ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ

1. Класифікація мереж, їх схеми

2. Вимоги до теплових мереж
3. Трасування та складання розрахункових схем
4. Розрахункові теплові навантаження
5. Гідравлічний і тепловий розрахунки: визначення
діаметрів труб; розрахунок ізоляції і спаду
температури по довжині теплопроводу
 Класифікація теплових мереж
• за видом теплоносія:
- водяні, парові та змішані;

• за способом подачі теплоносія:

- нагнітальні та гравітаційні;

• за призначенням мереж:
- комунальні, промислові (виробничі) та змішані;
 • за категорією споживачів теплової енергії та надійністю
теплопостачання:
- І-ї, ІІ-ї та ІІІ-ї категорій;

• за наявністю водорозбору споживачами:

- відкриті (з водорозбором) та закриті (без водорозбору);

• за кількістю ниток трубопроводів:

- одно, 2-х, 3-х, 4-х та багатотрубні;
• за конфігурацією:
- променеві (тупикові) та кільцеві;

• за способом забезпечення
споживачів теплом:
- одноступінчасті;
- багатоступінчасті;
• за роллю в системі і місцем на схемі теплопостачання:
- магістральні, розподільні та вводи до окремих будівель;

• за способом прокладання труб:

- в каналах (прохідних і непрохідних);
- бесканальні (безпосередньо в ґрунті);
- надземне (на низьких опорах, кронштейнах, підвісках).
 Вимоги до теплових мереж
1) Достатня пропускна здатність для передачі теплоти на відстань, яка
забезпечується відповідними діаметрами труб, мінімальною довжиною мереж,
мінімальною кількістю відкладень на внутрішній поверхні труб, гідравлічними і
тепловими режимами мереж;
2) Мінімальні втрати теплоти і теплоносія – досягаються надійною тепло- та
гідроізоляцією, достатньою міцністю та герметичністю труб, а також належними
умовами експлуатації;
3) Економічність – забезпечується мінімальними дисконтованими витрати на
будівництво і експлуатацію;
4) Надійність в роботі (безаварійність, ремонтопридатність, довговічність) –
досягаються комплексом факторів при проектуванні (вибір системи і схеми
теплопостачання, матеріалу труб, тепло- і гідроізоляції, класу і діаметрів труб),
будівництві (висока якість будівельно-монтажних робіт відповідно проекту із
застосуванням сучасних технологій монтажу і контролю якості) та експлуатації
(своєчасне проведення планово-профілактичного обслуговування мереж, контроль їх
стану, налагодження ефективних гідравлічних і теплових режимів роботи мереж).
Трасування та визначення розрахункової схеми мережі
Схеми мереж на плані забудови населеного пункту залежать від:
• розташування джерел теплопостачання (ТЭЦ, котелень);
• радіуса дії проектної мережі;
• характеру планувальної забудови міської території;
• рельєфу місцевості;
• гідрогеологічних умов тощо.
 При визначенні траси теплових мереж, з технічної, економічної і
екологічної точок зору, необхідно враховувати:
• у містах та інших населених пунктах виконують, як правило, підземне
прокладання теплових мереж (безканальне із попередньо ізольованих трубних
секцій, у каналах, у тунелях спільно чи роздільно з іншими інженерними
мережами);
• магістральні мережі слід прокладати поблизу центрів теплових навантажень, їх
траси повинні бути, по можливості, прямолінійними і мати найкоротші відстані;
• теплові мережі не повинні проходити через території:
- цвинтарів, смітників, скотомогильників, місць поховання радіоактивних
відходів, землеробних полів зрошування, полів фільтрації та інших ділянок, що
представляють загрозу хімічного, біологічного та радіоактивного забруднення
теплоносія;
- дитячих ігрових і спортивних майданчиків, пішохідні доріжки і садово-паркову
зону лікувальних закладів;
- в затоплюваних районах міст і в ґрунтах з високими рівнями ґрунтових вод;
 Підземне прокладання теплової мережі допускається приймати спільно з
іншими інженерними мережами:
- у непрохідних каналах – з водопроводом, трубопроводами стисненого повітря
тиском до 1,6 МПа, мазутопроводами, контрольними кабелями, призначеними для
обслуговування теплових мереж;

- у тунелях (прохідних каналах) – з водопроводами діаметром до 500 мм, кабелями

зв'язку, силовими кабелями напругою до 10 кВ, трубопроводами стисненого повітря
тиском не більше 1,6 МПа, трубопроводами напірної каналізації.
 Розрахункова схема теплової мережі складається на основі її траси

5 ЦТП-2

Котельня 2 ЦТП-3
1
1 2 4 6

3 ЦТП-1
 На розрахунковій схемі додатково вказують:

150 – 133x3,6 5
14,0 – 1,15
150 – 22 500

620 – 377x5,6 200 – 325x5,6 560 – 273x5,0

1 2 4 6
102,1 – 1,15 83,3 – 1,1 69,3 – 1,3
40 – 24 800 45 – 9 000 80 – 44 800

Позначення: 320 – 133x3,6

Lг – dзxδ 15,8 – 1,2
Gр.д – V 180 – 57 600
R – ΔР 3

- номери вузлів і ділянок (за потреби); - витрати теплоносія на ділянках, кг/год;

- витрати теплоносія у вузлах, кг/год; - швидкості теплоносія в трубах, м/с;
- геометричні довжини ділянок, м; - питомі, Па/м, і повні, Па, втрати тиску.
- зовнішні діаметри і товщини стінок, мм;
 Розрахункові теплові навантаження
Потребу у тепловій енергії визначають за видами теплоспоживання:
 на опалення,

 вентиляцію,

 гаряче водопостачання,

 технологічні потреби.

Теплові потоки на опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання житлових, громадських та

виробничих будівель повинні відповідати індивідуальним проектам цих об’єктів.
Максимальні теплові потоки на технологічні потреби слід приймати згідно із затвердженими
проектами промислових підприємств.
 Максимальні теплові потоки, кВт, для житлових районів
населених пунктів:
- на опалення житлових та громадських будівель і приміщень

Qо . макс  qo  F  ( 1 K1 ) ;
де qо – питомий показник максимального теплового потоку на опалення житлових
будинків на 1 м2 загальної площі, Вт, в середньому для населених пунктів України (крім
південних крайніх районів) становить:
- для 5-ти поверхових будинків – 52..55 Вт/м2;
- для 9-ти поверхових будинків – 49..51 Вт/м2;
- для 1-2 поверхових будинків – 68..79 Вт/м2;
- для громадських закладів – 45..75 Вт/м2;
F – загальна житлова площа будинків, тис.м2;
К1 – коефіцієнт, що
враховує тепловий
потік на опалення
громадських будівель і
приміщень, що
опалюються;
- на вентиляцію громадських будівель і приміщень

Qв . макс  qo  F  K1  K 2 ;
де К2 – коефіцієнт, що враховує тепловий потік на вентиляцію громадських об’єктів;
 K1  Fг .б / F ,
де Fг.б – площах громадських будівель і приміщень, що опалюються, м2.
За даними проектів-аналогів в межах: К1 = 0,2..0,3;
К2 = 0,6 – для будов після 1985 р. або К2 = 0,4 – для будов до 1985 р.

- на гаряче водопостачання житлових та громадських будівель і

приміщень
Qг .в . макс  2,4  qг .в  N ,
де qг.в – питомий показник середнього
теплового потоку на гаряче
водопостачання на одну людину (табл.),
Вт/людину;
N – кількість осіб, що є абонентами
централізованого гарячого
водопостачання, тис.осіб.
 Питомі показники середнього теплового потоку на гаряче водопостачання
Мешканці житлових будинків Норма на qг.в, Вт/людину
квартирного типу і прирівняні до них гаряче
на гаряче з урахуванням
інші споживачі, що користуються водоспожива водопостачанн споживання в
централізованим гарячим ння, л/(доб. я в житлових громадських
водопостачанням, в будівлях: людину) будинках будинках
- обладнаних умивальниками,
85 247 320
мийками душами
- із сидячими ваннами з душем 90 259 332
- з ваннами довжиною 1,5..1,7 м з
105 305 376
душем
- висотою понад 12 поверхів з
115 334 407
підвищеним благоустроєм
Примітки: 1. Норма на гаряче водопостачання є середньою за опалювальний період
при температурі 55 °С гарячої води.
2. Питомий показник середнього теплового потоку на гаряче водопостачання на одну
людину, що проживає в будинку без гарячого водопостачання, з урахуванням
споживання в громадських будинках становить 73 Вт.
 Розрахункові (максимальні) витрати мережевої води, кг/с,
- на опалення
Qо . макс
Gо . макс 
c  ( 1   2 ) ;
- на вентиляцію
Qв . макс
Gв . макс 
c  ( 1   2 ) ;
- на гаряче водопостачання
Qг .в . макс
Gг .в . макс 
c  (  1'   2' ) ,
де с – питома теплоємність води (для розрахунків с = 4,187 кДж/(кг °С));
τ1 – температура води в подавальному трубопроводі теплової мережі за
розрахункової температури зовнішнього повітря,°С;
τ2 – те саме, в зворотному трубопроводі теплової мережі, °С;
τ’1 – температура води, що подається в систему гарячого водопостачання, °С;
τ’2 – температура холодної води, що подається для підігріву (для відкритих систем) або
у зворотному трубопроводі теплової мережі після системи опалення будівель, °С.
 Сумарну розрахункову витрату мережної води
G р  Gо . макс  Gв . макс  k3  Gг .в . макс ,
де k3 – коефіцієнт, що враховує частку середньої витрати води на гаряче
водопостачання при регулюванні за навантаженням опалення, належить
приймати для:
• відкритих систем з тепловим навантаженням, МВт:
- 100 і більше – k3 = 0,6;
- менше 100 – k3 = 0,8;
• закритих систем з тепловим навантаженням, МВт:
- 100 і більше – k3 = 1,0;
- менше 100 – k3 = 1,2.
 Гідравлічний і тепловий розрахунки:
- визначення діаметрів труб
• за швидкостями
4  G р .д
d р .вн  103 
   V ;
• за питомими втратами тиску R (діаметр підбирають за відповідними
таблицями чи графіками)
P
R
Lзв ,
де dр.вн – розрахунковий внутрішній діаметр трубопроводу, мм;
Gр.д – розрахункові витрати теплоносія на ділянці, кг/с;
ρ – питома маса теплоносія (для води при температурі tв = 95°С – ρ = 962 кг/м3);
V – швидкість руху теплоносія в трубопроводі (для попередніх розрахунків може
прийматись рівною V = 1,2..1,5 м/с);
ΔР – розрахункові втрати тиску на ділянках, Па;
Lзв – зведена довжина ділянок (з врахуванням місцевих опорів), м.
 Розрахункові втрати тиску на ділянках визначають за формулою
P  Pн  Pк ,
де Рн – наявний тиск на початку ділянки (після мережевого насоса, в точці
підключення до магістралі відгалужень тощо), Па;
Рк – тиск в кінці останньої ділянки (найчастіше – в ІТП), Па.

Lзв  kм  Lг ,
де kм – коефіцієнт, що враховує додаткові місцеві опори і становить kм = 1,05..1,2;
Lг – геометрична довжина ділянки, м.

Якщо наявний тиск Рн невідомий, то питомі опори R приймають рівними:

• на ділянках головної магістралі 20..50, але не більше 80 Па/м;
• на відгалуженнях – за наявним перепадом тиску, але не більше 300 Па/м.
 - розрахунок ізоляції і спаду температури по довжині
теплопроводу
 потоки втрат тепла Qт.вт
Qт .вт  K т .вт  qт .вт  Lтр ,
де qт.вт – питомі тепловтрати, Вт/м; Lтр – довжина трубопроводу, м;
Кт.вт – коефіцієнт, який враховує додаткові втрати тепла через рухомі опори,
трубопровідну арматуру тощо і становить: 1,15 – при підземному безканальному
прокладанні; 1,20 - підземному прокладанні в непрохідних і прохідних каналах;
1,25 – прокладанні в повітрі.
tт  tп
qт .вт 
Rіз ,
де tт i tп – температури в середині труби (теплоносія) і на поверхні
теплоізоляційного шару або середовища, в якому знаходиться труба tп = tс, °С;
Rіз – термічний опір теплоізоляційного шару, м.°С /Вт.
 Термічний опір шару теплоізоляції по периметру трубопроводу
1 D
Rіз   ln з ,
2    е dвн
де λе – теплопровідність матеріалу стінки циліндричного елемента (для ізоляційного
шару: λе = λіз – табл. 1.27), Вт/(м.°С);
Dз і dвн – зовнішній і внутрішній діаметр циліндричного елемента, м, для
ізоляційного шару: dвн = dз.тр,
Dз  d з .тр  2   із ,
де δіз – товщина теплоізоляційного шару, м.
 Параметри теплоізоляційних матеріалів
Тепло- Температура
№ Питома маса,
Матеріал, марка провідність, застосування, Група горіння
з/п кг/м3
Вт/(м.°С) °С
1 БТВ 30..125 0,038..0,046 -190..+700 незаймисті
2 БСТВ 30..125 0,035..0,046 -190..+1000 незаймисті
3 Мінеральна вата 75..150 0,042..0,072 до +300 незаймисті
4 Пінопласт, ФР-1 65..85 0,042..0,065 -180..+130 важкозайм.
5 Пінополістирол 15..50 0,031..0,045 -180..+70 займисті
6 Пінополіуретан 40..60 0,025..0,038 -180..+140 ср.займисті
7 Скловата 25..125 0,038..0,046 -60..+450 незаймисті
8 Шлаковата 200..250 0,46..0,76 до +250 незаймисті
9 Поліетилен 900..970 0,30..0,45 до +100 займисті
10 Поліпропілен 900..910 0,16..0,23 до +95 займисті
Примітка: БТВ – базальтове тонке волокно; БСТВ – базальтове супертонке волокно.