Методичні вказівки до виконання практичних завдань

ЗМІСТ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 1. Синтез електричних схем систем

електропостачання з локальними джерелами енергії на підставі вимог
норм технологічного проектування………………………………………. 5
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2. Розробка розрахункових схем систем
електропостачання з локальними джерелами енергії та схем заміщення
її елементів…………………………………………………………………. 13
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 3. Порівняння ефективності методів
регулювання напруги в системах електропостачання з локальними
джерелами енергії…………………………………………………………. 35
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4. Керування режимом зміною поздовжніх
параметрів лінії. Гнучкі лінії FACTS…………………………………….. 51
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………... 60

ВСТУП
 Дисципліна «Системи електропостачання з локальними джерелами
енергії та керування ними» є важливою у професійній підготовці магістрів зі
спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»,
освітньої програми «Системи забезпечення споживачів електричною
енергією» й спрямована на формування загального розуміння напрямків
розвитку систем електропостачання з локальними джерелами енергії та
керування цим процесом для забезпечення надійного постачання якісної
електричної енергії споживачам з мінімальними втратами.

Практичні заняття є важливою складовою для опанування дисципліною.

Загальні вимоги до виконання і оцінювання практичних робіт полягають

у наступному:

- звіт з практичного заняття містить завдання, проведені дослідження та

їх результати, електричні схеми досліджень, необхідні розрахунки, а також
висновки, у яких виконується оцінка результатів та проводиться
узагальнення про можливість їх використання;

- результати досліджень надаються у вигляді таблиць, графіків, діаграм;

- деякі дослідження доцільно супроводжувати векторними діаграмами;

- деякі дослідження вимагають застосовувати спеціалізоване програмне

забезпечення;

- оцінка звіту виконується на повноту й правильність постановки та

проведення дослідження, відсутність помилок, достатність ілюстративного
матеріалу, що підтверджує проведені дослідження й отримані результати,
правильність висновків.

2
 Практичне заняття 1
Синтез електричних схем систем електропостачання з локальними
джерелами енергії на підставі вимог норм технологічного проектування

Завдання. Створити чотири варіанти схеми локальної системи

електропостачання заданих чотирьох споживачів. Надійність схем має бути
однаковою. У складі кожного споживача є категорії 1, 2, 3. Варіант завдання
вибирається відповідно до номеру в списку групи.

Порядок виконання завдання. Складаються усі можливі варіанти

розподільної електричної мережі району. Однією з основних вимог при
цьому є те, що схеми повинні забезпечувати надійність електропостачання,
при якій у випадку відключення будь-якої лінії або трансформатора
зберігається живлення споживачів без обмеження навантаження з
додержанням нормативної якості електроенергії [1,2].

Теоретичні відомості.
Основні фактори, що забезпечують надійність електропостачання:
- електрична схема мережі;
- автоматика зміни конфігурації схеми;
- надійність елементів електричної схеми.

Саме схема локальної електричної системи суттєво впливає на рівень

надійності електропостачання. В локальних електричних системах віддається
перевага радіальним лініям електропостачання. При цьому також
використовуються лінії із двостороннім живленням та кільцеві.

Створення схеми локальної електричної мережі складається із двох

кроків:

- перший – формування всіх можливих варіантів схеми на підставі

загальних вимог;
3
 - другий – вибір варіанту в результаті техніко-економічного порівняння
варіантів.
Важливим елементом ЛЕС є системи накопичення електричної енергії.
Найбільш зручною є експлуатація систем з акумуляторними батареями. Їх
місце встановлення може бути довільним або в місці встановлення ВДЕ.

Якщо прийнято рішення про будову вузлової підстанції, то у варіантах

схеми електропостачання доцільно розглянути рішення про суміщення
вузлової підстанції з одним із споживачів. У деяких випадках, якщо лінії, що
живлять вузлову підстанцію, проходять поблизу від підстанції споживача,
доцільно забезпечити живлення цієї підстанції від цих ліній, а не від вузлової
підстанції.

Наявність споживачів різних категорій надійності повинна бути

врахована при складанні варіантів схеми.

На рис.1.1 наведені можливі варіанти схеми мережі локальної системи.

Вибір варіантів схеми мережі виконується на підставі НТП [2], у першу

чергу пунктів 12.5. ,12.7 та 12.8.

При розвитку мережі 110 (150) кВ належить:

– не допускати спорудження нових протяжних повітряних ліній (ПЛ) 110

(150) кВ паралельно існуючим ПЛ 220-330 кВ;

– для всіх конфігурацій мережі 110 (150) кВ з декількома центрами

живлення використовувати як такі центри відповідні РУ електростанцій
гарантованої потужності та підстанцій (ПС) 220-330 кВ з двостороннім
живленням які не мають спільних живлячих ліній;

4
 ВДЕ ВДЕ

А Б А Б

ВДЕ ВДЕ

А Б А Б

Рисунок -1.1 Варіанти схеми мережі електропостачання споживачів А та Б

від відновлюваних джерел енергії (ВДЕ)

- забезпечувати двостороннім живленням підстанції, що приєднані до

дволанцюгової ПЛ 110 (150) кВ. Гранична довжина таких ПЛ, як правило, не
повинна перевищувати 120 км, а кількість приєднаних проміжних ПС не
повинна перевищувати трьох;
- створювати вузлову конфігурацію мережі шляхом будівництва нової лінії
від третього центра живлення (ЦЖ) до однієї з прохідних ПС. Кількість
прохідних ПС на ділянці між ЦЖ та вузловою (або двома вузловими) ПС
повинна бути, як правило, не більше двох;
- при організації схем вузлових підстанцій не допускається використовувати
в якості третьої лінії живлення лінію, що є відгалуженням від ЛЕП;

5
- кількість ПЛ (КЛ) 110 (150) кВ, що приєднується до вузлових ПС 110 (150)
кВ не повинна, як правило, перевищувати шести.
- в системах електропостачання великих, значних і найзначніших міст,
промвузлів і енергорайонів (промислових, щільної малоповерхової забудови,
рекреаційних, інфраструктурного забезпечення), а також для
електропостачання транспортних споживачів (електрифіковані залізниці,
трубопроводи) застосовувати дволанцюгові ПЛ з двостороннім живленням
від різних ЦЖ (гранична довжина – до 120 км). До таких ПЛ рекомендовано
приєднання не більше шести прохідних ПС (по три до кожного кола) або
чергування прохідних та відгалужувальних підстанцій. При виборі схем
приєднання ПС слід виходити з допустимості втрати не більше однієї ПС при
одночасному відключенні обох ланцюгів ПЛ та рівномірного розподілу
навантаження між ланцюгами ПЛ;
- в схемах електропостачання промвузлів, промпідприємств та великих міст
застосовувати глибокі вводи – дволанцюгові ПЛ з приєднанням до двох ПС
110 (150) кВ, споживачі першої категорії яких резервуються по мережі
вторинної напруги від інших підстанцій (що не приєднані до даної лінії). При
відсутності можливості резервування споживачів першої категорії по мережі
вторинної напруги глибокі вводи рекомендується виконувати двома дно
ланцюгової ПЛ, які треба з’єднати у кільцеву схему з’єднань, до яких можуть
бути приєднанні до трьох підстанцій. Приєднання ПС до ПЛ рекомендовано
виконувати із застосуванням КРУЕ;
- приєднання дволанцюгових тупикових ліній, які живлять споживачів 1-ї
категорії по надійності електропостачання повинно виконуватися від різних
секцій центрів живлення. Підключення на одну секцію не допускається. При
відсутності центру живлення з секціонованими системами шин або
можливості резервування по мережі вторинної напруги рекомендується
здійснювати живлення підстанції із споживачами 1-ї категорії по тупикових
лініях від різних центрів живлення;
6
 При розвитку мереж 35 кВ належить:
- формувати розгалужену електричну мережу напругою 35 кВ як
взаєморезервовані лінії електропередавання, які підключені до шин двох і
більше трансформаторних підстанцій або різних систем (секцій) шин одної
підстанції, із широким використанням резервних перемичок між ПЛ-35 кВ,
які резервуються за допомогою реклоузерів 35 кВ;
- розглядати варіанти схем електропостачання споживачів електроенергії
шляхом розвитку електричної мережі напругою 35 кВ із застосуванням
підстанцій 35/0,4 кВ (глибоких вводів) та переводом електричних мереж 6-10
кВ на напругу 35 кВ;
- не допускати спорудження нових протяжних ПЛ 35 кВ паралельно до
існуючих ПЛ 110 (150) кВ;
- враховувати, що гранична довжина нових ПЛ не повинна, як правило,
перевищувати 35 км;
- оцінювати доцільність спорудження нових ПЛ 35 кВ в габаритах 110 (150)
кВ;
- розглядати можливість переведення існуючих ПЛ та ПС 35 кВ на напругу
110 кВ;
- розглядати можливість спорудження ПС 110/10 кВ з приєднанням до
існуючої мережі замість будівництва ПЛ та ПС 35 кВ;
- використовувати одноланцюгові або дволанцюгові (одно ланцюгової) ПЛ
(КЛ) 35 кВ з живленням від різних ПС-110 (150) кВ або різних секцій (систем
шин) однієї підстанції;
- приєднувати до дно ланцюгової ПЛ між двома ЦЖ, як правило, не більше
чотирьох прохідних ПС. На першому етапі, при встановленні одного
трансформатора, ПС можуть бути приєднані на відгалуженнях;
- при приєднанні до мережі прохідних підстанцій довжина лінії між двома
ЦЖ не повинна, як правило, збільшуватись більше, ніж на 20%;

7
- застосовувати двотрансформаторні ПС 35 кВ з трансформаторами
одиничної потужності до 10 МВА;
- кількість ПЛ (КЛ) 35 кВ, що приєднуються до вузлових ПС 35 кВ, не
повинна перевищувати чотирьох.
Системи електропостачання міст повинні задовольняти такі додаткові
умови:

- міські мережі (не враховуючи мережі 0,4 кВ) повинні мати, як правило, не
більше двох трансформацій з врахуванням прийнятої в даному енергорайоні
шкали напруг: 330/110(150)/10 кВ або 220/110(150)/10 кВ;
- при розробці схеми мережі 110 (150) кВ слід прагнути до кільцевої
конфігурації, що опирається на декілька ЦЖ;
- підвищення пропускної здатності міського кільця 110 (150) кВ,
рекомендовано здійснювати шляхом його заходів на додаткові ЦЖ;
- глибокі вводи в райони з високою густиною навантаження, які розташовані
на значній відстані від кільця 110 (150) кВ, рекомендовано виконувати по
радіальній схемі;
- всі лінії 110 (150) кВ системи електропостачання міста повинні, як правило,
виконуватись дволанцюговими;
- схеми приєднання та параметри ПС 110 (150) кВ необхідно приймати у
відповідності з рекомендаціями 12.5, 12.6. При цьому визначають необхідний
обсяг резервування споживачів по мережі вторинної напруги;
- приєднання ПС 110 (150) кВ до дволанцюгового кільця найзначніших міст
слід чергувати з приєднаннями ЦЖ;
- при розвиненій мережі 35 кВ розглядати можливість підведення напруги 35
кВ до центрів навантаження шляхом спорудження ПС 35/10 кВ або 35/0,4 кВ
та приєднання їх глибокими вводами до мережі 35 кВ. Рішення щодо
застосування напруги 35 кВ слід приймати на основі техніко – економічного

8
порівняння варіантів з надаванням переваги застосуванню напруги 110 кВ
при близьких значеннях.

Варіанти завдань

км ДЖ1
100

Г ДЖ3
90

80 Б

70 К

60 Е
50 А

40 ДЖ4

30
В З
20
Д Л
10
Ж
0 ДЖ2 ДЖ5

0 10 20 30 SЖ
40 50 60 70 80 90 100 110 120 130 140 150

Рисунок 1.2 - Ситуаційний план для вибору координат розташування

споживачів та джерел живлення енергорайону

Контрольні питання до практичного заняття 1

1. У яких випадках застосовують одностороннє живлення споживачів?

9
2. Які джерела можуть бути локальними джерелами електричної енергії?

3. Які є особливості підключення локальних джерел електричної енергії?

4. Одноланцюгова чи дволанцюгова повітряна лінія має вище надійність?

5. Яким чином забезпечується живлення споживачів у разі аварійного

вимкнення лінії з одностороннім живленням?

Таблиця 1.1. Дані про склад споживачів електричної енергії та джерел ВДЕ
живлення локальної електричної системи

№ Локальні Вузли Район за

ТМ, годин
варіанту джерела ВДЕ навантаження ожеледдю
1 ДЖ 4, ДЖ 2 А, Ж, Г, З ІV 4200
2 ДЖ 4, ДЖ 3 А, В, Г, Д І 4700
3 ДЖ 4, ДЖ 4 В, Д, Ж, З ІІ 5200
4 ДЖ 4, ДЖ 5 А, В, Г, З ІІІ 5700
5 ДЖ 5, ДЖ 1 Б, В, З, Е ІV 6200
6 ДЖ 5, ДЖ 2 Г, Д, Е, З І 6700
7 ДЖ 5, ДЖ 3 А, Б, Ж, К ІІ 2400
8 ДЖ 5, ДЖ 4 А, В, Г, Д ІІІ 2900
9 ДЖ 5, ДЖ 5 В, Д, Ж, З ІV 3400
10 ДЖ 1, ДЖ 1 В, Г, З, К І 3900

Перше джерело – СЕС, друге джерело – ВЕС

10
 Практичне заняття 2
Розробка розрахункових схем систем електропостачання з локальними
джерелами енергії та схем заміщення її елементів

Завдання. Відповідно до вихідних даних свого варіанту (даними є

електрична схема системи електропостачання, технічні характеристики
елементів мережі, параметри навантаження в вузлах та інформація про
джерело живлення) необхідно визначити:
1. Параметри схем заміщення ліній і трансформаторів.
2. Розрахункові навантаження вузлів 1 (підстанція 1) та 2 (підстанція 2)
3. Основні параметри режиму одностороннього живлення мережі
(потужності ліній та напруги вузлів).
4. Припустимість рівнів напруг вузлів мережі.

Теоретичні відомості
На рис.2.1. наведена досліджувана електрична схема системи
електропостачання з локальними джерелами енергії та системою
накопичення електричної енергії. Система знаходиться в режимі
одностороннього живлення від одного локального джерела й з вимкненою
системою накопичення електричної енергії (СНЕ). Локальним джерелом
живлення є вітростанція (ВЕС). Потужність ВЕС дорівнюється сумі
11
потужностей споживачів S1 та S2 і втратам потужності в лініях W1 та W2 та
трансформаторах Т1 та Т2. Сонячна станція СЕС підключається до вузла 2 за
допомогою повітряної лінії W3 ( на рис.2.1 не показано).
У зв’язку з тим, що номінальна напруга ліній 110 кВ у розрахунках
необхідно враховувати зарядні потужності ліній.
Для визначення приведеного навантаження вузла підсумовуються
потужності навантаження цього вузла та втрати потужності в
трансформаторі.
Розрахункові навантаження вузла визначаються підсумовуванням
приведеного навантаження цього вузла й половин зарядних потужностей
ліній, котрі підключені до цього вузла.
Таблиця 2.1 - Варіанти завдань
В Лінія W1 Лінія W2 Підстанція Підстанція
а п/ст. 1 п/ст. 2
Потуж-
рі Дов- F1, Дов- F2, Трансфор- S1, Транс- S2 ність
СЕС,
а жина мм2 жина мм2 матор МВА форматор МВА
МВт
н lW1, км lW2, км
т
0 15 120 20 95 ТДН-10000 4+j2 ТДН-16000 8+ j3 6
1 16 95 21 120 ТМН-2500 2+j1 ТД-40000 15+j12 9
2 17 120 22 150 ТМН-6300 3+j2 ТДЦ-80000 48+j12 20
3 18 150 23 185 ТДН-10000 5+j3 ТДН-16000 8,6+j2,0 7
4 19 185 24 240 ТДН-16000 8+j3 ТДЦ-80000 31+j38 20
5 20 240 25 95 ТД-40000 25+j8 ТДЦ-2500 1,6+j0,7 20
6 21 95 26 120 ТДЦ-80000 55+j11 ТД-40000 17,2+j9,4 20
7 22 120 27 150 ТМН-2500 1,6+j0,6 ТМН-6300 2,5+j1,0 2
8 90 95 100 185 ТДЦ-80000 45+j30 ТД-40000 9,5+j8,0 20
9 26 185 31 185 ТМН-2500 3+j1 ТМН-6300 3+j3 3
10 27 240 32 240 ТМН-6300 4+j2 ТД-40000 15+j4 10
11 28 95 33 95 ТДН-10000 6+j3 ТДЦ-80000 29+j15 12
12 29 120 34 185 ТДН-16000 9+j3 ТД-40000 27+j10 15
13 30 150 35 240 ТД-40000 24+j8 ТДН-10000 8+j3 15
14 31 185 36 120 ТДЦ-80000 58+j11 ТМН-2500 1,6+j0,7 25
15 32 240 37 150 ТДЦ-80000 46+j21 ТМН-6300 2,3+j1,8 20
12
16 33 95 38 185 ТД-40000 30+j8 ТДН-16000 8,2+j5,7 20
17 36 120 41 120 ТМН-2500 1,2+j1,1 ТДЦ-80000 39+j32 20
18 37 150 42 150 ТМН-6300 3+j3 ТМН-2500 1,7+j0,6 3
19 38 185 43 185 ТДН-10000 5+j4 ТД-40000 21+j18 15
20 39 240 44 240 ТДН-16000 9+j5 ТДЦ-80000 35+j32 20
21 40 95 45 95 ТД-40000 27+j10 ТДН-10000 6,2+j2,8 10
22 41 120 46 150 ТДЦ-80000 48+j12 ТД-40000 16+j13 20
23 44 240 49 95 ТДН-16000 12+j3,7 ТДЦ-80000 69+j11 20
24 45 185 55 120 ТМН-2500 1,2+j0.7 ТМН-6300 3,4+j3 4
25 46 120 34 95 ТМН-6300 3,2+j2 ТДЦ-80000 28+ j23 10

ЛДЕ UДЖ п/ст1 п/ст2

W1 W2

Т1 Т2

S1 S2

Рисунок 2.1- Схема системи електропостачання в режимі живлення від

одного локального джерела енергії

Технічні дані трансформаторів наведені в додатку.

Таблиця 2.2 - Питомі параметри повітряних ліній 110 кВ W1 та W2 в

залежності від перерізу проводу

F, мм2 r0 Ом/км x0 Ом/км b0 См/км

95 0,3 0,43 2,61∙10-6
120 0,25 0,43 2,66∙10-6
150 0,2 0,42 2,7∙10-6
185 0,16 0,41 2,75∙10-6
240 0,12 0,4 2,81∙10-6
300 0,098 0,429 2,64∙10-6
13
 400 0,075 0,42 2,7∙10-6

Приклад виконання практичного завдання для варіанту 0.

1.Визначення параметрів схем заміщення ліній і трансформаторів

Втрати на корону не враховуються.

1.1. Активний опір лінії W1

1.2. Індуктивний опір лінії W1

1.3.Зарядна потужність лінії W1

1.4. Активний та індуктивний опір і зарядна потужність лінії W2.

RW1 XW1 RW2 XW2

0,5QW1 0,5QW2 0,5QW2

0,5QW1

ΔSHXT1 ΔSHXT2

RТ1 RТ2

XТ1 XТ2

S1 S2

14
 Рисунок 2.2 - Схема заміщення електричної мережі

1.5. Визначення параметрів схеми заміщення трансформаторів

Тип трансформатору Т1: ТДН-10000 110/6 (із додатку)

Втрати потужності неробочого ходу Т1

Тип трансформатору Т2: ТДН-16000 110/6 (із додатку)

Втрати потужності неробочого ходу Т2

15
 1.6. Приведені потужності навантаження з урахуванням втрат в
трансформаторах.

1.7. Схема заміщення з приведеними навантаженнями

3,75 Oм 6,45 Ом 6 Ом 8,6 Ом

1 2

-j0,241 MBA -j0,241 MBA -j0,315MBA -

j0,315MBA 8,045+j3,63 MBA
4,027+j2,3

Рисунок 2.3 - Схема заміщення електричної мережі з приведеними

навантаженнями

1.8. Визначення розрахункових потужностей у вузлах 1 і 2.

3,75 Oм 6,45 Ом 6 Ом 8,6 Ом

1 2

16
S1p= 4,027+j1,74 MBA S2p= 8,045+j3,314 MBA
 Рисунок 2.4 - Схема заміщення мережі з розрахунковими навантаженнями

Визначення параметрів режиму розімкненої мережі

Визначити параметри режиму розімкненої мережі на підставі використання

розрахункових навантажень, отриманих вище.

2.1. Втрати потужності в лініях при номінальній напрузі в вузлах 1 і 2

та ДЖ.

Починаємо з лінії W2 і рухаємось до ДЖ.

ZW1 1 ZW2
E E E E 2
M M M M
B B BE BE

S1p= 4,027+j1,74 MBA S2p= 8,045+j3,314 MBA

, - потужності на початку ліній відповідно W1 і W2;

, - потужності в кінці ліній відповідно W1 W2;

Рисунок 2.1- Схема заміщення мережі з вказаними напрямами потужностей

на початку і в кінці кожної лінії

Потужність в кінці лінії W2 дорівнюється потужності S2р розрахункового

навантаження вузла 2.

Втрати потужності в лінії W2

17
Підсумовуючи потужність в кінці лінії й втрати потужності в лінії
отримаємо потужність на початку лінії W2:

Потужність в кінці лінії W1 (рис.2.1) складається з розрахункової потужності

навантаження S1p вузла 1 і потужності на початку лінії W2

Втрати потужності в лінії W1

Потужність на початку лінії W1 складається з потужності в кінці лінії і

втрат потужності в лінії W1:

2.2. Визначення напруг в вузлах мережі.

На джерелі живлення задана напруга на 5% більше за номінальну, тобто UДЖ

= 115,5 кВ

12,164+j5,194 12,11+j5,104 8,083+j3,364 8,045+j3,314

1 2
3,75 Oм 6,45 Ом 6 Ом 8,6 Ом

S1p= 4,027+j1,74 MBA S2p= 8,045+j3,314 MBA

18
 Рисунок 2.2 - Схема заміщення мережі з напрямами і значеннями
потужностей на початку і в кінці кожної лінії

Для мережі 110 кВ не враховуємо поперечну складову падіння напруг,

а тому вектори напруг у всіх вузлах мережі співпадають з дійсною віссю
комплексної площини. Визначаємо напруги у вузлах мережі. Рухаємось у
напрямку від джерела живлення ДЖ до вузла 1 й далі до вузла 2.

Напруга в вузлі 1

Напруга в вузлі 2:

Визначення напруги на низькій стороні НН трансформатора Т2. Для цього

треба врахувати падіння напруги на опорі трансформатору та коефіцієнт
трансформації КТ2 трансформатора Т2.

Потужність, що проходить скрізь трансформатор Т2:

Напруга на НН трансформатора приведена до сторони ВН:

Напруга на НН Т2:

19
Таблиця 2.3.Технічні характеристики двообмоткових трансформаторів [3]
Номіна Номіна- Номіна- Напруга Втрати Активні Струм
-льна льна льна короткого корот- втрати неробо-
потуж- напруга напруга замикан- кого неробо- чого
ня, % від ходу, %
Тип ність, обмотки обмотки зами- чого
номіна- від
МВА ВН, кВ НН, кВ льної кання, ходу, номінал.
напруги кВт кВт струму
1 ТМН- 2,5 110 6,6 10,5 22 5,5 1,5
2500/110
2 ТМН- 6,3 115 6,6 10,5 44 11,5 0,8
6300/110
3 ТДН- 10 115 6,6 10,5 60 14 0,7
10000/110
4 ТДН- 16 115 6,5 10,5 85 19 0,7
16000/110
5 ТД- 40 121 6,3 10,5 160 50 0,65
40000/110
6 ТДЦ- 80 121 6,3 10,5 310 70 0,6
80000/110

Практичне заняття 3
Порівняння ефективності методів регулювання напруги в системах
електропостачання з локальними джерелами енергії

Завдання. Провести порівняння технічної ефективності регулювання

напруги методом компенсації реактивної потужності та використання
регулювання РПН трансформатора.
1. Створити модель електричної мережі з врахуванням параметрів
схеми заміщення елементів мережі (варіант завдання – лінія 2 та
трансформатор підстанції 2, таблиця 2.1).
2. Дослідження поперечної компенсації. Дискретно змінювати значення
ємності, що підключена паралельно навантаженню від мінімального до
максимального значення. Прийняти максимальне значення реактивної
потужності ємності (БК) рівним реактивній складовій навантаження.
3. Побудувати залежність падіння напруги на досліджуваній лінії та
напруги на затискачах навантаження від значення ємності поперечної
компенсації.
20
 4. Дослідження способу регулювання напруги за рахунок зміни
коефіцієнту трансформації силового трансформатора шляхом перемикання
регульованих відгалужень під навантаженням .

Теоретичні відомості.

Аналіз формули визначення поздовжньої складової падіння напруги

вказує на те, що в основному ΔU залежить від реактивної потужності Q2
(активний опір лінії звичайно значно менше індуктивного опору лінії)

Батарея конденсаторів генерує реактивну потужність

U – напруга на затискачах батареї конденсаторів;

С – ємність батареї конденсаторів;

ХБК – реактивний опір батареї конденсаторів

Необхідна напруга на затискачах джерела живлення що забезпечує

номінальну напругу U2ф на затискачах споживача:

Напруга на затискачах споживача у разі регулювання потужності QK

поперечної компенсації

визначається для значень коефіцієнту К=0,1; 0,2; 0,3; 0,4; 0,5; 0,6; 0,7; 0,8; 0,9;
1,0; 1,1; 1,2.

Порядок виконання дослідження регулювання напруги зміною

коефіцієнта трансформації силового трансформатора
21
1. Для режиму максимального падіння напруги на опорі лінії визначити
напругу у точці 3 якщо на джерелі живлення встановлено 1,05 номінальної
напруги. Наприклад визначено, що ΔU=1,135 кВ; 1,05UН=10,5 кВ. Напруга в
точці 3: U3= 10,5-1,135=9,365 кВ.

2. Визначити номер відгалуження РПН трансформатора, що забезпечує

необхідний рівень напруги на затискачах НН у режимі максимального або
мінімального навантаження (якщо не можливо забезпечити 1,05UН , то UН ).

Відповідно до п. 13.6 Норм технологічного проектування енергетичних

систем і електричних мереж 35 кВ і вище (затверджені наказом №543 від
04.08.2014 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України) «на
шинах високої напруги підстанцій в режимі максимального навантаження
рівні напруги повинні забезпечувати одержання на шинах низької напруги (з
урахуванням використання РПН) напруги не нижче ніж 1,05 номінальної в
нормальних і не нижче ніж номінальної в післяаварійних режимах. В режимі
мінімального навантаження напруга на високій стороні підстанцій 35-330 кВ,
як правило, не повинна бути вищою ніж 1,05 номінальної напруги мережі,
більш висока напруга допускається за умови, що на шинах НН не буде
перевищена номінальна напруга»

Таблиця 3.1 Вихідні дані трансформатора ТДН-16000/110

Номінальн Номінальна Втрати Втрати Напруга Струм РПН
а напруга напруга холостого короткого короткого холостого нейтралі
ВН, кВ НН, кВ ходу, кВт зам., кВт ходу, % ВН, %
зам., %
UB.HOM UH.HOM ΔPXX IXX

115 10,5 18 85 10,5 0,7 ± 16

Активний опір трансформатора

Індуктивний опір трансформатора

22
 Розрахункові навантаження

Втрати в міді трансформатора

Потужність, що підводиться до обмотки ВН трансформатора

(підсумовуються потужності навантаження та втрати в трансформаторі)

STP = S2 + ΔSMД

Далі визначається приведена й розрахункова потужність вузла й виконується

розрахунок режиму на підставі використання напруги на початку лінії.

Розрахунок режиму за даними початку лінії у разі припущення що напруга у

вузлі дорівнюється максимально припустимій напрузі мережі, тобто 121 кВ.

Визначається відхилення напруги на низькій стороні трансформатора від

бажаної в режимі максимального навантаження. Приймається рішення про
припустимість такого режиму, або про необхідність виконання регулювання
напруги.

Наприклад, якщо з врахуванням падіння напруги в лінії на ВН

трансформатора отримано приведене значення напруги то
визначається дійсне значення на НН трансформатора підстанції

Якщо отримане значення напруги не відповідає припустимій напрузі

споживача UН.ПР, необхідно визначити номер відгалуження РПН
трансформатора для отримання необхідного значення напруги.

Напруга на ВН трансформатора у відносних одиницях дорівнюється сумі

приведеної до ВН напруги НН КТ ∙U2* та падіння напруги ΔUT* на опорі
трансформатора

U1* = КТ ∙U2* + ΔUT* (3.1)

23
З формули (3.1) знайдемо бажану напругу U2*

Якщо вже визначено U1* , та відома бажана напруга U2* , то необхідний

коефіцієнт , який повинен забезпечувати РПН трансформатора

Необхідне значення відпайки UВІД = КТ∙UHH* = 1,049∙1 = 1,049

Приклад. Падіння напруги на опорі лінії ΔU=12,485 кВ.

При напрузі на джерелі живлення 110·1,05=115,5 кВ.

Напруга на ВН трансформатора 2: U2 =115,5 – 12,485= 103,015 кВ.

Падіння напруги на опорі трансформатора

ΔUT = 2,57 кВ.

Необхідне значення коефіцієнту трансформації КТ=0,847.

Таблиця 3.2 Варіанти РПН

Ва- Тип трансфор- Границі Номі- Номі- Актив- Реак-тив-
ріант матору регулю- нальна нальна ний опір ний опір
вання, % напру- напруг транс- транс-
га ВН, а НН, форм., форм.,
кВ кВ Ом Ом

1 ТМН-400/35 ±6х1,5 35 0,4 23,5 126

2 ТМН-630/35 ±6х1,5 35 6,3 14,9 79,6

3 ТМН-1000/35 ±6х1,5 35 6,3 7,9 49,8

4 ТМН-1600/35 ±6х1,5 35 6,3 11,2 49,2

24
5 ТМН-2500/35 ±6х1,5 35 6,3 4,6 31,9

6 ТМН-4000/35 ±6х1,5 35 6,3 2,6 23

7 ТМН-6300/35 ±6х1,5 35 6,3 1,4 14,6

8 ТМН-10000/35 ±9х1,3 36,75 10,5 0,88 10,1

9 ТМН-2500/110 +10х1,5 110 6,6 42,6 508,2

-8х1,5

10 ТМН-6300/110 ±9х1,78 115 6,6 14,7 220,4

11 ТДН-10000/110 ±9х1,78 115 6,6 7,95 139

12 ТДН-16000/110 ±9х1,78 115 6,5 4,38 86,7

Наприклад, для трансформатора з номінальною напругою на ВН 115кВ, а на

НН 11 кВ. Визначимо номінальний коефіцієнт трансформації

на максимальному позитивному відгалуженні

Діапазон регулювання РПН±9х1,78 обмотки ВН [1]

Відпайка Додаткове число Відносне число
обмотки ВН витків ВН, % робочих витків kТ ВН-НН
обмотки ВН, nВНр
1 +16,02 1,1602 12,12
2 +14,24 1,1424 11,94
3 +12,46 1,1246 11,75
4 +10,68 1,1068 11,57
5 +8,9 1,089 11,38
25
 6 +7,12 1,0712 11,19
7 +5,34 1,0534 11,01
8 +3,56 1,0356 10,82
9 +1,78 1,078 10,64
10 0,0 1,0 10,45
11 -1,78 0,9882 10,26
12 -3,56 0,9644 9,90
13 -5,34 0,9466 9,37
14 -7,12 0,9288 8,70
15 -8,9 0,911 7,93
16 -10,68 0,8932 7,08
17 -12,46 0,8754 6,2
18 -14,24 0,8576 5,32
19 -16,02 0,8398 4,46

Контрольні питання до практичного заняття 3

1. Параметри яких елементів компенсуються у разі поперечної компенсації?
2. Яким чином виконується поперечна компенсація?
3. Які переваги надає поперечна компенсація.
4. Які недоліки має поперечна компенсація
5. Чи припустима перекомпенсація?
6. Як впливає поперечна компенсація на реактивну потужність в лінії?
7. Як впливає поперечна компенсація на втрати електроенергії?
8. Як впливає поперечна компенсація на напругу споживачів?
9. У яких випадках необхідно виконувати регулювання напруги.
10. У яких точках мережі необхідно виконувати регулювання напруги
11. Які способи використовуються для регулювання напруги

26
12. Які параметри режиму впливають на зміну напруги у споживачів
13. В чому сенс метода зустрічного регулювання
14. Припустимий діапазон відхилення напруги від номінальної
15. Чому РПН встановлюється на ВН трансформатора.

Практичне заняття 4.
Керування режимом зміною поздовжніх параметрів лінії.
Гнучкі лінії FACTS.
Завдання. Оцінка технічної ефективності поздовжньої компенсації
індуктивного опору лінії на математичній моделі електричної мережі.

27
1. У середовищі програмування (наприклад, MathCAD) реалізувати
математичну модель системи розподілу (варіант із завдання 2, досліджувана
лінія 2).
2. Визначити параметри усталеного режиму досліджуваної лінії без
компенсації (ХК =0).
3. Виконати серію розрахунків режиму мережі у разі використання
поздовжньої ємнісної компенсації.
4. Виконати аналіз результатів моделювання режимів, сформулювати
висновки про доцільність і ефективність поздовжньої компенсації.
5. Визначити діапазон зміни значення ємності хК поздовжньої компенсації.
Для цього визначити діапазон відсотку компенсації
6. Визначити параметри режиму ЛЕП для заданого діапазону зміни С=±50%.
Крок прийняти 10%.

Теоретичні відомості

Вузол електричної системи складається з локального джерела живлення

(ЛДЕ), повітряної ЛЕП (R+jX) та навантаження S2.

ЛДЕ I
R+jX S2=P2+jQ2, або
I2, cos φ2

Рисунок 4.1 – Схема вузла електричної системи

U1ф X R U2ф
S2=P2+jQ2, або
I2, cos φ2
28
 Рисунок 4.2 - Схема заміщення вузла електричної системи у
симетричному режимі

Рисунок 4.3 - Схема FACTS поздовжньої компенсації [5, 7]

Якщо напруга U2 відома, то напруга на початку лінії

Добуток це вектор падіння напруги – геометрична різниця між

векторами напруг на початку і в кінці лінії, тобто .

ΔU - поздовжня складова падіння напруги;

δU – поперечна складова падіння напруги.

У розподільних мережах на ΔU найбільше впливає складова P2·RЛ .

У живильних мережах на ΔU найбільше впливає складова Q2·XЛ.

З метою регулювання напруги змінюють реактивний опір лінії. Для

цього в фази лінії послідовно вмикають ємності.

Для запобігання виникнення неприпустимих перенапруг виконують

неповну компенсацію індуктивного опору лінії.
29
 Якщо виникає необхідність передавати по лінії активну потужність, що
перевищує гранично допустиме значення, використовують спеціальні заходи.
Одним з них є збільшення пропускної здатності електропередачі шляхом
зміни електричних параметрів лінії. Поздовжня ємнісна компенсація є одним
з найбільш ефективних заходів що дозволяє не тільки підвищувати
пропускну здатність, а ще й підвищує статичну та динамічну стійкість
електропередачі.

З урахуванням деяких припущень вираз для визначення значення

транзиту активної потужності по лінії

де Е – е.р.с. еквівалентного генератора на передавальному кінці лінії;

U – напруга в кінці лінії (шини приймальної підстанції);

δ – кут між векторами та ;

хС – еквівалентний реактивний опір зв’язку між системами, що з’єднує

лінія.

Один із засобів підвищення пропускної здатності засновується на

включенні ємностей послідовно в фази лінії.

Визначення діапазону зміни значення ємності хК поздовжньої

компенсації. Для цього визначити діапазон відсотку компенсації

Визначити параметри режиму ЛЕП для заданого діапазону зміни

С=±50%. Крок прийняти 10%.
30
 Дані у таблиці 4.1 для прикладу ХЛ =19,864 Ом

Таблиця 4.1 – Результати розрахунку керування режимом зміною

поздовжніх параметрів лінії.

Значення Значення Напруга на Напруга в кінці Струм лінії, А

ємності опору початку лінії, UП, лінії, UК, кВ
компенсації, ємності кВ
компенсації,
Ф Ом вектор Дієве вектор Дієве вектор Дієве
значення значення значення

0 0
0,00128 2,487
0,00096 3,316
0,00064 4,974
0,00032 9,947
0,00016 19,894
Якщо результати моделювання вказують на те, що зміни напруг не значні, то
можна використовувати падіння напруги на досліджуваній лінії.

U1ф XW RW CK U2ф

S2=P2+jQ2
Рисунок 4.4. - Схема заміщення лінії з поздовжнім включенням ємності
компенсації

+j

U1ф I2·XК
EMBE I2·Zw
U2ф D I2·Xw
0
φ2 Equatio
31 I2·Rw +1

I2
 Рисунок 4.5 - Векторна діаграма лінії з поздовжнім включенням
ємності компенсації

У звіті необхідно навести

1. Створену математичну модель системи розподілу в MathCAD .
2. Визначені параметри усталеного режиму досліджуваної лінії без
компенсації (ХК =0).
3. Навести результати розрахунків режиму мережі у разі використання
поздовжньої ємнісної компенсації.
4. Виконати аналіз результатів моделювання режимів, сформулювати
висновки про доцільність і ефективність поздовжньої компенсації.
Контрольні питання
1. Опір якого елемента мережі компенсується у разі поздовжньої
компенсації?
2. Яким опором виконується поздовжня компенсація (активним, індуктивним
чи ємнісним)?
3. Які переваги надає поздовжня компенсація.
4. Які недоліки має поздовжня компенсація
5. Як впливає поздовжня компенсація на струми к.з.?
6. Як впливає поздовжня компенсація на пропускну здатність ліній?
7. Як впливає поздовжня компенсація на втрати електроенергії?
8. Як впливає поздовжня компенсація на напругу споживачів?
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Системи електропостачання з локальними джерелами енергії та керування

ними [Електронний ресурс]: курс лекцій для студ. спеціальності 141
32
 «Електроенергетика, електротехніка, електромеханіка». – Кафедра
електропостачання https://classroom.google.com/c/NjE4MzIwMjIwOTU4?
cjc=6vrl2gr
2. СОУ-Н ЕЕ 40.1-00100227-101:2014 Норми технологічного проектування
енергетичних систем і електричних мереж 35 кВ і вище. Затверджено
наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
№543 від 04.08.2014
3. Сегеда М.С. Електричні мережі та системи. Львів: Видавництво Львівської
політехніки, 2015.- 540 с.
4. Кирик В.В. Електричні мережі та системи: підручник / В. В. Кирик.– Київ :
КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка» 2021.– 328 с.
5. Забезпечення стійкості енергосистем та їх об’єднань. Під ред. Кириленка
О.В. Інститут електродинаміки НАН України. Київ, 2018.
6. СОУ-Н МЕВ 40.1 – 00100227 – 68:2012. Стійкість енергосистем. Керівні
вказівки).
7. Helder Lopes Ferreira, Angelo L’Abbate, Gianluca Fulli, and Ulf Häger Flexible
Alternating Current Transmission Systems (FACTS) Devices. Chapter 4.
Advanced Technologies for Future Transmission Grids/Springer-Verlag
London. 2013. 119-156 pp. DOI 10.1007/978-1-4471-4549-3
8. ГОСТ 13109-97 Електрична енергія. Сумісність технічних засобів
електромагнітна. Норми якості електричної енергії в системах
електропостачання загального призначення
9. Electrical Transmission Systems and Smart Grids: Selected Entries from the
Encyclopedia of Sustainability Science and Technology. Miroslav M Begovic.
Chapter 5 Wide Area Monitoring, Protection and Control. James S. Thorp and
Arun G. Phadke. DOI 10.1007/978-1-4614-5830-2

33