ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3

ДОСЛІДЖЕННЯ НАГРІВУ КОТУШОК ЕЛЕКТРИЧНИХ АПАРАТІВ

Мета роботи
Розрахувати і дослідити перевищення температури котушок електричних
апаратів над температурою довкілля в залежності від їх конструктивного
виконання в перехідному і усталеному режимах роботи.
Ознайомитись з методами експериментального визначення перевищення
температури.

1. Теоретичні відомості
Обмотки котушок в електричних апаратах є основними елементами
конструкції різного роду електромагнітних механізмів. Однією з основних
вимог, яким повинна задовольняти конструкція котушки, є забезпечення
необхідного строку служби, що, в свою чергу, визначається її температурним
режимом в процесі експлуатації.
Обмотка повинна бути розрахована таким чином, щоб, з одного боку,
забезпечити необхідну намагнічувальну силу (Iw), а з другого щоб її
максимальна температура не перевищувала допустимої для прийнятого класу
ізоляції.
В багатьох практичних задачах для визначення температури зовнішньої
поверхні котушки в усталеному режимі користуються формулою Ньютона,
відповідно до якої потужність P, яка виділяється нагрітим тілом, дорівнює:
P  kТ S   0 , Вт (1.1)
де S – площа охолоджуваної поверхні;
kТ – коефіцієнт тепловіддачі з поверхні, Вт/(м2 К);
 ,0 – відповідно, температура нагрітого тіла і довкілля.
Для котушок постійного струму
P  I 2 R  kТ S   0 , Вт. (1.2)
При розрахунку нагріву безкаркасних котушок площу охолоджуваної
поверхні S визначають як площу всієї зовнішньої (бокової і торцевих) поверхні
котушки, а у випадку котушок, намотаних на ізоляційні каркаси – тільки площу
зовнішньої бокової поверхні.
Якщо розглядати котушку як ізотермічне тіло масою M з постійною
теплоємністю C0 і тепловіддачею kТ S , то для періоду неусталеного теплового
стану рівняння теплового балансу має вигляд
Pdt  MC 0 dt  k Т S  dt , (1.3)
де     0 – перевищення температури поверхні котушки над температурою
довкілля.
Розв’язком рівняння (1.3) є

20
 
   у 1  е  t / Tн ,  (1.4)
P
де у  – перевищення температури зовнішньої поверхні котушки
kТ S
в усталеному режимі;
CM
Tн  0 – стала нагріву.
kТ S
Для процесу охолодження рівняння теплового балансу запишеться у
вигляді
0  MC0 dt  kТ Sdt , (1.5)
а його розв'язок
   у е t / Tн . (1.6)
В реальних умовах потужність, яку споживає котушка, а також її
теплоємність і коефіцієнт тепловіддачі в процесі нагріву змінюються.
Коефіцієнт тепловіддачі з поверхні залежить від багатьох факторів і
конструктивного виконання котушки. Тому реальна крива нагріву  t  буде
дещо відрізнятись від (1.6).
При теплових розрахунках котушок коефіцієнт тепловіддачі вибирають,
виходячи з узагальнених дослідних даних. При виконанні цієї лабораторної
роботи можна скористатись емпіричними залежностями:
60
kТ  , Вт/(м2 К), для 0,0001 < S ≤ 0,01 м2;
3 4
S 10
30
kТ  , Вт/(м2 К), для 0,01 < S < 0,5 м2.
5
S 10 4
Котушки в електричних апаратах, як правило, виконуються
багатошаровими. Тому в котушці спостерігається теплоперепад за висотою
намотки внаслідок теплопередачі із внутрішніх шарів до зовнішніх і при
тепловому розрахунку необхідно визначити температуру найбільш нагрітого
шару. Для циліндричної котушки при тепловіддачі лише із зовнішньої бокової
поверхні максимальна температура буде при r  r1 (рис.1), а мінімальна – при
r  r2 .
Для даного випадку теплоперепад за висотою намотки визначається
залежністю
 P
 P r
 m   2  0 r22  r12  0 r12 ln 1 ,
4 e 2e r2
(1.7)

де P0 – втрати одиниці об єму, Вт/м3 ,

e – еквівалентна теплопровідність, Вт/(м ·К).

21
 1 3 5
2 4 6

r1

r2

а) б)
Рис.1. Теплоперепад за висотою намотування котушки (а) і схема розташування
термопар (б)
Для котушок з круглого ізольованого мідного дроту з діаметром d і
двобічною товщиною ізоляції Δ еквівалентна теплопровідність дорівнює:
d
e  0,6i , (1.8)
d 
де i  1,97 Вт/(м ·К) – питома теплопровідність вініфлексної ізоляції.
Якщо тепловіддача в радіальному напрямку проходить і до осі котушки і
до зовнішньої поверхні, то теплоперепад між найбільш нагрітим шаром і
зовнішньою поверхнею визначається:
P
  P r
 m   2  0 r22  rm2  0 rm2 ln m ,
4 e 2e r2
(1.9)
де радіус найбільш нагрітого шару rm дорівнює:
0 ,5r2  r1   e r1 / kT 1  r2 / kT 2 
2
rm  , (1.10)
lnr1 / r2   e 1 / kT 1 / r1   1 / kT 2 / r2 
де kT 1 , kT 2 – коефіцієнти тепловіддачі із внутрішньої та зовнішньої
поверхонь, відповідно.
Якщо реальна котушка в поперечному перетині не є циліндричною, тоді її
необхідно привести до еквівалентної циліндричної, виходячи з умови, що
площа охолоджуючої поверхні еквівалентної і реальної котушок однакові,
тобто
П П
r1  1 ; r1  1 , (1.11)
2 2
де П1 , П 2 – периметри реальної котушки по внутрішній і зовнішній
поверхнях, відповідно.

22
 2. Лабораторна установка
В роботі досліджуються 4 котушки, які мають однакові розміри
магнітопроводу і намотані проводом марки ПЭВ-2 діаметром 0,38 мм. Для
вимірювання температури котушок за висотою намотки закладено по 6
термопар (рис.2) мідь-константан з постійною 41 мкВ/К.
Котушки 1 і 2 досліджуються на постійному струмі, а котушки 3 і 4 – на
змінному струмі.
Послідовно в коло кожної котушки необхідно ввімкнути реостат і
амперметр для встановлення необхідного струму.
Схема увімкнення термопар зображена на рис.3. При положенні 1
перемикача П1 за допомогою перемикача П2 до входу цифрового
мілівольтметра по черзі підключаються термопари котушки 1 (1-6 термопари) і
котушки 2 (7-12 термопари), а при положенні 2 перемикача П1 – відповідно,
термопари котушок 3 і 4.

Рис.3. Схема підключення термопар

4. Завдання
4.1. Розрахувати допустимий струм для котушок 1 і 2 для довгочасного
нагріву при умові, що ізоляція котушок класу А.
4.2. Розрахувати перепад температури за висотою намотки для котушок 1 і
2.
4.3. Поміряти опір котушок 1 і 2 в холодному стані.
4.4. Зняти і побудувати криві нагріву  t  для шести шарів всіх котушок.
4.5. Поміряти опір котушок 1 і 2 в гарячому стані.
4.6. За даними п.4.4 побудувати  t  для верхніх шарів котушок, а також
 h  для усталеного режиму нагріву і порівняти одержані експериментальні
величини з розрахованими в п.4.2.
4.7. За даними п. 4.3 і 4.5 визначити середнє перевищення температури
котушок 1 і 2 за методом опору і порівняти його з виміряним значенням за
допомогою термопар.

23
 4.8. Визначити непрямим методом усталене значення перевищення
температури для однієї котушки (за вказівкою викладача), використовуючи
початкову криву нагріву, і порівняти одержаний результат із знятим
експериментальним в п.4.4.
4.9. За даними п.4.6, використовуючи зняті експериментально  h  ,
визначити коефіцієнти тепловіддачі з поверхні kТ і постійні нагріву Tн для всіх
котушок.
4.10. Зробити письмові висновки про причини розбіжності розрахунку й
експерименту.

5. Методичні вказівки
5.1. В електричних апаратах використовуються три методи вимірювання
температури: а) термометра, б) опору, в) закладених термоперетворювачів
(термоперетворювачі опору, термопари або напівпровідникові терморезистори).
Метод опору базується на зміні опору провідника в залежності від зміни
його температури і використовується для визначення температури ізольованих
обмоток.
Якщо в холодному стані при температурі  x опір дорівнює Rx , а в
нагрітому стані, відповідно, г і Rг , то перевищення температури
R R 1
  г   х  г х , (1.11)

де г - температура нагрітої обмотки;
Rг - опір нагрітої обмотки;
  0,0041 1/K - температурний коефіцієнт опору для міді.
Для зручності часто за температуру при холодному стані приймають
температуру довкілля.
Метод опору дає середнє перевищення температури обмотки.
Метод закладених термоперетворювачів переважно використовують при
проведенні дослідницьких випробувань. Відповідні термоперетворювачі
закладають в точках, де очікуються найвищі значення температури.
5.2. При увімкненні котушок 1 і 2 встановлюють величини струмів,
розрахованих в п.4.1, записують час увімкнення і через кожні 5 хв. записують
значення перевищення температури для всіх шарів котушок. Через 4-5 вимірів
час між наступними вимірами можна збільшити до 15 хв. Нагрівати котушки
необхідно до усталеного значення (коли її температура змінюється не більше
ніж на 10С за 30 хв.).
5.3. Котушки 3 і 4 нагрівають змінним струмом. Вмикання котушок 3 і 4
здійснюють після зняття початкової кривої нагріву для котушок 1 і 2 (через 20-
25 хв.). При цьому струм для цих котушок повинен дорівнювати розрахованому
для котушки 1.
5.4. Опір котушок в холодному і гарячому станах вимірюється за методом
амперметра-вольтметра.
5.5. Результати вимірювань звести в таблицю 1.

24
 Таблиця 1.

№ час 5 10 15 20 35 50 65 80
термопари
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
5.6. Для визначення усталеного значення перевищення температури
непрямим методом за початковою кривою нагріву через однакові малі
проміжки часу знімають частину кривої нагріву  t  і в довільному масштабі в
другому квадранті (рис.4) будують   t  . Для всіх ділянок t відрізки
 t будуть пропорційні приросту температури і тому, з єднавши одержані
точки прямою і провівши її до перетину з віссю ординат, отримаємо очікуване
усталене значення перевищення температури  у .
5.7. Постійну нагріву Т н визначають з кривої нагріву  t  , відклавши
2 3 у (рис.4).

25
 y
y
t t

t
t Ty t

Рис.4. До визначення  у і Т н .

Список літератури
1. Буль Б.К., Буткевич Г.В. и др. Под ред. Г.В.Буткевича. Основы теории
электрических аппаратов. - М., 1970.
2. Буткевич Г.В., Дегтярь В.Г., Сливинская А.Г. Задачник по
электрическим аппаратам. - М.: Вища школа, 1987.
3. Чунихин А.А. Электрические аппараты. - М.: Энергоатомиздат,
1988.

26