Міністерство освіти і науки України

Національний університет

Кафедра

Реферат на тему:
« Конденсаційні установки »
3 дисципліни: « Теплові електричні станції »

Виконав:
студент групи
.
Прийняв:
т

-2013
 Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Основні елементи та робота конденсаційної установки………………………..4

Тепловий баланс конденсатора…………………………………………………..5

Пуск і зупинка конденсаторної установки………………………………………7

Подача циркулюючої води……………………………………………………….7

Відсмоктування парогазової суміші з конденсатора…………………………...8

Деаерація у конденсаторі………………………………………………………..11

Боротьба з підсмоктуванням води охолодження………………………………12

Ввімкнення конденсаторної помпи…………………………………………….15

Пуск ежекторів і набір вакууму………………………………………………...16

Якість конденсату………………………………………………………………..17

Сучасні конденсатори для турбін насиченої пари…………………………….18

Висновок………………………………………………………………………….24

Список використаної літератури………………………………………………..25

2
 Вступ
Замкненість пароводяного циклу ТЕС та АЕС досягається
конденсацією відпрацьованої пари у конденсаційній установці
(конденсаторі). Цей процес відбувається при постійному тискові завдяки
передачі тепла конденсації пари воді охолодження. Відомо, що чим нижча
температура конденсації, тим нижчий тиск у конденсаторі і вища
теплова економічність паротурбінної установки при незмінних
початкових параметрах. Це зв’язано з тим, що характеристики водяної
пари такі, що розширення пари у турбіні до тисків, менших від
атмосферного, дозволяє збільшити теплоперепад на 25 – 35 % в залежності
від початкових параметрів пари. Тому завданням конструкторів та
експлуатаційного персоналу ТЕС та АЕС є досягнення і підтримання
вакууму у вихлопному патрубку турбіни і в самому конденсаторі.

Найпростішим способом збільшення перепаду тепла може бути

підвищення початкових параметрів перед турбіною або зниження тиску пари
після турбіни. Створення низького тиску відпрацьованої пари (вакууму) за
останнім східцем турбіни забезпечується за допомогою конденсаторної
установки. В конденсаторі турбіни відпрацьована пара перетворюється в
рідину - конденсат, який потім знову поступає на живлення котла.

Відпрацьована в турбіні пара потрапляє в конденсатор через

горловину, безперервно стикаючись з холодними зовнішніми стінками
трубок, всередині яких рухається охолоджуюча вода, пара конденсується,
стікає в низ конденсатора і через збірник конденсату безперервно
відкачується конденсатними помпами.

3
 Основні елементи та робота конденсаційної установки

Схема конденсаційної
установки зображена на рис.1.
З вихідного патрубка турбіни у
паровий об’єм трубної системи
конденсатора потрапляє пара,
що відпрацювала у турбіні.

Рис. 1. Принципова схема конденсаційної

Через трубки конденсатора
установки. циркуляційним насосом
1-пароструминний ежектор; 2-ввід пари до
ежектора; 3-відсмоктування пароповітряної прокачується вода
суміші; 4-пара з турбіни; 5-поверхневий
конденсатор; 6-циркуляційний насос; 7- охолодження.
конденсатний насос.
Конденсат, що
утворився, стікає у нижню частину конденсатора і конденсатним насосом
повертається у цикл. Розрідження у вихлопному патрубку турбіни і у
конденсаторі забезпечують пароструминним ежектором. Внаслідок
розрідження у паровому просторі конденсатора через нещільності з’єднання
турбіни з конденсатором та мікротріщини у корпусі постійно поступає
повітря з навколишнього середовища, тому ежектор повинен працювати
безперервно, відсмоктуючи повітря разом з деякою кількістю пари.
Вакуум у конденсаторі впливає на теплову ефективність станції.
Зниженням тиску в конденсаторі з 0.004 до 0.003 МПа можна збільшити
ККД установки приблизно на 2% і, навпаки, збільшення тиску з 0.004 до
0.005 МПа призведе до зменшення ККД більше ніж на 1%.
Конденсація пари у конденсаторі відбувається завдяки нагріву
циркуляційної води охолодження від початкової температури tox1 до кінцевої
tox2 , див. рис.2, тому температура конденсації завжди перевищує tox2 і може
лише наближатися до неї.

4
 В конденсатор разом з парою потрапляє деяка кількість газів (які не
конденсуються) через присмокти або внаслідок нещільностей. Наявність
газів у парі погіршує теплообмін між парою, яка омиває трубки ззовні і
водою яка є в середині трубок. Тому з конденсатора поводиться безперервне
видалення газів за допомогою парового або гідроежектора через патрубок.
Ежектор відсмоктує суміш пари і повітря, щоб зменшити вміст пари в
пароповітряній суміші і не перевантажувати ежектор, конденсатор має
спеціально виділене повітроохолоджуючу частину трубного пучка, яка
встановлена на шляху повітря до труб відсмоктування. Якщо конденсат
порівняно довго контактує з поверхнею холодних трубок, його температура
може стати нижчою від температури насичення, що являє собою процес
переохолодження конденсату. З метою уникнення переохолодження сучасні
конденсатори виконують з таким компонуванням трубного пучка, за якого
забезпечується доступ пари в нижню частину конденсатора.

Тепловий баланс конденсатора

Температура води охолодження на вході у конденсатор tox1 в залежності

від вибраної системи технічного водопостачання і кліматичної зони
розміщення станції змінюється у межах від 0 до 15ºС взимку та від 15 до
33ºС влітку. Якщо прийняти нагрів води у конденсаторі ~10ºС, то вихідна
температура води влітку буде в межах від 25 до 43ºС. За графіком залежності
температури від тиску пари (рис.3) можна встановити, що тиск у
конденсаторі при цьому буде 0.0033-0.006 МПа. Теплообмін через товщу
матеріалу трубок вимагає додаткового перепаду температур δt (див. рис.2),
який приймають рівним 3 -5 ºС, рідко до 10ºС. З врахуванням цього тепловий
баланс конденсаційної установки можна представити у вигляді

5
 D к  (h к  h к )  W  (h ox2  h ox1) , (1)

Рис. 2. Залежність температури води

охолодження від її ходу у трубках
конденсатора.
Dк - витрата пари через конденсатор,
кг/с; hк і h′к - відповідно ентальпії
пари після турбіни і конденсату після конденсатора, кДж/кг; W – витрата
циркуляційної води охолодження, кг/с; hox1 і hox2 – ентальпії цієї води до і
після конденсатора, кДж/кг.
У рівнянні (1) нехтуємо втратою теплоти у навколишнє середовище,
оскільки вона незначна порівняно з Dк. Вираз (1) можна переписати у вигляді

W (h к  h к )
m  (2)
D к (h ox2  h ox1 )
або

W (h к  h к )
m 
D к (t ox2  t ox1 )  с вр . (2а)

Величина m, що рівна відношенню витрати

Рис.3. Залежність
води охолодження до витрати конденсату, температури конденсації
від тиску в конденсаторі.
називається кратністю охолодження.
Теплоємність води свр = 4.18 кДж/кг і у малому інтервалі температур tox
практично стала. Тоді, в залежності від кратності охолодження, з рівняння
(2а) вихідна температура води охолодження
h  h к
t ox2  t ox1  к . (3)
4.18  m

Оскільки температура конденсату tк = tox2 + δt, то з врахуванням (3)

можна записати
h  h к
t к  t ox1  δt  к . (4)
4.18  m

6
 З рівняння (4) випливає, що температура (тиск) конденсації залежить
від початкової температури води охолодження, отже, від виду джерела і
системи водопостачання, а також від пори року.

Пуск і зупинка конденсаторної установки

Пуск конденсаторної установки складається з трьох основних груп операцій:

1) Пуск циркулярних помп для подачі охолоджуючої води в конденсатор.
2) Пуск конденсатних помп.
3) Ввімкнення ежекторів і створення вакууму.

Подача циркулюючої води

Застосовують переважно дві схеми водопостачання :

1) На осі конденсаторних блоків встановлюють індивідуальні
циркуляційні помпи.
2) Група циркуляційних помп з’єднаних паралельно забезпечують
водою конденсатори всіх блоків.
Пуск пропелерної циркуляційної помпи проводиться при повністю
відкритій засувці на напірній лінії. На зливних лініях і конденсаторах засувки
повинні бути відкриті приблизно на половину. В установках де напір помпи
розрахований на роботу із сифоном, на зливних лінія необхідно попередньо
увімкнути в роботу ежектор для створення розрідження у зливних лініях і у
водяному просторі конденсатора для видалення звідти повітря і забезпечення
протоку через нього води.
При паралельному увімкненні помп на загальну магістраль яка
забезпечує водою всі конденсатори станції або групу блоків, подача води в

7
блок який запускається може здійснюватися без пуску додаткових резервних
помп

Відсмоктування парогазової суміші з конденсатора

У конденсатор поступає не лише волога пара з останніх ступенів

турбіни, але і повітря, яке проникає у вакуумований простір через
нещільності у з’єднаннях корпуса конденсатора з вихлопним патрубком
турбіни і через інші нещільності, наприклад, на лініях відборів пари та
конденсату, тому тиск у паровому просторі конденсатора рівний сумі
парціальних тисків водяної пари та інших газів. Оскільки конденсація
водяної пари відбувається при її парціальному тиску, який відповідає
температурі насичення і яка залежить від температури води охолодження, то
від видалення з конденсатора газів, які не конденсуються, залежить глибина
вакууму і теплова економічність ТЕС чи АЕС.

Рис. 4. Схеми компонування трубних систем, руху

потоків пари в конденсаторі та розміщення патрубків
відсмоктування повітря.

8
 Сторонні гази також несприятливо впливають на коефіцієнт
тепловіддачі при конденсації пари. При масовій концентрації сторонніх газів
у 1%, коефіцієнт тепловіддачі при конденсації пари зменшується удвічі
порівняно зі значенням для чистої парі, а при 2.5 – 3% - у чотири рази.
Узагальнення даних експлуатації конденсаторних установок показує, що
продуктивність пристроїв для видалення повітря повинна бути у межах від
30 до 60 кг/год.
Кількість повітря, яке проникає у конденсатор, порівняно з витратою
пари незначна. Через це при постійному відсмоктуванні повітря тиск у
конденсаторі практично рівний тиску, який відповідає температурі насичення
пари. Але у місцях відсмоктування концентрація повітря може бути
підвищеною, а парціальний тиск водяної відповідно меншим і конденсат
пари у цій зоні буде переохолодженим щодо іншого конденсату.
Переохолодження конденсату призводить до зниження теплової
економічності установки. Через це конструкція конденсатора повинно
забезпечувати підігрів цієї частини конденсату до температури насичення,
що відповідає середньому тиску у конденсаторі.
Разом з повітрям відсмоктується і деяка кількість пари, що призводить
до втрати конденсату. Для запобігання цьому пароповітряна суміш повинна
охолоджуватись у спеціальному теплообміннику з поверненням конденсату в
систему. Щоб мінімізувати втрати пари, відсмоктування доцільно робити на
ділянці завершення конденсації. Місце відсмоктування залежить від напряму
потоків пари у конденсаторі. Розрізняють конденсатори з низхідним, див.
рис. 4, а, висхідним, рис. 4 б і боковим, рис. 4 в, потоками.
На рис 4 показані конденсатори з різною конфігурацією заповнення
трубками парового простору. Компактність конденсатора, що показаний на
рис. 4 а, не є важливою перевагою через те, що опір ходу пари у нього
найбільший – малі прохідні перерізи на початку потоку пари, а омивання
парою всієї поверхні тепловіддачі утруднене. Головний недолік такої схеми

9
– найбільше переохолодження конденсату, оскільки кінець ходу пари до
місця відсмоктування збігається з місцем відводу конденсату.
Сучасні схеми конденсаторів (рис. 4 б, в) виконуються
регенеративними – коштом тепла основного потоку конденсату, який
змішується з переохолодженим конденсатом у конденсатозбірнику.
У нормальному режимі роботи повітря з конденсатора безперервно
відсмоктується основним пароструменевим ежектором. Пара для цього
подається з відборів турбіни. Інколи для цього використовують випар
деаераторів підвищеного тиску, що виправдано тим, що у такій схемі можна
відмовитися від охолоджувача випару (витрата випару деаератора практично
рівна потребі для роботи основних ежекторів). Для пускових режимів до
основних і пускових ежекторів передбачено подачу через редуктор свіжої
пари з ПРК.
Для видалення повітря тиск за ежектором повинен бути вищим від
атмосферного. При цьому на двоконтурних АЕС чи ТЕС повітря викидається
безпосередньо в атмосферу, а на одноконтурних АЕС – через систему
технологічної вентиляції.
Витрата робочої пари на ежектори досягає 0.5 - 0.8% загальної витрати
на турбіну. Щоб запобігти цій втраті ежекторної пари, у конструкції
ежекторів передбачені охолоджувачі пари. Ці теплообмінники
охолоджуються основним конденсатом турбін.
На ділянку відсмоктування газів з конденсатора подають також
пароповітряну суміш із ПНТ. Особливо це важливо для одноконтурних АЕС,
на яких всі скидні радіоактивні потоки повинні об’єднуватися. На цих
станціях в зону відсмоктування спрямовують також охолоджений випар
деаераторів.
Для забезпечення розрахункового вакууму не можна допускати у
конденсаторі затоплення частина поверхонь охолодження. Але з іншого боку,
недопустиме і значне зниження рівня конденсату або його повне

10
випорожнення, оскільки це може призвести до зменшення напору води перед
насосом і до кавітаційних явищ при вході у конденсатний насос. Стабілізація
рівня конденсату забезпечується за допомогою спеціального
рециркуляційного клапана.
Для зменшення втрат пари через ежектори необхідно стежити за
щільністю з’єднання корпуса конденсатора з вихлопним патрубком
турбіни, оскільки переріз цього сполучення найбільший, та за
герметичністю самого корпуса.

Деаерація у конденсаторі

Безперервне відсмоктування газів забезпечує дегазацію конденсату. У

конденсаторі цей процес відбувається не гірше ніж у деаераторі, якщо не
брати до уваги переохолодження конденсату.
На сьогодні деаерація у конденсаторі вважається обов’язковою
незалежно від наявності окремого
деаератора. Варіант деаерації
показаний на рис.5. Тут деаерація
відбувається у барботажному пристрої
внизу конденсатора. Конденсат перед
конденсатним насосом барботується
парою, яка надходить по лінії 7 з
Рис. 5. Схема барботажної деаерації в
конденсаторі. останнього відбору турбіни під
1-нижня частина конденсатора;
2-конденсатозбірник; 3-регулююча
дірчастий щит 5. Пароповітряна суміш
перегородка; 4-переливна перегородка; з об’єму над барботажним пристроєм
5-дірчастий щит; 6-пароповітряна суміш
до відсмоктувача; 7-подача пари; 8-вихід перегородкою 3 скеровується у зону
деаерованого конденсату до
конденсатного насоса. відсмоктування. Основний конденсат
перегородкою 3 подається для
11
барботажної деаерації на дірчастий лист 5 і зливається через перегородку 4
до місця виходу з конденсатора 8.
Кількість пари, яка подається, повинна бути достатньою для того, щоб
забезпечувались температура насичення деаерованого конденсату та
інтенсивний відвід повітря, що видаляється з конденсату. Чим більша
витрата пари, тим краща деаерація, але тим більше потрібно поверхонь
теплообмінників для її подальшої конденсації. Оптимальною є витрата пари
біля 1 – 2 кг на 1т деаерованого конденсату.
З рис. 5 бачимо, що при малій витраті пари вона може не заповнити весь
переріз дірчастого щита, і тоді частина конденсату буде литися через щит
без деаерації. Через те барботажну деаерацію у конденсаторі останнім часом
замінюють на струменеву, схема якої зображена на рис.6. Деаераційний
пристрій розташовується у нижній частині конденсатора над
конденсатозбірником. Дірчастий лист 3 і система стержнів 4, що розташована
у шаховому порядку, забезпечує стікання конденсату у вигляді окремих
струмин.

Рис. 6. Схема струминної деаерації у

конденсаторі.
1-ввід пари; 2-ввід конденсату; 3-дірчастий
щит; 4-стержні для дроблення конденсату на
струмини; 5-пара на відсмоктування; 6-відвід
деаерованого конденсату.

Цим досягається повніший контакт конденсату з парою, яка подається для

деаерації лінією 1.

12
 Процес конденсатної деаерації має ще одну позитивну сторону – він
забезпечує підігрів переохолодженого конденсату до температури насичення
пари з відбору і таким чином підвищує економічність роботи ПТУ.

Боротьба з підсмоктуванням води охолодження

Вакуум у паровому об’ємі конденсатора і підвищений тиск води

охолодження створюють помітний перепад тисків, внаслідок якого у парі,
що конденсується, через нещільності може проникати сира вода, яка
погіршує якість конденсату. Тому боротьба з підсмоктуванням води у
конденсаторах важлива з точки зору економічності і надійності роботи ТЕС і
АЕС.

При значному підсмоктуванні води охолодження потрібно заглушити

або замінити пошкоджені трубки, що вимагає зупинки установки. Якщо
конденсатор має дві самостійні половини для подачі води, то можна
відключити подачу циркуляційної води в ту частину конденсатора, де
знаходиться аварійна трубка. При цьому турбінна установка буде
продовжувати працювати, хоч із зниженим навантаженням. Підсмоктування
води виражають у відсотках від витрати пари на турбіну, у штатному режимі
воно становить 0.002 -0.005%. Критично допустиме підсмоктування не
повинно перевищувати 0.02% (для сильно мінералізованих вод, наприклад
морських, ця величина на порядок менша).

13
 Рис.7. Схема двоходового поверхневого конденсатора з подвійними трубними
дошками, а, та сольовим відсіком, б.
1-ввід пари; 2-додаткова трубна дошка; 3-основна трубна дошка; 4-поворотна камера;
5-вихід основного конденсату; 6-вхідна камера води; 7-вихідна камера води; 8-
кондесаторні трубки; 9-подача знесоленої води (конденсату) з верхнього бачка; 10-
відвід конденсату з сольових відсіків; 11-сольовий відсік.

Створити абсолютно щільний конденсатор неможливо. Найбільш

вірогідним місцем нещільностей є сполучення трубок з трубними дошками.
Для боротьби з підсмоктуванням використовувались подвійні трубні дошки і
утворення в конденсаторі „сольових” відсіків. На схемі, яка зображена на
рис. 7 а, поверхневий конденсатор має подвійні трубні дошки. Трубки
завальцьовані в основні дошки 3. На деякій відстані від них встановлені
додаткові трубні дошки 2. Між дошками знаходиться проміжна камера, у яку
подається конденсат лінією 9, що створює в камері більший тиск, ніж напір
циркуляційної води, для чого бак для подачі конденсату в проміжну камеру
розміщають на значній висоті. У випадку одноконтурних АЕС для
запобігання перетоку активного середовища у воду застосовують не
конденсат, а знесолену воду. Недоліком такого способу є незворотна втрата
конденсату, який перетікає у воду охолодження, а головне – складність
виготовлення та ремонту таких конденсаторів.
Якщо пропустити весь конденсат через іонообмінну установку, то всі
іонні домішки, які надходять з підсмоктуванням води, будуть у ній затримані
і шкідливий вплив підсмоктування ліквідовано. Можна знесолювати не весь
конденсат, а тільки ту його частину, яка протікає поблизу трубних дощок і
тому в найбільше забруднена підсмоктуванням води. Для цього у
конденсаторі, див. рис. 7 б, на деякій відстані від основної трубної дошки 3
встановлюють додаткову трубну дошку 2, яка створює, хоча і без особливої
щільності, „сольові” відсіки 11. У цьому випадку на іонообмінну установку
подають лише конденсат „сольових” відсіків, а потім його змішують з
основним потоком.

14
 Подвійні трубні дошки і „сольові” відсіки, ускладнюючи і збільшуючи
вартість установки, не можуть повністю забезпечити високу чистоту
конденсату, тому їх використання мало поширене.
Найбільш простий і дешевий спосіб боротьби з підсмоктуванням у
місцях завальцьовок – застосування ущільнюючих обмазок, котрі
наносять на трубну дошку при монтажі конденсатора і відновлюють у
процесі ремонту. Цей спосіб на сьогодні основний.
Підсмоктування води зв’язане не лише з нещільностями у місцях
завальцьовок, але також з корозійними тріщинами матеріалу десятків тисяч
трубок. Зі згаданих вище способів боротьби з підсмоктуванням лише
знесолення всього конденсату може запобігти його забрудненню. Тому для
АЕС обов’язковим є знесолення всього конденсату, що особливо важливо
для одноконтурних АЕС.
Незалежно від інших рішень, ущільненню сприяє збільшення товщини
основних трубних дощок, оскільки при цьому збільшується глибина
вальцювання. Таке рішення прийняте для всіх конденсаторів турбін АЕС.
Щоб усунути підсмоктування через
корозійні тріщини у трубках, також
використовують корозійно стійкіші ніж латунь
матеріали, наприклад, мельхіор або нержавіючі
аустенітні сталі. Проте це здорожує
конденсатор, і таке рішення слід приймати
лише для дуже агресивних і сильно
мінералізованих вод, коли корозія протікає
інтенсивно, а підсмоктування небезпечне.
Рис.8. Компонування трубок
конденсатора у вигляді стрічки.
1-трубки другого ходу води; 2-
трубки першого ходу; 3-трубки
охолоджувача пароповітряної
суміші.

15
 Ввімкнення конденсаторної помпи
Для пуску конденсаторної помпи потрібно попередньо залити в
паровий простір конденсатора знесолену воду або конденсат із запасних
баків до рівня на 100-200 мм вище від нормального.
Нормальна робота помпи і схеми рециркуляції контролюється за
величиною струму двигуна конденсаторної помпи, тиску конденсату за
помпою і збереженням рівня в конденсаторі.
Мал.12. Схема рециркуляції конденсату.
1-пара від турбіни; 2-конденсатори;
3-конденсатна помпа;
4-сальникові підігрівники;
5-охолоджувачі пари ежекторів;
6-лінії рециркуляції конденсату.

Рециркуляцій конденсату під час пуску, зупинки і роботи блока на

малих навантаженнях необхідна для охолодження сальникових підігрівників
і парових ежекторів, подачі конденсату від ШРОУ, що скидається в
конденсатор, подачу конденсату до сальників живильних помп, на
ущільнення сальників вакуумної арматури, для забезпечення необхідного
навантаження конденсатної помпи.

Пуск ежекторів і набір вакууму

При наявності парових ежекторів першим вмикають пусковий ежектор.

Для цього попередньо перевіряється закриття засувок на лініях
пароповітряної суміші перед пусковим і основним ежектором. Після цього
подається пара до сопла пускового ежектора і перевіряється чи створюється
необхідне розрідження. Потім відкривається засувка на лінії підведення до
ежектора пароповітряної суміші і перевіряється чи створюється необхідне
розрідження в конденсаторі, після цього включають в роботу основний
ежектор.

16
 Коли при паралельній роботі основного і пускового ежекторів вакуум
досягає необхідного значення – пусковий ежектор вимикається.

Причини погіршення роботи конденсатора і збільшення

температурного напору:
1) забруднення охолоджувальної поверхні внутрішньої поверхні трубок
відкладеннями накипу, мулу або відкладеннями органічного характеру. Це
призводить до збільшення гідравлічного опору конденсатора, до зменшення
витрати охолоджувальної води і погіршення вакууму. Істотне погіршення
вакууму проходить при цьому за рахунок погіршення теплообміну між
парою і водою, оскільки шар відкладень має погану теплопровідність.
Ознакою забруднення трубок конденсатора може бути також підвищення
температури повітряної суміші, яка відсмоктується ежектором.
2)Підвищені присмокти повітря у вакуумну систему або погіршення
роботи ежекторів. В обох випадках парціальний тиск повітря в
пароповітряній суміші, що знаходиться в конденсаторі збільшується, що
призводить до погіршення теплообміну між парою і водою з парового боку
конденсатора. Ознакою підвищених присмоктів є також зменшення
температури суміші, що відсмоктується із конденсатора.
Раптове збільшення присмоктів повітря на працюючій установці
найчастіше відбувається через порушення подачі пари на ущільнення
внаслідок несправності регулятора або від самовільного закриття одного і з
регулюючих клапанів до ущільнень циліндра низького тиску.
3)Зменшення витрати охолоджувальної води пов’язано із збільшенням
нагрівання води. Температурний напір практично не змінюється. Причиною
цього порушення переважно є неполадки в роботі циркуляційних насосів або
поява додаткових опорів на вході або виході води із конденсатора, а також
погіршення або зрив роботи сифона:
А) неполадки в роботі циркуляційних насосів бувають через зниження
тиску циркуляційної води перед конденсаторами.

17
 Б) раптовий або поступовий ріст опору конденсатора
В) погіршення роботи сифона насамперед пов’язане з потраплянням
повітря і скупчення і скупченням його у верхній частин зливної труби.

Якість конденсату

Конденсат в конденсаторі не повинен збагачуватись солями та газами.

Норми для конденсату в установках високого тиску:
1) твердість для установок з барабанними котлами до 3 мкг-екв/кг
2)твердість для установок з прямотечій ними котлами до 1 мкг-екв/кг
3)вміст кисню ( за навантажень не вище 50%) – не більше 20 мкг/кг.
Конденсат може бути забруднений солями, що вносяться ззовні :
1) з додатковою водою;
2) з присмоктами циркуляційної води через нещільності в конденсаторі;
3) через лінії дренажу від бойлерів при присмоктах мережевої води в їх
паровий простір.
Боротьба з киснем в конденсаті повинна вестись шляхом:
1) підвищення повітряної стійкості вакуумної системи, зокрема пристроєм
гідравлічних ущільнень сальників засувок що працюють під вакуумом.
2) ліквідацією переохолодження конденсату постійним підтримуванням
рівня конденсату нижче від нижнього ряду трубок.
3) підтримуванням в зимовий час температур охолоджувальної води
+4 – 5° С, тощо.

Сучасні конденсатори для турбін насиченої пари

Конденсатори для турбін відносно невеликих потужностей, наприклад,

для АЕС з ВВЕР – 440, виготовляють циліндричної форми, щоб зменшити
товщину стінки. Для потужних турбін розміри конденсаторів стають
настільки великими, що їх можливо транспортувати лише у розібраному
вигляді і збирати на місці монтажу. Корпуси цих конденсаторів роблять

18
прямокутними з внутрішніми ребрами для зменшення товщини стінки. Така
форма корпусу полегшує монтаж конденсатора на місці, забезпечує більш
вільний прохід пари до поверхонь теплообміну і зменшує паровий опір
конденсатора.
Компонування теплообмінної поверхні приймається „стрічковим”, див.
рис. 8, з широкими проходами для пари. На рисунку зображена права
половина конденсатора (ліва їй симетрична). Кожна половина складається з
двох частин – верхньої і нижньої. Таким чином, конденсатор складається з
чотирьох приблизно однакових частин.
Зі сторони води конденсатор двоходовий: у нижній частині іде перший
хід води, а у верхній – другий. При довжині трубок 9м загальна довжина
конденсатора 14 м. При двопоточних ЦНТ конденсатори зазвичай мають
парові патрубки розміщені з двох боків по довжині. Конденсатор
конструюють з падаючим потоком пари і відсмоктуванням пароповітряної
суміші з центральної частини нижньої половини конденсатора, де
температура води менша.
Переважно конденсатор розміщають під турбіною (підвальне
розташування). Зі збільшенням продуктивності конденсаторів таке їх
розміщення стає складним. Це насамперед стосується атомних
електростанцій, оскільки витрати пари для них більші, ніж на звичайних. У
цих умовах пропонується бокове розташування конденсаторів, див. рис. 9,
коли конденсатори розміщені з обох боків турбіни двома секціями по висоті,
причому кожна з них має свій підвід і відвід води.

19
 При розробці конденсаторів з боковим розташуванням були реалізовані
і деякі інші технічні рішення щодо удосконалення конденсаційних пристроїв:
нові деаераторні пристрої (рис.6) та значне зменшення коефіцієнта
заповнення трубних дощок (0.25 – 0.26 порівняно з 0.5 і вище у старих
конструкціях). Таким чином
Вертикальна полегшуються проходи до
вісь турбіни
трубок та інтенсифікується
теплообмін. У бокових
Горизонтальна конденсаторах теж застосована
вісь турбіни
„стрічкове” компонування
поверхонь теплообміну, а для
підвищення надійності трубки
у периферійних рядах пучка
мають потовщені стінки (2
мм), щоб протидіяти
динамічному напору пари.

Рис.9. Схема бокового розміщення конденсаторів.

Особливість бокових
1-перехідний патрубок; 2-конденсатои; 3-бокова конденсаторів – боковий тиск
опора; 4-елементи деаераційних пристроїв; 5-
дренажі водяних камер; 6-нижні опори; 7- місця на перехідний патрубок
відсмоктування парогазової суміші.
турбіни, для сприйняття якого
використовують спеціальні опори. Конструктивне рішення бокових опор, так
само як нижніх, інше, ніж для підвального розміщення конденсатора. У
новому виконанні рухомі опори виготовляють з системи гнучких стержнів
або пластин в залежності від величини навантажень.
Деаеруючі пристрої встановлені на обох рівнях, причому деаерований
конденсат з верхньої половини спеціальними водоспускними коробами
відводиться у конденсатозбірник, де змішується з деаерованим конденсатом
нижньої половини, минаючи його паровий об’єм. У паровий об’єм
конденсаторів подається доповнювальна (знесолена) вода, яка компенсує

20
втрати у паротурбінній системі станції. Це забезпечує деаерацію цього
потоку і дозволяє замінити триступеневе знесолення на двоступеневе,
враховуючи 100% конденсатоочистку, через яку проходить цей потік.
Витрата пари на турбіну залежить від пори року, що зв’язане з
сезонною зміною температури води охолодження і відповідно вакууму у
конденсаторі і термічного ККД турбінної установки. Через це продуктивність
конденсаторних насосів треба вибирати з розрахунку на 100% навантаження
турбіни в умовах літнього періоду з урахуванням витрати дренажів ПНТ,
якщо їх подають у конденсатор.
Напір конденсатних насосів визначають зважаючи на тиск у деаераторі
і опір регенеративної системи і всього тракту від конденсатора до деаератора.
Якщо застосовується 100% конденсатоочистка, то часто використовують
двопідйомні конденсатні насоси,
Рис.10. Схеми
конденсатних насосів, тобто після конденсатора
а-два підйоми, б-один встановлюють
підйом.
1-конденсатор; конденсатні насоси першого
2-конденсатний насос
першого підйому; підйому (КН І), а після
3-конденсатоочистка;
4-конденсатний насос конденсатоочистки - другого
другого підйому; підйому (КН ІІ), див. рис.10.
5-конденсатний насос.
Продуктивності цих насосів
повинні бути однаковими. Насос першого підйому долає опір тракту до
конденсатоочистки та її фільтрів; насос другого підйому – опір решти тракту
до деаератора, тобто його напір більший, ніж першого підйому. При цьому
фільтри очистки конденсату працюють під малим тиском. Використовується
також і одно підйомна схема (рис.10), але при цьому фільтри повинні
розраховуватись на повний напір насоса, тобто на тиск біля 2 МПа.
Для запобігання кавітації у конденсатних насосах їх встановлюють з
певним підпором щодо конденсатора. Якщо конденсатори розміщені у

21
„підвальному” приміщенні, то величина підпору обмежена і опір
всмоктувальної лінії повинен бути мінімальним.
Якщо прийнята бездеаераторна схема, то конденсатний насос створює
підпір для живильного, через це обидва насоси слід добирати узгоджено.
Використовуються сальникові відцентрові конденсатні насоси (зазвичай
багатоступеневі), тобто насоси з протіканням та розміщенням під ними
приямку і відкачкою дренажу в баки „брудного” конденсату. Таке вирішення
найбільш просте і економічне; воно може застосовуватись і для
одноконтурних АЕС, враховуючи слабку радіоактивність конденсату,
особливо після конденсатоочистки. Привід конденсатних насосів лише
електричний.
Основні дані щодо конденсаторів турбін, які працюють на насиченій
парі, представлені у табл. 1. Розрахунковий вакуум у них відповідає
температурі води, що подана у таблиці. Якщо реальна температура води
інша, то вакуум у конденсаторі буде відрізнятися від розрахункового.
Вакуум у конденсаторі також залежить від стану конденсаторних
трубок. Якщо останні забруднені відкладеннями, то це призводить до росту
їх термічного пору і підвищення температури конденсації і тиску пари.

Таблиця 1
Двоходові конденсатори для парових турбін насиченої пари.

Тип турбіни Тип Поверхня Витрата Число Розрахунков Розраху

конденсат теплообмі пари у конденсат а нковий
ора ну,м2 конденсат орів на температура вакуум,
орі, т/год одну води кПа
турбіну, охолодженн

22
 шт. я, ºС
К-220-44 К-12150 12150 365 2 22 5.1
К-500-65/3000 К-10120 10120 435 4 12 3.6
К-750-65/3000 К-16100 16100 600 4 15 4.4
К-1000-60/1500 К-45600 45600 1725 2 15 3.9
К-1000-60/3000 КЦ-1000 22000 765 4 20 4.9

Для протидії відкладенням застосовують хімічну (стабілізаційну )

обробку води та механічну очистку трубок конденсатора за допомогою
спеціальних шомпольних пристроїв або високонапірними гідропістолетами.
Часто застосовується очистка трубок гумовими кульками „на ходу”, тобто
при працюючому конденсаторі, див. рис.11.
Система складається з водяного
Рис. 11. ежектора 3, сітки для уловлювання кульок 2
Схема очистки
конденсаторів та транспортних трубопроводів. Кульки
гумовими
пористими виготовляють з пористої гуми або
кульками. полімерних матеріалів стійких до зносу
1- конденсатор;
2-уловлювач діаметром на
кульок з сіткою;
3- ежектор. 1 – 2 мм більшим від діаметра трубок. Їх
через спеціальний шлюз завантажують у вхідну камеру конденсатора з якої
вони потоком води розносяться по трубках і стирають з їх внутрішньої
поверхні осад. У вихідній камері вони виловлюються сіткою і ежектором
знову подаються у вхідну камеру, див. рис. 11. Система кулькової очистки
(СКО) ефективна у випадку намулоподібного осаду та при високій
початковій чистоті трубок. Якщо осад має кристалічну структуру (СаСО 3), то
застосовують пористі кульки з корундовим вінцем, який повинен
зшкрябувати його. Проте, на практиці, корундове покриття швидко
зношується і такий спосіб малоефективний.
У цьому випадку найефективнішими є стабілізаційні заходи, що
ґрунтуються на зменшенні тимчасової твердості оборотної води (підкислення

23
мінеральними кислотами) та її обробці комплексонами, диспергантами та
іншими стабілізаторами.

Висновок
Конденсаційну установку можна охарактеризувати не лише як
елементарний теплообмінник в якому проходить конденсація пари, але й як
складний технологічний прилад який вимагає високої точності при виборі
параметрів процесу таких як температура в середині конденсатора та

24
охолоджуючої води, яка подається в трубки, ступінь розрідження в
конденсаторі, розміщення трубок в конденсаторі та матеріал з якого вони
виготовленні та інші параметри, від який будуть залежати властивості
конденсату отриманого на виході із конденсатора.
Особливу увагу потрібно приділити щільності конденсатора, яка
напряму пов’язана з утвореннями присмоктів, які будуть негативно впивати
на ступінь розрідження в конденсаторі, а отже і процесу конденсації в цілому
та збільшувати вміст агресивних газів у воді, що може призвести до
псування обладнання яке йде далі по циклу теплової схеми.
Також при виборі глибини вакууму яка буде у конденсаторі необхідно
пам’ятати про економічну доцільність її збільшення як зі сторони
збільшення габарит конденсатора, так і зі сторони здорожчання обладнання
яке буде необхідне для її збільшення.

Список використаної літератури

1) Костюк А. Г.,Фролов В. В.,Булкин А. Е.,Трухний А. Д. Турбины тепловых

и атомных электрических станций / Под ред. Костюка А. Г.,Фролова В. В. —
М.: Изд. МЭИ, 2001. — 488 с.

25
2) Лесохин Е. И. Теплообменники-конденсаторы в процессах химической
технологии, 1990, 289 с.
3) Берман Л. Д. О теории теплообмена при конденсации пара в пучке
горизонтальных труб. «Известия ВТИ», 1953, № 3.
4) Конспект лекцій « Режими роботи та експлуатації об’єктів ТЕН », 2013.

26