МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

Кафедра «Економіки та підприємництва»

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «ЕКОНОМІКА ТЕПЛОТЕХНІЧНОЇ ГАЛУЗІ»

Виконав:

студент групи ТЕ-201

Зіневич. А.Г.
Варіант
1

ОДЕСА — 2023
 ЗМІСТ
ТЕОРЕТИЧНЕ ЗАВДАННЯ No1………………………………………….3
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ No2…………………………………………...18
 ТЕОРЕТИЧНЕ ЗАВДАННЯ No1.
Підприємство та підприємництво в сучасних ринкових умовах

ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Ключові історичні етапи розвитку підприємництва.
РОЗДІЛ 2. Загальна характеристика підприємницької діяльності.

РОЗДІЛ 3. Роль підприємництва в економіці на сучасному етапі розвитку України.

ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
 ВСТУП
Підприємство - це самостійний, організаційно відособлений суб'єкт виробничої
сфери народного господарства, який виробляє і реалізує продукцію, виконує роботи
промислового характеру чи надає платні послуги.
Підприємство має конкретну назву - завод, фабрика, комбінат, шахта, майстерня і т. п.

Будь-яке підприємство є юридичною особою, має закінчену систему обліку і

звітності, самостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий і інший рахунки,
печатку з власним найменуванням і товарний знак (марку).

Головною метою (місією) створення і функціонування підприємства є одержання

максимально можливого прибутку за рахунок реалізації споживачам виробленої
продукції (виконаних робіт, зроблених послуг), на основі якої задовольняються
соціальні й економічні запити трудового колективу і власників засобів виробництва.
На основі загальної місії підприємства формуються і
встановлюються загальнофірмові цілі, що визначаються інтересами власника,
розмірами капіталу, ситуацією усередині підприємства, зовнішнім середовищем і
повинні відповідати наступним вимогам: бути конкретними і вимірними,
орієнтованими в часі, досяжними і взаємно підтримуваними.
Кожне підприємство - це складна виробничо-економічна система з багатогранною
діяльністю. Найбільш чітко виділяються напрямки, які варто віднести до головних:

 комплексне вивчення ринку (маркетингова діяльність);

 інноваційна діяльність (науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки,

упровадження технологічних, організаційних, управлінських і інших нововведень у
виробництво);

 виробнича діяльність (виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг,

розробка номенклатури й асортименту адекватних попиту на ринку);

 комерційна діяльність підприємства на ринку (організація і стимулювання збуту

виробленої продукції, послуг, дієва реклама);
 матеріально-технічне забезпечення виробництва (постачання сировини, матеріалів, що
комплектують вироби, забезпечення усіма видами енергії, технікою, устаткуванням,
тарою, і т. д.);

 економічна діяльність підприємства (усі види планування, ціноутворення, облік і

звітність, організація й оплата праці, аналіз господарської діяльності і т. п.);

 післяпродажний сервіс продукції виробничо-технічного і споживчого призначення

(пусконалагоджувальні роботи, гарантійне обслуговування, забезпечення запасними
частинами для ремонту і т. д.);

 соціальна діяльність (підтримка на належному рівні умов праці і життя трудового

колективу, створення соціальної інфраструктури підприємства, що включає власні
житлові будинки, столові, лікувально-оздоровчі і дитячі дошкільні установи, і т. д.).

РОЗДІЛ 1

Ключові історичні етапи розвитку підприємництва

Ключовим фактором стійкого економічного зростання України є розвиток

підприємництва, інтегрованого в європейську та світову економіку, що потребує
ґрунтовного розуміння його економічної сутності та змісту. У вітчизняній
економічній науці сформувалися два методологічних підходи до визначення
поняття «підприємництво».

З одного боку, підприємництво розглядається як форма економічної

діяльності, орієнтована на одержання прибутку, інновації, незалежність і
самостійність прийняття управлінських рішень. З іншого боку, підприємництво є
певним стилем господарської поведінки з характерними ознаками мобільності,
динамічності, творчого підходу, ініціативності, готовності до ризику та вміння
ним управляти.

Теорія підприємництва виникла й одержала найбільшого розвитку у Франції і

Німеччині. Доречно згадати, що її засновники Р. Кантільйон (кінець XVІІ –
початок XVІІІ ст.) та Ж.-Б. Сей (1767–1832 рр.) самі були підприємцями. За Р.
Кантільйоном, підприємець – це особа, яка піддає себе ризику непостійних
доходів: селянин, ремісник, торговець, жебрак, розбійник тощо, але не робітник і
державний чиновник з фіксованим доходом, і не земельний власник – отримувач
ренти.

Ризик – основна відмінна риса такого підприємця, функція якого полягає в

узгодженні пропозиції та попиту на ринках. Згідно з позицією Ж.-Б. 14 Сея, до
функцій підприємця входять поєднання факторів виробництва, збір інформації та
нагромадження необхідного досвіду, прийняття рішення та організація
виробничого процесу.

Характерною рисою, яка відрізняє підприємця від капіталіста чи менеджера,

є, насамперед, творчий, експериментальний, ризиковий характер діяльності. Такої
ж думки дотримується Дж. Міль (1806– 1873 рр.), який виділяє такі основні
функції підприємця: керівництво, контроль, нагляд і прийняття на себе ризику.

Англійська класична економічна школа не має власної теорії підприємця,

ототожнюючи його з капіталістом або менеджером відповідно до рівня абстракції
економічного аналізу. Схожої точки зору дотримується К. Маркс (1818–1883 рр.),
який розглядає капіталіста як уособлення прагнення капіталу до самозростання,
як особу, що здійснює нагляд над виробництвом та управляє ним, за що отримує
«підприємницький дохід».

Опоненти класичної школи підкреслюють важливість духовних, моральних

засад економічної діяльності. Г. Шмоллер (1838–1917 рр.), М. Вебер (1864–1920
рр.), В. Зомбарт (1863–1941 рр.) вбачають у підприємці новатора, який руйнує
стабільні структури минулого. В. Зомбарт описує два протилежних початки у
підприємця. До першого, так званого, «підприємницького духу» він відносить
готовність до ризику, духовну свободу, волю та наполегливість, вміння
поєднувати людей для спільної роботи, багатство новаторських ідей, тобто те, без
чого неможливі інновації. Іншою стороною є «бюргерський дух», тобто
старанність, поміркованість, ощадливість та інші буржуазні моральні й етичні
чесноти.
 Серед засновників австрійської школи увагу проблемі підприємництва
приділяє Ф. Візер (1851–1926), позиція якого також передбачає, насамперед,
розгляд підприємництва як інноваційної діяльності. До визначальних
характеристик підприємця Ф. Візер відносить: вміння охоплювати всі зміни у
діловому житті; силу, яка дозволяє облаштувати справу відповідно до змін;
сміливість приймати ризик, причому йдеться не про азарт, а про «радісну волю до
творення».

Підхід Ф. Візера має великий вплив на його послідовника Й. фон Шумпетера

(1883–1950 рр.), за яким на діяльності підприємця ґрунтується будь-який
розвиток, і вона полягає у здійсненні «нових комбінацій» з її основними видами:
1) виготовлення нового, невідомого споживачам блага; 2) відкриття нових
способів виробництва (технологій) і комерційного використання існуючих благ; 3)
освоєння нових ринків збуту і нових сировинних джерел; 4) зміна структури
галузі.

Позиція Й. Шумпетера відрізняється від попередників тим, що

підприємництво не пов’язується з ризиком, оскільки підприємець не є власником
факторів виробництва, а купує виробничі ресурси за рахунок кредиту, який йому
надають капіталісти, які й ризикують власним капіталом.

Економічну функцію підприємця Й. Шумпетер пов’язує з особливостями його

особистості: придбання благ підприємцем задовольняє не стільки потребу в
прибутку, скільки потребу у владі, впливі на інших людей; підприємця мотивує
бажання перемогти, прагнення до успіху як такого; підприємець отримує від своєї
діяльності задоволення і радість, оскільки вона є, здебільшого, творчою працею.

Таким чином, якщо задоволення від споживання благ не є головною метою

діяльності підприємця, а витрати праці не є основним спонукальним мотивом її
досягнення, то втрачає сенс основний принцип неокласичного підходу – вибір
оптимального варіанту при вимірюванні очікуваних вигод та витрат праці.

РОЗДІЛ 2
 Загальна характеристика підприємницької діяльності

Основними ознаками підприємництва є: самостійність, відповідальність за

ухвалення рішень, їх наслідки, ризик, ініціативність, активний пошук нових,
оригінальних рішень, спрямованість на досягнення комерційного успіху, прагнення до
збільшення прибутків, тощо

Підприємництво є проявом науково-технічної, економічної (комерційної),

організаційної творчості і новаторства. Сучасна західна література поділяє
підприємницьку діяльність на три функції

1. ресурсну (залучення капіталу, трудових, матеріальних і інформаційних

ресурсів)
2. організаційну (організація виробництва, збуту, маркетингу, реклама)
3. творчу (новаторство, прояв і застосування ініціативи, вміння ризикувати).

Принципи підприємства

Підприємництво здійснюється на основі певних принципів. Основними є:

 вільний вибір видів діяльності;

 залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності
майна та коштів юридичних осіб і громадян;
 самостійна розробка програм діяльності та вибір постачальників і споживачів
виробленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;
 вільне наймання працівників;
 залучення матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших
ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;
 вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів,
встановлених законодавством;
 самостійне здійснення підприємцем-юридичною особою зовнішньоекономічної
діяльності, використання будь-яким підприємцем частки валютної виручки, що
йому належить, на власний розсуд.
 Права та обов'язки фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності.

Фізичні особи – пидприємці мають право без обмежень ухвалювати рішення і

здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному
законодавству.

Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності на добровільній основі

можуть відкривати поточні рахунки в банківських установах. Проте вони можуть
працювати і винятково за готівку.

Приватні підприємці, які відкрили поточні рахунки, формально повинні зберігати

кошти у банківській установі. Водночас ліміт залишку готівки, що є підсумком
діяльності, приватним підприємцям не встановлюється. Це також надає деякі переваги
такому способу підприємництва. Потреба у готівкових коштах задовольняється
шляхом отримання їх за банківським чеком.

Здійснюючи господарську діяльність, фізична особа-підприємець може

користуватися коштами з поточного розрахункового банківського рахунку в повному
обсязі. Що стосується готівки, то відповідно до Постанови Про затвердження
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, сума
готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством
(підприємцем) не повинна перевищувати 10 тисяч гривень протягом одного дня за
одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну
суму проводяться винятково в безготівковому порядку.

Для підприємців, які уклали трудові договори із найманими працівниками,

існують обмеження у разі наявності непогашеної податкової заборгованості. У разі
виникнення такої заборгованості вони можуть використовувати готівку для
забезпечення господарських потреб, але не на виплату заробітної плати, допомоги
всіх видів і відшкодувань найманим працівникам. У таких випадках усі виплати,
пов'язані із оплатою праці найманих працівників, мають забезпечуватися винятково
завдяки коштам, отриманим із установ банків.
Отже, приватний підприємець, який відкриває рахунок у банку, має більшу
маневровість у скрутному становищі і необмежені можливості щодо обсягів
розрахунків із діловими партнерами.

Усі надходження коштів повинні бути документально засвідчені і враховані під

час визначення розміру доходу від діяльності.

Слід зауважити, що у разі, коли приватний підприємець працює з готівкою і

купує торговий патент, він не має права відносити сплачену за цей патент грошову
суму на свої витрати, адже на документально підтверджену вартість патенту,
знижується сума його прибуткового податку, що стосується прибуткового податку, то
його сплата зазвичай, здійснюється із застосуванням авансових платежів у рівних
частках щоквартально із розрахунку за 100 % суми прибуткового податку минулого
року. Під час квартальних звітів провадиться перерахунок, зважаючи на фактично
отриманий чистий дохід.

Така безпосередня залежність розміру прибуткового податку фізичної особи —

суб'єкта підприємницької діяльності від реально отриманого доходу, дає їй деякі
економічні переваги перед юридичними особами. Водночас практика авансових
внесків в умовах ринкової нестабільності, загальної нестачі обігових коштів і,
переважно, незначної їх кількості у фізичних осіб — приватних підприємців, дещо
знижує привабливість цієї форми підприємницької діяльності та призводить до
приховування доходів. Перехід до спрощених систем оподаткування сприяє
виправленню такого становища.

Проте законодавство містить обмеження щодо можливості провадження

приватними підприємцями певних видів діяльності. Такими обмеженнями зокрема є:

1. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про страхування» страховиками можуть бути

фінансові установи, які створені у вигляді акціонерних, повних, командитних
товариств або товариств з додатковою відповідальністю. Отже, встановлено
обмеження щодо здійснення страхової діяльності;

2. Не може також здійснювати довірчу (представницьку) діяльність, оскільки згідно зі

статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства», довірчим
товариством може бути юридична особа, створена у формі товариства з додатковою
відповідальністю;

3.Обмеження щодо ведення банківської діяльності. Згідно зі статтею 6 Закону України

«Про банки і банківську діяльність», банки в Україні створюються у формі
акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або
кооперативного банку;

3. Згідно з Законом України від 23 лютого 2006 року «Про цінні папери та фондовий
ринок» торговцями цінних паперів можуть бути банки, акціонерні товариства,
статутний фонд яких утворено за рахунок винятково іменних акцій, та інші
товариства, для яких операції з цінними паперами становлять винятковий вид їх
діяльності. Отже, не може здійснювати діяльність з випуску та обігу цінних паперів;

4. Фізична особа — підприємець не може вести діяльність у галузі організації

телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і
радіомовлення»

5. Забороняється здійснювати діяльність у галузі організації зв'язку на основі Закону

України «Про телекомунікації»

6. Космічну діяльність фізична особа — підприємець також вести не може, на основі

Закону України «Про космічну діяльність»;

7. Заборонено вести діяльність у галузі здійснення операцій з метало-брухтом. Згідно

зі ст. 4 Закону України «Про металобрухт» операції з ним здійснюються лише
особливими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а
також їх приймальними пунктами;

8. Вести діяльність у галузі загальної середньої освіти, приватний підприємець також

не може згідно з Законом України «Про загальну середню освіту»

9. Встановлено також заборону здійснювати концесійну діяльність стосовно

будівництва та експлуатації автомобільних доріг. Згідно зі статтею 1 Закону України
«Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг», концесіонером
може бути юридична особа.
 РОЗДІЛ 3

Роль підприємництва в економіці на сучасному етапі розвитку України.

Підприємництво є ключовим елементом ринкової економіки, значною мірою

сприяє розвитку країни, багато в чому визначає темпи її соціальноекономічного
зростання.

Незважаючи на поширену думку про суттєве відставання України у розвитку

МСП від європейських країн, цей сектор становить на сьогодні не менше 95% від
загальної кількості підприємств і на нього припадає близько 79% чисельності
зайнятих. За своєю економічною сутністю підприємництво нерозривно пов'язане з
ринковим господарством і є його продуктом.

Для того щоб зрозуміти роль підприємництва в розвитку економіки країни

розглянемо його основні функції, класифікуючи їх на макроекономічні і
мікроекономічні.

Сучасні тенденції функціонування підприємництва в Україні

Великі підприємства, холдинги та фінансово-промислові групи в змозі

самостійно вирішувати проблемні питання за допомогою власного
інтелектуального, кадрового та фінансового потенціалу, політико-владних груп
лобіювання в місцевих, центральних органах влади та міжнародних інституціях.

Натомість функціонування МСП пов’язано зі складністю розв’язання проблем

(регуляторні процедури та корупція, захист прав власності, доступ до кредитних
ресурсів тощо). При цьому внутрішньорегіональна та мегарегіональна інтеграція
актуалізує необхідність адаптації їх технологічних процесів, управлінських і
комунікаційних підходів до норм і стандартів ЄС.

В розвинутих європейських країнах, зокрема, країнахчленах Організації

економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), МСП становлять понад 99%
усіх підприємств та забезпечують робочими місцями майже 65 млн громадян, або
близько 70% зайнятого населення ЄС, їх внесок у додану вартість за витратами
виробництва досягає 60%. Тому в подальшому акцентуватимемо увагу саме на
секторі МСП. В Україні сектор МСП охоплює 99,9% від загальної кількості (1,97
млн.) підприємств та фізичних осіб-підприємців.

У той же час, в країні налічується лише 423 великих підприємства (0,1%).

Проте ці компанії обіймають непропорційно значну частку економіки, що у
багатьох випадках негативно впливає на здатність МСП функціонувати, зростати,
виробляти товари та надавати послуги на конкурентних засадах.

Підписання Угоди про асоціацію між ЄС та Україною разом з Угодою про

Поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ПВЗВТ) мають значні
політичні та економічні наслідки для майбутнього країни, проте несуть у собі
певні загрози для МСП. Угоди передбачають, що Уряд України має докласти всіх
зусиль для розвитку сектору МСП в рамках формування «нового економічного
майбутнього».

Одним з пріоритетних завдань країни є дерегуляція та розвиток

підприємництва, в тому числі підготовка Стратегії розвитку МСП на період до
2020 р. та Плану заходів з реалізації цієї стратегії, які були розроблені
Міністерством економічного розвитку та торгівлі України та затверджені
Розпорядженням Кабінету Міністрів 24 травня 2017 р. У кількісному аспекті
станом на 2016 р. в Україні налічувалось 1973 тис. суб’єктів МСП (проти 1932
тис. в попередньому році), з яких 1,63 млн. фізичних осіб-підприємців і 343 тис.
юридичних осіб-підприємців.

В структурі підприємств співвідношення великих, середніх і малих дещо

змінюється. Як і раніше 0,1% усіх підприємств представлено великим бізнесом,
частка середніх підприємств зменшилась з 4,7% до 4,4%. Відповідно з 95,2% 29 до
95,5% збільшилась питома вага малих підприємств, з яких майже 83% мають
статус мікропідприємств. Найбільша кількість МСП традиційно зосереджена в м.
Києві – 25%, Дніпропетровській – 11,2%, Донецькі – 6,8%, Харківській – 6,7%,
Львівській – 5,5%, Київській – 5,5%, Одеській – 5,2% областях. Слід зазначити,
що кількість великих підприємств впродовж трьох останніх років значно
зменшилась (табл. 1.3): з 659 одиниць у 2013 р., 497 – у 2014 р., до 423 – у 2015 р.
 ВИСНОВКИ

Підприємство діє на підставі Статуту, що затверджується власником майна, а для

державних підприємств - також при участі трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються: власник і повне найменування

підприємства, його місцезнаходження, предмет і мета діяльності, органи керування і
порядок їхнього формування, компетенція і повноваження трудового колективу і його
виборних органів, порядок утворення майна, умови реорганізації і припинення
діяльності підприємства.

У статут можуть включатися положення: про трудові відносини; про

повноваження, порядок створення і структура ради підприємства; про товарний знак і
ін.

У першу чергу – це великий ризик, бо в один момент все може піти не так як
хотілося, а в гіршому віпадку все підприємство може стати банкротом и воно
перестане працювати.

Щоб керувати підприємством, треба багато грошей, але це не вся проблема,

потрібно мати не стандартне мислення, завжди підвергатися ризику.

Це і зрозуміло, не кожен зможе відкрити своє підприємство, бо на мою думку,

такі люди народжуються з таким мисленням и характером, треба лише з маличку
показати їм правильну стежку.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ключові історичні етапи розвитку підприємництва.

https://moodle.znu.edu.ua/pluginfile.php?file=/289138/mod_resource/content/1

2. Загальна характеристика підприємницької діяльності.

https://osvita.ua/vnz/reports/econom_theory/22223/
3. Роль підприємництва в економіці на сучасному етапі розвитку України.
https://moodle.znu.edu.ua/pluginfile.php?file=/289138/mod_resource/content/1
 ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ №2.

На підставі даних таблиці 1 визначити:

1) вартість устаткування на кінець року;

2) середньорічну вартість обладнання;

3) коефіцієнти оновлення і вибуття обладнання;

4) амортизаційні відрахування обладнання прямолінійним (рівномірним) і

кумулятивним методами;
5) величину зносу у вартісному вимірі;

6) фондовіддачу, фондомісткість, фондоозброєність,

7) коефіцієнт оборотності і тривалість одного обороту оборотних коштів;

8) балансовий і чистий прибуток підприємства

9) рентабельність продукції, рентабельність основних фондів, рентабельність

підприємства.

Таблиця 1.

Вихідні дані по варіантам

ПОКАЗНИКИ Варіант

1. Річний обсяг товарної продукції, тис. шт. 120

 2. Ціна за один виріб, грн./шт. 395

3. Собівартість товарної продукції, тис. грн. 39000

4. Вартість основних фондів підприємства на початок 14760

року, тис. грн.

5. Введено в експлуатацію обладнання вартістю, тис. грн. 608

6. Місяць введення 1.04

7. Виведено з експлуатації обладнання вартістю, тис. грн. 420

8. Місяць виведення 1.11

9. Чисельність персоналу підприємства, чол. 132

10. Знос обладнання на початок року, % 16

11. Передбачувана вартість металобрухту при ліквідації 56

обладнання, тис. грн.

14. Залишки готової продукції на складі на кінець року, 168

12. Фактичний термін експлуатації обладнання, років 5
тис. грн.

13. Залишки готової продукції на складі на початок року, 184

15. Нормовані оборотні кошти, тис. грн. 430
тис. грн.

16. Прибуток від продажу майна підприємства, тис. грн. 96

17. Прибуток від оренди приміщень, тис. грн. 63

18. Ставка податку на прибуток, % 18

 Розв’язання

1. Вартість устаткування на кінець року.

Вартість устаткування на кінець року визначається як різниця між вартістю на

початок року та вибувшими основними засобами та придбаними основними
фондами:

Вкр=Впр+Вприбд.-Всписан.

Де Вкр – вартість ОЗ на кінець року

Впр – вартість на початок року
Вприбд. – вартість придбаних ОЗ
Всписан – вартість списаних ОЗ
Вкр=14760+608-420= 14948 тис. грн.
Таким чином вартість ОФ на кінець року склала 14948 тис. грн.

2. Середньорічна вартість ОЗ визначається методом середньозваженої по

формулі:
ФСРi = ФПРi +ФВВi * T1/12 - ФВИВi · T2/12 грн,

де ФПРi – вартість основних виробничих фондів підприємства і-ої групи на

початок року, грн;

ФВВi – вартість введених у виробництво протягом року основних виробничих

фондів по групах, грн;

ФВИВi – вартість виведених з виробництва протягом року основних

виробничих фондів по групах, грн;

Т1 – кількість місяців з моменту введення основних фондів до кінця року;

Т2 – кількість місяців з моменту виведення основних фондів до кінця року.

ФСрi = 14760+608*(9/12)-420*(2/12)=15146

3. Коефіцієнти оновлення і вибуття обладнання

Коефіцієнт оновлення ОЗ визначається як відношення нових введених в
 експлуатацію основних засобів до вартості основних фондів на початок
звітного року:
Kоновл = 608/14948 = 0,04 або 4%

Коефіцієнт вибуття ОЗ визначається як відношення списаних основних до

вартості основних фондів на кінець звітного року:
Kоновл = 420/14948 = 0,03 або 3%

4. Амортизаційні відрахування обладнання прямолінійним (рівномірним) і

кумулятивним методами;

4.1. Прямолінійний:

А= (ОФп- ОФл)/ Тсл

А – амортизаційні відрахування, тис. грн.;

ОФп – первісна вартість основних фондів, тис. грн.;
ОФл – ліквідаційна вартість основних фондів, тис. грн.;
Тсл – нормативний термін служби основних фондів, років.
Розрахунок будемо проводити на підставі даних про середньорічну вартість ОФ
та наведеного строку експлуатації обладнання (5 років):
15176−56
А = = 3018 тис. грн./рік
5
Або
3018тис. грн./12 = 252 тис. грн. на місяць.
4.2. Кумулятивний
А = (ОФп − ОФл) × Ккум
Ккум – коефіцієнт кумуляції.
Оскільки в завданні не вказано за який рік нараховується амортизація приймемо,
що це другий рік нарахування амортизації на підприємстві, тоді отримуємо
наступний коефіцієнт кумуляції:

1+2+3+4+5=15

У перший рік коефіцієнт кумуляції становитиме: 5/15, а отже амортизація

становитиме:
 А=(15146 - 56)×4/15= 4024 тис. грн. за рік
5. Величину зносу у вартісному вимірі:
За даними умови на початок року сума зносу становила 16% від первісної вартості,
тобто:

Зп.р.= 15146×0,16= 2361,6 тис. грн.

За умови нарахування зносу прямолінійним методом, сума накопиченого зносу
на кінець року становитиме:

2361,6 +3018= 5379,6 тис. грн.

За умови нарахування зносу кумулятивним методом сума накопиченого зносу
на кінець року становитиме:

2361,6 +4024= 6386 т,6ис. грн.

6. Фондовіддачу, фондомісткість, фондоозброєність:
6.1. Фондовіддача

Фв= ТП/Офср

Фв – фондовідача основних фондів, грн.;

ОФср – середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.
Фв = (120*365) / 15146= 2,89
6.2. Фондомісткість є показником оберненим до фондовіддічі.
Фм = 1/Фв

Фє – фондоємність основних фондів, грн.

Фм = 1/2,89=0,35
Фозб = Фср / Ч

Фозб – фондоозброєність основних фондів, тис.грн./люд.

Ч – чисельність персоналу підприємства, людин.
Фозб = 15146/ 132 = 114,74

7. Коефіцієнт оборотності і тривалість одного обороту оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності визначається як відношення реалізованої продукції до

середнього залишку оборотних коштів:
Коб ОК=РП/Cзал. ОК

Реалізована продукція визначається як сума залишків готової продукції на складі на

початок місяця плюс сума товарної продукції виготовленої за рік мінус залишок
готової продукції на складі на кінець року:
РП= 184+(120×365)-168=43816 тис. грн.

Коб 0К= 43816 / 430 = 101,9

Тривалість обороту визначається як відношення кількості днів у році до коефіцієнта

оборотності:

T = 365 / Коб = 365 / 101,9 = 3,6 ≈ 3 дні

8. Балансовий і чистий прибуток:

8.1. Балансовий прибуток:

БП=РП-Соб+ПрибПМ+Поренд
Де РП – реалізована продукція;

Соб – собівартість реалізованої продукції;

ПрибПМ – прибуток від продажу майна;

Поренд – прибуток від оренди

БП=43816-39000+96+63= 4975 тис. грн.
8.2. Чистий прибуток це балансовий прибуток за мінусом податку на прибуток:

ЧП = БП-18%= 4975-18%= 4079,5 тис. грн.

9. Рентабельність продукції, рентабельність основних фондів, рентабельність
підприємства:

9.1. Рентабельність продукції визначається як відношення суми прибутку до

собівартості продукції:
Rпрод.= ЧП/Соб = 4079,5 / 39000 =0,105, або 10 %

9.2. Рентабельність основних фондів визначається як відношення суми прибутку до

 середньорічної вартості основних фондів:

Rоф=ЧП /ОФ сер. Річ =4079,5 / 15146 = 0,2693

9.3. Рентабельність підприємства визначається як відношення суми чистого

прибутку до активів що його формують (основні фонди, оборотні активи
та залишки готової продукції):

Rпідпр.= ЧП / активи = 4079,5 / 15146 + 430 + 168 = 0,26