Магнітні властивості

речовин.
Гіпотеза Ампера.
Діа-, пара- і
феромагнетики
Фізика
 Власне магнітне поле
Магнітне поле утворюється навколо
провідників зі струмом і постійних магнітів.
Постійні магніти можна виготовити тільки з
небагатьох речовин, але всі ті речовини, вміщені
в магнітне поле, намагнічуються, тобто
утворюють власне магнітне поле.
 Відносна магнітна
проникність середовища
•  Відносна магнітна проникність середовища – це
фізична величина, яка характеризує магнітні
властивості середовища і дорівнює відношенню
магнітної індукції магнітного поля в середовищі
до магнітної індукції магнітного поля у вакуумі.
 Магнітний момент
•  Магнітний момент – це векторна фізична
величина, що чисельно дорівнює добуткові сили
струму , який тече по контуру, на площу контуру.
 Правило правої руки
• Напрямок вектора магнітного
моменту визначають за правилом
правої руки.
• Правило правої руки —
мнемонічне правило, яке дозволяє
визначити напрям силових ліній
магнітного поля навколо провідника
зі струмом. Якщо обхопити правою
рукою провідник таким чином, щоб
великий палець вказував напрям
струму в ньому, то решта пальців
вказуватиме напрям вектора
магнітної індукції.
 Гіпотеза Ампера
Причину, внаслідок якої тіла
мають магнітні властивості,
вперше встановив Ампер:

магнітні властивості тіла

можна пояснити струмами,
які циркулюють у ньому.

Ці струми утворюються
внаслідок руху електронів в
атомах.
В середині молекул і атомів циркулюють елементарні електричні струми.

Коли площини, у яких циркулюють ці струми, розташовані хаотично по відношенню однієї до другої, то їх дії
взаємно компенсуються і ніяких магнітних властивостей тіло не виявляє.

У намагніченому стані елементарні струми в тілі орієнтовані так, що їх дії додаються.

•• Невеликий
  виток зі струмом установлюється в магнітному полі таким чином, що напрямок

магнітного моменту витка збігається з напрямком вектора магнітної індукції магнітного поля.

• Частинки, які входять до складу атома (електрони, протони та нейтрони), мають власні

магнітні моменти , які не зумовлені наявністю струму, а є характеристикою частинки (так

само як маса та електричний заряд).

• Власні магнітні моменти частинок додаються й створюють власний магнітний момент атома і

молекули. Магнітні моменти атомів і молекул, у свою чергу, створюють магнітне поле всередині

речовини. Під впливом зовнішнього магнітного поля атоми можуть переорієнтовуватися. В

результаті чого може, наприклад, збільшитись кількість доменів з однаковими магнітними

моментами. Межі між доменами неначе «розмиваються», і речовина стає все одноріднішою.

Сума магнітних моментів всіх атомів і створює власне магнітне поле у речовині.

• Розташування та склад атомів і молекул у різних речовин є різними, тому речовини мають різні

магнітні властивості. За значенням відносної магнітної проникності розрізняють слабо- і

сильномагнітні речовини.
Матеріали, які в зовнішньому магнітному полі
намагнічуються, називаються магнетиками.
 Залежно від значення магнітної
проникності і характеру взаємодій з
магнітним полем магнетики
поділяють на дві групи:

• діамагнетики, μ < 1
• парамагнетики, μ > 1
 Діамагнетики
До діамагнетиків належить більшість газів, вода,
бісмут, цинк, свинець, мідь, срібло, золото, сірка, віск,
алмаз, багато органічних сполук.
 Парамагнетики
До парамагнетиків належать кисень, марганець,
хром, платина, алюміній, вольфрам, усі лужні й
лужноземельні метали.
 Феромагнетики
До феромагнетиків належать залізо, нікель,
кобальт, гадоліній та деякі сплави і хімічні
сполуки.
У феромагнетиків внутрішнє магнітне поле
може в сотні і тисячі разів перевищувати зовнішнє
магнітне поле. Феромагнітні властивості мають
тільки кристалічні тіла. У рідкому, або
газоподібному стані феромагнетики стають
парамагнітними.
 Для феромагнетиків характерна властивість,
яку називають гістерезисом.
Суть її полягає в тому, що процеси намагнічення і
розмагнічення проходять неоднаково.
Феромагнетик, який перебував у магнітному полі,
зберігає певне намагнічення навіть у разі відсутності
поля. Прикладом цього можуть бути постійні
магніти.
 Великого застосування набули в сучасній
радіотехніці ферити – штучні феромагнітні матеріали,
що не проводять електричний струм.
До них належать речовини, що є хімічними
сполуками оксиду заліза з оксидами інших металів.
Ферити використовують для виготовлення
феритових постійних магнітів, осердь котушок
індуктивності та коливальних контурів і
трансформаторів, внутрішніх антен малогабаритних
приймачів тощо.
 Завдяки явищу гістерезису та властивості магніту зберігати
"пам'ять" про минуле, став можливим запис звуку в магнітофонах і
довільної інформації в довготривалій пам'яті ЕОМ.
У цьому апараті використовується спеціальна плівка, покрита
тонким шаром феромагнітного матеріалу. Змінний електричний струм
від підсилювача надходить у спеціальну записуючу головку, що має
котушку з феромагнітним осердям, в якому є вузька щілина. При
проходженні струму котушкою в щілині головки з’являється магнітне
поле, магнітна індукція якого змінюється. Коли плівка проходить над
головкою, на ній залишається низка намагнічених ділянок, відповідних
змінному струму, який подається в головку.
Властивості магнітного
запису:
 магнітний запис дозволяє негайно відтворити
записаний сигнал (наприклад, для контролю якості
запису);
 забезпечує високу якість запису;
 допускає практично нескінченно велику кількість
повторних відтворень без втрати якості;
 простота експлуатації апаратури;
 можливість монтажу фонограм;
 можливість тиражування;
 можливість тривалого зберігання;
 найнижча вартість виробництва запису.