МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Навчально-науковий інститут економіки та менеджменту
Кафедра менеджменту організацій

Лабораторна робота №6
«Дослідження метеорологічних умов на робочих місцях »
З курсу
«Основа охорони праці та безпека життєдіяльності»

Виконав:
ст.гр. МЕ-32
Степанюк К.В.
Прийняла:
Корж Г. І.

Львів 2022
Мета роботи: ознайомлення з приладами й методами контролю метеорологічних
умов на виробництві.
Теоретичний вступ
До показників, які характеризують метеорологічні умови (мікроклімат),
належать: температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, теплове
випромінювання. Усі ці фактори мають великий вплив на перебіг життєвих
процесів в організмі людини. Параметри мікроклімату можуть змінюватися в
широких межах, тим самим викликають зміни в системі і органах людини, які
приймають участь у процесі терморегуляції організму – в системі кровообігу,
потовиділення, нервовій. Значний вплив окремих факторів мікроклімату може
бути причиною фізіологічних зсувів, а в деяких випадках патологічних станів і
професійних захворювань.
1.1. Нормування параметрів мікроклімату
Норми виробничого мікроклімату регламентуються державними
санітарними нормами ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми мікроклімату
виробничих приміщень”. Ці ДСН передбачають наявність оптимальних та
допустимих параметрів мікроклімату.
1.2. Рівняння теплового балансу “людина – навколишнє середовище”
Основна частина тепла віддається організмом у навколишнє середовище
шляхом конвекції, випромінювання, випару поту. Нормальне теплове
самопочуття (комфортні умови, що відповідають важкості виконуваної роботи),
забезпечується при дотриманні теплового балансу людини і навколишнього
середовища:
Q = Qт + Qк + Qв + Qвип + Qп . (1)
У стані спокою при температурі навколишнього повітря 18˚С частка Qк
складає близько 30% усієї теплоти, що відводиться, Qв - приблизно 45%, Qвип -
близько 20%, близько 5% тепла витрачається на власні потреби організму Qп
(підігрів повітря та їжі, окислювальні процеси тощо).
1.3. Вимірювання атмосферного тиску.
Стандартним приладом для вимірювання атмосферного тиску є ртутний
барометр.
Офіційною одиницею атмосферного тиску є паскаль (Па). 100 Па
становлять 1 гектопаскаль (гПа), або 1 мілібар (мбар). 1 гПа відповідає 3/4 мм
ртутного стовпа. На практиці використовуються всі названі одиниці для
визначення атмосферного тиску: Па, гПа, мбар, мм рт. ст. У метеорології
довгий час найбільш вживаною була одиниця мілібар, в даний час –
гектопаскаль.
1.4. Вимірювання температури повітря.
Для вимірювання дійсної температури в умовах теплового
випромінювання користуються парним термометром. Парний термометр
складається з двох ртутних термометрів.
1.5. Вимірювання вологості повітря.
 При оцінюванні метеоумов у виробничих приміщеннях найчастіше
враховують відносну вологість, яка являє собою відношення абсолютної
вологості до максимальної при певній температурі повітря, і виражається в %.
Відносна вологість вимірюється за допомогою психрометрів, гігрометрів,
гігрографів. Для прямого визначення вологи служать гігрометри.
Їх дія полягає в тому, що людське волосся має властивість змінювати
свою довжину в залежності від зміни відносної вологості (дякуючи
гігроскопічності) видовжуватися у вологому і скорочуватися у сухому повітрі.
Розрахунок відносної вологості повітря за показами психрометра Августа
виконується за формулою:
R=[Pв-(tс-tв) H] 100/Pc % [2];
де Рв і Рс – пружність насичених водяних парів (максимальна вологість)
при температурі відповідно вологого й сухого термометрів (табл1);.  -
психрометричний коефіцієнт, який залежить від швидкості руху повітря (таб.2);
tс i tв – відповідно показники сухого і вологого термометрів, 0С. Н-
барометричний тиск, мм. рт. ст. (визначається за барометром).

1.6. Вимірювання швидкості руху повітря.

Для вимірювання швидкості руху повітря використовуються анемометри
чашкові і крильчасті, а також кататермометри. В чашковому анемометрі МС-13
приймальною частиною повітряного потоку служить хрестовина з чотирма
півкулями, закріпленими на вертикальній осі. Під час замірів вісь чашкового
анемометра повинна бути перпендикулярною до напрямку руху повітря.
Швидкість обертання півкуль залежить від швидкості руху повітря. Оберти осі,
через механічну передачу, передаються на стрілки приладу -лічильника обертів.
Межі вимірювання від 1 до 20 м/с, поріг чутливості анемометра 0.8 м/с.
Крильчастий ручний анемометр АСО-3 використовують при замірах швидкості
повітря від 0,3 до 5 м/с. Приймальною частиною анемометра служить легка
крильчатка, посаджена на трубчату вісь. За допомогою черв'ячної передачі
оберти крильчатки передаються стрілкам лічильника обертів приладу. Під час
замірів площина крильчатки повинна бути перпендикулярною до напрямку
повітряного потоку. До кожного приладу додаються графіки для визначення
дійсної швидкості руху повітря
Кататермометри використовуються для вимірювання малих швидкостей
руху повітря менше 1,0 м/с (при температурі не більше 29°С). Кататермометр-
це спиртовий термометр з циліндричним або кульковим резервуаром знизу,
який переходить у капіляр із розширенням у його верхній частині. Шкала
кататермометра проградуйована від 35 ºС до 38 ºС у циліндричному приладі; від
33 ºС до 40 ºС – у кульковому. Середня точка шкали дорівнює – 36,5 ºС.
Принцип дії його полягає в тому, що при різних швидкостях руху повітря, з
різною швидкістю буде охолоджуватись кулька термометра, який попередньо
нагріли. Швидкість руху повітря знаходять розрахунковим способом. Принцип
дії кататермометра полягає у охолодженні його резервуара в залежності від
швидкості руху повітря. Перед заміром прилад нагрівають шляхом занурення у
воду, яка нагріта до 65-75 ºС таким чином, щоб спирт заповнив половину або
трохи більше верхнього розширення капіляру. Після цього прилад ретельно
витирають і підвішують вертикально. 11 Після установки кататермометра
фіксують час, протягом якого він охолоджується від температури Т1 до
температури Т2. При цьому температуру Т2 вибирають таким чином, що
півсума Т1 +Т2 дорівнювала 36,5 ºС. При кожному зниженні температури від 38
ºС до 35 ºС (або від 40 ºС до 33 ºС) кататермометр втрачає постійну кількість
тепла. Для кожного приладу попереднім таруванням знаходять фактор F, який
визначає тепловіддачу в мілікалоріях з 1 см 2 поверхні нижнього резервуару
при вказаному вище охолодженні кататермометру (величина F позначена на
кожному приладі). Константа кататермометру Ф, яка визначає величину
тепловіддачі при охолодженні на 1 ºС, дорівнює F=3, мкал/(см 2 ·ºС). У
залежності від зовнішніх умов (температури повітря і його рухливості)
швидкість охолодження сухого кататермометра різна. Знаючи час t, протягом
якого мало місце охолодження, можна визначити охолоджуючу силу повітря Н,
тобто кількість тепла, яке втрачає кататермометр за певних умов повітряного
середовища в одиницю часу.

Порядок виконання роботи.

1. Заміряти температуру повітря у двох місцях робочої зони приміщення
на рівні
1.3- 1.5 м від рівня підлоги. Замір температури можна виконувати по
сухому термометру психрометра.
2. Визначити відносну вологість повітря:
а) використовуючи психрометр Августа, за допомогою піпетки змочити
марлю вологого термометра. Через 7...8 хв можна знімати покази температури
обох термометрів і визначити відносну вологість за формулою (2), табл.3 і
номограми (рис.5);
б) використовуючи аспіраційний психрометр також змочити марлю на
вологому термометрі, далі включити вентилятор. Через 3-4 хв. після запуску
вентилятора записати покази термометрів і визначити відносну вологість за
формулою (3), табл.4 і номограмою (рис.6). Результати записати в протоколі 1.
3. Виміряти швидкість руху повітря:
а) записати початкові покази по шкалах лічильника анемометрів;
б) розташувати анемометри в місці заміру швидкості повітря і через 10-15
с, коли чашки і крильця почнуть обертатися з постійною швидкістю, одночасно
включити анемометри і секундомір;
в) через 10 с анемометри виключити й записати нові показники по шкалах
лічильника;
г) визначити різницю в показах лічильника;.
 д) вимірювання повторити 3 рази;
е) знайти суму різниць показів лічильника і розділити її на сумарний час
вимірів.
Таким чином, дізнаємось зміну показу лічильника за 1 секунду.
є) користуючись графіками (рис.8), визначити швидкість руху повітря.
Результати занести в протокол 2.
ж) одержані результати метеорологічних умов занести в протокол № 3 та
порівняти з параметрами визначеними ДСН 3.3.6.0.42-99, які наведені в табл.
№5.
Протокол 1
Визначення відносної вологості
Показники
Відносна вологість %
термометрів Барометрични
Тип
й тиск,
психрометра за
мм.рт.ст.
сухого вологого за таблицею номограмо за формулою
ю
Августа 23 20 745 74 81 74,88
Астмана 22 18 745 66 65 66,34

Розрахунки
Отже, здійснюємо розрахунок відносної вологості повітря за показами
психрометра Августа за допомогою формули:
R=[Pв-α(tс-tв) H] 100/Pc %
де Рв і Рс – пружність насичених водяних парів (максимальна вологість) при
температурі відповідно вологого й сухого термометрів (табл1);.
α - психрометричний коефіцієнт, який залежить від швидкості руху повітря
(таб.2);
tс i tв – відповідно показники сухого і вологого термометрів, 0С.
Н- барометричний тиск, мм. рт. ст. (визначається за барометром).
Рв=17,36
Рс=20,86
α = 0,0008

R = (17,36-0,0008(23-20)*725)*100/20,86 = 74,88
Далі, шукаємо відносну вологість за показниками аспіраційного психрометра
можна розрахувати за формулою.
R = [Pв-0.5 (tс-tв)H/760] 100/Pc
де 760-середній барометричний тиск мм рт.ст.
Рв= 14,93
Рс= 19,63
 R = (14,93 -0,5(22-18)*725/760)*100/19,63 = 66,34
Протокол 2
Визначення швидкості руху
повітря
Швидкість
Покази анемометрів Час
Тип руху
вимірювання
анемометра початкови різниця повітря,
кінцевий ,с
й показів м/с
Чашковий 7447 7462 15 10 0,63
Крильчатий 1397 1418 21 10 1

Протокол 3
Зведена таблиця замірів

Оптимальні параметри за
Виміряні параметри
ДСН 3.3.6.042.-99
Місце Період Категорі
Швидкіст Швидкіст
заміру року я робіт Температура, Відносна Температура, Відносна
ь руху ь руху
˚С вологість ˚С вологість
повітря повітря
Студ. теплий Легка 1 а 23 71,20 0.815 23-25 40-60 0,1 м/с
аудиторі
я

R = ((74+81+72.10)/3+(66+65+66.34)/3)/2 = 70.574
R = 71,20
V = (0.65+1)/2 = 0.815
V = 0.815
Отже, після проведення розрахунків метеорологічних умов на робочих
місцях, можна зробити висновок, що згідно з ДСН 3.3.6.042-99 санітарні норми
мікроклімату виробничих приміщень ” показники відповідають за параметром
температури, а за параметрами відносної вологості та швидкості руху повітря не
відповідають.

Висновки: під час виконання лабораторної роботи було ознайомлено з

приладами й методами контролю метеорологічних умов на виробництві.
Отже, зробивши розрахунки можемо зробити такий висновок, що
оптимальні та допустимі величини метеорологічних умов в робочій зоні згідно
ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень для
періоду року –холодний, категорії робіт – Легка 1б :
• температура (t) у нас 23 ˚С , що є оптимальною;
• відносна вологість (R) у нас 71,20 , що є вище оптимальної ,але в межах
допустимої;
• швидкість руху повітря (V) у нас 0,815 що є вище допустимої.