Тема 7. Підприємництво і підприємство.

План
1.Сутність підприємництва як особливої форми діяльності.
2.Основі види підприємницької діяльності.
3.Підприємства: види, організаційні типи.
4.Одноосібні володіння, партнерства, корпорації.
5.Виникнення підприємництва в Україні.
1. Підприємництво: сутність і передумови виникнення.
Демократизація економічної системи створює можливості для різноманітних форм
господарювання і підприємницької діяльності.
Зарубіжний досвід і сучасні тенденції економічного прогресу переконливо доводять, що сьогодні
без винахідливих, ділових людей, без розвитку різних форм підприємницької діяльності
подальший розвиток неможливий.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, пов'язана з ризиком діяльність суб'єкта
господарювання по виробництву товарів, робіт, послуг з метою отримання прибутку.
Формування розуміння підприємництва складалося протягом двох століть, за допомогою
досліджень Р. Кантільона, М. Вебера, Й. Шумпетера та інших.
Бажання отримати прибуток - основна рушійна сила виробництва в системі вільного
підприємництва. Крім цього, важливою рисою підприємництва є соціальна відповідальність.
Підприємницька діяльність - необмежене поле застосування зусиль.
Вона різноманітна, як різноманітні людські потреби. Всі численні прояви підприємництва, що
властиві ринковій економіці, можна згрупувати таким чином: виробниче підприємництво,
комерційне підприємництво, посередницьке підприємництво, фінансове підприємництво (в тому
числі страхове підприємництво).
Підприємництво розвивається у певному соціально-економічному та історичному середовищі,
для його безперервного відтворення необхідні певні передумови, а саме: економічні, політичні,
юридичні, психологічні.
Економічні передумови полягають у тому, що на ринку діють багатосуб'єктні (приватні,
державні, кооперативні, колективні) власники, що сприяє свободі їх господарсько-виробничій і
підприємницькій діяльності; прийняттю раціональних рішення з ведення бізнесу, пошуку
партнерів, використанню фондів і грошей. В Україні економічні передумови виникають в зв'язку з
проведенням роздержавлення і приватизації, демонополізації господарської діяльності.
Політичні передумови - це створення сприятливого політичного клімату для підприємництва;
розробка і здійснення стабільної політики в країні; захист з боку влади всіх форм власності;
ефективна податкова, кредитна, митна та інша політика.
Юридичні передумови характеризуються тим, що підприємництво ґрунтується на
законодавстві, нормативних актах країни, які однакові для всіх учасників ринку. Вони мають
створити для всіх учасників однакові "правила гри".
Психологічні передумови проявляються у створенні позитивного відношення членів суспільства
до підприємництва.
При формуванні та розвитку підприємницької діяльності дуже важливо, щоб держава не
втручалась в цю діяльність, а лише здійснювала економічне регулювання через систему
законодавства і фінансово-кредитні механізми. Названі умови підприємницької діяльності
передбачені Законом України "Про підприємництво" та Господарським кодексом України. В ході
підприємницької діяльності власник чи керівник підприємства повинен передбачати можливість
отримання збитків замість прибутку і навіть банкрутство своєї фірми. Підприємництво не можливе
без ризику, бо найбільший прибуток, як правило, приносять операції з високим ризиком. Повністю
запобігти ризику неможливо, тому що важко прогнозувати розвиток подій на товарних ринках або
дії фірм-партнерів, конкурентів і покупців. Потрібно навчитися оцінювати ризики і знижувати їх
небезпеку. В загальному виді ризики поділяються на природні (екологічні), фінансово-економічні,
соціальні і технічні. Для їх оцінки визначають можливі причини виникнення небезпечних ситуацій.
Чим ймовірніший ризик, тим оцінка можливого його настання наближується до одиниці. В
ринкових відносинах потрібно постійно керувати ризиком, використовуючи різноманітні заходи,
які дозволяють в деякій мірі прогнозувати виникнення ризикової ситуації. Отже, підприємництво -
це тип господарської поведінки, пов'язаний не тільки з новаторством при розробці, виробництві та
реалізації благ, але й ризиком неотримання прибутку та соціального ефекту.
Основним діючим суб’єктом у підприємництві є підприємець. Поняття "підприємець" часто
вживають як синонім таких понять, як "господар", "бізнесмен". Людину, яка організувала свою
справу і веде її, характеризують, використовуючи одне з цих понять. Однак це не тотожні поняття.
Підприємець - суб'єкт, що поєднує в собі новаторські, комерційні та організаційні здібності для
пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових сфер застосування капіталу.
Підприємець може бути власником ресурсів, а може скористатись запозиченим капіталом.
Власник може отримувати дохід від власності і не бути підприємцем (наприклад, здавати в оренду
землю або інші засоби виробництва). Менеджер не обов'язково виступає підприємцем
(наприклад, менеджер-начальник цеху). А ось вже бізнесмена розуміють як підприємця,
комерсанта, людину, яка робить відповідну справу (бізнес).
Бізнес - справа, заняття, економічна діяльність, спрямована на отримання прибутку. Для того,
щоб мати прибуток, підприємець повинен придбати та поєднати необхідні фактори
виробництва - орендувати чи придбати приміщення, обладнання, матеріали, розробити
ефективну технологію, найняти працівників, організувати виробництво, рекламу та збут. Кошти,
що витрачаються на це, носять назву витрати. Реалізація продукту або послуги за певну ціну
дасть змогу отримати виручку від реалізації, або дохід. Різниця між виручкою від реалізації
продукції та сумою витрат на її виробництво і реалізацію складає прибуток. Якщо витрати вищі
за виручку, підприємець несе збитки. Отже успіх бізнесової діяльності не гарантований.
Найхарактерніші риси підприємця, які виділяють його серед господарюючих суб'єктів, найбільш
точно сформулював Й. Шумпетер:
- виготовлення нового блага або нової якості певного блага;
- освоєння нового ринку збуту;
- отримання нового джерела сировини чи напівфабрикатів;
- впровадження нового методу виробництва;
- проведення відповідної реорганізації.
Для того, щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінацій ресурсів, варто, на думку
Шумпетера, мати відповідні якості:
- воля та здібності;
- бачення ситуації у реальному світлі;
- здатність "пливти проти течії", долаючи опір соціальних сил;
- здійснювати вплив на інших результатами свого успіху, духовною свободою, цілеспрямованою
витратою сил та енергії.
Всі перераховані риси підприємця можуть бути реалізовані за умов економічної свободи
підприємництва та персональної економічної і відповідальності за прийняті господарські рішення
у вигляді прибутку або збитків чи банкрутства.
Сутність підприємництва більш повно розкривається через його функції творчу, ресурсну,
організаційну.
Творча функція підприємництва полягає у сприянні реалізації нових ідей, здійсненні техніко-
економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.
Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне
використання матеріальних, трудових, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів з
урахуванням досягнень науки, техніки, управління та організації виробництва.
Організаційна функція підприємництва зводиться до поєднання ресурсів виробництва в
оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх використанням.
2.Основі види підприємницької діяльності.
Підприємницька діяльність – різноманітна, як і різноманітні людські потреби. Всі
численні прояви підприємницької діяльності можна поділити на три основні її види: виробниче
підприємництво; комерційне підприємництво; фінансово-кредитне підприємництво.
Виробниче підприємництво є найважливішим, визначальним, провідним видом
підприємницької діяльності, спрямованим на виробництво продукції, послуг, інформації тощо,
які підлягають реалізації споживачам. Ця діяльність здійснюється підприємствами, що
виготовляють різноманітну продукцію, виконують будівельні, ремонтні та інші роботи, надають
побутові, консультативні, інформаційні та інші послуги, створюють духовні блага тощо.
Виробниче підприємництво належить до найбільш складних, серйозних, суспільно
необхідних і водночас важких видів бізнесу. З цим частково пов'язаний і той факт, що до
виробничого підприємництва спостерігається значно менше тяжіння, ніж до інших видів
підприємницької діяльності, які значно швидше й простіше приносять прибутки. Так, із загальної
кількості діючих малих підприємств лише кожне шосте функціонує в промисловості (16,4 % від
загальної кількості діючих малих підприємств), кожне дванадцяте – у будівництві (8,6 %), лише 4,4
% – на транспорті. Однак в оптовій та роздрібній торгівлі, включаючи торгівлю транспортними
засобами та послуги з їх ремонту діють 3/5 малих підприємств (40,6 %)
Для багатьох виробниче підприємництво не асоціюється з бізнесом. Для них бізнес – це
комерція, а не виробництво. І такі люди глибоко помиляються. Бізнес найтіснішим чином
пов'язаний з виробництвом. Без виробничого підприємництва, торговельний бізнес не мав би
матеріальної (речової) основи, залишилася б лише можливість торгувати імпортними товарами.
У центрі виробничого підприємництва – виготовлення споживчих благ. Таким чином, до
виробничого підприємництва належать і заводи, і фабрики, і перукарні, і кав'ярні, і школи, і
ліцеї, і агрофірми. Ці підприємства можуть і самі реалізувати свою продукцію, але головна їх
функція – виробництво.
Виробниче підприємництво тісно пов'язане з бізнесом у сфері обігу, сприяє йому. Товари,
що виробляються, необхідно продавати, обмінювати на гроші або на інші товари. З історії розвитку
підприємництва видно, що бізнес у сфері ремесел породжував купецький бізнес (комерційне
підприємництво). Цей зв'язок простежується протягом багатьох століть. При цьому виробництво
не завжди займало активну позицію. Комерційний бізнес, зокрема торгівля, яка мала попит та
товари, значно активізувала виробниче підприємництво.
Так, щоб виготовити продукцію, товари, підприємцю необхідні оборотні засоби
виробництва у вигляді матеріалів, із яких виготовляється продукція. Крім того, у виробництві
знадобляться напівфабрикати, тобто готові складові, які будуть використані при виготовленні
товару (наприклад, ґудзики, цвяхи, електродвигуни тощо).
Комерційне підприємництво – це діяльність, пов'язана з обміном, розподілом та
споживанням товарів і послуг.
Змістом комерційного підприємництва є товарно-грошові та торговельно-обмінні операції.
Комерція у вузькому розумінні слова – це торгівля, а комерсант – це працівник торгівлі.
Торговельно-обмінні операції здійснюються у вигляді угоди з купівлі-продажу або перепродажу
товарів і послуг. Представниками комерційного підприємництва є різні торговельні організації, що
реалізують (продають) предмети споживання і засоби виробництва.
Суб'єктами комерційного підприємництва є магазини, речові та продовольчі ринки,
біржі, виставки-продажі, аукціони, торговельні доми, ярмарки, торговельні бази, інші заклади
торгівлі, у тому числі комерційні (торговельні) кіоски та намети.
В умовах численних господарських зв'язків комерційні організації не в змозі розв'язати всі
питання обігу власними зусиллями. Тому надійними партнерами тут виступають посередники.
Представниками посередницьких структур є установи та окремі особи, які знаходяться між
підприємцем і споживачем. Посередницькі фірми здійснюють не лише брокерські
(посередницькі) операції, а й можуть також здійснювати торгівлю на власний розсуд.
Посередницький бізнес як різновид комерційного підприємництва дедалі більше поширюється
в ринковій економіці.
Фінансово-кредитне підприємництво – це діяльність, де об'єктом купівлі-продажу є
специфічний товар – гроші, іноземна валюта, цінні папери.
Агентами фінансово-кредитного підприємництва є комерційні банки, фондові біржі,
окремі фірми, навіть громадяни-підприємці.
Особливою формою фінансово-кредитного підприємництва є страхове підприємництво.
Кожен підприємець діє на свій страх і ризик і не може обійтися без надійного страхування на
випадок небезпеки. Страхування – це формування грошових фондів та їх використання на
відшкодування збитків у разі непередбачуваних випадків і на допомогу громадянам у певні
періоди життя.
 3.Підприємства: види, організаційні типи.
Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких
видів:
1) приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта
господарювання (юридичної особи);
2) підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
3) комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
4) державне підприємство, що діє на основі державної власності;
5) підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм
власності).
Залежно від способу створення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють
підприємства унітарні та корпоративні.
Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того
майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує
статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує
підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання
реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні,
підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на
приватній власності засновника.
Корпоративне підприємство створюється, як правило, двома або більше засновниками за їх
спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи
трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі
корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників
(учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні
підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші
підприємства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Підприємства залежно від кількості працівників та обсягу валового доходу від реалізації
продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих
підприємств.
Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова
чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг
валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми,
еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України
щодо гривні.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність
працівників за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від
реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за
середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Середніми визнаються всі інші підприємства.
4.Одноосібні володіння, партнерства, корпорації.
Виділяють наступні організаційні форми підприємств: одноосібне володіння, товариство
(партнерство), корпорація.
Одноосібне володіння - бізнес, яким володіє одна людина. Підприємець сам веде свою справу,
самостійно розпоряджається матеріальними ресурсами і капітальним обладнанням, контролює
виробництво, реалізує продукцію, сплачує податки, досягає успіху у вигляді прибутку або зазнає
збитків.
Отже, одноосібне володіння - це організаційно-правова форма підприємства, за якою людина
одноосібно володіє і управляє ним, бере на себе весь ризик збитків або отримує весь прибуток.
Переваги одноосібного володіння: безпосереднє управління власником; невеликі первинні
капіталовкладення; власник отримує весь прибуток; власник може закрити підприємство, коли
це необхідно.
Така форма організації бізнесу має переважно короткий цикл виробництва, швидке отримання
прибутку. Всі підприємства такої форми частіше малі за розміром. До недоліків одноосібного
володіння відносяться: повна майнова відповідальність, обмеженість капіталу, труднощі в
одержанні кредиту, велика кількість обов'язків і функцій при організації і функціонуванні
виробництва.
Товариство (партнерство) — підприємство, яке засновано двома або більшою кількістю
співвласників; це форма організації бізнесу, яка об'єднує по домовленості партнерів з їх
фінансовими ресурсами.
Основні переваги: підприємством володіє дві та більше особи; збитки розподіляються між
партнерами; інвестиційні можливості вищі, ніж при одноосібному володінні; розподіл
управлінської відповідальності; податки розподіляються між усіма партнерами.
Партнерство дозволяє залучити додаткові засоби виробництва, здійснювати спеціалізацію в
управлінні, що впливає на ефективність виробництва і зменшує загрозу банкрутства.
Недоліки партнерства наступні: ускладнення процесу вироблення і прийняття управлінських
рішень (внаслідок необхідності узгодження його між учасниками); необхідність
відповідальності окремих осіб за неправильні рішення, від яких партнерство не застраховане;
внаслідок заборони учасникам товариств продажу їх вкладів (паїв) на відкритому ринку в разі
виходу одного з них з партнерства, інші учасники або треті особи зобов'язані викупити його
частку.
Корпорація (або акціонерне товариство) - форма організації бізнесу, де власником виступають
акціонери (власники акцій), керівництво здійснюється рішеннями зборів акціонерів та ради
директорів, прибуток розподіляється у вигляді дивідендів на акції. Такі підприємства, як
юридичні особи, мають ресурси, активи, виробляють і продають продукцію, отримують
прибуток (збитки), одержують кредити. Великі підприємства, на долю яких припадає основна
частина виготовленої продукції, виступають у формі корпорацій. Для їх функціонування
створюється акціонерний капітал за рахунок випуску та продажу акцій. Ті, хто придбав ці акції, і
є акціонерами, тобто співвласниками корпорацій.
Переваги: обмежена відповідальність; ефективна форма залучення грошей; можливість при
необхідності збільшення розмірів виробництва товарів і послуг; введення нових технологій і
сучасної техніки; досягнення конкурентоспроможності; при ефективній роботі отримання
прибутку і дивідендів; зниження ризику банкрутства.
Недоліки: складний і дорогий процес організації та управління корпорацією, високий ступінь
конкурентної боротьби, подвійне оподаткування.
В корпорацію частіше всього перереєструються успішно працюючі на ринку товариства
(партнерства) і приватні підприємці, для подальшого розвитку яких потрібно поєднання капіталу та
більш потужна за розміром і можливостями фірма.
5.Виникнення підприємництва в Україні.
На даний час приватний бізнес в Україні може стати двигуном розвитку економіки, особливо
зараз, в період ринкової трансформації, пов’язаної з запланованим реформуванням ринкової
сфери. Протягом останнього десятиліття було прийнято ряд законодавчих актів, які відкрили нові
можливості для розвитку приватного бізнесу. Поряд з новими перевагами, для українського
підприємництва також існує перелік проблем, з якими стикаються гравці бізнес-ринку в цілому
світі, проте саме в українських реаліях ці перешкоди набувають гіпертрофованого характеру.
Особливо загрозливими є такі фактори:
Недосконала державна регуляторна політика щодо суб’єктів підприємництва;
Високі ставки оподаткування, які останнім часом тільки зростають;
Обмеження або відсутність фінансової підтримки малого підприємництва;
Низький рівень перепідготовки та перекваліфікації кадрів, недосконалість консультаційного та
інформаційного забезпечення.
Недостатня кількість кваліфікованого персоналу.
Попри вище перелічені фактори, на даний час існують ще кілька, що мають не менший вплив на
сферу підприємництва в Україні - поєднання нових реформ і війни на території країни. За оцінками
експертів, новітнє реформування, обіцяне урядом як варіант до вдосконалення економічної
системи, на даний час є дуже недосконалим. Серед його недоліків можна назвати недостатню
визначеність, надмірне навантаження податками – особливо це стосується суб’єктів малого
бізнесу, в яких і так доходи не є надто великими.
Крім цього, українські підприємці відзначають обмежений доступ до сировинних матеріалів та
проблеми з реалізацією готової продукції в деяких сферах ринку.
Попри вищевказані недоліки економічної системи у відношенні до суб’єктів підприємництва, для
українських представників малого, середнього, а також великого бізнесу відкривається ряд
далекоглядних переваг, які вже в найближчому майбутньому обіцяють розв’язати ключові
проблеми діяльності.

За порадами міжнародних фінансових організацій, новітнє реформування сектору підприємництва

покликане в майбутньому розвивати малий бізнес в Україні шляхом державної допомоги у
формуванні стартового капіталу при умові конкурентоспроможної бізнес-ідеї та грамотного бізнес-
плану. Також заплановано розробку надання спеціальних податкових пільг, прискорення
амортизації та вдосконалення підготовки професійних кадрів.
Крім цього, дуже актуальну проблему кредитування малого і середнього бізнесу, де відсоткові
ставки становлять 25% і вище, уряд планує вирішити за допомогою вдосконалення фінансово-
кредитної політики, залученням приватних та іноземних інвестицій тощо.
Ще одним позитивним фактором для розвитку підприємництва можна вважати зростання рівня
мотивації. За даними вітчизняної статистичної компанії, близько 46% українців вважають, що
відкриття власної справи допоможе їм відчути себе фінансово незалежними та самореалізуватися,
а 40% українців готові покращити свої практичні навички, щоб у майбутньому зайнятись
підприємництвом. Ці показник свідчать про ментальну перебудову свідомості українців, які вже
втомились працювати «на когось».
Загалом, якщо підсумувати ситуацію в загальному, перспективи для розвитку підприємництва в
Україні дуже великі, і як свідчить іноземний досвід, правильна державна політика та бажання
самих підприємців-початківців вже за короткий час можуть перетворити країну в потужний бізнес-
центр.