Модульна робота

на тему:
«Свобода і права людини та їх вплив на розвиток міжнародного бізнесу»
 2

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………. 3
ОСНОВНА ЧАСТИНА .…………………………………………………….. 4
ВИСНОВКИ .……………………………………………………………….... 9
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….
10
 3

ВСТУП

Функціонування і розвиток міжнародного бізнесу має велике значення

для піднесення національних економік та розвитку міжнародних економічних
відносин, що відповідно пов’язано із забезпеченням загального добробуту
міжнародної спільноти, прогресом технологій та інше. Можна віднайти безліч
взаємозв’язків міжнародного бізнесу з іншими сферами життєдіяльності,
зокрема, щодо дотримання прав і свобод людини.
Одним із проявів такого взаємозв’язку є те, що завдяки функціонуванню
бізнесу можливе забезпечення права особи на працю через створення ним
робочих місць та можливість фінансового забезпечення і досягнення гідного
рівня життя через отримання справедливої грошової винагороди за виконану
працівником роботу; з іншого боку бізнес у ролі роботодавця має забезпечити
належні та безпечні умови праці, не використовувати примусову працю, не
прибігати до будь-яких дискримінаційних критеріїв при відборі працівників,
здійснення оплати та інших сфер трудової діяльності.
Даний приклад є, напевно, базовим, однак у реальному житті зустрічаємо
набагато більше випадків пов’язаності бізнесу, зокрема, міжнародного, з
реалізацією прав і свобод людини.
Тому тема дослідження впливу прав і свобод людини на формування і
розвиток міжнародного бізнесу є доволі актуальною, адже у такий спосіб,
застосовуючи на практиці розроблені положення з даної тематики, можливо
досягти балансу щодо прогресивного розвитку бізнесу і дотриманням прав
людини у процесі здійснення господарської діяльності.
 4

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Визначення міжнародного бізнесу враховує багато аспектів, сталого

поняття наразі немає, однак під даним феноменом ми розуміємо господарську
діяльність з метою отримання прибутку, що виходить за рамки національної
правової системи та територіального простору.
Так, деякі науковці поняття міжнародного бізнесу розуміють як «система
ділових взаємовідносин та господарських операцій, які здійснюються
суб’єктами господарювання двох або більше країн з метою отримання
прибутку» [1, с. 12]; інші – як «будь-які господарські операції, які проводяться
між двома або більше країнами» [2, с. 8].
Варто зазначити про специфіку суб’єктів, які формують міжнародні
економічні бізнесові відносини.
По-перше, дана сфера правовідносин об’єднує діяльність як приватних
компаній, так і державних.
З даного положення випливає те, що представники держави, які беруть
участь у міжнародному бізнесі, мають безумовно забезпечувати права і свободи
людини та недопускати їх порушення, та, навпаки, сприяти їх реалізації; це
випливає з позитивних та негативних обов’язків держави перед громадянами та
іншими фізичними особами.
Що стосується приватного сектору, тут варто зазначити про національну
належність суб’єкта господарювання. Відомо, що компанія для набуття прав і
обов’язків, тобто задля можливості функціонувати і вступати в господарські
правовідносини, має бути зареєстрована в певній країні. Таким чином,
законодавство такої держави є обов’язковим для слідування та виконання
компанією, за порушення якого настає юридична відповідальність (зокрема,
майнова).
 5
Держава, ураховуючи її сутність як утворення, має обов’язок
забезпечувати, захищати та сприяти реалізації прав і свободам людини, однак
суб’єкти господарювання приватного характеру не зв’язані вказаними
обов’язками, натомість склалася позиція, за якою бізнес має поважати права
людини, що означає «діяти з належною обачністю (due diligence), щоб уникнути
порушень прав людини та вжити заходи для запобігання та подолання
негативних впливів на права людини, які зумовлені його діяльністю» [3, с. 14].
Принцип належної обачливості (due diligence) передбачає «виявлення та
оцінку фактичного або потенційного несприятливого впливу на права людини
(human rights impact assessment)» на підставі визначених критеріїв (прозорість,
підзвітність, обсяг впливу, оцінка його тяжкості та інші), вживання необхідних
заходів запобігання, припинення або пом’якшення наслідків діяльності суб’єкта
господарювання та перевірка їх дієвості й ефективності [4, с. 13-14].
Як зазначають дослідники, на сучасному етапі розвитку міжнародного
бізнесу «від компаній очікується, що вони будуть виявляти належну обачність,
щоб «знати й демонструвати» (know and show), що вони поважають права
людини» [4, с. 15].
Тобто характер обов’язків державних і приватних суб’єктів щодо прав
людини якісно відрізняється, однак мають одну направленість – недопускати їх
порушень.
По-друге, варто зазначити, що діяльність суб’єктів міжнародного бізнесу
виходить за рамки національного простору, а отже є вартим для врахування і
слідування й законодавство інших країн, де здійснюється господарська
діяльність. Однак у даному контексті проблемним є те, що вказане положення
стосується першочергово економічних операцій та другорядно – права прав
людини.
Задля подолання даного виклику на рівні міждержавної співпраці, в
рамках діяльності міжнародних міжурядових організацій тощо приймаються
нормативно-правові акти, що стосуються вимог до бізнесу щодо дотримання
прав людини і розповсюджують свою дію на уряди, що приєдналися до
 6
зазначених документів. У деяких випадках ми говоримо про обов’язкову
юридичну силу правових актів (так зване «hard law»), в інших – про
рекомендаційний характер (soft law), однак виконання яких забезпечується
авторитетом організації чи прогресивним характером положень тощо.
До групи юридичних документів, що регулюють вплив бізнесу на права
людини невичерпно належать наступні:
- Керівні принципи щодо бізнесу і прав людини 2011 року (Guiding
Principles on Business and Human Rights) [5], які є складовою частиною
механізму ООН із захисту прав людини від недобросовісних дій з боку бізнесу.
Дані принципи роз’яснюють роль держави щодо захисту прав, містять
положення стосовно взаємозв’язку держави і бізнесу у даному контексті, також
регламентовано корпоративну відповідальність щодо дотримання прав людини,
що передбачає, зокрема, дотримання принципу належної обачності (due
diligence) до прав людини; встановлено принцип відшкодування завданої
шкоди тощо та вказано про необхідність забезпечення доступу до ефективних
засобів правового захисту у разі порушення прав людини з боку бізнесу;
- Десять принципів Глобального договору ООН (The UN Global Compact
Ten Principles) [6]. Глобальний договір ООН є своєрідною ініціативою, що
об’єднала компанії задля ведення відповідального бізнесу відповідно цілей
сталого розвитку та на основі Десяти універсальних принципів у галузі прав
людини, охорони праці, збереження довкілля та боротьби з корупцією;
- Основні конвенції Міжнародної організації праці (International Labor
Organization: Core Conventions). Це вісім конвенцій, визначені МОП в якості
«фундаментальних», що «охоплюють питання основних принципів та прав на
роботі: свобода об’єднань та гарантоване визнання права на колективні
переговори; ліквідація всіх форм примусової праці; гарантоване скасування
дитячої праці; ліквідація дискримінації при працевлаштуванні та в цілому у
трудових відносинах» [3, с. 17].
Таким чином, дотримання прав і свобод суб’єктами міжнародного бізнесу
презюмується, однак проблемним питанням є те, що діяльність в рамках
 7
здійснення міжнародних бізнесових відносин виходить за рамки національного
режиму, що потребувало і потребує додаткового правового регулювання у
сфері прав людини, що реалізується передусім завдяки міждержавні співпраці,
діяльності міжнародних міжурядових організацій. Отже, характер і зміст прав
людини визначає концепції роботи і стратегії, якими керується міжнародний
бізнес при здійсненні господарської діяльності.
Як зазначалося, бізнес прямо має справу із трудовими правами людини,
безпосередньо: право на працю, право на справедливу оплату за виконану
роботу, право на відпочинок, право на безпечні умови праці, право на соціальне
забезпечення, право на об’єднання у профспілки, забезпечення гендерної
рівності та інші.
Однак є інші категорії прав людини, з якими міжнародний бізнес діє
опосередковано, зокрема, можна говорити про екологічні права, право на
інформацію, права споживача тощо. Ураховуючи зміст даних прав,
міжнародний бізнес має впорядковувати свою діяльність з їх забезпеченням.
Відтак, що стосується прав споживачів, то в даному випадку ми говоримо
про публічність дій бізнесу (можливість для кожного без застосування переваг
придбати товар або отримати послугу); право на якість та безпечність товару,
можливість його обміну чи повернення; право на отримання докладної
інформації про товар чи послугу; право на відшкодування збитків та інші.
Якщо говорити про інформаційні права, то вони взаємопов’язані з
іншими категоріями прав і доповнюють їх. Інформаційні права людини,
пов’язані з діяльністю міжнародного бізнесу, передбачають вільне та повне
отримання відомостей на доступній мові щодо діяльності суб’єкта
міжнародного бізнесу; це не стосується комерційної чи банківської таємниці, це
інформація про товар чи послугу, які становлять предмет діяльності суб’єкта
господарювання, напрями і принципи діяльності компанії тощо.
Сучасний стан навколишнього природного середовища потребує світової
реакції щодо раціонального використання природних ресурсів, прихід до
 8
використання відновлювальних джерел енергії, здійснення екологічного
виробництва, зменшення відходів та інше.
На міжнародному рівні було визнано право людини на безпечне
навколишнє середовище для її життєдіяльності, що вимагає від держав та
приватних суб’єктів проводити свою діяльність таким чином, аби зменшити або
навіть виключити шкідливий вплив на природне середовище, та вчиняти дії
щодо його відновлення.
Отже, проаналізувавши групу прав людини, що пов’язані з реалізацією
міжнародного бізнесу, можна дійти висновку, що їх зміст та характер визначає
спрямованість і принципи роботи суб’єктів господарювання, що здійснюють
міжнародну економічну діяльність.
 9

ВИСНОВКИ

Права людини є загальнолюдською цінністю, вони визначають

цивілізованість світової спільноти. Визнання, закріплення та забезпечення прав
людини надає їй можливість гідно та безпечно жити, працювати і розвиватись.
Сферу права прав людини важко окреслити, оскільки всюди, де діє особа
застосовуються положення щодо її прав та свобод.
Різні суб’єкти правовідносин мають відмінний характер зобов’язань у
сфері дотримання прав людини, зокрема, роль держави об’єднується навколо
трьох принципів: поважати, захищати та сприяти реалізації прав людини, що
виходить з її позитивних та негативних зобов’язань.
Натомість суб’єкти міжнародного бізнесу, беззаперечно, є учасниками
відносин, що пов’язані з людиною, її правами, однак їх роль є значно
«обмежена» в даному контексті. Така «обмеженість» пояснюється специфікою
діяльності господарюючого суб’єкта, а саме те, що захист прав людини не є
основним родом занять. Тим не менш, до представників міжнародного бізнесу
ставиться вимога поважати права людини, що передбачає необхідність діяти з
належною обачністю (due diligence), щоб уникнути порушень прав людини та
вживати заходи для запобігання та подолання негативних впливів на права
людини, які зумовлені їх діяльністю.
Дуже тісно пов’язаний міжнародний бізнес з трудовими правами особи,
оскільки його представники виступають в ролі роботодавця, на якого
покладаються відповідні обов’язки; екологічними та інформаційними правами,
а також правами споживача. Даний перелік прав не є вичерпним і залежить від
спрямованості діяльності бізнесу.
Зважаючи на вимогу щодо поваги прав людини, міжнародний бізнес має
враховувати зміст і обсяг прав людини для формування принципів, стратегій та
порядку своєї діяльності, аби запобігти для себе наслідків несприятливого
 10
характеру через порушення прав та пропагувати гуманістичні ідеї та ідеали, що
є важливим для всієї світової спільноти.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Міжнародний бізнес: навч. посіб. / під заг. ред. Т. В. Орєхової. Вінниця:

ДонНУ імені Василя Стуса, 2017. 425 c. URL:
https://r.donnu.edu.ua/bitstream/123456789/1531/1/%D0%9C%D0%91_%D0%9F
%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA.pdf. (дата
звернення 05.07.2022 року).
2. Тарасенко С. В., Петрушенко Ю. М. Міжнародний бізнес : навч. посіб.
Суми: Сумський державний університет, 2021. 222 с. URL:
https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstreamdownload/123456789/83673/1/Petrushenko_bus
iness.pdf. (дата звернення 05.07.2022 року).
3. Уварова О. О., Буряковська К. О. Бізнес і права людини : навч. посіб.
Харків, 2019. 148 с. URL: https://nlu.edu.ua/wp-content/uploads/2021/05/lll_1.pdf.
(дата звернення 05.07.2022 року).
4. Корпоративна відповідальність поважати права людини в умовах
внутрішнього переміщення: ґендерний компонент. Методичне керівництво / О.
Уварова, М. Ясеновська. Харків, 2020. – 46 с. URL: https://rm.coe.int/pub-alter-
gender-bisness/16809f2b00. (дата звернення 05.07.2022 року).
5. Керівні принципи щодо бізнесу і прав людини: Реалізація Рамкової
програми Організації Об’єднаних Націй «Захист, повага і засоби захисту» /
Переклад: Катерина Буряковська, Юлія Размєтаєва, Олена Уварова, Дмитро
Філіпський. За заг. ред. Олени Уварової. Харків: Право, 2018. 80 с. URL:
https://legalforum.nlu.edu.ua/wp-content/uploads/2019/06/kerivni-principi-oon.pdf.
(дата звернення 05.07.2022 року).
6. Десять принципів Глобального договору ООН (The UN Global Compact
Ten Principles). Інтернет-ресурс. URL:
https://legalforum.nlu.edu.ua/wp-content/uploads/2019/06/kerivni-principi-oon.pdf.
(дата звернення 05.07.2022 року).
11