Зміст

Виникнення та еволюція поняття «підприємництво».............................................3

Основні види підприємств та їх організаційні форми.............................................5
Сутність та основні види ризиків............................................................................10
Список використаної літератури.............................................................................16
Практичне завдання. Виробничо-комерційна фірма електротехнічних виробів 17

2
 Виникнення та еволюція поняття «підприємництво»

Перші спроби системного теоретичного осмислення цього поняття

датуються XVII-ХVІІІ ст.
Вперше ввів у науковий обіг поняття «підприємництво» (англ. –
entrepreneurship) англійський економіст Річард Кантільйон (1680 – 1734). Він
розумів підприємництво як економічну функцію особливого роду і
наголошував на завжди присутньому в ньому елементі ризику. Р. Кантільон
визначив підприємця як особу, яка купує засоби виробництва за певною ціною,
щоб виробляти продукцію та продавати її з метою отримання доходу, і яка,
беручи на себе зобов'язання щодо витрат, не знає, за якими цінами. . продаж
можна здійснити. Як підприємець він зараховував людей з нефіксованим
доходом (ремісників, торговців, селян тощо), тобто тих, хто займався
господарською діяльністю в умовах нестабільності та непередбачуваності цін.
Тому основною рисою підприємця Р. Кантільон вважав готовність до ризику1.
Вагомий внесок у дослідження феномену підприємництва протягом
ХVІІІ-ХІХ ст. зробили такі західноєвропейські економісти як А. Сміт, Ж.Б. Сей,
А. Маршалл, Й. Шумпетер та ін.
Широко відомими є висловлювання видатного англійського
економіста Адама Сміта (1723 – 1790) стосовно інтересів підприємців та їх
взаємодії з інтересами держави і суспільства. А. Сміт розглядав підприємця як
власника, пов’язуючи підприємницьку діяльність насамперед із власною
зацікавленістю підприємця (особистим збагаченням), у процесі реалізації якої
він сприяє найефективнішому задоволенню потреб суспільства. Вчений
підкреслював, що підприємець піклується виключно власними інтересами в
процесі виробництва, переслідує власну користь, при цьому він «невидимою
рукою» скеровується до мети, яка зовсім не входила в його наміри:
«Переслідуючи свої власні інтереси, він часто більш дійовим способом служить
інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається служити їм».

1
Економіка підприємства : підручник / під заг. ред. д.е.н., проф. Ковальської Л.Л. та проф. Кривов’язюка І.В.
Київ : Видавничий дім «Кондор», 2020. 700 с.
3
 Інший англійський економіст – Давид Рікардо (1772-1823) вбачав у
підприємці звичайного капіталіста. Аналогічно оцінював роль підприємця Карл
Маркс (1818 – 1883)2.
Жан-Батист Сей (1767 – 1832) – автор відомої теорії трьох факторів
виробництва (праця, земля, капітал), які не тільки беруть участь у виробництві,
а й створюють вартість. Зокрема, «робота» створює заробітну плату як дохід
працівника; «земля» - рента як дохід власника землі; «капітал» — це прибуток
як дохід капіталіста. Він характеризував підприємця як особу, яка організовує
інших людей у виробничу одиницю, і як економічного агента, який поєднує
фактори виробництва. Наприкінці ХІХ століття він дав нову якісну оцінку
підприємництву. англійський економіст Альфред Маршалл (1842 - 1924),
виділяючи організацію виробництва, а згодом і підприємницьку здатність у
такій організації як окремий фактор виробництва (поряд із працею, землею та
капіталом).
Вагомий внесок у розвиток теорії підприємництва зробили праці австро-
американського економіста Йозефа Шумпетера (1883 – 1950). Й. Шумпетер
визначив підприємництво як універсальну загальноекономічну функцію будь-
якої економічної системи. У центрі своєї теорії економічного розвитку він
ставив підприємця, який виступає рушієм економічного, науково-технічного
прогресу. Вчений ототожнював підприємницьку функцію з функцією
економічного лідерства та інноваційної діяльності. Шумпетер зазначав, що
інновація – це ідея підприємництва, а підприємець – творець інновацій3.
У сучасних наукових дослідженнях західних країн підприємницька
здатність визнається специфічним економічним ресурсом поряд із землею,
капіталом і працею і є об’єктом державного управління.
Фрідріх Хайєк (1899 - 1992) пов'язував підприємництво насамперед з
особистою свободою, яка дає можливість людині раціонально розпоряджатися
своїми навичками, знаннями, інформацією та доходом. На думку
2
Економіка підприємства : підручник / під заг. ред. д.е.н., проф. Ковальської Л.Л. та проф. Кривов’язюка І.В.
Київ : Видавничий дім «Кондор», 2020. 700 с.
3
Економіка підприємства : підручник / під заг. ред. д.е.н., проф. Ковальської Л.Л. та проф. Кривов’язюка І.В.
Київ : Видавничий дім «Кондор», 2020. 700 с.

4
американського економіста Пола Самуельсона (1915), підприємництво
пов'язане з інноваціями, а сам підприємець - це смілива людина з оригінальним
мисленням, яка досягає успішної реалізації нових ідей4.
Узагальнюючи наукові погляди на сутність підприємництва та роль
підприємця в контексті історичної еволюції, можна сказати, що підприємець є
активним суб’єктом дослідження та реалізації нових можливостей у генерації
та розвитку інноваційних ідей, розвитку нові продукти і технології,
впровадження інновацій та освоєння перспективних факторів економічного
розвитку
Основні види підприємств та їх організаційні форми
Формування ринкової структури економіки України призведе до появи
різноманітних форм сучасних підприємств, що діють у розвинутих країнах, їх
можна класифікувати за різними критеріями, найпоширенішими з яких є форма
власності, розмір і сфера діяльності. діяльність5.
Типи підприємств за формою власності
Залежно від основних форм власності (приватна, колективна, державна)
розрізняють такі організаційні типи підприємств - одноосібне володіння,
товариство чи товариство, корпорація (акціонерне товариство), державне
підприємство.
ФОП - це підприємство, майно якого належить одній особі, яка
самостійно веде господарську діяльність, отримує весь дохід і несе
відповідальність за ризики підприємницької діяльності.
Такі підприємства мають свої переваги та недоліки. До перших
відносяться: економічна незалежність, свобода і швидкість дій, високий прямий
стимул до ефективного виробництва, низькі організаційні витрати. Недоліки
окремих підприємств полягають головним чином у тому, що їх фінансових
ресурсів недостатньо для швидкого розширення виробництва, а комерційні
структури не готові кредитувати їх у достатній кількості.

4
Економіка підприємства : підручник / під заг. ред. д.е.н., проф. Ковальської Л.Л. та проф. Кривов’язюка І.В.
Київ : Видавничий дім «Кондор», 2020. 700 с.
5
Господарський кодекс України /Нові закони України.-К.2013.

5
 Різноманітність завдань, які покладаються на власника підприємства у
виробничій, комерційній, технічній та інших сферах, часто призводить до
неправильних рішень, які стають причиною не тільки значних витрат, а й
банкрутства. Через це ФОП в країнах з ринковою економікою є досить
поширеною і водночас найменш стабільною формою організації. Щороку
значна їх кількість з'являється і припиняє свою діяльність.
Товариство, або партнерство, — форма організації бізнесу, заснована на
об'єднанні майна різних власників6.
Акції відіграють подвійну роль. По-перше, отримання прибутку від
товариства після сплати податків і виділення коштів для накопичення капіталу і
розподілу між його учасниками доходу, по відношенню до акцій. По-друге,
надання права голосу. Кожен учасник отримує свою кількість пропорційно
своїй частці.
Товариства, як правило, є закритими товариствами, де зміна власників
часток відбувається лише за згодою більшості їх учасників. Кількість членів
суспільства, які особисто беруть участь у їх роботі, порівняно невелика.
Розрізняють такі види товариства:
повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю);
товариство з обмеженою відповідальністю;
змішане (командитне) товариство.
Найпоширенішим є повне товариство (товариство з необмеженою
відповідальністю). Його учасники несуть відповідальність за роботу товариства
в межах своїх вкладів та особистих коштів. Найчастіше статус повного
партнерства використовують малі фірми у сфері професійних послуг
(юридичних, аудиторських, медичних тощо).
У товариствах з обмеженою відповідальністю майнова відповідальність
учасників не перевищує суми, яку вони внесли на момент створення
товариства. Такі партнерства характерні для фірм, які займаються будівельними
проектами, розробкою природних ресурсів, операціями з нерухомістю та іншою
капіталомісткою діяльністю.
6
Господарський кодекс України /Нові закони України.-К.2013.
6
 Змішане (командитне) товариство об'єднує частину своїх учасників за
принципом повної (необмеженої) відповідальності (дійсні учасники), а частину
- за принципом обмеженої відповідальності, майнова відповідальність яких
поширюється лише на вклади учасників. в товариському капіталі. Право голосу
в таких товариствах мають лише активні члени товариства7.
Частка партнерства в ринковій економіці порівняно невелика, але воно
має ряд переваг перед окремими підприємствами, які виявляються у збільшенні
фінансових можливостей фірми в результаті об'єднання капіталу; зниження
ризику банкрутства та створення довіри до банків для отримання кредиту;
вдосконалення управління в результаті розподілу функцій управління між
партнерами. Недоліками такої форми організації є можливі розбіжності в
поглядах та інтересах партнерів, що ускладнює процес управління.
Корпорація (акціонерне товариство) є основною формою сучасного
підприємництва в країнах з ринковою економікою. Незважаючи на свою
нечисленність, вони відіграють провідну роль у створенні валового
внутрішнього продукту.
Корпорація - юридична особа, утворена шляхом об'єднання коштів її
учасників (акціонерів) і належить до товариств з обмеженою відповідальністю,
оскільки кожен акціонер відповідає за своїми зобов'язаннями тільки своїм
капіталом. Таким чином, ризик багатства акціонерів обмежений сумою, яку
вони заплатили за придбані акції.
Особливістю акціонерних товариств є те, що їх капітал формується в
грошовій формі і поділений на акції однакової номінальної вартості та
неподільні частки. Цим вони відрізняються від товариств (компаній).
Засновниками корпорацій можуть бути юридичні та фізичні особи, які
купують або розподіляють між собою акції. Особа, яка має більшу кількість
акцій з правом голосу, на загальних зборах, які є вищим органом управління
акціонерними товариствами, обирає органи управління та контролю (правління,
правління, ревізійна комісія тощо).

7
Господарський кодекс України /Нові закони України.-К.2013.
7
 На практиці рішення приймаються невеликою групою акціонерів, які
володіють контрольним пакетом акцій. Останнє не 50 відсотків + 1 голосуюча
акція, а значно менше. Це пов'язано з тим, що у великих акціонерних
товариствах акції «розподіляються» між багатьма власниками, які володіють
невеликим пакетом.
Ці власники не беруть участі в зборах і не укладають довірчих угод щодо
управління належними їм акціями з банками, страховими компаніями,
соціальними фондами, членами яких вони є, або спеціально створеними для цієї
мети довірчими компаніями, які називаються інституційними інвесторами.
Вищим органом управління концерну є загальні збори акціонерів.
Для практичних функцій управління підприємством загальні збори
призначають відповідні установи: президента, правління, ревізійну комісію,
вчену раду, правління та апарат управління8.
Синонімом сучасної корпорації є холдингові компанії, які володіють
контрольними пакетами акцій ряду підприємств. Стосовно останнього Холдинг
виступає материнською компанією, а компанії, акціями яких володіє Холдинг, є
його дочірніми компаніями. При цьому майно може бути дочірнім
підприємством, яке володіє контрольною часткою власності. Такий механізм
називається системою участі
Залежно від специфіки сформованих корпоративних структур холдингові
компанії виконують різні функції. Це може бути виробництво, інвестиції,
торгівля, збут, зовнішньоекономічна діяльність тощо. Як показує світовий
досвід, холдинги можуть об'єднувати середні і навіть малі підприємства для
обслуговування технологічних цілей фінансово-промислових груп.
У країнах з ринковою економікою помітна роль в економічному житті
належить фінансово-промисловим групам. Вони контролюють цикл
виробництва та розподілу з одного центру. Це дає змогу формувати потужні
виробничі комплекси, здатні конкурувати з найбільшими компаніями світу. Їх
недоліком є створення монополії, що потребує застосування методів
антимонопольного регулювання.
8
Господарський кодекс України /Нові закони України.-К.2013.
8
 Державні підприємства засновані на державній власності, яка має два
рівні: загальнодержавну та комунальну. Тому функціонують два види
підприємств.
Управління майном і виробничо-комерційною діяльністю державних
підприємств здійснюється вищим органом державної влади.
Комунальні підприємства є власністю адміністративно-територіальних
одиниць влади, які використовують свій потенціал у власних інтересах9.
Об'єктами державної власності можуть бути різні засоби виробництва. Це
залежить від конкретних історичних, кон'юнктурних, геополітичних та інших
умов кожної країни. Проте, як правило, у державному секторі є підприємства,
які виробляють широкодоступну для населення або капіталомістку продукцію,
яка не може бути рентабельною, але необхідна для техніко-технологічного
зміцнення виробничого та наукового потенціалу підприємства. країна . . Це є
причиною того, що майже в усіх індустріально розвинутих країнах державні
підприємства переважно мають низьку ефективність і спостерігається тенденція
до зменшення їх кількості.
З метою глибокого реформування державного сектору економіки
України, частка якого у виробництві промислової продукції становить трохи
менше 52 відсотків, планується здійснити структурний поділ державного
сектора на дві підгрупи.
До першої групи увійдуть підприємства, які отримають статус державних.
Вони не підлягають акціям і будуть підпорядковані безпосередньо відповідним
органам державної адміністрації. До них належать підприємства: що
виробляють продукцію, що забезпечує обороноздатність і національну безпеку;
потребують високої мобілізаційної готовності; виробляти продукцію, яка є
особливо небезпечною для навколишнього середовища; здійснюють державну
монополію в окремих галузях економіки (транспорт, порти, трубопроводи,
пошта, зв'язок, телекомунікаційні мережі, енергетика, виробництво лікеро-
горілчаних виробів).

9
Господарський кодекс України /Нові закони України.-К.2013.
9
 Право власності на державні підприємства та управління ними
здійснюватимуть міністерства та відомства. Такі права їм передасть уряд.
До другої групи держпідприємств увійдуть ті, які підлягають
корпоратизації за умови, що не менше 51 відсотка акцій належить державі. Це
створить групу нових для нашої країни підприємств – державних акціонерних
товариств10.
Буде сформовано ще одну групу підприємств з участю держави в
статутному капіталі менше 50 відсотків. Управління цією групою підприємств
здійснюватиметься за участю представників державних органів у наглядових
радах.
Підприємства з часткою державної власності у статутних фондах
працюватимуть на принципах повного комерційного розрахунку. Таке
реформування державного сектору економіки дасть змогу, з одного боку,
підвищити ефективність управління національною економікою, а з іншого –
створити ринкове середовище.
Сутність та основні види ризиків
Ризик є важливим елементом підприємницької діяльності. Головною
рисою характеру підприємця є схильність до ризику. Успіху досягає той
підприємець, який вміє вчасно ризикувати. Закон «Про підприємництво» у
визначенні поняття «підприємництво» наголошує на тому, що це діяльність з
власним ризиком. Діловий ризик - це ймовірність втрати або неотримання
доходу порівняно з очікуваним варіантом; або невизначеність очікуваних
прибутків11.
Фактори, що знижують дохід компанії:
1) зменшення обсягу виробництва внаслідок перебоїв у роботі
обладнання, втрат робочого часу, нестачі матеріалів, збільшення браку;
2) втрата позицій на внутрішньому чи зовнішньому ринках через падіння
попиту, дії конкурентів, неякісну продукцію;
3) зниження цін на продукцію;
10
Господарський кодекс України /Нові закони України.-К.2013.
11
Ефективна економіка URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=8&w=%D0%90.+%D0%90.+
%D0%96%D0%B8%D0%B3%D1%96%D1%80%D1%8C (дата звернення: 04.02.2024)
10
 4) збільшення матеріальних витрат, транспортних витрат, перевитрати
фонду оплати праці;
5) збільшення вартості фінансування (відсотки за кредит);
6) збільшення відрахувань і податків;
7) посилення вимог щодо охорони навколишнього середовища,
збільшення штрафів;
8) неплатоспроможність учасників договору (партнерів), прострочення
платежів;
9) непередбачені політичні дії;
10) некомпетентність, нечесність, безвідповідальність, помилки
керівництва, персоналу, партнерів;
11) хвороби або смерті учасників господарської операції;
12) стихійні лиха (повені, епідемії, землетруси, пожежі), аварії,
крадіжки12.
Складність класифікації підприємницьких ризиків полягає в їх
різноманітності.
Існує дві групи ризиків: статистичні (прості) і динамічні (спекулятивні).
Статичні ризики завжди передбачають втрати. Залежно від причини
збитків статистичні ризики поділяються на такі групи:
 можливі збитки внаслідок негативного впливу на активи фірми
стихійних лих;
 можливі збитки внаслідок злочинних дій;
 можливі втрати внаслідок прийняття невигідного для
підприємницької фірми законодавства;
 можливі збитки внаслідок загрози майну третіх осіб, що призвело
до вимушеного припинення діяльності основного постачальника чи замовника;
 збитки внаслідок смерті або втрати працездатності основних
працівників фірми або основного власника підприємницької фірми.

12
Ефективна економіка URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=8&w=%D0%90.+%D0%90.+
%D0%96%D0%B8%D0%B3%D1%96%D1%80%D1%8C (дата звернення: 04.02.2024)
11
 Динамічний ризик несе або втрати, або прибутки. Ними важко керувати.
Вони включають різні види політичних, економічних, промислових ризиків.
Ринковий ризик пов'язаний з можливими коливаннями процентних ставок
ринку національної валюти або курсу іноземної валюти.
Будь-який ризик також залежить від партнерів по транзакції. Для
прийняття рішення про доцільність участі потенційних партнерів у реалізації
проекту проводиться аналіз ризиків.
Втрати від ризику в господарській діяльності поділяються на матеріальні,
трудові, фінансові, втрати часу та спеціальні види втрат.
Проект не передбачає матеріальних втрат, пов'язаних з прямими
фінансовими втратами, які викликані непередбаченими платежами, сплатою
штрафів, сплатою додаткових податків, неповерненням боргів, зменшенням
доходів, інфляцією.
Втрати роботи - це втрати робочого часу, спричинені випадковими та
непередбаченими подіями.
Втрата часу відбувається, якщо процес підприємницької діяльності йде
повільніше, ніж передбачає проект.
Особливі види збитків - це збитки, пов'язані з можливістю завдання
шкоди здоров'ю, життю людей, довкіллю, престижу підприємства з іншими
несприятливими морально-психологічними наслідками.
Економічні ризики - це ризики, викликані несприятливими змінами в
економіці країни та в економіці самого підприємства13.
Комерційний ризик — це ризик, який виникає в процесі реалізації товарів
і послуг, створених або придбаних підприємцем.
Основні причини комерційного ризику:
 зменшення обсягу продажу через зниження попиту (потреби) на
товар, що реалізується підприємством, витіснення його товарами-
конкурентами, введення обмежень збуту;

13
Ефективна економіка URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=8&w=%D0%90.+%D0%90.+
%D0%96%D0%B8%D0%B3%D1%96%D1%80%D1%8C (дата звернення: 04.02.2024)
12
  підвищення закупівельної ціни товару в процесі реалізації
підприємницького проекту;
 непередбачене зменшення обсягів закупівель порівняно із
запланованими, що зменшує масштаби всієї операції та збільшує витрати на
одиницю обсягу реалізованої продукції (за рахунок умовно-постійних витрат);
 втрата товару;
 втрата якості продукції в процесі обертання (транспортування,
зберігання), що призводить до зниження її ціни;
 збільшення витрат обігу порівняно із запланованими внаслідок
сплати штрафів, непередбачених відрахувань, що призводить до зменшення
прибутку підприємства.
Комерційний ризик включає такі різновиди:
 ризики, пов'язані з реалізацією товарів (послуг) на ринку;
 ризики, пов'язані з транспортуванням вантажів (перевезеннями);
 ризики, пов'язані з прийняттям товарів (послуг) покупцем;
 ризики, пов'язані з платоспроможністю покупця;
 ризики, пов'язані з форс-мажорними обставинами14.
За структурною ознакою комерційні ризики поділяються на майнові,
виробничі та торговельні.
Майнові ризики — це ризики, пов'язані з імовірністю втрати майна
підприємця внаслідок крадіжки, диверсії, перевантаження техніко-
технологічних систем тощо.
Виробничі ризики - ризики, пов'язані з втратою від зупинки виробництва
внаслідок впливу різних факторів, головним чином із втратою або
пошкодженням основних і оборотних засобів (обладнання, сировини,
транспорту тощо), а також ризики, пов'язані з впровадженням нова техніка і
технологія у виробництві.

14
Ефективна економіка URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=8&w=%D0%90.+%D0%90.+
%D0%96%D0%B8%D0%B3%D1%96%D1%80%D1%8C (дата звернення: 04.02.2024)
13
 Комерційні ризики - це ризики, пов'язані зі збитками внаслідок затримки
платежу, відмови в оплаті в період транспортування товару, недопоставки
товару тощо.
Виробничий ризик - це ймовірність втрат або додаткових витрат,
пов'язаних з перервами або перервами виробничих процесів, порушенням
технології роботи, низькою якістю сировини або роботи персоналу тощо.
До основних причин виробничого ризику відносяться:
 зниження планових обсягів виробництва і реалізації продукції за
рахунок зниження продуктивності праці, перебоїв у роботі обладнання, втрат
робочого часу, відсутності необхідної кількості сировини, збільшення відсотка
браку продукції;
 зниження цін, за якими планувалась реалізація продукції (послуг), у
зв’язку з її недостатньою якістю, несприятливою зміною кон’юнктури ринку,
підвищенням попиту;
 збільшення матеріальних витрат за рахунок перевитрати матеріалів,
сировини, палива, енергії, а також за рахунок збільшення транспортних витрат,
товарних витрат, загальногосподарських витрат та інших додаткових витрат;
 збільшення фонду оплати праці за рахунок перевищення планової
чисельності або виплати окремим працівникам вищого від планового рівня
заробітної плати;
 збільшення податкових платежів та інших відрахувань компанії;
 низька дисципліна постачання, перебої з паливом та
електроенергією;
 фізичний і моральний знос обладнання15.
Фінансовий ризик — це ризик, який виникає під час здійснення
фінансового підприємства або фінансових операцій, заснований на тому, що
валюта, цінні папери або кошти діють як товар у фінансовому підприємстві.
Фінансові ризики включають валютний, кредитний та інвестиційний ризики16.
15
Ефективна економіка URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=8&w=%D0%90.+%D0%90.+
%D0%96%D0%B8%D0%B3%D1%96%D1%80%D1%8C (дата звернення: 04.02.2024)
16
Ефективна економіка URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=8&w=%D0%90.+%D0%90.+
%D0%96%D0%B8%D0%B3%D1%96%D1%80%D1%8C (дата звернення: 04.02.2024)
14
 Валютний ризик – це ймовірність фінансових втрат у результаті зміни
обмінного курсу протягом періоду дії контракту між особами та виробництвом
і погашення за ним. Валютний курс, що встановлюється з урахуванням
купівельної спроможності валют, відрізняється високою мобільністю.

15
 Список використаної літератури
1 Закон України "Про власність" Нові закони України.-К.2013.
2 Господарський кодекс України /Нові закони України.-К.2013.
3 Бойчик І.М Економіка підприємства: підручник. / І.М.Бойчик. – К.:
Кондор -Видавництво, 2016. – 378 с.
4 Економіка підприємства : підручник / під заг. ред. д.е.н., проф.
Ковальської Л.Л. та проф. Кривов’язюка І.В. Київ : Видавничий дім «Кондор»,
2020. 700 с.
5 Ефективна економіка URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?
op=8&w=%D0%90.+%D0%90.+
%D0%96%D0%B8%D0%B3%D1%96%D1%80%D1%8C (дата звернення:
04.02.2024)

16
 Практичне завдання. Виробничо-комерційна фірма електротехнічних
виробів

ПРОТОКОЛ №1
Зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –
комерційна фірма"Вектор"

м. Херсон 15.01.2024
Були присутні засновники - всього три засновники:
1. Громадянин Морозов Андрій Іванович
2. Громадянин Падалка Анатолій Якович
3. Громадянин Петров Ігор Васильович
Порядок денний:
1. Обрання Голови і Секретаря зборів.
2. Заснування товариства з обмеженою відповідальністю виробничьо -
комерційну фірму «Вектор» з виробництва та реалізації електротехнічних
виробів.
3. Обрання директора товариства з обмеженою відповідальністю
«Вектор».
4. Затвердження майнових і грошових внесків засновників.
5. Затвердження статуту.
Заслухавши та обговоривши порядок денний, постановили:
З першого питання
Обрати головою зборів п. Морозова Андрія Івановича, секретарем — п.
Петрова Ігоря Васильовича.
Рішення прийнято одноголосне.
З другого питання заснувати ТОВ ВКФ «Вектор», предметом діяльності
якого є:
• виготовлення електротехнічних товарів;
• маркетинг, продаж електротехнічних товарів;
• здійснення торгово-закупівельної діяльності. Рішення прийнято
одноголосне.
З третього питання
обрати директором товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ
«Вектор» Морозова Андрія Івановича.
Рішення прийнято одноголосне.

17
 Установчий договір
Про створення товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Вектор»

м. Херсон 15.01.2024 року.

Засновниками приватного підприємства виступають фізичні особи:

1. Громадянин Морозов Андрій Іванович
2. Громадянин Падалка Анатолій Якович
3. Громадянин Петров Ігор Васильович
Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ "Вектор" - надалі Товариство - є
суб'єктом підприємницької діяльності, що діє на принципах самоокупності та
самофінансування з правом найму робочої сили.
Сторони даного договору, що надалі іменуються Засновники; домовилися про
наступне:

1. Предмет договору.
1.1. Повне найменування Товариства:
Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ «Вектор».
1.2. Юридична адреса Товариства:
284000, Україна, м. Херон, вул. Небесної Сотні, 12.
1.3. Товариство з моменту державної реєстрації є юридичною особою, має
самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку,
штампи, товарний знак та інші реквізити.
1.4. Товариство може створювати на території України і поза її межами дочірні
підприємства, філії та представництва відповідно до чинного законодавства України та
держави за місцем реєстрації.

2. Мета та предмет діяльності Товариства.

2.1. Метою діяльності Товариства є насичення внутрішнього українського ринку
високоякісними виробами та отримання прибутку в інтересах учасників.
2.2. Предметом діяльності підприємства є:
• виготовлення електротехнічних товарів;
• маркетинг, продаж електротехнічних товарів;
• здійснення торгово-закупівельної діяльності. Рішення прийнято одноголосне.
2.3. Товариство має право без обмежень приймати рішення щодо напрямів своєї
діяльності.
2.4. Товариство може від свого імені укладати угоди, набувати майнових та особистих
немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському
суді та третейському суді.
2.5. Товариство у своїй діяльності керується чинним законодавством, цим Договором,
Статутом, а також іншими нормативними актами.

3. Статутний фонд Товариства.

3.1. Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів засновників створено

статутний фонд. Розмір статутного фонду становить 60 000 грн. (шістдесят тисяч гривень).
3.2. Перелік грошових внесків до статутного фонду кожного Засновника представлено
таким чином:
• Грошові кошти у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. Морозов Андрій Іванович
• Грошові кошти у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. Падалка Анатолій Якович
• Грошові кошти у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. Петров Ігор Васильович

18
 3.3. У Товаристві створюється резервний фонд у розмірі 25% статутного фонду, а
також інші фонди, що передбачені законодавством України. Розмір щорічних відрахувань до
резервного фонду встановлюється у розмірі 5% суми чистого прибутку.

4. Обов'язки учасників Товариства.

4.1. Учасники зобов'язані:

вносити вклади в порядку та розмірах передбачених установчими документами
Товариства;
нести видатки зі створення підприємства;
виконувати інші обов'язки, що передбачені чинним законодавством України та
Статутом підприємства.
4.2. Кожний із учасників має право передати свою частку третій
особі.
4.3. До моменту державної реєстрації Товариства надати право представляти його
інтереси в державних органах, банках, інших установах та організаціях працівникам тов.
ВКФ «Вектор».
4.4. Взаємовідносини учасників, що стосуються Товариства і виходять за рамки цього
договору, регулюються чинним законодавством України.
4.5. Органи управління Товариства визначаються статутом Товариства.
4.6. У разі ліквідації Товариства належні йому кошти розподіляються між
засновниками пропорційно їх часткам у статутному
фонді.
4.7. Договір набуває чинності з моменту його підписання учасниками.

5. Юридичні адреси та реквізити Засновників.

1. Громадянин Морозов Андрій Іванович – м. Херсон, вул. Весела, 12

2. Громадянин Падалка Анатолій Якович – м. Херсон, вул. Шевченка, 85, кв. 67
3. Громадянин Петров Ігор Васильович – м. Херсон, вул. Гончара, 46, кв. 90

19
ЗАРЕЄСТРОВАНО ЗАТВЕРДЖЕНО Виконавчим
комітетом Установчими зборами засновників
Херсонської міської Протокол № 1
ради народних депутатів від 15.01.2024
Реєстраційний №187
17.01.2024

СТАТУТ

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ «Вектор»"Мрія ".

1. Загальні положення.

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ "Вектор" (надалі Товариство)

засноване на колективній власності шляхом об'єднання грошових коштів фізичних осіб.
1.2. Товариство здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про
господарські Товариства" та інших законодавчих та нормативних актів щодо господарської
діяльності, цього Статуту і Установчої угоди.
1.3. Повне найменування Товариства:
Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ "Вектор".
1.4. Місцезнаходження Товариства:
284000, Україна, м. Херон, вул. Небесної Сотні, 12.
.

2. Мета та предмет діяльності Товариства.

2.1. Метою діяльності Товариства є насичення внутрішнього українського ринку

високоякісними виробами та отримання прибутку в інтересах учасників.
2.2. Предметом діяльності підприємства є:
• виготовлення кондитерських виробів;
• маркетинг, продаж солодощів;
• гуртова та роздрібна торгівля продовольчими товарами при наявності відповідних
ліцензій;
• імпорт сировини (екзотичні фрукти, арахіс, прянощі) та експорт готової продукції;
• здійснення робіт із заготівлі та закупівлі сировини;
• здійснення торгово-закупівельної діяльності.
2.3. У випадках, передбачених законодавством, Товариство одержує ліцензії на
здійснення деяких видів діяльності.
2.4. Напрями, форми і шляхи реалізації зазначеної діяльності Товариства
визначаються ним самостійно згідно з чинним законодавством України.

3. Статутний фонд Товариства.

3.1. Для забезпечення діяльності Товариства створюється статутний фонд в розмірі 60

000 (шістдесят тисяч) грн., який сформовано за рахунок його передачі засновниками.
3.2. Статутний фонд, а відповідно і пайова частка кожного співзасновника поділені в
наступному співвідношенні:

П. І. Б. Засновника Частка в статутному фонді Частка в статутному фонді

(грн,) (відсотках)

Морозов Андрій Іванович 20000 33,33

20
Падалка Анатолій Якович 20000 33,33

Петров Ігор Васильович 20000 33,33

Всього 60000 100

3.3. Кожний член колективу, що вніс свій грошовий внесок у створення майна
Товариства, є його співвласником відповідно до величини внеску і визначеної частки
кожного із власників.
3.4. Працівники, що є засновниками, мають право на повернення внесків у грошовій
формі протягом 6 місяців після виходу з складу Товариства. У випадку, якщо трудова угода
розривається, вони також мають право на частину прибутку, отриманого Товариством до
моменту виходу Засновника з колективу.

4. Зовнішньоекономічна діяльність.

4.1. Товариство має право самостійно вести зовнішньоекономічну діяльність згідно з

чинним законодавством.
4.2. Валютна виручка зараховується на валютний рахунок Товариства і ви-
користовується за рішенням зборів Засновників. Валютні відрахування у державний і
місцевий бюджет регулюються законодавством України.
4.3. Товариство здійснює імпортні та експортні операції відповідно до законодавства
України за напрямками діяльності Товариства, визначеними у цьому Статуті.

5. Юридичний статус Товариства.

5.1. Товариство має право від свого імені укладати угоди, набувати майнових і
особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді,
господарському суді та третейському суді.
5.2. Товариство має право продавати, передавати, обмінювати, здавати в оренду
особам та іншим Товариствам матеріальні цінності або використовувати їх іншим способом,
що не суперечить чинному законодавству та цьому Статуту.
5.3. Товариство має право укладати угоди і контракти, зокрема угоди купівлі-
продажу, підряду, страхування майна, передачі, зберігання, доручення і комісії, набувати
майнових і особистих прав.
5.4. У відповідності з метою діяльності Товариство має право:
• Створювати на території України і за її межами філії і представництва, а також
дочірні підприємства у відповідності з чинним законодавством. Філії та представництва
діють від його імені на основі положень, затверджених Товариством, а дочірні - на основі
затверджених Товариством Статутів.
• Укладати договори з державними, кооперативними, колективними та іншими
підприємствами, організаціями та громадянами в зв'язку з виконанням робіт, які відносяться
до предмета діяльності Товариства.
• Наймати працівників на контрактних умовах та інших умовах, встановлених діючим
законодавством, самостійно встановлювати форми, системи і розміри оплати праці.
• Користуючись банківськими кредитами, надавати банку на договірній основі право
використовувати свої вільні гроші і встановлювати за їх використання проценти.

6.Розподіл прибутку.

21
 6.1. Прибуток Товариства, який залишився після сплати усіх податків у бюджет та
інших обов'язкових платежів, може розподілятися між учасниками Товариства пропорційно
до їх частки у статутному фонді на підставі рішення загальних зборів.
6.2. Виплата учасникам часток з прибутку здійснюється за рішенням зборів учасників
Товариства, якщо інше не обумовлене додатково.
6.3. За рішенням зборів учасників сума чистого прибутку або її частка може не
розподілятися між учасниками, а використовуватися на інші цілі.

7. Порядок покриття збитків Товариства.

7.1. Покриття збитків Товариства здійснюється за рахунок резервного фонду, а в разі

його нестачі Товариство несе відповідальність, усім своїм майном у відповідності з діючим
законодавством.

8. Управління Товариством.

8.1. Вищим органом управління Товариством є збори Засновників, до виключної

компетенції яких входять:
• внесення змін та доповнень до Статуту Товариства;
• визначення основних напрямів діяльності Товариства, затвердження планів та звітів
про їх виконання - за одностайним рішенням;
• призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу;
• прийняття і виключення учасників Товариства - за одностайним рішенням;
• обрання (відкликання) директора - за одностайним рішенням;
• ухвалення обсягів розподілу прибутку. Загальні збори правомочні, якщо присутні
більше половини членів колективу Засновників.
8.2. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів відкритим або
таємним голосуванням, але не менше ніж 3/4 членів колективу засновників Товариства.
8.3. Загальні збори скликаються не менше як два рази на рік та в міру необхідності.
8.4. Посадовими особами Товариства визначаються:
• директор Товариства;
• головний бухгалтер.
8.5. Засідання дирекції проводиться не рідше одного разу на місяць.
8.6. Працівники Товариства зобов'язані:
• дотримуватися цього статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку;
• сумлінно працювати і дотримуватися трудової дисципліни;
• брати участь в управлінні справами Товариства.
8.7. Працівники Товариства мають право:
• на отримання роботи відповідно до своєї кваліфікації;
• на участь в управлінні справами Товариства;
• брати участь в розподілі прибутку;
• на вихід з Товариства в порядку, визначеному цим Статутом.

9. Виробничо-господарська діяльність

9.1. Товариство веде бухгалтерський облік згідно із встановленим нормативними

документами порядком, звітується перед відповідними органами, несе відповідальність за
достовірність звітності.
9.2. Товариство реалізує товари і продукцію за договірними цінами.
9.3. Працівники Товариства підлягають соціальному страхуванню, соціальному
забезпеченню в порядку, передбаченому законодавством.
9.4. Оплата праці працюючих визначається кінцевим результатом, особистим
трудовим внеском.
22
 10. Припинення діяльності Товариства.

10.1. Припинення діяльності Товариства відбувається шляхом реорганізації (злиття,

приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації.
10.2. Ліквідація та реорганізація Товариства відбувається за рішенням загальних
зборів учасників або за рішенням суду чи господарського суду у випадках:
• якщо рішенням суду будуть визнані недійсними Установчі документи Товариства;
• визнання Товариства банкрутом;
• з інших причин, передбачених чинним законодавством.
10.3. Ліквідація Товариства здійснюється ліквідаційною комісією, призначеною
органом, який прийняв рішення про ліквідацію.
10.4. З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження
щодо керівництва справами Товариства. Комісія оцінює наявне майно Товариства, виявляє
його дебіторів та кредиторів і розраховується з ними, вживає заходів щодо оплати боргів
товариства третім особам, а також його працівникам, складає ліквідаційний баланс і
представляє його зборам учасників і органу, який прийняв рішення про ліквідацію.
10.5. Кошти, які має Товариство, включаючи виручку від розпродажу його майна при
ліквідації, після розрахунків з бюджетом, оплати праці працівників Товариства, розрахунків
з кредиторами розподіляються між учасниками пропорційно їх часткам у Статутному фонді.
10.6. Ліквідація вважається завершеною, а діяльність Товариства припиненою з
моменту запису про це в реєстр державної реєстрації.
10.7. Внесення змін і доповнень до Установчих документів здійснюється за
одностайним рішенням загальних зборів учасників відповідно до чинного законодавства.

Директор Морозов А.П.

23