Методи найпростішої фізіотерапії

 
Аліна - Фізіотерапія – це застосування з лікувальною метою фізичних впливів.
Фізичні методи є провідними в комплексному лікуванні хворих з захворюваннями
органів кровообігу, травлення, нервової системи та кістково-м’язового апарату.

Крістіна - Застосування фізичних лікувальних факторів особливо ефективне для

профілактики і лікування початкових форм професійних захворювань, що
виникають у робітників при систематичному впливі виробничого пилу, вібрації,
шуму, при функціональних перевантаженнях нервово-м’язового апарату, а також
при явищах ультрафіолетової недостатності.

Аліна - 1) Застосування гірчичників. Гірчичники є відволікальною процедурою і

засобом, який подразнює шкіру.

Механізм дії. При змочуванні гірчичного порошку теплою водоювиділяється летка

гірчична олія. Вона має різкий запах і є основноюдіючою речовиною. Під час
контакту зі шкірою ефірна олія подразнює нервові рецептори з подальшим
розвитком шкірної реакції, а також загальної реакції всього організму. При цьому
активізується функція лейкоцитів, підвищується активність симпатичної та, меншою
мірою, парасимпатичної нервової системи.

Показання та ділянки для використання гірчичників. Накладати гірчичники можна

практично на всі ділянки тіла, крім хребта обличчя, шиї, грудних залоз. Анатомічні
ділянки для накладання гірчичників: трахеїт — верхня частина груднини, литки;
бронхіт —нижня частина груднини; пневмонії — спина (крім лопаток та хребта);
бічні частини грудної клітки; гіпертонічний криз — потилиця, комірцева зона,
литки, уздовж хребта на відстані 2 см від нього з боків; напади стенокардії —
передсерцева ділянка, виключаючи ділянку середини груднини; гострі респіраторні
захворювання, лежить — литки, стопи, верхня частина груднини; радикуліт —
нервовий стовбур, уздовж хребта.

Протипоказання до накладання гірчичників ті самі, що й до банок, а також

наявність у хворого алергійних реакцій на гірчицю.16:23

МЕТОДИКА НАКЛАДАННЯ ГІРЧИЧНИКІВ

Хворого кладуть у зручне для накладання гірчичників положення. Шкіра повинна

бути чистою і сухою.
Гірчичник швидко змочують у теплій воді температури 35— 40 °С (температура
води понад 45 °С веде до руйнування леткої гірчичної олії) та щільно прикладають
до тіла хворого гірчичною масою Донизу. При підвищеній чутливості шкіри, коли
хворий швидко відчуває печіння шкіри, необхідно підкласти під гірчичники
марлеву °0рветку, згорнуту в 2—3 шари.
Місце накладання гірчичників прикривається сухим рушником чи серветкою, а
зверху — ковдрою. Якщо гірчичники накладені правильно, через декілька хвилин
хворий відчує тепло та невелике Печіння шкіри.
Через 10—15 хв гірчичники знімають. Шкіра під гірчичниками має бути
гіперемійованою.
Шкіру обтирають злегка вологою (щоб зняти залишки гірчиці), а потім сухою
серветкою.
Одягають хворого в суху білизну, вкривають ковдрою.

Крістіна - 2)БАНКИ застосовуються, щоб викликати місцевий приплив крові та

лімфи до шкіри та підшкірної жирової клітковини з тканин і органів, розташованих
глибше в організмі.

Дія банок ґрунтується на утворенні негативного тиску повітря внаслідок чого у них
втягується шкіра. Від швидкого припливу крові виникає не тільки сильне
розширення кровоносних та лімфатичних судин, але й розрив кровоносних
капілярів, що призводить до крапкових крововиливів. Виникає рух крові з
глибинних ділянок органів му в підшкірну жирову клітковину. Тому банки можна
віднести до відтягувальних засобів.

Отже, застосування банок спричинює:

а) рефлекторне розширення кровоносних та лімфатичних судин;

б) посилення крово- та лімфообігу;

в) відтягування крові та лімфи від глибоко розташованих ділянок організму на

периферію; Показання до застосування банок: запальні процеси органів грудної
клітки (гострий і хронічний бронхіти, трахеїт) — на спину, бічні ділянки грудної
клітки; гіпертонічний криз, застійні явища в малому колі кровообігу, при хронічній
серцевій недостатності, а також при гострих формах серцевої недостатності —
уздовж хребта, відступивши від нього на 2 см з обох боків; запалення нервових
стовбурів — уздовж нервових стовбурів, відступивши від них на 2 см з кожного
боку; при міозитах — на уражений м’яз.

Протипоказання: температура тіла понад 38 °С; різко підвищена чутливість шкіри;

зміна шкіри місцевого характеру (гноячкові захворювання, висипи, нейродерміт,
мокра та суха екземи, садна - опіки, пролежні); пухлини злоякісного і доброякісного
походження (незалежно від локалізації пухлини та місця накладання банок)-
схильність до кровоточивості (гемофілія, ламкість судин); значне загальне
виснаження; гнійні запалення легенів (абсцеси, бронхоектатична хвороба);
септичний стан хворого; психічне збудження хворого, судоми.edited 16:25
Методика накладання і зняття банок.
Хворий лягає на живіт або на бік.
Готують шкіру хворого до накладання банок таким чином: шкіру, де будуть
накладати банки, розтирають зволоженим теплим рушником, насухо витирають.
Якщо шкіра вкрита волоссям, його голять, миють теплою водою, насухо витирають.
Якщо у хворого (хворої) на голові довге волосся, його підіймають догори і
накривають рушником.
Щоб краї банок щільно прилягали до шкіри, її змазують тонним шаром вазелінової
олії.
Щільно накручують вату на зонд або фіксують її металевим Стискачем, ватний
тампон змочують спиртом і віджимають об горловину флакона з тим, щоб при
стіканні з вати надлишку спирту не виникло опіків. Закривають флакон.
Вату зі спиртом підпалюють. На відстані від шкіри 7—10 см Факел швидким рухом
уносять усередину банки, щоб спричинити в ній розрідження повітря. Потрібно
пам’ятати, що довго тримати Полум’я у банці не можна, тому що може виникнути
перегрів банки, внаслідок чого настане опік шкіри.
Миттєво банку накладають на тіло хворого. Банки накладають на відстані 2—3 см
одна від одної, термін тримання їх на шкірі 8—10 хв.
Хворого зверху вкривають ковдрою. За рахунок розрідження повітря, що
утворилося всередині банки, вона присмоктується до шкіри хворого. Шкіра
поступово втягується всередину банки на 1 — 2 см, набуваючи темно-червоного
кольору з крапковими крововиливами.
Варто знати, що при правильному накладанні банок у хворого не повинно
виникати неприємних відчуттів.
Щоб зняти банку, треба лівою рукою трохи нахилити банку вбік, вказівним пальцем
правої руки злегка натиснути на шкіру біля краю банки. При цьому виникає щілина,
повітря проникає всередину банки, і вона легко та безболісно відпадає.
Місця, де були банки, витирають сухим рушником або марлевою серветкою,
надягають на хворого суху білизну.

Аліна - ГРІЛКА Ефект грілки залежить не стільки від інтенсивності температури,

скільки від тривалості процедури.

Механізм дії: при використанні грілки відбувається рефлекторне розширення

кровоносних судин органів черевної порожнини та розслаблення непосмугованих
м’язових волокон.

Показання: загальне зігрівання хворого, хронічні запальні процеси (холецистит,

коліт, гастрит, артрит, неврит), облітеруючий ендартеріїт, підшкірні інфільтрати (без
нагноювання), виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки (за
відсутності схильного до перфорації кровотеч), сечокам’яна хвороба.

Протипоказання: біль у животі невідомого ґенезу, кровотечі різного виду, гострі

запальні явища у черевній порожнині (апендицит, гнійний холецистит, перитоніт,
панкреатит), злоякісні і доброякісні пухлини, туберкульоз будь-якої локалізації,
тромбофлебіт, гнійні та алергійні захворювання шкіри, свіжі травми, забиття,
обмороження, інфіковані рани, септичний стан хворого.

. Для накладання водяної грілки її наповнюють водою температури 70 °С до двох

третин об’єму.

. Витісняють з грілки повітря, поклавши її на якусь площину горизонтально і

піднявши верхній кінець до появи у горловині води або тримають грілку
вертикально і натискують її посередині до появи у горловині води. Повітря з грілки
слід витискати з метою надання їй плоскої еластичної форми і щоб вона щільно
прилягала до тіла. Потім грілку закривають корком і перевіряють її на
герметичність. Якщо герметичність грілки порушена, така грілка не придатна для

використання.

• Гумову грілку обгортають сухою серветкою або рушником. Спочатку, коли грілка
ще надто гаряча, під неї підкладають прокладку. У міру охолодження грілки
кількість шарів зменшується.
• Якщо грілку потрібно прикласти до відповідної анатомічної ділянки на тривалий
час (декілька годин), то її періодично змінюють.
• Дуже важливо стежити за правильністю застосування грілки непритомним
хворим, а також у разі пониженої або повної відсутності чутливості шкіри у
тяжкохворих, щоб уникнути опіків. Перед застосуванням грілки треба перевірити її
на ступінь нагрівання, для цього медпрацівник прикладає грілку собі до
внутрішньої поверхні передпліччя або до ліктя. У разі гарячого відчуття воду в
грілці треба розбавити холодною водою до відповідної температури.
• Внаслідок тривалого застосування грілки може виникнути гіперпігментація шкіри.
Щоб запобігти їй, шкіру на місці накладання грілки треба змазувати вазеліновою
олією.
Електрична грілка має переваги перед водяною, оскільки вона сприяє поступовому
наростанню теплової дії, тривалому застосування тепла, регулюванню необхідного
рівня температури та рівномірного постійного тепла. Вона м’яка, пластична. Для
кожного хворого електричну грілку слід загортати в чисту наволочку та
індивідуально підбирати необхідний рівень температури.

При користуванні електричною грілкою необхідно суворо дотримуватися техніки

безпеки. Для цього потрібно перевірити цілість електричного шнура, стежити, щоб
грілка не була вологою, не залишати непритомного хворого самого, не накривати
електричну грілку ковдрою, бо це загрожує перегріванням та виникненням пожежі.

Застосування сухого тепла. Пісок, сіль, висівки нагрівають в духовці чи на

сковорідці, потім пересипають у полотняну торбу, товщина якої залежить від
температури нагрівання.16:30
Крістіна - )ПІЯВКИ У медичній практиці п’явки застосовують з давніх часів,
переважно з метою крововитягнення і як загальний та місцевий протизсідний засіб.

П’явки належать до класу кільчастих хробаків. Вони живуть у прісних із застояною

водою водоймах, а також їх розмножують на біофабриках.

З лікувальною метою застосовують медичні п’явки (Hirudo edicinalis) та аптечні

п’явки (Hirudo officinalis).

П’явка має довгасте плоско-опукле тіло, що складається з кілець; тому вона може
сильно скорочуватись, а, насмоктавшись крові, дуже збільшуватись. Довжина
дорослої п’явки становить 3—6 см, ширина - 10—12 мм, її маса — 1,5—2 г. На
головному (звуженому) кінцівки п’явки є присосок. На його дні знаходиться рот, а в
ньому — 3 щелепи, що розходяться у вигляді радіусів, що мають форму маленьких
пилок, поділених на 90 зубчиків; ними п’явка прокушує шкірні покриви. На
хвостовому кінці є друга, більшого розміру присоска, за допомогою якої п’явка
прикріплюється до шкірних покривів та просувається вперед.

Спинка медичної п’явки має оливково-зелене забарвлення, часто майже чорне, з

шістьма вузькими червонуватими поздовжніми смугами. Черевце її також має
оливково-зелене забарвлення з чорними плямами.

Зберігаються п’явки у банці з чистою водою. Так, у 1—2-літровій банці може

зберігатися 50—100 особин. Банку слід прикривати пластмасовою кришкою з
отворами або полотном. Воду з водопровідного крана відстоюють протягом доби
(щоб виділився хлор). Змінювати воду необхідно щодня. Банку потрібно тримати у
світлій кімнаті біля вікна, але на неї не повинні потрапляти прямі сонячні промені.
Показання до застосування п´явок: профілактика та лікування ішемічної хвороби
серця, стенокардія, інфаркт міокарда, ішемічний інсульт, тробоемболія легеневої
артерії; атеросклеротичні ураження судин головного мозку, вінцевих судин, судин
нижніх кінцівок; гіпертонічна хвороба, гіпертонічний криз, тромбофлебіт;
млявоплин- ний ревматизм, колагенози, неврит; хронічні млявоплинні запальні
процеси, септичні процеси; хронічний застій крові у легенях при серцевих вадах,
лівошлуночковій недостатності, тяжких хронічних бронхітах; гострий застій крові у
легенях при набряку, тромбоемболії легеневої артерії, нападі бронхіальної астми,
застій крові у печінці, хронічному легеневому серці; венозний застій крові у мозку
при гіпертонічній хворобі, набряку мозку.

Протипоказання до застосування п´явок: хвороби зі зниженим згортанням крові,

ламкість судин, недокрів’я (анемія), артеріальна гіпотензія, гострий септичний стан,
злоякісні пухлини, алергійні захворювання. Обережно слід застосовувати п’явки
при лікуванні антикоагулянтами16:32