Караван В.С.

,
викладач Карпенко Ю.В.

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ. МІЖНАРОДНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ

ДОСВІД

Постановка проблеми. Вирішення проблеми підвищення

конкурентоспроможності вітчизняних підприємств починається, у першу чергу, із
перегляду підходів до забезпечення якості продукції, що виробляється. Згідно з сучасними
підходами якість є універсальним і всеосяжним поняттям, під яким розуміється не тільки
якість продукції та послуг, які ми споживаємо, а й якість навколишнього середовища,
якість людських стосунків, якість життя в цілому. Отже, якість постає мірою
взаємовідносин суб'єктів господарювання в процесі ведення якісного бізнесу.
Аналіз досліджень і публікацій останніх років. У вітчизняній та зарубіжній
економічній літературі достатньо глибоко вивчались питання управління якістю
продукції. Значний внесок у розвиток теорії, методології та історії розвитку управління
якістю продукції зробили відомі вчені: А.В. Глічев, М.І. Круглов, І.Д. Крижанівський, О.Г.
Лосицький, Т.В. Корнєєва, Е.М. Коротков, А.Фейгенбаум, Г. Тагуті, Э. Шилінг, Х.
Вадсвордт, Т.Ф. Сейфі, Ю.І. Ребрін.
Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні, та у розробці практичних
рекомендацій щодо управління якістю продукції на підприємстві, на основі міжнародного
досвіду.
Виклад основного матеріалу. Останнім часом однією з ключових проблем
науково-технічного та економічного розвитку країн є проблема якості продукції. Якість
продукції та послуг є одним з найважливіших чинників успішної діяльності будь-якого
підприємства. З розвитком промисловості підвищилася увага виробників і споживачів до
якості промислової продукції.
TQM (Total Quality Management) можна резюмувати як систему управління для
орієнтованої на клієнта організації, яка залучає всіх співробітників до постійного
вдосконалення. Він використовує стратегію, дані та ефективні комунікації для інтеграції
дисципліни якості у культуру та діяльність організації. Багато з цих концепцій присутні в
сучасних системах управління якістю, що прийшли на зміну TQM.
Випуск продукції високої якості розглядається тепер у всіх країнах світу як одна з
важливих умов розвитку економіки, підвищення темпів промислового розвитку країни,
успіху зовнішньої торгівлі і національного престижу країни на міжнародній арені [1 c. 6].
Поліпшення якості продукції (процесів, робіт, послуг) – це проблема не тільки споживча,
але й економічна, соціальна й політична проблеми суспільства. Управління якістю
включає чотири основні компоненти [3]:
 планування якості: Постійні зусилля для відстеження дефектів і визначення
причин, які їх викликають.
 контроль якості: зниження витрат на виробництво, ремонт і гарантію за
рахунок відстеження та ремонту дефектів.
 забезпечення якості: Ефективне відстеження звітів про проблеми та скарг
клієнтів з метою своєчасного вирішення запитів.
 покращення якості: взаємодія з іншими системами управління відносинами
з клієнтами підприємства та інтеграція з іншими підприємствами для
імпорту скарг клієнтів, інформації, пов’язаної з якістю, та проблем
виробництва.
У свою чергу, конкурентоспроможність пов'язана з дією декількох десятків
факторів, серед яких можна виділити два основних - рівень ціни та якість продукції [2 c.
24]. Причому другий фактор поступово виходить на перше місце.
 Управління якістю є однією з ключових функцій як корпоративного, так і
проектного менеджменту, основним засобом досягнення та підтримки
конкурентоспроможності будь-якого підприємства [2 c. 24]. Проблема забезпечення і
підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення в
значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки [2 c. 24].
Основною проблемою управління якістю є відмінність у поглядах виробника та
споживача на питання “цінності” продукту. На основі зібраної інформації про очікування
споживача виробник створює продукт, виключивши з нього зовнішні дефекти й знизивши
відсоток внутрішнього дефекту.
Остаточна оцінка його цінності й дефектності споживачем відбудеться тільки після
того, як продукт надійде на ринок. Частина споживачів може відмовиться від
пропонованого продукту з ряду причин. Завданням виробника є зробити цю частку
відносно мінімальною [1 c.9].
Отже, реальну цінність продукту можна визначити тільки після того, як продукт
надійде на ринок. И цю оцінку здійснить тільки споживач, купив або не купив продукт за
пропоновану ціну. На його рішення, крім вище перерахованих, можуть впливати наступні
фактори [1 c. 10]:
• упевненість споживача у виробнику продукту;
• довіра споживача до якості продукту на підставі інформації (реклами) виробника;
• інформація, одержувана від інших споживачів цього (або подібного) продукту;
• досвід використання подібного продукту, наявний у споживача.
Споживач, з огляду на цінність запропонованого йому продукту, прийме остаточне
рішення про його придбання з урахуванням того, наскільки реальна вартість цього
продукту відповідає передбачуваним ним витратам на його придбання й наступну
експлуатацію [1 c. 10]. З точки зору виробника й споживача на вартість продукту
відрізняються й залежать від [1 c.10]:
• витрат виробника на забезпечення якості, що необхідна споживачу, тобто від
реальної вартості продукту для виробника;
• витрат споживача, тобто від реальної вартості продукту для споживача на відміну
від очікуваних ним витрат на придбання продукту.

Серед науковців різних країн, що займалися проблемами менеджменту якості,

пальма першості належить японським вченим, отже їх досвід на сьогодні є найбільш
цікавим та заслуговує на увагу [1 c.51]. В Японії до управління якістю підходять
комплексно на підставі таких принципів.

- контроль виробничого процесу;

- зупинка ліній;

- самостійне виправлення помилок;

- 100% перевірка продукції;

- наочність результатів виміру показників якості;

- безперервне покращення якості.добровільно.

Значний внесок в управління якістю в Японії внесли гуртки якості. Гурток якості –
це невелика група працівників фірми від 6 до 12 чоловік, яка добровільно й регулярно
зустрічається для рішення проблем, пов’язаних з управлінням якістю, забезпечуючи
процес саморозвитку його членів, удосконалення діяльності на своєму робочому місці за
допомогою застосування методів управління якістю [1 c. 52].

Управління якістю в США. До 1970-х років термін, «виготовлений у США», більше не був
символом гордості. З кінця Другої світової війни американські фабрики намагалися
виробляти велику кількість виробів, підтримувати графік виробництва та економити
гроші. Зручність та довговічність рідко мали значення, поки занепокоєння з приводу
неякісного продукту не досягли рівня гарячки [6]. Оскільки Японія успішно кинула
виклик Сполученим Штатам за лідерство в промисловості, промисловість США тепер
взяла сторінку з японської книги з підвищення якості. З’явився новий інтерес до
управління якістю, заснований на роботі учнів Шухарта, таких як Демінг, Йозеф Джуран
та Каору Ішікава в Японії. Впливові бізнесмени, такі як Філіп Кросбі, відстоювали цю
тенденцію [6].

Хоча зростання TQM, здається, відбулося виключно в галузях промисловості,

основні контури концепції багато в чому завдячують проекту ВМС США 1980-х років,
який використовував модель PDCA Шухарта і Демінга (плануй, виконуй, перевір, діяй).
Керівництво ВМС формулює принципи, згідно з якими вимоги клієнтів повинні визначати
якість, а постійне вдосконалення має охоплювати всю організацію. Успіх ВМС з
методологією призвів до прийняття TQM іншими збройними службами, такими як армія
та берегова охорона, і, зрештою, решта уряду США. Конгрес заснував Федеральний
інститут якості в 1988 році, щоб підкреслити необхідність управління якістю в бізнесі та
винагородити організації за успішне впровадження [6].

У 70-80-х роках американські компанії намагалися підняти рівень

конкурентоспроможності своєї продукції, освоюючи нові технології та підвищуючи якість
продукції. Це здійснювалося шляхом масового впровадження гуртків якості, статистичних
методів контролю, програм підвищення якості, впровадження програм підвищення якості
роботи, впровадження автоматизованих засобів контролю тощо [1 c. 56].

Управління якістю в європейських країнах. Європейська модель досконалості

(модель EFQM, створена Європейським фондом управління якістю) надає набір критеріїв,
які можна застосувати до будь-якого підприємства та дочірньої компанії, щоб оцінити
результати, отримані за допомогою TQM [7]. Модель EFQM являє собою
непередбачувану структуру, яка визнає існування численних різних підходів, що
дозволяють організаціям досягати стійкої досконалості. Ця структура містить основні
концепції, характерні для Європейської премії якості (EQA). У нашому дослідженні
представлено використання європейської моделі TQM як орієнтира для менеджменту та
підвищення якості послуг, що надаються освітніми організаціями, надаючи практичну
застосовність та корисність наведеним теоретичним концепціям. Це доводить, що,
застосовуючи європейську модель досконалості для оцінки діяльності освітніх
організацій, можна провести реальну діагностику, яка сприяє виробленню стратегій
підвищення якості навчання та освітніх послуг, адаптованих до реалій кожної школи [7].

Тепер перейдемо до системного підходу управління якістю на вітчизняних

підприємствах. Вітчизняний менеджмент якості пройшов однакові етапи з зарубіжним.
Але на відміну від нього мав не тільки рівень промислового підприємства, а також і
територіальний (Бердянська міська система управління якістю), галузевий і, нарешті,
державний, що знайшло своє відображення в розробленні Єдиної державної системи
управління якістю [4 c. 79]. Як засвідчив вітчизняний досвід, ефективною система якості
може бути лише на рівні промислового підприємства, тому нижче розглянуто лише етапи
розвитку менеджменту якості на рівні промислового підприємства відділ технічного
контролю). У зв'язку з цим апарат ВТК необгрунтовано розширювався [4 c. 79].
Початком системного підходу до управління якістю продукції в колишньому Союзі
вважається впровадження у 1955 р. Саратовської системи бездефектного виготовлення
продукції (система БВП), метою управління якої було виготовлення продукції без
дефектів [4 c.79]. Головні риси, які притаманні Саратовській системі бездефектного
виготовлення:
 Повна відповідальність безпосереднього виконавця за якість виготовленої
продукції
 Суворе дотримання технологічної дисципліни
 Повний контроль якості виробів і відповідності їх чинній документації
 Зосередження технологічного контролю не тільки на реєстрації браку, а й на
заходах, які включають появу різних дефектів
Наступний підхід – система бездефектної праці (СБП). Основним показником
якості праці є коефіцієнт якості праці, а саме кількісний вираз праці виконавців. Даний
підхід враховує якість праці не тільки безпосередніх виконавців при виготовленні
продукції, але і якість роботи всіх служб підприємства. Недоліком системи вважалося те,
що в ній враховувалися тільки коефіцієнти зниження, що підсумують недоліки за всіма
показниками, а перевищення встановлених значень показників якості праці не відбивалися
на коефіцієнті якості. Також система була спрямована на управління якістю на стадії
виготовлення продукції.
Останній підхід – якість, надійність, ресурс з перших виробів (ЯНРЗПВ). Цей
метод полягає у підвищенні надійності виробів за рахунок технологічної підготовки
конструкторського бюро і технології виробництва. Завданням системи стало виявлення на
стадії розробки продукту можливих причин появи браку й зниження надійності, а також
розробки технічних заходів, що запобігають погіршення якості із цих причин.
Система ЯНАРЗПВ застосовувалася на багатьох підприємствах різних галузей
промисловості. За результатами її використання значно скоротилися строки доведення
нових виробів до заданого рівня якості, зросла надійність виробів [1 c.62]. Особливою
популярністю ЯНАРЗПВ користувалася на підприємствах із частою зміною об'єкта
виробництва, де була потрібна постійна готовність до переходу на серійний або масовий
випуск більш сучасної техніки із заданим рівнем якості з перших промислових зразків.
Перевагою системи ЯНАРЗПВ є те, що вона виходила за рамки стадії виготовлення
продукції й охоплювала багато видів робіт на стадії дослідження й проектування та на
стадії експлуатації [1 c. 62].
Висновок. Останніми роками на передових підприємствах світу впроваджується
нова стратегія управління якістю продукції. Забезпечення якості розуміють не як технічну
функцію, реалізовану якимось підрозділом, а як систематичний процес, що пронизує всю
організаційну структуру підприємства. Використовуючи досвід США, Японії і Західної
Європи в системі управління якістю на вітчизняних підприємствах слід передбачити три
обов’язкових умови: якість визнається вищим керівництвом як основна стратегічна мета
діяльності підприємства; заходи щодо підвищення якості продукції повинні охоплювати
всі підрозділи підприємства без винятку; здійснення безперервного процесу навчання і
підвищення мотивації персоналу. Сьогодні для України цікавим є досвід роботи гуртків
якості. Донедавна багато "нововведень" у централізованій економіці насаджувалися
"зверху". Країна перейшла на принципи ринкової економіки, а на більшості підприємств
щодо підвищення якості продукції збереглися тільки стандарти підприємства як залишки
(на папері). Позитивний досвід діяльності гуртків якості в західних країнах саме в умовах
ринкових відносин, особливо в Японії, змушує Україну повернутися до питань пошуку
шляхів більш ефективного використання людського фактору.

Список використаних джерел

1. Кузнецова І.О., Карпенко Ю.В. Управління якістю : навч. посіб. Харків,
2018. – 264 с.
2. Тарасова О.В., Левицька О.В. Сучасні концепції управління якістю
продукції / О.В. Тарасова, О.В. Левицька // Економіка харчової
промисловості. — 2010. — № 1. — С. 24-27. — Бібліогр.: 3 назв.
3. What Does Product Quality Management (PQM) Mean? URL:
https://www.techopedia.com/definition/26065/product-quality-management-pqm
(дата звернення 30.11.2021)
4. Білецький Е. В., Янушкевич Д. А., Шайхлісламов З. Р. Управління якістю
продукції та послуг. навч.- посіб. Київ. КНТЕУ, 2105. - 222 с.
5. Міжнародний та вітчизняний досвід управління якістю URL:
https://studfile.net/preview/5593585/page:4/ (дата звернення 30.11.2021)
6. A Quality Principle: Everything You Need to Know about Total Quality
Management URL: https://www.smartsheet.com/total-quality-management (дата
звернення 30.11.2021)
7. Using the European Model of Total Quality Management to assess the
Performance of Organizations. URL:
https://www.researchgate.net/publication/46524042_Using_the_European_Model
_of_Total_Quality_Management_to_assess_the_Performance_of_Organizations_
Case_Study_on_Educational_Services (дата звернення 30.11.2021)