1

Семінар 1. Соціальна відповідальність у контексті розвитку

міжнародного бізнесу
1. Історія розвитку соціальної відповідальності: від Стародавніх часів
(релігійна основа соціальної відповідальності, Біблія, Коран) до сьогодення:
Досліджуючи історію розвитку концепції соціальної відповідальності
бізнесу, науковці приходять до висновку, що подібні ідеї були притаманні
бізнесменам ще у часи Стародавнього Єгипту, Греції, Римської імперії,
Середніх віків. Різні історичні джерела вказують на те, що вже тоді існували
виробники, які відчували свою відповідальність перед суспільством: сумлінно
платили податки, виробляли якісну продукцію, не ошукували споживачів і
робітників. Те, що багато творінь будівельників, скульпторів, майстрів,
ювелірів тих часів пережили багато сторіч і дійшли до нас, є підтвердженням їх
соціально відповідальної поведінки, яка полягала у виробництві якісних
товарів. У стародавні часи заможні торговці і ремісники жертвували значні
кошти на допомогу бідним, сиротам, на будівництво різних соціальних споруд.
У процесі розвитку підприємництва також були етапи, коли соціальна
відповідальність поступалася соціальній безвідповідальності бізнесу. Таким
періодом є початок розвитку капіталізму, коли спостерігалися такі явища, як
експлуатація робітників, недотримання правил техніки безпеки праці на
підприємствах, нерозвинуте законодавство про працю, несплата податків,
підкуп держслужбовців та багато інших прикладів порушення соціально
відповідальних принципів. З бурхливим розвитком економіки, появою зрілого
класу підприємців і бізнесменів поступово відбувається розуміння необхідності
впровадження принципів соціальної відповідальності в управління та
поступовий перехід до положень даної концепції
Біблія – послання апостола Павла
- засудження неефективності та лінощів
- заохочення продуктивної і якісної праці землеробів, скотарів, ремісників,
купців
- лише особиста праця людини – основа її добробуту
Біблія
- засудження тих, хто розкошує, гордиться собою, і хто вважає, що багатство
ставить його на щабель вище від усіх
- твердження про потребу допомагати бідним, сиротам – сформовані основи
доброчинної діяльності
«не відмовляй в благодіянні, коли рука твоя в змозі зробити його»
« не говори другу твоєму «піди і прийди знову і завтра я дам» коли ти маєш
при собі»
Тому хто просить не давай і від того, хто хоче позичити в тебе без відсотків,
не відвертайся. І в борг давайте, не очікуючи нічого
Цікавим є те, що у даному релігійному документі навіть сформовано
положення про необхідність сплати податків. На питання людей «Чи потрібно
платити податки кесарю?» Ісус відповів: «Віддайте кесареве – кесареві, а Богові
– Боже». У Біблії завжди підкреслюється необхідність чесного ведення справ
(притчі Соломонові): «Краще небагато з правдою, ніж безліч прибутків з
неправдою»
 2
КОРАН
Ісламська фінансова система цих країн має чітку соціальну спрямованість
згідно з морально-етичними принципами та принципами, які зафіксовані у
Корані. Одним з яскравих прикладів таких соціальних ідей є заборона
лихварства в ісламських країнах, тобто банки не мають права отримувати
відсоток за кредит, вони отримують частину прибутку від доходів
підприємства, що кредитується і несуть ризики збитків на рівні зі своїм
клієнтом. Також релігійні норми ісламу забороняють «гру з часом», тобто
будь-які ф’ючерсні угоди, пов’язані з ризиком, що майбутній товар буде
неналежної якості, а отже може виникнути конфлікт між продавцем і покупцем.
o Засновники концепції соціальної відповідальності бізнесу (СВБ) – Г.
Боуен і П. Друкер.
Форд
- кращі умови життя робітників
- найголовніше – ефективність для прийняття роботу
- ЗП – 5 дол в день, в 2 рази більше за інші
- відсутня дискримінація за станом здоровья, освіти, національності…
- 18% робочих – інваліди
І етапом розвитку КСВ вважається 1920-1950 рр. У цей час з’являється
відома робота Пітера Друкера «Практики менеджменту», у якій він розглядав
громадську відповідальність як один з восьми ключових чинників досягнення
бізнес-цілей. Друкер зазначив, що компанії виступили в якості основних
соціоекономічних інститутів, які заклали інші методи та способи майбутнього
існування суспільства .
Розглядаючи корпорацію не лише як економічний, але і соціальний інститут,
П. Друкер у книзі «Поняття корпорації» (1946 р.) та ряді інших робіт визначив
соціальну функцію бізнесу як одну з ключових і зробив немало для того, щоб
прояснити суть і форми соціально відповідальної поведінки бізнесу, а також
обґрунтувати значущість і користь такої поведінки не лише для суспільства, але
і для самої корпорації. На початку 50-х років П. Друкер висунув ідею
самоврядного трудового колективу, суть якої полягає в тому, що на
підприємствах доцільно створювати демократично обрані органи з числа
робітників для вирішення питань, що стосуються соціальних аспектів
діяльності підприємства. Беручи участь в такій діяльності, працівники, на
думку П. Друкера, будуть відчувати причетність до справ підприємства. Згодом
Друкер зазначав, що це була його найоригінальніша і найважливіша ідея, що
стосується управління. Але суспільству у той час така ідея здавалася чужою і
була знехтувана, проте, багато її положень згодом знайшли втілення в
концепції "соціального партнерства.
Подальший великий крок у розробці концепції соціальної відповідальності
бізнесу зробив відомий американський дослідник Г. Боуен. У фундаментальній
праці «Соціальна відповідальність бізнесмена» (1957 р.) він розвивав ідею про
те, що урахування інтересів суспільства при ухваленні управлінських рішень
повинно принести соціальні й економічні вигоди і підприємцям, і суспільству в
цілому . Г. Боуен визначав соціальну відповідальність бізнесу як "обов'язок
 3
бізнесменів приймати рішення і слідувати тим напрямам діяльності, які
доцільні з точки зору цілей і цінностей суспільства". Він акцентував на такому:
по-перше, розвиваючи бізнес, не можна керуватися лише міркуваннями
особистої вигоди, оскільки вона не приведе до блага всього суспільства. У всіх
випадках, коли між приватною вигодою і суспільним благом виникають
конфлікти, перше має бути підпорядковане другому;
по-друге, американська економічна система повинна більшою мірою
орієнтуватися на принципи конституції і загальнонаціональні цілі, ніж на
принцип «laissez faire»;
по-третє, добробут всього суспільства неможливо забезпечити
односторонніми зусиллями або уряду, або приватних організацій. Тому
необхідно покінчити з протистоянням влади і бізнесу і перейти до
конструктивного діалогу між ними;
по-четверте, керівництву корпорацій слід проводити збалансовану політику,
врівноважуючи конкуруючі інтереси, і встановлювати такі пріоритети, які
враховують інтереси як інвесторів, робітників, споживачів, постачальників і
конкурентів, так і національних, місцевих громад, громадських організацій і
навіть неорганізованих груп, які здатні відстоювати свої інтереси;
по-п'яте, врівноважуючи ці інтереси, корпорація повинна відкидати
"безрозсудні вимоги", але робити це логічно витримано і збалансовано.
Таким чином, Г. Боуен прийшов до глибокого розуміння ідеї про соціальну
відповідальність бізнесу, заснованої на визнанні тісних взаємозв'язків між
корпораціями, громадянським суспільством і державою
Визначним здобутком цього періоду стала наукова робота Г. Боуена
«Соціальна відповідальність бізнесмена», опублікована в 1953 р. На думку
автора, соціальна відповідальність бізнесмена полягає в «реалізації такої
політики, прийняття таких рішень чи слідування такій лінії поведінки, які були
б бажаними для цілей та цінностей суспільства». В своїй роботі автор
сформулював доктрину соціальної відповідальності як зобов’язання
бізнесменів здійснювати щоденну ділову практику з дотриманням цілей та
цінностей суспільства.
Впродовж 1950-х років питання взаємозв’язку КСВ з вигодами для бізнесу,
як такого, поставало вкрай рідко. Основна увага приділялась відповідальності
бізнесу перед суспільством та діяльності, яка збільшувала добробут
суспільства.
o Противники СВБ (С.Фрідман).
В науковій літературі існує чотири основні підходи до концепції
корпоративної соціальної відповідальності [9]:
1) економічний підхід, згідно з яким підприємство виступає інструментом
для створення багатства, а вся його соціальна діяльність спрямована на
досягнення економічного результату. Найвідомішим прибічником даного
підходу є американський економіст М. Фрідман, який вважає, що «існує одна і
тільки одна соціальна відповідальність ділового світу – використати свої
ресурси і займатися діяльністю, спрямованою на збільшення прибутків, при
умові дотримання правил гри, тобто займатися відкритою і вільною
конкуренцією, без обману і шахрайства» [10, c. 142]. Тобто, діючи таким
 4
чином, підприємство виконує свою економічну функцію, виробляючи товари та
послуги, необхідні для суспільства та створюючи при цьому робочі місця і
забезпечуючи максимізацію прибутку для акціонерів. Фрідману особливо не
подобається термін «соціальна», який для нього політично асоціюється із
соціалізмом.
Одним з лідерів руху опонентів концепції виступив відомий американський
економіст, який у 1976 році став лауреатом премії пам’яті Альфреда Нобеля «за
досягнення у дослідженні споживчого аналізу, розробку грошово-кредитної
теорії та демонстрацію складності стабілізаційної політики» – Мілтон Фрідман.
У своїй статті «СВБ – збільшення свого прибутку», яка вийшла у 1970 році,
вчений наголосив, що почуття відповідальності можуть мати лише люди, а
бізнес повинен концентруватися лише на отриманні прибутку, задовольняючи
тим самим потреби суспільства. Також М. Фрідман визначив багато протиріч
між соціальною відповідальністю бізнесу перед суспільством і інтересами
самого бізнесу, навівши у своїй роботі наступні приклади: соціально
відповідальний бізнес завжди має піклуватися про свій персонал, а отже, не
скорочувати робітників, а навпаки, зберігати робочі місця, але в той же час
ліквідація робочих місць задля впровадження нових технологій і підвищення
конкурентоздатності і прибутковості бізнесу суперечить концепції СВБ, але є
головною метою підприємства; збільшення витрат на охорону навколишнього
середовища суперечить інтересам власників компаній і робітників,
зацікавлених у збільшенні дивідендів і заробітної плати
o Бізнес і соціальна відповідальність у 50-60х рр.
Для передового бізнесу стає звичайною справою виконання обов’язків перед
державою і суспільством, таких як : сплата податків, створення робочих
місць, виробництво якісної продукції
+ бізнес повинен бути відповідальним перед своїми робітниками
+ доброчинні акції (боротьба з бідністю, хворобами, розвиток спорту), які
носили несистематичний характер
В 60-х рр. ідея корпоративної соціальної відповідальності отримала
подальший розвиток та поширила свою популярність здебільшого завдяки
роботам прогресивних науковців, поширеним в той час соціальним рухам на
захист цивільних прав, прав жінок та споживачів, а також на захист
навколишнього середовища. У світі зросла увага різних груп суспільства, в
тому числі і підприємців, до таких соціальних проблем, як забруднення
навколишнього середовища, боротьба за громадянські права, почали
посилюватись вимоги держави до екологічної відповідальності компаній,
зросли вимоги до бізнесу з боку профспілок та споживачів. В Західній Європі,
під тиском громадськості та неурядових організацій, уряди багатьох країн
прийняли більш суворі стандарти у сфері трудового законодавства та охорони
природи
o Зародження корпоративної соціальної відповідальності (70ті – 2000 роки).
Етап КСВ (70 р у США, 90р у Європі)
1995 – європейська бізнес мережа по КСВ
Березень 2000 – офіційне закріплення КСВ в Європі на лісабонському
Європейському саміті
 5
Великий бізнес – на вищий щабель розуміння СВБ
розробка стратегій КСВ, нефінансова звітніть, поява соціального аудиту
80-ті роки стали визначальними у контексті розвитку КСВ. У цей період
розвивається теорія стейкхолдерів Фрідмана, розпочинається розроблення
організаційної структури для управління КСВ і вперше з’являється концепція
сталого розвитку.
Найпоширеніше на сьогодні визначення поняття «сталого розвитку» було
запропоноване у звіті комісії Брундтланд (Brundtland) «Наше спільне майбутнє»
у 1987 р. Згідно з ним сталим є такий розвиток, «що задовольняє потреби
сьогодення і не перешкоджає можливості прийдешніх поколінь задовольняти
свої власні потреби». Він передбачає забезпечення високого рівня життя для
нинішнього та наступних поколінь. Загальноприйнятим вважається твердження
про те, що Концепція сталого розвитку охоплює, як мінімум, дві важливі ідеї:
Цей розвиток передбачає вирішення економічних, соціальних та екологічних
проблем. Розвиток буде сталим тільки тоді, коли буде досягнута рівновага між
різними факторами, що зумовлюють загальний рівень життя.
Нинішнє покоління має обов'язок перед прийдешніми поколіннями залишити
достатні запаси соціальних, природних та економічних ресурсів для того, щоб
вони могли забезпечити для себе рівень добробуту не нижчий, ніж той, що ми
маємо зараз
90-ті роки відзначалися розвитком концепції КСВ, більшою кількістю
наукових робіт. Виникає теорія мотивацій компаній щодо реалізації КСВ. Так,
Дебра Вуд виділяє 3 мотиваційні причини: управління охороною
навколишнього середовища, різноманітними питаннями та стейкхолдерами.
Набула поширення концепція сталого розвитку, оскільки у 1992 р. було
прийнято Декларацію Саміту Землі в Ріо-де-Жанейро.
У 90-х роках виникло кілька нових визначень КСВ, які привнесли в це
поняття нові характеристики. В цей період Елкінгтоном (засновником компанії
Sustain Ability) у книзі «Канібали з вилками:
потрійний критерій бізнесу ХХІ ст.» була запропонована концепція
потрійного критерію, що передбачає рівновагу між економічними, соціальними
та екологічними цілями розвитку. Концепція базується на таких трьох
категоріях, як: Люди, Планета, Прибуток. Дана концепція передбачає, що все
те, що зроблено добре для суспільства, для навколишнього середовища також
позитивно впливає на фінансові показники компані
o Співвідношення понять соціальна відповідальність бізнесу і
корпоративна соціальна відповідальність
Соціальна відповідальність бізнесу — це добровільний внесок бізнесу в
розвиток суспільства в соціальній, економічній і екологічній сферах, пов'язаний
напряму з основною діяльністю компанії й вихідний за рамки певного законом
мінімуму. У цей час соціальна відповідальність бізнесу розглядається як один з
основних елементів PR-стратегії компаній і їй приділяється досить вагома роль.
Корпоративна соціальна відповідальність — це система послідовних
економічних, екологічних і соціальних заходів компанії, реалізованих на основі
постійної взаємодії із зацікавленими сторонами (стейкхолдерами) і
 6
спрямованих на зниження нефінансових ризиків, довгострокове поліпшення
іміджу й ділової
У науковій літературі корпоративну соціальну відповідальність (КСВ)
розглядають як просування практик відповідального бізнесу, які приносять
користь бізнесу, суспільству і сприяють соціальному, економічному та
екологічно стійкому розвитку шляхом максимізації позитивного впливу бізнесу
на суспільство та мінімізації негативного. КСВ означає досягнення
комерційного успіху шляхами, що цінують морально-етичні принципи
співтовариства й навколишнє середовище. У більш широкому розумінні під
корпоративною соціальною відповідальністю слід розуміти відповідальне
ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, споживачів,
працівників, партнерів, активну соціальну позицію компанії, яка полягає у
гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством,
участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем. У цілому соціальна
відповідальність бізнесу – це політика, яка свідомо і цілеспрямовано обирається
компанією для того, щоб не просто існувати та отримувати прибуток, а
добровільно робити свій позитивний внесок у розвиток сучасного суспільства.
КСВ можна також визначити і як вільний вибір компанії на користь
підвищення рівня добробуту суспільства за допомогою відповідних підходів до
ведення бізнесу та надання корпоративних ресурсів. У загальному розумінні
корпоративна соціальна відповідальність – це усі дії компанії, які позитивно
впливають на суспільство.
У 1953 році з‘явилася перша фундаментальна праця стосовно теми соціальної
відповідальності - «Соціальна відповідальність бізнесмена» Хоуард Р. Боуена,
який проаналізував, як саме концепція соціальної відповідальності може бути
застосована і в бізнесі, а розуміння більш широких соціальних цілей при
прийнятті рішень можуть приносити соціальні та економічні вигоди для
суспільства.
2. Поняття і визначення соціальної відповідальності бізнесу.
2 етап – 70-90 р
СВБ
– вплив бізнесу на світ вцілому
- відповідальність за прийняте управлінське рішення
- відповідальність тих, хто приймає бізнес рішення перед тими, на кого прямо
чи опосередковано ці рішення впливають
- етичне чи ідеологічне явище, яке лежить в сутності бізнесу
- стійка прихільність бізнесу до дотримання етичних норм, внесення вклвду в
економічний розвиток і одночасно покращення якості життя персоналу, його
сімей, допомога суспільству (Міжнародна рада зі сталого розвитку)
- просування практик відповідального бізнесу, котрі приносять користь
бізнесу і суспільству і сприяють соціальному, економічному і екологічному
сталому розвитку шляхом максимізації позитивного впливу бізнесу і мінімізації
негативного
Соціальна відповідальність бізнесу – це свідоме відношення суб’єктів
господарської діяльності до вимог соціальної необхідності, соціальних завдань,
 7
морально-етичних норм та цінностей, розуміння наслідків своєї діяльності для
суспільства, держави, споживачів, ділових партнерів та своїх працівників.
3. Переваги соціально відповідального бізнесу
Соціальна активність і акціонерний капітал. Програми соціальних
інвестицій дають реальну віддачу як тим, кому вони адресовані, так і тим, хто їх
ініціює. Інформація про ступінь соціальної активності компанії є важливою для
інвесторів, що розглядають результати діяльності компанії з погляду
акціонерної вартості. Простіше кажучи, ринок враховує даний фактор у
вартості акцій, тому компанії з високим рівнем корпоративної соціальної
відповідальності можуть швидше розраховувати на зростання капіталізації, ніж
компанії, що ігнорують даний фактор.
Незважаючи на те що зв'язок між зниженням кількості бездомних в місті як
результатом благодійної діяльності та динамікою курсу акцій виміряти дуже
важко, соціальна активність компанії впливає на вартість акціонерного
капіталу, цей зв'язок в сучасній економіці має тенденцію зростати.
У журналі Business and Society Review були опубліковані результати
дослідження, проведеного в 1999 р, згідно з яким показник ринкової доданої
вартості 300 великих компаній, що оголосили про те, що вони будуть
керуватися у своїй діяльності положеннями кодексу корпоративної етики, був у
два-три рази вище аналогічного показника компаній, які не брали на себе таких
зобов'язань.
Соціальна активність компанії впливає на споживачів. 68% російських
покупців заявляють, що будуть купувати продукти тих компаній, які сприяють
вирішенню соціальних проблем. Таким чином, соціальна активність підвищує
впізнаваність продукту і дає маркетингові переваги.
Ще більш вражаючі результати показали компанії роздрібної торгівлі:
соціальні показники (у порівнянні з економічними) надають вдвічі більший
вплив на репутацію фірми. Соціальна активність все більше стає не тільки
бажаним, а й необхідним напрямом діяльності компанії. З розвитком
соціальних потреб споживачів зростають вимоги до бізнесу. Очевидно, що
екологічна складова стає все більш важливою для споживачів у розвинених
країнах. Більш ніж для 50% споживачів у Західній Європі важливо, щоб товари
були зроблені в екологічно чистих умовах. Люди готові платити значно більше
за "чисту" енергію.
Турбота про своїх співробітників сприяє додаткової мотивації і веде до
підвищення продуктивності праці, що дуже важливо для пашів країни.
У 2001 р більша частина випускників MBA (Master of
Business Administration) обрали компанії, які відомі своїми соціальними
програмами.
Цей аспект дуже важливий для великих корпорацій і є вирішальним для
транснаціональних компаній, які потребують залучення і постійному
поновленні персоналу в усьому світі. Інвестиції в персонал та інвестиції в
соціальне середовище в регіонах присутності - найважливіший фактор розвитку
компанії в країнах, що розвиваються, де держава не може самостійно
вирішувати соціальні проблеми і забезпечувати надходження на ринок праці
повноцінних людських ресурсів.
 8
Дослідження показало, що від ставлення співробітників до компанії залежать
її доходи: поліпшення ставлення співробітників до компанії на 5 пунктів
означає поліпшення задоволеності клієнтів на 1,3 пункту, що, у свою чергу,
означає підвищення прибутку на 0,5 пункту (за даними Sears) . Для такої
компанії, як Sears, збільшення прибутку на 0,5 пункту означає 65 млн дол.
На рік.
Соціальна активність компанії впливає на зниження витрат і на
взаємодію з владою. Для галузей, що знаходяться під пильним контролем
держави (банки, страхові компанії, комунальні послуги, охорона здоров'я), це
стратегічний ресурс. Інвестування в поліпшення соціальних умов може
принести непогані дивіденди, коли для здійснення стратегічного кроку
(наприклад, злиття) необхідне схвалення регулюючого органу.
Транснаціональні компанії в країнах, що розвиваються часто використовують
благодійність, щоб отримати розташування влади. Наприклад, гам, де держава
не в змозі підтримувати охорону здоров'я, великі компанії можуть взяти на себе
часткову підтримку в обмін на контракти.
Продумана політика соціальної відповідальності може вести до
зниження тиску з боку перевіряючих органів. Публікація принципів і
політики щодо працівників, навколишнього середовища, у відносинах з
постачальниками дає відповідь і державним органам, яким є підхід компанії до
цих питань. Важливу роль відіграє проводиться регулярно соціальний аудит. У
Росії, на жаль, зважаючи корупції взаємозв'язок між соціальною
відповідальністю компанії і сприятливим ставленням держави простежити
важче. Проте вже можна сказати, що компанії, наступні відкритості та
прозорості у своїй діяльності, що вкладають ресурси в соціальні програми,
мають більш стійкі позиції у відносинах з владою.
Вихід на нові ринки. Соціальна активність використовується як засіб виходу
на нові ринки навіть до формального початку бізнес-діяльності на даній
території. Наприклад, компанія Procter & Gamble розпочала роботу в Росії з
співпраці з Санкт-Петербурзьким університетом. "Різниця між хорошими і
поганими відносинами з місцевим співтовариством полягає в тому, що в
першому випадку компанія отримує доступ до нового ринку, а в другому - вона
з ганьбою виганяється з нього", - заявив Стекела з AddVenture NetWork Inc. Він
зазначив, що місцеві активісти завадили відкриттю супермаркетів WalMart в
штатах Вермонт і Массачусетс з побоювань, що поява магазинів цієї роздрібної
мережі негативно позначиться на місцевій економіці.
Добросусідські відносини з місцевим співтовариством дозволяють
компанії надійно закріпитися на його території, знижують ризики,
підвищують рейтинг. Активна соціальна діяльність компанії перетворює її в
громадянина суспільства, який користується всіма перевагами свого
громадянства. Якщо в регіоні вирішені проблеми працевлаштування, освіти,
охорони здоров'я, благоустрою міст і селищ, це означає мінімізацію
інвестиційних ризиків. Надання допомоги місцевим спільнотам по цим
напрямкам є одним із пріоритетів соціальної політики великих компаній, що
сприяє підвищенню інвестиційного рейтингу регіону і в кінцевому рахунку
самих компаній. Така позиція в умовах кризи може пом'якшити вимушене
 9
підвищення цін на продукцію компанії, знижує ризики можливих соціальних
потрясінь, що дуже важливо для інвесторів.
Поняття соціальної відповідальності пов'язане з поняттям справедливості і
соціального порядку. Саме ці поняття є пріоритетними для суспільства. Якщо
пріоритетом для бізнесу є економічна ефективність і прибуток, то без
соціального порядку ні про яку ефективності і прибутковості говорити не
доводиться. Соціальна відповідальність - поняття, що дозволяє встановити
смислову єдність держави і суспільства, суспільства та бізнесу.
4. Поняття соціального капіталу.
Соц капітал – ресурс на який спирається суспільство у своєму розвитку
Соціальний капітал науковець визначає як якість діяльності громадських
рухів, члени якого співпрацюють на основі, з одного боку, горизонтальної
довіри, що породжує згоду учасників руху, а з другого – на основі вертикальної
довіри, що полягає у взаємозв’язку з органами державної влади на різних
рівнях.
До основних особливостей соціального капіталу відносять:
– соціальний капітал має особливу природу, інші закони і закономірності
розвитку. Він формується на основі жертовності громадян;
– соціальний капітал має властивість зростати від того, наскільки його
витрачають, отримані надбання перебувають у власності всього суспільства;
– соціальний капітал може використати не лише той, хто напрацьовує його за
рахунок власного часу, енергії, здібностей і талантів, а також будь-який інший
громадянин, який активно включився в процес його виробництва.
Людина накопичує соціальний (громадський) капітал у спільній творчій
діяльності з іншими людьми все своє життя, передає його іншим людям в
різних формах. У вигляді мудрості життя, матеріалізованих результатів праці,
що слугують прикладом для здійснення соціально значущих вчинків. Якщо
індивідуальний соціальний капітал людини не став цінністю для інших людей,
не отримав визнання і попиту в суспільстві, то він і не є таким. З моменту
громадського визнання індивідуальний соціальний капітал починає свій
істинний рух у суспільстві, отримуючи можливість стрімкого розвитку і
зростання. Збільшення соціального капіталу відбувається через громадське
визнання й оцінку результатів діяльності людини для членів суспільства.
Напрацьований людиною індивідуальний соціальний капітал сприймається
іншими людьми як цінність, яка може бути передана ним і освоєна. Соціальний
капітал належить усім членам суспільства. Таким чином, індивідуальний
соціальний капітал у процесі свого розвитку і взаємодії формує досить стійку
форму соціального капіталу всього суспільства.
Накопичення та подальше розширення соціального капіталу виступає
важливим елементом громадянського суспільства, зміцнює та сприяє
налагодженню партнерських відносин держави та громадських рухів.
Громадські рухи допомагають створювати соціальний капітал, який
використовується для формування громадської свідомості, підтримки
політичних інститутів і сприяння економічного розвитку країни. Соціальний
капітал можна розглядати як сукупність довіри, яку можуть використовувати
всі громадяни та яка створюється через мережу соціальної взаємодії громадян.
 10
Громадські рухи допомагають створювати таку мережу взаємодії. Завдяки
комбінуванню взаємної довіри і досвіду взаємодії громадяни отримують
можливість максимально задовольняти свої потреби. Там, де соціальний
капітал великий, громадяни через громадсько-політичні рухи активніше беруть
участь у державному управлінні.
На наш погляд, результатами процесу накопичення соціального капіталу є:
– розвинена громадська свідомість, яка породжує високий рівень
громадськополітичної участі;
– участь громадян в управлінні державою;
– державна влада, що реагує на потреби та інтереси суспільства;
– прискорений соціально-економічний, політичний розвиток.
Плюс статті - обговорення