12. Вентиляція - обмін повітря, здійснюваний за допомогою різних систем і пристроїв.

Загальні гігієнічні вимоги до вентиляції підприємств зводяться до наступного:

- вентиляційними пристроями повинні бути забезпечені всі нужденні в них

приміщення;

- вентиляція повинна забезпечити всі санітарні параметри повітря;

- всі приміщення підприємств повинні бути забезпечені пристроями, що підсилюють

природний повітрообмін;

- при виборі та влаштуванні штучної вентиляції слід враховувати потужність

підприємства і призначення окремих приміщень;

- вентиляційні системи окремих груп приміщень повинні бути роздільними;

- при розміщенні підприємства в будівлі іншого призначення вся вентиляційна

система підприємства повинна бути ізольована від вентиляції основної будівлі;

- місця забору повітря повинні забезпечувати максимальну відповідність його

гігієнічним нормам, а місця викиду повітря, що видаляється - відсутність зворотних
струмів забрудненого повітря в приміщення.

Природна вентиляція здійснюється внаслідок різниці температур і тиску повітря

всередині приміщення і зовні. Повітрообмін, створюваний в результаті інфільтрації
через пори матеріалів, щілини вікон і дверей, є неорганізованим і в гігієнічному
відношенні малоцінних.

Штучна вентиляція. У приміщеннях з інтенсивним забрудненням повітря

виробничими шкідливостями, недостатньо тільки природного повітрообміну. Тому
вони обладнуються механічною вентиляцією з примусовим нагнітанням зовнішнього
повітря і видаленням забрудненого.

Місцева вентиляція. Поряд з загальнообмінною вентиляцією для найбільш ефективної

видалення надлишкового тепла, вологи, диму, газів і пр. на харчових підприємствах
широко використовується місцева вентиляція. Вентиляційними пристосуваннями є
ширми, парасолі, завіси, кільцеві повітроводи і т д. Вони видаляють з приміщення 60-
75% тепла, виділеного обладнанням.

13.

Температура повітря

В житлових і громадських приміщеннях оптимальна температура повітря в холодний

та перехідний сезони повинна становити 20-22 °С, допускається 18-22 °С, в теплий
сезон – 20-25 °С (згідно Сніп П-33-75 "Опалення, вентиляція, кондиціонування
повітря"). Температура вище 24–25°С або нижче 16-15 °С вважається несприятливою,
здатною порушувати теплову рівновагу організму. Перепади температури по
горизонталі та вертикалі не повинні перевищувати 2-3 °С, добовий перепад – 2 °С
(при центральному опаленні) і до 5 °С (при місцевому опаленні).

Вологість повітря

Оптимальна відносна вологість в житлових приміщеннях в залежності від

температури коливається від ЗО до 60% (30–45% – у перехідний і холодний сезони,
30-60% – в теплий сезон). При температурі повітря 16-20 °С для людей, які
знаходяться в спокої, оптимальна вологість складає 40-60%; при температурі вище 20
°С або нижче 15 .°С, а також при фізичній роботі вона не повинна перевищувати 30-
40%. Припустимою є відносна вологість до 65%, згідно Сніп П-33-75 "Опалення,
вентиляція, кондиціонування".

Рух повітря

Норма швидкості руху повітря в приміщеннях в холодний і перехідний сезон повинна

становити 0,1-0,15 м/с, в теплий сезон не більше 0,25 м/с. Допускається збільшення
швидкості руху повітря в громадських та житлових приміщеннях до 0,3 м/с в
холодний і перехідний періоди і до 0,5 м/с в теплий період року. У відкритих місцях
швидкість руху повітря прийнято вважати нормальною в межах від 3,5 до 7,5 м/с,
враховуючи, що людина, завдяки відповідному одягу, може легко регулювати процеси
тепловитрат і тим самим захищати себе від шкідливого впливу вітру.

Гігієнічне значення температури, вологості, руху повітря

Висока температура повітря (вище 25 °С) та висока вологість повітря (вище 65%)
сприяють перегріванню організму, внаслідок утруднення віддачі тепла шляхом
випаровування води з поверхні шкіри. Процес випаровування відбувається постійно
(навіть при відсутності видимого потовиділення (при 15-20 °С) людина втрачає через
шкіру близько 0,4-0,6 л води за добу. При високій температурі зовнішнього
середовища невеликий рух повітря є сприятливим чинником, так як посилює втрату
тепла конвекцією та випаровуванням. При сильному русі повітря (протяг) різко
збільшується втрата тепла випаровуванням, що може призвести до простудних
захворювань.

Висока вологість у поєднанні з низькою температурою повітря сприяє охолодженню

організму. Це пояснюється тим, що теплоємність водяної пари більша за теплоємність
повітря, внаслідок чого на нагрівання холодного сирого повітря витрачається більше
тепла. У результаті конденсації вологи з повітря, шкіра і тканини одягу зволожуються
та стають більш теплопровідні (теплопровідність води в 25 разів більша
теплопровідності повітря). Висока вологість повітря підсилює несприятливий вплив
як високих, так і низьких температур. При низькій температурі рух повітря є
негативним чинником, тому що посилює втрату тепла конвекцією, внаслідок чого
підсилює небезпеку відмороження та застуди.

14. В залежності від конструкції печей розрізняють печі великої теплоємкості

(коефіцієнт корисної дії 0,85-0,9), середньої (0,5-0,7), низької (0,2-0,4). До останніх
відносяться залізні печі, які швидко нагріваються і швидко холонуть (буржуйки) і
російські печі.

Карбонові обігрівачі - принципово новий тип обігрівачів повітря, що відрізняється

екологічністю ( не сушать повітря, не спалюють кисень) і високою ефективністю –
обігріваюча здатність 900 Вт карбонового обігрівача еквівалентна 1800 Вт карбоновий
обігрівач функція автоматичного обертання; відключення при падінні або нахилі;
відключення при перегріві; не спалює кисень, не сушить повітря

ІНФРАЧЕРВОНЕ ПАНЕЛЬНЕ ОПАЛЕНЯ

Системи центрального опалення і їх гігієнічна характеристика. Основними

елементами систем центрального опалення є: тепловий генератор, в якому
відбувається спалювання палива або перетворення електричної енергії в теплову і
передача тепла теплоносієві; теплопроводи (трубопроводи чи канали), по яких
теплоносій надходить до нагрівних приладів; нагрівні прилади.

Водяне опалення є різновидом центрального опалення, в якому теплоносієм є вода. З

гігієнічної точки зору воно є одним із кращих, так як забезпечує в приміщенні
рівномірний мікроклімат. Тепло від радіаторів віддається в приміщення через контакт
з повітрям, тому таке опаленняназивається конвекційним. Температура в приміщенні
(18-200) досягається нагріванням поверхні радіаторів не вище 80 0С. Це усуває
небезпеку пригоряння пилу і забруднення повітря.

Парове опалення В системах пароводяного опалення поєднуються позитивні сторони

парового опалення і водяного опалення низького тиску. По суті ця система
відрізняється від водяної системи низького тиску тільки тим, що для нагрівання води
в системі використовується пар, що більш вигідно в економічному відношенні.

Повітряне опалення В системах повітряного опалення атмосферне повітря надходить

в спеціальні повітронагрівачі (калорифери), де прогрівається до потрібної
температури, після чого подається у приміщення будинку. Ця система має свої
привабливі сторони, оскільки поєднує одночасно і опалення, і вентиляцію.

Променеве опалення. Ця система заснована на використанні сонячних батарей

(колекторів) для опалювання житлових приміщень, будівель, теплиць і басейнів.
Набуваючи нашої технології, ви відкриваєте двері сонцю, щоб воно зігрівало Ваш
будинок своїм теплом щодня.

15. Перегрівання може статися через тривале перебування у спекотну погоду на

вулиці, під час активних фізичних навантажень, як-то ігри чи спорт, — раптово або
поступово. Тому батькам важливо планувати свої активності з урахуванням спеки.

Тепловий удар — патологічний стан організму, зумовлений загальним перегріванням

організму. Сонячний удар — різновид теплового удару, що виникає в результаті
прямої дії сонячних променів на голову.

Переохолодження - Зниження температури тіла нижче рівня, необхідного для

природного функціонування органів і підтримання метаболізму, називають
гіпотермією

Терморегуляція. Живий організм постійно продукує тепло, що йде на нагрівання тіла.

В основі так званого теплового балансу лежать процеси теплопродукції і тепловіддачі,
що називаються Терморегуляція.

16. До методів комплексної оцінки температури, вологості та швидкості руху повітря

відносять визначення еквівалентно-ефективних температур, результуючих
температур і кататермометрію.

Еквівалентно-ефективна температура – умовна величина суб'єктивного

теплосприйняття людини ("комфортно", "тепло", "холодно" і т.д.), яке виникає в
нерухомому і максимально насиченому вологістю повітрі, що викликає у людини таке
ж теплосприйняття, як і різні комбінації температури, вологості та швидкості руху
повітря.

Метод еквівалентно-ефективних температур базується на порівнянні певних

комбінацій наступних факторів: температури, вологості та швидкості руху повітря з
суб'єктивними тепловими відчуттями людини. Наприклад, при комбінації
температури повітря 20 °С, вологості 100%, швидкості руху повітря 0 м/с людина
отримує таке ж теплосприйняття, як і при комбінаціях зазначених факторів на рівні
22,3 °С, 75% і 0,5 м/с або 27 °С, 33% і 2,5 м/с.

Еквівалентно-ефективну температуру визначають за спеціальними таблицями або за

спеціальною номограмою. Еквівалентно- ефективні температури при яких 50% людей
відчувають себе комфортно, віднесені до зони комфорту. Зона комфорту для
звичайно одягнених людей в спокої або при виконанні легкої роботи становить 17,2-
21,7°, лінія комфорту -18,1–18,9° ЕЕТ. При фізичній роботі температура зони
комфорту знижується (табл. 4.1).
Результуюча температура – умовна, виражена в °РТ температура, яка характеризує
різні комбінації температури повітря, оточуючих поверхонь (радіаційна температура),
вологості і швидкості руху повітря, при яких виникає таке ж теплосприйняття, як і в
нерухомому середовищі, насиченою вологою, з радіаційної температурою рівною
температурі повітря.

Метод визначення результуючих температур базується на порівнянні певних

комбінацій факторів: температури, вологості, швидкості руху повітря та радіаційної
температури з суб'єктивними тепловими відчуттями людини.

Результуючу температуру визначають за спеціальною номограмою. Комфортне

теплосприйняття людей, які зайняті легкою фізичною працею сприймається при
результуючій температурі 16-18°, а у людей, які зайняті важкою фізичною працею –
10-13

Одним з методів фізичного моделювання комплексної оцінки впливу мікроклімату на

організм є метод – кататермометра.

Кататермометр – спиртовий термометр з циліндричним або кульовим резервуаром

(шкала циліндричного кататермометру градуйована в межах від 35 до 38 °С,
кульового – від 33 до 40 °С), який дозволяє визначити охолоджуючу здатність
комплексу метеорологічних чинників. Під дією охолоджуючої здатності повітря на
цей прилад, розраховують втрату тепла з його поверхні (мал. 4.3).

17.

Кліматоформуючі фактори

- географічна широта ( визначає висоту підняття сонця над горизонтом, приплив

сонячної радіації на одиницю поверхня землі)

- висота над рівнем моря та рельєф місцевості (рівнина, пересічна, гори)

- тип поверхні землі (ліси, лісостеп, степ, пустеля, водойми)

- особливості циркуляції повітряних мас (циклони, антициклони, атмосферні фронти,

пасати, мусони, пануючі місцеві напрямок і сила вітру, наприклад фен, норд, бора,
сироко тощо)

- близькість до моря і океану, характер морських течій (теплі, наприклад Гольфстрім,

холодні, наприклад Лабрадорське)

Кліматохарактеризуючі фактори

1. Температурні умови місцевості:

- абсолютна мінімальна температура

- абсолютно максимальна температура

- річна амплітуда температур

- середньо січнева температура

- середньо липнева температура

- середньорічна температура

2. Вологість повітря:

- мінімальна вологість

- максимальна вологість

- середньорічна вологість

- річна кількість та характер опадів (дощ, сніг)

- середньомісячна кількість опадів

- загальне число днів з опадами

- середньомісячне число днів з опадами

- загальна кількість «сухих» днів за рік

- загальна кількість «вологих» (дощових, снігових) днів за рік

3. Атмосферний тиск

- мінімальний тиск

- максимальний тиск

- середньорічний тиск

- амплітуда перепадів тиску

4. Напрямок і швидкість руху повітря

- роза вітрів місцевості, співвідношення вітряних і штильових днів за рік

- максимальна швидкість руху повітря

- середньорічна швидкість вітрів

5. Світловий клімат
- середньомісячна мінімальна горизонтальна освітленість

- середньомісячна максимальна горизонтальна освітленість

- середньорічна горизонтальна освітленість

- загальне річне число сонячних днів

- місяць з найбільшим числом сонячних днів

- місяць з найменшим числом сонячних днів

- середньомісячне мінімальне напруження сонячної радіації

- середньомісячне максимальне напруження сонячної радіації

- середньорічне напруження сонячної радіації

6. Грунт:

- характер грунтів: сухі, заболочені

- глибина промерзання грунту

- тривалість залягання снігового покриву

- тривалість опалювального сезону

З точки зору профілактики впливу на здоров’я людини велике значення мають

класифікації та характеристики, в тому числі медичні, клімату та погоди.

18. Акліматизація — пристосування рослин, тварин і людини до нових для них

кліматичних умов. Акліматизація є частковим випадком адаптації до комплексу
зовнішніх природно-кліматичних чинників. Акліматизація людини — складний
соціально-біологігий процес, що залежить від природно-кліматичних, соціально-
економічних, гігієнічних і психологічних чинників. У минулі історичні епохи ізоляції
окремих людських поселень кліматичні чинники протягом тривалого часу впливали
на морфофізіологічні, конституційно-расові ознаки.

теплову – передбачає перебування людини за умов підвищеної температури та

вологості повітря. Саме таке поєднання викликає прояви всіх симптомів такого
розладу;

висотну – шанувальники туристичного відпочинку на гірськолижних курортах також

зіштовхнуться з таким неприємним процесом, як акліматизація. Такий вид адаптації
організму виникає, тому що людина знаходиться набагато вище за рівень моря, до
того ж додається низька концентрація кисню, до якої не звикли жителі мегаполісів.
Для цього процесу існує ряд певних ознак, наприклад, зниження артеріального тиску
та рівня гемоглобіну та еритроцитів;

холодну – людям доведеться зіткнутися з нестачею ультрафіолетових променів,

низькою температурою повітря та сильними магнітними бурями. У любителів такого
екстремального відпочинку спостерігається повна огида до їжі та порушення сну.

19.Погода – сукупність фізичних та хімічних властивостей приземного шару

атмосфери за відносно короткий проміжок часу (години, добу, тижні).

Клімат - це багаторічний закономірно повторюваний у даній місцевості режим погоди.

Погодоформуючі фактори: 1. Природні - сонячна радіація - підстилаюча поверхня -
циркуляція повітряних мас - океанічна циркуляція 2. Антропогенні - забруднення
атмосфери - знищення лісів - створення штучних водоймищ - меліорація - ірригація

ПОГОДОХАРАКТЕРИЗУЮЧІ ФАКТОРИ: 1. Геліофізичні: Інтенсивність сонячної

радіації: - сумарна та еритемна УФ-радіація; - тривалість сонячного сяйва. Сонячна
активність: - сонячні плями; - активні області; - хромосферні спалахи; -
радіовипромінювання. 2. Геліофізичні: Напруженість геомагнітного поля Геомагнітна
активність: - геомагнітні бурі та імпульси 3. Електричний стан атмосфери:
Напруженість електричного поля атмосфери Електропровідність повітря Атмосферна
іонізація Електромагнітні коливання (атмосферики) 4. Метеорологічні: - Температура
повітря - Вологість повітря - Атмосферний тиск - Швидкість та напрямок вітру 5.
Синоптичні: - Хмарність - Опади 6. Хімічний склад приземного шару атмосфери: -
Концентрація кисню - Концентрація вуглекислого газу - Концентрація атмосферних
забруднювачів

- Геліометеотропні реакції-це сукупність несприятливих для здоров’я і працездатності

об’єктивних і суб’єктивних змін, які виникають в організмі внаслідок впливу
погодних чинників. сезонні захворювання: - гострі кишкові інфекції, дизентерія, тиф,
паратифи, лептоспіроз, поліомієліт, літній менінгіт, трихомонадний кольпіт, що
характеризується підвищенням рівня захворюваності влітку (липень, серпень); -
вірусний гепатит, виразкова хвороба шлунка, гострий лейкоз, на які рівень
захворюваності має схильність підвищуватися восени (жовтень, листопад); - рахіт,
ангіна та ГРВІ, скарлатина, дифтерія, пневмонія, паротит, екзема, псоріаз, Базедова
хвороба, що характеризується підвищенням рівня захворюваності взимку (грудень,
січень, лютий)

- Неспецифічні симптоми метеотропних реакцій: - Слабкість - Емоційна нестійкість -

Роздратованість - Порушення сну - Підвищена пітливість - Стійкий дермографізм -
Розсіюваність - Зниження уваги - Швидка втомлюваність
20.

Класифікація погоди (Овчарова В.Ф.)

1. Стійка індиферентна

2. Нестійка з переходом індиферентної в „спастичний” тип

3. „Спастичного” типу

4. Нестійка „спастичного” типу з елементами погоди „гіпоксичного” типу

5. „Гіпоксичного” типу

6. Нестійка „гіпоксичного” типу з елементами погоди „спастичного” типу

7. Перехід погоди „спастичного” типу в стійку індиферентну

Це середньостатистичні показники, що характеризують за багаторічний

період:

1. температуру повітря

2. вологість повітря

3. атмосферний тиск

4. кількість опадів

5. швидкість та напрямок вітру

6. кількість сонячної радіації

7. кількість ясних та похмурих днів

8. світовий клімат

9. тривалість зими

10.глибину промерзання ґрунту

21. До складу атмосферного повітря входить 21% О2, 79% N, 0,03% СО2, невелика
кількість водяної пари та інертних газів. Таке повітря – вдихуване. Повітря, яке
видихається – видихувальне (О2 – 16%, СО2 – 4%, N -79%, збільшується вміст
водяної пари). Повітря, яке знаходиться в альвеолах – альвеолярне (О2 – 14%, СО2 –
5%, N – 80%). Склад альвеолярного повітря відрізняється від вдихуваного і
видихуваного. Це пояснюється тим, що під час вдиху в альвеоли надходить повітря
повітроносних шляхів (видихуване), а при видиху, навпаки, до видихуваного
(альвеолярного) домішується атмосферне з повітроносних шляхів (мертвий простір).

22. Урбаніза́ція — це зростання ролі міст в розвитку суспільства, який

супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги
міського населення, поширенням міського способу життя в країні, регіоні, світі.

Метою планування і забудови населених місць є відтворення умов, сприятливих для

життя, суспільної та професійної діяльності, а також для відпочинку населення.

Гігієнічні нормативи охоплюють регламентацію параметрів, які характеризують

земельну ділянку, що вибирається під будівництво населеного пункту, типи
житлових будинків, різних установ, лікарень, підприємств, а також види зелених
насаджень, параметри, що торкаються проблем енергетики, транспорту,
водопостачання і каналізації.

У ході урбанізації повинні створюватися матеріальні та соціальні засоби для

відтворювання більш здорових поколінь.

https://studfile.net/preview/9942935/

23. Процес перебудови існуючих і будівництво нових населених пунктів здійснюється

за принципом зонування їх території, який увійшов в теорію і практику планування
населених пунктів.

За цим принципом територія населених пунктів поділяється на такі функціональні

зони:

- промислову (виробничу);

- транспортну;

- житлову (сельбищну);

- зелену (захисну);

- сільськогосподарську.

Специфічна функція зонування полягає в найбільш раціональному розподілі території

населеного пункту для різного використання і визначення місць для розташування
будівель залежно від їх призначення, поверховості і виду будівельних матеріалів (рис.
1).

Виходячи з цього, зонування поділяється на функціональне і будівельне.

Функціональне зонування - це розподіл території населеного пункту на окремі

частини, які визначені для певного цільового призначення.
Функціональна зона - це поняття збірне. Вона може розміщуватись в одному місці або
розосереджено на декількох ділянках. В сільських населених пунктах їх територія
поділяється на дві основні зони: житлову (сельбищну) і виробничу. При цьому можуть
бути виділені санітарно-захисна, комунально-складська і транспортна зони.

розміщаються житлові будинки, громадські будівлі, вулиці, площі-майдани, масиви

зелених насаджень, спортивні споруди, об'єкти інженерно-технічного призначення.

У виробничій зоні розміщаються будівлі і споруди, необхідні для обслуговування

процесів виробництва даного господарства, дороги і під'їзди, смуги зелених
насаджень.

- Одним із основних елементів благоустрою населених пунктів є зелені насадження.

Крім естетичного, вони мають ще й величезне санітарне значення, захищаючи міста
й села від диму, вихлопних газів, пилу тощо. Зелений масив приміської зони є
резервуаром чистого повітря для населеного пункту.

24.

Мікроклімат житлових приміщень

При оцінці мікрокліматичних умов житла основне значення має його температурний
режим. Так, взимку оптимальна температура в приміщенні повинна становити 18-19
°С (для помірного поясу) і 17-18 °С (для жаркого). Відносна вологість повітря (при
температурі повітря 18-20 °С) має бути в межах 40-60 %. Третій компонент
мікроклімату - швидкість руху повітря, яка в зимову пору року не повинна
перевищувати 0,2-0,3 м/с.

У кінцевому підсумку вимоги до мікроклімату в житлових приміщеннях зводяться до

того, щоб людина, вдягнена в легкий одяг і взуття, яка знаходиться тривалий час в
малорухливому стані, не мала неприємних відчуттів: охолодження чи перегрівання.

Опалення житлових приміщень

Існує два типи опалення: місцеве (пічне) і центральне. На сьогодні, незважаючи на

наявність більш досконалих в гігієнічному і технічному відношенні систем опалення,
пічне опалення все ще дуже розповсюджене. Загальними недоліками його є
забруднення повітря приміщення продуктами згоряння, в тому числі оксидом
вуглецю, паливом; дуже низький коефіцієнт корисної дії; нерівномірний розподіл
температури в опалюваних приміщеннях; втрата корисної площі приміщень; при
несправності печей і відсутності нагляду - небезпека виникнення пожежі.
Залежно від конструкції розрізняють печі великої теплоємності (рис. 6.2) (коефіцієнт
корисної дії - 0,85-0,90), середньої (0,5-0,7), низької (0,2-0,4). До останніх відносять
залізні печі, які швидко нагріваються і швидко охолоджуються (буржуйки), та
російські печі.

Залежно від виду теплоносія, центральне опалення поділяють на водяне, парове і

повітряне. Основними елементами систем центрального опалення є: тепловий
генератор, в якому відбуваються спалювання палива або перетворення електричної
енергії в теплову внаслідок чого підвищуються фізіологічний тонус тканин і опірність
організму до простудних захворювань.

2. При променистому опаленні більш рівномірне нагрівання повітря в приміщенні як у

горизонтальному, так і у вертикальному напрямках.

3. Температура підлоги вища, ніж при інших видах опалення.

Тому доцільним є використання променистого опалення в дитячих і лікувальних

закладах, особливо в операційних, де напіврозкритий хворий знаходиться на
операційному столі й втрачає тепло головним чином шляхом випромінювання. При
такому опаленні втрати тепла будуть значно меншими без істотного підвищення
температури повітря в операційній, що негативно впливатиме на самопочуття
медичного персоналу.

Природна і штучна вентиляція. Кондиціювання повітря

На чистоту повітря в житлових приміщеннях впливають кількість людей, які

знаходяться в приміщенні, інтенсивність виконуваної ними роботи, температура
внутрішніх приміщень. Різноманітні побутові процеси — приготування їжі, прання
білизни, опалювання печей тощо також призводять до погіршення якості повітря.
Крім цього, істотним джерелом забруднення є тютюновий дим, в якому містяться
продукти повного і неповного згоряння, а також сухої перегонки тютюну і паперу:
оксид вуглецю, ціанисті сполуки, метиловий спирт, нікотин, кадмій тощо. При
спалюванні 1 г тютюну в цигарках в повітря надходить 20-80 см3 оксиду вуглецю, а
при спалюванні в люльці - від 53 до 109 см3.

Одним із важливих заходів щодо збереження чистоти повітря в житлах є вентиляція,

тобто заміна забрудненого повітря чистим, атмосферним. Вентиляцію (повітрообмін)
характеризують вентиляційний об'єм і кратність повітрообміну.

Вентиляційний об'єм - це кількість повітря (в м3), яке надходить у приміщення

протягом 1 години. Він складається з інфільтраційного і вентиляційного повїтря.
Інфільтрація - це проникнення повітря через стіни, пори будівельних матеріалів,
щілини в будівельних конструкціях тощо. Найбільш повітропроникними є
шлакоблокові, керамзитобетонні, цегляні, дерев'яні стіни. Найменш
повітропроникними - гранітні, мармурові. Другою складовою частиною
вентиляційного об'єму є повітря, яке надходить у приміщення через спеціально
передбачені для цього вентиляційні пристрої: кватирки, фрамуги, вікна, вентиляційні
канали.

Відношення вентиляційного об'єму до об'єму приміщення характеризує інтенсивність

вентиляції. Кратність повітрообміну -це показник, який показує, скільки разів
протягом години змінюється повітря в приміщенні. Враховуючи виділення діоксиду
вуглецю людиною в спокої, вчені підрахували, що мінімальний об'єм вентиляції на
одну людину в житлових приміщеннях повинен бути не меншим 30 м3 за 1 годину.
Оптимальні ж умови повітряного середовища для людини, що фізично працює,
забезпечуються при об'ємі вентиляції 80-120 м3/год.

Природна вентиляція приміщень зумовлена різницею температур зовнішнього і

внутрішнього повітря. Для посилення природної вентиляції проводять провітрювання
приміщень через вікна, кватирки, фрамуги. Особливої уваги в цьому плані
заслуговують, переважно в холодну пору року, фрамуги, їх влаштовують у верхній
частині вікна і відкривають всередину під кутом 30-45°. Зовнішнє холодне повітря йде
спочатку вгору до стелі, потім, змішуючись з повітрям приміщення і нагріваючись,
опускається вниз (рис.. 6.4). Кватирки в житлових приміщеннях роблять розміром не
менше 0,3 м2. Коефіцієнт аерації (відношення площі підлоги до площі кватирки)
повинен бути не меншим 1:50.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим.

Загальним називаються освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній

зоні приміщення не нижче 2,5 м над підлогою рівномірно (загальне рівномірне
освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване
освітлення).

Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно

застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити
певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення
створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо па
робочих місцях. Застосовування лише місцевого освітлення не допускається з огляду
на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

Природне освітлення створюється природними джерелами світла і має високу

біологічну і гігієнічну цінність.

Освітлення приміщень природнім світлом залежить від світлового клімату даної

місцевості, орієнтації вікон, якості і вмісту віконного скла, кольору стін, глибини
приміщення, розмірів світлової поверхні вікон, а також предметів, які закривають
світло.

Природне освітлення приміщення здійснюється через вікна і може бути виконане в

вигляді бокового, верхнього чи комбінованого. Бокове освітлення проходить через
вікна в зовнішніх стінах, верхнє — через світлові отвори які, розмішені в перекриттях,
комбіноване — через вікна і світлові отвори.

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для здоров'я

працівників: сприятливо впливає на органи зору; стимулює фізіологічні процеси,
покращує обмін речовин; зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників
багатьох хвороб (зокрема вірусу грипу); чинить сприятливий психологічний вплив,
створюючи в приміщенні відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям.