МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»
ФАКУЛЬТЕТ БІОМЕДИЧНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ
КАФЕДРА БІОМЕДИЧНОЇ КІБЕРНЕТИКИ

Практична робота №3
з дисципліни «Цифрова медецина»

Виконав:
студент гр. БС-01
Штих І.М.
Перевірив:
ст. вик. БМК Аверьянова О. А.

Зараховано від ___.___._______

___________________________
(підпис викладача)

Київ-2023
 Питання до практичної роботи
1 Міжнародні організації з стандартизації «Інформатика охорони
здоров’я». Надати характеристику і структуру комітету.
На міжнародному рівні існують декілька організацій, які займаються
стандартизацією в галузі інформатики охорони здоров'я. Однією з
найважливіших організацій є "HL7 International", а іншою є "DICOM" (Digital
Imaging and Communications in Medicine). Давайте розглянемо обидві організації
та їхню структуру комітетів.
1. HL7 International:
неприбуткова міжнародна організація, яка розробляє стандарти обміну
інформацією в галузі охорони здоров'я. Ця організація створює стандарти для
обміну клінічної і адміністративної інформації між різними інформаційними
системами в охороні здоров'я.
Структура комітету: Внутрішні комітети HL7 групуються за функціональними
областями, такими як клінічні відомості, адміністративні дані, діагностика,
термінологія тощо. Кожен комітет відповідає за розробку та оновлення
стандартів відповідно до своєї області. До прикладу, HL7 має такі комітети:
Clinical Interoperability Council (CIC): Розробляє стандарти для обміну клінічною
інформацією.
Structured Documents Work Group: Займається створенням стандартів для
структурованих документів в охороні здоров'я.
Patient Administration Work Group: Розробляє стандарти для адміністративної
інформації про пацієнтів та управління ними.
2. DICOM (Digital Imaging and Communications in Medicine):
Характеристика: DICOM - це стандарт для обміну медичних зображень і
відомостей в області медичної діагностики і лікування. Він використовується
для зображень, таких як рентгенівські знімки, комп'ютерна томографія,
магнітно-резонансна томографія і інші.
Структура комітету: DICOM регулюється "DICOM Standards Committee"
(Комітет стандартів DICOM). Цей комітет має численні робочі групи, які
спеціалізуються в різних аспектах обробки та обміну медичних зображень та
діагностичної інформації. До прикладу, DICOM має такі робочі групи:
WG-06 (Digital Pathology): Займається стандартами для цифрової патології.
WG-18 (3D and Advanced Visualization): Розробляє стандарти для візуалізації
медичних зображень у тривимірному вигляді.
WG-20 (3D Printing): Регулює стандарти для 3D друку медичних моделей.
Обидві організації відіграють важливу роль у стандартизації інформатики
охорони здоров'я і допомагають забезпечити сумісність інформаційних систем у
сфері медицини та лікування.

2. Регіональні організації з стандартизації «Інформатика охорони

здоров’я». Надати характеристику і структуру комітету.
На регіональному рівні також існують організації, які займаються
стандартизацією інформатики охорони здоров'я. Однією з регіональних
організацій є "CEN/TC 251" в Європейському Союзі. Давайте розглянемо
характеристику та структуру комітету цієї організації.
CEN/TC 251 (European Committee for Standardization/Technical Committee 251):
Характеристика: CEN/TC 251 є технічним комітетом Європейського комітету зі
стандартизації (CEN), який спеціалізується на стандартизації інформатики
охорони здоров'я в країнах Європейського Союзу. Цей комітет розробляє
стандарти та технічні специфікації для покращення обміну медичною
інформацією та інтеграції інформаційних систем в охороні здоров'я в Європі.
Структура комітету: CEN/TC 251 має певну структуру, включаючи групи
роботи і технічні комітети, що спеціалізуються у різних аспектах інформатики
охорони здоров'я. До прикладу, основні групи роботи і технічні комітети
можуть включати:
WG1 (Semantic Content): Розробляє стандарти для семантичного вмісту
медичних даних.
WG2 (Security and Access Control): Займається стандартами безпеки та контролю
доступу до медичної інформації.
WG3 (Pharmacy): Розробляє стандарти для інформаційних систем у сфері
фармації.
WG4 (Point-of-care testing): Спеціалізується на стандартизації точкового
тестування в охороні здоров'я.
Ця структура допомагає CEN/TC 251 розробляти і підтримувати стандарти, які
враховують різноманітні аспекти інформатики охорони здоров'я і відповідають
потребам європейських країн у цій сфері.
3. Законодавство України з стандартизації. Основні положення.
Законодавство України зі стандартизації регулюється рядом нормативних актів,
основними з яких є:

1. Закон України "Про стандартизацію":

- Прийнятий 25 січня 2001 року, цей закон визначає правові та організаційні

засади стандартизації в Україні. Основні положення цього закону включають:

- Визначення основних понять, пов'язаних зі стандартизацією.

- Встановлення принципів стандартизації, включаючи добровільність,
доступність, обов'язкову дотриманість виробниками і ін.
- Основи організації та функціонування національної системи стандартизації
в Україні.
- Регулювання відносин у сфері стандартизації, включаючи процедури
розроблення, введення в дію та застосування стандартів.
- Визначення прав та обов'язків суб'єктів стандартизації, включаючи
виробників, споживачів та організації, які здійснюють стандартизацію.

2. Закон України "Про технічні регламенти та оцінювання відповідності":

Прийнятий 15 листопада 2011 року, цей закон встановлює правила щодо

технічних регламентів і процедур оцінювання відповідності в Україні. Він
визначає вимоги до товарів і послуг, що обіговуються на ринку, і забезпечує їх
відповідність встановленим стандартам.
3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про
Національний стандартизаційний орган України":
Ця постанова визначає організаційну структуру та функції Національного
стандартизаційного органу України (Держстандарт України), який відповідає за
розвиток та координацію національної системи стандартизації.
4. Інші нормативні акти та правила, пов'язані зі стандартизацією:
4. Що таке «стандарти» і «стандартизація». Відповідні нормативно-
правові акти.
Стандарти - це документи, які встановлюють конкретні технічні, якісні,
безпечні або інші характеристики для продукції, послуги, процесу або системи.
Стандарти можуть бути національними, регіональними або міжнародними і
визначаються органами стандартизації. Вони можуть стосуватися різних
галузей, включаючи промисловість, медицину, інформаційні технології,
будівництво і багато інших.
Стандартизація - це процес розробки, ухвалення і впровадження стандартів.
Вона включає в себе збирання експертної інформації, визначення найкращих
практик, встановлення вимог і норм, а також узгодження цих вимог між різними
зацікавленими сторонами. Стандартизація сприяє забезпеченню якості
продукції та послуг, захисту прав споживачів, зменшенню ризику та
підвищенню конкурентоспроможності.
Нормативно-правові акти пов'язані зі стандартизацією включають:
Закон України "Про стандартизацію": Цей закон встановлює загальні принципи
і положення щодо стандартизації в Україні та визначає організаційну структуру
та компетенції в цій сфері.
Закон України "Про технічні регламенти та оцінювання відповідності": Цей
закон регулює вимоги до технічних регламентів, які можуть включати в себе
посилання на стандарти.
Постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативні акти: Кабінет
Міністрів України видає постанови і розпорядження, які можуть містити вимоги
до конкретних стандартів для різних галузей.
Нормативні документи органів стандартизації: Національний
стандартизаційний орган (в Україні - Держстандарт України) може визначати
конкретні національні стандарти та вимоги до них через внутрішні нормативні
документи
5. Структура стандартів з «Інформатика охорони здоров’я»
Структура стандартів в галузі "Інформатика охорони здоров'я" може бути
різноманітною і залежить від конкретних потреб та областей застосування.
Проте, загальною структурою для багатьох стандартів в цій галузі є розділи і
розділи, які можна описати наступним чином:
1. Вступ і пояснювальна частина: Цей розділ містить загальну інформацію про
стандарт, включаючи його назву, номер, дату видання, авторів і опис області
застосування стандарту.
2. Обгрунтування та мета: В цьому розділі наводяться обгрунтування і цілі
стандарту. Чому створюється цей стандарт і які проблеми він має вирішити.
3. Терміни та визначення: Цей розділ містить визначення термінів і понять, які
використовуються в стандарті, з метою уніфікації термінології.
4. Загальні вимоги і принципи: Тут наводяться загальні вимоги та принципи, які
повинні дотримуватися при використанні стандарту. Це може включати вимоги
до безпеки, конфіденційності, доступності тощо.
5. Опис структури документа: В цьому розділі наводиться структура самого
стандарту, включаючи розділи, підрозділи і підсекції.
6. Технічні вимоги: Основна частина стандарту, де наводяться конкретні
технічні вимоги, які повинні бути виконані. Це може включати вимоги до
форматів даних, протоколів обміну, алгоритмів обробки тощо.

7. Процедури тестування та валідації: Якщо стандарт передбачає процедури

тестування та валідації, цей розділ надає відомості про те, як проводити тести та
перевірку відповідності стандарту.
8. Документація та звітність: Тут можуть бути наведені вимоги до документації,
яку слід підготувати для відповідності стандарту, а також процедури звітності.
9. Література та посилання: У цьому розділі наводяться посилання на інші
стандарти або літературу, яка була використана при розробці стандарту.
Ця загальна структура може бути адаптована до конкретних потреб та областей
застосування стандартів в галузі "Інформатика охорони здоров'я", і багато
стандартів можуть також містити додатки з додатковою інформацією і
прикладами.