МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

О.Р.Пересьолков, О.В.Круглякова

РОЗРАХУНКИ ВЕНТИЛЯТОРНИХ ГРАДИРЕНЬ

Методичні вказівки для курсового і дипломного

проектування
для студентів спеціальності 144 «Теплоенергетика»
всіх форм навчання

Затверджено
редакційно-видавничою
радою університету,
протокол № 1 від 16.02.2023 р.

Харків
НТУ «ХПІ»
2023
1
Розрахунки вентиляторних градирень: методичні вказівки для курсового та
дипломного проектування для студентів спеціальності
144 «Теплоенергетика» усіх форм навчання / Уклад. О.Р. Пересьолков,
О.В. Круглякова. – Харків: НТУ "ХПІ", 2023. – 56 с .

Укладачі : О. Р. Пересьолков
О. В. Круглякова

Рецензент: Т. М. Пугачова

Кафедра теплотехніки та енергоефективних технологій

2
 ОСНОВНІ УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

срв – питома масова ізобарна теплоємність води, Дж/(кг К)

Fзр – площа зрошення градирні, м2
Gп – подача повітря вентилятором, кг/год (кг/с)
Gс.п. – витрата сухого повітря, кг сух.пов./с
Gвип – кількість води, що випарувалася, кг/год (кг/с)
I – питома ентальпія (тепловміст) повітря, кДж/(кг сух. пов.)
I1, I2 – питомі ентальпії повітря в ядрі потоку при вході до зрошувача
градирні та на виході з нього, кДж/(кг сух.пов.)
I – питома ентальпія насиченого повітря, кДж/(кг сух.пов.)
I1, I2 – питомі ентальпії насиченого повітря біля поверхні води на вході
до зрошувача градирні та на виході з нього, кДж/(кг сух.пов.)
Icp – середня логарифмічна різниця питомих ентальпій повітря,
кДж/кг сух.пов.
Рб – барометричний тиск, мм рт. ст.
gв – густина зрошення градирні, м3/(м2год) кг/(м2с)
r – питома теплота пароутворення, кДж/кг
tв1, tв2 – температури води на вході до зрошувача градирні й на виході з
нього, оС
d1, d2 – вологовміст вологого повітря на вході до зрошувача градирні і на
виході з нього, г/кг сух.пов.
xv – об’ємний коефіцієнт масовіддачі, віднесений до різниці
вологовмістів, кг/(м3∙с∙кг/кг сух.пов.)
А – емпіричний коефіцієнт, що характеризує вплив конструктивних
особливостей зрошувача на його охолоджувальну здатність, м–1
m – показник ступеня, що характеризує залежність об’ємного
коефіцієнта масовіддачі від зміни масової швидкості повітря в зрошувачі
 = Gп/Gв – відношення масової витрати повітря до витрати води, кг/кг
 ,  – температури атмосферного повітря за сухим та змоченим
термометрами, оС
 – відносна вологість повітря, %
Vзр – об’єм зрошувача градирні, м3
hзр – висота зрошувача градирні, м
зр – коефіцієнт аеродинамічного опору сухого зрошувача
Кзр – коефіцієнт пропорційності, що враховує вплив густини зрошення
на аеродинамічний опір зрошувача

3
 ВСТУП

Вода в промисловості та енергетиці широко використовується для

охолодження найрізноманітніших речовин і вузлів установок (наприклад, для
конденсації та охолодження газоподібних і рідких продуктів хімічних і
нафтохімічних виробництв, для конденсації пари, що відпрацювала після
розширення її в парових двигунах, для відведення теплоти від масла в
маслоохолоджувачах систем охолодження стисненого повітря та для
охолодження іншого обладнання в цілях запобігання його руйнування під
впливом високих температур (наприклад, циліндрів компресорів, кладки
виробничих печей й т.і.). Існують дві основні схеми виробничого
водопостачання: прямоточне (з одноразовим використанням води, наприклад,
з річок, та зливом теплої води назад у річку) та оборотне.
Оборотне водопостачання – це така система водопостачання, яка
забезпечує багаторазовий оборот однієї й тієї ж охолоджувальної води в
технологічному процесі. Застосування оборотного водопостачання замість
прямоточного дозволяє суттєво зменшити витрати природної води та теплове
забруднення навколишнього середовища. Цей вид водопостачання найчастіше
застосовується в системах охолодження промислових підприємств та теплових
станцій, які є найбільшими споживачами охолоджувальної води для
технологічних цілей.
У процесі охолодження обладнання вода, відбираючи теплоту, сама
нагрівається, отже, для подальшого використання її, в свою чергу, необхідно
охолодити. Для зниження температури охолоджувальної води при оборотній
схемі водопостачання застосовуються ставки-охолоджувачі, бризкальні
басейни, градирні. В умовах зростання концентрації промислових виробництв
застосування градирень – це практично єдиний перспективний метод
розсіювання низькопотенційної теплової енергії в атмосферу.
Градирня – це контактний теплообмінний апарат для охолодження
великої кількості води спрямованим потоком атмосферного повітря.
Основний принцип функціонування градирень полягає у випаровуванні
певної кількості води при її контакті з повітрям (випарне охолодження). Чим
більшою є поверхня контакту води з повітрям, тим сприятливішими є умови
тепловіддачі. При випаровуванні температура води знижується.
З усіх існуючих типів градирень, що класифікуються за способом
4
підведення повітря до води (баштові, атмосферні, ежекційні, вентиляторні),
вентиляторні градирні знайшли найширше застосування завдяки своїй
компактності (порівняно з баштовими градирнями), більш глибокому
охолодженню води, ніж у інших типів градирен, меншій залежності ступеня
охолодження від параметрів зовнішнього повітря, можливості регулювання
охолоджувальної здатності.
Вентиляторні градирні застосовуються на промислових підприємствах з
відносно невеликими витратами води в системах оборотного водопостачання
у випадках, коли площа для розміщення охолоджувальних установок є
недостатньою або виникає необхідність більш глибокого охолодження води.
Вентиляторні градирні також прийнято класифікувати за розташуванням
вентиляторів і за способом утворення поверхні контакту води та повітря.
За розташуванням вентиляторів розрізняють градирні з нагнітанням
((рис. 1 б) та зі створенням розрядження (тобто витяжні) (рис. 1 а). У градирнях
з нагнітанням вентилятори розташовуються знизу, а в градирнях з
розрядженням – зверху. Вентиляторні градирні будують одно- та
багатосекційними, розміщуючи в кожній секції свій вентилятор.
Багатосекційні градирні можуть складатися із кількох (до 10 і більше) секцій.
Кількість секцій багатосекційної градирні має бути не менше двох, щоб
забезпечити охолодження води влітку при аварійній ситуації в одній із секцій.
Основні показники градирень наведено у табл. Д 2–Д 3.
За способом утворення поверхні контакту повітря та води вентиляторні
градирні поділяються на плівкові, крапельні та комбіновані. У плівкових
градирнях вода стікає у вигляді тонкої плівки по спеціальних пластинах. У
краплинних градирнях потік води, подаючись зверху, розбивається на краплі
за допомогою спеціальних розеток чи полиць. Пристрій для організації плівок
та крапель у градирнях називається зрошувачем. Відповідно, він може бути
плівковим, краплинним чи комбінованим.
Вентиляторні градирні характеризуються такими основними
величинами: об’ємною або масовою витратою води, що охолоджується (тобто
гідравлічним навантаженням) Vв , м3/год або Gв, кг/год; тепловим
навантаженням Q , кВт; густиною зрошення (об’ємною або масовою витратою
води, що припадає на 1 м2 площі зрошувача в плані) gв, м3/(м2·год) або кг/(м2·с);
ступенем охолодження води або зоною охолодження t , К.
Залежно від типу зрошувача рекомендуються такі значення густини
зрошення: для плівкового – gв = 812 м3/(м2·год); для крапельного –
gв = 68 м3/(м2·год) 3, стор. 8; 7, стор. 227.
5
 Питоме теплове навантаження, що припадає на 1 м2 площі зрошувача в
плані для вентиляторних градирен рекомендується в межах q = 90–120 Вт/м2
7, стор. 227.
Технічна вода, що надходить для охолодження на вентиляторну
градирню, повинна мати температуру на вході не вище 55 °С і містити не
більше 100 мг/л механічних домішок 7, стор. 227.

ПРИНЦИП ДІЇ ВЕНТИЛЯТОРНОЇ ГРАДИРНІ

Спрощено схеми одновентиляторної градирні з витяжним та
нагнітальним вентилятором представлені на рис. 1.

а – градирня з вентилятором, що створює розрядження;

б – градирня з нагнітальним вентилятором
Рисунок 1 – Схема вентиляторних градирень:
1 – підвідний трубопровід; 2 – водорозподільна система; 3 – краплеуловлювач,
4 – вентилятор; 5 – обшивка; 6 – корпус градирні; 7 – зрошувач;
8 – повітророзподільний простір; 9 – повітрохідні вікна; 10 – вітрова перегородка;
11 – басейн; 12 – дифузор

Розглянемо принцип дії вентиляторної градирні із витяжним

6
вентилятором. Нагріта в технологічному процесі вода магістральними
трубопроводами надходить до градирні. Далі вона подавальною трубою 1
піднімається до водорозподільної системи 2, що складається з колектора й
розподільних труб, на яких закріплені форсунки. Через форсунки вода
розпилюється на зрошувач 7 і стікає по його поверхні. Через вхідні вікна 9
вентилятор 4 всмоктує атмосферне повітря, яке піднімається вгору каналами в
зрошувачі й охолоджує воду, що стікає по поверхні зрошувача. Охолоджена
вода стікає до басейну 11, а тепле повітря через дифузор вентилятором
виводиться в атмосферу зі швидкістю 5–7 м/с. Потік піднімається до 25 м у
висоту, таким чином виключається рециркуляція (вторинне попадання)
теплого вологого повітря у вхідні вікна градирні. Дифузор призначений для
покращення аеродинамічних характеристик повітряного потоку на виході з
градирні та захисту лопатей вентилятора градирні від зовнішніх фізичних
впливів. Повітря, що піднімається, забирає з собою дрібні краплі вологи. Для
того, щоб знизити втрати оборотної води, у верхній частині градирні
встановлюється краплеуловлювач 3.
У градирні з нагнітальним вентилятором швидкість виходу повітря з
градирні становить 1–2 м/с, тому для зниження ймовірності рециркуляції такі
градирні встановлюються на даху будинків.

ТЕХНОЛОГІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ГРАДИРЕНЬ

Зрошувачі
Зрошувач є основним технологічним елементом градирні, що визначає її
охолоджувальну здатність та аеродинамічний опір. Для отримання достатньої
охолоджувальної здатності необхідно створити відповідну площу поверхні
контакту плівки води з повітрям.
Однак ця поверхня не повинна надто захаращувати площу перерізу
градирні, інакше це викличе надлишковий аеродинамічний опір цієї ділянки,
отже, додаткове навантаження на вентилятор.
Зрошувачі проектуються крапельними, плівковими або комбінованими.
Зрошувач також може бути поперечноточним, якщо повітря проходить
через нього горизонтально – поперек плівок, що стікають вниз, або падаючих
крапель води, і протиточним, якщо повітря рухається в ньому вгору –
назустріч стікаючій воді.
Краплинний зрошувач складається з великої кількості рейок трикутного
або прямокутного перерізу, розташованих горизонтальними ярусами. При
7
падінні крапель води з верхніх рейок на нижні утворюються дрібні бризки, що
створюють поверхню зіткнення з повітрям.
Плівковий зрошувач складається із щитів, що встановлюються
вертикально або під невеликим кутом до вертикалі. По поверхні щитів стікає
вода, утворюючи плівку завтовшки 0,3–0,5 мм.
Також зрошувачі проектують комбінованими крапельно-плівковими.
Плівковий зрошувач краще крапельного, тому що він створює менший
опір руху повітря, проте для його виготовлення потрібна більша витрата
матеріалів.
Матеріал плівкових зрошувачів має бути добре змочуваним. Раніше як
матеріал для зрошувачів широко використовувалась деревина, просочена
спеціальним антисептиком. Однак постійний контакт з теплою хлорованою
водою та вологим повітрям призводить до швидкого зносу дерев’яних
конструкцій зрошувачів, тому термін їхньої служби невеликий і потрібні часті
ремонти.
Азбоцементні зрошувачі (рис. 2 і табл. Д.4) виготовляються із
стандартних плоских або хвилястих листів. Азбоцемент, як і дерево, добре
змочується водою, він є гігроскопічним та вбирає воду в кількості до 12 % від
власної маси. Завдяки цим якостям забезпечується гарне розтікання плівки
води по його листах, що покращує охолоджуючий ефект зрошувача. Однак
азбоцементні зрошувачі мають порівняно велику масу на одиницю площі.
В даний час найбільш поширені зрошувачі з пластмас (рис. 3, табл. Д.5).
Пластмаса протистоїть хімічному впливу багатьох розчинів, кислот, лугів та
солей, що вигідно відрізняє її від деревини. Для виготовлення пластмасових
зрошувачів використовують полівінілхлорид, поліетилен низького тиску,
ударостійкий полістирол та інші матеріали, для яких в цілому характерна
гладка гідрофобна поверхня, тому на початку експлуатації вони мають погану
змочуваність.
Для покращення характеристик пластмасових зрошувачів їх поверхня
виконується шорсткою, пористою або хвилястою, підбирається оптимальна
кількість і форма хвиль, листи перфоруються або замінюються сітками, а також
влаштовуються розриви по ходу руху води та повітря, що забезпечують
чередування крапельних та плівкових режимів руху води та за рахунок цього –
перерозподіл та додаткову турбулізацію взаємодіючих потоків та підвищення
інтенсивності тепломасообміну.
Аналогічні характеристики інших зрошувачів наведено в 2.

8
Рисунок 2 – Зрошувачі з азбоцементних листів

Рисунок 3 – Зрошувачі з пластмаси

9
 Водорозподільна система

Водорозподільна система призначена для рівномірного розподілу води,

що охолоджується, по поверхні зрошення градирні, в результаті чого
створюється необхідна поверхня водного потоку, що визначає його
охолоджувальну здатність. При цьому система не повинна створювати
відчутних перешкод проходу та розподілу потоку повітря.
Сучасні вентиляторні градирні будуються, як правило, з трубчастими
напірними системами розподілу води. В цьому випадку напір води в системі
створюється насосом, а в градирні розбризкування води проводиться
форсунками. Велике поширення набули гідравлічні відцентрові форсунки з
тангенційним підведенням води в камеру закручування (рис. 4 і табл. Д.5).
Відцентрова форсунка складається з трьох основних елементів: вхідного
тангенційного каналу 1, закручування камери 2 і вихідного отвору 3. Принцип
її дії полягає в тому, що потік рідини спочатку закручується, а потім виходить
через сопло. У процесі звуження потоку значно зростає окружна складова
швидкості, виникають відцентрові сили, що утворюють у вихідному отворі
тонку плівку кільцевого перерізу, яка після виходу з форсунки розпадається на
краплі, формуючи факел у вигляді порожнистого конуса.

Рисунок 4 – Відцентрова форсунка з тангенційним підведенням у

камеру закручування

Уздовж осі форсунки утворюється повітряний вихор. Таким чином,

вихідний отвір заповнений кільцевим потоком або плівкою тільки по
периферії. Центральна частина зайнята повітряним вихором. Потрапляючи на
зрошувану поверхню, краплі формують кільце.
10
 Найпоширенішим матеріалом виготовлення форсунок нині є пластмаса.
Форсунки з пластмаси не піддаються корозії в умовах роботи градирень, вони
дешевші, простіші у виготовленні та мають меншу шорсткість внутрішньої
поверхні. Вони мають також більш стійкі гідравлічні характеристики в процесі
експлуатації, тому що при виділенні з води зважених частинок і мінеральних
солей відкладення в цих форсунках не утворюються.
Відцентрові форсунки у вентиляторних градирнях рекомендується
встановлювати вихідними отворами вниз, оскільки при напрямку вгору вони
будуть створювати досить високі факели, що може призвести до збільшення
винесення крапель води з градирні. При напрямку форсунок вниз, виходячи з
умови забезпечення рівномірного розподілу води, вони встановлюються над
зрошувачами на відстані 0,2–1,0 м.
Для оцінки ефективності розподілу води по зрошувачу необхідно знати
такі гідравлічні характеристики форсунок: коефіцієнт витрати форсунки, кут
розкриття факела розбризкування (габарити факела), розподіл води в зоні
факела одиничної форсунки та зрошуваної площі при груповій роботі
форсунок. Ці характеристики визначаються експериментально на спеціальних
стендах.
У разі потреби можна форсувати роботу градирні, збільшивши тиск води
та витрату через форсунки однієї секції. Така ситуація може виникнути,
наприклад, при аварійній зупинці однієї з секцій.
Важливою характеристикою роботи форсунок при груповій роботі є
рівномірність розподілу води поверхнею зрошувача. Для більш рівномірного
розподілу води доцільно розміщення форсунок у шаховому порядку з
однаковими або близькими значеннями кроків у поздовжньому та
поперечному напрямках.

Краплеуловлювачі

Схеми краплеуловлювачів основних типів показано на рис. 5, а їхні

технологічні характеристики наведені у табл. Д.8.
До краплеуловлювачів (водовловлювачів, сепараторів) висуваються
вимоги максимально можливого зниження виносу крапель з градирні з
потоком повітря при мінімальному аеродинамічному опорі.

11
 Рисунок 5 – Схеми краплеуловлювачів

Всі відомі конструкції краплеуловлювачів працюють за одним

принципом – осадження крапель води, що летять вгору, на перешкоді за
рахунок сил інерції при відхиленні повітряного потоку, що огинає цю
перешкоду. Як перешкоди використовуються дошки, планки, стільники
(канали) різної конфігурації, волокна сіток, що розташовуються в 1–3 ряди, а
також часто як краплеуловлювач використовується частина зрошувача меншої
висоти.
Водовловлююча здатність краплевловлювачів істотно залежить від їх
конструкції.

Вентиляторні установки

Однією з необхідних умов ефективної роботи вентиляторних градирень

є правильний вибір вентиляторів.
Для градирень зазвичай використовуються осьові вентилятори. При
застосуванні вентиляторів, що створюють розрядження, забезпечується більш
рівномірне розподілення повітря по поперечному перерізу в основі градирні,
ніж при використанні нагнітальних вентиляторів, тому що при вході повітря з
12
великою швидкістю і повороті його під прямим кутом для руху вгору
створюється нерівномірне поле швидкостей.
Вентилятори, що створюють розрядження, викидають повітря вгору зі
швидкістю 6–10 м/с, і вертикальний напрямок потоку вологого повітря після
вентиляторів зберігається на ділянці заввишки 10–25 м, що практично
унеможливлює рециркуляцію повітря. При використанні нагнітальних
вентиляторів повітря виходить із градирні зі швидкістю близько 1,0–2,5 м/с, і
вже порівняно слабкий вітер може призводити до рециркуляції, тобто,
задуванню теплого вологого повітря, що залишає градирню, вниз і вторинному
всмоктуванню його вентилятором, що веде до різкого погіршення випарного
охолодження води.
Нагнітальні вентилятори застосовуються для градирень з площею
зрошення не більше 16 м2. У холодну погоду лопаті нагнітального вентилятора
можуть обмерзати, тому що на них потрапляють разом з холодним повітрям
частинки води, що виносяться з градирні. Для вентиляторів, що створюють
розрядження, можливість обмерзання під час роботи виключається, тому що
лопаті їх постійно омиваються теплим повітрям.
З конструктивної точки зору встановлення нагнітальних вентиляторів є
простішим, і вони більш стійкі з огляду на те, що їх можна розташовувати на
фундаментах, безпосередньо на землі або на даху будівлі. Полегшується
доступ для їх ремонту та обслуговування, простіше з’єднання з
електродвигуном, ніж у всмоктувальних вентиляторів. З несучого каркаса
градирні знімається навантаження від вентилятора, редуктора та двигуна, що
полегшує каркас та виключає можливість його вібрації під час роботи
вентилятора.
Лопаті вентиляторів можуть виготовлятись із алюмінієвих сплавів,
пластмас, нержавіючої сталі або звичайної сталі зі спеціальним
антикорозійним покриттям.
Параметри зовнішнього повітря істотно впливають на ступінь
охолодження води в градирні. Ці параметри протягом року значно
відрізняються від розрахункових, отже бажано регулювати кількість повітря,
що подається вентилятором, відповідно до цих змін. Таке регулювання подачі
вентиляторів може здійснюватися поворотом лопатів, а також зміною частоти
обертання вала вентилятора.
Технічні характеристики осьових вентиляторів марки ВГ (вентилятори
градирень) (рис. 6) та осьових вентиляторів загальнопромислового
призначення марки 06-300 (рис. 7) наведені в табл. Д.9, а геометричні
13
характеристики вентиляторів – у табл. Д.10 и Д.11.

Рисунок 6 – Вентиляторна установка марки ВГ

1 – дифузор; 2 – корпус; 3 – колектор; 4 – привід; 5 – робоче колесо

Рисунок 7 – Осьові вентилятори марки 06-300 загальнопромислового

призначення №4; 5; 6,3; 8; 10 и 12,5
14
 ПРИНЦИП ОХОЛОДЖЕННЯ ВОДИ В ГРАДИРНЯХ
При охолодженні води в градирнях частина теплоти передається
атмосферному повітрю за рахунок поверхневого випаровування води
(перетворення частини води на пару з перенесенням її молекул у повітря
механізмами дифузії та конвекції), інша частина – конвективним
теплообміном, тобто, за рахунок різниці значень температур води та повітря.
Сутність випарного охолодження полягає в наступному. Згідно з
кінетичною теорією, молекули води перебувають в хаотичному тепловому
русі, при цьому швидкості їх коливаються в широких межах. Ті молекули, які
мають найбільшу швидкість (найбільшу кінетичну енергію), вириваються у
простір над поверхнею води (випаровування). При цьому можуть відірватися
від води лише молекули, розташовані поблизу її поверхні, у яких складова
швидкості, нормальна до цієї поверхні, досить велика й здатна подолати сили
молекулярного тяжіння. Молекули води, що відірвалися від поверхні, при
зіткненні з молекулами повітря можуть бути відкинуті назад до поверхні води
і знову поглинутися водою (конденсація). Частина молекул водяної пари, що
відірвалися від поверхні води, проникає між молекулами повітря, збільшуючи
вологовміст і відносну вологість повітря. Ця втрата водою частини молекул з
високою кінетичною енергією і становить сутність процесу випаровування.
Молекули, що залишилися, мають більш низький рівень кінетичної енергії, а,
отже, і температури (оскільки температура є мірою середньої кінетичної
енергії молекул). В результаті вода остигає, біля її поверхні утворюється шар
повітря, що є повністю насичений водяними парами, тоді як основна маса
повітряного потоку, що рухається над поверхнею води в градирнях, водяними
парами не насичена. Таким чином, «рушійною силою» процесу випаровування
води є різниця парціальних тисків пари у поверхні води та в ядрі повітряного
потоку.
Потік теплоти, що виникає внаслідок тепловіддачі при контакті води та
повітря, залежить від різниці температур між ними й може бути спрямований
як від води до повітря, так від повітря до води залежно від того, яке з цих
середовищ має більш високу температуру. При температурі води більше
температури повітря потоки теплоти за рахунок випаровування Qвип і
конвективного теплообміну Qк спрямовані від води до повітря.
При зниженні температури води до температури повітря за сухим
термометром потік теплоти за рахунок конвективного теплообміну стає рівним
нулю (Qк = 0), а при подальшому зниженні температури води Qк стає
від’ємним, тобто, потік теплоти спрямовується від повітря до води.
15
 При зниженні температури води до температури повітря за змоченим
термометром потік теплоти за рахунок конвективного теплообміну від повітря
до води стає рівним втратам теплоти при випаровуванні, і настає рівноважний
динамічний стан, при якому результуюча складова тепловіддачі дорівнює
нулю (Qк = Qвип), і вода далі не знижує своєї температури. Таким чином,
температура повітря за змоченим термометром є теоретичною межею
охолодження води в градирні. Насправді температура охолоджуючої води на
виході з градирні трохи більша за температуру повітря за змоченим
термометром. Ступінь недоохолодження води t у вентиляторних градирнях
становить приблизно 4–6 оС і навіть більше, якщо розподілення води, яка
подається на зрошувач, здійснюється недостатньо рівномірно, і є зони, де
повітря проходить, не контактуючи з плівкою води.

ТЕПЛОВИЙ РОЗРАХУНОК ГРАДИРНІ

При тепловому розрахунку градирні використовуються такі параметри,
частина з яких може бути задана, а решта визначається в процесі розрахунку:
– об’ємна витрата води Vв, м3/год;
– значення початкової tв1 і кінцевої tв2 температури води, oC;
– теплове навантаження на градирню Q, кВт;
– розрахункові параметри зовнішнього повітря, що відповідають
кліматичній зоні або задаються для особливих умов експлуатації;
– технічні характеристики градирні;
– характеристики вентилятора, тобто подача V, тис. м3/год та напір Н,
мм вод.ст. (або Па);
– геометричні та гідравлічні характеристики форсунок, що
використовуються для подачі води на зрошувач.
Залежно від практичної задачі можливі різні цілі розрахунку градирні.
1. Розрахунок новопроектованої градирні для заданої витрати води,
теплового навантаження та атмосферних умов.
2. Розрахунок градирні для обслуговування окремого об’єкта, якщо за
умовами експлуатації вода із центральної системи оборотного водопостачання
підприємства недостатньо охолоджена. При цьому градирня може працювати
або на доохолодження води, взятої з центральної системи водопостачання, або
автономно.
3. При необхідності проведення реконструкції існуючої градирні з метою
збільшення її теплового та гідравлічного навантажень.
16
 Вибір розрахункових параметрів
Розрахункові параметри повітря, що входить до градирні, задаються
відповідно до наступних міркувань.
Градирні розраховуються зазвичай на несприятливі їх роботі атмосферні
умови влітку. Чим вище розрахункові значення температури та вологості
атмосферного повітря, тим потрібні більші розміри градирні або більша
кількість її секцій і, відповідно, вищі витрати на її спорудження. Водночас
вибір надто низьких значень розрахункових температури та вологості повітря
може призвести до того, що фактичні температури води на виході з градирні у
спеку будуть перевищувати розрахункову температуру tв2. Це спричинить, в
залежності від технологічного процесу, в якому працює градирня,
недоохолодження виробничого продукту в теплообмінній апаратурі, зниження
потужності й ККД паротурбінної установки, підвищення витрати
електроенергії в компресорній станції й при роботі холодильних установок і
т.і. Отже, при виборі розрахункових параметрів зовнішнього повітря необхідно
вибрати оптимальні параметри, які допускають підвищення температури води
tв2 понад розрахункову для умов технологічного процесу виробництва, але
обмежують період цього підвищення.
При розрахунку градирні рекомендується виходити із середньодобових
значень температур та вологостей атмосферного повітря у літні місяці за
багаторічними спостереженнями. Середньодобові температури та вологості
обчислюються за даними кількох значень цих величин, виміряних протягом
дня. Для позначення допустимих відхилень параметрів зовнішнього повітря від
розрахункових протягом літнього періоду (який приймається рівним 100 дням)
вводиться поняття забезпеченості відповідності метеорологічним
параметрам (90 %, 95 % та 99 %). Як розрахункові зазвичай приймаються такі
значення температури повітря за сухим 1 та змоченим  термометрами, які
перевищують середньодобові: при жорстких вимогах – протягом не більше 1
дня на рік (забезпеченість 99 %), при звичайних вимогах – протягом не більше
5 днів на рік (забезпеченість 95 %), а при менш жорстких вимогах – протягом
не більше 10 днів на рік (забезпеченість 90 %).
При виборі забезпеченості метеорологічних параметрів для розрахунків
градирень слід враховувати вплив перевищення температури охолодженої
води над розрахунковою під час роботи технологічного устаткування.
Споживачів води поділяють на три категорії за рівнем вимог до температур
охолодженої води (табл. 1) 7, стор. 229.

17
Таблиця 1 – Забезпеченість метеорологічних параметрів під час розрахунку
градирень залежно від категорії споживачів води
Категорія Порушення, що викликаються в результаті Забезпеченість
споживачів перевищення температури охолодженої при розрахунку
води води над розрахунковою градирень, %
Порушення або зупинення технологічного
I процесу виробництва в цілому і як наслідок 99
– значні збитки
Тимчасове порушення технологічного
II 95
процесу окремих установок
Тимчасове зниження економічності
III технологічного процесу виробництва 90
загалом та окремих установок

Середньодобові метеорологічні умови для різних міст України

представлені у табл. Д.1.
При розрахунку градирні застосовуються такі параметри її роботи.
Витрата води (гідравлічне навантаження) зазвичай задається
технологами виробництва, виходячи з теплотехнологічних розрахунків
обладнання, що охолоджується водою – конденсаторів, випаровувачів
холодильних установок, компресорів, різних технологічних апаратів,
металургійних агрегатів та ін.
Витрата повітря (розрахункова подача повітря вентилятором)
визначається аеродинамічним розрахунком градирні, але на попередньому
етапі витрата повітря визначається її табличним значенням, тобто,
нормативною подачею обраного вентилятора за його максимальним ККД.
Вхідна tв1 та вихідна tв2 температури води встановлюються
технологами виробництва на підставі теплотехнічних розрахунків з
урахуванням характеристик обладнання, що охолоджується. Слід мати на
увазі, що температури оборотної води, особливо tв2, можуть мати істотний
вплив на параметри технологічного процесу, розміри градирень, діаметри
труб, подачу насосів і продуктивність іншого обладнання, а також на
споживання електроенергії. Тому доцільно визначати tв2, а також витрату
охолоджувальної води шляхом техніко-економічних розрахунків спільної
роботи всіх споруд водооборотного циклу – технологічного обладнання,
градирень, циркуляційної насосної станції та установок для очищення та
підготовки води.
18
 Як уже зазначалося, теоретичною межею охолодження води повітрям є
температура повітря за змоченим термометром . Вона досягається шляхом
зволоження повітря без додаткового відведення або підведення теплоти до
досягнення стану насичення ( = 100 %), тобто, при ізоентальпному
випаровуванні рідини у повітря. Досягнення водою температури повітря за
змоченим термометром  можливе лише за ідеальних умов охолодження,
створення яких у реальних умовах економічно не виправдано (через велику
висоту зрошувача, малу густину зрошення при великій витраті повітря тощо).
Тому під час проектування рекомендується приймати розрахункове значення
температури tв2, виходячи з умови, щоб різниця температур t = tв2 –  була не
менше 4 оС.
Технологічні характеристики зрошувача приймаються за даними
випробувань фірм-виробників.
Площа зрошувача у плані (градирні, секції) визначається розрахунком,
але може бути й задана (залежно від призначення градирні та розмірів місця,
яке передбачається для її встановлення).

Основні рівняння теплового розрахунку градирні

Рівність теплоти, що віддається в одній секції градирні водою й
сприймається повітрям, надається у вигляді теплового балансу

𝑄 = 𝑐𝑝в [𝐺в (𝑡в1 − 𝑡в2 )] = 𝐺c.п (𝐼2 − 𝐼1 ), (1)

де срв – питома масова ізобарна теплоємність води, кДж/(кг∙оС);

Gв – масова витрата води в градирні, кг/с; Gс.п – масова витрата сухого повітря
в градирні, кг сух. пов./с; tв1, tв2 – початкове та кінцеве значення температури
води, оС; I1, I2 – початкове та кінцеве значення ентальпії повітря, що проходить
через секцію градирні, кДж/кг.
При тепловому розрахунку градирень зазвичай задають величини витрат
і початкові параметри води та повітря, а кінцеві параметри tв2, I2, d2
залишаються невідомими. Тому рівняння теплового балансу доповнюється
залежностями, що описують процес тепломасообміну між водою та повітрям у
зрошувачі градирні.
Рівняння передачі теплоти від води до повітря в зрошувачі має вигляд

𝑄 = β𝑥𝑣 ⋅ 𝑉зp ⋅ 𝑘 ⋅ 𝛥𝐼cp , (2)

19
де xv – об’ємний коефіцієнт масовіддачі середній за об’ємом зрошувача, що
відноситься до різниці вмісту вологи, кг/(м3∙с∙кг/кг сух.пов.);
Vзр – об’єм зрошувача, м3;
k – поправочний коефіцієнт, що враховує зменшення витрати води за
рахунок її випаровування;
Iср – середня різниця значень питомих ентальпій вологого повітря,
тобто, різниця значень ентальпії насиченого повітря в приграничному шарі
біля поверхні плівки води, що стікає по зрошувачу, та ентальпії повітря в ядрі
потоку між пластинами зрошувача, кДж/кг сух. пов.
На сьогоднішній день не існує теоретичних методів для визначення
об’ємного коефіцієнта масовіддачі xv через невідому площу поверхні контакту
води з повітрям в факельному просторі між форсунками і зрошувачем та в
об’ємі зрошувача. Тому значення xv знаходиться експериментально для
кожного типу зрошувача. Це значення є дійсним лише для заданого способу
організації контактної поверхні, тобто, для заданої конструкції зрошувача, що
працює в тих умовах, за яких проводилися вимірювання параметрів, і не може
бути перенесено на інші типи зрошувачів. Величина xv знаходиться у прямій
залежності від кількостей повітря та води, що проходять через градирню, та від
типу й конструкції зрошувача градирні. Ця залежність у загальному вигляді
описується емпіричною формулою:

β𝑥𝑣 = 𝐴 ⋅ λ𝑚 ⋅ 𝑔в , (3)

де gв – густина зрошення, (кг/см2);  = Gп/Gв – відношення масової витрати

повітря до масової витрати води; коефіцієнти А та m є постійними для певної
конструкції зрошувача (дані для азбоцементних зрошувачів наведені в табл.
Д.4, більш повні відомості про параметри різних зрошувачів можна знайти в
[2, с. 164; 3, с. 207]).
Коефіцієнт k може бути знайдений як 3, стор. 42

𝑐𝑝в 𝑡в2
𝑘 =1− , (4)
𝑟

де r – теплота пароутворення при температурі 𝑡̄ = 0,5(𝑡в1 + 𝑡в2 ), кДж/кг.

Середня різниця питомих ентальпій вологого повітря в зрошувачі
градирні визначається в такий спосіб. Якщо відношення різниць ентальпій
𝛥𝐼б ⁄𝛥𝐼м = (𝐼1 − 𝐼2 )⁄(𝐼2 − 𝐼1 ) > 1,8, то середня різниця знаходиться за
формулою:
20
 𝛥𝐼б − 𝛥𝐼м (𝐼1″ − 𝐼2 ) − (𝐼2″ − 𝐼1 )
𝛥𝐼cp = = ″
. (5)
𝛥𝐼б (𝐼 − 𝐼 )
ln 𝑙𝑛 ″ 1 2
𝛥𝐼м
(𝐼2 − 𝐼1 )

Якщо ж 𝛥𝐼б ⁄𝛥𝐼м = (𝐼1″ − 𝐼2 )⁄(𝐼2″ − 𝐼1 ) ≤ 1,8, то середня різниця може бути
знайдена як середнє арифметичне:

𝛥𝐼cp = 0,5(𝛥𝐼б + 𝛥𝐼м ) = 0,5((𝐼1″ − 𝐼2 ) + (𝐼2″ − 𝐼1 )), (5а)

де I1, I2 – питомі ентальпії повітря в ядрі потоку між пластинами при вході до
зрошувача та на виході з нього, кДж/кг сух.пов; I1, I 2 – питомі ентальпії
насиченого повітря біля поверхні плівки води, що стікає зрошувачем, тобто
при температурі повітря, що дорівнює температурі води, та відносній вологості
 = 100 %. Відповідно I1 – вгорі зрошувача та I 2 – внизу зрошувача.
Значення ентальпії повітря для формул (5) або (5а) можна визначити за
I–d діаграмою (рис. 8).
Насичене повітря поблизу плівки води у верхній частині зрошувача має
температуру  = tв1 та відносну вологість 1=100 %. На перетині  та 1
знаходять його ентальпію I1.
Ентальпію I2 насиченого повітря поблизу плівки води, що виходить
знизу із зрошувача, знаходять при  = tв2 и 2 = 100 %.
Ентальпію I1 і вологовміст d1 зовнішнього повітря знаходять за
прийнятими розрахунковими параметрами 1 і 1 .
Ентальпію вологого повітря I2, що виходить з верхньої частини
зрошувача, можна визначити з рівняння теплового навантаження по вологому
повітрю (права частина рівняння (1)), враховуючи випаровування
коефіцієнтом k, кДж/кг сух. пов.:

𝑄
𝐼2 = 𝐼1 + , (6)
𝑁 ⋅ 𝐺с.п ⋅ 𝑘

де N – кількість секцій градирні; Gс. п – витрата сухої складової повітря, що

проходить через одну секцію градирні, кг/с.

21
 𝐺п′
𝐺с.п. = , (7)
1 + 𝑑1

де d1 – вологовміст зовнішнього повітря, підставляться в кг/кг сух.пов.; Gп –

подача повітря вентилятором для однієї секції градирні, кг/с

Рисунок 8 – До визначення ентальпій вологого повітря

22
 Приклад 1. Методика теплового розрахунку градирні.
Спроектувати вентиляторну градирню для охолодження оборотної води,
яку споживає компресорна станція заводу.
Вихідні дані: витрата води Vв = 450 м3/год; теплове навантаження
Q = 4100 кВт; кліматична зона м. Харкова.
Тепловий розрахунок. В даному випадку завданням теплового розрахунку
градирні є вибір типорозміру градирні та числа секцій, і далі в ході
перевірочного розрахунку необхідно визначити об’єм зрошувача Vзр та його
висоту hзр і показати, що обрана градирня відповідає заданим технічним
умовам її проектування.
Щоб виключити можливість рециркуляції теплого повітря, доцільно
зупинитися на конструкції градирні з вентилятором, що створює розрідження.
Гідравлічне навантаження є порівняно великим, отже підбираємо
багатосекційну градирню.
За табл. Д.2 обираємо розміри секції у плані 4  4 м, тобто площа
зрошувача секції у плані Fзр = 16 м2. Кожна секція обладнана вентилятором
типу 1ВГ25.
Зрошувач вибираємо плівковий із хвилястих азбоцементних листів із
горизонтальним розташуванням гофр (рис. 2 (№4), табл. Д.4). Зрошувач такого
типу не вимагає спеціального виробництва, а може бути змонтований з
азбоцементних листів, що випускаються шиферними заводами України.
Розрахунок здійснюється послідовними наближеннями.
Спочатку, у першому наближенні, визначаємо сумарну площу зрошувача
у плані Fзр, виходячи з рекомендованих значень питомого теплового
навантаження для вентиляторних градирень (q = 90–120 кВт/м2) й густини
зрошення для плівкового зрошувача gв = 812 м3/(м2/год) 7, стр. 227.
Приймаємо q = 90 кВт/м2 і gв = 8 м3/(м2/год), тоді Fзр = Q/q =4100/90 = 45,55 м2
або Fзр = Vв /gв =450/8 = 56,25 м2. Для подальших розрахунків приймаємо
більше значення площі зрошувача Fзр.
Число секцій багатосекційної градирні знаходимо як
N = Fзр/Fзр = 56,25/16 = 3,5. Приймаємо N = 4.
Таким чином, у першому наближенні обрано багатосекційну градирню з
4-х секцій, з площею кожної секції в плані 16 м2 (типовий проєкт 921-6-28 3,
стор. 124). В результаті теплового розрахунку при наступних наближеннях
кількість секцій або конструкція зрошувача можуть бути уточнені.
Виконуємо перевірочний розрахунок градирні.
В результаті виконання перевірочного розрахунку необхідно визначити,
23
чи забезпечує вибрана градирня при витраті води Vв передачу теплового
навантаження Q від води до повітря для кліматичних умов м. Харкова.
Визначаємо розрахункові параметри зовнішнього повітря.
Для умов роботи компресорної станції відповідно до табл. 1 приймаємо
забезпеченість метеорологічних параметрів при розрахунку градирні 90 %.
Потім за табл. Д.1 для м. Харкова та забезпеченості 90 % вибираємо
розрахункові параметри зовнішнього повітря: температура сухого термометра
1 = 24,9 °С, температура змоченого термометра 1 = 18,6 °С, відносна
вологість повітря 1 = 52 %.
Приймаємо недоохолодження води на виході з градирні до температури
повітря за змоченим термометром t = 4,4 оС (рекомендоване
недоохолодження води до температури змоченого термометра 4–6 оС). Тоді
𝑡в2 = 𝜏1 + 𝛿𝑡 = 18,6 + 4,4 = 23оС.
Зниження температури води в градирні вибраного типу можна знайти з
(1). З рівняння видно, що ступінь охолодження води tв залежить від теплового
навантаження по воді Q та витрати води Gв на градирню.

𝛥𝑡в = 𝑡в1 − 𝑡в2 = 𝑄⁄(𝐺в ⋅ 𝑐𝑝в ) = 4100/(124,84,18) = 7,86 оС.

Тут з 5 срв = 4,18 кДж/(кг·К) – питома теплоємність води за температури

tв2 = 23 оС; в = 997,5 кг/м3 – густина води за температури tв2 = 23 оС (більш
коректно було б розраховувати ці параметри за середньою температурою води
в градирні, проте температура води на вході поки не відома, крім того, похибка
досить мала через невелику величину ступеня охолодження); масова витрата
воды 𝐺в = 𝑉в ρв ⁄3600 = 450997,5 / 3600 = 124,8 кг/с.
Температура води на вході до градирні зазвичай визначається з умов
роботи технологічного обладнання, в якому застосовується водяне
охолодження. Тому, якщо температура води не задана у вихідних даних, в
даному розрахунку можна говорити лише про визначення максимально
допустимої температури води на вході до градирні, при якій можливе її
достатнє охолодження при заданому тепловому навантаженні на градирню та
кліматичних умовах місця експлуатації.
Максимально допустима температура води на вході в градирню

𝑡в1 = 𝑡в2 + 𝛥𝑡в = 23 + 7,86 = 30,86°С.

24
 З табл. Д.4 обираємо тип зрошувача та визначаємо його геометричні
характеристики: крок встановлення листів S1 = 50,1 мм, їхня товщина
 = 7 мм; висота листів 1,22 м, коефіцієнти A = 0,59 м–1, m = 0,68.
Зрошувач може бути одноярусним з висотою 1,22 м або двоярусним. Для
даного типу градирень використовуємо двоярусний зрошувач з висотою
hзр = 2 1,22 = 2,44 м. Обираємо зрошувач із вертикальним розташуванням
гофр.
Для вентилятора типу 1ВГ25 для оптимальних умов його роботи, тобто
при максимальному ККД вентилятора, за табл. Д.9 визначаємо подачу повітря
𝐺п′ = 40 кг/с або 𝑉п′ = 33,3 м3/с (густина повітря прийнята ρп = 1,2 кг/м3).
Витрата води на одну секцію 𝐺в′ = 𝐺в ⁄𝑁 = 124,8/4 = 31,1 кг/с. Тоді
відношення масової витрати повітря до витрати води  = 𝐺п′ ⁄𝐺в′ = 40/31,1 = 1,3.
Розрахункове значення густини зрошення

𝑔в = 𝐺в ⁄(𝐹зр′ 𝑁) = 124,8/(16·4) = 1,94 кг/(м2·с).

Об’ємний коефіцієнт масовіддачі

β𝑥𝑣 = 𝐴 ⋅ λ𝑚 ⋅ 𝑔в =0,59(1,3)0,68 1,94 = 1,36 кг/(м3·с).

Поправочний коефіцієнта, що враховує зменшення витрати води в

результаті випаровування,

𝑘 = 1 − 𝑐𝑝в 𝑡в2 ⁄𝑟 = 1 − 4,18 ⋅ 23⁄2446,8 = 0,96,

де r – теплота пароутворення, r = 2446,8 кДж/кг при температурі tв2 = 23 оС 6.

Знаходимо ентальпії повітря за I–d діаграмою (див. рис. 8).
Насичене повітря поблизу плівки води у верхній частині зрошувача має
температуру  = tв1 = 30,8 °С та відносну вологість 1=100 %. На перетині 
і 1 знаходимо його ентальпію I1=103,5 кДж/кг.
Ентальпія насиченого повітря поблизу плівки води, що виходить знизу із
зрошувача при  = tв2 = 23 °С и 2 = 100 % дорівнює I2= 68 кДж/кг.
Ентальпія зовнішнього повітря за прийнятими розрахунковими
параметрами 1 і 1 становить I1=51 кДж /кг, вологовміст
d1 = 10,25 г/кг.сух.пов.
Ентальпія вологого повітря, що виходить з верхньої частини зрошувача
25
 𝑄 4100
𝐼2 = 𝐼1 + = 51 + = 78 кДж⁄кг сух. пов,
𝑁 ⋅ 𝐺с.п. ⋅ 𝑘 4 ⋅ 39,6 ⋅ 0,96

де Gс. п – витрата сухої складової повітря, що проходить через секцію градирні.

𝐺п′ 40 кг
𝐺с.п. = = = 39,6 .
1 + 𝑑1 1 + 10,25 ⋅ 10−3 с

Відношення різниць ентальпій 𝛥𝐼б ⁄𝛥𝐼м = (𝐼1′′ − 𝐼2 )⁄(𝐼2″ − 𝐼1 ) =

= (103,5 − 78)⁄(68 − 51) = 1,5 ≤ 1,8, отже, для знаходження середньої
різниці ентальпій використовуємо формулу (5а):

𝛥𝐼cp = 0,5((𝐼1′′ − 𝐼2 ) + (𝐼2′′ − 𝐼1 )) =

= 0,5((103,5 − 78) + (68 − 51)) = 21 кДж/кг.

На виході зі зрошувача градирні повітря є насиченим, тобто 2 = 100 %.

Тому за I–d діаграмою можна визначити  2 = 25,5 °С, d2 = 20,6 г/кг сух.пов.
Об’єм робочого простору зрошувача всіх секцій визначається виразом
(2)

𝑉зр = 𝑄⁄(β𝑥𝜐 ⋅ 𝑘 ⋅ Δ𝐼ср ) = 4100⁄(1,36 ⋅ 0,96 ⋅ 21) =149,3 м3.

Розрахункова висота зрошувача ℎрзр , необхідна для забезпечення заданого

теплозйому та охолодження води

ℎрзр = 𝑉зр ⁄(𝐹зр′ 𝑁) = 149,3⁄(16 ⋅ 4) = 2,33 м.

Отримане значення ℎрзр менше висоти двоярусного зрошувача

ℎзр = 2,44 м, отже, вибрана градирня забезпечує передачу теплового
навантаження від води до повітря для кліматичних умов м. Харкова, і навіть
можливе додаткове охолодження води нижче tв2 = 23 оС.
Якби висоти навіть двоярусного зрошувача було б недостатньо,
необхідно було б змінити тип зрошувача або збільшити кількість секцій (при
цьому зміняться коефіцієнти А та m).
26
 РОЗРАХУНОК СИСТЕМИ РОЗПОДІЛУ ВОДИ

Розрахунок системи розподілу води в градирні включає наступні пункти:

− вибір типорозміру форсунок та їх експлуатаційних характеристик;
− визначення числа форсунок та їх розміщення над зрошувачем за
допомогою розподільних труб;
− визначення коефіцієнта нерівномірності розподілу води по зрошувачу;
− визначення розмірів розподільних та колекторних труб;
− гідравлічний розрахунок системи розподілу води.
Дослідні дані про нерівномірність розподілу води групою форсунок при
взаємодії факелів розбризкування в діапазоні напорів 10–40 кПа можуть бути
представлені наступною емпіричною залежністю 3

′
𝑘нр = 𝑀𝑘нр [𝑓к ⋅ 9,81⁄(𝐻ф 𝑅ф )] 0,4 , (8)

де fк – площа комірки у сітці розміщення форсунок у плані, м2;

Hф – надлишковий тиск води перед форсунками, кПа ;
Rф – радіус факела, м (табл. Д.7);
 – коефіцієнт нерівномірності розподілу води в зоні факела окремо
k нр
працюючої форсунки (табл. Д.7);
M – безрозмірний коефіцієнт, що залежить від відстані форсунок до
зрошувача та спрямування факелів розбризкування. При встановленні
тангенційних форсунок вихідними отворами вниз на відстані від сопел до
зрошувача l = 0,5 м M = 1,3; при l = 0,75 м M = 0,9; при l = 1 м M = 0,5.
Коефіцієнт нерівномірності k нр < 0,25 вважається допустимим. Для
зменшення коефіцієнта нерівномірності доцільно збільшувати число
форсунок, відстань від їх сопел до зрошувача або використовувати форсунки з
більшим кутом розкриття факела, а відповідно й Rф .
При русі води колекторною трубою, на якій встановлено розподільні
труби, а також розподільною трубою, де встановлено форсунки, відбувається
поступове зменшення витрати й швидкості течії. Але при спрощеному
розрахунку можна вважати, що вода у колекторній трубі рухається по всій
довжині з однаковою швидкістю, тобто не враховується її подача до
розподільних труб. Аналогічне припущення приймається і для розподільних
труб, для яких швидкість руху та витрата води також вважаються постійними,
без урахування подачі води на форсунки. Таким чином, для вентиляторних
27
градирень при спрощеному розрахунку можна підібрати колекторні та
розподільні труби постійного по довжині діаметра.
На початку розподільної труби рекомендується задавати підвищене
значення швидкості руху води wр = 1,5–2,5 м/с.
Магістральні трубопроводи розраховуються для швидкості руху води
wм = 1,0–1,5 м/с.

Приклад 2. Здійснити гідравлічний розрахунок системи розподілення

води для градирні, що розглядається у прикладі 1.
В якості першого наближення обираємо форсунку з одним тангенційним
вхідним каналом до камери закручування, як показано на рис. 4, з умовними
діаметрами вхідного та вихідного отворів Dy=2012 мм (табл. Д.7). Напрямок
вхідного отвору – вниз (M = 0,5), відстань від сопла до зрошувача 1 м.
Розрахунковий надлишковий тиск води перед форсунками Нф= 3,0 м вод. ст,
при якому об’ємна витрата через одну форсунку Vф = 1,46 м3/год =
= 4,06∙10–4 м3/с .
Об’ємна витрата води на одну секцію

𝑉в′ = 𝑉в ⁄𝑁 = (450 / 3600) /4 = 0,031 м3/с.

Число форсунок, що встановлюються в одній секції,

nф = Vж Vф = 0,031/(4,06∙10–4) = 77.

Розподіл води по зрошувачу має бути рівномірним. Складаємо схему

розташування магістральних та розподільних труб і форсунок. Приймаємо
число розподільних труб nр.т = 6 довжиною lр = 3,35 м. При розміщенні
зрошувальної системи у секції розміром аb = 44 м, відстань між трубами
bтр = 4,0/6 = 0,65 м (вважаємо, що відстань від стіни до розподільної труби
дорівнює половині відстані між трубами).
На кожній трубі встановлюємо nф.т = 13 форсунок: 7 шт. з однієї сторони
із кроком bф = 0,45 мм (вважаємо, що відстань від країв розподільної труби до
форсунок у ній - дорівнює половині відстані між форсунками) і 6 шт – з іншої
сторони з таким же кроком, але із зміщенням на 0,22 м.
Тобто загальна кількість форсунок у секції nф = 6·13 = 78 шт.
Уточнюємо об’ємну витрату води на одну форсунку
28
 р 𝑉в′ 0,031
𝑉ф = = = 3,97 ⋅ 10−4 м3 ⁄с.
𝑛 78

Площа комірки у сітці розміщення форсунок у плані

𝑓к = 𝑏тр ⋅ 𝑏ф = 0,65 ⋅ 0,45 = 0,2925 м2.

Для обраної форсунки та прийнятої відстані до зрошувача (тобто, величини

факельного простору) l = 1 м необхідно уточнити інтерполяцією тиск води за
табл. Д.7, але в нашому випадку прийнята і розрахункова витрати води через
форсунку майже однакові, отже розрахунок ведемо для
H ф = 3,0 м вод. ст. = 30 кПа, Тоді коефіцієнт нерівномірності розподілу води
 = 0,88, а радіус факела
в зоні факела форсунки, що окремо працює k нр
Rф = 0,75 м (табл. Д.7).
Коефіцієнт нерівномірності

′
𝑘нр = 𝑀𝑘нр [𝑓к ⋅ 9,81⁄(𝐻ф 𝑅ф )] 0,4 =
= 0,5 ⋅ 0,88 [0,2925 ⋅ 9,81⁄(30 ⋅ 0,75)]0,4 = 0,193.

Значення 𝑘нр <0,25 вважається допустимим, і тому приймається обрана

схема розміщення форсунок над зрошувачем.
Розрахунок діаметрів трубопроводів
Діаметри труб знаходяться з рівняння нерозривності V = f  w , де
V – об’ємна витрата води, м3/с; f = d 2 / 4 – площа прохідного перерізу труби,
м2; w – швидкість руху води, м/с. Таким чином

4 V
d= .
w

Діаметр підвідної труби, по якій вода піднімається до зрошувальної

системи при wп.т = 1,5 м/с

𝑑п.т = √4𝑉в ⁄(𝜋𝑤п.т ) = √4 ⋅ 0,031⁄(3,14 ⋅ 1,5) = 0,163 м.

29
 Вибираємо трубу з внутрішнім діаметром 184 мм та товщиною стінки
5 мм (табл. Д.14).
Визначаємо розрахункову швидкість течії води

𝑤п.т = 4 ⋅ 𝑉в′ ⁄(𝜋 ⋅ 𝑑п.т

2
) = 4 ⋅ 0,031/(3,14 ⋅ 0,1842 ) = 1,17 м/с.

При розрахунку діаметра колекторної труби приймаємо швидкість руху

води wк = 2 м/с. З подавальної труби вода розходиться на два потоки і
надходить у магістральні колектори (праворуч і ліворуч), отже, відповідно,
витрату води в колекторі приймаємо рівною Vк=Vр / 2=0,031/2=0,0155 м3/с.
Діаметр колектора знаходимо як

𝑑к = √4𝑉к ⁄(𝜋𝑤к ) = √4 ⋅ 0,0155⁄(3,14 ⋅ 2) = 0,099 м.

Вибираємо трубу з внутрішнім діаметром 100 мм та товщиною стінки

4 мм (табл. Д.14). У зв’язку зі збігом розрахункового та прийнятого діаметра,
дійсна швидкість води в колекторі дорівнюватиме прийнятій wк = 2 м/с.
Об’ємна витрата води на одну розподільну трубу Vр визначається як
𝑉р = 0,5𝑉к ⁄𝑛р.т = 0,50,0155⁄3 = 0,00258 м3/c.
Прийнявши wр = 2 м/с, визначимо діаметр розподільних труб

𝑑р = √4𝑉р ⁄(π𝑤р ) = √4 ⋅ 0,00258⁄(3,14 ⋅ 2) = 0,04 м.

Вибираємо трубу з внутрішнім діаметром 40 мм та товщиною стінки

2,5 мм (табл. Д.14).
У зв’язку зі збігом розрахункового та прийнятого діаметра, дійсна
швидкість води в колекторі дорівнюватиме прийнятій wк = 2 м/с.

АЕРОДИНАМІЧНИЙ РОЗРАХУНОК ГРАДИРНІ

Метою розрахунку є визначення повного аеродинамічного опору

градирні, а потім знаходження відповідної цьому опору дійсної витрати
повітря через градирню за аеродинамічною характеристикою вентилятора.
Повний аеродинамічний опір градирні є сумою місцевих опорів по
тракту руху повітря
30
 𝑛 𝑛
𝜁𝑖 ρп 𝑤𝑖2
𝑃повн = ∑ 𝑃𝑖 = ∑ , (9)
2
𝑖=1 𝑖=1

де i – коефіцієнт місцевого опору на даній ділянці повітряного тракту

градирні; wi – швидкість повітря у цьому перерізі градирні.
Густина повітря п в аеродинамічному розрахунку приймається рівною
зазначеній у характеристиці вентилятора, зазвичай п = 1,2 кг/м3.
Осьовий вентилятор, що встановлюється в градирнях, є «об’ємною
машиною», яка при будь-якій густині повітря подає одну й ту саму об’ємну
витрату.
Розрахунковими елементами місцевих опорів градирні є: вхід повітря до
градирні P1 , повітророзподільник P2 , поворот потоку в зрошувач P3 , раптове
звуження потоку на вході до зрошувача P4 , зрошувач P5 , вихід потоку зі
зрошувача P6 , стиснення живого перерізу градирні трубами
водорозподільного пристрою P7 , водовловлювач P8 , вхідний патрубок
вентилятора P9 (рис. 10).
Використовуємо методику
розрахунку аеродинамічного опору,
наведену в 2.
Коефіцієнт 1 для визначення
опору входу P1 рекомендується
приймати рівним 0,55. Швидкість
повітря у вікнах може бути знайдена з
рівняння нерозривності 𝑤1 = 𝑉п ⁄𝑓вік ,
при цьому кількість і площа вхідних
вікон 𝑓вік визначається в залежності
від конструкції градирні і числа
секцій, що стоять поруч, і величиною
Рисунок 10 – Схема входу повітря
hвік.
в градирню та номери ділянок
Коефіцієнт опору 1м
місцевих опорів повітряним
повітророзподільника (коефіцієнт
трактом градирні
опору дощу), за даними ВНДІГ
ім. Б.Вєдєнєєва, може бути визначений за формулою

𝜁2′ = 0,1 + 2,5 ⋅ 10−5 ⋅ 3600 ⋅ 𝑔в , (10)

31
де gв – густина зрошення, кг/(м2·с).
Коефіцієнт опору всього повітророзподільника визначається як
 2 =  2 l , де l – довжина повітророзподільника (для протиточних градирень в
цю формулу слід підставляти половину розміру градирні в плані, бо
повітророзподільник розділений вітровою перегородкою). Швидкість повітря
в розподільнику повітря приймається рівною половині швидкості повітря у
вхідних вікнах (w2 = w1/2).
Коефіцієнт опору повороту потоку до зрошувача  3 можна приблизно
приймати рівним 0,5. Швидкість w3 відноситься до площі зрошувача в плані
без урахування захаращування прохідного перерізу пластинами зрошувача fзр,
𝑤3 = 𝑉п ⁄𝑓зр .
Коефіцієнт опору при раптовому звуженні потоку на вході до зрошувача
4 залежить від ступеня стиснення потоку f0/fзр.

𝑓0
𝜁4 = 0,5 (1 − ) = 0,5 (1 − 𝑘з ). (11)
𝑓зp

Коефіцієнт  4 відноситься до швидкості повітря в живому перерізі

зрошувача, тобто 𝑤4 = 𝑉п ⁄𝑓0 .
Живий переріз зрошувача можна знайти за допомогою коефіцієнта
захаращення kз. Для азбоцементних зрошувачів

kз = (S1 – ) / S1, (12)

де S1 і  – відстань між листами зрошувача у найвужчому місці та товщина

листа відповідно (див. табл. Д.4 і рис. 2).
Таким чином, площа живого перерізу зрошувача може бути знайдена як
𝑓0 = 𝑓зр ⋅ 𝑘з , м2 , де fзр – площа всього перерізу зрошувача.
Коефіцієнт опору 1 м зрошувача  5 являє собою суму 𝜁5′ = 𝜁с.зр + 𝜁в , де
𝜁с.зр – коефіцієнт опору 1 м сухого зрошувача (без подачі води) (табл. Д.4);
𝜁в = 𝑘зр 𝑔в 𝜁с.зр – поправка, яка враховує додаткові опори, що спричиняються
плівками та краплями води; kзр – коефіцієнт, що враховує конструкцію
зрошувача, мс/кг (табл. Д.4), gв – густина зрошення, кг/(м2с). Коефіцієнт опору
всього зрошувача

32
 𝜁5 = 𝜁5′ ⋅ ℎзр = (𝜁с.зр + 𝑘зр 𝑔в )ℎзр,

Розрахункову швидкість повітря в зрошувачі відносять до його повного

перерізу 𝑓зр , тобто 𝑤5 = 𝑉п ⁄𝑓зр .
Коефіцієнт опору виходу потоку зі зрошувача 6 (раптове розширення
потоку) залежить від ступеня розширення f0 / fзр і визначається за формулою:

2
𝑓0
𝜁6 = (1 − ) . (13)
𝑓зp

Розрахункова швидкість w6 = w4.

Для визначення коефіцієнта опору  7 , що характеризує стиснення
живого перерізу градирні трубами водорозподільного пристрою, можна
скористатися формулою для нерухомої решітки:

2 2
𝑓зр.тр 𝑓зр
𝜁7 = (0,5 + 1,3 (1 − ) )( ) , (14)
𝑓зр 𝑓зр.тр

де 𝑓зр.тр – площа прохідного живого перерізу градирні в площині труб

водорозподільного пристрою, визначається за результатами розрахунку
системи розподілу води в градирні.
Коефіцієнт опору ζ7 віднесений до швидкості руху повітря у вільному
перерізі градирні перед водоуловлювачем, тобто w7 = w5 .
Аеродинамічний опір водовловлювачів залежить від низки факторів.
Так, наприклад, на опір жалюзійних водовловлювачів впливає ступінь
заповнення живого перерізу водовловлювачів, нахил жалюзі, наявність
скошених кромок або краплевідбійників, положення верхнього ряду лопаток
жалюзі відносно нижнього, довжина жалюзі й загальна висота водовловлювача
та матеріал жалюзі.
Рекомендації щодо призначення коефіцієнта опору 8 для
водовловлювачів різних типів зведені в табл. Д.8. Коефіцієнт 8 віднесений до
швидкості руху повітря у вільному перерізі градирні перед водоуловлювачем,
тобто w8 = w5 .
Перехід від перерізу градирні до вхідного патрубка вентилятора зазвичай
здійснюється у вигляді патрубків, що звужуються, аналогічних за формою
33
конічному колектору з торцевою стінкою. Величину коефіцієнта опору 9
входу до вентилятора, що має форму конічного колектора, можна визначати за
табл. Д.12 залежно від центрального кута звуження  к та відносної довжини
колектора lк D 2 . Величини  к і lк D 2 знаходять із конструктивного
креслення вентиляторної установки (наприклад, для вентиляторної установки
марки ВГ схема представлена на рис. 6, а геометричні характеристики цих
вентиляторів – в табл. Д.10).
Для вентиляторів марки ВГ центральний кут звуження можна визначити
як
 D − D3 
 к = 2  arctg 2  . (15)
 2  lк 

Коефіцієнт  9 віднесений до швидкості повітря у вхідному отворі

вентилятора, площа якого також знаходиться за конструктивним кресленням:
𝑤9 = 𝑉п ⁄𝑓вх.отв. .
Відповідно до аеродинамічних характеристик (рис. Д.13), повний
аеродинамічний опір повітряного тракту градирні Рповн может быть либо
більше, либо меньше напору Ррозр, що розвивається вентилятором при
оптимальному режимі роботи, який прийнятий як розрахунковий. Якщо
Рповн < Ррозр, то, згідно з аеродинамічною характеристикою, фактична об’ємна
витрата повітря Vфакт більше розрахункової витрати Vп, тобто відведення
теплового навантаження Q від води буде забезпечено. Якщо Vфакт < Vп , то за
аеродинамічною характеристикою витрата може бути меншою за
розрахункову. У цьому випадку необхідно змінити кут нахилу лопатей
вентилятора і, тим самим, перейти на інший графік, згідно з яким при Рповн
об’ємна витрата буде більше або рівною розрахунковому значенню. Можна
також прийняти інший зрошувач, що має менший аеродинамічний опір. При
цьому необхідно наново виконати розрахунок градирні.

Приклад 3. Для даних прикладу 1 виконати аеродинамічний

розрахунок чотирисекційної вентиляторної градирні.

Вхід повітря для чотирисекційної градирні показано на рис. 11.

Для крайніх секцій вхід здійснюється через три вікна, для середніх –
через два вікна (розмір зрошувача ab = 44 м, висота повітровхідних вікон
hвік = 2 м, довжина повітророзподільника a = 4 м). Більше значення опору буде
34
для середніх секцій, у яких величина площі вікон становить fвік = 2∙hвік∙a =
= 2∙2∙4 = 16 м2.

Рисунок 11 – Вхід повітря для чотирисекційної градирні

Попередньо обрано водовловлювач із хвилястого азбоцементу (№4,

рис. 2, табл. Д.4) і вентилятор 1ВГ25.
Номінальна подача вентилятора (табл. Д.9) складає 𝑉в′ =120 тис. м3/год =
=33,33 м3/с.
Ділянка 1.

𝑤1 = 𝑉п′ ⁄𝑓вік = 33,33⁄16 = 2,1 м/с.

1 = 0,55.

𝜁1 ρп 𝑤12 0,55 ⋅ 1,2 ⋅ 2, 12

𝑃1 = = = 1,46 Па.
2 2

Ділянка 2.
𝜁2′ = 0,1 + 2,5 ⋅ 10−5 ⋅ 3600 ⋅ 𝑔в = 0,1 + 2,5  10−5  3600  1,94 = 0,275,

де 𝑔в = 1,94 кг/(м2с) – густина зрошення, отримана з теплового розрахунку.

𝜁2 = 𝜁2′ 𝑙 = 0,275∙2 = 0,55,

тут до формули підставляється половина довжини повітророзподільника, бо

градирня протиточна, тобто l = 2 м.

35
 w2 =w1/2=2,1/2= 1,05 м/с.

𝜁2 ρп 𝑤22 0,55 ⋅ 1,2 ⋅ 1,052

𝑃2 = = = 0,36 Па.
2 2

Ділянка 3.
𝜁3 =0,5.

fзр = ab = 44 = 16 м.

𝑤3 = 𝑉п′ ⁄𝑓зр = 33,33⁄16 = 2,1 м/с.

𝜁3 ρп 𝑤32 0,5 ⋅ 1,2 ⋅ 2, 12

𝑃3 = = = 1,3 Па.
2 2

Ділянка 4.
Для обраного зрошувача (№4, рис. 2, табл. Д.4) виписуємо геометричні
характеристики: S1 = 50,1 мм;  = 7мм і коефіцієнти 𝜁с.зр =7,4; kзр= 1,08 м2·с/кг .

k3=(S1 – ) / S1=(50,1 – 7) / 50,1 = 0,86.

𝑓0 = 𝑓зр 𝑘3 = 16∙0,86 = 13,76 м2.

𝑓0
𝜁4 = 0,5 (1 − ) = 0,5 (1 − 𝑘3 ) = 0,5(1 – 0,86) = 0,07.
𝑓зp

𝑤4 = 𝑉п′ ⁄𝑓0 = 33,33⁄13,76 = 2,4 м/с.

𝜁4 ρп 𝑤42
𝑃4 = = 0,07 ⋅ 1,2 ⋅ 2, 42 ⁄2 = 0,25 Па.
2

Ділянка 5.
𝜁5 = 𝜁5′ ⋅ ℎзр = (𝜁с.зр + 𝑘зр 𝑔в ) ⋅ ℎзр = (7,4 + 1,08∙1,94) 2,44 = 23,2,

де hзр = 2,44 – величина, визначена у результаті теплового розрахунку.

36
 w5 = w3 = 2,1 м/с.

𝜁5 ρп 𝑤52
Р5 = = 23,2 ⋅ 1,2 ⋅ 2, 12 ⁄2 = 60,4 Па.
2

Ділянка 6.
𝜁6 = 0,5(1 – k3)2 = 0,5(1 – 0,86)2 = 0,01.

w6 = w4 = 2,4 м/с.

𝜁6 ρп 𝑤62
Р6 = = 0,01 ⋅ 1,2 ⋅ 2, 42 ⁄2 = 0,03 Па.
2

Ділянка 7.
Визначаємо площу прохідного живого перерізу градирні у площині труб
водорозподільного пристрою.

𝑓тр = 𝑙р ⋅ 𝑛р.т ⋅ 𝑑р + (𝑏 − 2 ⋅ 𝑏тр ) ⋅ 𝑑к =

= 3,35 ⋅ 6 ⋅ 0,04 + (4 − 2 ⋅ 0,65)0,1 =1,07 м2.

𝑓зр.тр = 𝑓зр − 𝑓тр = 16 − 1,07= 14,93 м2.

Таким чином, 𝑓зр.тр ⁄𝑓зр = 14,48⁄16 = 0,93.

2 2
𝑓зр.тр 𝑓зр
𝜁7 = (0,5 + 1,3 (1 − ) )( ) =
𝑓зр 𝑓зр.тр

2)
1 2
= (0,5 + 1,3(1 − 0,93) ( ) = 0,62.
0,93

𝑤7 = 𝑤5 = 2,1 м/с.

𝜁7 ρп 𝑤72
Р7 = = 0,62 ⋅ 1,2 ⋅ 2, 12 ⁄2 = 1,64 Па.
2

Ділянка 8.
Для обраного водовловлювача 𝜁8 = 4,5 (рис. 5 д, табл. Д.8).

37
 w8 = w5 = 2,1 м/с.

𝜁8 ρп 𝑤82
Р8 = = 4,5 ⋅ 1,2 ⋅ 2, 12 ⁄2 = 11,7 Па.
2

Ділянка 9.
Для вентилятора марки 1ВГ25 (рис. 6, табл. Д.10):
D3 = 2520 мм, D2 = 3000 мм, lк = 390 мм, lк D 2 =0,13.

 D − D3   3000 − 2520 
 к = 2  arctg 2  = 2  arctg   к =63 о.
 2  lк   2  390 

𝜁9 =0,17 (табл. Д.12).

𝑤9 = 4𝑉п′ ⁄π𝐷32 = 4 ⋅ 33,3⁄(3,14 ⋅ 2,522 ) =6,7 м/с.

𝜁9 ρп 𝑤92
Р9 = = 0,17 ⋅ 1,2 ⋅ 6, 72 ⁄2 = 4,56 Па.
2
9

Рповн = ∑ Р𝑖 =
𝑖=1
=1,46 + 0,36 + 1,3 + 0,25 + 60,4 + 0,03 + 1,64 + 11,7 + 4,56 = 81,7 Па.

За характеристикою вентилятора 1ВГ25 (рис. Д.13) бачимо, що робоча

точка, де подача вентилятора дорівнює 120 тис. м3/год, а аеродинамічний опір
градирні складає Рповн = 81,7 Па, віповідає нахилу лопатей  = 10о (рис. 12).

Рисунок 12 – До аеродинамічного розрахунку вентиляторної градирні

Як було зазначено раніше, регулювання подачі вентиляторів може
38
здійснюватися поворотом лопатів, а також зміною частоти обертання вала
вентилятора. Аеродинамічні характеристики вентилятора будуються при його
оптимальних режимах роботи. Але дійсна подача повітря залежить від
аеродинамічного опору всього шляху руху повітря через градирню.
Збільшення витрати повітря внаслідок повороту лопатей або при збільшенні
обертів двигуна вентилятора підвищує ступінь охолодження води в градирні.
При аналізі ефективності роботи градирні в нерозрахункових режимах
(наприклад, стосовно параметрів зовнішнього повітря), особливо, коли треба
інтенсифікувати охолодження води, згідно методики аеродинамічного
розрахунку градирні для запроектованої конструкції зрошувача виконується
розрахунок сумарного опору при проходженні повітря через градирню, при
витратах різних витратах, наприклад, 120; 130; 140; 150 тис. м3 ⁄год, і
будується графік ∆𝑃 = 𝑓(𝑉п ), як показано на рис. 13.
Перетин цього графіка з
аеродинамічними характеристиками для
кутів  показуватиме максимальну
витрату повітря для даного типу
зрошувача при різних кутах установки
лопатей вентилятора.
Якщо подача вентилятора,
отримана при аеродинамічному
розрахунку, буде більше номінальної
витрати, яка приймається в тепловому
Рисунок 13 – Знаходження
розрахунку, напевно буде забезпечено
параметрів роботи вентилятора
відведення від води теплової потужності
в нерозрахункових режимах
Q при розрахункових параметрах та
геометричних характеристиках градирні.

РОЗРАХУНОК ВТРАТИ ВОДИ

При охолодженні води в градирнях завжди відбувається втрата води за

рахунок випаровування, винесення крапельної вологи з повітрям, що йде, на
продування з метою обмеження солевмісту охолоджуваної води та через
дренаж. Втрати води необхідно компенсувати відповідною витратою
додаткової води.
Припустивши, що вся теплота відбирається від води лише за рахунок
39
випаровування, можна записати

𝐺в.в ⋅ 𝑟 = 𝐺в 𝑐𝑝в Δ𝑡в . (16)

Звідси частка води 𝐺в.в , що випарувалася, у відсотках від загальної

витрати циркуляційної води дорівнює

𝐺в.в ⁄𝐺в ⋅ 100 = 𝑐𝑝в Δ𝑡в ⁄𝑟 ⋅ 100 = Δ𝑡в ⋅ 𝑎,

де 𝑎 = 𝑐𝑝в ⁄𝑟 ⋅ 100.
Можна приблизно оцінити величину коефіцієнта а. Прийнявши середню
температуру води у градирні 30 оС, за табл. Д.15 знаходимо r=2430 кДж/кг, а
срв = 4,174 кДж/(кг К). Тоді

𝑎 = 𝑐𝑝в ⁄𝑟 ⋅ 100 = 4,174/2430·100 = 0,17 1/К.

Насправді, завдяки наявності тепловіддачі дотиком, особливо значної за

низьких температур зовнішнього повітря, величина цього коефіцієнта дещо
менша за розрахункову. Для врахування цього ефекту при розрахунку втрат
води на випаровування в залежності від температури зовнішнього повітря
рекомендуються 3, стор. 107; 7, стор. 239 значення коефіцієнта a (табл. 2).

Таблиця 2 – Значення коефіцієнта a при розрахунку кількості води, що

випарувавається
Температура зовнішнього
30 20 10 0
повітря 1, °С
Коефіцієнт a, 1/К 0,15 0,14 0,12 0,1

Таким чином, можна знайти значення втрати води в результаті

випаровування як 𝐺в.в = 𝑎 ⋅ 𝐺в Δ𝑡в .
Втрати води в результаті винесення крапель з повітрям, що йде,
залежать від конструкції системи водорозподілу, від конструкції і стану
водовловлювача та від рівномірності поля швидкості руху повітря в градирні.
Розмір цих втрат визначається експериментально. Для водовловлювачів різних
конструкцій винесення крапельної вологи не перевищує 0,07% від загальної
витрати води. Однак, враховуючи можливі несправності водовловлювача, а
40
також при нерівномірному розподілі швидкості повітря, для вентиляторних
градирень рекомендується приймати втрати за рахунок винесення у розмірі
0,2–0,5 % циркуляційної витрати води [2]. При цьому нижня межа відноситься
до градирень великої потужності. Таким чином, можна знайти значення втрат
води через краплинне винесення як 𝐺вин = (0,2 ÷ 0,5)10−2 ⋅ 𝐺в .
Втрати води за рахунок продування. При експлуатації вентиляторної
градирні за рахунок випаровування частини води зростає солевміст
охолоджувальної води, що залишилася. Крім того, в оборотну воду можуть
потрапляти технологічні виноси, продукти корозії тощо. З метою обмеження
солевмісту виконується продування, тобто, частина оборотної води
відводиться та замінюється додатковою (свіжою) водою. Залежно від стану
оборотної води та якості водопідготовки додаткової води величина втрат на
продування може становити 0,5–5 % від витрати циркуляційної води у системі.
Таким чином, можна знайти значення втрат води за рахунок продування як
𝐺пр = (0,5 ÷ 5)10−2 ⋅ 𝐺в . Особливістю експлуатації системи оборотного
водопостачання компресорної станції, для якої виконуються розрахунки
градирні в прикладах, є те, що поряд зі збільшенням солевмісту за рахунок
випаровування води відбувається і зворотний процес – випадіння з води накипу
при проходженні її трубками охолоджувачів повітря. В результаті жорсткість
води в системі не збільшується, і продування не передбачено.
Басейни градирень, як правило, виконуються із гідроізоляцією. Втрати
води на фільтрацію при цьому практично відсутні.

Приклад 4. Для градирні з прикладу 1 виконати розрахунок втрат

води.
З теплового розрахунку масова витрата води Gв = 124,8 кг/с, ступінь
охолодження води у градирні tв = 7,86 оС.
При розрахунковій температурі 1 = 24,9 °С, а = 0,145 (табл. 2).
Втрати випаровуванням

𝐺в.в ⁄𝐺в ⋅ 100 = Δ𝑡в ⋅ 𝑎 = 7,86∙0,145 = 1,14 %.

𝐺в.в = 𝐺в ⋅ 1,14/100 = 124,8 ⋅ 1,14/100 = 1,42 кг/с .

Для обраного краплеуловлювача (рис. 5д, табл. Д.8) втрати через

винесення складають 0,07 % загальної витрати води, тобто

41
 𝐺вин = 0,07𝐺в /100 = 0,07 ⋅ 124,8/100 = 0,087 кг/с.

Градирня призначена для охолодження води компресорної станції, отже

продування системи не передбачається.
Сумарні втрати води у градирні становлять

𝐺втр = 𝐺в.в + 𝐺вин = 1,42 + 0,087 = 1,507 кг/с = 5425,2 кг/год.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Як впливає температура охолоджуючої води на економічність

роботи компресора, холодильної установки, паротурбінної установки?
2. До якого типу теплообмінних апаратів належить градирня?
3. Порівняйте градирні з природною тягою і вентиляторні градирні та
назвіть їх переваги й недоліки.
4. Як створюється контакт теплоносіїв у вентиляторній градирні?
5. Дайте визначення густини зрошення та питомого теплового
навантаження.
6. Як визначається типорозмір та кількість секцій градирні?
7. За рахунок яких процесів відбувається охолодження води в
градирні?
8. Як залежить ступінь охолодження води в градирні від температури
та відносної вологості зовнішнього повітря?
9. Які основні рівняння для розрахунку контактних теплообмінних
апаратів?
10. Які основні вимоги до зрошувальної системи. Принцип дії
відцентрових форсунок, їх переваги та недоліки.
11. Охарактеризуйте зрошувачі різних типів.
12. Опішіть механізм водовловлювання в краплеуловлювачах.
13. Чим визначається інтенсивність винесення води?
14. Які переваги та недоліки осьових вентиляторів.
15. Як впливає на ефективність охолодження води рециркуляція (тобто
повторне всмоктування нагрітого повітря, яке вийшло з градирні). Як запобігти
рециркуляції?
16. Поясніть призначення та порядок теплового розрахунку градирні.
17. Які фактори впливають на ступінь охолодження води в градирні?
42
 18. Які основні втрати води в градирні. Як визначається кількість
підживлювальної води.
19. В чому полягає призначення аеродинамічного розрахунку градирні.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. СНиП 2.04.02–84. Водоснабжение. Наружные сети и сооружения. Дата

введения 01.01.1985.
2. Пономаренко B.C., Арефьев Ю.И. Градирни промышленных и
энергетических предприятий. – М.: Энергоатомиздат, 1998. – 376 с.
3. Гладков В.А., Арефьев Ю.И., Пономаренко B.C. Вентиляторные
градирни. – М.: Стройиздат, 1976. – 216 с.
4. Пособие по проектированию градирен (к СНиП 2.04.02–84). – М.:
ВНИИ Водгео, 1989.
5. Краснощеков Е.А., Сукомел А.С. Задачник по теплопередаче. – М.:
Энергия, 1980. – 288 с.
6. Рабинович О.М. Сборник задач по технической термодинамике. – М:
Машиностроение, 1973. – 344 с.
7. Тепло- и массообменные аппараты и установки промышленных
предприятий. В 2-х частях / под ред. Б.А. Левченко. - Ч.1 – Харьков, 1999. –
420 с.
8. Ильченко О.Т., Левченко Б.А. Тепло– и массообменные аппараты
ТЭС и АЭС. – К.: Выща школа, 1992. – 207 с.
9. Анурьев В. И. Справочник конструктора-машиностроителя: В 3-х
томах. – М.: Машиностроение, 1978.
10.Идельчик И.Е. Справочник по гидравлическим сопротивлениям. – М.:
Машиностроение, 1975. – 560 с.
11. ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010. Будівельна кліматологія. Дата введения
01.11.2011.
12.Берман С.С. Теплообменные аппараты и конденсационные
устройства турбоустановок. М.: ГНТИМЛ, 1959. – 427 с.
13.Берман Л.Д. Испарительное охлаждение циркуляционной воды. – М.–
Л., 1957. – 440 с.
14.Гончаров А.В. Брызгальные водоохладители ТЭС и АЭС. – Л.:
43
Энергоатомиздат, 1989. – 140 с.
15.Макаров В.М., Беличенко Ю.П., Галустов В.С. Рациональное
использование и очистка воды на машиностроительных предприятиях. – М.:
Машиностроение, 1988. – 272 с.
16.Кучеренко Д.И., Гладков В.А. Оборотное водоснабжение (системы
водяного охлаждения). – М.: Стройиздат, 1980. – 169 с.
17.Насосы. Каталог-справочник. – М.: ГНТИМЛ, 1959. – 80 с.
18. ДСТУ 8936:2019. Труби сталеві водогазопровідні. Технічні умови.
Чинний з 01.01.2021.
19.Справочник энергетика промышленных предприятий /
Гольстрем В.А., Иваненко А.С. – К.: «Техніка», 1977. – 464 с.

44
 ДОДАТОК 1

Таблиця Д.1 – Середньодобові метеорологічні умови різної забезпеченості за

літній період року (червень, липень, серпень)

Пункти Забезпеченість Забезпеченість Забезпеченість

спостереження 99 % 95 % 90 %
        
Київ 26,7 48 19,4 24,5 52 18,2 23,3 56 17,8
Харків 28,5 38 19,2 26,4 45 18,8 24,9 52 18,6
Вінниця* 25,5 50,8 23,4 55,5 22,2 59,6
Дніпро* 28,4 42,5 26,0 46,5 24,7 49,9
Житомір* 25,5 51,7 23,4 56,5 22,2 60,7
Запоріжжя* 28,4 40,7 26,0 44,5 24,7 47,8
Івано- 25,5 54,0 23,4 59,0 22,2 63,4
Франківськ*
Кропивницький* 27,4 42,1 25,1 46,0 23,8 49,4
Луцьк* 25,5 51,7 23,4 56,5 22,2 60,7
Львів* 25,5 54,4 23,4 59,5 22,2 63,9
Миколаїв* 28,4 38,9 26,0 42,5 24,7 45,6
Одеса* 27,4 52,2 25,1 57,0 23,8 61,2
Полтава* 27,4 45,8 25,1 50,0 23,8 53,7
Рівне* 25,5 53,1 23,4 58,0 22,2 62,3
Суми* 26,5 50,3 24,3 55,0 23,0 59,1
Тернопіль* 24,6 52,2 22,5 57,0 21,4 61,2
Ужгород* 28,4 46,7 26,0 51,0 24,7 54,8
Херсон* 28,4 38,0 26,0 41,5 24,7 44,6
Хмельницький* 25,5 53,5 23,4 58,5 22,2 62,8
Черкаси* 26,5 46,7 24,3 51,0 23,0 54,8
Чернигів* 25,5 49,4 23,4 54,0 22,2 58,0
Чернівці 25,5 51,2 23,4 56,0 22,2 60,1
* Значення, які визначені з використанням ДБН за кліматологічними параметрами 11
та рекомендацій 2, cтор. 100.

45
 Таблиця Д.2 – Вентиляторні секційні градирні 3, стор. 121

Розміри однієї Кількість

№ Тип Тип Матеріал елементів градирні
секції, м секцій в
п/п вентилятора зрошувача
в плані висота градирні каркасу обшивки зрошувача
Градирні, що розташовані на будівлях з плоскою покрівлею
Пластмасова
06–320 №8 Плівковий Сталь Асбоцемент перфорована
1 12 5,8 2–6 плівка
(нагнітальний)
Крапельний   Дерево
Пластмасова
перфорована
06–320 №12 Плівковий  
2 24 6,9 2–5 плівка
(нагнітальний)
Асбоцемент
Крапельний   Дерево
Асбоцемент
Волокнистий
или
Плівковий  поліетилен
3 4  4 6,72 2–3 1ВГ25 волокнистый
Асбоцемент
стеклопластик
Крапельний  Те саме Дерево
Градирні, які розташовані на поверхні землі
Асбоцемент або
06–320 №8 Плівковий Сталь волокнистий Дерево
4 12 6,5 2–6
(нагнітальний) склопластик
Крапельний  Те саме 
Дерево
06–320 №12 Плівковий  Те саме
5 24 6,8 2–3 Асбоцемент
(нагнітальний)
Крапельний  Те саме Дерево
Дерево
Плівковий Залізобетон Асбоцемент
або Асбоцемент
6 4  4 11,01 2–6 1ВГ25
Крапельний сталь  Дерево
Бризкальний  Відсутній
Дерево
Плівковий Залізобетон Асбоцемент
Асбоцемент
7 8  8 13,34 2–5 1ВГ50 або
Крапельний  Дерево
сталь
Бризкальний  Відсутній
Залізобетон Дерево
Плівковий Асбоцемент
8 12  12 16,65 2–3 1ВГ70 або Асбоцемент
Бризкальний сталь  Відсутній
Залізобетон Дерево
Крапельний Асбоцемент
9 12  16 16,65 2–3 1ВГ70 або Асбоцемент
Бризкальний сталь  Відсутній

46
Таблиця Д.3 – Основні показники малогабаритних градирень 2, стор. 44

№ Тип градирні, Модель Вид Марка Габарити, м Витрата

розробник та градирні зрошувача, вентилятора води,
виробник материал довжина ширина висота м3/год
1 Росинка, Р5 ПР50, ПНД 06–300 №4 1,2 0,8 1,9 4,6-6
2 НВФ Р 10/20 –«– 06–300 №6,3 2,2 1,3 2,4 8,6-28
3 «Техекопром Р 30/40 –«– 06–300 №8 2,4 1,4 2,3 28-55
4 » (на базі Р 50/60 –«– 06–300 №10 2,2 1,7 3,6 46-80
5 досліджень Р 80/100 –«– 06–300 №12 2,7 2,3 3,9 73-140
НДІ
ВОДГЕО)
6 ГПВ 20М Плоскі або 06–300 № 6,3 1 0,9 1,6 4
гофровані
ГПВ, ВНДХІ,
листи,
Харківське міпласт
ДП
7 ГПВ 40М –«– 06–300 № 8 1,3 1,2 1,6 8
механічний
8 ГПВ 80М –«– 06–300 № 10 1,7 1,6 2,1 16
завод
9 ГПВ 160 –«– 06–300 № 2,4 2,2 2,5 32
12,5
10 ІВА 25 –«– 06–300 № 4 0,9 0,8 1,8 5
11 ІВА 50 –«– 06–300 № 5 1,1 1 1,8 10
ІВА,
12 ІВА 100 –«– 06–300 № 6,3 1,4 1,3 2 20
ДП
13 ІВА 150 –«– 06–300 № 8 1,7 1,6 2 30
«Харківський
14 ІВА 250 –«– 06–300 № 10 2 2,1 2,4 50
механічний
15 завод» ІВА 300 –«– 06–300 № 2,5 2,6 2,7 60
12,5
16 ІВА 400 –«– ВОП 12,5 2,5 2,6 2,7 80
17 Харків 50 –«– 06–300 № 5 0,73 0,73 1,4 10
18 Харків, Харків 100 –«– 06–300 № 6,3 1,1 1,1 1,4 20
19 ДП Харків 150 –«– 06–300 № 8 1,25 1,25 1,7 30
20 «Харківський Харків 250 –«– 06–300 № 10 1,53 1,53 2 50
21 механічний Харків 500 –«– ВОП 12,5 2,1 2,2 2,7 100
22 завод» Харків 1000 –«– В06–290–11– Ø3,1 3,8 160
01
23 ГРД 4 Гофровані 06–300 № 4 0,7 0,7 2 4
листи, ПВХ
24 ГРД 8 –«– 06–300 № 6,3 0,7 0,7 2 8
25 ГРД 12/16 –«– 06–300 № 6,3 1 0,8 2,1 12–16
26 ГРД, ГРД 24/32 –«– 06–300 № 8 2 1 2,1 24–32
27 НВФ «Дінас» ГРД 50 –«– 06–300 № 8 2 1 2,6 50
28 ГРД 100 –«– 06–300 № 8*2 2,1 2,1 2,8 100
29 ГРД 150 –«– 06–300 № 8*3 2,1 3 3,2 150
30 ГРД 350 –«– 06–300 2,1 6 3,8 350
№ 12,5*3
Примітки: *2
Градирня обладнана двома вентиляторами.
*3
Градирня обладнана трьома вентиляторами

47
Таблиця Д.4 – Параметри зрошувачів із азбестоцементних листів
3, стор. 207

№
Висота hзр, kзр,
Тип зрошувача схеми А, м–1 m с.ор, м–1
м м·с/кг
рис. 2
Азбоцементний
двоярусний із похилими
листами ВУ–1 та 1 4,7 0,227 0,626 — —
відстанями між ними
35 мм (АЦВВ–2–35)
Азбоцементний
одноярусний з
вертикальними листами та
відстанями між ними:
2 2,8 0,468 0,657 6,75 1,764
15 мм (АЦВВ–1–15)
2,8 0,441 0,663 4,36 1,332
25 мм (АЦВВ–1–25)
2,8 0,368 0,518 3,6 0,936
35 мм (АЦВВ–1–35)
2,8 0,345 0,527 3,11 0,468
45 мм (АЦВВ–1–45)
Плоскі азбоцементні листи
в один ярус:
S1 =37,5 мм 1,22; 2,44 0,288 0,7 1,3 0,36
3
S1 =31,1 мм 1,22; 2,44 0,36 0,72 1,25 0,36
S1 =24,8 мм 1,22; 2,44 0,393 0,76 1,44 0,36
S1 =18,4 мм 1,22; 2,44 0,458 0,73 1,35 0,72
Хвилясті азбоцементні
листи в один ярус:
4
S1 =37,5 мм 1,22; 2,44 0,69 0,69 7,6 1,08
S1 =24,8 мм 1,22; 2,44 0,72 0,61 8,7 1,08
S1 =50,1 мм 4 1,22; 2,44 0,59 0,68 7,4 1,08
S1 =37,5 мм 5 1,22; 2,44 0,36 0,66 0,6 0,72
S1 =18,4 мм 6 1,22; 2,44 0,56 0,58 11 1,8
S1 =54 мм, l1 =146 мм
7 1,22; 2,44 0,61 0,73 9,3 1,08
S2 =54 мм, l2 =146 мм
S1 =27 мм, l1 =73 мм
7 1,22; 2,44 1,01 0,8 23,1 2,52
S2 =27 мм, l2 =73 мм
S1=27 мм, l1 =73 мм
7 1,22; 2,44 0,678 0,79 7,8
S2=57 мм, l2 =146 мм 1,08
S1=54 мм, l1 =146 мм
7 1,22; 2,44 0,814 0,79 – –
S2=27 мм, l2 =178 мм
Хвилясті азбоцементні
листи:
7 1,22; 2,44 0,534 0,71 10,8 1,08
S1 =S2 =60 мм
l1 = l2 =178 мм
S1=27 мм, l1 =73 мм
7 1,22; 2,44 0,436 0,72 3,6 1,08
S2=222 мм, l2=74,6 мм

48
Таблиця Д.5 – Параметри зрошувачів із пластмаси 3, стор. 207

№
Висота hор, kор,
Тип зрошувачя схеми А, м–1 M с.ор, м–1
м м·с/кг
рис. 3
Пластмасовий
сотоблоковий
№1* а 3,27 0,334 0,599 1,96 0,792
№2 а 2,79 0,321 0,603 2,5 0,864
№3 а 1,84 0,323 0,496 3,11 1,188
№4 а 0,96 0,483 0,184 4,85 2,088
Пластмасовий із
перфорованих листів б 3,1 0,363 0,7 5,27 1,508
(ЦВП-25),  = 0,4 мм*
Пластмасовий із
гофрованих листів (ЛПГ- в 2,9 0,479 0,996 6,04 0,238
15)*,  = 1,5 мм
Пластмасовий із листів
висотою хвилі 30 мм та
шагом 60 мм,  = 2 мм
№1 г 1 0,411 1,131 11,68 1,282
№2 г 2 0,455 0,737 11,68 1,282
№3 г 3 0,217 1,765 11,68 1,282
Примітка. *Дані про зрошувачі з дослідів ВНІІ ВОДГЕО отримані при
qж=1,39–4,12 кг/(м2с)

Таблиця Д.6 – Геометричні розміри відцентрових тангенційних форсунок

4, стор. 23

Умовний діаметр Розміри, мм (см. рис. 4)

патрубка для кріплення
форсунки та вихідного d0 dк lк Rвх a b
отвору, Dу, мм
2012 12 26 40 8 18 10
3216 16 32 60 9,5 32 15
3222 22 45 70 12,5 31 20

49
 Таблиця Д.7 – Гідравлічні характеристики відцентрових тангенційних
форсунок 4, стр. 24
kн.р. Rф, м hф, м
H ф, Vф, Напрямок вихідного отвору та відстань від сопла до
м вод. м /год
3
зрошувача, м
ст вниз вниз вгору вниз вгору вгору
l=1 l = 0,5 l = 0,25 l=1 l = 0,25 l = 0,25
Тангенційне сопло, Dу=2012 мм, =0,53
1,5 1,15 0,79 0,70 0,50 0,55 1,7 1,0
2,0 1,28 0,82 0,72 0,44 0,65 2,0 1,2
3,0 1,46 0,88 0,79 0,35 0,75 2,5 1,8
4,0 1,65 0,94 0,83 0,30 0,80 2,9 2,5
Тангенційне сопло, Dу=3216 мм, =0,51
1,5 2,70 0,74 0,72 0,79 0,45 1,8 1,2
2,0 3,06 0,75 0,80 0,62 0,50 2,1 1,4
3,0 3,50 0,94 0,89 0,50 0,62 2,8 1,9
4,0 3,80 0,94 0,76 0,40 0,70 3,1 2,6
Тангенційне сопло, Dу=3222 мм, =0,50
1,5 3,90 0,67 0,57 0,75 0,75 1,9 1,1
2,0 4,25 0,70 0,65 0,82 0,82 2,1 1,3
3,0 5,25 0,72 0,55 0,90 0,90 2,6 1,8
4,0 6,00 0,73 0,50 0,95 0,95 3,0 2,5

Таблиця Д.8 – Параметри краплевловлювачів ( для рис. 5) 3, стор. 175

№ Краплевловлювач Винос крапель Відношення Коефіцієнт
позиції кг/(год г/м3 виносу до опору, 8
на рис. м2) повітря загальної
5 витрати води,
%
Дерев’яний однорядний з
А 3,6 0,4 0,058 16
краплевідбійниками
Дерев’яний дворядний
Союзводоканалпроекту за
Б 1,5 0,17 0,024 4,2
типовим проектом 901-6-
29, ДВР-1 і ДВР-2
Те саме, за типовим
В 4 0,4 0,06 7,3
проектом 901-6-27, ДВР-3
Г Металевий дворядний 2 0,25 0,02 2,7
Д З хвилястого азбоцементу 5,4 0,75 0,07 4,5
Е З сітчастого вінілпласту 3 0,45 0,04 6
Ж З хвилястого поліетилену 2,2 0,3 0,03 16,2
З Пластмасовий дворядний 0,25 0,026 0,004 2,4
Примітка. Випробування краплеуловлювачів проводилися при w = 2–2,5 м/с,
qв = 1,67–2,22 кг/(м2с)

50
Таблиця Д.9 – Технічні характеристики вентиляторів, що застосовуються у
вентиляторних градирнях 3, стор. 114–115
Тип вентилятора
Показатели 06–320 06–320 06–320
1ВГ25 1ВГ50 1ВГ70
№8 №12 №12
Діаметр
0,8 1,2 1,2 2,5 5,0 7,0
вентилятора, м
Число лопатей 4 4 4 3 3 3
Подача повітря, 4,9 16 21,7 40 166,7 366,7
кг/с (тис. м3/год) (147,6) (48) (65) (120) (500) (1100)
Тиск, 117,72 90,25 104,97 137,34 156,96 147,15
Па (мм вод. ст.) (12) (9,2) (10,7) (14) (16) (15)
ВАСВ ВАСВ ВАСВ
АОЛ2– АО2– АО–
Тип електродвигуна 10– 14– 15–
22–6 52–8 636Щ2
19–16 16–32 23–36
Потужність
електродвигуна, 1,1 5,5 7–10 10 32 75
кВт
Частота обертання
електродвигуна, 930 750 970 380 178 145
мин –1
Загальна маса
вентиляторної
установки (з 222 522 522 1300 5300 10600
електродвигуном),
кг
Примітка. У позначенні вентиляторів марки ВГ перша цифра вказує номер
модифікації, цифри після букв BГ – умовний діаметр робочого колеса в дециметрах

Таблиця Д.10 – Геометричні розміри вентиляторних установок марки ВГ

(рис. 6)

Марка Розміри, мм
вентилятора D1 D2 D3 H1 H2 H3 lК
ВГ 25 3000 3000 2520 1870 1000 480 390
ВГ 50 6000 5910 5040 3720 2200 700 820
ВГ 70 8400 8400 7050 5150 3000 1000 1150

51
 Таблиця Д.11 – Геометричні розміри осьових вентиляторів марки 06-300
(рис. 7)

Номер Діаметр Розміри, мм

вентилятора робочого D1 D1 D2 D3 А Б Г Е Ж К Н
колеса
вентилятора,
мм
4 400 160 403 430 460 – – – 200 – – –
5 500 200 503 530 560 – – – 250 – – –
6, 3 630 252 633 650 690 – – – 315 – – –
8 800 320 805 830 860 750 250 550 320 32,5 806 315
10 1000 400 1006 1035 1060 900 330 670 400 32,0 960 394
12,5 1250 500 1258 1285 1320 1100 400 850 500 47,0 1160 494

Таблиця Д.12 – Значення коефіцієнта опору входу повітря у вентилятор

lк/D2 9 при к
0 10 20 30 40 60 100 140 180
0,025 0,5 0,47 0,45 0,43 0,41 0,4 0,42 0,45 0,5
0,05 0,5 0,45 0,41 0,36 ,033 0,3 0,35 0,42 0,5
0,075 0,5 0,42 0,35 0,3 0,26 0,23 0,3 0,4 0,5
0,1 0,5 0,39 0,32 0,25 0,22 0,18 0,27 0,38 0,5
0,15 0,5 0,37 0,27 0,2 0,16 0,15 0,25 0,37 0,5
0,6 0,5 0,27 0,18 0,13 0,11 0,12 0,23 0,36 0,5

52
Рисунок Д.13 – Аеродинамічні характеристики вентиляторів марок ВГ

53
 Таблиця Д.14 – Труби сталеві 18

Площа
Умовний Зовнішній Товщина Маса поперечного
Внутрішній
прохід d0, діаметр, стінки, 1м живого
діаметр, мм
мм мм мм труби, кг перерізу стінки
труби, см2
32 38 33 2,5 2,15 2,79
40 45 40 2,5 2,6 3,30
50 57 51 3,0 4,0 5,09
70 76 70 3,0 5,4 6,88
80 89 82 4,0 7,3 9,40
100 108 100 4,0 10,2 13,11
125 133 125 4,0 12,7 16,2
150 159 150 4,5 17,2 21,9
175 194 184 5 23,2 29,7
200 219 207 6 31,5 40,2
250 273 259 7 46,7 58,4
300 325 309 8 62,5 79,4
350 377 359 9 81,5 104
400 426 408 9 91,6 118
400 426 414 6 62,0 79
450 480 466 7 80,5 104
500 530 514 8 103 131
600 630 612 9 137 176
700 720 700 10 173 223
800 820 800 10 200 254
900 920 898 11 246 300
1000 1020 996 12 298 380
1100 1120 1096 12 326 418
1200 1220 1192 14 415 530
1400 1420 1392 14 482 618

Примітка. Матеріал та тип труб для d0 = 32–400 мм – безшовні гарячекатані та

холоднокатані, Ст. 2сп, Ст. 3сп, сталі 10 і 20. Для d0 = 400–1400 мм – сталеві електрозварні
з двостороннім прямошовним або спіральним швом, Ст. 2сп, Ст. 3сп, сталі 10 і 20.

54
Таблиця Д.15 –Теплофізичні характеристики води 5

t, C 0 10 20 30 40 50 60 70 80
Pн , Па 610,8 1227 2337 4241 7375 12335 19917 31170 47360
, кг/м3 999,9 999,7 998,2 995,7 992,2 988,1 983,2 977,8 971,8
ср , 4,212 4,191 4,183 4,174 4,174 4,174 4,179 4,187 4,195
кДж/(кг∙К)
∙106, м2/с 1,789 1,306 1,006 0,805 0,659 0,556 0,478 0,415 0,365
r, кДж/кг 2500 2477 2454 2430 2406 2383 2358 2333 2308

Таблиця Д.16 – Теплофізичні характеристики сухого повітря

(р = 0,101 МПа)

t, C 0 10 20 30 40 50 60 70 80
, кг/м3 1,293 1,247 1,205 1,165 1,128 1,093 1,060 1,029 1,000
ср, кДж/(кгК) 1,005 1,005 1,005 1,005 1,005 1,005 1,005 1,009 1,009

Таблиця Д.17 – Переведення одиниць тиску

Па бар кгс/см2 атм мм рт.ст. м вод. ст.

1 Па 1 10−5 10,197∙10−6 9,8692∙10−6 7,5006∙10−3 1,0197∙10−4
1 бар 105 1 1,0197 0,98692 750,06 10,197
1 кгс/см2 98066,5 0,980665 1 0,96784 735,56 10
1 атм 101325 1,01325 1,033 1 760 10,33
1 мм рт.ст. 133,322 1,3332∙10−3 1,3595∙10−3 1,3158∙10−3 1 13,595∙10−3
1 м вод. ст. 9806,65 9,80665∙10−2 0,1 0,096784 73,556 1

55
 Навчальне видання

ПЕРЕСЬОЛКОВ Олександр Романович

КРУГЛЯКОВА Ольга Володимирівна

РОЗРАХУНКИ ВЕНТИЛЯТОРНИХ ГРАДИРЕНЬ

Методичні вказівки для курсового і дипломного проектування

для студентів спеціальності 144 «Теплоенергетика»
всіх форм навчання

Відповідальний за випуск, проф. М.П.Кунденко

Роботу до видання рекомендував, проф В.П.Суботович

В авторській редакції

План 2023 р., поз. 86

Підписано до друку 16.02.2023. Формат 60x84 1/16.

Riso-друк. Гарнітура Таймс. Ум. друк. арк. 2,0.
Наклад 40 прим. Зам. №. Ціна договірна
____________________________________________________________________________________________________________________
Видавничий центр НТУ «ХПІ», 61002, Харків, вул. Кирпичова, 2
Свідоцтво про державну реєстрацію ДК № 5478 від 21.08.2017 р.
____________________________________________________________________________________________________________________
Надруковано у копі-центрі «МОДЕЛІСТ»
(ФО-П Миронов М.В., Свідоцтво ВО4№022953)
м. Харків, вул. Мистецтв, 3 літер Б-1 Тел. 7-170-354 www.modelist.in.ua

56