виділятися повітря. Хірургічні рукавички готують безшовним методом. Гарантійний термін зберігання – 12
міс
 Напальчники медичні латексні призначені для захисту та ізоляції пальців рук. Напальчники можуть застосовуватися
не менше трьох разів. Краї напальчників загорнені в віночок. Технічні характеристики: • напальчник медичний
виготовлений із натурального латексу або латексно-гумової композиції, дозволеної для використання відповідно до
діючої нормативної документації; • безпечні в експлуатації для здоров’я людини; • стійкі до багаторазової дезінфекції,
передстерилізаційного очищення і стерилізації. Виготовляють три номери напальчників довжиною 63, 70 і 77 мм і
розмірами півпериметру 24, 26 і 28 мм; товщина стінки — 0,2–0,3 мм. Упаковують у герметичні поліетиленові пакети
по 10 штук. Гарантійний термін зберігання визначається виробником.
Гумові ковпачки до медичних піпеток призначені для надягання на скляні піпетки. Мають внутрішній діаметр 5 мм
та довжину 40–50 мм при товщині стінки 1,5–2 мм. Ковпачки не повинні мати липку внутрішню поверхню.
Соски - являють собою ковпачки з еластичного матеріалу (силіконової або латексної гуми) . Розрізняють соски
для вигодовування (молочні) і соски-пустушки - невеликі соски без отвору, прикріплені до пластмасового диска з
кільцем, що не дозволяє дитині втягнути всю соску в рот. Матеріали, що застосовуються для виготовлення сосків,
повинні бути хімічно стабільними і не виділяти в слину, воду або харчові продукти хімічні речовини, зберігати
початкові фізичні властивості при застосуванні та кип'ятінні. Соска повинна бути стійкою до дії харчових продуктів
і не змінювати їх органолептичні властивості. Всім цим вимогам задовольняють соски із силіконової гуми. Соски з
латексної гуми не такі довговічні і мають характерний для латексу присмак. Соски випускаються для дітей віком від 0
до 6, від 6 до 12 та від 12 до 24 міс.
Метод мочання (методом вмочування ) застосовують для отримання таких безшовних виробів, як рукавички хірургічні
і анатомічні, напальчники, соски.

30. Товарознавчий аналіз індивідуальних аптечок.

Склад індивідуальної аптечки група №3
Турнікет CAT
Гемостатик Celox Gauze
Бандаж Ізраїльський розмір 4”
Назофарингіальна трубка
Лубрикант.
Окклюзивна пов`язка HALO
Декомпресійна голка
Індивідуальний комплект
Диклофенак натрія 75 мг.
Парацетамол 500 мг.
Цефтриаксон 500 мг.
цей засіб зупинення крові можна
використовувати під вогнем (у червоній зоні).
Цим засобом тампонують відкриті рани,
зупиняють кровотечі
Підтримуюча пов’язка
Для вставляння в трахею при відсутності дихання
Знеболюючий засіб
Для поранень в області грудей. У комплекті
зазвичай є дві пов`язки — на вхідний і вихідний
отвори
Для виведення повітря з грудної клітки,яке
потрапило не в легені.
таблеток, приймається відразу після поранення,як
протизапальне, антибіотик, знеболююче.

Протиопікова гідрогелева пов`язка Для знеболення опіків

Гумові одноразові медичні рукавички
Тактичні ножниці
Пластир гіпоалергенний на нетканій основі
Перманентний чорний маркер
Карта огляду пацієнта
Для здійснення маніпуляцій
Для розрізання одягу та лейкопластиру
Закривання ран
Для нанесення записів про час накладання
турнікета, введених препаратів
Записують всі дії, здійснені стосовно пораненого
до момента його доправлення у госпіталь

31. Предмети догляду за хворими. Паковання, марковання, зберігання та транспортування гумових виробів. Їх
дезинфекція та стерилізація.
Бандажі грижові-це пов'язки, що застосовуються при зовнішніх грижах для попередження виходження та утиску
внутрішніх органів і зміцнення черевних стінок. Бандаж для пахової грижі односторонній для дорослих. Є пружною
сталевою пов'язкою, виготовленою у вигляді шкіряного пояса, на одному кінці якої утримується обшита замшею
грушоподібної форми пружна подушечка, заповнена тирсою.
Випускають бандажі односторонні (праві та ліві) та двосторонні. Бандаж для пахової грижі двосторонній. Має пелоти
(подушечки) на обох кінцях.
За допомогою невеликого ремінця, розташованого на середині зовнішньої поверхні пояса, пелоти можуть бути
встановлені на потрібній відстані один від одного і закріплені попереду іншим ремінцем. Бандажі виготовляють для
дорослих та для дітей.
Бандаж пупковий. Це замшевий пояс з круглим плоским пелотом посередині, має на кінцях петлі і за допомогою
шнурків затягується ззаду. Виготовляються для дітей та дорослих.
Банки медичні
1. Призначені для рефлекторного та тонізуючого впливу на внутрішні органи. Є товстостінні стаканчики
колбоподібної форми ємністю 45, 60, 75 і 90 мл, з гладкими, потовщеними і закругленими краями. Виготовляють із
термостійкого безбарвного скла.
2. Для зазначеної мети використовують також банки з гумовим балоном (Біра), дія яких вважається менш ефективним.
При прийманні банок звертають увагу на цілість скла і стан краю банки, який повинен бути бездоганно гладким і
рівним.
Милиці дерев'яні розсувні (пахвові). Застосовуються для пересування та опори при захворюваннях ніг. Складається з
двох сполучних планок, скріплених зверху пахвом, який оббитий тканиною. Випускаються для дорослих та дітей, 1-го
та 2-го сорту.
Напувач призначений для годування рідкою їжею лежачих хворих. Має форму чайника. Випускають
ємністю 250 мл, фарфорові та емальовані.
Сечоприймачі випускають для жінок та чоловіків. Виробляють із тонколистової сталі з емалевим покриттям або з
товстого скла.

Кола підкладні застосовують для захисту шкіри від утворення пролежнів, що виникають внаслідок ішемії,
викликаної тривалим безперервним механічним тиском, а також їх лікуванні. Круги підкладні є кільцеподібною
формою мішки, надувані повітрям і міцно укріпленим зовні вентилем велосипедного зразка.
Судна підкладні застосовують для догляду за тяжкохворими у домашніх та лікарняних умовах. Судна відрізняються
від гумових кіл довгастою формою та наявністю дна.
Тазик ниркоподібний застосовується для зберігання та подачі стерильних інструментів та матеріалів, для збирання
різних рідин. Випускаються скляні та емальовані (з тонколистової сталі цільноштампованими, двох розмірів 25 та 16
см).
Медичні клейонки захищають від забруднення постільні речі та меблі. Підкладну клейонку виготовляють із міцної
бавовняної тканини (м'яза, міткаля) з одно або двосторонньою аплікацією гумою. Підкладну клейонку на основі
полімерних плівок виготовляють із вініпласту. Різновид медичної клейонки – компресний пластикат. Його
виготовляють з легшої тканини (батиста, тонкого міткалю), покритої з одного боку гумою або полімером, а з іншого -
смолистого протигнильного просочення.
При зберіганні гумових виробів необхідно дотримуватись наступних правил:
• обмежити доступ кисню у приміщення, не провітрювати його і максимально заповнити виробами. Уповільнити
окислення можна також шляхом насичення повітря вуглекислотою і аміаком, для чого у шафи та ящики, де лежать
гумові вироби, поміщують мішечки з вуглекислим амонієм з розрахунку 5 г на 1 дм3 повітря.
• захистити гумові вироби від прямої дії сонячного світла, шляхом затемнення приміщення;
• забезпечити підтримування постійної температури в межах 8-12 ̊С і вологості 50- 60%.
Таким чином, кращим приміщенням для зберігання гумових виробів є підвальне приміщення, повітря в якому можна
зволожити розбризкуючи воду або зберігаючи її у відкритій тарі. Підлогу на складі потрібно робити з плиток або
асфальту, але не земляну.
Гумові вироби необхідно зберігати на відстані не менше 5 м від опалювальних приладів і не більше 1м від батарей.
При зберіганні гумові вироби не можна перегинати, стискати і взагалі піддавати будь-якій деформації. В приміщенні
повинні бути відсутні кислоти, органічні розчинники, масла та ін.
Маркування гумових виробів. На кожному гумовому виробі відтиском від прес-форми або фарбою, яка не змивається,
нанесені товарний знак заводу-виробника, сорт, розмір, номер виробу і дата виготовлення. На ярлику коробки, в якій
вони запаковані, крім того, вказано найменування виробу, кількість і вагу виробів у коробці, номер пакувальника і
номер ДСТ або ТУ.
Стерилізація і дезінфекція. Такі гумові вироби, як рукавички, катетери, зонди, наконечники в медичних установах
повинні підлягати стерилізації або дезінфекції, яка здійснюється кип’ятінням в стерилізаторі протягом 15 хв. Після
остигання кип’ятіння повторюють ще двічі.
Стерилізацію здійснюють також зберіганням гумових виробів в 5% карболовій воді з гліцерином.
Після використання гумові вироби необхідно тут же промити теплою водою.

32. Перев’язувальні матеріали їх призначення. Види перев’язувального матеріалу: вата медична гігроскопічна
(очна, гігієнічна, хірургічна), компресна, марля, алігнін. Основні види сировини для отримання
перев’язувального матеріалу і вимоги до неї.
Основними перев’язувальними матеріалами, якими найчастіше користуються споживачі, є вата і марля. Медична вата
буває гігроскопічною і компресною. Медична компресна вата має кремовий колір, погано вбирає воду,
застосовується для зігрівальних компресів, при накладенні шин і має хороші теплоізоляційні властивості та
пружність. За фізико-механічними показниками вона пови- нна відповідати таким вимогам: вологість — не більше
9%, гнучкість — не менше 72%, об’ємна маса — не більше 21 кг/м3. Компресну вату фасують у пакети по 50, 100, 250
і 500 г або пакують у кіпи по 40 або 50 кг. Медична гігроскопічна вата застосовується для перев’язок. Вона повинна
бути знежиреною, вибіленою, проми- тою (до отримання нейтральної реакції), добре прочесаною, збе- рігати зв’язок
між волокнами і легко розшаровуватися на па- ралельні шари довільної товщини. За призначенням виділяють такі
товарні види гігроскопічної вати: очна, хірургічна і гігі- єнічна. Очна і гігієнічна виробляється з бавовняного волокна,
хірургічна — з бавовняного або суміші бавовняного з віскозним штапельним волокном (до 30%).
Алігнін (лігнін) — матеріал, який отримують із деревини при виробництві целюлози. Його можна віднести до
замінників вати.
Алігнін виробляється двох марок:
• А — перев’язувальний матеріал, найчастіше в поєднанні з ватою;
• Б — для пакування лікарських засобів і медичних ін- струментів.
Володіє вищими, ніж у марлі, всмоктувальними властивос- тями, але не набув значного поширення через малу
міцність та еластичність.
Марля медична (від фр. marlii — серпанок) — сіткоподібна тканина, призначена для виготовлення перев’язувальних
засо- бів. Випускається двох сортів: вибілена гігроскопічна і сурова. Марля кожного із цих сортів буває двох видів —
бавовняна і змішана (із додаванням віскозного волокна — бавовна навпіл з віскозою або 70% бавовни і 30% віскози).
З 1 січня 2011 мар- ля повинна відповідати вимогам ДСТУ EN 14079:2009 «Марля медична бавовняна та бавовняно-
віскозна. Вимоги та методи випробування (EN 14079:2003, ІDT)».
Марля повинна намокати протягом 10 с (тоне у воді). Міц- ність бавовняної марлі приблизно на 25% вища, ніж марлі з
домішками віскози. Марля з домішками віскози має підви- щену вологоємність, високу здатність до поглинання
тканин- ного ексудату і крові, але гірше утримує лікарські речовини, ніж бавовняна марля. Капілярність обох видів
марлі висока і становить не менше 10–12 см/год.
Марлю випускають у шматках і в рулонах. Сурова мар- ля виготовляється шириною 74–98,5 см і довжиною не менше
200 м у шматку і від 5000 до 8000 м — в рулоні. Вибілену мар- лю, призначену для виготовлення бинтів, випускають
шири- ною від 69 до 91,5 см, довжиною — не менше 100 м у шматку і від 800 до 1300 м в рулоні. Допускається
виготовляти шматки марлі 10 м і менше.
ВИХІДНОЮ СИРОВИНОЮ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ПЕРЕВ'ЯЗУВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ І ПЕРЕВ'ЯЗУВАЛЬНИХ
ЗАСОБІВ
-бавовна, деревина та синтетичні матеріали; з волокна бавовни виготовляють вату, марлю та марлеві бинти;
з деревини — паперову та віскозну пряжу, алігнін;
з синтетичних матеріалів — спеціальні перев'язувальні засоби.

До перев'язувальних матеріалів та перев'язувальних засобів ставлять такі загальні вимоги.

Вони повинні бути:
м'якими, але не сипкими;
володіти достатньо доброю гігроскопічністю;
володіти доброю капілярністю та змочуваністю;
мати нейтральну реакцію і бути нейтральними по відношенню до організму;
мати певний процент вологості;
надійно стерилізуватись одним із способів стерилізації, суттєво не змінюючи своїх властивостей.

33. Готові перев’язувальні засоби: бинти медичні неткані нестерильні та стерильні, віскоза гемостатична,
каноксицел, квадрати липкі, лейкопластирі бактерицидні, плівки липкі операційні та ін. Проведення
товарознавчого аналізу (визначення товарного виду, оцінка якості).
Пов’язки асептичні подібні до перев’язувального пакету, містять перев’язувальний матеріал, який захищає
пошкоджені тканини від інфікування.
Велика асептична пов’язка має одну або дві ватно- марлеві подушечки розміром 23 х 33 см, один марлевий бинт 7 м х
14 см і одну безпечну шпильку. Мала асептична пов’язка має подушечки розміром 14 х16 см і бинт 5 м х 10 см.
Антисептиком не просочуються.
Серветки марлеві – шматки марлі прямокутної форми, складені в 2 або 4 шари. Їх краї загорнуті всередину, щоб нитки
не попадали до рани. Серветки бувають двох розмірів: великі – 29 х 45 см ( стерильні по 10 штук у пачці, а
нестерильні по 100 штук); малі – 14 х 16 см (стерильні по 40 штук у пачці, нестерильні по 100 або 200 штук). Пакують
серветки в пергаментний папір.

Марлеві кульки випускають стерильними (16 х 14 см) в розгорнутому вигляді або складеними (7 х 4 см ). Стерильні
кульки випускають по 40 штук у пачці, нестерильні – по 200 штук.
Віскоза гемостатична - віскозний трикотажний матеріал, оброблений окислами азоту. Має кровозупинну дію,
припиняє кровотечу з органів і тканин при місцевому застосуванні протягом 1- 5 хв. Найбільш ефективна при
паренхиматозних кровотечах. Швидко розсмоктується. Випускається у вигляді стерильних серветок або полосок
розмірами 4 х5; 5 х 10; 5 х 25; 10 х 20 см в герметично закупореній тарі.

Лейкопластири застосовують для накладання на невеликі рани. Бувають звичайні лейкопластири і бактерицидні .
Звичайні випускають розмірами 1 х 500; 2 х 500; 4 х 500; 5 х 500:6х500;4х10;6 х10см.
Бактерицидні – 2,5 х 7,2; 3,8 х 3,8; 4 х 10; 6 х 10 см. Квадрати липкі –10 х 10; 12 х 12 см.
Плівки липкі операційні полімерні ЛПО-1, ЛПО-2, ЛПО-3.
При опіках застосовують: плівки полівінілспиртові “Вінілплан” розмірами 290 х 200, 290 х 400 мм; пов’язки опікові з
нетканного мерсеризованого полотна:великі, які мають подушечку розміром 65 х43 см з надстроченим марлевим
бинтом, внутрішню та зовнішню оболонку і бандероль; пов’язки первинні опікові з нетканного мерсеризованого поло
тна, які мають подушечку розміром 40 х65 см, що прив’язується; пов’язки медичні з клеєного перев’язувального
матеріалу – великі, середні та малі; складаються з подушечки 70 х 40 см з 8 підв’язками; 50 х 30 см з 6 підв’язками; 30
х 20 см з 4 підв’язками, а також з внутрішньої та зовнішньої оболонки і бандеролі

34. Визначення функціональних властивостей перев’язувального матеріалу (поглинальної властивості,

капілярності, змочуваності).
Поглинальність — це властивість матеріалу поглинати та утримувати рідину (кров, воду, розчини) на своїй
поверхні або всередині структури. У медичних перев'язках поглинальність є важливою для швидкого та ефективного
відведення ексудату (рідина, яка виділяється з ран).
Капілярність — це здатність матеріалу передавати рідину вздовж своїх волокон чи пор, утворюючи таким чином
капілярні шляхи для рідини. Капілярність може бути важливою для ефективного розподілу рідини і вологи по
поверхні матеріалу, що поліпшує процеси загоєння ран та попереджає інфекції.
Змочуваність — це здатність матеріалу з легкістю вбирати рідину або змочуватися нею. Змочуваність важлива для
того, щоб матеріал легко прилягав до рани та забезпечував максимальний контакт з травмованою областю.
35. Умови зберігання перев’язувальних матеріалів і готових перев’язувальних засобів. Паковання, марковання,
транспортування та зберігання перев’язувальних засобів.
Зберігання. Перев'язувальні матеріали та засоби зберігають в сухому провітрюваному приміщенні в шафах, ящиках,
на стелажах, пофарбованих зсередини світлою олійною фарбою і піддонах, які повинні міститися в чистоті. Шафи, де
знаходяться перев'язочні матеріали, періодично протирають 0,2% розчином хлораміну або хлорного вапна.
Стерильний перев'язувальний матеріал (бинти, марлеві серветки, вата) зберігають в заводській упаковці.
Забороняється його зберігання в первинної розкритої упаковці. Нестерильний перев'язувальний матеріал зберігають
упакованим в щільний папір або в тюках (мішках) на стелажах або піддонах. Стерильні матеріали слід зберігати в
приміщенні, в якому температура коливається не надто різко, щоб упаковка не «дихала» при перепадах температури.
Термін зберігання стерильного перев'язувального матеріалу - 5 років.
Маркування. На кожній упаковці незмивною фарбою наноситься: емблема Червоного Хреста, найменування
підприємства-виробника та його адресу, найменування вироби, маса (г) або розміри (см), стерильне або нестерильні
виріб, дата виготовлення (квартал, рік), спосіб розтину і дата стерилізації (для стерильних виробів), штрих-код,
реєстраційний номер, позначення стандарту або технічних умов.

36. Дезинфекційні засоби. Асортимент. Форма випуску. Паковання, марковання, транспортування і зберігання
дезинфекційних засобів.
1. Засоби м’якої дезінфекціі (застосовують для дезінфекції шкіри, хірургічних інструментів, незначно забрудненої
білизни).
2. Засоби потужної дезінфекціі (для оброблення дуже забруднених матеріалів, вуличного взуття, меблів, туалетів,
предметів догляду за хворими).
3. Засоби для хімічної дезінфекції повітря закритих приміщень, поверхні меблів, апаратури, освітлювальних
приладів.
Ассортимент: Хлорне вапно, розчин йоду спиртовий, розчин Люголя, спирт етиловий 70 і 96%, діамантовий
зелений, формальдегід, ртуті дихлорид, хлорамін Б.
Паковання. Дезінфекційні засоби масою 20-30 кг упаковують в поліетиленові або паперові мішки з
поліетиленовою прокладкою; від 200 г до 10 кг – в поліетиленові пакети, банки, спеціальні посудини з
антикорозійним покриттям. Ємкості закривають герметично пробками, парафінують, обертають
полівінілхлоридною плівкою. Для дрібної споживчої тари використовують поліетиленові пакети, полімерні та
скляні флакони і банки, аерозольні балони, туби.
Маркування. На тарі і пакованні із деззасобами мають бути такі написи:
— найменування заводу-виготовлювача і товарний знак;
— найменування продукту і його сорт;
— номер партії і тарного місця;
— дата виготовлення;
— маса брутто і нетто;
— зазначення НТД.
При необхідності додають попереджувальні написи: «Небезпечно — окиснювач», «Бережись опіку», «їдка
речовина», «Отрута», «Хлор», «Берегти від вогню».
Зберігання. Дезінфекційні засоби рекомендовано зберігати в герметичній упаковці, в сухому, прохолодному,
захищеному від світла місці, ізольовано, подалі від зберігання пластмасових, гумових, металевих виробів, від
приміщення для отримання дистильованої води. Не допускається контакт з органічними продуктами і передача
дезінфекційних засобів та приманок на їх основі стороннім особам. Зберігати в щільно закритій упаковці виробника у
приміщеннях, які добре провітрюються, захищених від дії прямих сонячних променів, місця які не доступні для дітей.
Транспортування. Транспортування здійснюється будь-яким видом закритого транспорту відповідно до вимог НТД
на конкретний продукт, у заводській упаковці, в умовах, що забезпечують збереження засобу та упаковки. Тара
повинна забезпечувати запобігання втрати (витоку) дезінфекційних засобів при транспортуванні у всіх кліматичних
зонах та з урахуванням навантажень, що виникають при перевезенні. На тару повинні бути нанесені
попереджувальні знаки, відповідно до класу небезпеки вантажу.
37. Зберігання п’явок медичних і догляд за ними.
 1) Приміщення для зберігання медичних п’явок повинно бути природного освітлення або ж напів затемненим,
без попадання прямих сонячних променів. Не допускається різких коливань температури, так як це викликає
загибель п’явок.
2) Тримати п’явки в аптеці необхідно в широкогорлих скляних посудинах з розрахунку не більше чим 50-100
особин в 3л тарі.
3) Для попередження розповзання п’явок посуд покривають щільною бязевою серветкою та туго обв’язують
шпагатом або резинкою, або ж закривають тару капроновою кришкою, попередньо зробивши отвори у ній
задля того аби п’явка не задихнулась.
4) Медичні п’явки зберігаються в прохолодному місці при температурі від +2- +20 ºС, можуть зберігатися в
холодильнику, але без різких запахів ліків.
5) Вода для вмісту п’явок повинна бути чистою, вільною від хлору, перекисних сполук, солей важких металів,
механічних забруднень, мати кімнатну температуру. Воду в посуді необхідно змінювати 1 раз в 3 – 4 дні. При
озеленінні води та збільшенні продуктів життєдіяльності п’явок у жарку погоду воду слід міняти 1 – 2 рази на
день.
6) Для оберігання п'явок від хвороб потрібно слідкувати за тим, щоби у посудині не було мертвих особин п'явки,
а також хворих, які рухаються мляво або згортаються у клубок, їх потрібно відділити від здорових і помістити
в іншу посудину на карантин, бо одна хвора може заразити всіх інших п'явок в посудині.

38. Мінеральні води. Класифікація. Вимоги, що пред’являються до мінеральних вод. Паковання, марковання,
транспортування і зберігання мінеральних вод. Правила приймання мінеральних вод. Визначення
органолептичних показників.
Мінеральні води є природними джерелами води, які мають підвищений вміст мінеральних солей або газів. Ці води
мають специфічний хімічний склад і корисні властивості для здоров'я людини. Класифікація мінеральних вод
базується на їхньому хімічному складі та медичному призначенні. Вони поділяються на кілька типів залежно від
їхніх хімічних властивостей, включаючи магнієво-кальцієві, сульфатні, гідрокарбонатні, хлоридні та інші.
Вимоги, що пред'являються до мінеральних вод, включають дотримання стандартів якості, які встановлені
відповідними органами у країні виробника. Ці вимоги включають в себе чистоту води, безпеку споживання, вміст
мінеральних речовин та інші параметри, що забезпечують їхню якість.
Пакування, маркування, транспортування і зберігання мінеральних вод також підлягають спеціальним вимогам.
Мінеральні води зазвичай фасують у пластикові або скляні пляшки, які мають бути герметично запечатаними, щоб
уникнути забруднення або випаровування води. Маркування повинно містити повну інформацію про склад води, дату
виробництва, термін придатності, інструкції щодо зберігання тощо. Транспортування повинно здійснюватися з
дотриманням правил гігієни та умов, які забезпечать відсутність пошкоджень у тарі. Зберігання мінеральних вод
також має проводитися при певних температурних умовах для збереження їхньої якості.
Правила приймання мінеральних вод включають дотримання рекомендованої дози та режиму прийому, який може
бути визначений лікарем або спеціалістом у сфері діетології чи медицини.
Органолептичні показники мінеральних вод визначаються за їхнім смаком, запахом, кольором та іншими
властивостями, які можуть бути помітними або відчутними під час споживання. Ці показники можуть бути
важливими для визначення якості води та її придатності для споживання.

39. Реактиви, які використовуються в аптечній контрольно-аналітичній службі. Асортимент хімічних

реактивів. Вимоги до їх якості. Паковання, марковання, транспортування і зберігання хімічних реактивів.
Аптечна контрольно-аналітична служба використовує широкий спектр хімічних реактивів для виконання аналізів, які
допомагають перевіряти якість лікарських засобів та визначати їхні хімічні властивості. Деякі з основних хімічних
реактивів, які використовуються в аптечній контрольно-аналітичній службі, включають такі речовини, як індикатори,
розчинники, кислоти, луги, буферні розчини, реагенти для визначення конкретних хімічних сполук тощо.
Вимоги до якості хімічних реактивів мають бути відповідними медичним стандартам та нормативам якості. Ці
вимоги можуть включати дотримання чистоти реактивів, їхньої стабільності, точності та відтворюваності результатів,
а також відсутності домішок, які можуть впливати на результати аналізу.
Пакування хімічних реактивів має бути відповідною їхній хімічній природі та має забезпечувати захист від
зовнішніх факторів, таких як світло, волога, температура тощо. Маркування повинно містити повну інформацію про
склад реактиву, його властивості, дату виробництва, термін придатності, застереження щодо безпеки та інші важливі
дані. Транспортування хімічних реактивів також має проводитися з дотриманням правил безпеки та умов, які
запобігають пошкодженням та витіканню речовини. Зберігання хімічних реактивів має відбуватися при специфічних
температурних умовах та в умовах, що виключають можливість взаємодії з іншими речовинами або забруднення.
40. Пристрої та таблиці для дослідження гостроти зору. Прилади для визначення рефракції ока. Прилади та
апарати для дослідження зорових функцій. Пристрої для огляду та дослідження ока.
Дослідження гостроти зору є важливою процедурою для визначення здатності очей розрізняти дрібні деталі та
розташовувати об'єкти в просторі. Для цього використовуються спеціальні прилади та таблиці, які допомагають
офтальмологам та оптикам визначити рівень гостроти зору пацієнтів. Такі прилади включають таблиці Snellen,
таблиці Ширмера, таблиці градації для визначення ступеня близькозорості чи далекозорості.
Для визначення рефракції ока застосовуються спеціальні прилади, такі як авторефрактометри, форооптометри,
рефрактометри та інші оптичні прилади. Ці прилади дозволяють оцінити аномалії рефракції ока, такі як міопія,
гіперметропія, астигматизм, пресбіопія та інші.
Для дослідження зорових функцій використовуються спеціальні прилади, які дозволяють виміряти такі параметри,
як поля зору, колірний зір, рухомість очей тощо. Серед таких приладів можна виділити офтальмоскопи, периметри,
фліоресцеїнтові лампи та інші спеціалізовані пристрої.
Для огляду та дослідження ока використовуються офтальмоскопи, біомікроскопи, тонометри для вимірювання
внутрішньоокулярного тиску, аберрометри для вимірювання аберацій ока, лампи щілинного дослідження для
детального вивчення структур ока, та інші спеціалізовані пристрої.

41. Окулярні лінзи: призначення, класифікація (за характером оптичної дії, за числом оптичних зон корекції
аметропії зору, за призначенням). Лінзи для корекції аномалій рефракції ока (міопії, гіперметропії,
астигматизму). Лінзи при пресбіопії та аномаліях конвергенції (косоокості).
Окулярні лінзи є оптичними пристроями, які використовуються для корекції різних аномалій зору, таких як міопія,
гіперметропія, астигматизм, пресбіопія та інші. Вони можуть бути виготовлені з різних матеріалів, таких як органічне
скло, полікарбонат, пластик, а також можуть мати різні характеристики в залежності від типу аметропії.
1. Класифікація окулярних лінз за характером оптичної дії включає:
 Збільшуючі лінзи
 Зменшуючі лінзи
 Прямі лінзи
 Роздільні лінзи
 Коригуючі лінзи
2. Класифікація за числом оптичних зон корекції аметропії зору включає:
 Однофокусні лінзи
 Біфокальні лінзи
 Трифокальні лінзи
 Прогресивні (мультифокальні) лінзи
3. Класифікація за призначенням включає:
 Корекційні лінзи для нормалізації зору
 Профілактичні лінзи для захисту очей від шкідливого впливу зовнішніх факторів
 Терапевтичні лінзи для лікування аномалій зору та офтальмологічних захворювань
Лінзи для корекції аномалій рефракції ока включають спеціально розроблені лінзи для міопії, гіперметропії та
астигматизму. Для міопії використовуються розсіюючі (мінусові) лінзи, для гіперметропії - збільшуючі (плюсові)
лінзи, а для астигматизму - спеціальні торичні лінзи.
Лінзи для пресбіопії та аномалій конвергенції включають прогресивні лінзи, які дозволяють коригувати проблеми
близькозорості, а також спеціальні лінзи для випадків неправильного зближення очей (косоокість), які допомагають
підтримувати правильну орієнтацію зору та поліпшують якість зору.

42. Технічні вимоги до окулярних лінз, марковання, паковання, транспортування, зберігання. Методи
визначення виду, знаку та оптичної сили лінзи.
Технічні вимоги до окулярних лінз:
• подряпини шириною до 0,006 мм і цятки діаметром до 0,05 мм допускаються, якщо їх сумарна площа на
обмеженій ділянці діаметром 5 мм не перевищує 0,1 мм;
• кількість бульбашок, цяток та інших чужорідних включень, допустима тільки при відстані між ними більше
5 мм. На центральній зоні лінзи допускається бульбашки діаметром 0.05-0.1 і не більше 1-2 шт. На крайовій зоні –
діаметром 0.1-0.2 і не більше 2-3 шт.

Пакування:
Кожна лінза укладається в індивідуальний паперовий конверт або в поліетиленову плівку, а потім лінзи
пакують в картонні коробки. У групову тару (коробку) повинні вкладатися лінзи у кількості, кратній 10, одного типу, з
однаковими основними параметрами та діаметрами.Середній термін зберігання лінз із неорганічного скла - до 15
років, а з полімерного матеріалу - до 5 років.
Транспортування:
Транспортують лінзи у транспортних ящиках у відповідності до ГОСТ 14192. На кожному транспортному
ящику повинен бути нанесений напис: «Крихке. Обережно», «Вверх», «Берегти від вологи».
Ящики з лінзами транспортують усіма видами транспорту в критих транспортних засобах відповідно до
правил перевезення вантажів, що діють на транспорті даного виду.

Маркування:
На кожній лінзі повинен бути відмічений оптичний центр (чорна точка, що легко змивається) і наклеєна
етикетка з указанням +/– і величини рефракції; на кожному склі — етикетка з позначенням величини рефракцій зон
для далечини і близу. Указується група лінзи (І або ІІ), позначення стандарту.
 На пакувальному конверті кожної лінзи, поліетиленовому пакованні або етикетці, яка вкладається у
поліетиленове паковання, мають бути вказані: • товарний знак заводу-виробника; • напис «Лінза окулярна П»; •
номінальні значення діаметрів; • номінальні значення основних параметрів; • позначення типу та виконання лінзи; •
позначення стандарту.
На кожне групове паковання повинна бути наклеєна етикетка завода-виробника з додатковим указанням
кількості лінз, дати пакування

Визначення оптичної сили лінзи:

Існує багато методів визначення оптичної сили лінзи. Умовно ці методи можна розділити на два способи:
• Аналітичні методи (Для проведення вимірів, з однієї сторони оптичної лави за освітлювачем розміщують
предмет, а з іншої сторони оптичної лави встановлюють рейтер з екраном. Між екраном та предметом розміщують
досліджувану лінзу. Переміщуючи лінзу вздовж оптичної лави, отримують чітке зображення предмета. Після цього
вимірюють відстань від предмета до лінзи та відстань від лінзи до зображення)
• Методи визначення оптичної сили за допомогою спеціальних приладів ( викор. прилад - діоптриметр –
найпоширеніший і найпростіший інструмент для вимірювання оптичної сили лінзи)

43. Оправи окулярні: призначення, класифікація (за формою ободків, за матеріалами, за видом завушників),
технічні вимоги. Захисні окуляри: призначення, класифікація, технічні вимоги до скла та оправ.
Оправи окулярні призначені для закріплення в них лінз і правильної їх фіксації перед очима.
Оправи класифікують залежно від форми обідків (симетричні і несиметричні; матеріалу виготовлення
(пластмасові, металеві, комбіновані), виду завушників (з жорсткими або з еластичними завушниками) за статевою
приналежністю (чоловічі, жіночі, універсальні, дитячі); за дизайном (класичні, «ретро», авангардні, дизайнерські,
універсальні, театральні); за призначенням (ділові, іміджеві, спортивні).

Технічні вимоги:
Матеріали для виготовлення окулярних оправ, а також антикорозійні покриття повинні бути підібрані так,
щоб при користуванні окулярами вони не виявляли несприятливої дії на шкіру обличчя під впливом пари, нагрівання
або охолодження в межах ±45 о С.
Металеві частини оправ (обідки, шарніри, містки) виготовляють із нейзильберу або латуні й покривають
хромом, нікелем або золотом. Для того щоб оправа зручно лежала на переніссі, застосовують носові упори, нерухомі
та рухомі.
Оправи повинні бути добре відполіровані, не мати задирок і гострих кромок.
Рух завушників повинен бути плавним, без розхитування і заїдання, гвинти не повинні при цьому
відкручуватися; необхідно, щоб пластмасове облицювання щільно прилягало до металевих деталей оправи і міцно
утримувалося на них. Форми оправ зазнають постійних змін залежно від моди.

Захисні окуляри
можна розділити на два основні види: 1 для захисту від сонячних променів (світлозахисні) і 2 для захисту
очей від дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів (наприклад, пилу, твердих частинок, агресивних рідин).
Окуляри сонцезахисні призначені для носіння з метою оберігання очей від яскравих сонячних променів. Для
них застосовують спеціальні сонцезахисні або фотохромні лінзи. Вимоги до них аналогічні вимогам до коригувальних
окулярів. Крім захисних властивостей, такі окуляри повинні мати гарний зовнішній вигляд.
Захисні окуляри поділяються на
відкриті (В), закриті (З) і герметичні (Г).
Відкриті окуляри призначені для захисту спереду і з боків від сліпучої яскравості видимого випромінювання,
інфрачервоного випромінювання, радіохвиль і поєднання їх із твердими частинками.
Закриті окуляри прилягають до обличчя всім контуром корпусу і забезпечують захист не тільки з боків, але
ще і зверху та знизу.
Герметичні окуляри забезпечують ізоляцію від повітря робочої зони.
Також є окуляри для водіїв, спортивні, комп’ютерні, окуляри-тренажери.

44. Прилади для контроля засобів корекції зору (діоптриметр, центрископ). Технічні вимоги до
офтальмологічних приладів, паковання, транспортування.
Діоптриметр - прилад для вимірювання основних оптичних характеристик очкових лінз, таких як оптична сила,
виражена в діоптріях, визначення положення головних меридіанів астигматичного очкового скла, для визначення і
відмітки його оптичного центру. Залежно від способу управління, розрізняють механічні та електронні моделі
діоптриметрів.
Центрископ – прилад для якісної перевірки правильност положення оптичного центру коригувальної окулярної лінзи
відносно центру зіниці ока.
Технічні вимоги: прості у використанні, зроблені з нешкідливих матеріалів, мають легко очищатися від забруднень,
точність.
Пакування: Мають упаковуватися в захисну похирчасту плівку, коробку
Транспортування: має підтримуватися певна температура, вологість, тиск, транспортують в критих транспортних
засобах.

45. Контактні лінзи: класифікація, марковання, паковання, зберігання.

Конта́ ктні лі́нзи — невеликі лінзи, виготовлені з прозорих матеріалів, які надягаються безпосередньо на очі для
корекції зору чи як прикраси.

Класифікація
По режиму носіння:
- денного носіння (лінзи надягаються вранці і знімаються перед сном);
- продовженого носіння, від декількох днів до 1 місяця;
- безперервного носіння (без зняття на ніч);
- гнучкого носіння (лінзи носяться 1-2 дні не знімаючи);
- пролонгованого носіння (лінзи надягають на 7 днів і не знімаються на ніч).
По режиму заміни:
- щоденної заміни (одноденні, одноразові);
- частої планової заміни (через 1-2 тижні);
- планової заміни (через 1-3 місяці);
-традиційні (через 6 місяців і більше).
Залежно від матеріалу розрізняють такі контактні лінзи:
1) жорсткі: газопроникні та газонепроникні (рис. 197);
2) м’які: силікон-гідрогелеві та гідрогелеві контактні лінзи

Пакування
м’яких контактних лінз складається зверху закритого декількома шарами плівки, виробляється з поліетилену,
алюмінію, склеювальної речовини і поліпропілену.
Пакування добре загерметизоване і допускає мінімальне пропускання водяної пари крізь ламінований шар, що, у свою
чергу, забезпечує підвищення терміну експлуатації. У ньому лінза зберігає свій гідратований стан.
На кожному груповому пакованні контактних лінз мають бути такі позначення (рис. 203):
• D — оптична сила лінзи або кількість діоптрій, які прийнято називати «плюсами» і «мінусами»;
• BC — базова кривизна рогівки ока, індивідуальна величина, яка визначається під час огляду лікарем-
офтальмологом
за допомогою спеціального обладнання;
• DIA — діаметр лінзи, який може змінюватися залежно від моделі.
Марковання
на пакованні м’яких контактних лінз має містити такі основні елементи: 1 — товарний знак фірми-виробника; 2 —
назва контактної лінзи; 3 — матеріал лінзи; 4 — радіус кривизни (BC, BCR); 5 — діаметр лінзи (D, OAD); 6 —
оптична сила в діоптріях; 7 — вид стерилізації; 8 — склад контактної лінзи; 9 — номер партії; 10 — термін
придатності.

Зберігання
В основному термін придатності близько 2 років.
Аксесуари для окулярів і контактних лінз
Футляри для окулярів і оправ
- Пінцет для контактних лінз
- Контейнери для контактних лінз

46. Кисень медичний. Вимоги, які пред’являються до якості кисню медичного. Балони кисневі і кисневі подушки
(асортимент, марковання, технічні вимоги, зберігання).

КИСЕНЬ МЕДИЧНИЙ-безбарвний газ без запаху і смаку. Застосовується для вдихання при станах, що
супроводжуються кисневою недостатністю: захворюваннях дихальних шляхів, серцево-судинної системи, хірургічних
операціях, отруєннях окисом вуглецю, синильною кислотою, хлором, фосгеном та ін.
Вимоги, які пред'являються до якості медичного кисню:
 Чистота і чистота газу: Медичний кисень повинен бути абсолютно чистим і вільним від забруднень, таких
як бактерії, грибки, забруднюючі гази або хімічні речовини. Він також повинен бути вільним від вологи та
інших забруднюючих чинників.
 Вміст кисню: Медичний кисень повинен мати високий ступінь чистоти і вмісту кисню (зазвичай не менше
99,5% чистого кисню). Навіть невеликий вміст інших газів може бути шкідливим для пацієнтів.
 Підтвердження стандартів: Медичний кисень повинен відповідати встановленим стандартам та нормативам,
які регулюють виробництво та розповсюдження медичного газу. Це включає в себе стандарти, такі як US
Pharmacopeia (USP) або European Pharmacopeia.
  Пакування та маркування: Медичний кисень повинен бути належним чином упакованим та позначеним,
щоб забезпечити легке визначення його якості та походження. Медичні балони або резервуари повинні бути
забарвлені, мають маркування, інструкції та документацію.
 Безпека та стерильність: Медичний кисень повинен бути безпечним для використання і стерильним. Засоби
зберігання та транспортування повинні також відповідати вимогам щодо стерильності та безпеки.
 Підтримання якості та контроль якості: Постачальники медичного кисню повинні забезпечувати системи
контролю якості та регулярно перевіряти продукцію для впевненості у її якості та безпеці.

Вимоги до кисневих балонів

Балони з киснем можуть зберігатись як у спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі. В останньому
випадку вони повинні бути захищені від атмосферних опадів і прямих сонячних променів.
Складське зберігання в одному приміщенні балонів з киснем і горючими газами забороняється.
Балони з киснем, які встановлюються в приміщеннях, повинні знаходитися на відстані не менше 1 м від радіаторів
опалення та інших опалювальних приладів та не менше ніж на 5 м від джерел тепла з відкритим вогнем.
Заповнені балони, з насадженими на них башмаками, мають зберігатися у вертикальному положенні. Для запобігання
падінню балони слід встановлювати в спеціально обладнані гнізда, клітки або огороджувати бар’єром.
Балони, які не мають башмаків, можуть зберігатись у горизонтальному положенні на дерев’яних рамах або стелажах.
Під час зберігання на відкритих площадках дозволяється укладати балони з башмаками в штабелі з прокладками з
мотузки, дерев’яного брусся або гуми між горизонтальними рядами.
У разі укладання балонів у штабелі висота штабелів не повинна перевищувати 1,5 м. Вентилі балонів мають бути
повернуті в один бік.
На кожному балоні з киснем повинно бути вибите тавро, дата проведеного і наступного технічних оглядів.
Переміщення балонів у пунктах заповнення і споживання кисню має здійснюватися на спеціально пристосованих для
цього візках або за допомогою інших пристроїв.
Транспортування і зберігання балонів повинно здійснюватися з накрученими ковпаками.
Дозволяється перевезення балонів у спеціальних контейнерах, а також без контейнерів у вертикальному положенні
обов’язково з прокладками між ними і загорожею від можливого падіння.
Для запобігання спалаху під час експлуатації балонів і систем подачі кисню, необхідно під час ремонту і виконання
робіт з використанням кисню не застосовувати устатковання, прилади, арматури, матеріали і деталі (ущільнювачі,
прокладки тощо — з фібри, капрону, полікарбонату, гуми на основі натуральних каучуків, інших горючих у кисні
матеріалів).
Споживачі, що мають балони, які потребують ремонту або повторного огляду, зобов’язані відправляти їх на
підприємство-наповнювач або випробувальний пункт, які мають відповідний дозвіл (ліцензію) на виконання даних
робіт.
Отримувати кисень в балонах на підприємстві-наповнювачі мають право тільки особи, які пройшли спеціальне
навчання та мають відповідне посвідчення.
Забороняється:
 використовувати кисневі балони під інші гази і не за призначенням, а також наповнення киснем балонів з під
інших газів;
 направляти для наповнення киснем балони, укомплектовані вентилями, не дозволеними до застосування;
 отримувати і наповнювати балони без помітного спеціального блакитного забарвлення і напису чорною
фарбою «КИСЕНЬ» або «КИСЕНЬ МЕДИЧНИЙ», а також експлуатувати трубопроводи кисню без
блакитного забарвлення по всій його довжині;
 визначати місця витоків за допомогою вогню або тліючих предметів;
 наповнювати киснем балони із залишковим тиском нижче 0,05 МПа (0,5 кг/см2);
 проводити будь-які роботи у приміщенні з підвищеним у повітрі складової частки кисню більше 23%.

Маркування кисневих балонів:

 Інформація про вміст: Балони мають бути чітко позначені як кисень. Маркування повинно вказувати, що це
медичний кисень із зазначенням його чистоти (зазвичай не менше 99,5% чистого кисню).
 Повна назва та контактна інформація виробника: Маркування має містити повну назву компанії-
виробника балонів, а також контактну інформацію, таку як адреса і номер телефону.
 Ідентифікаційний номер балону: Кожен балон має мати унікальний ідентифікаційний номер для
відстеження та ідентифікації. Це допомагає вести облік і контролювати рух балонів.
 Дата виготовлення та термін придатності: Маркування повинно містити дату виготовлення балону і термін
придатності, щоб визначити, коли балон був заповнений і наскільки тривалий строк його використання.
 Символ безпеки: Зазвичай використовується символ безпеки, щоб позначити балон і якість його вмісту.
 Інструкції з використання: На маркуванні можуть бути надруковані короткі інструкції з використання
балону, включаючи поради щодо безпеки та зберігання.
 Інша важлива інформація: Маркування може також містити іншу важливу інформацію, таку як інформація
про стандарти, сертифікацію, керівництво з використання, інструкції щодо поводження з балоном тощо.
47. Правила приймання кисневих балонів і повернення їх постачальнику.
Приймання кисневих балонів:
 Перевірте маркування: Перш за все, перевірте маркування кожного балону. Впевніться, що вони мають
ідентифікаційний номер, відповідність стандартам і дату виготовлення. Переконайтеся, що балони позначені
як медичний кисень.
 Перевірка на пошкодження: Огляньте балони на наявність будь-яких видимих пошкоджень або витоків.
Якщо ви помічаєте будь-які проблеми, негайно повідомте постачальника та не використовуйте пошкоджений
балон.
 Перевірка кількості: Переконайтеся, що кількість балонів відповідає замовленню і документації.
 Зберігання та облік: Після приймання балонів, зберігайте їх належним чином у спеціально призначених
приміщеннях або локально на медичній установі. Ведіть облік кожного балону та відстежуйте терміни
придатності.
Повернення кисневих балонів постачальнику:
 Відсортуйте балони: Перш ніж повертати балони, відсортуйте їх за типом та станом. Відокремте порожні
балони від повних.
 Зв'яжіться з постачальником: Зв'яжіться з медичним постачальником або постачальником кисню, щоб
домовитися про повернення порожніх або непотрібних балонів. Вони можуть надати вам конкретні вказівки
щодо процедури повернення.
 Маркування та документація: Перед поверненням балонів, переконайтеся, що вони належним чином
позначені і забезпечені необхідною документацією. Це може включати в себе заповнені форми або накладні.
 Безпека та транспортування: Зберігайте порожні балони в безпечному місці і транспортуйте їх за
вказівками постачальника або згідно з місцевими і національними правилами та стандартами.

48. Дезинфекційна обробка кисневих подушок і мундштуків після їх використання. Правила техніки безпеки
при роботі з киснем.
 Підготовка до дезінфекції:
o Завжди ретельно мийте руки перед початком робіт.
o Виключіть подачу кисню через кисневі подушки та мундштук під час дезінфекції.
o Роз'єднайте мундштук від кисневого джерела і відокремте подушку.
 Очищення:
o Почніть з очищення кожної частини пристрою. Використовуйте м'який гарячий милний розчин або
спеціальний милний розчин для дезінфекції, якщо такий доступний.
o Вимийте всі поверхні мундштука, подушок і інших компонентів утворення забруднень або залишків
від використання.
 Дезінфекція:
o Після очищення видаліть лишню вологість і ретельно обробіть усі частини антисептиком або
дезінфекційним засобом, призначеним для медичних пристроїв. Дотримуйтеся інструкцій виробника
щодо розведення та збереження засобу.
 Висушення:
o Дайте пристроям повністю висохнути на повітрі, переконайтеся, що вони не залишилися вологими,
перед тим як їх знову використовувати.
 Збереження:
o Зберігайте чисті та дезінфіковані кисневі подушки та мундштуки в чистому місці, де вони не
забрудняться чи не засмітяться.
 Регулярність дезінфекції:
o Дезінфікуйте кисневі подушки та мундштуки після кожного використання, щоб забезпечити безпеку
та гігієну.
Під час експлуатації систем подачі кисню не допускається:
– проведення ремонтних робіт, зокрема зварювальних робіт, підтягування елементів ущільнень, заміни арматури тощо
у разі знаходженні системи під тиском і наявності в системі кисню;
– використання забрудненого (замасленого) ганчір’я та застосування інструменту, що викликає іскріння під час удару;
– появи слідів масла в радіусі 25 метрів від кисневих балонів чи кисневої установки (у випадку появ маслянистих
плям необхідно негайно їх засипати піском).
Під час експлуатації систем подачі кисню необхідно:
– постійно стежити за тим, щоб не було витоків кисню в процесі експлуатації систем, особливо в місцях з’єднань,
установки арматури;
– контроль витоків проводити тільки методом намащування мильним розчином.
– перед початком роботи переконатися в достатній кількості кисню на проведення запланованих заходів;
– кисень подавити в систему тільки після включення відповідного устатковання, вентиляції і освітлення;
– підтримувати тиск у системі не вище визначеної норми;
– припинити подачу кисню після закінчення роботи системи.
Забороняється:
– здійснювати подачу кисню за допомогою гумових трубок та по трубопроводах, що мають нещільні з’єднання;
– прокладка трубопроводів кисню у тунелях і підвальних приміщеннях, всередині несучих конструкцій і перегородок
приміщень і будівель, через вентиляційні канали, технічні, побутові і господарські приміщення; розміщувати балони у
місцях зберігання паливно-мастильних або матеріалів на основі жирів будь-якого іншого походження, у місцях,
освітлених прямими сонячними променями;
– паління і використання відкритого вогню в приміщеннях для зберігання і експлуатації балонів.
8. Подача кисню повинна проводитися після перевірки на знежирення деталей і вузлів, а також випробування
систем подачі кисню із складанням відповідних актів. Знежирення трубопроводів проводиться у випадках
забруднення їх внутрішньої поверхні, але не рідше одного разу на рік, періодичність проведення аналізів – не
рідше 1 разу на 6 місяців.
9. У кожній установі має бути розроблена і затверджена керівником інструкція із безпечного проведення робіт із
знежирення кисневих трубопроводів, в якій мають бути вказані роботи, що виконуються за нарядом-
допуском.
10. Заправку кисневих подушок слід здійснювати у відокремленому приміщенні. Заправлені подушки повинні
зберігатися на стелажах, встановлених не ближче 1 м від опалювальних приладів.
11. Основні небезпеки під час роботи з киснем
Повітря з підвищеним вмістом кисню (більше 23%) і чистий кисень не токсичні і не здатні горіти і вибухати. Та,
оскільки кисень є активним окислювачем, більшість речовин і матеріалів у його середовищі або в середовищі з
високим вмістом кисню утворюють ситуацію з підвищеною вибухо-пожежною небезпекою.
Ініціаторами загоряння багатьох матеріалів у середовищі кисню можуть бути куріння, розряд електрики, нагрів
механічних частинок під час тертя тощо. Багато матеріалів, які не здатні до горіння на повітрі – як листова сталь,
сталеві труби, горять у кисні. Здатність матеріалів до загоряння зростає у разі підвищення тиску і температури кисню.

49. Закис азоту. Приймання балонів з закисом азоту від постачальника. Відпуск складами закису азоту.
Порядок використання закису азоту в балонах у лікувальних установах. Зберігання і транспортування балонів
з закисом азоту.
ЗАКИС АЗОТУ- речовина для інгаляційного наркозу. З.а. — безбарвний газ, важчий за повітря (густина — 1,527 г/л),
з незначним характерним запахом, солодкуватий на смак; розчинний у воді (1:2); Tкип — 89 °С, Tзамерз — 102 °С. При
T 0 °С і тиску 30 атм. конденсується в безбарвну рідину. Не займається, але при високих температурах підтримує
горіння.

Правила приймання балонів із закисом азоту У процесі приймання балони із закисом азоту підлягають уважному
огляду, під час якого перевіряють :
 відповідність кольору (сірий сталевий) і зовнішнього вигляду балону;
 наявність номера, вибитого на кожному балоні, і клейма Держповірки;
 наявність захисних ковпаків, етикеток і пломб заводу - виробника, їх справність.
Балон повинен мати 2 етикетки, з яких одна перебуває разом з пломбою зовні захисного ковпака, а друга - під
ковпаком. Якщо порушено хоча б одне із зазначених вимог, балони повертають постачальнику. У направляємих
заводом - виробником аналітичних паспортах на кожну серію (партію) закису азоту має бути зазначено:
 найменування заводу - виробника;
 найменування продукту;
 номер серії (партії), дата виготовлення;
 номери всіх балонів, які складають дану серію (партію);
 висновок про відповідність продукту вимогам стандарту;
 штамп і підпис ВТК. Після використання закису азоту балон повинен бути відключений, закритий захисним
ковпаком і опломбований. Залишковий тиск в ньому має бути не менше , ніж 0,05 МПа (0,5 кгс/см2 ). Складають акт
на кожен використаний балон у двох примірниках, в яких відображають наступні дані:
 найменування лікувального закладу;
 наявність і величину залишкового тиску в балоні;
 дату підготовки балону для здачі;
 підпис відповідальної особи;
 дату складання акта. Один примірник акта прикріплюють до балона, другий - зберігають в лікувальному закладі.
Використані балони без зазначеного акта заводом - виробником не приймаються. Для виконання зазначених вимог
лікувальні установи Особи, відповідальні за зберігання і використання закису азоту, а також дотримання правил
охорони праці, затверджуються наказом по лікувальному закладу.

Зберігання і транспортування балонів із закисом азоту. Балони, наповнені закисом азоту повинні зберігатися в
спеціально спроектованих окремих будівлях (приміщеннях) організації або на відкритих майданчиках в місцях, що
виключають скупчення людей, захищених навісом від прямого попадання сонячних променів та атмосферних
опадів. Зона зберігання балонів повинна бути чистою, сухою, добре провітрюваною; температура повітря в будівлях
(приміщеннях) повинна бути не менше 10 °С, в закритих будівлях (приміщеннях) - не повинна бути більше 35 °С. До
зони зберігання повинна бути прокладена дорога з бетонним покриттям. Балони необхідно розміщувати в окремому
 приміщенні, обладнаному витяжною вентиляцією, що забезпечує триразовий повітрообмін. Балони, наповнені
закисом азоту, транспортують усіма видами транспорту, з дотриманням правил перевезення, що діють на
відповідному виді транспорту. При навантаженні, розвантаженні транспортуванні балонів із закисом азоту
необхідно вживати заходів, що виключають їх падіння, удари один об одного, пошкодження та забруднення. повинні
бути забезпечені необхідною кількістю справних оклейменних редукторів, манометрів, а також пломбами, бланками
актів на використані балони.
50. Киснево-дихальна та наркозна апаратура асортимент. Переваги та недоліки летких і газоподібних
наркотичних речовин.
Ассортимент наркозної апаратури: Наркоз відкритим способом можна давати за допомогою простої лицевої
маски. Найчастіше для цього використовують маски Есмарха чи Шиммельбуша - Ванкувера. Вони складаються з
металевого каркасу, вкритого кількома шарами марлі, на яку капають рідку наркотичну речовину (ефір, фторотан,
хлороформ та ін.). Хворий вдихає пару анестетич-ного засобу з атмосферним повітрям і видихує їх у атм
Більш безпечним є наркоз відкритим способом за допомогою простого наркозного апарата. Основними
частинами його є випарник з термокомпенсатором та дихальна приставка з міхом, за допомогою якого можна
проводити штучну вентиляцію легенів. Після вдихання повітря проходить через випарник, насичується парою
анестетика і через маску (або ендотрахеальну трубку) надходить у легені хворого. Видих відбувається в атмосферу
через видихальний клапан. Наркоз відкритим способом зручний для застосування у військово-польових ум
Наркоз напіввідкритим способом має певні переваги перед наркозом відкритим способом, бо при цьому можна
подавати хворому суміш з високою концентрацією кисню та використовувати газоподібні анестетичні засоби.
Відмінність цього способу від попереднього в тому, що наркотичну речовину можна додавати;
напівзакритий спосіб – вдих з балона, видих частково в адсорбер, частково в атмосферу;
Ендотрахеальний наркоз набув найбільшого поширення в хірургії при операціях на органах грудної, черевної
порожнин, в урології, травматології, нейрохірургії, судинній хірургії. Ендотрахеальний наркоз здійснюють за
допомогою трубок, які вводять в дихальні ш
Переваги та недоліки летких і газоподібних наркотичних речовин: Переваги: відносно мала токсичність, достатня
широта наркозної дії, керованість наркозом.
Недоліки: обмежують операційне поле, можуть наносити психічну травму хворому, потребують наявності наркозної
ап
51. Поняття «тара», «контейнер для фармацевтичного застосування» та «паковання». Класифікація тари.
Вимоги, що пред’являються до контейнерів для фармацевтичного застосування.
Та́ ра — промисловий виріб, що призначається для пакування, зберігання, переміщення і реалізації товарів у сфері
обігу.
Контейнер для фармацевтичного застосування - виріб, що містить лікарські засоби або призначений для зберігання
лікарських засобів, і знаходиться або може знаходитись у безпосередньому контакті з ними. Закупорювальний засіб є
частиною контейнера.
Паковання - усі продукти, вироблені з будь-яких матеріалів будь-якої природи, що використовуються для вміщення,
захисту, переміщення, доставки та презентації товарів, від сировини до готових виробів, починаючи від виробника і
закінчуючи користувачем чи споживачем.
Класифікація тари: За функціональним призначенням: споживча — тара для фасування та подальшого просування
до споживача;
транспортна — тара, яка утворює самостійну транспортну одиницю або частину укрупненої транспортної одиниці, в
якій транспортується продукція.У свою чергу, споживча тара класифікується на: первинну — тару, яка безпосередньо
контактує з прод
вторинну — тару, у яку розміщують первинну упаковку для її захисту, зручності використання, нанесення більш
повної інформації про товар.За сферою обігу: разова — одноразового використання; багаторазова — багаторазового
використання.За застосованими матеріалами: скляна, металева, полімерна, картонна, дерев'яна, комб
За конструктивними особливостями: споживча — штангласи, банки, пляшки, флакони, аерозольні балони, трубки,
ампули, капсули, туби, конвалюти, пакети, пачки, коробки, пенали, пробірки, склянки, тюбики та ін.;
транспортна — ящики, бочки, каністри, барабани, балони, мішки, лотки, бідони,корзини та ін.
За конструктивними особливостями транспортна тара може бути складною, розбірною, нерозбірною, відкритою,
закритою, гратчастою та ін.
За формою: циліндрична, конусна, круглого або овального перерізу, чотиригранна складної конфігурації.
За щільністю: жорстка, напівжорстка, м'яка.
За місткістю: споживча — мала, середня, велика;
транспортна — малогабаритна, крупногабаритна.
За об'ємом: повна, номінальна.
За кольором: прозора, непрозора, біла або пофарбована.
За способом виробництва: видувна, штампована, пресована, термо-формована, клеєна, лита та ін.
Критерії якості контейнерів як таропакувальних за
 нешкідливість матеріалу та його сумісність з лікарськими засобами;
 здатністьзабезпечуватинеушкодженністьлікарськихзасобів;
 зручністьузастосуванні;
  стійкістьдовпливуфізичнихіхімічнихфакторів;
 міцність,стійкістьдопроникненнямікроорганізмів;
 наявність на таропакувальних матеріалах достатньої інформації про назву та вид лікарської форми склад,
дозування, спосіб застосування, умови зберігання, дату виготовлення тощ
 світлонепроникливість;
 забезпечення максимального часу зберігання лікарських засобів.

52. Асортимент споживчої тари. Скляні, металеві та полімерні контейнери і технічні вимоги, що
пред’являються до них. Картонна тара і технічні вимоги, що пред’являються до неї.
Споживча тара — штангласи, банки, пляшки, флакони, аерозольні балони, трубки, ампули, капсули, туби,
конвалюти, пакети, пачки, коробки, пенали, пробірки, склянки, тюбики та ін.;
Скляні контейнери вимоги:
повинна відповідати вимогам МОЗ та НД України;
повинна мати хімічну стійкість (водостійкість, кислото-стійкість, луг
має бути термічно стійкою (не менше 40 °С — банки, флакони для лікарських засобів і балони для аерозолів; не
менше 50 °С — пляшки для крові, трансфузійних та інфузійних препаратів з обробленою поверхнею; не менше 60°С
— пляшки з необробленою поверхнею; від 100 до 20 °С — про- бірки для лікарських зас
повинна мати механічну міцність;
поверхня тари повинна бути гладкою;
Технічні вимоги до полімерної тари. Вироби із пластичних мас не повинні мати таких дефектів:
тріщин;
недопресування;
здуття;
розводів;
викривлення і стикувальних швів;
великих сторонніх включень.
Технічні вимоги до металевої тари (з алюмінію). До мета- левої тари висуваються такі ви
внутрішня поверхня має бути покрита спеціальним лаком;
зовнішня поверхня має бути покрита емаллю згідно з НД;
емаль та друкарські фарби повинні бути водостійкими.
Картонна і паперова тара — ящики (короби), коробки, мішки, пакети належать до перспективних видів тари.
Виробництво транспортної тари з гофрованого картону широко використовується у світовій практиці.

Технічні – (або експлуатаційні) вимоги до тари передбачають, що конструкція і матеріал тари мають відповідати
габаритам, агрегатному стану і властивостям товарів, розміщених у ній; вона повинна бути міцною, надійною,
забезпечувати захист товарів від пошкоджень під час перевезення і зберігання, характеризуватися простотою
розкривання та закривання.
Економічні вимоги до тари пов'язані з тим, що тара повинна бути недорогою у виготовленні та експлуатації,
компактною, зручною для транспортування як з товаром, так і в порожньому вигляді; вона повинна виготовлятися з
уніфікованих деталей, дозволяти багаторазове використання, мати низький коефіцієнт власної маси.

53. Види транспортної тари її призначення. Марковання транспортної тари. Основні технічні вимоги, що
пред’являються до транспортної тари.
Транспортну тару виготовляють з дерева, металу, скла, картону, текстилю, пластичних мас. Найбільш поширена
дерев'яна тара з деревини хвойних і листяних порід.
Ящики (дощаті, фанерні, картонні) мають різні конструкції та розміри і використовуються для пакування багатьох
лікарських засобів, виробів зі скла, медичної техніки та ін.
У спеціальні ізотермічні і пінополістирольні ящики пакують препарати крові та кровозамінників, а також іншу
продукцію, яка дорого коштує і потребує спеціальних умов транспортування.
Дерев’яні й фанерні бочки та барабани найчастіше використовують для пакування дезінфекційних та дезінсекційних
засобів.
Металеві бочки, банки, бідони та інші види металевої тари застосовують для пакування олій, жирів, розчинників та ін.
Скляну тару різної місткості (сулії, банки) використовують для транспортування і зберігання кислот, розчинників,
олій та іншої хіміко-фармацевтичної продукції. Цю тару вкладають у спеціальні кошики, ящики, використовуючи
прокладочні матеріали (стружку, папір, картон, полімерні матеріали).
Паперову тару виробляють у вигляді багатошарових мішків (крафт-мішки) для транспортування закупорювальних
засобів, хімікатів, гіпсу і т.
Для пакування перев'язувальних матеріалів (вата, марля) у вигляді кип і рулонів використовують текстильну тару
(бавовняну, льняну та інші тканини.
Найбільш зручною та досконалою транспортною тарою є контейнери (дерев'яні, металеві, комбіновані).
До транспортної тари ставляться такі вимоги:
 формостійкість (здатність тари протистояти значній деформації в період строку придатності);
  вібростійкість (здатність тари протистояти вібрації з високою частотою та амплітудою коливань у залежності
від виду транспорту, який використовується під час перевезень);
 опір поштовхам (здатність тари чинити опір трьом видам ударних навантажень: вільне падіння тари на
жорстке покриття, удар тари об тару, удар під час падіння на тару важких речей);
 стійкість до проколювання, продавлення, роздирання;
 волого-, термо-, морозостійкість (в залежності від виду транспорту та умов зберігання).

На зовнішній поверхні транспортної тари наносять маркіровку, яка містить маніпуляційні знаки, основні, додаткові
та інформаційні написи. Маніпуляційні знаки — зображення, які вказують на способи поводження з вантажем і
означають: "Обережно, крихке!", "Боїться воло- . ги", "Боїться нагрівання" та ін.
Основні написи повинні містити таку інформацію: найменування і вантажоодержувача, найменування пункту
призначення, кількість вантажних місць у партії.
Додаткові написи містять найменування відправника, найменувавння пункту відправлення та написи транспортних
організацій.
Інформаційні написи вказують маси брутто і нетто вантажного місця в кілограмах, габаритні розміри в сантиметрах і
об'єм вантажного місіїї в метрах кубічних. Об'єм і габаритні розміри вантажного місця не вказують, якщо ні один із
габаритних розмірів не перевищує 1 м.

54. Зберігання тари. Організація тарного господарства. Організація обігу тари (багатооборотна тара,
сертифікат на повернену тару, штрафні санкції, звіт про рух тари).
Зберігання тари та організація тарного господарства є важливим елементом в логістичних процесах багатьох
підприємств. Доцільно впроваджувати систему контролю і обліку тари, що дозволить оптимізувати витрати, уникнути
втрат та забезпечити ефективне використання тарних ресурсів. Основні аспекти організації тарного господарства
включають:
1. Зберігання тари:
- Розташування: Зберігання тари повинно відбуватися в спеціальних зонах або складах, де забезпечується відповідна
температура та вологість.
- Система нумерації: Кожна одиниця тари повинна мати унікальний ідентифікатор для легкого відстеження та
обліку.
2. Організація тарного обігу:
- Багатооборотна тара:Сприяє економії ресурсів і зменшенню впливу на навколишнє середовище. Підприємство має
стежити за тим, щоб тара використовувалася настільки, наскільки це можливо перед її поверненням або переробкою.
- Сертифікат на повернену тару: Важливий документ, який підтверджує кількість та якість повернутої тари.
Встановлення системи обліку за допомогою сертифікатів допомагає уникнути фальсифікацій та недорозумінь між
сторонами.
3. Штрафні санкції:
- Встановлення штрафів за втрату та пошкодження тари може стимулювати персонал до більш обережного
відношення до тарних ресурсів.
4. Звіт про рух тари:
- Система обліку, яка фіксує всі операції з тарою, включаючи приймання, видачу, повернення та переробку.
Звітність дозволяє вчасно виявляти проблеми та впроваджувати виправні заходи.
Важливо пам'ятати, що організація тарного господарства має враховувати специфіку діяльності підприємства та
вимоги законодавства щодо обігу тари. Також, взаємодія з постачальниками та споживачами може включати в себе
укладання договорів, в яких будуть чітко визначені умови використання та повернення тари.
55. Класифікація закупорювальних засобів за визначеністю, конструктивними особливостями, способами
закріплення, матеріалами, способами виробництва.

Класифікація закупорювальних засобів може здійснюватися за різними критеріями, такими як визначеність,

конструктивні особливості, способи закріплення, матеріали та способи виробництва. Розглянемо кожен з цих аспектів:
1. За визначеністю:
- Стандартні закупорювальні засоби: Мають фіксований об'єм і розмір, їхні параметри визначаються стандартами.
- Нестандартні закупорювальні засоби: Мають нестандартні розміри або призначені для конкретного використання.
2. За конструктивними особливостями:
- Пробки та кришки з ручкою: Забезпечують легке відкриття та закриття контейнера.
- Закручувані кришки: Закриваються за допомогою закручування, що забезпечує герметичність.
- Засоби з одноразовим запечатуванням: Використовуються для гарантії первісності продукту.
3. За способами закріплення:
- Закупорка на кліпсу: Застосовується для швидкого відкривання та закривання.
- Різьбові закупорки: Використовуються для надійного закриття та герметичності.
4. За матеріалами:
- Пластикові закупорки: Легкі, дешеві, дозволяють виготовлення різноманітних форм.
- Металеві закупорки: Забезпечують високий рівень герметичності та стійкість до зовнішніх факторів.
 - Комбіновані матеріали: Використовуються для поєднання переваг різних матеріалів.
5. За способами виробництва:
- Лиття під тиском: Застосовується для виготовлення складних форм і великих обсягів.
- Випресовування: Використовується для виробництва металевих частин.
-Ін'єкційне формування: Використовується для отримання деталей з пластику.

За призначенням – на звичайні (їх можна використовувати багато разів, відкривати та закривати при потребі)
і з контролем першого вскриття (флакони з таблетками, які закупорені під закатку). Цей спосіб запобігає можливості
розкриття флакону до його продажу, а також запобігає можливості вскриття його дітьми.
• За конструктивними особливостями розрізняють кришки, бушони ( різновид кришок, які нагвинчуються на туби),
пробки, пристрої для розпилювання, закапування ( в аерозольних балонах, флаконах з очними краплями).
• За способами закріплення на тарі – засоби, що нагвинчуються, вставляються, натягуються
• За матеріалами – скляні, гумові, коркові, пластмасові, комбіновані.
• За видами ущільнення – з прокладками; такі, що закріплюються зварюванням або склеюванням; з герметиками або
еластичними матеріалами.
• За методами виробництва – пресовані, штамповані, литті і т.д.
56. Вимоги до закупорювальних засобів (загальні, спеціальні і санітарно-гігієнічні). Зберігання.
Вимоги до закупорювальних засобів можуть бути поділені на кілька категорій: загальні, спеціальні та санітарно-
гігієнічні.

1. Загальні вимоги:
- Герметичність: Закупорювальні засоби повинні забезпечувати достатню герметичність для уникнення проникнення
повітря та вологи, що може негативно впливати на продукт.
- Стабільність та міцність: Засоби повинні бути стійкими до механічних впливів, не втрачати цілісність та
залишатися надійними протягом всього періоду зберігання.
- Безпека: Закупорювальні засоби не повинні становити загрози для здоров'я споживача та мають відповідати
вимогам стандартів та нормативів.
2. Спеціальні вимоги:
- Придатність до використання: Закупорювальні засоби повинні відповідати призначенню та технічним
характеристикам конкретного продукту.
- Можливість відкривання-закривання: Деякі продукти можуть вимагати легкого доступу, тому закупорювальні
засоби повинні бути зручними для відкривання та закривання.
3. Санітарно-гігієнічні вимоги:
- Безпечність для здоров'я: Закупорювальні засоби повинні бути виготовлені з матеріалів, які не взаємодіють з
продуктом та не впливають негативно на його властивості.
- Гігієнічні норми: Засоби повинні відповідати санітарним нормам та не допускати забруднення продукту в процесі
зберігання та транспортування.
Зберігання закупорювальних засобів:
- Умови зберігання: Закупорювальні засоби повинні зберігатися в спеціальних умовах, які відповідають їхнім
характеристикам (температура, вологість тощо).
- Відсутність прямих сонячних променів: Важливо уникати прямих сонячних променів, оскільки вони можуть
впливати на якість та властивості матеріалів закупорювальних засобів.
- Ізоляція від агресивних середовищ: Якщо це необхідно, закупорювальні засоби повинні бути захищені від
агресивних хімічних або фізичних впливів зовнішнього середовища.

57. Паковальні матеріали та вимоги до них. Класифікація, асортимент. Зберігання паковальних матеріалів.
Призначені для виготовлення тари і упаковки, загортання, укладання і амортизації продукції з метою її захисту від
ушкоджень і втрат.
В даний час для виготовлення пакувальних матеріалів застосовують як традиційні ( папір, картон), так і нові
пластичні і полімерні матеріали, серед яких особливого значення набули плівкові матеріали з полімерів ( поліетилену,
полівінілхлориду ).
Для групових і транспортних упаковок найбільше підходять термоусадочні плівки з поліетилену і сополімеру вінілта
вініліденхлориду.
Пакувальні матеріали поділяють:
• За призначенням - для сипких, таблетованих, пластичних та інших лікарських засобів, а також для штучних,
групових і транспортних упаковок.
• За матеріалами – паперові, картонні, полімерні, металеві ( алюмінієва фольга) і комбіновані.
• За видами – гофровані, листові, плівчасті.
• За кількістю шарів – одно – і багатошарові.
• За методами виробництва – пресування, розливання тощо.
До пакувальних матеріалів відносяться також стрічки самоклейні (скотч), стрічки стяжні металеві або полімерні,
гумові, дріт, шпагат тощо.
Зберігання
Тару необхідно зберігати і транспортувати тільки в упаковці, передбаченій НТД.
Тримати слід у сухих приміщеннях, захищаючи від впливу атмосферних опадів, прямих сонячних променів і
механічних пошкоджень.
Тару, закупорювальні засоби, пакувальні матеріали з полімерних матеріалів слід зберігати на відстані не менше 1 м
від опалювальних приладів при температурі 10- 15 град. С і відносній вологості 55-70%. У приміщеннях не повинно
бути відкритого вогню, парів летких речовин, а вимикачі повинні бути в протипожежному виконанні.
Сирість у приміщенні призводить до втрачання блиску поверхні, утворення цвілі; при підвищеній температурі вироби
з пластмаси можуть злипатися, а при зниженій – стають крихкими і ламкими. На світлі пластмасові вироби змінюють
своє забарвлення.
Вироби зі скла при тривалому зберіганні у вологих умовах можуть змінюватися внаслідок вилужнення металів, що
призводить до утворення матових плям.
Дерев’яна, картонна та паперова тара боїться вологи, тому температура приміщення повинна бути 18-20 град. С, а
відносна вологість 60-65%. Їх слід захищати від джерел тепла, розміщати на відстані 50 см від них, залишаючи
проходи шириною не менше 1 м.
Рулонні пакувальні матеріали слід зберігати у вертикальному положенні, не більше ніж у 2 ряди, їх необхідно
охороняти від вогню та сонячних променів.
Металеву тару треба захищати від корозії.

58. Товарознавчий аналіз діагностичних приладів при їх прийманні. Догляд за приладами та їх зберігання.
Перевірка і аналіз супровідної документації на товар, що надійшов:
1, Товаросупровідні документи, які підтверджують кількість(пакувальні аркуші, специфікації, акти про встановлення
розбіжності в кількості товарів, комерційні акти).
2. Товаросупровідні документи, які підтверджують якість (Сертифікати якості для глз, сертифікати відповідності для
приладів - Сертифікати відповідності обов'язкові для продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в системі
УКРСЕПРО).
3. Товаросупровідні документи (Розрахункові ТСД-рахунки, рахунки-фактури, Комплексні ТСД-накладні, товаро-
транспортні накладні, податкові накладні)
4. Експлуатаційні документи (ЕД) - документи, призначені для передачі та зберігання інформації про правила
експлуатації складнотехнічних товарів, до яких відносяться вироби медичної техніки.
5.номенклатура ед: Керівництво з експлуатації- ЕД, призначений для забезпечення споживача всіма відомостями,
необхідними для правильного використання та обслуговування виробу .
Паспорт (ПС)- ЕД, який засвідчує гарантовані виробником основні параметри і характеристики виробу Етикетка (ЕТ)-
ЕД, призначений для викладу основних 5-6 показників і відомостей, потрібних для експлуатації виробу (без ПС, або у
випадку, коли недоцільно наносити маркування на вибір).
По-перше, завжди слід дотримуватися інструкцій виробника, оскільки вони надають необхідну інформацію щодо
експлуатації та обслуговування.
Зазвичай важливо уникати екстремальних температур та вологості, адже вони можуть негативно вплинути на роботу
електроніки. Також слід уникати ударів та падінь, оскільки це може пошкодити чутливі компоненти.
Регулярне очищення приладів від пилу та забруднень також важливе.

59. Класифікація ГЛЗ в залежності від умов зберігання: за фармакологічною дією, фізико-хімічними
властивостями, способом застосування, терміном придатності, способом отримання, агрегатним станом,
вимоги до якості лікарських форм.
Класифікація готових лікарських засобів Усі лікарські засоби класифікують таким чином.
1. За фармакологічою дією, наприклад: наркотичні та ненаркотичні аналгетики; вазодилататори; знеболювальні
засоби; спазмолітики; жовчогінні засоби; протизапальні засоби.
2. За шляхом введення: для зовнішнього застосування (нанесення на шкіру або слизові оболонки тощо); ентеральні
(через рот, через пряму кишку, сублінгвально тощо); інгаляційні (через дихальні шляхи); парентеральні
(внутрішньовенно, підшкірно, внутрішньошкірно, внутрішньом’язово).
3. За фізико-хімічними властивостями: z що вимагають захисту від світла; що вимагають захисту від дії вологи; 118
що вимагають захисту від випаровування; що вимагають захисту від дії підвищеної температури; z що вимагають
захисту від дії зниженої температури
4. За способом отримання: природні (гомеопатичні засоби та засоби з рослин); синтетичні (препарати з синтезованих
БАР); біотехнологічні (вакцини, препарати крові, соматичні клітини).
5. За агрегатним станом: тверді (таблетки, гранули, капсули, порошки, супозиторії тощо); рідкі (розчини, сиропи,
настойки, краплі, екстракти тощо); м’які (гелі, пасти, мазі, креми, лініменти); zлікарські засоби під тиском (аерозолі,
спреї, піни).
60. Паковання та його функціональне призначення. Класифікація паковання ГЛЗ (первинне, вторинне, групове,
споживче та транспортне) властивості паковання. Паковання, марковання та транспортування ГЛЗ.
Класифікація паковання лікарських засобів (ГЛЗ) включає різні рівні та властивості пакування. Основні типи
пакування включають:
Первинне пакування:
Це те, що безпосередньо оточує сам лікарський засіб.
Зазвичай, це банки, пляшки, блістери, тюбики, ампули тощо.
Має забезпечувати захист від зовнішнього впливу та забезпечувати дозування.
Вторинне пакування:
Включає групування декількох одиниць первинного пакування.
Його завдання - забезпечити додатковий захист та допомогти у зручності транспортування та зберігання.
Групове пакування:
Об'єднання декількох вторинних пакетів або первинних упаковок.
Часто використовується для оптового продажу та виробничих потреб.
Споживче пакування:
Те, що бачить кінцевий споживач.
Може містити інформацію про вживання, дозування, термін придатності тощо.
Часто призначене для зручності використання та інформаційної доступності.
Транспортне пакування:
Пакування для перевезення великих партій лікарських засобів.
Забезпечує захист від механічних пошкоджень та зовнішнього впливу під час транспортування.
Властивості пакування можуть включати:
Бар'єрна властивість: Захист від світла, кисню, вологи.
Стійкість до механічних пошкоджень: Захист від ударів та тиску.
Сприятливе середовище: Забезпечення оптимальних умов зберігання для продукту.
Інформаційні мітки та маркування: Деталі щодо вживання, терміну придатності, дозування тощо.
Функціональне призначення пакування:
Захист продукту: Від світла, вологи, кисню, тепла та інших факторів, що можуть впливати на стабільність та
ефективність препарату.
Зручність використання: Легкість відкривання, витискання (якщо це рідка форма), розфасовування для дозування
тощо.
Інформаційна функція: Маркування та етикетки, які містять інформацію про дозування, термін придатності,
інструкції щодо використання, попередження та іншу важливу інформацію для пацієнта.
Забезпечення безпеки: Запобігання несанкціонованому доступу, особливо в разі дитячої безпеки.
Зручність транспортування та зберігання: Забезпечення стійкості препарату під час транспортування та зберігання.
Пакування - це процес і матеріали, використовувані для зберігання, захисту, транспортування та представлення
продуктів. Це також може вказувати на самі матеріали та структури, які оточують або упаковують продукт. Пакування
має різноманітні функції та цілі, включаючи:
Захист: Захист від зовнішніх факторів, таких як світло, волога, кисень, бактерії та механічні пошкодження. Це
особливо важливо для лікарських засобів, щоб забезпечити їхню ефективність та безпеку.
Дозування та зручність використання: Забезпечення правильної дози для лікарського засобу та зручності
використання для споживача.
Інформаційна функція: Надання важливої інформації про продукт, такої як інструкції з використання, склад, термін
придатності, попередження та інша інформація.
Безпека та дитяча захист: Забезпечення безпеки від несанкціонованого доступу, особливо в разі використання
лікарських засобів у домашньому оточенні, а також дитяча захист для запобігання випадковому вживанню дітьми.
Привабливий зовнішній вигляд: Створення привабливого вигляду для споживача та відповідність бренду.

Маркування - це процес додавання етикеток, написів, символів чи інших ідентифікаційних знаків на продукт або його
упаковку для надання інформації про продукт, виробника, інгредієнти, інструкції з використання та іншої важливої
інформації.
Маркування може включати:
Інформаційні етикетки: Містять докладну інформацію про продукт, його склад, дозування, термін придатності,
інструкції щодо вживання та інші важливі відомості.
Брендування: Додає візуальні елементи, які ідентифікують продукт з певним брендом, включаючи логотип, кольори
та інші визначальні елементи.
Штрих-коди: Унікальні коди, які можуть містити інформацію про продукт та полегшують процес сканування та
інвентаризації.
Попередження та інструкції: Містять інформацію щодо безпеки, попередження від вживання для певних груп
людей, інструкції щодо застосування та зберігання.
Номери серій та партій: Ідентифікують конкретну партію виробу для відстеження якості та безпеки.

61. Процес руху товарів в аптечній мережі і товарознавчі операції, пов’язані з ним. Порядок складання
договорів з постачальниками медичних та фармацевтичних товарів.
аспекти руху товарів та товарознавчі операції.
Постачання від виробників:
Встановлення контрактів з виробниками медичних та фармацевтичних товарів.
Оцінка якості та безпеки товарів перед їх включенням до асортименту.
Укладення договорів на постачання та визначення умов доставки.
Складські операції:
Прийом, розміщення та відправлення товарів.
Ведення обліку залишків та здійснення інвентаризації.
Забезпечення належних умов зберігання для підтримки якості товарів.
Логістика та розподіл:
Оптимізація маршрутів та доставка товарів між аптеками.
Забезпечення належної температурної регуляції для збереження ефективності лікарських засобів.
Товарознавчі операції:
Перевірка документів на відповідність стандартам та вимогам регулюючих органів.
Контроль за термінами придатності та іншими параметрами якості.
Моніторинг інновацій в галузі медицини та фармації для оновлення асортименту.
Договори з постачальниками:
Укладання договорів на постачання з чітким визначенням обсягів, цін та умов.
Врахування законодавчих вимог та стандартів безпеки.
Регулярна переоцінка умов співпраці та переговори з постачальниками.
62. Приймання товарів на аптечний склад за кількістю і якістю. Відпуск товарів з аптечних складів.
Приймання товарів на аптечний склад за кількістю і якістю - це процес перевірки та реєстрації поступлення медичних
препаратів та інших товарів на аптечний склад. Основні етапи цього процесу включають:
1. Розгляд документів: Перевірка наявності та відповідності усіх супровідних документів, таких як накладні, накладні-
фактури, сертифікати якості.
2. Приймання товарів: Оцінка зовнішнього вигляду та упаковки товарів, перевірка відповідності фактичної кількості
поступивших товарів заявленій в документах.
3. Контроль якості: Перевірка відповідності якості та термінів придатності товарів встановленим нормам та вимогам.
4. Реєстрація в системі: Фіксація інформації про поступлення товарів у внутрішній обліковій системі аптечного
складу.
5. Розміщення на складі: Продукти розміщуються на відведених місцях з урахуванням їхніх характеристик та умов
зберігання.
6. Ведення обліку: Постійне оновлення облікових записів та стеження за залишками товарів на складі.
Відпуск товарів з аптечних складів - це процес надання медичних препаратів та інших товарів індивідуальним
клієнтам чи медичним установам. Основні етапи цього процесу включають:
1. Підготовка документів: Перевірка наявності та відповідність необхідних документів, таких як рецепти, ліцензії,
довідки від лікарів.
2. Підготовка товарів: Відбір та упакування необхідних медичних препаратів та товарів.
3. Формування замовлення: Створення списку товарів для видачі на підставі заявок клієнтів чи медичних рецептів.
4. Видача товарів: Передача товарів клієнтам або медичним установам, що зазначені в замовленні.
5. Реєстрація в системі: Фіксація інформації про видачу товарів у внутрішній обліковій системі.
6. Фінансове оформлення: Оформлення фінансових документів та проведення операцій з оплатою.

63. Основні фактори, які впливають на якість фармацевтичних товарів.

Якість фармацевтичних товарів може бути визначена різними факторами, включаючи:
1. Сировинні матеріали: Якість вихідних матеріалів визначає кінцевий продукт. Високоякісні сировинні матеріали
сприяють якісному виробництву лікарських засобів.
2. Технологічні процеси: Спосіб виробництва та контроль за процесами може впливати на якість лікарських
препаратів. Сучасні технології та стандарти гарантують високий ступінь якості.
3. Умови зберігання та транспортування: Лікарські засоби повинні зберігатися та транспортуватися при визначених
умовах температури, вологості та інших параметрів, щоб забезпечити їхню ефективність та безпеку.
4. Контроль якості: Системи контролю якості під час виробництва та на етапі готового продукту допомагають у
визначенні відповідності стандартам.
5. Упаковка: Якість упаковки важлива для захисту від зовнішніх впливів, таких як світло, волога чи температурні
зміни.
Ці фактори взаємодіють, сприяючи створенню безпечних та ефективних фармацевтичних продуктів.

64. Вимоги до ГЛЗ та їх зберігання. Вимоги до зберігання різних груп ЛЗ в залежності від їх фізико-хімічних
властивостей.
Вимоги до Готових Лікарських Засобів (ГЛЗ) та умови їх зберігання залежать від різних факторів, включаючи фізико-
хімічні властивості препаратів. Основні аспекти вимог та умов зберігання включають:
1. Температура: Багато лікарських засобів вимагають зберігання при певній температурі. Це може бути кімнатна
температура або конкретна температура холодильника або морозильної камери.
2. Вологість: Деякі препарати чутливі до вологості та потребують спеціальних умов зберігання для запобігання
утворенню конденсату або зміни їхньої структури.
3. Світло: Деякі лікарські засоби можуть бути чутливими до світла, тому вимагають зберігання у темних умовах або у
темних упаковках.
4. Упаковка: Важливо, щоб упаковка була герметичною та захищала препарат від зовнішніх впливів.
5. Термін придатності: Продукти повинні мати чітко визначений термін придатності. Застосування після закінчення
терміну придатності може бути небезпечним.
6. Особливі вимоги: Деякі лікарські засоби можуть вимагати специфічних умов зберігання через їхню особливу
чутливість чи стабільність.
Зберігання та відповідність цим вимогам грають ключову роль у забезпеченні ефективності та безпеки лікарських
засобів для пацієнтів.

65. Контроль якості, стабільність і терміни придатності ГЛЗ.

Контроль якості, стабільності і термінів придатності Готових Лікарських Засобів (ГЛЗ) є важливою частиною
фармацевтичної промисловості. Основні аспекти цього контролю включають:
1. Фізико-хімічні властивості: Систематичне визначення хімічного складу, структури та фізико-хімічних властивостей
ГЛЗ.
2. Стабільність: Вивчення того, якість і ефективність препарату змінюються з часом та за певних умов зберігання.
3. Мікробіологічна чистота: Контроль за вмістом мікроорганізмів, що можуть впливати на безпеку використання
препарату.
4. Терміни придатності: Визначення періоду, протягом якого препарат залишається безпечним та ефективним при
зберіганні відповідно до встановлених умов.
5. Контроль якості упаковки: Визначення стійкості упаковки до зовнішніх впливів та її здатності захищати препарат.
6. Аналіз забруднень: Визначення наявності та кількості забруднюючих речовин в препараті.
7. Біологічні властивості: Вивчення впливу препарату на організм та виявлення можливих побічних ефектів.
Ці критерії допомагають забезпечити високий стандарт якості та безпеки ГЛЗ для кінцевого користувача.

66. Проблеми і шляхи запобігання виробництва і розповсюдження фальсифікованих лікарських засобів і

медичної продукції.
Фальсифіковані ЛЗ — це такі лікарські засоби, які навмисно неправильно промарковані щодо ідентичності та назви
виробника (наказ МОЗ України від 30.10.2001 р. № 436).
Недостатність регулюючих механізмів: Удосконалення системи реєстрації та моніторингу лікарських засобів,
впровадження строгих стандартів контролю якості та перевірок виробництва може допомогти уникнути
фальсифікації.
Система постачання та дистрибуції: Вдосконалення ланцюга постачання, від виробництва до пунктів продажу, з
використанням технологій відстеження (наприклад, RFID міток) може допомогти виявляти та уникати фальсифікації
на різних етапах.
Співпраця між органами влади, виробниками та медичними установами: Зміцнення співпраці між різними
зацікавленими сторонами може сприяти обміну інформацією про потенційні загрози та шляхи запобігання
фальсифікації.
Свідомість та освіта: Навчання медичних фахівців, фармацевтів, пацієнтів та громадськості про ризики
фальсифікації може підвищити усвідомленість та сприяти виявленню підробок.
Законодавчі заходи: Посилення законодавства, включаючи посилення відповідальності за виробництво та поширення
фальсифікованих продуктів, може стимулювати виробників та постачальників дотримуватися високих стандартів.
Вирішенням проблеми фальсифікації ЛЗ має стати перевірка імпортованих ЛЗ, синхронізація роботи митниці та
державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів, інформування про перевізників, котрі мають право
здійснювати ввезення певного ЛЗ на територію України.

67. Асортимент медичних виробів. Основні фактори, які впливають на якість медичних товарів. Контроль
якості, терміни придатності.

Асортимент медичних виробів:

 Перев’язувальні засоби (бинти, вата та ін.) Перевірка якості: визначення вологості, визначення поглинальної
здатності, визначення капілярності. Термін придатності від 3 до 5 років, за умови, що вони зберігаються у
сухому, прохолодному місці і у запакованому вигляді
 Гумові вироби (грілки, рукавички, катетери та ін.) Якість рукавичок перевіряють після п’ятикратного кип’ятіння
у воді по 15 хв. з перервою в 1 годину, при вивертанні рукавички на інший бік. Цілісність перевіряють шляхом
надування рукавички повітрям і зануренням у воду. При цьому не повинні виділятися повітря. Гарантійний термін
зберігання – 12 міс.

При перевірці якості грілки визначають її герметичність. Для цього у грілку наливають воду, заповнюючи її
на ¾ об’єму, щільно закривають, зверху кладуть дошку з вантажем масою 25 кг на 3 години. При цьому грілка
не повинна давати течі. Гарантійний термін зберігання грілок — 3–5 років із моменту вироблення, проте
гарантійний термін експлуатації — 2 роки з моменту введення в експлуатацію.
  Полімерні вироби (тара, закупорювальні засоби, системи переливання крові та ін.)
 Оптика
 Інструменти
 ЛЗ, ГЛЗ і ЛРС
Основні фактори, які впливають на якість медичних товарів, включають:
1. Сировинна : Якість початкових матеріалів і складних компонентів виробу впливає на його загальну якість.
2. Виробництво та технології: Процес виробництва, стандарти виробництва та дотримання технологічних
процесів мають безпосередній вплив на якість продукції.
3. Контроль якості: Системи контролю якості під час виробництва та перед випуском на ринок допомагають
виявляти можливі дефекти та проблеми з якістю.
4. Умови зберігання та транспортування: Відповідні умови зберігання і транспортування необхідні для
підтримання якості протягом терміну придатності.

68. Лабораторні скловироби. Тонкостінний посуд: склянки, лійки, холодильники скляні лабораторні, мірний
посуд. Товстостінний посуд.
Лабораторні скловироби — це спеціально виготовлені скляні посудини та пристрої, які використовуються у наукових
дослідженнях, лабораторних експериментах та вимірюваннях.
Це включає в себе широкий спектр посудин і приладів, таких як склянки, пробірки, лійки, пляшки, колби, піпетки,
мірний посуд, холодильники, термостати та інше.
Ці скляні вироби мають високу термічну стійкість, хімічну стійкість, дозволяючи використовувати їх при високих
температурах та з агресивними хімічними реактивами без пошкодження чи впливу на властивості матеріалів.
Тонкостінний скляний посуд:
 Склянки: Це посуд для зберігання та проведення реакцій. Їх тонкі стінки дозволяють здійснювати
спостереження за реакціями та змішування рідин.
 Лійки: Використовуються для переливання, фільтрації та розділення рідин.
 Холодильники скляні: Це посуд для зберігання реакційних сумішей при низьких температурах. Вони можуть
бути використані для заморожування зразків або проведення реакцій при низьких температурах.
 Мірний посуд: Використовується для точного вимірювання об'єму рідин або порцій реагентів для реакцій.
Тонкі стінки дозволяють забезпечити точність вимірювань об'єму.
 Товстостінний посуд: цей вид посуду має більш жорсткі та міцні стінки, призначені для більш важких
завдань. Він зазвичай використовується у випадках, коли потрібна більша міцність, стійкість до тиску або для
проведення операцій з реагентами, які можуть пошкодити тонкі стінки.

69. Аптечні скловироби. Засоби механізації, які застосовуються в аптеках.

Аптечні скловироби - це різноманітні скляні посудини та предмети, які використовуються в аптеках для зберігання,
дозування, транспортування та адміністрування лікарських засобів. Вони мають різні форми та функції і
використовуються для різних цілей в аптечній галузі.
Аптечні скляні вироби включають флакони, аптечні колби, лійки для розливання, пляшки для крапельниць та ампули
для ін'єкцій.
Засоби механізації:
 Аптечні ваги та дозатори: Використовуються для точного вимірювання та дозування різних складових для
виготовлення лікарських форм.
 Маркувальне обладнання: Для маркування та пакування готових продуктів перед їх видачею пацієнтам.
 Автоматизовані системи розливу: Ці системи дозволяють точно та швидко розливати рідинні лікарські
засоби, забезпечуючи точне дозування.
 Обладнання для мікроскопічного контролю: Використовуються для дослідження та контролю якості
лікарських засобів під мікроскопом.
 Автоматизовані системи зберігання та видачі ліків: Системи, що дозволяють автоматично зберігати,
відстежувати запаси та видавати лікарські засоби згідно з рецептами або замовленнями.
 Системи змішування та розфасування: Допомагають в точному змішуванні та розподілі компонентів для
виготовлення лікарських форм.
 Пристрої для виготовлення капсул: Автоматизовані системи, які допомагають заповнювати капсули
лікарськими речовинами.

70. Апарати для дистиляції води в аптеках. Устаткування для центрифугування та фільтрування.
Апарати для дистиляції води у фармацевтичних аптеках використовуються для очищення та отримання
дистильованої води, яка потім може використовуватися для різних медичних або лабораторних потреб. Ці апарати
проводять процес дистиляції, що полягає у випарюванні рідини (звичайно води), конденсації водяної пари та збиранні
чистої води у відповідний контейнер. Це дозволяє видалити забруднення та мінерали, отримати воду високої чистоти,
яка є важливою для багатьох лабораторних та фармацевтичних процесів.
Прикладом може буди:
Дистилятор електричний ДЕ-10 призначений для виробництва дистильованої води в аптеках, лікарнях, різних
медичних лабораторіях, де є потреба в дистильованої води. Апарат складається з випарного котла, конденсатора з
вбудованим сепаратором і електричного блоку управління.
Центрифуги: Центрифуги використовуються для розділення різних компонентів рідини шляхом обертання високою
швидкістю. Це дозволяє відокремити тяжкіші або менш розчинені компоненти від решти рідини, забезпечуючи
чистішу рідину чи розділені компоненти для подальших процесів.
Приклад: Центрифуга ELMI CM-6M для пробірок об'ємом 15 мл. Центрифуга оснащена з'ємним бакет-ротором з
навісними адаптерами, мікроконтролерною системою управління.
Фільтрувальне устаткування: До цього устаткування належать фільтри різних видів - від мембранних фільтрів до
багаторазових фільтрів. Їх використовують для видалення твердих частинок або забруднень з рідини, що проходить
через них, забезпечуючи чистоту та якість.
Приклад: Мембранні фільтри Cobetter MicroDisc® Sterile : Мембранний фільтр складається з складних ефірів
целюлози, що мають мікроскопічні пори для фільтрації рідин або частинок.