МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ „УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ ТА З ОРГАНІЗАЦІЇ
САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІН
«ТЕРМОДИНАМІКА І ТЕПЛОТЕХНІКА», «ТЕПЛОТЕХНІКА» ТА
«ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТЕПЛОТЕХНІКИ»
ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ І ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ
МЕХАНІЧНИХ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Дніпро
ДВНЗ УДХТУ
2017
 2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ УКРАЇНИ
ДВНЗ «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ»

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ ТА З ОРГАНІЗАЦІЇ
САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІН
«ТЕРМОДИНАМІКА І ТЕПЛОТЕХНІКА», «ТЕПЛОТЕХНІКА» ТА
«ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТЕПЛОТЕХНІКИ»
ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ І ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ
МЕХАНІЧНИХ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Затверджено на засiданні кафедри енергетики

Протокол № __ від __.__.201_ р.

Дніпро УДХТУ 2017

 3
Методичні вказівки до лабораторних робіт та з організації самостійної
роботи з дисциплін «Термодинаміка і теплотехніка», «Теплотехніка» та
«Теоретичні основи теплотехніки» для студентів денної і заочної форм навчання
механічних та технологічних спеціальностей / Укл. О.А. Бєляновська, О.І. Стоян,
Г.Т. Циганков – Дніпро: ДВНЗ УДХТУ, 2017. – 44 с.

Укладачі: О.А. Бєляновська, доц., канд. техн. наук

О.І. Стоян, ст. викладач
Г.Т. Циганков, проф., д-р. техн. наук

Відповідальний за випуск М.П. Сухий, канд. техн. наук

Навчальне видання
Методичні вказівки
до лабораторних робіт та з організації самостійної роботи з дисциплін
«Термодинаміка і теплотехніка», «Теплотехніка» та
«Теоретичні основи теплотехніки»
для студентів денної і заочної форм навчання
механічних та технологічних спеціальностей

Укладачі Бєляновська Олена Анатоліївна

Стоян Олена Іванівна
Циганков Григорій Тимофійович

Редактор
Коректор

Підписано до друку Формат Папір ксерокс. Друк різограф. Умов.-друк.арк. 0,75.

Облік.-вид. арк. 0,84. Тираж ___прим. Зам. №___ Свідоцтво ______від
УДХТУ, 49005, м.Дніпропетровьк-5, просп.Гагаріна, 8.
Видавничо-поліграфічний комплекс IнКомЦентру
 4
ЗМІСТ

ВСТУП 5
1. ЛАБОРАТОРНІ РОБОТИ 6
Лабораторна робота № 1. ВИЗНАЧЕННЯ ПИТОМОГО ОБ’ЄMУ ГАЗУ
МЕТОДОМ ВИТІКАННЯ 6
Лабораторна робота № 2. ВИМІР ТЕПЛОЄМНОСТІ ПОВІТРЯ 9
Лабораторна робота №3 ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА АДІАБАТИ
К² ДЛЯ ПОВІТРЯ 11
Лабораторна робота № 4 ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ
ТЕМПЕРАТУРИ КИПІННЯ ВОДИ ВІД ТИСКУ В ПРОЦЕСІ
ПАРОУТВОРЕННЯ 14
Лабораторна робота № 5. РОЗРАХУНОК ЦИКЛУ ПАРОВОЇ
КОМПРЕСОРНОЇ ХОЛОДИЛЬНОЇ УСТАНОВКИ 16
2. ІНСТРУКЦІЇ ДО ПРОРОБКИ РОЗДІЛІВ, ЯКІ НЕ ВИКЛАДАЛИСЯ
НА ЛЕКЦІЯХ 21
3. ПРИКЛАДИ ВИРІШЕННЯ ЗАДАЧ 22
4. КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ 39
Додаток. Ентальпія 1 м3 газів і вологого повітря (кДж/м3) 44
 5
ВСТУП

Теплотехніка (ТЖ)
Мета навчальної дисципліни – надання студентам теоретичних і практичних
знань з технічної термодинаміки, теплотехніки, тепломасообміну, застосування їх
у виробництві і підготовка фахівців, здатних здійснювати вибір та експлуатацію
теплоенергетичного обладнання з високими техніко-економічними показниками.
Завдання навчальної дисципліни – вивчення рівняння газового стану, законів
термодинаміки, термодинамічних процесів, процесів пароутворення, палива та
його спалювання, теплової роботи теплова робота котельних установок, систем
теплопостачання харчових виробництв, проблеми захисту навколишнього
середовища від основних джерел забруднення, які утворюються в процесі
спалення твердого, рідкого та газоподібного палива.

Теоретичні основи теплотехніки

Мета навчальної дисципліни – дати студентам фахову підготовку з
теоретичних основ теплотехніки, необхідну їм для успішної роботи в сфері
споживання енергоресурсів, розробці технічних рішень по енергозбереженню при
використанні теплотехнічного обладнання хімічних виробництв і підприємств
будівельних матеріалів.
Завдання навчальної дисципліни – вивчення студентами законів технічної
термодинаміки та тепломасообміну і аналітичних залежностей, які
використовуються в інженерній практиці для обчислення теплових і
термодинамічних характеристик теплових агрегатів при перетворенні теплоти в
роботу та підготовка спеціалістів для правильного вибору способів визначення
різних теплових та термодинамічних величин і способів спалювання палива при
перетворенні теплоти в роботу, порівняти отримані результати і обрати тепловий
агрегат, працюючий в реальних умовах з максимальною економічною
ефективністю.

Термодинаміка і теплотехніка
Мета навчальної дисципліни – дати студентам фахову підготовку з технічної
термодинаміки, необхідну їм для успішної роботи при використанні
теплотехнічного обладнання хімічних виробництв та експлуатації
теплоенергетичного обладнання з високими техніко-економічними показниками.
Завдання – вивчення студентами законів технічної термодинаміки та
аналітичних залежностей, які використовуються в інженерній практиці для
обчислення теплових і термодинамічних характеристик теплових агрегатів при
перетворенні теплоти в роботу, підготовка фахівців, здатних правильно обирати
способи визначення різних теплових та термодинамічних величин при
перетворенні теплоти в роботу та на основі отриманих результатів визначити
максимально ефективний режим експлуатації теплового агрегату.
 6
1. ЛАБОРАТОРНІ РОБОТИ

Лабораторна робота № 1
ВИЗНАЧЕННЯ ПИТОМОГО ОБ’ЄMУ ГАЗУ МЕТОДОМ
ВИТІКАННЯ

Мета роботи – визначити питомий об’єм газаметодом витікання та зробити

припущення про його природу.

При витіканні газу або пари через отвір при невеликій різниці тисків
швидкість течiї, м/с, може бути підрахована по тій же формулі, що й у випадку
витікання нестисливої рідини:

C   2( P1  P2 ) , (1.1)
де  - коефіцієнт швидкості;
Р1, Р2 – тиск газу відповідно перед отвором і за отвором, Н/м 2 ;
- питомий об’єм газу, м /кг. 3

У випадку витікання двох різних газів через один i той же отвір при тому
самому перепаді тиску можна записати :

C1   2( P1  P2 ) 1 i C 2   2( P1  P2 ) 2 (1.2)
З цих рівнянь маємо, що
1 /n2 = С1 2 /C2 2 (1.3)

Припускаючи, що через отвір перерізом f проходить в обох випадках один і

той же об’єм , можна на основі рівняння нерозривності потоку скласти рівняння:
С 1 = n / f 1 i С2 = n / f 2,

Звідки:

С1 / С2 = 2 /1
2 2 2 2
, (1.4)

де 1 і 2 - час витікання газів.

Порівнюючи вирази (1.3) і (1.4) , прийдемо до співвідношення:
n1 / n2 =  2 /  1
2 2

 12
З якого маємо:    , (1.5)
 22
2 1

де n1, n2- відповідно відомий і визначаємий питомі об’єми газів, м 3 /кг;

 1 - час витікання газу з питомим об’ємом n1, с;
 7

 2 – час витікання такого ж об’єму газу з питомим об’ємом n2, c.

Методика визначення питомого об’єму газу

Питомий об’єм газу визначають за допомогою експериментальної
установки (рис.1.1), основними частинами якої є скляна посудина 1 і вмонтована в
ній трубка 2, з'єднані між собою круговою скляною перемичкою 3. У порожнину 4
засмоктується випробуваний газ через трубку 5, або витискається з цієї
порожнини, витiкаючи через дуже малий отвір 6.
Порожнина 7 за допомогою посудини 10 заповнюється водою до граничного
рівня, обмеженого патрубком 8. При цьому створюється тиск стовпа рідини, що
витискає відповідний об’єм газу з порожнини 4 через отвір 6 від нижньої позначки
рівня газу до верхньої. Час виштовхування цього об’єму фіксується секундоміром.
На кінці трубки 5 маємо триходовий кран 9, який з'єднує її з джерелом газу або
атмосферою.

Рис. 1.1. Схема експериментальної установки для визначення питомого

обєму газів

В цій роботі проводять досліди з атмосферним повітрям і газом, питомий

об’єм якого треба визначити.
Спостерігаючи за підвищенням рівня води в порожнині 4, вмикають
секундомір у момент, коли рівень досягне нижньої позначки 11. Регулюючи
положення посудини 10, не допускають зниження рівня води в порожнинi 7 нижче
граничного. У момент, коли рівень води в порожнині 4 досягне верхньої позначки,
вимикають секундомір. Дослід повторюють 3 рази.
За допомогою триходового крана з’єднують порожнину 4 із джерелом газу
12, повторюють перераховані операції 3 рази. Результати заносять в журнал
спостережень (табл. 1.1).
 8
Обробка результатів досліду
Питомий об’єм атмосферного повітря при дійсних умовах визначають за
формулою:
T  Pн
n1 = Т  Р n1н, м3/кг, (1.6)
н

де Т - дійсна температура повітря, К;

Рн - тиск при нормальних умовах, дорівнює 1,013105 Па;
Тн - нормальна температура, значення якої дорівнює 273К;
Р - дійсний тиск навколишнього повітря (барометричний), Па;
n1н- питомий об’єм повітря при нормальних умовах ( вологістю повітря
нехтуємо), рівний 0,775 м3/кг.
Питомий об’єм газу при дійсних умов розраховують за формулою (1.6).
Знаючи питомий об’єм газу за дійсних умов n2 , визначають його питомий об’єм
при нормальних умовах:
Т  Рн
3

2н= 2 Т н  Р , м /кг.
Густина за нормальних умов (н.у.), кг/м :
3
 н = 1 / 2н.
2
Питомий об’єм дійсний

Дані заносять у журнал спостережень.(табл. 1.1.).

Таблиця 1.1.
Журнал спостережень

Густина за н.у., r2н

№ дос-іду

Час витікання, 1, с

2, с
мз/ кг
Р, ПаТиск повітря і газу

Температура повітря і

Питомий
(барометричний)

об’єм,
мз/кг
Час витікання,

дійсний

за н.у.
газу

1 ,
t,C

1 2 3 4 5 6 7 8 9
1
2
3

Контрольні питання
1. Якими рівняннями зв'язані параметри стану для ідеального і реального
газів?
2. Як визначається питомий об’єм суміші газів?
3. Запишіть формули для визначення абсолютного тиску : якщо відомий Рнадл. і
Рвак?
4. Як обчислити об’єм газу при нормальних умовах, якщо відомі його
 9
параметри за дійсних умов?
5. Як улаштована і працює експериментальна установка?
Лабораторна робота №2
ВИМІР ТЕПЛОЄМНОСТІ ПОВІТРЯ
Мета роботи – визначити проточного калориметрування середню масову
теплоємнiсть повітря при постійному тиску
У роботі методом проточного калориметрування визначають середню
масову теплоємнiсть повітря при постійному тиску. Контроль параметрів для
визначення теплоємності роблять у сталому режимі, тобто при постійних витратах
повітря, його температурі на вході і виході з калориметру, кількості потужності,
яку пiдводять до калориметра.

Опис установки
Установка для визначення теплоємності складається з проточного
калориметра 1, у якому розміщений електричний нагрівач 2, що підводить теплоту
до повітря, яке проходить через калориметр (рис. 1.2). Для теплової ізоляції від
навколишнього середовища калориметр оточений оболонкою 3.
Повітря з простору між калориметром і оболонкою вилучено для
зменшення втрат у навколишнє середовище. Температуру на вході і виході із
калориметра вимірюють хромель-капелевими термопарами 4 і 5, які перемикачем
6 можуть по черзі підключатися до пірометричного мілівольтметра 7. Для виміру
витрат повітря, яке проходить через калориметр, на вхідному патрубку
встановлена діафрагма 8. Перепад тиску на діафрагмі вимірюють за допомогою
дифманометра 9, електричний сигнал з якого передається на міліамперметр 10.
Більшій швидкості потоку повітря через калориметр відповідає більший перепад
тиску на діафрагмі. Градуювання приладу 10 виконане для температури повітря
18-20С. Повiтря з приміщення просмоктується через калориметр вакуум-насосом,
для регулювання витрат повітря через калориметр служить кран 11. Величину
струму, яке підводиться до нагрівача калориметра, регулюють
автотрансформатором 12, контроль сили струму і напруги виконується цифровим
комбінованим приладом 13.

Рис. 1.2. Схема установки для визначення теплоємності

Порядок виконання роботи

 10
1. Автоматичний вимикач на лівій стійці столу перевести у верхнє
положення (загоряється сигнальна лампа "Мережа").
2. Увімкнути вакуум-насос.
3. Увімкнути блок витратоміра і, регулюючи краном 11, встановити потрібні
витрати повітря через калориметр за показниками приладу 10.
4. Увімкнути кнопку "нагрів", поворотом ручки автотрансформатора 12
встановити напругу нагрівання спіралi по цифровому приладу 13 і визначити силу
струму.
5. Увімкнути блок контролю температури і через 2-3 хвилини виміряти
температуру повітря на вході і виході калориметра, перемикачем "Контроль
точок" по черзі підключаючи до приладу 7 відповідні термопари 4 і 5.
6. За барометром визначити атмосферний тиск Р.
7. Виконати аналогічні виміри при інших витратах повітря через калориметр
(2-3 досліди). Експериментальні дані заносять в табл. 2.1.

Обробка результатів експерименту

Середня об'ємна теплоємність повітря в інтервалі температур від t 1 до t2
визначається за формулою:
W
С pm  , кДж/м3К,
v 0  t1  t 2 
де W = IU - потужність, споживана нагрівачем, Вт;
I - сила струму, А;
U - напруга на спіралі, В;
t1 та t2 - температура повітря на вході і вході з калориметра, С.
Витрати повітря, яке протікає через калориметр, приведені до нормальних
умов. V0 знаходять з рівняння ідеального газу:

PV PV
 0 0 ,
T T0

де в лівiй частинi маємо дійсні параметри повітря на вході в калориметр, а в

правiй – параметри за нормальних умов.
Середню масову теплоємність повітря знаходимо з виразу:

C pm  22,4
C pm  , кДж/кгК,
М

де 22,4 – об’єм 1 кмоля повітря за нормальних умов, м 3 /кмоль;

М – масa 1 кмоля повітря, кг/кмоль.
Розрахункові значення середньої масової теплоємності ізобарного процесу
таб
порівнюють з С pm , і оцінюють похибку експерименту визначення середньої
масової теплоємності в кожнім з дослідів:
 11
С pm  C pm
таб

  таб 100%.
С pm

При похибці більше 10 %, даний дослід повторюють для уточнення експе-

риментальних і розрахункових даних. Розрахункові дані зводять у табл. 1.2.

Таблиця 1.2.
Журнал спостережень

Експериментальні дані Розрахункові дані

С pm ,
Ct1,

°Сt2,

ПаРб,

V, м3/с

ВтW,

V0, м3/c

похибки%
U, В
№ досліду

I,A С pm , таб
С pm ,
кДж кДж кДж
0

м К кгК кгК
3

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
1
2

Контрольні питання

1. Які параметри визначають експериментально для оцінки середньої

об'ємної теплоємності?
2. Як виконується розрахунок середньої масової теплоємності?
3. Як на установці визначаються потрiбнi витрати повітря, що протікає через
калориметр?
4. Від чого залежить теплоємність реальних та ідеальних газів?
5. Як на установці можна змінити кількість тепла, що пiдводиться до
калориметру?

Лабораторна робота №3
ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА АДІАБАТИ К² ДЛЯ ПОВІТРЯ

Мета роботи – визначити показник адіабати повітря.

У термодинаміцi при розрахунках широко використовується коефіцієнт
адіабати К, який являє собою відношення теплоємностей при постійному тиску С р
і постійному об’ємi Сv:

К = Ср / Сv .

Для кожної групи газів величина К має певне числове значення: для одно-
атомних газів К = 1,6; для двоатомних (i повiтря) - 1,4; для багатоатомних - 1,3.
Для реальних газів коефіцієнт К є величина змiнна, яка зменшується з
підвищенням температури.
 12
Величину відношення теплоємностей К газів в області не дуже низьких
температур, коли вони можуть з високим ступенем точності задовольняти
рівнянню стану ідеального газу P = RT , визначають за допомогою установки
(рис. 1.3), яка складається з герметично закритого балона 1 місткістю 60 л.
Стиснуте у повітродувці повітря подається в балон через кран 2. На верхній
кришці балона встановлений кран 3, який служить для випуску повітря в
атмосферу. Тиск у балоні вимірюють U-образним манометром 4.
Процеси, що відбуваються в установці, зображені на рис. 1.4. Стан газу, що
надійшов у балон, характеризується точкою 0. У результаті теплообміну з
навколишнім середовищем при постійному об’ємi ( лінія 0-1) температура повітря
знижується до Тср.. У результаті адіабатичного витікання повітря ( лінія 1-2) його
температура знижується до Тдійсн, а потім при V=const нагрiвається до Тср (лінія 2-
3).

Рис. 1.3. Схема установки з визначення показника адіабати К

Рис. 1.4. Процеси, які відбуваються в установці

а) в координатах Р-V; б) в Т-S координатах

Вiдношення питомих об’ємiв n1/3 можна показати через відношення тисків

тобто, n1/3 = Р3 / Р1 . Оскільки питомі об’єми 2 = 3 , то n1/2 = Р3 / Р1 . З
Р3 / Р1 ,
рiвняння адіабати PV k = const знайдемо співвідношення:

Р2 / Р1  (n1/2 )К.

Прологарифмувавши цей вираз, одержимо:

 13
lg(P2 /P1) = K lg(n1/2).

Звiдки
lq( P2 / P1 )
К .
lq( v1 / v 2 )

Вимiр питомих об’ємiв дуже складний, тому відношення v1 / v 2 виражаємо

через відповідне відношення тисків Р3 / Р1 . Формула для експериментального
визначення К буде мати вигляд:
lq P2 / P1 
К .
lq P3 / P1 

Таким чином, при визначенні К дослiдним шляхом, величинами, що вимі-

рюються, є тільки тиски.

Методика визначення показника адіабати

Приєднують шланг від повітродувки до крана 2. Включають повітродувку і
відкривають кран 2. Спостерігаючи за манометром 4, доводять тиск повітря в
балоні до 450-500 мм вод. ст. Закривають кран 2 і виключають повітродувку.
Вичікують якийсь час (6-8 хв), доки газ у балоні прийме температуру
навколишнього середовища, про що свідчать сталi показаники манометра Р1 , над

мм вод. ст. Знімають показання барометра Рб, Па. Швидко відкривають кран 3 і
відразу ж закривають його. При цьому розширення повітря відбувається так
швидко, що з деяким наближенням можна вважати його протiкаючим без
теплообміну з навколишнім середовищем, тобто адіабатним. При цьому
температура газу в балоні знижується і буде нижче початкової температури, тобто
температури навколишнього середовища.
Після закриття крана 3 буде відбуватися ізохорний процес нагрівання
повітря в балоні внаслідок теплообміну з навколишнім середовищем, і тиск газу,
вимірюваний манометром, буде зростати доти, доки температура газу в балоні не
зрівняється з температурою навколишнього середовища. Після настання
температурної рівноваги (через 6-8 хв.) знімають показання манометра, Р3 , мм.
над

вод. ст. Дослід повторюють 3 рази. Отримані дані вносять у журнал спостережень
(табл. 3.1).

Обробка результатів дослiду

Показник адіабати К визначають з виразу

lq P2 / P1 
К ,
lq P3 / P1 

де Р1 - абсолютний тиск повітря на початку розширення, Па, Р1=Р1 +Рб;

над

Р2 - абсолютний тиск повітря наприкінці адіабатного розширення, Па,

 14
приймаємо Р2 = Рб;
Р3 - абсолютний тиск повітря наприкінці ізохорного нагрівання до
температури навколишнього середовища, Па, Р3 = Р3 + Рб.
над

Результати розрахунку заносять у журнал спостережень (табл. 1.3.).

Таблиця 1.3.
Журнал спостережень
Початковий тиск Атмосферний Кінцевий тиск Показник
№№ повітря в балоні, Р над тиск по баро-
1 повітря в балоні, адіабати,
дослiду метру, Рб, Р3над К
мм вод.ст. Па Па мм вод.ст. Па
1 2 3 4 5 6 7
1
2
3

Контрольнi питання
1. Запишіть співвідношення параметрів в адіабатному та ізотермічному
процесах.
2. Як обчислити кількість тепла, підведеного до робочого тіла в
політропному процесі?
3. Запишіть вираз для обчислення наявної роботи в адіабатному процесі.
4. Яка частка тепла в ізобарному процесі йде на зміну внутрішньої енергії
робочого тіла і на роботу розширення?
5. Як змінюється показник адіабати К із зміною температури?

Лабораторна робота № 4
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ТЕМПЕРАТУРИ
КИПІННЯ ВОДИ ВІД ТИСКУ В ПРОЦЕСІ ПАРОУТВОРЕННЯ

Мета роботи – зареєструвати залежність температури води від тиску в

процесі пароутворення, дати оцінку причинам відхилення експериментальної
залежності від табличних значень tн= f (P).
Процес перетворення речовини з рідини в газоподібний стан називається
пароутворенням. Для перетворення рідини в пару необхідно за рахунок підводу
теплоти її температуру довести до температури кипіння (насичення) – t н при
даному тиску. Температура насичення і тиск знаходяться між собою у
функціональній залежності tн= f (P), тобто, певному тиску відповідає конкретна
величина tн.
Метод визначення залежності tн=f (Р) заснований на експериментальному
визначенні температури кипіння при різних тисках. Для дослідження
використовується установка, яка показана на рис. 1.5.
 15
Установка складається з посудини 1, в якій встановлений електронагрівач 2.
У корпусі посудини маються вікна 3, через які ведеться спостереження за
процесом кипіння. Необхідний тиск у посудинi підтримується вакуум-насосом 4.
Температура киплячої рідини вимірюється ртутним термометром або термопарою
5, тиск вимірюється вакууметром 6. За допомогою крана 7 посудина 1 може від
¢єднуватись від вакуум-насоса 4.

Рис. 1.5. Схема установки

Методика визначення залежності температури насичення від тиску

При відєднаному шлангу вода підігрівається в посудинi 1 до температури
80-90С, пiсля чого електричний нагрівач відключають. Потім до штуцера
приєднують вакуум-насос і ним в посудині 1 створюють розрідження, яке
дорівнює тиску насичення при даній температурі, і вода закипає при виключеному
нагрівачі. В момент кипіння води в посудинi закривають кран 7. Записують покази
приладів. Внаслідок теплових втрат температура води в посудинi знизиться і стане
менше tн, кипіння рідини припиниться. Для створення умов для закипання води
створюється інше розрідження вакуум-насосом.
Усі виміри заносяться в журнал спостережень (табл. 1.4.).
Таблиця 1.4.
Журнал спостережень

№ Експериментальне Розрахункове Табличне Примітки

досліду значення величин значення Рабс, значення tн при
tн, С Р, МПа МПа Рабс, оС
1 2 3 4 5 6
1
2
3
4

Обробка результатів досліду

 16
Абсолютний тиск киплячої рідини визначають по формулі:

Рабс = В- Рвак,

де В - барометричний тиск, МПа;

Рвак - розрiдження в посудинi, МПа.
За таблицею водяної пари будують графічну залежність температури
кипіння від тиску. На отриманий графік наносять точки, визначені в результатi
досліду. На основi отриманих даних роблять висновки і пояснюють причини
відхилення дослiдних даних від табличних величин залежності температури
кипіння від тиску. Потім визначають ентальпiю і питомий об’єм вологої насиченої
пари для трьох значень температур (за вказівкою викладача) для Х=0,8; 0,85; 0,9.

Контрольнi питання
1.Що розуміють під вологою насиченою, сухою насиченою і перегрітою
парою?
2. Структура таблиць водяної пари.
3. Визначте повну теплоту і ентальпiю рідини.
4. Визначте ентальпiю та ентропію вологої насиченої пари.
5. Визначте внутрішню енергію сухої насиченої пари.
6. Визначте кількість тепла, що пiдводиться до пари, при ізобарному та
ізотермічному її розширенні.

Лабораторна робота № 5
РОЗРАХУНОК ЦИКЛУ ПАРОВОЇ КОМПРЕСОРНОЇ
ХОЛОДИЛЬНОЇ УСТАНОВКИ

Мета роботи – визначити параметри точок та розрахувати цикл дiючої

парової компресорної холодильної установки, дати оцінку факторам, які
впливають на холодильний коефіцієнт.
Охолодження тіл до температури, меншої за температуру навколишнього
середовища, здійснюється за допомогою холодильних установок, в яких за
рахунок підведеної роботи теплота передається від холодного джерела до
гарячого.
В iнтервалi помірних температур охолодження (до -200С) в промисловостi і в
побуті широко використовуються парові компресорні (парокомпресорні)
холодильні установки. Вони компактні, дешеві і, у багатьох випадках, найбільш
ефективні в порівнянні з іншими холодильними установками. В цих установках в
якості холодильних агентів використовують пари рідин, якi при зміні параметрів
переходять з газоподібного стану в стан рідини. Найбільш широко застосовуються
аміак (NH3) і рiзнi галогенозамiщенi вуглеводні метанового та етанового рядів
(фреони) : Ф-12 ( CF2Cl3), Ф -22 (CHF2Cl), Ф-113 ( C2F3Cl3) і Ф-142 (C2H3F2Cl).
Характерні властивості фреонів: хімічна стійкість, нетоксичнiсть, відсутність
взаємодії з конструкційними матеріалами (при t<200°C).
 17
Опис установки
Парова фреонова компресорна холодильна установка (рис. 1.6) складається з
компресора 1, конденсатора 2, рекуперативного теплообмінника 3, дросельного
капiляра 4, випарника 5.

4
2
3 1

4’

1’
4

1
5
5

Рис. 1.6. Схема холодильної установки

Цикл такої установки з "сухим ходом" компресора і переохолодженням

конденсату, зображений у координатах Т - S та lgP - і (рис. 1.7). Логарифмiчний
масштаб тиску застосовують з метою одержання більш рівномірного розподілу
ізобар.

Порядок виконання роботи

Компресор 1 засмоктує суху насичену або злегка перегрiту пару з випарника

4 в умовах здійснення "сухого ходу" і адіабатно стискує її до тиску Р2 (процес 1-2).
Пiдсушування вологої насиченої пари, або її перегрів, здійснюється для
зменшення теплообміну між парою холодильного агента і стінками циліндра
компресора. З компресора пара надходить у конденсатор (холодильник) 2, де
конденсується при постійному тиску Р2 , віддаючи теплоту перегріву і
пароутворення навколишньому середовищу (процес 2-3-4).
lgp
T
2
S= const
x=0
4’ 4 3
4 3 lgpк
Tк 2
4’
Tн 1’ lgpн
 18
lgp
T
2
S= const
x=0
4’ 4 3
4 3 lgpк
Tк 2
4’
Tн 1’ lgpн
5 1 5 1’

S i
а б
Рис. 1.7. Цикл холодильної установки

У конденсаторi 2 і рекуперативному теплообміннику 5 відбувається

переохолодження рідкого холодильного агента (процес 4-4'). У дросельному
капiлярi 3 частина рідини перетворюється в пару і тиск зменшується від Р 2 = Рк до
Р1 (початкового тиску); а температура приймає значення Т 1 (процес 4'-5). Волога
насичена пара надходить у випарник 4, де за рахунок відводу теплоти від
охолоджуваного середовища частково або цілком випарюється (процес 5-1). Потiм
нагрівається в рекуперативному теплообміннику 5 (процес 1-1') за рахунок
переохолодження рідини в капiлярi і надходить у компресор.

Методика визначення параметрів точок і розрахунок циклу

дiючої парової фреонової установки
Для розрахунку робочого циклу установки необхідно знати кількість
холодоагенту, який циркулює в системі. З цією метою визначають потужність,
споживану електродвигуном компресора. Потужність можна вимірити ватметром,
електролiчильником і, приблизно, амперметром і вольтметром. Для виміру
потужності застосовують ватметр перемінного струму класу 0,5-1,0 на потужнiсть
не менш 250-500 Вт, який на час запуску агрегату повинен мати зашунтованi
клеми струмової котушки.
При визначенні потужності електролічильником підраховують оберти диску
протягом 4-6 хвилин з моменту включення агрегату.
Споживана потужність, Вт:

1000  3600  n
Nп  ,
K 
де n - частота обертання диску;
К - число обертів, що відповідає 1 кВт·год ;
t - час, с.
Для розрахунку потужності за показниками амперметра і вольтметра
необхідно добуток напруги і сили струму помножити на величину cos j (0,4
-0,5).
Визначаючи потужність, витрачену двигуном при безперервній роботі, варто
 19
враховувати, що працюючи на режимах, двигун витрачає потужність на 10-20%
більше одержуваної.
Перед виконанням вимірів установка працює до виходу на режим протягом
20-30 хвилин у залежності від температури навколишнього повітря, вихід на
режим визначається за значенням сталої температури у випарнику, яка змінюється
в залежності від значення температури навколишнього середовища. Після виходу
на режим через кожні 5 хвилин фіксують показники датчиків (термометрів),
приладів (лічильника, ватметра чи вольтметра і амперметра) протягом 30 хвилин.
Значення температур визначають у точках 5 або 1 (рис. 6.2) (температура
випарювання фреону - t5,1), точці 2 (температура фреону після компресора - t2),
точках 3 і 4 (температура фреону в конденсаторі - t3,4).
Отриманi дані записують у журнал спостережень і підраховують середні
значення, по яких визначається температурний режим роботи холодильної
установки (табл. 1.6).
Таблиця 1.6
Журнал спостережень

№ досліду Час, хв t5,1, °C t2, °C t3,4, °C n I, A U, B Nп, Вт

1 2 3 4 5 6 7 8 9
1
2

Температуру випарювання фреону приймають на 3-5°С менше отриманої

величини (t5,1 = t5,1-5°С). Температура фреону після компресора t2 збiльшується на
5-10°С (t2 = t2+10°С ). Температура фреону в конденсаторі t3,4 приймається на 7-
8°С вище температури навколишнього повітря у випадку повітряного
охолодження (t3,4 = t3,4+8°С).
По визначених температурах на діаграмі  q Р - i для фреону-12 (рис. 6.2)
наноситься холодильний цикл.
Точка 1 лежить на перетинi ізотерми t5,1, або ізобари Рн і верхньої суміжної
кривої. Точки 3 і 4 знаходяться на перетині ізобари Р к або ізотерми t3,4 з
суміжними кривими. Точку 2 знаходять на перетині ізотерми t2 і ізобари Рк. З
точки 2 проводять лінію S = const (процес адіабатного стиску фреону в
компресорі) до перетину з ізобарою Рн. Місце перетину відповідає точці 1.
Точку 4 визначають з рівняння теплового балансу регенеративного
теплообмінника (рекуператора) 5 :

і1  і1  і4  і4 , звiдки  

і4  і4  і1  і1 .

Значeння величин і4, і1, і1' визначають по діаграмі. Точки 4 і 5 лежать на

перетині лінії і4' = сonst та iзобар Рк і Рн.
Параметри точок заносять у табл. 1.7.
 20
Таблиця 1.7

№ точки t ,°C P, Па , м 3 /кг і, кДж/кг S, кДж/кг·К

1 2 3 4 5 6
1
2

Обробка результатів досліду

Питому вагову холодопродуктивність фреону визначають з рiвняння,
кДж/кг:
q0=i1 - i5.

Робота , витрачена на адіабатний стиск 1 кг фреону, кДж/кг, дорiвнює :

L = і 2 - і1 .

Враховуючи, що в компресорі адіабатно стискається перегріта пара фреону-

12 ( K=1,14; М = 120,92 кг), роботу стиску можна приблизно визначити за
формулою, кДж/кг:
 K 1

P1 v1   P2  K 
L
K 1 
1 
P  
 .
  1  
 

Кiлькiсть теплоти, відданої фреоном в конденсаторi, кДж/кг:

qk = і2- і4.

Кiлькiсть теплоти, вiдданої холодильним агентом у теплообміннику, кДж/кг:

qt = і4 - і 4’.
Холодильний коефіцієнт циклу:

qo i1  i5
  .
L i i 
2 1

Кiлькiсть холодоагенту, який циркулює в системі, визначають з виразу, кг/с:

N п  м  ел  і
G ,
1000  qo

де м - механічний ККД компресора (0,85-0,9);

hел - ККД електродвигуна ( 0,97);
hi - iндикаторний ККД: При Рк/ Рн 2,5 3,5 4,5 5,5 6,0
hi 0,73 0,72 0,68 0,65 0,63.
 21
Холодопродуктивність компресора, Вт:

Q0 = G·q0 ·10 3 .

Коефiцiєнт корисного використання енергії:

Qo
h= N .
n

Контрольнi питання

1. З яких агрегатів складається парова компресорна холодильна уста-новка?

2. Як визначається робота, яка витрачена на стиск фреону в компресорі?
3. Запишіть вираз для обчислення холодильного коефіцієнта.
4. Зобразити цикл холодильної установки в Т-S та q Р-і координатах.
5.Як визначити кількість тепла, вiдiбраного від охолоджуваних тіл?
Покажіть на Т - S діаграмі.

2. ІНСТРУКЦІЇ ДО ПРОРОБКИ РОЗДІЛІВ, ЯКІ НЕ

ВИКЛАДАЛИСЯ НА ЛЕКЦІЯХ

Аналіз термодинамічних процесів нагнітання газів та парів

Розгорнутий план

Рівняння першого закону термодинаміки для потоку. Класифікація та

принцип дії компресорів. Основне рівняння термодинаміки нагнітання. Аналіз
зміни внутрішньої енергії і визначення теплоти та роботи в термодинамічних
процесах стиснення.
Аналіз процесів стиснення в р – V та Т – S – координатах. Аналіз процесів
стиснення водяної пари в Т – S – та і – S – координатах.
Коефіцієнти корисної дії компресорів: ізотермний, адіабатний та
ефективний. Розрахунок потужності, яку споживає двигун компресора.
Застосування для аналізу діаграми Р-V. Практичні висновки, які витікають з
аналізу. Індикаторні діаграми поршневого компресора: ідеального та реального.
Аналіз процесів багатоступінчастого стиснення в р – V та Т – S – координатах.
Переваги багатоступінчастого стиснення.

Питання для самопідготовки

1. Запишіть та проаналізуйте перший закон термодинаміки для потоку.

2. Що називають компресором? Наведіть їх класифікацію та принцип дії.
3. Запишіть та проаналізуйте рівняння першого закону термодинаміки для потоку.
4. Запишіть та проаналізуйте основне рівняння термодинаміки нагнітання.
 22
5. Проаналізуйте процеси стиснення ідеальних газів. Зобразіть їх графічно в р – V
та Т – S – координатах. Порівняйте роботу адіабатного, ізотермного та
політропного стиснення.
6. Проаналізуйте процеси стиснення водяної пари. Зобразіть їх графічно в Т – S –
та і – S – координатах.
7. Наведіть критерії ефективності роботи компресорів. Які фактори на них
впливають?
8. Які фактори впливають на потужність, яку споживає двигун компресора?
9.Що називають індикаторною діаграмою? Проаналізуйте індикаторну ідеального
поршневого компресора.
10. Проаналізуйте індикаторну реального поршневого компресора. Що називають
шкідливим простором та об’ємним коефіцієнтом корисної дії?
11. В яких випадках використовують багатоступінчасте стиснення. Проаналізуйте
процеси багатоступінчастого стиснення за допомогою р – V та Т – S – діаграм.
Переваги багатоступінчастого стиснення.

Рекомендована література

1. Теплотехника / под ред. Баскакова А.П.. – М.: Энергоиздат, 1982. – 264 с.

2. Недужий И.А., Алабовский А.Н. Техническая термодинамика и
теплопередача. – К.: Вища школа, 1981. – 248 с.
3. Чечеткин А.В., Занемонец Н.А. Теплотехника. – М.: Высшая школа, 1986. –
344 с.
4. Рабинович О.М. Сборник задач по технической термодинамике. – М.:
Машиностроение, 1973. – 344 с.
5. Драганов Б.Х., Долинський А.А., Міщенко А.В., Письменний Є.М.
Теплотехніка: підручник. – К.: ІНКОС, 2005. – 504 с.

3. ПРИКЛАДИ ВИРІШЕННЯ ЗАДАЧ

Загальні вказівки
При вирішенні задач необхідно вивчити відповідний теоретичний матеріал,
заздалегідь розібрати і самому повторити вирішення типових задач по окремих
розділах.
При вирішенні задач необхідно дотримувати наступні вимоги:
1) виписувати умови задач повністю, без скорочень;
2) супроводжувати рішення коротким пояснювальним текстом; при
застосуванні діаграм приводити графічне зображення рішення і необхідні
аналітичні залежності з достатнім поясненням;
3) приводити обчислення в розгорненому вигляді;
4) давати значення фізичних величин в СІ;
5) формулювати пояснення по ходу рішення завдань; не допускати
скорочень і умовностей в тексті;
 23
6) проводити короткий аналіз отриманих результатів рішення задачі і робити
відповідні виводи.
А. Рівняння стану ідеального газу
Рівняння Клапейрона: для 1кг - P = RT , для М кг - PV= МRT; для 1 Кмоля
- PµV=µRT , де Р - абсолютний тиск газу, Н/м²; n - питомий об'єм газу, м³/кг; V -
об'єм газу, м³; µV - об'єм 1 Кмоля газу, м³; µ- молярна маса газу , кг/кмоль; R –
газова постійна, Дж/(кг К); Т - абсолютна температура газу, К.
8314
Газова постійна: R  ,

де 8314 - універсальна газова постійна, Дж /(кмоль·К).
Абсолютний тиск газу, Н/м²:
- якщо абсолютний тиск більше тиску навколишнього середовища Р = Рн +
В,
де Рн - надмірний тиск, вимірюваний манометром, Н/м²; В - тиск
навколишнього середовища, вимірюваний барометром, Н/м²;
- якщо абсолютний тиск менше тиску навколишнього середовища Р = В +
Рв,,
де Рв - розрідження, вимірюване вакуумметром, Н/м².

Приклад 1. Визначте температуру кисню, який знаходиться в резервуарі

місткістю V = 10 м³ за умови, що на манометрі Р = 7·10 Н/м²,
барометричний тиск В = 740 мм рт.ст., масса М=100 кг.
Рішення. З рівняння Клапейрона для маси М кг газа Т = PV/(MR). Тоді:
740
P  Pн  B  7  10 5   105  7 ,98  105 H / м 2 ;
750
8314 8314
RO    259 ,8 Дж /( кг  К );
2
O 2
32
7 ,98  105  10
Т  308 K .
100  259 ,8

Б. Теплоємність газів
Теплоємність газів - це кількість теплоти, потрібної для нагріву (або
охолоджування) одиниці кількості речовини на 1ºС. Розрізняють відповідно
масову С кДж/(кг·К); об'ємну С' [кДж/(м³·К) ] і молярну µС [кДж/(кмоль·К)]
теплоємності.
Залежно від умов нагріву (або охолоджування) розрізняють відповідно
ізохорну Сυ, Сυ', μCυ і ізобарну Сp, Сp', μCp теплоємності.
Теплоємність - величина змінна і значення теплоємностей ідеальних газів
зростають з підвищенням температури. Тому в розрахунках витрати теплоти для
нагріву газу використовується не дійсна, а середня теплоємність в заданому
інтервалі температур, наприклад:
t2
QP  M C pm (t2  t1 ),
t1

де QР - кількість підведеної теплоти до М кг газу при нагріві в інтервалі

температур від t1 до t2 при постійному тиску, КДж;
 24
t2
C pm - середня масова теплоємність при постійному тиску в інтервалі
t1

температур від t1 до t2, кДж /(кг К),

t2 t2
C pm t 2  C pm t
t2 tO tO 1
C pm  ,
t1 t 2  t1
t2 t1
де C pm t і C pm t - середні теплоємності при постійному тиску в інтервалі
0 0

температур від 0 до t1 і t2, які визначаються по відповідних таблицях.

В деяких розрахунках, що не вимагають великої точності, можна допустити
C=const, тобто теплоємність не залежить від температури, тоді масові і об'ємні
теплоємності визначають з молярних теплоємностей, залежних тільки від
атомності газів. Зв'язок між молярною, масовою і об'ємною теплоємностями
представлений таким чином:
C C
C ; C  ; C    o C.
 22,4
Наближені значення молярних теплоємностей при постійному тиску
(C=const) наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1.
Газ
Параметр Одноатомний двоатомний трьох- і багатоатомний
μСv, 12,56 20,93 29,31
кДж/(кмоль·К
)
μСp, 20,93 29,31 37,68
кДж/(кмоль·К
)

Приклад 2. Визначте середню відповідно масову Сvm и об’ємну С'vm теплоємність

повітря в процесі V =const в межах температур від t1=200°С до
t2=500°С, вважаючи, що залежність теплоємності від температури
криволінійна.
Рішення
t2 t
t2 C vm  C vm 01 t1 0,7519  500  0,7193  100
C vm  0
  0,759кДж /( кг  К );
t1
t 2  t1 500  100
t2 t
t2 C vm  C vm 01 t1 0,9718  500  0,9295 100
C 'vm  0
  0,981кДж /( м 3  К );
t1
t 2  t1 500  100

Приклад 3. Визначте кількість теплоти, яку потрібно підвести до резервуару

місткістю V0=3м³ CO2 при Р = 7·10 Н/м², для нагріву від температури
t1=200°С до t2=700°С в процесі Р =const. Теплоємність прийняти
постійною.
Рішення (у двох варіантах):
Варіант 1. Q  C p (t 2  t1 ).
PV
З характеристичного рівняння маса газу M  , де
RT
 25
8314 8314
RCO    188,9 Дж /( кг  К ); тоді
2
 CO 2
44
7  105  3
M   23,5кг ;
188,9  ( 200  273 )
С p 37 ,68
Сp  CO2
 0,857кДж /( кг  К );
CO2
 CO 2
44
Q p  23,5  0,857( 700  200 )  10100кДж .

Варіант 2. p Н P 2 1
Q  V С  ( t  t ).
Об'єм газу за нормальних умов з рівняння об'єднаного закону Гей-Люсака і
PVO PV
Бойля – Маріота  Н Н ,
T TН
де Р, V0 , Т - задані відповідно тиск, об'єм і температура газу ; Рн, Vн , Тн - ті ж
параметри при нормальних умовах.
VO PTH 3  7  105  273
VH    12 м 3 ;
PH T 1,01  105 ( 200  273)
C P
37,6
C PCO  
 1,67 кДж /( м 3  К );
CO2

2
22,4 22,4
QP  12  1,67(700  200)  10050кДж.
Як видно з рішень по обох варіантах, кількості підведеної теплоти
приблизно однакові.

В. Газові суміші

Газова суміш - це механічна суміш газів, не вступаючих між собою в хімічні

реакції. Вона може бути задана масовими, об'ємними або молярними частками.
Масовою часткою називають відношення маси Мi кожного газу, що входить
Mi
в суміш, до загальної маси М суміші: qi  .
M
Об'ємною часткою називають відношення приведеного об'єму Vi газу до
загального об'єму суміші Vсм газів:
Vi
ri  ,
Vсум

де Vi - приведений об'єм, тобто об'єм, який займав би компонент газу при

певній температурі і тиску суміші
Pi
Vi  Vсум .
Pсум
Молярною часткою називається відношення числа молей Ki кожного газу до
числа молей К- Кi /К суміші. Молярна частка чисельно рівна об'ємній частці:
K i Vi
  ri .
K V
Газова постійна суміші газів залежно від способу завдання суміші
 26
1
R q R або R ..
 ri / Ri
i i

Середня (уявна) молярна маса суміші

1
 сум  .
 сум   ri i або qi

i

Парціальний тиск кожного газу дорівнює добутку загального тиску суміші

на його об'ємну частку: P  r P . i i сум

Параметри газової суміші можуть бути обчислені з рівняння Клапейрона

PV=MRT, де всі величини, що входять в рівняння, відносяться до суміші газів.

Приклад 4. Об'ємний склад сухих продуктів згоряння палива наступний, %:

rCO  12 ,3; rO  7 ,2; rN  80,5. Знайти уявну молярну масу, газову
2 2 2

постійну, густину і питомий об'єм продуктів згоряння при В=750 мм

рт.ст., t=800°С.

Рішення
n
 ñóì   ri  i 0,123  44  0,072  32  0,805  28  30,3êã / ìîëü ;
1

8314 8314
Rñóì    273 Äæ /( êã  Ê ); PVñóì  Rñóì T ;
 ñóì 30,3

Rñóì T273(800  273)

Vñóì    2,94 ì 3
/ êã;
P 1 105
1 1
 ñóì    0,34êã / ì 3 .
Vñóì 2,94

Г. Термодинамічні процеси ідеального газу

Термодинамічним процесом називають зміну параметрів стану робочого
тіла. Існує нескінченна кількість термодинамічних процесів, їх називають
політропними, і зміна параметрів в них підкоряється рівнянню: PVn = const, де n
- показник політропи.
Окремими процесами є ізохорний (V=const), ізобарний (P=const),
ізотермічний (T=const) і адіабатний (q = 0), який протікає без відведення і
підведення теплоти. Для будь-якого процесу зміна внутрішньої енергії 1 кг газу
обчислюється за виразом:
DU = Cv (t2 – t1).
t t
U  Cvm o  t2  Cvm o  t1;
2
при Сv = const
1

t t
зміна ентальпії i  C pm  t 2  C pm  t1;
2 1

o o

та при Сp = const
Di = Cp ·(t2 – t1).
зміна ентропії :
 27
T2 P
S  S 2  S1  C P ln  R ln 2 ;
T1 P1
T2 V
S  S 2  S1  C V ln  R ln 2 ;
T1 V1
V2 P
S  S 2  S1  C P ln  CV ln 2 .
V1 P1

Приклад 5. В закритій посудині знаходиться повітря при тиску Р1=5 бар і

температурі t1=27°С. Визначте тиск повітря після охолодження до 0°С.
Зобразите процес в P-V і Т-S - координатах.
Рішення. Залежність між початковими і кінцевими параметрами в ізохорному
P T T 273
процесі P  T . Тоді , P2  P1 T  5 (27  273)  4,55 áàðà.
1 1 2

2 2 1

Приклад 6. Визначте роботу ізобарного розширення азоту масою 7 кг при

нагріванні в інтервалі температур від t1= 2000С до t2= 6000С. Покажіть
процес в P-V-і Т-S - діаграмах.

Рішення. Робота розширення L  MR(t 2  t1 ),

де М - маса газу, R - газова постійна, Дж/ (кг0С); t1, t2 - відповідно початкова
і кінцева температура азоту, 0С.
8314 8314
R   296,8 Дж /( кг о С );
N2
28
L  7  296,8( 600  200 )  831040 Дж  831кДж .

Приклад 7. 0,2 кг кисню при температурі t1=250С розширюється ізотермічно до

триразового збільшення об'єму. Визначте кількість теплоти, що
надається тілу.
 28
Рішення. Оскільки в ізотермічному процесі вся підведена теплота йде на
V2
здійснення роботи, то Q  MRT ln ,
V1
де Q - підведена теплота, Дж; М - маса газу, кг; R - газова постійна,
Дж/(кг·К);
Т – температура газу, К; V1 і V2 - відповідно початковий і кінцевий об'єм, м³.
8314
Q  0,2 (25  273)2,3 lg 3  0,2  260  298  2,3  0,477  17,1кДж.
32

Приклад 8. Газ СО при тиску Р1=0,9 бар і початковій температурі t1=120С

адіабатно стискається до тиску Р2=3,6 бара. Визначте температуру в
кінці стиснення.
Рішення. Кінцеву температуру визначають із співвідношення параметрів Р і Т в
адіабатному процесі:
k 1
T2  P2  k

P 
 ,
T1  1 
де k – показник адіабати. Для двоатомного газу k=1,4. Тоді
K 1
0 , 286
P  K  3,6 
T2  T1  2   285   285  4 0, 286.
 P1   0,9 

Позначимо 4 0, 286 через N. lg N = 0,286ln4 = 0,286·0,602 = 0,172.

Звідси N=1,49. Отже T2=285·1,49=425K.

Приклад 9. 5 кг метана розширюються по політропі з показником n = 1,2 зі

збільшенням об’єму в 5 раз. Визначити роботу та кількість теплоти в
процесі, а також зміну калоричних параметрів, якщо t1 = 17ºC, p1 =
0,2 МПа. Наведіть для цього процесу схему енергобалансу та графіки
в р – v- та T – s-координатах.
Рішення. Початковий об’єм метану визначаємо згідно з рівнянням стану ідельного
газу:

Д. Термодинамічні процеси зміни стану водяної пари

 29
Водяна пара – робоче тіло в парових турбінах і машинах, теплоносій в
різних теплообмінниках і т.д. Водяна пара не може розглядатися як ідеальний газ і
до неї не застосовні залежності, отримані для ідеальних газів, в тих випадках, коли
вони є робочим тілом парових установок.
Графічне зображення термодинамічних процесів з водяною парою
Ізохорний процес (V=const ). На P-V – діаграмі ізохору зображують
відрізком прямої, паралельної осі ординат; на T-S – діаграмі - в області вологої
насиченої пари - кривою лінією з опуклістю вгору, а в області перегрітої пари -
опуклістю вниз.

Ізобарний процес (P=const). На P-V–діаграмі ізобару зображують

горизонтальною прямою лінією; на T-S–діаграмі - в області вологої пари ізобара є
одночасно і ізотермою, і її зображають горизонтальною прямою; в області
перегрітої пари - кривою з опуклістю вниз; на I-S - діаграмі в області вологої пари
– це похила пряма, а в області перегрітої пари - крива з опуклістю вниз.

Ізотермічний процес (T=const). На P-V-діаграмі ізотерму зображають в

області вологої пари горизонтальною прямою, в області перегрітої пари - кривою з
опуклістю вниз; на T-S - діаграмі - це горизонтальна пряма. В I-S-діаграмі в
області вологої пари ізотерма співпадає з ізобарою, а в області перегрітої пари її
зображають кривою з опуклістю вгору.
 30

Адіабатний процес. На P-V-діаграмі адіабату зображають кривою з

опуклістю вниз, що йде в області вологої пари більш полого, ніж в області перегрітої
пари; на T-S і I-S-діаграмах – це вертикальні прямі.

Основні розрахункові формули для процесів, в яких водяна пара є робочим

тілом, зведені в табл. 2.2.
 31
Таблиця 2.2
Основні розрахункові формули

Найменування Зміна Теплота, яка бере Робота

процесу внутрішньої енергії участь в процесі процесу
Ізохорний ΔU=i 2 -i 1 -V(P 2 -P 1 ) q=ΔU l=0
Ізотермічний ΔU=(i 2 -P 2 V 2 )-(i 1 -P 1 Vq=T(S
1) 2 -S 1 ) l=q-ΔU
Ізобарний ΔU=i 2 -i 1 -P(V 2 -V 1 ) q=i 2 -i 1 l=P(V 2 -V 1 )
Адіабатний ΔU=(i 2 -P 2 V 2 )-(i 1 -P 1 Vq=0
1) l=-ΔU

Значення параметрів для сухої насиченої пари, води і перегрітої пари беруть з таблиць
водяної пари.
Значення параметрів вологої насиченої пари визначають по таких формулах:
vx = v'(1-x) + v"x; ix = i'(1-x) + i"x; Sx = S'(1-x) + S"x;
де x - ступінь сухості; v', i', S' і v'', i'', S'' – питомий об'єм, ентальпія і ентропія
відповідно киплячої рідині і сухої насиченої пари (беруть з таблиць водяної пари).
Необхідні значення параметрів для будь-якої пари також можуть бути
визначені по I-S - діаграмі, але з меншою точністю.
Приклад 10. Визначте кількість теплоти, що підводиться до 2 кг
вологої насиченої пари в процесі v=const при P=5,5 бар і ступені
сухості x=0,9 для отримання сухої насиченої пари.
Рішення. Теплота, що підводиться Qv = ΔU = U2 - U1; U1 = M (i1 - P1 v1);
U2=M (i2-P2 v2).
По I-S- діаграмі водяної пари знаходимо:
i1=608 кДж/кг; i2=660 кДж/кг;

v1=0,3 м3/кг; v2=0,3 м3/кг; P2=6,4 бара.

Тоді
 5,5  10 5  0,3 
U 1  2 608  4,19    4750кДж
 10 3 
 6,4  10  0,3 
5
U 2  2 660  4,19    5115кДж
 10 3 
Qυ = U2 - U1 = 5115 – 4750 = 365кДж.

Приклад 11. Визначте кількість теплоти, що витрачається на перегрів 5 кг вологої

насиченої пари із ступенем сухості x=0,98
при Р=const=30 бар до температури t= 450 °С.
Рішення. По I-S - діаграмі водяної пари
знаходимо:
i1 = 660 ккал/кг;
i2 = 798 ккал/кг.
 32
Тоді Qp=M(i2-i1) = 5·4,19(798-660) = 2880
кДж.

Приклад 12. 1кг вологої насиченої пари при P1=15 бар і x1= 0,8 изотермічно
розширюється до P2= 8 бар. Визначте кількість теплоти, зміну
внутрішньої енергії і роботу розширення.
Рішення. По I-S - діаграмі знаходимо:
v1 = 0,105 м3/кг; v2 = 0,25 м3/кг;
i1 = 573 ккал/кг; i2 = 676 ккал/кг;
S1 = 1,34 ккал/(кг·град);
S2 = 1,62 ккал/(кг·град).
Кількість теплоти:
Q = T(S2-S1) = (198 + 273)·(1,62 - 1,34)·4,19 = =552
кДж/кг.
Внутрішня енергія в початковому стані:
15  10 5  105
U 1  i1  P11  573  4,19   2242кДж / кг .
10 3
Внутрішня енергія в кінцевому стані:
8  10 5  0,25
U 2  i2  P2 2  676  4,19   2630кДж / кг .
10 3
Робота розширення
і = q – ΔU = 552 – (2630-2242) 552 – 388 = 164 кДж/кг.

Е. Паливо. Матеріальний і тепловий баланси процесу горіння

Елементарний склад твердих і рідких палив записується у вигляді суми
вмісту в них вуглецю С, водню Н, кисню О, сірки S, азоту N, золи А і вологи W у
відсотках на 1 кг палива. Залежно від того, яка маса палива береться в розрахунок,
кожному числу привласнюється відповідний надрядковий індекс:
горюча C Г  H Г  O Г  SГ  N Г  100% ;
суха Cc  H c  O c  Sc  N c  Ac  100% ;

робоча CP  H P  O P  SP  N P  A P  W P  100% .
Елементарний склад палива з однієї маси на іншу перераховують згідно
формулам табл. 2.3.
Перерахунок елементарного складу палива з однієї вологості (зольності) на
іншу ведеться за формулами, %:
100  Wi P 100  AiP
X X
P P
; X X
P P
.
i
100  A P
i
100  W P
Таблиця 2.3
Коефіцієнти перерахунку мас палива
 33

Задана маса Маса палива, на яку робиться перерахунок

палива горюча суха робоча
c p p
горюча 1 100-A /100 100/(100-(A +W ))
c p
суха 100/(100-A ) 1 100-W /100
p p p
робоча 100/(100-(A +W )) 100/(100-W ) 1

За відсутності табличних даних теплоту згоряння палив необхідно визначати в

калориметричних бомбах. Для орієнтовних розрахунків нижча теплота згоряння
твердих або рідких палив може бути розрахована по формулі Менделєєва, ккал/кг:
QHP  81C P  246 H P  26(O P  S P )  6W P ,

або кДж/кг:
QHP  338C P  1025 H P  108,5(O P  S AP )  25W P .
Вища і нижча теплоти згоряння робочої маси зв'язані виразом:
QBP  QHP  225H P  25W P .
Для порівняння теплової цінності різних видів палива використовують
умовне паливо, яке має теплоту згоряння, рівну 29300 кДж/кг. Витрату
натурального палива на умовне перераховують за формулою Ву = ВЕ,
де Bу і В - витрата відповідно умовного і натурального палива, кг/с;
QHP
Е - тепловий еквівалент палива. Е  .
29300
Мінімальна (теоретична) кількість повітря, необхідна для повного
спалювання 1 кг твердого або рідкого палива при α= 1, м3/кг:
V o  0,0889C P  0,265H P  0,333( S AP  O P ).

Дійсна кількість повітря визначається добутком коефіцієнта надлишку повітря

і теоретичної кількості повітря, м3/кг: Vд    V o .
Об'єм продуктів згоряння, що утворилися при спалюванні 1 кг палива в
теоретично необхідній кількості повітря Vo  VRO  VN  VH O ,
Г o o
2 2 2

де об'єми продуктів згоряння кожного компоненту відповідно будуть:

VRO  0 ,01866( C P  0,375S P );
2

V  0,79V o  0 ,008 N P ;
o
N2

VHo O  0 ,111H P  0 ,0124W P  0 ,0161V o .

2

Об'єм продуктів згоряння при спалюванні 1 кг палива і дійсній кількості

повітря, м3/кг:
VГ  VГo  1,0161(  1)V o .

Ентальпія продуктів згоряння IГ (кДж/кг), (кДж/м3) при α=1 визначається як

сума добутків об'єму елементарних продуктів згоряння, їх питомої теплоємності С,
температури θ, ентальпії надмірного повітря I вo (  1) і золи IЗ:
 34
I Г  I  (  1) I  I З  VRO2 CCO2  VNo2 C N 2  
o
Г
o
в

 УН А P C З
V o
H 2O C H 2O  (  1)V Cв o
,
100
o o o
де VRO , VN , VH O , V - теоретичні об'єми продуктів згоряння палива і повітря,
2 2 2

м3/кг, м3/м3; αун – частка золи, що виноситься газами; СЗ – питома теплоємність

золи, кДж/(кг·К).
Елементарний склад газоподібних палив звичайно приводиться як
процентний вміст окремих газів: оксиду вуглецю СО, водню Н2, метану СН4, етану
С2Н6, кисню О2, азоту N2 та інших.
Теплота згоряння газоподібних палив підраховується як сума добутків
теплоти згоряння окремих компонентів і їх вмісту в 1 м3 газоподібного палива,
МДж/м3:
Q HC  0,126CO  0,358CH 4  0,58C 2 H 6  0,108 H 2  ...

Мінімальний (теоретичний) об'єм повітря, необхідний для спалювання 1 м3

газоподібного палива, м3/м3:
  n 
V o  0,4780,5CO  0,5H 2  1,5H 2 S  2CH 4    m  C m H n  O2 
  4 .

Теоретичний об'єм азоту: V N  0,79V  0,01N 2 .

o o
2

Об'єм трьохатомних газів:

VRO  0,01  ( CO2  CO  H 2 S   mCm H n ) .
2

Об'єм сухих газів: VС . Г  VRO  VN .

o o
2 2

Теоретичний об'єм водяної пари:

n
VHo2O  0,01( H 2 S  H 2   Cm H n  0,124d Г )  0,0161V o ,
2
де dГ – вологовміст газоподібного палива, віднесений до 1 м3 сухого газу,
г/м3.
Дійсний об'єм продуктів згоряння при α >1, м3/м3:
VГ  VNo2  VRO2  VH 2O  (  1)V o .

(При спалювання сланців об'єми продуктів згоряння обчислюються з

поправкою на розкладання карбонатів К).
Розрахунковий зміст золи з урахуванням карбонатів, що розклалися, %:
AKP  A P  (1  K )(CO2 ) PK .
Об'єм вуглекислоти, м3/кг;
VRO2 K  VRO2  0,00509K (CO2 ) PK ;
Об'єм газів, м3/кг: VГ .К  VГ  0,00509K ( CO2 )KP .
При спалюванні суміші палив об'єми і ентальпії продуктів згоряння
пропонується розраховувати для кожного палива окремо на 1 кг твердого або
рідкого і на 1 м3 газоподібного палива.
 35
По отриманих для кожного палива значеннях Vo, VRO2, VN2 визначаються
об'єми повітря і продуктів згоряння суміші, м3/кг. Для суміші двох однорідних
палив (твердих, рідких або газоподібних):
V o  g 'Vo ' (1  g ' )V o " ,
де g' – масова частка першого палива в суміші.
o o
По аналогічних формулах визначають VRO ,VN ,VH O суміші. Розрахунок
2 2 2

ведеться на 1 кг твердого або рідкого палива. Для суміші твердого або рідкого
палива з газоподібним паливом заздалегідь визначається кількість газу Х, що
приходиться на 1 кг палива.
Об'єм повітря, м3/кг:
V o  V o ' XV o ".
Аналогічно розраховують об'єми вуглекислоти, азоту, водяної пари.
Питома теплоємність продуктів згоряння (середня), кДж/(м3·К):
C Г  0,01(C CO2 CO2  C O2 O2  ...).

Теоретична температура горіння:

a 
Q Vв св t в 
P
H
.

 Г Г
V С 
Коефіцієнт надлишку повітря за даними газового аналізу продуктів згоряння
визначають по наступних формулах:
- при повному згорянні палива, коли в продуктах згоряння відсутні продукти
неповного горіння
  21 /( 21  O2 );

- при вмісті в продуктах згоряння горючих компонентів спочатку

визначають надмірний вміст кисню, %:
O2  O2  0 ,5CO  0 ,5 H 2  2CH 4 ,
над

а потім по формулі   21 /( 21  O2 ) – коефіцієнт надлишку повітря.

над

Приклад 13. Визначте кількість повітря, теоретично необхідну для спалювання 1

кг палива наступного складу, %: CP=37,2; HP=2,6; SP=0,6; NP=0,4;
OP=12; WP=40; AP=7,2, а також об'єм продуктів згоряння при
коефіцієнті надлишку повітря α=1,2.
Рішення. Визначаємо теоретично необхідну кількість повітря:
V o  0,0889C P  0 ,265H P  0 ,333( S AP  O P ) 
 0,0889  37,2  0,265  2,6 - 0,033(12,0 - 0,6)  3,613 м 3 / кг .

Визначаємо об'єм продуктів згоряння, м3/кг:

VRO2  0,01866(37,2  0,375  0,6)  0,698;
VH 2O  0,0124(9  2,6  40)  0,0161  3,613  0,844;
V No2  0,79  3,6131  0,008  0,4  2,857;
V Г  0,698  0,844  2,857  1,0161(1,2  1)  3,613  5,413.
 36
Приклад 14. Визначте нижчу і вищу теплоти згоряння робочої маси вугілля марки
Д, якщо склад його горючої маси, %: CГ=78,5; HГ=5,6; S Г =0,4;
NГ=2,5; OГ=13. Зольність сухої маси AС=15,0 % і вологість WP=12,0
%.
Рішення. Користуючись коефіцієнтами перерахунку з табл. 2.3, визначаємо золь-
ність робочої маси палива Ар і склад робочої маси, %:
100  W P 100  12,0
A P  AC  15  13,2%
100 100
100  ( A P  W P ) 100  ( 13,2  12,0 )
CP  CГ  78,5  58,7;
100 100
Г 100  ( A  W 100  ( 13,2  12,0 )
P P
)
H HP
 5,6  4 ,2;
100 100
.
100  ( A P  W P ) 100  ( 13,2  12,0 )
S P  S Г  0 ,4  0 ,3;
100 100
Г 100  ( A  W 100  ( 13,2  12 ,0 )
P P
)
N NP
 2 ,5  1,9;
100 100
Г 100  ( A  W 100  ( 13,2  12 ,0 )
P P
)
O O
P
 13,0  9 ,7.
100 100
Нижча теплота згоряння робочої маси палива:
QHP  338C P  1025H P  108,5( O P  S P )  25W P 
 338  58,7  1025  4,2  108,5( 9,7  0 ,3 )  25 12  22825кДж / кг .
Вища теплота згоряння:
QвP  QНP  225H P  25W P  22825  225  4 ,2  25 12  24070кДж / кг .
Ж. Вторинні енергоресурси

Використання теплоти відхідних газів для отримання гарячої води і пари

Відхідні котельні гази використовують у водяних утилізаторах
(економайзерах) і в котлах-утилізаторах для отримання гарячої води і пари.
Витрата відхідних газів з котельні, м3/с:
 
V Г  nBP V Гo  ( у  1)V o   (  273) / 273,

де n- кількість котлоагрегатів; BP- розрахункова витрата палива, кг/с; VoГ і

V o - теоретично необхідний об'єм відповідно газів і повітря, м3/кг (м3/м3); αУ –
коефіцієнт надлишку повітря за утилізатором; θ – температура газів на вході в
утилізатор, oC.
Кількість теплоти, що віддається відхідними котельними газами утилізатору,
кДж/с:
QT  VГ .cp Cm ' (    ' ),

де V Г .cp - середня витрата відхідних газів при їх охолоджуванні в утилізаторі

від θ до θ', м3/с; C m ' - середня об'ємна теплоємність газів, кДж/(м3·К);
θ' - температура газів на виході з утилізатора, oC.
 37

Використання теплоти пічних відхідних газів для отримання пари

Кількість виробленої теплоти у вигляді пари в утилізаторі за рахунок теплоти
відхідних газів, кДж/с:
QТ  BP ( I Г  I Г ) ( 1   ),
де Іг, Іг - ентальпія газів на виході відповідно з печі і з утилізатора, кДж/кг
(кДж/м3); β - коефіцієнт, що враховує невідповідність режиму і кількості годин
роботи утилізатора і агрегату - джерела вторинних енергоресурсів;  - коефіцієнт
втрат теплоти утилізатора в навколишнє середовище.
Економія умовного палива за рахунок вторинних ресурсів, кг/с:
QТ
BЭК  ),
29300 к . у

де  к. у - ККД котельні, що заміщається.

Приклад 15. Визначити економію умовного палива при використанні виробленої

теплоти у вигляді пари в котлі-утилізаторі за рахунок теплоти відхідних
газів двох печей, якщо температура газів на виході з печей θ = 700оС, на
виході з котла-утилізатора θ' = 200оС, коефіцієнт надлишку повітря за
котлом-утилізатором αУ=1,35. Розрахункова витрата палива двох печей
BP=0,036 м3/с, коефіцієнт, що враховує невідповідність режиму і числа
годин роботи котла-утилізатора і печей β=1,0; коефіцієнт втрат теплоти
котла-утилізатора в навколишнє середовище  =0,12 і ККД котельні, що
заміщається,  к. у =0,86. Печі працюють на природному газі
Шебелінського родовища складу, %: СН4 = 94,1; С2Н6 = 3,1; С3Н8 = 0,6;
С4Н10 = =0,2; С5Н12 = 0,8; N2 = 1,2.
Рішення. Теоретично необхідний об'єм повітря
  n 
V o  0,0478  0,5( CO  H 2 )  1,5 H 2 S  2CH 4    m  Cm H n  О2  
  4 
 0,0478( 2  94,1  3,5  3,1  5  0,6  6,5  0 ,2  8  0 ,8 )  9,98 м / м .
3 3

Об'єм трьохатомних газів

VRO  0,01( CO2  CO  H 2 S   mCm H n ) 
2

 0,01( 94,1  2  3,1  3  0 ,6  4  0,2  5  0,8 )  1,07 м 3 / м 3 .

Теоретичний об'єм азоту
V No2  0,79V o  N 2 / 100  0,79  9,98  1,2 / 100  7,9 м 3 / м 3 .

Теоретичний об'єм водяних газів

 n 
VHo O  0,01 H 2 S  H 2    Cm H n  0,124d Г   0,0161 V o 
 2 
2

 0,01( 2  94,1  3  3,1  4  0,6  5  0,2  6  0,8 )  0,0161 9,98  2,22 м 3 / м 3 .

Ентальпія газів на виході з печей

 38
I Г  I  (  У  1 )I  VRO ( c )CO  VNo ( c )N  VHo O ( c )H O 
o
Г
о
в 2 2 2 2 2 2

 (   1 )V o ( c в )  1,07  1461  7 ,9  946  2,22  1147 

 ( 1,35  1 )9 ,98  979  15017кДж / м 3 .

Ентальпія газу на виході з котла-утилізатора

I Г  I Гo  ( У  1 )I во  VRO ( c  )CO  VNo ( c  )N 
2 2 2 2

 VHo O ( c  )H O  (   1 )V o ( c в )  1,07  357  7 ,9  260  2,22  304 

2 2

 ( 1,35  1 )9 ,98  266  6130кДж / м3 .

(значення питомих ентальпій газів і золи беруться з додатку).

Кількість виробленої теплоти у вигляді пари в котлі-утилізаторі за рахунок
теплоти відхідних газів
QT  BP ( I Г  I Г )  (1   )  0,036(15017  6130)  1  (1  0,12)  282кДж / с.
Економія умовного палива при використанні виробленої теплоти у вигляді
пари в котлі-утилізаторі за рахунок теплоти відхідних газів
QT 282
Bек    0 ,011кг / с , або Век = 39,6 кг/год.
29300  К .У 29300  0,86
 39
4. КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ
Домашнє завдання № 1
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
1. Внутрішня енергія робочого тіла та її властивості.
2. Ентальпія, її фізична суть.
3. Теплоємність газів та їх сумішей. Ізобарна та ізохорна теплоємність. Розрахунок
кількості теплоти.
4. Ентропія як параметр стану і міра необратності термодинамічного процесу.
5. Наведіть загальне формулювання і аналітичний вираз першого закону
термодинаміки.
6. Рівняння першого закону термодинаміки для потоку.
7. Що таке ідеальний газ і за яких умов реальні гази за своїми властивостями
наближуються до реальних?
8. Який стан газу називають рівноважним і які умови здійснення рівноважного
термодинамічного процесу?
9. Як змінюється ентропія газу зі зростанням тиску, температури або питомого
об'єму при інших фіксованих параметрах?
10.Як змінюється ентропія газу з підведенням і відведенням теплоти?
11.Що зображує площина, яка обмежена лінією процесу, двома крайніми ординатами
і віссю абсцис в Р-V і Т-S - діаграмах?
12.Чим обумовлена різниця між питомою ізобарною і ізохорною теплоємністю і яка її
величина для ідеального газу?
13.Чим обумовлений більш крутий нахил ізохори в Т-S - діаграмі в порівнянні з
ізобарою?
14.Яка частина теплоти, підведеної до робочого тіла в ізобарному процесі, витрачається
на змінення його внутрішньої енергії, а яка - на виконання роботи розширення?
15.В яких термодинамічних процесах розширення і стискання внутрішня енергія
робочого тіла зростає?
16.В яких термодинамічних процесах розширення і стискання внутрішня енергія
робочого тіла зменшується?
17.Які термодинамічні процеси розширення і стискання здійснюються підведенням
теплоти в систему?
18.В яких термодинамічних процесах розширення і стискання теплота відводиться від
робочого тіла?

Номери контрольних питань обираються з таблиці 3.1. згідно з останньою цифрою

шифру.
Таблиця 3.1
№ п/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
1 2 3 4 5 6 1 2 3 4
7 8 9 10 11 12 8 9 10 11
13 14 15 16 17 18 15 16 17 18
 40
Задачі
Задача 1. Визначити питомий об'єм n і густину газу: 1) при абсолютному тиску P і
температурі t ; 2) теж саме, за нормальних умов.

Варіант
Параметр 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
CO 2 SO 2 O 2 N 2 повітря CH4 H2 C 2 H4 повітря CO
P, бар 25 15 20 150 2 10 50 25 17 27
o
t, C 100 50 200 30 300 70 150 300 200 250
Газ вибрати з таблиці по останній цифрі шифру; тиск і температуру - по
передостанній.

Задача 2. Визначити кількість теплоти, необхідну для нагрівання М кг (або V м3 за

нормальних умов) газу при Р=const и V=const в межах температур від t1 до t2.
Теплоємність газу вважати постійною.

Варіант
Параметр 1 2 3 4 5 6 7 8
9 0
O2 N2 повітря CO 2 SO 2 CO H2 O H2 CH4 C 2 H6
M, кг 8,5 - 12,3 - 15 - 20 7,2 - 3
3
V, м - 3,5 - 5,5 - 7 - - 2 -
о
t1 , С 50 100 120 200 70 30 150 100 130 250
о
t2 , С 700 1200 500 600 750 1000 1100 800 600 700

Масу газу (або об'єм) прийняти з таблиці по останній цифрі шифру; темпе-
ратури t1 і t2 - по передостанній.

Задача 3. М кг газу з початковим абсолютним тиском P1 і температурою t1

розширюються до збільшення об'єму в ε раз. Розширення проводиться по ізобарі,
ізотермі, адіабаті і політропі з показником n. Для кожного процесу визначити: 1)
початковий об'єм; кінцеві параметри; 2) зміну внутрішній енергії, ентальпії і
ентропії; 3) кількість підведеної теплоти; 4) роботу розширення. Складіть зведену
таблицю результатів і зобразіть процеси в P-V і T-S діаграмах.
Варіант
Параметр 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
N 2 повітря CO 2 повітря O2 CO О 2 H2 CH4 N 2
M, кг 2 4 6 8 10 12 14 16 18 20
ε 4 3 4 3 4 5 5 4 4 3
P 1 , бар 20 10 15 25 20 10 14 15 12 18
о
t1 , С 120 140 170 157 277 160 200 227 187 167
η 1,1 1,2 1,28 1,35 1,25 1,2 1,25 1,27 1,5 1,15
 41
Газ, ступінь розширення ε і масу газу М вибрати з таблиці по останній цифрі
шифру; тиск Р1 , температуру t1 показник політропи η - по передостанній.
ЛІТЕРАТУРА

1. Баскаков А.П., Берг Б.В., Витт О.К. и др. Под ред. Баскакова А.П.
Теплотехника. – М.: Энергоиздат, 1982.
2. Чечеткин А.В., Занемонец Н.А. Теплотехника. – М.: Высшая школа, 1986.
3. Соколов Е.Я., Бродянский В.М. Энергетические основы трансформации
тепла и процессов охлаждения. – М.: Энергоиздат, 1981.
4. Исламов М.Ш. Печи химической промышленности. – Л.: Химия, 1976.
5. Рабинович О.М. Сборник задач по технической термодинамике. – М.:
Машиностроение, 1973.
6. Теплотехника. Под ред. Крутова В.И. – М.: Машиностроение, 1986.

Домашнє завдання № 2

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
1. Що називають коловим процесом або циклом?
2. Який цикл називають прямим, який - оберненим? Як визначають термічний ККД і
холодильний коефіцієнт?
3. Яке формулювання і математичний вираз другого закону термодинаміки?
4. Які фактори і яким чином впливають на термічний ККД газотурбінної установки з
підводом теплоти в процесі P = соnst?
5. Які фактори і яким чином впливають на термічний ККД газотурбінної установки з
підводом теплоти в процесі V = соnst?
6. Від яких факторів залежить температура кипіння рідини?
7. Як зображується в Р-V - діаграмі i Т-S - діаграмі процес пароутворення при
сталому тиску?
8. Якими параметрами характеризується стан вологої насиченої пари?
9. Якими параметрами характеризується стан сухої насиченої пари?
10. Якими параметрами характеризується стан перегрітої насиченої пари?
11. Як зображуються в Р-V, Т-S, і-S - діаграмах термодинамічні процеси пари?
12. Як зображується в Р-V, Т-S - діаграмах цикл Ренкіна?
13. Як організована робота повітряної холодильної установки; як зображується її
цикл в Р-V, Т-S - діаграмах; як визначається її холодильний коефіцієнт?
14. Який принцип роботи парової компресорної холодильної установки і як
зображується її цикл в Т-S - діаграмі?
15. Як здійснюється спалювання твердого палива в промислових агрегатах?
16. Як здійснюється спалювання рідкого палива в промислових агрегатах?
17. Як здійснюється спалювання газоподібного палива в промислових агрегатах?
18. Що називають теоретичною і дійсною витратою повітря на спалювання палива і
як її визначають для різних видів палива?
19. Що називають вищою і нижчою теплотою згоряння палива і як їх визначають для
різних видів палива? Що таке умовне паливо?
 42
20. Які шкідливі речовини відходять в атмосферу з продуктами спалювання палива з
теплових агрегатів? Які існують методи зниження їх кількості?
21. Які особливості конструкції і теплової роботи печей киплячого шару хімічної
технології?
22. Які існують методи регенерації теплоти і утилізації вторинних енергоресурсів в
теплових агрегатах?
23. Якою є мета складання теплового балансу агрегату і які статті входять до нього?

Номери контрольних питань обираються з таблиці 3.2 згідно з останньою цифрою

шифру.

Таблиця 3.2
№ п/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
1 2 3 4 5 6 7 1 2 3
8 9 10 11 12 13 14 15 16 9
17 18 19 20 21 22 23 18 19 20

Задачі

Задача 4. Поршневий одноступінчастий компресор засмоктує V м3/год газу при

початкових параметрах Р1 і t1 і стискає його в ε раз ізотермічно, адіабатно і
політропно з показником η. Визначити для кожного процесу: теоретичну роботу
стиснення і потужність двигуна без урахування втрат і впливу шкідливого
простору; кількість теплоти, що відводиться в процесі стиснення. Зобразити
суміщену (для трьох процесів) індикаторну діаграму компресора в P-V –
координатах.

Варіант
Параметр 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
O2 NH3 CH4 повітря H2 CO SО 2 CO повітря CH4
P1 , бар 4 2 1,5 1 2 1 2 2,5 1,2 1,1
о
t1 , С 10 60 45 25 27 0 20 27 -27
n 1,1 1,2 1,15 1,3 1,25 1,2 1,15 1,28 1,25 1,2
3
V, м /год 600 500 700 800 1000 1200 2000 2000 3000 4000
ε 4 5 6 7 8 9 10 11 8 10
Газ, початкові параметри Р1 і t1 і показник політропи n вибрати з таблиці по
останній цифрі шифру; подачу компресора і ступінь стиснення - по передос-
танній.

Задача 5. М кг пари (початкові параметри: абсолютний тиск Р1 и ступінь сухості

Х1) розширюються ізотермічно і адіабатно і її тиск зменшується в ε раз. Для
кожного процесу визначити: кінцеві параметри, теплоту, зміну внутрішньої енергії
і роботу; зобразите процеси в P-V, T-S і I-S – діаграмах. Завдання вирішити з
допомогою I-S – діаграми.
 43
Варіант
Параметр 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
М, кг 2 3 4 5 6 7 8 9 10 20
P 1 , бар 15 20 25 30 40 50 60 70 80 100
x1 0,8 0,85 0,9 0,92 0,94 0,95 0,82 0,86 0,88 0,9
ε 50 15 20 25 10 20 15 20 25 10

Тиск P1 і ступінь сухості Х1 прийняти з таблиці по останній цифрі; а масу пари

М і ступінь зниження тиску ε – по передостанній.

Задача 6. Визначити об'єм продуктів згоряння на виході з топки і дійсну кількість

повітря, необхідну для згоряння 1 м3 природного газу наступного складу: CO2,
CH4, C2H4, N2. Коефіцієнт надлишку повітря α.
Варіант
Параметр 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
CO 2 , % 0,8 0,4 0,2 0,3 0,4 1,4 0,2 0,4 0,6 0,5
CH4 , % 85,5 93,8 98,9 94,1 94 80,6 98,2 94,9 93,8 89,1
C 2 H4 , % 5,9 3,2 0,5 4,4 3,6 14,5 0,6 3,8 4,9 5,2
N 2, % 7,8 2,6 0,4 1,2 2 3,5 1 0,9 0,7 5,2
α 1,1 1,4 1,3 1,2 1,35 1,15 1,25 1,18 1,3 1,28
Склад газу прийняти по останній цифрі шифру, коефіцієнт надлишку повітря α
- по передостанній.
ЛІТЕРАТУРА
1. Баскаков А.П., Берг Б.В., Витт О.К. и др. Под ред. Баскакова А.П.
Теплотехника. – М.: Энергоиздат, 1982.
2. Чечеткин А.В., Занемонец Н.А. Теплотехника. – М.: Высшая школа, 1986.
3. Соколов Е.Я., Бродянский В.М. Энергетические основы трансформации тепла
и процессов охлаждения. – М.: Энергоиздат, 1981.
4. Исламов М.Ш. Печи химической промышленности. – Л.: Химия, 1976.
5. Рабинович О.М. Сборник задач по технической термодинамике. – М.:
Машиностроение, 1973.
6. Теплотехника. Под ред. Крутова В.И. – М.: Машиностроение, 1986.
 44
Додаток
3 3
Ентальпія 1 м газів і вологого повітря (кДж/м )

o
θ, C (Сθ)CO2 (Сθ)N2 (Сθ)O2 (Сθ)H2O (Сθ)*пов
100 169 130 132 151 132
200 357 260 267 204 266
300 559 392 407 463 403
400 772 527 552 626 542
500 996 664 699 794 684
600 1222 804 850 967 830
700 1461 946 1005 1147 979
800 1704 1093 1160 1335 1130
900 1951 1243 1319 1524 1281
1000 2202 1394 1478 1725 1436
1100 2457 1545 1637 1926 1595
1200 2717 1695 1800 2131 1754
1300 2976 1850 1963 2344 1913
1400 3240 2009 2127 2558 2076
1500 3504 2164 2294 2779 2239
1600 3767 2323 2461 2001 2403
1700 4035 2482 2629 3227 2566
1800 4303 2643 2796 3458 2729
1900 4571 2805 2968 3688 2897
2000 4843 2964 3139 3926 3064
2100 5115 3127 3307 4161 3232
2200 5387 3290 3483 4399 3399

Ентальпія вологого повітря наведена при вологовмісті d2 = 10 г/м3.

*