СТАНДАРТИЗАЦІЯ В СФЕРІ ЯКОСТІ

1. Поясніть у чому полягає головна мета та принципи міжнародного

технічного регулювання
Технічне регулювання відіграє суттєву роль при керуванні економікою для
підвищення ефективності й продуктивності суспільного виробництва та
поліпшення якості продукції. Воно акумулює найновіші досягнення науки і
техніки, органічно поєднує фундаментальні та прикладні галузі науки, сприяє
швидкому впровадженню наукових досягнень в практику, допомагає
визначити найбільш економні та перспективні напрями розвитку науково-
технічного прогресу і різних галузей економіки країни в цілому.
Система технічного регулювання, яка охоплює стандартизацію, метрологію і
сертифікацію, є одним із ключових інструментів, що забезпечує підвищення
конкурентоспроможності економіки, сприяє розв’язанню проблем
структурної та технологічної відсталості, розширює і захищає внутрішній та
зовнішній ринки та є дієвим важелем керування економікою, відіграючи
значну роль у виробленні конкурентороможної якісної продукції, захисті
довкілля та ощадливому використанні ресурсів, що є основою сталого
розвитку будь-якої країни.
Основна мета технічного регулювання полягає в забезпеченні діяльності на
всіх рівнях виробництва й обігу з установлення та використання в різних
галузях економіки обов'язкових норм і правил, спрямованих на прискорення
технічного прогресу та досягнення високої якості товарів і послуг.
Основні цілі системи технічного регулювання
 Приведення системи технічного регулювання до міжнародних норм та
правил
 Усунення технічних бар’єрів у торгівлі
 Дерегуляція ведення бізнесу
 Сприяння підвищенню конкурентоспроможності продукції
 Забезпечення добросовісної конкуренції
 Надійне забезпечення захисту прав споживачів
Принципи технічного регулювання закріплюють однаковість обов'язкових
вимог незалежно від виду і походження продукції або процесу, форми
власності та юридичного статусу підприємця, що випускає продукцію або
надає послугу. Вони обмежують область обов'язкових вимог до об'єктів
господарської діяльності. Обов'язкові вимоги відображаються в технічних
регламентах. Інші вимоги викладені в стандартах, дотримання яких носить
добровільний характер.
Принципи технічного регулювання:
1) застосування єдиних правил встановлення вимог до продукції або до
продукції і пов'язаним з вимогами до продукції процесів проектування,
виробництва, будівництва, монтажу, налагодження, експлуатації, зберігання,
перевезення, реалізації та утилізації, виконання робіт і надання послуг;
2) відповідність технічного регулювання рівню розвитку національної
економіки, розвитку матеріально-технічної бази, а також рівню науково-
технічного розвитку;
3) незалежність органів по акредитації, ОС від виробників, продавців,
виконавців, які купують, в тому числі споживачів;
4) єдина система і правила акредитації;
5) єдність правил і методів досліджень (випробувань і вимірювань) при
проведенні процедур обов'язкової оцінки відповідності;
6) єдність застосування вимог технічних регламентів незалежно від видів і
особливостей угод;
7) неприпустимість обмеження конкуренції при здійсненні акредитації та
сертифікації;
8) неприпустимість суміщення одним органом повноважень щодо
державного контролю (нагляду), за винятком здійснення контролю за
діяльністю акредитованих осіб, з повноваженнями але акредитації та
сертифікації;
9) неприпустимість суміщення повноважень органу державного контролю
(нагляду) і ОС;
10) неприпустимість суміщення одним органом повноважень щодо
акредитації та сертифікації;
11) неприпустимість позабюджетного фінансування державного контролю
(нагляду) за дотриманням вимог технічних регламентів;
12) неприпустимість одночасного покладання одних і тих же повноважень на
два і більше органу державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог
технічних регламентів.
Технічне регулювання покликане сприяти впровадженню новітніх досягнень
науки і техніки, закріплювати певний технологічний рівень з урахуванням
максимального забезпечення безпеки об'єктів. 
ТЕХНІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ – система забезпечення обігу на ринку
безпечної та якісної продукції.
ТЕХНІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ – правове регулювання відносин у сфері
встановлення, застосування та виконання обов'язкових (директиви) і
добровільних (стандарти) вимог до нехарчової продукції, процесів
виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації,
виконання робіт або надання послуг
Основні причини розвитку технічного регулювання:
Глобалізація торгових відносин та світового ринку
Швидкий розвиток науково-технічного прогресу
Посилення охорони довкілля та доцільне використання ресурсів
Призначення технічного регулювання:
Забезпечення діяльності на всіх рівнях виробництва й обігу з установлення та
використання в різних галузях економіки обов'язкових норм і правил,
спрямованих на прискорення технічного прогресу та досягнення високої
якості товарів і послуг
Об'єкти технічного регулювання:
1. ПРОДУКЦІЯ
2. пов'язані з продукцією ПРОЦЕСИ життєвого циклу
3. РОБОТИ І ПОСЛУГИ

2. Охарактеризуйте структуру та системи технічного регулювання та її

основні завдання
Відповідальним органом технічного регулювання є Міністерство розвитку
економіки, торгівлі та сільського господарства України:
 Технічні регламенти
 База даних про технічні регламенти та Реєстр призначених органів і
визнаних незалежних організацій
 Переліки національних стандартів під технічні регламенти
 Метрологія
 Оцінка відповідності
 Акредитація органів з оцінки відповідності
 Науково-технічна рада у сфері технічного регулювання
 Стандартизація
 Міжнародне співробітництво
 Загальна інформація щодо сфери технічного регулювання
 Інформація з Реєстру державної системи сертифікації
 Національні класифікатори
Складові системи технічного регулювання
1. МЕТРОЛОГІЯ - наука про вимірювання і їх застосування
фундамент усієї системи технічного регулювання, що має на меті
забезпечити однаковість вимірювань, а також їхню точність і надійність
2. СТАНДАРТИЗАЦІЯ - діяльність, що полягає у встановленні положень
для загального та неодноразового використання щодо наявних або
потенційних завдань і спрямована на досягнення оптимального рівня
впорядкування в певній сфері
Стандартизація забезпечує сумісність і взаємозамінність продукції та її
комплектуючих, однаковість виробничих процесів, безпеку продукції, а
також, наскільки можливо, якість виробів
3. ОЦІНКА ВІДПОВІДНОСТІ - діяльність, пов’язана з визначенням того,
що продукція, системи менеджменту, персонал відповідають визначеним
вимогам
Удостоверение того, что определенные требования, касающиеся продукции,
процесса, услуги, системы, лица или органа, были выполнены
4. РИНКОВИЙ НАГЛЯД - діяльність органів ринкового нагляду з метою
забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також
забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам
Гарантує громадянам рівноцінний рівень захисту на всій території єдиного
ринку незалежно від походження продукції та є важливим для інтересів
суб’єктів господарської діяльності, оскільки допомагає позбутися нечесної
конкуренції
5. АКРЕДИТАЦІЯ - процедура, у ході якої національний орган з акредитації
документально засвідчує компетентність юридичної особи чи
відповідного органу з оцінки відповідності виконувати певні види робіт
(випробування, калібрування, сертифікацію, контроль)
засвідчувати технічну компетентність органів із сертифікації та лабораторій,
які діють на ринку надання послуг у сфері оцінки відповідності

Завдання технічного регулювання:

Розміщення на ринку продукції, безпечної для споживачів, користувачів та
навколишнього середовища
Впровадження економічної політики на національному рівні: стимулювання
інновацій, підвищення конкуренції, диференціація продукції, скорочення
виробничих витрат
Впровадження економічної політики на міжнародному рівні: сприяння
розвитку торгівлі шляхом усунення технічних бар’єрів
Технічне регулювання запобігає:
1. Діям, що вводять в оману покупців, шляхом установлення обов'язкових і
добровільних вимог до продукції та здійснення заходів з оцінки її
відповідності цим вимогам
2. Потраплянню на ринок недоброякісної, потенційно небезпечної,
фальсифікованої та контрафактної продукції

3. Поясніть значення стандартизації в сучасному світі

Стандартизація – це діяльність, що полягає у встановленні положень для
загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань
із метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері,
результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та
послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі та
сприянню науково-технічному співробітництву.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ – діяльність, що полягає в установленні положень для
загального та неодноразового використання щодо наявних чи потенційних
завдань і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в
певній сфері
Стандартизація – це одна з відправних точок сучасного економічного та
повсякденного життя, а також сталого розвитку суспільства
Стандарти визначають якість життя та є передумовою і гарантією
ефективного міжнародного економічного співробітництва і світової торгівлі
Сьогодні, в умовах ринкової економіки та конкуренції у сфері виробництва
та реалізації будь-якої продукції, найбільш значущими показниками є
показники якості та безпечності продуктів. Випуску продукції високої якості
та, як наслідок, найбільш конкурентоспроможної продукції на сучасному
ринку можна досягти саме за допомогою стандартизації.
Міжнародна стандартизація – стандартизація, участь у якій відкрита для
відповідних органів усіх країн.
Регіональна стандартизація – стандартизація, участь у якій відкрита для
відповідних органів країн одного географічного або економічного регіону
світу
Національна стандартизація – це стандартизація, що проводиться на рівні
однієї країни
Міжнародні стандарти забезпечують:
ДЕРЖАВІ технологічну і наукову базу в підтримку законодавству в області
охорони здоров'я, безпеки та захисту навколишнього середовища
СПОЖИВАЧАМ відповідність виробів і послуг МС гарантує їх якість,
безпеку і надійність
РОЗРОБНИКАМ в областях високих технологій прискорюють поширення
інновацій та їх перетворення в виготовляються і продаються вироби
ПРОМИСЛОВОСТІ І ТОРГІВЛІ постачальники можуть розробляти і
пропонувати вироби і послуги, що відповідають технічним вимогам,
прийнятим в міжнародному масштабі у відповідних секторах. Підприємства,
що використовують МС, можуть конкурувати світовому ринку МС
створюють «рівне ігрове поле» всім конкурентам на ринку. Наявність
національних і регіональних стандартів, що відрізняються один від одного
може поставити перед торгівлею технічні бар'єри. МС є технічним засобом,
за допомогою якого можна ввести в практику державні торговельні угоди
Сьогодні питаннями стандартизації та підвищення якості продукції
займаються більше 300 міжнародних та регіональних організацій, найбільш
відомими з яких є Міжнародна організація зі стандартизації (ІSО),
Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН) та Міжнародна
електротехнічна комісія (МЕК).
Мета стандартизації:
— створення нормативної документації, яка встановлює оптимальні вимоги
до продукції, що виготовляється для потреб економіки, населення, оборони
держави та експорту;
— безпечність продукції, процесів і послуг для життя, здоров'я та майна
людей, збереження тварин і рослин та охорону природного довкілля;
— якість продукції, процесів та послуг відповідно до рівня розвитку науки"
техніки, технологій і потреб людей;
— реалізацію прав споживачів;
— відповідність об'єктів стандартизації своєму призначенню; технічну та
інформаційну сумісність та взаємозамінність; збіжність та відтворював ість
результатів контролювання й випробувань;
— упровадження новітніх технологій, оновлення виробництва та підвищення
його продуктивності;
— безпеку господарських об'єктів, складних технічних систем, враховуючи
допустимий ризик виникнення природних і техногенних катастроф та інших
надзвичайних ситуацій;
— розвиток міжнародного і регіонального співробітництва; - усунення
технічних бар'єрів у торгівлі
Отже, стандартизація є областю економіки і бізнесу
«Не було б стандартів - не було б торгівлі
Не було б торгівлі - не було б доходів»
Функції національної стандартизації :
ЕКОНОМІЧНА:
надання інформації щодо продукції та її якості
поширення в промисловості інформації щодо нових розробок
підвищення ефективності продуктивності праці та зниження собівартості
продукції
 вдосконалення управління виробництвом та забезпечення певного рівня
якості продукції забезпечення сумісності та взаємозамінності
ІНФОРМАЦІЙНА СОЦІАЛЬНА визначає такий рівень показників та
параметрів продукції, який відповідає вимогам охорони здоров'я, санітарії та
гігієни, забезпечує охорону довкілля та безпеку людей під час виробництва,
використання та утилізації продукції. передбачає створення бази для
об'єктивізації людського сприйняття інформації (взаєморозуміння), а також
встановлення термінів та визначень, класифікаторів, методів вимірювань та
випробувань, креслень, умовних знаків тощо
КОМУНІКАТИВНА нормалізація соціальних методів та засобів зв’язку
РЕСУРСОЗБЕРІГАЮЧА раціональне та економне використання ресурсів
ЦИВІЛІЗУЮЧА гармонізація документів, методів та засобів якості життя із
світовими аналогами РЕГУЛЯТИВНА вплив на ринок товарів і послуг;
усунення технічних бар’єрів в торгівлі; захист вітчизняного виробника
НОРМАТИВНА (ТЕХНІЧНА) формування вимог до продукції, процесів,
послуг, методів
СОЦІОКУЛЬТУРНА досягнення сумісності та взаємозамінності

4.Охарактеризуйте зв’язок стандартизації з іншими науками

Стандарти встановлюють вимоги якості та надійності методів контролю і
випробувань продукції, а також створ. необхідне єдність, без якого не може
відбуватися зростання тех. рівня виробництва. Слід зазначити, що якість
продукту складається із сукупності показників, які відображають: корисність,
безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, естетичність,
еколог., Та інші важливі властивості продукції. Всі ці показники наділяють
продукцію здатністю задовольняти певні потреби. Таким чином, основні
критерії якості продукції є ступінь задоволення індивідуальних і суспільних
потреб. При цьому на основі комплексної стандартизації та уніфікації
здійснюється робота щодо підвищення вимог до якості товару, скорочення
непотрібного різноманіття, видів і сортів продукції, раціонального
використання сирих і інших ресурсів. Особливе місце в дослідженні якості
продукції займає проблема вимірювання і оцінки якості, які здійснюються за
допомогою поліметрія, що вивчає і реалізує наукові методи кількісної оцінки
рівня якості продукції.
Стандартизація пов'язана з технічними, прикладними та економічними
науками. Невід'ємною частиною стандартизації є метрологія. Стандартизація,
метрологія і вимірювальна техніка - основні ланки, рівень і темпи розвитку
яких впливають на якість промислової продукції. В основу метрології і
вимірювальної техніки покладено закони фізики, математичні методи.
Стандартизація широко використовує різні математичні ряди. Принцип
закономірних рядів застосовують для визначення геометричних розмірів і
технічних показників різних виробів. Математичні методи потрібні для
обробки даних досліджень та контролю, для формулювання відносин і
закономірностей при вивченні різних явищ.
Економічні науки щільно стикаються зі стандартизацією. Так, проблеми з
економії сировини і матеріалів, зниження витрат на одиницю продукції,
підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва тощо
обов'язково враховується під час вирішення різних питань із стандартизації.
Економічні задачі стандартизації охоплюють методологію визначення
ефективності виробництва, прогнозування, планування, відношення між
затратами, визначають вплив стандартизації на економіку країни.
Стандартизація як наука характеризується тісною взаємодією з технологією
та рядом наукових дисциплін в галузі якості технології, праці та продукції,
кількісного їх вимірювання.
Одним з основних завдань стандартизації є систематизація і узагальнення
накопиченого фактичного матеріалу таких теоретичних наук як хімія, фізика,
математика. При сучасних поглядах на мету і завдання стандартизації основу
її складають цілісні комплекси теоретичних і прикладних наук, які об'єднані
поняттями фізико-хімічних, технохімічних, біофізичних та інших наук.
Кваліметрія розглядає споживчі особливості, як необхідний елемент
комплексного аналізу якості продукції. Оцінка якості продукції
передбачається в нормативних документах і методичних матеріалах поряд з
іншими важливими характеристиками. (Область застосування, призначення, і
методики випробувань) т. Обр. якості продукції оцінюється на основі
показників, які указ. в НД.
В даний час розвивається стандартизація методом випробувань і контролю,
за допомогою яких вимірюються і визначаються показники якості продукції.
При цьому стандартизації підлягають сучасні методи випробувань і
контролю, що підвищує їх достовірність, надійність і знижує похибки
вимірювань. Оцінка рівня якості продукції здійснюється на всіх етапах
життєвого циклу продукції, який починається з розробки продукції і
закінчується стадією реалізації продукції.
Стандартизація пов'язана з сертифікацією і процедурою оцінки відповідності.
При сертифікації третьою стороною встановлюється і документальне
підтвердження, що продукція, процес або послуга відповідають
встановленим вимогам. Процедура оцінки відповідності включає в себе
процедури відбору зразків, випробування, здійснення контролю, реєстрацію
та акредитацію.
Підтвердження відповідності продукції здійснюється шляхом видачі
сертифіката відповідності, який видається на підставі рішення прийнятого
після проведення необхідних процедур оцінки відповідності.
Науки пов’язані зі стандартизацією: технічні науки, товарознавство,
технологія харчування, економіка, стандартизація, сертифікація, метрологія,
природні науки, методи випробувань, правознавство, маркетинг, управління
якістю.
5.Обґрунтуйте важливу роль стандартизації у розвитку національної
економіки будь-якої країни взагалі та України зокрема
Стандартизація відіграє суттєву роль при керуванні економікою для
підвищення ефективності й продуктивності суспільного виробництва та
поліпшення якості продукції. Вона акумулює найновіші досягнення науки і
техніки, органічно поєднує фундаментальні та прикладні галузі науки, сприяє
швидкому впровадженню наукових досягнень в практику, допомагає
визначити найбільш економні та перспективні напрямки розвитку науково-
технічного прогресу і різних галузей економіки країни.
Головним завданням стандартизації є створення системи нормативної
документації, яка визначає прогресивні вимоги до продукції, її розроблення,
вироблення та застосування.
Стандартизація сприяє швидкому впровадженню наукових досягнень у
практику, допомагає визначити найбільш економічні та перспективні
напрями розвитку науково-технічного прогресу і народного господарства
країни.
Основною метою стандартизації є оптимальне впорядкування об'єктів
стандартизації для прискорення науково-технічного прогресу, покращення
якості продукції, удосконалення організації управління народним
господарством, розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва.
Стандартизація сприяє:
усуненню технічних бар’єрів у торгівлі;
пришвидшенню технічного прогресу, що сприяє досягненню оптимальної
користі для суспільства;
вирішенню завдань, які мають на меті підвищення рівня відповідності
продукції за допомогою багаторазового використання;
урегульованню ряду проблем, які виникають за конфлікту інтересів
виробників і споживачів;
визначенню прогресивних вимог до продукції, які закріпленні в
нормативнотехнічних документах
Національна система стандартизації України – це система, яка визначає
основну мету і принципи управління, форми та загальні
організаційнотехнічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації
Мета Національної системи стандартизації України
Забезпечення охорони життя та здоров’я
Забезпечення прав та інтересів споживачів
Забезпечення безпечності праці
Збереження навколишнього природного середовища і економія всіх видів
ресурсів
Усунення технічних бар’єрів у торгівлі та запобігання їх виникненню,
підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції
Забезпечення раціонального виробництва.

6.Поясніть вплив стандартизації на якість продукції

 Застосування стандартів сприяє поліпшенню якості продукції, підвищенню
рівня уніфікації та взаємозамінності, розвитку автоматизації виробництв і
процесів, зростання ефективності експлуатації і ремонту виробів і
конструкцій.
Вплив стандартизації на поліпшення якості продукції здійснюється через
комплексне розроблення стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати,
комплектуючі вироби, обладнання, оснащення і готову продукцію, а також
через установлення у стандартах технологічних вимог і показників якості,
єдиних методів і засобів контролю
Завдяки стандартизації суспільство має можливість свідомо керувати своєю
економічною і технічною політикою, сприяючи випуску виробів високої
якості. Стандартизація як один із ефективних засобів підвищення якості і
безпеки продукції має два значення: по-перше, встановлення єдиних норм і
вимог на готову продукцію, напівфабрикати, сировину й матеріали; по-друге,
позбавлення кого-, чого-небудь оригінальності. Суть її полягає в
забезпеченні планомірної діяльності на усіх рівнях виробництва з
установлення та використання у різних галузях народного господарства
обов’язкових норм і правил, спрямовaних на пришвидшення технічного
прогресу і досягнення високої якості продукції. Крім того, метою
стандартизації є створення умов для раціонального використання всіх видів
національних ресурсів і відповідності продукції, процесів та послуг їх
функціональному призначенню, сприяння науково-технічному прогресу та
міжнародному співробітництву, а також створення умов для усунення
невиправданих технічних перешкод у міжнародній торгівлі
Якість продукції – рівень відповідності сукупності технічних,
експлуатаційних, економічних, естетичних та інших параметрів продукту
рівню потреб суспільства, тобто рівень її (продукції) корисних для
суспільства властивостей
Сучасний рівень розвитку економіки України, потреба у корінних змінах
матеріальних і соціальних умов життя, висувають на перший план проблему
якості. Поліпшення якості товарів (процесів, робіт, послуг) можливе тільки
на основі стандартизації і технічного регулювання. Контролювати та
підвищувати якість можливо тільки на основі нормативних документів, які
встановлюють вимоги до якості та надійності, методів контролю і
випробовувань продукції, створюють необхідну єдність, без якої неможливий
подальший розвиток технічного рівня.
Предмет стандартизації – технічне законодавство та нормативні документи
регламентації процесів, методів, способів, правил життєдіяльності людини
Стандартизація і сертифікація є необхідними та вагомими інструментами
управління якістю і безпекою продукції підприємства, які за допомогою
свого взаємозв’язку здатні здійснювати вагомий вплив на виробничі процеси
підприємства та є необхідною умовою його розвитку. Варто виокремити
функціональні характеристики сертифікації, які здатні впливати на
управляння якістю продукції вітчизняних підприємств, а також її безпеки,
зокрема: здійснення послідовно визначених процедурних заходів на основі
контрольних випробувань параметрів і показників продукції, що засвідчують
достовірність заходів щодо доказу відповідності якості продукції;
документальне підтвердження якості на основі законодавчо встановлених
вимог одиниць продукції до вимог стандартів і технічних умов; гарантування
якості продукції та надання сертифіката відповідності, який підтверджує
можливість підприємства підтримувати її на відповідному рівні; сприяння
задоволенню інтересів споживачів і стимулювання національного виробника;
підтвердження безпечності, екологічності і конкурентоздатності продукції.
Стандартизація – це одна з відправних точок сучасного економічного та
повсякденного життя, а також сталого розвитку суспільства
Стандарти визначають якість життя та є передумовою і гарантією
ефективного міжнародного економічного співробітництва і світової торгівлі.

7. Сформулюйте основний принцип міжнародної стандартизації.

Ключові принципи міжнародної стандартизації:
безпека, інформативність, право вибору, право бути почутим, доступність,
справедливість, якість, компенсація збитків, охорона навколишнього
середовища, відповідність законодавчим та регулюючим вимогам.

8. Розкрийте роль та значення міжнародної стандартизації.

Основне призначення міжнародних стандартів - це створення на
міжнародному рівні єдиної методичної основи для розробки нових і
вдосконалення діючих систем якості та їх сертифікації.
Основними завданнями міжнародної стандартизації є:
— зближення та гармонізація національної стандартизації України з
міжнародними та регіональними системами, прогресивними національними
системами стандартизації інших країн;
— удосконалення та розвиток фонду НД України з питань стандартизації на
засадах застосування міжнародних, регіональних і національних стандартів
інших країн, а також систематизація, узагальнення та максимальне
використання досягнень науково-технічного прогресу;
— проведення цілеспрямованої науково-технічної та економічної політики
шляхом розроблення міжнародних і регіональних стандартів на базі НД
України на нові конкурентоспроможні види продукції та послуг;
— поліпшення нормативного забезпечення торговельного, економічного і
науково-технічного співробітництва з іншими країнами та участь в
міжнародному розподілі праці;
— забезпечення захисту інтересів країни під час розроблення міжнародних,
регіональних і міждержавних стандартів;
— забезпечення єдності вимірювань;
— забезпечення взаємного визнання результатів оцінки відповідності
вимогам технічних регламентів.

9. Наведіть основні завдання міжнародних організацій із стандартизації?

Основними завданнями міжнародної стандартизації є:
1. встановлення вимог до технічного рівня і якості продукції, сировини,
матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, а також норм,
вимог і методів у галузі проектування і виробництва продукції, що
дозволяють прискорювати впровадження прогресивних методів
виробництва продукції високої якості і ліквідувати нераціональне
різноманіття видів, марок і розмірів ;
2. розвиток уніфікації і агрегатування промислової продукції як
найважливішої умови спеціалізації виробництва; комплексної
механізації та автоматизації виробничих процесів, підвищення рівня
взаємозамінності, ефективності експлуатації й ремонту виробів;
3. забезпечення єдності та достовірності вимірювань в країні, створення і
вдосконалення державних еталонів одиниць фізичних величин, також
методів і засобів вимірювань вищої точності;
4. розробка уніфікованих систем документації, систем класифікації та
кодування техніко-економічної інформації;
5. прийняття єдиних термінів і позначень у найважливіших областях
науки, техніки, галузях економіки;
6. формування системи стандартів безпеки праці, систем стандартів у
області охорони природи і поліпшення використання природних
ресурсів;
7. створення сприятливих умов для зовнішньоторговельних, культурних і
науково-технічних зв'язків.

10. Охарактеризуйте міжнародне науково-технічне співробітництво у

сфері стандартизації.
Міжнародне співробітництво з стандартизації здійснюється шляхом взаємодії
і співробітництва до міжнародних, регіональними і національними інших
країнах організаціями з стандартизації державною чи корпоративному рівні, з
урахуванням двосторонніх і багатосторонніх угод, договорів, протоколів про
співробітництво, і навіть зобов'язань, що випливають із участі у діяльності
міжнародних стандартів і регіональних організацій по стандартизації.
Двостороннє чи багатостороннє співробітництво з стандартизації включає
роботи з гармонізації вітчизняних стандартів з національними стандартами
країн-партнерів, спільну розробку стандартів, проведення спільних наукових
досліджень про, обмін досвідом та інформацією, взаємні консультації,
професійну підготовку й ін.

11. Поясніть чим зумовлено потребу в розробленні міжнародних

стандартів?
У сучасних умовах міжнародні стандарти на системи якості (стандарти ISO
серій 9000 та 10000) застосовують для створення та сертифікації систем
якості у галузях не тільки виробництва, а й виробничо-економічної
інфраструктури (транспорт, енергетика, зв’язок, будівництво тощо) та
соціальної інфраструктури (охорона здоров’я, торгівля, навчання та ін.).
Сертифікація надає виробникові та споживачеві у міжнародних відносинах
такі переваги: виробник підвищує конкурентоспроможність своєї продукції
на міжнародному ринку, розширює обсяг продажу, знижує витрати
виробництва, підвищує прибуток, а споживач отримує гарантії у стабільності
характеристик якості продукції, можливість відмовитися від вхідного
контролю сертифікованої продукції, здійснення повторних досліджень.
В умовах світового економічного розвитку характерною рисою є значне
поширення міжнародного розподілу праці, спеціалізація країн на випуск
певних видів продукції. Зовнішня торгівля в євро становить від 35 до 50 %.
Зростає і значення якості продукції у забезпеченні нормальних умов
торговельно-економічного співробітництва між країнами. Велику роль у
цьому відіграє сертифікація продукції.
В Україні діють міжнародні організації та системи стандартизації і
сертифікації продукції. Створення таких систем зумовлене можливістю
розроблення та прийняття усіма учасниками різних країн єдиних стандартів.
Це не завжди вдається через різноманітність підходів до національної
стандартизації країн. Значного успіху в цьому досяг- ли країни Західної
Європи.

12. Поясніть, як впливає використання міжнародних стандартів на

розвиток торгівлі?
В умовах світового економічного розвитку характерною рисою є значне
поширення міжнародного розподілу праці, спеціалізація країн на випуск
певних видів продукції. Зовнішня торгівля в євро становить від 35 до 50 %.
Зростає і значення якості продукції у забезпеченні нормальних умов
торговельно-економічного співробітництва між країнами. Велику роль у
цьому відіграє сертифікація продукції.
Виявлено, що стандарти полегшують міжнародну торгівлю, забезпечуючи
сумісність і функціональну сумісність компонентів, продуктів і послуг і
приносять користь виробникам і споживачам у плані зниження витрат,
підвищення продуктивності та безпеки.

13. Наведіть організаційну структуру міжнародної організації із

стандартизації.
ISO- International Organization for Standardization - Міжнародна організація зі
стандартизації.
ІСО - це некомерційна, недержавна організація, членами якої є представники
національних органів по стандартизації з 166 країн
!!! Приватні компанії не можуть стати членами ІСО
14. Наведіть області, які охоплює сфера діяльності міжнародної
організації із стандартизації.
15. Наведіть етапи розробки міжнародних стандартів.
16. Дайте характеристику Міжнародної електротехнічної комісії (мета,
завдання, принципи та напрями діяльності)
17. Дайте характеристику Міжнародному союзу електрозв'язку (мета,
завдання, принципи та напрями діяльності).
18. Дайте характеристику Європейському інституту по стандартизації в
галузі телекомунікацій (мета, завдання, принципи та напрями
діяльності).

19. Дайте характеристику Європейському комітету зі стандартизації

(мета, завдання, принципи та напрями діяльності).
Європейський комітет з стандартизації (до 1970 р. – Європейський комітет з
координації стандартів) існує з 1961 р. Членами СЕН є національні
організації з стандартизації 17 європейських держав: Австрія, Бельгія,
Великобританія, Греція, Данія, Німеччина, Іспанія, Ісландія, Італія,
Люксембург, Норвегія, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція,
Швейцарія. СЕН – закрита організація, що об'єднує тільки країн-учасників
ЄС і ЄАВТ (Європейська асоціація вільної торгівлі).
Основна мета СЕН – сприяння розвитку торгівлі товарами і послугами
шляхом розробки європейських стандартів (євронорм, EN), на які могла б
посилатись в своїх директивах ЄС, ЄАВТ та інші міжурядові організації;
шляхом забезпечення однакового застосування в країнах-членах
міжнародних стандартів ISO та ІЕС; співпраці з усіма організаціями регіону,
що займаються стандартизацією; надання послуг із сертифікації на
відповідність європейським стандартам (євронормам).
СЕН розробляє європейські стандарти в таких галузях: обладнання для
авіації, водонагрівальні газові прилади, газові балони, комплектуючі деталі
для піднімальних механізмів, газові плити, зварка і різка, трубопроводи і
труби, насосні станції та інше.
Один з принципів роботи СЕН – обов'язкове використання міжнародних
стандартів ISO як основи для розробки євронорм або доповнення тих
результатів, які досягнуті в ISO. Вибір пріоритетного напрямку повинен бути
обґрунтований економічною необхідністю, що диктується ступенем впливу
майбутнього стандарту на розвиток взаємовигідних зв'язків, неможливістю
застосування міжнародного або іншого стандарту для даної мети,
пропозицією країн-учасниць СЕН або рекомендації органів ЄС і ЄАВТ.
Вищий орган СЕН – Генеральна асамблея, в якій представлені національні
організації з стандартизації, урядові органи країн- членів, а також ЄС і
ЄАВТ.
Генеральна асамблея вибирає Адміністративну раду, яка виконує наступні
функції:
• – встановлення правил і способів застосування національних стандартів
країн-учасниць і міжнародних стандартів при розробці європейських
стандартів;
• – визначення можливості прямого використання національного або
міжнародного нормативного документу в якості європейського стандарту і
контроль за його виконанням;
• – координація робіт з національної стандартизації в рамках регіону.
Політика в галузі стандартизації визначається колегією директорів –
представників національних організацій і затверджується Генеральною
асамблеєю.
Технічна робота з стандартизації виконується технічними комітетами,
діяльність яких координує Технічне бюро.
Для стандартизації в галузі будівництва, автомобілебудування і безпеки
обладнання утворені комітети з забезпечення програм (програмні комітети).
їхнє завдання – прискорення розробки євро- стандартів у цих динамічних
галузях шляхом аналізу вже існуючих міжнародних або прогресивних
національних стандартів і збору такої інформації, яку швидко і ефективно
можна використати в СЕН.
Програмні комітети складають програму стандартизації, приймають
стандарти ISO і ІЕС в якості європейських стандартів або документів для
гармонізації; розробляють європейські стандарти або очікують отримання
результатів в ISO та ІЕС. З цими організаціями підтримується постійний
зв'язок і, приймаючи євростандарт, комітет повідомляє про результати своєї
роботи в ISO або ІЕС.
Технічні комітети також спираються в роботі на міжнародні стандарти,
підтримують контакти з регіональними організаціями, враховують
результати діяльності інших технічних комітетів, які займаються суміжними
проблемами. Після того, як завдання, що поставлене перед комітетом,
виконане, він може бути розформований Технічним бюро або зберігати
формальну відповідальність за перегляд стандарту.
Процедура прийняття стандарту включає схвалення проекту робочою групою
технічного комітету, розсилання проекту технічним бюро всім країнам-
членам СЕН в особі національних організацій з стандартизації для
голосування у встановлений термін. Євронорма (європейський стандарт)
вважається прийнятою, якщо проти проекту подано не більше 20% голосів.
Прийнятий стандарт вводиться в національну систему стандартизації всіх
країн-членів, у тому числі й тих, що голосували проти. Далі Адміністративна
рада розглядає цей стандарт з точки зору ступеня його важливості для країн-
членів ЄС. У випадку позитивного рішення на нього робиться посилання у
відповідній директиві ЄС і стандарт набуває статусу обов'язкового до
виконання в країнах-членах ЄС.
Крім євронорм, СЕН розробляє документи з гармонізації (HD) і попередні
стандарти (ENV), вони направлені на усунення технічних бар'єрів у торгівлі і
на прискорення впровадження прогресивних технічних вимог у виробництво
нових товарів.
Документи з гармонізації пояснюють сутність тих адміністративних і
правових норм, які порушують одноманітність застосування міжнародних
стандартів у країнах-членах СЕН.
Європейський стандарт, що приймається СЕН, видається у двох варіантах: як
євронорма і як національний стандарт в країнах- членах СЕН. В другому
варіанті стандарт може містити додаток у вигляді рекомендацій і пояснень,
що відповідають його розумінню і застосуванню.

20. Укажіть в яких формах здійснюється міжнародне співробітництво

України в області стандартизації?
Перші національні організації зі стандартизації були утворені у
Великобританії (1911 р.), Німеччині (1917 р.), Франції і США (1918 р.).
Розвиток економічних зв'язків між країнами і розширення робіт зі
стандартизації в промислово розвинених країнах вимагали їхньої
координації. У 1926 р. була створена міжнародна федерація національних
асоціацій зі стандартизації – ISA, до складу якої ввійшло близько 20
національних органів зі стандартизації. У 1946 р. 25 країн під егідою ООН
утворили Міжнародну організацію зі стандартизації – ISO, що успішно
працює і зараз. Ціль її утворення була сформульована в такий спосіб: "…
сприяти успішному розвиткові стандартизації в усім світі". У 1904 р. була
створена міжнародна електрична комісія – IEC, що з 1946 р. разом з ISO і її
комітетами проводить активну роботу зі стандартизації. На першому етапі
розроблялися посібники ISO/IEC зі стандартизації, надалі робота була
спрямована на розробку стандартів до управління якістю і сертифікації.
Результатом цієї роботи стало створення в 1987 році технічним комітетом
ISO/ТК 176 "Управління якістю і забезпечення якості" стандартів серії ISO
9000, а в 1990-1995 р. – серії стандартів ISO 10000. До європейських
організацій, що займаються стандартизацією, відносяться: Європейський
комітет зі стандартизації – CEN, створений у 1961р., і Європейський комітет
зі стандартизації в електротехніці – CENELEC. Діяльність CEN у напрямку
стандартизації систем якості знайшла своє відображення в створенні
європейських стандартів EN 29001, EN 29002, EN 29003, що аналогічні
стандартам ISO 9001, ISO 9002, ISO 9003. 37 Після одержання незалежності
Україна проводить активну політику інтеграції в міжнародні і європейські
структури і співпрацює також із країнами СНД. У 1992 р. у м. Москві
Україною була підписана угода про проведення погодженої політики зі
стандартизації, метрології і сертифікації. Відповідно до угоди утворена
Міждержавна рада з цих питань, а також було передбачено, що державні
стандарти колишнього Радянського Союзу є власністю всіх держав, що
підписали угоду, і використовуються як державні до розробки своїх
національних стандартів. У січні 1993 р. Україна була прийнята в члени
Міжнародної організації ISO, а в лютому цього ж року – у члени
Міжнародної електротехнічної комісії IEC, що дає їй право нарівні з іншими
90 країнами світу брати участь у діяльності більш ніж 1000 міжнародних
робочих органах, технічних комітетах зі стандартизації і використовувати у
своїй роботі більш 12 тис. міжнародних стандартів. У своїй міжнародній
діяльності Держспоживстандарт України проводить єдину технічну політику
в таких основних напрямках: ▪ гармонізація національних стандартів з
відповідними міжнародними і європейськими, або їхнє пряме впровадження;
▪ забезпечення як можна більшої відповідності національних стандартів
вимогам ринку, включаючи вимоги Світової організації торгівлі (WTO),
особливо в галузях, де Україна має визначений науково-виробничий
потенціал, для забезпечення і посилення ринкових позицій у міжнародному
поділі праці; ▪ забезпечення простого доступу експортерів до міжнародних
стандартів шляхом розвитку національного інформаційного фонду стандартів
і поширення необхідної інформації через засоби масової інформації і
спеціальні видання. У 1994 р. Україна подала заявку на вступ в GATT/WTO.
Це повинно сприяти усуненню зайвих труднощів у зовнішній торгівлі,
підвищенню якості і 38 конкурентноздатності української продукції,
підтримці вітчизняного товаровиробника, захистові прав споживачів і
запобіганню реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я, майна
громадян і навколишнього середовища. У 1997 році Україна була прийнята в
Європейські організації зі стандартизації CEN і CENELEC, у Міжнародну
організацію законодавчої метрології OIML. З метою подолання технічних
бар'єрів у міжнародній торгівлі, забезпечення національного режиму щодо
імпортних товарів відповідності нормам і правилам Світової організації
торгівлі (WTO) Україна приєдналася до Кодексу усталеної практики з
підготовки, прийняття і впровадження стандартів WTO

21. Охарактеризуйте проблеми системи технічного регулювання в

Україні.
Проблеми реформування системи технічного регулювання України. На
період до введення в дію технічних регламентів, підтвердження відповідності
здійснюється через процедуру обов’язкової сертифікації. Введено в дію лише
5 технічних регламентів. Таким чином, законодавчо проголошена
добровільність стандартів, фактично не діє, а повільний темп впровадження
технічних регламентів не дає можливості повністю відмовитись від
обов’язкової сертифікації.
Серед причин повільного впровадження технічних регламентів можна
назвати наступні:
– неготовність виробників виготовляти продукцію відповідно до вимог
технічних регламентів;
– непрозорість призначення органів оцінки відповідності вимогам
регламентів;
– до кожного технічного регламенту повинний бути затверджений перелік
регламентних технічних умов, що складається з гармонізованих стандартів.
Ступінь гармонізації українських стандартів складаю 25%, в той час, як
вимога ЄС – 80%.
Таким чином, для успішного реформування системи технічного регулювання
України вирішення потребують наступні питання:
– подальше впровадження прийнятого законодавства та розробка технічних
регламентів на основі Директив ЄС Нового підходу;
– гармонізація нормативної бази;
– реформування організаційного забезпечення, зокрема, створення
національних органів зі тандартизації та оцінки відповідності;
– налагодження системи ринкового нагляду.

22. Зазначте обставини, якими викликана реформа технічного

регулювання?
Технічне регулювання - правове регулювання відносин у сфері встановлення,
застосування та виконання обов'язкових (директиви) і добровільних
(стандарти) вимог до нехарчової продукції, процесів виробництва,
експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації, виконання
робіт або надання послуг. Також встановлює правове регулювання відносин
у сфері оцінки відповідності та/або державного ринкового нагляду
Технічні регламенти (директиви) приймаються з метою: захисту здоровя
людей, тварин і рослин, захисту майна, охорони довкілля та природних
ресурсів, забезпечення енергоефективності, н а ц і о н а л ь н о ї б е з п е к и ,
т а з а п о б і г а н н я підприємницькій практиці, що вводить в оману
споживача (користувача).
Що передбачає реформа
Виконання зобов'язань України в межах Угоди про оцінку відповідності та
прийнятність промислових товарів (Угода ACAA) за якими Україна взяла
зобов'язання повністю привести свою нормативну базу у сфері технічного
регулювання у видповідність з європейською.
• Розроблення та прийняття визначених технічними регламентами
національних стандартів, гармонізованих з стандартами ЄС
• Прийняття ≈ 4000 стандартів, гармонізованих із стандартами ЄС як
національних
• Припинення дії на території України стандартів колишнього СРСР
Cтворення незалежних органів стандартизації та метрології відповідно до
європейської практики (Угода ACAA)
• На сьогодні загалом прийнято 45 техрегламентів. З 27 техрегламентів, які
вказані в Угоді про Ассоціацію, прийнято 24, серед них:
o 11 - прийнято та введено в дію;
o 10 - прийнято, але ще не введено в дію;
o 3 - у процесі розробки
Розроблення та впровадження технічних регламентів на основі директив
Нового та Глобального підходу
Створення повнотекстової електронної бази стандартів (28,000 стандартів).
• Онлайн магазин стандартів
23. Охарактеризуйте пріоритетні напрямки вдосконалення
стандартизації в Україні.
Для удосконалення діяльності зі стандартизації планується вирішити такі
питання:
Гармонізація національних технічних регламентів (ТР) країн-учасниць СНД.
Для цього передбачено гармонізацію технічного законодавства країн СНД
щодо розроблення, прийняття і надання чинності національним ТР. Для
запобігання виникненню ТБТ та створення сприятливих умов для торгівлі
планується встановити єдині принципи, методи і правила проведення робіт
щодо гармонізації національних ТР. Планується прийняти єдині ТР на
об’єкти взаємної торгівлі, у яких встановити обов’язкові для виконання
вимоги. Враховуючи, що Угода про основи гармонізації ТР держав-учасниць
СНД ще не прийнята, а повномасштабні заходи щодо узгодженого
технічного регулювання здійснити не вдається, планується розробляти
міждержавні стандарти, застосування яких може забезпечити «презумпцію»
відповідності ТР. Такий підхід має сприяти активізації розробляння ТР та
міждержавних стандартів.

24. Наведіть умови переходу від обов’язкового характеру стандартів до

рекомендованого.
Для цього поетапно створюються належні умови:
– розширення масштабів законодавчого регулювання безпеки і якості
продукції;
– більш широке використання державними замовниками і суб’єктами
господарювання практики посилань на стандарти у договорах, а також
використання стандартів у якості арбітражних документів при розгляді у
судах відповідних ісків;
– напрацювання експериментального масиву добровільних державних
стандартів і аналіз практики їхнього застосування в Україні.

25. Охарактеризуйте сучасний стан державного управління в сфері

стандартизації.
Згідно Закону України "Про стандартизацію" стандарти застосовуються на
добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством. Тобто цим
положенням надається право добровільності у виборі стандарту для
застосування. Стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом
посилання на них в інших документах.
Застосування стандартів чи їх окремих положень стає обов’язковим:
• для всіх суб’єктів господарювання, якщо це передбачено в технічних
регламентах чи інших нормативно-правових актах;
• для учасників угоди (контракту), на розроблення, виготовлення чи
постачання продукції, якщо у ній (ньому) є посилання на певні стандарти;
• для виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію
про відповідність продукції певним стандартам чи зазначив позначення цих
стандартів у її маркуванні;
• для виробника чи постачальника, якщо його продукція сертифікована
щодо дотримання вимог стандартів.
Законодавство України у сфері стандартизації складається з цього Закону,
чинних міжнародних договорів України та інших нормативно-правових
актів, що регулюють відносини у відповідній сфері.
1. Метою стандартизації в Україні є:
1) забезпечення відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню;
2) керування різноманітністю, застосовність, сумісність, взаємозамінність
об’єктів стандартизації;
3) забезпечення раціонального виробництва шляхом застосування визнаних
правил, настанов і процедур;
4) забезпечення охорони життя та здоров’я;
5) забезпечення прав та інтересів споживачів;
6) забезпечення безпечності праці;
7) збереження навколишнього природного середовища і економія всіх видів
ресурсів;
8) усунення технічних бар’єрів у торгівлі та запобігання їх виникненню,
підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції.
2. Державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому
застосуванні таких принципів:
1) забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні
національних стандартів та кодексів усталеної практики;
2) відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття національних
стандартів та кодексів усталеної практики з урахуванням інтересів усіх
заінтересованих сторін;
3) неупередженого прийняття національних стандартів та кодексів усталеної
практики на засадах консенсусу;
4) добровільного застосування національних стандартів та кодексів усталеної
практики, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами;
5) відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики
законодавству;
6) адаптації до сучасних досягнень науки і техніки, сприяння впровадженню
інновацій та підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних
виробників;
7) доступності національних стандартів та кодексів усталеної практики, а
також інформації про них для користувачів;
8) пріоритетності прийняття в Україні міжнародних і регіональних стандартів
та кодексів усталеної практики як національних;
9) дотриманні міжнародних та регіональних правил і процедур
стандартизації;
10) участі в міжнародній та регіональній стандартизації;
11) прийняття і дотримання суб’єктами стандартизації Кодексу доброчинної
практики з розробки, прийняття та застосування стандартів відповідно до
Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри у торгівлі, що є
додатком до Марракеської Угоди про заснування Світової організації
торгівлі від 15 квітня 1994 року.
Стаття 5. Об’єкти стандартизації
1. Об’єктами стандартизації є:
1) матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність;
2) правила, процедури, функції, методи, діяльність чи її результати,
включаючи продукцію, персонал, системи управління;
3) вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування,
етикетування тощо.

26. Охарактеризуйте поняття «національна стандартизація»?

Національна стандартизація - стандартизація, що здійснюється на рівні однієї
держави
Стандартизація - діяльність, що полягає в установленні положень для
загального та неодноразового використання щодо наявних чи потенційних
завдань і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в
певній сфері.
Під стандартизацією розуміється діяльність, спрямована на досягнення
впорядкування в певній області за допомогою встановлення положень для
загального і багатократного вживання відносно реально існуючих і
потенційних завдань. Ця діяльність виявляється в розробці, публікації
вживанні стандартів.
Стандартом називається документ, в якому в цілях добровільного
багаторазового використання встановлюються характеристики продукції,
правила здійснення і характеристики процесів виробництва, експлуатації,
зберігання, перевезення, реалізації і утилізації, виконання робіт або надання
послуг. Стандарт також може містити вимоги до термінології, символіки,
упаковки, маркування або етикеток і правил їх нанесення.
За версією ISO найважливішими результатами стандартизації повинні бути:
 підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх
функціональному призначенню;
 усунення перешкод у торгівлі;
 сприяння науково-технічному співробітництву.
27. Визначте об’єкти та суб’єкти стандартизації в державної системи
стандартизації.
Об'єктами стандартизації є:
1) матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність;
2) правила, процедури, функції, методи, діяльність чи її результати,
включаючи продукцію, персонал, системи управління;
3) вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування,
етикетування тощо.
Суб’єктами стандартизації є:
1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері стандартизації;
2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у
сфері стандартизації;
3) національний орган стандартизації;
4) технічні комітети стандартизації;
5) підприємства, установи та організації, що здійснюють стандартизацію.
Центральні органи виконавчої влади та організації мають право у
відповідних сферах діяльності та в межах повноважень з урахуванням своїх
господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи
із стандартизації, зокрема:
- Розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати стандарти
відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати правила їх
розроблення, позначення та застосування;
- Представляти Україну у відповідних спеціалізованих міжнародних та
регіональних організаціях стандартизації, виконувати зобов'язання,
передбачені положеннями про ці організації;
- Створювати і вести реєстри нормативно-правових актів та нормативних
документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;
- Видавати та розповсюджувати свої стандарти, документи
спеціалізованих відповідних міжнародних та регіональних організацій
стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на основі
положень про ці організації або відповідних договорів, а також делегувати ці
повноваження іншим організаціям.

28. Опишіть структуру нормативної бази стандартизації та її місце в

єдиній системі українського законодавства.
В Україні сформована законодавча база, яка містить різні аспекти створення
та застосування нормативних документів стандартизації, сертифікації, якості
та безпечності продукції та послуг тощо. Передусім, роботи по
стандартизації регламентуються такими Законами:
«Про стандартизацію»,
«Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»
«Про акредитацію органів з оцінки відповідності»,
«Про технічні регламенти та оцінку відповідності»,
«Про вилучення, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної
та небезпечної продукції»,
«Про метрологію та метрологічну діяльність»,
«Про захист прав споживачів»,
«Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»,
«Про пестициди і агрохімікати»,
«Про якість і безпечність харчових продуктів і продовольчої сировини»,
«Про охорону навколишнього природного середовища»,
«Про ветеринарну медицину»,
«Про лікарські засоби»,
«Про основи містобудування»,
«Про зовнішньоекономічну діяльність»,
«Про енергозбереження»,
«Про туризм»,
«Про електроенергетику»,
«Про охорону праці»,
«Водний кодекс Україн» та інші.
Законодавча база України у сфері стандартизації складається не тільки з
декретів та законів, а й інших нормативних документів, що регулюють
відносини у цій сфері. Нормативний документ – документ, який установлює
правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх
результатів.
В умовах реформування соціально-економічних відносин, перехідного їх
стану та завдань інтеграції України до європейських і світових структур до
актуальних завдань системи стандартизації варто віднести:
- розмежування сфери законодавчого регулювання вимог та сфери
стандартизації на засадах добровільності стандартів і встановлення порядку
взаємодії цих сфер;
- розширення сфери законодавчого регулювання безпечності та якості
продукції та послуг відповідно до положень директив ЕС та міжнародної
практики;
- більш широке застосування господарюючими суб'єктами посилань на
стандарти у договорах (контрактах) та іншій документації, а також
використання стандартів як арбітражних документів у судах;
- гармонізація сфери добровільності стандартів та практики їх застосування
відповідно до положень директив ЕС та міжнародної практики;
- аналіз положень законів, відомчих документів та відповідних положень про
міністерства (відомства) з метою усунення розбіжностей і неузгодженостей у
цих документах;
- створення та вдосконалення основоположних документів національної
системи стандартизації України, гармонізованих з документами міжнародних
(регіональних) організацій із стандартизації.

29. Охарактеризуйте основні нормативно-законодавчі акти сфери

стандартизації.
Законодавство України у сфері стандартизації складається з Закону Про
стандартизацію, чинних міжнародних договорів України та інших
нормативно-правових актів, що регулюють відносини у відповідній сфері, а
саме:
- Закони України;
- Постанови Кабінету міністрів
- Технічні регламенти;
- ДСТУ

30. Поясніть яким чином можуть фінансуватися роботи із

стандартизації?
Джерела фінансування
1. Роботи із стандартизації фінансуються їх замовниками.
2. Джерелами фінансування є:
1) кошти Державного бюджету України;
2) кошти, передбачені на виконання програм і проектів;
3) власні та залучені кошти суб’єктів господарювання;
4) інші не заборонені законодавством джерела фінансування.
3. Забезпечення участі центральних органів виконавчої влади та
національного органу стандартизації в роботі керівних органів міжнародних,
регіональних та міжурядових організацій стандартизації та сплата членських
внесків до таких організацій здійснюються за рахунок коштів Державного
бюджету України.

31. Дайте трактування поняттям «нормативний документ», «стандарт»,

«орган стандартизації», «технічний регламент»
Нормативний документ - документ, що встановлює правила, настанови чи
характеристики щодо діяльності або її результатів
Стандарт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий
визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового
використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її
результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня
впорядкованості в певній сфері
Орган стандартизації це, згідно з Законом України “Про стандартизацію”
(стаття 11) (далі – Закон) визначено, що функції національного органу
стандартизації виконує державне підприємство, що не підлягає приватизації,
утворене центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері стандартизації.
Технічний регламент - регламент, що містить технічні вимоги або
безпосередньо, або шляхом посилання на стандарт або технічні умови, або
шляхом включення змісту цих документів.

32. Поясніть сутність державної системи стандартизації України.

Становлення України як суверенної правової держави, її послідовна
інтеграція до світового економічного товариства потребує здійснення
цілеспрямованої політики щодо утворення державних систем стандартизації,
метрології та сертифікації. У 1992 р. Кабінет Міністрів України прийняв
Постанову № 269 "Про організацію робіт, спрямованих на створення
державних систем стандартизації, метрології і сертифікації", а також Декрет
№ 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію", які поклали початок
створенню ДСС, визначенню правових та економічних основ систем
стандартизації та сертифікації, встановленню організаційних форм їх
функціонування на території України.
Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України
(Держстандарт України) створює та забезпечує функціонування ДСС, у тому
числі:
- визначає єдину організаційно-методичну основу проведення робіт зі
стандартизації на всіх рівнях управління національною економікою
(міжгалузевому, галузевому, на рівні підприємств);
- планує, розробляє, проводить експертизи та розповсюджує державні
(національні) стандарти;
- затверджує державні стандарти України, веде їх облік і реєстрацію;
- гармонізує національні стандарти України з міжнародними та
європейськими стандартами, забезпечує відповідність ДСТУ вимогам ринку,
застосовує системний підхід щодо розробки комплексів нормативних
документів у пріоритетних галузях економіки України;
- розробляє основні положення системи класифікації та кодування техніко-
економічної, соціальної інформації, затверджує державні класифікатори та
здійснює їх реєстрацію;
забезпечує доступ вітчизняних товаровиробників (експортерів) до
міжнародних стандартів (директив, норм та правил) шляхом розвитку та
актуалізації Національного автоматизованого інформаційного фонду
стандартів та поширення необхідної інформації через засоби масової
інформації й спеціальні видання.
Метою ДСС в Україні є здійснення єдиної технічної політики; захист
інтересів вітчизняних виробників та споживачів продукції (процесів, робіт,
послуг); раціональне використання всіх видів ресурсів; відповідність
продукції (процесів, робіт, послуг) світовому рівню якості та надійності;
гармонізація національних НД із світовими аналогами; відповідність вимог
НД законодавчим актам.
Для виконання цієї мети перед ДСС стоять різні завдання, основними з яких
є:
• встановлення раціональної номенклатури продукції;
• встановлення прогресивних вимог до якості продукції (процесів, робіт,
послуг), методів їх контролю та випробувань;
• забезпечення комплексності об'єктів стандартизації;
• забезпечення взаємозв'язку та узгодженості НД на усіх рівнях;
• забезпечення вимог в галузі розробки, виробництва, експлуатації та
ремонту продукції шляхом розробки загально- технічних та організаційно-
методичних комплексів стандартів і систем класифікації та кодування
техніко- економічної інформації;
• контроль за правильністю використання НД.
Нині чинна ДСС, що затверджена у 1993 р., є основною системою у галузі
стандартизації країни і носить міжгалузевий характер. ДСС формує
національну систему стандартизації України.
Комплекс правил та положень ДСС України наведено в основоположних
стандартах України:
ДСТУ 1.0 «ДСС України. Основні положення»
ДСТУ 1.2 «ДСС України. Порядок розроблення державних стандартів»
ДСТУ1.3 «ДСС України. Порядок розроблення, побудови, викладу та
оформлення технічних умов»
ДСТУ 1.0 «ДСС України. Стандарти підприємства. Основні положення»
ДСТУ 1.0 «ДСС України. Загальні вимоги до побудови, викладання,
оформлення та змісту стандартів»
+ДСТУ 1.0 «ДСС України. Порядок державної реєстрації галузевих
стандартів, стандартів науково-технічних та інженерних товариств і спілок»

33. Охарактеризуйте принципи державної системи стандартизації

України.
Державна політика у сфері стандартизації ґрунтується на таких принципах:
- забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні стандарті в та
вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні
продукції, якщо інше не передбачено законодавством;
- відкритість та прозорість процедур розроблення і прийняття стандартів з
урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення
конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;
- доступність стандартів та інформації щодо них для користувачів;
- відповідність стандартів законодавству;
- адаптація до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану
національної економіки;
- пріоритетність прямого впровадження в Україні міжнародних та
регіональних стандартів;

34. Поясніть на яких принципах базується політика України як держави

в області стандартизації.
Державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому
застосуванні таких принципів:
- забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні
національних НД
- відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття
національних НД з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін
- неупередженого прийняття національних НД на засадах консенсусу
- добровільного застосування національних НД, якщо інше не
передбачено нормативно-правовими актами
- адаптації до сучасних досягнень науки і техніки, сприяння
впровадженню інновацій та підвищення конкурентоспроможності
продукції вітчизняних виробників
- доступність національних НД, а також інформації про них для
користувачів
- пріоритетності прийняття в Україні міжнародних і регіональних НД як
національних
- дотриманні міжнародних та регіональних правил і процедур
стандартизації
- участі у міжнародній та регіональній стандартизації

35. Наведіть струкруту Державної системи стандартизації України.

Суб’єктами Державнох системи стандартизації України є:
- Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері стандартизації
- Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у
сфері стандартизації
- Національний орган стандартизації
- Технічні комітети стандартизації
- Підприємства, установи та організації, що здійснюють стандартизацію
Система стандартизації (з лекції):
36. Поясніть ким і на якій основі створюються ТК зі стандартизації.
Основні функції технічних комітетів.
Технічним комітетом стандартизації є форма співробітництва
заінтересованих юридичних та фізичних осіб з метою організації і виконання
робіт з міжнародної, регіональної, національної стандартизації у визначених
сферах діяльності та за закріпленими об’єктами стандартизації. Технічні
комітети стандартизації не мають статусу юридичної особи. Членство в
технічних комітетах стандартизації є добровільним.
Функції ТК:
- участь у роботі відповідних технічних комітетів стандартизації
міжнародних і регіональних організацій стандартизації;
- надання пропозицій до програми робіт з національної стандартизації
- розроблення і погодження національних стандартів, кодексів усталеної
практики та змін до них
- перевірка і перегляд національних стандартів та кодексів усталеної
практики, розробниками яких вони є
- погодження і надання пропозицій щодо скасування та відновлення дії
національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них.

37. Поясніть в чому полягає сутність відповідальності за порушення

законодавства в галузі стандартизації.

Чинним законодавством України передбачена відповідальність підприємств,

об'єднань, організацій, а також посадових осіб та інших робітників за
порушення технічних норм, що встановленні в НД. Поєднання
відповідальності юридичних осіб з персональною відповідальністю
забезпечує ефективний вплив на конкретних порушників в галузі
стандартизації товарів та послуг, випуску неякісної продукції, сприяє
зміцненню дисципліни. Недодержання правових норм є грубим порушенням
державної дисципліни, що тягне за собою юридичну відповідальність і
накладення юридичних санкцій. Юридична відповідальність встановлена
цивільним, адміністративним, фінансовим і кримінальним законодавством.
До видів юридичної відповідальності підприємств належать цивільно-,
адміністративно- та фінансово-правова; до персональної відповідальності
робітників — адміністративна, матеріальна, дисциплінарна та кримінальна.

38.Поясніть з якою метою і на якій основі складають програму робіт із

стандартизації?

Програма робіт з національної стандартизації є інформаційним документом,

який оприлюднюється на офіційному сайті НОС і за допомогою
якої:доведення до відома всіх сторін (підприємств, асоціацій, споживачів,
центральних органів виконавчої влади, міжнародних та регіональних
організацій зі стандартизації тощо) інформації про заплановані роботи з
розроблення/впровадження НД координується розроблення проектів
національних стандартів

39.Який орган готує програму робіт із стандартизації?

Національний орган стандартизації-орган стандартизації, визнаний на
національному рівні, що має право бути національним членом відповідних
міжнародних та регіональних організацій стандартизації.

40. Охарактеризуйте види національних нормативних документів. В

чому їх особливість?

Основні види національних стандартів: а) основоположні стандарти: —

організаційно-методичні: основні положення; порядок; правила; процедури;
настанови; — загальнотехнічні: умовні позначення, вимоги до розроблення,
викладання, оформлення та змісту національних НД; загальнотехнічні
величини; вимоги; норми; — терміни та визначення понять; б) стандарти на
продукцію та послуги: — загальні технічні умови; — технічні умови; —
класифікація; — основні параметри та/чи розміри; — характеристики; —
вимоги щодо безпеки; — вимоги до збереження навколишнього природного
середовища; — сортамент; — марки; — конструкції; — правила приймання,
маркування, пакування, транспортування, зберігання, ремонту, утилізації; в)
стандарти на процеси; г) стандарти на сумісність; д) стандарти на методи
контролю (випробування, вимірювання, визначення, аналізу); е) стандарти
(загальних) технічних вимог.
Основні види національних кодексів усталеної практики: а) проектування
обладнання, конструкцій чи виробів; б) виготовлення обладнання,
конструкцій чи виробів; в) монтування обладнання, конструкцій чи виробів;
г) технічне обслуговування або експлуатація обладнання, конструкцій чи
виробів.

41.Наведіть класифікацію стандартів з урахуванням специфіки об'єкту

стандартизації? У чому їх особливість?

За специфікою об’єкта стандартизації розрізняють стандарти таких видів: •

основоположні — стандарти, які визначають організаційно-методичні та
загально-технічні положення для певної сфери стандартизації та
взаємозв’язку діяльності у різних галузях науки, техніки і виробництва;• на
продукцію (послуги) — стандарти, які визначають вимоги до групи
однорідної або конкретної продукції (послуги); • на процеси (роботи) —
стандарти, які регламентують вимоги до конкретних процесів (видів робіт) на
різних стадіях життєвого циклу товарів або видів діяльності; • технічних
умов — стандарти, які визначають всебічні вимоги до конкретної продукції,
її виробництва, споживання, постачання, експлуатації, ремонту, утилізації; •
на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) — стандарти, які
регламентують методи контролю, забезпечують об’єктивність оцінки вимог
до якості продукції згідно із стандартом, визначають технічні засоби для
здійснення різних видів контролю продукції (процесів, послуг).
Основоположні стандарти регламентують організаційно-методичні та
загально-технічні положення для певної галузі стандартизації, терміни та
визначення, загально-технічні вимоги, норми і поєднання видів технічної та
виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування
та утилізації продукції, щодо її безпечності, охорони навколишнього
середовища.

42.Охарактеризуйте існуючі види стандартів. Як визначити вид

стандарту?

Міжнародний стандарт – стандарт, прийнятий міжнародною організацією із

стандартизації і доступний для широкого кола користувачів Регіональний
стандарт – стандарт, прийнятий регіональною організацією стандартизації і
доступний для широкого кола користувачів Національний стандарт –
стандарт, прийнятий національним органом стандартизації та доступний для
широкого кола користувачів. Основоположний-стандарт, який містить
загальні положення для однієї конкретної галузі. СТАНДАРТ НА
ТЕРМІНОЛОГІЮ – стандарт, який стосується термінів, поряд з якими
зазвичай наводять їхні визначення, а іноді пояснювальні примітки,
ілюстрації, приклади тощо. СТАНДАРТ НА ПРОДУКЦІЮ – стандарт, який
визначає вимоги, що їх має задовольняти продукція (група продукції), щоб
забезпечити відповідність призначеності. СТАНДАРТ НА ПОСЛУГУ –
стандарт, який визначає вимоги, що їх має задовольняти послуга, щоб
забезпечити свою відповідність призначеності. СТАНДАРТ НА ПРОЦЕС –
стандарт, який визначає вимоги, що їх має задовольняти процес, щоб
забезпечити свою відповідність призначеності. Стандарти на процеси
встановлюють вимоги до виконання різного роду робіт на окремих етапах
життєвого циклу продукції (послуги) - розробка, виготовлення, зберігання,
транспортування, експлуатація, утилізація для забезпечення їх технічного
єдності і оптимальності. СТАНДАРТ НА СУМІСНІСТЬ – стандарт, що
визначає вимоги стосовно сумісності продукції чи систем у місцях їх
взаємозв’язку. СТАНДАРТ НА МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ – стандарт,
який стосується методів випробування, іноді доповнений іншими
положеннями, пов’язаними з випробуваннями, зокрема, відбиранням проб,
використанням статистичних методів, порядком проведення випробувань.

43. Охарактеризуйте вид НД(нормативних документів), як

основоположний стандарт? Наведіть приклади.
Основні види національних стандартів:
Основоположні стандарти:
організаційно-методичні:
 основні положення;
 порядок;
 правила;
 процедури;
 настанови
загальнотехнічні:
 умовні позначення,
 вимоги до розроблення, викладання, оформлення та змісту ННД;
 загальнотехнічні величини;
 вимоги;
 норми.
Основоположний стандарт- стандарт, який містить загальні положення для
однієї конкретної галузі.
СТАНДАРТ НА ТЕРМІНОЛОГІЮ – стандарт, який стосується термінів,
поряд з якими зазвичай наводять їхні визначення, а іноді пояснювальні
примітки, ілюстрації, приклади тощо
СТАНДАРТ НА ПРОДУКЦІЮ – стандарт, який визначає вимоги, що їх має
задовольняти продукція (група продукції), щоб забезпечити відповідність
призначеності .Ділиться на два підвида:
стандарт загальних технічних УМОВ-стандарт містить загальні вимоги до
груп однорідної продукцІЇ
СТАНДАРТ ТЕХНІЧНИХ УМОВ- до конкретної продукції
СТАНДАРТ НА ПОСЛУГУ – стандарт, який визначає вимоги, що їх має
задовольняти послуга, щоб забезпечити свою відповідність призначеності
СТАНДАРТ НА ПРОЦЕС – стандарт, який визначає вимоги, що їх має
задовольняти процес, щоб забезпечити свою відповідність призначеності
СТАНДАРТ НА СУМІСНІСТЬ – стандарт, що визначає вимоги стосовно
сумісності продукції чи систем у місцях їх взаємозв’язку
СТАНДАРТ НА МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ – стандарт, який стосується
методів випробування, іноді доповнений іншими положеннями, пов’язаними
з випробуваннями, зокрема, відбиранням проб, використанням статистичних
методів, порядком проведення випробувань

44. Наведіть вимоги, що містять стандарти? У чому їх особливість?

Стандарти є нормативними документами, що встановлюють правила,
загальні принципи і характеристики, які стосуються діяльності чи її
результатів. Вони можуть містити вимоги до термінології, позначення,
упаковки, маркування та / або етикетці, які застосовуються до певної
продукції, процесу чи послуги.

45. Охарактеризуйте міждержавні стандарти. В чому їх особливість?

Міждержавний стандарт - регіональний стандарт, передбачений Угодою про
проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і
сертифікації від 13 березня 1992 року та прийнятий Міждержавною радою із
стандартизації, метрології і сертифікації;
Сторони, маючи повну самостійність у питаннях формування і
реалізації систем стандартизації, метрології і організації робіт у
цій галузі
- використовують основні положення діючих систем стандартизації
і метрології і розвивають їх відповідно до ринкової економіки,
гармонізуючи з міжнародними нормами і правилами;
-визнають діючі стандарти "ГОСТ" як міждержавні;
- зберігають абревіатуру "ГОСТ" за новими міждержавними
стандартами, передбачаючи гармонізацію їхніх вимог з міжнародними,
регіональними і передовими національними стандартами;
-виконують роботи із сертифікації на основі загальних
організаційно-методичних положень через створюваних урядами
національні органи із сертифікації;
-визнають існуючі державні еталони одиниць фізичних величин як
міждержавні;
-узгоджено вирішують правові, економічні й організаційні
питання стандартизації, метрології і сертифікації, зокрема на
основі двосторонніх або багатосторонніх договорів, програм і
технічних проектів.

46. Наведіть порядок і вимоги до розроблення і оформлення стандартів

на продукцію.
На продукцію розробляють стандарти таких видів, які мають відповідні
групи положень або вимог: — класифікація;
— основні параметри і/або розміри;
— загальні технічні вимоги;
— вимоги щодо безпеки;
— вимоги щодо збереження навколишнього природного середовища;
— правила приймання, маркування, пакування, транспортування, зберігання,
експлуатування, ремонту, утилізації;
— методи контролювання;
— правила приймання;
— інші.
Коли стандарт об'єднує кілька з цих груп вимог, то такий вид стандарту може
мати, наприклад, назву: — «Класифікація, основні параметри і/або розміри»;
— «Класифікація й загальні технічні вимоги»; 61 ДСТУ 1.5:20 — «Загальні
технічні вимоги та методи випробування» тощо. Якщо об'єднаний стандарт
зазначає положення всіх наведених вище груп вимог, йому дають назву
«Загальні технічні умови» (для групи однорідної продукції чи послуг) або
«Технічні умови» (для однорідної продукції чи послуг). У стандарті, який
об'єднує кілька груп вимог, положення, що стосуються однієї групи,
викладають здебільшого в одному розділі.
Номенклатуру структурних елементів, зміст і назву цих елементів
конкретного стандарту визначають відповідно до особливостей
продукції/послуг і характеру вимог, які до них ставлять. Деякі групи
положень або вимог, за потреби, дозволено випускати. У стандартах на
продукцію, виготовлення і використання якої можуть зашкодити здоров'ю,
майну громадян або природному довкіллю, мають бути обов'язково розділи
«Вимоги щодо безпеки» і «Вимоги щодо охорони довкілля».

47. Наведіть порядок і вимоги до розроблення і оформлення стандартів

на процеси.
Стандарти на процеси (роботи), встановлюють вимоги до методів (способів,
прийомів, режимів, норм) виконування різного виду робіт у технологічних
процесах розробляння, виготовляння, зберігання, транспортування,
експлуатування, ремонту та утилізування продукції, що забезпечують їх
технічну однаковість і оптимальність, зокрема:
— до технологічних операцій, що мають самостійне значення;
— до сукупності послідовно виконуваних технологічних операцій. Ці
стандарти зокрема встановлюють:
— методи автоматизованого проектування продукції та інформаційного
обслуговування;
— методи блоково-модульного конструювання;
— технологічні методи виготовлення (вирощування, добування) продукції;
— принципові технологічні схеми вироблення продукції та використовувані
технологічні режими (норми) тощо.

48. Охарактеризуйте стандарти на методи випробувань.

Методи контролювання (випробовування, вимірювання, аналізування тощо),
які встановлюють у стандартах на продукцію та/або у стандартах на методи
контролювання, мають забезпечувати об'єктивне перевірення всіх
обов'язкових вимог до якості продукції, які встановлено в стандартах на неї.
Вони мають бути об'єктивні, чітко сформульовані, точні та забезпечувати
послідовні й відтворні результати. Для кожного методу, залежно від
специфіки проведення контролювання, установлюють
— засоби та допоміжні пристрої;
— правила готування до нього;
— методику та правила його проведення;
— правила опрацювання результатів;
— правила оформлювання результатів;
— допустиму похибку.
Стандарт на методи контролювання може встановлювати методи
контролювання одного показника кількох груп однорідної продукції чи
методи контролювання комплексу показників груп однорідної продукції. У
такому разі має бути гарантовано відповідність результатів контролювання.
У стандарті, що встановлює вимоги до методів контролювання одного
показника, дозволено передбачати кілька методів контролювання, один з
яких визначають як арбітражний. Якщо встановлені методи не взаємозамінні,
для кожного з них треба навести дані, що характеризують їх відмінність або
призначеність. Якщо для декількох методів контролювання зміст окремих
вимог збігається, відповідні вимоги наводять тільки для першого методу, а
для решти дають посилання на перший метод.
За потреби однозначно обумовити конкретні марки матеріалів (реактивів)
потрібно подати їхню умовну познаку. Застосовуючи універсальне
устатковання, зазначають його назву і познаку, а також тип устатковання та
робочий діапазон його технічних характеристик. Застосовуючи устатковання
або реактиви, що їх виготовляють спеціально для цього випробовування, а
масово не виробляють, у тексті стандарту чи в додатку наводять опис, схеми,
рецептуру тощо.

49. Наведіть порядок і вимоги до розроблення і оформлення стандартів

на методи випробувань.
Стандарти на методи випробування, це стандарти, що встановлюють методи
випробування, як, наприклад, використання статистичних методів і порядок
проведення випробування. Ці стандарти встановлюють послідовність робіт,
операцій, способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання
для різних видів та об’єктів контролю продукції, процесів, послуг

50. Поясніть ефективність використання стандартів

Ефективність стандартизації проявляється в тому, що стандарти як
документи, маючи відносно низьку вартість, при впровадженні дозволяють
поліпшити діяльність, продукцію, послуги, а значить, отримати прибуток, яка
часто на кілька порядків вище вартості купленого стандарту.
Про ефективність стандартизації свідчать приклади, що показують, що
ігнорування стандартів обертається величезними збитками для компанії з
ряду причин, наприклад через те, що її продукція не була сертифікована па
відповідність конкретному стандарту; через додаткових витрат компанії па
переробку продукції, виготовленої не відповідно до вимог стандартів у країні
експорту.
Стандартизація в якості одного з елементів технічного регулювання може
забезпечити внесок в економічне зростання, що перевищує відповідні
показники від впровадження патентів і ліцензій. Глобалізація ринкових
інтересів компанії збільшує потребу у все більшій кількості стандартів.

51. Наведіть функції стандартів як нормативно-технічних документів.

Для досягнення соціальних і техніко-економічних цілей стандартизація
виконує певні функції.
• 1. Функція упорядкування - подолання нерозумного різноманіття
об'єктів (роздута номенклатура продукції, непотрібне різноманіття
документів). Вона зводиться до спрощення і обмеженню. Життєвий досвід
говорить: чим об'єкт більш впорядкований, тим він краще вписується в
навколишнє предметну і природне середовище з її вимогами і законами.
• 2. Охоронна (соціальна) функція - забезпечення безпеки споживачів
продукції (послуг), виготівників і держави, об'єднання зусиль людства по
захисту природи від техногенного впливу цивілізації, охорона життя або
здоров'я тварин і рослин.
• 3. Ресурсосберегающая функція обумовлена обмеженістю
матеріальних, енергетичних, трудових і природних ресурсів і полягає у
встановленні в ДС обгрунтованих обмежень па витрачання ресурсів.
• 4. Комунікативна функція забезпечує спілкування і взаємодія людей,
зокрема фахівців, шляхом особистого обміну або використання
документальних коштів, апаратних (комп'ютерних, супутникових та ін.)
Систем і каналів передачі повідомлень. Ця функція спрямована на подолання
бар'єрів у торгівлі і на сприяння науково-технічному і економічному
співробітництву.
• 5. цивілізуючим функція спрямована на підвищення якості продукції та
послуг як складової якості життя. Наприклад, від жорсткості вимог
національних стандартів до змісту шкідливих речовин у харчових продуктах,
питній воді, сигаретах безпосередньо залежить тривалість життя населення
країни. У цьому сенсі стандарти відображають ступінь суспільного розвитку
країни, тобто рівень цивілізації.
В роботі [301 наводиться приклад, що показує, як стандартизація закріплює
найбільш прогресивні параметри продукції. Так, створення оптичних кабелів,
безумовно, стало технологічним проривом в області передачі інформації. Але
їх масове промислове виробництво стало можливим лише після прийняття
стандарту на цю продукцію. Щоб витримати конкуренцію, виробники
кабелів змушені були "підтягуватися" до вимог цього стандарту, що істотно
поліпшило якість такої послуги, як зв'язок.
• 6. Інформаційна функція. Стандарти - джерело найважливішої
інформації, оскільки в ній узагальнені результати розвитку науки, техніки та
практичного досвіду, які визнані допомогою консенсусу представниками всіх
зацікавлених сторін. Стандартизація забезпечує матеріальне виробництво,
науку і техніку та інші сфери нормативними документами, еталонами
заходів, зразками - еталонами продукції, каталогами продукції як носіями
цінної технічної та управлінської інформації. Посилання у договорі
(контракті) на стандарт є найбільш зручною формою інформації про якість
товару як головної умови договору (контракту).
• 7. Функція нормотворчості проявляється в завданні норм і вимог
(правил, значень параметрів, умов для виконання) стосовно до об'єкта
стандартизації. Задаються стандартом (як і технічним регламентом) вимоги
через механізм підтвердження відповідності продукції (наприклад,
сертифікацію) визначають рішення про доступ продукції на ринок.
• 8. Доказова функція проявляється в тому, що гармонізовані з
конкретним ТР стандарти розкривають суттєві вимоги регламенту.
9. Идентифицирующая функція дозволяє співвіднести назва продукції з
необхідним її складом і набором показників якості, які є ознаками продукції.
Стандарти попереджають фальсифікацію товарів, при якій, наприклад,
нектар представляється соком, маргарин - вершковим маслом і т.д.
52. Поясніть, що означає добровільність застосування стандартів?
Законом «Про стандартизацію» (далі – Закон) встановлено два рівні
стандартизації залежно від рівня суб’єкта стандартизації, що приймає
стандарти: національні стандарти, прийняті національними органом
стандартизації та стандарти, прийняті підприємствами.
Законом також визначено, що національні стандарти застосовуються на
добровільній основі, крім випадків, якщо обов’язковість їх застосування
встановлена нормативно-правовими актами, а частиною другою статті 16
Закону визначено, що стандарти, прийняті підприємствами, застосовуються
на добровільної основі.

53. Охарактеризуйте відмінності між стандартами та технічними

регламентами?
Технічний регламент встановлює вимоги до характеристик продукції та
пов'язаних з ними процесів і методів виробництва, які є обов'язковими для
застосування. Технічні регламенти можуть також включати або виключно
стосуватися термінології, символів, пакування, маркування або етикетування.
Вимоги щодо безпечності продуктів харчування (хімічні, мікробіологічні
показники тощо) не є предметом технічних регламентів.
Стандарт містить правила, настанови та характеристики продукції та
пов'язаних процесів і методів виробництва, додержання яких не є
обов'язковим. В розумінні права СОТ обов'язковий стандарт фактично
прирівнюється до технічного регламенту.

54. Наведіть послідовну схему розробки, затвердження та реєстрації

стандарту.
Стадії розроблення стандартів
Розробляють державні стандарти відповідно до основоположного стандарту
ДСТУ 1.2-93, який установлює вимоги до порядку розробки, узгодження,
затвердження, державної реєстрації, видання, впровадження, перевірки,
перегляду, зміни чи скасування державних стандартів України.
Розробку державних стандартів здійснюють технічні комітети по
стандартизації (ТК), міністерства (відомства), головні (базові) організації по
стандартизації чи організації (підприємства), які мають у відповідній області
необхідний науково-технічний потенціал. Цю розробку проводять відповідно
до плану державної стандартизації з врахуванням норм діючого
законодавства України, вимог стандартів державної системи стандартизації
та документів міжнародних та регіональних організацій по стандартизації, а
також з використанням результатів науково-дослідних, дослідно-
конструкторських, проектних робіт і патентних досліджень.
За побудовою, змістом, оформленням стандарти повинні відповідати ДСТУ
1.5-93 «Державна система стандартизації України. Загальні вимоги до
побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів».
Згідно Закону України "Про стандартизацію" правила і порядок розробки,
схвалення та прийняття національних стандартів, що установлюються
центральним органом виконавчої влади в сфері стандартизації, повинні
передбачати:
- критерії врахування чи відхилення пропозицій щодо розробки національних
стандартів;
- критерії визначення розробників національних стандартів;
- визначення пріоритетів щодо застосування міжнародних (регіональних)
стандартів;
- механізм апеляції;
- інформування зацікавлених сторін про стан робіт у сфері національної
стандартизації. Термін розгляду проекту національного стандарту і надання
відзивів не може бути меншим, ніж 60 днів із дня його опублікування;
- ознайомлення за рівних умов з проектами національних стандартів усіх
зацікавлених сторін.
Стадії розроблення стандартів наступні:
- організація розробки стандарту;
- розробка проекту стандарту (першої редакції);
- розробка проекту стандарту (остаточної редакції);
- затвердження та державна реєстрація стандарту;
- видання стандарту.
При організації розробки стандарту ТК, міністерства (відомства) чи за їх
дорученням головні (базові) організації по стандартизації розглядають
обґрунтовані заявки на розробку стандарту та вносять пропозиції до плану
державної стандартизації в Держспоживстандарт України.
Перед розробкою першої редакції стандарту ТК міністерства (відомства) чи
за їх дорученням головні (базові) організації по стандартизації укладають
договір на розробку стандарту, а також технічне завдання щодо цієї
процедури, до якого додають перелік організацій, котрим необхідно
розіслати проект стандарту на відзив, та перелік організацій, з котрими
необхідно погодити проект стандарту.
До переліку організацій, з котрими необхідно погодити проект стандарту,
включають:
- замовника (якщо ним не є Держспоживстандарт України), чи основного
споживача стандарту;
- ТК, який працює за напрямком стандандарту, який розробляється (при
відсутності такого ТК - головну (базову) організацію з стандартизації
міністерства чи відомства);
- науково -дослідну організацію Держспоживстандарту України;
- органи державного нагляду.
Після узгодження з Держспоживстандартом України технічне завдання на
розробку стандарту затверджує голова ТК або керівник організації-
розробника.
Відповідно до договору та технічного завдання ТК та інші уповноважені
організації готують першу редакцію проекту стандарту, після чого її
розсилають на відзив організаціям відповідно до переліку.
На наступній стадії ТК чи організація-розробник обробляє отримані відзиви
та складає зведення. На основі зауважень та пропозицій, що містяться у
зведенні, проект стандарту доробляється та уточнюється пояснювальна
записка до нього. Дороблена редакція проекту стандарту разом з
пояснювальною запискою відсилається організаціям для погодження в
термін, не перевищуючий одного місяця з моменту одержання стандарту.
Після погодження ТК відповідне мі-ністерство (відомство) чи організація-
розробник представляє на затвердження в Держспоживстандарт остаточну
редакцію проекту стандарту. Разом з проектом стандарту повинна бути
представлена така документація:
- пояснювальна записка щодо остаточної редакції проекту стандарту;
- копія технічного завдання на розробку стандарту;
- зведення відзивів;
- оригінали документів, підтверджуючих узгодження проекту стандарту;
- протокол засідання ТК або науково-технічної ради організації-розробника.
Держспоживстандарт України організовує державну експертизу проекту
стандарту, до якої можуть бути залучені науково-дослідні організації
Держспоживстандарту України, ТК, відомі вчені та спеціалісти визначеної
галузі. Після проведення експертизи Держспоживстандарт України розглядає
проект стандарту та приймає рішення про його затвердження чи повернення
проекту на допрацювання. У випадку затвердження проекту стандарту
видається наказ Держспоживстандарту України. Як правило, державні
стандарти затверджують без обмеження терміну їх дії.
Під час схвалення чи прийняття національного стандарту центральний орган
виконавчої влади в сфері стандартизації визначає дату надання стандарту
чинності з урахуванням часу на виконання підготовчих мір для його
впровадження.
Після затвердження стандарту Держспоживстандарт України проводить його
реєстрацію.
Перелік національних стандартів, схвалених і прийнятих протягом місяця,
публікується в наступному місяці в офіційному виданні центрального органу
виконавчої влади в сфері стандартизації.
Стандарт вважається впровадженим, якщо установлені в ньому вимоги
дотримуються відповідно до установленої області.
55. Наведіть послідовну схему перевірки, перегляду та внесення змін до
стандарту.
Перевірку чинних стандартів здійснює їх розробник не рідше одного разу на
п’ять років, для забезпечення їх відповідності чинному законодавству
України, потребам населення і держави, обороноздатності, рівню розвитку
науки і техніки, досягнутому на момент перевірки стандарту, а також для
встановлення ступеня їх відповідності вимогам міжнародних, регіональних
стандартів і національних стандартів інших країн.
За результатами перевірки стандарту готують пропозиції щодо доцільності
подальшого його застосування без перегляду і зміни або пропозиції про
перегляд, зміни чи скасування. Ці пропозиції подають до органу, що
затвердив стандарт.
Перегляд стандартів полягає в розробленні нових стандартів. При цьому
переглянутий стандарт скасовують, а в новому позначенні змінюють дві
останні цифри року його затвердження.
Зміну стандарту розробляють в разі заміни, вилучення або внесення нових
вимог до стандарту. Розроблення, узгодження, подання на затвердження і
державну реєстрацію зміни стандарту здійснюють у порядку, який
встановлений для стандартів. Дозволяється узгоджувати зміну тільки з тими
узгоджувальними організаціями, яких ця зміна стосується. Кожна зміна
одержує порядковий номер і повинна бути надрукована в інформаційному
покажчику державних стандартів не пізніше, ніж за шість місяців до терміну
надання їй чинності.

56. Охарактеризуйте основні вимоги що висуваються до національних

стандартів?
Відсутність у національних стандартах вимог до технічних регламентів, а
також відсутність у національних стандартах вимог до конструкції або
виконання, що не забезпечує виконання вимог технічних регламентів)
гарантується передбаченими Законом про технічне регулювання
процедурами розроблення та прийняття національних стандартів, включаючи
експертизу проектів національних стандартів.
Відповідність вимог інших стандартів (стандартів організацій) вимогам
технічних регламентів згідно з п. 1 ст. 14 Закону про технічне регулювання
може засвідчуватись через експертизу державного органу зі стандартизації.
В інших випадках відповідність вимог стандартів вимогам технічних
регламентів засвідчується процедурами, аналогічними оцінці відповідності
будь-якого другого товару.
Національні стандарти розробляються будь-якою особою та затверджуються
Національним органом зі стандартизації відповідно до процедури,
встановленої ст. 16 Закону про технічне регулювання (опублікування
повідомлень про розробку, збір зазначено у строк не менше двох місяців,
публічне обговорення, опублікування повідомлень про завершення
обговорення, експертиза та ін.). Затвердження державних стандартів без
дотримання зазначеної процедури є незаконним.
Переведення раніше чинних стандартів у статус національних за процедурою
аналогічне до прийняття нових національних стандартів. Оскільки
національні стандарти можуть суперечити технічним регламентам, їх
прийняття можливе лише після ухвалення технічних регламентів.
Технічні регламенти можуть містити вимоги до продукції, але не конструкції
або виконання, за винятком спеціально обумовлених випадків. Стандарти
можуть містити як характеристики продукції, так і параметри конструкції та
(або) виконання. Крім того, сфери застосування стандартів можуть не
співпадати з областями застосування технічних регламентів.
Стандарти можуть містити норми, що відповідають лише окремим позиціям
технічного регламенту. Стандарти можуть також містити норми, пов'язані з
окремими позиціями одного, а кількох технічних регламентів.
Отже, кореляція вимог стандартів і вимог технічних регламентів
здійснюється, зазвичай, не так на рівні документів загалом, але в рівні
конкретних об'єктів технічного регулювання. Оскільки Законом про технічне
регулювання передбачено норму, згідно з якою стандарти не можуть
суперечити технічним регламентам, в описі галузі застосування стандартів
має бути зазначена її відповідність об'єктам технічного регулювання у
конкретних технічних регламентах.

57. Поясніть, що розуміють під гармонізацією національних стандартів і

які її цілі?
Гармонізовані стандарти – це стандарти на один і той самий об’єкт,
затверджені різними органами стандартизації, які забезпечують
взаємозамінність виробів, процесів і послуг чи загальне однозначне
розуміння результатів випробування або інформації.
Мета гармонізації – усунення технічних бар'єрів у відносинах між Україною
та іншими країнами, що виникають через відмінність вимог процесу,
продукції та послуг та забезпечення сумісності та взаємозамінності продукції
України та інших країн для забезпечення її конкурентоспроможності.

58. На якому рівні або якій основі можуть бути гармонізовані стандарти?
Гармонізація стандартів може проводитись на одному або декількох рівнях:
 Міжнародному;
 регіональному;
 національному.
59. Як позначають ідентичний і модифікований стандарти?
Ідентичний – національний стандарт ідентичний МС (міжнародному
стандарту), якщо:
А) національний стандарт ідентичний за технічним змістом, структурою та
вживанням слів;
Б) національний стандарт ідентичний за технічним змістом, яле він може
містити мінімальні редакційні зміни.
Принцип зворотності дотримано.
Позначкаи – IDT.
Модифікований – національний стандарт модифікований щодо МС, якщо
дозволені технічні відхили чітко визначено та пояснено. Національний
стандарт відтворює структуру МС, дозволені зміни у структурі допустимі за
умови, що змінена структура дає змогу порівнювати зміст обох стандартів.
Модифіковані стандарти також містять зміни, дозволені в разі ідентичної
відповідності.
Принципу звороьності не дотримано.
Позначка – MOD.

60. Наведіть порядок впровадження міжнародних та регіональних

стандартів. Охарактеризуйте ступінь відповідності – ідентичні
стандарти.
Розробка міжнародного стандарту складається із наступних етапів:
- Стадія пропозиції – пропозиції за новим проектом на підставі заявки
зацікавленої сторони, яка може бути або не бути членом цієї організації;
- Стадія підготовки – складання робочого проекту, досягнення по ньому
консенсусу;
- Стадія затвердження – проект технічного комітету спрямовується на
затвердження та реєстрацію;
- Стадія опублікування - видання та розсилка міжнародного стандарту.
Впровадження стандарту має бути закінчено до дати набуття ним чинності.
Стандарт вважається запровадженим для підприємства (в організації), якщо
встановлені у ньому вимоги дотримуються відповідно до його сферою дії,
областю поширення і забезпечується стабільність якості своєї продукції.
Якщо продукція, що випускається, або інші об'єкти стандартизації, на які
поширюються стандарти, після дати його введення в дію не відповідають
встановленим вимогам, слід вважати, що стандарт не дотримується.
Допускається вводити стандарт у дію достроково. Введення в дію стандартів
на продукцію достроково має бути погоджено з основним споживачем
(замовником), а за стандартами технічних умов та органами ціноутворення.
Ідентичний – національний стандарт ідентичний МС (міжнародному
стандарту), якщо:
А) національний стандарт ідентичний за технічним змістом, структурою та
вживанням слів;
Б) національний стандарт ідентичний за технічним змістом, яле він може
містити мінімальні редакційні зміни.
Принцип зворотності дотримано.
Позначкаи – IDT.

61. Наведіть порядок впровадження міжнародних та регіональних

стандартів. Охарактеризуйте ступінь відповідності – модифіковані
стандарти.
Розробка міжнародного стандарту складається із наступних етапів:
- Стадія пропозиції – пропозиції за новим проектом на підставі заявки
зацікавленої сторони, яка може бути або не бути членом цієї організації;
- Стадія підготовки – складання робочого проекту, досягнення по ньому
консенсусу;
- Стадія затвердження – проект технічного комітету спрямовується на
затвердження та реєстрацію;
- Стадія опублікування - видання та розсилка міжнародного стандарту.
Впровадження стандарту має бути закінчено до дати набуття ним чинності.
Стандарт вважається запровадженим для підприємства (в організації), якщо
встановлені у ньому вимоги дотримуються відповідно до його сферою дії,
областю поширення і забезпечується стабільність якості своєї продукції.
Якщо продукція, що випускається, або інші об'єкти стандартизації, на які
поширюються стандарти, після дати його введення в дію не відповідають
встановленим вимогам, слід вважати, що стандарт не дотримується.
Допускається вводити стандарт у дію достроково. Введення в дію стандартів
на продукцію достроково має бути погоджено з основним споживачем
(замовником), а за стандартами технічних умов та органами ціноутворення.
Модифікований – національний стандарт модифікований щодо МС, якщо
дозволені технічні відхили чітко визначено та пояснено. Національний
стандарт відтворює структуру МС, дозволені зміни у структурі допустимі за
умови, що змінена структура дає змогу порівнювати зміст обох стандартів.
Модифіковані стандарти також містять зміни, дозволені в разі ідентичної
відповідності.
Принципу зворотності не дотримано.
Позначка – MOD.

62. Наведіть порядок впровадження міжнародних та регіональних

стандартів. Охарактеризуйте ступінь відповідності – нееквівалентні
стандарти.
міжнародна стандартизація - стандартизація, що проводиться на
міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних
органів усіх країн;
регіональна стандартизація - стандартизація, що проводиться
на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для
відповідних органів країн певного географічного або економічного
простору;
 Прийняття автентичного тексту міжнародного (регіонального)
стандарту як державного нормативного документа без будь-яких
доповнень та змін ("метод обкладинки"). Позначається такий стандарт
так, як це заведено для вітчизняного стандарту;
 Прийняття автентичного тексту міжнародного (регіонального)
стандарту, але з доповненнями, що відображають особливості вимог до
об'єкта стандартизації. При позначенні такого нормативного документа
до шифру вітчизняного стандарту додається номер міжнародного
(регіонального).
Модифікованість національного стандарту з певним міжнародним або
регіональним стандартом визначається, якщо він має тільки дозволені
технічні відхилення (розбіжність між технічним змістом), які точно
визначено і пояснено. Крім того, національний стандарт повинен
відтворювати структуру міжнародного (регіонального) стандарту, а зміни в
структурі дозволені тільки за умови, що змінена структура дає змогу
порівнювати зміст обох стандартів. Модифіковані стандарти також можуть
включати зміни, дозволені в разі ідентичної відповідності.
Національний стандарт вважається нееквівалентним міжнародному
(регіональному) стандарту за таких умов:
- має технічні відхилення, які чітко не визначені і не пояснені;
- має зміни в структурі стандарту, які не гарантують легкого порівняння
змісту і структури обох стандартів;
- стандарти не співпадають за кількістю положень.

63. Методи прийняття міжнародних та регіональних стандартів – метод

підтвердження.
Метод підтвердження означає, що це національний стандарт України,
гармонізований з міжнародним чи європейським нормативним документом.
Його подано у незмінному вигляді мовою оригіналу (переважно
англійською). Для нормативних документів, прийнятих методом
підтвердження, передбачено лише оприлюднення підтверджувального
повідомлення і не передбачено перекладу або офіційного видання
нормативного документа. Тому ці стандарти складаються з
підтверджувального повідомлення та міжнародного чи європейського
стандарту англійською мовою.
64. Охарактеризувати методи прийняття міжнародних та регіональних
стандартів методом обкладинки.
Міжнародний стандарт (разом з будь-якими опублікованими змінами та (чи)
технічними поправками) можна видати методом «Обкладинка», за якого до
примірника міжнародного стандарту додають національну обкладинку. Цей
метод застосовують за наявності примірників (не копій) того самого
міжнародного стандарту. За цього методу, на відміну від методу
«Підтвердження», всю інформацію про прийняття міжнародного стандарту
подають на обкладинці чи в національному додатку. Текст стандарту
наводять без будь-яких змін. Всю інформацію та вказівки подають
українською мовою. Назву стандарту за цього методу не змінюють.
Метод обкладинки має перевагу в тому, що не потребує передрукування і
використовується весь текст міжнародного стандарту.

65. Охарактеризувати методи прийняття міжнародних та регіональних

стандартів методом перевидання.
Є три методи перевидання, а саме – передрук, переклад і перероблення
(прийняття за новим проектом).
Передрук. Міжнародний стандарт друкують як національний, прямим
репродукуванням опублікованого документа (фотографуванням,
скануванням або з електронного файлу). У національному вступі подають
інформацію чи інструкції стосовно національного прийняття стандарту. За
цього методу до міжнародного стандарту долучають національні структурні
елементи: «Обкладинку», «Титульний аркуш», «Передмову», «Національний
вступ», «Бібліографічні дані». Міжнародний стандарт подають мовою
міжнародної організації, якою його було видано, і без будь-яких змін. За
потреби можна подавати тотожний переклад міжнародного стандарту
українською мовою, який долучають до стандарту окремим національним
додатком. Для узгодження з чинними стандартами, системами національних
стандартів назву національного стандарту може бути змінено відносно назви
прийнятого міжнародного стандарту.
Переклад (з передрукуванням чи без передрукування). Якщо національний
стандарт – це тільки переклад, його можна опублікувати як двомовний або
одномовний. У будь-якому разі додають національний вступ. Якщо в разі
перекладу одномовний національний стандарт оголошено «ідентичним»,
узгодженість з оригіналом міжнародного стандарту забезпечує переклад. За
двомовного видання два тексти повинні бути ідентичними за змістом і
оформленням.
Перероблення (прийняття за новим проектом). Якщо міжнародний стандарт
видано як національний, і національний стандарт не є передрук або тотожний
переклад міжнародного, то це вважають переробленням (прийняттям за
новим проектом). Хоча перероблення і є дійовим методом прийняття
міжнародного стандарту, можливість пропустити важливі технічні відхили,
які можуть бути замасковані змінами у викладі положень чи вживанні слів,
утруднює порівняння міжнародного стандарту з національним і визначення
ступеня їх відповідності. Перероблення утруднює перевірку ступеня
відповідності національних стандартів різних країн.
Усі міжнародні стандарти, які приймають в Україні зазначеними вище
методами, повинні відповідати вимогам чинного законодавства України та
чинних нормативних документів.

66. Способи позначення національних стандартів які прийняті як

ідентичні або модифіковані міжнародні чи регіональні.
Рекомендоване позначення для ідентичного стандарту складають з
позначення (індексу та номера) МС, сполученого або згрупованого з
національним індексом (ДСТУ), або індексом та номером:
а) сполучення тільки з національним індексом. Національний
індекс відокремлюють від позначення МС проміжком.
Приклад.
Якщо стандарт ДСТУ є ідентичний до IES 61642, довідкове
позначення національного стандарту буде таке:
ДСТУ IES 61642:2000
Це часто називають "позначення в один рядок" з очевидних
причин, це те саме, що можна сказати: "Позначення національного
стандарту - IES 61642". Використання цього способу засвідчує пряму й
очевидну ідентичність з МС.
Цей спосіб позначення прийнятніший;
б) ґрунтування з національним позначенням (індексом та
номером).
Приклад.
ДСТУ 8787:2003
ISO 13616:1996
Це позначення називають “подвійне позначення на два рядки".
Це позначення можна також подавати в один рядок з
використанням похилої риски для відокремлення двох складових
позначення:
ДСТУ 8787:2003/ ISO 13616:1996
ДСТУ 8728:2003/ ISO/IEC 5728:1996
Цей спосіб найефективніший, якщо національний стандарт видано як серію
окремо виданих частин, з яких тільки деякі ідентичні МС. У другому
прикладі похилу риску після року прийняття національного стандарту слід
виділяти товщиною і довжиною від другої похилої лінії ( риски).
Обидва способи, однорядковий та подвійного позначення на два рядки,
можна застосовувати тільки за ідентичного ступеня відповідності МС. У разі
прийняття стандарту за модифікованого ступеня відповідності дозволено
тільки національний номер, тобто жоден вибір – ні а), ні б) не дозволено.

67. В яких випадках технічні умови виконують роль технічних

документів і нормативних документів.
Технічні умови (ТУ) -нормативно-технічний документ, який встановлює
вимоги до конкретної продукції, її моделям і марками
ТУ виконують роль НД (нормативний документ) в тому випадку, якщо на
них робляться посилання в договорах (контрактах), але їх призначення цим
не обмежується.
Згідно з п. 2 ст. 24 ФЗ про технічне регулювання при декларуванні
відповідності власними доказами заявника для цілей підтвердження
відповідності ТР може бути технічна документація. Оскільки ТУ, як правило,
створюються в результаті розробки повної продукції, вимоги до якої ще не
регламентовані національними стандартами, то вони стають носіями повного
комплексу вимог, у тому числі безпеки, до конкретної
продукції. У цьому сенсі фахівці розглядають ТУ "як малий технічний
регламент".
Про значимість ТУ в міжнародній практиці свідчить той факт, що в ISO / IEC
Guide (2.2) в числі нормативних документів поряд зі стандартами, зводами
правил і регламентів розглядаються документи технічних умов. Під
останніми розуміються як окремі види стандартів (стандарти технічних
вимог, стандарти технічних умов), так і самостійні документи: технічні
умови, технічні завдання, технічні описи (представлені у вітчизняній
стандартизації як "технічні документи).
ТУ практично аналогічні зарубіжним технічним специфікаціям – ТБ, які
розробляються фірмою-виробником за погодженням з фірмою-споживачем і
застосовуються як невід'ємна частина контракту з фірмою-споживачем.

68. Назвіть об’єкти технічних умов.

Машинобудування, приладобудування, будівництво.

69. Склад технічних умов.

Технічні умови, як правило, містять такі структурні елементи: - титульний
аркуш; - основна частина; - обов’язкові, рекомендовані та довідкові додатки
(за необхідності); - аркуш обліку змін.
У ТУ мають бути такі розділи: • сфера застосування; • нормативні посилання;
• технічні вимоги (параметри, розміри, основні показники та характеристики,
вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів, комплектність,
маркування, пакування); • вимоги безпеки; • вимоги охорони довкілля,
утилізація; • правила приймання; • методи контрою (випробування, аналізу,
вимірювання); • транспортування та зберігання вимоги до експлуатації,
ремонту, настанова щодо застосування тощо.

70. Які основні вимоги висуваються до технічних умов?

ТУ повинні містити всі вимоги до продукції, необхідні і достатні для її
ідентифікації, виготовлення, контролю, приймання та постачання
(транспортування). ТУ розробляють на один конкретний виріб, матеріал,
речовину або декілька конкретних виробів, матеріалів, речовин і т. п.
Вимоги, встановлені ТУ, не повинні суперечити обов’язковим вимогам
державних або міждержавних стандартів, що поширюються на дану
продукцію.
Технічні умови, як правило, містять такі структурні елементи: - титульний
аркуш; - основна частина; - обов’язкові, рекомендовані та довідкові додатки
(за необхідності); - аркуш обліку змін.
Найменування документа складається із назви продукції, на яку він
поширюється, та найменування виду документа.
Правила позначання технічних умов:
• індекс документа «ТУ»;
• скорочена назва держави «У»;
• код продукції (послуги) за ДК 016 (три перші знаки);
• код підприємства (організації) або фізичної особи – підприємцявласник
ТУ згідно з «Єдиним державним реєстром підприємств та організацій
України» (ЄДРПОУ) (вісім знаків або десять знаків відповідно);
• порядковий реєстраційний номер, який надає власник ТУ (три знаки) –
рік прийняття (чотири знаки) для ТУ, прийнятих вперше або на заміну
діючих ТУ - через двокрапку.

71. Наведіть порядок приймання технічних умов.

Прийняття технічних умов на продукцію здійснюється за ДСТУ 1.3 за
наявності обов'язкового погодження Мінрегіонбудом за встановленим
порядком.
Надання чинності технічним свідоцтвам здійснюється відповідно до
"Порядку проведення роботи з підтвердження придатності нових
будівельних виробів для застосування" (наказ Мінбуду від 20.03.2006 N 69)
( z0577-06 ).
Інформація про прийняття регламентних технічних умов розміщується в
офіційному Інформаційному бюлетені та сайті Мінрегіонбуду.

72. Наведіть порядок прийняття технічних умов.

Прийняття технічних умов на продукцію здійснюється за ДСТУ 1.3 за
наявності обов'язкового погодження Мінрегіонбудом за встановленим
порядком.
Надання чинності технічним свідоцтвам здійснюється відповідно до
"Порядку проведення роботи з підтвердження придатності нових
будівельних виробів для застосування" (наказ Мінбуду від 20.03.2006 N 69)
( z0577-06 ).
Інформація про прийняття регламентних технічних умов розміщується в
офіційному Інформаційному бюлетені та сайті Мінрегіонбуду.

73. Наведіть порядок узгодження технічних умов.

ТУ перевіряють на відповідність чинному законодавству України, чинним
технічним регламентам, а також узгодженості з чинними нормативними
документами.
Перевірка та внесення ТУ до реєстру Фонду нормативної документації
України. На титульній сторінці ТУ поряд зі штампом "ПЕРЕВІРЕНО"
ставиться відмітка про внесення до бази даних: спеціальний штамп, який
містить позначення знака для товарів і послуг "ДП "Укрметртестстандарт" та
напис "ВНЕСЕНО ДО БАЗИ ДАНИХ "ТЕХНІЧНІ УМОВИ УКРАЇНИ".
Внесені до бази даних ТУ України придатні для цілей оцінки відповідності
продукції вимогам законодавства України, технічних регламентів, інших
нормативно-правових актів та національних стандартів.
ДП "Укрметртестстандарт" є утримувачем Головного фонду технічних умов
України та електронної бази даних "Технічні умови України" -
автоматизованої системи збирання, накопичення та опрацювання даних про
ТУ, чинні в Україні, та продукцію, яка випускається за ними.

74. Вимоги, що встановлюються у технічних умовах.

У технічних умовах повинні бути наведені вимоги та норми, що визначають
показники якості та споживчі характеристики продукції. Розділ у загальному
випадку повинен складатися з наступних підрозділів: основні параметри та
характеристики; вимоги до сировини та матеріалів; комплектність;
маркування; упакування.
“Основні параметри та характеристики” встановлюють основні параметри і
властивості, що характеризують властивості продукції, які визначають її
основні функції для виконання яких вона призначена в заданих умовах,
вказують режими та умови експлуатації і випробувань продукції
“Вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів” установлюють вимоги
до покупних виробів, рідин, матеріалів; порядок їх обліку; до вторинної
сировини та відходів промислового виробництва
“Комплектність” установлюють окремі складові виробу, що входять в
комплект поставки
«Маркування» викладають вимоги до споживчого і транспортного
маркування продукції (посилаючись на відповідні стандарти):
1) місце маркування (безпосередньо на продукції, ярликах, етикетках, тарі
тощо);
2) спосіб нанесення знаків маркування (карбування, гравірування,
травлення тощо);
3) зміст маркування (перелік реквізитів маркування);
4) мова маркування
«Пакування» установлюють вимоги до пакувальних матеріалів, способу
пакування продукції тощо
«Вимоги безпеки» зазначають повний перелік нормативних вимог, які
убезпечують життя і здоров'я громадян на всіх стадіях виробництва та
використання продукції. Має бути передбачено всі види можливої небезпеки,
які може заподіяти продукція на всіх стадіях виробництва та використання
(споживання); мають бути вказані допустимі норми, які треба встановлювати
таким чином, щоб ці норми безпечного функціонування продукції не
змінювалися протягом строку служби (придатності) продукції
«Вимоги охорони довкілля» визначають строки (терміни), режим
використання й охорони природних ресурсів, методи контролювання за
станом довкілля, вимоги щодо запобігання забрудненню довкілля, інші
питання, пов'язані з охороною довкілля та використанням природних
ресурсів.

75. Поясніть що таке технічний регламент? Зміст, форма та структура

технічних регламентів.
Технічний регламент − нормативний документ, в якому для конкретного
комплексу технологічного обладнання викладені умови, які забезпечують
випуск напівпродуктів або лікарських засобів, окремої лікарської форми
заданої якості, умови ефективної та безпечної експлуатації обладнання, а
також вимоги до охорони навколишнього середовища.
Зміст технічного регламенту. Вимоги, які містяться в технічних регламентах,
є вичерпним , вони мають пряму дію на всій території України, можуть бути
змінені тільки шляхом внесення змін і доповнень до відповідного технічного
регламенту.
Важливо відзначити, що всі інші вимоги, не включені до технічного
регламенту, не можуть носити обов'язкового характеру.
Структура технічних регламентів. Технічний регламент повинен містити:
• вичерпний перелік об'єктів, щодо яких встановлюються його вимоги;
• правила ідентифікації об'єкта технічного регулювання для цілей
застосування технічного регламенту.

76. Наведіть основні вимоги, що висуваються до технічних регламентів

Технічні регламенти та процедури оцінки відповідності розробляються у
такий спосіб, щоб не створювати або не призводити до створення зайвих
перешкод у торгівлі.
Технічні регламенти та процедури оцінки відповідності мають розроблятися
на основі:
• міжнародних стандартів, якщо вони вже прийняті або перебувають на
завершальній стадії розроблення, за винятком випадків, якщо вони є
неефективними або невідповідними з огляду на недостатній рівень захисту
або базові кліматичні, географічні умови, особливості держави, умови та
суттєві технологічні проблеми;
• регіональних стандартів - лише у тому разі, якщо міжнародні стандарти
не можуть бути використані;
• стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності або
відповідних їх частин держав, що є членами відповідних міжнародних чи
регіональних організацій, або з якими укладено відповідні міжнародні
договори України (договори про взаємне визнання, розроблення та
застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки
відповідності);
• наукових досягнень, знань і практики.
• У разі якщо міжнародні стандарти, визначені в частині другій цієї
статті, не беруться за основу для технічного регламенту або процедури
оцінки відповідності, дається письмове пояснення на запит заінтересованої
сторони.
• Технічні регламенти і процедури оцінки відповідності повинні, якщо
можливо, враховувати особливі потреби розвитку, фінансові та торговельні
потреби держав - членів СОТ, що розвиваються.
• Технічні регламенти мають бути точними, чіткими та структурно
уніфікованими, а вимоги, по можливості, мають стосуватися характеристик
продукції, а не вимог до її конструкції чи опису.

77. Забезпечення інформаційної ефективності стандартизації.

Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації
утворює інформаційні фонди і забезпечує споживачів інформацією про:
• державні стандарти України;
• діючі міждержавні стандарти;
• міжнародні, регіональні, а також національні стандарти інших країн;
• державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації;
• сертифікати, видані або визнані в установленому порядку;
• технічні комітети з стандартизації;
• органи з сертифікації;
• випробувальні лабораторії (центри);
• характеристики та властивості матеріалів і речовин.
Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації
здійснює функції розпорядника майновою частиною авторських прав
стосовно державних стандартів України, а також стандартів, правил,
директив і рекомендацій міжнародних і регіональних організацій з
стандартизації, членом яких є Україна, якщо це передбачено її міжнародними
договорами, і міждержавних стандартів.
Міністерство України у справах будівництва і архітектури здійснює функції
розпорядника майновою частиною авторських прав стосовно державних і
міждержавних стандартів у галузі будівництва і промисловості будівельних
матеріалів.
Розпорядником майнової частини авторських прав стосовно нормативних
документів, зазначених у статтях 6 і 7 цього Декрету, є підприємство або
орган, що затвердили ці нормативні документи.

78. Охарактеризуйте перспективні задачі класифікації і кодування

техніко-економічної і соціальної інформації.
Класифікації призначені для групування та систематизації інформації про
поняття, об’єкти, явища тощо в стандартний формат, що допомагає
визначити їх подібність. Класифікатор – це документ, в якому відповідно до
прийнятих ознак класифікації та методів кодування об’єкти класифікації
розподілені на угруповання і цим угрупованням та об’єктам класифікації
надано коди.
Перспективним є напрямок, пов'язаний з розробкою науково-методичних
основ класифікації і кодування техніко-економічної і соціальної інформації.
У цьому напрямку можна вирізнити три групи досліджень, які розв'язують
проблеми розробки окремого класифікатора, створення комплексу
взаємопов'язаних класифікаторів і розробки локальних засобів описання й
моделювання даних складної структури.
У першій групі робіт можна виділити дослідження, пов'язані з вибором
оптимальних методів класифікації і кодування, вибором первинної множини
і структурних характеристик класифікатора на основі сукупності критеріїв,
запропонованих для оцінювання варіантів.
До другої групи досліджень можна віднести дві основні проблеми:
забезпечення поєднання класифікаторів різного рівня (загальнодержавні,
галузеві підприємства) для окремої множини (продукція, професія тощо),
забезпечення взаємозв'язку комплексів одночасно використовуваних
класифікаторів, які охоплюють різні види інформації.
Третя група досліджень, що почалася зі створення мовних засобів описання
техніко-економічних показників (з появою технології баз даних і в результаті
інтеграції даних), була зумовлена необхідністю моделювання та описання
даних складної структури, започаткувала потужний напрямок, пов'язаний з
розробкою методів проектування оптимальних структур баз даних для різних
рівнів подання.
Роботи в галузі ЄСКК інформації, які межують із цією новою технологією,
були пов'язані з дослідженням особливостей застосування класифікаторів
при описанні семантики даних і вилилися, з одного боку, у розробку
словникових баз метаданих (таких, що об'єднують сукупність класифікаторів
на мета рівні), а з іншого - в організацію автоматизованого ведення
класифікаторів на основі використання систем управління базами даних і
технології баз даних.

79. Охарактеризуйте загальні правила вибору штрих-кодової символіки.

Будь-які товари, призначені для роздрібного продажу, маркуються
штрихкодовими позначками символіки EAN/UPC. Ця символіка може
застосовуватись й для маркування товарів, які не продаються вроздріб -
наприклад, для групових упаковок. Для кодування та маркування товарів,
розміри яких достатньо великі і нема потреби в кодуванні алфавітної
інформації, слід застосовувати штрихові коди EAN-13.
Внутрішні штрихові коди EAN-13 з префіксами 20-23 призначені для
кодування та маркування в межах України виробниками, постачальниками та
оптовою торгівлею товарів змінної ваги та кількості (м'ясних та молочних
продуктів, крупи, борошна, макаронних виробів, олії, цвяхів, крейди, тканин,
кабелю, набори пляшок, шоколаду, мила тощо).
Внутрішні штрихові коди EAN-13 з префіксом 02 відведені асоціацією
"ЄАН-УКРАЇНА" для вільного кодування товарів в межах підприємства.
Для кодування товарів з фіксованою кількістю або параметрами (вагою,
розмірами, ціною тощо) слід застосовувати внутрішні штрихові коди EAN-13
з префіксом 020.
Внутрішні штрихові коди EAN-13 з префіксами 020-027 можуть
застосовуватись також для перекодування товарів промаркованих штриховим
кодом EAN-13 з префіксом 482, які з будь-яких причин вимагають кодування
внутрішніми штриховими кодами.
Коди EAN-8 з префіксом 0 доцільно застосовувати для кодування та
маркування товарів з фіксованими параметрами або кількістю в наступних
випадках:
1) розміри товарів недостатні для маркування штриховими кодами EAN-
13 (мінімальні розміри штрихкодових позначок кодів EAN-8 менші за
розміром ніж позначки кодів EAN-13);
2) підприємству торгівлі достатньо, щоб код товару мав 3 - 4 розряди
класифікаційної інформації (коду товарних груп, підгруп тощо), та 3 - 2
розряди - для кодування іншої потрібної інформації.
У разі необхідності підприємству торгівлі кодувати крім цифрової ще й
абеткову інформацію, слід застосовувати коди EAN-128 з ідентифікаторами
застосування (90)-(99), які призначені для внутрішнього використання. Цей
код на сьогодні є одним з найбільш універсальних і дозволяє кодувати до 128
знаків (107 алфавітно-цифрової інформації і спеціальних символів, 21
комбінація відведена під резерв, що дозволяє користувачу кодувати свої
символи і знаки).
Штрихові коди EAN-128 з ідентифікатором застосування (90) доцільно
використовувати для кодування спеціальної інформації про товар
(наприклад, визначення виробником дослідної партії товару, номер зміни та
прізвище виробника товару тощо) при відповідній взаємній домовленості між
торговими партнерами.
Використання штрихових кодів EAN-128 з ідентифікаторами застосування
(91)-(99) доцільно в наступних випадках:
1) при необхідності закодувати алфавітно-цифрову інформацію
(кодування найменування товарів, виробників, постачальників тощо, прізвищ
працівників);
2) коли для кодування об'єктів обліку необхідно менше ніж 6 або більше
ніж 10 розрядів.
Для кодування на підприємствах торгівлі товарів із змінними параметрами,
таких як вага, кількість, ціна, розміри тощо, рекомендується застосовувати
внутрішні штрихові коди EAN-13 з префіксами 02 або 20-23. Вибір
конкретного префікса залежить від виду інформації, яку необхідно
закодувати.
При застосуванні штрихового коду EAN-13 з префіксом 02 код товару
присвоюється самостійно підприємством торгівлі. При кодуванні слід
застосовувати префікси 020-027 або (90)-(99) в залежності від виду
інформації.
Внутрішній штриховий код EAN-8 для кодування товарів із змінними
параметрами майже не застосовується оскільки має недостатню кількість
розрядів для кодування параметрів товарів.

80. Охарактеризуйте систему штрихового кодування в Україні.

Згідно з правилами системи GS1 та повноваженнями, наданими
законодавством України, Асоціація Товарної Нумерації України "ДжіЕс1
Україна" (далі - Асоціація"ДжіЕс1 Україна") як національна організація-член
GS1забезпечуєна території України:
• присвоєння суб'єктам господарювання Префікса GS1 підприємства і
присвоєння товарам як об'єктам обліку (trade item) та іншим об'єктам обліку
ідентифікаційних номерів GS1;
• формування фонду нормативних документів шляхом накопичення
нормативно-технічних документів і керівництв GS1 та Асоціації "ДжіЕс1
Україна", що стосуються стандартів системи GS1,їх зберігання,
систематизацію та актуалізацію;
• взаємодію з головним фондом нормативних документів Українського
науково-дослідного інституту стандартизації, сертифікації та інформатики,
зокрема шляхом надання довідкової та бібліографічної інформації про
нормативно-технічні документи і
• керівництва GS1 та Асоціації "ДжіЕс1 Україна";
• надання користувачам інформації про нормативно-технічні
документиікерівництваGS1та Асоціації "ДжіЕс1 Україна" і їх копій;
• адміністрування технічних процедур експертизи, контролю та
оцінювання відповідності стандартам GS1 параметрів штрихкодових
позначок, логістичних етикеток, стандартних електронних повідомлень
тощо;
• виконання інших базових функцій національної організації – члена GS1
згідно з вимогами міжнародної асоціації GS1, що забезпечують і
підтримують багатогалузеву систему однозначного нумерування об'єктів
обліку, штрихового кодування, електронних повідомлень (EANCOM чи GS1
XML) та радіочастотної ідентифікації за стандартами GS1, яка
використовується діловими партнерами.
Право суб'єкта господарювання на використання присвоєного
Асоціацією"ДжіЕс1Україна" Префікса GS1 підприємства та
ідентифікаційного номера GS1 посвідчується відповідним свідоцтвом
Асоціації "ДжіЕс1 Україна", яке видається в заявницькому порядку на
безоплатній основі.

81. Наведіть відомі методи забезпечення якості штрихових кодів на

етикетці або упаковці.
Асоціація "ДжіЕс1 Україна" рекомендує своїм членам-товаровиробникам при
замовленні упаковок та етикеток для товарної продукції окремо оговорювати
якість штрихкодової позначки. При цьому окремо повинно бути обумовлено:
• якість друку та оптичні характеристики штрихкодової позначки
повинні відповідати вимогам ДСТУ 3359-96;
• структура, розміри та побудова штрихкодової позначки повинна
відповідати вимогам ДСТУ 3146-95 (або 3147-95, якщо мова йде про тару та
групові упаковки, на яких наноситься штрихкодова позначка символіки ITF-
14) ;
• розташування штрихкодової позначки на упаковці (тарі) повинно
відповідати вимогам ДСТУ 3147-95.
Вимоги до структури, розмірів та побудови штрихкодових позначок
символіки EAN/UPC визначені в ДСТУ 3146-95, а технологічні особливості
друкування штрихкодових позначок регламентуються ДСТУ 3359-96.
Для створення штрихкодової позначки в електронному вигляді
застосовуються спеціальне програмне забезпечення. При цьому обов'язково
попередньо враховується ряд конкретних особливостей процесу друку
етикетки, наприклад, зменшення ширини штриха для компенсації розливання
фарби при вибраній технології. Детально методика визначення цих
параметрів наводиться в ДСТУ 3359-95.
Для отримання якісного електронного зображення штрихкодової позначки
(майстер-файлу) слід застосовувати тільки спеціалізоване ліцензійне
програмне забезпечення. Якщо ж в розпорядженні дизайнера немає таких
засобів, найкраще замовити готовий майстер-файл або майстер-фільм (плівку
з зображенням штрихкодової позначки) в організації, яка професійно надає
такі послуги.

82. Охарактеризуйте будову стандартного формату коду EAN-13.

Перші 3 цифри – префікс (привласнюються EAN). Ними позначаються
національні організації EAN (префікси деяких національних організацій
складаються з 2 цифр). Префікс національної організації EAN – Асоціації
Товарної Нумерації України “ЄАН-УКРАЇНА” – 482.
Наступні 9 цифр містять номер підприємства, зареєстрованого усередині
національної організації, та номер товару. Структура 9 знаків, що
припадають на номер підприємства і номер товару, визначається
безпосередньо національною організацією.
Остання 13 цифра - контрольний розряд. Вона призначена для перевірки
правильності зчитування коду EAN скануючим пристроєм. Збіг ліченого і
обчисленого контрольних розрядів означає остаточне зчитування
штрихового коду. В цьому випадку на сканері з’являється відповідний
світловий (звуковий) сигнал. При неправильному зчитуванні сканер не дає
сигналу про зчитування.