ТРИФАЗНІ КОЛА

1. ПРИЧИНИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ТРИФАЗНИХ ЕЛЕКТРИЧНИХ

СИСТЕМ

Об’єднання в одне коло подібних за структурою електричних кіл

синусоїдного струму з незалежними джерелами енергії однакової частоти
широко застосовують в електротехніці. Об’єднані кола синусоїдного струму
називають фазами, а цілу об’єднану систему — багатофазною системою. Таким
чином, в електротехніці слово “фаза” використовується у двох різних сенсах:
по-перше фаза - це параметр періодичного процесу, а по-друге — назва
складової частини багатофазної системи кіл синусоїдального струму. Для
створення систем електропостачання широко використовуються трифазні
системи. Майже вся електрична енергія, що її виробляє людство, створюється
шляхом перетворення механічної енергії в електричну за допомогою трифазних
генераторів на теплових та гідроелектростанціях і передається до споживачів за
допомогою трифазних електричних мереж. Лише незначна частина
електроенергії виробляється хімічними джерелами, вітровими
електростанціями та генераторами постійного струму (переважно у
транспортних системах), приливними електростанціями та іншими пристроями
невеликої потужності. На теплових електростанціях спочатку за рахунок
спалення пального (вугілля, мазуту, газу) отримують теплову енергію, яка за
допомогою парогенераторів і теплових турбін перетворюється на механічну

1
енергію. Такий самий цикл перетворення теплової енергії в механічну і далі в
електричну відбувається і на атомних електростанціях з тією лише різницею,
що для видобування теплової енергії на атомних станціях використовується
керована реакція поділу ядер. На всіх етапах перетворення енергії відбуваються
її втрати, тому коефіцієнт корисної дії (ККД) сучасних систем паросилового
циклу зазвичай не перевищує 40—42%, а на деяких електростанціях він не
перевищує 30%. Тому передача електричної енергії на відстань та її розподіл
між споживачами має відбуватися з якомога вищим ККД. Історично склалося
так, що на початку розвитку електротехніки більш широко застосовувався
постійний струм, оскільки в наявності були хімічні джерела електричної
енергії, які створювали на своїх виводах постійну напругу. У сімдесятих роках
XIX століття винайшли якір з колектором, що дозволило побудувати генератор
постійного струму. Але застосування постійного струму для створення
потужних електромереж виявилося економічно недоцільним.

З точки зору безпеки експлуатації електроустановок, електрична напруга

на них має бути достатньо низькою. Для передачі на відстань потужності Р при
заданому рівні напруги U, величина струму в лінії постійного струму зростає
пропорційно заданому значенню потужності: I = Р /U. Чим більша потужність
Р тим більший струм I у лінії передачі, тим більша маса проводів лінії, їх
вартість і втрати в лінії, тим нижчий ККД передачі енергії. Для зменшення
струму в лінії слід збільшити напругу U, прикладену до лінії на стороні
генератора, а біля споживача знову зменшити її до безпечного рівня. Але
пристрої для перетворення постійної напруги одного рівня в постійну напругу
іншого рівня були відсутні до 70-х років XX століття, коли почали створювати
потужні напівпровідникові перетворювачі. В той же час простий і надійний
пристрій для перетворення рівня змінної напруги — трансформатор — було
винайдено ще у 1876 році П. М. Яблочковим (у 1876 П. М. Яблочков отримав
патент на винахід трансформатора у Франції, де він працював, а у 1878 році —
у Німеччині). Тому для передачі електричної енергії на відстань використали
саме змінний струм. Трансформатори дали можливість збільшувати напругу,
отриману від генераторів на електростанції до потрібного високого рівня,
звичайно до 110— 330 кВ і передавати потужність при малому струмі і великій
напрузі, прикладеній до лінії. Для передачі електричної енергії на дуже велику
відстань застосовують лінії з напругою 750 кВ і вище. З наближенням до
споживачів напруга зменшується знижувальним трансформатором і електрична
енергія із зменшеним значенням напруги розгалужується на декілька напрямків
енергопостачання. На кожному напрямку меншою стає і потрібна кількість
енергії, отже струм в лінії суттєво не збільшується. На рис. 2.1 показана
можлива структурна схема трифазної електромережі, до складу якої входять
2
генератор G і декілька трансформаторів Т. Звичайно турбогенератори на
електростанціях мають напругу в межах 10,5— 15,5 кВ, яка підвищується
трансформатором Т1, встановленим на самій електростанції, (на рис.1 — до
110 кВ) і подається до лінії електропередачі. На значній відстані від
електростанції напругу знижують на підстанціях Т2, Т3, наприклад, до 35 кВ і
передають на більш коротку відстань до наступних знижувальних
трансформаторних підстанцій Т4, Т5 і так далі.

Отже перевага змінного струму над постійним полягала в наявності

технічної можливості передачі електричної енергії за допомогою
високовольтних ліній на велику відстань з малими втратами.

Рис.1. Схема електромережі,

3
Числовий приклад.

В колі, зображеному на рисунку, приймач з опором RH має потужність

220 кВт. Напруга генератора G дорівнює: a) U = 220 В; б) U = 10000 В.
Довжина лінії передачі L=10 км. Внутрішній опір генератора дорівнює нулю.
Визначити ККД передачі, електричної енергії для двох можливих напруг
генератора.

Розв’язок. Лінія передачі виготовляється з мідного проводу. Питомий

опір міді  = 0,0175 Ом· мм2/м. Густину струму в лінії обираємо рівній j = 2
А/мм2. Для U = 220 В, струм в лінії має бути рівним І = Р / U = 220000/220 =
1000 А. Площа перетину проводу S = I /j = 1000/2 = 500 мм2. Опір двох
проводів лінії RЛ = 2L/S = 0,7 Ом. Опір навантаження RHB = Р /I2 = 0,22 Ом.
ККД передачі  = RHB/(RHB + RЛ) = 0,24. Отже, 76 % потужності генератора
втрачаються в лінії передачі. Для U = 10000 В струм I = 220000/10000 = 22 А.
Площа перетину проводу S = 22/2 = 11 мм2. Опір двох проводів лінії
RЛ = 2L/S = 31,82 Ом. Опір навантаження RHB = Р /I2 = 220000/ 222 = 454,5 Ом.
ККД передачі  = RHB/(RHB + RЛ) = 0,935. Отже, із збільшенням напруги ККД
передачі значно збільшився.

Практично всі промислові мережі змінного струму - трифазні. Трифазні

системи утвердилися в експлуатації електроенергетичних систем у процесі
конкурентного змагання з двофазними системами. Наприкінці XVIII століття
відомий електротехнік Н.Тесла, що працював у США на фірмі Вестінгауз,
побудував двофазні генератори та двигуни. Двофазну систему було застосовано
навіть на Ніагарській електростанції. Але, незважаючи на авторитет Н.Тесла та
зацікавленість однієї з найпотужніших електротехнічних фірм світу того часу,
двофазні системи поступилися трифазним.

4
 Тесла Нікола (1856-1943) - американський винахідник сербського походження.
Переїхав з Югославії до США у 1884 р. Відкрив у 1888 р. незалежно від Ферраріса ефект
створення обертового магнітного поля у двофазній машині. Відомий своїми дослідженнями
електричних струмів високої напруги і частоти. Його ім’ям названо одиницю
електромагнітної індукції — тесла, 1Тл = 1Вб/А.

Перша трифазна промислова система була продемонстрована публічно у

1891 р. німецькою компанією AEG під час електротехнічної виставки у
Франкфурті-на-Майні. Було продемонстровано трифазну систему, яка
складалася з трифазного генератора, трифазних трансформаторів та трифазного
асинхронного двигуна, розроблених М.О.Доліво-Добровольським, який
працював у фірмі AEG.

Трифазні системи перемогли двофазні та однофазні перш за все з

комерційних причин: вартість проводів лінії передачі трифазної системи
виявилася значно нижчою. Крім того, трифазні двигуни та генератори за своїми
техніко-економічними характеристиками виявилися більш досконалими, ніж
двофазні чи однофазні. Тому зараз найбільш масовим двигуном у
промисловості є трифазні асинхронні двигуни, які потребують трифазного
живлення. Високовольтні лінії передачі електричної енергії постійного струму
також знаходять останнім часом обмежене застосування. Постійний струм
високої напруги від 110 кВ до 1200 кВ використовується для передачі енергії по
морському кабелю, що з’єднує Швецію з островом Готланд, через протоку Ла-
Манш між Англією та Францією, через протоку Скагеррак між Данією та
Швецією.

2.ТРИФАЗНИЙ ГЕНЕРАТОР

Джерелом енергії у трифазних системах є трифазний генератор.

Схематичний переріз активної частини генератора, в якій відбувається процес
перетворення механічної енергії в електричну, показаний на рис. 2. Генератор
складається з нерухомого статора 1 та ротора 2, виготовлених з феромагнітних
матеріалів. В пазах ротора укладено послідовно з’єднані між собою провідники
обмотки збудження, по яких пропускають постійний струм. Струми в
провідниках, позначені на рисунку хрестиками, мають напрям від спостерігача
всередину площини рисунка. Струми, позначені крапками, мають зворотний
напрям. Провідники обмотки збудження створюють магнітний потік Ф, лінії
якого замикаються по контурах, показаних на рисунку штриховими лініями.
Таким чином, за наявності струму в обмотці збудження ротор представляє
собою електромагніт з полюсами N та S.

5
 Рис.2. Схема генератора,

В пазах статора укладено три однакових обмотки, зсунених між собою у

просторі на 120°. Початки обмоток позначені як U1, VI, W1, а кінці — як
U2,V2,W2. Назви “початок” і “кінець” означають, що при пропусканні через
кожну з обмоток струму в однаковому напрямку, наприклад від початку до
кінця, обмотки створюють магнітні потоки однакового, по відношенню до
обмоток, напрямку. При обертанні ротора з кутовою швидкістю ωо фазні
обмотки U1—U2, VI—V2, Wl—W2 генератора перетинаються змінним
магнітним потоком і, згідно з законом електромагнітної індукції в них
виникають ЕРС. Якщо прийняти, що магнітний потік має синусоїдний характер
розподілу під полюсами ротора і в момент t = 0 ротор має положення, показане
на рис.2, то магнітний потік, зчеплений з фазою U1—U2 (назвемо її фазою “А”)
ФА= Фm cos ωоt, оскільки при t=0 потік, що перетинає площину обмотки
U1-U2, має максимальне можливе значення Фm. При повороті ротора на 90о,
тобто на кут тобто на кут ωоt = π/2 потік, що перетинає площину обмотки U1—
U2, дорівнює нулю, а при повороті на кут 180° ( ωоt = π), магнітний потік,
зчеплений з фазою U1—U2 стає максимальним від’ємним, оскільки має
напрям, протилежний початковому і так далі.

Завдяки тому, що фазні обмотки U1— U2, VI— V2, Wl— W2, які можна
позначити як фази А, В, С генератора, зсунені в просторі на кут 120°, тобто на
кут 2π/3 рад, миттєві значення магнітних потоків, зчеплених з ними,
описуються виразами:

ФА = Фм cos ωоt

ФВ = Фм cos (ωоt - 2π/3) (1)

ФС = Фм cos (ωоt - 4π/3)

6
 Згідно із законом електромагнітної індукції ЕРС в обмотках генератора,
кожна з яких має w1 витків, дорівнює:
𝒅𝚽𝑨
𝒆𝑨 = − 𝒘𝟏 = 𝝎𝒐 ∙ 𝒘𝟏 ∙ 𝚽𝒎 ∙ 𝒔𝒊𝒏 𝝎𝒐 𝒕 = 𝑬𝟏𝒎 ∙ 𝒔𝒊𝒏 𝝎𝒐 𝒕;
𝒅𝒕

𝒅𝜱𝑩 𝟐𝝅 𝟐𝝅
𝒆𝑩 = −
𝒅𝒕
𝒘𝟏 = 𝝎𝒐 ∙ 𝒘𝟏 ∙ 𝜱𝒎 ∙ 𝒔𝒊𝒏 (𝝎𝒐 𝒕 −
𝟑
) = 𝑬𝟏𝒎 ∙ 𝒔𝒊𝒏 (𝝎𝒐 𝒕 − 𝟑
); (2)

𝒅𝚽𝑪 𝟒𝝅 𝟒𝝅
𝒆𝑪 = − 𝒘𝟏 = 𝝎𝒐 ∙ 𝒘𝟏 ∙ 𝚽𝒎 ∙ 𝒔𝒊𝒏 (𝝎𝒐 𝒕 − ) = 𝑬𝟏𝒎 ∙ 𝒔𝒊𝒏 (𝝎𝒐 𝒕 − ).
𝒅𝒕 𝟑 𝟑
Оскільки кількість витків w1, всіх фазних обмоток статора однакові, амплітуди
ЕРС індукованих магнітним потоком ротора в обмотках статора також
однакові і ЕРС зсунені одна від одної по фазі на кут 120°, тобто створюють
симетричну трифазну систему напруг. Сума миттєвих значень таких напруг
або сума векторів, що зображують таку симетричну систему напруг дорівнює
нулю.

З (2) видно, що амплітуда ЕРС обмотки статора

𝑬𝟏𝒎 = 𝝎𝒐 ∙ 𝒘𝟏 ∙ 𝜱𝒎
Поділивши ліву й праву частини цього рівняння на √2 і врахувавши, що

𝝎𝒐 = 𝟐𝝅 ∙ 𝒇

7
отримаємо дійове значення ЕРС кожної фази як

̃ 𝟏 = √2 ∙ 𝝅 ∙ 𝒇 ∙ 𝒘𝟏 ∙ 𝜱𝒎
𝑬
або

̃ 𝟏 = 4,44 ∙ 𝒇 ∙ 𝒘𝟏 ∙ 𝜱𝒎
𝑬 (3)
Формула (3) встановлює фундаментальний зв’язок між амплітудою
синусоїдного магнітного потоку Фm та дійовим значенням ЕРС Е1, будь-якої
котушки, зчепленої із таким магнітним потоком незалежно від того, чи він має
обертовий характер, як у генераторі, показаному на рис.2, чи він пульсує у
просторі вздовж осі, перпендикулярної до площини витків котушки. Якщо ЕРС
створена магнітним потоком, що обертається, говорять про ЕРС обертання,
якщо ж ЕРС створена нерухомим у просторі пульсуючим магнітним потоком —
говорять про трансформаторну ЕРС в котушці.

3. СПОСОБИ З’ЄДНАННЯ ФАЗ У ТРИФАЗНИХ КОЛАХ

На рис.3а показана схема трифазного кола, фази якої не мають

електричного зв’язку. Кожна фаза джерела з’єднана з однією фазою
навантаження (фазою приймача), тому для створення такої незв’язаної
трифазної системи потрібно шість проводів. Це не економно, тому на практиці
використовують зв’язані трифазні системи в яких фази джерела і приймача
з’єднують між собою зіркою або трикутником.

Рис.3. Трифазне коло: а) фази без зв’язку; б) з’єднання «зіркою»

На рис.3б показана схема такої зв’язаної трифазної системи із з’єднанням

фаз джерела і приймача зіркою. Звичайно джерелом електричної енергії для
споживача є найближчий трифазний трансформатор, фазні обмотки якого
8
позначають літерами АХ, BY, CZ (А,В,С — початки обмоток, Χ,Υ,Ζ — кінці).
Тому на рис.3 прийняті саме такі позначення фаз джерела. На рис.3б показана
чотирипровідна схема з’єднання фаз генератора і приймача зіркою з виведеною
нейтральною точкою N. Приймач і джерело з’єднані трьома лінійними
проводами А—а, В—b, С—с та одним нейтральним (нульовим) проводом Ν-n,
який з’єднує точку Ν, до якої під’єднано всі кінці фазних обмоток генератора, із
спільною точкою всіх трьох фаз приймача n. Саме така схема з’єднань
застосовується для трансформаторів, що мають вторинну напругу між
виводами АВ, ВС, СА 230 В або 400 В і потужність не більше 560 або
відповідно 1800 кВА при первинній напрузі до 35 кВ, тобто для
трансформаторів найбільш розповсюдженого діапазону потужностей.
З’єднання вторинних обмоток трансформаторів трикутником застосовується
лише для трансформаторів з більшою напругою на високій стороні і з більшими
потужностями. Для генераторів схема з’єднань фазних обмоток статора
трикутником не застосовується. Тому надалі розглянемо трифазні кола лише із
з’єднанням фаз джерела зіркою, тим більше, що будь-яке джерело із з’єднанням
трикутником можна замінити на еквівалентне джерело з’єднане зіркою, за
умови, що лінійні напруги між лініями А, В, С залишаються незмінними.

Підмикання до лінійних проводів А—а, В—b, С—с схеми (рис.3б) фаз

приймача, з’єднаного трикутником, показано на рис.4.

Рис.4. Трифазне коло - з’єднання «трикутником»

9
 З наведених схем трифазних кіл видно, що при з’єднанні фаз джерела
зіркою (рис.3б) кінці фаз X,Y,Z сполучені в одну точку N, яку називають
нейтральною, а початки фаз А, В, С лінійними проводами А— а , В — b, С— с
з’єднані з виводами а, b, с фаз приймача. Вільні виводи приймача також
сполучені в одну точку n, яку називають нейтральною точкою приймача. При
сполученні фаз джерела чи приймача трикутником слід сполучити кінець
кожної фази з початком наступної, тобто з’єднати три фази послідовно і до
початку кожної фази а, b, с приєднати лінійні проводи. Сполучення фаз
приймача трикутником показано на рис.4. Для генератора сполучення фаз
трикутником виконується аналогічно.

Напруги між виводами кожної фазної обмотки генератора UA,UB,UС або

кожної фази приймача Ua,Ub,Uc (рис.3б) називають фазними напругами.
Напруги UAB,UBC,UСA (рис.3б, рис.4) називають лінійними напругами. Але при
з’єднанні фаз приймача трикутником (рис.4) лінійні напруги джерела
UAB,UBC,UСA є одночасно фазними напругами приймача.

Для розрахунку трифазних кіл важливо встановити умовно-додатні

напрямки ЕРС, напруг та струмів, оскільки від їх вибору залежать знаки в
рівняннях, складених за правилами Кірхгофа, та напрямки векторів на
векторних діаграмах. За умовно додатній напрямок комплексних векторів ЕРС
кожної фази джерела приймають напрям від кінця фази до її початку, а за
умовно додатній напрям комплексних векторів напруги кожної фази джерела
— напрям від початку фази до її кінця. Напрям фазних струмів джерела
збігається з напрямом ЕРС кожної фази.

За умовно додатний напрям комплексних векторів лінійних напруг

приймають напрям від початку однієї фази до початку іншої. Отже, напруга UAB
направлена від А до В, напруга UBC — від В до С і напруга UСA — від С до А
(рис.3б, рис.4). Струми у лінійних проводах завжди спрямовані від джерела до
приймача, фазні напруги та струми приймача мають однакові напрями (рис.3б,
рис.4).

На практиці приймачі електричної енергії частіше всього під’єднують до

потужної електричної мережі. В таких випадках внутрішніми опорами
трифазного джерела можна знехтувати і вважати, що його фази представляють
собою ідеальні джерела ЕРС.

Джерело називають симетричним, якщо всі його фазні напруги

̃𝑨 = 𝑼
мають однакові дійові значення 𝑼 ̃𝑩 = 𝑼
̃𝑪 = 𝑼
̃ 𝜱 і зсунені між собою по
о
фазі на 120 . Щоби встановити співвідношення між лінійними та фазними

10
напругами симетричного джерела, запишемо за другим правилом Кірхгофа
рівняння для контурів кола (рис.3б) згідно з обраними додатними напрямками
напруг:

UAB + UB - UA = 0
UBC + UC - UB = 0
UCA + UA - UC = 0
Звідси комплексні значення лінійних напруг джерела визначаються через
фазні напруги рівняннями:

UAB = UA - UB
UBC = UB - UC (4)
UCA =UC - UA

Рис.5. Векторна діаграма фазних напруг джерела (а)

Векторна діаграма фазних напруг джерела UA, UB, UС побудована на

комплексній площині, представлена на рис.5а. Вектор напруги UA розміщено на
осі уявних, вектор UB відстає від вектора UA на кут 120°, вектор UС відстає від
вектора UA на 240° і від вектора UB — на 120°. На рисунку показаний також
вектор лінійної напруги UAB, побудований згідно з першим рівнянням в (4). З
рисунка видно, що модуль вектора UAB, 𝑼 ̃ 𝑨𝑩 = 𝑼
̃ =𝑼̃ 𝑨 ∙ 𝒄𝒐𝒔 𝟑𝟎𝒐 ∙ 𝟐 = 𝑼
̃ 𝑨 ∙ √𝟑,
тобто дійове значення лінійної напруги 𝑼 ̃ симетричного джерела, з’єднаного
зіркою, більше від фазної напруги 𝑼̃ 𝚽 у √𝟑 разів:
11
 ̃ = √𝟑 ∙ 𝑼
𝑼 ̃𝚽 (5)
Комплексні вектори лінійних напруг UBC та UCA можна отримати
аналогічним шляхом і зобразити всі вектори лінійних напруг так, як це
показано на рис.5б, де вектори лінійних напруг з’єднують вектори відповідних
фазних напруг. З побудованої векторної діаграми видно, що лінійні напруги
симетричного джерела також мають однакові дійові значення і зсунені між
собою по фазі на кут 120°.

Якщо знехтувати опорами лінійних проводів і нейтрального проводу, то

всі фазні і лінійні напруги приймача, з’єднаного зіркою з виведеною
нейтральною точкою за схемою, показаною на рис. 3б, дорівнюють відповідним
фазним та лінійним напругам джерела, тобто також будуть симетричні.

Симетричною буде також і система фазних напруг приймача, з’єднаного

трикутником (рис.4), оскільки фазні напруги такого приймача є одночасно
лінійними напругами джерела. Для трикутника лінійна напруга одночасно є
фазною 𝑼 ̃=𝑼 ̃ 𝚽.

Отже, лінійні напруги симетричного джерела електричної енергії

однакові і зсунені між собою по фазі на 120o. Лінійні напруги джерела,
з’єднаного зіркою більші за його фазні напруги у √𝟑 рази. Лінійні і фазні
напруги приймача, з’єднаного зіркою з нейтральним проводом, також
симетричні і дорівнюють відповідним лінійним і фазним напругам джерела,
якщо опори проводів дорівнюють нулю. Фазні напруги джерела (або
приймача) з’єднаного трикутником є одночасно його лінійними напругами.

4. СИМ ЕТРИЧНІ ТРИФАЗНІ КОЛА ІЗ З’ЄДНАННЯМ ПРИЙМАЧА

ЗІРКОЮ АБО ТРИКУТНИКОМ

Симетричне трифазне коло складається з симетричного джерела та

симетричного приймача. Симетричне джерело має однакові амплітудні та
дійові значення всіх фазних та лінійних напруг, які зсунені між собою в часі на
третину періоду. Третині періоду коливань напруги відповідає кут повороту
зображувального вектора на 120° або на 2/3 радіан. Симетричний трифазний
приймач має однакові комплексні опори всіх фаз. В схемі кола (рис.3б) для
симетричного приймача

Za = Zb = Zc
а в схемі кола (рис.4)
12
 Zab = Zbc = Zca .
Це означає, що активні і реактивні опори всіх фаз однакові за величиною,
а реактивні опори всіх фаз ще й мають однаковий характер — індуктивний або
ємнісний. Якщо задано фазні або лінійні напруги джерела та опори фаз
приймача, то струми і напруги приймача, з’єднаного зіркою з нейтральним
проводом (рис.3б) легко визначити. Прийнявши, що опори лінійних проводів та
нейтрального проводу дорівнюють нулю, отримаємо, що

UA = Ua UB = Ub UC = Uc
UAB = Uab UBC = Ubc UCA = Uca
Отже, відповідні фазні та лінійні напруги приймача дорівнюють
відповідним напругам генератора і створюють симетричні системи напруг. Тоді
за законом Ома фазні струми приймача у комплексній формі представлення
дорівнюють

Ia = Ua / Za Ib = Ub / Zb Ic = Uc / Zc (6)

Дійові значення всіх струмів однакові і за законом Ома дорівнюють

𝑰̃𝒂 = 𝑰̃𝒃 = 𝑰̃𝒄 = 𝑰̃𝚽 = 𝑼

̃ 𝚽 /𝒁𝚽 (7)

Тут повний опір фази

𝒁𝚽 = √𝑹𝟐𝚽 + 𝑿𝟐𝚽

Лінійні струми приймача, з’єднаного зіркою, завжди дорівнюють фазним,

як це видно зі схеми кола на рис.3б.

Сума миттєвих значень напруг чи струмів, або сума векторів, що

зображують таку симетричну систему, дорівнюють нулю.

Враховуючи це, рівняння за першим правилом Кірхгофа для вузла n

схеми кола на рис.3б можна записати так:

Ia + Ib + I c = IN = 0 (8)

Висновок: у трифазному симетричному колі із з’єднанням джерела і

приймача зіркою з нейтральним проводом струм у нейтральному проводі
дорівнює нулю. Отже, нульовий провід можна відімкнути і замість
чотирипровідної схеми (рис.3б) отримати трипровідну.

13
 У випадку з’єднання трикутником за схемою (рис.4) лінійні напруги
джерела, що утворюють симетричну трифазну систему напруг, є фазними
напругами приймача. Тому фазні струми симетричного приймача у
комплексній формі дорівнюють

Iab = UAB / Zab Ibc = UBC / Zbc Ica = UCA / Zca (9)

Дійові значення фазних струмів симетричного приймача дорівнюють:

𝑰̃𝒂𝒃 = 𝑰̃𝒃𝒄 = 𝑰̃𝒄𝒂 = 𝑰̃𝚽 = 𝑼

̃ 𝚽 /𝒁𝚽 ,

де фазний опір приймача

2 2
𝒁𝚽 = √𝑅𝚽 + 𝑋𝚽 .
Лінійні струми приймача згідно з першим правилом Кірхгофа, записаних
для вузлів а, b, с схеми кола на рис.4 дорівнюють:

IA = Iab - Ica ; IB = Ibc - Iab ; IC = Ica - Ibc . (10)

Рис.6. Векторна діаграма напруг та струмів.

На рис.6 зображено векторну діаграму напруг приймача, з’єднаного

трикутником та векторна діаграма струмів, побудована за рівняннями (8) для
випадку, коли у кожній фазі струм і напруга зсунені на довільно обраний кут φ
(наприклад, кут φ = 30°). З векторної діаграми видно, що тупі кути в

14
трикутниках, що їх утворюють вектори струмів (наприклад IA, Iab та -Ica)
дорівнюють 120°. Тому гострі кути в цих рівнобедрених трикутниках мають 30°
і лінійні струми дорівнюють

𝑰̃ = 𝑰̃𝜱 ∙ 𝒄𝒐𝒔 𝟑𝟎𝒐 ∙ 𝟐 = √𝟑 ∙ 𝑰̃𝜱 , (11)

тобто лінійні струми в симетричному приймачі, з’єднаному за схемою
трикутника більше від фазних у √𝟑 рази.

6. ПОТУЖНІСТЬ ТРИФАЗНОГО КОЛА

Трифазне коло можна розглядати як коло синусоїдного струму з трьома

джерелами енергії. Активна потужність трифазного кола
̃ 𝑨 ∙ 𝑰̃𝑨 ∙ 𝒄𝒐𝒔𝝋𝑨 + 𝑼
𝑷=𝑼 ̃ 𝑩 ∙ 𝑰̃𝑩 ∙ 𝒄𝒐𝒔𝝋𝑩 + 𝑼
̃ 𝑪 ∙ 𝑰̃𝑪 ∙ 𝒄𝒐𝒔𝝋𝑪 = 𝑷𝑨 + 𝑷𝑩 + 𝑷𝑪 (16)

За формулою (16) можна розрахувати активну потужність трифазного

несиметричного приймача з’єднаного зіркою або трикутником. При
розрахунках потрібно лише підставляти у вираз (16) відповідні фазні напруги та
фазні струми приймача і кути фазового зсуву між напругами та струмом у
кожній фазі. За наявності симетричного навантаження активна та реактивна
потужності
̃ 𝚽 ∙ 𝑰̃𝚽 ∙ 𝒄𝒐𝒔𝝋𝚽
𝑷 = 𝟑 ∙ 𝑷𝚽 = 𝟑 ∙ 𝑼

Повна потужність симетричного трифазного приймача

̃ 𝚽 ∙ 𝑰̃𝚽
𝑺 = √𝑷𝟐 + 𝑸𝟐 = 𝟑 ∙ √𝑷𝟐𝚽 + 𝑸𝟐𝚽 = 𝟑 ∙ 𝑼

Оскільки при з’єднанні симетричного навантаження трикутником

̃𝜱 = 𝑼
𝑼 ̃

та

𝑰̃𝜱 = 𝑰̃/√𝟑

а при з’єднанні симетричного приймача зіркою

̃𝜱 = 𝑼
𝑼 ̃ / √𝟑

та

𝑰̃𝜱 = 𝑰̃
15
то, незалежно від схеми з’єднань фаз приймача добуток

̃ 𝚽 ∙ 𝑰̃𝚽 = 𝑼
𝑼 ̃ ∙ 𝑰̃/√𝟑

виглядає однаково. Тому, незалежно від схеми з’єднання фаз симетричного

приймача маємо такі вирази для потужностей:

̃ ∙ 𝑰̃ ∙ 𝒄𝒐𝒔 𝝋
𝑷 = √𝟑 ∙ 𝑼

̃ ∙ 𝑰̃
𝑺 = √𝟑 ∙ 𝑼

16