Заплава Олег

Гр.№ 9
Опорний конспект за темою:
Тарифікація електроенергії. Контроль якості електроенергії.
Якість електричної енергії – це сукупність властивостей електричної
енергії відповідно до встановлених стандартів, які визначають ступінь її
придатності для використання за призначенням.
Наголошуємо, що постачальник електроенергії відповідає тільки за
якість енергії, яка подається до вводу у будинок. Якщо причиною неякісного
електропостачання є внутрішньобудинкові електричні мережі, то це питання
має вирішувати:
 ЖЕК, ОСББ – у багатоквартирному будинку;
 власник житла – у приватному будинку.
Тому, в першу чергу у разі неякісного електропостачання споживачу
необхідно звернутись до ЖЕКу або ОСББ (чи фахового електрика – для
квартири/приватного будинку) з метою перевірки електромережі в будинку
(квартирі) і заміру напруги на вводі у будинок. Якщо було зафіксовано
неякісне електропостачання саме на вводі у будинок – споживачі мають
подати у довільній формі письмову скаргу електрозподільчій компанії
(обленерго) щодо незадовільної якості електричної енергії.
Скарга розглядається протягом 15 днів, а у разі проведення вимірювань
– протягом 30 днів.
Електрозподільча компанія повинна усунути причини незадовільної
якості:
 у строк 30 днів у разі можливості їх усунення оперативними діями
персоналу;
 у строк 180 днів – у разі необхідності проведення будівельних робіт
або заміни елементів мережі.
Опорний конспект за темою:
Енергозбереження в теплоенергетиці
Основу сучасної теплоенергетики складають теплосилові установки
паротурбінних електростанцій, що складаються з котла і турбіни. У СРСР на
таких електростанціях у 1975 було вироблено більш 80% всієї електроенергії.
У великих містах найчастіше будуються (ТЕЦ), а в районах з дешевим
паливо-конденсаційні електростанції (КЕС).
Відмінність ТЕЦ від КЕС полягає в тому, що ТЕЦ віддає споживачу не
тільки електроенергію, але і теплоту з мережною водою, нагрітої в бойлерах
до 150-170 °С. Мережна вода по магістральних теплопроводах подається в
житлові масиви і далі або безпосередньо, або через проміжні теплообмінники
направляється на опалення і гаряче водопостачання.
 Одна з основних тенденцій розвитку теплових електростанцій —
збільшення потужності одиничних агрегатів (парогенераторів і парових
турбін), що дозволяє швидкими темпами нарощувати енергооснащеність
народного господарства.
Енергетична галузь — одна з основних галузей промисловості, від
функціонування якої залежить стан економіки країни. Основна частина
електроенергії України (близько 70%) виробляється на теплових
електростанціях за рахунок спалювання викопного органічного палива.
Менш 25% зробленої енергії забезпечується процесами горіння рідкого і
газоподібного палива. Інша частина продукції теплоенергетики України
визначається процесами горіння твердого палива — вугілля, причому
спостерігається тенденція до скорочення споживання мазуту і природного
газу і зростанню частки твердого палива, споживаного
теплоелектростанціями.
У результаті помилкової енергетичної політики, що проводилася в
Радянському Союзі, розвиток паливної енергетики зупинився, по суті справи,
у 60-х роках. А оскільки в Україні в минулому були зосереджені великі
теплоенергетичні об єкти в різних галузях народного господарства, то при
розпаді Союзу нам дісталася в спадщину відстала теплоенергетика.
У результаті ми не маємо сучасних котлів, здатних спалювати
низькосортне вугілля, дрова, торф і т.д. Немає в нас високоефективних
парових, газових турбін, парогазових установок, газифікаторів для
одержання газу з вугіль, дров, торфу і т.д. Розрив у розвитку теплоенергетики
України і Заходу сьогодні складає 30 40 років, перебороти які в доступний
для огляду час навряд чи вдасться. Незважаючи на велике відставання в
розвитку української теплоенергетики від західної його все-таки можливо
значно скоротити в найближчі 2-3 роки.
Для цього необхідно створити нову стратегію розвитку
теплоенергетики України (нагадаємо, робити інвестиції в енергозбереження в
два три рази ефективніше, ніж у видобуток). Потім провести її всенародне
обговорення і затвердити у Верховній Раді. На підставі згаданої стратегії
підготувати конкретну програму виходу теплоенергетики з кризи, що
враховує регіональні особливості всіх областей і районів країни. При цьому її
виконання повинне проходити прозоро для громадськості з розшифровкою
того, куди і на які цілі пішли ті чи інші гроші. Сьогодні наукова робота в
області теплоенергетики ведеться розрізнено, має місце дублювання. Нерідкі
випадки розпилення засобів по дрібних темах. Не ведеться координація
робіт. Усунути деякі з перерахованих вище недоліків можна було б,
відновивши функції головних організацій ведучих наукових установ НАН
України.