ТЕМА 27: ПІДПРИЄМНИЦТВО

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ:

Знання і розуміння:
- може дати визначення поняття «підприємницька діяльність»;
- розуміє функції підприємців в ринковій економіці;
- розуміє основні засади економічних відносин «держава – підприємець».
Вміння і навички:
- визначає інтереси підприємців в різних ситуаціях;
- визначає економічний та юридичний зміст відносин власності.
Установки і цінності:
- усвідомлює унікальну цінність підприємництва для розвитку економіки.

ПЛАН
1. Підприємницька діяльність.
2. Правовий захист бізнесу.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Васильків І. Д. Громадянська освіта. Інтегрований курс, рівень стандарту: підручник для 10 класу
закладів загальної середньої освіти // І. Д. Васильків, В. М. Кравчук, О. А. Сливка, І. З. Танчин, Ю.
В. Тимошенко, Л. М. Хлипавка. – Тернопіль: Астон, 2018. – с. 202-206.
2. Валентій Л. І. Громадянська освіта, Інтегрований курс. 10 клас. ІІ семестр / Л. І. Валентій, О. П.
Мокрогуз. – Харків: ВГ «Основа», 2018. – с. 43-46.
3. Правознавство: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний
рівень). – К.: Грамота, 2010. – 232 с.
4. Цивільний кодекс Україниhttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
5. Господарський кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15.
6. Закон України «Про підприємництво» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-12.
7. Закон України «Про ліцензування видів підприємницької діяльності»
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19.
8. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D1%80.
9. Закон України «Про рекламу» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270/96-%D0%B2%D1%80.

1. Підприємницька діяльність

Підприємництво як термін і як спосіб діяльності починає розвиватися з кінця XVII ст. Вперше
це поняття вжив французький вчений економіст Р. Кантільйон, під яким розумів економічну
функцію особливою роду, яка включає в себе, перш за все, елемент ризику. Підприємець – це
власник, що йде на економічний ризик заради будь-якої комерційної ідеї і здобуття прибутку, він
сам планує і організовує свою роботу, а відтак і розпоряджається результатами.
В Україні прийнято закон «Про підприємництво» від 27.03.91р., де дається визначення:
«підприємництво» - це самостійна ініціатива, спрямована на власну ризиковану діяльність у
галузі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та зайняття торгівлею з метою
здобуття прибутків».
Умови підприємництва:
1. Наявність у суб'єктів господарювання права і свобод щодо вибору господарської діяльності,
її планування, джерел фінансування, способу управління.
2. Наявність у господаря прав власності на засоби виробництва, продукт і доход.
3. Наявність певного економічного середовища і клімату, які б реально забезпечували ринково
конкурентний режим господарювання.
Принципи підприємництва:
1.Вільний вибір видів діяльності.
 2. Добровільне залучення майна та коштів юридичних та фізичних осіб до підприємницької
діяльності.
3. Самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції,
що виробляється, встановлення цін, відповідно до законодавства.
4. Вільний найм працівників.
5. Залучення і використання усіх видів ресурсів, які не заборонені або не обмежені законом.
6. Вільне розпорядження прибутком.
Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни України та інших держав, які
не обмежені законом у працездатності або дієздатності.
Не допускаються до занять підприємницькою діяльністю:
• Військовослужбовці.
• Службові особи органів прокуратури, суду, СБУ, внутрішніх справ.
• Працівники органів державної влади, які покликані здійснювати контроль за діяльністю
підприємств.
• Особи, засуджені судом.
Не підлягають під дозвіл вільного підприємництва:
• Виготовлення і реалізація наркотичних засобів.
• Виготовлення та реалізація зброї та вибухових речовин.
• Виготовлення цінних паперів і грошових знаків.
Функції підприємництва:
1. Новаторська - продукування нових ідей, створення нових товарів та ін.
2. Організаційна - впровадження нових форм та методів організації виробництва.
3. Господарська - ефективне використання різних ресурсів.
4. Соціальна - сприяння реалізації соціальної мети суспільства.
5. Особистісна - реалізація та розвиток потенціалу особистості.

В інтересах економічної та національної безпеки, держава встановлює обмеження щодо

підприємницької діяльності. Зокрема, підприємницька діяльність може бути:
1) вільною; 2) ліцензованою (дозвільна); 3) державною.
Вільна підприємницька діяльність здійснюється без будь-яких обмежень у відповідності до
законодавства.
Дозвільна (ліцензована) підприємницька діяльність може здійснюватися лише за
спеціальним дозволом (ліцензією), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим
ним органом. Ліцензованими видами діяльності є:
1) пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин;
2) виробництво, ремонт і реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї та
боєприпасів до неї, а також холодної зброї;
3) виготовлення пива, вина, спирту, горілчаних, лікерних, коньячних і тютюнових виробів;
4) торгівля алкогольними напоями;
5) виготовлення цінних паперів, грошових знаків і знаків поштової оплати;
6) видобування, виробництво й використання радіоактивних речовин і джерел
іонізуючого випромінювання;
7) переробка і схоронення радіоактивних відходів;
8) видобування дорогоцінних металів і коштовного каміння, виготовлення й реалізація
виробів з їх використанням тощо;
9) медична практика;
10) ветеринарна практика;
11) юридична практика;
12) створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор;
13) надання послуг з охорони державної, колективної та приватної власності тощо.
Дозвіл (ліцензія) на здійснення підприємницької діяльності видається у строк не більше, ніж
30 днів від дня одержання заяви підприємця до Кабінету Міністрів України або до уповноваженого
ним органу.
Державна підприємницька діяльність — це діяльність, яку можуть здійснювати виключно
державні підприємства (виготовлення наркотичних засобів, військової зброї, боєприпасів,
вибухових речовин тощо).
За функціональним призначенням підприємницька діяльність може бути:
1) з виробництва продукції (н-д, булочки, шкарпетки);
 2) з виконання робіт (н-д, будівельно-ремонтні роботи);
3) з надання послуг (перукарські послуги);
4) торгівельна діяльність.
2. Державна підтримка підприємницької діяльності має дві складові:
1) державне регулювання підприємницької діяльності: створення правових, економічних та
організаційних умов становлення й розвитку підприємництва;
2) заохочення розвитку підприємництва: держава створює відповідні стимули, надає на
пільгових умовах відповідні фінансові та матеріальні ресурси.
Основоположним для здійснення підприємницької діяльності є право власності. Таке право
захищається спеціальними документами: свідоцтвом про власність, договорами купівлі продажу
та договорами оренди. У випадку порушення його права власності підприємець має право
звернутися до суду з вимогою відновлення цього права або позовом про компенсацію.
Особливе значення має захист інтелектуальної власності, тобто результатів інтелектуальної
діяльності. Це право захищається такими документами, як патенти на винаходи, авторські права на
комп’ютерні програми, бази даних або наукові праці, літературні та музичні твори. Іноді власник
може передати свої права на патенти іншій стороні в рамках ліцензійної угоди, що дозволяє
використовувати ці права на певних умовах та із зазначеними в угоді обмеженнями. Законом
захищається також право власності на товарні знаки, фірмове найменування тощо. Важливим
засобом захисту підприємництва є підтримання чесної конкуренції та недопущення монополізму.
Недобросовісна конкуренція забороняється законом, тобто створення штучних перепон або
досягнення неправомірних переваг у конкурентному процесі. До цієї ж групи порушень належить і
розголошення та використання комерційної таємниці та неправомірне використання ділової
репутації, тобто використання чужих товарних знаків, копіювання товарів іншого виробника або
його упаковки. Законом також забороняється нав’язування споживачу примусового асортименту
товарів або послуг, схиляння до розірвання угоди з конкурентом, схиляння до дискримінації
покупця тощо. Отже, правовий захист бізнесу є необхідним для підтримки підприємництва та
розвитку економіки.

ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ:
І. ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ:

1. З якого віку в Україні можна займатися підприємницькою діяльністю?

2. Чому, на вашу думку, підприємництво є ризикованою діяльністю?
3. В чому полягає основна мета підприємництва?
4. В чому, на вашу думку, полягають найхарактерніші відмінності між підприємництвом і будь-
яким іншим видом діяльності (поліцейський, інженер, водій тощо)?
5. Якими видами діяльності може займатися підприємець?

ІІ. ПРОКОМЕНТУЙТЕ ФІЛОСОФСЬКІ ДУМКИ:

1. Інновація — дитина підприємництва, а підприємець — творець інновації.

Йозеф Шумпетер, економіст, соціолог
2. Коли ви бачите успішний бізнес, це означає, що хтось колись прийняв сміливе рішення.
Пітер Друкер, соціальний еколог
3. Одні бачать у підприємцеві вовка, якого слід убити. Інші вважають, що підприємець —
корова, яку можна без кінця доїти. І лише небагато бачать у ньому коня, який тягне воза.
Вінстон Черчилль, державний діяч Великої Британії

• Як ви розумієте ці вислови? Чи погоджуєтеся ви з ними? На ваш погляд, яка роль

підприємців у суспільстві?

ІІІ. Серед особистісних рис, які повинен мати сучасний підприємець, дослідники називають такі:
• здатність до новаторства й пошуку нових можливостей;
• нестандартність рішень;
• орієнтація на високу якість й ефективність;
• відповідальність, надійність, чесність;
• цілеспрямованість;
• готовність до ризику;
• ініціативність, рішучість;
• висока поінформованість, постійне самовдосконалення.
Доповніть список. Спробуйте проаналізувати, наскільки вам притаманні ці риси. Як гадаєте,
чи могли б ви стати підприємцем? Чому?

ТЕМА 28: РИНОК ПРАЦІ

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ:

Знання і розуміння:
- вільно оперує поняттями «зарплата», «професія».
Вміння і навички:
- оцінює вимоги роботодавців щодо найманих працівників за оголошеннями.
Установки і цінності:
- знає, що запорукою успішної професійної діяльності є зважена самооцінка власних здібностей та
талантів.
ПЛАН

1. Учасники ринку праці.

2. Професії. Заробітна плата.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Бакка Т. В. «Громадянська освіта» (інтегрований курс, рівень стандарту) : підруч. для 10 кл.
закладів загальної середньої освіти / Бакка Т. В., Марголіна Л. В., Мелещенко Т. В. — К. : УОВЦ
«Оріон», 2018. — 240 с. : іл.
2. Васильків І. Д. Громадянська освіта. Інтегрований курс, рівень стандарту: підручник для 10 класу
закладів загальної середньої освіти. // І. Д. Васильків, В. М. Кравчук, О. А. Сливка, І. З. Танчин, Ю.
В. Тимошенко, Л. М. Хлипавка. — Тернопіль: Астон, 2018. — 256 с. : іл.
3. Гісем О. О. Громадянська освіта (інтегрований курс, рівень стандарту) : підруч. для 10
кл. закл. загал. серед. освіти / О. О. Гісем, О. О. Мартинюк. — Харків : Вид-во «Ранок»,
2018. — 192 с., іл.
4. Громадянська освіта (інтегрований курс, рівень стандарту) : підручник для 10 класу закладів
загальної середньої освіти / П. В. Вербицька, О. В., Волошенюк, Г. О. Горленко та ін. – Київ : Літера
ЛТД, 2018. – 224 с.
1. Учасники ринку праці

Майже все, що нас оточує, є результатом людської праці. Це і піраміди Стародавнього

Єгипту, й останні моделі електроніки, і свіжоспечений хліб, твори мистецтва й досягнення науки
тощо. Людська праця — це свідома цілеспрямована діяльність людини, докладання нею певних
зусиль, спрямованих на здобуття бажаного результату і задоволення певних потреб, перетворення
природних ресурсів на блага.
На ринку праці підприємці купують, а домогосподарства продають товар, який називається
«робоча сила» — здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних здібностей, що
людина використовує у своїй діяльності.
Суб’єктами (учасниками) ринку праці виступають роботодавці, які винаймають робочу
силу, та наймані працівники, які її продають. Роботодавцями виступають різноманітні
підприємства, громадські організації, державні установи, окремі особи тощо, які мають потребу й
використовують найману працю, а найманими працівниками — вільні громадяни, здатні
виконувати суспільно корисну роботу, що пропонують власну робочу силу.
 Важлива роль на ринку праці належить державі.
По-перше, держава виступає як роботодавець, винаймаючи працівників для державних
установ і підприємств. Так, у 2017 р. в Україні налічувалося понад 200 тис. державних службовців.
По-друге, держава виконує на ринку такі функції:
• регуляторну — встановлює правила гри для працівників і працедавців, визначаючи рівень
мінімальної зарплати, забезпечуючи соціальні гарантії працівників, установлюючи тривалість
робочого дня тощо;
• забезпечення нормативно-правової бази функціонування ринку праці та контроль за
дотриманням законодавства;
• розвиток внутрішнього ринку, забезпечення платоспроможності населення;
• формування системи соціального захисту;
• підтримка розвитку професійних спілок.
Між працівниками і працедавцями виникають як взаємні зобов’язання, так і взаємна
відповідальність. Працедавці зобов’язані створити належні й безпечні умови праці, своєчасно
сплачувати заробітну платню, а від працівників очікується сумлінна праця, дотримання трудового
розпорядку.
Для того щоб займати певну посаду, працівникові необхідно мати професійну придатність,
тобто сукупність знань, умінь, навичок, особистих якостей, необхідних для виконання відповідних
посадових завдань, володіти професією і кваліфікацією.
2. Професії. Заробітна плата.

Термін «професія» латинського походження дослівно означає «визнати свою справу»,

«говорити публічно» або «заявляти». В українській мові слово «професія» має синонім — фах.
Професія — це певний вид діяльності, ремесло, комплекс функцій, рід робіт, який вимагає
відповідної підготовки та приносить його власникові доходи.
Технічний прогрес суспільства активно змінює види професій, з’являються нові та зникають
старі. Професії, які, можливо, зникнуть раніше за інші: продавець, бухгалтер, касир, оператор колл-
центру, таксист, листоноша, пілот літака, шахтар, екскурсовод. Професії майбутнього: дизайнер
людського тіла, дизайнер віртуальної реальності, космічний гід, біохакер, генетичний консультант,
адвокат з робоетики, аналітик даних «інтернет-речей», інженер з відновлення навколишнього
середовища, cm-фермер.
У межах певної професії виокремлюють спеціальність та спеціалізацію. Спеціальність — це
певний вид роботи в рамках однієї професії. Наприклад, професія лікаря має одну з таких
спеціальностей: хірург, терапевт, невропатолог та інші. Спеціалізація — це вузько
диференційована галузь трудових функцій, яка передбачає наявність знань, умінь та навичок для
здійснення професійної діяльності у межах зазначеної спеціальності. Так, спеціалізаціями
спеціальності хірурга можуть бути: нейрохірург, кардіохірург, хірург-стоматолог та інше.
Рівень професіоналізму в певному виді діяльності визначає кваліфікацію працівника.
Кваліфікація — це рівень професійної придатності працівника виконувати доручені йому
професійні функції та завдання. У дипломі чи іншому документі про професійну підготовку
(посвідченні, сертифікаті тощо) кваліфікацію визначають через назву професії (інженер-радіолог,
економіст, токар, секретар-стенографіст тощо).
Оцінкою праці є заробітна плата. Стаття 1 Закону України «Про оплату праці» дає таке
визначення: заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку
за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір
заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей
працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
На заробітну плату найманого працівника впливає досвід, кваліфікація, освіта, що визначають
якість праці, яку він може виконувати. А у деяких випадках — унікальність здібностей працівника,
наприклад, у випадку гравців футбольного клубу вищої ліги.
Держава для забезпечення мінімального рівня задоволення основних фізіологічних та
соціально-культурних потреб встановлює розмір мінімальної заробітної плати. Мінімальна
заробітна плата показує вартість робочої сили в певний період. Вона є нижньою межею, яку
зобов’язаний роботодавець платити найманому працівникові.
 Розрізнять номінальну та реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата — це сума
грошей, яку одержує працівник за годину, день, місяць. Реальна заробітна плата виражається в
кількості товарів і послуг, які працівник може придбати за свою грошову (номінальну) заробітну
плату.
Заробітна плата формується із двох складників: основної і додаткової заробітної плати.
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм
праці (норми часу, посадових обов’язків). Додаткова заробітна плата — це винагорода понад
установлені норми за трудові успіхи, особливі умови праці, винахідництво. До складу додаткової
заробітної плати входять доплати, надбавки, премії. Для оплати праці найманих працівників можуть
використовувати такі її форми: відрядна, погодинна та тарифна.. Погодинна форма оплати праці
— це оплата праці за відпрацьований час. Відрядна оплата праці — це оплата праці за кількість
виготовленої чи реалізованої продукції (робіт, послуг). Її розмір залежить від результатів діяльності
працівника. За тарифною для розрахунку суми заробітної плати використовують диференціацію
щодо кваліфікації, умов і шкідливості праці найманого працівника.

Стаття 24 Конституції України наголошує на рівноправності чоловіків і жінок, яка

забезпечується: «наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей […] у праці та винагороді за
неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок […]; створенням умов, які дають
жінкам можливість поєднувати працю з материнством». Незважаючи на це, за даними Держстату,
чоловіки в Україні заробляють набагато більше жінок.
Явище нерівності соціальних позицій і життєвих шансів жінок і чоловіків на ринку праці
називають гендерною сегрегацією. Вона проявляється в тому, що в низькооплачуваних професіях
та побутових справах переважають жінки, у посадовій ієрархії більшість керівних посад розподілені
нерівномірно і їх обіймають чоловіки. Тобто існує розподіл професій на «чоловічі» й «жіночі».
Згідно з класифікацією Міжнародної організації праці (МОП), усе населення поділяється на три
групи: зайнятих, безробітних та незайнятих. Зайняті — це ті люди, що мають роботу, безробітні —
ті, хто не має роботи, але активно її шукає, а незайняті — люди, які не мають роботи й не шукають
її. У суспільстві завжди існує певний рівень безробіття, який вважається природнім. Безробіття
також виникає через недостатню забезпеченість праце здатного населення можливістю працювати й
отримувати дохід. Незайняте населення — це працездатні громадяни у працездатному віці, які не
мають постійної або тимчасової роботи, не шукають роботи, незареєстровані в державній службі
зайнятості і мають дохід за межами трудової діяльності. Тимчасово незайняте населення — це
працездатні громадяни у працездатному віці, що не мають підходящої роботи, зареєстровані у
державній службі зайнятості як ті, що шукають роботу.
Економічні наслідки безробіття включають недовироблену продукцію, зменшення податкових
надходжень до бюджету, а також збільшення навантаження на державний бюджет через
необхідність соціальної допомоги безробітним. Водночас безробіття несе і соціальні наслідки,
зокрема зниження рівня споживання, доходу домогосподарства. Тривале безробіття й погіршення
матеріального стану можуть призводити до депресії, стресу, підриву здоров’я, розпаду сімей.
Неспроможність знайти легальні джерела прибутку штовхає деяких людей на шлях злочинності.
Безробіття має різні наслідки для різних груп населення. Зазвичай воно нижче серед керівних
кадрів і вище серед некваліфікованих робітників. Це не дивно, адже підприємства намагаються
утримати тих працівників, у підготовку яких було вкладено багато часу й ресурсів.
Найвразливішими категоріями з огляду безробіття залишається молодь і люди з особливими
потребами.
Із цією метою в Україні працює Державна служба зайнятості до завдань якої належить
забезпечення комплексного вирішення питань, пов'язаних з регулюванням зайнятості населення,
професійною орієнтацією, працевлаштуванням, соціальною підтримкою тимчасово непрацюючих
громадян.

ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ:
І. ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ:

1. Що є товаром на ринку праці?

2. Які обов'язки має роботодавець відносно найманого працівника та найманий працівник —
відносно роботодавця?
3. Як на ринку праці формується ціна на робочу силу — зарплата?
4. Чим професія відрізняється від спеціальності?
5. Дайте відповідь на питання Річарда Тоні: «Коли стане багатим українське суспільство?».

ІІ. ПОЯСНІТЬ, ЧОМУ СУМА ЗАРПЛАТИ МОЖЕ БУТИ РІЗНОЮ У ТАКИХ

ПРАЦІВНИКІВ:
- співак у ресторані і відомий співак;
- учитель з тривалим стажем роботи та молодий учитель, які працюють в одній школі;
- будівельник в районному центрі і в Києві;
- шахтар і водій таксі.

ІІІ. ПРОКОМЕНТУЙТЕ ВИСЛОВИ. Які ви поділяєте, а які — ні? Чому?

1. Ми добре знаємо собі ціну. І вона завжди вища за нашу зарплату.

Невідомий автор
2. Багате те суспільство, у якому матеріальні блага... дешеві, а люди — дорогі.
Річард Тоні
3. Мрія роботодавця — виробляти без робітників, мрія робітників — заробляти, не працюючи.
Ернст Шумахер
4. Зрештою вільна праця обходиться дешевше, ніж невільна.
Адам Сміт
ІV. За допомогою пошукових систем знайдіть в Інтернеті інформацію про те, які професії є
найбільш популярними в сучасній Україні та в декількох інших країнах (за вашим вибором).
Поцікавтеся перспективними потребами ринку праці в цих країнах.
Результати подайте у вигляді повідомлення.

ТЕМА 29: ЛОБІЮВАННЯ ІНТЕРЕСІВ І КОРУПЦІЯ

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ:

Знання і розуміння:
- вільно володіє поняттями «лобізм», «корупція»;
- розуміє причини корупції.
Вміння і навички:
- розпізнає вияви корупції та застосовує механізми їхньої протидії.
Установки і цінності:
- нетерпимо ставиться до проявів корупції.
ПЛАН

1. Поняття лобізму. Сутність корупції.

2. Корупціогенні ризики. Причини й наслідки корупції в економіці та політиці. Шляхи
подолання корупції.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Бакка Т. В. «Громадянська освіта» (інтегрований курс, рівень стандарту) : підруч. для 10 кл.
закладів загальної середньої освіти / Бакка Т. В., Марголіна Л. В., Мелещенко Т. В. — К. :
УОВЦ «Оріон», 2018. — 240 с. : іл.
2. Васильків І. Д. Громадянська освіта. Інтегрований курс, рівень стандарту: підручник для 10 класу
закладів загальної середньої освіти. // І. Д. Васильків, В. М. Кравчук, О. А. Сливка, І. З. Танчин,
Ю. В. Тимошенко, Л. М. Хлипавка. — Тернопіль: Астон, 2018. — 256 с. : іл.
3. Гісем О. О. Громадянська освіта (інтегрований курс, рівень стандарту) : підруч. для
10 кл. закл. загал. серед. освіти / О. О. Гісем, О. О. Мартинюк. — Харків : Вид-во
«Ранок», 2018. — 192 с., іл.
4. Громадянська освіта (інтегрований курс, рівень стандарту) : підручник для 10 класу закладів
загальної середньої освіти / П. В. Вербицька, О. В., Волошенюк, Г. О. Горленко та ін. – Київ :
Літера ЛТД, 2018. – 224 с.

1. Поняття лобізму. Сутність корупції

Слово «лобі» походить від англійського lobby, кулуари. Лобіювання — це неофіційний

вплив на законодавців, а лобісти — люди, які здійснюють такий вплив. Сьогодні поняття «лобі»
використовують і у ширшому розумінні: так називають неформальні групи, що захищають у
законодавчому органі інтереси певних галузей або регіонів (наприклад, аграрне лобі). Лобісти
мають розгалужений спектр методів здійснення впливу. Це і переконування, і надання
рекомендацій, і інформування, і навіть безпосередня участь у розробці законопроектів. Інколи
лобісти вдаються до підкупу впливових осіб, і тоді лобіювання перетворюється на корупцію.
Залежно від того, на кого саме спрямовані зусилля лобістів, розрізняють парламентський,
президентський та урядовий лобізм. Якщо тиск на органи влади здійснюється зі сторони, такий
лобізм називають зовнішнім. Якщо ж лобіювання здійснюється самими депутатами, урядовцями, їх
оточенням тощо, такий вплив називають внутрішнім.
Інколи лобізм може призводити до виникнення корупції. Слово «корупція» походить від
латинського «corrumpere», тобто «псувати». Корупція — це зловживання наданими
повноваженнями заради наживи (грошей, пільг, переваг).
Форми корупції:

• хабарництво; непотизм (дружба або кумівство);

• захоплення держави (вплив приватних інтересів через закони і політику на державу);
• зловживання владою або посадовим становищем, (перевищення владних повноважень та інші
посадові злочини, які вчиняються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів або
інтересів інших осіб);
• розкрадання (умисне незаконне привласнення чужого майна на свою користь або користь
інших осіб із використанням посадового становища);
• розтрата (дії посадовця щодо використання державної установи для незаконного
збагачення або розширення власного приватного бізнеc-інтересу).

2. Корупціогенні ризики. Причини й наслідки корупції в економіці та політиці.

Шляхи подолання корупції.

До корупціогенних чинників можна віднести культуру суспільства, що включає

прихильність до корупції; існуючі звичаї; протиставлення родинного зв’язку офіційним правилам,
передування родинних стосунків офіційним обов’язкам. На поширеність корупції впливає
невиконання наявного антикорупційного законодавства, також важливим є економічний стан у
державі. Що вищим є рівень економічного розвитку, то нижчі корупційні ризики. Корупція є
результатом багатьох процесів, що відбуваються в суспільстві, тож побороти її можна, лише
враховуючи національну специфіку та глибинний аналіз корупційних процесів в Україні.

ПРИЧИНИ КОРУПЦІЇ
політичні економічні правові організаційно – соціально -
управлінські психологічні

використання використання неефективна використання низька

посадових повноважень у система особистих громадянська
можливостей для сфері управління антикорупційних зв’язків для свідомість,
задоволення економікою задля засобів та заміщення посад менталітет,
приватних наживи чи недосконале державних низьке соціальне
інтересів, приватних законодавство у службовців, забезпечення
 отримання інтересів сфері протидії прийняття
особистої корупції посадовцями
винагороди рішень на свій
розсуд
Корупція часто допомагає швидко «вирішити» певні проблеми, отримати кращий сервіс,
пришвидшити отримання дозволів або вирішити спірні питання на свою користь. Та всі ми добре
розуміємо, що кожний, навіть незначний хабар — це цеглина, що зміцнює фортецю корупції, яка,
врешті-решт, руйнує наше демократичне суспільство, не дозволяє користуватися нашими правами й
можливостями, навіть здійснювати наші мрії.

НАСЛІДКИ КОРУПЦІЇ
політичні
• загроза демократичному розвитку держави та
стабільності й безпеці суспільства, підрив
демократичних інститутів та цінностей;
• підрив довіри громадян до органів держаної
влади;
• порушення принципу верховенства права;
• підрив авторитету держави на міжнародній
арені
економічні
• зміцнення недобросовісної конкуренції;
• блокування надходження іноземних
інвестицій;
• розширення тіньової економіки;
• зменшення податкових надходжень до
бюджету та зниження ефективності економічної
політики держави;
• стримування економічного розвитку, або ж
занепад економіки

Шляхами подолання корупції є:

1. Ухвалення антикорупційного законодавства. В Україні прийнято низку
антикорупційних законів («Засади державної антикорупційної політики в Україні
(Антикорупційна стратегія) на 2014—2017 роки», «Про Національне антикорупційне бюро
України», «Про запобігання корупції», «Про очищення влади» тощо).
2. Створення органів, які борються з корупцією. В Україні сформовано Національне
антикорупційне бюро і Національне агентство з питань запобігання корупції.
3. Організація і проведення антикорупційної експертизи нормативних актів і проектів.
4. Застосування антикорупційних механізмів у кадровій політиці органів виконавчої
влади. Підбір кадрів та їх просування на державній службі за допомогою конкурсного
відбору, попередження і усунення кумівства та своячництва, моніторинг декларацій про
доходи чиновників.
5. Формування нетерпимого ставлення до проявів корупції. Проведення публічних
інформаційних заходів щодо шкідливих наслідків корупції та її проявів для різних груп
населення.
6. Забезпечення доступу громадян до інформації про діяльність органів державної
влади, розробка та ухвалення нормативного акта, який регламентує надання інформації —
створення «гарячої лінії», який дає можливість громадянам повідомляти про прояви
корупції.

ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ:

І. ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ:

1. Що таке лобізм, корупція?

2. Як ви розумієте значення слів: «У суспільній свідомості лобізм радше набуває негативного

значення»?

3. Які основні форми лобістської діяльності?

4. Наведіть приклади обставин, за яких лобізм є корисним у суспільстві.

5. Порівняйте причини виникнення корупції та її наслідки.

ІІ. ПРОЧИТАЙТЕ ІСТОРІЮ, ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ

Громадянину Володимиру Нетребченко необхідно оформити потрібний йому документ —

закордонний паспорт для подорожі в іншу країну ― і це можна зробити лише у сервісному центрі
або відділенні Державної міграційної служби. За законом, процедура має тривати не більше 20
робочих днів, але на практиці вона затягується.
Громадянин В. Нетребченко вирішує заплатити знайомому державному службовцю
додаткову суму за прискорення оформлення документа. Державний службовець бере кошти і
громадянин В. Нетребченко невдовзі отримав необхідний документ.
Питання
1.Чи завжди хабар є гарантією вирішення проблеми? Чому?
2.Чи бачите ви зв’язок між описаною у тексті ситуацією та поширеністю корупції в державі?
3.Які будуть наслідки рішення взяти участь у корупційному діянні для суспільства і для особи?

ІІІ. ПОМІРКУЙТЕ, У ЯКИХ СИТУАЦІЯХ ВИНИКАЄ КОРУПЦІЙНИЙ РИЗИК

1.Державного службовця, який працює керівником екологічного відділу, запросили на

презентацію фірми, що займається виробництвом товарів, які мають негативний вплив на
довкілля.
2. До лікаря на прийом зайшла Катя з мамою та віддячила подарунком, згодом зайшов
Ігор з батьком й, оскільки не мали подарунка, то віддячили грошовими коштами.

IV. ЗАСТОСУЙТЕ НАБУТІ ЗНАННЯ ТА ДОСВІД:

У висновках із дослідження про рівень корупції в Україні міжнародної організації
«Трансперенсі Інтернешнл» ідеться: «Більшість корупційних практик в Україні відбувається
внаслідок мовчазної згоди громадян, які знають про факти корупції, але не збираються про них
повідомляти». Чи погоджуєтеся ви із цим твердженням? Аргументуйте свою відповідь.

АЛГОРИТМ ДІЙ:
1. ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ та оформити відповіді до УСІХ ТЕМ РАЗОМ в електронному
варіанті (документ Word або PDF).
2. Присвоїти документу свої дані (прізвище, ім’я, група):

3. Відравити через 0677656663 або e-mail: biletska.od@ukr.net до 05 травня 2020 року.