МАЛЕ

ПІДПРИЄМНИЦТВО
 П Л А Н:
1. Економічна сутність малого підприємництва.

2. Роль і місце малого підприємництва

у структурі ринкової системи.

3. Особливості становлення та розвитку малого

підприємництва в Україні.

Синергетичні ефекти розвитку малого підприємництва

Фасилітація розвитку малого підприємництва: пріоритетні

форми та методи.
Великий бізнес, як показує практика, досить
швидко адаптується до викликів економічних криз,
має певний фінансовий резерв для запобігання
банкрутству.
В той же час найбільш уразливими в нинішніх
умовах порушення макроекономічної стабільності
виявилися суб’єкти малого підприємництва, які не
мають достатньої «подушки безпеки».
Більшість суб’єктів малого підприємництва (а це
близько 4 млн робочих місць) втратили до 75%
доходів.
 Зміст понять «мале підприємництво» та «мале підприємство»
не слід ототожнювати, штучно звужуючи зміст першого. Якщо
перше поняття характеризує певний економічний процес, то
малі підприємства виступають реальними суб’єктами
економічної діяльності.
Сектор малого підприємництва є дуже неоднорідним за своєю
структурою.

Мале підприємництво як особливий підвид підприємництва,

пов’язаний із підприємницькою (тобто на власний розсуд та
ризик) діяльністю окремих фізичних осіб-підприємців та з
функціонуванням малих підприємницьких структур (мікро- та
малих підприємств) будь-якої форми власності і відповідної
правової форми організації бізнесу з метою отримання
прибутку (тобто на комерційній основі).
 Малі підприємства це –

• організаційно-економічний вид
підприємств, які, згідно із ст. 2
Закону України «Про підприємства
в Україні», кваліфікуються за
показником чисельності зайнятих
працівників з градацією за сферами
діяльності.
Суб’єктами малого підприємництва є

фізичні особи, зареєстровані у встановленому

законом порядку як суб’єкти підприємницької
діяльності;

юридичні особи — суб’єкти підприємницької

діяльності будь-якої організаційно-правової форми
та форми власності, в яких середньооблікова
чисельність працюючих за звітний період
(календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг
річного валового доходу не перевищує 10 000 000
євро
Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), в
яку входять більше 35 розвинених країн світу із високим
доходом громадян, пропонує за критерієм розміру розрізняти
такі підприємства: дуже малі, малі, середні і великі.
Головним критерієм для них використовується критерій
середньої кількості працівників, а групування підприємств є
наступним:
дуже малі налічують від 1 до 19 працівників;
малі – від 20 до 99 працівників;
середні – від 100 до 499 працівників;
великі – від 500 та більше працівників.

В Україні критерії поділу підприємств на «мікропідприємства»,

«малі підприємства», «середні підприємства», «великі
підприємства» визначено Законом України «Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні» та Господарським кодексом
України.
За своїми можливостями МП
умовно поділять на два види:

Ті, що не мають потенціалу для росту;

Ті, що мають у майбутньому потенціал

для зростання ділової активності.
До підприємств малого бізнесу за економічним значенням
належать такі, які відповідають трьом основним умовам:
фірма повинна володіти відносно невеликою часткою
ринку;
дотримується принцип єдиного керівництва в особі
власника фірми (її співзасновниками) особисто;
фірма не повинна бути частиною великого підприємства,
тобто має бути незалежною.
Мале підприємництво це

провідний сектор
ринкової економіки

основа
дрібнотоварного
виробництва
Мале підприємництво визначає

темпи економічного
розвитку
структуру та якісну
характеристику ВВП
ступінь демократизації
суспільства
Мале підприємництво формує

соціальний прошарок
підприємців-власників

основу середнього
класу
Мале підприємництво сприяє

послабленню
монополізму
розвитку
конкуренції
Мале підприємництво забезпечує

насичення ринку
товарами та послугами

реалізацію інновацій

додаткові робочі місця

Мале підприємництво характеризується

швидкою окупністю затрат

свободою ринкового досвіду

високою мобільністю

раціональними формами управління

 Переваги малих підприємств
Порівняно низька капіталоємність

Гнучкість і оперативність у діях і рішеннях

Орієнтація на споживача

Можливість швидкого накопичення капіталу

Незалежність дій

Мобільність на ринку і у сфері високих технологій

 Недоліки малих підприємств

Довгий робочий день

Високий рівень ризику

Велика конкуренція

Обмежений потенціал для одержання прибутку

Моделі малого підприємництва
 Середні підприємства
займають проміжне положення між малими і
великими. Їх значно менше, ніж дрібних, але більше,
ніж великих. Вони спеціалізуються на обслуговуванні
тих сегментів ринку, які не вигідні або в силу певних
причин не зайняті великими або дрібними
підприємствами. Їх асортимент не дуже
різноманітний, але стійкий, у зв'язку з тим, що
спеціалізовані ринки в меншому ступені залежать від
кон'юнктурних коливань економіки.
Середні підприємства

Середні Великі
підприємства підприємства
Малі
підприємства Штат – від 50 до 250 Штат – від 250 осіб
осіб
Штат – до 50 осіб Дохід – від 50
Дохід – до 10 Дохід – від 10 до 50
мільйонів євро мільйонів євро мільйонів євро
Сфери діяльності малого та середнього
бізнесу

Сервіс
Торгівля
Агробізнес
Обробна
промисловость
Переваги середніх підприємств
Середні підприємства
здійснюють виробництво
невеликої, проте сталої
номенклатури виробів у
значних обсягах.
Вони здатні швидко реагувати
на кон'юнктуру ринку завдяки
оснащеності сучасною
технікою і технологією,
можливості впроваджувати
нові розробки у виробництво
Проблеми розвитку середнього бізнесу в
Україні

Недостатнє
Бюрократія Конкуренція
кредитування

Мала Важке
кількість ведення
інвестицій бізнесу
Розглядаючи функції малого підприємництва, насамперед необхідно
зазначити, що воно сприяє розвитку конкурентного середовища,
адже за своєю природою є антимонопольним. Внаслідок значної
чисельності та високої динамічності мале підприємництво меншою
мірою піддається монополізації у порівнянні з великими
підприємствами. Разом з тим, за умов вузької спеціалізації та
використання новітньої техніки воно виступає головним «рушієм»,
що підриває монопольні позиції великих корпорацій.
Суб’єкти малого підприємництва здатні оперативніше реагувати на
зміни кон’юнктури ринку і таким чином надавати ринковій
економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу
набуває особливого значення в умовах, коли відбувається швидка
індивідуалізація і диференціація споживчого попиту, прискорення
науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів та
послуг.
Це дозволяє суб’єктам малого підприємництва «вивільнити» великі
підприємства від виробництва нерентабельної (дрібносерійної чи
поштучної) продукції, яка задовольняє, як правило, індивідуальний
попит.
Економічні зміни умов діяльності в Україні призвели до зміни
інвестиційного статусу малого підприємництва. Економічним наслідком
трудової міграції є зростання валютних надходжень на територію
України у формі переказів оплати праці заробітчан .
Суб’єкти підприємництва усвідомлюють, що шляхом
співпраці можна отримати певні конкурентні переваги,
збалансовані з конкурентними перевагами мережевих
партнерів.

Синергетичній підхід дає змогу зрозуміти, що шлях до

об’єднання, до інтеграції різних частин у ціле не є
рівномірним, постійним і односпрямованим.
Еволюційне сходження до дедалі складніших форм і
організацій проходить через низку циклів розпаду та
інтеграції, гальмування процесів та їхнього
пришвидшення.
 Розвиток малого бізнесу є умовою
вирішення багатьох проблем, таких як:
1.     Підвищення якості товарів, робіт,
послуг.
2.     Наближення виробництва товарів і
послуг до конкретних споживачів.
3.     Сприяння перебудови економіки
(малий бізнес додає економіці гнучкість,
мобільність).
4.     Залучення особистих коштів
населення на розвиток виробництва
(партнери в малих підприємствах вкладають
свої капітали в справу з більшою
зацікавленістю, ніж у великих).
5.     Створення додаткових робочих
місць, скорочення рівня безробіття;
6.     Формування соціального шару
власників, підприємців.
7.     Освоєння і використання місцевих
джерел сировини і відходів великих
виробництв
 Для забезпечення виживання українського малого
підприємництва в умовах порушення макроекономічної
стабільності необхідно докласти більше зусиль, аніж в
умовах стабільності. Мова йде про доцільність
експериментувати, змінювати сталі форми ведення бізнесу,
вдаватись до нестандартних рішень і підходів, генерувати
нові ідеї, вкладати кошти в розвиток освіти та науки, щоб
молоде покоління вміло реалізувати креативні рішення.

Малому підприємництву в Україні

необхідно спиратися на знання і
компетентність кожного
працівника, рівень його освіти, базу
необхідних навичок для ухвалення
інноваційних рішень і використання
можливостей для росту.
Очікувано, що більшість підприємців в Україні розуміє, що
поки триває війна, повернення на довоєнний рівень є
малоймовірним. Утім, наразі в країні вже планується або діє
низка урядових програм: 
Платформа для допомоги роздрібним торговцям продуктів
харчування у пошуку регіональних постачальників;
Платформа для координації виробників та роздрібних
торговців з військово-цивільними адміністраціями та
міжнародними організаціями;
Платформа державної підтримки аграріїв;
Єдиний експортний веб-портал.
Декілька програм пільгового кредитування.
Станом на початок серпня малому і середньому бізнесу
було видано кредитів на загальну суму 134,7 млрд грн. 
Урядові програми можна підсилити додатковими ініціативами. 
По-перше, необхідно ввести адресну підтримку малого і середнього
бізнесу на звільнених з-під окупації регіонах. 
Найбільш постраждалі підприємства потребують індивідуальних
фінансових інструментів на відновлення свого виробництва або
прямого забезпечення засобами виробництва.
По-друге, доцільним було б створення виробничих кластерів, які
об’єднуватимуть переміщений бізнес із місцевим, що дозволить
ефективніше організувати роботу, зокрема в питанні використання
ресурсів.
Третій напрям — підтримка малого та середнього бізнесу при
виході на ринки ЄС (послуги з вибору ринку, розробки експортної
стратегії, отримання сертифікації) за допомогою ваучерів. Це
дозволить бізнесу компенсовувати зменшення попиту на
внутрішньому ринку.
Четвертий напрям – перекваліфікація внутрішньо переміщених
осіб. Внаслідок російського вторгнення значна кількість українців
були змушені змінити своє місце проживання всередині країни. 
З метою нівелювання розриву між практикою та теорією, а також
удосконалення розвитку підприємництва в Україні (в першу чергу
малого) завдяки фасилітації, розроблено концепцію фасилітації
підприємництва.
Беручи до уваги, що у загальноприйнятому розумінні фacилiтaцiя –
це процес сприяння, допомоги, полегшення, групової роботи і т.п.
у певній сфері, що спрямований на розв’язання проблем(и).
Головні постулати нової концепції фасилітації підприємництва:
1) фасилітація розвитку підприємництва сприятиме його зростанню
та нівелюванню помилок і прорахунків;
2) нерівність обумовлена масштабами операційної діяльності між
суб’єктами великого та малого і середнього підприємництва та, як
наслідок, різними можливостями для отримання переваг за рахунок
ефекту масштабу, у т.ч. таких, що, наприклад, з’являються при
побудові взаємовідносин з постачальниками, може бути частково
зменшена за допомогою фасилітації розвитку малих та середніх
підприємців. Останнє сприятиме поширенню практики доброчесної
економічної конкуренції;
3) розвиток малого підприємництва без фасилітації апріорі
вимагатиме більше часових та фінансових витрат, що за
умови агресивної експансії на ринку великих підприємців
може призвести до банкрутства та виходу з ринку перших
(особливо в періоди затяжної невизначеності та простоїв в
роботі, як це відбулося під час локдауну внаслідок пандемії
коронавірусу);
4) фасилітація розвитку підприємництва стимулюватиме
розбудову знанєвого суспільства, допомагатиме у вирішенні
проблем зайнятості та забезпечення стабільного
економічного зростання;
5) в епоху цифровізації фасилітація розвитку підприємництва
набуває нових форм, відкриваючи нові можливості для
обміну інформацією та ведення господарської діяльності у
глобальних масштабах навіть малими підприємцями. На
державному рівні необхідністю створення передумов для
фасилітації розвитку національного наукового та
інноваційно-орієнтованого підприємництва:
Принципи, на яких має базуватися нова концепція
підприємництва.
1. Добровільної та безпосередньої взаємодії фасилітатора та
суб’єкта підприємництва, що унеможливлює їх співпрацю на
основі примусу, мінімізує кількість неконструктивних
конфліктів та сприяє формуванню довготривалих та
взаємовигідних стосунків сторін фасилітаційного процесу.
2. Свободи вибору, який стосується як фасилітатора, так і
суб’єкта (суб’єктів) підприємництва, та реалізується, з одного
боку, на основі попереднього аналізу результатів робіт
(проектів) фасилітаторів на предмет успішно реалізованих та
завершених проектів, пошуку кола спільних інтересів,
співставлення масштабу проектів тощо, а, з іншого боку, на
основі ретельних досліджень та спостережень за процесом
здійснення господарської діяльності суб’єктами
підприємництва та аналізу їх фінансової звітності, що, в
свою чергу, обґрунтовує доцільність здійснення фасилітації
щодо конкретного суб’єкта (групи суб’єктів) підприємництва.
3. Ключової ролі суб’єкта підприємництва у процесі
взаємовідносин фасилітатор – суб’єкт (суб’єкти)
підприємницької діяльності, яка обумовлена метою фасилітації
та відображає її глибинну сутність.
4. Варіативності та індивідуалізації форм та методів
фасилітації, що застосовуються в рамках фасилітаційного
процесу, поєднання і комбінація яких, в більшості випадків
унікальна та неповторна, обумовлена специфікою виду (видів)
економічної діяльності суб’єкта підприємництва, підвищує
результативність та ефективність фасилітації та за відповідних
умов може забезпечити отримання синергетичного ефекту.
5. Регламентації прав та обов’язків фасилітаторів та суб’єктів
підприємництва, що підтверджує єдність їхньої мети та
усвідомлення їх дій з точки зору наслідків для них самих та для
зовнішнього середовища.
6. Захисту (в першу чергу фінансового), що полягає у
недопущенні надмірних витрат суб’єктом підприємництва, та
реалізується завдяки постійному моніторингу процесу
здійснення ним господарської діяльності та чіткій попередній
регламентації витрат фасилітатора (-ів).
7. Прозорості, який обумовлює зрозумілість зобов’язань обох
сторін, недопущення використання у процесі фасилітації
коштів, отриманих злочинним шляхом, відкритість та
доступність фінансової звітності.
8. Ефективності, який засвідчує необхідність отримання
економічного ефекту від здійснення процесу фасилітації та
максимально високу віддачу в розрахунку на одиницю
вкладених коштів.
9. Єдності теорії та практики, який полягає у широкому
залученні до фасилітаційного процесу наукових установ,
зокрема, вищих навчальних закладів та науково-дослідних
інститутів, які сприятимуть підвищенню ефективності
процесу фасилітації за рахунок якісної попередньої
діагностики, спрощення впровадження науково
обгрунтованих методів, моделей тощо та підвищення
точності оцінки результатів фасилітації.
10.Стимулювання розвитку підприємництва, який полягає у
забезпеченні підтримки суб’єктам підприємницької
діяльності, у т.ч. фінансово-кредитної, нормативно-правової,
інформаційно-консультаційної, страхування ризиків,
спрощення умов ведення господарської діяльності,
реалізація якого дасть змогу підвищити ефективність
господарської діяльності суб’єктів підприємництва та в
залежності від масштабу фасилітаційних заходів сприяти
зростанню економіки в цілому