МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІКТА
Кафедра БІТ

ЗВІТ
до лабораторної роботи №6
з курсу «ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА
ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»
На тему: «Дослідження метеорологічних умов на робочих місцях »

Виконав: ст. гр. КБ-45

Сорокін О.В.
Прийняв: асистент
Корчак Б.О.

Львів 2020
МЕТА РОБОТИ – ознайомлення з приладами й методами контролю
метеорологічних умов на виробництві

ТЕОРЕТИЧНИЙ ВСТУП.

До показників, які характеризують метеорологічні умови (мікроклімат),

належать: температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, теплове
випромінювання.
Усі ці фактори мають великий вплив на перебіг життєвих процесів в організмі
людини. Параметри мікроклімату можуть змінюватися в широких межах, тим самим
викликають зміни в системі і органах людини, які приймають участь у процесі
терморегуляції організму – в системі кровообігу, потовиділення, нервовій. Значна
вираженість окремих факторів мікроклімату може бути причиною фізіологічних
зсувів, а в деяких випадках патологічних станів і професійних захворювань.
Основу профілактики негативного впливу виробничого мікроклімату на
організм людини складає його нормування.
Норми виробничого мікроклімату регламентуються державними санітарними
нормами ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”.
Ці ДСН передбачають наявність оптимальних та допустимих параметрів
мікроклімату. Оптимальні показники розповсюджуються на всю робочу зону і
забезпечують відчуття комфорту. Допустимі показники встановлюють
диференційно для постійних і непостійних робочих місць, і тільки у випадках, коли
технологічні умови, або технічні чи економічні причини не дозволяють створити
оптимальні умови.
В кабінах, пультах, і постах управління технологічними процесами, в залах
обчислювальної техніки, а також в інших приміщеннях при виконанні робіт
операторського типу, пов’язаних із нервово – емоційним напруженням, повинні
бути створені тільки оптимальні параметри мікроклімату.

Вимірювання температури повітря. Опис приладів та виконання

інструментальних замірів.

Температура повітря вимірюється в робочій зоні в декількох точках. Для

вимірювання температури вище 00 С користуються ртутними термометрами, в яких
ртуть при нагріванні розширюється рівномірно, а при температурі нижче –390 С
вона замерзає. Тому для вимірювання низьких температур використовують спиртові
термометри. Для реєстрації зміни температури в часі користуються термографами.
Термограф М-16 використовують для реєстрації зміни температури протягом доби.
Для вимірювання дійсної температури в умовах теплового випромінювання
користуються парним термометром.
Дійсну температуру повітря в робочій зоні визначають за формулою (1):
t д=t ч – k (t ч – t с ) ,
де tч, tс – показники чорного і посрібленого термометрів 0С.
k – константа парного термометра (визначається при його
виготовленні).

Вимірювання вологості повітря.

Максимальна вологість – кількість водяних парів у

грамах, яка може міститися в 1 м3 повітря в насиченому стані.
Кількість водяних парів у грамах, що містить в 1 м3 повітря в
момент дослідження називається абсолютною вологістю.
При оцінюванні метеоумов у виробничих приміщеннях
найчастіше враховують відносну вологість, яка являє собою
відношення абсолютної вологості до максимальної при певній температурі повітря, і
виражається в %.
Відносна вологість вимірюється за допомогою психрометрів, гігрометрів,
гігрографів. Психрометри бувають стаціонарні – типу Августа і переносні – типу
Ассмана.

Розрахунок відносної вологості повітря за показами психрометра Августа

виконується за формулою:
R=[ P в−a(t с−t в )H ]100/ Pc % [2];
де Рв і Рс – пружність насичених водяних парів (максимальна вологість) при
температурі відповідно вологого й сухого термометрів;
a - психрометричний коефіцієнт, який залежить від швидкості руху повітря
(таб.2); tс i tв – відповідно показники сухого і вологого термометрів, 0С.
 Н- барометричний тиск, мм. рт. ст. (визначається за барометром).
Відносну вологість за показниками аспіраційного психрометра можна
розрахувати за формулою (3).
R=[ P в−0.5(t с−t в) H /760]100/ Pc[3];

Вимірювання швидкості руху повітря

Для вимірювання швидкості руху повітря використовуються анемометри
чашкові і крильчасті, а також кататермометри.
У чашковому анемометрі МС-13 приймальною частиною повітряного потоку
слугує хрестовина з чотирма півкулями, закріпленими на вертикальній осі.
Під час замірювань вісь чашкового анемометра повинна бути
перпендикулярною до напрямку руху повітря.
Швидкість обертання півкуль залежить від швидкості руху повітря. Оберти
осі, через механічну передачу, передаються на стрілки приладу - лічильника обертів.
Межі вимірювання від 1 до 20 м/с, поріг чутливості анемометра 0,8 м/с.
Порядок виконання роботи.
1. Заміряти температуру повітря у двох місцях робочої зони приміщення на
рівні 1.3- 1.5 м від рівня підлоги. Замір температури можна виконувати по сухому
термометру психрометра.
2. Визначити відносну вологість повітря:
а) використовуючи психрометр Августа, за допомогою піпетки змочити
марлю вологого термометра. Через 7...8 хв можна знімати покази температури обох
термометрів і визначити відносну вологість за формулою (2), табл.3 і номограми
(рис.3);
б) використовуючи аспіраційний психрометр також змочити марлю на
вологому термометрі, далі включити вентилятор. Через 3-4 хв. після запуску
вентилятора записати покази термометрів і визначити відносну вологість за
формулою (3), табл.4 і номограмою (рис.4). Результати записати в протоколі 1.

Результати виконання роботи

 Визначення відносної вологості

Тип Показники Барометричний Відносна вологість, %

психрометра термометрів,℃ тиск мм рт. ст.

сухого волого по таблицях по монограмі за формулою

Августа 18.6 17.6 726 95 88 93

Ассмана 18.8 16.9 726 81 78 84

Розрахунок відносної вологості (тип психрометра – Августа)

R=[Pв- a(tс-tв) H] 100/Pc %

Рв і Рс – пружність насичених водяних парів (максимальна вологість) при

температурі відповідно вологого й сухого термометрів.

a - психрометричний коефіцієнт, який залежить від швидкості руху повітря (таб.2);

tс i tв – відповідно показники сухого і вологого термометрів; Н- барометричний

тиск, мм. рт. ст.

Рс = 14,93 мм рт.ст

Рв = 14,40 мм рт.ст

a = 0.0007

H = 96.6 * 760 / 101.1 = 726 мм рт. ст.

R=[ P в−(t с−t в) H ] 100/ Pc %= [ 14.40 - 0.0007(18.6-17.6)726 ] /14.93 * 100% = [14.40 -
0.5082] / 14,93 * 100% = 93%

Розрахунок відносної вологості (тип психрометра – Аcсмана):

R=[Pв-0.5 (tс-tв)H/760] 100/Pc,

де 760-середній барометричний тиск мм рт.ст.

Рс = 14,93 мм рт.ст
Рв = 13,51 мм рт.ст

R=[ P в−0.5(t с−t в) H /760]100/ P c = [ 13.51 - 0.5(18.8-16.9)726/760] / 14.93 * 100% =

[13.51 - 0.95 * 0.95] / 14.93 * 100% = 84%
Визначення швидкості руху повітря

Тип Показники анемометрів Час Швидкість

анемометра вимірювання, руху повітря,
Початкови Кінцевий Різниця показників с м/c
й

Чашковий 1215 1258 43 2

1258 1290 32 10 1.6

1290 1326 36 1.7

Крильчатий 5289 5388 99 4

5388 5392 4 0.27

10
5392 5394 2 0.18

Чашковий

x0=1215; t=10с; x1=1258; x2=1290; x3=1326.

y1= ((x1-x0)+(x2-x1)+(x3-x2))/10 = ((1258-1215)+(1290-1258)+(1326-1290))/10 = (43 +

+32 + 36) / 10 = 11.1

Крильчатий

x0=5289; t=10с; x1=5388; x2=5392; x3=5394.

y2= ((x1-x0)+(x2-x1)+(x3-x2))/10 = ((5388-5289)+(5392-5388)+(5394-5392)) / 10 = (99+

+ 4 + 2)= 10.5

Зведення результатів
Місце Пора Катего Виміряні параметри оптимальні параметри за ДСН
замірю року рія 3.3.6.042.-99
вань робіт
Темпе Відносна Швидкість Темпера Відносна Швидкість
ратура вологість руху повітря тура °С вологість руху повітря
°С % м/с % м/с

Лабора холо важка 18.6 93 2 19 60 0.5

торія дний (3)

Лабора холо важка 18.8 84 4 19 60 0.5

торія дний (3)

Висновок
Виконавши дану лабораторну роботу, я визначив температуру повітря,
відносну вологість та швидкість руху повітря в лабораторії в холодну пору року і
порівняв їх з оптимальними параметрами згідно з ДСН 3.3.6.0.42-99. Порівнявши
виміряні параметри з оптимальними можна зробити висновок, що категорія робіт –
важка (ІІІ), оскільки виміряна температура та швидкість руху повітря відповідають
оптимальним параметрам саме важкої категорії виконання робіт. Проте виміряна
відносна вологість повітря дещо збільшена від оптимальної.