МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки, права та управління бізнесом

КУРСОВА РОБОТА

ПРІОРІТЕТИ УРЯДУ ЩОДО РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА

СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Виконав студент
38 групи 3 курсу ФЕУП
Караван В. С.
Керівник:
к.н.держ.упр., доцент
Каражия Е.А.

Одеса ОНЕУ 2022

 2

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО

ПІДПРИЄМНИЦТВА…………………………………………………………...5
1.1 Поняття малого та середнього підприємництва.......................................5
1.2 Розвиток малого та середнього підприємництва в Україні: проблеми
та перспективи.....................................................................................................14
РОЗДІЛ 2: ЗАХОДИ, ЩО ВЖИВАЮТЬСЯ УРЯДОМ ЩОДО
РОЗВИТКУ ТА ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В
УКРАЇНІ................................................................................................................23
2.1 Сприяння та підтримка підприємницької діяльності...........................23
2.2 Шляхи покращення розвитку малого та середнього підприємництва
в Україні................................................................................................................26
РОЗДІЛ 3: ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО
ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ...................................................................28
3.1 Спрощення податкового адміністрування для суб’єктів малого і
середнього підприємництва..............................................................................28
3.2 Популяризація підприємницької культури та розвиток навчання
підприємницьким навичкам.............................................................................34
ВИСНОВКИ.........................................................................................................42
Список використаних джерел...........................................................................43
 3

ВСТУП

Актуальність теми. Малі та середні підприємства (МСП),

визначаються по-різному в усьому світі. Країна, в якій працює компанія,
надає особливості визначеного розміру МСП. Розмір або класифікація
компанії як малого та середнього бізнесу залежно від країни може
ґрунтуватися на ряді характеристик. Ознаки включають річний обсяг
продажів, кількість співробітників, кількість активів, якими володіє
компанія, ринкову капіталізацію або будь-яку комбінацію цих ознак.
Малий бізнес як інституційний сектор економіки давно став
домінуючим за чисельністю та обсягами виробництва у провідних країнах
світу. Малі підприємства забезпечують гнучкість та стійкість економічної
системи, наближують її до потреб конкретних споживачів та водночас -
виконують важливу соціальну роль, надаючи робочі місця та забезпечуючи
джерело доходу для значних прошарків населення.
Хоча протягом усього періоду економічних реформ чимало сказано про
необхідність розвитку в Україні малого бізнесу, в дійсності стан його
розвитку залишається незадовільним. Проблема полягає навіть не в
кількісних параметрах цієї сфери, які поступово поліпшуються, а насамперед
- у структурі вітчизняного малого бізнесу, його зосередженості на
посередницьких операціях, роздробленості та практичній відсутності дієвої
співпраці з великими підприємствами.
Незважаючи на невеликі розміри, малі та середні підприємства
відіграють важливу роль в економіці. Вони значно переважають великі
фірми, наймають велику кількість людей і, як правило,
мають підприємницький характер, допомагаючи формувати інновації.
Проблему підтримки малого та середнього підприємства досліджено в
наукових працях таких економістів і науковців, як: З.С. Варналій, І. Галиця,
К.В. Воронич, Т.А. Піхняк, Г.М. Колісник, також цю проблему розглядували
 4

викладачі Одеського Національного Економічного Університету – Н.В.

Доброва, Ю.О. Ольвінська, М.Д. Балджи, О.Ю. Дубовик.
Метою роботи є розкриття особливостей розвитку малого та
середнього підприємства, розгляд заходів, що вживаються урядом щодо
розвитку та підтримки підприємницької діяльності в Україні, та розгляд
програм розвитку малого та середнього підприємництва в Україні.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких основних
завдань:
 Розкрити поняття малого та середнього підприємництва
 Розглянути проблеми та перспективи щодо розвитку малого та середнього
бізнесу в Україні
 Визначити шляхи покращення малого та середнього підприємництва в
Україні
 Проаналізувати спрощене податкове адміністрування для суб’єктів малого
і середнього підприємництва
 Дослідити популяризацію підприємницької культури та розвиток
навчання підприємницьким навичкам.
Об’єктом дослідження є заходи Уряду щодо розвитку малого та
середнього підприємництва
Предметом дослідження є система державного регулювання та
сприяння розвитку малого та середнього бізнесу.
 5

РОЗДІЛ 1: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО

ПІДПРИЄМНИЦТВА
1.1 Поняття малого та середнього підприємництва
Малий бізнес як інституційний сектор економіки давно став
домінуючим за чисельністю та обсягами виробництва у провідних країнах
світу. Малі підприємства забезпечують гнучкість та стійкість економічної
системи, наближують її до потреб конкретних споживачів, а водночас -
виконують важливу соціальну роль, надаючи робочі місця та забезпечуючи
джерело доходу для значних верств населення [2, c.1].
Малий та середній бізнес є основною складовою економіки держави.
Малі та середні підприємства, а також фізичні особи-підприємці (ФОПи)
виконують соціальну функцію, а саме – створення робочих місць для
населення та професійне навчання. Малий бізнес – мобільний, швидко
реагуєна потреби і зміни ринку, є прибутковим, пропонує унікальні товари та
послуги.Малий та середній бізнес, індивідуальне підприємництво – це
створення нових робочих місць,а також альтернатива найманій праці.
Розвиток малого і середнього бізнесу є дуже важливим дляформування
середнього класу суспільства [7, c.848].
Розвиток малого бізнесу, який у всьому світі є основним з двигунів
економіки, в Україні не має суттєвих змін. Наприклад, в Данії малий бізнес
створює 80% ВВП, в Італії – 60 %, а в середньому в країнах ЄС близько 55-60
%. У той же час в Україні, незважаючи на те, що малими вважаються 90 %
всіх зареєстрованих приватних підприємств, їх питома вага у ВВП не
перевищує 12-14 % [3].
 6

Рис. 1.1. Вплив малого та середнього підприємництва на ВВП країн Європи

(Джерело: складено за матеріалами [3])

Малий та середній бізнес (МСБ) є невід’ємним складником ринкової

економіки, що сприяє вирішенню цілої низки соціальних, економічних та
науково-технічних проблем суспільства [4, c.83].
На сучасному етапі розвитку економіки України малий та середній
бізнес характеризується динамічністю, сприяє вирішенню проблем
зайнятості населення, породжує конкуренцію, забезпечуючи зростання
експортного потенціалу та наповнення внутрішнього ринку споживчими
товарами та послугами [4, c.83]. Тому уряди багатьох країн із різним рівнем
соціально-економічного розвитку надають великого значення малим і
середнім підприємствам, всіляко підтримують їхню діяльність [4, c.83].
Важливим напрямом економічних реформ в Україні є також створення
сприятливого середовища для формування та функціонування суб’єктів
малого та середнього бізнесу, які є одним із дійових засобів розв’язання
першочергових соціально-економічних проблем [4, c.83]
 7

Малий та середній бізнес здійснюється шляхом створення

розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із Законом України “Про
підприємства” до малих відносяться такі підприємства [5]:

Таблиця. 1.1

Галузі виробництва та кількість зайнятих у ній згідно із Законом України

«Про підприємництва»

Галузь Кількість зайнятих

Промисловість і будівництво До 200 чол.

Наука і наукове обслуговування До 100 чол.

Інші галузі виробничої сфери (крім До 50 чол.

роздрібної торгівлі
Галузь нематеріального До 25 чол.
виробництва

Роздрібна торгівля До 15 чол.

Джерело: складено автором за даними [5].
Законодавство України надає широкі права щодо створення малих та
середніх підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні,
спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші
підприємства й організації, а також громадяни, члені сімей, інші особи, що
спільно ведуть трудове господарство [5].
Малі підприємства - досить поширена й ефективна форма
господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути
притаманні великим підприємствам [5]. Саме мале підприємництво здатне
найоперативніше реагувати на кон´юнктуру ринку і таким чином надавати
ринковий економіці необхідної гнучкості [5]. Ця властивість малого та
середнього бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли
відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту,
 8

прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури

товарів і послуг [5].
В господарській діяльності всіх країн більші підприємства є
продуктивнішими, ніж менші компанії. Це особливо справедливо для галузі
промисловості, яка потребує значних інвестиційних коштів. Продуктивність
праці на великих підприємствах України загалом наслідує цю схему. Досвід
прогресивних економік розвинених країн підтверджує необхідність і
доцільність розвитку малого й середнього бізнесу як напряму розвитку, що
створює об’єктивні умови становлення ефективної взаємодії держави та
виробничого сектору, створення нових робочих місць, реалізації соціально-
економічних програм, структурної перебудови й оновлення виробництва,
побудови ефективної економічної стратегії. [1, c.66].
За характером діяльності у малому та середньому бізнесі можна
виділити декілька видів підприємств [5]. До першого виду належать
індивідуальні (засновані на особистій власності окремої особи та виключно
на її праці) або сімейні (засновані на власній праці членів однієї сім´ї, які
проживають разом) підприємства. Майно такого підприємства формується з
майна громадянина (сім’ї), одержаних доходів та інших законних джерел.
Інший вид - кооперативи або колективні підприємства, чисельність
працюючих у яких не перевищує установлених обмежень [5]. Майно
кооперативу формується за рахунок вкладів учасників, одержаних доходів та
інших законних джерел і належить його учасникам на правах пайової
часткової власності [5].
Крім названих вище, можуть створюватися й інші малі підприємства.
Законодавством передбачається можливість утворення на території України
іноземних, а також спільних підприємств [5]. Серед характерних
особливостей діяльності малих та середніх підприємств слід виділити
найважливіші моменти: по-перше, підприємець сам вибирає, що, як і для
кого виробляти. Будь-якої регламентації “зверху” він тут позбавлений; по-
друге, підприємець має можливість застосувати найману працю [5].
 9

Перспективи розвитку малого та середнього підприємництва дуже

великі. Зарубіжний досвід переконливо свідчить, що в усіх розвинутих
країнах такі підприємства давно оформилися в самосійні структурні
підрозділи малого бізнесу; вони зайняті виготовленням продукції невеликих
серій, сезонного попиту, виробляють компоненти для великих підприємств
[5].
Малі підприємницькі структури є досить нестійкими. Статистичні
дослідження, проведені в США та інших західних країнах, свідчать, що з 100
фірм, які розпочинають діяльність одночасно, у перший рік свого існування
зазнають невдачі 20, в другий - 17, на кінець третього року продовжують
функціонувати близько половини фірм, а на кінець п´ятого - тільки 33 % [5].
Ще більш нестійкими є малі підприємства України. На процес формування,
розвитку та стабілізації роботи малих форм підприємництва впливає велика
кількість різноманітних факторів, які доцільно класифікувати за сферою та
характером впливу [5].
Зовнішні фактори - це компоненти середовища, в якому функціонує
приватне підприємство, зокрема, малий бізнес. Вони поділяються на базові та
доповнюючи. Основним базовим фактором є наявність законів, якими
держава регулює діяльність малих форм підприємства. Доти, доки держава
не дозволяла громадянам створювати кооперативи та малі підприємства,
малий бізнес у нашій країні не міг легально функціонувати [5]. До інших
базових факторів можна віднести наявність та доступність основних
компонентів для організації підприємницької діяльності (кошти, приміщення,
обладнання, сировина, матеріали тощо), співвідношення фіскальної та
економічної функції податків, яке б давало змогу здійснювати розширене
відтворення виробничого процесу; загальна економічна стабільність у
державі тощо [5].
Доповнюючими факторами є: наявність державної підтримки малого
бізнесу; інфраструктура, яка сприяє розвитку малих підприємств; процедура
реєстрації підприємницьких структур тощо [5].
 10

Внутрішні фактори охоплюють особисті та професійні здібності людей,

які стають на шлях підприємницької діяльності. Це - й рівень їх
психологічної готовності, і рівень мотивації, і професійна підготовка та інші
фактори. Соціально-психологічні, організаційно-правові та фінансово-
економічні фактори є взаємозалежними і характеризуються значним впливом
один на одного [5].
В групу соціально-психологічних факторів об´єднані ті з них, що
характеризують сприйняття підприємництва суспільством у цілому та
окремими його громадянами, як тими, що прагнуть займатися малим
бізнесом, так і тими, хто їх оточують. Ця група факторів має особливе
значення в нашій державі, в якій протягом десятиліть насаджувався культ
відчуження від власності, а словам “підприємець”, “бізнесмен” надалася
негативний підтекст.
Політика держави щодо малого бізнесу проявляється, по-перше, у
створенні законодавчої основи функціонування малих підприємств, і, по-
друге, у формуванні громадської думки щодо цього важливого сектора
економіки держави [5].
Серед організаційно-правових факторів, які визначають розвиток
малих форм підприємництва, одним з основних є наявність законодавчих
актів, що регламентують правові засади малого бізнесу, тобто сукупність
законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають порядок
створення підприємств, їх правові та організаційні форми, порядок
організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут,
систему оподаткування тощо [5].Останньою групою факторів, які визначають
розвиток малих форм підприємництва, не менш важливою, ніж дві попередні,
є група фінансово-економічних факторів, яка поділяється на три підгрупи:
економічні, фінансові та ресурсні фактори. На розвиток малого та середнього
бізнесу в Україні значний вплив має система фінансування, кредитування,
оподаткування та страхування, а також можливість залучання виробничих та
фінансових ресурсів [5].
 11

Для активізації діяльності суб´єктів малого та середнього

підприємництва існує відповідна економічна підоснова. Перш за все це
виробничий, науково-технічний та кадровий потенціал, який був створений
до початку ринкових перетворень, але сьогодні використовується далеко не в
повному обсягу, так само, як ще один засіб для розвитку малого бізнесу -
використання місцевих мінерально-сировинних ресурсів. Порівняно з
іншими країнами, і в першу чергу - з розвинутими, Україна має набагато
гірші не лише якісні, але й кількісні показники, що відображають їх розвиток
[5].
Так, в Україні кількість малих та середніх підприємств на 1000 жителів
складає близько 3,6 од., тоді як у країнах Європейського Співтовариства - 45,
Японії - 49,6, США - 74,2 од. Частка цих підприємств у валовому
внутрішньому Продукті України становить нині близько 9 %, у країнах
Західної Європи - 50-67, США - 52, Японії - 55 % [5].

Рис. 1.2. Кількість малих та середніх підприємств на 1000 жителів у різних

країнах світу
Джерело: складено автором за даними [5].
 12

Незважаючи на ряд прийнятих останнім часом вищими органами

державної влади і управління нормативних документів, розвиток малого
підприємництва в Україні здійснюється у несприятливому макро- та
мікросередовищі, є багато проблем, які необхідно вирішувати на різних
рівнях [5].
У сучасній економічній літературі найбільшого поширення при
визначенні економічної сутності поняття малого підприємництва набуло його
ототожнення або із власне підприємництвом, або із його об’єктом – малим
підприємством чи самостійно функціонуючою фірмою [8, c.3]. Так, на думку
З.С. Варналія, мале підприємництво є самостійною (за рахунок власних
коштів) систематичною інноваційною діяльністю громадян-підприємців та
малих підприємств на власний ризик з метою отримання підприємницького
доходу [6, с. 23].
Проте мале підприємництво не тільки несе в собі загальні риси
підприємництва, але має і власну специфіку, що визначає саме його
економічну сутність. Тому категоріальне визначення цього поняття повинно
поєднувати в собі як загальновидові риси підприємництва, так і особливі.
Крім того, зміст понять «мале підприємництво» та «мале підприємство» не
слід ототожнювати, штучно звужуючи зміст першого [8, c.3]. Якщо перше
поняття характеризує певний економічний процес, то малі підприємства
виступають реальними суб’єктами економічної діяльності. Сектор малого
підприємництва є дуже неоднорідним за своєю структурою [8, c.3].
В ньому існує велике розмаїття економічних гравців. Окрім власне
малих підприємств до нього включаються різноманітні мікросуб’єкти –
приватні особи-підприємці та мікропідприємства з низькою продуктивністю.
Кожен з них має свою мету діяльності та специфіку, характеризується
особливими перевагами і недоліками [8 c.3].
Таким чином, ми розуміємо мале підприємництво як особливий підвид
підприємництва, пов’язаний із підприємницькою (тобто на власний розсуд та
ризик) діяльністю окремих фізичних осіб-підприємців та з функціонуванням
 13

малих підприємницьких структур (мікро- та малих підприємств) будь-якої

форми власності і відповідної правової форми організації бізнесу з метою
отримання прибутку (тобто на комерційній основі) [8 c.3].
Роль малого підприємництва в сучасній економіці змішаного типу
неможливо переоцінити. Вона проявляється в тому, що завдяки малому
підприємництву відбувається [8 c.3]:
• поглинання надлишкової робочої сили та створення нових робочих
місць, що сприяє ефективному вирішенню проблем зайнятості і
безробіття, насамперед у кризові періоди;
• насичення споживчого ринку якісними товарами і послугами,
задоволення індивідуального попиту та стимулювання сукупного
попиту в цілому;
• розширення бази оподаткування для державного та місцевого
бюджетів;
• швидке реагування на зміни ринкової кон’юнктури, зростання
гнучкості та динамізму;
• підвищення рівня добробуту населення та скорочення бідності;
• формування підприємницького прошарку як основи середнього класу;
• пом’якшення соціальної напруги у суспільстві, демократизація
ринкових відносин, забезпечення соціально-економічної та політичної
стабільності;
• надання сучасній економіці конкурентного характеру й послаблення
монопольних тенденцій тощо.
Саме тому підтримка розвитку малого підприємництва є стратегічним
завданням національних урядів задля відновлення макроекономічної, а також
політичної та соціальної стабільності країни. Саме з малим підприємництвом
пов’язані надії на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, вихід з
економічної кризи та створення умов для економічного зростання [8, c.4].
Для України підтримка розвитку малого підприємництва набуває ще
більшого значення, ніж для країн із розвиненою економічною системою. Це
 14

пов’язано із його особливою роллю у наданні реформаційним процесам

соціальної спрямованості, із порівняно швидким процесом утворення нового
покоління підприємців по всій території України, передусім у малих містах і
сільських населених пунктах [8, c.4]. В Україні суб’єкти малого, а також
середнього підприємництва забезпечують близько 64% доданої вартості,
81,5% зайнятості та 37% податкових надходжень, що і підтверджує його
ключову роль в національній економіці [9].
1.2 Розвиток малого та середнього підприємництва в Україні: проблеми
та перспективи
За результатами ґрунтовного аналізу стану та тенденцій розвитку
малого і середнього підприємництва, в тому числі зовнішнього та
внутрішнього середовища малого і середнього підприємництва, існують такі
проблеми у сфері малого і середнього підприємництва [10]:
 відсутність налагодженої та ефективної координації дій
заінтересованих сторін (центральних та місцевих органів виконавчої
влади, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань
підприємців, міжнародних організацій та проектів міжнародної
технічної допомоги, що діють на території України);
 неузгодженість державної політики у сфері розвитку підприємництва;
 нестабільне та непередбачуване регуляторне середовище, в якому
функціонують суб’єкти малого і середнього підприємництва;
 відсутність взаємодії між центральними та місцевими органами
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо
розв’язання поточних проблем малого і середнього підприємництва;
 недостатня інституційна спроможність реалізації державної політики у
сфері розвитку підприємництва;
 низький рівень прямих іноземних інвестицій та обмежений обсяг
інвестування в експортоорієнтовані підприємства;
 15

 обмежене бюджетне фінансування внаслідок економічної рецесії 2014

—2015 років (обмежена державна підтримка певних сфер державної
політики, зокрема розвитку малого і середнього підприємництва);
 обмеженість доступу суб’єктів малого і середнього підприємництва до
ресурсів (фінансових, майнових, природних тощо);
 значна частка неформального сектору економіки, що, за оцінками
Європейського інвестиційного банку, становить близько 20 відсотків
кількості зайнятого населення;
 невідповідність існуючої інфраструктури підтримки малого і
середнього підприємництва як потребам малого і середнього
підприємництва, так і кількості та якості надання послуг, на
регіональному рівні.
Водночас необхідно враховувати такі особливості: децентралізація
влади дає ширші можливості органам місцевого самоврядування, що,
зокрема, повинно сприяти розвитку підприємництва, Україна займає низьку
позицію щодо якості інституцій у порівнянні з іншими країнами, причиною
чого є недоліки законодавства у сфері захисту права власності, низька
незалежність судової системи та неефективність витрачанням бюджетних
коштів, поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі та відкриття нових
ринків надають значні можливості, зокрема експортні, незважаючи на
високий рівень освіченості громадян [10].
Аналіз діяльності суб´єктів малого бізнесу свідчить про те, що значна
кількість новостворених малих підприємств не може розпочати свою роботу
через відсутність достатнього статутного капітану, сировини та матеріалів,
власних площ і обладнання, практичних навичок та підприємливості
працівників у здійсненні бізнесу [5]. Вони мають проблеми виробничого
характеру, труднощі в реалізації продукції, формуванні відповідної
клієнтури. Через невеликі обсяги господарської діяльності деякі малі
підприємства неспроможні залучати кваліфікованих фахівців, наймати
здібних робітників і забезпечувати їм високу оплату праці.
 16

Негативно впливають на розвиток малого бізнесу такі стримуючі

фактори. як загальний спад вітчизняного товарного виробництва, зростання
цін, інфляція, низький рівень платоспроможності населення, рекет, корупція
тощо. Частка малих та середніх підприємств у валовому внутрішньому
продукті України становить лише 9 %, тоді як у країнах ринкової економіки -
50-65 %. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) виробничих малих
підприємств дорівнює лише 2,3 % від загального обсягу продукції
промисловості України [5].
Результати проведеного дослідження показали, що основними
причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні є :
- неопрацьованість законодавства як з питань розвитку малого
підприємництва, так і підприємництва в цілому;
- високі податки, що змушує деяких суб´єктів малого га середнього
підприємництва йти у тіньову економіку;
- недостатня державна фінансова-кредитна і майнова підтримка малих
підприємств;
- відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо
підтримки малого бізнесу;
- недосконалість системи обліку та статистичної звітності малих
підприємств;
- обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення;
- недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності;
- відсутність стимулів для інвестицій;
- психологічне неприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових
перетвореннях серед окремих верств населення.
Основними напрямками дальшого розвитку малого підприємництва в
Україні у найближчій перспективі є: формування належної законодавчої
бази, сприятливої для розвитку малого бізнесу; вдосконалення фінансово-
кредитної підтримки; забезпечення матеріально-технічних та інноваційних
 17

умов розвитку малих підприємств; інформаційне та кадрове забезпечення

бізнесу; стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб´єктів малого та
середнього підприємництва [5].
Формування відповідної законодавчої бази розвитку малого
підприємництва передбачає, насамперед, встановлення правових гарантій для
забезпечення свободи і захисту приватної власності; розробку дійових
законодавчо-нормативних актів, спрямованих на стимулювання малого
бізнесу; усунення правових суперечностей і скасування положень, що
гальмують розвиток приватної ініціативи [5].
Сьогодні найактуальнішими проблемами є розробка нових та
вдосконалення діючих підходів до власності та форм її захисту; створення
сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового
режимів для суб´єктів малого підприємництва; упорядкування механізму
державного регулювання та контролю підприємницької діяльності [5].
Політика державної підтримки малого бізнесу реалізується в рамках
комплексної програми розвитку підприємництва в Україні [11, c.69]. Проте,
реальну допомогу малому бізнесу можна надати не в межах універсальної
програми для України, а в рамках визначених територій, з урахуванням
специфіки, потреб місцевого населення і т. ін. Частково ці завдання
виконувалися через регіональні структури Фонду підтримки фермерських
господарств. Однак повне врахування інтересів місцевого населення можливе
тільки при підтримці малого бізнесу як на рівні місцевих рад, так і на рівні
конкретної галузі народного господарства [11, c.69].
Для підтримки малого бізнесу на рівні галузі необхідно створити нові
структури з прив'язкою до галузі: спілки малого бізнесу при відповідних
міністерствах, фонди підтримки на рівні галузі, субпідрядні форми
організації відносин малого бізнесу з великим [11, c.69].
З метою розвитку малого бізнесу і забезпечення державної підтримки
малого бізнесу Уряд України прийняли спеціальні постанови. Відповідно до
постанов затверджено комплекс першочергових заходів для розвитку малого
 18

підприємництва в Україні: нормативно-правове забезпечення, фінансово-

кредитне забезпечення, інформаційно-технічне забезпечення,
зовнішньоекономічна діяльність, організаційна, кадрова, консультаційне
забезпечення [11, c.69]. Передбачаються доручення ряду міністерств і
відомств щодо внесення змін і розробки відповідних положень у сфері
фінансування і кредитування, науковотехнічного розвитку,
матеріальнотехнічного забезпечення і збуту продукції, підготовки кадрів,
зовнішньоекономічної діяльності, а також установлення додаткових
податкових пільг для суб'єктів малого підприємництва [11, c.69].
На Міністерство економіки України покладено розробку основ
політики державної підтримки малого підприємництва, а також координації
центральних органів виконавчої влади і формування інфраструктури малого
підприємництва [11, c.69]. Як показує досвід, малий бізнес створює умови
для підвищення зацікавленості кожного робітника в кінцевих результатах
праці. Основні причини гальмування розвитку малого бізнесу в Україні є
[12]:
— неопрацьованість законодавства як з питань роз витку малого
підприємництва, так і підприємництва в цілому;
— високі податки, що змушує деяких суб'єктів малого бізнесу йти в
тіньову економіку;
— недостатня державна фінансово-кредитна і майнова підтримка
малого бізнесу;
— відсутність дійового механізму реалізації держаної політики щодо
підтримки малого бізнесу;
— недосконалість системи обліку та статистичної звітності малих
підприємств;
— обмеженість інформаційного та консультативно го забезпечення; —
недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності;
— відсутність стимулів для інвестицій;
 19

— психологічне неприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових

перетвореннях серед окремих верств населення.
За останні роки малий бізнес не набув істотного розвитку, цей факт
знаходить відображення по кожному показнику, крім обсягу реалізованої
продукції. Кількість малих підприємств в 2017 році зросла лише на 1%,
кількість найманих працівників, які зайняті в малому бізнесі значно
скорочується. Негативний фінансовий результат відображає наявність
проблем в даному секторі економіки та загальну негативну тенденцію і
економічну нестабільність країни. До основних проблем розвитку малого
бізнесу слід віднести [13]:
 Загальний стан економіки України. На тенденції розвитку малого
підприємництва безпосередньо впливає негативна динаміка основних
макроекономічних показників. Підприємництво функціонує як один з
елементів реальної економічної системи, тому реагує на всі зміни
(позитивні і негативні), які відбуваються в економіці країни.
 Монополізація бізнесу. Для нормального розвитку малого бізнесу
необхідно зменшити масштаби монополізації великого бізнесу. Адже
зараз в Україні великі підприємства просто витісняють дрібний бізнес.
У підсумку виходить, що невелика кількість великих гравців просто
поглинають ринки.
 Низька конкуренція на внутрішніх ринках. У багатьох сферах
спостерігається висока концентрація великих підприємств, а показники
виходу на ринок но вихфірм залишаються низькими. У такій ситуації
но вим гравцям на ринку виробництва товарів і послуг важко зміцнити
свої позиції, та й взагалі вижити. Основні проблеми конкурентного
середовища полягають у тому, що багато секторів мають високу
концентрацію фірм і олігопольних структур, які призводять до
завищених цін.
 Відсутність достатнього стартового капіталу, власних фінансових
ресурсів, сировини, матеріалів, приміщень і обладнання. Визначальною
 20

метою становлення малого бізнесу в Україні є вирішення проблеми

фінансового забезпечення його діяльності, тобто створення достатньої
фінансової бази. До цієї проблеми додаються: низька інвестиційна
активність, відсутність стимулів для інвестицій; проблеми з доступом
до кредитів, недолік заставного майна, найвищі розміри процентних
ставок комерційних банків; недоступність кредитних ресурсів, як для
започаткування, так і для ведення бізнесу чи його відновлення;
недостатні зв'язки з міжнародними фінансовими організаціями по
залученню інвестицій і гарантій.
 Недосконалість податкової системи. Сучасною податковою системою
держава створила сприятливі умови для переходу підприємств у
тіньовий сектор економіки. Так, через високі відрахування до фонду
заробітної плати, єдиного соціального внеску багато малих
підприємств ведуть подвійну бухгалтерію. Більшість підприємств в тій
чи іншій мірі приховують свої доходи, щоб платити менший податок.
Неефективне оподаткування розглядається як основна перешкода в
розвитку сектора малого бізнесу.
 Високий рівень корупції, нестабільність умов ведення бізнесу,
бюрократія, рейдерство. Залежно від того, яка економічна культура
панує в країні, збільшуються або зменшуються ризик і витрати ведення
бізнесу. Це дуже важливо і для вітчизняних підприємців, і для
зарубіжних партнерів. На жаль, Україна належить до країн, в яких
підприємництво є справою з високим ступенем ризику і великими
неформальними витратами. Зараз спостерігається ситуація загальної
неповаги до законів, ухилення від сплати податків, зміцнення
особистих неформальних зв'язків, породжених корупцією і
хабарництвом.
Корупція відноситься до основних не формальних факторів, які
стримують розвиток підприємницької діяльності в Україні [11, c.70].
 21

У результаті ігнорування інтересів малого бізнесу, збільшується

кількість найманих робітників, а кількість самозайнятого населення постійно
скорочується. Ці процеси негативно впливають на соціальну активність
громадян, а отже, пригнічується готовність й вміння населення реалізовувати
специфічні інтереси, пов'язані з активною діяльністю самостійного суб'єкта
господарювання. Тому для впровадження ефективного механізму підтримки
малого бізнесу в Україні необхідно, перш за все, здійснити певні кроки на
шляху демократизації ринкових відносин та пом'якшення соціальної напруги
в суспільстві [11, c.72].
Необхідно, щоб інтереси малих підприємців захищали не лише
державні структури, а й окремі організації, створені з метою лобіювання
підприємницького співтовариства, думка яких мала б вагу при прийнятті
рішень державою, особливо у питаннях, що стосуються податкових платежів
та відрахувань у фонди [11, c.72]. Якщо розглянути особливості ведення
малого бізнесу в Європі, необхідно відзначити значну підтримку з боку
національної влади. Це пов'язане з тим, що малий бізнес у розвинених
країнах являє собою середній клас, який є базою для стабільного розвитку
економіки.
У рамках Євросоюзу здійснюється політика підтримки малого
підприємництва, що реалізує інноваційні бізнес ідеї [11, c.72]. У цьому
напрямі основна мета європолітики полягає у збалансуванні сучасних умов
функціонування ринку, інтересів держави і бізнесу. При цьому
забезпечується підтримка оптимальних умов для підприємницької діяльності,
збільшення конкурентоспроможності малого бізнесу [11, c.72].
Середній бізнес в Україні заданими Державної служби статистики за
2018 рік налічував 16057 підприємств, чи 4,4 %. Середній бізнес найбільше
зосереджений у таких видах економічної діяльності: промисловість – 4691
од.; сільське, лісове та рибне господарство – 2533 од.; оптова та роздрібна
торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – 2714 од [14, c.65].
 22

Малий бізнес налічує 339374 підприємства, з них 292772 од. –

мікропідприємства, або 82,3 %. Найбільше підприємств малого бізнесу
зосереджено за такими видами діяльності: оптова та роздрібна торгівля;
ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – 90823 од.; сільське, лісове та
рибне господарство – 44182 од.; промисловість та операції з нерухомістю –
37640 од. та 32230 од. відповідно. Найменше підприємств малого бізнесу
здійснюють свою діяльність у сфері освіти – 2035 од. та мистецтва, спорту,
розваг та відпочинку – 1963 од [14, c.65].

Рис. 1.3 Кількість підприємств за їх розмірами у відсотках до загальної

кількості підприємств станом на 2018 рік*

(Джерело: складено за матеріалами [13])

Отже, ситуація з розвитком малого бізнесу в Україні залишається на

незадовільному рівні. Уряду країни й надалі потрібно покращувати ситуацію
у цій сфері, зокрема шляхом створення ефективного механізму взаємодії між
державними органами влади та суб’єктами підприємницької діяльності [15].
Це надасть можливість істотно вплинути на процеси структурної перебудови
в економічній системі країни, зробити вагомий внесок у зростання загального
обсягу роздрібного товарообороту, створити сприятливі умови для розвитку
конкуренції і ліквідації монополій в підприємницькій діяльності,
забезпечити сильні та дієві мотиваційні механізми, які б сприяли
 23

інноваційним процесам та високоефективній праці в малому підприємництві

[15].

РОЗДІЛ 2: ЗАХОДИ, ЩО ВЖИВАЮТЬСЯ УРЯДОМ ЩОДО

РОЗВИТКУ ТА ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В
УКРАЇНІ
2.1 Сприяння та підтримка підприємницької діяльності.
Загальновідомо, що підприємництво відіграє ключову роль в
економічному розвитку як на національному, так і на місцевому рівнях, і що
підприємці є ключовими агентами інновацій у ринковій економіці [16].
Підприємництво в цілому та створення нового бізнесу, зокрема,
розглядається як спосіб забезпечити створення робочих місць як у
короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Особи можуть
прийняти рішення про відкриття бізнесу лише тоді, коли вони визнають
конкретні підприємницькі можливості в певній галузі [16]. Дослідження
створюють ці можливості та надають підтримку для створення
підприємницького підприємства [16].
Сприяння підприємницькій діяльності – це сукупність дій збоку
владних структур та громадських організацій, який забезпечує розвиток та
ефективніше функціонування підприємницьких структур [16].
За словами представника державної влади в Україні "Не менш
важливим пріоритетом у роботі уряду є вжиття заходів щодо розвитку
підприємницької діяльності [17]. Цю проблему потрібно розглядати на рівні
проблеми національної безпеки, оскільки за нею стоять такі гострі питання
як зайнятість населення, створення нових робочих місць, податкові
 24

надходження, соціальна та політична стабільність у державі, а також доля

структурних реформ у базових галузях промисловості [17]. Одним з
головних критеріїв роботи уряду та місцевих органів влади мають стати саме
результати розвитку підприємництва взагалі і реального матеріального
сектора зокрема" [17].
Оскільки ключовим моментом, що визначає рівень економічного
розвитку регіону є розвиток підприємництва в регіоні, то сприяння
створенню бізнесових структур, розширення існуючих, та залучення нових є
важливим завданням місцевих органів влади [17]. Державні органи
зобов’язані підтримувати, стимулювати та заохочувати розвиток
підприємництва в регіоні.
Державна підтримка підприємницької діяльності може здійснюватись
шляхом [17]:
 передачі підприємцям державного майна, земельних ділянок для
здійснення підприємницької діяльності;
 сприянні організації матеріально-технічного забезпечення та
інформаційного обслуговування, підготовці та перепідготовці кадрів,
облаштуванні неосвоєних територій об’єктами виробничої та
соціальної інфраструктури;
 стимулювання за допомогою економічних важелів (цільових субсидій,
податкових пільг) для проведення модернізування технології,
інноваційної діяльності, освоєння нових видів товарів та послуг;
 надання підприємцям цільових кредитів.
На жаль, сьогодні в Україні відсутній дієвий механізм підтримки,
розвитку і захисту малого бізнесу і малого підприємництва. Про це свідчать
недоліки і складнощі, що зустрічаються в процесі функціонування
підприємств бізнесу. При цьому синхронно слід розвивати як державну
систему підтримки бізнесу, так і ініціативу підприємств по об'єднанню
зусиль у сфері державно-фінансової діяльності [18]. В Україні існують
 25

фактори, що стримують розвиток малого підприємництва, до яких належать

[19, c.72]:
• надмірний розвиток корупції та бюрократизму;
• високий рівень оподаткування, що ставить під сумнів прибутковість
діяльності малих підприємств, підвищує вірогідність банкрутства;
• відсутність ефективних механізмів кредитування та страхування
суб'єктів малого бізнесу, незахищеність банківських установ від
різноманітних видів ризику, пов'язаних із кредитуванням малих
підприємств;
• недоступність бізнесосвіти для персоналу малих підприємств,
відсутність соціальних гарантій;
• політична та економічна нестабільність, а також суперечливість та
ускладненість законодавства.
Під поняттям "державна підтримка малого бізнесу" розуміють будь які
державні заходи з фінансового сприяння в інтересах суб'єктів
господарювання, що створюють для цих суб'єктів прямі чи приховані
переваги і мають грошову оцінку [19, c.73]. Надання підприємствам
державної підтримки здійснюється за рахунок коштів державного та
місцевих бюджетів шляхом зменшення їх доходної частини (у разі
податкових пільг), або за рахунок грошових коштів державних підприємств
та організацій. Основні форми державної підтримки суб'єктів економічної
діяльності, у тому числі малого бізнесу [19, c.73]:
• пряме бюджетне фінансування підприємств з боку державного та
місцевих бюджетів;
• податкові пільги;
• часткове покриття державою відсотків за кредитами та покриття інших
фінансових витрат;
• державні гарантії за кредитами;
• обов'язкове державне страхування комерційних ризиків;
 26

• пільгові тарифи на товари та послуги, що надаються державою або

державним підприємством;
• списання заборгованості з податків і податкових зборів, які
підприємство не в змозі покрити самостійно.

Одним із проблемних питань для України є вибір найбільш ефективної

інфраструктури розвитку малого підприємства, яку можна поділити на такі
складові [19, c.73].
 Фінансово-кредитна,
 консультаційно-інформаційна,
 організаційно-правова.

Таблиця 1.2.

Складові програми розвитку малого підприємництва регіону

Джерело: складено автором за даними [19, c.73]

Сучасний стан розвитку малого підприємства в Україні та стан

державної підтримки цього сектору економіки потребує належної уваги.
Особливості державної підтримки малого бізнесу у країнах Європи
 27

показують шлях розвитку для України [19, c.75]. Державна підтримка малого
підприємництва є складовою державної політики, яка повинна не тільки
створювати сприятливі умови для розширення і покращення стану малих
підприємств, а й також підтримувати їх у господарській діяльності [19, c.75].
2.2 Шляхи покращення розвитку малого та середнього підприємництва
в Україні.
Важливим фактором розвитку ринкової економіки в усьому світі
виступають малі та середні підприємства. Саме вони розглядаються як це
соціально-економічний фундамент розвитку держави [20]. При цьому мале
підприємництво розглядається не лише як доповнення до великого
виробництва, а саме як самостійна форма функціонування і розвитку
сучасних продуктивних сил - більш гнучка, більш ефективна та життєздатна.
Багато в чому малий та середній бізнес визначає темпи економічного
зростання (рівень ВВП). Проте, основною його функцією є соціальна [20].
Більшість розвинених країн, поряд з розумінням важливості великих
корпоративних структур для національної економіки, приділяють достатньо
уваги підприємствам малого бізнесу і надають їм підтримку [20]. Малий
бізнес в розвинених країнах - це середній клас, шо виступає підґрунтям для
стабільного розвитку економіки. Наприклад, малий бізнес в Європі становить
основу соціально-економічного розвитку [20].
Малий і середній бізнес в Україні вже досить тривалий час функціонує
у складних умовах соціально-економічного розвитку. Крім того, в 2014 році в
Україні розпочалась економічна криза (через загострення на Сході країни,
анексію Криму) – втретє за історію незалежності країни, що мало наслідком
руйнування виробничих потужностей та транспортної інфраструктури,
втрату міжгалузевих та логістичних зв’язків, ускладнення міжнародних
відносин, недоступності енергетичної сировини (вугілля), суттєвого
зростання інвестиційних ризиків та негативних очікувань населення [20].
Щоб в Україні малий та середній бізнес став потужною силою на
шляху економічного розвитку, вкрай необхідним є створення для цього
 28

сприятливих умов. У світовій практиці прийнято виділяти три основних

напрями державної підтримки малого підприємництва [20]:
- фінансова допомога (пільгове кредитування певних секторів, державні
програми підтримки, гранти, тощо);
- система державних закупівель (як правило – на контрактній основі);
- надання консультативної і технічної допомоги. Міністерство економічного
розвитку і торгівлі виставило на обговорення проект урядового
розпорядження щодо Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва
в Україні на період до 2020 року, основні положення якого закріплюють
політику держави щодо підтримки малого та середнього бізнесу [20].

РОЗДІЛ 3: ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО

ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ
3.1 Спрощення податкового адміністрування для суб’єктів малого і
середнього підприємництва.
Життя малого та середнього підприємства не завжди легке. Ці
підприємства, як правило, не мають труднощів із залученням капіталу для
фінансування своїх починань і часто мають труднощі зі сплатою податків та
виконанням нормативних зобов’язань [21].
Уряди визнають важливість малих і середніх підприємств в економіці
та регулярно пропонують стимули, включаючи сприятливий режим
оподаткування та кращий доступ до кредитів, щоб допомогти їм утримувати
бізнес [21].
Вони також пропонують освітні програми, навчаючи власників малого
та середнього бізнесу щодо того, як зробити так, щоб їхній бізнес розвивався
та виживав, а також спеціальні програми аудиту, спрямовані на зони
високого ризику та покращення дотримання податкового законодавства [21].
Попри те, що бізнес-клімат в Україні покращився (підвищення позиції
на три пункти за результатами рейтингу “Ведення бізнесу — 2017”),
 29

підприємства витрачають на вирішення податкових питань на 1,6 години

більше, ніж середньостатистичні підприємства Європи чи Азії та удвічі
більше, ніж країни Організації економічного співробітництва та розвитку
[10].
Так, 27% суб’єктів малого і середнього підприємництва зазначили, що
податкове адміністрування є однією з основних перешкод на шляху розвитку
і 80 відсотків повідомляють про те, що пріоритетним заходом має бути
спрощення податкового адміністрування (“Щорічна оцінка ділового клімату
в Україні: 2016”, Програма USAID ЛЕВ) [10].
Суб’єкти малого і середнього підприємництва хотіли б бачити у ДФС
надавача послуг, а не інспектора. Спрощення податкового адміністрування та
зміни у функціонуванні ДФС повинні підвищити рівень сприйняття процесів
адміністрування з боку суб’єктів малого і середнього підприємництва [10].
Завданням Стратегії не є вирішення питання податкових ставок,
основною є проблема спрощення податкового адміністрування, зокрема
щодо реєстрації, здійснення платежів, повернення податку на додану
вартість, неформального сектору економіки, податкового статусу
(самозайнятості) [10]. Кабінетом Міністрів України 3 квітня 2017 р.
затверджено Середньостроковий план пріоритетних дій Уряду до 2020 року,
яким передбачено проведення ряду ключових реформ, які сприятимуть
забезпеченню сталого економічного зростання та створенню сприятливих
умов для розвитку підприємництва в Україні, зокрема здійсненню заходів,
спрямованих на спрощення адміністрування податків [10].
Крім того, з метою побудови сучасної та ефективної системи
управління державними фінансами, яка спроможна забезпечити надання
якісних послуг, ефективне акумулювання ресурсів та розподіл їх відповідно
до пріоритетів розвитку держави у середньо- та довгостроковій перспективі,
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 р. № 142
схвалено Стратегію реформування системи управління державними
фінансами на 2017—2020 роки [10]. Зазначеною Стратегією передбачено,
 30

зокрема, виконання завдань з підвищення рівня стабільності та

прогнозованості податкової системи, якості та ефективності податкового
адміністрування. Для виконання зазначених завдань передбачено
розроблення стратегії розвитку податкової системи на середньострокову
перспективу, яка узгоджуватиметься із стратегією економічного розвитку,
реформування бюджетного процесу та пенсійної системи [10].
Спрощення податкового адміністрування для суб’єктів малого і
середнього підприємництва здійснюватиметься в рамках виконання завдань
та заходів відповідно до Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду
до 2020 року та плану заходів з реалізації цієї Стратегії [10].
Спрощення податкового адміністрування для суб’єктів малого і
середнього підприємництва передбачає: впровадження електронної
податкової реєстрації. Процес податкової реєстрації змінений, але не
задовольняє потреб суб’єктів малого і середнього підприємництва [10].
Починаючи з 2016 року ДФС не може відхилити реєстрацію або затвердити
припинення діяльності, якщо підприємство не провадить свою діяльність за
місцем реєстрації. Крім того, починаючи з квітня 2016 р. діє принцип
“мовчазної згоди” щодо процесу реєстрації суб’єкта як платника податків
[10]. Суб’єкт господарювання може розпочати свою діяльність з моменту
надсилання до ДФС через фінансові установи інформації про відкриття
рахунків. Має буде підкріплене дотриманням відповідних законодавчих
положень [10].
Подальше спрощення податкового адміністрування передбачатиме
також надання електронних послуг; спрощення системи податкової звітності,
в тому числі через електронний кабінет платника податків. Спрощення
системи податкової звітності для суб’єктів малого і середнього
підприємництва є актуальними [10].
На сьогодні суб’єкти господарювання сплачують усі податки на різні
рахунки до Казначейства, після чого подають звітність щодо кожного
сплаченого податку. Сплата податків і звітність є простими для підприємств,
 31

що працюють за спрощеною системою оподаткування, оскільки вони

сплачують щороку єдиний податок і подають одну звітність для 1-ї і 2-ї груп
або здійснюють щокварталу платежі та подають відповідну звітність [10].
Електронна податкова звітність стає доступнішою для платників податків,
але різні надавачі програмного забезпечення повинні зробити систему обміну
даними простішою (різні учасники операцій використовують різне програмне
забезпечення) [10].
Застосування електронних кабінетів для кожного платника податків,
що значно мінімізує його взаємодію із податковими інспекторами, дасть
змогу контролювати ситуацію із сплатою податків у режимі реального часу,
що сприятиме запобіганню виникненню податкової заборгованості або
затримці подання звітності. Закон України “Про внесення змін до
Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в
Україні” передбачає запровадження повноцінного електронного кабінету
платника податків з 1 липня 2017 р. (доступ до всієї податкової інформації
про платника, проведення звірки розрахунків з бюджетом, заповнення та
подання податкової звітності, управління надміру сплаченими коштами,
реєстрація податкових та акцизних накладних, інформування про перевірки
та надання актів або довідок перевірок, листування з контролюючим
органом); забезпечення ефективного процесу повернення податку на додану
вартість [10].
Для суб’єктів малого і середнього підприємництва ефективна сплата та
повернення податку на додану вартість є особливо важливими, оскільки інші
засоби ліквідності обмежені. Для виявлення фактів зловживання правом на
повернення податку на додану вартість у 2015 році започатковано
функціонування електронної системи адміністрування податку на додану
вартість, яка повинна забезпечити своєчасне і повне відшкодування податку
на додану вартість експортерам. Проте введення двох реєстрів підприємств
для відшкодування податку на додану вартість з 2016 року не сприяло
розв’язанню проблеми непрозорості повернення податку на додану вартість і
 32

заборгованості з відшкодування податку на додану вартість (16 млрд.

гривень станом на жовтень 2016 р., за даними рейтингу “Ведення бізнесу —
2017”, період повернення в середньому становить 28,2 тижня) [10].
Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України
щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” передбачає, зокрема,
удосконалення системи електронного адміністрування податку на додану
вартість, запровадження єдиного публічного Реєстру заяв на бюджетне
відшкодування податку на додану вартість, запровадження публічного
тимчасового Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Покращення адміністрування податку на додану вартість сприятиме
підвищенню ліквідності для суб’єктів малого і середнього підприємництва,
що дасть змогу зменшити кількість передумов для реєстрації тих, хто
використовує спрощену систему оподаткування та сплачує єдину ставку
податку, яка включає в себе податок на додану вартість, і у зв’язку з чим
реєстрація окремо для податку на додану вартість вже буде не потрібною;
врегулювання питання прострочених платежів. До запровадження системи
електронних закупівель “Прозоро” суб’єкти малого і середнього
підприємництва мали проблеми у зв’язку із простроченими платежами за
контрактами державних закупівель [10].
Розв’язання цих проблем стало можливим завдяки електронній
процедурі оскарження та більш ефективному державному контролю за
закупівлями. Законодавство сприяє розв’язанню проблем, пов’язаних з
простроченими платежами на рівні підприємств. За прострочення платежу
можлива сплата додатково 3 відсотків комісії, які індексуються з
урахуванням інфляції, але максимальний розмір не повинен перевищувати
подвійного розміру облікової ставки Національного банку [10].
Для подальшого захисту суб’єктів малого і середнього підприємництва
необхідно встановити максимальний строк сплати, зокрема 60 днів, як у
країнах ЄС; спрощення вимог до ведення документації. Законом України
“Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення
 33

адміністративних бар’єрів для експорту послуг” (набрав чинності з 3 січня

2017 р.) внесено зміни до Закону України “Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні” щодо спрощення системи документообігу
підприємств шляхом зменшення вимог до первинного документа та
скорочення переліку його обов’язкових реквізитів, що дасть змогу спростити
ведення бухгалтерського обліку і зменшити час на оформлення
господарських операцій як для великих, так і для малих і середніх
підприємств; зменшення обсягів неформальної зайнятості у суб’єктів малого
і середнього підприємництва та сприяння її переходу у формальну [10].
За даними Міністерства економіки України, тіньова економіка
становить 35 відсотків валового внутрішнього продукту (дев’ять місяців 2016
року). Кількість неформально зайнятого населення, за даними Державної
статистики, у 2015 році становить 4,3 млн. осіб, більшість з яких зайняті в
сільськогосподарській галузі, торгівлі та будівництві. Часткова або повна
робота деяких підприємств у неформальному секторі економіки призводить
до недобросовісної конкуренції (переваги за рахунок неправдивої,
шахрайської або неетичної ділової поведінки) для суб’єктів малого і
середнього підприємництва у формальному секторі економіки, обмежуючи
його потенціал [10].
Основними причинами неофіційного працевлаштування є високий
регуляторний тиск, надмірне адміністративне навантаження, зміни в
законодавстві, нестабільна політична ситуація тощо. Спрощення правил та
податкового адміністрування, впровадження системи ефективного
регулювання і стабільної політики сприятиме зменшенню кількості
працівників у неформальній економіці [10].
Необхідно ініціювати підвищення рівня корпоративного управління,
корпоративної соціальної відповідальності, а також сприяти формалізації за
рахунок використання, з одного боку, ефективних методів комунікації
(“гарячі лінії”), а з іншого — підвищення рівня поінформованості
запровадження відповідних стимулів. Слід створити умови для переведення
 34

працівників з неформального у формальний сектор зайнятості із

забезпеченням їх соціального захисту та соціального страхування;
підвищення гнучкості ринку праці [10].
Стосовно фізичної особи, зареєстрованої як підприємець, яка працює за
спрощеною системою оподаткування, застосовується спрощене податкове
адміністрування та менше податкове навантаження для роботодавця, ніж
стосовно особи, яка офіційно працевлаштована як штатний працівник. Така
ситуація призводить до того, що багато суб’єктів господарювання, зокрема
малого і середнього підприємництва реєструють своїх працівників як
фізичних осіб — підприємців, які працюють за спрощеною системою
оподаткування, зменшуючи таким чином витрати на сплату податків (єдиний
внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податок на
доходи фізичних осіб) [10]. Можлива також ситуація, коли великі
підприємства поділяються на менші за розміром, щоб використовувати
спрощену систему оподаткування для уникнення звичайних податкових та
облікових зобов’язань, що призводить до зменшення фіскальних надходжень
до державного/місцевих бюджетів від таких суб’єктів і недобросовісної
конкуренції з іншими підприємствами, які офіційно реєструють своїх
працівників та платять податки у повному обсязі [10].
Оптимізація функцій фондів соціального захисту підвищить їх
привабливість для працівників, які вимагають офіційного оформлення як
працівників підприємств, що узгоджується із Стратегією реформування
системи управління державними фінансами на 2017—2021 роки, якою
передбачено Завдання 3. “Розширення бази оподаткування”, зокрема
запобігання зловживанням за спрощеною системою оподаткування шляхом
перегляду умов її застосування щодо категорій осіб, видів діяльності, обсягу
доходу та ставок податку [10]. Слід також переглянути трудове
законодавство з метою підвищення гнучкості ринку праці за рахунок
використання кращих міжнародних практик [10].
 35

3.2 Популяризація підприємницької культури та розвиток навчання

підприємницьким навичкам.
Необхідною умовою підвищення рівня інноваційності та
конкурентоспроможності підприємництва є розвиток людського капіталу.
Такий підхід повинен реалізовуватися в усій системі освіти. Крім того, існує
невідповідність між результатами роботи системи освіти і потребами
суб’єктів малого і середнього підприємництва [10].
Суб’єкти малого і середнього підприємництва визнають важливість
підвищення професійного рівня своїх працівників, однак не завжди готові
фінансувати їх навчання через ризик втратити кваліфікованого працівника.
Важливого значення набуває популяризація підприємництва шляхом
здійснення заходів з урахуванням різних категорій населення. Напрям 4
передбачає: забезпечення розвитку та популяризацію культури
підприємництва [10].
Культура підприємництва в Україні на цей час перебуває на низькому
рівні. Динаміка розвитку підприємництва частково відображає схильність до
працевлаштування, ніж до провадження підприємницької діяльності.
Зокрема, статистичні дані щодо розвитку малого і середнього
підприємництва свідчать про те, що істотна частина підприємців фактично
перебуває у трудових відносинах із замовниками їх послуг [10].
За результатами незалежних досліджень, самозайнятість є стратегією
адаптації, яка обирається людьми як додаткове джерело доходу для
виживання, а не як шлях до реалізації власних ідей або незалежності від
роботодавців (32 відсотки порівняно з 21 і 16 відсотками відповідно до
Сьомого щорічного Глобального дослідження Amway про підприємництво за
2016 рік). На сьогодні у суспільстві має місце негативне сприйняття
підприємництва та образу підприємця, що частково є відображенням
пострадянської економіки [10].
Підвищення рівня поінформованості та розуміння позитивної ролі
підприємництва в суспільстві сприятиме збільшенню кількості суб’єктів
 36

малого і середнього підприємництва. Довгострокова інформаційна кампанія

у співпраці із засобами масової інформації, яка презентуватиме
підприємницькі рольові моделі або історії ділового успіху, дасть змогу
популяризувати позитивний образ підприємця в суспільстві [10]. Проведення
заходів з популяризації підприємництва, зокрема конкурсів для суб’єктів
малого і середнього підприємництва, в тому числі “Кращий
підприємець/новатор/експортер”, Європейського тижня малого і середнього
підприємництва в Україні, є надзвичайно важливим [10]. Досягненню
зазначеної мети також сприятиме проведення у загальноосвітніх навчальних
закладах вікторин, конкурсів, турнірів, проектів тощо на державному,
регіональному та місцевому рівні для виявлення творчого потенціалу та
навичок підприємливості у молоді. МОН з 2018 року планує розпочати
впровадження підприємницької компетентності в навчальні плани з
урахуванням найкращих практик та рекомендацій, передбачених прийнятою
у 2016 році Європейською рамкою підприємницької компетентності
Європейського Союзу. Передбачається також підготовка педагогів за новими
(інноваційними) методиками викладання навчальних предметів, забезпечення
навчальною літературою, формування ефективної інфраструктури [10].
Таким чином, буде сформована система навчання підприємництва;
участь у проведенні Глобального моніторингу підприємництва. Глобальний
моніторинг підприємництва є важливим інструментом для проведення
аналізу сфери підприємництва. Для моніторингу використовують дані за
результатами опитування дорослого населення та національного експертного
опитування. Інформація за результатами моніторингу дає важливі дані для
формування державної політики у сфері малого і середнього
підприємництва; проведення на постійній основі Європейського тижня
малого і середнього підприємництва в Україні. З 2016 року проводиться
Європейський тиждень малого і середнього підприємництва в Україні, що
сприяє поширенню інформації про фінансову та нефінансову підтримку
 37

малого і середнього підприємництва та заохоченню населення займатися

підприємництвом [10].
До проведення відповідних заходів повинні залучатися представники
всіх заінтересованих сторін, зокрема центральних і місцевих органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, торгово-промислових
палат, об’єднань суб’єктів господарювання, громадських об’єднань, установ
та організацій, міжнародних організацій та проектів тощо; стимулювання до
навчання протягом усього життя [10].
З метою задоволення потреб населення у навчанні слід приділити увагу
навчанню протягом усього життя, що є складовою європейської моделі
освіти (Європейські еталонні рамки, передбачені Рекомендацією 2006/962/ЄС
Європейського Парламенту та Ради (ЄС) “Про основні компетенції для
навчання протягом усього життя” від 18 грудня 2006 року) [10].
Залучення суб’єктів малого і середнього підприємництва до співпраці з
професійно-технічними і вищими навчальними закладами, а також
проведення профорієнтаційних заходів разом із допоміжними службами
сприятиме задоволенню потреб у навчанні та розв’язанню проблем у сфері
зайнятості. Особлива увага повинна приділятися також неформальному
навчанню населення окремих видів підприємництва, що має сприяти
підвищенню ефективності малого і середнього підприємництва та
забезпеченню його сталого розвитку; забезпечення відповідності системи
освіти потребам малого і середнього підприємництва [10].
На сьогодні пропозиція на ринку праці не узгоджується із попитом, що
негативно впливає як на роботодавців, так і на працівників. Система
професійно-технічної підготовки повинна враховувати точний та
реалістичний прогноз стосовно майбутнього кваліфікаційного попиту на
ринку праці для забезпечення відповідності потребам малого і середнього
підприємництва. Існує необхідність використання кращих міжнародних
практик для збору даних, застосування сучасних методів і систем
прогнозування; заохочення роботодавців до навчання своїх працівників [10].
 38

Можливості малого і середнього підприємництва у сфері забезпечення

навчання працівників є достатньо обмеженими. За результатами дослідження
Щорічної оцінки ділового клімату в Україні: 2016, Програми USAID ЛЕВ, 20
відсоткам суб’єктів малого і середнього підприємництва бракує
кваліфікованих працівників, що є однією з основних перешкод на шляху
розвитку підприємництва [10]. Міжнародні програми відзначення найкращих
роботодавців, такі як програма “Інвестори в людей”, пропонують дієві
інструменти для розвитку та навчання працівників та встановлюють
відповідні стандарти, на які може орієнтуватися підприємець. Навчальні
програми у сфері професійно-технічної освіти потребують модернізації з
метою врахування потреб ринку праці залежно від виду економічної
діяльності [10].
Підвищення кваліфікації працівників малого і середнього
підприємництва, а також надання державною службою зайнятості ефективної
допомоги зареєстрованим безробітним, які хочуть стати підприємцями, є
необхідними; активізація навчання суб’єктів малого і середнього
підприємництва навичок ведення експортної діяльності. Для провадження
діяльності на міжнародному ринку суб’єкти малого і середнього
підприємництва повинні володіти відповідними знаннями та практичними
навичками, в тому числі з питань експорту, імпорту, залучення фінансування,
співпраці з підприємцями в різних країнах. Також важливим є забезпечення
формування ефективної взаємодії між суб’єктами малого і середнього
підприємництва і підвищення рівня професійності надавачів освітніх послуг
(у сфері регулювання, менеджменту та професійної майстерності) [10].
Важливим є забезпечення розширення можливостей участі громадян,
заінтересованих у провадженні підприємницької діяльності, та існуючих
суб’єктів малого і середнього підприємництва у програмі ЄС “Еразмус для
молодих підприємців”, яка може активізувати навчання у сфері
інтернаціоналізації та культури малого і середнього підприємництва;
забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері малого і
 39

середнього підприємництва. За результатами досліджень (“Щорічна оцінка

ділового клімату в Україні: 2016”, Програма USAID ЛЕВ) гендерний портрет
малого і середнього підприємництва характеризується таким
співвідношенням керівників чоловіків та жінок: три чверті — чоловіки, одна
четвертих — жінки. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 квітня
2017 р. № 229 схвалено Концепцію Державної соціальної програми
забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021
року [10]. Статистичні дані, що наводяться у зазначеній Концепції, також
свідчать про незадовільний стан забезпечення рівних прав та можливостей
жінок і чоловіків в Україні.
Наголошується на необхідності розширення економічних можливостей
жінок у сфері зайнятості та розвитку підприємницького потенціалу і на
потребі у статистичних показниках за ознакою статі, без чого неможливо
реалізувати гендерний підхід у програмах, документах, стратегіях, планах на
всіх рівнях, у тому числі у сфері малого і середнього підприємництва;
підтримка підприємництва для окремих категорій населення (внутрішньо
переміщені особи, колишні військовослужбовці, молодь, старше покоління).
Окремі програми державної підтримки у сфері підприємництва для
внутрішньо переміщених осіб, колишніх військовослужбовців, молоді,
старшого покоління (старше 50 років) на сьогодні відсутні [10].
Однак державна служба зайнятості проводить навчання
підприємництву для зареєстрованих безробітних. Так, професійне навчання у
2016 році проходили 166,6 тис. безробітних. Безробітним з числа
застрахованих осіб, які виявили бажання провадити підприємницьку
діяльність, виплачується допомога по безробіттю одноразово для організації
такої діяльності відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”,
однак оцінка ефективності такого виду допомоги не проводилася, а такої
виплати вистачає лише для початку підприємницької діяльності [10].
За даними державної служби зайнятості, з 2015 року послугами служби
зайнятості скористалися 59,6 тис. безробітних з числа військовослужбовців,
 40

які брали участь в антитерористичній операції, зокрема у січні — лютому

2017 р. — 29,9 тис. осіб. З початку 2015 року започаткували власну справу за
рахунок виплати допомоги по безробіттю 2,1 тис. учасників
антитерористичної операції (у січні — лютому 2017 р. — 44 особи). Ряд
програм підтримки для внутрішньо переміщених осіб та
військовослужбовців діють за участю інститутів громадянського суспільства
та міжнародних організацій. Налагодження чіткої координації та
забезпечення проведення моніторингу ефективності таких програм є
важливим елементом побудови комплексної системи підтримки для окремих
категорій населення, зокрема суб’єктів господарювання, переміщеного з
території проведення антитерористичної операції, в тому числі із залученням
місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування [10].
Активізація інформаційно-просвітницьких кампаній стосовно програм
підтримки сприятиме їх ефективній реалізації для задоволення потреб
окремих категорій населення. Запровадження навчання підприємництва для
різних вікових груп дасть змогу подолати перешкоди для відновлення
доступу до зайнятості, зокрема для молоді; підвищення рівня фінансової
грамотності. За результатами досліджень (“Щорічна оцінка ділового клімату
в Україні: 2016”, Програма USAID ЛЕВ) серед очікуваних заходів державної
політики з підтримки малого і середнього підприємництва 47 відсотків
опитаних суб’єктів малого і середнього підприємництва потребують
консультацій та тренінгів з питань започаткування та розвитку бізнесу.
Проблемною також є недостатня фінансова грамотність щодо контролю
фінансових ресурсів протягом життєвого циклу підприємства та їх
ефективного комбінування [10]. Значною перешкодою для розвитку малого і
середнього підприємництва є відсутність знань, навичок і розуміння щодо
реалізації планів розвитку на майбутнє, через що підприємці приймають
неефективні фінансові рішення. Наявність зазначеної проблеми також
ускладнює суб’єктам малого і середнього підприємництва доступ до
фінансування [10].
 41

Підвищення рівня поінформованості та проведення навчання з метою

підвищення рівня фінансової грамотності серед суб’єктів малого і середнього
підприємництва в рамках взаємодії з комерційними банками, небанківськими
кредитно-фінансовими установами, об’єднаннями підприємців та торгово-
промисловими палатами матиме позитивні результати у короткостроковій
перспективі. Крім того, необхідно проводити навчання фінансової
грамотності в загальноосвітніх навчальних закладах [10]. Продовження
використання у навчальному процесі курсу “Фінансова грамотність” також
матиме позитивні результати; сприяння розвитку соціального
підприємництва. Соціальне підприємництво втілює новаторські ідеї для
розв’язання соціальних і екологічних проблем [10].
На законодавчому рівні поняття “соціальне підприємство” не
визначено. Відповідно до міжнародної практики соціальні підприємства
класифікуються як комерційні організації, що використовують свої ресурси
для творчого вирішення соціальних питань, некомерційні організації, що
допомагають людям створювати свої власні комерційні підприємства, або як
некомерційні підприємства, що спрямовують прибуток для фінансування
своїх власних програм або для створення робочих місць [10].
Проведення дослідження кращої світової практики у сфері соціального
підприємництва дасть змогу оцінити поточну ситуацію в Україні та прийняти
рішення, спрямовані на розширення можливостей для провадження
відповідного виду діяльності; сприяння соціальній відповідальності малого і
середнього підприємництва [10]. Наявність позитивного впливу результатів
господарської діяльності на навколишнє природне середовище, споживачів,
працівників, а також сприяння розвитку громад, на території яких
провадиться господарська діяльність, є загальними цілями соціальної
відповідальності підприємництва.
Черговим поштовхом для інтеграції соціальної відповідальності у
плани діяльності суб’єктів господарювання, в тому числі суб’єктів малого і
середнього підприємництва, стало схвалення у 2015 році Генеральною
 42

Асамблеєю ООН Цілей Сталого Розвитку до 2030 року, де було визначено 17

цілей сталого розвитку [10].
Натомість рівень усвідомлення важливості та переваг в результаті
соціальної відповідальності серед суб’єктів малого і середнього
підприємництва залишається досить низьким та потребує підвищення
поінформованості суб’єктів малого і середнього підприємництва про користь
та переваги відповідального ставлення до провадження своєї господарської
діяльності, що полягає як у додаткових конкурентних можливостях, так і в
можливості безпосередньої участі підприємця у покращенні життя суспільств
[10].

ВИСНОВКИ

Малі та середні підприємства є однією з головних опор економічного

розвитку України. Ініціаторами впровадження інноваційних процесів є малі
та середні підприємства. Працевлаштування в країні, розвиток здорової
ринкової економіки тощо. Під час аналізу розвитку малого та середнього
підприємництва виникла низка проблем, які виникають, коли підприємець
хоче започаткувати свою власну справу:
• пошук і генерація фінансів для бізнесу;
• певні труднощі з продажу товарів, послуг і робіт (немає попиту,
труднощі з платоспроможності з боку населення);
• політична та економічна ситуація в Україні
 43

Щоб вирішити цю низку проблем, Уряду треба створювати певні

фінансові фонди, не ставити високу ставку кредиту, і залучати до пільгових
програм фінансування комерційні банки. На мою думку, важливість малого
та середнього підприємства треба завжди враховувати і виходячи з цього,
можна зробити висновок, що видача кредитів для бізнесу – перспективний
вид діяльності в першу чергу для українських банків, також це важливий і
необхідний крок для розвитку підприємництва в Україні.
Отже, держава не в змозі розвивати національну економіку без
розвитку малого та середнього підприємництва, адже саме діяльність МСП
відіграє важливу роль у формуванні економіки не лише України, а будь-якої
країни. Але слід зауважити, що рівень розвитку МСП в Україні на низькому
рівні, якщо порівнювати з іншими європейськими країнами. Українська
економіка має всі можливості для розвитку МСП, але вони потребують
подальших реформ та досліджень у цій сфері.

Список використаних джерел

1. Дудчик О., Яренчак М., Бабінян Л. Роль малого та середнього бізнесу в
економіці України. Економіка та управління підприємствами. 2019. № 6.
С. 66.
2. Старостенко Г.Г., Кісіль Ю.В. Розвиток малого та середнього бізнесу в
Україні. 2017
3. Матеріали з порталу виконавчої влади «Урядовий портал».
URL: http://www.kmu.gov.ua/ (дата звернення: 27.04.2022).
4. Ситник Н., Козак С. Роль малого та середнього бізнесу на сучасаному
етапі розвитку економіки України. Економіка та управління національним
господарством. 2018. № 26-1. С. 83.
 44

5. 7.6. Поняття малого та середнього бізнесу

URL: http://megalib.com.ua/content/2039_76_Ponyattya_malogo_ta_serednogo_b
iznesy.html (дата звернення: 26.04.2022).
6. Варналій З. Мале підприємництво: основи теорії і практики. Знання,
2008. 302 с.
7. Табінський В., Телятник В., Сімон А. Проблеми та перспективи
розвитку малого бізнесу в Україні. Молодий вчений. 2017. № 3(43). С. 848.
8. Красота О., Мельник Т., Борисенко О. Зміна пріоритетів державного
регулювання розвитку малого підприємництва. Економіка та управління
національним господарством. 2017. Т. 1(9), № 1. С. 3-4.
9. Підтримка малого і середнього підприємництва. Урядовий портал.
URL: https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/reformi/ekonomichnezrostannya/
pidtrimka-malogo-i-serednogo-pidpriyemnictva (дата звернення: 27.04.2022).
10. Стратегія розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на
період до 2020 року - Business Law Electronic Resource.
URL: https://www.businesslaw.org.ua/strategia-rozvytku-pidpryemnyctva (дата
звернення: 26.04.2022).
11. Крисак A.О., Мусятовська O.С. Проблеми та перспективи розвитку
малого бізнесу в Україні. Економіка та наука 2018. №. 12. С. 69-72.
12. Романська О. Яку підтримку очікують підприємці? URL:
http://platforma-msb.org/yaku-pidtrymku-ochikuyut-pidpryyemtsi (дата
звернення: 26.04.2022).
13. Перспективы экономики Украины: стратегии развития малого и
среднего бизнеса. URL: http://sesp.its.dn.ua/web/sesp/sespRU (дата звернення:
26.04.2022).
14. Мірошник Р., Прокоп'єва У. Розвиток малого та середнього бізнесу в
Україні: проблеми та перспективи. Вісник Національного університету
“Львівська політехніка”. 2020. Т. 4, № 1. С. 65.
 45

15. Малий бізнес України: проблеми та песпективи

розвитку. URL: http://www.confcontact.com/2017-ekonomika-i
menedzhment/10_egorova.htm (дата звернення: 26.04.2022).
16. Promotion of Research and Entrepreneurial Activities | Grand Academic
Porta l (GAP). Grand Academic Portal (GAP).
URL: https://www.grandacademicportal.education/home/details/41/promotion-of-
research-and-entrepreneurial-activities (дата зверення: 26.04.2022).
17. Сприяння та підтримка підприємницької діяльності.
URL: http://cpk.org.ua/index.php?
option=com_content&view=article&id=161 (дата звернення:
26.04.2022).
18. Папп В. Сучасний стан і тенденції розвитку малого підприємництва в
Україні. БІЗНЕСІНФОРМ. 2013. № 6. С. 160–164.
19. Прокопець Л., Губчак В. Особливості державної підтримки малого
підприємництва в Україні та зарубіжний досвід. Економічна наука. 2017.
№ 24. С. 72.
20. Зверєва А.А. Шляхи покращення розвитку малого та середнього
бізнесу в Україні. Харків. 3 с.
21. Liberto D. Small and Mid-size Enterprise (SME). Investopedia.
URL: https://www.investopedia.com/terms/s/smallandmidsizeenterprises.asp (дата
звернення: 26.04.2022).