Завдання до практичних занять №1-2

Виконала:
студентка групи ЕК-3-4 Кондратюк Аліна
(номер у списку групи 9)
Запитання:
1.Нормативно-правова база в галузі стандартизації.
Основні положення чинних законів України у сфері стандартизації.

1. Закон України «Про стандартизацію» № 1315-18 від 05.06.2014 року;

2. Закон України «Про технічні регламенти та процедури оцінки

відповідності» № 3164-15, від 03.01.2015 р.;

Система основоположних стандартів розглядає порядок розроблення,

узгодження, затвердження, розповсюдження, перевірки, перегляду, зміни та

скасування нормативних документів. Ознайомитись із сферою застосування та

призначенням таких стандартів:

1. ДСТУ 1.0:2003 Національна стандартизація (НС). Основні положення.

2. ДСТУ 1.2:2003 НС. Правила розроблення національних нормативних

документів.

3. ДСТУ 1.3:2004 НС. Правила розроблення, побудови, викладання,

оформлення, погодження, прийняття та позначення ТУ.

4. ДСТУ 1.5:2003 НС. Правила побудови, викладання, оформлення та

вимоги до змісту НД.

5. ДСТУ 1.6:2004 НС. Правила реєстрації нормативних документів.

6. ДСТУ 1.7:2001 НС. Правила і методи прийняття та застосування

міжнародних і регіональних стандартів.

7. ДСТУ 1.10:2005 НС. Державні класифікатори соціально-економічної

інформації. Основні положення, правила розроблення, введення та

скасування.

Закон "Про стандартизацію" включає 7 розділів: 1. Загальні положення. 2. Організація

стандартизації. 3. Стандарти і їхнє застосування. 4. Інформаційне забезпечення і право
власності на стандарти, кодекси сформованої практики і технічні умови. 5. Міжнародне
співробітництво. 6. Фінансування робіт зі стандартизації. 7. Заключні положення. 9 Закон
"Про стандартизацію" регулює відносини, зв'язані з діяльністю в сфері стандартизації і
застосування її результатів, поширюється на суб'єкти господарювання незалежно від форми
власності і видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські
організації. У жовтні 2002 року Президент України підписав Указ "Про державний комітет
України з питань технічного регулювання та споживчої політики", відповідно до якого
Держстандарт України був перетворений у Державний комітет України з питань технічного
регулювання і споживчої політики – Держспоживстандарт України

Законодавча база України у сфері стандартизації складається не тільки з декретів та законів,

а й інших нормативних документів, що регулюють відносини у цій сфері. Нормативний
документ – документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики
різних видів діяльності або їх результатів.
До основоположних нормативних документів (НД) державної системи стандартизації
належать: ДСТУ 1.0 – 93; ДСТУ1.2 – 93; ДСТУ 1.3 – 93; ДСТУ 1.4 – 93; ДСТУ 1.5 – 93;
ДСТУ 1.6 – 97; ДСТУ 3250 – 95. До державної системи сертифікації належать: ДСТУ 3410
(...3420) – 96; ДСТУ 3498 – 96. Зазначені документи, а також Угода про проведення
узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації та основоположні
міждержавні НД (ГОСТ 1.0 – 92; ГОСТ 1.2 – 97; ГССТ 1.5 – 93; ПМГ 22 – 97) складають
правову основу здійснення робіт із стандартизації та сертифікації, зокрема, формування та
реалізацію єдиної науково-технічної політики в сфері стандартизації та сертифікації.

Законодавчу основу інформаційного забезпечення стандартизації в Україні складають:

постанова Кабінету Міністрів України «Про організацію роботи, спрямовану на створення
державних систем стандартизації, метрології та сертифікації» від 25 травня 1992 року № 269.
декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993
року № 46-93.
постанова Кабінету Міністрів «Про створення національного автоматизованого
інформаційного фонду стандартів» від 1 лютого 1995 року № 84.
В умовах реформування соціально-економічних відносин, перехідного їх стану та завдань
інтеграції України до європейських і світових структур до актуальних завдань системи
стандартизації варто віднести:
- розмежування сфери законодавчого регулювання вимог та сфери стандартизації на засадах
добровільності стандартів і встановлення порядку взаємодії цих сфер;
- розширення сфери законодавчого регулювання безпечності та якості продукції та послуг
відповідно до положень директив ЕС та міжнародної практики;
- більш широке застосування господарюючими суб'єктами посилань на стандарти у
договорах (контрактах) та іншій документації, а також використання стандартів як
арбітражних документів у судах;
- гармонізація сфери добровільності стандартів та практики їх застосування відповідно до
положень директив ЕС та міжнародної практики;
- аналіз положень законів, відомчих документів та відповідних положень про міністерства
(відомства) з метою усунення розбіжностей і неузгодженостей у цих документах;
- створення та вдосконалення основоположних документів національної системи
стандартизації України, гармонізованих з документами міжнародних (регіональних)
організацій із стандартизації.
2.Законодавчі акти України щодо укладення та виконання міжнародних договорів в
галузі стандартизації.

1. Кабінет Міністрів України:

забезпечує здійснення державної політики у сфері технічного регулювання;
спрямовує і координує роботу центральних органів виконавчої влади, на які покладаються
функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності (далі - відповідні центральні
органи виконавчої влади);
визначає сфери діяльності, в яких відповідні центральні органи виконавчої влади здійснюють
функції технічного регулювання;
у межах своєї компетенції затверджує технічні регламенти, якщо їх не затверджено законами
чи актами центральних органів виконавчої влади;
{Технічні регламенти: Постанови КМ № 62, № 753, № 754, № 755, № 607, № 1062, № 1067,№
1077, № 1193, № 94, № 163, № 1025, № 1055, № 355, № 359, № 360, № 380, № 381, № 151, №
802, № 884}
затверджує процедури оцінки відповідності, застосування яких передбачене технічними
регламентами;
укладає міжнародні договори України про взаємне визнання результатів оцінки
відповідності;
здійснює інші повноваження у сфері технічного регулювання, визначені законами України.
Національні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них розробляються на
основі:
1) міжнародних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них, якщо вони вже
прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, або відповідних їх частин,
крім випадків, якщо такі стандарти, кодекси та зміни є неефективними або невідповідними,
зокрема з огляду на недостатній рівень захисту, суттєві кліматичні чи географічні фактори
або технологічні проблеми;
2) регіональних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них або відповідних їх
частин у разі, якщо міжнародні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них не
можуть бути використані з причин, зазначених у пункті першому цієї частини;
3) стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них або відповідних їх частин держав,
що є членами відповідних міжнародних чи регіональних організацій стандартизації та з
якими укладено відповідні міжнародні договори України про співробітництво і проведення
робіт у сфері стандартизації;
Міжнародне співробітництво у сфері стандартизації
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері стандартизації, вживає заходів щодо адаптації законодавства України у сфері
стандартизації до законодавства Європейського Союзу.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері стандартизації, та національний орган стандартизації в межах своїх повноважень
здійснюють співробітництво у зазначеній сфері з відповідними органами інших держав.
3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері стандартизації, представляє інтереси України в міжурядових організаціях
стандартизації, укладає міжнародні договори України про співробітництво та проведення
робіт у сфері стандартизації з такими організаціями та відповідними урядовими і
міжурядовими органами інших держав відповідно доЗакону України "Про міжнародні
договори України".
Національний орган стандартизації представляє інтереси України в міжнародних та
регіональних організаціях стандартизації, приймає рішення про приєднання до них, укладає
договори про співробітництво та проведення робіт у сфері стандартизації з національними
органами стандартизації інших держав.
Національний орган стандартизації вживає заходів щодо виконання зобов'язань, узятих за
результатами участі в міжнародних та регіональних організаціях стандартизації.
4. У разі якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом,
застосовуються правила міжнародних договорів.

Використані джерела :
https://studfile.net/preview/9697271/page:7/
http://uas.gov.ua/standardization/normatyvno-pravova-baza/
http://cde.nuft.edu.ua/mod/book/view.php?id=201973