МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра процесів і апаратів

харчових виробництв

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
До курсового проекту на тему
«Проект кожухотрубного теплообмінника
для підігріву води на технологічні
потреби підприємства»

Виконав студент групи ЕК-ІІІ-4 __________________А.Кондратюк

Керівник проекту к.т.н. доцент ____________Ю.В.Запорожець

Київ НУХТ 2023

 Зміст
Вступ
Вступ
1. Призначення і опис установки
1.1. Класифікаця теплообмінників, технологічне призначення
1.2. Вибір конструкції теплообмінника
1.3. Конструкції теплообмінників
2.3.1.Кожухотрубний теплообмінник
2.3.2. Зрошувальний теплообмінник
2.3.3.Пластинчастий теплообмінник
2. Вибір необхідних даних
3. Розрахунки
3.1. Тепловий розрахунок
3.2. Конструктивний і механічний розрахунок
3.3. Гідравлічний розрахунок
3.4. Розрахунок теплової ізоляції
3.5. Техніко-економічний розрахунок
3.6. Розрахунок на ЕОМ
4. Опис апаратурно-технологічної схеми включення апарата у виробництво
5. Умови безпечної експлуатації спроектованого апарата і питання екології
5.1. Екологічні вимоги до експлуатації апарата
5.2. Техніка безпеки при обслуговуванні обладнання
5.3. Охорона праці та протипожежні заходи
Висновок
Література
 ВСТУП
Теплообмінні апарати призначені для здійснення процесу передачі теплоти
від гарячого теплоносія (гріюча сторона) до холодного (сторона, що нагрівається)
між середовищами “вода-вода”, “пар-вода”. Процеси теплообміну посідають одне
з найважливіших місць при обробці харчових продуктів.Умовно їх можна
поділити за їх характером начисті теплообмінні де масообмін відіграє
підпорядковану роль (нагрівання, охолоджування, заморожування, конденсації,
випаровування), а також на суміщенні тепло та масообмінні процеси (сушіння,
дистиляція, ретифікація, випічка, адсурбації).
До обладнання для здійснення чисто теплообмінних процесів належать
теплообмінники — підігрівачі, охолоджувачи, випарні установки та апарати,
конденсатори, електронагрівачі, тощо.
У ролі теплоносія у виробництві харчових продуктів використовують
водяну пару, повітря, воду та інше. Найбільш часто використовується водяна пара
завдяки тому, що вона зручна для транспортування, легко корегується і її
температура та витрати має вилику теплоту конденсації, незначна її дія на
матеріал паропроводів та апаратів, а також її можна використовувати в умовах
безпосереднього контакту с харчовими продуктами.
Найбільш поширенні в харчовій промисловості кожухотрубні
теплообмінники. Вони забезпечують великі поверхні теплообміну в одному
апараті, прості у використанні та надійні в експлуатації.
Технологічне призначення теплообмінників різноманітне. Загалом розрізняють
власне теплообмінники, в яких передача тепла – основний процес, і реактори, де
тепловий процес відіграє допоміжну роль.
1. Призначення і опис установки

1.1 Класифікація теплообмінників, технологічне призначення.

Технологічне призначення теплообмінників різноманітне. Як правило
розрізняються:
 теплообмінники, у яких передача тепла є основним процесом;
 реактори, у яких тепловий процес відіграє допоміжну роль,
Класифікація теплообмінників можлива по різних ознаках.

1. За способом передачі тепла розрізняються теплообмінники:

 змішування, у яких ро6ітничі середовища безпосередньо стикаються або
перемішуються;
 поверхневі теплообмінники — рекуператори, у яких тепло передається
через поверхню нагрівання — тверду (металеву) стінку, що розділяє ці
середовища.
2. За основним призначенням розрізняються підігрівники:
 випарники;
 холодильники;
 конденсатори;
3. В залежності від виду робочих середовищ розрізняються теплообмінники:
 рідинно-рідинні — при теплообміні між двома рідкими середовищами;
 паро-рідинні — при теплообміні між парою i рідиною (парові підігрівники,
конденсатори);
 газорідинні — при теплообміні між газом i рідиною (холодильники для
повітря) i ін.
4. За тепловим режимом розрізняються теплообмінники:
 періодичної дії, у яких спостерігається нестаціонарний тепловий процес;
 безперервної дії - зі сталим у часі процесом.
У теплообмінниках періодичної дії тепловій обробці піддається окрема
порція (завантаженого) продукту; в наслідок зміни властивостей продукту i його
кількості параметри процесу безперервно варіюють, у робочому режимі апарата в
часі.
При безперервному процесі параметри його також змінюються, але уздовж
проточної частини апарата, залишаючись постійними в часі в даному перерізі
потоку. Безперервний процес характеризується сталістю теплового режиму i
витрати робітничих середовища, що протікають через теплообмінник.
Як теплоносій най6ільш широко застосовуються насичена чи злегка перегріта
водяна пара. У змішувальних апаратах, пар як правило барботують у рідину
(впускають під рівень рідини); при цьому конденсат пари змішується з
продуктом, що не завжди припустимо. У поверхневих апаратах пар конденсується
на поверхні нагрівання i конденсат віддаляється окремо від продукту за
допомогою водо-відвідників. Водяний пар як теплоносій має безліч переваг:
легкість транспортування по трубах і регулювання температури, високою
інтенсивністю тепловіддачі та iн. Застосування пари особливо вигідно при
використанні принципу багаторазового випарювання, коли з продукту вода
направляється у вигляді пари, що гріє, інші випарні апарати i підігрівники.
06iгpiв гарячою водою i рідинами також має широке застосування i вигідне
при вторинному використанні. Тепло конденсатів i рідини (продуктів), що по
ходу технологічного процесу нагріваються до високої температури. У порівнянні
з паром, рідинний підігрів менш інтенсивний. Однак регулювання процесу i
транспорт рідини так само зручний, як i при паровому о6ігріві.
Загальним недоліком парового i водяного обігріву є швидкий ріст тиску з
підвищенням температури. В умовах технологічної апаратури харчових
виробництв при паровому i водяному обігріві найвищі температури обмежені 150
- 160 0С, що відповідає тиску (5 - 7) 105 Па.
В окремих випадках (у консервній промисловості) застосовується масляний
обігрів, що дозволяє при атмосферному тиску досягти температур до 2000С.
Широко застосовується обігрів гарячими газами i повітрям (до 300 - 1000 0С)
у печах, сушильних установках. Газовий обігрів має велику кількість недоліків:
труднощі регулювання i транспортування теплоносія, малою інтенсивністю
теплообміну, забрудненням поверхні апаратури (при використанні топкових газів)
i ін. Однак у ряді випадків він є єдино можливим (наприклад, у повітряних
сушарках) .
У холодильній техніці використовуються ряд холодоагентів: повітря, вода,
розсоли, аміак, вуглекислота, фреон та ін.
При будь-якому використанні теплоносіїв i холодоагентів, теплові i
масообміні процеси підлеглі основному-технологічному процесу виробництва,
заради якого створюється теплообмінні апарати й установки. Тому рішення задач
оптимізації теплообміну підлеглі умовам раціонального технологічного процесу.

1.2 Вибір конструкції теплообмінних апаратів

Конкретна задача нагрівання чи охолодження даного продукту може бути
вирішена за допомогою різних теплообмінників. Конструкцію теплообмінника
варто вибирати, виходячи з наступних основних вимог, пропонованих до
теплообмінних апаратів.
Найважливішою вимогою є відповідність апарата технологічному процесу
обробки даного продукту, це досягається за таких умов:
 підтримка необхідної температури процесу;
 забезпечення можливості регулювання температурного режиму;
 відповідність робочих швидкостей продукту мінімально необхідної
тривалості перебування продукту в апараті;
 вибір матеріалу апарата відповідно до хімічних властивостей продукту;
 відповідність апарата тискам робітничих середовищ.
Другою вимогою є висока ефективність (продуктивність) i економічність
роботи апарата, зв'язані з підвищенням інтенсивності теплообміну й одночасно з
дотриманням оптимальних гідравлічних опорів апарата. Ці вимоги звичайно
виконуються при дотриманні наступних умов:
 достатні швидкості однофазних робітничих середовищ для здійснення
турбулентного режиму;
 сприятливий відносний рух робітничих середовищ (звичайно краще
протиток);
  забезпечення оптимальних умов для відводу конденсату і газів, що не
конденсуються, (при паровому обігріві);
 досягнення відповідних термічних опорів по обидва боки стінки поверхні
нагрівання;
 запобігання можливості забруднення i легке чищення поверхні нагрівання,
мікробіологічна чистота й ін.
Істотними вимогами є також компактність, мала маса, простота конструкцій,
зручність монтажу i ремонту апарата. 3 цього погляду впливають наступні
фактори; конфігурація поверхні нагрівання; спосіб розміщення і кріплення трубок
у трубних ґратах; наявність i тип перегородок, ущільнень; пристрій камер,
коробка, днищ; габаритні розміри апарата й ін.
Ряд факторів визначає надійність роботи апарата та зручність його
експлуатації: компенсація температурних деформацій, міцність, i щільність
рознімних з'єднань, доступ для огляду i чищення, зручність контролю за роботою
апарата, зручність з'єднання апарата з трубопроводами i т.д.
Ці основні вимоги повинні бути покладені в основу конструювання i вибору
теплообмінних апаратів. При цьому найбільше значення має забезпечення
заданого технологічного процесу в апараті.
Для орієнтування при виборі теплообмінників приведемо наступні
розуміння. 3 паро-рідинних підігрівників найбільш раціональним є багатоходовий
по трубному просторі — трубчастий теплообмінник твердої конструкції (до
рухливих трубних ґрат прибігають, у крайньому випадку). Цей же теплообмінник
з успіхом застосуємо в якості газового чи рідинного при великих витратах
робочих тіл невеликому числі ходів у між трубному просторі. При малих витратах
чи рідин газів краще застосовувати елементні апарати без рухливих трубних ґрат.
Ребристі апарати варто застосовувати, якщо умови тепловіддачі між
робітничими середовищами i стінкою по обидва боки поверхні нагрівання істотно
відрізняються (у газорідинних теплообмінниках);конструктивна досконалість:
простота пристрою, мала маса i габаритні розміри, технологічність конструкції,
високий ККД; собівартість продукції.
1.3 Конструкції теплообмінників

Кожухотрубні теплообмінники. Вони найпоширеніші в харчовій

промисловості, дають можливість створювати великі поверхні теплообміну в
одному апараті, прості у виготовленні й надійні в експлуатації.
На рис. 1 зображено схему вертикального кожухотрубного одноходового
теплообмінника, що складається з корпусу /, приварених до нього нерухомих
трубних решіток 2, пучка труб 3, кінці яких закріплені в трубних решітках
розвальцюванням або зварюванням. До трубних решіток прикріплені кришки 4.
Один з теплоносіїв (І) рухається всередині труб, а другий (ІІ) — у просторі між
кожухом і трубами (в міжтрубному просторі).
Через малу швидкість руху теплоносіїв одноходові теплообмінники пра-
цюють з низьким коефіцієнтом тепловіддачі. Щоб збільшити швидкість руху
теплоносіїв, застосовують багатоходові тепло-
обмінники (рис. 2), в яких пучок труб за
допомогою поперечних перегородок /,
встановлених у кришках, розділений на кілька
секцій (ходів), по яких теплоносій І проходить
послідовно. Швидкість руху теплоносія II в
міжтрубному просторі підвищують,
встановлюючи ряд сегментних перегородок 2. З
двох теплоносіїв, що рухаються в трубках і в
міжтрубному просторі, треба збільшувати
швидкість руху насамперед того, в якого при
Рис. 2. Схема кожухотрубного
багатоходового теплообмінника теплообміні вищий термічний опір.
Труби в трубних решітках розміщують переважно по периметрах пра-
вильних шестикутників (рис. 3, а). Для цієї схеми, обчислюючи загальну
кількість п труб у теплообміннику, виходять з кількості труб а, розміщених на

стороні найбільшого шестикутника:

n = 3a(a - 1) + 1 (11)
 Кількість труб, розміщених по діагоналі найбільшого шестикутника, ви-
значають за формулою:
b = 2a - 1 (12)

У разі закріплення труб у трубних решітках розвальцюванням крок 5 роз-

міщення труб вибирають залежно від їхнього зовнішнього діаметра в межах

s= ( 1,3 ... 1,5 )d3 (13)

У разі закріплення труб зварюванням крок розміщення труб вибирають

Рис. 3. Схема розміщення труб у трубних решітках

меншим (s = 1,25d3).
Діаметр теплообмінника визначають із співвідношення
D = s( b - 1 ) + 4d3 (14)
Іноді труби розміщують по периметрах
квадратів (рис. 3, б) або
по концентричних колах
(рис. 3, в).
Проектуючи кожухотрубні
теплообмінники, теплоносій, що
найбільше забруднює поверхню теп-
лообміну, спрямовують у .труби (трубний
простір), які легше очищати. Рис. 4. Схема кожухотрубного
теплообмінників з компенсаторами
температурних подовжень
При різниці температур між кожухом і трубами понад 50°С або при значній
довжині труб застосовують кожухотрубні теплообмінники з різними
компенсаторами температурних подовжень.
На (рис. 4, а) зображено теплообмінник з лінзовим компенсатором З на корпусі 1.
Температурні деформації компенсуються ьовим стисканням або розширенням
цього компенсатора. Такі теплообмінники використовують при температурних
деформаціях, що не перевищують 15 мм, і при тисках у міжтрубному просторі до 6
• 103 Па.
Якщо треба забезпечити значні переміщення труб і кожуха, використовують
теплообмінники з U-подібними трубками 2 (рис. 4, б), обидва кінці яких
закріплені в одній трубній решітці. Кожну трубу можна вільно подовжувати
незалежно від інших. Недоліком такого теплообмінника є складність очищення
внутрішньої поверхні труб.

Рис. 7. Схема зрошувального

теплообмінника
Зрошувальні теплообмінники. Їх складають із змійовиків, зрошуваних ззовні
рідким теплоносієм (звичайно водою), і застосовують переважно як
холодильники. Змійовики виготовляють з прямих горизонтальних труб 1 (рис. 7),
розміщених одна над одною і послідовно з'єднаних між собою калачами 2. Зверху
змійовики зрошують водою, яка рівномірно розподіляється коритечком 3 із
зубчастими краями. Відпрацьовану воду відводять з піддона 4, встановленого під
змійовиками. Зрошувальні теплообмінники прості за будовою, але досить
громіздкі. Теплообмін від труб до зрошувальної води характеризується
невисокими значеннями коефіцієнтів тепловіддачі.
Спіральні теплообмінники. У цих теплообмінниках поверхню теплообміну
утворюють два зігнутих у вигляді спіралей металевих листи 1 і 2 (рис. 8),
внутрішні кінці яких приварені до перегородки 3. Зовнішні кінці листів зварені
один з одним. Між листами
утворюються канали пря-
мокутного перерізу, в яких
рухаються теплоносії І і II. З
торців канали закриті плоскими
кришками 4 на прокладках.
Переваги спіральних
теплообмінників — компактність,
можливість про Рис. 8. Схема спірального теплообмінника
пускання обох теплоносіїв з
високими швидкостями, що забезпечує
великий коефіцієнт теплопередачі. При
однакових швидкостях робочих
середовищ у спіральних теплообмінни-
ках гідравлічний опір менший, ніж у
кожухотрубних.
Недоліками спіральних теп-лообмінників слід вважати складність виготовлення
та низький робочий тиск — до 106 Па.
Пластинчасті теплообмінники. Останнім часом у харчовій промисловості
для пастеризації і охолодження молока, пива, вина та інших продуктів, а також
для нагрівання дифузійного соку поширились пластинчасті теплообмінники.
Поверхню теплообміну в них створюють гофровані паралельні пластини 2. У
складеному вигляді пластини стиснуті між нерухомою І та рухомою 3 плитами.
Ущільнені пластини гумовими прокладками. Велика прокладка 4 (рис. 9, б)
обмежує канал для проходження рідини І між пластинами крізь отвори 5 і 6. Малі
кільцеві прокладки 7 ущільнюють отвори, крізь які протитечійно до рідини У
надходить і виходить через отвори 8 і 9 рідина II.
Продукт для оброблення у пластинчастому теплообміннику рухається
тонким шаром (З... 6 мм), що сприяє інтенсифікації процесу. Завдяки рифленій
поверхні пластин при порівняно малій швидкості руху рідини (0,3...0,8 м/с)
внаслідок штучної турбулізації потоку досягають високих коефіцієнтів
теплопередачі при незначному гідравлічному опорі.
Конструктивні, експлуатаційні та теплотехнічні
переваги пластинчастих теплообмінників сприяють дедалі
ширшому застосуванню їх на підприємствах харчової
промисловості. Недолік їх — велика кількість довгих
ущільнювальних прокладок.
Ребристі теплообмінники. Для більшої компактності
теплообмінників використовують вторинні поверхні (ребра)
з боку теплоносія, що відрізняється низьким значенням
коефіцієнта тепловіддачі. На рис. 10 зображена поверхня, що
утворена за допомогою круглих ребер 2, закріплених на зовнішній поверхні
круглих труб 1.

Рис. 10. Поверхня з

оребрених труб ребри- Рис. 11. Схема оболонкового
стого теплообмінника теплообмінника
Таку конструкцію часто використовують у теплообмінниках газ—рідина або газ-
пара, в яких при оптимальній конструкції поверхня з боку газу має бути
максимальна, наприклад в калориферах для нагрівання повітря парою в
сушильних установках, а також в апаратах повітряного охолодження.
2. Вибір необхідних даних

Продуктивність апарата

Тиск сухої насиченої водяної пари

Температура води :

на вході в апарат

на виході із апарата

Температура пари на вході

Температура пари на виході

Швидкість руху води

Густина

Швидкість руху пари

Внутрішній діаметр трубок

Зовнішній діаметр трубок

Товщина стінки
Матеріал з якого виготовленні трубки – мідь

Ціна поверхні теплообміну апарату

Кількість годин роботи теплообмінника в році
Річна частина амортизаційних відрахувань

Ціна електроенергії
Всі інші необхідні дані знаходимо самостійно по ходу розрахунку.
 3.1Тепловий розрахунок
3.3Гідравлічний розрахунок теплообмінника.

Конструктивний розрахунок

Гідравлічний розрахунок
Конструктивний розрахунок
Гідравлічний розрахунок
Графік техніко-економічного розрахунку

3.6 Розрахунок на ЕОМ

F  81.16
Cf  1000
a  0.03
N  0.077
Ce  0.74
  7420
Ka  Cf  F  a
3
Ka  2.435  10
Ke  Ce  N  
Ke  422.792
K  Ka  Ke
3
K  2.858  10

Узагальнені дані по розрахунках курсового проекту в таблиці

 w w1=0,5м/с w3=0,9м/с w4=1,3м/с
Re 22000 59952 86598
Nu 106,6 152,7 319,1
α1,
7034,5 6480,6 6698,2
Вт/(м2*К)

α2
2324,8 3330,6 6956,4
Вт/(м *К)
2

tст, C 97,4 94,6 89,5

К,
1299 1632,2 2514,9
Вт/(м2*К)
F, м2 81,16 64,6 41,9
n1 61 23 16
L,м 14 28,8 26
λ
0,0175 0,021 0,02
Вт/(м*К)
∆p, Па 4496,2 30592,5 54572,2

N, Па 79 541 965

Kа,
2434,8 1938 1257

Ке,
424,8 2970,8 5299,5

ΣK,

2859,6 4908,8 6556,5

4.Опис апаратурно-технологічної схеми включення апарата у

виробництво
 Кожухотрубні теплообмінники є найпоширенішими в харчовій
промисловості.Найчастіше їх використовують як паро-рідинні підігрівники для
різноманітних продуктів. Насамперед вони встановлюються в лінію для
виробництва безалкогольних напоїв.
Холодна вода із труопровода через електролізер(1) потрапляє у проміжний
збірник(2).Для подачі води на фільтр використовують плунжерні або центр обіжні
насоси(3).Фільтр представляє собою сталевий циліндричний корпус,який
закривається кришкою(5).Нагрівається вода у кожухотрубному
теплообміннику(6).Потім прямує до збірника(7.)Збірниками слугують алюмінієві
або емальовані апарати різних типів.
5.Умови безпечної експлуатації спроектованого апарата і питання екології
5.1 Екологічні вимоги до експлуатації апарату
Загальні вимоги безпеки до конструкції виробничого обладнання
встановлені ДНАОП.
Безпека виробничого обладнання забезпечується: при проектуванні -
дотриманням принципів технологічності і ергономічності конструкції,
застосуванням раціональних кінематичних схем, принципу безперервності
процесу, дистанційного або автоматичного управління, забезпеченням
запобіжними та захисними системами;
при виготовленні - застосуванням сучасних технологій машинобудування,
дотриманням передбачених допусків та посадок;
при збірці та монтажі - точним дотриманням технології;
при експлуатації - своєчасним обслуговуванням та профілактичними оглядами,
дотриманням експлуатації, тощо.
Виробниче обладнання має бути пожежо- і вибухобезпечним. Воно не
повинно створювати небезпеки в результаті дії вологості, сонячної радіації,
механічних коливань, високих і низьких тисків і температур, агресивних
речовин і мікроорганізмів.
Важливою умовою безпечної експлуатації обладнання є дотримання вимог
санітарних норм і правил, галузевих стандартів і правил техніки безпеки щодо
розмірів виробничих приміщень, галерей і тунелів, мінімальної висоти до низу
виступаючих будівельних конструкцій, ширини проходів.
Матеріали, що застосовуються в конструкції виробничого обладнання, не
повинні бути небезпечними і- шкідливими. Складові частини обладнання (в тому
числі трубопроводи, проводка, кабелі і т.п.) повинні виконуватися з таким
розрахунком, щоб виключалась можливість їх випадкового пошкодження, що
може створити небезпеку. Конструкція обладнання, що має газо-, паро-, пневмо-,
гідросистеми та інші, повинна відповідати вимогам безпеки для цих систем.
 Рухомі частини обладнання, що є джерелом небезпеки, повинні бути
огороджені, за виключенням частин, огородження яких не допускається за їх
функціональним призначенням. У цих випадках передбачається сигналізація, що
попереджує про пуск машин в роботу, засоби зупинки і відключення джерел
енергії. Елементи конструкцій виробничого обладнання не повинні мати гострих
кутів, кромок і поверхонь з нерівностями, що становлять собою джерело
небезпеки, якщо їх наявність не визначається функціональним призначенням
обладнання.
Конструкція обладнання повинна виключати можливість випадкового дотику
працюючих до гарячих і переохолоджених частин. Виділення і поглинання
обладнанням тепла, а також виділення їм вологи у виробничих приміщеннях не
повинно перевищувати гранично допустимі! рівні (концентрації) в межах
робочої зони.
Виробниче обладнання, обслуговування якого пов'язане із переміщенням
персоналу, має бути обладнане безпечними і зручними за конструкцією і
розмірами проходами і пристосуваннями для ведення робіт (робочими
майданчиками, драбинами тощо).
При необхідності, конструкція обладнання повинна передбачати установлення
місцевого освітлення, що відповідає умовам експлуатації, при цьому повинна
виключатись можливість випадкового доторкання людини до струмоведучих
частин системи освітлення.
Конструкцією виробничого обладнання повинна передбачатись сигналізація, а у
разі потреби і засоби автоматичної зупинки і відключення обладнання від
джерел енергії при небезпечних несправностях, аваріях і при режимах роботи,
близьких до небезпечних. В необхідних випадках виробниче обладнання
повинно мати засоби гальмування, ефективність дії яких має бути достатня для
забезпечення безпеки і відповідати вимогам стандартів на вироби.
Спрацьовування термінової зупинки не повинно створювати небезпеки для
працюючих або аварійної ситуації.
Конструкція обладнання повинна передбачати захист від ураження
електричним струмом (включаючи випадки помилкових дій обслуговуючого
персоналу), а також виключати можливість накопичення зарядів статичної
електрики в небезпечних кількостях. Виробниче обладнання, в якому є кола,
вміщуючі електричні ємності, слід обладнувати пристроями для зняття
залишкових електричних зарядів.
Виробниче обладнання повинно мати вбудовані пристрої для виводу
шкідливих, вибухо- і пожежонебезпечних речовин, що виділяються в процесі
роботи, безпосередньо від місць їх утворення і накопичення або мати місця для
встановлення таких пристроїв, якщо вони не входять в конструкцію обладнання.
Конструкція виробничого обладнання повинна забезпечувати виключення чи
зниження до регламентованих рівней шуму, ультразвуку, вібрації. ГОСТ і
ДНАОП вміщують такі вимоги до органів управління виробничим обладнанням
і засобами захисту, що входять в конструкцію виробничого обладнання.
Зокрема, зазначається, що знімні, відкриті і розсувні пристрої робочих органів,
що відвертають небезпеку при роботі обладнання, а також двері, кришки, щитки
в огородженнях чи корпусах обладнання, що відчиняються, повинні мати
улаштування, які виключають їх випадкове зняття і відмикання за допомогою
інструменту тощо, а при потребі - мати блокування, що забезпечує припинення
робочого процесу при зніманні чи відчиненні огороджень.
Важливе значення має правильне проектування, улаштування та експлуатація
органів управління обладнанням, як одного з основних елементів систем, що
забезпечує його безпечну експлуатацію. Органи управління повинні відповідати
таким вимогам: кнопки "Пуск" для уникнення випадкового їх включення мають
бути заглиблені в корпуси коробок управління; кнопки "Стоп" повинні
виступати і бути пофарбовані в червоний колір і встановлені в тих місцях, де
частіше всього виникає чи може виникнути необхідність у терміновій зупинці
обладнання.
Крім цього, існує чимало запобіжних засобів і методів, які використовуються
залежно від умов технологічного процесу і конструктивних особливостей
обладнання, що експлуатується.
 5.2 Техніка безпеки при обслуговуванні обладнання

В основі всіх заходів по забезпеченню безпеки і поліпшенню умов праці

лежить прагнення попереджати аварії, травми, професійні захворювання,
отруєння. Ці заходи проводяться починаючи із стадією проектування хімічних
підприємств. Заводські комплекси розташовують по відношенню до житлових
кварталів з урахуванням так званої троянди вітрів так, щоб переважаючі вітри
відносили газоподібні викиди убік від житлових селищ. Цехи розміщують на
заводській території так, щоб будівлі могли добре провітрюватися, одержували
достатню кількість природного світла і до кожного з них був забезпечений під'їзд
пожежних машин на випадок пожежі. В деяких випадках організовуються
спеціальний забір чистого повітря і його підвід до окремих цехів. Нормальну
температуру в приміщенні підтримують опалювальні пристрої, обладнані в цехах
з урахуванням тепловиділень від апаратів. В деяких виробництвах особливо
чистих продуктів застосовують кондиціонування повітря: його заздалегідь
очищають, нагрівають взимку і охолоджують влітку, завдяки чому створюються
найсприятливіші умови для обслуговуючого персоналу. При виділенні шкідливої
і небезпечної пари, газів і пилу в цехах влаштовують системи витяжної
вентиляції, що забезпечують видалення шкідливих речовин від робочих місць.
Залежно від складності виконуваних робіт робочі місця одержують відповідне
освітлення: вдень — природне, в темний час доби — штучне за допомогою
люмінесцентних ламп або ламп розжарювання, розташованих в світильниках. У
вибухонебезпечних цехах влаштовують спеціальне освітлення, а всі
електродвигуни застосовують у вибухобезпечному виконанні. Ці приміщення
обладновуються протипожежною сигналізацією. Залежно від ступеня вибухо - і
пожежонебезпечності речовин, визначуваних відповідними категоріями, що
переробляються, всі виробничі цехи забезпечуються засобами пожежогасіння:
пінними вогнегасниками, які разом з вуглекислим газом викидають піну,
 сприяючу збиттю вогню з полум'я; сухими вогнегасниками, що
використовуються при загорянні хімічних продуктів і електропроводки, кошмами
і ін. Всі виробничі приміщення обладнується протипожежним водопроводом, що
забезпечує за допомогою рукавів подачу води для ліквідації загоряння в будь-якій
точці виробничого приміщення. В особливо небезпечних в пожежному
відношенні цехах влаштовують так звану спринклерну систему пожежогасінні,
при якій у разі загоряння і нагріву спеціальних пристроїв з системи водоподачі
автоматично поступає вода для локалізації вогнища. Особливу небезпеку
уявляють судини із стислими газами: у разі порушення міцності оболонки вся
накопичена в них значна енергія практично миттєво виділяється, викликаючи
великі руйнування. Тому для безпечної роботи апаратури встановлені строгі
норми контролю і перевірки всіх судин, що працюють під тиском, згідно
правилам Держміськтехнагляду України. В регламентовані терміни їх піддають
ретельному огляду, випробуванням і огляду. Балони із стислими газами також
проходять періодичні огляди і випробування по місцю їх заповнення. Щоб
уникнути помилок при використовуванні і заповненні балонів різними газами їх
офарблюють в певний колір: балони з киснем — в синій, з ацетиленом — в білий,
з азотом — в чорний і т.д. Приєднувальні пристрої також робляться в
спеціальному виконанні, що виключає можливість їх неправильного
застосування. При виготовленні і експлуатації електротехнічних пристроїв
вживаються всіх можливих заходів проти поразки людини електричним струмом.
Систематично перевіряється якість електричної ізоляції електродвигунів,
трансформаторів і інших електричних пристроїв. Всі електричні пристрої,
живлені промисловим змінним струмом 220 або 380 В, обов'язково заземляються,
з тим щоб при порушенні ізоляції і можливому дотику до них обслуговуючого
персоналу витік струму відбувався в сіть заземлення, не вражаючи людини.
Застосовуючи переносні лампи при ремонтних і аварійних роботах, користуються
тільки спеціальними знижувальними трансформаторами, що знижують напругу
до безпечних 36 В. При проведенні ремонтних і відновних робіт у вужі діючій
апаратурі особливу увагу надають ретельному її очищенню і попередньому
провітрюванню. Внутрішній доступ в апарати, огляд, ремонтні роботи дозволені
після повного очищення апаратури від хімічних продуктів, її ретельного
провітрювання і лише за узгодженням з майстром або начальником цеху.
Недотримання цих вимог може стати причиною нещасного випадку, навіть із
смертельним результатом. Всю виробничу апаратуру і установки піддають
періодичному огляду і ремонтам. Ремонтні роботи підрозділяють на два вигляд.
Одні з них проводяться при експлуатації апаратури з короткими зупинками для
набивання сальників, зміни прокладок у фланцях трубопроводів, заливки
змащувальних масел в механізми. Другий вигляд: ремонтні роботи, що
проводяться по планах, розробленим заводом; середні, звичайно щорічні,
ремонти, пов'язані із зміною підшипників на деталях, що обертаються, заміною
робочих плит щічних млинів, куль в кульових млинах і т.д. Після закінчення
певних термінів експлуатації, встановлюваних для кожного виду устаткування,
проводять капітальні ремонти: замінюють кислототривкі футеровки апаратів,
перекладають пічні агрегати, замінюють зношені приводи, редуктори і ін.
Подібного роду середні і капітальні ремонти: пов'язані з тривалою зупинкою
діючого устаткування, а отже, з припиненням випуску продукції, тому їх
проводять по планах і в терміни, затверджені керівництвом підприємства.

До метеорологічних умов виробничого приміщення відносяться

температура і чистота повітря, його вогкість і швидкість руху. Вони роблять
великий вплив на здоров'я, самопочуття і працездатність трудящих. Для усунення
або зменшення несприятливих дій метеорологічних чинників здійснюється ряд
технічних і гігієнічних заходів. Підтримка постійної температури приміщення
досягається раціональним розміщенням джерел великих тепловиділень.
Наприклад, печі встановлюють в окремих приміщеннях або розташовують в один
ряд, щоб ослабити дію теплоти на працюючих і полегшити відведення теплоти з
приміщення. Там, де це можливо, тепловиділяюче устаткування — печі пиролиза,
трубчасті печі і ін. — розміщують на відкритих майданчиках. Велике значення
для захисту працюючих від надмірних тепловиділень має механізація виробничих
операцій. Пристрій завантажувальних пристосувань, печей і пристосувань для
вивантаження гарячих відходів — шлаків, огарків — дає можливість вивести
робітників із зон високих температур і полегшити їх працю. Обмежують
виділення теплоти від печей, апаратів і трубопроводів за допомогою ізоляції.
Згідно санітарним нормам, температура зовнішніх поверхонь апаратів і гарячих
трубопроводів в зоні робочих місць не повинна перевищувати 45° С. Там, де
цього досягти неможливо, застосовують екрани з жерсті, азбесту і інших
матеріалів. Деталі апаратів і машин, що рухаються, представляють велику
небезпеку для обслуговуючого персоналу. Тому всі вали, шестерні, маховики,
муфти і інші деталі, що рухаються, що обертаються, в місцях, небезпечних для
персоналу, обов'язково забезпечуються захисними пристроями,
перешкоджаючими захопленню частин тіла і одягу працюючих. В особливо
небезпечних місцях: на пресах, валяннях, каландрах і ін. — влаштовують
спеціальні блокуючи пристосування, що зупиняють механізм при попаданні в
нього сторонніх предметів. Експлуатація будь-яких пристроїв, не обладнаних
захисними пристосуваннями, категорично забороняється.

До числа найважливіших заходів, направлених на створення нормальних

метеорологічних умов, відноситься пристрій вентиляції. За допомогою вентиляції
забруднене повітря віддаляється з виробничого приміщення і одночасно в
приміщення подається свіже, більш прохолодне повітря. Існуюче законодавство і
всі захисні заходи, що проводяться, не будуть дієвим повною мірою, якщо
працюючі порушують виробничі інструкції і правила поведінки в умовах
виробництва. Необхідно строго дотримувати всі діючі розпорядження по техніці
безпеки і у разі потреби користуватися індивідуальними захисними
пристосуваннями. Для захисту органів дихання застосовують противогази і
респіратори. Противогази служать для захисту від шкідливої пари і газів,
респіратори призначені головним чином для захисту від пилу. За принципом дії
противогази діляться на фільтруючі і ізолюючі. У фільтруючих противогазах
вдихаєме повітря очищається від що знаходяться в ньому шкідливих домішок
різними поглиначами — адсорбентами. Ізолюючі противогази захищають органи
дихання людини від повітряного середовища, в якому містяться шкідливі для
здоров'я речовини. Відповідальним етапом є підбір маски противогаза.
Заздалегідь виміряють об'єм голови. Маска, що приганяє точно по обличчю, не
пропускає забрудненого повітря. Респіратори застосовують при роботі з
матеріалом, що порошить, в тих випадках, коли неможливо запобігти
пиловиділення технічними засобами. Дія пилового респіратора заснована на тому,
що частинки пилу затримуються порами фільтру, якщо їх величина перевищує
розміри пір, а більш дрібні частинки осідають на стінках каналів фільтру.
Фільтрами служать марля, складена в декілька шарів, вата, штучні волокна.
Найпростіший респіратор — пов'язка з марлі і вати.При виконанні деяких робіт
необхідний захист органів зору працюючих. Очі можуть бути пошкоджений
відлітаючими частинками твердих тіл — стружкою, окалиною, шматочками
металу, бризками їдких рідин, а також в результаті дії променистої енергії при
зварці.

Основними засобами захисту очей є індивідуальні захисні пристосування —

окуляри і щитки. Окуляри відкритого типу зручні тим, що мають широке поле
зору і не потіють, але вони захищають очі тільки від дрібних осколків, що летять
спереду. В тих випадках, коли необхідно захистити очі від осколків пилу і бризок
рідин, що летять з усіх боків, застосовують окуляри закритого типу з щільно
прилеглою до особи оправою з металу, шкіри або пластмаси. Вони надійно
захищають очі, але зменшують поле зору і потіють. В інструкціях по техніці
безпеки указується, який саме тип окулярів необхідно застосовувати на даному
робочому місці. В тому випадку, якщо бризки кислоти, лугу або інших їдких
рідин все ж таки потрапили в очі, їх необхідно дуже швидко, протягом декількох
секунд, змити рясним струменем води. На ділянках роботи з агресивними
речовинами встановлюють очні гідранти, пристрій яких дозволяє потерпілому
надати собі допомогу і при закритих очах. Чужорідні тіла не можна видаляти
самостійно; при пораненні ока необхідно швидко накласти стерильну пов'язку і
доставити потерпілого в здоровпункт. При електро - і газозварних роботах
виділяються невидиме ультрафіолетове проміння і видиме проміння великої
яскравості, яке надає шкідливу дію на очі. В цих випадках зварювачі
користуються окулярами або щитками з темними стеклами. При проведенні
зварювальних робіт іншому обслуговуючому персоналу, не забезпеченому
засобами захисту, категорично забороняється безпосереднє спостереження за
проведенням цих робіт щоб уникнути пошкодження органів зору. Залежно від
характеру виконуваних робіт застосовується різний спецодяг. Робітники
кислотних і гарячих цехів одержують суконний одяг, що оберігає від опіків і
теплового випромінювання. На менш шкідливих ділянках роботи видаються
халати з бавовняного матеріалу або синтетичних тканин. Терміни заміни
спецодягу визначені відповідними інструкціями.

Проте при дуже високих температурах зовнішнього середовища (35—40° С)

і важкій фізичній роботі організм може перегрітися: температура тіла
підвищується до 42° С, відбувається тепловий удар, і людина: втрачає свідомість.
При великій вогкості зовнішнього повітря випаровування поту зменшується і
тепловіддача організму також стає меншою, що приводить до його перегріву. У
працюючих на холоді можуть виникнути явища переохолодження, також
знижуючі працездатність і ослабляючі захисну дію організму. В цьому випадку
людина стає більш сприйнятливою до інфекційних захворювань. При великих
швидкостях руху повітряних потоків в приміщенні створюються протяги,
несприятливо діючі на організм. Встановлено, що людина відчуває себе добре і
найбільш працездатний при температурі навколишнього середовища в межах 12
—24° С (залежно від виконуваної роботи), відносної вогкості повітря 40—60% і
швидкості руху повітря до 1,5 м/с.. Кожний працюючий повинен вміти надати
першу допомогу потерпілому при кровотечі, ударах, переломах, опіках, поразці
електричним струмом до прибуття лікаря або відправки потерпілого в медичний
заклад. При пошкодженні кінцівок і сильній кровотечі слід накласти джгут з
тканини або гумової трубки і затиснути артерію, щоб припинити втрату крові.
Рану перев'язують бинтом з індивідуального пакету аптечки. При падінні і
сильних ударах потерпілому надають повний спокій до прибуття лікаря. У разі
поразки струмом необхідно в першу чергу, користуючись матеріалами, не
провідними струм, звільнити потерпілого від джерела струму (дроти, шини,
клеми), а при втраті свідомості робити штучне дихання будь-яким способом.
 5.3 Охорона праці та протипожежні заходи
В України розробляються державні стандарти України (ДСТУ). В галузі
охорони праці вже діють такі стандарти: ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни
та визначення основних понять»; ДСТУ 2272-93 «Пожежна безпека. Терміни та
визначення»; ДСТУ 3038-95 «Гігієна. Терміни та визначення основних понять» та
деякі інші.
Відповідно до цих нормативних актів у кожному цеху та відділені
харчових виробництв є конкретні правила та інструкції щодо охорони праці,
техніки безпеки, санітарних вимог до промислових приміщень й обладнання, а
також протипожежних заходів.
Для створення безпечних умов праці всі частини обладнання, що мають
гарячу поверхню - термоізолюють. Машини і апарати повинні мати механічне та
електричне блокування, бути заземлені, а також обладнані сигналізацією, яка при
пуску і зупинці машини автоматично приводиться у дію.
Особливу увагу слід приділяти охороні ізоляції електромережі від
руйнування та вологи. На цих ділянках дозволяється користуватися лише
низьковольтною напругою.
Теплообмінники належать до обладнання, що працює під тиском. їх головна
небезпека при експлуатації заклечається в можливому раптовому руйнуванні, що
супроводжується вибухом, при якому потенційна енергія стисненого середовища
в короткий проміжок часу за рахунок його адіабатичного розширення переходить
в кінетичну енергію осколків зруйнованого обладнання, що розлітаються, тому
особливу увагу слід приділяти протипожежній безпеці. Головними причинами
аварії цих апаратів є дефекти виготовлення, корозійне руйнування та інші види
пошкоджень, порушення технологічного режиму і правил експлуатації,
несправність арматури і приборів. З ціллю попередження аварії правила устрою та
експлуатації ємкостей, що працюють під тиском, визначають, щоб матеріли
призначені для їх виготовлення і ремонту мали сертифікати, що підтверджують їх
відповідність призначенню і спеціальним технічним умовам.
Конструкція ємностей повинна бути надійною, забезпечувати надійність при
експлуатації, можливість їх внутрішнього огляду, очистки і ремонту. Зварні шви
повинні бути тільки стиковими і доступними для контролю при виготовленні,
монтажі і експлуатації ємкості.
Для попередження аварій через порушення технологічного режиму і правил
експлуатації, крім допуску до обслуговування спеціально навченого
персоналу і періодичної перевірки знань, стаціонарні ємкості в залежності
від їх конструкції і призначення обов'язково постачаються відповідними
контрольно-вимірювальними приборами, запобіжними пристроями, засобами
автоматики, запірною та іншою арматурою.
Для забезпечення уникнення пожежі необхідно мати протипожежні засоби:
сухий пісок, листовий азбест, достатня кількість вогнегасників і пожежні рукава.
 Висновок
Процес теплообміну займає провідне місце на підприємствах харчової
технології тому інженер-технолог повинен, для кращого розуміння процесів, що
відбуваються з продукцією, знати принцип роботи та вміти робити розрахунки
теплообмінних апаратів.
В даному курсовому проекті було проведено комплексну розробку
теплообмінного апарату:
 Розрахунок площі теплообмінника;
 Розрахунок конструктивних розмірів;
 Розрахунок необхідного двигуна;
 Розрахунок та підбір типу та розмірів ізоляції;
 Викреслені креслення за вимогами ЕЄСКД для можливості виготовлення
теплообмінника.
Так як харчові продукти дуже чутливі до змін температури, то розрахунок i
підбір конструкції теплообмінника посідає важливе місце при проектуванні
апаратів.
Даний курсовий проект направлений на розрахунок оптимального варіанту
кожухотрубного теплообмінника, який повинен забезпечити нагрівання рідини до
певної температури та з певною продуктивністю, з найменшими затратами на
виготовлення теплообмінника та на його експлуатацію.
Здобуті знання допоможуть студенту надалі використовувати в подальшій
науковій та промисловій роботі .
 ЛІТЕРАТУРА
1. Проэктирование процессов и аппаратов пищевых производств. Под
ред.В.Н.Стабникова. –К.: Вища школа. Головне изд-во, 1982.-199с.
2. Стабников В.Н., Лысянский В.М., Попов В.Д. Процессы и аппараты пищевых
производств. – М.: Агропромиздат, 1985. – 503 с.
3. Процеси і апарати харчових виробництв: Методичні вказівки до виконання
контрольних робіт для студентів технолог. спец. заоч. Форми навчання/
Уклад.: І.Ф. Малежик, Л.В. Зоткіна, П.М. Немирович, О.В. Савова. -
К.:УДУХТ, 2000.-48 с.
4. Теплофизические характеристики пищевых продуктов. А.С. Гринзбург, М.А.
Громов, Г.И. Красовская. - М.: «Пищевая промышленность», 1980. – 290с.
5. Методичні вказівки до виконання курсових проектів з дисципліни “Процеси і
апарати харчових виробництв” для студентів усіх спеціальностей денної та
заочної форм навчання / Уклад. П.С. Циганков, О.С. Марценюк. - К.: УДУХТ,
1994. –40 с.
6. Безпека життєдіяльності: Навч.посіб. / М.П.Купчик, М.М.Яцюк, О.П.Слободян
та ін.; За ред. М.П.Купчика, М.М.Яцюка. – К.: НУХТ, 2004. – 371 с.