Міністерство освіти і науки України

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

Спеціальність 6.092108

До друку дозволяю

Перший проректор університету Д.Л. Череднік

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання контрольних робіт з курсу
«СПЕЦПИТАННЯ ТЕРМОДИНАМІКИ»

Усі цитати, цифровий, Затверджено на засіданні кафедри

фактичний матеріал та бібліографічні ТГВ та ТВЕР

відомості перевірено, написання Протокол № 10 від 05.05.2010 р.

одиниць відповідає стандартам.

Укладачі: В.Б. Поволочко

Н.Г. Ланцберг

Відповідальний за випуск О.Ф. Редько

Декан санітарно-технічного факультету В.В. Шилін

Бібліотека

3
 Міністерство освіти і науки України

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

Спеціальність 6.092108

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання контрольних робіт з курсу
«СПЕЦПИТАННЯ ТЕРМОДИНАМІКИ»

Харків 2010

4
 Міністерство освіти і науки України

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

Спеціальність 6.092108

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання контрольних робіт з курсу
«СПЕЦПИТАННЯ ТЕРМОДИНАМІКИ»

Затверджено на засіданні кафедри

ТГВ та ТВЕР

Протокол № 10 від 05.05.2010 р.

Харків 2010

5
 Методичні вказівки до виконання контрольних робіт з курсу «Спецпитання

термодинаміки» для студентів спеціальності 6.092108 «Теплопостачання і вен-

тиляція» / Укладачі: В.Б. Поволочко, Н.Г. Ланцберг – Харків: ХДТУБА, 2010. –

16 с.

Рецензент Н.М. Басова

Кафедра «Теплогазопостачання, вентиляції та використання теплових вто-

ринних енергоресурсів»

6
 ВСТУП

Дисципліна «Спецпитання термодинаміки» відноситься до циклу професій-

но-орієнтованих дисциплін в системі підготовки випускника з вищою освітою з
освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр» за спеціальністю «Теплогазопос-
тачання та вентиляція».
Призначення дисципліни «Спецпитання термодинаміки» надати знань сту-
дентам щодо методів розрахунку термодинамічних процесів у проточних сис-
темах: витікання газів, компресорних,теплових та холодильних машинах.
Дисципліна «Спецпитання термодинаміки» передбачає вивчення:
- принципів розрахунку проточних систем;
- методів розрахунку витікання та дроселювання газів та пари;
- методів розрахунку циклів двигунів внутрішнього згорання, паросилових
установок та компресорних машин;
- методів розрахунку циклів холодильних машин та теплових насосів.
Надання студентам теоретичних знань та прищеплення їм практичних нави-
чок відбувається під час лекційних та лабораторних занять, а також шляхом са-
мостійної роботи, спрямованої на закріплення теоретичних знань і практичних
навичок.
Для засвоєння дисципліни «Спецпитання термодинаміки» необхідні
знання з курсів вища математика, фізика та термодинаміка.
У результаті вивчення курсу студент повинен бути ознайомленим:
- із поняттям ексергії потоку та її використанням для оптимізації енерготех-
нологічного обладнання;
- із сучасними методами енергозбереження та використанням альтернатив-
них джерел енергії.

7
 Задача №1
Визначити швидкість витікання повітря з резервуара з постійним тиском
Р1 МПа і температурою t1 і його секундні витрати.
Повітря витікає в атмосферу через трубку з внутрішнім діаметром d.
Зовнішній тиск Р2 (рис. 1).
Вихідні дані подані в таблиці 1.

Таблиця 1 – Вихідні дані

Кінцева Р1, МПа t1, 0С Передостання d, мм Р2, МПа
цифра цифра
шифру шифру
0 1,0 10 0 10 0,55
1 1,2 11 1 11 0,6
2 1,5 12 2 12 0,15
3 1,3 13 3 10 0,18
4 1,4 14 4 11 0,14
5 1,6 15 5 12 0,16
6 2,0 16 6 10 0,12
7 2,1 17 7 11 0,17
8 2,2 18 8 12 0,20
9 2,5 20 9 10 0,25

Приклад розв’язання
Дано: Р1 = 10 МПа; t1 = 150С; d = 10 мм.
Розв’язання:
Ρ2 0,1 1 1 Ρ 
= = 0,01 = p  2  = 0,528 (для повітря);
Ρ1 10 100 100  Ρ1  кр
0,01<0,528 (для повітря).
Пояснення: Отримане числове значення Р2/Р1 порівнюють з так званим
критичним відношенням тисків для даного газу, який визначається з рівності
k
 Ρ2   2  k −1
  =   (1.1)
 Ρ1  кр  k + 1 
і рівним:
для одноатомних газів при k = 1,67
(Р2/Р1)кр = 0,487;
для двоатомних газів при k = 1,4
(Р2/Р1)кр = 0,528;
для трьох-багатоатомних газів при k= 1,29
(Р2/Р1) кр = 0,546.

Рис. 1
8
 Якщо адіабатне витікання газу відбувається при (Р2/Р1)> (Р2/Р1) кр, то теоре-
тична швидкість газу у гирлі звуженого сопла визначається за формулою
k −1
 
k  Ρ  k
ω= 2 ρ 1υ 1 1 −    ,
 2
(1.2)
k −1   Ρ1  
 
де k - показник адіабати;
υ1 - питомий обсяг газу на вході в сопло.
Замінюючи для ідеального газу у формулі р1υ1 на RT, отримуємо
k −1
 
k Ρ  k
ω= 2 RT1 1 −  2  . (1.3)
k −1   Ρ1  
 
У формулах (1.2) і (1.3) значення р, v і R дані відповідно в таких одиницях: Па,
кг/м3 і Дж/(кг К).
Теоретична швидкість газу може бути також знайдена за формулою
ω = 2(h1 − h2 ) , (1.4)
де h1 і h2 - відповідно ентальпії газу в початковому і кінцевому станах в Дж/кг.
Якщо значення h виражені в кДж/кг, то формула (1.4) набуває вигляду:
ω = 2(h1 − h2 ) ⋅1000 = 44.76 h1 − h2
У всіх наведених випадках швидкість w вимірюється в м/с.
Витрати газу визначаються за формулою
k +1
 2

k Р1  Р2  k  Р2  k
M= f 2  −   , (1.5)
k − 1 υ1  Р1   Р1  
 
де f - вихідний перетин сопла в м2.
Якщо ж адіабатне витікання газу відбувається при (Р2/Р1)≤ (Р2/Р1) кр, то теоре-
тична швидкість газу в гирлі звуженого сопла буде дорівнювати критичній швидкості
і визначиться з рівняння
k
ω кр = 2 ρ 1υ 1 . (1.6)
k +1
Критична швидкість визначена за формулою (1.6) залежить тільки від почат-
кового стану газу та показника адіабати k. Тому, підставляючи значення k для
різних робочих тіл, отримаємо більш зручні формули для визначення критичної
швидкості. Зокрема, для двоатомних газів:
ω кр = 1,08 ρ 1υ 1 (1.7)
або
ω кр = 1,08 RT1 (1.8)
Критична швидкість може бути також визначена за однією з наступних фо-
рмул:
ω кр = 2(h1 − h кр ) ;
(1.9)
ω кр = 44,76 h1 − hкр ,
де h - ентальпія газу при критичному тиску ркр.
У першій формулі ентальпія виражена в Дж /кг, у другій - в кДж /кг.
9
 Витрати газу в цьому випадку будуть максимальними і можуть бути обчислені
за рівнянням
2
k  2  k −1 ρ 1
М max = f 2   . (1.10)
k + 1  k + 1  υ1
Підставляючи до цієї формули значення k, отримаємо:
- для двоатомних газів:
ρ1
M max = 0,686 f ; (1.11)
υ2
- для трьохатомних газів:

ρ1
M max = 0,667 f . (1.12)
υ1

Розв’язання:
Швидкість витікання дорівнює критичній і визначається за формулою
ω кр = 1,08 RT1 = 1,08 287 ⋅ 288 = 310 м/с.
Секундні витрати знаходимо за формулою
ρ1
М max = 0,686 f ,
υ1
πd 2 3,14 ⋅ 0,012
f = = = 0,0000785 м 2 ,
4 4
d=10 мм = 0,01 м; R=287 Дж/кг°К; Т1=273+150=2880К,
RT1 287 ⋅ 288
υ1 =
3
= = 0,00827 м /кг,
P1 10 ⋅ 10 6

отже,
100 ⋅ 10 5
М max = 0,686 ⋅ 0,0000785 = 1,87 кг/с.
0,00827

10
 Задача №2
Визначити часові витрати аміаку, розсолу і охолоджуючої води, та теоре-
тичну потужність двигуна холодильної машини, якщо
- холодопродуктивність установки - Q0, кВт (табл. 2);
- теплоємність розсолу - Ср, кДж/кг0С (табл. 2).
Параметри аміаку:
- вхід – на всмоктування в компресор: t10C; х1(ступінь сухості);
- вихід – після адіабатного стиснення: t20C; х2=1;
- тиск аміаку після дроселювання, Р, МПа;
- ступінь сухості пари на виході з випарника, х1.
Температура розсолу:
- на вході: t pI ,0С (табл. 2);
- на виході: t pII ,0С (табл. 2).
Таблиця 2
Параметри роз-
цифра шифру

Перед- Параметри аміаку Параметри води

солу
Кінцева

остання
QО,
кДж/кг

tрI, tрII, цифра t1 , t2 , Р1, tвI, tвI,

кВт Х1 Х2
°С
ср,

о
С оС шифру о
С о
С МПа о
С о
С

0 60,0 4,20 -2,0 -5,0 0 -10 0,92 20 1 0,29 12 20

1 65,0 4,18 -3,1 -6,1 1 -5 0,91 18 1 0,35 13 21
2 70,0 4,19 -2,1 -5,1 2 -15 0,93 15 1 0,24 14 22
3 58,0 4,21 -2,2 -5,2 3 -20 0,94 25 1 0,19 11 20
4 67,0 4,22 -2,3 -5,3 4 -15 0,95 22 1 0,24 12 21
5 72,0 4,23 -3,2 -6,2 5 -10 0,89 20 1 0,29 15 25
6 62,0 4,24 -3,3 -6,3 6 -5 0,90 15 1 0,35 14 23
7 75,0 4,17 -2,4 -6,4 7 -20 0,88 21 1 0,19 12 22
8 77,0 4,25 -2,5 -5,5 8 -25 0,87 19 1 0,15 13 26
9 80,0 4,26 -2,5 -5,7 9 -30 0,86 24 1 0,12 12 22

Цикл парової компресорної

холодильної установки.
Схема парової компресорної холо-
дильної установки зображена на рис.
Вода 2. Насичена пара аміаку (або іншого
робочого тіла) при температурі, близь-
кій до температури охолоджуваного
приміщення 1, всмоктується компре-
сором 2 і адіабатно стискається. З
компресора пар аміаку надходить в
Пар Рідина конденсатор 3, де в результаті постій-
ного тиску він конденсується внаслі-
док поглинання його теплоти охоло-
Рис. 2 джуючою водою.
11
Отриманий рідкий аміак надходить до редукційного вентиля 4, в якому відбу-
вається його дроселювання, що супроводжується падінням тиску і температури.
При цьому аміак частково випаровується.
Отримана дуже волога насичена пара (ступінь сухості х зазвичай знаходить-
ся в межах 0,01 - 0,15) з низькою температурою і є холодоносієм. Його направ-
ляють до труби охолоджуваного приміщення, де за рахунок теплоти, що відби-
рається від охолоджуваних тіл, ступінь сухості його збільшується, і він знову
прямує до компресора. Далі цей цикл повторюється.
На рис. 3 в діаметрі Тs дано цикл зміни стану 1 кг аміаку в паровій компресор-
ній установці з проміжним теплоносієм. Точка 1 характеризує стан пари аміаку на
час входу її в компресор, лінія 1 - 2 - процес адіабатного стискання в компресо-
рі, точка 3 - стан рідкого аміаку перед входом його в редукційний вентиль, в
якому він піддається дроселюванню. Так як цей процес характеризується рівні-
стю значень ентальпій в початковому і кінцевому станах, то в точці 4, яка від-
повідає стану аміаку після дроселювання, останній має таку саму ентальпію, що
і в точці 3. Лінія 4-1 відповідає процесу пароутворення у випарнику.
Залежно від того, яка пара всмоктується комп-
ресором (суха чи волога), процес у холодильних
машинах називають сухим або вологим. У випадку
сухого процесу в випарнику виходить сухий наси-
чений пар. Щоб забезпечити надходження до комп-
ресора сухої пари, холодильну установку забезпе-
чують віддільником рідини, або сепаратором, через
який рідина повертається у випарник. Витрату ро-
боти в компресорі під час адіабатного стискання
Рис. 3 визначають за формулою
lк=h2-h1.
Холодопродуктивність 1 кг холодильного агента є наступною:
q0=h1-h4= r(x1-x4),
де r - теплота пароутворення, a x1-x4 — відповідно ступінь сухості пари після
випарника і після редукційного вентиля.
Теплове навантаження конденсатора визначається за формулою
q=q0 +l0=h2- h3.
Приклад роз’вязання
Дано: Q0=58,15[кВт=кДж/с];
Ср=4,19 кДж/кг0К;
t1= -100С;
х1=0,92;
t2= 200С;
х2=1;
0
t вI =12 С;
0
t вII = 20 С;
Р = 0,3 МПа;

12
 х1 = 0,92;
0
t pI = -2 С;
0
t pII = -5 С.

Розв’язання
На рис. 4. Зображено цикл аміачної холодильної машини.

S3 S4 S1=S2

Рис. 4 – цикл аміачної холодильної машини

1-2 – адіабатний стиск в компресорі; т. 3 – стан рідкого аміаку перед дроселю-
ванням; т. 4 – стан рідкого аміаку після дроселювання; 4-1 – випаровування
аміаку в випарнику

Работа в компресорі:
lк=h2-h1,
де h2 – ентальпія сухої насиченої пари на виході з компресора (див. додаток А)
при температурі t2= 200C;
h2=hII=1699,4 кДж/кг;
h2I = 512,5 кДж/кг;
r2 = 1186,9 кДж/кг (теплота пароутворення).
Ентальпія вологої пари NH3, що всмоктується компресором:
h1 = hx = h1I + r1 x1 .
При t1=-100C (див. додаток А) при всмоктуванні в компресор:
I
h 1 = 372,6 кДж/кг,
r 1 = 1296,6 кДж/кг.
Тоді:
I
h1 = hx = h1 + r1 x1 = 372,6+1296,6·0,92 = 1565,6 кДж/кг;
Робота, що витрачається на привід компресора, буде складати:
l k = h2 − h1 = 1699,4 - 1565,6 = 133,8 кДж/кг.
Кількість NH3 (аміаку), що всмоктується компресором:
Q
M NH 3
=
q
0
,
0

де Q0 - холодопродуктивність;
q0 - питома холодопродуктивність:
13
 q = h −h
0 1 4
= 1565,6 - 512,5 = 1053,1 кДж/кг
I
( h4 = h3 = h2 = 512,5 кВт).
Кількість аміаку знаходиться наступним чином:
58,15
M NH = = 0,0552 кг/с = 198,72 кг/год.
3 1053
Теоретична потужність двигуна буде складати:
N теор = M × l k = 0,0552 х 133,8 = 7,39 кВт.
NH 3
Q = M × C × (t − t ):
I II
Витрати розсолу визначимо з рівняння 0 p p p p

Q0 518.15
C p (t p − t p )
M p= I II
=
4.19[− 2 − (− 5)]
= 4,626 кг/с = 16653,6 кг/год;

58,15
Ì = = 4,626 êã / ñ = 16653,6 êã / ãîä .
4,19 * [− 2 − (− 5)]
ð

Витрати охолоджуючої води в компресорі складають

M NH × r 2( NH ) = 0,0552 × 1186,9 = 0,19êã / ñ = 684êã / ãîä .
Mb =
( )
3 3

II
C p tb − tb
II 4,19(20 − 12 )

Задача №3
Виконати розрахунок процесу теоретичного стискання в поршневому комп-
ресорі.
Дано:
Барометричний (атмосферний) тиск: Рб = 102 кПа.
Надмірний тиск стисненого повітря: Ризб = 2 кг/см2.
Обсяг повітря на початку процесу стиснення: V1 = 113,6*10-6 .
Температура всмоктуваного повітря t1 (див. табл. 3).
Температура стисненого повітря в повітрозбірнику t2 (див. табл. 3).
Число оборотів валу компресора f (див. табл. 3).
Таблиця 3
Кінцева цифра t1, 0С t2, 0С Передостання f,
шифру цифра шрифту об/хв.
0 18 35 0 770
1 19 36 1 780
2 20 37 2 790
3 21 38 3 800
4 22 39 4 810
5 17 36 5 800
6 16 35 6 780
7 23 40 7 820
8 24 41 8 830
9 25 42 9 800
14
 Вказівки до розв’язання задачі:
1 Визначити початкові і кінцеві параметри повітря, що стискається в
політропному процесі (див. рис. 1)
Дійсний абсолютний тиск повітря в кінці процесу всмоктування (Па):
Р1 = Рб.
Абсолютний тиск в кінці процесу стиснення (Па) обчислюється за форму-
лою
Р2 = Рб + Ризб.
Маса М повітря, що стискається, визначається з рівняння стану ідеального
газу, так як повітря за властивостями є близьким до ідеального газу, (кг):
Р1V1
М = ,
RT1
де R1= 287 Дж/(кг°К) – питома газова стала повітря.
Об'єм повітря в кінці процесу стискання V2 обчислюється з рівняння
стану (м3):
MRT2
V2 = .
P2

2 Визначення термодинамічних характеристик політропного процесу

стиснення 1-2
Показник політропи n визначення співвідношення початкових і кінцевих
значень параметрів процесу стиснення: Р1V1n = Р2V2n, звідки
P2
lg
P1
n= .
V1
lg
V2
Теплоємність процесу (Дж/кг°К):
n−к
C = Cv ,
n −1
де Сv – ізохорна масова теплоємність повітря;
Сv = 720 Дж/кг°К;
к – показник адіабати, для повітря к = 1,4.
Знак теплоємності буде негативниv, так як процес політропного стиснення
відбувається з відведенням теплоти ( dq<0 ), але температура газу при цьому
dq
все ж таки підвищується (dТ>0), тому С = <0.
dT
Робота L1-2, що виконується щодо повітря у політропному процесі стиснен-
ня 1-2, обчислюється за формулою (Дж):
MR
L1− 2 = (Т1-Т2).
n −1
Зміна внутрішньої енергії (Дж):
∆U1-2=МСv(Т1-Т2).

15
 Кількість теплоти Q1-2, відведеної від газу через стінки циліндра в процесі
стиснення (Дж):
Q1-2= МС(Т2-Т1).
Правильність виконаних розрахунків необхідно перевірити за першим за-
коном термодинаміки:
Q1-2= ∆U1-2+L1-2.
Механічна робота переміщення поршня L1-2 перетворюється в процесі стис-
нення 1-2 на теплову енергію, частина якої (Q1-2) відводиться від повітря через
стінки циліндра, а частина іде на заміну внутрішньої енергії ∆U1-2.
Питому зміну ентропії ∆S1-2 в процесі визначають за формулою
(Дж/кг° К):
T2
∆S1-2 = С ln .
T1
Числові значення знайдених величин (див. п. 1 і 2) занести до табл. 4.
Таблиця 4
Р1 Т1 Р2 Т2 V1 М V2 n С L1-2 ∆U1-2 Q1-2 ∆S1-2
Па °К Па К м3 кг м3 Дж/кг°К Дж Дж Дж Дж/кг°К

3 Визначення продуктивності, термодинамічної роботи та потужності

компресора
3.1 Об'ємна кількість газу, що подається компресором, приведена до умов
всмоктування (Рб, Т1), визначається за формулою (м3/с):
Vк= V·f·60-1 ,
де V – обсяг повітря, що всмоктується в компресорі, м3:
V = ηv·Vn.
Коефіцієнт подачі ηv може бути поданий у вигляді [І, с.297]:
ηv= η0 ηдр ηТ ηпл,
де даний коефіцієнт враховує зменшення продуктивності через вплив мертвого
об’єму V0(η0), зниження тиску (ηдр) і підвищення температури (ηТ) газу в кінці
всмоктування, а також через нещільності в робочому об’ємі циліндра (ηпл).
У поршневих компресорах на зменшення продуктивності впливає мертвий
об'єм V0. Розширення газу, що залишився в мертвому об’ємі при зниженні тис-
ку від Р2 до Р1 (процес 3-4 на рис. 5), зменшує робочий об'єм Vh на величину
∆V, що враховується об'ємним коефіцієнтом:
 1

V0  P2  n
η0=1 −   − 1 ,
Vh  P1  
 
V0
де = 0,055 для даного компресора;
Vh
n – показник політропи 3-4 (див. рис. 1,а), n = 1,2 [І, с.297];
Приймаємо ηдр = 0,96; ηТ = 1 и ηпл = 0,97.
Робочий об'єм компресора Vh= 107,7·10-6 м3.

16
Число обертів валу компресора f (об/хв.) приймається за табл. 3.

3.2 Масова продуктивність компресора (кг/с):

Рб ⋅ Vк
Мк = .
RT1
Об'ємна продуктивність компресора, приведена до нормальних умов
(Р0 = 101325 Па, Т0 = 273 К), (м3/с):
М к RT0
Vк0 = .
P0
Теоретична робота, що витрачається в одному циліндрі, на привід компре-
сора за один оберт валу компресора (Дж):
n
Lк = MR(T1 − T2 ) ,
n −1
де n - показник політропи в процесі стиснення 1-2 (значення визначено відпові-
дно до п. 2);
Значення маси М визначено в п. 1.
Робота, затрачувана в процесі стискання по адіабаті (див. рис.6, процес 1-2):
МR(T1 − T2 ) ,
к
Laк =
к −1
де к – показник адіабати, к = 1,4.
Р
Р2 3 2

Р1 4 1

V
V0 Vn
V1

Рис. 5
Р
2І 2 2ІІ
3

4 1

Р1
V0=0 V2 V1 V

Рис. 6
17
 Теоретична потужність приводу компресора зі спареними циліндрами ви-
значається за формулою (Вт):
N = Lк ⋅ f ⋅ 60 −1 ,
де f - приймається з табл. 3, (об/хв).
Потужність приводу компресора під час стискання за адіабатою (Вт):
N a = Lак ⋅ f ⋅ 60 −1 .
Порівняти її з потужністю N під час політропного стискання.
Кількість теплоти визначається за формулою (Вт):
Qв = М к ⋅ С (Т 2 − Т 1 ) ,
де Мк визначена в п. 3.2;
Т1 і Т2 взяти із табл. 3;
С - теплоємність, визначена в п. 2.
Числові значення величин, визначених за пп. 3.1 - 3.6 занести до табл. 5.
Таблиця 5
Vк Мк Vк0 Lк N ηк Qв
м3/с кг/с м3/с Дж Вт - Вт

18
 ДОДАТОК А
Насичена пара аміаку (HN3)
ср=2,0599 кДж/(кг·К), k=1,32

hІІ в кДж/кг
hІ в кДж/кг
кДж/(кг·К)

кДж/(кг·К)

r в кДж/кг
в м3/кг
в м3/кг
p в МПа
t в °С

в
в
-50 0,0409 0,001425 2,623 3,3000 9,6204 193,4 1608,1 1414,7
-45 0,0546 0,001437 2,007 3,3767 9,5199 215,6 1616,5 1400,9
-40 0,0718 0,001449 1,550 3,4730 9,4245 237,8 1624,9 1387,1
-35 0,0932 0,001462 1,215 3,5672 9,3341 260,0 1632,8 1372,8
-30 0,1195 0,001476 0,963 3,6601 9,2486 282,2 1640,8 1358,6

-25 0,1516 0,001490 0,771 3,7514 9,1674 304,4 1648,3 1344,0

-20 0,1902 0,001504 0,624 3,8410 9,0895 327,4 1655,9 1328,5
-15 0,2363 0,001519 0,509 3,9293 9,0150 350,0 1662,6 1312,6
-10 0,2909 0,001534 0,418 4,0164 8,9438 372,6 1669,3 1296,6
-5 0,3549 0,001550 0,347 4,1022 8,8756 395,6 1675,1 1279,5

0 0,4294 0,001566 0,290 4,1868 8,8094 418,7 1681,0 1262,3

5 0,5517 0,001583 0,244 4,2705 8,7458 441,7 1686,4 1244,7
10 0,6150 0,001601 0,206 4,3530 8,6838 465,2 1691,0 1225,9
15 0,7283 0,001619 0,175 4,4346 8,6240 488,6 1695,6 1207,1
20 0,8572 0,001639 0,149 4,5155 8,5658 512,5 1699,4 1186,9

25 1,0027 0,001659 0,128 4,5954 8,5092 536,3 1703,2 1166,9

30 1,1665 0,001680 0,111 4,6746 8,4563 581,1 1705,7 1145,5
35 1,3499 0,001702 0,096 4,7528 8,3991 584,9 1708,2 1123,3
40 1,5544 0,001726 0,083 4,8307 8,3455 609,2 1709,9 1100,7
45 1,7814 0,001750 0,073 4,9078 8,2928 633,9 1710,7 1076,8
50 2,0326 0,001777 0,064 4,9840 8,2400 659,0 1711,1 1052,1

19
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1 Лариков Н. Н. Теплотехника. М.: Стройиздат, 1985.
2 Рабинович О.М. Сборник задач по технической термодинамике. М.: Ма-
шиностроение, 1973.
3 Б. Х. Драганов, А. А. Долінський, А. В. Міщенко, Є. М. Письменний (за
ред. Б. Х. Драганова). Теплотехніка: Підручник. – Київ; «ІНКОС», 2005. – 504 с.
4 Буляндра О. Ф. Технічна термодинаміка: Підруч. для студентів енерг.
спец. вищ. навч. закладів.- К.: Техніка, 2001. – 320 с.

20