Науково-освітній інноваційний центр суспільних трансформацій

Чернігів, Україна, 12 листопада 2020 р.

Василець Н. М.
к. е. н., доцент,
Академія праці, соціальних відносин
і туризму,
м. Київ, Україна

КРИТЕРІЇ РОЗМЕЖУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ

ПІДПРИЄМНИЦТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Підприємницька діяльність віддавна вважається головним рушієм

економічних змін та економічного зростання будь-якої країни. Насам-
перед, це пов’язано з її адаптивністю спроможністю швидко реагувати
та підлаштовуватися до швидких змін у зовнішньому середовищі. Така
адаптивність забезпечується новаторством підприємця, яке забезпечує
підприємництву додаткову гнучкість та прибутковість.
Важливість підприємництва у розвитку економіки була відмічена Й.
Шумпетером при обґрунтуванні висновку про можливість отримання
прибутку як чистого доходу від підприємницької діяльності внаслідок
прояву ініціативності та інноваційних підходів підприємця [1].
Сучасна економічна наука визначає підприємництво особливими ви-
дом діяльності, в основі якої покладено реалізацію виробничих відносин.
Підприємництву сьогодні відводиться значне місце у вирішенні проблем
соціально-економічного характеру: подолання безробіття, формування
конкурентного середовища, підтримка інноваційної активності, пом’як-
шення соціальної нерівності тощо.
Підприємництво як вид діяльності притаманний будь-яким економіч-
них суб’єктам незалежно від їх розмірів та сфери функціонування. Од-
нак, традиційно при згадці підприємництва переважає його асоціюван-
ня саме з малим бізнесом. Насамперед, такий стан справ пов’язаний
із спроможністю малого бізнесу швидко адаптуватися до змін, пошуку
та втіленню нових ідей швидше порівняно з представниками великого
бізнесу. Крім того, підприємницька діяльність, основу якої складає нова-
торство характеризується більшими ризиками, що спонукає до пошуку
варіантів мінімізації наслідків ризику, зокрема й шляхом обмежень, які
дають змогу отримувати додаткові державні стимули при здійсненні ді-
яльності.
Досвід розвитку розвинених країн засвідчує той факт, що основним
формам малого підприємництва в їх структурі належить вагоме місце,
оскільки вони є гнучкими та динамічними формами господарювання.
Тим самим критерії підприємницької діяльності дають змогу отримува-
ти відповідні преференції від держави на активізацію розвитку підпри-
ємницької активності. Важливим є визначення чітких критеріїв регулю-
вання діяльності малого бізнесу і задля уникнення зловживань такими
суб’єктами при використання спрощеної системи оподаткування.
Розглядаючи проблему критеріїв для виокремлення суб’єктів малого
бізнесу варто відзначити спроможність їх застосування для розмежу-
 Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції
«Сучасні суспільні трансформаційні процеси»

вання основних форм на законодавчому рівні. Так, до суб’єктів малого

бізнесу зазвичай відносять суб’єктів підприємницької діяльності (СПД),
які визначають за певними кількісними критеріями.
У ч. 3 ст. 55 Господарського кодексу України [2] суб’єкти малого біз-
несу поділяються за критеріями кількості працівників та обсягом річного
доходу:
– мікропідприємства – до 10 осіб працюючих, до 2 млн євро річного
доходу;
– суб’єкти малого підприємства (МП) – до 50 осіб працюючих, до 10
млн євро річного доходу;
– суб’єкти середнього підприємства – до 250 осіб працюючих, до 50
млн євро річного доходу;
– великі підприємства – понад 250 осіб працюючих, понад 50 млн
євро річного доходу.
У ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт-
ність в Україні» [3] суб’єктів малого бізнесу можна визначити на основі
трьох основних кількісних критеріїв – за балансовою вартістю активів,
чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), серед-
ньою кількістю працівників:
– мікропідприємства – балансова вартість активів до 350 тис. євро,
чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до 700 тис.
євро, середня кількість працівників до 10 осіб;
– суб’єкти малого підприємства (МП) – балансова вартість активів до
4 млн. євро, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
до 8 млн. євро, середня кількість працівників до 50 осіб;
– суб’єкти середнього підприємства – балансова вартість активів до
20 млн. євро, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, по-
слуг) до 40 млн. євро, середня кількість працівників до 250 осіб;
– великі підприємства – балансова вартість активів понад 20 млн.
євро, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) понад
40 млн. євро, середня кількість працівників понад 250 осіб.
Окрему групу критеріїв для суб’єктів малого бізнесу визначено у По-
датковому кодексі України [4]. Згідно з ст. 291 Податкового кодексу для
стимулювання розвитку малого бізнесу запроваджено систему спроще-
ного оподаткування та виділено чотири основні групи платників єдиного
податку:
- перша група (ставка 10% розміру прожиткового мінімуму) – ФОП, які
здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць
на ринках чи надають побутові послуги виключно населенню, не вико-
ристовують працю найманих осіб, обсяг доходу протягом календарного
року не перевищує 300 тис. грн;
- друга група (ставка 20% розміру мінімальної заробітної плати) –
ФОП, які здійснюють різного роду види діяльності та надають послуги
населенню та юридичним особам за чітко визначеним переліком, мо-
жуть використовувати працю найманих осіб (до 10 осіб), обсяг доходу
протягом календарного року не перевищує 1,5 млн грн;

http://reicst.sgv.in.ua
 Науково-освітній інноваційний центр суспільних трансформацій
Чернігів, Україна, 12 листопада 2020 р.

- третя група (ставка 3% доходу – якщо особа є платником ПДВ; 5%

доходу – якщо особа не є платником ПДВ) – юридичні особи та ФОП,
які використовують працю найманих осіб (кількість осіб не обмежена),
обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 5 млн грн;
- четверта група (об’єктом оподаткування є площа сільськогосподар-
ських угідь, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка одного
гектара) – сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сіль-
ськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звіт-
ний) рік дорівнює або перевищує 75%.
В цілому, в національній системі регулювання малого бізнесу існує
паралельно три напрями ідентифікації суб’єктів малого бізнесу, здійс-
нення яких передбачає досягнення цілей обліку, цілей оподаткування та
цілей регулювання. Для цілей регулювання використовується фактично
дві групи суб’єктів малого бізнесу: фізичні особи-підприємці (ФОП) та
юридичні особи (підприємства).

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК:
1. Шумпетер Й. А. Теорія економічного розвитку: Дослідження прибутків, ка-
піталу, кредиту, відсотка та економічного циклу / Пер. з англ. В. Старка. К. : Ви-
давничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. 242 с.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року. № 436-IV URL: https://
zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 (дата звернення: 20.05.2020)
3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Закон України
від 16 липня 1999 року № 996-XIV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-
14 (дата звернення: 20.05.2020)
4. Податковий кодекс України: Закон України від 02 грудня 2010 № 2755-VI
URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 20.05.2020).