Короткі теоретичні відомості

Процес переносу енергії у формі теплоти в результаті руху мікрочасток

речовини називається теплопровідністю. Механізм теплопровідності визначається
будовою речовини. У металі перенос теплової енерг і ї здійснюється головним чином
завдяки руху вільних електронів, для кристалів діелектриків характерним є
коливання решітки.
Однак незалежно від механізму переносу енергії для процесів теплопровідності
в макротілах справедливим є закон Фур’є, що пов’язує кількість теплоти Q τ , яка
переноситься, з градієнтом температури, Дж:

, (1)

де λ - теплопровідність, Вт/(м-К); F - площа поверхні, м2; τ - час, с.

Незалежність закону Фур’є від механізму теплопровідності дозволила створити
аналітичну теорію теплопровідності, яка ігнорує молекулярну будову речовини.
Індивідуальні властивості матеріалу враховуються коефіцієнтом теплопровідності,
який звичайно визначається експериментально. Коефіцієнт теплопровідності -
фізичний параметр, залежний не тільки від структури матеріалу, а й від термічних
параметрів: тиску р , питомого об’єму v, температури Т. Для твердих тіл
залежність коефіцієнта теплопровідності від тиску виявляється слабо й звичайно не
враховується, вплив питомого об’єму на теплопровідність суттєвий для пористих
матеріалів. Для цільних твердих тіл найбільший інтерес становить залежність
коефіцієнта теплопровідності від температури .
Визначення коефіцієнта теплопровідності ґрунтується на розв’язуванні
оберненої задачі теплопровідності, тобто на знаходженні величини λ за
експериментально визначеними Qτ , gradT, F і τ:

, (2)

2
де - тепловий потік, Вт; q-густина теплового потоку, Вт/м .
 Формула (2) дозволяє визначити коефіцієнт теплопровідності матеріалу
незалежно від форми й розмірів тіла, теплового режиму та ін. У дійсності число
методів дослідження коефіцієнтів теплопровідності обмежене, тому що в
загальному випадку через довільність форми, розмірів і граничних умов не завжди
вдається досить точно визначити величини, які входять до розрахункового
співвідношення (2).
Щоб визначити коефіцієнт теплопровідності суцільних твердих тіл, звичайно
використовують зразки плоскої форми. Доцільно використовувати зразки такої
форми і при дослідженні діелектриків, що мають значення λ = 0,05...5 Вт/(м·К). У
цьому разі достатня для точних вимірів різниця температур на поверхнях тонкого
(кілька міліметрів) зразка відповідає помірній густині теплового потоку ( q≈ 1000
Вт/м2). Невелика товщина Н зразка забезпечує виконання умови D/H> 20 ( D-
діаметр зразка). Тоді розрахункова модель суттєво спрощується, тому що тепловий
потік можна вважати одновимірним. Якщо вимірювання проводяться у

стаціонарному режимі ( , тобто теплота повністю проходить крізь зразок, не

нагріваючи його), середнє значення коефіцієнта теплопровідності в інтервалі

температур, К, "гарячої" T1 та "холодної" T2 поверхні зразка можна визначити за
формулою

(3)

Величину q вимірюють абсолютним або відносним методом. Перший

використовують в установках з електричним джерелом теплоти, оскільки
створюються умови, за яких увесь тепловий потік, що виділився на нагрівачі,
проходить крізь зразок, його значення дорівнює потужності електричного нагрівача.
Складність методу обумовлена необхідністю утворювати адіабатну (тепло
ізольовану) оболонку навколо нагрівача. Відносний метод дозволяє позбутися цих
складностей і спростити установку. Його суть полягає у визначенні за допомогою
датчика теплового потоку, який проходить крізь зразок. При цьому через втрати
кількість теплового потоку не дорівнює потужності електричного нагрівача. У
реальній установці забезпечити строго стаціонарний режим, коли всі величини, які
вимірюють, не змінюються з часом, складно. Зміни температури навколишнього
повітря, напруги в електричній мережі, витрати й температури термостатирувальної
води - все це впливає на зміну величин, які вимірюються.
Вірогідність здобутих результатів збільшується, якщо провести ще один
комплекс вимірювань, при якому температура також змінюватиметься повільно, але
матиме протилежний знак. Хороший збіг результатів у межах розрахункової
похибки дає підставу вважати, що впливу нестаціонарності на експеримент не існує.

Рис.1. Схема установки

Опис експериментальної установки

Установка для визначення коефіцієнта теплопровідності твердих тіл заснована
на стаціонарному методі плоского шару з відносною зміною теплового потоку.
Конструктивну схему вимірювального блока установки зображено на рис. 1.
Зразок досліджуваного матеріалу 3 розміщують у вимірювальному просторі між
двома еластичними пластинами 4 із вмурованими в них хромель-алюмелевими
термопарами 5. Тепловий потік, що проходить крізь зразок, створюється з
допомогою нагрівача, який складається з масивного мідного блока, усередині якого
вмонтовано нагрівальний елемент. Щоб захистити верхню частину установки від
теплового впливу, використовують водоохолоджувальний кран 7. Частина
створеного нагрівачем теплового потоку послідовно проходить верхню еластичну
пластину, зразок, нижню еластичну пластину й вимірюється датчиком теплового
потоку 2, який є багатоспайною диференціальною термопарою (гіпертермопарою).
Принципова схема датчика теплового потоку показана на рис. 2.
Коли тепловий потік проходить через датчик, на поверхнях останнього
утворюється різниця температур, що фіксується диференціальною термопарою.
Від датчика тепловий потік відводиться у холодильник 1 (див. рис. І), виконаний
у вигляді порожнистого циліндричного диска, всередині якого тече вода заданої
температури. Для заміни та дослідження зразків різної товщини верхня частина
вимірювального простору може переміщатися. Механізм вертикального
переміщення складається з кришки, що обертається, 9 і повзуна 8. Відстань між
еластичними прокладками реєструється вимірювачем товщини 10.
Середня температура зразка залежить від електричної потужності нагрівача й
температури води в холодильнику. Вимірювальна схема зображена на рис. 3.
Живлення нагрівача здійснюється з допомогою вимикача 1 від змінного струму
через лабораторний трансформатор 3 (загоряється сигнальна лампа 2). Потужність
нагрівача контролюється ватметром 5. Покази термопар і датчика теплового потоку
вимірюють цифровим мілівольтметром 4, який підключений до датчиків через
багатоходовий перемикач типу ПМТ9. На схемі також показані: 6 - прилад ІТ-4; 7 -
досліджуваний зразок; 8 - посуд Дьюара; 10 - рідинний термостат ТС, що служить
для підтримування в холодильнику необхідного і постійного значення температур.
Схема вмикання термопар (рис. 4, де Т1 , Т2 - гарячі спаї вимірювальних
термопар; ДТП - датчик теплового потоку; Х.С - холодні спаї термопар) дозволяє
вимірювати температуру кожної еластичної пластини (абсолютна схема включення
термопар) і різницю їх температур (диференціальна схема).
 Рис. 2. Принципова схема датчика теплового потоку.

Рис. 3. Вимірювальна схема:

1 – вимикач; 2 – сигнальна лампа; 3 – трансформатор; 4 – мілівольтметр; 5 –
ватметр; 6 – система охолодження; 7 – пристрій ИТ-4; 8 – дослідний зразок; 9 –
сосуд Дьюара; 10 – перемикач.

Рис. 4. Схема включення термопар:

1 – багатоходовий перемикач; 2 – датчик теплового потоку; 3 – зразок; 4 – холодні
спаї термопар; 5 – мілівольтметр; T1, T2 – гарячі спаї термопар; t0 – температура
навколишнього середовища.
 Журнал досліджень Таблиця 1

k1,2 = 60,85
Покази приладів

холодних спаїв,
Термометра
Мікрометра
Матеріал

Діаметр

Ватметра
D, мм
№ Мілівольтметра, мВ

H, мм

tх.с.,0С

N, Вт
п/п

e0 e1 e2 e3
1 15,45 0,55 0,43 0,07 20 8
2 15,38 0,55 0,43 0,07 20 8
Склотекстоліт 100 4,43
3 15,31 0,55 0,43 0,07 20 8
сер 15,38 0,55 0,43 0,07 20 8
1 12,21 0,63 0,45 0,13 20 8
2 12,36 0,63 0,45 0,13 20 8
Огрскло 99,5 3,18
3 12,49 0,63 0,45 0,13 20 8
сер 12,35 0,63 0,45 0,13 20 8

Обробка результатів вимірів

Із додатку підбираємо значення коефіцієнту теплопровідності у межах:
Материал , 0С , Вт/(м·К)
Склотекстоліт 20 0,41…0,49
Оргстекло 20 0,184…0,3
1) Переводення показів датчика теплового потоку;
2) Різниця температур;
3) Температура з боку нагрівача;
4) Температура з боку холодильника;
5) Середня температура зразка;
6) Коефіцієнт теплопровідності;
7) Питомий термічний опір матеріалу;
8) Термічний опір матеріалу;
9) Похибка обрахунку коефіцієнта теплопровідності;
Проведемо розрахунок потрібних данних для матеріалу - склотекстоліт:

Проведемо розрахунок потрібних данних для матеріалу - оргскло:

 Результати обробки Таблиця 2
, , , , , , , , ,
Материал
Вт/м2 С
0 0
С 0
С 0
С Вт/(м0С) (Км2)/Вт К/Вт %
Склотекс 940 13,4 30,5 21,7 26,1 0,473 0,009 1,83 0,6
толіт
Оргскло 743 15,4 31 23,2 27,1 0,303 0,105 2,66 1

Висновок: у ході виконання рабораторної роботи я досліджував теплопровідність

двох твердих тіл: склотекстоліту та оргскла, із показів видно, що склотекстоліт
показав себе краще, матеріали погано проводять та добре зберігають теплоту,
похибка вимірювання досить мала, що підтверджує правильність обрахунків.