Лекція _2

Ресурсозберігаючі технології підготовки води

1.Класифікація, основні напрямки створення ресурсоефективних

технологій водопостачання

2. Ресурсосберегаючі технології при експлуатації систем водопостачання

1.Класифікація, основні напрямки створення ресурсоефективних

технологій водопостачання

На промислових підприємствах використовують прямоточні,

повторнопослідовні, оборотні або замкнені системи водопостачання з

охолодженням, очищенням, з охолодженням і очищенням води

На одному підприємстві можуть використовуватись одна, дві або

всі три системи для окремих виробництв, цехів. Так, низка цехів може

мати систему зворотного водопостачання, інші – прямоточні або

повторно-послідовні. У цьому разі система водопостачання фактично є

комбінованою (змішаною)

Прямоточна система водопостачання , що є найпростішою в

експлуатації, характеризується високими витратами свіжої води,

негативним впливом на економічний стан водних об’єктів. Такі системи

не рекомендуються для використання правовими й нормативними

документами, але вони існують на багатьох діючих підприємствах, тому

потребують рекомендації для підвищення ефективності роботи водного

господарства.
 Рис.1. Схема прямоточного використання води:

НС – насосна станція; I, II, III – цехи підприємства; ОС – очисні споруди; Q заг.– загальні витрати
води на потреби виробництва; Q – витрати води, яка скидається у водний об’єкт; Q п. р. –

витрати води в системі подачі і розподілення води на промисловій площадці; Qв.в – втрати води і

без зворотне споживання у виробництві; Qос – втрати води з осадом на очисних спорудах; Qвип –

втрати води випаровуванням

Повторно-послідовна система використання води зустрічається

часто в технологічних операціях одного або декількох виробничих процесів,

одного або декількох цехів підприємства Повторно-послідовна система

може бути з однією насосною станцією, якщо НС-I забезпечує необхідні

напори для всіх водокористувачів. Вона успішно використовується на

виробництвах де є водокористувачі з високими і низькими вимогами до

якості води

Рис.2. Схема повторно-послідовного використання води:

О – охолоджувач; НС-I, НС-II – насосні станції, відповідно, першого та другого підйомів; I, II – цехи

підприємства; Qхол – резервуар; Qсв – витрати свіжої води; Q – загальні витрати води на

виробництво; Qск – витрати стічних вод, які надходять у водний об’єкт; Qвв1, Qвв2 – втрати й
безповоротне споживання води на першому та другому виробництвах відповідно; Q охол – втрати

води в процесі охолодження; Qп.р – втрати води в системі подачі й розподілення води; Qос – втрати

води з осадом на очисних спорудах

 Оборотні (зворотні) системи водокористування можуть бути

локальними, централізованими або змішаними.

Локальні системи зворотного водоспоживання можуть

забезпечувати водою певної якості споживачів одного технологічного

процесу або цеху. Для інших водокористувачів передбачається локальна

система з відмінними від першої (чергової) технічними

характеристиками та властивостями води.

У централізованих зворотних системах вода після різних

технологічних операцій проходить обробку єдиним потоком, а потім

знову направляється на виробничі потреби.

Змішана (складна) система передбачає використання води однієї

зворотної системи в іншій, або у повторно-послідовній системі.

Зворотні системи відповідно до призначення води у виробництві

можуть бути трьох типів: з охолодженням, очищенням, з охолодженням і

очищенням оборотної води (змішана система). Якщо вода є теплоносієм і

в процесі використання лише нагрівається й не забруднюється, то в

системі зворотного водопостачання цю воду перед повторним

використанням для тих самих потреб попередньо охолоджують в

охолоджувачах – ставках, бризкальному басейні або на градирні (рис.3).

Якщо вода є середовищем для транспортування механічних і

розчинених домішок, і в процесі використання забруднюється у системі

зворотного водопостачання, то ця вода перед повторним використанням

підлягає очищенню до установлених нормативів (рис. 4). У разі

комплексного використання води, коли вона є теплоносієм і середовищем

для транспортування домішок, перед повторним застосуванням

очищається від забруднень і охолоджується (рис. 5) На підприємствах

певних галузей може переважати водокористування певного типу

зворотної системи.
 Рис.3. –Схема оборотного

водопостачання з охолодженням:

П – підприємство; О – охолоджувач; К
– камера додавання й обробки свіжої

води; НС – насосна станція; Qд.св –

витрати підживлювальної свіжої води;

Qз.в – витрати зворотної відпрацьованої (нагрітої) води; Qв.п – витрати води на підприємстві; Рв.в

– втрати води у виробництві; Р1 – втрати води на випаровування; Р2 – втрати води з

крапельним виносом із охолоджувачів; Р3 – втрати води з продуванням системи; Р4 –

безповоротні втрати та споживання у виробництві

Рис.4. Схема зворотного водопостачання

з очисткою:

ОС – очисні споруди; Рос – втрати води з осадом

на очисних спорудах; інші умовні позначки

відповідають позначкам рисунку 3

Рис. 5. Схема зворотного

водопостачання з охолодженням і

очищенням оборотної води

На промислових підприємствах

використовуються також замкнуті (безстічні) схеми водокористування, які

відносять до змішаної системи водопостачання. Зазвичай у таких безстічних

системах застосовують каскадний метод використання води (рис. 6.)

Каскадне використання води

Використання безстічної системи з каскадним водоспоживанням можливе у

разі розподілу водоспоживачів на групи за вимогами до якості води та

сприятливому для реалізації водному балансі на підприємстві. Свіжа вода

подається для підживлення зворотних циклів, які обслуговують споживачів із

найбільш високими вимогами до якості води за вмістом домішок, стабільності й

температури. Це насамперед теплові, повітродувні, компресорні, кисневі

станції, холодильні установки, трубчаті теплообмінники для охолодження рідких

і газоподібних продуктів тощо

Рис.6. Каскадне використання

води:

Qсв – витрати свіжої технічної води

високої якості; Qпр1 , Qпр2 , Qпр3 –

витрати продувних вод зворотних

циклів водоспоживачів відповідної

категорії

Продувні води цих зворотних циклів використовують для підживлення

систем оборотного водопостачання, які обслуговують споживачів із більш

низькими вимогами до якості води або таких систем, у яких якість зворотної

води визначається технологічними вимогами, а не складом свіжої води –

установки для очищення технологічних газів, які відходять, гідравлічне

транспортування різних матеріалів і сировини, охолодження металу й

устаткування шляхом поливу або занурюваннями, промивання металу після

травлення в кислотах. Продувні води останньої категорії систем зворотного

водоспоживання використовуються водоспоживачами безповоротно та якість

води не має істотного значення в технології – грануляція шлаку,

гідрозоловидалення. Каскадне використання води забезпечує безстічний режим на

виробництві й мінімальне втручання у навколишнє середовище

Створення замкнених систем виробничого водопостачання забезпечують

найбільш раціональне використання й охорону водних ресурсів.

Основні принципи створення зворотних і повністю замкнених (безстічних)

систем водного господарства промислових підприємств

Перехід від частково зворотних систем до повністю замкнених зворотних

систем пов’язаний не тільки з додатковими капітальними витратами на

будівництво відповідних очисних споруд, але і з вирішенням двох головних завдань:

усуненням мінералізації і покриттям втрат оборотної води.

 Повністю замкнена система водозабезпечення передбачає постійний

кількісний і якісний склад води, запобігання корозії устаткування, забруднення

системи як мінеральними, так і біологічними відкладеннями, відсутність

скидання забруднених вод у водоймища, ліквідацію скидів іншими способами.

Створення економічно обґрунтованих замкнених систем водного господарства є

досить важким завданням. Складний фізико-хімічний склад стічних вод,

різноманітність хімічних сполук, які в них містяться роблять неможливим

підбір універсальної структури повністю замкнених (безстічних) схем, придатної

для застосування в різних галузях народного господарства.

Розроблення замкнених систем водного господарства промислових

підприємств краще здійснювати поетапно, з поступовим збільшення частки

води, що використовують в обороті. Найважливішими питанням у процесі

створення замкнених зворотних систем є розробка науково-обґрунтованих вимог

до якості води, що використовують у всіх технологічних процесах і операціях. Під

час створення замкнених зворотних систем водопідготовку та очищення

стічних вод потрібно розглядати як єдину систему. Проектування замкнених

систем проводять одночасно з проектуванням головного виробництва.

Переведення на замкнений режим роботи може бути здійсненим тільки на

підприємстві з достатньо розвиненим зворотним водопостачанням.

Максимальне залучення води у зворот досягається шляхом таких додаткових

інженерних рішень:

значним скороченням об’єму стічних вод, що скидають із продувкою

зворотних систем шляхом водопідготовки підживлювальної води й

стабілізаційної обробки зворотної води;

послідовно-повторним застосуванням води при використанні частини або

всієї води з системи з високими вимогами до якості води в системі з

нижчими вимогами;

глибоким доочищенням забруднених стічних вод у кінці ланцюга з метою

повторного використання з поверненням їх у початок ланцюга;

очищенням і використанням поверхневого стоку з території підприємства

у системі зворотного водопостачання.

 Науково-технічне завдання створення безстічних систем виробничого

водопостачання може бути сформульоване як доведення підживлювальної

зворотної води і стічних вод до показників, що дають змогу використовувати їх

багато разів без скидання у водні об’єкти. Оскільки в процесі роботи замкнених

систем водопостачання спостерігається зростання солевмісту у воді,

істотного значення набуває кратність використання такої води в циркуляційній

системі і технологічних процесах. При підвищенні солевмісту у воді зворотного

циклу збільшується небезпека виникнення сольових відкладень і корозії у

трубопроводах.

Один із методів зниження імовірності утворення сольових відкладень у

комунікаціях і теплообмінниках – це перехід на підживлення зм’якшеною водою

зворотних систем водопостачання. Кондиціонування підживлювальної води

натрій-катіонуванням дає змогу повністю виключити відкладення солей

жорсткості в широкому діапазоні температур. У разі заповнення зворотної

системи зм’якшеною водою з’являється можливість припинити скидання вод з

продувкою або зробити цей скид періодичним залежно від прийнятого

регламенту по загальному солевмісту для певної зворотної системи.

Для характеристики замкнених систем застосовують такі критерії

кратності використання води:

𝑸заг
n = , де n – критерій кратності; Qзаг – загальний об’єм води, що
𝑸св
використовують на підприємстві (м3 /год); Qсв – витрата свіжої води (м3

/год).

Чим більше кратність використання води, тим досконалішою є схема

водопостачання. Отже, створення зворотних й замкнених систем водного

господарства промислових підприємств базується на таких принципах:

1. Водопостачання і каналізація повинні розглядатися в єдиному комплексі, коли

на підприємстві створюється єдина система водного господарства, що включає

водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод, як підготовку для

повторного використання. При цьому необхідно встановити науково

обґрунтовані вимоги до якості споживаної у виробництві води й води, що

відводиться.
2. Використовувати для водопостачання замість свіжої води очищені виробничі й

міські стічні води, а також поверхневий стік. Свіжу воду з джерел

використовувати для особливих цілей та поповнення втрат.

3. Забезпечувати очищення стічних вод і регенерацію відпрацьованих

технологічних розчинів із метою їх повторного використання у виробництві.

Створення замкнених систем водозабезпечення повинне поєднуватися з

організацією маловідходного виробництва, технологія якого орієнтована на

максимальне витягання з сировини основних продуктів з одночасною регенерацією

цінних компонентів і доведенням відходів, що утворюються, до товарного

продукту або вторинної сировини при мінімальних матеріальних і енергетичних

витратах. У процесі розроблення зворотних систем охолодження насамперед

необхідно розглядати технічну й економічну доцільність використання

повітряного охолодження замість водяного, головна перевага якого перед

охолоджуванням на градирнях, бризкальних басейнах і водосховищахохолоджувачах

полягає у відсутності втрат води на випаровування і віднесення вітром. При

охолоджуванні апаратів, конструкцій, що працюють в зонах високих

температур, найбільш економічним є використання установок випарного

охолоджування. Вони дають змогу отримувати водяну пару для енергетичних і

технічних цілей і різко понизити витрату води на охолоджування.

Втрати води у водному господарстві промислових підприємств

Надходження та втрати води у системах водопостачання та

водовідведення підприємств відображаються у водному балансі, який надають у

вигляді формул, таблиць або рисунків

Ефективність роботи водного господарства промислового об’єкта

визначається рівнянням водного балансу: ∑Qн = ∑Qв.

Розрахунок складників водного балансу є складною та відповідальною

роботою технічного персоналу підприємства. Втрати води визначаються

розрахунково-аналітичними методами за водогосподарською схемою, типовою

формою, відомчими нормативами втрат води на одиницю продукції, вимогами

до якості води водоспоживачів підприємства і, на діючих підприємствах,

прямими замірами витрат. Розрахункову потребу у воді порівнюють із

фактичними витратами й усувають неконтрольоване споживання води на

підприємстві та переглядають за необхідності установлений ліміт на відпуск

води.

Безповоротне споживання (відбір води із системи на технологічні потреби)

і втрати води з продуктом, відходами Р 4, визначаються технологічними

розрахунками.

Втрати води на випаровування при охолодженні визначаються за формулою:

де Квип – коефіцієнт, який враховує долю тепловіддачі випаровуванням в

загальній тепловіддачі і визначається залежно від типу конструкції

охолоджувачів і температури повітря (за сухим термометром). Для бризкових

басейнів і градирень (за даними табл. 1), для ставків-охолоджувачів і

ставківосвітлювачів – залежно від температури води водного об’єкта (табл. 2);

t – перепад температур води в градусах, який розраховується за формулою:

t = t2 – t1, де t2 – температура оборотної води (відпрацьованої), яка надходить

до охолоджувача; t1 – температура охолодженої води;

Qоб – витрати охолодженої оборотної води, м3 /год.

Таблиця 1

Значення коефіцієнта Квип для градирень і бризкальних басейнів

Таблиця 2

Значення коефіцієнта Квип для ставків-охолоджувачів

Для відкритих теплообмінних апаратів зрошувального типу втрати води на

випаровування збільшуються вдвоє та формула має такий вид:

Р1 = 2 · Квип · t · Qоб,

Втрати води на винос із системи у вигляді крапель Р 2 (якщо вода в системі

використовується як теплоносій) залежить від типу конструкції та розміру

охолоджувача, а для відкритих охолоджувачів від швидкості вітру. Величина

втрат на крапельний винос визначається за формулою:

Р2 = Квкр ∙ Qоб,

де Квкр – коефіцієнт втрат води з виносом крапельним, який дорівнює: - для

бризкальних басейнів 0,015–0,02;

- для бризкальних градирень з простими жалюзями 0,01–0,015;

- для відкритих градирень із решітчастими жалюзями й баштових градирень

без водоуловлювачів 0,005–0,01, з водо уловлювачами 0,003–0,006;

- для вентиляторних градирень з однорядними водо уловлювачами 0,0015–

0,003 (менше значення приймається для охолоджувачів великої потужності);

- для відкритих теплообмінних апаратів зрошувального типу 0,005–0,01.

Втрати води на фільтрацію у грунт Qф і на очисних спорудах

визначаються окремим розрахунком. Втрати води з продувкою системи (Р 3)

визначаються залежно від якості оборотної і підживлюючої води та способу її

хімічної обробки. У продувку включають безповоротні витрати та втрати води

на виробничі потреби, якщо іншим шляхом їх не можливо підрахувати. Як

приклад, наводимо в узагальненому вигляді вимоги до якості підживлюючої води

для теплообмінних апаратів (табл. 3). Звертаємо увагу на високі вимоги щодо

якості води яка використовується для підживлення замкнутих систем

оборотного водопостачання по всім показникам. Забезпечити ці вимоги можливо

сучасними технологіями й установками фізико-хімічного очищення та

знезаражування води. Незважаючи на високу вартість устаткування, необхідно їх

впроваджувати у виробництво з метою збереження рівноваги у біосфері. Слід

зазначити, що підприємства України скидають навіть нормативно-чисті без

очищення стічні води, які могли б без значних фінансових затрат багаторазово
використовуватись у господарстві. Так, починаючи з 1990 р. і до сьогодні скид

стічних вод категорії «нормативно чистих без очищення» становить 37–63 %

від загального водовідведення. Скид нормативно очищених вод за цей самий

проміжок часу перебуває в межах 12–19 %. Таке безвідповідальне відношення до

питань раціонального використання водних ресурсів необхідно змінювати на

користь наукового обґрунтування використання води у народному господарстві

України. Вимоги до якості води в системах охолодження та технологій

виробництв надзвичайно різноманітні навіть для підприємств однієї галузі. Тому

залежно від якості води і типу виробництва вони повинні конкретизуватись

відповідними науковими рекомендаціями. Для навчальних цілей і укрупнених

розрахунків наведені дані дозволяють з достатнім наближенням

характеризувати ефективність роботи водного господарства підприємства.

Таблиця 3

Вимоги до якості води для підживлення теплообмінних апаратів оборотного

водопостачання в хімічній промисловості

2. Ресурсосберегаючі технології при експлуатації систем водопостачання

Ресурсосберегаючі технології при експлуатації систем водопостачання

передбачають використання наступних основних методів інтенсифікації

процесів очищення природних вод:

 реагентні методи;

 технологічні методи;

 фізичні методи;

 поліпшення гідравлічних і конструктивних умов процесу коагуляції.

Досягнення ресурсозбереження можливе за рахунок активування

реагентів. Встановлено, що при використанні активатора реагентів

(коагулянту, флокулянту) відбувається збільшення продуктивності

очисних споруд водопроводу, зниження розрахункових доз коагулянту.

Для активування розчинів реагентів розроблено спеціальні

установки, що передбачають послідовну та одночасну активацію

вихідного розчину коагулянту магнітним полем та насичення його анодно-

розчиненим залізом – активатори реагентів (рис.7) Основним

технологічним критерієм ефективності активованого розчину

коагулянту сульфату алюмінію прийнято залишковий вміст завислих

речовин у освітленій воді, адже саме він і є одним з основних факторів, що

характеризують роботу очисних споруд водопроводу як загалом, і їх

окремих споруд, наприклад, відстійників, фільтрів та ін.

 Рис.7. Конструктивна схема активатора розчинів реагентів

Пристрій для активації розчинів реагентів, що передбачає послідовну

обробку вихідного розчину коагулянту магнітним полем і

електрокоагуляцію , складається із двох послідовно з’єднаних апаратів:

магнітного активатора й електрокоагулятора.

Досягнення ресурсозбереження можливе також за рахунок

використання нових реагентів, таких як, наприклад, коагулянт нового

покоління ПОЛВАК , що характеризується наступними перевагами (у

порівнянні з коагулянтом сульфату алюмінію):

 прискорення утворенння пластівців дозволяє знизити навантаження на

фільтри і підвищити продуктивність очисних споруд;

 підтримка концентрації залишкового алюмінію в очищеній воді в межах,

які відповідають вимогам нормативних документів України;

 збереження ефективної коагуляції при низьких температурах;

 розширення робочого діапазону по рН і лужному резерву, збереження цих

показників на практично незмінному рівні;

 спрощення роботи через відсутність оптимальної дози;

 досягнення нормативних показників мутності і кольоровості при

менших дозах коагулянту.

До технологічних методів ресурсозберігаючих технологій систем

водопостачання відносять:

1. Регулювання величини рН води – підлужування;

2. Мінеральні замутнювачі – бентоніт;

3. Перемішування води з реагентами – можливість економії коагулянту

до 20 %;

4. Фракціоноване коагулювання (додавання коагулянту декількома

порціями) – зниження витрати коагулянту до 15 %, підвищення якості

очищення води;

5. Концентроване коагулювання (додавання коагулянту в одну частину

води, потім перемішування з іншим обсягом води);

6. Переривчасте коагулювання (чергування подачі коагулянту із

припиненням подачі розчину коагулянту до 1 години).

Регулювання величини рН води

Широке застосування одержали лужні реагенти, а серед них вапно. Гашене

вапно дозують найчастіше у вигляді вапняного молока, що містить до 15

% СаО, але іноді використовують і насичені розчини (0,12-0,13 % СаО).

Для створення у воді додаткового лужного резерву і поліпшення

коагулювання за рахунок механічних добавок, підлужуючі реагенти вводять

перед коагулянтом.
Мінеральні замутнювачі

Найпоширеніший замутнювач – глини: монтморилоніт (бентоніт).

До переваг глин як замутнювачів відносять:

 ефективність при будь-яких значеннях рН;

 відсутність необхідності в додаткових реагентах;

 відсутність впливу на органолептичні показники якості води.

Другий за значенням замутнювач – карбонат кальцію, що полегшує

пластівцеутворення не тільки за рахунок створення центрів конденсації

твердої фази, але й за рахунок підвищення рН, особливо важливого для

маломінералізованих вод. Карбонат кальцію (кальцит) дозують у вигляді

тонкодисперсного порошку в кількостях від 12–18 до 240 мг/л.

Перемішування води з реагентами

У практиці очищення води коагулянтами розрізняють два режими

перемішування: з великою інтенсивністю (швидке перемішування) і з малої

(повільне перемішування). У першому режимі працюють пристрої,

призначені для змішання розчинів реагентів з водою, у другому – камери

пластівцеутворення.

Фракціоноване коагулювання

Фракціоноване коагулювання передбачає додавання розрахункової кількості

коагулянту до води не однієї, а двома або декількома послідовними

порціями. Технологічний ефект, що досягається при фракціонуванні дози

коагулянту, майже завжди пояснюють із кінетичної точки зору –

утворенням у результаті гідролізу перших порцій коагулянту твердої

фази, що виступає в ролі центрів пластівцеуворення при гідролізі

наступних порцій коагулянту.

Концентроване коагулювання
Концентроване коагулювання полягає в дозуванні всієї необхідної кількості

коагулянту лише в частині оброблюваної води. Після ретельного

змішування з розчином коагулянту потік обробленої води поєднують

(звичайно на початку камер пластівцеутворення ) з іншим потоком води

без коагулянту.

Переваги методу концентрованого коагулювання:

 розподіл усього коагулянту тільки в частині води створює умови для

прискореного пластівцеутворення;

 після змішування з неопрацьованою водою пластівці, сформовані в

умовах підвищеної концентрації коагулянту, добре видаляють водні

домішки.

Переривчасте (періодичне) коагулювання

Цей вид коагулювання заснований на більш повному використанні

властивостей продуктів гідролізу коагулянту. Він містить елементи

методу концентрованого коагулювання та полягає в чергуванні періодів

подачі в оброблювану воду збільшених доз коагулянту з періодами повного

припинення коагулювання. Встановлено, що переривчасте коагулювання

води при однаковій тривалості періодів «коагулювання» і

«некоагулювання» – 0,5; 1 і 2 години – дозволяє при прямоточному

фільтруванні знизити дозу сульфату алюмінію приблизно в 2 рази.

До фізичних методів ресурсозберігаючих технологій систем

водопостачання відносять методи, що дозволяють інтенсифікувати

процеси очищення води, зменшити витрата реагентів, знизити

собівартість очищення води. Поширення одержали:

 накладення електричного поля;

 накладення магнітного поля;

 електрокоагуляція.
Гідравлічні і конструктивні умови, застосування аерування, використання

мембранних модулів також сприяють підвищенню ефективності очищення

природних і стічних вод .