Посібник PDF

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ
ЗАДАЧНИК
З ОСНОВ ТЕОРІЇ ЕЛЕКТРО-, РАДІОКІЛ
для студентів денної та заочної форм навчання напрямів:
6.050901 – Радіотехніка,
6.050902 – Радіоелектронні апарати,
6.051004 – Оптотехніка,
6.170101 – Безпека інформації в комунікаційних системах,
6.170102 – Системи технічного захисту інформації
РЕКОМЕНДОВАНО
науково-методичною
радою університету.
Протокол № 4 від 9 квітня 2010 р.
Харків 2010
УДК 621. 3.011.1(07)
К 56
К.56 Коваль Ю.О., Ликова Г.О., Милютченко І.О. Задачник з основ теорії
електро-, радіокіл: Навч. посібник для студентів ВНЗ. Харків: ХНУРЕ;
2010. 196 с.
ISBN 000-000-000-0
Задачник охоплює такі теми: методи розрахунку кіл постійного та

синусоїдного струму; розрахунок вхідних і передатних комплексних функцій та
частотних характеристик типових кіл; розрахунок перехідних процесів класич-
ним, часовим та операторним методами; розрахунок довгих ліній; спектральний
аналіз сигналів; спектральний метод розрахунку проходження сигналів через
лінійні кола.
Для кожної теми наведено основні розрахункові співвідношення та при-
клади розв’язання основних типів задач. Для контролю засвоєння знань і
самоперевірки наведено задачі з відповідями для самостійного розв’язання.
Рекомендований як навчальний посібник для студентів усіх форм навчан-
ня напрямів «Радіотехніка», «Радіоелектронні апарати», «Оптотехніка» «Безпе-
ка інформації в комунікаційних системах», «Системи технічного захисту інфо-
рмації».
Рецензенти:
Олейніков А.М., професор кафедри основ радіотехніки ХНУРЕ, к.т.н.
Зеленін А.М., професор кафедри мереж зв’язку ХНУРЕ, к.т.н.
Іл. 176. Табл. 20. Бібліогр. 8 назв.
ISBN 000-000-000-0  Коваль Ю.О., Ликова Г.О., Милютченко І.О., 2010.

 Харківський національний університет радіоелектроніки, 2010.
2
ЗМІСТ
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1 Кола постійного струму. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
1.1 Розрахунок простих кіл . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
1.2 Розрахунок складних кіл . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
2 Кола синусоїдного струму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
3 Комплексні передатні функції та частотні характеристики кіл . . . . . . 41
4 Одиночні резонансні контури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
4.1 Послідовний резонансний контур . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
4.2 Паралельний резонансний контур . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54
5 Класичний метод аналізу перехідних процесів . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
6 Часові характеристики кіл. Часовий метод аналізу кіл . . . . . . . . . . . . . 73
7 Операторний метод аналізу кіл . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87
8 Довгі лінії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98
9 Спектральний аналіз сигналів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116
10 Спектральний метод розрахунку проходження сигналів через кола 147
11 Контрольне завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162
11.1 Умови завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162
11.2 Рекомендації з оформлення контрольного завдання . . . . . . . . . . . 166
11.3 Порядок виконання контрольного завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . 167
11.4 Приклад виконання завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167
Глосарій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 174
Відповіді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 176
Перелік посилань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 184
Додаток А. Зразок оформлення титульного аркуша
контрольного завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185
Додаток Б. Програма розрахунку контрольного завдання
з використанням пакету MathCAD . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186
3
ВСТУП
Важливе значення у процесі підготовки фахівців за сучасними напряма-

ми та спеціальностями відіграє вивчення професійно-орієнтованих дисциплін.
До таких дисциплін належать, зокрема, «Основи теорії кіл» (ОТК), «Основи ра-
діоелектроніки» (ОРЕ), «Основи теорії кіл, сигналів та процесів в СТЗІ»
(ОТКСП), «Основи теорії радіокіл» (ОТРК).
Успішне засвоєння цих дисциплін пов’язане з набуттям практичних нави-
чок розв’язання різноманітних задач теорії електричних та радіоелектронних
кіл.
Мета даного задачника – допомогти студентам засвоїти основні терміни
та одиниці електричних величин, навчитися застосовувати закони та методи те-
орії кіл для розрахунків режимів типових кіл, самостійно підготуватися до
практичних занять з основних розділів, а також виконати контрольне завдання
(КЗ). У процесі розв’язання задач та виконання КЗ систематизуються, поглиб-
люються та розширюються теоретичні знання з основних розділів лекційного
курсу, набуваються навички використання теоретичних положень під час роз-
рахунку електричних кіл.
Задачник охоплює такі теми: методи розрахунку кіл постійного та синусо-
їдного струму; розрахунок вхідних і передатних комплексних функцій та часто-
тних характеристик типових кіл; розрахунок перехідних процесів класичним,
часовим та операторним методами; розрахунок довгих ліній; спектральний ана-
ліз сигналів; спектральний метод розрахунку проходження сигналів через лі-
нійні кола.
Для кожної теми наведено основні розрахункові співвідношення, рекоме-
ндації з організації самостійної роботи та приклади розв’язання основних типів
задач. Для контролю засвоєння знань і самоперевірки наведені задачі з відпові-
дями для самостійного розв’язання. Задачі підвищеної складності позначено зі-
рочками.
У додатках наведено зразок оформлення КЗ та програма розрахунків ос-
новних пунктів КЗ з використання пакету MathCAD.
4
1 КОЛА ПОСТІЙНОГО СТРУМУ
1.1 Розрахунок простих кіл [1, с.36−61].

До основи теорії кіл покладено закон Ома і два закони Кірхгофа.
Закон Ома записується у таких формах:
E
для всього кола (рис.1.1, а) I= ;
Ri + R
U
для пасивної дiлянки кола (рис.1.1, б) I = ab ;
R
E − U ba
для активної дiлянки кола (рис.1.1, в) I= .
R
R
I
I а b
Ri
E U R б
E R
I
а b
а в
Рисунок 1.1 – Ділянки електричного кола
Перший закон Кірхгофа формулюється так: алгебраїчна сума миттєвих

значень струмів у вузлі дорівнює нулю. У математичній формі цей закон можна
записати у вигляді:
m
для кола змінного струму ∑ ik = 0 ;
k =1
(алгебраїчна у вузлі)
m
для кола постійного струму ∑ Ik = 0 ,
k =1
(алгебраїчна у вузлі)
де m − кількість віток, увімкнених до вузла.
Складаючи рівняння згідно з першим законом Кірхгофа, знаки струмів,
спрямованих до вузла і від вузла, беруть різними відповідно до будь-якого виб-
раного правила знаків.
Другий закон Кірхгофа формулюється так: в будь-якому контурі алгебраї-
чна сума миттєвих значень напруг дорівнює алгебраїчній сумі миттєвих зна-
чень ЕРС.
Другий закон Кірхгофа в загальному випадку і для кола постійного стру-
му, відповідно, можна подати у вигляді:
5
m n m n
∑ uk = ∑ el ; ∑ U k = ∑ El ,
k =1 l =1 k =1 l =1
(алгебраїчні в контурі) (алгебраїчні в контурі)
де m − кількість пасивних елементів в контурі;
n − кількість джерел ЕРС у контурі.
Знаки доданків у рівняннях, складених за другим законом Кірхгофа, ви-
значають, виходячи з довільно вибраних напрямів обходу в кожному з конту-
рів. Напруги і ЕРС, напрями яких збігаються з вибраним напрямом обходу, бе-
руть зі знаком плюс, в іншому випадку − зі знаком мінус.
Для спрощення схеми кола доцiльно використовувати метод
еквiвалентних перетворень. Суть методу полягає в раціональному застосуванні
деяких прийомів еквівалентних перетворень, що приводять до зменшення у
схемі кількості віток, вузлів, контурів, і зведенні її до одноконтурної або двову-
злової. Крім самостійного застосування, прийоми еквівалентних перетворень
входять як складовий елемент в інші методи розрахунку.
Еквівалентними називають такі перетворення однієї частини схеми, при
яких не змінюється режим роботи (струми і напруги) в іншій частині схеми, що
залишилася неперетвореною.
Послідовним називається з’єднання елементів, коли в них протікає одна-
ковий струм (рис.1.2).
R1 E1 R2 E2 Rn Em
I
U
а
Ee Re
I
б
U
Рисунок 1.2 – Перетворення послідовно з’єднаних елементів
Замiна n послiдовно з’єднаних елементів здiйснюється за формулами:

n m
Re = ∑ Ri ; Ee = ∑ E k ,
i =1 k =1
де Re − еквівалентний опір, що дорівнює арифметичній сумі всіх послідо-
вно сполучених опорів; Ee − еквівалентна ЕРС, яка дорівнює алгебраїчній сумі
ЕРС джерел даної ділянки.
Отже, ділянку з послідовним з’єднанням опорів і джерел напруги можна
6
замінити послідовним з’єднанням двох елементів − еквівалентного опору і ек-
вівалентного джерела напруги (рис.1.2, б).
Паралельним називається з’єднання елементів з однаковою напругою на
них (рис.1.3).
G1 I дж1 G2 I дж2 Gn I джm Ge I дж e
U U
а б
Рисунок 1.3 – Перетворення паралельно з’єднаних елементів
Замiну n паралельно з’єднаних елементів виконують за формулами:

n m
Ge = ∑Gl ; Iдж e = ∑Iдж k ,
l k
де Ge − еквівалентна провідність, яка дорівнює арифметичній сумі всіх
паралельно сполучених провідностей; Iджe − еквівалентне джерело, струм якого
дорівнює алгебраїчній сумі струмів джерел даної ділянки.
Отже, ділянку з паралельним з'єднанням кількох елементів можна заміни-
ти паралельним з'єднанням двох елементів − еквівалентної провідності та екві-
валентного джерела струму (рис.1.3, б).
Дане правило справедливе для пасивної паралельної ділянки кола, в яко-
му відсутні джерела, і паралельного з'єднання тільки одних ідеальних джерел.
У першому з цих випадків ділянку кола можна замінити опором Re = 1 / Ge , а у
другому − ідеальним джерелом зі струмом I дж е . Так, для поширеного випадку
двох паралельно увімкнених опорів R1 і R2 еквівалентний опір
1 1 RR
Re = = = 1 2 .
G1 + G2 1/ R1 + 1/ R2 R1 + R2
Для розрахунку струму в одній з двох паралельних віток використовують
формули, які відображають розподіл струмів в паралельних вітках:
R2 R1
I1 = I ; I2 = I .
R1 + R2 R1 + R2
Застосовуючи розглянуті вище прийоми перетворень, пасивне коло, що
містить сукупність послідовно і паралельно увімкнених опорів (таке з’єднання
називають змішаним), можна замінити одним еквівалентним опором.
7
Перехiд вiд "трикутника" опорiв (рис.1.4, а) до "зiрки" (рис.1.4, б)
здiйснюється за формулами:
R12 R31 R23 R12 R31 R23
R1 = ; R2 = ; R3 = .
R12 + R23 + R31 R12 + R23 + R31 R12 + R23 + R31
зворотний перехiд виконується так:
R1 R2 R R R3 R1
R12 = R1 + R2 + ; R23 = R2 + R3 + 2 3 ; R31 = R3 + R1 + .
R3 R1 R2
1 1
R1
R31 R12
0
R3 R2
R23
3 2
3 2
а б
Рисунок 1.4 – З’єднання опорів: а – «трикутник», б – «зірка»
Еквівалентні перетворення джерел

Джерела електричної енергiї подаються або у виглядi джерел напруги,
або джерел струму. Реальне джерело напруги характеризується величиною EРС
та внутрiшнiм опором Ri (рис.1.5, а). Реальне джерело струму характеризується
задавальним струмом I дж та внутрiшньою провiднiстю Gi (рис.1.5, б).
Ri
E U Iдж Gi U
а б
Рисунок 1.5 – Еквівалентне перетворення джерел
Перетворення джерела напруги до еквiвалентного джерела струму і зво-

ротно виконується за формулами: I дж = E / Ri ; E = Ri I дж ; Gi = 1 / Ri .
8
Приклади розв'язання задач
1.1 Джерело напруги з ЕРС E = 1,8 В та внутрiшнiм опором Ri = 2,5 Ом

(рис.1.6, а) увiмкнено послiдовно з опором Rн . Визначити напругу на опорах
Rн , Ri для трьох випадкiв: а) Rн = 6,5 Ом ; б) Rн = 0 ; в) Rн → ∞ .
Ri Ri Ri
E Rн Uн E Iк.з E Uх.х
а б в
Рисунок 1.6 – До прикладу 1.1
Розв'язання: а) струм та напруги знайдемо за законом Ома:

E
I= = 0,2 А ; U н = I Rн = 1,3 В ; U Ri = I Ri = 0,5 В ;
Ri + Rн
б) якщо Rн = 0 , маємо режим короткого замикання (U н = 0) , тодi струм у
колi є струмом короткого замикання I = I к.з = E / Ri = 0,72 А; U Ri = I Ri = 1,8 В;
в) якщо Rн → ∞ , маємо режим холостого ходу ( I = 0 ). При цьому напру-
га U н дорiвнює напрузi холостого ходу U х.х , а напруга U Ri = 0 .
Оскiльки за другим законом Кiрхгофа U Ri + U н = E , то U н = E = 1,8 В .
1.2 Розрахувати вхiдний опiр схеми Rab (рис.1.7, а) для двох положень
перемикача, якщо R1 = 360 Ом ; R2 = 400 Ом ; R3 = 600 Ом ; R4 = 300 Ом .
Розв'язання.
R ( R + R4 ) 360 ⋅ 700
1) Rab = R3 + 1 2 = 600 + = 838 Ом ;
R1 + R2 + R4 360 + 700
R ⋅R R ( R + Rе )
2) Re = 2 3 = 240 Ом ; Rab = 4 1 = 200 Ом .
R2 + R3 R4 + R1 + Rе
а
R1 R4 R1 R2
R2 I1 I2
A
R4 R3
2 1
R3
b I E
а б
Рисунок 1.7 – Схеми кіл у прикладах 1.2 , 1.3
9
1.3 Параметри кола (рис.1.7, б): R1 = 40 Ом ; R2 = 30 Ом ; R3 = 20 Ом ;
R4 = 10 Ом ; E = 60 В . Опорами амперметра та джерела можна знехтувати.
Знайти показання амперметра.
Розв'язання. Оскiльки опiр iдеального амперметра дорiвнює нулю, ек-
вiвалентний опiр кола з боку джерела становить:
R ⋅R R ⋅R
Re = 1 4 + 2 3 = 8 + 12 = 20 Ом .
R1 + R4 R2 + R3
За законом Ома струм у спільній вітці I = E / Re = 3 A ; струми у вiтках об-
числимо за формулою розподілу (розкиду) струмiв:
R4 R3
I1 = I = 0,6 А ; I 2 = I = 1,2 А .
R1 + R4 R2 + R3
За першим законом Кiрхгофа струм через амперметр становитиме:
I A = I 2 − I1 = 0,6 A .
1.4 До входу кола (рис.1.8, а) прикладено напругу U = 12 В. Визначити
струми в усiх вiтках та потужнiсть, яка споживається у колi, якщо R1 = 5 Ом ;
R2 = 10 Ом ; R3 = 4 Ом ; R4 = 4 Ом ; R5 = 5 Ом ; R6 = 18 Ом . Перевiрити баланс
потужностей.
I1 1 I3 I
R1 R5 R6
U R2 R3 U13 R1
R6 R4
U12 U
3
2 I6
R4 R5 R2 R3
а I45 б
Рисунок 1.8 – Схеми кіл у прикладі 1.4 і задачі 1.6
Розв'язання. Схема має змiшане з’єднання елементiв, тобто поєднання по-

слiдовних та паралельних дiлянок. Використовуючи вiдповiднi формули, обчи-
слимо вхiдний опiр кола:
R ⋅R
R45 = R4 + R5 = 20 Ом; R456 = 6 45 = 6 Ом ;
R6 + R45
R ⋅R
R3- 6 = R3 + R456 = 10 Ом; R2 - 6 = 2 3 − 6 = 5 Ом ; Re = R1 + R2 − 6 = 10 Ом.
R2 + R3 − 6
Струми та напруги визначимо за законом Ома:
I1 = U / Re = 12 / 10 = 1,2 A; U12 = I1 R2 − 6 = 1,2 ⋅ 5 = 6 B;
I 2 = U12 / R2 = 6 / 10 = 0,6 A; I 3 = U12 / R3- 6 = 6 / 10 = 0,6 A;
U 32 = I 3 R456 = 0,6 ⋅ 6 = 3,6 B; I 6 = U 32 / R6 = 3,6 / 18 = 0,2 A;
10
I 45 = U 32 / R45 = 3,6 / 9 = 0,4 A.
Потужнiсть P = I12 Re = 1,44 ⋅ 10 = 14,4 Вт.
Баланс потужностей: UI1 = I12 R1 + I 22 R2 + I 32 R3 + I 62 R6 + I 45
2
R45 ;
14,4 = 7,2 + 3,6 + 1,44 + 0,72 + 1,44 ; 14,4 Вт = 14,4 Вт.
1.5 Визначити струми у колi (рис.1.9, а) за допомогою перетворення три-
кутника опорiв у "зiрку". Параметри схеми: I = 10 мА; R1 = R4 = 20 кОм;
R2 = 12 кОм; R3 = 10 кОм; R5 = 16 кОм.
1 I3 1
R3 U'12 U'13
I U12 R1 U13 I R13
R4 R14 R34
I1
2 3 2 3
I4
R2 R2 R5
а R5 I5 б I5
I2 I2
Рисунок 1.9 – Схеми кола у прикладі 1.5
Розв'язання. Перетворимо трикутник опорiв R1 , R3 , R4 у "зiрку"

(рис.1.9, б) та знайдемо опори:
R1 ⋅ R3 R3 ⋅ R4 R1 ⋅ R4
R13= = 4 кОм; R34 = = 4 кОм; R14= = 8 кОм.
R1 + R3 + R4 R1+R3 + R4 R1+R3+ R4
У колi (рис.1.9, б) через опiр R13 протiкатиме струм джерела I . Оскiльки
опори паралельних вiток R142 = R345 , струми I 2 = I 5 = I / 2 = 5 мА.
Струми I 2 , I 5 однакові для обох схем. Щоб знайти струми I1 , I 3 , скорис-
таємось умовою рiвностi напруг у цих схемах, наприклад, U12 = U12 ′ ;
U12 = I1 R1 ; U12 ′ = IR13 + I 2 R14 , звідки I1 = ( IR13 + I 2 R14 ) / R1 = 4 мА.
Аналогiчно знайдемо струм I 3 : U13 = I 3 R3 ; U13 ′ = IR13 + I 5 R34 ,
звiдки I 3 = ( IR13 + I 5 R34 ) / R3 = 6 мА. Струм I 4 визначимо за першим
законом Кiрхгофа: I 4 = I 2 − I1 = 5 − 4 = 1 мA .
Задачи для самостiйного розв'язання
1.6 Для кола (рис.1.8, б) визначити струми у вiтках та потужнiсть, яка

споживається колом, якщо U = 120 мВ; R1 = 18 Ом ; R2 = 3,5 Ом ; R3 = 5,5 Ом ;
R4 = 9 Ом ; R5 = R6 = 2,25 Ом .
1.7 При послiдовному з’єднаннi двох опорiв R1 , R2 загальний опiр
дорiвнює 25 Ом, а при паралельному – 6 Ом. Знайти величини цих опорiв.
11
1.8 Параметри кола (рис.1.10, а): R1 = 6 Ом ; R2 = 5 Ом ; R3 = 15 Ом ;
R4 = 30 Ом ; R5 = 6 Ом . Визначити еквiвалентний опiр мiж точками: а) A, B; б)
C, D; в) D, F.
1.9 Знайти опiр кола (рис.1.10, б) Rab для двох випадкiв: а) ключ замкне-
но; б) ключ розiмкнено, якщо R1 = 900 Ом ; R2 = 300 Ом ; R3 = 300 Ом ;
R4 = 150 Ом ; R5 = 600 Ом .
A R1 C R2 D
а R2 R3
R1
R3 R4 R5
b R4
B F
R5
а б
Рисунок 1.10 – Схеми кіл у задачах 1.8, 1.9
1.10 Знайти струми у вiтках кола (рис.1.11, а), якщо E = 114 В;

R1 = 30 Ом ; R2 = R3 = R6 = 10 Ом ; R4 = 26 Ом ; R5 = 11 Ом ; R7 = 40 Ом ;
R8 = 50 Ом . Використати перетворення трикутника опорiв у "зiрку".
1.11 До кола (рис.1.11, б) з параметрами R1= 2,6 Ом; R2 = 2,8 Ом;
R3= 1 Ом; R4 =R5=2 Ом; R6= 6 Ом прикладено напругу U = 10 В . Знайти струми.
R1 R2 R3
І1
R1
R3 І4 R4 R6
R7 І7
R2 І3 R5 І6 R8 І8 U R6 R5 R4
І Е І5
а б
Рисунок 1.11 – Схеми кіл в задачах 1.10, 1.11
1.12 Знайти потужнiсть втрат в опорi R3 (рис.1.12, а). Дано: R1 = 10 Ом ;

R3 = 3 Ом ; R4 = 2 Ом ; R5 = 5 Ом ; I дж1 = 20 мА; I дж 2 = 20 мА.
1.13 Для кола (рис.1.12, б) визначити струми в усiх вiтках, попередньо ви-
конавши перетворення джерел ЕРС у джерела струму. Дано: R1 = 2 Ом ;
R2 = 12 Ом ; R3 = 5 Ом ; R4 = 5 Ом ; R5 = 10 Ом ; E1 = 16 В; E2 = 12 В.
12
Е1 R5 І5 Е2
R1 R3
Ідж1 R4 R5 Ідж2 R1 R3 R4 R2
І1 І3 І4 І2
а б
Рисунок 1.12 − Схеми кіл в задачах 1.12, 1.13
1.14 Для електричних кiл (рис.1.13, а, б) визначити напругу на виходi кола

U 2 , якщо на входi кола дiє напруга U1 = 1 В. Опори вiток: a) R1 = 24 Ом ;
R2 = 10 Ом ; R3 = 40 Ом ; R4 = 25 Ом ; R5 = 30 Ом ; R6 = 20 Ом ; б) R1 = 5 Ом ;
R2 = 20 Ом ; R3 = 15 Ом ; R4 = 16 Ом ; R5 = 30 Ом ; R6= R7 = 10 Ом; R8 = 6 Ом .
R1 R2 R2 R4 R5
U1 R4
R3 R5 U2 U1 R1 R3 R6 R7 U2
R6 R8
а б
Рисунок 1.13 − Схеми кіл у задачі 1.14
1.15 Розрахувати всi струми та визначити показання вольтметра

(рис.1.14, а), якщо E1 = 40 В; E 2 = 5 В; E3 = 25 В; R1 = 5 Ом ; R2 = R3 = 10 Ом .
Вважати, що струм через вольтметр дорiвнює нулю.
І1 R1
Е1 R2 Ідж
а V b Е3 G R2 Е1
Е2 І І2 І1
R1 R3
а І2 б
Рисунок 1.14 − Схеми кіл в задачах 1.15, 1.16
1.16 Коло (рис.1.14, б) мiстить джерело струму, внутрiшня провiднiсть

якого G = 50 мкСм, струм I дж = 80 мА, та джерело ЕРС E1 = 230 В. Визначити
усi струми, перевiрити баланс потужностей, якщо R1 = 1 кОм ; R2 = 2 кОм .
13
1.2 Розpахунок складних кiл
Розраховуючи складні кола, використовують такі основні методи: рiвнянь

Кiрхгофа; метод контурних струмiв (МКС); метод вузлових напруг (МВН); ме-
тод еквiвалентного генератора; метод накладання.
1.2.1 Метод рівнянь Кірхгофа [1, с.61−67]

За законами Кiрхгофа можна розраховувати струми в будь-яких складних
колах. Щоб використати метод рiвнянь Кiрхгофа, слід скласти певну кількість
рiвнянь, а саме стiльки, скiльки невiдомих у задачi та виконати такi дiї:
1) визначити кiлькiсть вузлiв M та вiток N у даному колi;
2) задати напрями струмiв у вiтках i напрями обходiв у контурах;
3) за першим законом Кiрхгофа скласти M−1 рiвняння;
4) за другим законом Кiрхгофа скласти N−M+1 рiвняння; вибираючи не-
залежнi контури, якi не мiстять вiток з iдеальними джерелами струму;
5) розв’язати здобуту систему рiвнянь вiдносно шуканих струмiв.
1.17 У колi (рис.1.15) дiють двi ЕРС E1 = E 2 = 30 В. Параметри кола:

R1 = R2 = 1 кОм ; R3 = 4 кОм ; R4 = 2 кОм ; R5 = 3 кОм . Знайти усі струми.
І2 І1
R4 R2 ІІ R1 R3
І Е2 Е1 ІІІ
І4 R5 І3
І5
2 1
Розв'язання. Коло має три вузли та п’ять вiток. Отже, за першим законом
Кiрхгофа складемо M − 1 = 2 рiвняння:
1-й вузол: − I1 + I 3 + I 5 = 0 ; 2-й вузол: I 2 − I 4 − I 5 = 0 ;
за другим законом Кiрхгофа складемо N − M + 1 = 3 рiвняння:
1-й контур: I 2 R2 + I 4 R4 = E 2 ; 2-й контур: I1 R1 + I 2 R2 + I 5 R5 = E1 + E 2 ;
3-й контур: I1 R1 + I 3 R3 = E1.
14
Додатнi напрями струмiв та обходу контурiв вказано на схемi стрiлками.
Пiсля пiдстановки числових значень система рiвнянь буде такою (значення
опорiв вказано в кiлоомах, струмiв – у мiлiамперах, напруг – у вольтах):
 − I1 + I 3 + I 5 = 0;
 I − I − I = 0;
 2 4 5
 I 2 + 2 I 4 = 30;
 I + I + 3I = 60;
1 2 5
 I1 + 4 I 3 = 30.
Розв’язуючи цю систему рiвнянь вiдносно струмiв, знаходимо:
I1 = 14 мА ; I 2 = 16,7 мА ; I 3 = 4 мА ; I 4 = 6,7 мА; I 5 = 10 мА.
1.18 Знайти E1 та R6 , якщо E2 = 3 В; R1 = R2 = R5 = 1 кОм ; R3 = 4 кОм ;
R4 = 2 кОм. Показання першого амперметра 4 мА, другого – 3 мА, полярностi
приладiв вказано на схемi (рис.1.16), а їхні опори не враховуються.
Е1 1 + −
А
− І1 І3
R1
А І R3 R4
R6
+ І6
2
ІІІ І4
Е2
ІІ
R2
R5 І2
І5 3
Рисунок 1.16 − До прикладу 1.18
Розв'язання. За першим законом Кiрхгофа складемо рiвняння:

1) I1 = I 3 + I 4 ; 2) I 6 = I 2 + I 3 ; 3) I 4 = I 2 + I 5 .
За другим законом Кiрхгофа: I) I1 R1 + I 3 R3 + I 6 R6 = E1 ;
II) I 2 R2 − I 5 R5 + I 6 R6 = E 2 ; III) I 2 R2 + I 4 R4 − I 3 R3 = E 2 .
З рiвняння (1) виходить: I 3 = I1 − I 4 = 1 мА; з рiвняння (III):
I 2 = ( E2 − I 4 R4 + I 3 R3 ) / R2 = 3 − 6 + 4 = 1 мА.
Тодi I 6 = I 2 + I 3 = 2 мА; I 5 = I 4 − I 2 = 2 мА;
з рiвняння (II): R6 = ( E2 − I 2 R2 + I5 R5 ) / I 6 = (3 − 1 + 2) / 2 = 2 кОм;
з рiвняння (I): E1 = I1 R1 + I 3 R3 + I 6 R6 = 4 + 4 + 4 = 12 В .
15
1.19 У колі (рис.1.17, а) амперметри A1 , A2 показують 6 мА і 4мА. Знайти

показання iнших амперметрiв, якщо R1= 3 кОм; R2 = 1 кОм; R3=2 кОм.
1.20 Знайти значення опору R4 (рис.1.17, б), якщо R1 = 1,3 кОм ;
R2 = 800 Ом ; R3 = 400 Ом ; R5 = 600 Ом ; I1 = 1 мА; E = 2,5 В.
1.21 Параметри схеми (рис.1.18, а): R1 = 0,5 Ом ; R2 = 1,4 Ом ; R3 = 3 Ом ;
Ri = 0,1 Ом ; R4 = 2,5 Ом ; I1 = 2,6 А; I 3 = 0,6 А. Знайти E та R x .
І1 R1 І5
А1 А5 R1 R2
І0 І1 R5
А0 R3 R3 R4
І2 R2 І4
А2 А4 Е
а б
1.22 Знайти всi струми у колi (рис.1.18, б). Дано: E1 = 20 В; E 2 = 1,1 В;

R1 = 0,2 Ом ; R2 = 0,4 Ом ; R3 = 7 Ом ; R4 = R5 = 5 Ом .
Rі R2 І1 Е1
R1 R4
І3 R3
І1 R4
R1 І3 R3 Rх R2 Е2 R5
І2
а б
І6 1.23 У колi (рис.1.19)

І1 R3 І5
І2
R6 I 6 = 8 мА . Знайти iншi струми у ві-
R1 Е2 тках. Дано: E1 = 120 В; E2= 6 В;
Е1 R2 R5 E3 = 80 В; R1= R3= R5= 2 кОм;
R4 R4 = 3 кОм; R2 = R6 = 6 кОм.
І4 Е3
Рисунок 1.19 – До задачі 1.23
16
1.2.2 Методи контурних струмiв і вузлових напруг [1, с.68-88]
Враховуючи дуальнiсть МКС та МВН, порядок розрахунку електричного

кола цими методами можна подати у такому виглядi.
МКС МВН
1. Шукані величини
контурнi струми I m вузловi напруги U m
2. Нумерація
контурiв вузлiв
3. Вибір
напрямiв обходу контурiв базисного вузла
4. Визначення кількості незалежних
контурiв n = N–M+1 вузлiв n = M–1
5. Складання матриці
контурних ЕРС (Ei ) вузлових струмiв (I вз і )
6. Складання матриці
( )
опорiв Rij провiдностей Gij ( )
7. Розв’язання системи рівнянь
( )
Rij (I i ) = (Ei ) ( )
Gij (U i ) = (I взi )
1 n 1 n
Im = ∑ im i
∆ E U m = ∑ ∆ im I вз i
∆ R i =1 ∆ G i =1
8. Визначення
струмiв у вiтках напруг мiж вузлами
як лінійної комбінації
контурних струмiв вузлових напруг
1.24 Знайти струми у вiтках кола (рис.1.20, а), використовуючи МВН.

Перевiрити результат за першим законом Кiрхгофа та виконання балансу по-
тужностей. Дано: R1=R5= 10 кОм; R2=R3=R4= 5 кОм; I дж1= 1 мА; I дж2 = 2 мА.
Розв'язання:
1) позначимо на схемi вузли, обравши як базисний вузол 4; 2) визначимо
кiлькiсть незалежних вузлiв n = 4−1 = 3; 3) складемо матрицю вузлових струмiв
 I вз1   I дж1   1 
     
(I вз i ) =  I вз 2  =  − I дж2  =  − 2  мА ;
I   I   
 вз 3   дж2   2 
4) складемо матрицю провiдностей
17
 G11 G12 G13   G1+ G2 −G2 0   0,3 −0,2 0 
( )
Gij =  G21 G22 G23 =  −G2 G2 + G3+ G4 −G4 = −0, 2 0,6 −0,2  мСм.

 G31 G32 G33   0 −G4 G4 + G5   0 −0,2 0,3 
Ідж2 R2 R4
І2 2
U12
R2 U32 Е1 Е2
Ідж1 1 І2 І4
3 R3
2
R4 ІІ ІІІ
R1 U1 R3 U2 R5 U3 R1 І3 R5
І1 І3 І5 І5
а 4 б
Рисунок 1.20 – До прикладів 1.24, 1.25
Зазначимо, що взаємнi провiдностi Gij записують з вiд’ємним знаком;

1 n
5) розрахуємо вузловi напруги за формулою: ∑ ∆ im I вз i . Um =
∆ G i =1
Обчислимо визначник та алгебраїчнi доповнення матрицi Gij : ( )
∆11 = (−1)1+1 (0,18 − 0,04) = 0,14 мСм 2 ; ∆ 21 = ∆12 = (−1)1+ 2 (−0,06) = 0,06 мСм 2 ;
∆13 = ∆ 31 = 0,04 мСм 2 ; ∆ 23 = ∆ 32 = 0,06 мСм 2 ; ∆ 22 = 0,09 мСм 2 ;
∆ 33 = 0,14 мСм 2 ; ∆ G = G11∆11 + G21∆ 21 = 0,3 ⋅ 0,14 − 0,2 ⋅ 0,06 = 0,03 мСм 3 .
Тодi U1 = [∆11I дж1+ ∆ 21 (− I дж2 ) + ∆ 31I дж2]/ ∆ G = 3,33 В ;
U 2 = [∆12 I дж1+ ∆ 22 (− I дж2 ) + ∆ 32 I дж2]/ ∆ G = 0 ;
U 3 = [∆13 I дж1+ ∆ 23 (− I дж2 ) + ∆ 33 I дж2]/ ∆ G = 6,67 В ;
6) обчислимо напруги мiж вузлами:
U 21 = U1 − U 2 = 3,33 В ; U 32 = U 3 − U 2 = 6,67 В ;
7) розрахуємо струми у вiтках за законом Ома:
I1 = U1G1 = 3,33 ⋅ 0,1 = 0,33 мА ; I 2 = U12 G2 = 3,33 ⋅ 0,2 = 0,67 мА ;
I 3 = U 2 G3 = 0 ; I 4 = U 32G4 = 6,67 ⋅ 0,2 = 1,33 мА ; I 5 = U 3G5 = 0,67 мА ;
8) перевiримo розрахунок за першим законом Кiрхгофа:
1-й вузол: I дж1 − I1 − I 2 = 0 ; 1 − 0,33 − 0,67 = 0 ;
2-й вузол: − I дж2 + I 2 + I 4 − I 3 = 0 ; − 2 + 0,67 + 1,33 − 0 = 0 ;
3-й вузол: I дж2 − I 4 − I 5 = 0 ; 2 − 1,33 − 0,67 = 0 ;
9) перевiримо виконання балансу потужностей:
18
5
I дж1U1 + I дж2U 32 = ∑ I k2 Rk ;
k =1
1 ⋅ 3,33 + 2 ⋅ 6,67 = 0,33 ⋅10 + 0,67 ⋅ 5 + 0 ⋅ 5 + 1,332 ⋅ 5 + 0,67 2 ⋅10;
2 2
16,7 мВт = 16,7 мВт .

1.25 Виконати розрахунок усiх струмiв для кола (див. задачу 1.24) мето-
дом контурних струмiв. Перевiрити результат за другим законом Кiрхгофа.
1) перетворимо джерела струму в джерела напруги (рис.1.20, б):
E1 = I дж1 R1 = 1 0 В; E 2 = I дж2 R4 = 1 0 В;
2) визначимо кiлькiсть незалежних контурiв n =N−M+1= 3−2+1 = 2;
3) складемо матрицю контурних ЕРС:
 E  10
(E ) =  1  =   ;
 E 2  10 
4) складемо матрицю опорiв:
R R12   R1 + R2 + R3 − R3   20 − 5 
( )
Rij =  11  = 
− R3
=  кОм.
R3 + R4 + R5   − 5 20 
 R21 R22  
Зазначимо, що взаємний опiр Rij має знак "мiнус", якщо контурнi струми
протилежнi за напрямком, i знак "плюс", якщо цi струми течуть через опiр Rij в
однаковому напрямку;
5) розрахуємо контурнi струми:
I I = (∆11E1+ ∆ 21E2 ) / ∆ R = (20 ⋅ 10+ 5 ⋅ 10) / 375 = 0,67 мА ;
I II = (∆12 E1+ ∆ 22 E2 ) / ∆ R = (5 ⋅ 10+ 20 ⋅ 10) / 375 = 0,67 мА ;
6) визначимо струми вiток: I 2=I I =0,67 мА ; I 5= I II = 0,67 мА ; I 3=I I −I II = 0.
Перевiримo виконання другого закону Кiрхгофа (рис.1.20, б):
1-й контур: I 2 R1 + I 2 R2+I3 R3=E1 ; 0,67 ⋅ 10 +0,67 ⋅ 5 +0 ⋅ 5=10; 10 В=10 В ;
2-й контур: I 5 R4 + I 5 R5−I 3 R3=E2 ; 0,67 ⋅ 5+0,67 ⋅ 10 − 0 ⋅ 5=10; 10 В = 10 В .
Щоб визначити струми I1, I 4 вихiдної схеми (рис.1.20, а), складемо
рiвняння за першим законом Кiрхгофа:
1-й вузол: − I1 + I дж1 − I 2 = 0 ; I1 = I дж1 − I 2 = 1 − 0,67 = 0,33 мА;
3-й вузол: I дж2 − I 4 − I 5 = 0 ; I 4 = I дж2 − I 5 = 2 − 0,67 = 1,33 мА .
1.26 Параметри кола (рис.1.21, а): E1 = 125 В; R1 = 4 кОм ; R2 = 2 кОм ;

R3 = R4 = 6 кОм . Знайти струми у вiтках та ЕРС E 2 , якщо струм I 4 = 16,6 мА.
1.27 Знайти величину E1 та струми вiток кола (рис.1.21, б): E2=30 В;
E3=10 В; E4=6 В; R1=R2 =10 Ом; R4 =7 Ом; R5=5 Ом; R6=15 Ом; I 4=2 А.
19
І1
R2 R2
Е1 R5
Е1 І Е2
Е4
І3 R4 R4
Е2
R1 R1
R3
І4 Е3 R6
а б
1.28 Знайти струми кола (рис.1.22, а). Дано: E1 = 120 В; E2= 230 В;
R1= 25 кОм; R2 = 15 кОм; R3= 70 кОм; R4 = 20 кОм; R5= 10 кОм; R6 = 5 кОм.
Е2
R1 Ідж1 Ідж3
Е1 R1 Ідж2
R6
R5
R2 R3 R5
R4 R2 R4 R6
R3
R7
а б
1.29 У колi (рис.1.22, б) дiють три джерела струму I дж1 = 50 мА;

I дж2 = 100 мА; I дж3 = 60 мА. Дано: R1 = R5 = 1 кОм ; R2 = R3 = 4 кОм ;
R4 = R6 = R7 = 2 кОм . Знайти струми у вiтках кола.
1.30 Знайти ЕРС E 2 та струми кола (рис.1.23). Дано: R1=R2 =R3= 4 кОм;
R4 =2 кОм; R5=10 кОм; R6=11 кОм; I 5=0, 48 мА; E1= 10 В; E3= 8 В.
1.31 Який струм джерела I дж викличе спад напруги на опорi R5 величи-
ною 15 В (рис.1.24, а), якщо R1= R2 = 200 Ом; R3 = R4 = 500 Ом ; R5 = 400 Ом ;
R6 = 1 кОм ; E1 = 80 В; E2 = 100 В. Скористатись методом вузлових напруг.
1.32 Розрахувати струми в усiх вiтках кола (рис.1.24, б). Параметри кола:
E1 = E2 = E3 = 10 В; Ri1 = 20 кОм ; Ri 2 = 10 кОм ; Ri 3 = 5 кОм ; Rн = 3 кОм .
20
Е2 R2
R1 R3 R5 R6
Е1 Е3
R4
І5
Е1 Е2 Е3
R3 R4
R1 R2 R6
Е1 Rн
R5 Rі1 Rі2 Rі3
Е2
Ідж
а б
1.33 Струм джерела I дж дорiвнює 110 мА (рис.1.25, а). Параметри кола:

R1 = 1 кОм ; R2 = R3 = 5 кОм ; R4 = 2 кОм ; R5 = R6 = 2,5 кОм . Визначити пока-
зання вольтметра ( RV = 0) , якщо прилад увiмкнути мiж вузлами 2, 3.
1.34 Знайти струми у вiтках кола (рис.1.25, б), якщо G1 = G2 =
= G3 = 1 мСм; I дж4 = I дж5 = I дж6 = 1 мА.
Ідж R1 R2 G1 G3
R5 Ідж5
R6 2 3
R4 R3 Ідж4 G2 Ідж6
а б
1.2.3 Метод еквiвалентного генератора [1, с.92-108]
Метод еквiвалентного генератора застосовується тодi, коли треба визна-

чити струм в однiй вiтцi складного кола. За цим методом складне електричне
коло з довiльною кiлькiстю джерел електричної енергiї замiнюється схемою з
21
єдиним джерелом, завдяки чому розрахунок кола спрощується. Iснує два ва-
рiанти теореми про еквiвалентний генератор:
1) теорема Тевенена: лiнiйний активний двополюсник можна замiнити
еквiвалентним джерелом напруги з ЕРС, що дорiвнює напрузi холостого ходу
на затискачах двополюсника, та внутрiшнiм опором, що дорiвнює вхiдному
опору пасивного двополюсника;
2) теорема Нортона: лiнiйний активний двополюсник можна замiнити
еквiвалентним джерелом струму, що дорiвнює струму короткого замикання мiж
затискачами двополюсника, та внутрiшнiм опором, що дорiвнює вхiдному опо-
ру пасивного двополюсника.
1.35. Параметри схеми (рис.1.26, а): E1 = 10 В; E 2 = 30 В; I дж1 = 4 мА;

R1 = R2 = 10 кОм ; R3 = R4 = 5 кОм . Знайти струм I 3 за теоремою Тевенена.
1) замiнимо активний двополюсник вiдносно точок 1, 2 еквiвалентним
джерелом напруги (рис.1.26, б);
2) визначимо значення ЕРС Ee = U x.x для схеми (рис.1.27, а). Для цього
запишемо рiвняння за другим законом Кiрхгофа:
I 2 R2 − I дж1 R4 + U x.x = E 2 , звiдки U x.x = E 2 − I 2 R2 + I дж1 R4 .
Струм I 2 знайдемо за законом Ома I 2 = E1 /( R1 + R2 ) = 10 / 20 = 0,5 мА.
Тодi U x.x = Eе = 30 − 0,5 ⋅ 10 + 4 ⋅ 5 = 45 В ;
1 2 Е2 1 2
І3 Iдж1 І3 R3
R1 R3
Е1 R2 R4 Ее
Rіе
а б
3) розрахуємо вхiдний опiр пасивного двополюсника (рис.1.27, б) з боку

точок 1, 2 (для переходу вiд активного до пасивного двополюсника необхiдно
iдеальнi джерела ЕРС розiмкнути, а джерела струму – замкнути):
rвх = Rie = R4 + R1R2 /( R1 + R2 );
4) обчислимо шуканий струм I 3 за законом Ома (рис.1.26, б):
I 3 = Ee /( Rie + R3 ) = 3 мА.
22
1 2 Е2 1 2
Uх.х Iдж1
R1
Е1 R2 R4 R1 R2 R4
І2
а б
1.36 Знайти струм I 3 за теоремою Нортона, використовуючи умови задачi

1.35. Визначити максимальну потужнiсть, яка може витрачатися в опорi R3 .
1) замiнимо активний двополюсник вiдносно точок 1, 2 еквiвалентним
джерелом струму (рис.1.28, б);
2) знайдемо значення I e = I к.з для схеми (рис.1.28, а).
Для цього скористуємось методом еквiвалентних перетворень та перетво-
римо джерело I дж1 до джерела напруги E ′ = I дж1 R4 , джерело напруги E1 спо-
чатку до джерела струму I дж1′ = E1 / R1 = 1 мА, а потiм знов до джерела напруги
з ЕРС E ′′ = I дж1
′ R12 = 5 В. Внаслiдок цих перетворень одержимо одноконтурну
RR E + E ′ − E ′′
схему, для якої R12 = 1 2 ; I к.з = 2 = 4,5 мА;
R1 + R2 R12 + R4
3) обчислимо вхiдний опiр пасивного двополюсника з боку точок 1,2:
rвх = Rie = R4 + R1R2 /( R1 + R2 );
1 2
1 І1 R3 2
R1 Ік.з Iдж1 Іе
Е2
Е1 R2 R4
Rіе
а б
4) розрахуємо струм I 3 за формулою розкиду струмiв за схемою

(рис.1.28, б): I 3 = I e Rie /( Rie + R3 ) = 3 мА.
Активна потужнiсть, яка витрачається в опорi R3 , становить:
P3 = I 32 R3 = (3 ⋅10 −3 ) 2 ⋅ 5 ⋅103 = 45 мВт.
Максимальна потужнiсть витрачатиметься в опорi R3 за умови R3 = Rie :
2 2
P3 max = U x.x / 4 Rie = I к.з Rie / 4 = 50,63 мВт.
23
1.37. Параметри схеми (рис.1.29, а): E1 = 54 В; E3 = 12 В; R1 = 9 Ом ;

R2 = 18 Ом ; R3 = 5 Ом ; Rн = 1 Ом . Знайти струм у навантаженнi Rн методом
еквiвалентного генератора напруги.
Е1 Е3 Е1 Е2
R3
R1 R2 Rн R1 R2 R4 R5
R3
а б
1.38 Знайти струм I 3 (рис.1.29, б) двома способами: а) за теоремою Теве-

нена: б) за теоремою Нортона. Параметри схеми: E1 = 5 В; E2 = 7 В;
R1 = 7,5 кОм ; R2 = 2 кОм ; R3 = 5 кОм ; R4 = 25 кОм ; R5 = 2,5 кОм .
1.39 Параметри кола (рис.1.30, а): E1 = 120 В; E 2 = 230 В; R1 = 25 Ом ;
R2 = 150 Ом ; R3 = 70 Ом ; R4 = 20 Ом ; R5 = 10 Ом ; R6 = 5 Ом . Знайти струм в
опорi R6 методом еквiвалентного генератора напруги.
1.40 При змiнюванні опору резистора R вiд нескiнченностi до величини
10 Ом у колi (рис.1.30, б) показання вольтметра змiнюються вiд 100 до 80 В.
Визначити струм через резистор R, коли його опiр дорiвнюватиме 7,5 Ом.
Е1 Е2
R1 R6 R2 Е
R5 R4 R1 R2 R V
R3
а б
1.41 Визначити методом еквiвалентного джерела струм в опорi R2

(рис.1.31, а). Дано: R1 = 4 Ом ; R2 = 2 Ом ; R3 = 6 Ом ; R4 = 5 Ом ; R5 = 8 Ом ;
E2 = 22 В; E4 = 13 В; I дж = 3 A.
24
R3 R1 Е1 R1
I R3 R4
Iдж
Е4 Е2
R4 R2
R2
R5 R5 R6
Е2
а б
1.42 В схемi (рис.1.31, б) визначити струм I, використавши теорему про

еквiвалентне джерело. Дано: E1 = 3 В; E 2 = 9 В; R1 = R2 = R4 = R5 = 1 Ом ;
R3 = R6 = 2 Ом .
1.43 Використавши теорему про еквiвалентне джерело, визначити струм в
опорi R = 10 Ом (рис.1.32, а). Дано: E1 = 45 В; E2 = 75 В; R1 = 30 Ом ;
R2 = 45 Ом ; R3 = 15 Ом ; R4 = 18 Ом ; R5 = 20 Ом ; R6 = 30 Ом .
1.44 Використавши теорему про еквiвалентне джерело та умову передачi
максимальної потужностi, визначити опiр резистора R3 , при якому в ньому ви-
дiляється максимальна потужнiсть, та розрахувати цю потужнiсть (рис.1.32, б).
Дано: R1 = 5 кОм ; R2 = 3 кОм ; R4 = 2 кОм ; R5 = 20 кОм ; R6 = 4 кОм ;
E6 = 40 В; I дж = 10 мA.
R2 Е6
R1 R R6 Ідж
R1
R2 R3 R5 R5 R6
R3
Е1 R4 R4
Е2
а б
1.45 Визначити струм I 3 в колi (рис.1.33, а) при дiї джерел ЕРС

E1 = 110 В; E4 = 200 В. Дано: R1 = 1 Ом ; R2 = R6 = 10 Ом ; R3 = R5 = 5 Ом .
1.46 Визначити струм I 5 за допомогою теореми про еквiвалентне джерело
напруги. Параметри схеми (рис.1.33, б): R1 = 120 Ом ; R2 = 180 Ом ;
R3 = 1 20 Ом ; R4 = R5 = 80 Ом ; E = 30 В.
25
R1 І4 R1 R2
R2 R3 R5
Е1 R3 R4
R5 Е4 R6 Е
а б
1.2.4 Метод накладання [1, с.89−92]

Метод основано на теоремi накладання (суперпозицiї): вiдгук лiнiйного
електричного кола на декiлька збуджень дорiвнює алгебраїчнiй сумi вiдгукiв
вiд кожного збудження, яке дiє окремо.
Цей метод передбачає, що спочатку в електричному колi дiє тiльки одне
джерело, i визначають струми (напруги), що утворюються ним. Такi струми на-
зивають частковими. Потiм вважають увiмкненим друге джерело, а решту −
вимкненими i теж знаходять частковi (окремі) струми. У такий спосіб по-
слiдовно визначають всi частковi струми. Це можна виконати, застосовуючи
окремi схеми. Реальнi струми в будь-якiй дiлянцi кола дорiвнюють алгебраїчнiй
сумi часткових струмiв. Напрям струму на дiлянцi визначається напрямом
бiльшого струму.

1.47 Знайти струм I 3 за теоремою накладання за умовами задачi 1.35.
Розв'язання. Складемо послiдовно три частковi схеми:
1) вважаємо E1 ≠ 0 , E 2 = 0 (замкнено), I дж1 = 0 (розiмкнено); знайдемо
частковий струм I 3′ за схемою (рис.1.34, а):
E1 R2
I1′ = = 0,67 мА; I 3′ = I1′ = 0,33 мА;
R1 + R2 ( R3 + R4 ) /( R2 + R3 + R4 ) R2 + R3 + R4
2) E1 = 0 , E2 ≠ 0 , I дж1 = 0 (рис.1.34, б):
E2
I 3′′ = = 2 мА;
R3 + R4 + R1 R2 /( R1 + R2 )
3) E1 = 0 , E2 = 0 , I дж1 ≠ 0 (рис.1.34, в):
R4
I 3′′′ = I дж1 = 1,33 мА.
R3 + R4 + R1 R2 /( R1 + R2 )
26
Е2 І3′′′
R1 R3 R3 R3
R2 R4 R4 R4
Е1 І1′ І3′ R1 R2 І3′′ R1 R2 Ідж1
а б в
Рисунок 1.34
Повний струм I 3 обчислимо як алгебраїчну суму часткових струмiв:

I 3 = − I 3′ + I 3′′ + I 3′′′ = 3 мА.
Частковий струм I 3′ має знак "мiнус", оскiльки його напрям не збiгається з
обраним позитивним напрямом струму I 3 .
1.48 Визначити струми у вiтках кола (рис.1.35, а) методом накладання.

Параметри кола: E = 10 В; I дж = 4 мА; R1=R3= 2 кОм; R2 = 3 кОм; R4 = 8 кОм .
1.49 Знайти показання амперметра, використовуючи теорему накладання
(рис.1.35, б). Дано: E1 = 36 В; E 2 = 42 В; R1 = R3 = 12 Ом ; R2 = 6 Ом ;
R4 = 24 Ом ; R5 = 30 Ом ; R6 = 26 Ом ; R А = 0 .
1.50 Знайти струм I 4 в електричному колi (рис.1.36, а). Дано: E1 = 15 В;
E2 = Е3 = 6,3 В; R1 = 11 кОм ; R2 = 2,7 кОм ; R3 = 2,2 кОм ; R4 = 4,3 кОм .
R1 R2 А
R2 R5
Iдж
R3 R4 Е1 Е2
R3 R4
R1 R6
I Е
а б
1.51 Визначити струми І1 , I 3 , І 5 кола (рис.1.36, б), використовуючи прин-

цип накладання. Дано: E1 = 5 В; E2 = 7 В; R1 = 7,5 кОм ; R2 = 2 кОм ;
R3 = 5 кОм ; R4 = 25 кОм ; R5 = 2,5 кОм .
27
Е1 Е2
R2 Е2
Е3
R4 R3 R1 R2 R4 R5
Е1 R1 R3
а б
1.52 Визначити струми кола (рис.1.37, а), користуючись методом накла-

дання. Дано: E1 = Е 2 = 120 В; R1 = 4 Ом ; R2 = 6 Ом ; R3 = 12 Ом ; R4 = 2 Ом .
1.53* У колi (рис.1.37, б) було проведено два дослiди: 1) під час дiї тiльки
джерела ЕРС E1 = 40 В струм амперметра дорiвнював 4 А; 2) під час дії тiльки
джерела струму I дж2 = 5 А струм амперметра дорiвнював −1 А. Визначити по-
казання приладу при одночаснiй дiї джерела E1 = 20 В та джерела струму
I дж2 = 6 А . Значення опорiв не задані.
+ –
R3 I3 А
R1 I2 R2 Е2 R3 R2
I1 Е1 R4 R5 Iдж2
R4 Е1 R1
а б
1.54 Визначити струм I у колi (рис.1.38) за допомогою теореми накла-

дання. Значення опорiв в омах вказані на рисунку курсивом; E1 = 24 В;
E 2 = 12 В; I дж = 2 А.
R1
6 R3 12 R4 4 R5 Ідж
Е2
Е1 R2
І
3
28
2 КОЛА СИНУСОЇДНОГО СТРУМУ
Основні положення та співвідношення [1, с.119-202]
Для розрахунку електричних кiл синусоїдного струму застосовують метод

комплексних амплiтуд (символiчний метод), який дозволяє розраховувати цi
кола алгебраїчним способом, аналогiчно колам постiйного струму. Комплекс-
ний метод полягає у замiнi синусоїдних функцiй часу векторами, що оберта-
ються (рис.2.1, а).
Вiдомо, що кожна точка на комплекснiй площинi визначається вектором,
початок якого розташований в нулі, а кiнець − у точцi, що вiдповiдає даному
комплексному числу. Комплексне число можна виразити в трьох формах: у по-
казниковiй −
I m = I m e jψ i ,
де I m − модуль комплексного числа; ψ i − аргумент (рис.2.1, б);
у тригонометричнiй − I m = I m cos ψ i + jI m sin ψ i ;
в алгебраїчнiй −
I m = I m' + jI m" ,
де I m' = Re[ I m ] = I m cos ψ i − дiйсна частина;
jI m" = j Im[I m ] = jI m sin ψ i − уявна частина комплексного числа.
Очевидно, що
2 2 I m"
I m = I m' + I m" ; ψ i = arctg .
I m'
Вектор, який обертається у додатному напрямi (тобто проти годинникової
стрiлки) з кутовою швидкiстю ω , можна подати як комплексно-часову функцію
i (t ) = I m e jψi e jωt = I m e j ( ωt +ψi ) , (2.1)

де I m = I me jψ i − комплексна амплiтуда; e jωt − оператор повороту.
Отже, комплексна амплiтуда синусоїдного струму (напруги) – це компле-
ксна величина, модуль та аргумент якої дорiвнюють вiдповiдно амплiтудi та
початковiй фазi синусоїдного струму (напруги).
Комплексна амплiтуда не залежить вiд часу, тобто є нерухомим вектором.
Множення комплексної амплiтуди I m на e jωt означає поворот вектора I m на
комплекснiй площинi у позитивному напрямi на кут ωt .
29
Im ω [
i(t) = Im I m e j (ωt + ψ i ) ] =I m sin(ωt + ψi )
Im
Im t=0
ψi
0 Re 0 t
[
i (t ) = Re I m e j (ωt + ψ i ) ] =I m cos(ωt + ψ i )
Im
I m sinψ i Im
Im
ψi
0 I mcosψ i Re
t а б
Рисунок 2.1 – Подання синусоїдного струму в комплексній формі
Подання комплексно-часової функцiї (2.1) у тригонометричнiй формi
i (t ) = I m e j (ωt +ψi ) = I m cos(ωt + ψ i ) + jI m sin(ωt + ψ i ) = I m' + I m" ,
показує, що синусоїдна функцiя i(t) може розглядатися як уявна частина (2.1)

або як проекцiя вектора I m e jωt на уявну вiсь:
{
i (t ) = I m sin(ωt + ψ i ) = Im I m e j ( ωt +ψi ) }.
Позначення Im означає, що застосовується уявна частина ("image").

Аналогiчно косинусоїдна функцiя може розглядатися як дiйсна частина
(4.1) або проекцiя на дiйсну вiсь:
{
i (t ) = I m cos(ωt + ψ i ) = Re I m e j (ωt +ψi ) . }
Символ Re означає операцію взяття дiйсної частини ("real").
Якщо всi ЕРС, струми та напруги кола синусоїдного струму подано у ви-
глядi комплексних амплiтуд, для ділянок, вузлів і контурів будь-якого кола
можна записати комплекснi рiвняння на основi законiв Ома i Кiрхгофа:
30
n n k
I m = U m / Z ; ∑ I m i = 0; ∑ I m i Z i = ∑ E m s .
i =1 i =1 s =1
Задача розрахунку лiнiйного кола синусоїдного струму комплексним ме-
тодом розв’язується у такий спосiб:
1) подати всi елементи схеми в комплекснiй формi:
Z C = 1 / jωC = − jX C ; Z L = jωL = jX L ; I m = I m e jψ i ; E m = E m e jψ e .
2) користуючись одним або декiлькома методами розрахунку знайти ком-
плекснi амплiтуди (дiючi значення) шуканих струмiв та напруг. Розраховуючи
кола з одним джерелом електричної енергiї, як правило, використовують лише
закони Ома та Кiрхгофа; для складнiших кiл з декiлькома джерелами застосо-
вують МКС, МВН, метод еквiвалентного генератора тощо.
3) перейти вiд комплексних до миттєвих значень:
{ } { }
i (t ) = I m sin(ωt + ψ i ) = Im I me j (ωt +ψ i ) ; u (t ) = U m sin(ωt + ψ u ) = Im U me j (ωt +ψ u ) .
4) перевiрити розв’язок за допомогою векторної дiаграми або балансу
комплексних (∑ E I * = ∑ U I * ) ; активних (∑ EI cos ϕ = ∑ RI 2 ) та реактивних
(∑ EI sin ϕ = ∑ XI 2 ) потужностей.
Приклади розв’язання задач
2.1 До кола (рис.2.2, а) прикладено напругу u (t ) = 10sin106 t B . Знайти

струм, активну, реактивну та повну потужностi, якщо R = 1 кОм, С = 1 нФ.
i(t ) i (t )
R C R
а u (t ) б u (t ) L
Розв’язання. Комплексне дiюче значення вхiдної напруги становить

U = U m / 2 = 7,07 B. За законом Ома визначаємо комплексне дiюче значення
U U 7,07
струму I= = = = 5e jπ / 4 мА. Миттєве значення струму
Z R − j / ωC 1 − j
становитиме: i (t ) = 7,07 sin(10 6 t + π / 4) мА.
Визначення потужностей: активна P = UI cos(− π / 4) = 25 мВт; реактивна
Q = UI sin( −π / 4) = −0,025 ВАр; повна S = UI = 0,035 ВА.
31
2.2 До кола (рис.2.2, б) прикладено синусоїдну напругу
6
u (t ) = 141sin(10 t + π / 3) B. Знайти струм у колi, активну, реактивну та повну
потужностi, якщо R = 8 кОм, L = 6 мГн.
Розв’язання. Знайдемо комплексний опiр Z =R+ jω L= 8+ j 6 = 10e j 0,64 кОм.
За законом Ома обчислимо комплексну амплiтуду струму:
Um 141e jπ / 3
Im = = 3 j 0 , 64
= 14,1e j 0, 41 мА.
Z 10 ⋅10 e
Миттєве значення струму становитиме
{ }
i (t ) = Im I m e jωt = 14,1sin(10 6 t + 0,41) мА.
Визначення потужностей: P = UI cos ϕ = 100 ⋅ 10 ⋅ 10 −3 cos 0,64 = 0,8 Вт;
Q = UI sin ϕ = 0,6 ВАр; S = UI = 1 ВА.
2.3 Щоб визначити параметри котушки iндуктивностi (рис.2.3, а), прове-
дено вимiрювання прикладеної напруги та струму в двох режимах: а) f1 = 0;
U1 = 100 B; I1 = 1 A; б) f 2 = 500 Гц; U 2 = 100 B; I 2 = 0,5 A. Знайти параметри
котушки (R, L), а також показання амперметра при f 3 = 1000 Гц; U = 100 B.
R L I1 I2
R1
A C1
I R3 L2
U
C3
V R2
а б I3
Розв’язання. Оскiльки при f1 = 0 iндуктивнiсть еквiвалентна замиканню,

активний опiр котушки R = U1 / I1 = 100 Ом. На частотi f 2 повний опiр котушки
становитиме Z = Z = U 2 / I 2 = 200 Ом.
Знаючи модуль Z , знайдемо реактивний опiр та величину iндуктивностi:
cos ϕ = R / Z = 0,5; sin ϕ = 0,865; X L = Z sin ϕ = 173 Ом; L = X L / 2πf 2 = 55 мГн.
За законом Ома обчислимо комплексне дiюче значення струму на частотi
U 100
f3 : I = = = 0,277e − j1, 29 А. Отже амперметр покаже 0,277 А.
Z 100 + j 346
2.4 Опори кола (рис.2.3, б) дорiвнюють: Z 1 = 6 − j8 = кОм;
Z 2 = 20 + j8 = кОм; Z 3 = 10 − j8 = кОм. Струм у колi I 1 = 6 мА. Знайти струми
I 2 , I 3 та напругу U на затискачах кола.
Розв’язання. Струми I 2 , I 3 визначимо за формулою розкиду струмiв:
32
Z3 Z2
I 2 = I1 = 2,56e − j 0,68 мА; I 3 = I 1 = 4,31e j 0,38 мА.
Z2 + Z3 Z2 + Z3
Шукану напругу обчислимо за другим законом Кiрхгофа
U = I 1 Z 1 + I 2 Z 2 = 109e − j 0,63 B.
2.5 У нерозгалуженiй частинi кола (рис.2.4, а) миттєве значення струму
становить i1 (t ) = 12 2 sin ωt мА. Опори елементiв кола такi: ωL1 = 20 кОм;
R2 = 40 кОм; ωL2 = 60 кОм; 1 / ωC = 20 кОм. Знайти дiючi значення всiх
струмiв та прикладеної до кола напруги; записати їх миттєвi значення; побуду-
вати векторну дiаграму.
U1 I3
I1 L1
I3
R2
U1 C I2
U I2R2 I1
U2 U
L2
I2 U2
а jωL2I2 б
Розв’язання. Комплексне дiюче значення струму I1 становить:

I 1 = I m1 / 2 = 12 мА. За формулою розкиду струмiв
− j / ωC 20e − jπ / 2
I 2 = I1 = 12 = 4,24e − j 3π / 4 мА;
R2 + j (ωL2 − 1 / ωC ) 40 + j 40
R2 + jωL2 40 + j 60 0
I 3 = I1 = 12 = 15,3e j11,3 мА.
R2 + j (ωL2 − 1 / ωC ) 40 + j 40
За законом Ома знайдемо напруги на елементах: U 1=I 1 jω L1 =240e jπ / 2 B;
0
U 2 = I 2 R2 + I 2 jωL2 = 170e − j 3π / 4 + 255e − jπ / 4 = 60 − j 300 = 306e − j 79 B.
За другим законом Кiрхгофа визначимо вхiдну напругу:
U = U 1 + U 2 = j 240 + 60 − j 300 = 60 − j 60 = 85e − jπ / 4 B.
За значеннями модулiв та аргументiв комплексних значень струмiв та на-
пруг будуємо вектори на комплекснiй площинi (рис.2.4, б).
Миттєвi значення шуканих величин: i2(t )=4,24 2 sin(ωt −3π /4) мА;
i3 (t )=15,3 2 sin(ωt + 11,30 ) мА; u (t ) = 85 2 sin(ωt − π / 4) B.
2.6 У колi (рис.2.5, а) дiють два джерела синусоїдної ЕРС
e1 (t ) = E m1 sin(ωt + ψ e1 ) B; e2 (t ) = E m 2 sin(ωt + ψ e 2 ) B. Знайти струми у вiтках
I 1, I 2 , I 3 якщо Em1 = 10 2 B; Em 2 = 20 2 B; ω = 105 рад/с; ψ e1 = π / 3;
ψ e 2 = π / 6; R1 = R2 = 100 Ом; L1 = 1 мГн; L2 = 2 мГн; С 2 = C3 = 0,1 мкФ.
33
E1 1 E2 E1 E2
I′
R1 I2 C2
L3 m
I II Ux.x I Z3 II Z2
C3 U1
L1 n
R2
I1 I3 2
а б
Розв’язання. 1. Виберемо довiльно додатні напрями шуканих струмiв.
2. Подамо джерела e1 (t ), e2 (t ) , а також опори вiток кола в комплекснiй
формi: Z 1 = R1 + jωL1 = 100 + j100 Ом; Z 2 = R2 + 1 / jωC 2 = 100 − j100 Ом;
Z 3 = j (ωL3 − 1 / ωC3 ) = j100 Ом.
Для скорочення запису далi вживатимемо комплекснi дiючi значення
E 1 = E1e jψ e1 = 10e jπ / 3 B; E 2 = E 2 e jψ e 2 = 20e jπ / 6 B.
3. Розглянемо чотири варiанти розв’язання даної задачi:
1) складемо рiвняння за законами Кiрхгофа:
I 1 − I 2 − I 3 = 0; Z 1 I 1 + Z 3 I 3 = E1; Z 2 I 2 − Z 3 I 3 = E 2 .
Далi цю систему рівнянь розв’язують вiдносно струмiв I 1 , I 2 , I 3 одним з
вiдомих способiв, наприклад, методом пiдстановки;
2) вважаючи базисним вузол 2, за методом вузлових напруг складемо
єдине рiвняння відносно вузлової напруги U 1 : Y 11U 1 = ∑ I вз .
Суму вузлових струмiв отримаємо пiсля перетворення джерел ЕРС у дже-
рела струму: ∑ I вз = E 1 / Z 1 − E 2 / Z 2 ; Y 11 = 1 / Z 1 + 1 / Z 2 + 1 / Z 3 .
Тодi U 1 = ∑ I вз / Y 11 ; I 1 = (U 1 + E 1 ) / Z 1 ; I 2 = (U 1 + E 2 ) / Z 2 ; I 3 = U 1 / Z 3 ;
3) за методом еквiвалентного генератора знайдемо струм I 1 .
Вхiдний опiр пасивного двополюсника з боку точок m, n (рис.2.5, б):
Z вх = Z 2 Z 3 /( Z 2 + Z 3 ).
Записавши рiвняння за другим законом Кiрхгофа для першого контуру,
розрахуємо напругу холостого ходу і струм I 1 :
E2 U x.x
− U x.x − Z 3 I ′ = E 1 ; U x.x = − Z 3 I ′ − E 1 , I ′ = ; I1 = ;
Z2 + Z3 Z вх + Z 1
4) метод накладання розглянемо в числовому виглядi.
Знайдемо частковi струми при E 1 ≠ 0; E 2 = 0 :
Z2Z3
Z e1 = + Z 1 = 141e jπ / 4 + 100 + j100 = 200 + j 200 = 283e jπ / 4 Ом;
Z2 + Z3
I ′1 = E1 / Z e1 = 10e jπ / 3 / 283e jπ / 4 = 35,36e jπ /12 мА;
34
Z3 Z2
I ′ 2 = I ′1 = 35,36e j 7 π /12 мА; I ′3 = I ′1 = 50e − jπ / 6 мА.
Z2 + Z3 Z2 + Z3
Знайдемо частковi струми при E 1 = 0; E 2 ≠ 0 :
Z Z
Z e 2 = 1 3 + Z 2 = 20 + j 60 + 100 − j100 = 120 − j 40 = 126,5e − j 0,32 Ом;
Z1 + Z 3
I ′′2 = E 2 / Z e2 = 20e jπ / 6 /126,5e − j 0,32 = 158e j 0,846 мА;
Z3 Z1
I ′′1 = I ′′ 2 = 70,7e j1,31 мА; I ′′3 = I ′′ 2 = 100e jπ / 6 мА.
Z1 + Z 3 Z2 + Z3
Повнi струми обчислимо за теоремою накладання:
I 1 = I ′1 + I ′′1 = 34,15 + j 9,15 + 18,3 + j 68,3 = 52,35 + j 77,45 = 93,5e j 0,98 мА;
I 2 = I ′ 2 + I ′′ 2 = −9,15 + j 34,15 + 104,9 + j118,3 = 95,75 + j152,45 = 180e j1,01 мА;
I 3 = I ′3 − I ′′3 = 43,3 − j 25 − 86,6 − j 50 = −43,3 − j 75 = 86,6e − j 2 π / 3 мА.
4. Запишемо баланс комплексної потужностi
E 1 I 1* + E 2 I *2 = Z 1 I 12 + Z 2 I 22 + Z 3 I 32 , звiдки матимемо два рiвняння:
E 1 I 1 cos ϕ1 + E 2 I 2 cos ϕ 2 = R1 I12 + R2 I 22 ;
10 ⋅ 0,0935 cos(π / 3 − 0,98) + 20 ⋅ 0,18 cos(π / 6 − 1,01) = 100 ⋅ 0,0935 2 + 100 ⋅ 0,18 2 ;
4,11 Вт = 4,11 Вт;
E 1 I 1 sin ϕ1 + E 2 I 2 sin ϕ 2 = X 1 I12 + X 2 I 22 + X 3 I 32 ;
10 ⋅ 0,0935sin(π / 3 − 0,98) + 20 ⋅ 0,18sin(π / 6 − 1,01) =
= 100 ⋅ 0,09352 − 100 ⋅ 0,182 + 100 ⋅ 86,62 ; − 1,61 BAр = −1,61 BAр.
Задачи для самостiйного розв’язання
2.7 Визначити струми у колi (рис.2.6) з параметрами: U= 120 B ; R1= 30 кОм;

Х 2 = 40 кОм; Х 3= −25 кОм; R4 = 20 кОм; Х 4 = 10 кОм; R5=12 кОм; Х 5= −16 кОм.
Знайти повний опір та провiднiсть кола. Побудувати векторну дiаграму.
R1 2.8 Комплекснi опори кола
I1 (рис.2.7, а) дорiвнюють: Z 1= 5 − j 2 кОм ,
X2
Z 2 = 2 − j10 кОм , Z 3 = 2 кОм . Струми
I2 X3
зовнiшнiх вiток: I 1 = 40 мА ,
X
I3 4
R4 I I =46e− jπ / 6мА . Знайти струми в опорах.
2
2.9 Струм амперметра (рис.2.7, б)
I4 X5 R5 дорiвнює 0,2 мА. Знайти напругу U та
I5 зсув фаз мiж U та цим струмом, якщо
U R1=20 кОм; R2 =40 кОм; Х1= −100 кОм;
Рисунок 2.6 – До задачі 2.7 Х 2 =50 кОм; Х 3= 90 кОм; Х 4 = −65 кОм.
35
Iz1 A
Z1 X3
R1 R2
Iz2 Z2 Iz3 Z3
U
X1
X2
X4
I1 I2 I3
а б
2.10 Комплексне дiюче значення напруги на дiлянцi кола (рис.2.8, а)

U 1 = 24 В . Параметри кола: R1 = 30 Ом; R2 = 40 Ом; C1 = 5 мкФ; C 2 = 1 мкФ;
ω = 5 ⋅103 рад/с. Знайти напругу, яку прикладено до всього кола, записати її
миттєве значення. Побудувати векторну дiаграму.
R1 C1 A1
I
U1 R2 R C
U U2 V
C2 A2
а б
2.11 Прилади, якi увiмкнено до кола (рис.2.8, б), на частотi 50 кГц пока-
зують: U V = 150 В ; I A1 = 5 мА, I A2 = 3 мА. Розрахувати значення ємностi.
2.12 У колi (рис.2.9, а) дiє джерело синусоїдної напруги E m = 100 В ,
f = 50 Гц. Знайти комплекснi амплiтуди всiх струмiв, якщо R1 = R2 = 10 Ом;
C = 159 мкФ; L = 31,8 мГн.
Iдж1 Iдж2
I C I2 Y3
R1 R2
Em I1 Y1 Y2
L
а б
2.13 У колi (рис.2.9, б) дiють два джерела синусоїдного струму

I дж1 = 57,5 мА; I дж 2 = 2,5 мА. Методом вузлових напруг знайти напругу на
опорi Z 3 , якщо Z 1 = 80 − j 40 Ом; Z 2 = 47 + j11,7 Ом; Z 3 = 100 + j100 Ом.
36
2.14 Миттєвi значення струмiв джерел, якi дiють у колi (рис.2.10, а), ста-
новлять: i1 (t ) = 50 2 sin ωt мА; i2 (t ) = 20 2 sin ωt мА. Активнi опори кола до-
рiвнюють R1 = 10 кОм; R2 = 25 кОм; R3 = 20 кОм, реактивний опiр
Х С = −34 Ом. Знайти комплекснi значення струмiв у цих опорах.
Iдж1 C Iдж2 I E2
Z5
E1
Z1 Z3
R1 R3 R2
Z4 I2 Z2
а б
2.15 До кола (рис.2.10, б) увiмкнено джерела напруги e1 (t )=550 2 sin ωt B;

e2 (t ) = 220 2 sin(ωt + π / 6) B. Знайти струми, якi проходять через джерела, та
потужностi, якi вiддає кожне з джерел. (Скористатись МКС). Дано:
Z 1 = 10 + j10 кОм; Z 2 = 10 − j10 кОм; Z 3 = Z 4 = Z 5 = 10 кОм.
2.16 Знайти активний опiр Rк та iндуктивнiсть L котушки (рис.2.11, а),
якщо на частотi 500 Гц вольтметри показують: U = 149 В; U1 = 50 В;
U 2 = 121 В. Вважати, що R = 5 Ом, опiр вольтметра RV → ∞ .
2.17 У колi R, L (рис.2.11, б) вiдомо показання першого та другого вольт-
метрiв: U1 = 100 В; U 2 = 150 В. Визначити показання третього вольтметра та
iндуктивнiсть, якщо f = 50 Гц; R = 10 Ом.
2.18 При замкненому ключi зсув фаз мiж напругою та струмом у колi
(рис.2.12, а) був 450. Визначити зсув фаз при розiмкненому ключi, якщо частота
струму не змiнюється.
R R
V1 Rк V1
V2
V V2 V3 L
L
а б
2.19 Визначити показання вольтметра в схемi (рис.2.12, б) при

U = 100e jπ / 6 В; R1 = 50 Ом; R2 = 25 Ом; C = 127 мкФ; L = 159 мГн;
37
ω = 314 рад/с. Зобразити векторну дiаграму. Визначити показання вольтметра,
якщо елементи R1 та L помiняти мiсцями.
I I I2
R L C
U L U 1 V 2
R R1 R2
а б
2.20 У колi, що складається з двох послiдовно з’єднаних iндуктивних ко-

тушок (рис.2.13), напруга на входi u (t ) = 120 sin ωt B . Визначити миттєвi зна-
чення напруг u1 , u 2 на котушках i показання приладiв. Параметри котушок:
L1 = 4 мГн; R1 = 50 Ом; L2 = 20 мГн; R2 = 10 Ом, частота f = 400 Гц.
2.21 Для схеми (рис.2.14) задано параметри: L1 = 5 мГн; R1 = 150 Ом;
C1= 0,667 мкФ; L2= 10 мГн; R2 = 200 Ом; C2 = 1 мкФ, напруга на входi
u (t ) = 10 2 sin 10 4 t B . Знайти напругу uC 2 (t ) , побудувати векторну дiаграму.
R1 L1 R2 L2
i
A
u1 u2
V1 V2
2.22 В схемi (рис.2.15) вхiдна напруга u (t ) = 141sin ωt B . Визначити стру-

ми вiток. Зобразити векторну дiаграму. Параметри кола: X L1 = 40 Ом;
X C1 = −80 Ом; X C 2 = −20 Ом; R2 = 50 Ом; X L 2 = 60 Ом; X C 3 = −30 Ом.
L1 L2
R1 R2 C2 C1
u(t)
38
L1 C2 R2 L2
i(t)
C1 C3
u(t)
2.23 Паралельно з елементами кола X L = − X C = R = 40 Ом (рис.2.16)

увiмкнено iдеальне джерело синусоїдної ЕРС e(t ) = 10 2 cos ω1t B . Побудувати
векторну дiаграму струмiв для двох випадкiв: 1) ω = ω1 ; 2) ω = 2ω1.
I11 I9 I7 I5 I3 jXC
R jXL R jXL
E
jXC/2
I10 I8 I6 I4 I2 I1
2.24 Для схеми (рис.2.17) зобразити векторну дiаграму струмiв при

I = 1 A. Знайти комплексне значення ЕРС. Параметри кола:
R1 = X L = − X C1 = R3 = X L 4 = − X C 3 = R / 2 = 1 Ом.
I5 I3 I
R C3 R1
L4 L2 C1
E L
I4 R3 I2 I1
2.25 У колi дiє синусоїдна ЕРС e(t ) = 150 2 sin ωt B (рис.2.18, а). Значен-
ня опорiв елементiв надано в омах. Визначити миттєвi значення струмiв та на-
пруг u ab , u ac , u ad . Накреслити векторну дiаграму.
2.26 За допомогою перетворення "трикутника" опорiв до "зiрки" визначи-
ти струм I в схемi (рис.2.18, б), якщо X L = − X C = R = 100 Ом , E = 100 B.
39
I4 a I3 −j60
I L
30
d −j60 c R C
j10
R
j50 E j30
E
I2 C
b I1
a б
2.27 Визначити струм I в опорi Z мостової схеми (рис.2.19, а), якщо

X C = −10 кОм; X L =0,8 кОм; R1= 5 кОм; R2 = 1 кОм; R3= 320 Ом; Z = 192− j 41 Ом;
0
E = 290e − 21,8 B. Задачу розв’язати методом еквiвалентного генератора.
2.28 Коло (рис.2.19, б) має параметри: X C = −10 кОм; X L = 20 кОм;
R = 20 кОм; E = 10 B. Знайти струм I методом еквiвалентного генератора.
2.29 Визначити методом накладання струми у колi (рис.2.20, а). Парамет-
ри кола: E = 10 2 B; I дж = 1e jπ / 4 мА; 1 / ωC = 2 кОм; ωL = 1 кОм; R = 1 кОм.
2.30 Визначити струми у колі (рис.2.20, б) при e(t )= 220 2 sin(ωt+ π /4) B ,
R1= R2 = 10 Ом; X L = 200 Ом; X C1= −100 Ом.
C R2
Z E L R
L E
I R
R1 I
C R
a R3 б
C
L I3 R1 I1
R I2 E
R2 L
Iдж C E
I1 I3 I4 C1 I2
а б
40
3 КОМПЛЕКСНІ ПЕРЕДАТНІ ФУНКЦІЇ
ТА ЧАСТОТНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КІЛ
Для аналiзу частотних властивостей електричних кiл використовують

комплекснi передатнi функцiї. Комплексна передатна функцiя (КПФ) елек-
тричного кола H ( jω) – вiдношення вихiдної величини до вхiдної, виражене в
комплекснiй формi:
F mвих F вих
H ( jω) = = ,
F mвх F вх
де F mвих ( F вих ) – комплексна амплiтуда (дiючe значення) вихiдної вели-
чини (вiдгуку); F mвх ( F вх ) – комплексна амплiтуда (дiючe значення) вхiдної
величини (дії).
Якщо коло є чотириполюсником, КПФ залежно вiд типу вхiдної та ви-
хiдної величини можуть бути такими:
1. Якщо F вх = U вх ; F вих = U вих , то H ( jω) = KU ( jω) = U вих / U вх – ком-
плексний коефiцiєнт передачi за напругою.
2. Якщо F вх = I вх ; F вих = I вих , то H ( jω) = K i ( jω) = I вих / I вх – ком-
плексний коефiцiєнт передачi за струмом.
3. Якщо F вх = I вх ; F вих = U вих , то H ( jω) = Z пер ( jω) = U вих / I вх –
комплексний передатний опiр.
4. Якщо F вх = U вх ; F вих = I вих , то H ( jω) = Yпер ( jω) = I вих / U вх –
комплексна передатна провiднiсть.
Якщо коло є двополюсником, комплексна передатна функцiя набуває
сенсу комплексної вхiдної функцiї. Вхiдна функцiя – опiр або провiднiсть кола з
боку входу, вираженi в комплекснiй формi.
Якщо F вх = U вх ; F вих = I вх , то H ( jω) = Yвх ( jω) = I вх / U вх – комплексна
вхiдна провiднiсть.
Якщо F вх = I вх ; F вих = U вх , то H ( jω) = Z вх ( jω) = U вх / I вх – комплекс-
ний вхiдний опiр.
КПФ можна подати в показниковiй формi:
H ( jω) = H ( jω) e jϕ( ω) ,
де H ( jω) = H (ω) – модуль КПФ; ϕ(ω) – аргумент КПФ.
41
Амплiтудно-частотна характеристика (АЧХ) – залежнiсть вiд частоти
модуля вхiдної чи передатної функцiї кола, виражених у комплекснiй формi.
Фазочастотна характеристика (ФЧХ) – залежнiсть вiд частоти аргу-
мента вхiдної чи передатної функцiї кола, виражених у комплекснiй формi.
Визначення КПФ простого електричного кола, яке складається з малої
кiлькостi елементiв, здiйснюється за допомогою законiв Ома та Кiрхгофа в
комплекснiй формi.
Для складніших кiл доцiльно вживати МКС, МВН тощо. Наприклад, за
методом контурних струмiв комплексний вхiдний опiр
Z вх ( jω) = ∆ Z / ∆11 ,
де ∆ Z ; ∆11 – визначник та алгебраїчне доповнення матрицi опорiв.
При цьому контури обираються так, щоб вхiднi затискачi належали
тiльки першому контуру.
МКС є зручним також для обчислення комплексної передатної про-
вiдностi та коефiцiєнта передачi за струмом. МВН доцiльно використовувати
для розрахунку передатного опору та коефiцiєнта передачi за напругою.
Одним з критерiїв перевiрки виразiв для вхiдних та передатних функцiй є
розмiрнiсть. Крiм того, цi вирази мають залежати лише вiд частоти та
параметрiв схеми i не залежати вiд струмiв та напруг у колi.
Якщо КПФ має вигляд дробу
A(ω) + jB (ω)
H ( jω) = ,
C (ω) + jD(ω)
для визначення її модуля (АЧХ) слiд скористатися спiввiдношенням:
A 2 (ω) + B 2 (ω)
H (ω) = .
C 2 (ω) + D 2 (ω)
Аргумент функцiї H ( jω) (ФЧХ) може бути знайдений у такому виглядi:
ϕ(ω) = ϕ1 (ω) − ϕ 2 (ω),
де ϕ1 (ω), ϕ 2 (ω) – аргументи чисельника та знаменника H ( jω) .
Обчислюючи аргументи ϕ1 (ω), ϕ 2 (ω) , слiд враховувати знаки дiйсних
A(ω ), C (ω ) та уявних B(ω ), D(ω ) частин чисельника та знаменника, тобто
B (ω) D(ω)
ϕ1 (ω) = arctg + (0 або π); ϕ 2 (ω) = arctg + (0 або π).
A(ω) C (ω)
Визначаючи АЧХ, модулi коефiцiєнтiв передачi за струмом та напругою
розраховують як у разах, так i з допомогою логарифмiчних одиниць:
KU (ω ) дБ = 20lg(U вих / U вх ); KU (ω ) Нп = 20ln(U вих / U вх );
42
Ki (ω ) дБ = 20lg( I вих / I вх ); Ki (ω ) Нп = 20ln( I вих / I вх ).
Якщо граничнi значення дiапазону змiнювання частоти вiдрiзняються
один вiд одного на декiлька порядкiв, пiд час побудови графiкiв АЧХ та ФЧХ
можна використовувати логарифмiчний масштаб по осi частот.
Смуга пропускання електричного кола – смуга частот, у межах якої мо-
дуль передатної функцiї H ( jω) залишається меншим за певне значення:
H (ω) ≤ nH max ,
де H max – максимальне значення АЧХ, n – рiвень вiдлiку смуги пропус-
кання. Якщо рiвень вiдлiку смуги пропускання попередньо не визначено, вва-
жається, що вiн дорiвнює 1 / 2 = 0,707 .
3.1 Визначити комплексний коефiцiєнт передачи за напругою KU ( jω) ,

АЧХ i ФЧХ для схеми (рис.3.1, а). Параметри кола R = 100 Ом, C = 10 нФ. По-
будувати графiки АЧХ та ФЧХ, обчислити смугу пропускання.
С KU (ω) ϕ(ω)
1 π
I
Uвх Uвих 2
R
0 ωгр ω 0 в
ω
а б
Розв'язання.: 1) задамося U вх ; 2) визначимо комплексну вихiдну напругу

U вх R U jωCR
за законом Ома: U вих = I R = = вх ;
R + 1 / jωC 1 + jωCR
U вих U вх jωCR jωCR jω10−6
3) знайдемо KU ( jω ) = = = = ;
U вх (1 + jωCR)U вх 1 + jωCR 1 + jω10−6
4) подамо KU ( jω) у показниковiй формi, знайдемо АЧХ i ФЧХ:
ωCR
KU ( jω ) = e j (π / 2 − arctgωCR ) ,
1 + (ωCR ) 2
ωCR 10 −6⋅ ω
де KU (ω) = = − АЧХ ;
2 −12 2
1 + (ωCR ) 1 + 10 ⋅ω
43
ϕ (ω ) = π / 2 − arctgωCR = π / 2 − arctg(10−6ω ) − ФЧХ (рис.3.1, б, в).
Вираз для АЧХ є безрозмiрним i залежить тiльки вiд частоти ω та пара-
метрiв R, C. Смугу пропускання (ωгр ...∞) знайдемо з рiвняння
10 −6⋅ ωгр 1
= ; 1 + 10 −12⋅ ωгр
2
= 2 ⋅10 −12⋅ ωгр
2
; ωгр = 10 6 рад/с.
1 + 10 −12⋅ ωгр
2 2
3.2 Визначити комплексну передатну провiднiсть, АЧХ та ФЧХ кола
(рис.3.2), якщо R = L / C , вхiдна дiя − напруга U 1 , вiдгук − струм I 2 .
Розв'язання. Скористуємось МКС. Виберемо контури так, щоб струм I 2
збiгався з одним з контурних струмiв, наприклад I 2 = I II .
II
Z1 Z2
R
U1 I III
I2
Z2 Z1
Оскiльки матриця контурних ЕРС має тiльки один елемент U 1 , то форму-

ла для розрахунку другого контурного струму буде такою: I II = ∆12U 1 / ∆ Z .
Запишемо елементи матрицi опорiв даної схеми:
Z 11 = Z 1 + Z 2 ; Z 12 = Z 21 = − Z 1 ; Z 22 = Z 1 + Z 2 + R;
Z 13 = Z 31 = −( Z 1 + Z 2 ); Z 33 = 2Z 1 + 2Z 2 ; Z 32 = Z 23 = Z 1 + Z 2 .
Розрахувавши алгебраїчнi доповнення та визначник матрицi опорiв, от-
римаємо вираз для I II :
U ( Z + Z 2 )( Z 1 − Z 2 )
I II = 1 1 .
R( Z 1 + Z 2 + 2Z 1 Z 2 / R)
U (R − Z 2 )
Враховуючи, що R = Z 1 Z 2 , маємо I II = 1 .
R( R + Z 2 )
Отже, комплексна передатна провiднiсть становитиме:
I R−Z2 R + j / ωC
Y21 ( jω) = 2 = = .
U 1 R ( R + Z 2 ) R ( R − j / ωC )
Записуючи модуль та аргумент Y21 ( jω), знаходимо вирази АЧХ та ФЧХ:
I2 R 2 + (1 / ωC ) 2 1 1
Y21 ( jω) = = = ; ϕ(ω) = 2arctg .
U 1 R R 2 + (1 / ωC ) 2 R ωCR
44
З цих виразiв випливає, що АЧХ має розмiрнiсть провiдностi, i є
незмiнною для всiх частот вiд 0 до ∞. При цьому ФЧХ залежить вiд частоти,
тому розглянуте коло можна використовувати як фазообертач.
3.3 Знайти КПФ кола (рис.3.3, а), вважаючи вхiдною дiєю напругу U 1 , a
вiдгуком − напругу U 2 . Визначити АЧХ та побудувати її графiк.
KU (ω)
I1 R1 I3 0,5
R2
U1 R3 U2 0,33
С
0 ω
а б
Розв'язання. Згiдно з визначенням H ( jω) = KU ( jω) = U 2 / U 1 .

За законом Ома U 2 = I 3 R3 ; U 1 = I 1 Z вх . Струм I 3 знайдемо за формулою
розкиду струмiв: I 3 = I 1 ( R2 + Z C ) /( R2 + R3 + Z C ).
( R + Z C ) R3
Враховуючи, що вхiдний опiр схеми Z вх = R1 + 2 ,
R2 + R3 + Z C
запишемо вираз для KU ( jω) :
( R + Z C ) R3
I1 2
R2 + R3 + Z C R3 + jωCR2 R3
K U ( jω ) = = .
 ( R2 + Z C ) R3  R1 + R3 + jωC ( R1R2 + R1R3 + R2 R3 )
I 1  R1 + 
 R2 + R3 + Z C 
З виразу для KU ( jω) знаходимо АЧХ:
R32 + (ωCR2 R3 ) 2
KU (ω) = .
( R1 + R3 ) 2 + [ωC ( R1 R2 + R1 R3 + R2 R3 )]2
Графiк АЧХ за умови рiвностi всiх опорiв наведено на рис.3.3, б.
3.4 Знайти частоту f1 , за якої амплiтуда напруги на виходi кола дорівнює

0,8 амплiтуди напруги на входi. Схему та параметри кола наведено у задачi 3.1.
Визначити зсув за фазою мiж вхiдною та вихiдною напругами на цiй частотi.
3.5 Визначити комплексний коефiцiєнт передачi за напругою для кола
(рис.3.4, а). Знайти АЧХ, ФЧХ, побудувати їхні графiки. Визначити граничну
частоту смуги пропускання. Параметри кола R = 10 кОм; C = 500 пФ.
45
3.6 Визначити комплексний коефiцiєнт передачi за струмом для кола
(рис.3.4, б). Знайти АЧХ, ФЧХ, побудувати графiки, якщо R1 = R2 = 20 кОм.
C = 1 нФ. Знайти частоту, за якої I вих / I вх = 0,5.
I R Iвх R1 I R
С
Uвх С Uвих Uвх UR L UL
R2
Iвих
а б в
Рисунок 3.4 – Схеми кіл у задачах 3.5–3.7
3.7 Для кола (рис.3.4, в) знайти вирази для АЧХ та ФЧХ, вважаючи
вхiдною та вихiдною дiями напруги. Розглянути два випадки: а) U вих = U L ; б)
U вих = U R . Побудувати графiки. Параметри кола R = 100 Ом, L = 0,1 мГн.
3.8* Знайти вираз для комплексного вхiдного опору кола (рис.3.2).
3.9 Обчислити вирази для комплексного коефiцiєнта передачi за напру-
гою, АЧХ та ФЧХ для кола (рис.3.5, а).
I1 I1
R R С R1 С
Uвх R Uвих Uвх R2 Uвих
а б
3.10 Визначити комплексний коефiцiєнт передачi кола (рис.3.5, б) за на-

пругою, побудувати графiки частотних характеристик.
3.11 Визначити комплексну передатну провiднiсть кола (рис.3.6, а). По-
будувати графiки АЧХ та ФЧХ. Параметри кола R = 1 кОм, L = 50 мГн.
R
R R С
Uвх R Е3
L Е1 Uвих
Iвих Е2
а б
3.12 До вхiдних затискачiв кола (рис.3.6, б) увiмкнено послiдовно три

джерела синусоїдної ЕРС. Знайти миттєвi значення складових напруги на ви-
46
ходi кола, якщо амплiтуди всiх джерел дорiвнюють 2 В, частоти становлять
f1 = 5 кГц; f 2 = 15 кГц; f 3 = 25 кГц, а початковi фази однаковi. Параметри
кола R = 10 кОм; C = 500 пФ.
3.13 Знайти комплексний
коефiцiєнт передачi за напругою кола
L С L С (рис.3.7).
Uвх R Uвих 3.14 Для кола (рис.3.8, а) знайти
комплексний коефiцiєнт передачi за на-
пругою. Параметри кола R1 = 1 кОм;
Рисунок 3.7 – До задачі 3.13 R2 = R3 = 2 кОм; C = 0,3 мкФ. Побуду-
вати графiки АЧХ, ФЧХ.
3.15 Розрахувати, якому рiвню у децибелах, неперах вiдповiдає рiвень
0,707, який застосовують для визначення смуги пропускання.
3.16 За якої частоти f 0 зсув за фазою мiж напругами на входi та виходi
схеми (рис.3.8, б) дорiвнює нулю? Знайти вiдношення амплiтуд вихiдної та
вхiдної напруги на частотi f 0 .
R1 С1 R1
Uвх С R2 R3 Uвих Uвх R2 С2 Uвих
а б
3.17* Визначити комплексний коефiцiєнт передачi за напругою, АЧХ і

ФЧХ кіл (рис.3.9, а, б). Побудувати приблизнi графiки. Для графіку ФЧХ розг-
лянути два випадки: X L > X C ; X L < X C (скористатись векторною дiаграмою).
3.18 Визначити комплексний коефiцiєнт передачi за напругою кола
(рис.3.9, в). Побудувати графiки АЧХ та ФЧХ, якщо R1=R2= 100 Ом,
L=100 мкГн; U вих = U L .
R С R1
L L
Uвх Uвих Uвх R Uвих Uвх R2 L
С
а б в
47
4 ОДИНОЧНІ РЕЗОНАНСНІ КОНТУРИ
4.1 Послідовний резонансний контур [1, с.274-303].
Обчислюючи параметри послiдовного резонансного контуру (рис.4.1),

доцiльно використовувати такi розрахунковi спiввiдношення.
Вхiдний опiр послiдовного контуру

I L Z = R + j (ω L − 1/ ωC ) =
R
E C = R + jX = R (1 + jξ ) = Ze jϕ ,
де R, L, C − первиннi параметри кон-
Рисунок 4.1 − Схема послідовного туру; Z = R 2 + X 2 = R 1 + ξ 2 − мо-
резонансного контуру дуль Z;
ω L − 1/ ωC X
ϕ = arctg = arctg = arctgξ − аргумент Z;
R R
X 2∆ω
ξ= ≈Q − узагальнена розстройка;
R ωрез
∆ω / ωрез (∆f / f рез ) − вiдносна розстройка.
Приблизним співвідношенням для визначення ξ можна користуватися
лише при малих розстройках.
Струм та напруги на реактивних елементах становлять:
E E E E
I= = ; UR = R= ;
R + jX R (1 + jξ) R (1 + jξ) 1 + jξ
E ωрез QE ωрез QE − j (π / 2 + arctgξ )
UC = =−j = e ;
R(1 + jξ ) jωC ω 1 + jξ ω 1+ ξ 2
E jω L ω QE ω QE
UL = = j = e j (π / 2 − arctgξ ) .
R (1 + jξ ) ωрез 1 + jξ ωрез 1 + ξ 2
Вториннi параметри контуру:
1 1
ωрез = ; f рез = − резонансна частота;
LC 2π LC
1 L
ρ= = ωрез L = − характеристичний опiр;
ωрез C C
Q = ρ / R = 1 / d − добротнiсть; d − загасання;
Π ω = 2∆ωп = ωрез / Q − смуга пропускання.
При X = X L − X C = ωрез L − 1 / ωрез C = 0 у контурі спостерігається резо-
нанс напруг; струм та напруги при резонансi визначають за формулами:
I рез = E / R; U Lрез = U Cрез = QE.
48
4.1 Розрахувати первиннi параметри послiдовного резонансного контуру

L, R за наданими значеннями граничних частот смуги пропускання
f1 = 1990 кГц , f 2 = 2010 кГц та ємностi конденсатора С = 330 пФ.
Розв’язання. Смуга пропускання контуру 2∆f п = f 2 − f1 = 20 кГц . Резо-
нансна крива за умови Q >> 1 є симетричною, тодi
f рез = f1+ ∆fп = f 2− ∆f п = 2000 кГц. З формули для резонансної частоти знайдемо:
1 1
L= = 2 = 19,19 мкГн.
4π f рез С 4π ⋅ 4 ⋅10 ⋅ 3,3 ⋅10 −10
2 2 12
За формулою для смуги пропускання обчислимо:

f рез f рез 2∆f п 2 ⋅10 4
2∆f п = = ; R= = = 2,41 Ом.
Q 1/ωрез CR 2
2πf рез С 2π ⋅ 4 ⋅1012 ⋅ 3,3 ⋅10 −10
4.2 Послiдовний контур складено з конденсатора ємнiстю С = 1 пФ та ко-
тушки iндуктивностi, яка має iндуктивнiсть L = 1 мкГн. Знайти реактивний опiр
цього контуру за точною та приблизною формулами, якщо вiдносна розстройка
становить ∆f1 / f рез = 1%; ∆f 2 / f рез = 25%. Результати порiвняти.
Розв’язання. Загальна (точна) формула для визначення реактивного опору
X = ωL − 1 / ωC ; при малих розстройках можна вживати приблизну формулу
∆ω ∆ω
X ≅ 2Q R = 2ρ . Спочатку визначимо резонансну частоту
ωрез ωрез
1 1
ωрез = = = 10 9 рад/с.
LC − 6 −12
10 ⋅10
За умови малої розстройки ∆f1 / f рез = 1%, матимемо
1 1
X 1 = (ωрез + ∆ω1 ) L − = (10 9 + 10 7 ) ⋅10 − 6 − =
(ωрез + ∆ω1 )C (10 9 + 10 7 ) ⋅10 −12
= 1010 − 990,1 = 19,9 Ом;
∆f1 L ∆f1 10 −6
X 1 ≅ 2ρ =2 =2 −12
⋅ 0,01 = 20 Ом.
f рез C f рез 10
Якщо розстройка досить велика: ∆f 2 / f рез = 25%, то
1 1
X 2 = (ωрез + ∆ω 2 ) L − = (10 9 + 25 ⋅10 7 ) ⋅10 −6 − =
(ω рез + ∆ω2 )C (10 + 25 ⋅10 7 ) ⋅10 −12
9
= 1250 − 800 = 450 Ом;

∆f 2 L ∆f 2 10 −6
X 2 ≅ 2ρ =2 =2 ⋅ 0,25 = 500 Ом.
f рез C f рез 10 −12
49
Із порiвняння результатів, одержаних за точною та приблизною формула-
ми, виходить, що при малих розстройках приблизна формула дає похибку 0,5%,
а при великих розстройках – 10%. Отже, приблизну формулу слiд використову-
вати тiльки за умови малої розстройки.
4.3 Коло складається з iндуктивної котушки R, L, яка послiдовно з’єднана
з конденсатором без втрат. Напруга, що прикладена до всього кола, E = 35 В.
Визначити напругу на дiлянцi RL при резонансi, якщо при цьому напруга на
конденсаторi дорiвнює 120 В. Знайти добротнiсть контуру.
Розв’язання. При резонансi U C рез = U L рез ; U R рез = E.
Побудуємо векторну дiаграму (рис.4.2, а), з якої знайдемо:
U RL = U R2 + U C2 = 35 2 + 120 2 = 125 B; Q = U C /E = 3,43.
Im U L рез
U RL рез
L
E C V
U C рез
E = U R рез I рез
А
0 а Re б
4.4 Знайти величину абсолютної розстройки, за якої струм у контурi

зменшується до 0,5 від резонансного значення. Добротнiсть Q = 125, резонанс-
на частота f рез = 1 МГц . Знайти зсув фаз мiж вхiдною напругою та струмом.
Розв’язання. Згiдно з умовою задачi
І 1 1
= 0,5 = = , звiдки
І рез 1+ ξ 2
1 + (2Q∆f / f рез ) 2
∆f 2 f рез 10 6
1 + (2Q ) = 4; ∆f = ± 3 = ± 3⋅ = ±6,94 кГц.
f рез 2Q 2 ⋅125
Шуканий зсув фаз становитиме:
X ∆f  ± 6,94 ⋅10 3 
ϕ = arctg = arctg 2Q 
= arctg 2 ⋅125 = ±60 0.
R f рез 10 6 
 
4.5 Послiдовний резонансний контур настроєно в резонанс на частоту
сигналу радiостанцiї, яка працює на хвилi λ = 857 м та наводить у контурi ЕРС
Ес = 0,5 мВ. Добротнiсть контуру Q = 50, R = 16 Ом.
50
Чому дорiвнює струм, який наводиться у контурi вiд iншої радiостанцiї,
що працює на хвилi λ = 800 м та викликає ЕРС завади Ез = 1 мВ ? Обчислити
вiдношення напруги сигналу до напруги завади на конденсаторi. Як змiниться
це вiдношення, якщо конденсатор зашунтувати опором Rш = 100 кОм?
Розв’язання. Визначимо частоти сигналу та завади за формулою f = c / λ :
f рез = f с = 3 ⋅108 / 875 = 350 кГц; f з = 3 ⋅108 / 800 = 375 кГц.
Знайдемо значення узагальненої розстройки, характеристичний опiр та
2∆f п 2 ⋅ (375 − 350)
ємнiсть конденсатора: ξ = Q = 50 = 7,14;
f рез 350
ρ = QR = 50 ⋅16 = 800 Ом; С = 1 / 2πf рез ρ = 1 /( 2π ⋅ 350 ⋅10 3 ⋅ 800) = 568,4 пФ.
Розрахуємо струм завади:
Ез 10 −3
Із = = = 8,6 мкА.
R 1 + ξ 2 16 1 + 7,14 2
Знайдемо значення напруги на конденсаторi при резонансi та на частотi
завади: U с = QEc = 50 ⋅ 0,5 = 25 мВ ;
U з = І з Z C = І з / ωз C = 8,6 ⋅10 −6 / 2π ⋅ 375 ⋅103 ⋅ 568,4 ⋅10 −12 = 6,42 мВ.
Обчислимо вiдношення цих напруг: U c / U з = 3,89.
Перерахуємо паралельний опiр Rш у послiдовний Rш ′ = ρ 2 / Rш = 6,4 Ом,
знайдемо еквiвалентну добротнiсть Qe = ρ /( Rш ′ + R ) = 800 /(6,4 + 16) = 35,7.
Тоді U с = Qe Ec = 35,7 ⋅ 0,5 = 17,85 мВ; U c / U з = 17,85 / 6,42 = 2,78.
Задачі для самостiйного розв’язання
4.6 Реактивнi опори iдеального послiдовного контуру (R = 0) при частотi

генератора f дорівнюють: X L = 500 Ом; X C = 300 Ом. Як слід змiнити частоту f,
щоб отримати резонанс у контурi?
4.7 Настроювання контуру на рiзнi частоти здiйснюється змiнюванням
ємностi контуру. Максимуму С max = 625 пФ вiдповiдає резонансна частота
f рез = 800 кГц . Яка резонансна частота вiдповiдає ємностi С min = 100 пФ ?
4.8 Змiна резонансної частоти контуру здiйснюється змiною iндуктивностi
котушок. Знайти iндуктивностi котушок, якi забезпечують настройку на дов-
жину хвилi 200, 400, 600, 800 м, якщо ємнiсть конденсатора дорiвнює 113 пФ.
4.9 Iндуктивнiсть контуру становить 316 мкГн, а ємнiсть – 316 пФ. Якi
частоти вiдповiдають вiдносним розстройкам +10% та –20%? Визначити реак-
тивнi опори на цих частотах за точною i приблизною формулами.
4.10 Знайти параметри послiдовного контуру L, R, Q, межi смуги пропус-
кання контуру, амплiтуду струму при резонансi, якщо C=500 пФ,
f рез = 300 кГц , напруга на ємностi при резонансi U Cрез = 160 B; E = 1,6 B .
51
4.11 За деякої частоти у послiдовному контурi R = 4 Ом; X L = 178 Ом;
X C = 220 Ом. Обчислити добротнiсть контуру.
4.12 Розрахувати первиннi параметри послiдовного контуру C, R, якщо
вiдомо межi смуги пропускання f1 = 2990 кГц , f 2 = 3010 кГц та iндуктивнiсть
котушки L = 14,1 мкГн.
4.13 Послiдовний контур настроєно в резонанс (рис.4.2, б). ЕРС генерато-
ра, який увiмкнено до кола, e(t ) = 14,1 cos(2π ⋅10 6 t ) B. Розрахувати значення
ємностi контуру при резонансi, показання приладiв, а також потужнiсть генера-
тора, якщо L = 370 мкГн, Q = 80.
4.14 У послiдовному контурi ЕРС генератора e(t ) = 50 2 sin ωt мB;
R = 10 Ом; L = 100 мкГн; C = 100 пФ. Знайти резонансну частоту, резонансний
струм та напруги на елементах контуру, характеристичний опiр, добротнiсть,
загасання, енергiї магнiтного та електричного полiв.
4.15 За деякої частоти струм у контурi збiгається за фазою з прикладеною
напругою. Яким буде зсув фаз мiж напругою та струмом, якщо частоту генера-
тора збiльшити на 10%? Загасання контуру d = 0,02.
4.16 За частоти 408 кГц струм послiдовного контуру вiдстає за фазою вiд
прикладеної напруги на кут 450. Визначити резонансну частоту, якщо Q = 25.
4.17 Струм послiдовного контуру вiдстає за фазою вiд напруги на кут 300.
Знайти амплiтуду струму, якщо при резонансi вона дорiвнювала 50 мА.
4.18 У контурi L=0,1 мГн; 2∆fп = 10 кГц. Знайти опiр втрат R.
4.19 Активний опiр контуру збiльшено з R1 = 4 Ом до R2 = 8 Ом. Як слiд
змiнити iндуктивнiсть та ємнiсть, щоб резонансна частота та добротнiсть кон-
туру залишились без змiн? Вихiднi значення: L1 = 1,5 мкГн; C1 = 150 пФ.
4.20 За деякої частоти модулi реактивних опорiв конденсатора i котушки
однаковi: X C =X L = 150 Ом, опiр контуру R = 2 Ом. Знайти загасання контуру.
4.21 У послiдовному контурi f рез = 560 кГц , ρ = 70 Ом; R = 1 Ом. Для
яких частот контур матиме повний опiр Z = 1,414 Ом ?
4.22 Розрахувати параметри контуру L, R, C так, щоб для резонансної час-
тоти 200 кГц контур мав опiр Z рез = 8 Ом , а для частоти 206320 Гц – Z= 24 Ом .
4.23 У послiдовному контурi E = 2 В; f рез = 800 кГц ; U Cрез = 300 B;
І рез = 300 мА. Як змiниться сила струму, якщо, не змiнюючи напругу генерато-
ра, збiльшити його частоту до 812 кГц?
4.24 До послiдовного контуру з добротнiстю Q = 20 та характеристичним
опором ρ = 100 Ом прикладено напругу u (t ) = 100 cos(2π ⋅10 6 t ) мB. Записати
миттєве значення струму в контурi за умови, що резонансна частота становить:
а) ωрез = 2 ⋅10 6 рад/с ; б) ωрез = 1,9 ⋅10 6 рад/с .
4.25 У скiльки разiв смуга пропускання контуру на рiвнi 20% бiльша, нiж
на рiвнi 70,7%?
52
4.26 Характеристичний опiр контуру дорiвнює 160 Ом. Що сильнiше
впливатиме на ширину смуги пропускання контуру – увiмкнення до кола ам-
перметра з власним опором RА = 1 Ом чи увiмкнення до котушки вольтметра з
опором RV = 16 кОм ?
4.27 Через послiдовний контур (C = 1000пФ, R = 8 Ом), який настроєно в
резонанс на частотi f рез = 400 кГц , треба пропустити коливання у смузі частот
2∆f п = 10 кГц так, щоб вiдношення струму на частотi f рез + 2∆f п / 2 до резо-
нансного струму дорiвнювало 0,8. Визначити добротнiсть та значення додатко-
вого опору, який треба увiмкнути до контуру для виконання наведених вимог.
4.28 До послiдовного контуру з параметрами L = 2,26 мГн, R = 10,6 Ом
прикладено напругу U =50 мкВ з частотою, яка вiдповiдає довжинi хвилi ра-
дiостанцiї λ = 2000 м. Знайти резонансне значення ємностi, добротнiсть контуру
та напругу на котушцi iндуктивностi.
4.29 Визначити ємнiсть C, щоб у послiдовному контурi з параметрами
R = 16 Ом, L = 158 мкГн був резонанс з частотою f рез = 1 МГц . Розрахувати
струм, потужнiсть, яка витрачається у колi, напругу на конденсаторi та
котушцi, якщо до контуру прикладено напругу U = 0,8 В.
4.30 Послiдовний контур у резонансi при кутовiй частотi 5000 рад/с спо-
живає потужнiсть 0,1 Вт. Струм у колi дорiвнює 0,1 А, напруга на конденсаторi
200 В. Знайти параметри кола R, L, C та прикладену до нього напругу.
4.31 У послiдовному контурi при резонансi вiдношення напруги на
ємностi до вхiдної напруги дорiвнює 50. Ємнiсть контуру 0,5 мкФ, резонансна
частота f рез = 1 МГц . Розрахувати значення R та L.
4.32 Знайти параметри котушки R, L, ємнiсть конденсатора та опiр рези-
стора R у колi (рис.4.3,а), якщо при резонансi прилади показували U рез = 200 B;
U1рез = 204 B; U 2рез = 180 B; I рез = 4 A. Частота струму f = 50 Гц .
A
R1 R L
V R C
V1
Rш
V2
L
C
а б
4.33 У послiдовному контурi при резонансi вiдношення напруги на

ємностi до вхiдної напруги дорiвнює 50. Ємнiсть контуру 0,5 мкФ, резонансна
частота f рез = 1 кГц . Розрахувати значення R та L.
53
4.34 У контурi (Q=150; f рез = 2 МГц ) при напрузi U струм дорiвнює 60мА.
Знайти струм, зсув фаз мiж напругою та струмом, коефiцiєнт передачi U C / U
при його увiмкненнi до генератора з напругою U і частотою f =2,02 МГц ?
4.35 Контур настроєно на частоту f рез = 1 МГц . Знайти добротнiсть, щоб
контур пропустив коливання у смузі частот: 1) 2∆f п = 2,5 кГц; 2) 2∆f п = 10 кГц ?
4.36 У послiдовному контурi конденсатор C шунтується опором
Rш >> 1 / ωрез С (рис.4.3, б). Як при цьому змiниться добротнiсть? Вихiднi данi:
R = 20 Ом, L = 400 мкГн, C = 625 пФ, Rш = 80 кОм. Розрахувати: 1) добротності
Q, Qe ; 2) струм i напругу на конденсаторi до i пiсля його шунтування, якщо
генератор розстроєно на 0,5% i напруга на входi контуру становить U = 1 B.
4.37* Двополюсник (рис.4.4)
V6 настроєно в резонанс, причому
V4 I1 = I 2 . Показання вольтметрiв
C U 1 = 100 B; U 2 = 40 B. Визначити
а V2 V3 показання вольтметрiв
І2 U3, U 4 , U5, U6.
R L
в Примiтка. Рекомендується по-
R б
І г будувати векторну дiаграму струмiв
V5 та напруг, починаючи з вектора U 4 ,
І1 прийнявши, що його фаза дорiвнює
V1
нулю.
4.2 Паралельний резонансний контур [1, с.304-326]
Резонанс у паралельному контурi (рис.4.5, а) виникає за умови X = 0. Ре-

зонансна частота становить:
1 ρ 2 − R12
ω рез = .
LC ρ 2 − R 22
Для контуру з високою добротнiстю (Q >> 1) слiд користуватися при-
близною формулою: ωрез = 1/ LC .
Еквiвалентний резонансний опiр простого паралельного контуру
(рис.4.5, а) обчислюють за формулами:
Z е рез = ρ 2 / R ; Z е рез = (ρ / R)ρ = Qρ ; Z ерез = ρ 2 R / RR = Q 2 R .
де R = R1 + R2 − активний опiр контуру при послiдовному обходi;
1 L
ρ = ωрез L= = − характеристичний опiр; Q = ρ / R − добротнiсть.
ωрезC C
54
I
IL IC
R1 L2
R1 L
R2 R1
Uк C
Iк C2
L1 С1
L C R2 R2
а б в
Рисунок 4.5 – Схеми паралельних резонансних контурів
Еквiвалентний опiр простого паралельного контуру при малих розстрой-

ках становить:
Z e рез Z e рез − jarctgξ Z e рез Z e рез ξ
Ze = = e = Z e e jϕ = − j = Re + jX e ,
1 + jξ 1 + ξ2 1 + ξ2 1 + ξ2
де Z e − модуль Z e , або повний опiр контуру; ϕ − аргумент Z e ;
ξ = X / R − узагальнена розстройка; X = ωL − 1 / ωC − реактивний опiр.
При резонансi виконуються такi спiввiдношення для струмiв i напруг па-
ралельного контуру:
I Lрез = I Cрез = I к = QI рез = U к рез / ρ.
де I Lрез ; I Cрез − струми паралельних вiток; I рез − струм загальної вiтки;
I к − струм контуру; U к рез − напруга на контурi.
Вплив опорів генератора Ri та навантаження Rн на резонанснi
властивостi контуру враховують за допомогою еквiвалентної добротностi:
Q Q
Qe = ; Qe = .
1 + Z e рез / Ri 1 + Z e рез / Rн
Резонансне значення опору складних контурiв (рис.4.5,б,в)
Z е* рез = p 2 Z е рез ,
де p = X 10 / ρ − коефiцiєнт увiмкнення; X 10 − реактивний опiр вiтки, яка
мiстить реактивнiсть одного характеру.
Резонансну частоту і коефiцiєнт увiмкнення обчислюють за формулами:
1) контур другого виду (рис.4.5, б):
ωрез = 1/ ( L1 + L2 )C = 1/ LC ,
де L = L1 + L2 − повна iндуктивнiсть контуру;
ωрез L1 L1 L
p= = = 1 < 1.
ωрез ( L1 + L2 ) L1 + L2 L
2) контур третього виду (рис.4.5, в):
55
ωрез = 1/ LC1C2 /(C1 + C2 ) = 1/ LC ,
де C = C1C 2 /(C1 + C 2 ) − повна ємнiсть контуру;
1 / ωрез C1 1 / C1 C2 C
p= = = = < 1.
1 /[ωрез C1C 2 /(C1 + C 2 )] (C1 + C 2 ) / C1C 2 C1 + C 2 C1
4.38 Знайти область частот, для яких паралельний контур з параметрами

L = 0,1 мГн; C = 100 пФ, R = 5 Ом матиме Z e ≥ 50 кОм .
Розв’язання. Оскiльки повний опiр контуру Z e приймає максимальне
значення на резонанснiй частотi
Z ерез = ρ 2 / R = L / CR = 10−4 / 5 ⋅ 10−10 = 200 кОм,
шукана область частот лежить поблизу резонансної частоти i може бути знай-
дена з виразу
Z e рез 2∆f f рез
≥ 50, звiдки ξ ≤ 15; Q ≤ 15; 2∆f ≤ 15 .
1+ ξ 2 f рез Q
Спочатку знайдемо f рез = 1/ 2π LC ≅ 159 кГц; Q = Z eрез / R = 200.
Шукана область частот f 2 − f1 : 2∆f ≤ 15 ⋅ 159 ⋅ 103/ 200 = 3,1 кГц;
f1= f рез −∆f = 157,45 кГц; f 2 = f рез + ∆f = 160,55 кГц .
4.39 Знайти параметри паралельного контуру R1 , L, C (рис.4.4,а), якщо
резонансна частота дорiвнює 0,5 МГц; R2 = 0 ; напруга на контурi U к рез = 3 B;
струм контуру I к = 5 мА; потужнiсть, яку розсiює контур, P = 500 мкВт.
Розв’язання. Струмом контуру, як вiдомо, називають струми у паралель-
них вiтках при резонансi: I Lрез = I Cрез = I к .
З формули для потужностi P = I к2 R1 знайдемо R1 = P / I к2 = 20 Ом.
Оскiльки опiр конденсатора на резонанснiй частотi дорiвнює характери-
стичному опору, то ρ = Z Cрез = U к рез / I к = 3 / 5 ⋅10 −3 = 600 Ом.
Отже, виходять рiвняння: ρ = L / C = 600; f рез = 1 / 2π LC = 0,5 ⋅10 6 , з
яких знайдемо параметри контуру L = 4,68 мГн; C = 13 нФ.
4.40 Паралельний контур з добротнiстю Q = 80 живиться вiд генератора з
ЕРС E = 20 В та внутрiшнiм опором Ri = 8 кОм. Визначити струм I у загальнiй
вiтцi та напругу на контурi U к за умови 2∆f / f рез = 0,0125 ; Z е рез = 80 кОм.
Розв’язання. Знайдемо значення узагальненої розстройки та ек-
вiвалентного опору контуру: ξ = 2Q∆f / f рез = 2 ⋅ 80 ⋅ 0,0125 = 2 ;
Z e рез 80 0
Ze = = = 35,9e − j 63, 4 = 16 − j 32 кОм.
1 + jξ 1+ j2
56
E 20 0
За законом Ома I= = = 0,5e j 53,1 мА;
R1 + Z e 8 + 16 − j 32
0 0 0
U к = I Z e = 0,5e j 53,1 ⋅ 35,9e − j 63, 4 = 18e − j10,3 B.
Модулi знайдених величин дорiвнюють I = 0,5 мА; U к = 18 B.
4.41 Визначити ширину власної смуги пропускання паралельного конту-
ру, якщо при увiмкненнi вольтметра смуга пропускання становить 8 кГц. Опiр
вольтметра RV = 72 кОм; L = 1,2 мГн; C = 500 пФ.
Розв’язання. Смуга пропускання контуру з урахуванням впливу вольт-
метра визначається за допомогою еквiвалентної добротностi:
f рез 1 1
Qe = = = = 25,6.
2∆f e 2π LC 2∆f e 2π 1,2 ⋅10 −3 ⋅ 500 ⋅10 −12 8 ⋅10 3
З іншого боку Qe = Q /(1 + Z eрез / RV ), звідки
L Q
Q = Qe (1 + Z e рез / RV ) = Qe (1 + ); Q = 25,6 + 0,55Q; Q = 57.
C RV
Отже, власна смуга пропускання контуру 2∆f п = f рез / Q = 3,6 кГц.
4.42 Контур, який настроєно в резонанс ( L = 12 мкГн; R = 3 Ом;
С = 200 пФ ), має бути навантаженням каскаду радiоприймача. Для його нор-
мальної роботи необхiдно, щоб опiр навантаження Rн = 5 кОм. За якою схе-
мою слiд увiмкнути контур i який має бути коефiцiєнт увiмкнення?
Розв’язання. Знайдемо резонансний опiр контуру. Якщо вiн до-
рiвнюватиме 5 кОм, слiд застосувати схему з повним увiмкненням контуру
( p = 1 ), iнакше доцiльно застосувати схему з частковим увiмкненням ( p < 1 ).
Z е рез = ρ 2 / R = L / CR = 12 ⋅10 −3 / 3 ⋅ 200 ⋅10 −12 = 20 кОм.
Оскiльки Z е рез ≠ Rн , застосуємо складний паралельний контур (наприк-
лад, контур другого виду (рис.4.5, б) i знайдемо коефiцiєнт увiмкнення:
Z е* рез = p 2 ρ 2 / R = Rн ; р = Rн / Z е рез = 0,5.
4.43 Знайти середню потужнiсть, яка витрачається у простому паралель-

ному контурi при резонансi, якщо Z е рез = 40 кОм; Q = 30; I кm = 0,6 А.
4.44 Розрахувати у скiльки разiв резонансний опiр паралельного контуру
бiльше резонансного опору послiдовного контуру за умови рiвностi резонанс-
них частот i параметрiв обох контурiв: L = 640 мкГн; С = 400 пФ; R = 20 Ом.
4.45 Знайти добротнiсть, ємнiсть, резонансну частоту та абсолютну роз-
стройку, за якої еквiвалентний опiр простого паралельного контуру Z е до-
рiвнює 78 кОм, що становить 0,78 вiд значення Z е рез ( R = 10 Ом; L = 1 мГн ).
57
4.46 Знайти резонансний опiр Z е рез , а також опiр втрат R простого пара-
лельного контуру, якщо λрез = 200 м; Q = 40; С = 120 пФ.
4.47 Паралельний контур живиться вiд генератора з ЕРС Em = 200 B та
внутрiшнiм опором Ri = 100 кОм. Настроювання контуру в резонанс
здiйснюється за показаннями амперметра, який увiмкнено у нерозгалужену
дiлянку кола, або вольтметра, який увiмкнено паралельно контуру. Який при-
лад необхiдно використати та яку вибрати границю вимiрювання, якщо резо-
нансний опiр контуру Z е рез = 10 кОм ?
4.48 Розв’язати задачу 4.47, якщо Ri = 10 кОм; Z е рез = 50 кОм .
4.49 Знайти смугу пропускання паралельного контуру з характеристич-
ним опором ρ = 800 Ом i опором втрат R = 16 Ом, враховуючи вплив опору
генератора Ri = 20 кОм. Резонансна частота контуру f рез = 700 кГц .
4.50 Паралельний контур другого виду (рис.4.6, а) має параметри
R1 = 4 Ом; R2 = 1 Ом; L1 = 150 мкГн; L2 = 25 мкГн; С = 1600 пФ; Ri = 20 кОм.
Визначити власну добротнiсть контуру Q, еквiвалентну добротнiсть Qe , а та-
кож дiапазон частот, за яких повний опiр контуру Z е > 10 кОм .
А1 А3
R1 L2 L
E R
E А5
А2
R2 L
L1 C C
Ri C
Ri А4
R
a б
Рисунок 4.6 – Схеми контурів у задачах 4.50, 4.51, 4.53
4.51 Який має бути коефiцiєнт увiмкнення складного контуру, щоб вiн
споживав таку ж саму потужнiсть, що i послiдовний контур, складений з тих
же самих елементiв? Добротнiсть контуру Q = 125.
4.52 Два настроєних контури − послiдовний i паралельний складено з
однакових елементiв та увiмкнено паралельно (рис.4.6, б). Порiвняти значення
потужностей, якi витрачаються на активних опорах, та енергій, якi накопичу-
ються в конденсаторах, якщо добротнiсть паралельного контуру Q = 20.
4.53 Два однакових резонансних контури − послiдовний та паралельний
− настроєно в резонанс (рис.4.6, б). Амперметр A5 показує 100 мА. Знайти по-
казання всiх iнших амперметрiв, якщо добротнiсть контурів дорiвнює 50.
58
4.54 Паралельний контур з параметра-
ми L = 338 мкГн; С = 300 пФ; R = 16,3 Ом
E
R Rн навантажено опором Rн = 69 кОм. (рис.4.7).
C Контур увiмкнено до генератора (E = 200 В,
L Rі = 69 кОм ). Знайти еквiвалентну
Ri добротнiсть контуру, смугу пропускання i
струм у нерозгалуженiй дiлянцi кола при
резонансi.
4.55 Генератор синусоїдної ЕРС ( Em = 2000 B , Rі = 200 Ом ) живить па-
ралельний контур, який настроєно в резонанс ( L = 400 мкГн; С = 250 пФ;
R=20 Ом). Знайти струми у вiтках контуру та у загальнiй вiтцi.
4.56 Параметри паралельного контуру L = 120 мкГн; С = 500 пФ;
R = 4 Ом. Розрахувати опiр шунта, який збiльшує смугу пропускання контуру
до 8 кГц. Знайти опiр, який при цьому вноситься до контуру.
4.57 Паралельний контур другого виду (рис.4.5, б) має параметри
L = 150 мкГн; С = 600 пФ; R = 10 Ом. Визначити, як слiд розподiлити
iндуктивнiсть мiж вiтками контуру, щоб резонансний опiр дорівнював 10 кОм.
4.58 Знайти частоти послiдовного i паралельного резонансiв для пара-
лельного контуру третього виду (рис.4.5, в), якщо L = 300 мкГн; R2 = 5 Ом;
R1 = 0; С1 = 300 пФ; С 2 = 300 пФ.
4.59 В паралельному контурi (рис.4.8, а) iндуктивна котушка подана па-
ралельною схемою замiщення, а конденсатор вважається iдеальним. Струм
джерела i (t ) = 10 2 sin 103 t мA; L = 1 мГн; Q = 5 . Визначити показання ампер-
метра, ємнiсть C та опiр R, якщо коло настроєно в резонанс.
I
А3
i(t) C
C R L C
R L
А R R L
IR IL IC
V
a б А2 А1 в
Рисунок 4.8 – Схеми контурів у задачах 4.59, 4.60, 4.61
59
4.60* Паралельний контур настроєно в резонанс (рис.4.8, б). Вiдомо, що
показання першого i третього амперметрiв однаковi, другий амперметр пока-
зує 14,1 мА, а вольтметр − 100 мВ. Визначити показання першого i третього
амперметрiв та параметри контуру X L , X C , R.
4.61 Коло, якe складено з трьох паралельних вiток R = 16 Ом;
L = 1,6 мГн; С = 25 мкФ (рис.4.8, в), увiмкнено до генератора синусоїдної на-
пруги, дiюче значення якої U = 10 B. Знайти резонансну частоту та струми
I , I L , I C при резонансi. Побудувати кривi залежностi цих струмiв, а також
зсуву фаз ϕU − I вiд частоти. Частоту змiнювати у межах 0...4 f рез .
4.62 До котушки iндуктивностi, параметри якої L = 4 мГн; R = 11,2 Ом,
паралельно увiмкнено конденсатор С = 2,5 мкФ. Знайти резонансну частоту та
повний опiр контуру. Побудувати векторну дiаграму струмiв при резонансi,
якщо до контуру прикладено напругу U к = 10 B.
4.63* Для кола (рис.4.5, а) знайти два значення L, за яких у колi спосте-
рiгається резонанс на частотi ωрез = 5000 рад/с ( R1 = 14 Ом; R2 = 0;
С = 2 мкФ ). Скористатись точною формулою для обчислення ωрез . Для кож-
ного знайденого значення L розрахувати зсув фаз мiж прикладеною напругою
та струмом у котушцi. Як пов’язанi знайденi фазовi кути мiж собою?
4.64 У паралельному контурi опiр R розподiляється мiж вiтками контуру.
Визначити границi змiнювання резонансної частоти для двох випадкiв: 1)
R1 = 0; R2 = R; 2) R1 = R; R2 = 0; якщо L = 2 мГн; С = 500 пФ; R = 1 кОм.
4.65 Параметри контуру (рис.4.5, а): U к = 200 B ; R1= 9 Ом; R2 = 1 Ом;
L= 100 мкГн; С= 100 пФ. Знайти резонансну частоту, повний опiр контуру,
струми вiток та потужнiсть, що витрачається в контурi при резонанс.
4.66 Параметри паралельного контуру (рис.4.5, а) R1 = 15 Ом; R2 = 1 Ом;
L = 338 мкГн; С = 300 пФ. Знайти резонансну частоту та повний опiр контуру
при резонансi. Обчислити активний, реактивний та повний опiр контуру на
частотi f = 496 кГц , а також усi струми та потужнiсть, яка витрачається в
контурi, якщо прикладена до контуру напруга становить U к = 150 B.
4.67 Визначити еквiвалентне значення активної, реактивної складових та
повного опору паралельного контуру на частотi f при таких даних:
а) С = 300 пФ; R = 16,3 Ом; Q = 65; f = 505 кГц ;
б) L = 93,5 мкГн; f рез = 1,5 MГц ; Q = 40; f = 1490 кГц ;
в) L = 600 мкГн; Q = 66; Z е рез = 100 кОм; f = 400 кГц .
4.68 Знайти резонансну частоту та невiдомий параметр паралельного
контуру (рис.4.6, а) за умови L2 = 0. Знайти потужнiсть, яка витрачається в
контурi, визначити еквiвалентну смугу пропускання:
а) E = 150 B; R1 + R2 = 22 Ом; С = 300 пФ; Q = 60; Rі = 35 кОм;
б) E = 100 B; L1 = 10,3 мкГн; С = 68 пФ; Q = 111; Rі = 30 кОм.
60
5 КЛАСИЧНИЙ МЕТОД АНАЛІЗУ ПЕРЕХІДНИХ ПРОЦЕСІВ
Усталений (стаціонарний) режим (процес) у лiнiйних електричних колах

характеризується тим, що струми та напруги або незмiннi у часі (кола постійно-
го струму), або є періодичними функціями часу (кола змінного струму).
Реальні електричні процеси завжди вiдрiзняються від стаціонарних, тому
що будь-яка неперіодична зміна типу дії або зміна параметрів кола (або вигляду
схеми) викликає порушення стаціонарності режиму.
Перехідним зветься процес, який виникає в електричному колі під час пе-
реходу від одного усталеного режиму до іншого. Перехiднi процеси виникають
за певних умов, наприклад, при комутації.
Комутація − це зміна параметрів або схеми кола, увімкнення або вимк-
нення джерела електричної енергії. Якщо коло містить тільки активні опори, то
комутація "миттєво" викликає вiдповiднi зміни струмів i напруг у вітках. За на-
явності реактивних елементів комутація супроводжується появою перехідних
процесів, що пов'язано з особливостями змінювання енергії електромагнітного
поля у реактивних елементах. Теоретично тривалість перехідного процесу не-
скінченна, практично вимірюється в мiлiсекундах або мікросекундах.
Отже, умовами виникнення перехідних процесів є:
1) комутація;
2) наявність у колі реактивних елементів.
Якщо момент комутації розглядати як початок вiдлiку часу t = 0 , то мо-
мент безпосередньо перед комутацією позначається t = −0 , а момент безпосере-
дньо після комутації t = +0 . Враховуючи ці позначення, можна записати закони
комутації:
iL (−0) = iL (+0) − перший закон комутацiї;
uC (−0) = uC (+0) − другий закон комутацiї.
Отже, у початковий момент пiсля комутацiї струм в iндуктивностi (напру-
га на ємностi) залишається саме таким, яким вiн був безпосередньо перед
комутацiєю, а потiм плавно змiнюється. При цьому слiд пам'ятати, що в колах з
ідеальними елементами стрибкоподiбно можуть змiнюватися: 1) струми в опо-
рах та ємностях; 2) напруги на опорах та iндуктивностях.
Значення струму в iндуктивностi та напруги на ємностi до моменту кому-
тацiї називають початковими умовами. Оскільки початок перехідного процесу
61
зазвичай вважають таким, що збігається з початком відліку часу, то початкові
умови для струму в індуктивності та напруги на ємності k-ї вітки позначають
iL k (−0) , uC k (−0) .
Розрізнюють нульові та ненульові початкові умови. Якщо первинний за-
пас енергії у всіх реактивних елементах кола дорівнює нулю, початкові умови
називаються нульовими. Якщо хоча б в одному накопичувальному елементі
первинний запас енергії ненульовий, початкові умови називають ненульовими.
За нульових початкових умов, коли iL (−0) = 0 , uC (−0) = 0 , iндуктивнiсть у
початковий момент часу пiсля комутацiї еквiвалентна розриву кола, а ємнiсть −
короткому замиканню. За ненульових початкових умов, тобто коли iL (−0) ≠ 0 ,
uC (−0) ≠ 0 , iндуктивнiсть в перший момент пiсля комутацiї еквiвалентна дже-
релу струму iL (−0) , а ємнiсть − джерелу ЕРС uC (−0) .
Початковими значеннями називають значення всіх електричних величин
та їх похідних безпосередньо після комутації, тобто в момент часу t = +0 . Ви-
користовують поняття незалежних початкових значень: iL (+0) , uC (+0) .
Аналізуючи перехiдні процеси у розгалужених колах, поряд з незалежними роз-
глядають залежнi початковi значення, а саме: значення всiх струмiв i напруг,
крiм i L , u C , а також їх похiдних при t = +0 . Залежні початкові значення обчис-
люють за незалежними, виходячи із законiв Кiрхгофа.
При розрахунку перехідних процесів в електричних колах початкові зна-
чення мають бути відомими – заданими або додатково знайденими з урахуван-
ням законів комутації.
Залежно від моменту часу ( +0 або ∞ ), а також від типу дії (постійна або
синусоїдна) реактивні елементи (L, C) в схемах подаються по-різному
(табл.5.1).
Таблиця 5.1 – Еквівалентне подання реактивних елементів
t = +0 t →∞
Елемент Нульові Ненульові Постійний Синусоїдний
початкові умови початкові умови струм струм
L х.х. iL (−0) к.з. jω L
C к.з. uC (−0) х.х. 1 / jωC
62
Класичний метод аналізу перехідних процесів в електричних колах поля-
гає у складанні диференціального рівняння, що описує стан кола, розв’язанні
цього рівняння і фізичному трактуванні розв’язку. Перевагою класичного мето-
ду є відносна простота, якщо порядок кола не перевищує двох.
Аналіз електричних процесів в лінійний електричних колах, як відомо,
базується на розв’язанні рівнянь Кiрхгофа для миттєвих значень напруг i стру-
мів в елементах кола. Ці рівняння приводяться до лінійного неоднорідного ди-
ференціального рівняння n-го порядку з постійними коефіцієнтами:
d n y (t ) d n −1 y (t ) dy (t )
bn + bn −1 + ... + b1 + b0 y (t ) = f (t ) , (5.1)
dt n dt n −1 dt
де y (t ) − шукана функція (струм, напруга) – відгук кола на вхідну дію;

d m x(t ) d m −1 x(t ) dx(t )
f (t ) = am + a m −1 + ... + a 1 + a0 x(t ) – відома функція, яка за-
dt m dt m −1 dt
лежить від дії x(t ) ; a0 , a1 , ..., am ; b0 , b1 , ..., bn − постiйнi коефіцієнти.
У математиці існують рiзнi способи розв'язання рівняння (5.1).
Згідно з класичним методом розв'язок (5.1) слід шукати у вигляді суми
двох функцій – загального розв’язку однорідного рівняння і частинного
розв’язку неоднорідного рівняння:
y (t ) = yвл (t ) + yвм (t ) , (5.2)
n
де yвл (t ) = ∑ Ak e pk t − загальний розв'язок рівняння (5.2), який характери-
k =1
зує електричні явища за вiдсутнiстю зовнішньої дії ( f (t ) = 0 ). Якщо f (t ) = 0 ,

коло перебуває в режимі власних (вільних) коливань. Функції, що визначаються
за загальним розв’язком, звуться вільними складовими (струмів, напруг тощо).
У рівнянні (5.2) yвм (t ) − частинний розв'язок, який характеризує вимушений
режим, що задається зовнішнім джерелом. Якщо f (t ) – постійна функція або
періодична за часом, то вимушений струм (напруга) буде одночасно і устале-
ним. Якщо f (t ) змінюється за синусоїдним законом, при розрахунку вимуше-
ної складової використовують метод комплексних амплітуд.
Існує універсальний метод визначення вільної складової, згідно з яким
оператор диференціювання в однорідному для (5.1) рівнянні
d n y (t ) d n −1 y (t ) dy (t )
bn n
+ bn −1 n −1
+ ... + b1 + b0 y (t ) = 0 (5.3)
dt dt dt
63
замінюють алгебраїчним оператором p:
d n y (t ) n d n −1 y (t ) n −1dy (t ) d 2 y (t )
n
=p ; n −1
=p ... 2
= p2 ;
= p ; y(t ) = 1 .
dt dt dt dt
Тоді вираз (5.3) перетворюється у характеристичне рівняння кола:
bn p n + bn−1 p n−1 + ... + b1 p + b0 = 0 . (5.4)
Степінь характеристичного полінома – лівої частини виразу (5.4) – визна-
чається порядком диференціального рівняння (5.1) i зветься порядком кола.
У результаті розв’язання рівняння (5.4) визначають корені характеристи-
чного рівняння p k (k =1,2,..., n), за якими знаходять шуканий розв’язок:
n
yвл (t ) = ∑ Ak e p k t , (5.5)
k =1
де Ak − сталi інтегрування, які визначають за початковими умовами.

Щоб знайти сталі інтегрування, вираз (5.5), а також початкові умови
iL ( −0) = iL ( +0) , uC ( −0) = uC ( +0) підставляють до (5.2) і розв’язують отримане рів-
няння чи систему рівнянь. Наприклад, для кола першого порядку:
y (0+ ) = A1 + yвм (+0) , звiдки A1 = y (+0) − yвм (+0) .
Отже, аналіз перехідних процесів класичним методом складається з етапів:
1. Розрахунок режиму до комутації – визначення початкових умов
iL k (−0) , uC k (−0) .
2. Визначення незалежних початкових значень iL (+0) , uC (+0) , викорис-
товуючи закони комутації.
3. Складання системи рівнянь за законами Кiрхгофа для моменту часу
t = +0 (після комутації), отримання диференціального рівняння кола відносно
шуканої змінної.
4. Визначення характеристичного рівняння (5.4) і його коренів, розраху-
нок вільного режиму за формулою (5.5).
5. Знаходження частинного розв’язку рівняння (5.1), тобто розрахунок
вимушеного режиму.
6. Визначення залежних початкових значень.
7. Розрахунок сталих інтегрування.
8. Підсумовування вільних та вимушених складових за формулою (5.2).
Слід пам'ятати, що фізично існують тільки повні струми (напруги), що
дорівнюють сумі вимушеної та вільної складових. Саме їх можна вимірювати
або спостерігати за допомогою приладів. Щодо них слушні закони комутації.
Вимушена та вільна складові є розрахунковими величинами, сума яких дає реа-
льні (фізичні) струми i напруги.
64
5.1 Котушка індуктивності ( L = 10 мГн, R = 10 Ом ) вмикається до джере-

ла постійної напруги Е = 5 В (рис.5.1,а). Знайти струм у колі та напругу на еле-
ментах, сталу часу та тривалість перехідного процесу. Побудувати графіки
i (t ), uL (t ), uR (t ) .
R
i (t ) R i (∞ )
Е u R (t ) L u L (t ) Е
а б
Рисунок 5.1 – Схеми кола у прикладі 5.1: а – вихідна; б – для t → ∞
Розв’язання.
1. За другим законом Кiрхгофа складемо рівняння для моменту часу
t = +0 для миттєвих значень струмів та напруг:
di
uR + uL = E , або Ri + L = E . (5.6)
dt
За класичним методом розв’язок рівняння (5.6) знайдемо як суму двох
функцій:
i (t ) = iвл (t ) + iвм (t ) ,
де iвл (t ) = Ae pt – вільна складова струму; iвм (t ) – вимушена складова стру-
му; p – корінь характеристичного рівняння.
2. За диференціальним рівнянням (5.6) складемо характеристичне рів-
няння: R + pL = 0 , звідки p = − R / L = −10 / 0,01 = −1000 c−1 . Для кіл першого по-
рядку існує зв'язок між коренем p та сталою часу τ : p = −1 / τ , звідки
τ = 1/ p = L / R = 1мс. Нагадаємо, що для RC -кола першого порядку τ = RC .
3. Для визначення вимушеної складової розглянемо еквівалентну схе-
му кола в усталеному режимі, тобто для моменту часу t → ∞ . Оскільки для по-
стійного струму індуктивність еквівалентна короткому замиканню (рис.5.1,б),
струм у колі становитиме: i = E / R .
Отже, i (t ) = Ae−t / τ + E / R = Ae−1000t + 0,5 A .
4. Щоб знайти сталу інтегрування А, розглянемо момент часу t = +0 .
При цьому останнє рівняння матиме вигляд: i(+0) = A + 0,5 .
Згідно із законом комутації за нульових початкових умов iL (−0) = iL (+0) = 0 .
З рівняння 0 = A + 0,5 знаходимо A = −0,5A .
Схему кола для моменту часу t = +0 зображено на рис.5.2,а.
65
1 2 u, i
R
E
uR
Е u L (+0) E/R
uL i
τ t , мс
а б
Рисунок 5.2 – До прикладу 5.1: а – схема в момент t = +0 ;
б – графіки струму та напруг
Отже, кінцевий вираз для струму матиме вигляд:

i (t ) = −0,5e −1000t + 0,5 A .
Спади напруг на елементах кола визначимо за законом Ома:
u R = Ri = 10(−0,5e −1000t + 0,5) = −5e −1000t + 5 В ;
di
u L = L = 0,01(−0,5 ⋅ (−1000e−1000t )) = 5e−1000t В .
dt
Відповідні графіки показано на рис.5.2,б. З рисунку бачимо, що згідно з
другим законом Кiрхгофа в будь-який момент часу алгебраїчна сума спадів на-
пруг у колі дорівнює нулю. На рисунку показано також сталу часу τ , тобто час,
за який напруга та струм у колі зменшуються за абсолютною величиною в ре-
жимі вільних коливань у e = 2,72 рази. Інакше сталу часу можна знайти як дов-
жину піддотичної до кривої вільної складової струму (напруги).
Вільні коливання вважаються закінченими при t > 4,6τ . Для розглядува-
ного прикладу тривалість перехідного процесу tпер = 4,6 мс.
5.2 До електричного кола (рис.5.3) вмикається джерело постійної ЕРС E .
Скласти диференціальне рівняння кола, визначити у загальному вигляді вирази
для струму i3 (t ) та сталої часу τ .
1. За законами Кiрхгофа складемо систему рівнянь для миттєвих зна-
чень напруг та струмів для моменту t = +0 :

i1 = i2 + i3 ;

i1R1 + i3 R3 = E ; (5.7)
 di
i3 R3 − L 2 − i2 R2 = 0.
 dt
Розв’язуючи цю систему методом підстановки відносно шуканої величи-
ни, тобто струму i3 , знаходимо диференціальне рівняння:
di
L( R1 + R3 ) 3 + i3  R1R3 + R2 ( R1 + R3 )  − ER2 = 0 . (5.8)
dt
66
Замінюючи у цьому рівнянні оператор диференціювання алгебраїчним
оператором p та вважаючи відсутньою зовнішню дію E , одержуємо характе-
ристичне рівняння:
L( R1 + R3 ) p + ( R1R3 + R1R2 + R2 R3 ) = 0 . (5.9)
i1
R1 R2 R2
Е i2 R3 R1 R3 L R3
L L
i3
а б
Рисунок 5.3 До прикладу 5.2
Існує ще один спосіб здобуття характеристичного рівняння, який є зруч-

нішим для складних схем. Якщо вхідна дія – джерело ЕРС, визначають вхідний
опір кола в операторній формі Z вх ( p ) , якщо вхідною дією є джерело струму,
знаходять вхідну провідність Yвх ( p) , вважаючи Z L = pL, Z C = 1 / pC . Тоді харак-
теристичне рівняння матиме вигляд: Z вх ( p ) = 0 або Yвх ( p) = 0 , відповідно. Для
розглядуваного прикладу
R ( R + pL )
Z вх ( p) = R1 + 3 2 = 0.
R3 + R2 + pL
Звідки після перетворень отримуємо вираз (5.9).
З формули (5.9) знаходимо корінь характеристичного рівняння та сталу
часу
R R + R2 R3 + R1R2 L( R1 + R3 )
p=− 1 3 ; τ= . (5.10)
L( R1 + R3 ) R1R3 + R2 R3 + R1R2
Зазначимо, що іноді задачу аналізу перехідного процесу у колі першого
порядку розв’язують, виключаючи етап складання диференціального рівняння.
При цьому корінь характеристичного рівняння обчислюють за допомогою ста-
лої часу. Як відомо, для кола RL стала часу τ = L / R . Оскільки джерелом віль-
них коливань у схемі є індуктивність, знайдемо значення еквівалентного опору
відносно цього джерела (рис.5.3,б):
RR R R + R2 R3 + R1R2 L L( R1 + R3 )
Re = R2 + 1 3 = 1 3 ; τ= = .
R1 + R3 R1 + R3 Re R1R3 + R2 R3 + R1R2
Отже, отриманий результат збігається з виразом (5.10).
2. Розв’язок рівняння (5.8) шукаємо у вигляді:
i3 (t ) = i3вл (t ) + i3вм (t ) = Ae−t / τ + i3вм (t ) . (5.11)
67
Вимушену складову визначають у момент часу t → ∞ . В усталеному ре-
жимі для постійного струму опір індуктивності дорівнює нулю. За еквівалент-
ною схемою (рис.5.4,а) знаходимо шуканий струм i3вм = i3 (∞) , користуючись
законом Ома та формулою розкиду струмів:
R2 E R2
i3 (∞) = i1 ( ∞ ) = ⋅ .
R2 + R3 R1 + R2 R3 / ( R2 + R3 ) R2 + R3
i1 (∞) i1(+0)
R1 R1
R2
Е R2 R3 Е R3
i2 (∞) i3 (∞) i3 (+0)
а б
Рисунок 5.4 – Схеми кола до прикладу 5.2: а – t → ∞ ; б – t = +0
3. Щоб знайти коефіцієнт А , підставимо значення t = +0 до рівняння

(5.11): i3 (+0) = A + i3вм , звідки А = i3 (+0) − i3вм .
Оскільки шуканий струм i3 не є струмом в індуктивному елементі, до
нього безпосередньо не можна застосувати закон комутації. Струм i3 (+0) є так
званим залежним початковим значенням, його можна знайти двома способами:
а) підставимо значення t = +0 до системи (5.7). Тоді з першого рівняння
матимемо: i1 (+0) = i2 (+0) + i3 (+0) . Оскільки згідно з законом комутації за нульо-
вих початкових умов i2 (−0) = i2 (+0) = 0 , тоді i1 (+0) = i3 (+0) .
З огляду на цю рівність, з другого рівняння системи (5.7) виходить:
R1i1 (+0) + R3i3 (+0) = E , i3 (+0) = E / ( R1 + R3 ) ;
б) складемо еквівалентну схему кола для моменту t = +0 . Оскільки за ну-
льових початкових умов в момент комутації струм через індуктивність дорів-
нює нулю, відповідна вітка в схемі має розрив (рис.5.4,б). Безпосередньо за
схемою за законом Ома отримуємо те саме значення струму:
i3 (+0) = E / ( R1 + R3 ) .
E ER2
Тоді, A = − .
R1 + R3 R1 ( R2 + R3 ) + R2 R3
Отже, кінцевий вираз для струму матиме вигляд:
 E ER2  − t /τ ER2
i3 (t ) =  −  e + .
 R1 + R3 R1 ( R2 + R3 ) + R 2 R3  R1 ( R2 + R3 ) + R2 R3
5.3 Скласти диференціальне та характеристичне рівняння для кола

(рис.5.5,а), вважаючи відгуком напругу на індуктивності.
68
R1
S i
R2 R1 R C
L U R2
e(t ) i1 (t ) i2 (t ) iL (t ) i2
а б
Рисунок 5.5 – Схеми кіл до прикладів 5.3, 5.4
Розв’язання. Використовуючи формулу для КПФ

U I Z R2 jωL /( R2 + jωL) R2 jωL
H ( jω) = L = 1 RL = = , (5.12)
E I 1 Z вх R1 +R2 jωL /( R2 + jωL) jωL( R1+R2 ) + R1R2
за знаменником виразу (5.12) запишемо ліву, а за чисельником (5.12) – праву
частину диференціального рівняння кола відносно напруги u L (t ) :
du (t ) de(t )
L( R1 + R2 ) L + R1R2u L (t ) = LR2 .
dt dt
Поділивши останнє рівняння на R1R2 , отримуємо вираз
R + R2 du L (t ) L de(t )
L 1 + u L (t ) = . (5.13)
R1R2 dt R1 dt
Щоб здобути характеристичне рівняння, замінимо у лівій частині дифере-
нціального рівняння (5.13) оператор диференціювання на оператор p :
R + R2
L 1 p +1= 0. (5.14)
R1 R2
Знайдемо характеристичне рівняння в іншій спосіб – прирівнявши до ну-
ля вхідний опір кола Z вх ( jω) відносно затискачів джерела:
R jω L R + R2
R1 + 2 = 0; j ωL 1 +1= 0.
R2 + jωL R1 R2
Після заміни jω на p , отримуємо вираз (5.14).
5.4 Для кола (рис.5.5,б) з параметрами U = 100 B, R = 50 кОм, R1 = 20 кОм,
R2= 30 кОм, C = 83,5 нФ знайти всі струми та напругу uC після замикання ключа.
Розв’яжемо задачу, виключаючи етап складання диференціального рів-
няння, а також враховуючи ненульові початкові умови.
1. Знайдемо вимушені складові струмів та напруги uC . Оскільки конден-
сатор для постійного струму в усталеному режимі має нескінченний опір, струм
протікатиме тільки через резистори R1 та R2 . Отже iC (∞) = 0 ,
i (∞) = i2 (∞) = U /( R1 + R2 ) = 100 / 50 = 2 мА; uC (∞) = uR 2 (∞) = i2 (∞) ⋅ R2 = 60 В.
2. Сталу часу знайдемо за формулою τ = ReC . Якщо вважати ємність дже-
69
релом вільних коливань у колі, а зовнішнє джерело виключити (джерело напру-
ги – замкнути, джерело струму – розімкнути), для розглядуваної задачі резис-
тори R1 та R2 з’єднано паралельно відносно ємності.
Тоді τ = R1R2C /( R1 + R2 ) = 1 мс.
Отже, uC = Ae −1000t + 60 В; i (t ) = A1e−1000t + 2 мА;
i2 (t ) = A2e −1000t + 2 мА; iC (t ) = AC e −1000t мА.
3. Коефіцієнти A, A1, A2 , AC знайдемо з початкових умов:
A = uC (0+ ) − 60 В; A1 = i (+0) − 2 мА; A2 = i2 (+0) − 2 мА; AC = iC (+0) .
До моменту комутації напруга на конденсаторі становила
U
uC (−0) = R2 = 30 В.
R + R1 + R2
Згідно із законом комутації uC (−0) = uC (+0) = 30 В. Оскільки конденсатор
та резистор R2 з’єднано паралельно, u R2 (+0) = uC (+0) . Тоді струм i2 знайдемо
за законом Ома i2 (+0) = u R2 (+0) / R2 = 1мА. Напругу u R1 визначимо за другим за-
коном Кірхгофа: u R1 (+0) = U − uC (+0) = 70 В, тоді i (+0) = u R1 (+0) / R1 = 3,5 мА.
Струм в ємності визначимо за першим законом Кірхгофа:
iC (+0) = i (+0) − i2 (+0) = 2,5 мА.
Отже, A = −30 В; A1 = 1,5 мА; A2 = −1 мА; AC = 2,5 мА;
Відповідь: uC = −30e −1000t + 60 В; i (t ) = 1,5e−1000t + 2 мА;
i2 (t ) = −e−1000t + 2 мА; iC (t ) = 2,5e−1000t мА.
5.5 Котушка iндуктивностi (L = 1 мГн, R = 100 Ом, рис.5.1,а) вмикається
до джерела синусоїдної напруги e(t ) = Em cos(ωt + ψ e ) B , Em = 20 B ,
ω=105рад/с. Знайти напругу на iндуктивностi, вважаючи, що у момент замикан-
ня ключа початкова фаза вхiдного коливання становить π/4.
1. Запишемо диференцiальне рiвняння для напруги u L (t ) , скориставшись
другим законом Кiрхгофа та законом Ома у диференцiальнiй формi:
1
Ri + u L = e ; R ∫ u L dt + u L = e .
L
Для переходу вiд iнтегрального рiвняння до диференцiального
продиференцюємо останнiй вираз:
R du de
uL + L = .
L dt dt
Розв’язок цього рiвняння згiдно з класичним методом шукаємо у виглядi
суми вiльної та вимушеної складових: uL (t ) = uLвл (t ) + uLвм (t ) = Ae−t / τ + uLвм (t ) .
2. Складемо характеристичне рiвняння, знайдемо корiнь p та сталу часу:
R / L + p = 0 ; p = − R / L = −105 c−1 ; τ = −1/ p = 10 мкс .
70
3. Оскiльки у колi дiє синусоїдна ЕРС, в усталеному режимi (t → ∞)
застосуємо метод комплексних амплiтуд. На вiдмiну вiд кола постiйного стру-
му опiр iндуктивностi не дорiвнює нулю, а має комплексне значення Z L = jω L .
Тодi комплексна амплiтуда напруги на iндуктивностi становитиме
Em 20e jπ / 4
U mL = jω L = j100 = 14,1e jπ / 2 B .
R + jω L 100 + j100
Вiд комплексної амплiтуди перейдемо до миттєвого значення:
{ }
u L (t ) = Re U mL e jωt = 14,1cos(ωt + π / 2) B .
Отже,
u L (t ) = Ae−t / τ + 14,1cos(ωt + π / 2) B . (5.15)
4. Коефiцiєнт A визначимо з початкових умов. Вiдповiдно до умов задачи
маємo нульовi початковi умови. Tодi за першим законом комутацiї
iL (−0) = iL (+0) = 0 . Щоб знайти значення u L (+0) , запишемо рiвняння згiдно з
другим законом Кiрхгофа для моменту t = +0 :
π
Ri (+0) + u L (+0) = e(+0) , звiдки u L (+0) = e(+0) = Em cos
= 14,1 B .
4
Висновок про те, що u L (+0) = e(+0) , можна зробити також, розглянувши
еквiвалентну схему (рис.5.2,а). Оскiльки в момент t = +0 iндуктивнiсть
еквiвалентна розмиканню, точки 1 та 2 еквiпотенцiальні, отже, u L (+0) = e(+0) .
Пiдставляючи значення uL (+0) до виразу (5.15), знаходимо сталу A:
u L (+0) = A + 14,1cos(π / 2) ; A = u L (+0) − 14,1cos(π / 2) = 14,1 B .
5
Вiдповiдь: u L (t ) = 14,1e−10 t + 14,1cos(ωt + π / 2) B .
Задачі для самостійного розв'язання
5.6 Коло з параметрами R1 = R2 = 50 кОм, C = 0,2 мкФ вмикається до

джерела постійної напруги E = 200 В (рис.5.6,а). Ключ S 2 замкнено. Знайти
струм i1 (t ) після замикання ключа S1 , сталу часу кола, побудувати графік i1 (t ) .
5.7 Визначити струм i2 (t ) при замиканні контакту S 2 у колі (рис.5.6,б),
якщо контакт S1 замкнено. Побудувати графік i2 (t ) . Дано: E = 24 В,
R1 = 50 Ом, R2 = 100 Ом, R3 = 20 Ом, C = 3 мкФ.
5.8 У колі (рис.5.3,а) E = 75 В, R1 = R2 = 30 Ом, R3 = 60 Ом, L = 5 мГн.
Знайти напругу на резисторі R1 , побудувати графік.
5.9 У колі (рис.5.3,а) знайти струм i3 (t ) , якщо E = 150 В, R1 = 5 кОм,
R2 = 10 кОм, R3 = 25 кОм, L = 10 мГн.
5.10 У колі (рис.5.5,а) ключ S замикається. Визначити сталу часу кола,
значення струму у вітці джерела в моменти t = +0 , t → ∞ , побудувати графік
залежності i1 від часу; R1 = 20 Ом, R2 = 30 Ом, L = 100 мГн, E = 50 В.
71
i1 i1
S1 i3 S1
R1 R1
R2 C R2 R3
Е Е
i2 uC i2 i3
S2 S2 C
а б
Рисунок 5.6 – Схеми кіл у задачах 5.6, 5.7, 5.10–5.14, 5.19
5.11 Знайти струм в опорі R1 , якщо коло (рис.5.6,б) вмикається до джере-

ла E = 60 В за допомогою ключа S1 (ключ S 2 замкнено). Дано: R1 = 50 Ом,
R2 = 100 Ом, R3 = 400 Ом, C = 10 мкФ. Побудувати графік i1 (t ) .
5.12 Знайти напругу на опорі R2 (рис.5.6,б) після замикання ключа S1
( S 2 замкнено). Дано: E = 250 мВ, R1= 10 Ом, R2 = 30 Ом, R3= 20 Ом, C= 0,5 мкФ.
5.13 Коло (рис.5.6,а) має такі параметри: E = 300 мВ, R1 = 30 Ом,
R2 = 60 Ом, C = 0,4 мкФ. Знайти напругу на ємності та струм в опорі R2 після
замикання ключа S1 ( S 2 замкнено). Побудувати графіки uC (t ), i2 (t ) .
5.14 У колі (рис.5.6,а) існував усталений режим (ключ S1 замкнено, ключ
S 2 розімкнено). Як зміниться напруга на ємності після замикання ключа S 2 ?
Побудувати графік uC (t ) . Дано: E = 100 мВ, R1 = R2 = 20 кОм, C = 0,5 мкФ.
5.15 У колі (рис.5.7) ключ S1 замкнено. Дано R1 = 100 Ом, R2 = 150 Ом,
L = 3 мГн, E = 20 В. Знайти струм iL (t ) після замикання контакту S 2 .
5.16 Коло (рис.5.7) вмикається до дже-
S1 i1 (t ) R iL (t ) S2 рела постійної напруги E = 25 B за до-
1
R2 помогою ключа S1 (ключ S 2 замкне-
E L u L (t ) но). Знайти струм i2 , якщо R1 = 50 Ом,
i2 (t ) R2 = 100 Ом, L = 10 мГн. Побудувати
Рисунок 5.7 – До задач 5.15–5.18 графік i2 (t ) .
5.17 Знайти струми у вітках схеми (рис.5.7) після увімкнення до кола ін-
дуктивності за допомогою ключа S 2 (ключ S1 замкнено). Дано: R1 = 100 Ом,
R2 = 120 Ом, L = 50 мкГн, E = 200 В.
5.18 Знайти струм i1 (t ) (рис.5.7), якщо до кола замиканням ключа S1 вми-
кається напруга e(t ) = Em sin(ωt + ψ e ) B . Під час комутації ключ S2 замкнено.
Дано: E = 170 В, R1 = 100 Ом, R2 = 250 Ом, L = 1 Гн, f = 50 Гц, ψ e = 300 .
5.19 У колi (рис.5.6,б) ключ S1 замикається (S2 замкнено). Знайти струм
i1 (t ) . Дано: R1=R2 = 100 Ом , R3=200 Ом , C=5мкФ, ω =1000рад/с,
e(t ) = 100cos(ωt+π /4) B .
72
6 ЧАСОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КІЛ.
ЧАСОВИЙ МЕТОД АНАЛІЗУ КІЛ
Основні положення та співвідношення [2, с.64−97; с.104−133]
За часовим методом аналізу, аби дослідити реакцію ЛЕК при довiльнiй дії,
доцільно скористатись принципом суперпозиції.
Припустимо, що функцію зовнішньої дії x(t ) можна подати у вигляді су-
купності простих типових функцій xn (t ) , тобто
x(t ) = ∑ xn (t ) . (6.1)
Якщо відгук досліджуваного кола на дію x (t ) дорівнює y(t ) , а реакція на
типову дію xn (t ) дорівнює yn (t ) , тоді за принципом суперпозиції:
y (t ) = ∑ yn (t ) . (6.2)
У часовому методі використовують такі типові дії:
1) одинична функція (функція увімкнення) 1(t ) ; 2) дельта-функцiя δ (t ) .
Часовою характеристикою кола зветься відгук кола на функції 1(t ) або
δ (t ) . Інакше кажучи, якщо у формулі (6.1) xn (t ) дорівнює 1(t ) або δ (t ) , то фун-
кція yn (t ) є часовою характеристикою.
Одинична функція. Перехідна характеристика.
Розглянемо першу типову дію, яка має назву одиничної функції, або функ-
ції увімкнення (функції Хевiсайда). Графічно цю функцію зображено на
рис.6.1,а; аналітично вона записується як
0, t < 0;
1(t ) =  (6.3)
 1, t ≥ 0.
Якщо одинична функція має запізнення t0 , то
0, t < t0 ;
1(t − t0 ) = 
1, t ≥ t0 .
За допомогою функції 1(t − t0 ) можна отримати сигнал (рис.6.1,а)
e(t ) = E ⋅ 1(t − t0 ) , або
0, t < t0 ;
e(t ) = 
 E , t ≥ 0.
Перехідна характеристика g (t ) чисельно дорівнює реакції кола на одини-
чну функцію 1(t ) за нульових початкових умов.
Вимiрнiсть g (t ) визначається відношенням вимiрностi відгуку до
вимiрностi одиничного стрибка. Якщо, наприклад, дію задано у вигляді одини-
чного стрибка напруги, i відгуком є також напруга, то g (t ) − безрозмірна вели-
чина. Якщо при такій самій дії як вихідну величину вибрано струм, то g (t ) має
вимiрнiсть провідності (См).
73
1(t ) e(t ) ∞ ∞
E δ (t ) δ (t − t0 )
1(t )
1
1(t − t0 )
0 t0 t 0 t0 t
а б
Рисунок 6.1 – Типові функції: а – 1(t ) ; б – δ (t )
Дельта-функція. Імпульсна характеристика.

Розглянемо другу типову дію, яка має назву дельта-функції, або одинич-
ного імпульсу (функції Дірака). Графічно цю функцію показано на рис.6.1,б;
аналітично вона записується як
∞, t = 0; ∞, t = t0 ;
δ (t ) =  δ (t − t0 ) =  (6.4)
 0, t ≠ 0;  0, t ≠ t 0 .
Дельта-функція має нескінченно велике значення на нескінченно малому
iнтервалi часу, поза цим інтервалом функція дорівнює нулю, причому площа S ,
обмежена цією функцією, дорівнює одиниці.
Дельта-функція має фільтрувальну властивість, яка широко використову-
ється в теорії кіл:
∞ ∞
∫
−∞
f (t )δ (t )dt = f (0) ; ∫
−∞
f (t )δ (t − t0 )dt = f (t0 ) . (6.5)
Імпульсна характеристика h(t ) чисельно дорівнює реакції кола на одини-

чний імпульс δ (t ) за нульових початкових умов.
Вимiрнiсть h (t ) визначається відношенням вимiрностi відгуку до
вимiрностi одиничного імпульсу, помноженої на секунду. Якщо, наприклад,
дію задано у вигляді напруги, а відгуком є струм, то імпульсна характеристика
має вимiрнiсть А/(В ⋅ с) .
Зв’язок мiж g (t ) i h(t ) встановлюють за формулами
h(t ) = g (0)δ (t ) + g ′(t ) ; (6.6)
t
g (t ) = ∫ h(t )dt . (6.7)
0
Враховуючи співвідношення (6.6), результат диференціювання перехідної

характеристики становитиме:
74
d [ g (t )] d [ g анал
′ (t ) ⋅ 1(t )]
h(t ) = = ′ (t ) ⋅ 1(t ) + g анал (t ) ⋅ δ (t ) =
= g анал
dt dt (6.8)
′ (t ) ⋅ 1(t ) + g анал (+0) ⋅ δ (t ),
= g анал
де g анал (t ) – аналітичний вираз перехідної характеристики при t > 0 .
Якщо g анал ( +0) = 0 , то h(t ) не містить дельта-подібного доданку.
Часовий метод аналізу перехідних процесів застосовують, якщо дія змі-
нюється у часі за складним законом, наприклад, за наявності стрибків напруги
або якщо дія задана графічно.
Припустимо, що зовнішня дія задана у вигляді функції f1 (t ) (рис.6.2,а).
Задану неперервну дію при t > 0 можна подати як суму початкового "стрибка"
(ступінчатої дії) f1 (0) ⋅ 1(t ) та множини нескінченно малих "стрибків"
∆f1 ( x ) ⋅ 1(t − x) , які послідовно зміщуються за часом на інтервал ∆x . Ці елемен-
тарні дії продовжуються обов'язково до +∞ , хоча можуть починатися у рiзнi
моменти часу i мати різну висоту (рис.6.2,б). Одну з таких елементарних дій
позначено на рис.6.2 штрихуванням. Таке подання функції f1 (t ) буде точним,
якщо ∆x → 0, n → ∞ (n – кількість "стрибків").
а б
Рисунок 6.2 – Подання функції як суми елементарних дій
Згідно з визначенням похідної знайдемо величину будь-якого малого

стрибка: ∆f1 ( x) ⋅ 1(t − x) = ∆x ⋅ tgα ⋅ 1(t − x) = ∆x f1′( x)1(t − x) , або, здійснюючи гра-
ничний перехід, df1 ( x ) ⋅ 1(t − x ) = f1′( x ) dx ⋅ 1(t − x ) .
Знайдемо значення реакції кола у деякий момент часу t > x . Ступінчата
дія f1 (0) до моменту t викликає реакцію f1 (0) g (t ) , де g (t ) − перехідна харак-
теристика. Аналогічно, дії ∆f1 ( x) ⋅ 1(t − x) вiдповiдає відгук
∆f 2 (t ) = ∆f1 ( x) ⋅ g (t − x) , або після граничного переходу ∆f 2 (t ) = f1′ ( x)dx ⋅ g (t − x) .
За принципом суперпозиції відгук кола f 2 (t ) можна визначити як суму
елементарних вiдгукiв f 2 (t ) = f1 (0) g (t ) + ∑ f1′( x)∆xg (t − x) .
n
75
За умови ∆x → 0 , сума переходить до інтегралу:
t
f 2 (t ) = f1 (0) g (t ) + ∫ f1′( x)g (t − x) dx . (6.9)
0
Вираз (6.9) має назву інтеграла Дюамеля. Існує кілька форм інтеграла
Дюамеля. Рiзнi форми застосовують для різних вхідних дій. Наприклад,
t
f 2 (t ) = f1 (0) g (t ) + ∫ f1′(t − x)g ( x) dx . (6.10)
0
У спiввiдношеннях (6.9) – (6.10) функція f1 (t ) є неперервною за часом.

Якщо f1 (t ) є кусково-неперервною, у формулах враховують існування додатко-
вих, окрім точки t = 0 , розривів 1-го роду, що еквівалентне існуванню додатко-
вих ступінчатих дій. Реакція на кожну з цих дій визначається за формулою
[ f1 (tk + 0) − f1 (tk − 0)] g (t − tk ) , (6.11)
де tk − k -та точка розриву неперервності функції f1 (t ) .
Вигляд відгуку, який розраховується за допомогою інтеграла Дюамеля,
залежить від моменту спостереження t . Для функції (рис.6.3,а) маємо три мо-
менти спостереження.
б в
в г
Рисунок 6.3 – До визначення відгуку: а-в – на кусково-неперервну дію;
г – за допомогою імпульсної характеристики
1. При t < t1 маємо нескiнченно-подовженi "стрибки" до моменту t

t
(рис.6.3,б). Тоді f 2 (t ) = f1 (0) g (t ) + ∫ f1′a ( x)g (t − x) dx.
0
76
2. t1 < t < t2 (рис.6.3,в).
t1 t
f 2 (t )= f1 (0) g (t ) + ∫ f1′a ( x)g (t−x)dx + [ f1b (t1 )− f1a (t1 ) ] g (t− t1 ) + ∫ f1′b ( x)g (t − x)dx .
0 t1
t1
3. t > t2 . f 2 (t ) = f1 (0) g (t ) + ∫ f1′a ( x)g (t − x)dx + [ f1b (t1 ) − f1a (t1 ) ] g (t − t1 ) +

0
t2
+ ∫ f1′b ( x)g (t − x)dx − f1b (t2 ) g (t − t2 ).

t1
Кожна з отриманих формул справедлива для свого інтервалу часу.

Реакцію кола на довільну дію можна визначити також за допомогою ім-
пульсної характеристики. Представимо дію f1 (t ) у вигляді суми елементарних
відеоімпульсів прямокутної форми та нескінченно малої тривалості. Одну з та-
ких імпульсних дій, яка прикладена у момент x , позначено штрихуванням на
рис.6.3,г. Вона характеризується тривалістю dx та висотою f1 (t ) . Нескінченно
мала складова реакції, яка обумовлена цією дією, становитиме
df 2 (t ) = [ f1 ( x)dx ] h(t − x) , оскільки площа імпульсної дії дорівнює f1 ( x ) dx .
За принципом накладання повна реакція кола f 2 (t ) у момент t дорівню-
ватиме сумі нескінченно великої кiлькостi нескінченно малих складових df 2 (t ) :
t
f 2 (t ) = ∫ f1 ( x) h(t − x)dx . (6.12)
0
Якщо зробити заміну змінних x1 = t − x , то після перетворень, маємо
t
f 2 (t ) = ∫ f1 (t − x) h( x)dx . (6.13)
0
Інтеграли (6.12)−(6.13) мають назву інтегралів накладання.
6.1 Визначити перехідні характеристики кола (рис.6.4, а), вважаючи дією

напругу u вх (t ) , а відгуками – струми i1 (t ) , i2 (t ) , i3 (t ) та напругу u L (t ) . Записа-
ти вирази для перехідних характеристик, якщо R1 = R2 = R3 = R , та побудувати
їхні графіки для R = 2 кОм, L = 30 мкГн.
Розв’язання. Поклавши u вх (t ) = 1(t ) (рис.6.4, а), розрахуємо режим кола,
який характеризує шукані перехідні характеристики.
Оскільки R, L коло має перший порядок, сталу часу знайдемо у вигляді:
τ = L / Re ,
де Re = R2 + R1R3 / (R1 + R3 ) – еквівалентний опір кола (рис.6.4, б) відносно
затискачів індуктивності при замкнених вхідних затискачах ( u вх = 0 ).
77
i1 (t ) R1 R1
R2 R2
R3
uвх (t ) = 1(t ) i2 (t ) R3
Rе
L i3 (t )
а б
i1 (∞) R1 i1 (+0) R1
R2 R2
R3
R3 uвх (+0) = 1 i2 (+0)
uвх (∞) = 1 i2 (∞)
u L (∞ ) i3 (∞) u L (+0)
i3 (+0)
в г
Рисунок 6.4 – До прикладу 6.1: а – схема кола; б – еквівалентна схема для
визначення Rе ; в – режим кола при t→∞; г – режим кола при t = +0
Перехідні характеристики знаходимо у вигляді:

g (t ) = [ g вл (t ) + g вм ] ⋅ 1(t ) = ( Ae − t / τ + g вм ) ⋅ 1(t ) , (6.14)
де g вл (t ) = Ae −t / τ , g вм − відповідно вільні та вимушені складові розв’язку;
А – сталі інтегрування.
Вимушені складові розв’язку знайдемо, розглядаючи усталений режим
( t → ∞ ) при постійній одиничній напрузі на вході (рис.6.4, в): guL вм =uL (∞)= 0.
1 R2 + R3
g i1вм = i1 (∞) = = ;
R1 + R2 R3 /( R2 + R3 ) R1R2 + R1R3 + R2 R3
R3 R3
g i 2 вм = i2 (∞) = = ;
[R1 + R2 R3 /( R2 + R3 )](R2 + R3 ) R1R2 + R1R3 + R2 R3
R2 R2
gi 3вм = i3 (∞) = = .
[ R1 + R2 R3 /( R2 + R3 )]( R2 + R3 ) R1R2 + R1R3 + R2 R3
Щоб визначити початкові значення перехідних характеристик, розгляне-
мо режим кола для t = +0 (рис.6.4, г):
gi1 (+0) = i1 (+0) = gi 3 (+0) = i3 (+0) = 1/( R1 + R3 ); g i 2 ( +0) = i2 ( +0) = 0;
g uL (+0) = u L (+0) = R3 /( R1 + R3 ).
З рівнянь (6.14) для t = +0 знаходимо сталі інтегрування:
78
1 R2 + R3 R32
Ai1=gi1 (+0) − gi1вм = − =− ;
R1+R3 R1R2 + R1R3+ R2 R3 ( R1+R3 )( R1R2+ R1R3+ R2 R3 )
R3
Ai 2 = g i 2 (+0) − g i 2 вм = − ;
R1R2 + R1R3 + R2 R3
1 R2 R1R3
Ai 3=g i 3 (+0) − g i 3 вм = − = ;
R1 + R3 R1R2 + R1R3 + R2 R3 (R1 + R3 )(R1R2 + R1R3 + R2 R3 )
AuL = g uL (0+) − guL вм = R3 /( R1 + R3 ).
Значення вимушених складових, сталих інтегрування та кінцеві вирази
для перехідних характеристик у випадку R1 = R2 = R3 = R і для заданих значе-
ний L, R зведемо до табл.6.1.
Згідно з виразами для g (t ) (табл.6.1) побудуємо графіки (рис.6.5).
Таблиця 6.1 – Розв’язки у прикладі 6.1
Відгук g вм А g (t )
 t   −
t 
2 1  1 − L /(1,5 R ) 2   −4 −2 −4 
i1 (t ) − −
 6 R e + ⋅ 1( t )≈  − 0,833 ⋅ 10 e 10 + 3,33 ⋅ 10  ⋅ 1(t ), См
3R 6R 3R 
   
 −
t   −
t 
1 1 1  L /(1,5 R )  −4  10 − 2  ⋅ 1(t ), См
i2 (t ) − 1 − e ⋅ 1(t ) ≈ 1, 66 ⋅ 10 1 − e
3R 3R 3R    
   
 t   t 
1 1  1 − L /(1,5 R ) 1   −4
−
−2 −4 
i3 (t )  6 R e +  ⋅ 1(t )≈ 0,833 ⋅ 10 e 10 + 1,66 ⋅ 10  ⋅ 1(t ), См
3R 6R 3R   
   
t t
u L (t ) − −
0 0,5 L /(1,5 R ) 10 −2
0,5 e ⋅1(t ) = 0,5 e ⋅ 1(t )
g i (t ) ,См g u L (t )
3,33 ⋅ 10 −4 0,5
−4 g i1 (t )
2,5 ⋅ 10 g i 3 (t )
1,66 ⋅ 10 −4
0,184
g i 2 (t )
τ
0 10 20 30 t, мс 0 10 20 30 t, мс
Рисунок 6.5 – Графіки перехідних характеристик у прикладі 6.1
79
Перехідні характеристики g i1 (t ) , g i 2 (t ) , g i 3 (t ) мають розмірність провід-
ності (См), а перехідна характеристика g uL (t ) безрозмірна.
6.2 Визначити перехідну характеристику кола (рис.6.6, а), вважаючи дією
струм i (t ) , а відгуком – напругу u (t ) . Записати вираз для перехідної характери-
стики і побудувати її графік для R2 = R3 = R ; R1 = 2 R .
i (t )
R2 R2
R3 R3
u (t )
R1 C R1 Rе
а б
i (∞ ) = 1 i ( +0 ) = 1
R2 R2
R3
g (∞) g (+0) R3
R1 R1
в г
Рисунок 6.6 – До прикладу 6.2: а – схема кола; б – еквівалентна схема для
визначення Re; в – режим кола при t→∞; г – режим кола при t = +0
Розв’язання. Визначимо основні параметри для розрахунку шуканої пере-

хідної характеристики:
1) сталу часу кола τ = CRe ,
R ( R + R3 )
де Re = 1 2 – еквівалентний опір кола (рис.6.6, б) відносно затис-
R1 + R2 + R3
качів ємності при розімкнених вхідних затискачах ( i = 0 );
2) вимушену складову перехідної характеристики (рис.6.6, в)
( R + R2 ) R3
g uвм = u (∞) = 1 ;
R1 + R2 + R3
3) початкове значення перехідної характеристики (рис.6.6, г)
g u (+0) = u (+0) = R2 R3 /( R2 + R3 ) ;
4) сталу інтегрування
80
R2 R3 ( R1 + R2 ) R3 R1R32
Au = g u (+0) − g u вм = − =− .
R2 + R3 R1 + R2 + R3 ( R2 + R3 )( R1 + R2 + R3 )
Використовуючи вираз (6.14) і розраховані параметри перехідної характе-

ристики, запишемо кінцевий вираз для g u (t ) за умови R2 = R3 = R ; R1 = 2 R :
g u (t ) = ( g uвм + Au e − t / τ ) ⋅ 1(t ) = (0,75 R − 0, 25 R e − t / τ ) ⋅ 1(t ) . (6.15)
Згідно з співвідношенням (6.15) побудуємо графік (рис.6.7). Очевидно, що
перехідна характеристика має розмірність опору (Ом).
gu (t )
0,75R
0,5R
0 t
Рисунок 6.7 – Графік перехідної характеристики у прикладі 6.2
6.3 Визначити імпульсні характеристики кола, розглянутого у прикладі

6.1. Накреслити графіки імпульсних характеристик.
Розв’язання. Диференціюючи, згідно з виразом (6.8), знайдені у прикладі
6.1 перехідні характеристики (див. табл.6.1), отримуємо:
−2
d [ gi1 (t )] d [( −0,833 ⋅ 10−4 e −t /10 + 3,33 ⋅ 10−4 ) ⋅ 1(t )]
hi1 (t ) = ≈ =
dt dt
−2
= 0,833 ⋅ 10−2 e − t /10 ⋅ 1(t ) + 2,5 ⋅ 10−4 δ (t ), См/c ;
−2
d [ gi 2 (t )] d [1,66 ⋅ 10−4 (1 − e −t /10 ) ⋅ 1(t )] −2
hi 2 (t ) = ≈ = 1,66 ⋅ 10−2 e −t /10 ⋅ 1(t ), См/c;
dt dt
−2
d [ gi 3 (t )] d [(0,833 ⋅ 10−4 e −t /10 + 1,66 ⋅ 10−4 ) ⋅ 1(t )]
hi 3 (t ) = ≈ =
dt dt
−2
= −0,833 ⋅ 10−2 e −t /10 ⋅ 1(t ) + 2,5 ⋅ 10−4 δ (t ),См/c ;
−2
d [ guL (t )] d [0,5 e −t /10 ⋅ 1(t )] −2
huL (t ) = = = −50 e −t /10 ⋅ 1(t ) + 0,5δ (t ), 1/c.
dt dt
Зобразимо графіки імпульсних характеристик (рис.6.8). Дельта-функція
присутня на графіках hi1 (t ) , hi 3 (t ) і huL (t ) (рис.6.8, а, в, г). У виразі та на графі-
ку hi 2 (t ) (рис.6.8, б) дельтоподібна складова відсутня.
81
hi1 (t ) × 10 −2 , hi 2 (t ) × 10 −2 ,
См/c См/c
2,5 ⋅ 10 −4⋅ δ(t )
1,66
0,833
0 10 20 30 40 t, мс 0 10 20 30 t, мс
а б
hi 3 (t ) hu L (t ), 1/c
−4
×10 , −2 2,5 ⋅ 10 ⋅ δ(t ) 0,5⋅ δ(t )
См/c
0 0
10 20 30 40 t, мс 10 20 30 t, мс
− 0,833
в г
− 50
Рисунок 6.8 – Графіки імпульсних характеристик у прикладі 6.3
6.4 Електричне коло складається з послідовно з’єднаних опору R = 1 кОм

та ємності C = 1 мкФ. Знайти напругу на резисторі R , якщо до кола вмикається
вхідна напруга u1 ( U = 100 В, t1 = 4 мс):
U U
 t , t < t1;  t , t < t1;
1) u1 (t ) =  t1 ; 2) u1 (t ) =  t1
U , t ≥ t1; 0, t ≥ t1.
 
Графіки вхідних дій показано на рис.6.9,а,б. Побудувати графіки відгуків.
Розв’язання:
1. Оскільки вхідна дія має складний вигляд (рис.6.9,а) доцільно ско-
ристатись інтегралом Дюамеля або інтегралом накладання. Розв’яжемо задачу
за формулою (6.9), враховуючи, що вхідна дія подається різними функціями на
двох часових інтервалах:
t
а) t < t1 : u2 (t ) = u1 (0) g (t ) + ∫ u1′ ( x) g (t − x)dx .
0
Визначивши всі складові, які входять в цю формулу: u1 ( x) = (U / t1 )t ;
u1 (0) = 0; u1′ ( x) = U / t1; g (t − x) = e − (t − x ) /τ , одержуємо:
tU U t U
u2 (t ) = 0 + ∫ e − (t − x ) /τ dx = e− t /τ ∫ e x /τ = τ (1 − e− t /τ ) = 25(1 − e−1000t )В; (6.16)
0 t1 t1 0 t1
б) t ≥ t1 . Оскільки у точці t = t1 функція u1 (t ) не має розриву, інтеграл Дю-
амеля на цьому інтервалі буде відрізнятися від попереднього (6.16) лише верх-
ньою межею. Це пояснюється тим, що всі елементи ступінчатої дії, якими пред-
82
ставляється сигнал u1 (t ) , з’являються саме до моменту t :
t1 U U U
u2 (t ) = ∫ e − (t − x ) / τ dx = τ e−t /τ (e −t1 / τ − 1) = τ (e − (t −t1 ) /τ − e−t /τ ) =
0 t1 t1 t1 (6.17)
= 25(e −1000(t −t1 ) − e −1000t )В.
u1(t ) u1(t )
U U
0 t1 t 0 t1 t
а б
u2 (t ), B u2 (t ), B
25 25
0 4 t, мс 0 4 t, мс
в г
Рисунок 6.9 – Графіки до прикладу 6.4: а, б – вхідні дії; в, г – відгуки
Будуючи графік відгуку (рис.6.9,в), слід враховувати, що кожна з отрима-

них формул (6.16–6.17) є справедливою для відповідного інтервалу. Наприклад,
у формулу (6.17) можна підставляти значення t , починаючи з моменту t > t1 .
При t = t1 вирази (6.16) та (6.17) збігаються.
2. Відгук на другу дію (рис.6.9,б) також необхідно розраховувати окремо
для двох інтервалів часу:
a) t < t1 . На цьому iнтервалi вхідна дія не відрізняється від попередньої,
тому при t < t1 , відгук збігається з (6.16);
б) t ≥ t1 . В точці t1 існує розрив функції u1 (t ) . Інакше, це можна подати як
появу, починаючи з моменту t1 , додаткової від’ємної ступінчатої дії, яка дорів-
нює −U . Отже, до відгуку (6.17) cлiд додати реакцiю −U g (t − t1 ) на цю дію:
t1
u2 (t ) = u1 ( 0 ) g (t ) + ∫ u1′ ( x) g (t − x) dx − U ⋅ g (t − t1 ) =
0
t1 U U − t / τ t1 / τ
=∫ e − (t − x ) / τ dx − Ue − (t −t1 ) / τ = τ e (e − 1) − Ue − (t −t1 ) /τ =
0 t1 t1
U  U
=  τ − U  e − (t −t1 ) / τ − τ e −t /τ = −75e −1000(t −t1 ) − 25e −1000t В.
 t1  t1
Графік відгуку зображено на рис.6.9,г.
Знайдемо відгуки на дії (рис.6.9,а,б) за допомогою інтеграла накладання:
t
u2 (t ) = ∫ u1 ( x)h(t − x)dx .
0
83
Спочатку знайдемо імпульсну характеристику кола:
1
h(t ) = g (0)δ (t ) + g ′(t ) = δ (t ) − e −t /τ c −1.
τ
Аналогічно інтегралу Дюамеля інтеграл накладання обчислюється також
для двох інтервалів часу. На першому iнтервалi відгуки на обидві дії однакові:
а) t < t1
tU  1  Ut U t
u2 (t ) = ∫ x  δ ( t− x ) − e − (t − x ) /τ  dx = ∫ xδ (t − x)dx − e−t / τ ∫ xe x /τ dx =
0 t1  τ  t1 0 t1τ 0
U U
( )
U
t
t − e −t /τ xτ e x /τ − ∫ τ e x /τ dx 0 = τ (1 − e−t /τ ).
=
t1 t1τ t1
б) t ≥ t1 . Для першої дії (рис.6.9,а) матимемо:
t1 t
u2 (t ) = ∫ u1 ( x)h(t − x)dx + ∫ u1 ( x)h(t − x)dx ; (6.18)
0 t1
t
U 1  t  1 
x  δ ( t − x ) − e− (t − x ) / τ  dx + ∫ U  δ ( t − x ) − e− (t − x ) /τ  dx =
u2 (t ) = ∫

0 t1 τ  t1  τ 
Ut U
( ) Ut
t t
= ∫ xδ (t − x)dx − e−t /τ xτ e x /τ − ∫ τ e x /τ dx 01 + U ∫ δ (t − x)dx − ∫ e− (t − x ) /τ dx =
t1 0 t1τ t1 τ t1
U − (t −t1 ) /τ U −t / τ U
= 0 − Ue − (t −t1 ) / τ +
τe − τ e + U − U + Ue− (t −t1 ) /τ = τ [e − (t −t1 ) / τ − e −t /τ ].
t1 t1 t1
Для дії (рис.6.9,б) другий інтеграл у виразі (6.18) дорівнюватиме нулю:
t1 t1 U
 1 
u2 (t ) = ∫ u1 ( x)h(t − x)dx = ∫ x  δ (t − x) − e− (t − x ) /τ  dx =
0 0 t1  τ 
U U U  U
= 0 − Ue − (t −t1 ) /τ + τ e− (t −t1 ) /τ − τ e −t / τ =  τ − U  e− (t −t1 ) /τ − τ e −t / τ .
t1 t1  t1  t1
6.5 На вхід електричного кола (рис.6.10,а) подається імпульсна напруга

u1 (t ) з параметрами U = 100 В, t2 = 2t1 = 8 мс. Параметри кола: R = 1 кОм,
C = 1мкФ. Знайти напругу на конденсаторі C для двох вхідних дій, які задано
графічно: 1) на рис. 6.10,б; 2) на рис.6.10,в.
6.6 Знайти перехідні характеристики gi 2 , gu 2 та імпульсні hi 2 , hu 2 характе-
ристики кола (рис.6.11,а), вважаючи дією напругу u1 , а відгуками – струм i2 та
напругу u2 . Дано: R1 = 200 Ом, R2 = 360 Ом, L = 2 мГн.
6.7 Для кола, параметри якого наведені у задачі 6.6, знайти перехідну та
імпульсну характеристики, вважаючи дією вхідну напругу u1 , а відгуком − i1 .
84
u1 (t ) u1 (t )
R C U U
u1 u2
t1 t1 t2
а б в
Рисунок 6.10 – До задачі 6.5: а – схема; б, в – вхідні дії
i1 i2
i1 i2 R1
R1 R2
u1 R2 L u2 u1 R3 u2
С
а б
Рисунок 6.11 – Схеми кіл у задачах 6.6–6.9, 6.11
6.8 Знайти вихідну напругу u2 (t ) для кола (рис.6.11,а) за допомогою інте-

грала Дюамеля, якщо на вхід кола подається напруга
0, t < 0, t > t1;

u1 (t ) = U
 t t , 0 < t ≤ t1.
1
Дано: R1 = 200 Ом, R2 = 360 Ом, L = 2 мГн, U = 10 В, t1 = 30 мкс.
6.9 Розв’язати задачу 6.8 за допомогою інтеграла накладання.
6.10 Електричне коло складається з послідовно з’єднаних елементів R та
C , причому стала часу τ = 1 мкс. На вхід подається напруга
0, t < 0;
u1 (t ) =  −α t
U 0e , t ≥ 0.
Знайти напругу на резисторі R , якщо: 1) α = 0,5 мкс −1 ; 2) α = 2 мкс−1 .
6.11 Параметри кола (рис.6.11,б): R1 = 40 Ом, R2 = 15 Ом, R3 = 40 Ом,
C = 550 нФ. Знайти часові характеристики кола, вважаючи дією струм i1 , а від-
гуком – напругу u2 . Знайти відгук кола на дію i1 (t )=I 0e −α t , I 0 = 8 мА, α −1= 5 мкс.
6.12 Схему кола зображено на рис.6.12,а. Дано: R1 = R2 = R3 = 10 Ом,
L = 50 мГн. Знайти часові характеристики, вважаючи дією напругу u1 , а відгу-
ком – струм i2 . Розрахувати струм i2 , якщо u1 = 8(1 − e −α t ) В, α = 400 c −1 .
85
i1 i2 i1 i2
R1 R3 R1 R3 С
u1 R2 L u2 u1 R2 u2
а б
Рисунок 6.12 – Схеми кіл у задачах 6.12–6.17
6.13 Параметри кола (рис.6.12,а): R1 = R2 = 20 Ом, R3 = 15 Ом, L = 20 мГн.

Знайти перехідну та імпульсну характеристики, вважаючи дією напругу u1 , а
відгуком – струм i1 . Розрахувати струм i1 , якщо u1 = U 0α t , α = 200 c −1 , U 0 = 2 В.
6.14 Параметри кола (рис.6.12,а): R1 = 20 Ом, R2 = 15 Ом, R3 = 10 Ом,
L = 40 мГн. Знайти часові характеристики, вважаючи дією напругу u1 , а відгу-
ком – напругу u2 . Розрахувати відгук, якщо u1 = U 0 −α t , α = 500 c −1 , U 0 = 5 В.
6.15 Схему кола зображено на рис.6.12,б. Дано: R1 = R2 = R3 = 10 Ом,
C = 500 пФ. Знайти часові характеристики, вважаючи дією напругу u1 , а відгу-
ком – струм i1 . Розрахувати відгук кола на дію u1 = 5e −α t В, α = 5 ⋅ 108 c −1 .
6.16 Параметри кола (рис.6.12,б): R1 = R2 = 20 Ом, R3 = 15 Ом, C = 800 пФ.
Знайти g (t ) та h(t ) , вважаючи дією u1 , а відгуком – u2 . Розрахувати u2 , якщо
u1 = U 0 (1 − e −α t ) , α = 4 ⋅ 107 c −1 , U 0 = 8 В.
6.17 Параметри кола (рис.6.12,б): R1 = 15 Ом, R2 = 20 Ом, R3 = 10 Ом,
C = 240 пФ. Знайти g (t ) та h(t ) , вважаючи дією u1 , а відгуком – u2 . Розраху-
вати u2 , якщо u1 = U 0 −α t , α = 5 ⋅ 108 c −1 , U 0 = 5 В.
86
7 ОПЕРАТОРНИЙ МЕТОД АНАЛІЗУ КІЛ
Основні положення та співвідношення [2, с.153-200].
Ідея операторного методу полягає в тому, що з області функцій дійсного

змінного f (t ) розв’язання задачі аналізу переноситься до області функцій
F ( p) комплексного змінного p = σ + jω за допомогою прямого перетворення
Лапласа:
∞
F ( p) = ∫ f (t )e− pt dt . (7.1)
0
Функція f (t ) зветься оригіналом, а функція F ( p) − зображенням.

На f (t ) накладаються обмеження: 1) f (t ) − кусково-неперервна;
2) f (t ) ≡ 0, t < 0 (функція тотожно дорівнює нулю при від’ємних t );
3) f (t ) < M eσ 0t , де M i σ 0 − позитивні дiйснi сталi.
Тобто f (t ) збільшується не швидше показникової функції.
Інтегральне перетворення Лапласа має дві основні властивості:
1) єдинiсть, тобто мiж зображенням та оригіналом існує взаємно-
однозначна відповідність: якщо F ( p) ÷ f (t ) , то f (t ) ÷ F ( p) ;
2) лінійність, що дозволяє застосувати принцип суперпозиції:
n n
Якщо f (t ) = ∑ f k (t ) , то F ( p) = ∑ Fk ( p).
k =1 k =1
Загальна схема операторного способу визначення відгуку f 2 (t ) , якщо ві-

дома дія f1 (t ) , має вигляд:
Простір оригіналів Простір зображень
f1 (t ) F1 ( p)
f 2 (t ) F2 ( p )
Перехід вiд f1 (t ) до F1 ( p ) виконується такими способами:

1) за формулою прямого перетворення Лапласа;
2) за довідковими таблицями;
3) за теоремами про властивості перетворення Лапласа:
87
а) теорема диференціювання оригіналу:
df (t )
÷ pF ( p) − f (+0) , (7.2)
dt
де f (+0) – значення функції, що диференцюють, в точцi t = 0 при на-
ближенні до неї праворуч;
df (t )
за нульових початкових умов ÷ pF ( p ) .
dt
б) теорема інтегрування оригіналу
t F ( p)
∫ f (t ) dt ÷ ; (7.3)
0 p
в) теорема зсуву оригіналу (теорема запізнення)
f (t − t0 ) ÷ F ( p)e − pt0 ; (7.4)
г) теорема зсуву зображення
F ( p + α ) ÷ f (t )e−α t . (7.5)
Перехід від F2 ( p ) до f 2 (t ) виконується:
1) за таблицями; 2) за теоремою розкладання.
Згідно з теоремою, якщо F ( p) має вигляд раціонального дробу
F ( p) = P( p) / Q( p) , де P( p), Q( p) – степеневі поліноми, причому степінь чисе-
льника менший за степінь знаменника i Q( p) має n різних коренів, тобто
Q( p) = ( p − p1 )( p − p2 )...( p − pn ) , тоді
A1 A2 An
F ( p) = + + ... + , (7.6)
p − p1 p − p2 p − pn
P( p)
де Ak = lim ( p − pk ) .
p → pk Q ( p )
У цьому випадку оригінал кожного з доданків (7.6) є експонентою. Фор-

мула (7.6) справедлива для простих (непарних) коренів. Для парних коренів те-
орема розкладання ускладнюється;
3) за формулою оберненого перетворення Лапласа
1 σ + jω pt
f (t ) = ∫ F ( p )e dp . (7.7)
2π j σ − jω
Безпосередньо формулою (7.7) не користуються. Якщо
F ( p ) = P ( p) / Q ( p ) , то f (t ) визначається як сума лишків: f (t ) = ∑ ResF ( p)e pt .
pk
P( p) pt
Лишки визначаються в особливих точках: Res F ( p )e pt = e p = pk .
Q′( p )
88
Усі закони (Ома, Кірхгофа) i теореми теорії кіл (накладання, взаємності
тощо) виконуються в операторній формі:
U ( p) n n m
I ( p) = ; ∑ I k ( p ) = 0; ∑ I k ( p ) Z k ( p ) = ∑ El ( p ).
Z ( p) k =1 k =1 l =1
Для того, щоб застосувати ці закони, cлiд скласти операторну схему за-
міщення кола за правилами:
1) перейти до зображень джерел, що діють у колі: e(t ) ÷ E ( p) , i(t ) ÷ I ( p) ;
2) перейти до операторних опорів (провiдностей ) елементів кола:
Z R ( p ) = R – операторний опір резистивного елемента; Z L ( p ) = pL – опе-
раторний опір індуктивності; Z C ( p ) = 1/ pC – операторний опір ємності.
Примітка. За ненульових початкових умов iL (−0) ≠ 0; uC (−0) ≠ 0 ємність
(індуктивність) замінюють операторним опором 1/ pC ( pL) та додатковим
джерелом ЕРС E ′( p ) або струму I ′( p ) (рис.7.1 – 7.2).
I ′( p) = iL (−0) / p E′( p) = L iL (−0)

I L ( p) pL
I L ( p)
pL +
U L ( p)
а б
U L ( p)
Рисунок 7.1 – Операторні схеми заміщення індуктивності
зі струмом: а – з джерелом струму; б – з джерелом напруги
I ′( p) = C iC (−0)
E′( p) = uC (−0) / p
I C ( p) I C ( p)
1/ pC
+ 1/ pC
U C ( p)
а б
U C ( p)
Рисунок 7.5 – Операторні схеми заміщення зарядженої ємності:
а – з джерелом напруги; б – з джерелом струму
Операторна передатна функція (ОПФ) кола H ( p) – відношення вихідної

величини до вхідної, виражене в операторній формі. Інакше, це відношення зо-
браження відгуку F2 ( p ) до зображення дії F1 ( p ) за нульових початкових умов.
Якщо позначити лінійне електричне коло у вигляді чотириполюсника, на
вхід якого подається дія f1 (t ) , а з виходу знімається відгук f 2 (t ) , то
89
F2 ( p )
H ( p) = . (7.8)
F1 ( p )
Дію f1 (t ) може бути задано у вигляді струму або напруги, а шукана реак-
ція (відгук) f 2 (t ) , у свою чергу, визначається як напруга мiж заданою парою
вузлів кола або струм в якійсь вітці кола. Розрізняють такі види ОПФ:
U ( p) I ( p)
KU ( p ) = 2 ; K I ( p) = 2
U1 ( p ) I1 ( p )
– операторний коефіцієнт передачі за напругою (струмом);
U ( p) I ( p)
Z пер ( p ) = 2 ; Yпер ( p ) = 2
I1 ( p ) U1 ( p )
– операторні передатні опір та провідність.
Будь-яку з передатних функцій можна розглядати як коефіцієнт пропор-
ційності мiж зображенням дiї F1 ( p ) та реакції F2 ( p) за нульових початкових
умов, тобто F2 ( p ) = H ( p ) F1 ( p ) . Отже, якщо відома ОПФ, можна знайти зобра-
ження реакції F2 ( p ) , а з нього i реакцію кола f 2 (t ) на довільну дію.
Операторний опір i операторна провідність двополюсника
U ( p) I ( p)
Z вх ( p ) = 1 ; Yвх ( p ) = 1
I1 ( p ) U1 ( p )
можуть розглядатися як передатні функції кола тоді, коли реакція кола
визначаться на тій парі затискачів, до якої підведено дію. Разом з цим, ці функ-
ції мають певні особливості, тому вони мають назву операторних вхідних фун-
кцій (ОВФ) електричних кіл.
Операторна передатна функція H ( p) переходить у комплексну H ( jω ) за
умови заміни p = jω :
H ( jω ) = H ( p) p = jω . (7.9)
Зв'язок між операторною функцією кола H ( p) та зображеннями часових
характеристик G( p), H ( p) встановлюється за формулами:
G ( p ) = H ( p) / p; H ( p) = H ( p ) , (7.10)
де G( p) ÷ g (t ), H ( p) ÷ h(t ) .
Граничні співвідношення мiж часовими та частотними характеристиками
кола встановлюють зв'язок мiж значеннями перехідної характеристики (при
t = 0; t → ∞ ) та значеннями АЧХ (при ω → ∞; ω = 0 ):
H (0) = g (∞); H (∞) = g (0) . (7.11)
90
7.1 На вхід електричного кола (рис.7.3,а) з параметрами R1 = 1кОм,

C = 1нФ подається напруга u1 , а з виходу знімається напруга u2 . Визначити
ОПФ кола H ( p) , перейти до КПФ H ( jω ) , знайти АЧХ i ФЧХ. Визначити опе-
раторним методом перехідну g (t ) та імпульсну h(t ) характеристики, а також
відгук на дію u1 ( U 0 = 1 В, U t = 4 В, t1 = 1 мкс), яку задано графічно (рис.7.3,б).
Порівняти граничні значення часових та частотних характеристик.
1. Визначаємо ОПФ за формулою (7.8). Оскільки дія та відгук є напруга-
ми, функція H ( p) має сенс операторного коефіцієнта передачі за напругою.
Елементи кола з’єднано послідовно, тому напруги U1 ( p) та U 2 ( p) знаходимо
через загальний струм I ( p ) за допомогою закону Ома в операторній формі.
U ( p) I ( p) R pCR p p
H ( p) = KU ( p) = 2 = = = = .
U1 ( p) I ( p)(1/ pC + R) 1 + pCR p + 1/ CR p + 1/ τ
2. Замінюючи p → jω , переходимо до комплексної передатної функції,
знаходимо її модуль (АЧХ) та аргумент (ФЧХ):
jωCR
KU ( jω ) = KU ( p) p= jω = = KU ( jω ) e jϕ (ω ) ,
1 + jωCR
ωCR 10−6 ω
де KU (ω ) = = – АЧХ;
1 + (ωCR ) 2 1 + ω 2 ⋅ (10−6 ) 2
ϕ (ω ) = π / 2 − arctg (ωCR) – ФЧХ.
C u1 (t ) u1
Ut
u1 R u2 u2
U0
0 t1 t
а б
3. Визначаємо часові характеристики кола за формулами (7.10):

H ( p) p 1 6
G ( p) = = = ÷ e −t / τ = e −10 t = g (t ).
p ( p + 1/ τ ) p p + 1/ τ
Перехід від зображення перехідної характеристики G ( p) до її оригіналу
g (t ) здійснюємо за таблицями: A /( p + α ) ÷ Ae−α t .
91
p 1 1 1 6
H ( p) = =1− ⋅ ÷ δ (t ) − e−t /τ = δ (t ) − 106 e−10 t c −1 .
p + 1/ τ τ p + 1/ τ τ
Зазначимо, що коли степінь чисельника функції H ( p) більший або дорів-
нює степеню знаменника, доцільно визначити цілу частину дробової функції
H ( p) , поділивши чисельник на знаменник. Тоді для запису оригиналу цілої ча-
стини можна скористатись табличним спiввiдношенням: A ⋅ 1( p ) ÷ Aδ (t ) .
4. За графіком знаходимо аналітичний вираз напруги u1 при t ≥ 0 :
U − U0
u1 (t ) = kt + U 0 = t t + U 0 = 3 ⋅ 10−6 t + 4 В.
t1
За допомогою табличних спiввiдношень A ÷ A / p; At ÷ A / p 2 перехо-
димо до зображення вхідної напруги: U1 ( p ) = k / p 2 + U 0 / p .
Визначаємо відгук кола u2 (t ) за допомогою ОПФ:
p  k U  k U0
U 2 ( p ) = KU ( p ) ⋅ U1 ( p ) = ⋅ 2 + 0  = + .
1 + 1/ τ  p p  ( p + 1/ τ ) p p + 1/ τ
Користуючись табличними спiввiдношеннями A /( p + α ) ÷ Ae −α t та
1 1
= (1 − e −α t ) , знаходимо оригінал відгуку:
p( p + α ) α
u2 (t ) = kτ (1 − e −t / τ ) + U 0e −t / τ = kτ + (U 0 − kτ )e −t /τ = 3 − 2e−t /τ В.
Графік u2 (t ) зображено на рис.7.3,б.
5. Перевіряємо виконання граничних спiввiдношень часових та частотних
характеристик: g (0) = H (∞) = 1; g (∞) = H (0) = 0 .
7.2 В електричному колі (рис.7.4,а) діє джерело E = 30 В. Знайти струм в
індуктивності після розімкнення ключа. Дано: R = 100 Ом, L = 0,1 Гн.
I ( p)
R R R R
E R E(p)
iL (−0)
L E ′( p ) L
а б
1. Складемо операторну схему заміщення кола. До комутації у колі існу-
вав усталений режим, за якого опір індуктивності дорівнював нулю. При цьому
через індуктивність протікав струм
92
E 1 E
iL (−0) = ⋅ = = 0,1 А.
R + R / 2 2 3R
Отже, внаслідок ненульових початкових умов, в операторній схемі замі-
щення крім джерела E ( p ) = E / p = 30 / p B діє додаткове джерело ЕРС
E′( p) = iL (0−) L = 0,1 ⋅ 0,1 = 0,01 В (рис.7.4,б).
2. Для схеми (рис.7.4,б) складемо рівняння за другим законом Кірхгофа в
операторній формі: E ( p) + E′( p) = I ( p)(2 R + pL) , звідки:
E ( p ) + E ′( p ) 30 / p + 0,01 0,1( p + 3000) A1 A2
I ( p) = = = = + .
2 R + pL 200 + 0,1 p p( p + 2000) p p + 2000
Для визначення оригіналу i (t ) за теоремою (7.6) розкладемо функцію I ( p )
на прості дроби:
0,1( p + 3000) 0,1 ⋅ 3000
A1 = lim p= = 0,15 А ;
p →0 p ( p + 2000) 2000
0,1( p + 3000) 0,1 ⋅ 1000
A2 = lim ( p + 2000) = = −0,05 А.
p → − 2000 p ( p + 2000) −2000
Отже, iL (t ) = 0,15 − 0,05e−2000t А.
7.3 У колі (рис.7.5) діє джерело постійної ЕРС E = const . Знайти вираз для
операторної напруги мiж вузлами 1 та 2, якщо ключ буде розімкнено.
R1 1
L
Е R2 С2
С1
R3
2
Рисунок 7.5 – Схема кола у прикладі 7.3
Спочатку складемо операторну схему заміщення кола та визначимо поча-
ткові умови (ключ замкнено, рис.7.5): uC1 (−0) = 0; iL (−0) = E /( R1 + R3 );
uC 2 (−0) = ER3 /( R1 + R3 ) . Отже, крім E1 ( p) = E / p , діють ще два джерела:
E2 ( p ) = ER3 / p ( R1 + R3 ); E3 ( p ) = LE /( R1 + R3 ) .
На рис.7.6 зображено операторну схему заміщення; її можна розрахувати
будь-якими методами теорії кіл: контурних струмів, вузлових напруг, еквівале-
нтних перетворень, накладання тощо.
Наприклад, за методом накладання: U12 ( p) = U12 ′ ( p ) − U12
′′ ( p) − U12
′′′ ( p) .
1) E1 ( p ) ≠ 0 :
E1 ( p ) Z1 ( p ) ( R3 + pL) / pC2
U12′ ( p) = ; Z1 ( p ) = ;
R1 + R2 + 1/ pC1 + Z1 ( p) R3 + pL + 1/ pC2
93
2) E2 ( p ) ≠ 0 :
E2 ( p ) / pC2
′′ ( p ) = E2 ( p ) − U C′′ 2 ( p ) = E2 ( p ) −
U12 ;
1/ pC2 + Z 2 ( p)
( R + R2 + 1/ pC1 )( R3 + pL)
Z 2 ( p) = 1 ;
R1 + R2 + R3 + 1/ pC1 + pL
3) E3 ( p ) ≠ 0 :
E3 ( p ) Z 3 ( p ) (1/ pC2 )( R1 + R2 + 1/ pC1 )
′′′ ( p) =
U12 ; Z3 ( p) = .
R3 + pL + Z3 ( p) R1 + R2 + 1/ pC1 + 1/ pC2
1
R1 R2 R3
1/рС1 рL
Е1(р) 1/рС2
Е2(р) Е3(р)
2
Рисунок 7.6 – Операторна схема заміщення кола у прикладі 7.3
Висновок. Після переходу до операторної схеми заміщення (рис.7.6) задача

аналізу перехідних процесів за ненульових початкових умов зводиться до зада-
чі за нульових початкових умов, але з більшою кількістю дій.
7.4 Знайти оригінал відгуку i (t ) в схемі (рис.7.7,а), якщо дією є напруга
u (t ) = U 0 e − ατ ⋅ 1(t ).
Розв’язання. Перехід від оригіналу дії до її зображення здійснюємо за
таблицями: A /( p + α ) ÷ Ae −α t : U ( p ) = U 0 /( p + α ).
Зображення струму визначимо за законом Ома:
I ( p) = U ( p) / Z ( p) ,
де Z ( p ) = R2 + 1/ Y1 ( p ) − вхідний опір пасивного двополюсника;
Y1 ( p ) = 1/ R1 + pC = (1 + pR1C ) / R1 − операторна провідність паралельно
з`єднаних опору R1 і ємності C .
Після підстановки Y1 ( p ) виходить:
R1 R + R2 + pR1R2C
Z ( p ) = R2 + = 1 .
1 + pR1C 1 + pR1C
Шукане зображення струму становитиме:
U 0 ( p + 1/ CR1 ) P( p)
I ( p) = = ,
R2 ( p + α )( p + 1/ τ ) Q( p )
де τ = CR1R2 /( R1 + R2 ) − стала часу, яка визначається при замкнених вхід-
них затискачах двополюсника.
94
i (t )
R1 U0 1
α<
i (t ) R τ
2
u (t ) R2 α≥
τ
C
t1 t
а б
Використовуючи значення коренів знаменника Q( p ) p1 = −α , p2 = −1/ τ ,

розкладемо I ( p ) на прості дроби:
A A2
I ( p) = 1 + . (7.12)
p + α p + 1/ τ
Коефіцієнти A1, A2 знайдемо за формулою (7.6):
U ( p +1/ CR1 ) U 0 (1/ CR1 − α )
A1 = lim I ( p)( p − p1 ) = 0 = ;
p → p1 R2 ( p +1/ τ ) p =−α
R2 (1/ τ − α )
(7.13)
U 0 ( p +1/ CR1 ) U 0 (1/ τ − 1/ CR1 )
A2 = lim I ( p)( p − p2 ) = = .
p → p2 R2 ( p +α ) p =−1/ τ
R2 (1/ τ − α )
Далі, перетворимо зображення струму (7.12) до оригіналу:

i (t ) = A1e −α t + A2 e−t / τ .
Вигляд часової діаграми відгуку залежить від співвідношення між α і
1 / τ . Спочатку розглянемо варіант α < 1/ τ . Нехай α = 1/ 4τ . Для спрощення ві-
зьмемо R1 = R2 = R ( τ = CR / 2 ), тоді з урахуванням виразу (7.13) вийде:
1/ τ = 2 / СR ; α = 1 / 2CR ; 1/ τ − α = 3/ 2CR ; A1 = U 0 / 3R ; A2 = 2U 0 / 3R ,
а шуканий струм становитиме:
U
i (t ) = 0 (e −t / 2 RC + 2e−2t / RC ) .
3R
Струм (рис.7.7,б), як і дія, має імпульсну форму, але імпульс відгуку “гос-
тріший” і прямує до нуля, залишаючись додатним.
Знайдемо струм при α ≥ 2 / τ . Нехай α = 2 / τ , R1 = R2 = R, тоді
1/ τ − α = −2 / RC , A1 = 3U 0 / 2 R, A2 = −U 0 / 2 R , а шуканий струм становитиме:
U
i (t ) = 0 (3e−4t / RC − e−2t / RC ) .
2R
З графіка (рис.7.7,б) видно, що струм i (t ) також має імпульсну форму, але
в момент часу t1 змінює свій напрямок внаслідок розрядження ємності.
95
7.5 Розрахувати напругу між точками 1−2 (рис.7.8,а) при увімкненні кола
до джерела напруги E = 100 В. Дано: R1= R2 = 250 Ом, C1= 20 мкФ, C2 = 4 мкФ.
7.6 Розрахувати струм у колі (рис.7.8,б) та напругу на ємності після розі-
мкнення ключа, якщо U = 100 В, R = 10 кОм, C = 0,1 мкФ.
1
R1
С1 R C
R2 u2 R
Е U
С2
2
а б
7.7* Електричне коло (рис.7.9,а) вмикається до постійної напруги

U = 200 В. Знайти струми в реактивних елементах та напругу на ємності. Пара-
метри кола: R = 25 Ом, L = 166,7 мГн, C = 50 мкФ.
R3
i1 i2
C R1 u3
U R L u1 R2 u2 L
а б
Рисунок 7.9 – Схеми кіл у задачах 7.7, 7.8–7.12
7.8 Параметри кола (рис.7.9,б): L = 500 мкГн, R1= R2 = R3= 100 Ом. Знайти
ОПФ, перехідну та імпульсну характеристики кола, вважаючи дією напругу u1 ,
а відгуком – струм i1 . Знайти i1 (t ) , при u1 (t ) = U 0e−α t , U 0 = 10 В, α = 5 ⋅ 105 c−1 .
7.9 Параметри кола (рис.7.9,б): L = 600 мкГн, R1 = 150 Ом, R2 = 300 Ом,
R3 = 100 Ом. Знайти ОПФ та часові характеристики кола, вважаючи дією на-
пругу u1 , а відгуком – струм i2 . Розрахувати струм i2 , якщо
u1 (t ) = U 0e−α t , U 0 = 15 В, α = 8 ⋅ 105 c−1 .
7.10 Параметри кола (рис.7.9,б): L = 400 мкГн, R1 = 500 Ом, R2 = 200 Ом,
R3 = 100 Ом. Знайти операторну, перехідну та імпульсну характеристики кола,
вважаючи дією напругу u1 , а відгуком – напругу u2 . Розрахувати операторним
методом напругу u2 , якщо u1 (t ) = U 0 (1 − e−α t ), U 0 = 8 B , α = 4 ⋅ 105 c−1 .
96
7.11 Параметри кола (рис.7.9,б): L = 30 мГн, R1 = 10 Ом, R2 = 25 Ом,
R3 = 15 Ом. Знайти ОПФ кола, АЧХ та ФЧХ, вважаючи дією струм i1 , а відгу-
ком – напругу u2 . Розрахувати перехідну та імпульсну характеристики.
7.12 Схему кола зображено на рис.7.9,б. Дано: L = 60 мГн, R1 = 15 Ом,
R2 = 20 Ом, R3 = 10 Ом. Знайти операторну, перехідну та імпульсну характери-
стики кола, вважаючи дією напругу u1 , а відгуком – напругу u3 . Розрахувати
напругу u3 , якщо u1 (t ) = U 0 (1 − e−α t ), U 0 = 20 B , α = 600 c−1 .
7.13 Параметри (рис.7.10): C = 50 нФ, R1= R2 =R3= 200 Ом. Знайти ОПФ та
часові характеристики кола, вважаючи дією напругу u1 , а відгуком – струм i2 .
Розрахувати струм i2 , якщо u1 (t ) = U 0 (1 −e −α t ), U 0 = 3 B , α = 4 ⋅ 104 c −1 .
7.14 Схему кола зображено на
R3 рис.7.10. Дано: R1=R2 =200 Ом, R3 = 300
i1 R i2
1 C Ом, C = 24 нФ. Знайти ОПФ та часові ха-
R u 3
u1 2 u2 u4 рактеристики, вважаючи дією напругу u1 ,
а відгуком – струм i1 . Розрахувати струм
i1 , якщо 1) u1 (t ) = U 0e−α t , 2) u1 (t ) = U 0α t
Рисунок 7.10 – До задач 7.13–7.19 ( U 0 = 15 В; α = 2 ⋅ 105 c −1 ).
7.15 Схему кола зображено на рис.7.10. Дано: C = 6 нФ, R1 = 500 Ом,

R2 = 250 Ом, R3 = 150 Ом. Знайти операторну, перехідну та імпульсну характе-
ристики кола, вважаючи дією напругу u1 , а відгуком – напругу u2 . Розрахувати
напругу u2 , якщо u1 (t ) = U 0e −α t В, U 0 = 0,5 В; α = 5 ⋅ 105 c −1 .
7.16 Параметри кола (рис.7.10): C = 550 нФ, R1 = 10 Ом, R2 = 25 Ом,
R3 = 15 Ом. Знайти ОПФ кола, АЧХ та ФЧХ, перехідну та імпульсну характе-
ристики, вважаючи дією струм i1 , а відгуком – струм i2 .
7.17 Схему кола зображено на рис.7.10. Дано: C = 80 нФ, R1 = 20 Ом,
R2 = 20 Ом , R3 = 15 Ом. Знайти операторну, перехідну та імпульсну характери-
стики кола, вважаючи дією напругу u1 , а відгуком – напругу u3 . Розрахувати
напругу u3 , якщо u1 (t ) = U 0 (1 − e −α t ) В, U 0 = 12 В; α = 3 ⋅ 105 c −1 .
7.18 Параметри кола (рис.7.10): C = 1 нФ, R1 = 1 кОм, R2 = 400 Ом,
ком – струм i3 . Розрахувати перехідну та імпульсну характеристики.
7.19 Схему кола зображено на рис.7.10. Дано: C = 2 нФ, R1 = R2 = 350 Ом,
ком – напругу u4 . Розрахувати перехідну та імпульсну характеристики.
97
8 РОЗРАХУНОК ПАРАМЕТРІВ ТА РЕЖИМІВ ДОВГИХ ЛІНІЙ
Основні положення та співвідношення [2, с.264−349]
У загальному випадку коло характеризується трьома лінійними розмірами

x, y, z . Якщо x << λ , y << λ , z << λ ( λ – довжина хвилі електромагнітного ко-
ливання, що діє у колі), то коло є системою із зосередженими параметрами.
При цьому, по-перше, час запізнення електромагнітних коливань у колі ∆t зна-
чно менший періоду коливань генератора T : ∆t << T ; по-друге, миттєве зна-
чення напруги (струму) однакове у будь-якій точці кола.
Із зменшенням довжини хвилі λ (інакше, iз збільшенням частоти f ) вка-
зані умови не виконуються, i тоді коло є системою з розподіленими параметра-
ми (хвилевідною системою).
Кола з розподіленими параметрами характеризуються існуванням в них
хвильових процесів, при яких напруга u (t , l ) та струм i (t , l ) змінюються не
тільки за часом, але i в просторі. Характер змінювання цих величин у просторі
може бути близьким до закону їх змінювання у часі. Якщо, наприклад, на вході
кола діє синусоїдна ЕРС, то в будь-якій точці кола з координатою l0 значення
напруги (струму) повторюються через період: u (t , l0 ) = u ( t + T , l0 ) . При цьому в
будь-який момент часу t0 значення напруги (струму) може повторюватися че-
рез деякий просторовий інтервал ∆l = λ : u (t0 , l ) = u ( t0 , l + λ ) (рис.8.1).
Рисунок 8.1 – Змінювання миттєвих значень напруги

за часом і координатою
Найважливішим окремим випадком кіл із розподіленими параметрами є

довгі лінії (ДЛ, лінії передачі). До них належать кола у вигляді двох
провідників, розділених непровідним середовищем і працюючих у режимі, коли
98
довжина провідників сумірна, а поперечні розміри значно менше довжини
хвилі.
ДЛ практично застосовують у діапазонах метрових (30−300 МГц) і деци-
метрових хвиль (300−3000 МГц). Конструктивно лінії передачі зазвичай виго-
товляють у вигляді двопровідних повітряних ліній (рис.8.2, а), коаксіальних ка-
белей (рис.8.2, б) і стрічкових ліній (рис.8.2, в). Крім провідного шару «3» у
стрічкових лініях (рис.8.2, в), інші геометричні розміри наведених конструкцій
ліній передачі у поперечних перерізах є значно меншими довжини хвилі:
d << λ; D << λ; h << λ.
2d d
– – h
2D
D
2d 1 2 3
1
а б в
Рисунок 8.2 – Конструкції основних видів ліній передачі:
а – симетрична двопровідна повітряна лінія, 2d – діаметр провідників,
D – відстань між провідниками;
б – коаксіальний кабель, 2d – діаметр внутрішнього (центрального)
провідника, 2D – діаметр зовнішнього провідника (оплетення),
1 – ізолюючий шар діелектрика;
в – мікрострічкова лінія, 1 – діелектрична підкладка товщиною h;
2 – провідна лінія шириною d; 3 – провідний шар
Первинні параметри лінії.

Безпосередньо описати систему з зосередженими параметрами за допомо-
гою рівнянь Кірхгофа неможливо, тому що миттєві значення напруги u (t , l ) та
струму i (t , l ) залежать вiд розміру кола та часу поширення електромагнітних
хвиль. Разом з тим, будь-яку ділянку лінії довжиною ∆l можна подати у вигля-
ді еквівалентної схеми, яка складається із зосереджених нескінченно малих еле-
ментів ∆R, ∆L, ∆G, ∆C , для яких закони теорії кіл слушні повною мірою
(рис.8.3,а,б).
99
∆l
∆L ∆R
Z2
∆G
l1 l ∆C
l0
а б
Рисунок 8.3 – Елементарна ділянка лінії та схема її заміщення
Для кількісної оцінки величин ∆R, ∆L, ∆G, ∆C використовують первинні

(погонні) параметри лінії R1, L1, G1, C1 , які розраховують на одиницю довжи-
ни. Якщо первинні параметри не змінюються вздовж лінії, то лiнiя є однорід-
ною. При синусоїдній дії використовують поняття первинного комплексного
опору (провідності): Z 1 = R1 + jω L1 ; Y 1 = G1 + jωC1 .
Первинні параметри реальних ДЛ визначаються особливостями їхньої
конструкції, геометричними розмірами, параметрами матеріалів і діапазоном
робочих частот.
Щоб розраховувати первинні параметри, слід використовувати методи те-
орії електромагнітного поля. В табл.8.1 наведені формули для розрахунку пер-
винних параметрів типових конструкцій ліній передачі (рис.8.2), в табл.8.2 –
параметри діелектриків і металів ліній передачі. У цих формулах використано
ті ж позначення геометричних розмірів ліній, що й на рис.8.2.
Довга лінія при синусоїдній дії.
Розв'язання диференціальних рівнянь, що визначають миттєві значення
струму та напруги в лінії u (l1, t ) , i(l1, t ) , у разі усталеної синусоїдної дії вико-
нують за допомогою методу комплексних амплітуд:
{ }
u (l1 , t ) = Re U m (l1 )e jωt ; { }
i (l1 , t ) = Re I m (l1 )e jωt .
Тоді значення комплексних амплітуд струму та напруги в лінії визнача-
тимуться системою рівнянь
U (l ) = A e−γ l1 + A e γ l1 ;
 m 1 1 2
 A1 −γ l1 A2 γ l1 (8.1)
I (
 m 1l ) = e − e ,
 Z хв Z хв
де Z хв = Z 1 / Y 1 = Z хв e jϕ хв – хвильовий опір ДЛ; γ = Z 1Y 1 = α + j β –
коефіцієнт поширення; A1 = A1e jψ1 ; A2 = A2e jψ 2 – комплекснi сталi
iнтегрування.
100
Таблиця 8.1 – Первинні параметри типових ліній передачі1
G1 ,
Лінія L1 , Гн/м C1 , Ф / м R1 , Ом/м
См/м
µµ0 D − d πε 0
Симетрична ln = =
двопровідна π d ln[( D− d ) / d ] 1 µµ 0 ω
0
повітряна −7 D−d 10−9 πd 2σ
(рис.8.2, а) =4 ⋅ 10 µ ln =
d 36ln[( D−d ) /d ]
2πεε 0
µµ 0 D =
Коаксіаль- ln = ln( D / d ) 1 µµ0ω  1 1 
2π d  + 
ний кабель D 2π 2σ  D d  ωC1 tgδ
(рис.8.2, б)
−7
= 2 ⋅ 10 µ ln 10−9 ε
d =
18ln( D / d )
Стрічкова µµ 0 h εε 0 d 1 2µµ 0 ω
ωC1 tgδ
(рис8.2, в) d h d σ
Таблиця 8.2 – Параметри діелектриків і металів
Питома Відносна
tgδ для об’ємна магнітна
Матеріал ε Метал
f = 1000 МГц провідність проникність
σ , См/м µ
Поліетилен 2,25 2 ⋅ 10 −4 Срібло 6,17 ⋅ 10 7 1,016
Полістирол 2,56 2 ⋅ 10 −4 Мідь 5,81 ⋅ 10 7 1,017
Фторопласт 2,08 2,5 ⋅ 10 −4 Золото 4,13 ⋅ 10 7 1,013
Плавлений
кварц
3,85 3 ⋅ 10 −5 Цинк 1,69 ⋅ 10 7 1,011
Окис
алюмінію
9,6 4 ⋅ 10 −5 Латунь 1,55 ⋅ 10 7 1,011
Плексиглас 3,4 2 ⋅ 10 −3
Перейдемо у формулі (8.1) до миттєвих значень напруги
1
Формули стосуються діелектриків без магнітних властивостей. У табл.8.1, 8.2 вико-
ристано такі позначення: ε 0 = 10 −9 / 36π Ф/м – електрична стала вакууму; ε –
відносна діелектрична проникність ізоляції; µ 0 = 4π ⋅ 10 −7 Гн/м – магнітна стала ва-
кууму; µ – відносна магнітна проникність металу; tgδ – тангенс кута втрат ізоляції;
ω , рад/c – робоча кутова частота; σ , См/м – питома об’ємна провідність металу.
101
{ } { }
u (l1 , t ) = Re U m (l1 )e jωt = Re A1e ( jψ1 − αl1 − jβl1 + jωt ) + A2e ( jψ 2 + αl1 + jβl1 + jωt ) =
= A1e − αl1 cos(ωt + ψ1 − βl1 ) + A2e αl1 cos(ωt + ψ 2 + βl1 ) = u′ + u′′ .
З останнього виразу видно, що у будь-якому перерiзi ДЛ у будь-який мо-
мент часу миттєве значення напруги (струму) складається з двох доданкiв: u' −
пряма (падаюча) хвиля; u" − обернена (вiдбита) хвиля. Отже, iснує явище
суперпозицiї хвиль.
Вторинні параметри довгої лінії:

1. γ = α + jβ − коефiцiєнт поширення − комплексна величина, що характе-
ризує змiнювання комплексної амплiтуди напруги чи струму на одиницю дов-
жини лiнiї.
R1 C1
2. α = , Нп/м − коефiцiєнт ослаблення − величина, що характеризує
2 L1
зменшення амплiтуди хвилi струму чи напруги на одиницю довжини лiнiї i до-
рiвнює дiйснiй частинi коефiцiєнта поширення.
3. β = ω L1C1 , рад/м − коефiцiєнт фази − величина, що характеризує
змiнювання фази синусоїдної хвилi напруги чи струму на одиницю довжини
лiнiї. Коефiцiєнт фази дорiвнює уявнiй частинi коефiцiєнта поширення.
Оскiльки β є позитивною величиною, існує вiдставання фази коливань
падаючої хвилi у будь-якому наступному перерiзi лiнiї вiдносно попереднього.
4. vф , м/с − фазова швидкiсть − швидкiсть поширення точки хвилi, фаза
коливань в якій залишається незмiнною:
ω 1
vф = = .
β L1C1
5. λ = 2π / β – довжина хвилі – відстань мiж двома точками хвилі, фаза
яких відрізняється на 2π .
6. Z хв – хвильовий опір – опір лінії амплiтудi падаючої хвилі.
U m (l1 ) = U mпад + U m від U
Згідно з системою (8.1)  ; Z хв = mпад .
 I m (l1 ) = I mпад + I mвід I mпад
При такому запису зрозуміло, що комплексна амплітуда напруги у будь-
якій точці лінії складається з суми комплексних амплітуд падаючої та відбитої
хвилі напруги, а комплексна амплітуда струму – з рiзницi комплексних амплі-
туд падаючої та відбитої хвиль струму.
102
7. ρ – коефіцієнт відбиття – відношення комплексної амплітуди відбитої
хвилі до комплексної амплітуди падаючої хвилі:
U I Z 2 − Z хв −2γ l
ρ u = ρu e jψ = mвід , ρ i = mвід = − ρ u , або ρu = e ,
U mпад I mпад Z 2 + Z хв
де Z 2 – опір навантаження.
8. Z вх – вхідний опір у довільному перерізі лінії – відношення комплекс-
них амплітуд напруги та струму в цьому перерiзi:
U m U mпад + U mвід U mпад  1 + ρ u  1+ ρu
Z вх = = =   = Z хв .
Im I mпад + I mвід I mпад  1 + ρ i  1− ρu
Рівняння передачі довгої лінії пов'язують комплексні амплітуди напруг i
струмів на вході та виході лінії.
Щоб отримати рівняння передачі, визначають сталi A1 , A2 у виразi (8.1),
використовуючи для цього граничні умови:
1) якщо відомо комплексні амплітуди напруги та струму на вході лінії
U m1 , I m1 , тоді в будь-якому перерiзi лінії комплексні амплітуди визначаються
системою рівнянь:
 U m (l1 ) = U m1ch(γ l1 ) − Z хв I m1sh(γ l1 );
 (8.2)
 I m (l1 ) = I m1ch(γ l1 ) − (U m1 / Z хв ) sh(γ l1 ) ;
2) якщо відомо комплексні амплітуди напруги та струму в навантаженні
U m 2 , I m 2 , а координата l вздовж лінії відраховується вiд навантаження, тоді
 U m (l ) = U m 2ch(γ l ) + Z хв I m 2 sh(γ l );
 (8.3)
 I m (l ) = I m 2ch(γ l ) + (U m 2 / Z хв ) sh(γ l ).
Довга лінія без втрат.
Досить часто в радiотехнiцi та електрозв'язку використовуються ДЛ з ма-
лими втратами. Так, для мiдних проводiв, якi найбiльш поширенi, на достатньо
високих частотах виконуються спiввiдношення R1 << ω L1 ; G1 << ωC1 .
Дiелектрики − поліетилен, фторопласт, полістирол − також мають малi втрати.
У ДЛ без втрат враховують лише параметри L1 , C1 . Тодi вирази для вто-
ринних параметрiв спрощуються.
Хвильовий опiр буде дiйсною величиною
Z хв = Z1 / Y 1 = ( R1 + jω L1 ) /(G1 + jω C1 ) = L1 / C1 = Rхв .
103
Значення коефiцiєнта ослаблення дорiвнює нулю. Тодi коефiцiєнт поши-
рення γ буде чисто уявною величиною:
γ = j β = jω L1C1 ; α = 0; β = ω L1C1 ,
а в системах (8.2) та (8.3) гiперболiчнi функцiї переходять у
тригонометричнi:
 U m (l1 ) = U m1 cos( β l1 ) − jZ хв I m1 sin( β l1 );
 (8.4)
I (
 m 1l ) = I m1 cos( β l1 ) − j (U m1 / Z хв )sin( β l1 );
 U m (l ) = U m 2 cos( β l ) + jZ хв I m 2 sin( β l );
 (8.5)
 I m (l ) = I m 2 cos( β l ) + j (U m 2 / Z хв )sin( β l ).
З системи (8.5) виходить формула для вхiдного опору ДЛ:
Z 2 cos β l + jZ хв sin β l Z + jZ хвtg β l
Z вх = Z хв = Z хв 2 . (8.6)
Z хв cos β l + jZ 2 sin β l Z хв + jZ 2tg β l
У табл.8.3 наведені формули для вторинних параметрів ідеальних ліній ос-
новних типів. У формулах використані ті ж позначення геометричних розмірів
ліній передачі, що й на рис.8.2. Відносна магнітна проникність провідників
прийнята µ = 1, оскільки провідники та ізоляція ідеальні ( R1 = 0 ; G1 = 0 ).
Таблиця 8.3 – Вторинні параметри типових ліній без втрат
Лінія ν , м/с Rхв , Ом

Симетрична дво-
провідна повітряна 1 1 D−d µ0 D−d
= 3 ⋅ 108 = с ln = 120 ln
лінія (рис.8.2, а) µ0ε 0 π d ε0 d
Коаксіальний 1 D µ0 60 D
ln = ln
кабель (рис.8.2, б) 1 3 ⋅ 108 с 2π d εε 0 ε d
= =
Стрічкова лінія µ 0 εε 0 ε ε h µ 0 120π h
=
(рис.8.2, в) d εε 0 ε d
Режими роботи ДЛ без втрат.

Залежно вiд значення опору навантаження Z 2 розрізняють три режими ро-
боти лінії.
1. Режим біжних хвиль ( Z 2 = Z хв ). Характерні особливості такі:
1) коефіцієнт відбиття ρ = 0 , відбитої хвилі не існує, є тільки падаюча;
104
2) вхідний опір Zвх у будь-якому перерiзi лінії дорівнює Z хв ;
3) з системи (8.4), враховуючи, що U m1 = Z хв I m1 , отримуємо
U m (l1 ) = U m1[cos( β l1 ) − j sin( β l1)] = U m1e − j β l1 ;
 − jβ l
 I m (l1 ) = I m1[cos( β l1 ) − j sin( β l1 )] = I m1e 1 ,
або для миттєвих значень:
{ } { }
u (l1 , t ) = Re U m (l1 )e jωt = Re U m1e jϕu e − jβl1 e jωt = U m1 cos(ωt + ϕu − βl1 ) ;
i (l , t ) = Re{I
1 m (l1 )e }= Re{I
jωt
m1e
jϕ i − jβ l1 jωt
e e }= I m1 cos(ωt + ϕi − β l1 ) .
Графіки розподілу амплітуди та фази біжної хвилі зображено на рис.8.4.
Аналізуючи режим біжних хвиль за формулами та графіками, можна зробити
такі висновки:
1) амплітуда напруги (струму) вздовж лінії постійна ( α = 0 ), або зміню-
ється за законом експоненти, якщо враховувати втрати ( α ≠ 0 );
2) зсуву фаз мiж струмом та напругою немає, оскільки у будь-якому пе-
рерiзi лінії вхідний опір дорівнює дійсному хвильовому;
3) фаза коливань зменшується за лiнiйним законом. Множник β l1 вказує на
запізнення хвилі. Час затримки можна розрахувати:
tзат = l0 L1C1 = l0 / vф .
З формули бачимо, що чим більша довжина лінії l0 , тим більший час tзат ,
тобто ДЛ може використовуватися як лiнiя затримки.
4) Режим біжних хвиль є основним режимом, який ще має назву режиму
узгодженого навантаження. У цьому режимі мінімальними є, по-перше, втрати
енергії, а по-друге, спотворення корисного сигналу. Тому режим біжних хвиль
застосовується для зв'язку радіоприймальних пристроїв з антеною, у кабельних
системах тощо.
ϕu ,i (l )
U m1 α =0
I m1 ϕu = ϕi = − β l1
α ≠0
0
0 l1
l1
Рисунок 8.4 – Графіки розподілу амплітуди та фази біжної хвилі
105
2. Режим стійних хвиль ( Z 2 = ∞, 0, Z C , Z L ).
Режим холостого ходу ( Z 2 → ∞ ). При цьому коефiцiєнт вiдбиття ρ u у на-
вантаженнi (l = 0) дорівнює 1, тобто падаюча хвиля повнiстю вiдбивається. Ре-
жим стійних хвиль характеризується наявнiстю у лiнiї перерiзiв, в яких
амплiтуда коливань дорiвнює нулю ("вузли") i в яких амплiтуда максимальна
("пучностi") (рис.8.5,а). З системи (8.5) при Z 2 → ∞ i I m 2 = 0 , отримуємо
рiвняння стійних хвиль
 U m (l ) = U m 2 cos( β l );
 (8.7)
 I m (l ) = j (U m 2 / Z ХВ )sin( β l ),
або для миттєвих значень:
{ } { }
u (l , t ) = Re U m (l )e jωt = Re U m 2 cos(βl )e jωt = U m 2 cos(βl ) cos(ωt + ϕu ) ;
{ } { }
i (l , t ) = Re I m (l )e jωt = Re I m1e jωt = (U m 2 / Z хв )sin( β l )cos(ωt + ϕu + π / 2) .
Характернi особливостi режиму стійних хвиль:
1. Амплiтуда напруги (струму) змiнюється вздовж лiнiї за законом коси-
нуса (синуса), тобто має мiсце зсув фаз λ / 4 за координатою l.
Оскiльки функцiї косинус та синус можуть приймати вiд'ємнi значення,
прийнято знак функцiї cos(sin) вiдносити до фази, а значення амплiтуд напруги
i струму брати за модулем U m = U m 2 cos(βl ) ; I m = I m 2 sin(β l ) .
2. У будь-яких точках лiнiї, якi розташовані мiж двома сусiднiми вузлами,
фаза коливань ϕu (ϕi ) є постiйною. При переходi через вузол фаза коливань
стрибком змiнюється на кут π .
3. Рiзниця фаз коливань напруги та струму у будь-якому перерiзi лiнiї до-
рiвнює ± π / 2 . Це означає, що вхiдний опiр лiнiї є реактивним. З системи (8.7):
Z вх = U m / I m = − jZ вх ctg ( β l ) .
Графiки розподiлу амплiтуд i фаз напруги та струму, а також реактивної
складової вхiдного опору розiмкненої лiнiї зображено на рис.8.5,а.
Аналiзуючи цi графiки, можна зробити висновок, що в лiнiї iснують
характернi точки (резонанснi перерiзи), у яких лiнiя еквівалентна резонансному
контуру. Наприклад, l = λ / 4 , Z вх = 0 − iдеальний послiдовний контур; l = λ / 2 ,
Z вх → ∞ − iдеальний паралельний контур.
Слiд зазначити також, що за умови l << λ , вiдрiзок лiнiї довжиною
l < λ / 4 еквівалентний ємнiсному опiру Z вх = − j / ωCл , де Cл = C1lл .
106
а б
Рисунок 8.5 – Розподіли амплітуд і фаз напруги та струму,
реактивного опору ДЛ в режимі стійних хвиль
Режим короткого замикання ( Z 2 = 0 ).

Коефіцієнт відбиття на навантаженні ρ u дорiвнює –1.
З системи (8.5) при Z 2 = 0 ( U m 2 = 0 ), отримуємо рівняння стійних хвиль
U m = jZ хв I m 2 sin( β l );
 (8.8)
I
 m = I m2 cos ( β l ) .
Для короткозамкненої лінії характерні тi самі особливості режиму стійних
хвиль (рис.8.5,б). З системи (8.8):
Z вх = U m / I m = jZ хвtg ( β l ).
107
За умови l << λ вхідний опір має індуктивний характер:
Z вх = jZ хвtg ( β l ) ≅ jZ хв β l = j L1 / C1 ⋅ ω L1C1 ⋅ l = jω L1l = jω Lл .
3. Режим змішаних хвиль ( Z 2 = R2 + jX 2 ; Z 2 = R2 ≠ Z хв ).

Розглянемо випадок Z 2 = R2 ≠ Z хв . При цьому коефiцiєнт вiдбиття у
R2 − Z хв
навантаженнi дорiвнює ρ u = .
R2 + Z хв
З формули видно, що модуль коефiцiєнта вiдбиття менший одиницi. Це
значить, що амплiтуда вiдбитої хвилi менша амплiтуди падаючої хвилi. Якщо
R2 > Z хв , ( ρ > 0 ), то вiдбита та падаюча хвиля перебувають у фазi; якщо ж
R2 < Z хв , ( ρ < 0 ), то − у протифазi. Отже, синусоїднi коливання при Z 2 ≠ Z хв є
суперпозицією біжної та стійної хвиль.
З системи (8.5) визначимо амплiтуди напруги та струму i значення
вхідного опору. Оскiльки I m 2 = U m 2 / R2 , можна записати
2 2
Z   R 
U m = U m2 cos β l +  хв  sin 2 β l ; I m = I m 2 cos 2 β l +  2  sin 2 β l ;
2
(8.9)
 R2   Z хв 
R2 + jZ хвtg β l R2 Z хв + R2 Z хв tg 2 β l
Z вх = Z хв = Z ХВ +
Z хв + jR2tg β l 2
Z хв + R22tg 2 β l
2
Z хв tg β l − R22tg β l
+ jZ хв 2
= Rвх + jX вх . (8.10)
Z хв + R22tg 2 β l
Вiдповiднi графiки, якi побудованi згiдно з виразами (8.9) − (8.10), зобра-
жено на рис.8.6. для двох варiантiв: а) R2 > Z хв ; б) R2 < Z хв . Для характеризу-
вання змiшаних хвиль використовують поняття коефiцiєнта біжної хвилi (КБХ),
який визначається як вiдношення мiнiмальної та максимальної амплiтуд напру-
U min I min 1 − ρ
ги або струму в лiнiї: К бх = = = .
U max I max 1 + ρ
У режимi біжних хвиль К бх = 1 , а в режимi стійних хвиль − К бх = 0 . Iнодi
використовують також коефiцiєнт стійної хвилi К сх , який є величиною, обер-
неною до К бх .
108
а б
Рисунок 8.6 – Розподіли амплітуд і фаз напруги та струму,

вхідного опору ДЛ в режимі змішаних хвиль
8.1 Обчислити первинні параметри симетричної двопровідної повітряної

лінії (рис.8.2, а) для частоти f = 100 МГц, якщо розміри латунних провідників
становлять: 2d = 2 мм; D = 10 мм.
109
Розв’язання. За формулами для первинних параметрів симетричної дво-
провідної повітряної лінії (табл.8.1), використовуючи параметри латуні з
табл.8.2, виконаємо розрахунки:
−7 D−d −7 10 −2 − 10 −3
L1 = 4 ⋅ 10 µ ln = 4 ⋅ 10 ⋅ 1,011 ⋅ ln −3
= 8,886 ⋅ 10 − 7 Гн/м;
d 10
−9 −9
10 10
C1 = = −2 −3 −3
= 1,264 ⋅ 10−11 Ф/м;
36ln( D − d ) / d 36ln(10 − 10 ) /10
1 µµ 0ω 1 1,011 ⋅ 4π ⋅ 10 − 7 ⋅ 2π ⋅ 108
R1 = = = 1,615 Ом/м.
πd 2σ π ⋅ 10 − 3 2 ⋅ 1,55 ⋅ 107
Оскільки лінія має повітряну ізоляцію, приймаємо G1 = 0 .
8.2 Знайти швидкість поширення хвиль і хвильовий опір симетричної іде-
альної двопровідної повітряної лінії (рис.8.2, а) з розмірами, наведеними у при-
кладі 8.1.
Розв’язання. Швидкість хвилі в ідеальній двопровідній повітряній лінії до-
рівнює швидкості світла с, а хвильовий опір залежить від геометричних розмі-
рів лінії (див. табл.8.3). Розрахуємо хвильовий опір за заданими розмірами:
D−d 10 −2 − 10 −3
Rхв = 120 ln = 120 ln = 263,67 Ом.
d 10 − 3
Перевіримо результат за первинними параметрами (див. задачу 8.1):
1 1
v= = = 2,984 ⋅ 108 м/c;
L1C1 − 7 − 11
8,886 ⋅ 10 ⋅ 1,264 ⋅ 10
L1 8,886 ⋅10 − 7
Rхв = = = 265,14 Ом.
C1 1,264 ⋅ 10 −11
Різниця результатів пов’язана з тим, що в задачі 8.1 при визначенні L1 і С1
враховано відносну магнітну проникність латуні µ = 1,011 .
8.3 Знайти вторинні параметри симетричної двопровідної повітряної лінії,
розглянутої у задачі 8.1 (рис.8.2, а), для частоти f = 100 МГц.
Розв’язання. Скористуємось знайденими в задачі 8.1 первинними пара-
метрами лінії: L1= 8,886 ⋅ 10−7 Гн/м; C1= 1,264 ⋅ 10−11 Ф/м; R1= 1,615 Ом/м; G1=0 .
Розрахуємо первинні та вторинні параметри лінії:
1) первинний комплексний опір
Z 1 = R1 + jωL1 = 0,162 + j 2π ⋅ 108⋅ 8,886 ⋅ 10 −7 = 1,615 + j 558,324 Ом/м;
2) первинну комплексну провідність
Y 1 = G1 + jωC1 = j 2π ⋅ 108 ⋅ 1,264 ⋅ 10 −11 = j 7,942 ⋅ 10 −3 Cм/м;
3) коефіцієнт поширення
γ = Z 1Y 1 = (1,615 + j 558,324 ) j 7,942 ⋅ 10 − 3 = 3,046 ⋅10 − 3 + j 2,106 1/м;
4) коефіцієнт ослаблення α = Re(γ ) = 3,046 ⋅ 10 −3 Нп/м;
110
5) коефіцієнт фази β = Im(γ ) = 2,106 рад/м;
6) довжину хвилі λ = 2π / β = 2π / 2,106 = 2,983 м;
7) фазову швидкість v = ω/β = 2π ⋅108 / 2,106 = 2,983 ⋅108 м/с;
8) хвильовий опір
1,615 + j 558,324
Z хв = Z 1 / Y 1 = Rхв + jX хв = = 265,143 − j 0,383 Ом .
j 7,942 ⋅ 10− 3
8.4 Амплітуда напруги в кiнцi ідеальної розімкненої лінії U m 2 = 100 В,
хвильовий опір Z хв = 250 Ом, частота f = 1 МГц. Знайти амплітуди напруги та
струму, а також вхідний опір на вiдстанi l = 40 м вiд кiнця лінії. Побудувати
графіки розподілу цих величин вздовж лінії. Втрати не враховувати.
Оскільки опір навантаження за умовою задачі Z 2 → ∞ , в лінії буде режим
стійних хвиль, який описується системою рiвнянь (8.7).
Спочатку знайдемо довжину хвилі та коефіцієнт фази:
λ = c / f = 3 ⋅ 108 /1 ⋅ 106 = 300 м; β = 2π / λ = 0,021 рад/с .
Значення амплітуд напруги та струму знайдемо з системи (8.7), підстави-
вши значення l = 40 м: U1 = U m 2 cos(β l ) = 100cos(0,021⋅ 40) = 67 В;
U 100
I1 = m 2 sin( β l ) = sin(0,021 ⋅ 40) = 0,295 А.
Z хв 250
Вхідний опір розімкненої лінії в точці l = 40 м обчислимо за формулою
Z вх = U 1 / I 1 = − jZ хвсtg ( β l ) = −225e− jπ / 2 Ом.
Графіки розподілу амплітуд та фаз напруги та струму, а також реактивно-
го вхідного опору в режимі холостого ходу зображено на рис.8.5,а. Максималь-
не значення напруги U m = 100 В вiдповiдає точкам l = 0, 150, 300... м (пучності),
а мінімальне ( U m = 0 ) – точкам l = 75, 225... м (вузли). Вузли струму ( I m = 0 )
розташовані на відстанях вiд кінця лінії l = 150, 300... м. Максимальне значення
амплітуди струму, яке спостерігається в точках l = 75, 225... м, можна обчисли-
ти за формулою (8.7):
I max = I m (l = λ / 4) = U m 2 / Z хв = 0,4 А.
8.5 Визначити довжину замкненого відрізку довгої лінії, якщо при
f = 10 МГц, Z хв = 600 Ом він еквівалентний індуктивності L = 20 мкГн.
Короткозамкнена лiнiя має вхідний опір Z вх = jZ хвtg ( β l ) , а опір індукти-
вності становить Z L = jω L . Вважаючи ці опори рівними, маємо
Z хвtg ( β l ) = 2π fL , звідки
1 2π fL
l = arctg = 5,38 м.
β Z хв
111
8.6 Розрахувати вхідний опір розімкненої лінії без втрат довжиною 9,7 м,
що має хвильовий опір Z хв = 200 Ом. Довжина хвилі генератора 36 м. Розраху-
вати ємність чи індуктивність, яка вiдповiдає цьому вхідному опору. Як треба
змінити довжину лінії, щоб змінити характер реактивності вхідного опору?
Обчислюємо вхідний опір за формулою:
Z вх = jX вх = − jZвх ctg ( β l ) = − j 200ctg (1,69) = j 25,4 Ом.
Оскільки реактивний опір X вх > 0 , він має індуктивний характер, тобто є
еквівалентним індуктивності
X вх = ω Le , Le = X вх / 2π f = X вх λ / 2π c = 25,4 ⋅ 36 / 2π ⋅ 3 ⋅ 108 = 0,47 мкГн.
Якщо довжина лінії лежить у межах λ / 4 < l < λ / 2 , то X вх > 0 (рис.8.5,а);
аби змінити характер реактивності, треба змінити довжину так, що вона лежала
у діапазоні 0 < l < λ / 4 , або λ / 2 < l < 3λ / 4 , наприклад, зменшити до 8 метрів.
8.7 Лiнiю навантажено на активний опір R2 > Z хв . Відомо максимальну та
мінімальну амплітуди струму: I max = 0,33 А; I min = 0,2 А, а також амплітуду
напруги на вiдстанi λ / 4 вiд навантаження: U λ / 4 = 60 В. Знайти КБХ, максима-
льну амплітуду напруги в лінії, хвильовий опір та опір навантаження. Побуду-
вати графіки розподілу амплітуд напруги та струму вздовж лінії.
I 0,2
1. Знаходимо коефіцієнт біжної хвилі К бх = min = = 0,6 .
I max 0,33
2.Оскiльки опір навантаження є активним, але не дорівнює хвильовому, в
лінії встановлюється режим змішаних хвиль. Аналізуючи вiдповiднi графіки
(рис.8.6,а), бачимо, що напруга є мінімальною на вiдстанi λ / 4 вiд кiнця лінії.
Отже, за умовою U min = U λ / 4 = 60 В.
Тоді з формули для КБХ знаходимо U max = U min / Кбх = 100 В.
3. Щоб знайти Z хв , скористуємось системою (8.5) за умови, що l = λ / 4 :
U λ / 4 = jZ хв I m2 U min = jZ хв I min
 , або  ,
I
 λ/4 = jU m2 / Z хв I
 max = jU max / Z хв
звідки Z хв = U min / I min = U max / I max = 300 Ом.
4. Опір навантаження визначаємо за законом Ома:
R2 = U m 2 / I m 2 = U max / I min = 500 Ом.
Обчислимо також вхідний опір лінії у точці l = λ / 4 . Очевидно, що він є
чисто активним:
2
Rλ / 4 = U λ / 4 / I λ / 4 = U min / I max = Z хв / R2 = 180 Ом.
5. Якісний вигляд графіків розподілу амплітуд напруги та струму в лінії
зображено на рис.8.6,а. Максимальні та мінімальні значення амплітуд визначе-
но вище, для розрахунку проміжних значень cлiд скористатись формулами
(8.9), (8.10).
112
8.8 Антену з’єднано зі входом радіоприймача за допомогою двопровiдного
фідера з параметрами: діаметр мідного проводу 1 мм, хвильовий опір 50 Ом,
довжина 8,2 м. Знайти напругу на вході приймача (за умови узгодження фідера
з навантаженням), якщо в антені наводиться ЕРС E = 100 мкВ при частоті сиг-
налу 150 МГц. Як зміниться фаза сигналу при поширеннi його у фiдерi?
За умови узгодження з навантаженням в лінії буде режим біжних хвиль.
Якщо не враховувати втрати, то напруга в лінії вiд антени до входу приймача
не змінюватиметься: U вх = E = 100 мкВ.
Щоб врахувати втрати, необхідно обчислити первинний опір та коефіці-
єнт ослаблення за формулами (табл.8.1):
1 µµ0ω 1 1,017 ⋅ 4π ⋅ 10−7 ⋅ 2π ⋅ 150 ⋅ 106
R1 = = = 1,024 Ом/м;
π d 2σ π ⋅ 10−3 2 ⋅ 5,81 ⋅ 107
R
α = 1 = 0,01 Нп/м.
2Z хв
Тоді напруга на вході приймача становитиме
U вх = Ee−α l = 100e−0,082 = 92 мкВ.
Фаза сигналу в режимі біжних хвиль змінюється за лiнiйним законом.
Якщо прийняти початкову фазу сигналу в антені ϕ0 = 0 , то фаза напруги на
2π
вході приймача ϕвх = − β l = − 8,2 = −8,2π = −0,2π = −0,628 рад.
λ
Задачі для самостійного розв’язання

8.9 Знайти довжину хвилі в коаксiальнiй лінії, яку заповнено діелектриком
з відносною проникністю ε = 2,25 , якщо довжина хвилі у повітрі 300 м.
8.10 Знайти вхідний опір ідеальної короткозамкненої коаксіальної лінії до-
вжиною 1,5 м з параметрами: ε = 2,5 ; діаметр внутрішнього провідника 12 мм;
зовнішнього – 32 мм. Частота синусоїдних коливань в лінії дорівнює 74 МГц.
8.11 В лінії існує режим змішаних хвиль: максимальна амплітуда струму
0,6А, мінімальна – 0,3 А. Найближчий вузол струму розташований на вiдстанi
0,37 м вiд навантаження. Знайти опір навантаження Z 2 , якщо Z хв = 400 Ом,
λ = 5 м.
8.12 Знайти вхідний опір ідеальної короткозамкненої двопровiдної повіт-
ряної лінії довжиною 10 м з параметрами: діаметр мідних провідників 4 мм, ві-
дстань між ними 200 мм, якщо довжина хвилі 70 м. Розрахувати індуктивність
чи ємність, що вiдповiдає цьому вхідному опору.
8.13 Лiнiю довжиною 5 м навантажено на ємнісний опір Z C = − j 600 Ом.
Знайти вхідний опір лінії, якщо λ = 2, 4 м, Z хв = 300 Ом.
8.14 Знайти вхідний опір розімкненої коаксіальної лінії довжиною 6м з па-
раметрами: діелектрик – фторопласт, діаметр внутрішнього провідника 16 мм;
113
зовнішнього – 60мм, якщо частота коливань генератора 15 МГц. Розрахувати
індуктивність чи ємність, що вiдповiдає цьому вхідному опору.
8.15 Навантаженням лінії довжиною 5м є комплексний опір
Z 2 = 500 − j 350 Ом. Знайти вхідний опір лiнiї, якщо λ = 1, 2 м, Z хв = 50 Ом.
8.16 Знайти вхідний опір короткозамкненої двопровiдної повітряної лінії
довжиною 14 м з параметрами: діаметр мідних провідників 6 мм, відстань між
ними 160 мм, якщо частота f = 80 МГц. Розрахувати індуктивність чи ємність,
що вiдповiдає цьому вхідному опору.
8.17 Неоднорідну довгу лінію складено з двох однорідних відрізків з пара-
метрами: l1 = 90 м, Z хв1 = 480 Ом, l2 = 70 м, Z хв2 = 384 Ом. Активний опір на-
вантаження R2 = 384 Ом вмикається до другого відрізку. Знайти вхідний опір
лінії, якщо довжина хвилі 80 м?
8.18 В лінії існує режим змішаних хвиль: максимальна амплітуда струму
0,6 А, мінімальна – 0,2 А. Найближчий вузол струму розташований на вiдстанi
0,17 м вiд навантаження. Знайти опір навантаження Z 2 та амплітуду струму в
ньому, якщо Z хв = 200 Ом, λ = 2 м.
8.19 Визначити довжину короткозамкненого відрізка довгої лінії, якщо при
f = 70 МГц, Z хв = 180 Ом він має індуктивний опір X L = 60 Ом.
8.20 Знайти вхідний опір розімкненої довгої лінії довжиною 7,7 м, якщо
частота f = 8,333 МГц, а хвильовий опір лінії Z хв = 200 Ом. Розрахувати індук-
тивність чи ємність, що вiдповiдає вхідному опору.
8.21 Навантаженням лiнiї довжиною 0,12λ є комплексний опiр
Z 2 = 50 + j150 Ом. Знайти вхідну провідність лінії, якщо Z хв = 180 Ом.
8.22 Навантаженням лiнiї довжиною 6 м є індуктивність L = 200 мкГн.
Знайти вхідний опір лiнiї, якщо λ = 300 м, Z хв = 400 Ом.
8.23 Довгу лінію увімкнено до джерела синусоїдної напруги з ЕРС
E = 20 В, внутрішнім опором Ri = 0 , частотою f = 3 МГц. Знайти напругу на
виході лiнiї, якщо в ній встановлено режим холостого ходу. Довжина лiнiї 20 м.
8.24 Довгу лінію увімкнено до джерела синусоїдної напруги з ЕРС
E = 40 В, внутрiшнiм опором Ri = 0 , довжиною хвилі λ = 40 м. Знайти напругу
холостого ходу на виході лiнiї, якщо довжина лiнiї 8 м.
8.25 Амплітуда напруги в кiнцi розімкненої лiнiї U m2 = 600 В, хвильовий
опір Z хв = 300 Ом, частота f = 1МГц. Знайти амплітуди напруги та струму, а
також вхідний опір на вiдстанi l = 40 м вiд кінця лiнiї. Побудувати графіки роз-
поділу цих величин вздовж лiнiї.
8.26 Навантаженням лiнiї довжиною 8 м є конденсатор з ємнiстю
C = 400 пФ. Знайти вхідний опір лiнiї, якщо f = 1,6 МГц, Z хв = 120 Ом.
8.27 Амплітуда напруги в кiнцi розімкненої лiнiї становить 200 В, ампліту-
да струму на вiдстанi 2 м вiд кінця лiнiї – 0,5 А. Розрахувати хвильовий опір
лiнiї, якщо довжина хвилі 20 м.
114
8.28 В лiнiї існує режим змішаних хвиль: максимальна амплітуда напруги
800 В, мінімальна – 250 В. Найближчий вузол напруги розташований на
вiдстанi 1 м вiд навантаження. Знайти опір навантаження Z 2 та амплітуду на-
пруги на ньому, якщо Z хв = 200 Ом, λ = 8 м.
8.29 Вхідний опір довгої лiнiї довжиною 5 м становить 100 Ом. Знайти
опір навантаження, якщо частота f = 28 МГц, Z хв = 200 Ом.
8.30 В лiнiї існує режим змішаних хвиль: максимальна амплітуда напруги
600 В, мінімальна – 200 В. Найближчий вузол напруги розташований на
вiдстанi 1,5 м вiд навантаження. Знайти опір навантаження Z 2 та амплітуду на-
пруги на ньому, якщо Z хв = 100 Ом, λ = 4 м.
8.31 Розрахувати амплітуду напруги на навантаженні узгодженої лінії, як-
що амплітуда напруги на вході лінії становить 100 мкВ, коефіцієнт ослаблення
α = 0,01 Нп/м , довжина лінії 10 м, частота коливань в лінії 15 МГц. Знайти фа-
зу напруги на навантаженні, вважаючи початкову фазу напруги на вході нульо-
вою.
8.32 Зсув фаз між напругами на вході та виході узгодженої лінії становить
0
220 . Чому дорівнює довжина лінії, якщо частота синусоїдних коливань
300 МГц? Знайти амплітуду напруги на вході лінії, якщо вихідна напруга
80 мВ, коефіцієнт ослаблення α = 0,2 Нп/м .
8.33 Неоднорідну довгу лінію складено з двох однорідних відрізків з пара-
метрами: l1 = 50 м, l2 = 60 м, Z хв2 = 200 Ом, довжина хвилі 40 м. Активний опір
навантаження R2 = 300 Ом вмикається до другого відрізку. Обчислити хвильо-
вий опір першого відрізку за умови, що у ньому має встановитися режим біж-
них хвиль. Яким при цьому буде вхідний опір лінії?
115
9 СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ СИГНАЛІВ
Основні положення та співвідношення [3, с.103−153, 312−338, 363−386,

4, с. 395−404]
Спектральний метод аналізу заснований на представленні сигналу у ви-

гляді суми (або інтегралу) гармонічних складових (гармонік) і подальшому роз-
рахунку проходження кожної з гармонік через коло. Вихідний сигнал визнача-
ють за принципом накладання як суму відгуків на кожну з гармонік вхідного
сигналу. Сукупність гармонік, на які розкладаються сигнали, називається їх
спектрами.
Вивчення спектрів доцільно розпочати із розгляду періодичних імпульс-
них відеосигналів.
Імпульсними називаються струми і напруги кінцевої енергії, миттєві зна-
чення яких відмінні від нуля впродовж деякого (зазвичай досить невеликого)
інтервалу часу.
Періодичні послідовності імпульсів належать до періодичних несинусоїд-
них процесів і широко використовуються в радіоелектроніці.
Періодичні послідовності імпульсів (рис.9.1) характеризуються їх фор-
мою, тривалістю τi , періодом повторення T (або частотою F = 1/ T ;
Ω = 2π F ), висотою (максимальним значенням) – H .
s (t ) T
0 τі t
Рисунок 9.1 – Періодична послідовність імпульсів
Тривалість імпульсів τ i визначають на деякому рівні від висоти H (гра-

нично на нульовому рівні), або як інтервал часу, в якому міститься певна поту-
жність імпульсу (зазвичай 90% або більше).
Інколи вводиться також вторинний параметр – щілинність:
q = T / τ i = 1 / Fτ i .
Періодична послідовність імпульсів описується функцією s(t ) , яка задо-
вольняє умовам Діріхле, і може бути представлена нескінченим рядом (рядом
Фур’є) гармонік з частотами, кратними частотам слідування F = 1/ T ,
(Ω = 2π / T ) :
116
∞ jnΩt ∞
s (t ) = ∑ S n e = A0 + ∑ 2 An cos( nΩt + ψ n ) , (9.1)
−∞ n =1
1 t1 +T
де S n = ∫ s(t )e
− jnΩt
dt = Ane jψ n – комплексна амплітуда n-ої гармоніки;
T t
1
1 t +T
A0 = ∫ s(t )dt – постійна складова (середнє значення) імпульсів.
T t1
Сукупність амплітуд гармонік An називають спектром амплітуд або амп-
літудно-частотним спектром (АЧС). Сукупність початкових фаз ψ n називають
спектром фаз або фазочастотним спектром (ФЧС). АЧС і ФЧС зображують у
вигляді графіків, в яких за віссю абсцис відкладають частоту ( ω або f ), а за
віссю ординат – амплітуди гармонік АЧС і початкові фази ФЧС (рис.9.2).
An A1 A3 ψn ψ3 ψ 4
ψ1
An A2 A4 ψ5 ψ n nмакс
A5 An nмакс
2 2Ω
0 Ω 3Ω 4Ω Ω=Ωмакс ω ( f )
0 Ω 2Ω 3Ω 4Ω Ω=Ωмакс ω(f ) ψ2
а б
Рисунок 9.2 – Графіки спектрів: а – АЧС; б – ФЧС
Властивість спектра періодичного коливання – поступове зменшення ам-

плітуд гармонік із збільшенням їх частоти. Це позволяє оперувати не з нескін-
ченною кількістю доданків сум як у виразі (9.1), а з сумами, кількість доданків
яких обмежена значенням nmax . Кожній парі ординат графіків АЧС і ФЧС від-
повідає частота однієї з гармонік, тобто An , ψ n , nΩ повністю визначають пара-
метри цієї гармоніки. Наприклад, на рис.9.3 побудована в функції часу друга
гармоніка спектру з частотою 2Ω , амплітудою A2 і зсувом максимуму косину-
соїди вправо (відносно t = 0 ) на відрізок часу, пропорційний ψ 2 / 2Ω (ψ 2 < 0) .
A2 cos(2Ωt + ψ 2 ) s (t ) T
А2
E
0 ψ2 t
−τі /2 0 τі /2 t
2Ω
Рисунок 9.3 − Часова діаграма Рисунок 9.4 – Періодичні

другої гармоніки прямокутні відеоімпульси
117
Оскільки середня потужність періодичного сигналу є сумою потужностей
гармонічних складових сигналу і потужності постійної складової, ширина спек-
тра визначається частотою коливання з амплітудою An , яка ще впливає на зна-
чення середньої потужності на заданому рівні: ∆ωc = nmax Ω = Ω max .
Якщо s(t ) – парна функція часу, ψ n у формулі (9.1) дорівнює нулю або π .
Для непарної функції, навпаки, ряд Фур’є складається тільки із синусоїдних до-
данків, тобто ψ n дорівнює π / 2 або −π / 2 .
У табл.9.1 наведені співвідношення для розрахунку спектрів періодичних
прямокутних імпульсів.
Таблиця 9.1 – Співвідношення для спектрів прямокутних імпульсів
№ Параметр Позначення Співвідношення

1 Комплексна ( H / q )Sinc(k / q )
2 амплітуда S mk =Smk e jψk ( H / q)Sinc(kΩτi / 2π)
k-ої гармоніки
3 ряда Фур’є ( H / q )Sinc(kFτi )
4 ( H / q ) Sinc(k / q )
Амплітуда
5 k-ої комплексної Smk ( H / q) Sinc(k Ωτi / 2π)
6 гармоніки ( H / q ) Sinc(kF τi )
7 Am 0 H /q
8 Амплітуди (2 H / q ) Sinc(k / q)
9 дійсних гармонік Amk ≠0 (2 H / q ) Sinc(k Ωτi / 2π)
10 (2 H / q ) Sinc(kF τi )
11
Початкова фаза
k-ої гармоніки
ψ k = −ψ − k {0 при S mk > 0,
± π при S mk < 0.
У двох послідовностях імпульсів s(t ) і s1 (t ) = s (t − t0 ) , які відрізняються

тільки початком відліку часу, АЧС однакові, а відрізняються тільки їх ФЧС.
A ∞
Дійсно, якщо s (t ) = 0 + ∑ An cos(nΩt + ψ n ) , то
2 n =1
A0 ∞ A ∞
+ ∑ An cos[ nΩ(t− t0 ) + ψ n )] = 0 + ∑ An cos[ nΩt + ψ n − nΩt0 ] . (9.2)
s1 (t ) = s(t− t0 ) =
2 n =1 2 n =1
Отже, внаслідок зсуву сигналу на ± t 0 його фаза змінюється на m nΩt0 .
Як ілюстрація на рис. 9.5 показано результати розвинення в ряд Фур’є
періодичної послідовності прямокутних імпульсів (рис.9.4), яку аналітично мо-
жна записати у вигляді:
118
 τ τ
 E якщо kT − i < t < kT + i , ( H = E );
s (t ) =  2 2
0 для інших t.
На підставі виразу (9.1) s(t ) можна представити у вигляді :
∞ E τi sin( nΩτi / 2) jnΩt E τi ∞ E τi sin( nΩτi / 2)
s (t ) = ∑ e = + ∑ cos nΩt =
n =−∞ nΩτi / 2 T n =0 nΩτi / 2
E ∞ 2 E sin(nπ / q)
= + ∑ cos(nΩt + ψ ) .
n
(9.3)
q n =0 nπ / q
Обвідна амплітуд спектру визначається значеннями функції:
2 Eτ i sin x
,
T x
nΩτ i nπ k sin x
де x = = , при x = kπ , тобто f = ; = 0 і амплітуди гармонік
2 q τі x
sin x
дорівнюють нулю. Додатним значенням відповідають нульові значення
x
фаз гармонік, від’ємним – початкові фази дорівнюють π , тому що
jπ
− A n = A n e , тобто початкові фази гармонік у виразі (9.3)
0, sin x > 0;
ψ n =
π , sin x < 0 .
Графіки АЧС і ФЧС для щілинності q = T / τ i = 5 зображені на рис.9.5.
An 2 Eτ i sin x ψn
nΩτ i АЧС ФЧС
x=
E τi T x 2
π
T
0 2F 4F 1/τ i 8F 2/τ i f 0 1/τ i 7F 9F 2/τ i f

а б
Рисунок 9.5 – Спектри періодичної послідовності прямокутних імпульсів
При змінюванні тривалості або частоти повторення імпульсів змінюються

і спектри (рис.9.6, 9.7). Рис.9.6 ілюструє зміни в спектрах при збільшенні три-
валості імпульсів τ i і незмінній частоті повторення F . При збільшенні тривало-
сті імпульсів відбувається «стиснення» спектра: гармонічні складові, що мають
найбільші амплітуди, зсуваються в область більш низьких частот. Інтервали
між спектральними лініями по частоті не змінюються.
119
T =2τі1 An
s1(t)
q1=2 F = 1/T
E /q1
Е τі1
0 t 0 1/τi1 2/τi1 f
s2(t)
An
T =3τі2 F = 1/T
q2 =3
Е E /q2
τі2
0 t 0 1/τi2 2/τi2 f
s3(t) An
F = 1/T
T =4τі3 q3 =4
Е τі3 E /q3
0 t 0 1/τi3 f
Рисунок 9.6 – Вплив тривалості імпульсів на АЧС
s1(t) T1=2τі An F = 1/T1

q1=2
E /q1
Е
0 t 0 1/τi f
s2(t) An
T2 =4τі q2 =4 F = 1/T2
Е τі E /q2
0 t 0 1/τi f
s3(t) An
F = 1/T3
T3 = 6τі q3 =6
Е
E /q3
0 t 0 1/τi f
Рисунок 9.7 – Вплив періоду повторення на АЧС
Рис.9.7 ілюструє зміни в спектрах при збільшенні періоду і незмінній три-

валості імпульсу. Збільшення періоду (зменшення частоти слідування) призво-
дить до зменшення інтервалу між спектральними лініями. При цьому зменшу-
ється і амплітуда всіх складових спектра, що фізично пояснюється зменшенням
потужності в періодичній послідовності імпульсів.
120
Якщо спрямувати період до нескінченості, амплітуди зменшаться до не-
скінченно малих величин, а спектральні лінії наблизяться одна до одної, тобто
спектр стане суцільним. Відбудеться перехід від періодичної послідовності до
одиночного імпульсу.
Якщо початок відліку часу не збігається з серединою імпульсів
(рис.9.8,а), тоді змінюється тільки ФЧС, як показано на рис.9.8,б.
F = 1/T
ψn
s(t)
1/τi 2/τi
T 0
Е f
t0 τі −2πft0 π
0 t
а б π
Рисунок 9.8 – Вплив початку відліку часу на ФЧС
Спектри неперіодичних одиночних сигналів оцінюються спектральною

щільністю S ( jω ) , що визначають згідно з перетворенням Фур’є:
∞
− jω t
S ( jω ) = ∫ s(t )e dt .
−∞
Спектральна щільність має розмірність В/Гц або А/Гц залежно від розмі-
рності сигналу. Властивості перетворення Фур’є наведені в табл.9.2.
Відновлення одиночного сигналу за його спектральною щільністю вико-
нується за допомогою оберненого перетворення Фур’є:
1 ∞ jω t
S ( jω )e
s(t ) =
∫ dω .
2π −∞
Спектральна щільність одиночного прямокутного імпульсу висотою E і
тривалістю τ i описується виразом
sin(ωτ i / 2)
S ( jω ) = Eτ i .
ωτ i / 2
Частотні залежності модуля спектральної щільності S ( jω ) і аргументу
ϕ s (ω) одиночного прямокутного імпульсу показані на рис.9.9.
Розглянуті вище сигнали мають спектри в області низьких частот і нази-
ваються відеосигналами (відеоімпульсами). У табл. 9.3, 9.4 наведені часові діа-
грами та спектри типових одиночних та періодичних відеоімпульсів.
121
Таблиця 9.2 – Теореми (властивості) перетворення Фур’є
№ Теорема Математичне формулювання

∞
1 Зв’язок S ( 0 ) і s ( t ) S (0) = ∫ s (t )dt = Π сигн ( Π сигн – площа сигналу)
-∞
1 ∞ ∞
s (0) = ∫ S (ω )cosψ (ω )dω= ∫ S ( f )cosψ ( f )df =Π спек
Зв’язок s ( 0 ) і S ( jω ) 2π −∞ −∞
2
( Π спек – площа дійсного спектру)
3 Лінійність A1s1 (t ) + A2 s2 (t ) ⇔ A1 S 1 (ω) + A2 S 2 (ω)
Зміна масштаба s (kt ) ⇔ S ( f / k ) / k ( k − дійсне число)

4
часу сигналу ∗
s (−t ) ⇔ S (−ω ) = S (ω ) ( k = −1 )
5 Зсув сигналу у часі s (t ± t0 ) ⇔ S (ω )e± jωt0 ; s (t ± t0 ) ⇔ S ( f )e± j 2ѓ ft0

Множення сигналу jψ 0 − jψ 0
S [ω − ω0 ]e +S [ω + ω0 ]e
6 s (t )cos(ω0t+ψ 0 )⇔
на гармоніку 2
Диференціювання d
7  s( t )  ⇔ jω S ( jω )
сигналу dt 
Інтегрування t
8 ∫ s (t )dt ⇔ 0,5 S (0) δ(ω) + S (ω)/ jω ω≠0
сигналу −∞
9 Дуальність s (t ) ⇔ S ( f ) ; S (t ) ⇔ s (− f )
∞
10 Добуток спектрів S 1 (ω ) ⋅ S 2 (ω ) ⇔ ∫ s1 ( x ) s2 ( t − x )dx = s1 ( t ) ⊗ s2 ( t )
−∞
S (ω) АЧС ϕs ( ω) ФЧС

Eτi π
0 2π /τ i 4 π /τ i ω 0 2π /τ i 4π /τ i ω
Рисунок 9.9 – АЧС і ФЧС одиночного прямокутного імпульсу
122
Таблиця 9.3 – Типові відеоімпульси та їх спектри
Вирази для S (f ) ;
№ Назва і часове подання Графіки АЧС і ФЧС
S (f ) →АЧC; ψ (f ) →ФЧC
1 2 3 4
Прямокутний імпульс Sп(f ) Aτi 2/ τi 1/ τi
sΠ (t ) = Arect(t / τi ) S п (f ) = AτiSinc( f τi ) АЧС
1 A Sп (f ) = Aτi Sinc( f τi )
0 при Sinc( f τi ) > 0; ψ п (f ) ФЧС f
ψ п (f ) ={ π
±π при Sinc( f τi ) < 0
−τi / 2 0 τi / 2 t 0 −π f
Sinc-імпульс SSinc (f )
sSinc (t ) = ASinc(2t / τi ) Aτ 2 / τi
S Sinc ( f ) = i rect ( f τi / 2 )
123
A 2 АЧС
Aτi / 2
2 τi Aτ
SSinc ( f ) = i rect ( f τi / 2 ) ψ Sinc (f ) f
2 ФЧС
0 t ψ Sinc ( f ) = 0
0 f
Дзвіноподібний імпульс Sдз (f ) АЧС
− (2 t / τ дз )2
sдз (t ) = Ae
Aτ дз π −( πfτ дз / 2 )2 Sдз (0)=
A S дз ( f ) = e
2 = Aτ дз π /2
3 Sдз (0)/е
Aτ π −( πfτ дз / 2 )2 −2 / πτ дз
S дз( f ) = дз e 0 2 /(πτ дз ) f
2
τдз A/ e ψ дз ( f ) = 0 ψ дз (f ) ФЧС
0 t 0 f
123
Продовження табл.9.3
1 2 3 4
Експоненційний імпульс 1 A Sexp1 (f ) A/ α
S exp1 (f ) =
sexp1 (t ) = Ae-αt 1(t ) α + j 2πf АЧС
1
4 Sexp1 (f ) = A
А 2
α 2 + ( 2πf ) ψ exp1(f ) f
π/ 2 ФЧС
2πf
ψ exp1 (f ) = −arctg
0 t α 0 f
−π/ 2
Експоненційний імпульс 2 2 Aα Sexp 2 (f ) 2 A/ α
-α t S exp 2 (f ) = 2 2
sexp2 (t ) = Ae α + ( 2πf ) АЧС
5 А Aα
Sexp 2 (f ) = 2
α 2 + ( 2πf )
124
ψ exp2 (f ) f f
0 ψ exp 2 (f ) = 0
t 0 f
Косинусоїдний імпульс 2Aτi cos ( 0,5πf / f 0 )
Scos (f ) 2Aτ / π
2 АЧС
S cos (f )= i
scos (t) = Acos ( 2πt/T0 ) rect(t/ τi ) π[1 − ( f / f 0 ) ] 3/ τi 1/ τi
A 2Aτi cos ( 0,5πf / f 0 )
S (f )= 2
6 cos
π 1 − ( f / f0 )
ψ cos (f ) f
 cos ( 0,5πf / f 0 )
>0, π
 0 при 2 ФЧС
 1 − ( f / f0 )
0 t ψ cos (f )=
cos ( 0,5πf / f 0 )
τi = T0 / 2 ± π при 2
<0. 0 f
 1 − ( f / f0 ) −π
124
Таблиця 9.4 – Періодичні послідовності типових відеоімпульсів та їх спектри
Вирази для S mk ;
№ Форма імпульсу та часове подання Графіки АЧС і ФЧС
S mk →АЧC; ψ k →ФЧC
1 2 3 4
∞
Smk АЧС
«δ-функція» sδ (t ) = ∑ Aδ(t − kT ) A
k =−∞ S mk = = AF A/T
T
1 Aδ(t+Т ) Aδ(t ) Aδ(t−Т ) A −F 0 F f
S mk = = AF
T
T ψk ФЧС
−T 0 t
ψk = 0 0 f
∞
2(t−kT )
«Sinc-функція» sSinc (t )= ∑ ASinc
k =−∞ τi Smk АЧС
Aτ
S mk = i rect ( kF τi / 2 ) Aτi
2 2T
125
Aτ 2T
A τi S mk = i rect ( kF τi / 2 ) −F 0 F f
2T ψk ФЧС
−T 0 T t ψk = 0
0 f
∞ 2
−  2( t − kT ) / τ дз  Smk АЧС
«Дзвін» sдз (t ) = ∑ Ae
k =−∞ Aτдз π −( k πF τдз / 2 )2
S mk = e Aτ дз π
2T S0 =
2T
3 τдз
A Aτдз π −( k πF τдз / 2 )2 −F 0 F f
A/ e S mk = e ψk ФЧС
2T
−T 0 T t 0 f
ψk = 0
125
1 2 3 4
Експоненційний імпульс 1 A S mk
∞ S mk =
sexp1 (t) = ∑ Ae −α (t−kT )1(t−kT ) αT + j 2πk A АЧС
k =−∞
4 A αT
S mk =
2 2
( αT ) + ( 2πk ) −F 0 F f
A ψk
π/ 2 ФЧС
2πk
ψ k = −arctg
−T 0 T αT −π/ 2 f
t
Експоненційний імпульс 2 Smk
∞ 2 AαT
−α t−kT S mk =
sexp2 (t) = ∑ Ae 2 2 АЧС
( αT ) + ( 2πk ) 2A
k =−∞
5 αT
2 AαT
S mk = 2 2
126
−F 0 F ФЧС f
A ( αT )+ ( 2πk ) ψk
ψk = 0 0 f
−T 0 T t
Косинусоїдний імпульс Smk
∞  2π ( t−kT )   t−kT  2Aτicos ( πkF τi ) F
S mk = 2
scos (t)= ∑ Acos   rect   T π[1 − ( 2kF τi ) ] 2Aτi АЧС
k =−∞ T0
   τi  πT
6 2Aτi cos ( πkF τi )
Smk (f ) = ψk f
τi =T0 / 2 πT 1 − ( 2kF τi )2 −25
, / τi −15
, / τi π ФЧС
A
 0 при S mk > 0; 0 15
, /τi 25
, /τi f
−T 0 T t ψk =  −π
±π при S mk < 0
126
На відміну розглянутих вище відеосигналів радіосигнали з амплітудною
або кутовою (частотною чи фазовою) модуляцією мають спектри, сконцентро-
вані поблизу носійної частоти ω0 .
Якщо амплітуда носійного коливання u (t ) = U m cos(ω0t + ψ 0 ) змінюється
за законом s(t ) відносно деякого середнього рівня U m 0 , формується амплітуд-
но-модульоване коливання (АМК), яке можна записати у вигляді:
u (t ) = U m 0 [1 + bs (t ) ] cos(ω0t + ψ 0 ) ,
де постійний коефіцієнт b вибраний таким, щоб амплітуда коливань була
завжди додатною.
Якщо коливання s(t ) , що модулює, містить декілька гармонічних складо-
вих, що представлені рядом
∞
s (t ) = ∑ Smn cos(Ω nt + Φ n ) , (9.4)
n =1
то модульоване коливання набуває вигляду:
 N 
u (t ) = U m 0 1 + ∑ M n cos(Ω nt + Φ n )  cos(ω0t + ψ 0 ) , (9.5)
 n =1 
де величини M n = bSmn / U m0 − парціальні (часткові) коефіцієнти модуля-
ції; Ωn = nΩ1 = n2π / T .
Представимо модулюючий сигнал (9.4) інакше, пронормувавши ампліту-
ди гармонік за амплітудою першої гармоніки.
s (t ) = S m1  cos(Ω1t + Φ1 ) + C2 cos(Ω 2t + Φ 2 ) + ...Cn cos(Ω nt + Φ n )  ,
де C2 = Sm 2 / Sm1 , …; Cn = Smn / Sm1 − нормовані амплітуди гармонік.

Тоді у виразі (9.5) парціальний коефіцієнт модуляції n -ої гармоніки мож-
на представити як: M n = bSmn / U m0 = bSm1Cn / U m0 = M1Cn .
Спектр АМК (9.5) після тригонометричних перетворень набуває вигляду:
N M U
u (t ) = U m 0 cos(ω0t + ψ 0 ) + ∑ n m0 cos  (ω0 + Ω n )t + ψ 0 + Φ n  +
n =1 2
(9.6)
N M U
+ ∑ n m 0 cos  (ω0 − Ω n )t + ψ 0 − Φ n  .
n =1 2
Спектр АМК відповідно до виразу (9.6) показаний на рис.9.10.
Отже, спектр АМК можна представити як перенесений на носійну частоту
спектр модулюючого відеосигналу. Спектр АМК містить носійне коливання і
дві бокові смуги частот – «нижню» з частотами ω0 − Ωn і «верхню» – з часто-
тами ω0 + Ωn . Рівень бокових частот визначається відповідними коефіцієнтами
глибини модуляції M n , а ширина спектру дорівнює 2Ω max .
Окремим випадком АМК є балансна модуляція або амплітудна маніпуля-
ція, коли радіосигнал має вигляд: u (t ) = [U m 0 s (t )]cos(ω0t + ψ 0 ) .
127
U m0
An M 1Ω m0 M 1Ω m0
M 3Ω m0 2 M 3Ω m0
2
2 2
ω0 − Ωmax .... ω0 − 3Ω ω0 − Ω ω0 ω0 + Ω ω0 + 3Ω .... ω0 + Ω max ω

.
Рисунок 9.10 – АЧС амплітудно-модульованого коливання
При цьому у випадку модулюючого сигналу s(t ) з дискретним спектром

(9.4) спектр радіосигналу буде відрізнятися від виразу (9.6) відсутністю носій-
ного коливання.
Якщо балансна модуляція здійснюється неперіодичним сигналом, спект-
ральна щільність радіосигналу має вигляд:
Sp ( jω ) = 0,5Sв  j (ω − ω0 )  + 0,5Sв  j (ω + ω0 )  ,
де Sв ( jω ) – спектральна щільність модулюючого відеосигналу.

Наприклад, спектральна щільність радіосигналу, модульованого коливан-
ням у вигляді одиночного прямокутного імпульсу, за умов балансної модуляції
описується виразом:
sin[(ω − ω0 )τ i / 2] sin[(ω + ω0 )τ i / 2]
Sp ( jω ) = 0,5 Aτ i + 0,5 Aτ i .
(ω − ω0 )τ i / 2 (ω + ω0 )τ i / 2
Отже, амплітудна маніпуляція одиночним сигналом призводить до пере-
носу спектра модульованого сигналу в область частот ±ω0 .
Поява від’ємних частот при спектральному аналізі пояснюється комплек-
сною формою запису ряду або інтегралу Фур’є.
Радіосигнали з кутовою модуляцією можна подати у комплексній формі:
u (t ) = U m cosθ (t ) = Re{U me jθ (t ) } ,
де U m − амплітуда; θ (t ) − повна фаза.
Зв’язок між повною фазою θ (t ) та миттєвою частотою ω (t ) встановлю-
dθ (t )
ється за формулами: ω (t ) = ; θ (t ) = ∫ ω (t )dt + ψ 0 .
dt
Якщо θ (t ) = ω0t + ψ 0 , тоді ω (t ) = ω0 .
Основні співвідношення, що характеризують сигнали з фазовою (ФМ) та
частотною (ЧМ) модуляцією зведені у табл.9.5.
128
Таблиця 9.5 – Співвідношення для розрахунку спектрів сигналів ФМ, ЧМ
ФМ ЧМ
u (t ) = U m0 cos[ω0t + ψ (t )] ; u (t ) = U m 0 cos[θ (t )] ;
ψ (t ) = ψ 0 + k s(t ) ; ω (t ) = ω0 + k s(t ) ;
u (t ) = U m0 cos[ω0t + ψ 0 + k s (t )] ; θ (t ) = ∫ ω (t )dt + ψ 0 = ω0t + ψ 0 + k ∫ s(t )dt
θ (t ) = ω0t + ψ 0 + ks(t ) ; u (t ) = U m0 cos[ω0t + ψ 0 + k ∫ s (t )dt ] ;
dθ (t ) ds (t )
ω (t ) = = ω0 + k
dt dt
При s (t ) = Sm cos Ωt
θ (t ) = ω0t + kSm cos Ωt + ψ 0 = ω (t ) = ω0 + kSm cos Ωt =
= ω0t + Mψ cos Ωt + ψ 0 , = ω0 + ∆ωд cos Ωt ,
де Mψ = kSm − індекс ФМ; де ∆ωд = kSm − девіація частоти;
ω (t ) = ω0 − Mψ Ω sin Ωt = t ∆ω д
θ (t ) = ∫ ω (t )dt = ω0t + sin Ωt =
= ω0 − ∆ωд sin Ωt , 0 Ω
де ∆ωд = Mψ Ω − девіація частоти; = ω0t + M f sin Ωt ,
u (t ) = U m0 cos(ω0t + Mψ cos Ωt ) = де M f = ∆ωд / Ω − індекс ЧМ;
= U m 0 cos[ω0t + Mψ sin(Ωt + π / 2)] u (t ) = U m0 cos(ω0t + M f sin Ωt )
Спектр сигналів ФМ, ЧМ

∞
u (t ) = Re{U m 0e jω0t e jM sin Ωt } = Re{U m 0e jω0t ∑ J n ( M )e jnΩt } =
n =−∞
∞
= U m 0 ∑ J n ( M )cos(ω0t + nΩt ) ,
n =−∞
де J n ( M ) − функція Бесселя першого роду n-го порядку від М.

Виходячи з властивостей функція Бесселя:
1) J − n ( M ) = (−1) n J n ( M ) ;
2) при n > M + 1 J n ( M ) ≈ 0 , тому спектр практично утворений 2( M + 1)
бічними складовими і ширина спектру становить ∆ω ≈ 2Ω( M + 1) ;
при M << 1 ∆ω ≈ 2Ω ; J 0 ( M ) ≈ 1 ; J1 ( M ) ≈ M / 2 ;
при M >> 1 ∆ω ≈ 2Ωмакс = 2Ω д
129
9.1 Визначити спектральну щільність відеоімпульсу напруги прямокутної

форми (рис.9.11), якщо висота імпульсу U = 5 В, тривалість τi = 10 мкс. Побу-
дувати графіки АЧС і ФЧС.
u (t ) Розв’язання. За співвідношеннями
табл.9.3, поз.1, визначимо спектральну щільність,
U її модуль (АЧС) та аргумент (ФЧС):
sin ( πf τi ) −5
sin ( π ⋅ 10−5 f )
t S (f ) = U τi = 5 ⋅ 10 В/Гц;
0 πf τi π ⋅ 10−5 f
τi
sin ( π ⋅ 10−5 f )  0 при S (f )>0;
Рисунок 9.11–До прикладу 9.1 S (f ) = 5 ⋅ 10 −5
В/Гц; ψ(f ) = 
π ⋅ 10−5 f ±π при S (f )<0.
Графіки АЧС і ФЧС показані на рис.9.12.
S (f ), В/Гц
АЧС
5 ⋅ 10−5
а 0 f , кГц
−400 −300 −200 −100 100 200 300 400
ψ(f ), рад ФЧС
π
б 0 −π f , кГц
Рисунок 9.12 – АЧС (а) і ФЧС (б) прямокутного імпульсу у прикладі 9.1
9.2 Обчислити комплексний і дійсний спектри періодичної послідовності

прямокутних відеоімпульсів напруги для кількості гармоник k ≤ 8 , якщо пара-
метри імпульсів такі як у прикладі 9.1, а щілинність q = 4 . Побудувати графіки
АЧС і ФЧС.
Розв’язання. Визначимо період і частоту першої гармоніки спектра:
T = qτi = 4 ⋅ 10 ⋅ 10−6 = 4 ⋅ 10−5 с=40 мкс ; F = 1/ T = 25 ⋅ 103 Гц=25 кГц .
Комплексні амплітуди, амплітуди і початкові фази комплексних і дійсних
гармонік даного періодичного сигналу знайдемо за формулами (табл.9.1):
A A sin ( kπ / q ) 5 sin ( kπ / 4 )
S mk =Smk e jψ k = Sinc ( k / q ) = = В;
q q kπ / q 4 kπ / 4
S mk =
A
q
Sinc ( k / q ) =
A sin ( kπ / q ) 5 sin ( kπ / 4 )
q kπ / q
=
4 kπ / 4 {
В; ψ k = 0 при S mk > 0; рад;
± π при S mk < 0
130
 A/ q при k =0;  5/ 4 при k =0;
Amk =Amk e jψ k =  = В;
 ( 2 A / q )Sinc ( k / q ) при k ≠ 0  (10 / 4 )Sinc ( k / 4 ) при k ≠ 0
 A/ q при k =0;  5/ 4 при k =0;
Amk =  = В.
( 2 A / q ) Sinc ( k / q ) при k ≠ 0 (10 / 4 ) Sinc ( k / 4 ) при k ≠ 0
Початкові фази дійсних гармонік збігаються з початковими фазами ком-
плексних гармонік для k > 0 . Параметри спектрів зведені до табл.9.6.
Таблиця 9.6 – Значення параметрів гармонік у прикладі 9.2
Комплексні гармоніки Дійсні гармоніки (k > 0)

k kF , кГц
S mk , В Smk , В ψ k , рад Amk , В Amk , В ψ k ,рад
0 0 1,25 1,25 0 1,25 1,25 0
±1 ±25 1,125 1,125 0 2,251 2,251 0
±2 ±50 0,796 0,796 0 1,592 1,592 0
±3 ±75 0,375 0,375 0 0,75 0,75 0
±4 ±100 0 0 – 0 0 –
±5 ±125 –0,225 0,225 ±π –0,45 0,45 π
±6 ±1506 –0,265 0,265 ±π –0,531 0,531 π
±7 ±175 –0,161 0,161 ±π –0,322 0,322 π
±8 ±200 0 0 – 0 0 –
Графіки АЧС ( Smk ) і ФЧС (ψ k ) комплексних гармонік показані на

рис.9.13, а графіки АЧС ( Amk ) і ФЧС (ψ k ) дійсних гармонік – на рис.9.14.
S mk , B
1,5 АЧС
1,2
0,9
0,6
0,3
0
− 200 − 150 − 100 − 50 0 50 100 150 200 f , кГц
а ψ k , рад
π ФЧС
0
−π
f , кГц
−200 − 150 − 100 − 50 0 50 100 150 200
б
Рисунок 9.13 – АЧС (а) і ФЧС (б) комплексних гармонік у прикладі 9.2
131
Amk , B
3
2,4
1,8
1,2
0,6
а
0 25 50 100 125 150 175 200 f , кГц
ψ k , рад
75
π
0
−π f , кГц
б 25 50 75 100 125 150 175 200
Рисунок 9.14 – АЧС (а) і ФЧС (б) дійсних гармонік у прикладі 9.2
9.3 Визначити спектральну щільність, АЧС і ФЧС Sinc-відеоімпульсу на-

пруги (рис.9.15,а), якщо висота імпульсу U = 5 В, тривалість τi = 10 мкс, час
затримки t0 = τi / 2 . Побудувати графіки АЧС і ФЧС.
Розв’язання. Використовуючи формули (табл.9.3, поз.2) і теорему про
зсув сигналу у часі (табл.9.2, поз.5), визначимо спектральну щільність, АЧС і
ФЧС:
Uτ  fτ 
S ( f ) = i rect  i  e − j 2πft0 = 2,5 ⋅ 10−5 rect ( 5 ⋅ 10−6 f ) e − j10 πf В/Гц ;
−5
2  2 
Uτ  fτ 
S ( f ) = i rect  i  = 2,5 ⋅ 10−5 rect ( 5 ⋅ 10−6 f ) В/Гц ; ψ( f ) = −2πft0 = −10 πf .
−5
2  2 
Графіки АЧС і ФЧС заданого Sinc-відеоімпульсу зображені на рис.9.15,б,в.
u (t ) S (f ) ,мкВ/Гц АЧС
25
U −100 0 100 f , кГц
б
ψ(f ) , рад ФЧС
π
0 t0 t
а в f , кГц
τi −π
Рисунок 9.15 – Часова діаграма (а), АЧС (б) і ФЧС (в) сигналу у прикладі 9.3
9.4 Визначити спектральну щільність відеоімпульсу напруги прямокутної

форми (рис.9.16), якщо висота імпульсу U = 5 В, тривалість τi = 10 мкс, час за-
тримки t0 = 2,5 мкс. Побудувати графики АЧС і ФЧС.
132
u (t ) Sдз (f ) ,А/Гц
U 3,545 ⋅ 10-9
0 t0 t 1,3 ⋅ 10-9
τi
−318,3 0 318,3 f ,кГц
Рисунок 9.16–До прикладу 9.4
Рисунок 9.17 – АЧС сигналу
у прикладі 9.5
Розв’язання. Використовуючи теорему про зсув сигналу у часі (табл.9.2,

поз.5) і результати прикладу 9.1, знайдемо спектральну щільність, АЧС і ФЧС:
sin ( πf τi ) − j 2πft0 −5
sin ( π ⋅ 10−5 f ) − j 5π10−6 f
S (f ) = U τi e = 5 ⋅ 10 e В/Гц;
πf τi π ⋅ 10−5 f
sin ( π ⋅ 10−5 f )  −5π10−6 f при S (f )>0;
S (f ) = 5 ⋅ 10 −5
В/Гц; ψ (f ) =  рад.
π ⋅ 10−5 f −6
−5π10 f ± π при S (f )<0
Графіки спектрів побудовано рис.9.18.
S (f ), B/Гц
АЧС
5 ⋅ 10−5
а 0
−400 −300 −200 −100 100 200 300 400 f , кГц
ψ(f ), рад
1,5π ФЧС
π
π/ 2
б 0
f , кГц
−π/ 2
−π
−1,5π
Рисунок 9.18 – АЧС (а) і ФЧС (б) прямокутного імпульсу у прикладі 9.4
9.5 Знайти спектральну щільність, АЧС і ФЧС дзвіноподібного відеоімпу-

льсу струму (табл.9.3, поз.3), якщо висота імпульсу I = 2 мА, тривалість
τi = 2 мкс . Побудувати графік АЧС.
Розв’язання. За формулами (табл.9.3, поз.3) визначимо спектральну щіль-
ність, АЧС і ФЧС заданого дзвіноподібного відеоімпульсу струму:
− ( π10-6 f )
2
Iτ дз π −( πfτдз / 2 )2
S дз( f ) = Sдз( f ) = e −9
= 2 π ⋅ 10 e А/Гц; ψ(f ) = 0 .
2
133
На рис.9.17 побудовано графік АЧС дзвіноподібного відеоімпульсу.
9.6 Визначити спектральну щільність, АЧС і ФЧС пилкоподібного відео-
імпульсу s∠1 (t ) (рис.9.19,а).
S∠1 (f ) АЧС
s∠ (t )
A
Аτi / 2
A/ 2
а −τi /2 0 τi /2 t в 0 f τi
−3 −2 −1 1 2 3
s∠′ 1 (t ) ψ ∠1(f ) ФЧС
π
A/τi
π/ 2
−τi /2 0 τi /2 t г
0 f τi
−π/ 2
б − Aδ(t − τi /2) −π
Рисунок 9.19 – Сигнал (а), його похідна (б), АЧС (в) і ФЧС (г) у прикладі 9.6
Розв’язання. Продиференціювавши даний сигнал, отримуємо похідну

′
s∠ (t ) (рис.9.19,б) у вигляді суми прямокутного відеоімпульсу і дельта-функції
A
s∠′ (t ) = rect(t/τi ) − Aδ(t − τi / 2) .
τi
Використовуючи формули для спектрів типових відеоімпульсів (табл.9.3),
а також властивості (табл.9.2) лінійності перетворення Фур’є та зсуву сигналу
за часом (стосовно дельта-функції), запишемо спектральну щільність s∠′ (t )
 sin ( πf τi ) − jπf τi   sin ( πf τi ) − ( πf τi ) cos ( πf τi ) 
+ j sin ( πf τi )  .
'
S ∠ (f ) = A  −e  = A
 πf τi   πf τi 
За теоремою про інтегрування сигналу стосовно спектральної щільності
'
S ∠1 (f ) (табл.9.2, поз.8) виходить вираз для спектральної щільності, АЧС і ФЧС
даного пилкоподібного відео імпульсу (рис.9.19,в,г):
S ∠1 (f ) A  sin ( πf τi ) − ( πf τi ) cos ( πf τi ) 
'
S ∠1 (f ) = =  + j sin ( πf τ )
i ;
j 2πf jω  πf τi 
 sin ( πf τi ) − ( πf τi ) cos ( πf τi ) 
2
A
S∠1 ( f ) =  + sin ( πf τi ) ;
2

2πf
 πf τi 
πf τi sin ( πf τi )
ϕ∠1 ( f ) = arctg − π/ 2.
sin ( πf τi ) − πf τi cos ( πf τi )
9.7 Вважаючи відомими параметри А і τi , знайти АЧС, ФЧС і величину
134
бази сигнала sБ2 (t ) (рис.9.20,а).
S Б 2 (f )
sБ 2 (t ) АЧС
А 4Aτi / π
−τi 0 τi −3/ τi −2 / τi −1/ τi 0 1/τi 2/τi 3/τi f

t
б ψ Б 2 (f )
ФЧС
−А π/ 2
а
в −π/ 2 f
Рисунок 9.20 – Кодований відеоімпульс (а) та його спектри (б, в) у прикладі 9.7
Розв’язання. Даний сигнал належить до класу кодованих, оскільки скла-

дений з двох прямокутних відеоімпульсів, що максимально відрізняються один
від одного. Умовно таке кодування можна позначити « − + », і це є найпрості-
шим кодом Баркера1 з кількістю елементів n = 2 . Тому вибраний індекс «Б2» у
позначеннях миттєвого значення і спектрів. Кількість елементів кодів Баркера
може дорівновати також значенням: 3; 4; 5; 7; 11; 13.
Застосовуючи до виразу розглядуваного сигналу
 t − 0 ,5τi   t − 0 ,5τi 
sБ2 (t )=Аrect   − Аrect  
 τi   τi 
теореми лінійності та зсуву за часом (табл.9.2), визначаємо спектральну
щільність, АЧС і ФЧС (рис.9.20,б,в):
sin ( πf τi ) − jπf τi sin ( πf τi ) jπf τi
S Б2 (f ) = Aτi e − Aτi e =
πf τi πf τi
sin ( πf τi ) − jπf τi sin 2 ( πf τi )
= Aτi
πf τi
(
e −e )
j πf τi
= − j 2 Aτi
πf τi
;
sin 2 ( πf τi ) −π/2 при f >0;

S Б2 (f ) = 2 Aτi ; ψ Б2 (f ) = 
f πτi  π/2 при f <0.
З аналізу графіка АЧС (рис.9.20,б) виходить, що S Б 2 (0) = 0 , оскільки площа
сигналу дорівнює нулю. Ширина спектра першої «пелюстки» АЧС в області
додатних частот становить ∆f c+/1 = 1/ τi , а двох «пелюсток» – ∆f c+/2 = 2 / τi . Оскіль-
ки тривалість даного кодованого сигналу τБ2 = 2τi , база сигналу у першому ви-
падку BБ2/1 = τ Б2 ∆f c+/1 = 2 , у другому – BБ2/2 = τ Б2 ∆f c+/2 = 4 .
1
Баркер, R. H. Barker – запропонував код, названий згодом його ім’ям, у роботі
"Group Synchronization of Binary Digital Systems", опублікованій у Нью-Йорку (1953).
135
Отже, база даного кодованого сигналу удвічі більша, ніж у простого пря-
мокутного відеоімпульсу тієї ж тривалості. Тому такий сигнал є складним.
9.8 Вважаючи відомими параметри сигналу s3п (t ) (рис.9.21, а), що склада-
ється з трьох прямокутних імпульсів, знайти АЧС, ФЧС і величину бази.
Розв’язання. Застосовуючи методику, наведену у прикладі 9.7, отримуємо
вирази для спектральної щільності, АЧС і ФЧС заданого сигналу:
sin ( πf τi ) j 4 πf τi sin ( πf τi )
S 3п (f ) = Aτi
πf τi
(
e )
+1+e − j 4 πf τi = Aτi
πf τi
(1 + 2cos(4πf τi ) ) ;
sin ( πf τi )  0 при S 3п (f )>0;
S3п (f ) = Aτi (1 + 2cos(4πf τi ) ) ; ψ 3п (f ) = 
πf τi ±π при S 3п (f )<0.
Графіки АЧС S3п (f ) і ФЧС ψ 3п (f ) зображено на рис.9.21,б,в.
s3п (t ) S3п (f ) АЧС

А 3Sп (f )
3Aτi
−2/ τi −1/ τi −1/ 2τi 0 1/ 2τi 1/τi 2/τsf

0 t ψ 3п (f )
2τi τi б π ФЧС
а f
в −π
Рисунок 9.21 – Відеосигнал (а) і його спектри (б,в) у прикладі 9.8
АЧС (побудований суцільною лінією на рис.9.21,б) має «пелюстковий» ха-

рактер. «Пелюстки» розташовані на частотах, кратних ±1 / 2τi . Рівень «пелю-
сток» змінюється за законом 3Sп (f ) = 3 Aτi Sinc ( f τi ) (пунктирна лінія на
рис.9.21,б). Основні параметри АЧС: S3п (0) = 3 Aτi ; ∆f c+/1 = 1/ τi ; ∆f c+/2 = 2 / τi .
Якщо тривалість сигналу взяти τ3п = 3τп , його базу можна оцінити значен-
нями B3п1 = 3Bп1 = 3 або B3п2 = 3Bп2 = 6 . Отже, даний сигнал є складним.
9.9 Розрахувати та побудувати графіки АЧС і ФЧС для періодичної
послідовності прямокутних відеоімпульсів напруги u (t ) у вигляді меандра
(рис.9.22) з висотою U = 10 В і тривалістю τi = 20 мкс. Синтезувати сигнал,
обмежившись гармоніками з номерами k ≤ 12 .
Розв’язання. Обчислимо період повторения імпульсів і частоту першої
гармоніки спектра:
T = 2τi = 2 ⋅ 20 ⋅ 10−6 = 40 ⋅ 10−6 c; F = 1/ T = 1/ 40 ⋅ 10−6 = 25 ⋅ 103 Гц=25 кГц .
Підставляючи у формули (табл.9.1) параметри заданного сигналу (U , τi ,
136
q = 2 ), отримуємо співвідношення для розрахунку параметрів комплексних і
дійсних гармонік спектра (табл.9.7); результати розрахунку зведемо до табл.9.8.
u (t ) T=2τі
0 τі t
За даними табл.9.8 можна побудувати графіки АЧС і ФЧС для комплекс-

ного та дійсного спектрів.
Таблица 9.7 – Формули для розрахунку спектрів у прикладі 9.9

ψ k , рад Amk , В Аmk , В ψ k ,рад
S mk , В Smk , В S mk >0 S mk <0 k =0 k =0 Аmk >0 Аmk <0
k ≠0 k ≠0
10sin( kπ/2 ) sin( k π/2 )

5sin( k π/ 2 ) sin ( k π/2 ) 10
5 0 ±π 5 kπ / 2 5 kπ / 2 0 π
kπ / 2 kπ / 2
Таблица 9.8 – Значення параметрів гармонік у прикладі 9.9

k kF , кГц
S mk , В Smk , В ψ k ,рад Amk , В Amk ,В ψ k , рад
0 0 5 5 0 5 5 0
±1 ±25 3,183 3,183 0 6,366 6,366 0
±2 ±50 0 0 – 0 0 –
±3 ±75 –1,061 1,061 ±π –2,122 2,122 π
±4 ±100 0 0 – 0 0 –
±5 ±125 0,637 0,637 0 1,274 1,274 0
±6 ±150 0 0 – 0 0 –
±7 ±175 –0,455 0,455 ±π –0,91 0,91 π
±8 ±200 0 0 – 0 0 –
±9 ±225 0,354 0,354 0 0,707 0,707 0
±10 ±250 0 0 – 0 0 –
±11 ±275 –0,289 0,289 ±π –0,578 0,57 π
±12 ±300 0 0 – 0 0 –
137
Щоб синтезувати сигнал, запишемо суму ненульових непарних гармонік з
розрахованими параметрами (табл.9.8):
uсинт (t ) = 5+6,366cos(5 ⋅ 104 πt )+2,122cos(1,5 ⋅ 105 πt + π)+1,274cos(2,5 ⋅ 105 πt )
+0,91cos(3,5 ⋅ 105 πt + π)+0,707cos(4 ,5 ⋅ 105 πt )+0,57cos(5,5 ⋅ 105 πt + π) B.
Графік синтезованого сигналу uсинт (t ) , побудований за допомогою
комп’ютера, зображено на рис.9.23 (пунктиром показано графік заданого сиг-
налу u (t ) ).
uсинт (t ) u (t )
B
10
8
6
4
2
0
−1 t ,мкс
− 60 − 50 − 40 − 30 − 20 −10 0 10 20 30 40 50 60
Рисунок 9.23 – Синтезований сигнал у прикладі 9.9
9.10 Одиночний прямокутний радіоімпульс напруги u (t ) (рис.9.24) має

висоту U = 8 В, носійну частоту f 0 = 10 МГц, тривалість τi = 0,5 мкс. Записати
вираз для миттєвого значення даного імпульсу. Визначити спектральну
щільність і побудувати графіки АЧС і ФЧС.
u (t ) Розв’язання. Запишемо миттєве значен-
ня заданого сигналу як добуток прямокутної
U обвідної та гармонічного коливання з часто-
тою f 0 і початковою фазою згідно з діагра-
0 t
мою (рис.9.24):
u (t )=Urect(t/τi )sin ( 2πf 0t ) =
τi
= Urect(t/τi )cos ( 2πf 0t − π / 2 ) =
= 8rect(t/5 ⋅ 10−7 )cos ( 2 ⋅ 107 πt − π / 2 ) B.
Використовуючи теорему про множення сигналу на гармоніку та співвід-
ношення для спектральної плотності прямокутного відеоімпульсу (табл.9.3),
визначимо спектральну щільність, АЧС і ФЧС даного радіоімпульсу:
Uτ
{ }
S (f ) = i Sinc ( f − f 0 ) τi  e − jπ / 2 + Sinc ( f + f 0 ) τi  e jπ / 2 =
2
{ }
= 2 Sinc ( f − 107 ) 5 ⋅ 10−7  − Sinc ( f + 107 ) 5 ⋅ 10−7  e− jπ / 2 мкВ/Гц;
S (f ) = 2 Sinc ( f − 107 ) 5 ⋅ 10−7  − Sinc ( f + 107 ) 5 ⋅ 10−7  мкВ/Гц; ψ (f ) = ∓π / 2 рад .
Графики спектрів радіоімпульсу зображено на рис.9.25.
138
S (f ), мкВ/Гц
АЧС
−18 −14 −10 −6 −2 0

2 6 10 14 18
а f , МГц
ψ(f ), рад π/ 2
ФЧС
б 0 f ,МГц
−π/ 2
Рисунок 9.25 – АЧС (а) і ФЧС (б) радіоімпульсу у прикладі 9.10
9.11 Шляхом амплітудної маніпуляції носійного коливання

s0 (t ) = sin ( 2πf 0t ) періодичною послідовністю відеоімпульсів uв (t ) (рис.9.26,а)
формується радіосигнал uр (t ) (рис.9.26,б). Параметри сигналів: f 0 = 10 МГц;
Т = 1,15 мкс; U = 8 В; τi = 0,5 мкс. Записати вираз для миттєвого значення сиг-
налу. Обчислити параметри спектральних складових для коливань носійної
частоти та 10 бічних частот, побудувати графіки АЧС і ФЧС.
τi uв (t ) Т
s0 (t )
U
а 0 t
uр (t )
б t
Рисунок 9.26 – Принцип формування сигналу у прикладі 9.11
Розв’язання. Запишемо миттєве значення радіосигналу як добуток маніпу-

люючої функції та носійного коливання, поданого функцією косинуса:
 ∞  t +nT    π
uр (t ) = uв (t )s0 (t ) = U  ∑ rect    cos  2πf 0t −  .
 n=−∞  τi    2
Після підстановки uв (t ) у вигляді дійсного ряду Фур’є і перетворень
отримаємо спектр даного радіосигналу:
 ∞
  π
uр (t ) = U  A0в + ∑ Amkв cos(2πkFt +ψ k )  cos  2πf 0t −  =
 k =1   2
139
  π ∞ A  π ∞ A  π 
=U  A0в cos  2πf 0t− +∑ mkв cos  2π ( f 0 +kF ) t+ψ kв − +∑ mkв cos  2π ( f 0 −kF ) t− ψ kв −   ,
  2  k =1 2  2  k =1 2  2 
де A0в = U / q, Amkв = Amkв e jψkв = ( 2U / q ) Sinc ( k / q ) – постійна складова і
комплексні амплітуди дійсних гармонік спектра uв (t ) ; F = 1/ T – частота пер-
шої гармоніки.
Розрахункові формули для амплітуд і початкових фаз дійсних гармонік
спектра uр (t ) матимуть вигляд:
ψ kв − π / 2 при k >0;
Amkв 
A0р = A0в = U / q; Amkр = = (U / q ) Sinc ( k / q ) ; ψ kр = −π / 2 при k =0;
2 ψ − π / 2 при k <0.
 kв
За результатами розрахунку параметрів дійсного спектра на рис.9.27 по-
будовано АЧС і ФЧС заданого амплітудно-маніпульованого сигналу ( q = 2 ,3 ;
F = 0 ,87 МГц).
Аmk ,В
АЧС
3
2
1
а
0 2 4 6 8 10 12 14 16 18 f , МГц
ψ k , рад
0,5π ФЧС
б 0
f , МГц
−0,5π
Рисунок 9.27 – АЧС (а) і ФЧС (б) сигналу у прикладі 9.11
9.12 Дана тональна АМ напруга uАМ (t ) з параметрами: частота, амплітуда

і початкова фаза носійного коливання – f 0 = 300 кГц, U m 0 = 0,8 В, ψ0 = 0 ; час-
тота і початкова фаза модулюючого коливання – F = 10 кГц, ψ F = 0 . Записати
вирази uАМ (t ) і побудувати графіки миттєвих значень, АЧС і ФЧС для двох зна-
чень коеффіцієнта глибини модуляції M 1 = 0,5 ; M 2 = 1. Побудувати графіки.
Розв’язання. Використовуючи стандартний запис тонального АМ сигналу
uАМ (t ) = U m 0 1 + Mcos ( 2πFt + ψ F )  cos ( 2πf 0t + ψ 0 ) ,
складемо вирази АМ сигналів за заданими параметрами:
uАМ1 (t ) = 0 ,8 1 + 0 ,5cos ( 2π ⋅ 104 t )  cos ( 6π ⋅ 105 t ) B;
uАМ2 (t ) = 0 ,8 1 + cos ( 2π ⋅ 104 t )  cos ( 6π ⋅ 105 t ) B.
140
Амплітуди бічних частот спектрів сигналів uАМ1 (t ) і uАМ2 (t ) становлять ві-
дповідно U m 0 M 1 / 2 = 0,2 B і U m 0 M 2 / 2 = 0,4 B . Амплітуди носійного коливання
у спектрах однакові: U m 0 = 0,8 В. Початкові фази всіх спектральних складових
дорівнюють нулю.
Часові діаграми сигналів побудовано на рис.9.30 і 9.31 (пунктиром позна-
чено обвідні амплітуд сигналів), а графіки АЧС і ФЧС – на рис.9.32 і 9.33.
uАМ1 (t )
В
1
0 t ,мкс
−1
−100 −80 −60 −40 −20 0 20 40 60 80 100
Рисунок 9.30 – Часова діаграма сигналу uАМ1 (t ) у прикладі 9.12
uАМ2 (t )
В
1
0
t ,мкс
−1
−100 −80 −60 −40 −20 0 20 40 60 80 100

Рисунок 9.31 – Часова діаграма сигналу uАМ2 (t ) у прикладі 9.12
Аmk ,В Аmk ,В
АЧС АЧС
0,8 0,8
0,4
0,2
a 0 a
290 300 310 f , кГц 0 290 300 310 f , кГц
ψ k , рад ФЧС ψ k , рад ФЧС
б 0 f , кГц б 0 f , кГц
Рисунок 9.32 – АЧС (а) і ФЧС (б) Рисунок 9.33 – АЧС (а) і ФЧС (б)
сигналу uАМ1 (t ) у прикладі 9.12 сигналу uАМ 2 (t ) у прикладі 9.12
9.13 Звуковий тон, що зміюється за законом косинуса з частотою

F1 = 10 кГц і початковою фазою ψ F = − π / 2 , модулює за фазою з індексом
M ψ = 5 носійну напругу з параметрами: U m 0 = 2 В, f 0 = 300 кГц, ψ 0 = 0 . Запи-
141
сати вираз для миттєвого значения даного ФМ сигналу. Побудувати графіки
АЧС і ФЧС.
Розв’язання. Згідно з принципом ФМ повна фаза сигналу змінюється за
законом
ψ (t ) = 2πf 0t + ψ 0 + M ψ cos ( 2πFt + ψ F ) .
Для модулюючого тону з частотою F1 = 10 кГц
ψ1 (t ) = 6π ⋅ 105 t + 5cos(2π ⋅ 104 t − π / 2) = 6π ⋅ 105 t + 5sin(2π ⋅ 104 t ) рад .
Вираз для миттєвого значення ФМ сигналу становитиме:
uФМ1 (t ) = 2cos[6π ⋅ 105 t + 5sin(2π ⋅ 10 4 t )] B.
Використовуючи розвинення виразу для миттєвого значення ФМ сигналу
в ряд за допомогою функцій Бесселя:
∞
uФМ1 (t ) =2 ∑ J k (5)cos  2π ( 3 ⋅ 105 + k104 ) t  ,
k =−∞
де J k (5) – функція Бесселя 1-го роду k-го порядку від аргументу M ψ = 5 ,

отримаємо співвідношення для розрахунку амплітуд і початкових фаз k-ої скла-
дової спектру:
 0 при J k (M ψ )>0;
U mk = 2 J k (5) , рад; ψ k = 
π при J k (M ψ )<0.
Результати розрахунків зведемо до табл.9.9. Графіки АЧС і ФЧС сигналу
зображено на рис.9.34.
9.14 Тональний ЧМ сигнал має параметри: частота, амплітуда і початкова
фаза носійного коливання – f 0 = 300 кГц, U m 0 = 2 В, ψ0 = 0 ; частота і початкова
фаза модулюючого косинусоїдного коливання – F1 = 10 кГц, ψ F = π : девіація
частоти ∆f = 50 кГц. Записати вираз для миттєвого ЧМ сигналу і побудувати
графіки АЧС і ФЧС. Порівняти ЧМ сигнал з ФМ сигналом з прикладу 9.13.
Розв’язання. Згідно з принципом ЧМ кутова частота даного сигналу змі-
нюється за законом:
ω(t ) = 2π  f 0 + ∆fcos ( 2πFt + ψ F )  ,
а повна фаза:
2π∆f
ψ (t ) = ∫ ω(t )dt = 2πf 0t − sin ( 2πFt + ψ F ) = 2πf 0t + M f sin ( 2πFt + ψ F − π ) ,
2πF
де M f = ∆f / F – індекс частотної модуляції.
З урахуванням заданих параметрів співвідношення для повних фаз і мит-
тєвих значень становитимуть:
ψ1 (t ) = 6π ⋅ 105 t + 5sin(2π ⋅ 104 t ) рад ; uЧМ1 (t ) = 2cos[6π ⋅ 105 t + 5sin(2π ⋅ 104 t )] B .
Оскільки вирази для uЧМ1 (t ) і uФМ1 (t ) (див. приклад 9.13) збігаються, од-
наковими будуть графіки АЧС і ФЧС (рис.9.34).
Порівняння спектрів ЧМ сигналу з ФМ сигналом з прикладу 9.13 призво-
дить до висновку, що при однакових модулюючих частотах та індексах моду-
142
ляції (у розглянутих прикладах F1 = 10 кГц і M ψ = M f = 5 ) аналітичні записи,
часові діаграми і спектри збігаються. При зменшенні частоти модуляції спектр
ФМ сигналу звужується, а параметри k-х гармонік зберігаються. При зменшенні
частоти модуляції для ЧМ сигналу зберігається ширина спектра (≈ 2 ∆f ), а па-
раметри k-х гармонік змінюються.
Таблиця 9.9 – Параметри спектра ФМ сигналу у прикладі 9.13
J k (5) U mk , В ψ k , рад f 0 +kF1 , кГц

k
k>0 k<0 k>0 k>0
0 –0,178 0,356 π 300
±1 ∓ 0,328 0,656 π 0 310 290
±2 0,047 0,094 0 0 320 280
±3 ±0,365 0,73 0 π 330 270
±4 0,391 0,782 0 340 260
±5 ±0,261 0,522 0 π 350 250
±6 0,131 0,262 0 360 240
±7 ±0,053 0,106 0 π 370 230
Аmk ,В
АЧС
0,75
0,5
0,25
0
a 230 250 270 290 310 330 350 370 f ,кГц
ψk
π ФЧС
б 0
f ,кГц
Рисунок 9.34 – АЧС (а) і ФЧС (б) ФМ сигналу у прикладі 9.13
9.15 Використовуючи результати прикладу 9.6, визначити спектральну

щільність, АЧС і ФЧС пилкоподібного відеоімпульсу (рис.9.35,а.). Під час
розв’язання скористатись властивостями перетворення Фур’є (табл.9.2).
143
9.16 Визначити АЧС і ФЧС реальних одиничних функцій σр1 (t )
(рис.9.35,б) і σр2 (t ) (рис.9.35,в), вважаючи відомими параметри τф і α . Під час
розв’язання скористатись властивостями перетворення Фур’є (табл.9.2) і фор-
мулами для розрахунку спектрів типових відеоімпульсів (табл.9.3).
- α ( t -τф /2)
σ р1 (t ) σ р2 (t ) e 1(t − τф / 2)
s∠ 2 (t )
A 1 1
A/ 2 0,5 0,5
−τi / 2 0 τi / 2 t −0,5τф0 0,5τф t −0,5τф 0 0,5τф t

а б в
Рисунок 9.35 – Графіки функцій у задачах 9.15, 9.16
9.17 Вважаючи відомими параметри сигналу s3дз (t ) (рис.9.36, а), що скла-

дається з трьох дзвіноподібних імпульсів, знайти АЧС, ФЧС і величину бази.
s3дз (t ) sБ13 (t )
А А
A/ e −6 ,5τi t
а −А , τi
65
0 4τдз б
τдз t τi
0
Рисунок 9.36 – Відеоімпульси у прикладах 9.17, 9.18
9.18 Для кодованого за Баркером 13-ти позиційного сигналу sБ13 (t ) з відо-

мими параметрами (рис.9.36, б), знайти АЧС, ФЧС і величину бази.
9.19 Визначити комплексний і дійсний спектри періодичної послідовності
прямокутних відеоімпульсів напруги u (t ) (рис.9.37) для 12 гармонік, якщо ви-
сота імпульсів U = 5 В, тривалість τі = 10 мкс, період повторення T = 40 мкс,
час затримки t0 = 2,5 мкс. Побудувати графіки АЧС і ФЧС. Виконати синтез
сигналу шляхом підсумовування 12 гармонік спектра і постійної складової.
Скористатись результатами прикладів 9.2 і 9.4.
9.20 Розрахувати комплексний і дійсний спектри періодичної последовно-
сті дзвіноподібних відеоімпульсів струму (рис.9.39), якщо висота імпульсу
I = 2 мА, тривалість τi = 2 мкс, затримка відносно початку відліку часу
t0 = τi / 2 , період повторення T = 10 мкс. Побудувати графіки АЧС і ФЧС. Син-
тезувати сигнал для двох варіантів кількості гармонік: 0 ≤ k ≤ 3 , 0 ≤ k ≤ 6 .
144
u (t ) T
U τі
0 t0 t
Рисунок 9.37 – Часова діаграма сигналу у прикладі 9.19
9.21 Дана періодична послідовність одиночних прямокутних радіоімпуль-

сів напруги u (t ) (рис.9.38). Параметри імпульсів наведені у прикладі 9.10. За-
писати у загальному вигляді вираз для миттєвого значення даного сигналу. Роз-
рахувати дійсний спектр для двох значень періоду повторення Т1 = 1 мкс,
Т 2 = 1,15 мкс, обмежуючись гармоніками, що входять до основної і чотирьох
бічних пелюсток АЧС. Побудувати графіки АЧС і ФЧС. Порівняти спектри
сигналу для Т 2 = 1,15 мкс з результатами прикладу 9.11.
τi u (t ) Т i (t ) τi / 2
T
U I
t I /e
Рисунок 9.38 – До задачі 9.21 0 τi t

Рисунок 9.39 – Сигнал у задачі 9.20
9.22 АМ напруга uАМ (t ) має параметри: частота, амплітуда і початкова

фаза носійного коливання – f 0 = 300 кГц, U m 0 = 0,8 В, ψ0 = 0 ; частоти, початко-
ві фази та коефіцієнти глибини модуляції модулюючих коливань – F1 = 10 кГц,
F2 = 30 кГц, ψ F 1 = ψ F 2 = 0 , M 1 = M 2 = 0,5 . Записати вираз для uАМ (t ) , побудува-
ти часову діаграму, графики АЧС і ФЧС. Виконати аналогічний аналіз для ви-
падку балансної модуляції (БМ).
9.23 Використовуючи умови прикладу 9.13, виконати аналогічний аналіз
для звукового тона з частотою F2 = 5 кГц.
9.24 Використовуючи умови прикладу 9.14, виконати аналогічний аналіз
для частоти модулюючого коливання F2 = 5 кГц.
9.25 Дана послідовність прямокутних відео імпульсів: період повторення
T = 2 мс , висота імпульсів Е = 10 В . Розрахувати амплітуди 15-ї та 75-ї гармо-
нік при τ1 = 1 мкс та τ2 = 100 мкс . Проаналізувати вплив тривалості імпульсу на
значення вищих гармонік у формуванні спектру сигналу.
9.26 Знайти вирази для дійсного спектру періодичного пилкоподібного
сигналу (рис.9.40,а). Побудувати АЧС і ФЧС, якщо T = 20 мс , Е = 12 В .
9.27 Знайти вирази для дійсного спектру періодичного трикутного сигна-
лу (рис.9.40,б). Побудувати АЧС і ФЧС, якщо T = 10 мс , Е = 36 В .
145
9.28 Визначити спектральну щільність одиночного трикутного відеоімпу-
льсу (рис.9.40,в).
u (t ) u (t ) u (t )
T Е Е
0 t
а б −T/2 −τ/2 0 0 T/2 τ/2 t
в
Рисунок 9.40 – Часові діаграми сигналів у задачах 9.26, 9.27, 9.28
9.29 Визначити спектральну щільність одиночного трапецеподібного ві-

деоімпульсу (рис.9.41,а). Дослідити вплив тривалості фронта τ ф на спектр ім-
пульсу.
9.30 Виходячи зі спектральної діаграми АМ сигналу (рис.9.41,б), обчис-
лити парціальні коефіцієнти модуляції, записати аналітичний вираз АМ сигна-
лу і побудувати векторну діаграму при t = 0 .
u (t ) τi U mk ,В π/2
20
Е
10 −π/4 5π/4
Е/2 0 π
τф τф t 5
0
а 0 103 106 б ω, рад/с
Рисунок 9.41 – Діаграми сигналів у задачах 9.29, 9.30
9.31 Побудувати графіки АЧС і ФЧС коливання

u (t ) = 10[1 + 0,3cos(104 t + π / 6) + 0,5cos(5 ⋅ 104 t + π / 4)]cos(106 t + π / 3) B .
9.32 Побудувати графіки АЧС і ФЧС коливання
u (t ) = 70[1 + 0,5cos(2π ⋅ 103 t + π / 6) + 0, 2cos(2π ⋅ 104 t − π / 3)]cos(2π ⋅ 109 t + π / 4) B .
9.33 Носійне коливання з параметрами: f 0 = 300 кГц, U m 0 = 0,8 В, ψ0 = 0
модульоване за амплітудою трьома гармоніками з частотами 2, 4 і 5 кГц. Кое-
фіцієнти глибини модуляції відповідно дорівнюють 0,5; 0,3; 0,1. Записати ана-
літичний вираз АМ сигналу, побудувати АЧС і ФЧС.
9.34 Визначити коефіцієнт глибини модуляції та відношення
U mмакс / U mмін для АМ коливання, у якого амплітуда напруги носійної частоти
U m 0 у чотири рази більша амплітуди напруги бічної частоти.
9.35 Звуковий тон з частотою 2 кГц передається на носійній частоті
75 МГц за методом ЧМ. Девіація частоти 10 кГц. Побудувати АЧС радіосигна-
лу. Як зміниться спектр, якщо збільшити у 2 рази частоту тону?
9.36 Визначити спектр та амплітуди складових ФМ коливання
u (t )=20cos[2π ⋅ 105 t+0,3sin(2π ⋅ 103 t )] B . Порівняти результат з АМ коливанням.
146
10 СПЕКТРАЛЬНИЙ МЕТОД РОЗРАХУНКУ
ПРОХОДЖЕННЯ СИГНАЛІВ ЧЕРЕЗ КОЛА
Основні положення та співвідношення [3, с.276−286; 5, с.398−409,

416−425]
Для розрахунку відгуку лінійних кіл спектральним методом використо-

вують комплексну передатну функцію (КПФ) кола H ( jω ) , що дозволяє визна-
чити вихідні сигнали у випадках:
а) періодичного сигналу
∞ ∞
sвих (t ) = ∑ An H ( jnΩ)e jnΩt =A0 H (0) + ∑ 2 An H ( jnΩ) cos  nΩt+ ψ n +ϕ k (nΩ)  ,
−∞ n =1
де An , An , ψ n – комплексна амплітуда, амплітуда і початкова фаза n -ої
гармоніки вхідного сигналу відповідно; H ( jnΩ ) , H (nΩ) , ϕ k ( nΩ) – КПФ, зна-
чення АЧХ і ФЧХ кола для частоти n-ої гармоніки відповідно;
б) неперіодичного сигналу
1 ∞ jω t
sвих (t ) = ∫ Sвх ( jω ) H ( jω )e dω ,
2π −∞
де Sвх ( jω ) – спектральна щільність вхідного сигналу.
Останній вираз справедливий також для радіосигналів, але в окремому
випадку вузькосмугових сигналів застосовують приблизний спектральний ме-
тод, сутність якого полягає в тому, що аналіз проходження радіоімпульсу через
коло замінюють аналізом проходження його комплексної обвідної.
Сигнал називають вузькосмуговим, якщо його спектральна щільність від-
мінна від нуля лише в межах смуги частот ∆ω поблизу частот ±ω0 , причому
виконується умова ∆ω / ω0 << 1 .
Сигнал називають широкосмуговим (складним), якщо його база
B = ∆f τ >> 1 , або ширина його спектра сумірна з центральною частотою спект-
ру (опорною частотою сигналу).
Вузькосмуговий сигнал займає вузьку смугу частот і може бути поданий
як сигнал, у якого за часом повільно змінюється амплітуда Sm (t ) і фаза ψ (t ) :
s (t ) = Sm (t )cos[ω0t + ψ (t )] . Умови повільності змінювання:
dSm (t ) 1 dψ (t ) 1
<< 1 ; << 1 ,
dt ω0 Sm (t ) dt ω0
dψ (t )
де ω0 – опорна частота; ω (t ) = ω0 + – миттєва частота.
dt
Під час обробки вузькосмугового сигналу його обвідна відтворюється
амплітудним детектором.
Радіосигнал, що одночасно модульований за амплітудою і фазою, можна
подати в комплексній формі:
147
{
sp (t ) = Sm (t )cos[ω0t + ψ (t )] = Re Sm (t )e j (ω0t +ψ (t )) = }
{
= Re Sm (t )e jψ (t )e jω0t } = Re{S m (t )e
jω0t
},
де S m (t ) = Sm (t )e jψ (t ) – комплексна обвідна радіосигналу (комплексна ам-
плітуда радіоімпульсу).
Якщо позначити комплексно-спряжену обвідну радіосигналу
S *m (t ) = Sm (t )e− jψ (t ) і записати радіосигнал як
s (t ) = 0,5S m (t )e jω0t + 0,5S *m (t )e − jω0t ,
можна становити зв’язок між спектральною щільністю радіосигналу та його
комплексною обвідною:
∞ ∞
Sр ( jω ) = S р (ω ) = ∫ s (t )e − jωt
dt = ∫ [0,5S m (t )e jω0t + 0,5S *m (t )e − jω0t ]e − jωt dt =
−∞ −∞
∞ ∞
− j (ω −ω0 )t
= 0,5 ∫ S m (t )e dt + 0,5 ∫ S *m (t )e− j (ω +ω0 )t dt =
−∞ −∞
= 0,5S об (ω − ω0 ) + 0,5S *об (ω + ω0 ) ,
де S об (ω − ω0 ) ; S *об (ω + ω0 ) – спектральні щільності комплексної обвід-
ної, зсунуті за частотою на +ω0 та −ω0 відповідно.
Якщо ввести нову змінну Ω = ω − ω0 , що еквівалентно переносу S об в об-
ласть нижніх частот, виходить:
S р (ω0 + Ω) = 0,5S об (Ω) + 0,5S *об (2ω0 + Ω) .
Враховуючи вузькосмуговість системи,
S р (ω0 + Ω) ≈ 0,5S об (Ω) ,
звідки визначають спектр комплексної обвідної
S об (Ω) = 2S р (ω0 + Ω) .
Отже, порядок застосування приблизного спектрального методу такий:
1) знайти спектральну щільність комплексної обвідної вхідного сигналу:
∞
Sвх.об ( jΩ) = ∫ S mвх (t )e− jΩt dt ;
−∞
2) визначити спектральну щільність комплексної обвідної вихідного си-
гналу за значеннями Sвх.об ( jΩ) та H ( jω ) :
Sвих.об ( jΩ) = Sвх.об ( jΩ) H [ j (Ω + ω0 )] .
3) визначити комплексну обвідну вихідного сигналу
1 ∞ j Ωt
S mвих (t ) = ∫ Sвих.об ( jΩ)e dΩ
2π −∞
та перейти до миттєвого значення вихідного сигналу:
sвих (t ) = Re{S mвих (t )e jω0t }.
148
10.1 Проаналізувати спектральним методом проходження через коло R, L

(рис.10.1,а) періодичної послідовності прямокутних відеоімпульсів напруги
u1 (t ) з параметрами U = 5 В, τi = 10 мкс; F = 25 кГц , q = 4 (див. приклад 9.2).
Параметри кола R=100 Ом, L=1 мГн. Розрахувати та побудувати графіки АЧХ і
ФЧХ кола, АЧС і ФЧС вхідного u1 (t ) та вихідного u2 (t ) сигналів. Синтезувати
вихідний сигнал u2 (t ) , обмежуючись трьома «пелюстками» спектра ( k ≤ 12 ).
i (t )
L C
R u (t )
u1 (t ) L u 2 (t )
R
а б
Рисунок 10.1 – Схеми кіл у прикладах 10.1, 10.2
Розв’язання. Запишемо вирази КПФ, АЧХ і ФЧХ кола:

j 2πfL j 2πf 10−3 j 2 ⋅ 10−5 πf
H( f )= = = .
R + j 2πfL 102 + j 2πf 10−3 1 + j 2 ⋅ 10−5 πf
У прикладі 9.2 розраховано АЧС і ФЧС вхідного сигналу u1 (t ) : Amk1 ; ψ k1 .
Знайдемо значення АЧХ і ФЧХ кола для частот kF : H (kF ) ; ϕ(kF ) та визначи-
мо АЧС і ФЧС вихідного сигналу: Amk 2 = Amk1H (kF ) , ψ k 2 = ψ k 2 + ϕ (kF ) .
Результати розрахунків для k ≤ 12 наведені в табл.10.1, графіки частотних
характеристик і спектрів – на рис.10.2 (а – АЧС u1 (t ) і АЧХ кола; б – ФЧС u1 (t )
і ФЧХ кола) і рис. 10.3.
Таблиця 10.1 – Результати прикладу 10.1
Спектр u1 (t ) КПФ Спектр u2 (t )

kF ,
k АЧС ФЧС АЧХ ФЧХ АЧС ФЧС
кГц
Amk1 ,В ψ k 1 ,рад H (kF ) ϕ(kF ) Amk 2 , В ψ k 2 ,рад
0 0 1,25 – 0 π 0 –
1 25 2,25 0 0,844 0,567 1,899 0,567
2 50 1,592 0 0,953 0,308 1,517 0,308
3 75 0,75 0 0,978 0,209 0,734 0,209
4 100 0 – 0,988 0,158 0 –
5 125 0,45 π 0,992 0,127 0,447 3,268
149
6 150 0,531 π 0,994 0,106 0,528 3,247

7 175 0,322 π 0,996 0,091 0,302 3,232
8 200 0 – 0,997 0,079 0 –
9 225 0,25 0 0,998 0,071 0,249 0,071
10 250 0,318 0 0,998 0,064 0,318 0,064
11 275 0,205 0 0,998 0,058 0,204 0,058
12 300 0 – 0,999 0,053 0 –
2
H (f )
а 1,5
Amk 1 , B
1
0,5
0 50 100 150 200 250 300 f , кГц

ϕ( f ) ψ k1
π
б 0,5π
0
f , кГц
Рисунок 10.2 – Спектр u1 (t ) і частотні характеристики кола у прикладі 10.1
Amk 2 , B
1,5
1
0,5
а 0 50 100 150 200 250 300 f , кГц
ψ k 2 , рад
π
0,5π
б 0
f , кГц
Рисунок 10.3 – АЧС (а) і ФЧС (б) вихідного сигналу u2 (t ) у прикладі 10.1
150
Для синтезу сигналу скористуємось співвідношенням
12
uсинт2 (t ) = ∑ Amk 2cos(2πkFt + ψ k 2 ) .
k =1
Побудований за допомогою ЕОМ графік синтезованого сигналу uсинт2 (t )
показано на рис.10.4, пунктиром зображено графіки вхідного сигналу u1 (t ) і
вихідного сигнала u2 (t ) , розрахованого часовим методом як відгук на дію оди-
ночного імпульсу.
B u1 (t ) u (t )
4 2
uсинт2 (t )
2
0 t ,мкс
–2
–4
–40 –30 –20 –10 0 10 20 30 40
Рисунок 10.4 – Вихідний сигнал у прикладі 10.1
10.2 Струм i (t ) паралельного контуру (рис.10.1,б), що є вибірним елемен-

том помножувача частоти, заданий періодичною послідовністю дзвіноподібних
відеоімпульсів (див. задачу 9.20). Контур має добротність Q = 70 , резонансний
опір Z e рез = 10 кОм, резонансна частота дорівнює частоті третьої гармоніки
спектра i (t ) . Розрахувати та побудувати графіки АЧС і ФЧС напруги на конту-
рі. Синтезувати u (t ) для 0 ≤ k ≤ 6 .
Розв’язання. Обчислимо щілинність і частоту першої гармоніки i (t ) :
q = T / τi = 10 ⋅ 10−6 / 2 ⋅ 10−6 = 5 ; F = 1/T = 1/10 ⋅ 10−6 = 105 Гц = 100 кГц .
Застосовуючи формули (табл.9.4, поз.3) та теорему про зсув сигналу за ча-
сом (табл.9.2), отримаємо співвідношення для комплексних і дійсних гармонік
спектра (табл.10.2).
Таблиця 10.2 – Формули для розрахунку спектрів у прикладі 10.2
Amk = Аmk , мА
S mk = Smk , мА ψ k ,рад
k=0 k >0
2 2
 kπ   kπ 
I π − 2 q  − jk π / q I π I π − 2 q  − jk π / q
e e e e −k π / q
2q 2q q
− ( k π /10 ) - jk π / 5
2
0,354e
−( k π /10 )
2
e- jk π / 5 0,354 0,708e e −0,628k
151
КПФ контуру є опір Z (f ) . Використовуючи значення параметрів контуру
і частоти третьої гармоніки струму 3F = 300 кГц, запишемо вирази КПФ, АЧХ
і ФЧХ:
Z e рез 104
Z (f ) = Ом ;
1 + jQ 2(f − 3F )/3F 1 + j 4 ,667 ⋅ 10−4 (f − 3 ⋅ 105 )
104
Z (f ) = Ом ; ϕ(f ) = −arctg[4 ,67 ⋅ 10−4 (f − 3 ⋅ 105 )] .
−7
1 + 2 ,178 ⋅ 10 (f − 3 ⋅ 10 )
5 2
Застосовуючи отримані формули для АЧХ і ФЧХ, обчислимо АЧС і ФЧС

напруги на контурі за формулами спектрального методу:
Amk 2 = Amk1Z (kF ) ; ψ k 2 = ψ k1 + ϕ(kF ) .
Результати розрахунків зведемо до табл. 10.3.
Таблиця 10.3 – Результати розрахунків у прикладі 10.2
Спектр i (t ) КПФ Спектр u (t )

k kF , кГц АЧС ФЧС АЧХ ФЧХ АЧС ФЧС
Amk1 , мА ψ k 1 ,рад Z (kF ) , кОм ϕ(kF ) ,рад Amk 2 , В ψ k 2 ,рад
0 0 0,354 – 0,071 1,564 0,025 –
1 100 0,642 –0,628 0,107 1,56 0,069 0,032
2 200 0,478 –1,257 0,214 1,549 0,102 0,293
3 300 0,292 –1,885 10 0 2,927 –1,885
4 400 0,146 –2,513 0,214 –1,549 0,031 –4,063
5 500 0,06 –3,142 0,107 –1,56 0,006 –4,702
6 600 0,02 –3,77 0,071 –1,564 0,001 –5,334
Графіки АЧС і ФЧС i (t ) , а також АЧХ і ФЧХ контуру побудовано на

рис.10.5. На рис.10.6, 10.7 зображено відповідно графіки АЧС і ФЧС u (t ) , а та-
кож часова діаграма синтезованої напруги uсинт (t ) .
10.3 На послідовний резонансний контур діє ЕРС
e(t ) = 0,1[1 + cos(2 ⋅ 104 t + π / 4)]cos(4 ⋅ 106 t + π / 2) B.
Контур настроєно на носійну частоту ЕРС, добротність контуру 50, індук-
тивність 300 мкГн. Визначити струм у контурі, побудувати АЧС і ФЧС вхідної
ЕРС та струму.
Розв’язання. Вхідна дія є тональним АМ коливанням з частотою модуля-
ції Ω = 2 ⋅ 106 рад/с і має три спектральні складові з частотами:
ω0 = 4 ⋅ 104 рад/с ; ω1 = ω0 − Ω = 3,98 ⋅ 106 рад/с ; ω2 = ω0 + Ω = 4,02 ⋅ 106 рад/с :
e(t ) = 0,1cos(4 ⋅ 106 t+π / 2) + 0,05cos(4,02 ⋅ 106 t+3π / 4) + 0,05cos(3,98 ⋅ 106 t+π / 4) B .
152
H (f ), Amk 1 ,
кОм мА Amk1 Z (f )
10 1
7,5 0,75
5 0,5
2,5 0,25
а 0
100 200 300 400 500 600 f ,кГц
ψ k1 ϕ(f )
π/2
0
f ,кГц
−π/2
б −π
−1,5π
Рисунок 10.5 – Спектр струму та частотні характеристики кола у прикладі 10.2
Amk 2 ,В
1
а 0
ψk 100 200 300 400 500 600 f ,кГц
0,5π
0
−0,5π f ,кГц
−π
−1,5π
б
Рисунок 10.6 – АЧС (а) і ФЧС (б) вихідної напруги у прикладі 10.2
uсинт (t ), B
4
Amk 2
2
0
t,мкс
−2
− Amk 2
−4
−8 −6 −4 −2 0 2 4 6 8
Рисунок 10.7 – Синтезована вихідна напруга у прикладі 10.2
153
Визначимо параметри кола: резонансна частота ωрез = ω0 ; смуга пропус-
кання Пω = 2∆ω = ωрез / Q = 8 ⋅ 104 рад/с ; резонансний опір Z рез = R = ρ / Q =
= ωрез L / Q = 4 ⋅ 106 ⋅ 300 ⋅ 10−6 / 50 = 24 Ом . Оскільки частоти ω1, ω2 лежать по-
близу резонансної частоти у межах смуги пропускання, для розрахунку КПФ
можна застосувати приблизну формулу (див.підрозд.4.1):
I I 1 1
H ( jω ) = = = ≈ ,
E I ( R + jX ) R (1 + jξ ) R[1 + j 2Q(ω − ωрез ) / ωрез ]
де ξ = X / R ≈ 2Q∆ω / ωрез − узагальнена розстройка.
Знайдемо значення КПФ на частотах ωрез , ω1, ω2 :
H ( jωрез ) = 1/ R = 41,7 мСм ;
1 1 0
H ( jω1 ) = = = 37,27e j 26,5 мСм ;
R (1 − j 2Q Ω / ωрез ) 24(1 − j 0,5)
1 1 0
H ( jω2 ) = = = 37, 27e− j 26,5 мСм .
R (1 + j 2Q Ω / ωрез ) 24(1 + j 0,5)
Застосовуючи спектральний метод, обчислимо складові струму:
I ( jωрез ) = H ( jωрез ) E ( jωрез ) = 41,7 ⋅ 10−3 ⋅ 0,1e jπ / 2 = 4,17e jπ / 2 мА ;
0 0
I ( jω1 ) = H ( jω1 ) E ( jω1 ) = 37,27 ⋅ 10−3 e j 26,5 ⋅ 0,05e j 45 = 1,86e j 71,5 мА ;
0 0
I ( jω2 ) = H ( jω2 ) E ( jω2 ) = 37,27 ⋅ 10−3 e− j 26,5 ⋅ 0,05e j135 = 1,86e j108,5 мА .
Використаємо принцип суперпозиції та перейдемо до миттєвих значень:
і (t ) = 4,17cos(4 ⋅ 106 t+π / 2)+1,86cos(4,02 ⋅ 106 t+108,50)+1,86cos(3,98 ⋅ 106 t+71,50) мА=
= 4,17[1 + 0,89cos(2 ⋅ 104 t+18,50 )]cos(4 ⋅ 106 t+900) мА .
Графіки АЧС і ФЧС вхідної дії та відгуку побудовано на рис.10.8.
Emk ,В I mk ,мА
М=1 М=0,89
0,1 4
0,05 2
0 3,98 4 4,02 ω×106, рад/с 0 3,98 4 4,02 ω×106,рад/с

ϕвх ,0 ϕвих ,0 108,50
90 90
45 71,50
45
0 3,98 4 4,02 ω×106, рад/с 3,98 4 4,02 ω×106,рад/с

0
а б
Рисунок 10.8 – Спектри сигналів у прикладі 10.3: а – вхідного; б – вихідного
154
10.4 На вхід інтегрувального RC-кола, утвореного послідовним
з’єднанням опору та ємності, подано експоненційний відеоімпульс напруги
uвх (t ) = Ee−α t B, t ≥ 0 . Визначити спектральним методом напругу на ємності.
Розв’язання. Вираз для комплексної спектральної щільності одиночного
E
експоненційного імпульсу (див. табл.9.3) має вигляд S вх (ω) = .
α + jω
Визначимо КПФ кола:
U 1/ jωC 1 1 δ
H (ω ) = вих = = = = ,
U вх R + 1/ jωC 1 + jω RC 1 + jωτ δ + jω
де τ = RC = 1/ δ − стала часу кола.
Згідно зі спектральним методом комплексна спектральна щільність вихід-
ної напруги становитиме:
Eδ
U вих (ω ) = U вх (ω ) H (ω ) = .
(α + jω )(δ + jω )
За теоремою розкладання запишемо цей вираз як суму простих дробів:
Eδ A B
= + .
(α + jω )(δ + jω ) α + jω δ + jω
Приводячи до спільного знаменника та прирівнюючи коефіцієнти при од-
накових степенях jω , отримуємо:
 Aδ + Bα = Eδ ; Eδ Eδ
 A= ; B=− .
 A + B = 0; δ −α δ −α
Застосувавши обернене перетворення Фур’є до виразу U вих (ω ) , запише-
мо вираз для вихідної напруги:
Eδ −α t Eδ −δ t Eδ
uвих (t ) = e − e = (e−α t − e−δ t ) .
δ −α δ −α δ −α
Графіки вхідної та вихідної напруги показано на рис.10.9.
u вх (t )
Eδ /(δ − α ) uвих (t )
E
0 0
t t
а б
− Eδ /(δ − α )
Рисунок 10.9 – Графіки до прикладу 10.4: а – дія; б – відгук,
155
10.5 Вхідною напругою u (t ) послідовного резонансного контуру
(рис.10.10) є періодична послідовність прямокутних радіоімпульсів з парамет-
рами: U = 8 В, f 0 = 10 МГц, ψ 0 = −π / 2 , τi = 0,5 мкс, Т 2 = 1,15 мкс). Параметри
контуру: резонансна частота f рез = f 0 = 10 МГц, добротність Q = 20 , активний
опір R = 5 Ом. Розрахувати та побудувати графіки АЧС і ФЧС струму i (t ) , об-
межившись гармоніками основного і чотирьох бічних пелюсток АЧС. Виконати
синтез i (t ) , використовуючи розраховані гармоніки спектра.
Розв’язання. КПФ кола – вхідна
i(t) L комплексна провідність контуру
1/ R
Y (f ) .
C 1 + jQ 2(f − f рез ) / f рез
u(t) Підставляючи параметри конту-
R ру, запишемо визи КПФ, АЧХ і ФЧХ:
0 ,2
Y (f ) = Cм ;
Рисунок 10.10 – Схема у прикладі 10.5 1 + j 40(f − 107 ) / 107
0 ,2
Y (f ) = Cм ; ϕ y (f ) = −arctg[4 ⋅ 10−6 (f − 107 )] .
1 + 1,6 ⋅ 10−11 (f − 107 ) 2
Запишемо миттєве значення напруги, використовуючи rect -функцію для
обвідної та функцію синуса для високочастотного заповнення:
∞
 t + nT 
u (t )=U ∑ rect   sin  2πf 0 ( t + nT )  .
n =−∞  τ i 
Використовуючи зв’язок комплексних амплітуд комплексного ряда Фур’є
періодичного сигналу зі спектральною щільністю одиночного імпульсу, отри-
маємо:
Uτ F
{ }
S mk = F S ( k 2πF ) = i Sinc ( kF − f 0 )τ i  e − jπ / 2 + Sinc ( kF + f 0 )τ i  e jπ / 2 =
2
U
= Sinc ( k / q − f 0τ i ) − Sinc ( k / q + f 0τ i )  e− jπ / 2 .
2q
Підставляючи значення U , f 0 , τi , запишемо формулу для розрахунку
комплексних амплітуд комплексного ряда Фур’є:
4
S mk = Sinc ( k / q − 5 ) − Sinc ( k / q + 5 )  e − jπ / 2 B.
q
Згідно з графіком АЧС для одиночного радіоімпульсу (рис.9.25), розра-
ховуючи гармоніки основного і 4-х бічних пелюсток АЧС, можна спростити
формули для обчислення комплексного та дійсного спектрів для k > 0:
4 8
S mk = Sinc ( k / q − 5 ) e − jπ / 2 B; Amk = 2 S mk = Sinc ( k / q − 5 ) e − jπ / 2 B ;
q q
156
8  − π/2 при Sinc ( k / q − 5 ) > 0;
Amk = Sinc ( k / q − 5 ) B; ψ k = 
q − π/2+π при Sinc ( k / q − 5 ) < 0.
За спектральним методом знайдемо АЧС і ФЧС струму в контурі:
Amk i = Amk uY (kF ) ; ψ k i = ψ k u + ϕ y (kF ) ,
де F = 1/ T2 = 0,87 МГц – частота першої гармоніки спектра напруги.
Результати зведемо до табл. 10.4.
Таблиця 10.4 – Результати розрахунків у прикладі 10.5
Спектр u (t ) КПФ Спектр i (t )

k kF , АЧС ФЧС АЧХ ФЧХ АЧС ФЧС
МГц
Amk u , В ψ k u / π Y (kF ) , См ϕ y (kF ) ,рад Amk i , А ψk i / π
0 0 0 – 0 1,546 0 –
1 0,87 0,502 –0,5 5⋅10-3 1,543 2,4⋅10-3- –8,7⋅10-3
2 1,739 0,209 –0,5 6⋅10-3 1,541 1,1⋅10-3 –9,6⋅10-3
3 2,609 0,446 0,5 7⋅10-3 1,537 2,62⋅10-3 0,989
4 3,478 0,423 0,5 8⋅10-3 1,533 2,82⋅10-3 0,988
5 4,348 0,326 –0,5 9⋅10-3 1,527 2,5⋅10-3 –0,014
6 5,217 0,659 –0,5 0,01 1,519 6⋅10-3 –0,017
7 6,087 0,11 0,5 0,013 1,507 1,2⋅10-3 0,98
8 6,957 0,985 0,5 0,016 1,489 0,014 0,974
9 7,826 0,355 0,5 0,023 1,456 7⋅10-3 0,964
10 8,696 1,854 –0,5 0,038 1,381 0,061 –0,06
11 9,565 3,778 –0,5 0,1 1,049 0,328 –0,166
12 10,435 3,618 –0,5 0,1 –1,049 0,314 –0,834
13 11,304 1,627 –0,5 0,038 –1,381 0,053 –0,94
14 12,174 0,285 0,5 0,023 –1,456 5,6⋅10-3 0,036
15 13,043 0,724 0,5 0,016 –1,489 0,01 0,026
16 13,913 0,074 0,5 0,013 –1,507 8,2⋅10-4 0,02
17 14,783 0,405 –0,5 0,01 –1,519 3,67⋅10-3 –0,983
18 15,652 0,183 –0,5 9⋅10-3 –1,527 1,4⋅10-3 –0,986
19 16,522 0,215 0,5 8⋅10-3 –1,533 1,43⋅10-3 0,012
20 17,391 0,206 0,5 7⋅10-3 –1,537 1,2⋅10-3 0,011
21 18,261 0,087 –0,5 6⋅10-3 –1,541 4,57⋅10-4 –0,99
22 19,13 0,187 –0,5 5⋅10-3 –1,543 8,9⋅10-4 –0,991
23 20 0 – 4⋅10-3 –1,546 0 –
На рис.10.11,а побудовано графіки АЧС вхідної напруги та АЧХ кола, на

рис.10.11,б – ФЧС напруги та ФЧХ кола. Спектр струму в контурі зображено на
рис.10.12, графік синтезованого миттєвого значення струму – на рис.10.13.
157
Аmk u ,Y (f ) ,
В См Аmk u Y (f )
3 0,15
2 0,1
1 0,05
0 8 10 12 14 16 18 20 f ,
а 0 2 4 6
МГц
0,5π ϕy ( f )
ψk u
0
f,
МГц
б
−0,5π
Рисунок 10.11 – Спектр u (t ) і частотні характеристики кола у прикладі 10.5
Аmk i ,A АЧС
0,5
0,25
а
0 2 4 6 8 10 12 14 16 18 20 f,
ψk i МГц
π ФЧС
0,5π
0
f,
−0,5π МГц
б −π
Рисунок 10.12 – АЧС (а) і ФЧС (б) струму контуру у прикладі 10.5
iсинт (t ), A
0,5
0,25
0
−0,25 t ,мкс
−0,5
−1,5 −1 −0,5 0 0,5 1 1,5 2

Рисунок 10.13 – Синтезоване миттєве значення струму у прикладі 10.5
158
10.6 Через нерозгалужену вітку паралельного контуру з параметрами
ωрез = 106 рад/с ; С = 1000 пф ; R = 10 Ом (рис.10.1,б) в момент t = 0 починає
4
протікати струм i (t ) = 10e −2⋅10 t cos(106 t − π / 6) мА . Знайти напругу на контурі.
Розв’язання. Оскільки стала часу обвідної струму значно більша періоду
носійного коливання, отже амплітуда змінюється повільно, даний сигнал можна
вважати вузькосмуговим і застосувати приблизний спектральний метод:
U об (Ω) = I об (Ω) H (ω + Ω) .
Визначимо параметри контуру та КПФ:
добротність Q = ρ / R = 1/ ωрезCR = 1/106 ⋅ 10−9 ⋅ 10 = 100 ;
еквівалентний резонансний опір Z е рез = ρ Q = 103 ⋅ 100 = 105 Ом ;
U Z е рез Z е рез 105
H об (ω ) = = Z e = ≈ = ;
I 1 + jξ 1 + j 2Q(ω − ωрез ) / ωрез 1 + j 2 ⋅ 10−4 (ω − ωрез )
105
H (ω + Ω) = .
1 + j 2 ⋅ 10−4 Ω
Знайдемо спектральні щільності комплексних обвідних струму і напруги:
∞
− j Ωt
∞
−3 −2⋅104 t − jπ / 6 − jΩt 10−2 e− jπ / 6
I об (Ω) = ∫ I об (t )e dt = ∫ 10 ⋅ 10 e e e dt = 4
;
0 0 2 ⋅ 10 + j Ω
10−2 e− jπ / 6 105 5 ⋅ 106 e− jπ / 6
U об (Ω) = = .
2 ⋅ 104+ jΩ 1 + j 2 ⋅ 10−4 Ω (5 ⋅ 103+ jΩ)(2 ⋅ 104 + jΩ)
За теоремою розкладання запишемо цей вираз як суму простих дробів:
5 ⋅ 106 e− jπ / 6 A B
= + .
(5 ⋅ 103+ jΩ)(2 ⋅ 104 + jΩ) 5 ⋅ 103+ jΩ 2 ⋅ 104 + jΩ
Приводячи до спільного знаменника та прирівнюючи коефіцієнти при од-
накових степенях jω , отримуємо:
 A ⋅ 2 ⋅ 104 + B ⋅ 5 ⋅ 103 = 5 ⋅ 106 e − jπ / 6 ; 103 − jπ / 6 103 − jπ / 6
 A = e ; B = − e .
 A + B = 0; 3 3
Застосувавши обернене перетворення Фур’є до виразу U об (Ω) , запишемо
вираз для комплексної обвідної вихідної напруги:
1 ∞ j Ωt 103 − jπ / 6 −5⋅103 t −2⋅104 t
U об (t ) = ∫ U об (Ω)e dΩ = e (e −e )B
2π −∞ 3
та перейдемо до миттєвого значення
3 4
u (t ) = 333(e−5⋅10 t − e −2⋅10 t )cos(106 t − π / 6) B .
Графіки миттєвих значень показані на рис.10.14, 10.15.
159
i( t )
2.5 .10 5 .10
4 4
0
Рисунок 10.14 – Графік дії до прикладу 10.6
10 0
u( t)
2.5 .10
4
5 .10
4
0
100
200 Рисунок 10.15 – Графік відгуку до прикладу 10.6
Задачі для самостiйного розв’язання
10.7 Розрахувати спектральным методом проходження періодичної

послідовності прямокутних відеоімпульсів напруги u1 (t ) через RL-коло
(рис.10.1,а), вважаючи відгуком напругу на опорі. Параметри кола та вхідної
напруги наведені у прикладі 10.1. Розрахувати АЧХ і ФЧХ кола, АЧС і ФЧС
вхідного u1 (t ) та вихідного u2 (t ) сигналів та побудувати графіки. Синтезувати
вихідний сигнал u2 (t ) , обмежуючись k ≤ 12 гармоніками спектра.
10.8 Розрахувати проходження періодичної послідовності прямокутних
відеоімпульсів напруги u1 (t ) через послідовне RС-коло (R=1 кОм, С=10 нФ),
вважаючи відгуком напругу на ємності. Параметри вхідної напруги наведені у
прикладі 10.1.Розрахувати АЧХ і ФЧХ кола, АЧС і ФЧС дії та відгуку та побу-
дувати графіки. Синтезувати uC (t ) , обмежуючись k ≤ 12 гармоніками спектра.
10.9 Розрахувати спектральным методом проходження періодичної
послідовності прямокутних відеоімпульсів напруги u1 (t ) через послідовне RС-
коло (R=1 кОм, С=10 нФ), вважаючи відгуком напругу на опорі. Розрахувати
АЧХ і ФЧХ кола, АЧС і ФЧС вхідного та вихідного сигналів та побудувати
графіки. Синтезувати вихідний сигнал u R (t ) для 12 гармонік спектра.
10.10 На вхід послідовного резонансного контуру подається АМ сигнал
u1 (t ) з параметрами: U m 0 = 0,8 В; f 0 = 300 кГц, ψ0 = 0 , F = 10 кГц, ψ F = 0 ,
160
M = 1 . Параметри контуру: добротність 25; резонансна частота 300 кГц. Розра-
хувати АЧС і ФЧС напруги на емності u2 (t ) , побудувати графіки. Записати ви-
раз миттєвого значения u2 (t ) , побудувати часову діаграму.
10.11 На вхід LR-фільтра (рис.10.1,а) з індуктивністю L = 1 Гн увімнено
напругу u (t )=100+10cos(2π ⋅ 800t ) B . Яким має бути опір R, щоб коефіцієнт пуль-
сації напруги (відношення змінної складової до постійної) на ньому був 0,5%?
10.12 У нерозгалуженій вітці контуру (рис.10.1,б) протікає струм
i (t ) = 10(1 + 0,6cos104 t )cos(106 t ) мА . Контур настроєно на носійну частоту
струму. Розрахувати параметри контуру R, L, C так, щоб коефіцієнт модуляції
напруги на контурі був на 10% менший коефіцієнта модуляції струму i (t ) . Ам-
плітуда напруги носійної частоти на контурі має бути 200 В.
10.13 Розрахувати параметри R, L послідовного резонансного контуру
(С=100 пФ), що послаблює ЧМ коливання струму в контурі з граничними
(практично суттєвими) частотами не більше, чим на 3 дБ. Параметри ЧМ коли-
вання: носійна частота 16 МГц, коефіцієнт глибини модуляції 20,25, частота
модуліції 8 кГц. Контур настроєно на носійну частоту струму.
10.14 На вхід RC-кола, утвореного послідовним з’єднанням опору та єм-
ності, подана вхідна напруга у вигляді: а) прямокутного відеоімпульсу тривалі-
стю τ i , висотою U та затримкою відносно моменту t = 0 на величину t0 ; б) оди-
ничної функції 1(t ) ; в) дельта-функції δ (t ) . Визначити у загальному вигляді
комплексний спектр напруги на ємності та побудувати графіки АЧС і ФЧС.
10.15 На вхід послідовного резонансного контуру подана напруга у ви-
гляді дельта-функції δ (t ) . Визначити у загальному вигляді комплексний спектр
струму в контурі та побудувати графіки АЧС і ФЧС.
10.16 На вхід послідовного резонансного контуру подана напруга у ви-
гляді одиничної функції 1(t ) . Визначити у загальному вигляді комплексний
спектр напруги на індуктивності та побудувати графіки АЧС і ФЧС.
10.17 На вхід послідовного резонансного контуру ( L = 1,5 мГн ,
С = 800 пФ , R = 40 Ом ) подана періодична послідовність від’ємних прямоку-
тних відеоімпульсів напруги тривалістю τ i = 24 мкс , висотою U = 41 B , затрим-
кою відносно моменту t = 0 на величину t0 = τ i / 2 та періодом T = 120 мкс . Па-
ралельно ємності увімкнено опір RC = 49 кОм . Обчислити амплітуди і фази га-
рмонік напруги на опорі R, що лежать у межах смуги пропускання контуру.
10.18 На вхід послідовного RC-кола ( R = 30 Ом , С = 80 мкФ ) подана на-
пруга u (t ) = 282 + 282sin 314t мВ . Обчислити діюче значення струму.
10.19 У контурі (рис.10.10) діє напруга u (t ) = 400 + 282sin ωt мВ . Відомо,
що на частоті ω рективні опори елементів становлять: X L = X C = 60 Ом . Обчи-
слити діюче значення напруги на ємності.
10.20 За умовами прикладу 10.5, змінивши значення періоду повторення
на Т1 = 1 мкс, виконати розрахунки та побудувати графіки.
161
КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
11.1 Умови завдання
До входу кола (рис.11.1) увімкнено джерело напруги або струму. В табл.

11.1 наведено: номер схеми (1−4); тип відгуку; числові значення параметрів
елементів схеми (R вказано в кілоомах [кОм], L – у мікрогенрі [мкГн], C – у на-
нофарадах [нФ]); параметри джерела; початкова фаза синусоїдного джерела ψ,
щілинність q.
Режим кола розраховують для таких видів миттєвих значень параметрів
джерела:
1) постійна напруга (схеми 1, 2) або струм (схеми 3, 4);
2) синусоїдна напруга (схеми 1, 2) або струм (схеми 3, 4);
3) сигнали s (t ) у вигляді прямокутних відео- та радіоімпульсів e(t ) або i (t )
(рис. 11.2).
Для постійного (E або I) та синусоїдного джерела Em cos(2π ft + ψ e ) або
I m cos(2π ft + ψ i ) слід визначити усі струми та напруги кола.
У разі дії сигнала s (t ) необхідно визначити тільки один струм або напру-
гу, що задані як відгук кола. Відгук кола на дію одиночного прямокутного від-
еоімпульсу (рис.11.2, а) визначається часовим методом, а на дію періодичних
відео- (рис.11.2, б) та радіоімпульсів (рис.11.2, в) – спектральним методом. Для
цього необхідно знайти часові та частотні характеристики кола, а також спект-
ральні характеристики вхідного сигналу.
Студенти виконують КЗ за індивідуальними варіантами згідно з табл.11.1.
i (t ) R i (t ) R
e(t )
1 u R (t ) 2 e(t ) u R (t )
L u L (t ) uC (t )
C
3 i (t ) 4
i (t )
R L u (t ) R C u (t )
i R (t ) iL (t ) i R (t ) iC (t )
Рисунок 11.1 – Схеми кіл
162
e(t), i(t) A
a
–τi/2 0 τi/2 t
б e(t), i(t) A
–τi/2 0 τi/2 t
e(t), i(t)
T
в A
–τi/2 τi /2 t
Рисунок 11.2 – Часові діаграми сигналів:

а – одиночний імпульс; б – періодичні відеоімпульси;
в – періодичні радіоімпульси
Значення ЕРС E або струму I постійного джерела, амплітуди (Em або Im)
синусоїдного джерела, а також максимальне значення А сигналів s (t ) збігають-
ся з номером варіанта (напруги задано в вольтах, струми – в міліамперах). На-
приклад, для варіанта 25: E = Em = A = 25 B або I = I m = A = 25 мА .
Тривалість імпульсів τi , частота синусоїдної дії f та частота радіоімпуль-
сів f 0i задаються за допомогою сталої часу кола τ = RC (схеми 2, 4) і τ = L / R
(схеми 1, 3): τi =τ ; f = 1/ 2πτ ; f 0i = 10 / τ . Період Т відео- (рис.11.2,б) та радіо-
імпульсів (рис.11.2,в) пов’язаний з тривалістю імпульсів τi співвідношенням
T = qτi , де q – щілинність.
163
Таблиця 11.1 – Параметри схеми та джерела
Параметри синусоїдного джерела
Щілинність,
№ варіанту
№ схеми
Відгук Параметри схеми Початкова

Рівні джерела
q
фаза
R L, C, Е, Еm, І, Im
ψe, ψi, рад
кОм мкГн нФ В мА
1 1 uR 5 50 – 1 0 2
2 2 uR 6 – 5 2 π/4 3
3 3 iR 0,2 2 – 3 π/2 4
4 4 iR 3 – 10 4 3π/4 5
5 1 i 9 90 – 5 π 2
6 2 i 8 – 5 6 0 3
7 3 iL 0.7 7 – 7 –π/4 4
8 4 iC 1 – 20 8 –π/2 5
9 1 uL 0,12 12 – 9 –3π/4 2
10 2 uC 4 – 5 10 –π 3
11 3 u 0,5 5 – 11 0 4
12 4 u 6 – 15 12 π/4 5
13 1 i 0,2 2 – 13 π/2 2
14 2 i 3 – 5 14 3π/4 3
15 3 u 0,9 9 – 15 π 4
16 4 u 8 – 15 16 0 5
17 1 uR 0,7 7 – 17 –π/4 2
18 2 uR 1 – 100 18 –π/2 3
19 3 iR 0,12 12 – 19 –3π/4 4
20 4 iR 4 – 15 20 –π 5
21 1 i 0,5 5 – 21 0 2
22 2 i 6 – 10 22 π/4 3
23 3 iL 0,2 2 – 23 π/2 4
24 4 iC 3 – 25 24 3π/4 5
25 1 uL 0,9 9 – 25 π 2
26 2 uC 8 – 10 26 0 3
27 3 u 0,7 7 – 27 –π/4 4
28 4 u 1 – 50 28 –π/2 5
29 1 uR 0,12 12 – 29 –3π/4 2
30 2 uR 4 – 15 30 –π 3
31 3 iR 0,5 5 – 31 0 4
32 4 iR 6 – 10 32 π/4 5
164
Продовження таблиці 11.1
33 1 i 0,2 2 – 33 π/2 2
34 2 i 3 – 100 34 3π/4 3
35 3 iL 0,9 9 – 35 π 4
36 4 iC 8 – 25 36 0 5
37 1 uL 0.7 7 – 37 –π/4 2
38 2 uC 1 – 40 38 –π/2 3
39 3 u 0,12 12 – 39 –3π/4 4
40 4 u 4 – 25 40 π/2 5
41 1 i 2 20 – 41 3π/4 2
42 1 uR 5 50 – 1 0 3
43 2 uR 6 – 5 2 π/4 4
44 3 iR 0,2 2 – 3 π/2 5
44 4 iR 3 – 10 4 3π/4 2
46 1 i 9 90 – 5 π 3
47 2 i 8 – 5 6 0 4
8 3 iL 0.7 7 – 7 –π/4 5
49 4 iC 1 – 20 8 –π/2 2
50 1 uL 0,12 12 – 9 –3π/4 3
51 2 uC 4 – 5 10 –π 4
52 3 u 0,5 5 – 11 0 5
53 4 u 6 – 15 12 π/4 2
54 1 i 0,2 2 – 13 π/2 3
55 2 i 3 – 5 14 3π/4 4
56 3 u 0,9 9 – 15 π 5
57 4 u 8 – 15 16 0 2
58 1 uR 0,7 7 – 17 –π/4 3
59 2 uR 1 – 100 18 –π/2 4
60 3 iR 0,12 12 – 19 –3π/4 5
61 4 iR 4 – 15 20 –π 2
62 1 i 0,5 5 – 21 0 3
63 2 i 6 – 10 22 π/4 4
64 3 iL 0,2 2 – 23 π/2 5
65 4 iC 3 – 25 24 3π/4 3
66 1 uL 0,9 9 – 25 π 4
67 4 iR 3 – 10 4 3π/4 5
165
11.2 Рекомендації з оформлення контрольного завдання
КЗ оформлюють у вигляді звіту на аркушах формату А4 згідно з ДСТУ

3008-95 [7]. Нумерацію сторінок виконують арабськими цифрами. Титульний
аркуш (див. Додаток А) входить до загальної нумерації, але на ньому номер не
ставлять.
Застосування скорочень, крім передбачених стандартами, не рекоменду-
ється. Однотипні розрахунки за однією формулою зводять в таблицю. При цьо-
му розрахунок одного значення обчислюваної величини наводиться повністю.
Таблиці нумерують в межах розділу, номер таблиці складається з номера
розділу та порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою.
Таблиця може мати назву, яку друкують рядковими літерами (окрім пер-
шої прописної) і розміщують зліва над таблицею. Наприклад: Таблиця 1.1 –
Параметри схеми.
Всі розрахунки необхідно супроводжувати поясненнями, а за необхіднос-
ті й посиланнями на літературу. Розрахунки записуються в такому порядку: фо-
рмула в загальному вигляді, підстановка числових даних, результат обчислень
із зазначенням розмірності в основних одиницях міжнародній системі СІ.
Формули та ілюстрації (рисунки, графіки, схеми, діаграми) нумерують так
само, як таблиці. Номер формули вказують на рівні формули в дужках в край-
ньому правому положенні на рядку. Нумерують тільки ті формули, на які є по-
силання в тексті.
За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані.
Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують після пояснювальних даних,
наприклад, “Рисунок 4.1 – Векторна діаграма напруг”. Всі схеми мають бути
виконані із дотриманням вимог стандартів. Графіки мають бути виконані із за-
значенням масштабу та одиниць вимірювання.
Посилання в тексті на джерела слід позначати порядковим номером за
переліком посилань у квадратних дужках, наприклад, “…показано [2], що …”.
Бібліографічний опис джерел у переліку посилань наводять у порядку, в
якому вони вперше згадуються в тексті. Бібліографічний опис посилань в
переліку наводять згідно зі стандартами з бібліотечної та видавничої справи [8].
166
11.3 Порядок виконання контрольного завдання
КЗ доцільно виконувати в такій послідовності:

1) для свого варіанта накреслити схему кола, сформулювати постано-
вку завдання (параметри кола, тип відгуку, параметри для всіх видів джере-
ла); накреслити часові діаграми вхідних сигналів згідно з табл. 11.1 і
рис.11.2.
2) розрахувати всі струми та напруги кола для постійного джерела;
3) розрахувати комплексним методом всі струми та напруги кола для
синусоїдного джерела; побудувати векторну діаграму;
4) знайти комплексний коефіцієнт передачі кола H ( jω) для заданого
відгуку, вважаючи дією джерело (напруги або струму згідно зі схемою); роз-
рахувати АЧХ і ФЧХ та побудувати їх графіки в діапазоні частот
ω = (0...20) / τ ; визначити смугу пропускання;
5) розрахувати часові характеристики (перехідну g (t ) та імпульсну
h(t ) ) класичним та операторним методами; побудувати їх графіки;
6) розрахувати відгук кола на одиночний прямокутний відеоімпульс
часовим методом, використовуючи перехідну характеристику g (t ) ;
7) знайти та побудувати амплітудні та фазові спектри для заданих вхі-
дних сигналів:
- одиночних відео- і радіоімпульсів (використовуючи інтеграл Фур’є);
- періодичних послідовностей відео- і радіоімпульсів (використовуючи
ряд Фур’є);
8) синтезувати задані вхідні періодичні послідовності відео- і радіоім-
пульсів, розрахувати відгук кола на задані періодичні сигнали (рис.11.2, б,
в), використовуючи спектральний метод аналізу.
11.4 Приклад виконання завдання
1. Постановка завдання
Параметри схеми та джерела для варіанта № ___

№ схеми
Параметри схеми Рівні джерела Початкова фаза

Відгук
синусоїдного
Е, Еm, А, В І, Im, А, мА джерела, ψ
R, кОм L, мкГн
1 i 2 20 41 3π/4
167
i (t ) R Im
Im
U mL
e(t )
u R (t )
L u L (t ) U mR
Em
0 Re
а б
Рисунок 11.3 – Схема та векторна діаграма кола
Часові діаграми (рис.11.2) та параметри вхідних сигналів:

– висота імпульсів А = 41 В;
−6 3 −8
– тривалість імпульсів τi =τ = L/ R = 20⋅10 /2⋅10 =10 c =10нс;
– частота синусоїдної дії
1 1 10 8 10 2
f = = = Гц = МГц ;
2πτ 2π ⋅ 10 −8 2π 2π
– частота заповнення радіоімпульсів
10 10 109 103
f 0i = = = Гц = МГц ;
πτ π ⋅ 10−8 π π
– період відео- та радіоімпульсів T = 2τi = 20нс.
2 Розрахунок струму та напруг кола для постійного джерела
Для постійного джерела індуктивність еквівалентна короткому замикан-

ню, тому:
E 41
I= = 3
= 20,5 ⋅ 10 − 3 А = 20,5 мА ; U L = 0 ;
R 2 ⋅ 10
U R = RI = 20,5 ⋅ 10 −3 ⋅ 2 ⋅ 10 −3 = 41 В .
3 Розрахунок комплексним методом струму та напруг кола для синусоїд-

ного джерела. Побудова векторної діаграми
Запишемо миттєве значення та комплексну амплітуду ЕРС:

e(t ) = 41 cos(108 t + 3π / 4) В; Em = 41e j 3π / 4 В.
Розрахуємо комплексний опір індуктивності
Z L = jωL = 108 ⋅ 20 ⋅ 10 −6 = j 2 ⋅ 103 Ом = j 2 кОм .
Розрахуємо комплексні амплітуди струму та напруг кола:
168
Em 41e j 3π / 4 41e j 3π / 4
Im = = = 3 jπ / 4
= 14,539 ⋅ 10 − 3 e jπ / 2 А = 14,539e jπ / 2 мА;
R + Z L 2 ⋅ 10 + j 2 ⋅ 10
3 3
2,82 ⋅ 10 e
U mR = R I m = 2 ⋅ 103 ⋅ 14,539 ⋅ 10 −3 e jπ / 2 = 29,078e jπ / 2 В;
U mL = Z L I m = j 2 ⋅ 103 ⋅ 14,539 ⋅ 10 −3 e jπ / 2 = 29,078e jπ В .
Запишемо миттєві значення струму та напруг кола:
i (t ) = 14,539 cos(108 t + π / 2) мА; u R (t ) = 29,078 cos(108 t + π / 2) В;
u L (t ) = 29,078 cos(108 t + 2) В.
Побудуємо векторну діаграму (рис.11.3,б).
4 Визначення комплексного коефіцієнта передачі кола. Розрахунок і по-
будова графіків АЧХ і ФЧХ. Визначення смуги пропускання
Згідно з постановкою задачі
I 1 1
H ( jω) = m = = См.
E m R + jωL 2 ⋅ 10 3 + jω20 ⋅ 10 −6
Знаходимо АЧХ та ФЧХ, як модуль та аргумент H ( jω) :
1 1 1
H ( jω) = H (ω) = = = См;
2 2 6 −10 2 3 −16 2
R + (ωL) 4 ⋅ 10 + 4 ⋅ 10 ω 2 ⋅ 10 1 + 10 ω
ϕ (ω ) = −arctg(ω L / R) = −arctg(ω ⋅ 10−8 ) рад.
Будуємо графіки частотних характеристик в діапазоні частот 0…20/τ
(рис.11.4).
H (ω), См
3·10–4
10–4
0 1/τ 4/τ 8/τ 12/τ 16/τ ω
а
ϕ(ω) 0
0,3
0,61
0,91
1,22
1,52
0 4/τ 8/τ 12/τ 16/τ ω
б
Рисунок 11.4 – Графіки частотних характеристик: а – АЧХ; б – ФЧХ
169
Визначаємо смугу пропускання
1 1
H (ω П ) = = 3
; ω П = 1 / τ = 10 8 рад.
3 −16 2
2 ⋅ 10 1 + 10 ω 2 ⋅ 10 2
5 Розрахунок часових характеристик кола

класичним та операторним методами
1 Класичний метод
Перехідна характеристика
( )
g (t ) = g вл (t ) + g вм (t ) = Ae −t / τ + 1/ R 1(t ),
де g вл (t ), g вм (t ) – відповідно вільна та вимушена складові розв’язку;
τ = L/ R =10−8 c – раніше розрахована стала часу кола.
Сталу інтегрування А знаходимо, виходячи із нульових початкових умов
g (0) = 0 = A + 1 / R ; A = −1/ R = −1/ 2 ⋅ 103 = −5 ⋅ 10−4 См.
Остаточно маємо
1 −8
g (t ) = (1 − e−t / τ )1(t ) = 5 ⋅ 10−4 (1 − e−t /10 )1(t ) См.
R
Розрахуємо імпульсну характеристику
dg (t ) 1 −t / τ 1 −t / τ −8
h(t ) = = e = e = 5 ⋅ 104 e−t /10 1(t ) См/c.
dt Rτ L
Побудуємо графіки часових характеристик в інтервалі часу 0…20τ (рис.
11.5).
g (t ), См / с h(t ), См
3·10–4 3·104
10–4 104
0 0
0 4τ 8τ t 0 4τ 8τ t
а б
Рисунок 11.5 – Графіки часових характеристик: а – перехідна; б – імпульсна
2 Операторний метод
Знаходимо передатну функцію, яка має сенс операторної провідності

I ( p) 1 1 1
H ( p) = = Y ( p) = = = ,
E ( p) R + pL L( p + R / L) L( p + 1 / τ )
−8
де τ = L/ R =10 c – стала часу кола.
170
Користуючись H(p) як зображенням, знаходимо імпульсну і перехідну ха-
рактеристики як оригінали за таблицею операторних співвідношень:
1
H ( p) → h(t ) = e − t / τ См/c;
L
H ( p) 1 τ 1
= → h(t ) = 1 − e − t / τ  = 1 − e − t / τ  См.
p Lp( p + 1 / τ ) L  R 
Знайдені операторним методом вирази для часових характеристик збіга-
ються з результатом, отриманим класичним методом.
6 Визначення відгуку кола на дію одиночного

прямокутного відеоімпульсу часовим методом
Запишемо одиночний прямокутний відеоімпульс за допомогою функції

увімкнення
e(t ) = A ⋅ 1(t + τ i / 2) − A ⋅ 1(t − τ i / 2) = 41 ⋅ 1(t + 0,5 ⋅ 10−8 ) − 41 ⋅ 1(t − 0,5 ⋅ 10−8 ) В.
Використовуючи принцип суперпозиції та перехідну характеристику за-
даного кола, знаходимо відгук:
i (t ) = A ⋅ g (t + τ i / 2) − A ⋅ g (t − τ i / 2) =
−8
) /10−8 −8
) /10−8
= 41 ⋅ 5 ⋅ 10−4 (1 − e− (t +0,5⋅10 )1(t + 0,5 ⋅ 10−8 ) − 41 ⋅ 5 ⋅ 10−4 (1 − e− (t −0,5⋅10 )1(t − 0,5 ⋅ 10−8 ) =
−8 −8 −8 −8
= 2,05 ⋅ 10−2 (1 − e− (t +0,5⋅10 ) /10 )1(t + 0,5 ⋅ 10−8 ) − 2,05 ⋅ 10−2 (1 − e− (t −0,5⋅10 ) /10 )1(t − 0,5 ⋅ 10−8 ) A.
Побудуємо графік відгуку в інтервалі часу 0…5τ (рис. 11.6).
0,0205
0,0164
i (t ), A
0,0123
0,0082
0,0041
0 τ 2τ 3τ 4τ t
Рисунок 11.6 – Графік відгуку кола на дію прямокутного відеоімпульсу
7 Визначення спектрів заданих сигналів
1. Спектри періодичних виде- і радіоімпульсів.

Оскільки дана періодична послідовність прямокутних відеоімпульсів, для
розрахунку амплітуд і фаз гармонік використовуємо формули для комплексних
гармонік спектру:
Aτ sin(kπτ i / T ) A sin(kπ / q ) sin(kπ / 2) ,
E mk = i = = 20,5
T kπτ i / T q kπ / q kπ / 2
де q = T / τ i = 2 – щілинність.
Результати розрахунків амплітуд і фаз гармонік зведемо у табл. 11.2
171
Таблиця 11.2 – Значення амплітуд та фаз гармонік спектру відеоімпульсів
k 0 1 2 3 4 5
E mk , В 20,5 26,1 0 8,7 0 5,22
ψ ek , рад 0 0 0 π 0 0
Побудуємо графіки АЧС та ФЧС періодичних відеоімпульсів (рис.11.7).

Побудуємо графіки АЧС та ФЧС періодичних радіоімпульсів (рис.11.8)
шляхом переносу спектру відеоімпульсів на носійну частоту f 0 .
41
Emk ,В
20,5
а
0 F 2F 3F f
4F 5F
ψ ek ,рад
π
б 0 f
Рисунок 11.7 – Спектри періодичних відеоімпульсів: а – АЧС; б – ФЧС
E mk ,В
20,5
а
0 −5F −4F −3F −2F −F f0 F 2F 3F 4F 5F f
б ψ ek , рад π
0 f
−π
Рисунок 11.8 – Спектри періодичних радіоімпульсів: а – АЧС; б – ФЧС
2. Спектри одиночних відео- і радіоімпульсів.

Спектральна щільність відеоімпульсів, АЧС та ФЧС:
sin(ωτ i / 2) sin(0,5 ⋅ 10−8 ω )
E ( jω ) = Aτ i = 41 ⋅ 10−8 .
ωτ i / 2 0,5 ⋅ 10−8 ω
 sin(0,5 ⋅ 10−8 ω )
−8  0, якщо −8
> 0;
sin(0,5 ⋅ 10 ω )  0,5 ⋅ 10 ω
E (ω ) = 41 ⋅ 10−8 ; ϕ (ω ) = 
0,5 ⋅ 10−8 ω −8
π , якщо sin(0,5 ⋅ 10 ω ) < 0.
 0,5 ⋅ 10−8 ω

172
Графіки АЧС та ФЧС зображено на рис.11.9.
S (ω ) / 41 ⋅ 10−8 ϕ(ω) / π
1 1
0,8
0,6
0,5
0,4
0,2
0 0
−4 −3 −2 −1 0 1 2 3 ωτ i / 2 −4 −3 −2 −1 0 1 2 3 ωτ i / 2
а б
Рисунок 11.9 – Графіки спектрів одиночного відеоімпульсу: а – АЧС; б – ФЧС
9 Розрахунок відгуків кола на задані періодичні сигнали

спектральним методом
Спочатку розрахуємо амплітуди та фази гармонік спектру відгуку за до-

помогою АЧХ та ФЧХ кола для частот відповідних гармонік:
I mk = E mk H (nF ) ; ψ ik = ψ ek + ϕ(nF ) .
Результати розрахунків наведено у табл. 11.3. та рис.11.10.
Таблиця 11.3 – Значення амплітуд та фаз гармонік спектру відгуку
n 0 1 2 3 4 5
H (nF ) ,мСм 0,5 0,447 0,354 0,277 0,224 0,186
I mk , мА 10,25 12 0 2,41 0 0,969
ϕ(nF ) , рад 0 –0,464 –0,785 –0,983 –1,107 –1,19
ψ ik , рад 0 –0,464 –0,785 2,159 –1,107 –1,19
i (t ), мA 30
20
.
10
0
25 20 15 10 5 0 5 10 15 20 25 t , нс
Рисунок 11.10 – Графік відгуку кола на дію

періодичних прямокутних відеоімпульсів
173
ГЛОСАРІЙ
Амплітуда (амплитуда, amplitude) – максимальне значення синусоїдного
струму, напруги або ЕРС.
Амплітудно-частотна характеристика, АЧХ (амплитудно-частотная хара-
ктеристка, gain-frequency characteristic) – залежність від частоти модуля ком-
плексної передатної функції кола.
Біжні хвилі (бегущие волны, running waves) – існують, коли відбита хвиля
відсутня (лінію навантажено на хвильовий опір).
Вітка (ветвь, branch) – декілька послідовно сполучених елементів, в яких
проходить один і той самий струм.
Вузол (узел, node) – точка з’єднання трьох і більше віток.
Добротність (добротность, quality factor) – відношення характеристично-
го опору контуру до опору втрат.
Довга лінія (длинная линия, long line) – коло з розподіленими парамет-
рами у вигляді двох провідників, розділених непровідним середовищем і пра-
цюючих у режимі, коли довжина провідників сумірна, а поперечні розміри зна-
чно менше довжини хвилі.
Довжина хвилі (длина волны, wave-length) – відстань мiж двома точками
хвилі, фаза яких відрізняється на 2π .
Електрорушійна сила, ЕРС (электродвижущая сила, ЭДС, electromotive
force) чисельно дорівнює роботі, що витрачає джерело на переміщення одинич-
ного позитивного заряду всередині джерела від одного його затискача до іншо-
го.
Ємність (емкость, capacity) – ідеальний пасивний елемент, в якому
накопичується енергія електричного поля.
Імпульсна характеристика (импульсная характеристика, pulse (response)
characteristic) – чисельно дорівнює відгуку пасивного лінійного кола на дію
джерела типу дельта-функції за нульових початкових умов.
Індуктивність (индуктивность, inductance) − ідеальний пасивний елемент,
в якому накопичується енергія магнітного поля.
Коефiцiєнт поширення (коэффициент распространения, propagation
coefficient) − комплексна величина, що характеризує змiнювання комплексної
амплiтуди напруги чи струму на одиницю довжини довгої лiнiї.
Коло (цепь, circuit) – сукупність пристроїв і середовищ, що створюють
замкнені шляхи для електричного струму.
Комплексна амплітуда (комплексная амплитуда, complex amplitude) –
комплексне число, модуль якого дорівнює амплітуді, a аргумент − початковій
фазі синусоїдного струму (напруги, ЕРС).
Комплексна передатна функція, КПФ (комплексная передаточная функ-
ция, complex transfer function) – це відношення комплексної амплітуди відгуку
до комплексної амплітуди дії.
Контур (контур, circuit) – замкнений шлях по вітках схеми.
174
Модуляція (модуляция, modulation) – зміна параметра (ів) носійного ко-
ливання згідно із законом інформаційного повідомлення.
Напруга (напряжение, voltage) – різниця електричних потенціалів двох точок.
Носійне коливання (несущее колебание, carrier) – високочастотне коли-
вання, що використовується для передачі інформації по радіоканалах, причому
один з його параметрів змінюється в часі згідно з керувальним сигналом.
Обвідна (огибающая, envelope) – крива, що характеризує змінювання ам-
плітуди коливань за часом.
Операторна передатна функція, ОПФ (операторная передаточная функ-
ция, operational transfer function) – відношенню зображення відгуку до зобра-
ження дії.
Опір (сопротивление, resistance) – ідеальний пасивний елемент, у якому
незворотно поглинається енергія.
Перехідна характеристика (переходная характеристика, transient
characteristic) – чисельно дорівнює відгуку лінійного пасивного кола на дію
джерела типу одиничної функції за нульових початкових умов.
Період (период, period) − мінімальний проміжок часу, через який періоди-
чний процес і його похідні повторюються.
Потужність (мощность, power) – швидкість змінювання енергії.
Резонансний контур (резонансный контур, resonance circuit) – електричне
коло, в якому має мiсце явище резонансу (напруг чи струмiв).
Смуга пропускання (полоса пропускания, bandwidth) – діапазон частот, у
межах якого АЧХ зменшується не більше, ніж у задане число разів порівняно з
максимальним значенням.
Спектр (спектр, spectrum) – сукупність гармонічних складових (гармонік),
на які розкладаються сигнали.
Спектральна щільність (спектральная плотность, spectral density) – функ-
ція частоти, що визначається як пряме перетворення Фур’є від неперіодичної
функції часу.
Стала часу кола (постоянная времени, time constant) – інтервал часу, за
який напруга (струм) у колi з одним iнерцiйним елементом (iндуктивнiстю чи
ємнiстю) зменшуються за абсолютною величиною у вільному режимi в 2,718 рази.
Стійні хвилі (стоячие волны, standing waves) – існують, коли енергія по-
вністю відбивається від навантаження.
Струм (ток, current) – впорядковане переміщення електричних зарядів.
Фазова швидкість (фазовая скорость, phase velocity) – швидкiсть поши-
рення точки хвилi, фаза коливань в якій залишається незмiнною.
Фазочастотна характеристика, ФЧХ (фазочастотная характеристика,
phase-frequency characteristic) – залежність від частоти аргумента комплексної
передатної функції кола.
Частота (частота, frequency) – величина, обернена періоду періодичного
процесу.
Щілинність (скважность, on-off time ratio) – відношення періоду сліду-
вання імпульсів до їх тривалості.
175
ВІДПОВІДІ
1.6 I1 = I 2 = I 4 = 6,67 мА; I 5 = 13,33 мА; P = 2,4 мВт. 1.7 15 Ом; 10 Ом.
1.8 RAB = 12 Ом; RСD = 4 Ом; RDF = 4 Ом. 1.9 а) Rab = 208 Ом; б) Rab = 225 Ом .
1.10 I1 = 0,8 А; I 2 = 2,2 А; I 3 = 0, 2 А; I 4 = 1 А; I 5 = 2 А; I 6 = 0,6 А; I 7 = 1,6 А;
I8 = 1,4 А. 1.11 I1 = 2 А; I 2 = 1, 2 А; I 3 = 0, 48 А; I 5 = 0,72 А; I 6 = 0,8 A.
1.12 P3 = 108 мкВт. 1.13 I1 = 3 А; I 2 = 1 А; I 3 = 2 А; I 4 = 0; I 5 = 1A.
1.14 а) U 2 = 0,15 B; б) U 2 = 0,05 B. 1.15 I1 = 5 А; I 2 = 1 А; I 3 = 4 А; U V = U ab = 30 B.
1.16 I1 = 30 мА; I 2 = 100 мА; I = 10 мА; P = 22,9 Вт. 1.19 I 0 = 10 мА; I 4 = 3 мА;
I 5 = 13 мА. 1.20 R4 = 750 Ом. 1.21 E = 4,36 B; R x = 5 Ом. 1.22 I1 = 2,5 А;
I 2 =1,5 А; I 3 = 1 А. 1.23 I1= 21 мА; I 2= 13 мА; I 4= 8 мА; I 5= 16 мА. 1.26
I1 = 6,4 мА; I 2 = 10,2 мА; I 3 = 20 мА; I = 30, 2 мА; E2 = 120 B.
1.27 E1 = 100 B; I1 = 5 А; I 2 = 1 А; I 3 = 3 А; I 4 = I 6 = 2 А; I 5 = 4 А.
1.28 I1 = 2 мА; I 2 = 6 мА; I 3 = 1 мА; I 4 = 5 мА; I 5 = 3 мА; I 6 = 8 мА.
1.29 I1 = I 7 = 40 мА; I 2 = 10 мА; I 3 = 0; I 4 = 30 мА; I 5 = 110 мА; I 6 = 70 мА.
1.30 E2 = 10 B; I1= 0,94 мА; I 2 = 0,19 мА; I 3 = 1,13 мА; I 5 = 0,48 мА; I 6 = 0,3 мА.
1.31 I дж = 879 мА. 1.32 I1= 0, 2425 мА; I 2 = 0,485 мА; I 3= 0,97 мА; I н = 1,717 мА.
1.33 U V = U 23 = 9,6 B. 1.34 I1 = 0; I 2 = 2 мА; I 3 = 2 мА. 1.37 I н = 2 А.
1.38 I 3 = 0,6 мА. 1.39 I 6 = 8 А. 1.40 I = 10 А. 1.41 I 2 = 5,07 А. 1.42 I = 2 А.
1.43 I = 0,9 А. 1.44 R3 = 3, 2 кОм; Р3max = 0,125 Вт. 1.45 I 3 = 9,56 А.
1.46 I 5 = −0,03 А. 1.48 I = 2,2 мА; I1= 4, 4 мА; I 2 = 0, 4 мА; I 3= 2,2 мА; I 4= 1,8 мА.
1.49 I А = 0,076 А. 1.50 I 4 = 0,685 мА. 1.51 I1= 0,4 мА; I 3= 0,6 мА; I 5 = 0,8 мА.
1.52 I1 = 4 А; I 2 = 4 А; I 3 = −8 А. 1.53* I1 = 0,8 А. 1.54 I = 2 А.
0 0 0
2.7 I = 13e j18,8 мА; Z = 9,24e − j18,8 кОм; Y = 0,108e j18,8 мCм.
0 0 0
2.8 I z1 = 33,8e − j 8,5 мА; I z 2 = 8,23e j 37,8 мА; I z 3 = 49,7e − j 21,17 мА.
0
2.9 U = 15,58e j15,5 B; ϕ = 15,50. 2.10 u (t ) = 120 2 sin(5 ⋅ 103 t − 20,6 0 ) B.
2.11 C = 85 пФ. 2.12 I m = 3,3 2e jπ / 4 А; I m1 = 3,3 А; I m 2 = 3,3e jπ / 2 А.
0 0
2.13 U z 3 = 3 B. 2.14 I C = 3,6e j 47 мА; I R 2 = 17,8e − j 8,5 мА.
0 0
2.15 I 1 = 17,8e j 24,5 мА; I 2 = 5,87e − j 81 мА; P1 = 8,9 Вт; P2 = 462,8 мВт.
2.16 Rк = 5,1 Ом; L = 3,5 мГн. 2.17 U 3 = 180 B; L = 47,7 мГн. 2.18 ϕ = 63,430.
2.19 а) U V = 100 B; б) U V = 0. 2.20 u1 (t ) = 71,4sin(ωt − 33,70 ) B;
u2 (t ) = 71,4sin(ωt + 33,70 ) B; U V1 = U V2 = 51 B. 2.21 uC 2 (t ) = 2,5 2 sin 10 4 t B.
2.22 I = 2 А; I L1 = 4 А; I C1 = −2 А; I L 2 = −2 А; I C 3 = 4 А.
2.23 1) I 11 = 2 + j А; 2) I 11 = 2 + j 5 А. 2.24 E = 4 − j 4 B.
176
2.25 uab(t ) = 150sin(ωt −450 ) B; uac (t ) = 300sin(ωt −450 ) B;
uad (t ) = 900sin(ωt − 450 ) B. 2.26 I = 1 А. 2.27 I = 166e jπ мА.
0 0 0
2.28 I = 0,42e j 33,7 мА. 2.29 I 1= 7,07 мА; I 2 = 6, 4e − j 6,3 мА; I 3= 5e j129,3 мА;
I 4 = 4,5e jπ / 4мА. 2.30 I 1 = 0,52 А; I 2 = 0,52e jπ / 2 А; I 3 = 0,733e jπ / 4 А.
3.4 f1 = 212,2 кГц; ϕ1 − ϕ 2 = −36,87 0.
1 jωCR2
3.5 KU ( jω) = ; f гр = 34 кГц . 3.6 K І ( jω ) = ; f 0,5 = 4,8 кГц .
1 + jωRC 1 + jωCR2
jω L jω ⋅10 −4 ω2
3.7 а) KU ( jω) = = ; K U ( ω) = ;
R + jωL 100 + jω ⋅10 − 4 12
10 + ω 2
ϕ(ω) = π / 2 − arctg(ω ⋅ 10 −6 );
R 100 10 6
б) KU ( jω) = = ; KU (ω) = ;
R + jωL 100 + jω ⋅10 − 4 12
10 + ω 2
−6
ϕ(ω) = −arctg (ω ⋅ 10 ).
(η − 1 / η)[−η2 + j (η4 − η3 + η + 1)] ω 1
3.8* Z = R ; η= ; ωрез = .
1 + j[1 + j (η − 1 / η)](η − 1 / η) ωрез LC
1 1
3.9 KU ( jω) = ; KU (ω) = ; ϕ(ω) = −arctg(1,5ωRC ).
2 + j 3ωRC 4 + 9 ⋅ ( RCω) 2
R2
3.10 KU ( jω) = .
R1 + R2 + jωCR1 R3
1 10
3.11 Y пер = ; Yпер = ; ϕY (ω) = −arctg(3,33 ⋅ 10 −5 ω).
3000 + j 0,1 ⋅ ω 8
9 ⋅ 10 + ω 2
3.12 u2 (t ) = 1,98cos(π ⋅ 104 t − 8,930 ) + 1,81cos(3π ⋅ 104 t − 25,20 ) +

+ 1,57 cos(5π ⋅10 4 t − 38,10 ) B.
R
3.13 KU ( jω) = .
ω C L R − 3Rω CL + R + jωL(2 − ω2 CL)
4 2 2 2
4 ⋅10 6 + 3,24ω2
3.14 KU (ω) = 6 2
; ϕ(ω) = −arctg(9 ⋅10 − 4 ω) − arctg(6 ⋅10 − 4 ω).
16 ⋅10 + 5,76ω
3.15 nдБ = 3 дБ; nНп = 0,346 Нп.
1 1
3.16 f рез = ; KU (ωрез ) = .
2π R1C1 R2 C 2 C 2 / C1 + R1 / R2 + 1
ξ ξ 1
3.17* а) KU ( jω) = ; KU (ω) = ; ωрез = .
1 + jξ 1+ ξ 2 LC
177
− π / 2 − arctgξ, ω < ωрез ; X 1
ϕ(ω) =  ξ = ; X = ωL − .
 π / 2 − arctg ξ , ω > ω рез ; R ωC
1 1
б) KU ( jω) = ; KU (ω) = ;
1 − jZ e рез / Х 1 − ( Z e рез / Х ) 2
 ωL
 − arctg R , ω < ωрез ;
 L
ϕ(ω) =  π / 2, ω = ωрез ; Z e рез = .
 RC
1
arctg , ω > ωрез ;
 ωRC
jω ω
3.18 KU ( jω) = 6 ; KU (ω) = ; ϕ(ω) = π / 2 − arctg(2ω ⋅10 −6 ).
10 + j 2ω 1012 + 4ω2
4.6 Зменшити. 4.7 f рез max = 2 МГц.
4.8 L1 = 99,6 мкГн; L2 = 398,5 мкГн; L3 = 896,6 мкГн; L4 = 1594 мкГн.
4.9 f1 = 553,3 кГц; f 2 = 402,4 кГц; X1 = 187 Ом; X1 ≈ 200 Ом;
X 2 = −454 Ом; X 2≈ −400 Ом.
4.10 L = 564 мкГн; R = 10,6 Ом; Q = 100; 2∆f п = 3 кГц; І рез = 0,15 А.
4.11 Q = 49,5. 4.12 С = 200 пФ; R = 1,77 Ом.
4.13 С = 68,4 пФ; U V = 1280 B; I A = 0,49 A; P = 6,9 Вт.
4.14 ωрез = 10 7 рад/с; І рез = 5 мА; Q = 100; WC max = WL max = 25 ⋅10 −10 Дж.
4.15 ϕ = 84,30. 4.16 f рез = 400 кГц. 4.17 І m = 43,3 мА. 4.18 R = 6,28 Ом.
4.19 С 2 = 75 пФ; L2 = 3 мкГн. 4.20 d = 0,013. 4.21 f1 = 556 кГц; f 2 = 564 кГц.
4.22 L = 285 мкГн; Q = 44,75; C = 2,22 нФ. 4.23 І = 65 мА.
4.24 i1 (t ) = 20cos(2 ⋅ 106 t ) мА; i2 (t ) = 8,94cos(1,9 ⋅ 106 t − 63, 430 ) мА.
4.25 У 4,9 рази. 4.26 Вольтметр; RV = 25,6 кОм. 4.27 Q = 30; Rд = 5,3 Ом.
4.28 С = 498 пФ; Q = 201; U C = U L = 10 мB.
4.29 С = 160 пФ; І рез = 50 мА; Р = 40 мВт; U C = U L = 49,6 B.
4.30 R = 10 Ом; L = 400 мГн; С = 0,1 мкФ; U = 1 B.
4.32 R = 24 Ом; R1= 26 Ом; L = 143 мГн; С = 70,7 мкФ.
4.33 R = 6,37 Ом; L= 50,7 мГн. 4.34 ϕ = 71,480 ; I = 19,06 мA; U C / U = 47,18.
4.35 Q1 = 400; Q2 = 100.
4.36 Q = 40; Qe = 28,6; I ′ = 46,4 мА; I ′′ = 34,3 мА; U ′ = 37 B; U ′′ = 27,4 B.
4.37* U 3 = 60 B; U 4 = 85 B; U 5 = 72 B; U 6 = 117 B. 4.43 Р = 8 Вт.
4.44 4000. 4.45 Q = 100; С = 1 нФ; f рез = 159,2 кГц; ξ = 0,8.
4.46 Z e рез = 35,37 кОм; R = 22 Ом. 4.47 Вольтметр; U max ≥ 13 B.
178
4.48 Амперметр; I max ≥ 2,5 мА. 4.49 2∆f е = 42 кГц.
4.50 Q = 66; Qe = 36,6; f1... f 2 = 298...303,6 кГц. 4.51 р = 0,08.
4.52 Wпосл / Wпар = Рпосл / Рпар = 400.
4.53 I1 = 5,002 А; I 2 = 5 А; I 3 = 2 мА; I 4 = 100 мА.
4.54 Qe = 21,8; 2∆f е = 23 кГц; I рез = 1,93 мА.
4.55 I m рез = 24,94 мА; I mC рез = I mL рез = 1,58 А.
4.56 Rш = 118 кОм; Rвн = 2 Ом. 4.57 L1 = 95 мкГн; L2 = 55 мкГн.
4.58 f посл = 530,5 кГц; f пар = 750,3 кГц. 4.59 С = 1000 мкФ; І А = 50 мА; R = 5 Ом.
4.60* I1 = I 3 = 10 мА; X L = 10 Ом; X С = R = 5 Ом.
4.61 ωрез = 5000 рад/с; І рез = 0,625 А; І L рез = І C рез = 1,25 А.
4.62 ωрез = 9600 рад/с; Z e рез = 143 Ом.
4.63* L1 = 19,6 мГн; L2 = 0,4 мГн; ϕ1 = 81,87 0 ; ϕ 2 = 8,130 ; ϕ1 + ϕ 2 = 90 0.
4.64 f max = 183 кГц; f min = 138 кГц.
4.65 ωрез = 10 7 рад/с; Z e рез = 100 кОм; І L рез = І C рез = 200 мА; Р = 0,4 Вт.
4.66 f рез = 500 кГц; Z e рез = 70,36 кОм; Z e = 48,2 кОм; Re = 32,9 кОм;
X e = 35,1 кОм; І рез = 3,12 мА; І L рез = І C рез = 140 мА; Р = 0,32 Вт.
4.67 а) Z e рез = 42 кОм; X e = 33,2 кОм; Re = 25,7 кОм;
б) Z e рез = 31,1 кОм; X e = −14,6 кОм; Re = 27,3 кОм;
в) Z e рез = 83 кОм; X e = −45,7 кОм; Re = 69,3 кОм.
4.68 а) f рез = 401 кГц; L = 523 мкГн; Р = 136 Вт; 2∆f е = 21,8 кГц;
б) f рез = 6 МГц; R1 + R2 = 3,5 Ом; Р = 80 мВт; 2∆f е = 136 кГц.
5.6 τ = 5 мс; i1 (t ) = 2e−200t + 2 мА. 5.7 i2 (t ) = 0,08e−6250t + 0,16 А.

5.8 u1 (t ) = −20e−10000t + 45 В. 5.9 i3 (t ) = 1,5e−1417t + 3,5 мА.
5.10 τ = 8,33 мс; i1 (+0) = 1А; i1 (∞) = 2,5 А; i1 (t ) = −1,5e−120t + 2,5 А.
5.11 i1 (t ) = 0,062e−231t + 0,4 А. 5.12 uR 2 (t ) = −51,15e−72727t + 187,5 мВ.
5.13 i2 (t ) = −3,33e−125t + 3,33 мА; uC (t ) = 200 − 200e−125t мВ.
5.14 uC (t ) = 50e−200t + 50 мВ. 5.15 iL (t ) = −0,2e−2000t + 0,2 A .
6
5.16 i2 (t ) = 0,167e−3333t А. 5.17 i2 (t ) = 0,91e−1,110
⋅ t
А.
5.18 i1 (t ) = 0,2e −71,4t + 0,61sin(2π ⋅ 50t + 4,30 ) A .
5.19 i (t ) = 0,06e −800t + 0,56cos(1000t + 500 ) A .
100(1 − e−1000t ) В, t < t1;
6.5 1) u2 (t ) =  −1000( t −t1 )
100(e − e−1000t ) В, t ≥ t1;
179
−25 + 2,5 ⋅ 104 t + 25e −1000t В, t < t1;

2) u2 (t ) = 25 − 2,5 ⋅ 104 t + 25e −1000t − 50e −1000(t −t1 ) В, t1 ≤ t < t2 ;
 −1000t
25e − 50e −1000(t −t1 ) +25e −1000(t −t2 ) В, t ≥ t2 .
6.6 gi 2 = 1,79e −t /τ мСм; gu 2 = 0,643e −t / τ ; τ = 15,56 мкс;
hi 2 = 0,00179δ (t ) − 114,8e −t /τ См/с; hu 2 = 0,643δ (t ) − 41327e −t /τ c −1 .
6.7 gi1 = 5 − 3,21e − t /τ мСм; τ = 15,56 мкс; hi1 = 0,00179δ (t ) + 206,6e −t /τ См/с.
−t /τ
3,33(1 − e )В, t < t1;
6.8 u2 (t ) =  − ( t −t ) / τ −t / τ
−3,095e 1 − 3,33e В, t ≥ t1 .
6 6t 6 6t
6.10 1) u2 (t ) = −U 0e −0,510
⋅ t
+ 2U 0e −10 ; 2) u2 (t ) = 2U 0e −2⋅10 t + U 0e −10 .
6.11 g (t ) = −29,1e −t / τ + 40 Ом; h(t ) = 10,91δ (t ) + 9,62 ⋅ 105 e − t /τ Ом/с;
u2 (t ) = 46,08e −t / τ + 41,19e −α t мВ; τ = 30,25 мкс.
6.12 g (t ) = 0,0167e −300t + 0,033 См; h(t ) = −5e −300t + 0,05δ (t ) См/с;
i2 (t ) = 0, 267 − 0,8e −400t + 0,533e −300t А.
6.13 g (t ) = −0,01e −1250t + 0,035 См; h(t ) = 12,5e −1250t + 0,025δ (t ) См/с;
i1 (t ) = −3, 2 ⋅ 10−3 + 14t + 3, 2 ⋅ 10−3 e −1250t А. 6.14 g (t ) = 0, 43e −464t ;
h(t ) = −199, 2e −464t + 0, 43δ (t ) c −1 ; u2 (t ) = 30e −500t − 27,8e −464t В.
8 8
6.15 g (t ) = 0,0167e −1,3310
⋅ t
+ 0,05 См; h(t ) = −2, 26 ⋅ 106 e −1,3310
⋅ t
+ 0,067δ (t ) См/с;
8 8 7
i1 (t ) = 0,364e −510
⋅ t
− 0,03e −1,3310
⋅ t
А. 6.16 g (t ) = −0,5e −510
⋅ t
+ 0,5 ;
7 7 7
h(t ) = 2,5 ⋅ 107 e −510
⋅ t −1
c ; u2 (t ) = 4 − 20e −4⋅10 t + 16e −510
⋅ t
В.
8 8
6.17 g (t ) = −0,571e −2,24⋅10 t + 0,571 ; h(t ) = 1, 28 ⋅ 108 e −2,24⋅10 t c −1 ;
8 8
u2 (t ) = −2,32e −5⋅10 t + 2,32e −2,24⋅10 t В. 7.5 u2 (t ) = 83,33 − 33,33e−600t В.
7.6 i (t ) = 5e −1000t мА; uC (t ) = 100 − 50e −1000t В. 7.7* iC (t ) = −e −200t + 9e −600t А;
iL (t ) = 3e −200t − 3e −600t А; uC (t ) = 200 − 300e−600t + 100e −200t В.
5 ⋅ 10−4 p + 200 ⋅ 5t
−310
7.8 H ( p ) = ; g (t ) = −1,67 e + 6,67 мСм;
0,1 p + 3 ⋅ 104
5 5 5
h(t ) = 5δ (t ) + 5 ⋅ 105 e −310
⋅ t
мСм/с; i1 (t ) = 25e −510
⋅ t
+ 25e −310
⋅ t
мА.
6 ⋅ 10−4 p + 100 ⋅ 5t
7.9 H ( p ) = 4
; g (t ) = 1,11e −3,3310 + 1,11 мСм;
0, 27 p + 9 ⋅ 10
5 5 5
h(t ) = 2,22δ (t ) − 3,7 ⋅ 105 e −3,3310
⋅ t
мСм/с; i2 (t ) = 45,24e −810
⋅ t
− 11,9e −3,3310
⋅ t
мА.
8 ⋅ 10−2 p + 2 ⋅ 104 −6,07⋅105 t
7.10 H ( p ) = ; g (t ) = 0,168e + 0,118 ;
0,28 p + 17 ⋅ 104
180
5 5 5
h(t ) = 0,286δ (t ) − 1,02 ⋅ 105 e −6,07⋅10 t c −1 ; u2 (t ) = 0,944 + 1,65e −4⋅10 t − 2,6e −6,07⋅10 t В.
0,75 p + 375 14062,5 + 0,5625ω 2
7.11 H ( p) = ; H (ω ) = ;
0,03 p + 40 1600 + 9 ⋅ 10−4 ω 2
ϕ (ω ) = arctg (2 ⋅ 10−3 ) − arctg (7,5 ⋅ 10−4 );
g (t ) = 15,625e −1333t + 9,375 Ом; h(t ) = 25δ (t ) − 2,083 ⋅ 104 e −1333t Ом/с.
200
7.12 H ( p ) = ; g (t ) = −0,308e −309,6t + 0,308 ;
2,1 p + 650
h(t ) = 95,3e −309,6t c −1 ; u3 (t ) = 6,16 + 6,57e −600t − 12,73e −309,6t В.
10−5 p + 1 −6,67⋅104 t
7.13 H ( p ) = ; g (t ) = −0,833e + 2,5 мСм;
6 ⋅ 10−3 p + 400
4 4 4
h(t ) = 1,67δ (t ) + 5,56 ⋅ 104 e −6,67⋅10 t мСм/с; i2 (t ) = 7,5 − 11, 25e −4⋅10 t + 3,75e −6,67⋅10 t мА.
1,2 ⋅ 10−5 p + 1 5
7.14 H ( p) = −3
; g (t ) = 0,625e −1,04⋅10 t + 2,5 мСм;
3,84 ⋅ 10 p + 400
4
h(t ) = 3,125δ (t ) − 6,51 ⋅ 104 e −1,0410
⋅ t
мСм/с;
5 5 5
1) i1 (t ) = 23,315e −2⋅10 t − 10,19e −1,04⋅10 t мА; 2) i1 (t ) = 18 + 7,5 ⋅ 106 t − 18e −1,04⋅10 t мА.
2, 25 ⋅ 10−4 p + 250 −5,26⋅105 t
7.15 H ( p ) = ; g (t ) = − 0,175e + 0,333 ;
1, 425 ⋅ 10−3 p + 750
5 5 5
h(t ) = 0,158δ (t ) − 9,23 ⋅ 104 e −5,2610
⋅ t −1
c ; u2 (t ) = 1,833e −510
⋅ t
− 1,754e −5,2610
⋅ t
В.
8,25 ⋅ 10−6 p + 1 6,81 ⋅ 10−11ω 2 + 1
7.16 H ( p ) = ; H (ω ) = ;
2,2 ⋅ 10−5 p + 1 4,84 ⋅ 10−10 ω 2 + 1
4
ϕ (ω ) = arctg (8, 25 ⋅ 10−6 ) − arctg (2,2 ⋅ 10−5 ) ; g (t ) = −0,625e −4,54510
⋅ t
+ 1;
4
h(t ) = 0,375δ (t ) + 2,84 ⋅ 104 e −4,52510
⋅ t −1
c .
2, 4 ⋅ 10−5 p ⋅ 5t
−510
7.17 H ( p) = ; g (t ) = 0,3e ;
8 ⋅ 10−5 p + 40
5 5 5
h(t ) = 0,3δ (t ) − 1,5 ⋅ 105 e −510
⋅ t −1
c ; u3 (t ) = 5, 4e −310
⋅ t
− 5,4e −510
⋅ t
В.
4 ⋅ 10−7 p 4 ⋅ 10−7 ω
7.18 H ( p ) = ; H (ω ) = ;
1, 2 ⋅ 10−6 p + 1 −12 2
1,44 ⋅ 10 ω + 1
π
ϕ (ω ) = − arctg (1, 2 ⋅ 10−6 ) ;
2
5 5
g (t ) = 0,333e −8,3310
⋅ t
; h(t ) = 0,333δ (t ) − 2,78 ⋅ 105 e −8,3310
⋅ t −1
c .
350 350
7.19 H ( p) = −6
; H (ω ) = ;
2 ⋅ 10 p + 1 4 ⋅ 10−12 ω 2 + 1
181
5 5
ϕ (ω ) = −arctg (2 ⋅ 10−6 ) ; g (t ) = −333e −510
⋅ t
+ 350 Ом; h(t ) = 1,75 ⋅ 108 e −510
⋅ t
Ом/с.
8.9 λл = 200 м. 8.10 Z вх = j 22 Ом. 8.11 Z 2 = 500 + j 300 Ом.
8.12 Le = 25,7 мкГн. 8.13 Z вх = − j198 Ом. 8.14 Z вх = j122 Ом; Le = 1,3 мкГн.
8.15 Z вх = 4,2 − j 25,6 Ом. 8.16 Z вх = j 4519 Ом; Le = 9 мкГн.
8.17 Z вх = 468 + j105 Ом. 8.18 Z 2 = 195 + j 228 Ом; I m 2 = 0,350 А.
8.19 l = 0, 22 м. 8.20 Z вх = − j 46,2 Ом; Ce = 414 пФ. 8.21 Y вх = 0,9 − j 0,54 мСм.
8.22 Z вх = j 2167 Ом. 8.23 U хх = 64,7 В. 8.24 U хх = 129 В. 8.25 U ml = 401,5 В;
I ml = 1,486 А. 8.26 Z вх = − j137 Ом. 8.27 Z хв = 235 Ом. 8.28 Z 2 = 114 − j164 Ом;
U m 2 = 592 В. 8.29 Z 2 = 103 + j 32 Ом. 8.30 Z 2 = 60 + j80 Ом; U m 2 = 445 В.
8.31 U m 2 = 90,5 мкВ; ϕвих = −π . 8.32 U mвх = 90,4 мкВ ; lл = 0,61 м .
8.33 Z хв1 = Z вх = 300 Ом .
 sin ( πf τi ) − ( πf τi ) cos ( πf τi ) 
2
A
9.15 S∠ 2 ( f ) =  + sin ( πf τi ) ;
2

2πf  πf τi 
πf τi sin ( πf τi )
ϕ∠ 2 ( f ) = π / 2 − arctg .
sin ( πf τi ) − πf τi cos ( πf τi )
9.17
Aτ дз π −( πfτдз / 2)2 j 8 πfτдз Aτ дз π −( πfτдз / 2)2
S 3дз (f ) =
2
e e ( +1+e
− j 8 πfτ дз
)
=
2
e 1+2cos(8πfτ дз )  ;
Aτ π −( πfτдз / 2 )2 0 при S 3дз (f )>0;

S3дз (f ) = дз e 1 + 2cos(8πf τдз ) ; ψ 3дз (f ) = 
2 ±π при S 3дз (f )<0;
B3дз = 3Bдз = 6 / π ≈ 2 .
9.18
sin ( πf τi )  6 jn 2 πf τi 1 jn 2 πf τi 2 jn 2 πf τi j 6 πf τi − j 8 πf τi − j10 πf τi − j12 πf τi 
S Б13 (f )=Aτi
πf τi  n=2
∑ e −∑ n=0
e +∑ e
n=1
−e +e −e +e .

12
9.19. uсинт (t ) = A0 + ∑ Amk cos(k 2πFt + ψ k )=1,25+2,25cos(5 ⋅ 104 πt − 0,125π )+
k =1
+1,592cos(10 πt − 0,25π)+0,75cos(1,5 ⋅ 105 πt − 0,375π)+0,45cos(2 ,5 ⋅ 105 πt + 0 ,375π)+

5
+0,531cos(3 ⋅ 105 πt+0,25π)+0,322cos(3,5 ⋅ 105πt+ 0,125π)+0,25cos(4,5 ⋅ 105 πt−1,125π )+

+0,318cos(5 ⋅ 105 πt − 1,25π)+0,205cos(5,5 ⋅ 105 πt − 1,375π ) B
9.20 1) 0 ≤ k ≤ 3 : iсинт1 (t ) = 0,354+0,642cos(2 ⋅ 105 πt − 0,628)+
+0,478cos(4 ⋅ 105 πt − 1,257)+0,392cos(6 ⋅ 105 πt − 1,885) мА ;
2) 0 ≤ k ≤ 6 : iсинт2 (t ) = 0,354+0,642cos(2 ⋅ 105 πt − 0,628)+
+0,478cos(4 ⋅ 105 πt − 1,257)+0,392cos(6 ⋅ 105 πt − 1,885)+0,146cos(8 ⋅ 105 πt − 2,513)+
+0,06cos(10 ⋅ 105 πt − 3,142)+0,02cos(12 ⋅ 105 πt − 3,77) мА .
182
4 8
9.21 S mk = Sinc ( k / q − 5 ) e − jπ / 2 B; Amk = 2 S mk = Sinc ( k / q − 5 ) e − jπ / 2 B ;
q q
8  − π/2 при Sinc(k / q − 5) > 0;
Amk = Sinc ( k / q − 5 ) B; ψ k = 
q − π/2+π при Sinc( k / q − 5) < 0.
9.22 uАМ (t ) = U m 0 1 + m1cos ( 2πF1t + ψ F 1 ) + m2cos ( 2πF2t + ψ F 2 )  cos ( 2πf 0t + ψ 0 ) =
= 0 ,8 1 + 0 ,5cos ( 2π ⋅ 104 t ) + 0 ,5cos ( 6π ⋅ 104 t )  cos ( 6π ⋅ 105 t ) B;
uБМ (t ) = U m 0  m1cos ( 2πF1t + ψ F 1 ) + m2cos ( 2πF2t + ψ F 2 )  cos ( 2πf 0t + ψ 0 ) =
= 0 ,8 0 ,5cos ( 2π ⋅ 104 t ) + 0 ,5cos ( 6π ⋅ 104 t )  cos ( 6π ⋅ 105 t ) B.
9.23 ψ 2 (t ) = 6π ⋅ 105 t + 5cos(π ⋅ 104 t − π / 2) = 6π ⋅ 105 t + 5sin(π ⋅ 104 t ) рад ;
∞
uФМ2 (t ) = 2cos[6π ⋅ 10 t + 5sin(π ⋅ 10 t )] B ; uФМ2 (t ) =2 ∑ J k (5)cos[2π(3 ⋅ 105 + k ⋅ 5 ⋅ 103 )t ] .
5 4
k =−∞
9.24 ψ 2 (t ) = 6π ⋅ 10 t + 10sin(π ⋅ 10 t ) рад ; uЧМ2 (t ) = 2cos[6π ⋅ 105 t + 10sin(π ⋅ 104 t )] B.

5 4
9.25 1) 0,01 В; 0,00997 В; 2) 0,3; 0,06.

E cos kπ  π/2 при k = 1, 3, 5, ... ;
9.26 Amk = B; ψ k = 
kπ − π/2 при k = 2, 4, 6, ....
4E 2 kπ π при k = 1, 3, 5, ... ;
9.27 Amk = sin B; ψ = 
k 2π 2
k
2  0 при k = 2, 4, 6, ....
Eτ sin 2 (ωτ / 4) Eτ i sin(ωτ ф / 2) sin(ωτ i / 2)
9.28 S (ω ) = B. 9.29 S (ω ) = B.
2 (ωτ / 4) 2 2 ωτ ф / 2 ωτ i / 2
9.30 M1 = 2 / 3; M 2 = 1/ 3 . 9.34 М = 0,5; U mмакс / U mмін = 3 .
10.10 u2 (t )=20[1 +0 ,514cos(5,8π ⋅ 103 t− 1,031)]cos(6π ⋅ 103 t− π / 2) B . 10.11 R=250 Ом.
10.12 R = 18 Ом; L = 603 мкГн; C = 1660 пФ. 10.13 R = 2,12 Ом; L = 995 мГн.
sin(ωτ i / 2) 1 1
10.14 а) S вих (ω ) = Uτ i e− jωt0 B; б) S вих (ω ) = B;
ωτ i / 2 1 + jω RC jω − ω 2 RC
1
в) S вих (ω ) = B. 10.17 U17 =0,53 В ; ψ 17 = −31,50 . 10.18 4 мА. 10.19 500 мВ.
1 + jω RC
183
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Основи теорії кіл [Текст] : підручник для студентів ВНЗ. Ч.1 / Ю.О. Ко-
валь, Л.В. Грінченко, І.О. Милютченко, О.І. Рибін. – Харків: ХНУРЕ: Колегіум,
2004 – 436 с.
2. Основи теорії кіл [Текст] : підручник для студентів ВНЗ. Ч.2 / Ю.О. Ко-
валь, Л.В. Грінченко, І.О. Милютченко, О.І. Рибін. – Харків: ХНУРЕ: Колегіум,
2006 – 668 с.
3. Волощук, Ю.І. Сигнали та процеси у радіотехніці [Текст] : підручник
для вищих навчальних закладів. Ч.1. Харків: ХНУРЕ, 2003 – 648 с.
4. Волощук, Ю. І. Сигнали і процеси у радіотехніці [Текст] : підручник
для студентів вищих навчальних закладів, том 1. – Харків: Компанія Сміт,
2003. – 580 с.
5. Волощук, Ю. І. Сигнали і процеси у радіотехніці [Текст]: підручник
для студентів вищих навчальних закладів, том 2. – Харків: Компанія Сміт,
2003. – 444 с.
6. Методичні вказівки з самостійного вивчення дисциплін "Основи радіо-
електроніки", "Теорія електро-радіокіл, сигналів та процесів в радіоелектроніці"
для студентів денної та заочної форм навчання за напрямами: 6.050902 – Радіо-
електронні апарати, 6.051004 – Оптотехніка, 6.170101 – Безпека інформації в
комунікаційних системах, 6.170102 – Системи технічного захисту інформації,
6.170103 – Управління інформаційною безпекою [Текст] / Упоряд. Л.В. Грин-
ченко, Ю.О. Коваль, А.М. Олейніков, Г.О. Ликова – Харків: ХНУРЕ, 2007. –
64с.
7. ДСТУ 3008−95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура
і правила оформлення [Текст]. – Чинний від 01.01.96.
8. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Система стандартов по информации, библиотеч-
ному и издательскому делу. БИБЛИОГРАФИЧЕСКАЯ ЗАПИСЬ.
БИБЛИОГРАФИЧЕСКОЕ ОПИСАНИЕ. Общие требования и правила состав-
ления [Текст]. – Введ. 2007-07-01.
184
Додаток А
ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ТИТУЛЬНОГО АРКУШУ

КОНТРОЛЬНОГО ЗАВДАННЯ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Харківський національний університет радіоелектроніки
Кафедра основ радіотехніки
КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
з дисципліни «Основи радіоелектроніки»
«Аналіз кіл у частотній та часовій областях»
Варіант №__
Виконав
студент групи ОТ-09__- Іванов А.І.
Прийняв
проф. кафедри ОРТ Коваль Ю.О.
ХАРКІВ 20___
185
Додаток Б
Програма розрахунку контрольного завдання

з використанням пакету MathCAD
Параметри схеми та джерела для варіанта № ___
Рівні джерела
Відгук
Параметри схеми
Початкова q
Е, Еm,, В
R, кОм С, нФ фаза ψe , рад
uR 1 100 20 −π/2 3
R
e(t ) i (t )
uR C
uC
Рисунок Б.1 – Схема кола
Розрахунок сталої часу

3 Ом C := 100 ⋅ 10 −9 Ф
R := 10
τ := C ⋅ R −4
с τ = 1 × 10
Розрахунок комплексним методом струма та напруг кола
для синусоїдного джерела
π
− i⋅ arg( Em)
2
Em := 20 ⋅ e Em = 20 = −0.5
π
1 1
f := 3
f = 1.592 × 10 Гц ZC := 3
2 ⋅π ⋅τ i ⋅2 ⋅π ⋅f ⋅C ZC = − i × 10
Em
I := UR := R ⋅ I UC := ZC ⋅ I
R + ZC
I = 0.01 − 0.01i I = 0.014 UR = 10 − 10i UC = − 10 − 10i
arg( I)
= −0.25 UR = 14.142 UC = 14.142
π
arg( UC) arg( UR)
= −0.75 = −0.25
π π
186
Знаходження комплексної передатної функції кола
1 R
ZC ( w ) := H ( w) :=
i ⋅w ⋅C ( R + ZC( w) )
Побудова графиків АЧХ та ФЧХ

1
0.8
0.6
H ( w)
0.4
0.2
0
4 4 5 5 5
0 4× 10 8× 10 1.2× 10 1.6× 10 2× 10
w
1.5
1.2
0.9
arg ( H ( w) )
0.6
0.3
0
4 4 5 5 5
0 4× 10 8× 10 1.2× 10 1.6× 10 2× 10
w
Розрахунок смуги пропускання
p ( w ) := if  H ( w )
 1
,w ,0

 2 
4
1.1× 10
4
1.05× 10
4
p ( w) 1× 10
3
9.5× 10
3
9× 10
3 4 4 4
0 5× 10 1× 10 1.5× 10 2× 10
w
187
Побудова графиків перехідної та імпульсної характеристик
−t d
τ
h ( t) := g ( t)
g ( t) := e ⋅ Φ ( t) dt
1
0.8
0.6
g( t )
0.4
0.2
0
−4 −4 −4 −4
0 1× 10 2× 10 3× 10 4× 10
t
3
2× 10
3
− 2× 10
h ( t)
3
− 6× 10
4
− 1× 10
−4 −4
0 2× 10 4× 10
t
Розрахунок відгуку на прямокутний відеоімпульс
E := 20
u2v ( t) := E ⋅ g  t +
 τ  τ 
 − E ⋅ g t − 
 2  2
10
u2v ( t ) 0
− 10
− 20
−4 −4 −4
− 2× 10 0 2× 10 4× 10
t
188
Розрахунок спектру одиночного прямокутного відеоімпульсу
τi :=  
sin w ⋅
τi
τ

−4 
2
τi = 1 × 10 S ( w ) := ( E ⋅ τi ) ⋅
 w ⋅ τi 
 
 2
Побудова графиків АЧС та ФЧС прямокутного відеоімпульсу
−3
2× 10
−3
1.5× 10
−3
S ( w) 1× 10
−4
5× 10
0
4 5 5
0 5× 10 1× 10 1.5× 10
w
1.5
arg ( S ( w) )
1
π
0.5
0
4 5 5
0 5× 10 1× 10 1.5× 10
w
189
10 w0 := f0 ⋅ 2 ⋅ π Sr ( w ) := 0.5 ⋅ ( S ( w − w0 ) + S ( w + w0) )
f0 :=
τ
Побудова графиків АЧС та ФЧС одиночного прямокутного радіоімпульсу
−4
8× 10
−4
6× 10
Sr ( w) −4
4× 10
−4
2× 10
0
6 5 5 5 5 6
− 1.257× 10
− 8.378× 10
− 4.189× 10 0 4.189× 10 8.378× 10 1.257× 10
w
1.5
arg( Sr ( w) )
1
π
0.5
0
5 5
− 5× 10 0 5× 10
w
Розрахунок спектру періодичних прямокутних відеоімпульсів
q := 3 τi := τ T := q ⋅ τi 2 ⋅π 1
W := F :=
T T
−4
τi = 1 × 10 −4
T = 3 × 10 4 w0
W = 2.094 × 10 = 30
W
Постійна складова E
A0 := A0 = 6.667 n := 0 .. 124
спектру q
 τi 
sin  w ⋅  sin W ⋅ n ⋅ τi  
 
 E  2  E   2 
S ( w ) :=  2 ⋅  ⋅ An :=  2 ⋅  ⋅  
 q   τi   q
  τi 
 w⋅   W ⋅n ⋅  
 2   2 
190
Побудова графиків АЧС та ФЧС періодичних прямокутних відеоімпульсів
15
 An ⋅ ( ( Φ ( w − n ⋅ W ) − Φ ( w − n ⋅ W − 10 − 2 ⋅ W ) ) )
SA ( w ) :=
∑  
n =1
SA0 ( w ) := ( A0) ⋅ ( (Φ ( w) − Φ ( w − 10− 2 ⋅W ) ) )
20
SA ( w) 15
S ( w) 10
SA0 ( w)
5
0
4 5 5 5 5 5
0 5.236× 10 1.047× 10 1.571× 10 2.094× 10 2.618× 10 3.142× 10
w
12
arg ( An ) ⋅ ( ( Φ ( w − n ⋅ W ) − Φ ( w − n ⋅ W − 10− 2 ⋅ W ) ) )
SF ( w ) :=
∑  
n =1
SF ( w) 1.5
π
1
arg ( S ( w) )
π
0.5
0
4 4 5 5 5 5
0 4.189× 10 8.378× 10 1.257× 10 1.676× 10 2.094× 10 2.513× 10
w
191
Синтез за Фур’є періодичних прямокутних відеоімпульсів
 40 
su ( t) := A0 +  ( An ⋅ cos ( W ⋅ n ⋅ t + arg( An ) ) )
 ∑ 
n = 1 
20
su ( t ) 10
0
−4 −4
0 2× 10 4× 10
t
Розрахунок спектру періодичних прямокутних радіоімпульсів
SR n := 0.5 ⋅ ( S ( n ⋅ W − w0) + S ( n ⋅ W + w0 ) )
Графік АЧС періодичних прямокутних радіоімпульсів

40
( ) :=
SRAw
∑  SRn ⋅ [w − w0 − (n⋅W − w0)] −
Φ Φ w − w0 − (n⋅W − w0) − 10− 1.5⋅W

n =1
10
8
SRA( w) 6
0.5 ⋅ S ( w − w0) 4
2
0
5 5 5 5 5 5 5
4.189× 10 4.887× 10 5.585× 10 6.283× 10 6.981× 10 7.679× 10 8.378× 10
w
192
Графік ФЧС періодичних прямокутних радіоімпульсів
40
arg( SR n ) ⋅ Φ [ w − w0 − ( n ⋅ W − w0) ] − Φ w − w0 − ( n ⋅ W − w0) − 10− 1.5 ⋅ W
SRF ( w ) :=
∑  
n = 10
1.5
SRF ( w)
1
π
0.5
0
5 5 5 5 5 5 5
4.189× 10 4.887× 10 5.585× 10 6.283× 10 6.981× 10 7.679× 10 8.378× 10
w
Cинтез вхідних періодичних прямокутних радіоімпульсів
 50 
  SR n ⋅ cos [ w0 − ( n ⋅ W − w0) ] ⋅ t + arg ( SR n )
sR ( t) :=
 ∑ 
n = 1 
20
10
sR ( t ) 0
− 10
− 20
−4 −4 −4 −4 −4 −4
− 4× 10 − 2.66667× 10 − 1.33333× 10 0 1.33333× 10 2.66667× 10 4× 10
t
Розрахунок відгуку на періодичні відеоімпульси спектральним методом
 24 
u2s ( t) := A0 ⋅ H ( 0.01 ) + 
∑ ( An ⋅ H ( W ⋅ n ) ⋅ cos ( W ⋅ n ⋅ t + arg ( H ( W ⋅ n ) ) + arg ( An ) ) )
 
n = 1 
193
Графіки відгуків, розрахованих часовим та спектральним методами
20
10
u2s ( t )
0
u2v ( t ) + u2v ( t − T)
− 10
− 20
−4 −4
0 2× 10 4× 10
t
Розрахунок відгуку на періодичні радіоімпульси спектральним методом
 50 
uR2 ( t) := 
∑  H [ w0 − ( n ⋅ W − w0) ] ⋅ SR n ⋅ cos [ w0 − ( n ⋅ W − w0) ] ⋅ t + arg( SR n ) + arg[ H [ w0 − ( n ⋅ W − w0) ] ]
 
n = 1 
Графік відгуку на періодичні радіоімпульси, розрахований спектральним

методом
20
10
uR2 ( t ) 0
− 10
− 20
−4 −4 −4 −4 −4
− 4× 10 − 2.66667× 10 − 1.33333× 10 0 1.33333× 10 2.66667× 10 4× 10
t
194
Навчальне видання
ЗАДАЧНИК
З ОСНОВ ТЕОРІЇ ЕЛЕКТРО-, РАДІОКІЛ
для студентів денної та заочної форм навчання напрямів:
6.050901 – Радіотехніка,
6.050902 – Радіоелектронні апарати,
6.051004 – Оптотехніка,
6.170101 – Безпека інформації в комунікаційних системах,
6.170102 – Системи технічного захисту інформації
Упорядники: КОВАЛЬ Юрій Олександрович

МИЛЮТЧЕНКО Іван Олександрович
ЛИКОВА Ганна Олександрівна
Відповідальний випусковий В.М. Шокало
Редактор Б.П. Косіковська
Комп’ютерна верстка І.О. Милютченко
195
План 2010, (перше півріччя) поз. 39
Підп. до друку 28.04.10. Формат 60х 84 1/16. Спосіб друку – ризографія.
Умов. друк.арк. 11,3. Облік.вид.арк. 10,3. Тираж 100 прим.
Ціна договірна.
Зам. № 1-39
ХНУРЕ. 61166, Харків, просп. Леніна 14
Віддруковано у навчально-науковому
видавничо-поліграфічному центрі ХНУРЕ
61166, Харків, просп. Леніна 14

Посібник PDF

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Посібник PDF

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

З ОСНОВ ТЕОРІЇ ЕЛЕКТРО-, РАДІОКІЛ

для студентів денної та заочної форм навчання напрямів:

Задачник охоплює такі теми: методи розрахунку кіл постійного та

Іл. 176. Табл. 20. Бібліогр. 8 назв.

ISBN 000-000-000-0  Коваль Ю.О., Ликова Г.О., Милютченко І.О., 2010.

Важливе значення у процесі підготовки фахівців за сучасними напряма-

1.1 Розрахунок простих кіл [1, с.36−61].

Перший закон Кірхгофа формулюється так: алгебраїчна сума миттєвих

Рисунок 1.2 – Перетворення послідовно з’єднаних елементів

Замiна n послiдовно з’єднаних елементів здiйснюється за формулами:

G1 I дж1 G2 I дж2 Gn I джm Ge I дж e

Замiну n паралельно з’єднаних елементів виконують за формулами:

Рисунок 1.4 – З’єднання опорів: а – «трикутник», б – «зірка»

Еквівалентні перетворення джерел

Перетворення джерела напруги до еквiвалентного джерела струму і зво-

1.1 Джерело напруги з ЕРС E = 1,8 В та внутрiшнiм опором Ri = 2,5 Ом

Розв'язання: а) струм та напруги знайдемо за законом Ома:

Рисунок 1.7 – Схеми кіл у прикладах 1.2 , 1.3

Рисунок 1.8 – Схеми кіл у прикладі 1.4 і задачі 1.6

Розв'язання. Схема має змiшане з’єднання елементiв, тобто поєднання по-

Рисунок 1.9 – Схеми кола у прикладі 1.5

Розв'язання. Перетворимо трикутник опорiв R1 , R3 , R4 у "зiрку"

Задачи для самостiйного розв'язання

1.6 Для кола (рис.1.8, б) визначити струми у вiтках та потужнiсть, яка

Рисунок 1.10 – Схеми кіл у задачах 1.8, 1.9

1.10 Знайти струми у вiтках кола (рис.1.11, а), якщо E = 114 В;

Рисунок 1.11 – Схеми кіл в задачах 1.10, 1.11

1.12 Знайти потужнiсть втрат в опорi R3 (рис.1.12, а). Дано: R1 = 10 Ом ;

1.14 Для електричних кiл (рис.1.13, а, б) визначити напругу на виходi кола

1.15 Розрахувати всi струми та визначити показання вольтметра

Рисунок 1.14 − Схеми кіл в задачах 1.15, 1.16

1.16 Коло (рис.1.14, б) мiстить джерело струму, внутрiшня провiднiсть

Розраховуючи складні кола, використовують такі основні методи: рiвнянь

1.2.1 Метод рівнянь Кірхгофа [1, с.61−67]

Приклади розв'язання задач

1.17 У колi (рис.1.15) дiють двi ЕРС E1 = E 2 = 30 В. Параметри кола:

Рисунок 1.16 − До прикладу 1.18

Розв'язання. За першим законом Кiрхгофа складемо рiвняння:

1.19 У колі (рис.1.17, а) амперметри A1 , A2 показують 6 мА і 4мА. Знайти

1.22 Знайти всi струми у колi (рис.1.18, б). Дано: E1 = 20 В; E 2 = 1,1 В;

І6 1.23 У колi (рис.1.19)

Рисунок 1.19 – До задачі 1.23

Враховуючи дуальнiсть МКС та МВН, порядок розрахунку електричного

Приклади розв'язання задач

1.24 Знайти струми у вiтках кола (рис.1.20, а), використовуючи МВН.

Зазначимо, що взаємнi провiдностi Gij записують з вiд’ємним знаком;

16,7 мВт = 16,7 мВт .

Задачи для самостiйного розв'язання

1.26 Параметри кола (рис.1.21, а): E1 = 125 В; R1 = 4 кОм ; R2 = 2 кОм ;

1.29 У колi (рис.1.22, б) дiють три джерела струму I дж1 = 50 мА;

Рисунок 1.23 – До задачі 1.30

1.33 Струм джерела I дж дорiвнює 110 мА (рис.1.25, а). Параметри кола:

1.2.3 Метод еквiвалентного генератора [1, с.92-108]

Метод еквiвалентного генератора застосовується тодi, коли треба визна-

Приклади розв'язання задач

1.35. Параметри схеми (рис.1.26, а): E1 = 10 В; E 2 = 30 В; I дж1 = 4 мА;

3) розрахуємо вхiдний опiр пасивного двополюсника (рис.1.27, б) з боку

1.36 Знайти струм I 3 за теоремою Нортона, використовуючи умови задачi

4) розрахуємо струм I 3 за формулою розкиду струмiв за схемою

1.37. Параметри схеми (рис.1.29, а): E1 = 54 В; E3 = 12 В; R1 = 9 Ом ;

1.38 Знайти струм I 3 (рис.1.29, б) двома способами: а) за теоремою Теве-

1.41 Визначити методом еквiвалентного джерела струм в опорi R2