Professional Documents
Culture Documents
Електричнi апарати
Електричнi апарати
Рекомендована література
3
1.Призначення курсу. Основні вимоги до електричних апаратів
4
- виконувати розрахунки для правильного вибору автоматичних
вимикачів, рубильників, пускачів і контакторів;
- визначати розрахункові умови короткого замикання;
- виконувати вмикання електричних апаратів, вимикання при
короткому замиканні.
Дисципліна „Електричні апарати” базується на знаннях вищої
математики, фізики, ТОЕ, елементів теорії електричних машин.
Електричні апарати застосовуються практично всюди, де необхідно
керувати потоками електроенергії – починаючи від АЕС і закінчуючи
побутовими приладами, наприклад, таких як пральна машина, електропраска,
сучасна електролампа.
- одна із базових дисциплін для майбутніх спеціалістів енергетиків, в
тому числі з енергетичного менеджменту.
5
3) обмежуючі – для обмеження струмів короткого замикання
(реактори) і перенапруги (розрядники);
4) пускорегулюючі – для пуску, регулювання частоти обертання,
струму, напруги електричних машин та інших споживачів електроенергії
(контактори, пускачі, силові і командні контролери, реостати);
5) контролюючі – це апарати для контролю заданих електричних і
неелектричних параметрів ( реле, датчики);
6) електричні апарати для вимірювань шляхом ізолювання первинних
кіл від вторинних (трансформатори струму і напруги);
7) регулюючі електричні апарати – для автоматичного неперервного
регулювання заданого параметра електричної сітки або автоматичного
підтримування неперервної стабілізації.
- В границях однієї групи апарати поділяються на апарати низької
напруги, як правило 660 В, і високої ( вище 1000 В або 3000 В).
- По виду струму розрізняють апарати:
змінного струму;
постійного струму;
промислової частоти;
високої частоти( відбійні молотки).
- По роду захисту від оточуючого середовища апарати ділять на ті, що
працюють у відкритому середовищі, закритому, водозахисному,
вибухонебезпечному, на повітрі.
- По способу дії ( електромагнітні, магнітоелектричні,
електродинамічні, індукційні, теплові і т.п.).
- По принципу роботи апарати розділяють на контактні і безконтактні.
Контактні мають рухомі контакти; безконтактні діють на принципі зміни їх
параметрів: індуктивності, ємності, електричного опору.
- Апарати можна поділити на автоматичні, що діють в залежності від
заданого режиму, і ручного перемикання, що працюють від волі оператора.
6
1.3 Вимоги до електричних апаратів
7
в стадії проектування і не накопичено достатньо інформації про його
можливості, технічними умовами (ТУ).
ТУ діють тоді, коли ще не накопичено достатнього досвіду
проектування, експлуатації апарату і його виготовлення.
Кожен апарат повинен мати незмінні технічні параметри.
Електричні апарати оцінюються за:
1. Величиною номінальної напруги. Вона відрізняється для
змінного (36 В, 127 В, 220 В, 380 В, 660 В) і постійного струму (24 В, 48 В,
110 В, 220 В, 440 В, 780 В);
2. Режимом роботи – тривалий або короткочасний. При
тривалому режимі роботи струм повинен протікати не менше часу,
необхідного для досягнення сталої температури всіма частинами апарату при
незмінних нормальних умовах охолодження.
3. Електричною та механічною зносостійкістю. Вони
визначають кількість спрацювань апарату, поки він не стане непридатним.
Електрична зносостійкість визначається тим, як зношуються контакти
внаслідок вигоряння під дією електричної дуги або стирання внаслідок
спрацювання.
Механічна зносостійкість – це зносостійкість, що обумовлюється
зношуванням деталей під час їх обертового і поступального руху поверхонь,
коли контакти вдаряються або труться.
Електрична зносостійкість, як правило, менше механічної, відповідно
електрична зносостійкість менша механічної.
Комутаційна здатність – здатність відключати струми (менші струми
відключаються гірше, чим великі).
Ізоляційна стійкість як в холодному, так і в нагрітому стані (при
8
В)) і мати запас, що враховує погіршення ізоляції внаслідок старіння
матеріалу або осадження пилу, бруду, вологи.
4. Термостійкість – визначається діючим значенням струму,
протікання якого на протязі всієї роботи апарату не викликає його нагрівання
вище допустимих температур (іноді вводять як характеристику величини
).
5. Електродинамічна стійкість визначається максимально
допустимим струмом, який може витримувати апарат не руйнуючись ні
електрично, ні механічно і не відключаючись самовільно. Електродинамічні
зусилля досягають десятків тисяч Ньютон, внаслідок малих відстаней між
струмоведучими частинами і струмів до сотень кА. Апарат повинен
витримувати ці струми і зусилля. У нього не повинно бути зварювання
контактів або механічного руйнування деталей.
6. Допустимі температури нагрівання елементів найбільш
важливих і відповідальних видів апаратів визначаються ДСТУ на ці апарати,
якщо на них немає ГОСТів, то керуються по допустимій температурі
із накладками з срібла .
7. Крім того:
- До кожного апарата пред’являються специфічні вимоги, обумовлені
його призначенням (наприклад, вимикач повинен вимикати струм на протязі
0,04 – 0,06 с., а трансформатор струму повинен давати похибку не більше
заданого значення).
- Будь-який електричний апарат повинен по можливості мати найменші
габарити, масу і вартість.
- Апарат повинен бути простим по обслуговуванню, технологічним при
виробництві, тобто дозволяти автоматизацію у процесі всього виробництва.
9
- Електричні апарати, у зв’язку з тим, що вони використовуються в
складних системах енергопостачання, повинні мати високу надійність, бо від
їх роботи залежить надійність роботи складної і дорогої системи.
- котушка з виводом
- трансформатор струму
- елемент пам’яті
10
- контакт автоматичного вимикача
- вимикач-запобіжник
- діод
11
2. Електродинамічні зусилля в електричних апаратах та їх методи
розрахунку
де – динамічний коефіцієнт;
– номінальний струм.
При взаємодії струмів короткого замикання з магнітним полем інших
струмоведучих частин апарату виникають електродинамічні зусилля, які
намагаються деформувати як провідники струмоведучих частин, так і
ізолятори, на яких вони кріпляться. Тому при оцінці електродинамічної
стійкості аналізують стійкість не тільки електричних, але й ізоляційних
матеріалів. Властивості їх вивчені ще не до кінця. Тому розрахунки міцності
конструкції апаратів проводять на максимальне значення електродинамічних
зусиль, хоч вони і діють тільки деякий час.
12
2.2 Основні фізичні поняття, формули, закони, необхідні для
розрахунку електродинамічних зусиль електричних апаратів
Bτ
B
α
(2.1)
Рис. 2.1 n Bn
13
→
I
r
(2.2) β
Рис. 2.2
де І – сила струму;
dl – довжина елемента провідника; dl
μ0 – магнітна стала;
r – радіус-вектор, проведений від елемента dl даного провідника до
точки простору, в якій розглядається поле (рис. 2.2).
Вектор магнітної індукції направлений по дотичній до силової лінії,
його напрямок визначається правилом правого свердлика (рис. 2.3).
Для нескінченно довгого провідника із струмом:
Pm I
I
R B
(2.3)
Рис. 2.3
(2.3.а)
(2.3.б)
14
де S – площа поперечного перерізу контуру (витка).
Напруженість магнітного поля Н – це характеристика магнітного поля,
яка визначається макрострумами і не залежить від середовища, в якому
струм проходить. На відміну від напруженості магнітна індукція залежить
від середовища, і вона визачається не тільки макро-, але і мікро струмами.
Або, коли для кожної ділянки магнітного кола B=const і H=const, його
зручно виразити у вигляді:
– магніторушійна сила, А.
Поскільки закон Біо-Савара-Лапласа записується у вигляді:
15
;
де, (повітря),
16
II. Метод розрахунку на основі енергетичного балансу провідників
(2.4)
Прийнявши, що ,а запишемо:
(2.5)
17
Для нескінченно довгих провідників
(2.6)
Ця формула називається енергетичною.
Електромагнітна енергія системи обумовлена декількома складовими:
18
– енергія, що визначається магнітним зв’язком між
провідниками (контурами), де L – індуктивність.
Індуктивність – це величина, яка дорівнює відношенню магнітного
потоку (потокозчеплення) до струму, що проходить по провіднику (котушці):
→
де М – коефіцієнт взаємоіндукції (взаємоіндуктивність);
– магнітний потік (потокозчеплення), Вб.
При будь-якому деформуванні системи буде змінюватись її енергія.
Для зміни енергії треба виконати роботу.
За означенням
Поскільки
Отримаємо
19
Загальна сила взаємодії між двома провідниками (контурами) буде
визначена як сума всіх цих сил (провідник (контур) уже не ізольований).
(2.6.а)
20 Рис. 2.7
Візьмемо два витки із струмом (більший і менший). Струм у витках має
протилежний напрямок. Провідники відштовхуються (рис.2.8). При
неоднакових розмірах витків з’являються дві складові сили: одна складова
прагне розтягнути менший виток і стиснути більший, а друга складова
прагне їх розвести, якщо струм протилежного напряму, або наблизити один
до другого, якщо витки зі струмом одного напряму.
Якщо провідники мають різну довжину і паралельні між собою, то сила
взаємодії між провідниками знаходиться за формулою:
(2.7)
D1
i2
i1
D2
де а – відстань між провідниками (див. рис. 2.9); a
21
де – магнітна індукція поля на відстані від провідника;
– струм в провіднику;
dx
Рис. 2.10
F
(2.8)
r
Рис. 2.11
Як видно із рисунка 2.11, із віддаленням від осі вертикального
провідника електродинамічне зусилля спадає.
В ряді апаратів струмоведуча частина має форму петлі. Тоді величина
сили є в два рази більшою, чим в попередньому випадку. Це dr
випливає із принципу суперпозиції, коли дану систему a
x
розглядати, як суму двох попередніх. Якщо довжина
перемички , то dx
Рис. 2.12
(2.9)
22
3. Електродинамічні сили в різних умовах роботи, характерних для
електричних апаратів
(3.1)
(3.2)
23
3.2 Електродинамічні сили в місці контакту двох провідників з
різними діаметрами або в місці зміни перерізу провідника
24
25
Коли провідник має постійний поперечний переріз, то сила не має
осьової складової, направленої вздовж провідника, поскільки лінії струму
паралельні між собою.
Лінії струму викривляються при зміні перерізу провідника (рис. 3.1,
3.2).
Тому при зміні перерізу провідника, в місці перерізу, крім поперечної
з’являється повздовжня складова сили. Вона є малою при номінальних
струмах і великою (до десятків кілоньютон) в режимі КЗ. Її величина:
(3.2)
2a
a a
Рис. 3.3
26
представлена як сила взаємодії двох провідників, що знаходяться на відстані
(див. рис. 3.3).
Тому: (3.3)
ФМ ФМ
Рис. 3.4
27
3.4 Електродинамічні сили при змінному струмі
(3.4)
→ (3.5)
28
F
де – сила, що діє між провідниками фаз 1 і 2;
Сила стискування
Рис. 3.1
– сила, що діє між провідниками фаз 1 і 3.
Миттєві значення струмів в провідниках:
Звідси:
1)
2)
3)
Для 1-го і 3-го провідників, що знаходяться по краях, сили
відштовхування більші, ніж сили притягання рис. 3.5.
Fв.
FвідштFпритяг
. . Fп. Fп. Fв.
a a
1 2 3
Рис. 3.5
29
притягання провідників 1 і 3:
(3.6)
30
кола і обумовлена індуктивністю всієї системи, в яку ввімкнено апарат. В
результаті струм при замиканні:
ір=іаперіод+істац,
де іаперіод – аперіодична складова струму,
істац – стаціонарна, або вимушена складова струму (її також називають
періодичною складовою).
ударним (для
31
– довжина вільного „прольоту” шин між ізоляторами;
32
R L
Рис. 3.8
постійного струму і при
джерелі змінного струму. Розв’язавши дані диференційні рівняння,
отримують аналітичні вирази струму.
Як уже відмічалось, для джерела змінного струму струм і визначається
як сума аперіодичної і періодичної складових, що змінюються із часом.
Із аналізу процесу вмикання випливає, що найбільшого значення
ударний струм досягає, коли момент вмикання кола відповідає максимуму
приймає вигляд:
(3.7)
де L – індуктивність, Гн;
R – активний опір кола, Ом.
Величина залежить від того яка це схема. При малих напругах в
низьковольтних енергетичних установках ця величина буде коливатись в
межах 0.05с при яких =1.3. Для апаратів високої напруги цей час із
3.7 Додаток
33
1) Наявність в колі індуктивності викликає появу при замиканні
законом а напруга
Підстановки дають:
при
від напруги на 90 .
34
Таким чином, найбільше значення аперіодичної складової буде
відповідати також вимиканню кола, при проходженні напруги через нульове
значення.
3) Для трифазного кола, якщо вважати, що аперіодична складова є
однаковою, рівна періодичній амплітуді і не змінюється в часі, тоді
беруть:
в II-му
– зусилля руйнування.
При включені ємності в коло відбувається наростання струму і
виникають високочастотні коливання.
Якщо включати до синусоїдної напруги трансформатор, то при
холостому ході трансформатора відбувається значне зростання магнітного
потоку („кидки” магнітного потоку), що приводить до кидків
35
намагнічуючого струму трансформатора, що в багато раз може перевищити
нормальний струм холостого ходу.
36
де – висота ізолятора, м;
М
pl 2
24 х
Q Q
pl
pl
2
2
Рис. 3.11
37
ΙV) Навантаження, що діє на ізолятори
V) Умова максимальної. міцності шин та ізоляторів
VIII)
кА.
38
4. Основи теплових розрахунків
(4.2)
де ρ – питомий опір;
l – довжина провідника;
S – площа поперечного перерізу.
При змінному струмі на активний опір провідника впливають
поверхневий ефект і ефект близькості.
Тому вводиться коефіцієнт, що додатково враховує ці два ефекти –
39
Поверхневий ефект зумовлений тим, що змінний струм збуджує в
провіднику неоднорідне по його перерізу магнітне поле, що викликає різну
величину вихрового струму, напрямленого проти основного струму. Це
призводить до того, що опір провідника збільшується, оскільки струм
виштовхується до поверхні. З підвищенням температури провідність
матеріалу зменшується, значить, поверхневий ефект спадає.
Ефект близькості полягає в тому, що магнітне поле одного
провідника впливає на магнітне поле іншого провідника, розташованого
поруч. Взаємовплив полів струмів цих провідників теж призводить до змін
електричного опору провідника. Тому при змінному струмі:
(4.3)
40
Струми, що при цьому виникають, сильно розігрівають феромагнетик.
Втрати в неструмонесучому феромагнетику зумовлені як вихровими
струмами, так і втратами, що зв’язані з процесами перемагнічування.
Площа петлі відповідає втратам на гістерезис (рис.4.2.).
Повні втрати магнітопроводу із сталі визначаються за формулою:
41
(4.4)
де – коефіцієнт теплопровідності;
де – густина;
– питома теплоємність;
– температуропроводність.
Конвекція – це спосіб передачі теплоти при контакті нагрітого твердого
тіла з газом або рідиною. При цьому молекулярний шар газу або рідини
отримує енергію від твердого тіла шляхом теплопровідності, а далі перенос
теплоти здійснюється більш нагрітими шарами газу або рідини (їх рухом і
переміщуванням внаслідок їх меншої густини, ніж у холодних). Розрізняють
вільну або природну конвекцію та вимушену (штучну). При штучній конвекції
охолоджуюче середовище рухається за допомогою насосів або вентиляторів.
Кількість теплоти, що віддається тілом за рахунок конвекції описується
законом Ньютона-Ріхмана:
(4.5)
(4.6)
43
де – стала Стефана Больцмана,
(4.7)
44
5. Теплопередача і нагрів провідників при різних режимах роботи
1) (5.1)
– об’єм провідника;
– тепловий потік.
Коли режим стаціонарний, зміна температури дорівнює нулю. Тоді:
3) (5.2)
45
5) (5.3)
Питомий опір:
Тому: (5.4)
– коефіцієнт близькості;
– добавочний коефіцієнт.
Якщо врахувати, що потік проходить через деяку бічну поверхню
провідника Sб, то формули запишуться так:
Поскільки і то
46
(5.5)
(5.6)
47
(5.7)
1)
2)
3)
де – початкова температура;
– кінцева температура.
48
(5.8)
49
(5.9)
– стаціонарна температура;
– стала часу, що залежить від властивостей матеріалу і має
розмірність часу. Вона також залежить від маси провідника, його
геометричних розмірів та теплоємності і коефіцієнта теплообміну.
На протязі часу, рівному 3 – 5 система виходить на стаціонарний
режим.
Фізичний зміст :
– це той час, протягом якого провідник нагрівається до стаціонарної
0 t дорівнював допустимому
τH
Рис. 5.1
При тому ж навантаженні в
50
перевантаження по потужності втрат визначається відношенням
температур:
(поскільки ~ ).
(5.10)
51
– сумарний час нагрівання + пауза, що разом становлять
час циклу.
При періодичному нагріванні – охолодженні можливе встановлення
такої тривалості нагрівання і тривалості пауз та їх співвідношення, що
температура апарату буде певний час підніматись і, в кінці кінців досягне
стаціонарного стану, коли кількість енергії, яка підводиться і відводиться
зрівнюється. В цьому випадку будуть відбуватися коливання температури
апарату між максимальним і мінімальним значенням. Існують номограми, які
52
3) для сталі – 400°C (неізольована струмова частина);
4) ізольовані струмоведучі частини:
клас У – 200°C;
клас А – мідь 250°C; сталь 250°C; алюміній 200°C;
клас В і С – мідь 300°C; сталь 400°C; алюміній 200°C.
Числові значення густини допустимого струму для найважливіших
провідників, як функція часу, що характеризує їх термічну стійкість,
приведена в таблиці 5.1.
Таблиця 5.1
Час нагрівання t 1с 5с 10 с
Матеріал Густина струму
Мідь
152 67 48
Алюміній
89 40 28
53
6. Електричні контакти
1 точка
контактування
1) точкові;
54
Циліндр-циліндр,виток-виток.
Рис. 6.1
(мінімум 2 точки контактування)
Рис. 6.2
2) лінійні;
3) поверхневі.
де – площа, то
→ (6.1)
В зоні переходу струму із 1-го провідника в інший має місце більший
електричний опір, що називається перехідним. По природі – це звичайний
опір металічного провідника, тільки цей провідник – мікроскопічний
„бугорок”, в якому і відбувається контактування.
55
,
де – напруження зминання.
– на порядок менший.
У випадку двох одно точкових електродів опір контакту:
(6.2)
де – питомий опір;
– діаметр контакту;
– радіус контакту.
Підставивши формулу (6.1) в (6.2) можна виразити опір наступним
чином:
(6.4)
57
Якщо подивитись в мікроскоп на профіль двох контактуючих
металічних поверхонь, то побачимо картину такого виду (рис.6.6):
плівка
Як видно із рисунку, металічний контакт
плівка
здійснюється не по всій поверхні, а тільки в місцях
або продавлення плівки тих чи інших хімічних
Площадки
контакту перешийок з’єднань, або, в іншому випадку, в місцях пробою
(а) (б) під дією різниці потенціалів (перешийок).
Рис. 6.6
В окремих точках шороховатості, де є виступи, вони дотикаються між
собою. Збільшення сили контактного нажиму веде до збільшення кількості
таких місць. Фактично розміри місць дотикання виступів порядка 2 – 3 мкм.
Плівка має товщину ~ 10-8 м, і ~ 105 Ом·см. Вона займає основну площу
поверхні контакту.
При замиканні контактів виникає явище, що називається фритинг.
Якщо на контактах із ізолюючою плівкою підвищувати напругу, то
перехідний опір, що вимірюється МЕГАОМАМИ буде зменшуватись. Вольт-
амперна характеристика контакту в цьому стані нагадує характеристику
напівпровідникових приладів.
При досягненні напругою деякого значення, що називається напруга
фритинга, перехідний опір різко зменшується. Відбувається електричний
пробій плівки, що завершується утворенням тонкого металічного провідника
в ній. Цей металічний провідник може лишитись і після зняття напруги.
Як уже відмічалось, перехідний опір контактів – це опір, що
визначається опором звужених ділянок, по яких проходить струм до
площадок стискування, а також опором плівок на поверхні контактів або
опором вузьких металічних перешийків, що виникли від фриттинга.
Повний опір областей зтягування ліній струму для двох контактуючих
одноточкових електродів, як відмічалось, виражається формулою (6.2).
Для багатоточкового контакту ( – точок):
58
( ׀׀включено опорів). (6.2.а)
(6.5)
59
8. Високі значення струму і напруги необхідні для
дугоутворення;
9. Простота обробки, низька вартість.
Вибір контактних матеріалів обумовлений тим призначенням, яке має
даний апарат і відповідні контакти.
Найбільш широко використовують: мідь, алюміній, вольфрам, та
композити ( композиційні матеріали). Розглянемо властивості деяких із них:
Мідь (Купрум) – висока електро- і теплопровідність, достатня
твердість, простота технології.
Недоліки: відносно низька температура плавлення, схильність до
окислення на повітрі, що збільшує питомий опір і силу натискання. Не
рекомендовано застосовувати в апаратах з великою кількістю вмикань
внаслідок малої дугостійкості.
Застосування: шини, контакти апаратів.
Срібло (Аргентум) – висока електро- і теплопровідність, мала
механічна міцність оксиду AgO і її руйнівної сили натискання, малий
перехідний опір, стабільність контакту.
Недоліки: мала лугостійкість і твердість, не рекомендовано при
потужних дугах і частих вмиканнях.
Застосування: реле, контактори до 20 А.
Алюміній – як і у міді висока електро і теплопровідність плюс мала
густина, що зменшує масу струмоведучої частини на той же струм, що і
виготовленої із міді → на 48%.
Недоліки – мала дугостійкість (температура плавлення набагато менше
температури плавлення міді і температури плавлення срібла) і твердість. Не
рекомендовано при потужних дугах і частих вмиканнях, у контактах до 20 А,
в головних до – 10 кА. Мала механічна міцність, утворення з міді
гальванічного елемента – корозія пари. Утворення окисної плівки з великим
питомим опором на повітрі і активних середовищах.
Застосування: матеріал для шин і конструкційних деталей апаратів.
60
Аурум (Золото), Платина, Плюмбум (Свинець) – висока корозійна
стійкість плюс малий перехідний опір.
Застосування: малі струми з невеликою силою натискання.
Вольфрам – висока дугостійкість, стійкість проти корозії,зварювання.
Висока твердість, що необхідне при частих вимиканнях і вмиканнях.
Недоліки: мала теплопровідність, висока густина, утворення міцних
оксидних і сульфідних плівок вимагають великої сили натискання внаслідок
утворення плівок і високої механічної міцності.
Застосування: дугостійкі і частовмикаючі контакти.
Основні необхідні властивості контактного матеріалу – висока
електропровідність та дугостійкість не можуть бути отримані за рахунок
сплавів таких матеріалів як срібло+вольфрам або мідь+вольфрам, бо вони не
утворюють сплавів. Тому матеріали, що задовольняють необхідним вимогам,
отримують методами порошкової металургії. Це – так звана металокераміка.
Металокерамічні контакти отримують методом спікання.
Отримані цим методом порошкові сплави:
- вольфрам плюс аргентум і вольфрам плюс купрум – мають
властивості позитивні як першого (вольфрам) та і других (срібло, алюміній)
складових, тобто високу дугостійкість, низьку величину сили контактного
натискання, низький контактний опір. Також мають високу зносостійкість,
довгий термін надійності та служби.
Недоліки: високий питомий опір, мала теплопровідність, велика
необхідна сила натискання.
Висока дугостійкість + відносно добра провідність – головні якості
металокераміки.
Аргентум (срібло) – графіт → дугогасящі контакти;
Купрум (мідь) – графіт → важливі завдяки високій стійкості проти
зварювання.
Металокерамічні сплави марки КМК-А60, КМК-А61, КМК-Б20
застосовують для контактів матеріалів високої напруги.
61
Слід відмітити що, вимоги до контактів – дуже суперечливі, вони
протирічать одна другій, поскільки визначаються умовами роботи в різних
режимах. Розглянемо детальніше це питання.
Матеріал повинен мати найвищу електро- і теплопровідність. Тоді
теплова потужність, що виділяється буде зменшуватись, а умови тепло-
відведення покращуються.
Це приведе до зниження температури контактів, а, значить, зниження
утворення окислів на поверхні контактів.
Скорочуються також розміри розплавленого металічного перешийка,
що утворюється у контакті в момент розмикання, також знижується
інтенсивність ерозії.
Добре тепловідведення перешкоджає дузі нагрівати і випаровувати
контактний метал і, веде до підвищення відновлюючої міцності
приелектродних ділянок.
Висока температура рекристалізації сприяє відсутності холодного
зварювання контактів. Висока температура плавлення і температура кипіння
збільшують зносостійкість контактів внаслідок зменшення випаровування.
Зносостійкість підвищується при збільшенні температури плавлення,
але одночасно збільшується твердість, яка приводить до зменшення
контактуючих площадок.
Всі необхідні якості неможливо об’єднати в одному матеріалі, тому
доцільно області застосування матеріалів, що застосовуються для контактів,
приблизно розділити по струмах поскільки:
1) для контактів найважливішими параметрами при розрахунках є, по-
перше, сили контактного натискання, як функція матеріалу контакту , та сила
струму, що по ньому протікає.
2) друга важлива характеристика – допустимі температури контакту, як
функція сили струму, постійного опору, теплопровідності.
Одна із класифікацій матеріалів, класифікація по струмах, приведена на
Os Fe
(рис.6.7). Ir Pd Mo
Pt Ni
Pb Pt
62 Au Ag Графіт
Cu
Як видно із рисунка, струми поділяють на:
1. Слабкі;
2. Середні;
3. Сильні.
Їм відповідають певні матеріали. Особливо рідкісні і дорогі (осмій,
іридій, золото, срібло) застосовують для слабких струмів.
K
Rпер
Рис. 6.8
63
Якщо , то різниця температур
, (6.6)
де – твердість по Вікерсу.
Ця формула близька до експерименту.
Формула (6.6) дозволяє знайти силу контактного натискання для
заданого номінального струму, знаючи відношення температур
, відомої для
(6.7)
(6. )
=1÷3.
65
З точки зору нагрівання, контакти – це найбільш навантажена ділянка
струмоведучого кола. Звідси особливо необхідними є розрахунки параметрів
контактів в умовах короткого замикання, коли виникають важкі умови
роботи.
Нагрівання контакту і його деформація.
Остигання і послаблення контакту.
нагрівання
Рис. 6.9
66
7. Електромеханічні і електродинамічні сили в контактах
D
Сила контактного настискання, яка Утворюється,
діє в місці контакту, повинна бути так-звана, капля
такою, щоб забезпечувати надійний d0
Рис 7.1
контакт, незважаючи на дію електродинамічної і електромагнітних сил.
(7.1.)
де – діаметр контакт-деталі;
67
– діаметр контактуючої площадки.
(7.2.)
– діаметр контакту.
Ця ж сила розтягує розігрітий „перешийок”, який втрачає механічну
міцність.
68
3) Якщо під дією струму розплавлений контактний „перешийок”
переходить в пароподібний стан, то виникає пружна сила вибуху парів
– контактне натискання, Н;
=1000÷1900 А/Н .
(7.4)
– температура контакт-деталі
– температура плавлення.
Формула (7.4) є дійсною для стаціонарного режиму протікання струму
( ). У короткочасному режимі нагріву температура контактної точки
залежить від часу протікання струму.
При цьому основною відмінністю формули для обчислення струму
зварювання у цьому випадку (з похибкою < 2%) є поява множника:
(7.5)
70
(7.6)
При формула (7.6) переходить в формулу (7.4).
Якщо контакти приварились струмом, то після припинення
проходження струму, охолодження місця контакту і застигання, необхідна
певна сила, щоб розірвати контакти.
Сила, необхідна для того, щоб розірвати контакти, що зварилися,
називається силою контактного зварювання. Сила контактного зварювання в
2 – 7 раз є більшою сили контактного натискання.
При збільшенні температури кипіння, теплопровідності, теплоємності
матеріалу контакту і при зниженні катодної і анодної напруги в дузі контакти
зварюються менше.
Зварювання контактів залежить від конструкції самих контактів і всієї
струмоведучої частини апарату.
71
3) електричну ерозію (перенос матеріалу
з одного контакту на інший при проходженні електричного струму).
Електрична ерозія особливо небезпечна при постійному струмі.
Напрямок переносу речовини в цьому випадку є постійним, що веде до
швидкого виходу контактів із ладу. Якщо матеріал переноситься з аноду на
катод, то така ерозія називається анодною, а якщо навпаки, то катодною.
Міра ерозії – втрата маси або об’єму контакта.
Схема процесу виглядає так:
В процесі розмикання контактів контактне натискання зменшується,
перехідний опір збільшується, Fк<; Rк> і за рахунок цього зростає
температура точок дотику. Площадка дотику сильно розігрівається, до
температури плавлення, утворюється між контактами місток із рідкого
металу. При подальшому русі контактів місток обривається і виникає
дуговий або тліючий розряд. Якщо < (наприклад для міді < 0.43 A) при
U=270÷330 В, виникає тліючий розряд або іскра, для вольфраму розряд
спостерігається при <0.9 А.
A К
Рис. 7.4
72
Зниження ерозії досягають:
А. застосування ерозійно-стійких матеріалів;
73
При струмах І ≤ 5 А строк служби контактів визначається формулою:
74
I.– апаратів релейного типу (струми не > 5 A, напруги – сотні вольт);
II. – контакти апаратів керування і розподільних систем
(і~сотень-тисяч А; Uсітки~тисяч B);
III. I~: десятків кА, Uc → сотень кВ.
Приклад контактів I групи – рис. 7.5 (а), ІІ групи – рис. 7.5 (б), ІІІ групи
– рис. 7.5(в).
В пластинчастих пружинчастих контактах реле (застосовуються)
контактні накладки 1 різної форми, що встановлені на струмоведучих
пластинах 2.
Стальна пружина 3 створює попередню деформацію верхньої частини,
так що уже в момент дотикання контактів створюється необхідна сила
натискання на контакт. В залежності від форми контактних накладок 1
контакт здійснюється по площині, лінії або в точці.
75
матеріалів і відіграють основну роль при вмиканні і вимиканні. Замикаються
контакти так: спочатку дугогасящі, потім – основні.
А вимикаються в зворотній послідовності: основні – дугогасящі. При
розмиканні розриву спочатку не відбувається – струм тече через дугогасящі
контакти, а потім розмикаються дугогасящі, на яких виникає дуга. Іноді
додають паралельно ще і проміжні контакти. На рис. 7.5 – 7.7. показано різні
типи контактів.
Мостикові контакти застосовують в прямоходових рухомих системах
(див. рис. 7.6).
1. Слабострумовий контакт (показано на рис 7.5 (а)) складається із:
1) контактної накладки; 3
2
2) струмоведучих пластинчастих пружин;
1
3) стальних пружин для попередньої деформації h
верхньої пружини.
Рис. 7.5 (а)
2. Важільний контакт (рис. 7.5 (б)). Нажим
здійснюється силою контактної пружини. У важільних контактах роблять
перекат, щоб зменшити вплив шороховатості контактів. Шороховатість
збільшує опір контактів. 1 2
77
1) обмеженість температурного інтервалу (не можуть працювати
при низьких температурах);
2) небезпечність з точки зору техніки безпеки (ртуть, галій).
78
7.5 Способи компенсації електродинамічних сил в контактах
79
7.6 Задача
80
8. Вимикання електричного кола постійного і змінного струму
iд UBм Umax
I0
UД(дуги) Uc(нап
UBм сітки)
UK 0 t1 t2 t
Рис 8.2
81
енергія кола перетворюється в цих комутуючих елементах в теплову енергію,
яка розсіюється в просторі. В цьому полягає позитивна роль дуги. Якби дуга
не виникала, то електромагнітна енергія поля перетворювалася би в
електростатичну енергію і виникала область перенапруги недопустимої
величини, а коло неможливо було б відключити. Коли апарат ввімкнений, то
спад напруги на комутуючих елементах складає долі вольта – в контактних
апаратах і вольти в безконтактних.
Якщо апарат розірве коло, напруга на його комутуючому елементі
стане рівною напрузі джерела живлення. Таким чином, в процесі вимикання
апарату напруга на комутуючому елементі буде різко зростати від дуже
малих до дуже великих значень.
Напруга на комутуючому органі, що наростає в процесі вимикання
апарату називається відновлюваною напругою.
При вимиканні кола комутуючий орган переходить із стану провідника
електричного струму в стан діелектрика. Характерна комутуючому органу
зростаюча в часі при вимиканні електрична міцність називається
відновлюваною міцністю (визначається в даний момент часу максимальною
напругою, що може витримати без пробою комутуючий орган). Щоб успішно
відключити електричне коло, необхідно створити в вимикаючому апараті
такі умови, при яких його відновлювана міцність була б вищою за
наростаючу на ньому відновлювану напругу.
82
Тоді миттєве значення напруги промислової частоти на розриві А
дорівнює:
Індуктивність .
Гн
Частота = Гц.
83
Середня швидкість відновлення напруги:
84
4) утворення електричної дуги (іскри) між контактами апарату. В
процесі її гасіння комутаційний орган за допомогою дугогасильної системи
збільшує її електроопір;
5) перетворення проміжку в діелектрик, коли всі іонізовані
частинки із проміжку розсіюються, і він стає ізолятором.
В процесі вимикання кола можливе виникнення тліючого або дугового
розряду. Нагадаємо, що електричний розряд – це процес протікання
електричного струму в газі. Він буває самостійним і несамостійним.
Тліючий, дуговий, іскровий – це види самостійних розрядів.
Тліючий розряд виникає при розмиканні при І < 0.1 А і напругах 250 –
300 В. Це спостерігається в малопотужних реле, в більш потужних апаратах
спостерігається розряд у вигляді електричної дуги. Дуговий розряд виникає в
першу чергу внаслідок термоелектронної емісії. Електрони іонізують
молекули газу.
Особливості дугового розряду:
1) має місце тільки при відносно великих густинах струмів і
відносно невеликих напругах між електродами;
2) температура центральної частини дуги від 6000 до 25000 К;
85
8.3 Статична і динамічна вольтамперна характеристика (ВАХ)
дуги. Умови стабільного горіння та гасіння дуги
3) (б)
86
Розглянемо рис.8.6.
1– напруга джерела UC;
2 – спад напруги на активному опорі (відраховується від прямої 1);
3 – ВАХ-дуги.
Точки а і б – точки, де виконується рівність (8.3).
4) (8.3)
87
до зростання струму до значення Іб. Між точками а і б >0. Зростання
струму супроводжується накопиченням енергії.
Uвн
t
Рис 8.8
Це твердження відповідає загальному правилу, яке описує процес
вимикання кола.
Апарат вимикає коло, а комутуючий елемент стає діелектриком, якщо
його електрична міцність в процесі вимикання вища напруги на ньому.
На рис. 8.8 якісно показано залежність від часу відновлювальної
міцності (UBм) і напруги (Uвн).
Особливості горіння і гасіння дуги змінного струму при вимиканні
U
(попередні відомості) U3
i
UГ UД min
Якщо навантаження в колі активне, то t cos
=1. При цьому залежність від часу буде такою, U3 Ur як
показано на рис. 8.9. Опір дуги носить Рис 8.9
активний характер.
88
Для активного характеру навантаження процес протікає наступним
чином:
1) В момент появи струму різко наростає напруга на дузі і досягає
значення напруги запалювання. Із ростом струму спад напруги на дузі падає і
89
9. Відновлювана міцність та особливості горіння дуги
90
Якщо ж навпаки, відводитись буде більша потужність, ніж
підводитись, то умови існування дуги порушуються, і вона гаситься. При
рівності цих величин – дуга знаходиться в стійкому стані.
Звідси (9.1)
C Л
U3
R U1 U2
I
Рис 9.2
91
Кожна точка U1, U2, U3 окремих кривих U(t) характеризує певну точку
лінії пробою проміжка між електродами. Міняючи ємність С, міняємо Uпробоя і
tкр = , (9.1)
92
а) Теплова стала часу дуги – час протягом якого дуга змінює свій
опір в е раз ( ~ 10 – 1000мкс).
б) Питома відведена потужність – інтенсивність відбору тепла від
одиниці довжини дуги (Р0~ 100 – 104 Вт/см).
в) Середня швидкість відновлення напруги – величина, яка
визначається похідною:
, (9.2)
– коефіцієнт схеми = 1.5 для 3-ох фазної і = 1.73 для 1-о фазної
схеми.
93
Припустимо, що напруга сітки ще не відключена (генератор працює,
контакти розійшлись, а навантаження – ємнісне). Якщо міцність між
контактного проміжку недостатня, то відбуватимуться пробої проміжку.
Повторні пробої проміжку в контактах високовольтних установок ведуть до
небезпечних перенапруг на конденсаторах кола.
(9.4).
(9.5).
Тому: ,
94
де ,
де – час гасіння;
95
n – деяка стала для даних умов, може бути >1 і <1, в залежності від
типу дугогасящих засобів
Енергія, що виділяється в дузі при вимиканні постійного струму:
де =0 ÷ 5;
– стала часу кола, яке вимикається.
Для дуги, коли в колі тече змінний струм, якщо гасіння відбувається в
момент переходу струму через нуль, виділяється тільки енергія
U,i
Криві зміни струму і напруги на дуговому
i
U3 Ur проміжку при змінному струмі показано на рис 9.4.
Umin
t В момент появи струму різко зростає напруга
imax
U3 Ur на дузі і досягає
u
Рис 9.4
96
i
. Із ростом струму спад напруги на дузі падає і досягає
U3 i
Ur
UД
e
Ur
Рис 9.8.в
характерним для режиму короткого замикання в промислових сітках
змінного струму. Процес відновлення напруги здійснюється за короткий
проміжок часу ~ десятків або сотень мкс е.р.с. джерела струму, що
змінюється із частотою 50 Гц (тобто T=0.02 c.=20 мс=2·10 4 мкс.), за такий час
98
напруги промислової частоти. Відновлення напруги на дуговому проміжку
може відбуватись аперіодично (рис. 9.8.а.), або через коливальний процес
(рис. 9.8.б.).
i2 i2
i1 i1
H
i i3 i3
i2 i3
t
i1
u2
u3 t
u1
t
Рис 9.9
t0 t1 t2-3
99
апарату розмикаються і на них виникають дуги.
1) Струм I фази i1, що першим проходить через нуль, в момент
часу t1 переривається і в подальшому лишається рівним нулю. По двох інших
фазах проходять струми i2 і i3, які мають стати рівними за величиною і
знаходяться в протифазі.
2) В момент зникнення струму i1 відбувається скачкоподібна
зміна фази і двох інших струмів, що лишились. Їх вектори змінять положення
і будуть протилежними.
нуля до 3/2 .
8) В момент остаточного розриву трихфазного кола (це – момент
100
9) Після вимикання двох останніх фаз векторна діаграма напруг
приймає свій початковий вигляд. Причому зміна напруги відбувається
скачком.
Цей опис характера процесів зроблено для трьохфазного короткого
замикання. Вид навантаження Н може вплинути на характер процесів.
Так, при вимиканні двигунів в обмотках статора з’являється проти
е.р.с., що знаходиться в проти фазі з напругою джерела. Це приводить до
зменшення відновлюваної напруги.
В процесі гасіння дуги змінного струму до переходу його через
нульове значення відновлювана міцність міжконтактного проміжку є
невеликою у вимикаючого апарату і, звичайно, в цей час не створюється
необхідних передумов для гасіння дуги.
Інтенсивний ріст міцності наступає за переходом струму через нуль.
Тому загальна умова гасіння дуги при змінному струмі відноситься до цієї
стадії процесу.
Умова гасіння дуги змінного струму, що відноситься до розрахунку
дугогасящих пристроїв формулюється так: дуга змінного струму буде
погашена, якщо за переходом струму через нульове значення крива
відновлюваної міцності міжконтактного проміжку вимикаючого
апарату буде лежати вище кривої відновлюваної напруги на цьому
проміжку.
Це – фактично повторення з певними уточненнями того, що було
сказано в лекції 8, та на початку даної лекції, і є основним правилом для
різних типів апаратів та кіл.
101
10. Дугогасіння. Дугогасильні решітки та камери
U
R UД
стовб
UC UД ВАХ дуги Обл. А
дуги:
К
L
U-iR
Рис 10.1
Тобто, для гасіння дуги необхідно створювати такі умови, щоб спад
напруги на дузі був більшим за напругу сітки. Гасити дугу можна кількома
шляхами; використовуючи особливості розподілу напруги в областях між
анодом і катодом. Для цього можна:
1) збільшити довжину дуги, розтягувати її;
2) діяти на повздовжній градієнт напруги на дуговому проміжку;
3) використовувати приелектродний спад напруги.
Головним іонізуючим фактором, що підтримує горіння дуги є термічна
іонізація. Звідси випливає ідея гасіння дуги за рахунок її охолодження, бо
при охолодженні знижується іонізація, а значить, дуговий стовп руйнується,
102
бо існування стовпа зв’язане з термоелектронною емісією, іонізацією,
рекомбінацією та дифузією частинок в стовпі дуги.
Дугу можна обдувати газом або рідиною. Можна переміщати через
нерухомий газ чи рідину. Ефект охолодження буде тим самим. Переміщують
дугу за допомогою магнітного поля. Гасити дугу можна також шляхом
підвищення тиску в об’ємі, де розвивається (існує) дуга. Тоді енергія дуги
витрачається на розігрів цього газу і відповідно до цього вона гасне.
Гасіння дуги високим тиском, що створюється дугою в щільно
закритих камерах, застосовується в плавких запобіжниках.
I
.
Сила тертя, що діє при русі дуги, пропорційна
,
де – коефіцієнт пропорційності.
103
Звідси – швидкість руху дуги. (10.1)
В радіальному магнітному полі (рис. 10.3) дуга буде рухатись по
спіралі, дуга не стабільна.
Чим швидше рухається дуга, тим більший градієнт S
дуга
напруги в стволі дуги.
N
Для забезпечення переміщення дуги магнітне поле Рис 10.3
104
10.3 Повздовжня щілина. Щілина з декількома перегородками
105
3) за допомогою постійних магнітів (рис. 10.9).
i а
1
1
К 2
Д
ФД
i
Фвн
ФД F
i
а
2 3
Рис 10.9
i
i Рис 10.7 3
Рис 10.8
1 – стальний магнітопровід;
2,3 – рухомий і нерухомий контакт.
1
А 1 – електроди;
Г
2
Б 106
В
2 – бак;
А – стовбур дуги (серцевина);
Б – зона водневої оболонки;
В – зона розпаду;
Г – зона газу та пари.
Оскільки дуга має високу температуру (5000 – 6000 ), то вона
випаровує оточуюче масло із утвореної навколо дуги газової оболонки, що
складається на 70 – 80 % із водню. При чому водень має найвищі
дугогасильні властивості серед всіх газів і найбільш тісно контактує із
стовбуром дуги.
Гази, що виділяються із величезною швидкістю, забирають енергію
дуги, викликають перемішування гарячого і холодного газу і, крім
охолодження, викликають деіонізацію. Для підвищення процесу гасіння
масло переміщують відносно дуги. В результаті цього збільшується градієнт
напруги і прискорюється процес гасіння. Сам процес розкладання масла з
утворенням газоподібної суміші відбирає від дуги до 35% енергії.
Середня температура парів та газоподібної суміші в камері ~ 2000 –
2500 К, а якщо без камери, то 800 – 1000 К, тобто в камері відведення енергії
в 2.5 – 3 рази більше ніж у випадку, коли об’єм газової бульбашки не
обмежений.
Сучасні масляні вимикачі використовують :
1) принцип дугогасіння із автодуттям (за рахунок енергії дуги);
2) дугогасіння з вимушеним дуттям, коли масло в зону гасіння
подається за допомогою спеціальних гідравлічних механізмів, що працюють
за рахунок стороннього джерела енергії.
107
10.7 Розрахункові формули дугогасильної системи
– напруга джерела;
– струм. що вимикається.
ВАХ дуги, що переміщається вільно в повітрі визначається за
формулою:
108
11. Електричні апарати низьковольтних схем.
109
БК – блок-контакти контактора ЛК
На рис. 11.1 приведено приклад схеми керування двигуном постійного
струму із незалежним збудженням.
Порядок вмикання двигуна:
1) Натискання кнопки П (пускової) приводить до спрацювання
контактора ЛК.
2) При цьому якір двигуна виявляється під струмом, величина якого
обмежена опором R1.
3) В необхідний момент часу замикаються контакти К задаючого
органу.
4) Вмикається контактор КУ, контакти якого шунтують опір R1.
Момент замикання контактів К можна задавати різними способами,
наприклад, по принципу часу (за допомогою реле часу, що не показано на
схемі), коли контактор КУ включається цим реле часу через певну витримку
часу після спрацювання контактора ЛУ.
5) Таким чином, двигун запускається.
5 O2 O1
Рис.11.2. Рубильник із
дугогасильною камерою
1) ніж рубильника; O4
2) нерухомий контакт;
ввімкнення
O3
3) дугогасильна камера; 1
2
4) ізоляційна основа;
5) важіль ручного приводу.
4
Рубильники застосовують при 3
Рис 11.2(б)
напругах до 400 В, номінальних струмах
до сотень Ампер. Якщо необхідно застосовувати рубильники на 10 кА, то
ставлять 10 паралельних ножів на полюс.
110
Рубильник з дугогасильною камерою на постійну напругу 400 В
3) загальний вал; 0
4) кріпильна деталь;
Рис 11.3
5) корпус;
6) штоки;
7) пружини;
111
8) контактні містки;
9) контакт;
10) важіль.
Це – компактні електричні прилади, що призначені для складних
перемикань в декількох колах.
Набираються із пакетів, із ізоляційних матеріалів, всередині
знаходиться комутуючий прилад із загальним валом.
Контакти комутуючого пристрою приводяться в дію рукою. Це –
апарати закритого типу. Дуга в них гаситься у закритому об’ємі V за рахунок
внутрішньої енергії часу, що знаходиться в даному об’ємі.
, , звідси тиск .
11.3 Командоапарати
2 – нерухомий контакт;
4
3,5,6 – рухомі контакти;
6
4 – вал. 5
Рис 11.4
Більш досконалим з точки зору
зношення і комутації є кулачкові контролери, які дозволяють робити до 600
операцій за годину.
Шляхові і кінцеві вимикачі здійснюють комутацію кіл керування і
автоматики на заданій ділянці шляху, по якій проходить керований механізм.
На рис. 11.5 показано
М
кінцевий вимикач.
7
1
В його склад входять:
2
4,1 – рубильник;
3
2 – важіль;
4
3 – деталь (коромисло); 6
5 – фасонний кулачок; F 5
6 – контактний місток;
7 – нерухомий контакт. Рис 11.2 (а)
Він відноситься до типу командоапаратів, що застосовуються,
наприклад, для зупинки верстату, або зміни напрямку руху його різця.
Контакти 6-7 розмикають коло в момент дотикання рубильника 1 до
обмежувача М.
113
12.1. Контактори та їх вибір
114
Втягуюча котушка вмикається в коло керуваня. Послідовно вона
включена разом з кнопками „пуск” і „стоп.” Паралельно до „пуску”
включається контактна кнопка (12). Основними технічними даними
контакторів є:
U 3 4
Д
2
i
5
1
i
Д
17 6
15 16 7
18 9
13 Ф
FК
14
10 8
115
ПУСК СТОП F8
U
3) При подачі напруги на зажими 13 відбувається вмикання
контактора.
4) При вимиканні контактора пускова кнопка шунтується блок-
контактами 12 контактора. Тому при відпусканні кнопки коло котушки 16 не
буде розірвано, і контактор лишиться ввімкнутим. Пружина 8 створює
„попередній” контакт (провалювання). Накладки 6 можуть бути виготовлені
для покращення проходження струму із срібла.
Кількість вмикань в деяких контакторах досягає 800 – 1000 операцій за
5 хв., тобто 1 вмикання в секунду.
Власний час спрацювання коливається від 0.14 до 0.37 с.
116
(див. тема контакти).
1) струму;
2) напруги;
3) частоти;
4) фази;
5) часу;
6) потужності і т.д.
Найбільш розповсюджені – електромагнітні реле. В залежності від
призначення сприймаючий елемент може бути різним.
Так, в струмовому реле, – це – електромагніт, в реле тиску – мембрана,
в реле рівня – поплавок.
В електричних реле сприймаючий елемент може бути побудований на
електромагнітному, індукційному, електродинамічному,
магнітоелектричному, тепловому, електронно-іонному, резонансному та
інших принципах.
117
Основними вимогами до реле є:
1) надійність у роботі;
2) точність і чутливість при роботі в умовах можливих коливань
вхідних сигналів і змін параметрів оточуючого середовища;
3) можливість регулювання параметрів;
4) необхідна комутаційна і механічна зносостійкість;
5) мала маса і габарити;
6) просте виробництво і експлуатація.
Перерахуємо деякі основні типи реле:
I. Електромагнітні реле (реле постійного і змінного струму). При
відносно малих габаритах вони мають відносно великі тягові зусилля. Це –
реле захисту і керування. Реле використовується на потужності від одиниць
до тисяч Вт. Потужність в колі керування коливається від долей до десятків
Вт, або сотень вольт-ампер. Час спрацювання 1,2-20 мс. Витримка часу
1,2÷20 мс. Частота вмикання 1500-4000 на годину (тобто > 1-го
вмикання/секунду при механічній зносостійкості до 20 млн. і комутаційній ~
декількох млн. Індукційні реле. Вони працюють на принципі взаємодії між
індукованим струмом і змінним магнітним потоком. Застосовуються тільки
на змінному струмі як реле захисту енергосистем.
II. Теплові реле можуть бути побудовані: а) на перетворенні теплових
впливів в механічні переміщення. Переміщення і використовують в цьому
випадку для приведення в дію виконавчих елементів; б) на безпосередньому
перетворенні теплових дій в зміну електричних або магнітних характеристик.
118
атмосферного повітря. Вони забруднюються, окислюються, руйнуються
водяними парами і т.д. Це все понижує зносостійкість і надійність реле.
Вплив вказаних факторів на контакти послаблюється в герконах.
На рис. 12.3 представлена схема геркона.
1,6 – нерухомі контакти; 1 4
2 – рухомий контакт;
i к
3 – капсула; N iк
Ф0
4 – магнітопровід;
S
ФУ
5 – котушка; 7
iк
7 – постійний магніт. 6 5
2 3
Скляна капсула 3 Рис 12.3
охоплена магнітопроводом 4. Якщо на котушку 5 подати постійну напругу,
то магнітний потік замкнеться через рухомий контакт 2, виготовлений із
сплаву Fe-Ni. Біля лівого кінця потік Фу розділиться на два: один замикається
через верхню частину магнітопровода, а другий через нижню. Між
нерухомими контактами 1 і 6, виготовленими із магнітного матеріалу,
розміщений постійний магніт; магнітний потік Ф0 (від нього) проходить через
Ф0 і Фу їх сума через верхній зазор буде меншою (бо вони направлені один
119
Силові геркони здатні комутувати струми багатьох кіл і при
номінальному струмі 6.3 А вмикати струм до 180 А і вимикати до 63 А
(марка КМГ-12).
Зносостійкість при І=1 А і U=220 В – 3∙106 циклів! Досліди показують,
що струм можна довести до 100 А при U=380 В. Такі геркони називаються
герсикони.
Геркони – дуже чутливі та прості в керуванні, перспективні для
застосування в енергетиці.
121
13.Запобіжники
1
2
4 2
3
Рис 13.1.а 3 Рис 13.1.б
122
На рис. 13.1 показано різновиди запобіжників низької напруги:
а) 1 – цинкова пластина (вставка); б) 1 – вставка;
2 – фібротрубка; 2 – фарфорова трубка;
3 – електроди. 3 – електрод;
4 – захисний ковпачок.
Найбільш розповсюджені матеріали вставок: Cu, Zn, Al, Pl, Ag.
Срібні вставки найбільш стабільні , але дорогі.
Zn і Pb мають високу чутливість, але і великий опір.
Якщо треба забезпечити тривалу витримку часу, наприклад, при
перевантаженнях, то застосовують плавкі вставки із Zn і Pb. Вони є стабільні
і мають великий потенціал іонізації, що сприяє гасінню дуги. Їх негативна
сторона – значний питомий електричний опір, а значить, великі затрати
матеріалу, щоб отримати потрібне невелике значення опору вставки.
Al – вставки застосовують для економії дорогих матеріалів. Великий
опір окисної плівки Al затрудняє реалізацію роз’ємних контактів на цьому
матеріалі.
Cu – вставки покривають шаром олова, щоб зберегти стабільність їх
перерізу, інакше він зменшиться за рахунок окислення, а значить,
стабільність характеристики понизиться.
Конструкція плавкої вставки
Плавкі вставки роблять у вигляді набору окремих дротів або у вигляді
пластин із фігурними вирізами, – які забезпечують необхідну конфігурацію
температурного поля. Наприклад, на звужених ділянках вставки виділяється
більше теплоти, чим на ширших.
Така форма сприяє дугогасінню; вона необхідна для того, щоб теплота
виділялася в цих звужених областях, і при перевантаженнях запобіжник
перегоряв або розплавлявся в зазначених місцях.
Можлива також така конструкція запобіжника, що при певних формах
плавкої вставки електродинамічні сили розривають її раніше, ніж вона
розплавиться.
123
13.2 Плавка вставка при тривалому часі навантаження. Часово-
струмова характеристика запобіжника
характеристика
А – область, де запобіжник не
t запобіжника
124
Запобіжники, щоб вони не спрацьовували при , треба вибирати
так, щоб не тільки виконувалась умова:
125
13.4. Нагрівання плавкої вставки при короткому замиканні
(13.1)
– сила струму;
Так, ,
126
Значить, при однакових густинах струму і розмірах час нагрівання до
температури плавлення вставки із міді буде в 65 раз більше, чим цинку.
Аналогічно
, .
(13.2)
128
14. Вибір та конструкція запобіжників
129
При виборі запобіжника необхідно враховувати наступне:
1) патрон і плавка вставка вибираються на струм трохи більший або
рівний номінальному струму установки, що захищається;
2) запобіжник не повинен вимикати установку при
перенавантаженнях, коли вони є експлуатаційними;
3) пусковий струм зв’язаний із струмом вставки співвідношенням:
.
Для важливих умов пуску вибирають ще більший запас:
÷ .
Важливими вважаються умови, коли здійснюється повторний
короткочасний пуск або коли двигун повільно розкручується (центрифуга).
Для випадку, коли запобіжник стоїть в лінії, що живить декілька
двигунів, плавка вставка розраховується за формулою:
(14.2)
Практично (14.3)
130
14.3 Конструкція запобіжників (загальні відомості)
5 – ділянка
захисної F 5
7 6
характеристики Рис 14.2
запобіжника (дріт);
6 – рухома деталь;
131
7 – пружина;
Нагрівач 2 передає тепло через пластину 3 легкоплавкому сплаву 4,
який при розплавлені вивільняє деталь 6, яка під дією пружини 7
переміщається вліво. В результаті коло розривається. При к.з. спай 4 не
встигає розплавитись, тому що раніше, ніж це станеться, перегоряє плавка
вставка 5, що знаходиться в зернистому наповнювачі. Завдяки цьому ампер
секундна характеристика запобіжника має дві ділянки. Як наслідок цього
отримуємо, що Іном і Іпуск є близькими і при пуску двигуна, і при
перевантаженні.
Запобіжники швидкої дії захищають напівпровідникові пристрої
(діоди, транзистори, тиристори), оскільки ці прилади мають малу теплову
енергію і швидке нагрівання р-n переходу.
– умова вибору
запобіжника.
132
,
де – кількість діодів.
При захисті НП – приладів для селективності захисту кожен із цих
приладів послідовно включають із запобіжником. (Див. детальніші
роз’яснення по захисту НП в п.15.4 конспекту).
133
15. Високовольтні запобіжники (ВВЗ) Швидкодіючі запобіжники
перевантаження 1.3 .
ВВЗ застосовують для захисту трансформаторів напруги від короткого
замикання.
Струм, що тече через запобіжник в номінальному режимі, не
перевищує долі ампера. В таких запобіжниках час плавлення вставки
дорівнює ≈1 хвилині при І=1,25÷2,5 А.
Поскільки відновлювальна напруга є великою, процес гасіння дуги
ускладнюється. В зв’язку з цим і змінюються габарити та конструкція ВВЗ.
(Наприклад довжина запобіжника ПСН-35 становить 1.044 м).
134
Довжина плавкої вставки таких запобіжників визначається емпіричною
формулою:
=0,16+0,07
136
15.3 Запобіжники із рідкометалічним контактом
137
15.4 Швидкодіючі запобіжники для захисту напівпровідникових
приладів
138
Для кращого охолодження при великих номінальних струмах плавка
вставка виконується із стрічки товщиною 0,05 – 0,2мм. Для цього також
роблять заповлення кварцевим піском під великим тиском.
Для зменшення часу горіння дуги плавка має багато перешийків. Після
плавлення вставки утворюється ряд послідовно включених дуг, завдяки
цьому ВАХ запобіжника піднімається.
Кількість перешийків обмежується перенапругою, яка виникає при
вимиканні кола.
При постійному струмі необхідно вибирати запобіжники на більш
високі напруги, ніж при змінному струмі.
Час плавлення при сталому струмі.
БСи=8∙104 А/мм2;
БAl=3.4∙104 А/мм2;
139
(стала часу кола);
установлене значення струму короткого замикання кола.
Постійний максимальний струм, що пропускається запобіжником:
, як правило, 35 мс
Конструктивно швидкодіючі запобіжники складаються із форфорового
корпуса, всередині якого знаходиться плавка вставка і кварцовий пісок.
В сучасних перетворювачах кожний напівпровідниковий прилад має
свій запобіжник.
Марки найпоширеніших швидкодіючих запобіжників ПП-57 і ПП-
59
Швидкодіючі запобіжники працюють тільки для захисту від короткого
замикання. Захист від перевантажень здійснюється іншими типами апаратів.
140
2) Якщо є декілька діодів для захисту діодів, повинна виконуватсь
умова:
141
7) Значення джоулевого інтегралу залежить для запобіжника від
кола. Чим більше cos , тим менше джоулевий інтеграл G внаслідок
полегшення гасіння дуги. Так, для cos =0.95, G=0.43Gпочаткове.
142
16. Автоматичні повітряні вимикачі (автомати)
144
виробіток енергії генератором, то внаслідок короткого замикання великі
струми генератора викличуть пожежу в середині генератора, а значить його
руйнування. Ще одна група – автомати для захисту напівпровідникових
приладів. Автомати повинні, якщо вони утворюють систему, яка захищає
розгалужену електричну сітку, забезпечувати захист цієї сітки селективно,
тобто автомат повинен відключати від справної пошкоджену ділянку. При
цьому справна ділянка не відключається.
145
При номінальних струмах ≤ 200 А застосовується одна пара
контактів. Вони можуть бути облицьовані для збільшення дугостійкості
металокерамікою.
146
В установочних і швидкодіючих автоматах, в яких при короткому
замиканні вимикання відбувається без витримки часу, електродинамічна
компенсація не застосовується, щоб не збільшувати власний час вимикання.
147
входження дуги в зигзагоподібну щілину не створює великого
аеродинамічного опору при великих струмах.
Вузька щілина підвищує градієнт напруги в дузі, що скорочує
необхідну довжину для її гасіння. Зигзагоподібність зменшує габарити
автомату.
Для того, щоб дуга інтенсивно охолоджувалась, матеріал має мати
високу теплопровідність і температуру плавлення. В якості матеріалу для
камери застосовується кераміка – кордиерит.
Газоутворюючі матеріали (фібра, органічне скло) не застосовують
через їх високий аеродинамічний опір входженню дуги в камеру.
В даний час з метою спрощення конструкції знову замість потужних і
складних систем магнітного „дуття” повертаються до використання деіонних
стальних решіток.
Стальні ізольовані керамікою пластини, що мають паз для
дугогасильних контактів, створюють зусилля, що переміщає дугу. Гасіння
дуги так само, як і в камері із поперечними ізоляційними перегородками, але
без спеціальної системи „магнітного дуття”.
У високочастотних апаратах ~5 – 10 кГц у феромагнетиках
наводяться вихрові струми, що відштовхують дугу від решітки. Така ж сила
виникає і при застосуванні латунних решіток. Тому необхідні спеціальні
електромагнітні системи.
Відновлювальна міцність у латунних пластин вище – чим у
феромагнетиках, тому вони застосовуються у високочастотних апаратах.
Підвищити вимикаючу здатність вимикачів можна застосовуванням
паралельних контактних систем. В такому випадку вимикаюча здатність
підвищується пропорційно числу паралельно ввімкнених контактів.
Підвищення вимикаючої здатності також зв’язано із створенням умов, при
яких основні контакти розмикаються без дуги!!! При їх розмиканні струм
переходить в дугогасильні контакти. При цьому напруга на контактах
148
;
– коефіцієнт взаємоіндукції.
Щоб виключити появу дуги на основних контактах, треба, щоб
індуктивність кола
149
17. Електромеханіка автоматів
150
в) розчеплювачі зворотного струму – спрацьовують при зміні
напрямку струму;
г) комбіновані (наприклад тепловий і струмовий).
Розчеплювачі виконуються на базі контактних або безконтактних реле.
На сьогодні починають широко застосовуватись напівпровідникові
розчеплювачі. При цьому контролюючі і порівнюючі органи розчеплювачів –
на базі напівпровідників, а виконавчий орган – на незалежному
електромагнітному розчеплювачі.
Електромагнітні розчеплювачі можуть забезпечити миттєву дію і
можуть бути розраховані так, що вимикання іде із затримкою часу. Вони –
прості за конструкцією, мають високу термічну і електродинамічну стійкість.
Теплові розчеплювачі працюють так само, як працюють теплові реле.
Вони розраховані на режим перевантаження. На рис. 17.1 показано
3
схематично електромагнітний розчеплювач 1
магнітної дії. 2
2 – осердя; 5
3 – якір струмоведучого осердя на шині;
4 – вимикаючий вал;
Рис. 17.1
5 – пружина.
Коли струм досягає значення струму відсічки, магнітне поле, що
створюється в сердечнику, буде притягувати якір (3), сила, що виникає, буде
перевищувати силу натягу пружини, і повернеться вал. Механізм спрацює. В
інших автоматах основою механізму розчеплювачів є система важелів, що
„ламаються”. Розчеплення відбувається за рахунок удару, в якому основну
роль відіграє кінетична енергія якоря, що накопичена при його русі. Важіль
складається із ланок, які складають один жорсткий важіль при відсутності
аварійної ситуації. При аварійному режимі (короткого замикання) великий
струм, що протікає по обмотці електромагніта викликає втягування якоря в
обмотку, його удар по важелю. Важіль ламається. При цьому рукоятка і
151
контактний важіль, до якого кріпиться рухомий контакт, виявляються
розчепленими, а контакти розмикаються.
Теплові розчеплювачі застосовують при струмах до 200 А, бо вони
мають ряд недоліків, в тому числі залежність від температури оточуючого
середовища і значну дисперсію по струму спрацювання. Однак за допомогою
теплових розчеплювачів досягається найбільш просто затримка часу від
електричного струму.
(17.1)
152
Якщо до моменту розмикання контактів кола струм досягає усталеного
153
1 3 4 1 –
На
2 5
вимикаючу
котушку
7 6
Рис 17.2
датчик режиму (трансформатор струму або дросельний магнітний
підсилювач). Блок 1 – вимірює струм установки, що вимикається;
2 – Блок 2 – аналізує сигнал, що поступає із блоку 1. Якщо сигнал
відповідає струму перевантаження, то включається блок 3.
3 – Блок 3 – запускає напівпровідникове реле 4. Воно створює
залежну від струму витримку в часі (ділянка б-г на кривій витримки часу рис.
17.3).
t спр
4 – Блок 5 – підсилювач сигналу до рівня
необхідного, щоб спрацювала
електромеханічна система. б
І відсічки
Струм з реле 4 йде на в г
підсилювач, а далі починає працювати і
І відсічки І спр
електромеханічна частина
Рис. 17.3
напівпровідникового розчеплювача.
При режимі КЗ, сигнал, який поступає на блок 2, достатній для запуску
блоку 7, що відіграє роль реле відсічки. Воно виробляє сигнал миттєвого
вимикання. Блок 6 при необхідності створює деяку затримку спрацювання.
Це необхідно при короткочасному самостійно зникаючому короткому
замиканні. Автомат „чекає”, чи не зникне КЗ, і не відключає напругу з
установки миттєво. Блок 5 підсилює сигнали, що поступають з блоку 4 і 6 і
подає на вимикаючу коло котушку. В якості часозадаючого елемента
використовують RC – коло. Елементами реле служать транзистор, тиристор,
стабілізатор.
17.5 Вимикачі гасіння магнітного поля
154
При несправностях в обмотках електричних машин (пробій ізоляції,
замикання обмоток) необхідно як можна скоріше вимкнути магнітне поле
збудження машини. Чим швидше це буде зроблене, 3
тим меншими будуть пошкодження. Вимикачі 4
→
Щоб ефективно регулювати в залежності від величини його струму
ставлять нелінійний опір Rр.
155
При цьому оптимальним є такий процес гасіння, коли струм в обмотці
збудження падає по лінійному закону (рис. 17.5). Це досягається
застосуванням в якості опору дугогасильної решітки (рис. 17.6). Сама дуга
при цьому служить нелінійним опором. Послідовне включення вимагає
більшої кількості пластин у дугогасильній камері (Дк).
Марки апаратів для гасіння магнітного поля коли стоїть нелінійний опір
– АГП. АГП – апарат гасіння поля. і (лінійний закон спаду струму)
3 коли стоїть
лінійний опір Rp
4 L,Rзбудження Дк Lзб
Rр t
Рис. 17.6 0,17T
0,77T
Рис. 17.5
156
18. Автоматичні вимикачі загально-промислового застосування
А номінальна напруга –
Для автоматів із електромагнітним розчеплювачем:
устем (1.51.8)отпуск.
менше
158
18.2 Загальна характеристика серійних автоматів
Iном, U,
Граничний струм
Струм установки
Тип
Час вимикання,
Число полюсів
розчеплювача,
А В
розчеплювача
вимикання,
Тип
кА
А
Електро-
А3120 200 220 2,3 15-100 Постій-ний 20
магнітний
Електро-
А3130 200 220 100-200 17-28 0,015
магнітний
159
Тепловий,
електро- 110 (із
А3710Б 160-130 440;660 магнітний, − струмо-
напівпро- обмеже-нням)
відниковий
Тепловий,
А3710Ф 160-630 220;380 електро- − 25-50 0,03
магнітний.
160
силою заставляє повернутись навколо точки О1 важіль (7). Зуб (6)
виходить із з зачеплення з фігурною деталлю (3).
За рахунок сили пружини (5), деталь(3) повернеться вгору навколо осі
О2, так що важелі (11), (12) перейдуть вниз і складова сили пружини (5) буде
направлена вниз, коло розмикається. Теж саме буде, якщо спрацює
електромагнітний розчеплювач (9).
При першому КЗ якір магнітного розчеплювача притягнеться до
нерухомого магнітопроводу, що охоплює струмопідводну шину.
Щоб відключити автомат вручну, треба перемістити ручку (4) вниз, так
щоб важелі (11), (12) перейшли в нижнє мертве положення.
9
10 3,8 – якір;
8
7 4 – магнітопровід;
FB
161 3
6 WB
5 – струмоведуча шина;
6 – полюсний наконечник;
7 – важіль;
9 – вал;
10 – короткозамкнуті витки.
Принцип роботи ВАБ – 20М (принцип витиснення):
Струмоведуча шина (5) оточена магнітопроводом (4). Внаслідок цього
струм, що протікає по (5) створює магнітний потік, що може замикатись
через зазор б1, або зазор б2. З шиною механічно зв’язаний якір (8) і важіль (7),
який може повертатись навколо осі О1. Короткозамкнуті витки (10)
знаходяться на полюсних наконечниках – (6).
Якщо струм в шині не змінюється в часі, то в коротко замкнутих витках
(10) немає вихрових струмів, і магнітний реактивний опір, що ним
створюється, рівний нулю. При цьому потік замикається через зазор б1,
оскільки він значно менший, чим б2.
В результаті цього якір (8) притягається до полюсів (6) – це притягання
передається шині (5) із жорстко зв’язаними з нею контактами головного
кола.
Якщо в колі виникає коротке замикання, струм збільшується,
магнітний потік викликає в (10) великі вихрові струми. Реактивний опір в
цих місцях зростає, основна доля магнітного потоку замикається через
контакт б2. Результуюча сила переміщує якір і шину вправо, і відбувається
вимикання апарату. Для вмикання апарату треба подати напругу на котушку
W0. Тоді осердя (3) притягнеться і контакти (1), (2) замкнуться.
19.Роз’єднувачі, відокремлювачі, короткозамикачі
162
19.1 Роз’єднувачі, їх призначення. Схеми вимикання
163
вимикають QS2. Дуга на QS2 не утворюється, оскільки напруга на них
дорівнює спаду напруги на QS1. А напруга на QS2 є дуже малою.
164
1) номінальна напруга роз’єднувача повинна відповідати
номінальній напрузі сітки;
2) найбільший струм тривалого навантаження споживача
не повинен перевищувати струму роз’єднувача;
3) ударний струм короткого замикання в місці установки
роз’єднувача не повинен перевищувати допустиму амплітуду ударного
струму короткого замикання роз’єднувача;
166
1
Рис. 19.5
Рис. 19.4
1 – ніж контактний
В останні роки на високовольтних підстанціях застосовують
відокремлювачі і короткозамикачі замість вхідних вимикачів. Така заміна
спрощує устаткування, одночасно не погрішуючи надійності роботи
підстанції.
167
20. Вимикачі змінного струму високої напруги
168
Основним фактором, що визначає конструкцію вимикача є спосіб
гасіння дуги (7 типів).
Автоматичне (!!!) i досить швидке (!!!) вимикання кола при КЗ –
основна і найбільш відповідальна операція вимикача.
170
Власний час вимикання вимикача – це час, протягом якого сигнал з
моменту подачі команди на вимикання не примусить контакт почати
розходитись.
Номінальний струм вимикання – це діюче значення періодичної
складової струму в момент розходження контактів. Цей струм вказується на
щитку вимикача.
Номінальний струм вмикання – це найбільший ударний струм, на який
вимикач вмикається без зварювання контактів і інших пошкоджень, що
заважають нормальній роботі. Цей струм визначається як
171
Вимикачі класифікуються кількома способами:
1) по їх методу гасіння дуги;
2) по виду ізоляції струмоведучих частин між собою і на землю;
3) по принципах, закладених в конструкцію дугогасильного
пристрою.
Основна найважливіша із класифікацій – по способу гасіння дуги –
вона дозволяє виділити наступні групи вимикачів:
1) повітряні вимикачі із відкритим відокремлювачем. В них гасіння
дуги здійснюється потоком стиснутого повітря, що отримується від спец
джерела (є декілька модифікацій);
2) масляні вимикачі. Гасіння відбувається в маслі. Вони поділяються на
бакові з великим об’ємом масла і маломасляні, в яких масло
використовується тільки для гасіння дуги. В той час як в бакових вимикачах
масло застосовують ще й для ізоляції від землі;
3) електромагнітні. Гасіння дуги здійснюється за рахунок магнітного
дуття в різного роду камерах;
4) автогазові. Гасіння дуги здійснюється за допомогою газів, що
виділяються із стінок камери;
5) вимикачі із стиснутим елегазом. Газ, що застосовується для гасіння
дуги – чиста фториста сірка SF6;
6) вакуумні вимикачі. Гасіння дуги відбувається в вакуумі, відсутнє
окислення контактів.
Кожен із типів має свої особливості, плюси і мінуси. Найбільш широко
використовуються масляні вимикачі. Вони охоплюють діапазон напруг до 20
кВ і практично забезпечують в усьому цьому діапазоні напруг надійне
вимикання. Вони – надійні і дешеві.
Повітряні мають ту особливість, що стиснуте повітря в дугогасильній
системі має тиск до 4 МПа ( при чому нормальний тиск 105Па).
172
Електромагнітні вимикачі можуть забезпечити без ревізії і ремонту
при струмі = 3600 А 5103 комутаційних числа. Тому вони застосовуються
при великій частоті операцій.
173
21. Особливості високовольтних вимикачів
2
4
Рис 21.1
1 – стальний бак;
2 – ізолятори;
3 – дугогасильна камера;
4 – ізоляція баку.
174
становлять ~ 4.6 м×2.1 м, то типові маломасляні (на струм =20 кА і
=10 кВ) мають розміри 0.84 м×0.36 м. Крім того, маломасляні – більш
пожежо і вибухобезпечні. Створені маломасляні вимикачі серії ВМТ на
напругу 110 кВ і 220 кВ із номінальним струмом вимикання 20 кА (див.
додаток 2).
175
Бакові масляні вимикачі мають високу надійність, простоту конструкції
камер і механізмів, високу механічну міцність елементів.
Це дозволяє їх використовувати в самих найтяжчих умовах. По
статистиці надійність цих вимикачів вища повітряних і маломасляних. Їх
конструкція дозволяє користуватись вбудованими трансформаторами струму
і подільниками ємності. Вони не потребують висококваліфікованих
працівників для обслуговування.
Недоліки:
1) великі габарити і маса, зв’язані із великою потребою масла;
2) підвищена вибухо і пожеже небезпека.
В перспективі їх замінять на маломасляні (до 6 – 10 кВ) і елегазові та
вакуумні вимикачі (при напрузі 35 – 220 кВ).
Маломасляні вимикачі ВМП – 10 мають контактну систему, ДП і
пристрій, що перетворює обертовий рух важелів в поступальний рух
контактів, змонтовані у вигляді єдиного блока полюса. Цей блок за
допомогою ізоляторів кріпиться до стальної рами. У верхній головці полюса
розташовані рухомий контакт і механізм, в нижній – нерухомий розеточний
контакт (див. додаток 3).
Дуговий пристрій (ДП) заключено в склоепоксидний циліндр. ДП
зібрано із пластин фібри, гетинакса, електрокартону, в яких вирізано отвори,
що утворюють канали і полості для гасіння дуги.
Для обмеження тиску при великих струмах і створення необхідного
тиску поблизу нульового значення струму – в наявності – спеціальний буфер,
в якому повітря стискається і акумулюється енергія. Ця енергія дозволяє біля
нуля струму створити тиск, необхідний для гасіння дуги.
При напругах 110, 220 кВ поки що в більшості використовують бакові
вимикачі із номінальним струмом вимикання 20 – 40 кА.
В 75% випадків струм короткого замикання не перевищує 20 кА. Тому
заміна бакових маломасляними вимикачами може дати великий техніко-
економіний ефект.
176
Найбільш високовольтними із маломасляних є маломасляні вимикачі
177
б) генераторні – на 35 кВ, 160 кА (серія ВВП-35).
Повітряні вимикачі серії ВНВ призначені для напруг 220-1150 кВ і
струмів вимикання до 63 кА.
Незалежно від типу і конструкції повітряні вимикачі складаються із
трьох частин, що є основними:
1) дугогасильний пристрій з відокремлювачем (або без нього);
2) система постачання стисненого повітря;
3) пневмоелектрична система керування, що створює тиск в дугових
пристроях (ДП) до 4 МПа (це вимагає великих затрат на створення механічно
міцної конструкції вимикача). Загальний принцип роботи такого вимикача
наступний:
I. У ввімкненому стані вимикача в дугогасильному пристрої і у
відокремлювачі всі контакти замкнуті.
II. При подачі команди на вимикання стиснене повітря із резервуара
подається в дугогасильну камеру, розмикає контакти і гасить дугу. Для
полегшення гасіння дуги паралельно контактам вмикають шунтуючий
резистор. Після гасіння дуги на основних дугогасильних контактах
розмикається відокремлювач, що вимикає остаточний струм.
III. Після гасіння дуги на відокремлювачі подача повітря в дугогасильну
камеру (а їх – декілька, послідовно з’єднаних) припиняється, і контакти під
дією пружин замикаються (контакти виконуються у вигляді контактно
поршневих механізмів).
178
Полюс складається із виводів 1,4 і роз’єднувача 2, основних
дугогасильних контактів 7,10, які шунтовані опорами 8 і 11 відповідно,
дугогасильних контактів 6 із розрядником 3 і нелінійним опором 5. Всі
пристрої монтуються на баку і мають відповідні електропневматичні
приводи. У ввімкненому стані струм протікає в основному через основний
струмоведучий контур. При вимиканні спочатку розмикається роз’єднувач 2,
і весь струм переходить в дугогасильний контур.
1,4 – основні виводи;
Р
1 2 4 2 – роз’єднувач;
3
3 – розрядник;
6 5 – нелінійний резистор;
11 7 5
10 6 – допоміжні дугогасильні
8 контакти;
9
7,10 – основні дугогасильні
ВО Рис. 21.2
контакти;
8,11 – шунтуючі резистори цих контактів;
9 – відокремлювач.
Потім розмикаються контакти 7 і 10. Струм при цьому протікає через
допоміжні дугогасильні контакти 6. Цей струм обмежений резисторами 8 і
11. Після їх розмикання і гасіння дуги коло розмикається відокремлювачем 9
повністю. Відокремлювач 9 забезпечує необхідний проміжок.
На випадок виникнення перенапруг в коло ввімкнено розрядник 3, який
буде обмежувати ці перенапруги.
179
Дугогасильна камера складається із ізоляційної камери і П-подібного
магнітопровода навколо неї, на середню частину якого надіта дугогасильна
котушка. При розмиканні дугогасильних контактів дуга, яка виникає під дією
електродинамічних сил, створених котушками, і конвекційних потоків
повітря переміщується вгору, затягується в ДП і рухається із швидкістю біля
100 м/с. Дуговий пристрій (ДП) складається із пакета керамічних пластин із
вирізками.
Недоліки електромагнітних вимикачів – велика провідність стінок ДП.
Вузькі щілини ДП нагріваються дугою до дуже великих температур, при
яких вони починають проводити струм. Великий залишковий струм може
привести до пробою по сильно нагрітій (розкалена) поверхні пластин.
180
4) перспективний при вимиканні струмів високої частоти, при
181
22. Реактори, конструкція і основні параметри.
(22.1)
182
Для характеристики процесів, що відбуваються при короткому
замиканні вводиться поняття відносного індуктивного опору генератора. Він
виражається в процентах і рівний:
(22.2)
(22.3)
(22.4)
183
При цьому а при умові
Індуктивність реактора залежить від його розмірів, діаметру витків і
співвідношення між діаметром і висотою реактора.
Відносний індуктивний опір реактора визначається за формулою:
(22.5)
номінальної фазової .
184
Iном.р<<Iном.г.
(22.6)
185
3) струм термостійкості, віднесений до певного значення
часу термостійкості;
4) струм динамічної стійкості;
5) реактивний опір хр% та його індуктивність
6)
186
22.3 Конструкція реактора
22.4 Розрядники
187
2) зовнішні атмосферні.
Комутаційні характеризуються відносно низькою частотою (порядку 1
кГц) і тривалістю до 1с. Атмосферні характеризуються високою частотою,
імпульсним характером і тривалістю порядку мкс. При імпульсному
характері електрична міцність залежить від форми, амплітуди, тривалості
імпульсу. Їх залежність від часу називається вольт-секундною
характеристикою (рис. 22.5).
Для розрядника основним елементом є іскровий проміжок. Вольт-
секундна характеристика розрядника повинна лежати нижче вольт-секундної
характеристики об’єкту, який захищається. При появі перенапруги проміжок
повинен пробиватися раніше, ніж ізоляція об’єкта, що захищається. Під час
пробою через розрядник протікає імпульс струму, а лінія після пробою
розрядника заземлюється через його опір.
Вольт-секундна характеристика розрядника повинна бути максимально
пологою, а іскровий проміжок повинен мати гарантовану електричну
міцність при промисловій частоті і при імпульсах. Напруга, що лишається на
розряднику при протіканні імпульсу струму, називається залишковою. Вона
не повинна досягати небезпечних для ізоляції значень. Чим менша ця
напруга, тим кращий розрядник.
Розрядники є :
1) трубчасті (із повітряним проміжком всередині). Трубки
виготовлені із вініпласта або фібри.
2) Вентильні. Основними елементами якого є вілітові
кільця, робочі нелінійні резистори і іскрові проміжки. Іскрові проміжки
знаходяться в фарфорових циліндрах. Основа віліта – карборунд SiC. Вілітові
станційні розрядники розраховані на 10 кВ.
3) Магнітовентильні, розраховані на номінальні напруги 110
– 500 кВ. В таких розрядниках застосовують магніти, вони мають
дугогасильну камеру, блоки нелінійних резисторів з ZnO, із високим
188
коефіцієнтом нелінійності, в порівнянні із вілітом в 4 – 5 разів вищим. Тому
їх дугогасильна і пропускна здатність іскрового проміжку є вищими.
23.Трансформатори струму
189
– це струм, що може пропускати трансформатор тривалий час і
не перегріватись.
.
6) номінальне навантаження трансформатора. Може означати
номінальний опір 2, а може означати номінальна потужність
190
1) динамічна стійкість – відношення допустимого струму
ударного короткого замикання, що витримує трансформатор струму без
механічних пошкоджень, до амплітудного значення номінального струму
.
2) термічна стійкість – це відношення допустимого на протязі
1с. струму КЗ, який може витримати трансформатор струму без пошкоджень
до номінального значення первинного струму при номінальному вторинному
~ (23.1)
Із формули (23.1) випливає, що для зниження похибки необхідно
зменшувати опори r2 і x2 вторинної обмотки. Значить, зростає
пропорційно геометричним розмірам, довжині і обернено пропорційно площі
поперечного перерізу. Однак збільшення останнього не завжди раціонально,
бо збільшується маса сталі, збільшується кількість міді, яка витрачається.
При інших рівних умовах перехід на матеріал із більшою магнітною
проникністю зменшує похибку.
Те саме відноситься до матеріалів із покращеними ізоляційними
якостями.
Для компенсації струмових похибок відмотують витки вторинної
обмотки. При цьому зменшується коефіцієнт трансформації, збільшується
струм I2 (стає більшим за I2ном). Тим самим (див. графік рис. 23.2),
компенсується частково від’ємна похибка. Для зменшення кутової похибки
на магнітопроводі трансформатора струму встановлюють короткозамкнутий
виток.
Застосування матеріалів із великим значенням μ (типу сталі 3413 та ін.)
дозволяє створювати трансформатори струму з малими габаритами і
192
невеликою струмовою похибкою без введення компенсації (оскільки із
ростом зменшується).
193
23.3 Особливості роботи трансформаторів струму
194
короткозамкненого кола. При цьому на таку обмотку падає суттєва частина
напруги сітки. Внаслідок цього можливий міжвитковий пробій ізоляції.
195
24. Методика розрахунків та вибору електричних апаратів
197
Суть контрасту: всякий колір в оточенні більш темних тонів світліє, а
в оточенні більш світлих – темніє. Нижче наведені деякі формули, для оцінок
параметрів електричних апаратів, що необхідно при виборі апаратів та
оптимізації їх умов експлуатації. Більш детально методики розрахунків
можна знайти в спеціальній літературі, присвяченій конкретним типам
апаратів і конкретним випадкам їх експлуатації (див. посилання використаної
літератури 1– 6, приведеній у вступі, а також пункти 3.7, 3.8 даного
конспекту).
198
Для матеріалів контактних поверхонь необхідно обмежувати
температуру у зв’язку із утворенням оксидів при підвищеній температурі, а,
значить, і збільшення електроопору контакту.
Слід відмітити, що у Ag оксиди при збільшенні температури
руйнуються, але збільшується сила тертя. Тому температура контактів із
– плече сили.
Найбільший згинаючий момент М при рівномірно розподіленому СВС
навантаженні рівний:
200
Крім сили контактного натискання при тривалому протіканні
де – напруга плавлення;
– перехідний опір.
202
Додаток 1
1 – корпус;
2,3 – вініпластові трубки;
4 – стальний натрубок;
5 – контакт, що обертається;
6 – струмоведуче осердя;
7 – гнучкий провідник;
8 – наконечник;
9 – мембрана.
203
Додаток 2
1 – нижній струмопровід;
2 – рухомий контакт;
3 – дугогасильна камера;
4 – ізолятор;
5 – ковпак;
6 – розширюючий об’єм;
7 – масловказівник;
8 – верхній струмопровід;
9 – нерухомий контакт.
204
Додаток 3
1 – розеточний контакт;
2 – нижня головка;
3 – зйомна кришка;
4 – склоепоксидний циліндр;
5, 5/ – масляні комірки;
6 – рухомий контакт.
205