Економікс

1
Економікс
Білет №1
1. Дайте визначення предмета економікс та

охарактеризуйте еволюцію його трактування
Предмет економічної теорії надзвичайно складний і багато-
гранний, так само, як складна, багатогранна і динамічна
економічна життєдіяльність людини. Цим пояснюється
неможливість короткого і всеохоплюючого визначення
предмета. Економічна теорія, вивчаючи реальні економічні
процеси, сама перебуває у постійному пошуку і розвитку,
предмет її досліджен ня змінюється й уточнюється. Різні
школи визначають сутність предмету по різному, от як він
розвивався в хронологічному порядку:
· вчення про закони домашнього господарства,

домоводства
· Наука про створення, примноження та розподіл
багатства нації
· Наука про виробничі відносини та закони, що
управляють виробництвом, розподілом, обміном і
споживанням благ на різних етапах розвитку
людського суспільства
Сучасні західні економісти визначають економічну теорію як

науку про:
—сферу індивідуальних і суспільних дій людей, що

найтіснішим чином пов’я зана зі створенням і
використанням матеріальних основ добробуту;
—дії людей у процесі вибору обмежених ресурсів для
виробництва різних то варів;
—діяльність людей за умов рідкісності ресурсів;
—вивчення поведінки людей як зв’язку між метою та
обмеженістю засобів, що можуть мати альтернативні шля хи
застосування;
—ефективне використання обмежених виробничих ресурсів
або управління ними з метою досягнення максимального
задоволення потреб людини;
Формування предмета економічної теорії представники
традиційних шкіл пов’язували з примноженням багатства,
економічними законами, виробничими відносинами між
людьми, а сучасні західні економісти — з проблемами “
2
рідкісності” , “ обмеженості ресурсів та ефективності

використання їх”,“альтернативності вибору”.
Сучасний розвиток економічної теорії характеризується та

кими рисами:
— різновекторністю наукової творчості, структури й
методів пізнання;
— відмовою від теорій, що претендують на універсальність;
— взаємовпливом і толерантним змаганням ідей та пізна-
вальних підходів;
— розширенням традиційної проблематики та понятійного
апарату економічної ;
— впровадженням нової перспективної методології аналізу,
заснованої на синергетичному підході.
2. Кореляція цивілізаційного і формаційного

суспільного розвитку
Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і його по

слідовниками. Суть його полягає в тому, що продуктивні
сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами
становлять певний спосіб виробництва, а спосіб
виробництва у поєднанні з політичною надбудовою
суспільства — соціально-економічну формацію.
Основоположним економічним ядром кожного спосо бу
виробництва, а відповідно і формації, є панівна форма
влас ності, оскільки саме вона визначає спосіб поєднання
працівника із засобами виробництва.
Формаційний підхід виходить із того, що вирішальна роль у
суспільному розвитку належить процесу виробництва,
відносинам власності, а його головною рушійною силою є
протиріччя між продуктивними силами й виробничими
відносинами і загострення класової боротьби в суспільстві.
Цивілізаційний підхід по-іншому визначає закономірні ступені

розвитку економічних систем.
В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи:
1) багатовимірності аналізу економічних систем;
2) природної еволюційної поступовості історичного процесу;
3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей
системи; 4) пізнан ня системи в єдності її економічних і
соціокультурних елементів; 5) посилення ролі людського
фактора у суспільному розвитку; 6) визнання світової історії
як єдиного планетарного цілого.
Цивілізаційний підхід не страждає економічним
детермінізмом, оскільки передбачає рівномірність впливу
та інших чинників на розвиток людського суспільства. Він
3
зорієн тований не на особливості способу виробництва, а

перш за все на цілісність людської цивілізації,
слід зазначити, що надмірне акцентування ним уваги на фор

муванні “ єдиної світової цивілізації” є потенційно
небезпечним у плані можливості розмивання та ігнорування
специфічності економічного і соціально-культурного
розвитку різних країн і народів, втрати ними їхньої
самобутності й унікальності.
Тому процес формування єдиного світового цивілізаційного
простору нерідко відбувається в суперечливій формі — від
різно бічної співпраці та партнерства до протистояння і
локальних міжцивілізаційних конфліктів. При більш уважному
та предметному зіставленні методологи цивілізаційного та
формаційного підходів виявляється, що між ними немає
непереборної принципової прірви. Розбіжність має чисто
візуальний, поверховий, а іноді й надуманий характер, і
виникла вона на основі однобічного, звуженого трактування
формаційного підходу.
Тестові завдання
3. Вплив державного боргу на економіку може бути:
а) лише негативним;
б) лише позитивним;
в) як позитивним, так і негативним;

г) немає правильної відповіді
ВІДПОВІДЬ: В як позитивним так і негативним

(ПОЯСНЕННЯ:
— позитивний — у фазі економічного спаду використання
державних запозичень стимулює споживчий попит, збільшує
рівень зайнятості населення, сприяє зростанню рівня доходів у
суспільстві, стимулює економічне зростання;
— негативний — витіснення приватного капіталу, що обме жує
економічне зростання, спричиняє до перерозподілу доходів на
користь власників державних облігацій, зменшення обсягу
споживчого попиту, збільшення податків для обслуговування
державного боргу, перекладання відповідальності за погашен ня
боргових зобов’язань на майбутні покоління тощо.)
4. Розкрийте зміст економічних категорій: товар;

пропозиція, роздержавлення, інфляція, фізичне
зношування, приватні блага, фіскальна політика
4
Товар — економічне благо, що має суспільну споживну вартість

та обмінюється на ринку.
Пропозиція — це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть
і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок
часу.
Роздержавлення — процес обмеження державного втручання в
економіку, переведення державних підприємств на комерційні
засади господарювання, створення умов для зростання кількості
суб’єктів господарювання.
Інфляція — це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в
суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу,
яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.
Фізичне зношування основного капіталу — втрата засобами праці
фізичних властивостей і вартості внаслідок їхньої експлу
атації та природного впливу.
Приватні блага — це блага, споживання яких одними особами
виключає можливість їх одночасного споживання іншими. Доступ
до споживання приватних благ має той, хто хоче їх придбати та
може їх оплатити. Це їжа, взут тя, одяг, засоби гігієни, а
також верстати, машини, сиро вина і т. ін.
Фіскальна політика — діяльність держави щодо формування та
регулювання державного бюджету (бюджетно-податкова політи ка),
а також мобілізації коштів у державну казну з інших джерел.
Творче завдання
5. Який вплив на економіку справлятиме, на вашу

думку, фіскальна політика уряду, спрямована на
зростання обсягів соціальних виплат населенню:
а) за умов, коли обсяг соціальних видатків буде
перевищувати величину податкових надходжень до
бюджету;
б) за умов, коли обсяг соціальних видатків не
перевищуватиме величини надходжень до бюджету, але
наявний рівень оподаткування буде скорочувати доходи
власників економічних ресурсів.
—-
Фіскальна політика уряду, спрямована на зростання обсягів
соціальних виплат населенню, може мати різний вплив на
економіку в залежності від обсягу соціальних видатків та
співвідношення з податковими надходженнями.
а) це може призвести до дефіциту бюджету.

5
Обґрунтування: через дисбаланс між витратами та

доходами держави. Щоб фінансувати цей дефіцит, уряд може
вживати різні заходи, такі як збільшення державного боргу,
підвищення податків у майбутньому або друкування грошей
(що може призвести до інфляції). Це може створити
нестабільність у фінансовій системі та підірвати довіру до
валюти країни.
б) Зменшення доходів власників ресурсів може призвести до

зменшення їхнього споживання та інвестицій. Одночасно це
може зменшити соціальну нерівність та сприяти більш
рівномірному розподілу доходів серед населення.
Обґрунтуання: У результаті зменшення споживчого попиту

підприємства можуть зменшити виробництво товарів.
Зниження доходів може також призвести до скорочення
інвестицій. Якщо підприємці або інвестори мають менше
грошей на розширення бізнесу або на вкладення у нові
проекти, вони можуть зменшити обсяг інвестицій у нові
підприємства, технології чи розвиток.
Білет №2
1. Економікс: виникнення та основні етапи розвитку
Економікс— це сфера розумової діяльності лю дини, функцією

якої є пізнання та систематизація об’єк тивних знань про
закони і принципи розвитку реальної еко номічної дійсності.
Економічна наука як система знань про сутність економічних

процесів і явищ почала складатися лише в XVI—XVII ст., коли
ринкове господарство почало набувати загального характеру.
1. Меркантилізм. основним джерелом багатства - сферу

обігу, торгівлю; багатство ототожнювали з накопиченням
металевих грошейПогляди цієї школи відображали інтереси
торгової буржуазії в період первісного нагромадження
капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі. Представники:
А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.
2. Фізіократи. На відміну від меркантилістів, фізіократи
перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо в
сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали працю
в сільськогосподарському виробництві. Промисловість,
транспорт і торгівля — безплідні сфери, а праця людей у
6
цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і

неприбуткова для суспільства.
Представники: (Ф. Кене, А. Тюрго, Іі. Мірабо, Д. Норе. )
3. Класична політична економія. Виникла з розвитком
капіталізму. Її засновники У. Петті, А. Сміт, Д.
Рікардо зосереджують увагу на аналізі економічних явищ
і закономірностей розвитку всіх сфер суспільного
виробництва, прагнуть розкрити економічну природу
багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму
конкуренції. Саме вони започатковують трудовутеорію
вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу систему.
4. Марксизм, або політична економія праці. Засновники
цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему
законів ка піталістичного суспільства з позицій
робітничого класу. Продовжуючи дослідження трудової
теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості,
запропонували свої концепції додаткової вартості,
грошей, продуктивності праці,відтворення, економічних
криз, земельної ренти.
5. Маржиналізм (від англ. marginal — граничний) —
теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, на
основі універсаль ної концепції використання граничних,
крайніх (“max” чи “min” ) величин, які характеризують
не внутрішню сутність са мих явищ, а їхню зміну у зв’
язку зі зміною інших явищ.Дослі дження маржиналістів
ґрунтуються на таких категоріях, як “гранична
корисність”, “гранична продуктивність”, “граничні
витрати” і т. ін.
2. Функції держави та методи державного впливу на

ринкову економіку
Реальна модель економічного устрою передбачає використання

як ринкового механізму, що забезпечує ефективне функціонування
економіки, так і державного механізму регулювання для вирішення
низки проблем, від яких відмовляється ринок, або ринкове
вирішення яких для суспільства надто дороге .
Головні завдання держави в умовах ринкових економічних систем:

7
— правове забезпечення функціонування ринкового механізму;

— організація грошового обігу;
— захист і сприяння розвитку конкуренції;
— виробництво суспільних благ;
— мінімізація трансакційних витрат;
— компенсація зовнішніх ефектів (екстерналій); — стабілізація
макроекономічних коливань;
Основні функції держави:

1. Розробка законів, норм і правил.
2. Здійснення державних (урядових) закупівель, вробництво
державним сектором суспільних благ .
3. Здійснення трансфертних виплат .
4. Справляння податків .
5. регламентування норм права. За допомогою податків і
трансфертних виплат .
6. Опосередкований вплив уряду на розподіл ресурсів .
7. розв’язанні проблем довкілля.
9. Захист конкурентного середовища.
10. Урегулювання проблем, пов’ язаних з порушенням дії рин-
кових сил тощо.
Держава використовує для впливу на економіку прямі та не прямі

методи.
До прямих методів належать:
— дозволи на здійснення ліцензійних видів діяльності;
реє страцію та ін.;
— регламентація діяльності економічних суб’єктів і
запро вадження законів, інструкцій, нормативів тощо;
— заборони здійснювати певні види економічної
діяльності, а також дій чи бездіяльності;
— застосування покарань та заохочень ( стимулів);
— різноманітні форми цільового фінансування: державні
інвестиції; надання субсидій підприємницькому сектору
та сек тору домогосподарств та ін.;
— прямий вплив на експорт: зняття мита, пільги на
креди тування експорту та ін.;
— державне замовлення.
Непрямі методи — це система правових і економічних ін-

струментів, за допомогою яких держава впливає на поведінку
економічних суб’єктів, а також на функціонування і результати
економіки, не обмежуючи економічної свободи суб’єктів гос-
подарювання.
8
— вибір методу впливу на економіку ґрунтується на

економічній доцільності
— звуження меж економічної свободи
— жорсткий урядовий контроль монопольних ринків;
— урегулювання зовнішніх негативних ефектів і їх
наслідків для довкілля
— розробка та контроль за дотриманням стандартів;
— визначення і підтримання мінімально допустимого
рівня добробуту, гарантованого мінімуму заробітної
плати, виплат з безробіття
— захист національних інтересів у системі світового
господарства
Адміністративні методи ґрунтуються на силі державної

влади і включають:
— засоби заборони (скуповувати акції своїх
конкурентів; заборона здійснювати будівництво чи інші
види діяльності шля хом припинення видачі чи дії
ліцензії);
— засоби дозволу (видача ліцензій, дозволів на
використан ня раніше заборонених ресурсів чи інших
економічних благ);
— засоби примусу (держава зобов’язує підприємців
забезпечувати безпечні умови праці; організувати
виробниче навчан ня, встановлювати очисні споруди,
здійснювати обов’язкове страхування та ін.).
Окрім того, адміністративні методи досить трудомісткі та

дорогі. Якщо рішення, яке могла прийняти одна особа,
приймається колегіально, це не тільки робить його
дорожчим, а й створює персональну безвідповідальність.
3. Перелічить критерії, за якими оцінюється

ефективність різних моделей ринкової економіки:а)
кількість приватних підприємств; б) соціальна
захищеність населення; в) доходи населення; г) рівень
освіти; д) ступінь медичного забезпечення; е) обсяг
послуг, що надаються такими секторами як торгівля і
фінанси; є) кількість малих і середніх підприємств
9
ВІДПОВІДЬ: б) соціальна захищеність населення, г)

рівень освіти; д) ступінь медичного забезпечення; е)
обсяг послуг
4. Розкрийте зміст економічних категорій: економічна

політика; продуктивні сили; ревальвація, конкуренція,
глобалізація, закон вартості, мейнстрім
1. Економічна політика — це цілісна система заходів

дер жави, спрямованих на розвиток національної
економіки в інтересах усіх соціальних груп
суспільства. Вона має визна чати оптимальні варіанти
вирішення економічних проблем.
2. Продуктивні сили — це сукупність засобів
виробництва, працівників з їхніми фізичними і
розумовими здібностями, на уки, технологій,
інформації, методів організації та
управліннявиробництвом, що забезпечують створення
матеріальних і ду ховних благ, необхідних для
задоволення потреб людей. В про цесі історичного
розвитку продуктивні сили як в цілому, так і окремі
їх елементи, постійно оновлюються, збагачуються і
пе ребувають у діалектичній єдності, кількісній і
якісній функціо нальній залежності. Продуктивні
сили становлять матеріально-речовий зміст
економічної системи, є найважливішим показником і
критерієм досягнутого нею рівня науково-технічного
прогресу і продуктив ності суспільної праці.
3. Ревальвація - підвищення курсу вартості національної
валюти відносно іноземних чи міжнародних валют.
4. Конкуренція (від лат. concurrentia — змагання,
суперництво) — економічне суперництво за
найвигідніші умови виробництва і реалізації та
привласнення найбільших доходів.
5. Глобалізація (від фр. global — загальний, всесвітній,
з лат. globus — куля) — якісно новий етап
взаємозалежності національ них економік на основі
поглиблення інтернаціоналізації світового
господарства, інтенсифікації міжнародних переміщень
товарів, по слуг, капіталу, робочої сили і
технологій.
10
6. Закон вартості — це закон, який передбачає, що

вироб ництво й обмін товарів мають здійснюватися на
основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.
7. Мейнстрім - сукупність знань, теорій та моделей
економіки, як викладають університети у всьому світі,
які, як правило, приймаються економістами як основа
для обговорення
5.Творче завдання:
Проаналізуйте економічний зміст виробничої функції. Які є

види виробничої функції? У чому полягає її практичне
застосування?
Відповідь обґрунтуйте.
Виробнича функція — це технологічне співвідношення, що

відображає залежність між сукупними витратами факторів
ви робництва, з одного боку, і максимальним обсягом
випуску продукції — з іншого.
Виробнича функція вказує на існування альтернативних
можливостей, за яких різне поєднання факторів виробництва
або їхня взаємозаміна забезпечують такий самий
максимальний обсяг випуску продукції .
.
Стандартна виробнича функція. Найбільш популярною в
мікроекономічному аналізі виробничої функцією є функція
Кобба - Дугласа:. Для цієї функції ресурси - праця і капітал -
можуть заміняти один одного, але в певних пропорціях. В
даному випадку виконуються всі аксіоми виробничого
вибору.
Q = A * L^a * K^b
де:
· Q - обсяг випуску продукції;
· L - кількість праці;
· K - кількість капіталу;
· A - параметр, що відображає технологічний рівень
виробництва;
a і b - коефіцієнти, що відображають вплив праці та
капіталу на обсяг випуску
Виробнича функція Леонтьєва. Для деяких виробництв

заміна одного ресурсу іншим неможлива з технологічних
причин. Для того щоб товар був вироблений, ресурси
повинні застосовуватися тільки разом, в певних пропорціях.
11
Практичне застосування виробничої функції

· Оцінка ефективності виробництва. Виробнича функція
дозволяє оцінити, наскільки ефективно
використовуються фактори виробництва в процесі
виробництва.
· Прогнозування обсягу випуску продукції. Виробнича
функція дозволяє прогнозувати обсяг випуску продукції
при зміні факторів виробництва.
· Прийняття рішень щодо виробництва. Виробнича
функція може бути використана для прийняття рішень
щодо обсягу виробництва, структури виробництва та
інших питань.
Білет №3
1. Антимонопольна політика і антимонопольне

регулювання: економічний зміст і особливості
в Україні
Негативні наслідки конкуренції полягають у тому, що вона

породжує свою протилежність — монополію; призводить до
розорення та банкрутства малих і середніх підприємств; посилює
зростання рівня безробіття, інфляції, майнове і соціальне
розшарування населення; породжує комерційну таємницю, нечесні
форми боротьби та ін.
Антимонопольна політика — комплекс заходів, розроблених і

впроваджених у багатьох країнах світу, спрямова них на
припинення, попередження й обмеження діяльності монополій, а
також створення відповідного законодавства.
Американська і європейська антимонопольна політика мають

свої особливості:
— американська — спрямована, головним чином, проти мо-
нополії як структурної одиниці;
— європейська має регулятивний характер і
спрямовується, головним чином, на протидію
негативним проявам ринкової влади монополій.
У сучасних умовах національний та наднаціональний рівні
конкурентного законодавства в Європі створюються за умов
інтеграційних процесів в економіці та посилення міжнародної
12
конкуренції. В кожній країні Європейського Союзу діє національне

конкурентне законодавство, скоординоване з
загальноєвропейським. Конкурентна політика ЄС має
регулятивний характер, тобто спрямована проти
недобросовісних монополістичних прийомів.
На початку 90-х рр. XX ст. головний наголос у вітчизняній

антимонопольній політиці робився на подоланні й обмеженні
монополізму, що було пов’язано з пануванням у тодішній
українській економіці монополій як спадку колишнього соціа-
лістичного господарства. Економічна політика України в той
період закономірно набула форми антимонопольної політики.
Після проведення радикальних реформ, приватизації та де-
монополізації ситуація у сфері конкурентних відносин в Україні
кардинально змінилася. У нових соціально-економічних умовах
основною проблемою антимонопольної політики стало не
просто формальне усунення монополізму, а створення ефектив-
ного конкурентного середовища, здатного забезпечити стале
еко номічне зростання і стабільне підвищення життєвого рівня
народу.
Основним змістом сучасного етапу антимонопольної політики в

Україні є захист уже створеного конкурентного середовища,
підвищення ефективності функціонування існуючих конкурентних
відносин.
Це призвело до трансформації антимонопольної політики
держави у конкурентну політику, а антимонопольне законо-
давство — у конкурентне законодавство.
Державний контроль за дотриманням конкурентного
законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від
його порушень здійснюється Антимонопольним комітетом
України відповідно до його повноважень, визначених законом.
Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

— здійснення державного контролю за дотриманням
законодавства про захист економічної конкуренції;
— запобігання, виявлення і припинення порушень
конкурентного законодавства;
— контроль за економічною концентрацією;
— сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
— До методів здійснення антимонопольної політики
відносять: — правові: прийняття відповідних
законодавчих та нормативно-правових актів;
— організаційно-контролюючі: розробка та організація ви-
конання заходів, спрямованих на запобігання порушення
13
конкурентного законодавства; проведення моніторингу,

перевірок, призначення експертизи;
— адміністративно-імперативні: примусовий поділ
суб'єктів господарювання, застосування санкцій,
накладання штрафів;
— профілактично-роз’яснювальні: інформування, внесення
пропозицій, надання рекомендацій, попередніх висновків
стосовно порушень, роз’ яснення щодо кваліфікації
порушень.
Для визначення монопольного становища суб’єктів господарю

вання на ринку використовують певні кількісні показники. Так, в
Україні становище вважається монопольним, якщо частка на
ринку одного суб’єкта господарювання перевищує 35 % , трьох —
50, п’яти — 70 %.
За зловживання монопольним (домінуючим) становищем Законом
України “Про захист економічної конкуренції” вста новлені такі
види відповідальності:
— штрафи;
— примусовий поділ монопольних утворень;
— адміністративна відповідальність;
— відшкодування завданої шкоди.
Правовою базою конкурентної політики є конкурентне
законодавство.
Конкурентне законодавство — це сукупність законів,
нормативних та інструктивних документів, які визнача ють
правові засади підтримки і захисту економічної конкуренції та
обмеження монополізму в підприємницькій діяльності.
2. Функції та умови формування ринку
Ринок — система економічних відносин, пов’язаних з об міном

товарів та послуг на основі широкого використання
різноманітних форм власності, товарно-грошових і
фінансовокредитних механізмів.
Умови виникнення ринкового господарства

• Суспільний поділ праці, що ґрунтується на спеціалізації.
Спеціалізація визначається порівняльними перевагами або
відносно меншою альтернативною вартістю виробництва
• Економічна відокремленість суб’єктів господарювання
зумовлена наявністю різних форм власності (що, скільки і як
виробляти, вирішує сам товаровиробник)
14
• Величина трансакційних витрат визначає умови і межі ділової

активності
• Вільний обмін ресурсами, який забезпечує вільне
ціноутворення та ефективнегосподарюання
Умови виникнення ринкового господарства

• Суспільний поділ праці, що ґрунтується на спеціалізації.
Спеціалізація визначається порівняльними перевагами або
відносно меншою альтернативною вартістю виробництва
• Економічна відокремленість суб’єктів господарювання
зумовлена наявністю різних форм власності (що, скільки і як
виробляти, вирішує сам товаровиробник)
• Величина трансакційних витрат визначає умови і межі ділової
активності
• Вільний обмін ресурсами, який забезпечує вільне
ціноутворення та ефективнегосподарюання
Функціїї ринку
Функція регулювання.
Ринок регулює всі економічні про цеси — виробництво,
обмін, розподіл і споживання, визначаю чи пропорції
і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро-
та макрорівні за рахунок розширення або звуження по
питу й пропозиції.
Функція стимулювання.
Ринок спонукає виробників то варів і послуг до
зниження витрат, підвищення якості та споживчих
властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мо
тивації праці, стимулює підвищення ефективності
економіки на основі впровадження найпередовіших
досягнень НТП.
Розподільча функція.
Доходи виробників і споживачів у ринковій
економіці диференціюються через ціни,
зумовлюючи соціальне розшарування суспільства
за доходами.
Функція санацїі.
Ринок через конкуренцію очищає еконо мічне
середовище від неконкурентоспроможних господарств і
підтримує найефективніші. Цей механізм санації
економічно го довкілля деперсоніфікований і тому не
може бути упередже ним і несправедливим.
15
Алокаційна функція.
Ринок забезпечує виробництво опти мальної
комбінації товарів та послуг за допомогою
найефектив нішої комбінації ресурсів.
Ефективною є така комбінація ре сурсів, за якої
товари та послуги виробляються з мінімальними
альтернативними витратами.
Інформативна функція.
Ринок через ціни інформує вироб ника, торговця,
споживача про те, що вигідно виробляти й купу вати,
а що — ні, скільки чого треба запропонувати, на які
вер стви населення варто орієнтуватися у своїй
господарській діяль ності тощо.
Функція інтеграції.
Ринок об’єднує суб’єктів економічної системи в одне
ціле, сприяючи формуванню єдиного економіч ного
простору як у межах окремої держави, так і в межах
світо вої економіки.
Тестові завдання:
3. Принципами функціонування кредиту є: а)
платність, оптимальне поєднання
економічної ефективності та соціальної
справедливості; б) захист інтересів
позичальників, обов’язковість повернення,
строковість; в) платність, строковість,
обов’язковість повернення; г)
обов’язковість повернення та соціальна
справедливість (3 бали).
Принципи функціонування кредиту

o Обов’язковість повернення кредиту. Тимчасове вивіль
нення грошових засобів робить можливим тільки тимчасове
кредитування їх і передбачає обов’язкове повернення
кредит них ресурсів.
o Платність. Якби кредитор не мав прибутку від того, що

він надає в тимчасове використання свої вільні грошові
засоби, він би не ризикував ними і не позичав би їх.
Платою позичальника за право тимчасового використання
не свого (позиченого) капі талу є позичковий процент,
16
який є для нього витратою. Для кредитора ж процент за

кредит є платою за те, що він ризикує своїм грошовим
капіталом, який надає в позику.
o Строковість. Позика має бути повернена позичальником

кредиторові у строк, визначений кредитною угодою.
ВІДПОВІДЬ: в) платність, строковість, обов’язковість

повернення
4. Розкрийте зміст економічних категорій: попит;

спеціалізація; рівноважна ціна, заробітна плата,
фінанси, індукція, роздержавлення (7 балів).
1. Попит - в економічній науці означає платоспроможну

потребу, тобто потребу, яку суб’єкт здатний оплатити.
2. Спеціалізація виробництва - відображає процес

зосередження діяльності підприємства (фірми) на
виготовленні певної продукції (виконанні окремих видів
робіт, наданні платних послуг).
3. Рівноважна ціна — це ціна, за якої внаслідок дії конку

рентних сил продавці пропонують стільки товарів, скільки
по купці готові купити. Якщо ціна підніметься вище
рівноважно го рівня, тобто зміститься вгору до точки Рм,
то на ринку відбу дуться такі зміни: обсяг попиту
зменшиться, змістившись ліво руч від <3^до Яом, а
пропозиція зросте від Я„ до Язм- Утвориться надлишок
запропонованих товарів, показаний горизонтально
заштрихованого фігурою. Якщо ж ціна опуститься нижче
рівноважного рівня, то по пит зросте від <3^до Яок, а
пропозиція зменшиться з Я!ядо Язк. Заштрихована
вертикально фігура графічно зображає дефіцит товарів на
ринку.
4. Заробітна плата (wage) — грошова винагорода, яку отримає
влас ник робочої сили в обмін на надані послуги праці;
ціна використан ня послуг праці.
5. Фінанси - система економічних відносин між державою,
юридичними та фізич ними особами, а також між окремими
державами і міжна родними економічними інститутами й
організаціями щодо акумуляції та використання грошових
засобів на ос нові розподілу й перерозподілу валового
внутрішнього про дукту (ВВП) і національного доходу (НД).
17
6. Індукція — це метод пізнання від окремого до загального, від

знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня.
7. Роздержавлення — процес обмеження державного втручання в
економіку, переведення державних підприємств на
комерційні засади господарювання, створення умов для
зростання кількості суб’єктів господарювання.
5. Творче завдання:
Проаналізуйте як з історичним розвитком
економічної науки змінювались наукові уявлення про
її предмет. З чим це, на вашу думку, пов’язано?
Первісно існував предмет, який також можна визначити як
економічн інтереси, від яких пішов пошук способів задоволення
цих потреб і їх вивчення.
Економічна наука — це сфера розумової діяльності людини,
функцією якої є пізнання та систематизація об’єктивних знань
про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.
Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів
відомі ще з праць стародавніх грецьких і римських мислителів.
Вони досліджували проблеми ведення домашнього господар ства,
землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо.
Економічна наука як система знань про сутність економічних
процесів і явищ почала складатися лише в XVI—XVII ст., коли
ринкове господарство почало набувати загального характеру.
1. Меркантилізм. основним джерелом багатства - сферу обігу,
торгівлю; багатство ототожнювали з накопиченням металевих
грошей (золотих і срібних). Погляди цієї школи
відображали інтереси торгової буржуазії в період
первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої
торгівлі. ( А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.)
2. Фізіократи. На відміну від меркантилістів, фізіократи
перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо в
сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали працю в
сільськогосподарському виробництві. Промисловість,
транспорт і торгівля — безплідні сфери, а праця людей у
цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і
неприбуткова для суспільства. (Ф. Кене, А. Тюрго, Іі.
Мірабо, Д. Норе. )
3. Класична політична економія. Виникла з розвитком
капіталізму. Її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо
зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і
закономірностей розвитку всіх сфер суспільного
виробництва, прагнуть розкрити економічну природу
18
багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму

конкуренції. Саме вони започатковують трудовутеорію
вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу систему.
4. Марксизм, або політична економія праці. Засновники цього
напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів
ка піталістичного суспільства з позицій робітничого
класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості,
зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої
концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності
праці,відтворення, економічних криз, земельної ренти.
5. Маржиналізм (від англ. marginal — граничний) — теорія,
яка пояснює економічні процеси і явища, на основі
універсаль ної концепції використання граничних, крайніх
(“max” чи “min” ) величин, які характеризують не
внутрішню сутність са мих явищ, а їхню зміну у зв’ язку
зі зміною інших явищ.Дослі дження маржиналістів
ґрунтуються на таких категоріях, як “гранична
корисність”, “гранична продуктивність”, “граничні
витрати” і т. ін.
Основні напрями сучасної економічної теорії
1. Неокласицизм. Досліджує та розвиває ідеї класичної політ
економії; Заперечує необхідність втручання держави в
економіку, розглядає ринок як саморегу льовану економічну
систему . Неокласичний напрям охоплює багато різних
концепцій і шкіл: монетаризм, теорію економіки
пропозиції, теорію раціо нальних очікувань та ін.
2. Монетаризм — теорія, яка пропонує відмову від активного
втручання держави в економіку і приписує грошовій масі,
що перебуває в обігу, роль визначального фактора у
формуванні економічної рівноваги, розвитку виробництва і
зміні обсягів валового національного продукту (ВНП). За
правилом монетаризму приріст грошової маси (монетарної
бази) має бути скоординований з темпами зростання ВНП,
динамікою цін і швидкістю обертання грошей за такою
схемою
3. Кейнсіанство — одна з провідних сучасних теорій, на про
тивагу неокласикам, обґрунтовує об’єктивну необхідність
активного втручання держави в регулювання ринкової
економіки шляхом стимулювання сукупного попиту й
інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної
політики. активну участь держави у структурній перебудові
економіки, визнають за необхідне запровадження
антикризового та антициклічного регу лювання,
перерозподілудоходів, збільшення соціальних виплат.
19
4. нституціоналізм, або інституціонально-соціологічний

напрям, представниками якого є Т. Веблен, Дж. Коммонс, У.
Мітчелл, Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген, Г. Мюрдаль таін.,
розглядають економіку як систему, в якій відносини між
господарюючими суб’єктами складаються під впливом як
економічних, так і правових, політичних, соціологічних і
соціально-психоло гічнихфакторів
5. Неокласичний синтез — узагальнююча концепція, принцип
поєднання ринкового і держав ного регулювання економічних
процесів, наголошують на необ хідності руху до змішаної
економіки. Дотримуються принципу раціонального синтезу
неокласичного і кейнсіанського напрямів економічної
теорії.
Білет №4
1. Рушійні сили розвитку економіки (10 балів).

Інтереси розглядаються як рушійна сила економічного
прогресу. Безперервний економічний і духовний прогрес
суспільства неминуче зумовлює як кількісне, так і якісне
зростання потреб. Інтереси - це усвідомлені потреби
існування різних суб'єктів господарювання, це суспільна
форма прояву розвитку економічних потреб.
Економічний інтерес - це користь, вигода, яка досягається в

процесі реалізації економічних відносин. Це мотив та
стимул соціальних цілеспрямованих дій економічних
суб'єктів з метою отримання певних результатів для
задоволення різноманітних потреб.
Економічні потреби – це об’єктивні умови існування людини,

внутрішні мотиви, що спонукають її до економічної
діяльності. В структурі потреб відображається декілька
типів об’єктивних відносин, що пов’язують людей з умовами
життєдіяльності.
Існує декілька класифікацій видів потреб. Так, виділяють

виробничі, суспільні та особисті потреби. Особисті
потреби поділяються на фізичні (фізіологічні),
інтелектуальні та соціальні.
Зокрема, найбільш загальною рушійною силою розвитку еко-

номічної системи - виробництва є суперечлива взаємодія
виробництва й споживання. Потреба в споживанні породжує
20
стимули до виробництва, але й сама потреба виникає з

виробництва, породжується виробництвом.
2. Споживання як завершальна фаза процесу

відтворення і його передумови (10 балів).
Споживання - це використання продукту в процесі задоволення

економічних потреб Воно являє собою кінцеву мету будь-якого
виробництва, результат відтворювального процесу в цілому
Споживання знаходиться в діалектичній залежності з

виробництвом: як виробництво обумовлює споживання, так і
споживання обумовлює виробництво. По-перше, тільки в
споживанні виявляється реальна придатність продукту праці для
задоволення людських потреб, по-друге, споживання створює
потребу в новому виробництві, служить ідеальним внутрішнім
стимулом виробництва.
Споживання формується як результат розподілу створених у

суспільстві матеріальних і духовних благ. Умови, форми і
характер розподілу - невід'ємні компоненти добробуту людей.
Споживання забезпечує відновлення і розвиток фізичних та

індивідуальних здібностей людини і саме тому багато в чому
зумовлює умови суспільного відтворення.
Для аналізу споживання використовують цілий комплекс
показників, що відображають різні сторони функціонування
людей у сфері споживання і різні рівні формування добробуту
населення. У вітчизняній науці дуже широко застосовується
показник «рівень життя».
Споживання як економічна категорія самим безпосереднім чином
пов'язано з морально-етичними нормами і принципами життя
людського суспільства. Надзвичайно важливими і вельми спірними
є питання про співвідношення і залежності споживання
матеріальних благ і духовного розвитку особистості, про
«споживацтво» як самоцілі життєдіяльності людей і пр.
Будучи завершальною фазою процесу відтворення, споживання

одночасно служить передумовою для формування нового
відтворювального циклу. Залежно від того, хто, що і скільки
спожив, залежать трудова мотивація, активність і
раціональність економічної поведінки господарюючих в
суспільстві суб'єктів.
21
2. Які спільні риси притаманні сучасним
моделям ринкової економіки: а) приватна
власність б) корпоративна власність в) державна
власність г) багатоманітні форми власності д)
монополія держави е) конкуренція є)
співробітництво між державою і бізнесом ж)
соціальне забезпечення всіх верств населення (3
бали).
Для сучасного ринку характерними є: економічна свобода,

конкуренція, мобільність ресурсів, автономність дій учасників
ринку, вичерпна поінформованість суб’єктів, соціалізація та
глобалізація економічних зв’язків.
ВІДПОВІДЬ: Г) багатоманітні форми власності. Е) конкуренція
4. Розкрийте зміст економічних категорій: споживна

вартість; робоча сила; амортизація основних фондів,
диференціальна рента, кооперація, лібералізація, ціна
(7 балів).
1. Споживча вартість — це здатність товару задовольняти
будь-яку потребу людини.
2. Робоча сила — сукупність фізичних та духовних здібно стей
людини до найманої праці.
3. Амортизація (від лат. amort — безсмертя або amortisatio —
погашення) — термін, що використовується у двох
значеннях: 1) процес поступового перенесення вартості
основного капі талу на новостворену продукцію в міру його
зношування; 2) процес відновлення вартості основного
капіталу за раху нок цільового нагромадження грошових
засобів. Амортизаційний фонд — грошовий фонд, призначений
для відшкодування вартості спожитих елементів основного
ка піталу, які вибувають з виробничого процесу в міру
свого фізич ного та морального зношування.
4. Диференційна рента І — додатковий чистий дохід, одержува
ний у результаті продуктивнішої праці на кращих за
родючістю й місцезнаходженням землях. Диференційна рента
II — додатковий чистий дохід, що вини кає в результаті
підвищення продуктивності землі за рахунок до даткових
вкладень капіталу.
22
(324)
5. Кооперація - Кооперація у вузькому розумінні слова здавна

означала співробітництво людей у господарському житті. Це
поняття прийшло до нас з глибини віків. Дуже активна,
часом агресивна, а подекуди і незаконна економічна
діяльність представників середнього торгово-
посередницького бізнесу, численні факти обману,
обважування фальсифікації і нечесної конкуренції,
бідність робітників і селян, гноблення з боку чиновників
спонукало людей до пошуку нової форми об'єднання і
захисту своїх матеріальних інтересів. Зміна світогляду
громадян, панування несправедливості в суспільстві,
бажання мати переваги великого господарства і
конкурентоздатність – це те, що створило психологічну
основу виникнення кооперації. Ідеологічні передумови
кооперації представлені такими чинниками: -
- поява людей ідеологів та їхніх вчень;
- підтримка кооперативних ідей громадськими організаціями
політичними партіями, державними органами;
6. Лібералізація — запровадження свободи торгівлі юридичних

та фізичних осіб і підпорядкування діяльності
товаровиробника умовам ринку (внутрішньоекономічна) та
розширення доступу в країну іноземних інвестицій,
роздержавлення зовнішньоекономіч них зв’язків, усунення
протекціоністських обмежень на експорт, забезпечення
конвертованості національної валюти (зовнішньоеко
номічна).
7. Ціна {price) — ринкова вартість товару, виражена в

грошах; кількість грошей, що сплачуються за одиницю
товару.
Порівняйте натуральне і товарне виробництво. Які
принципові риси товарного виробництва роблять
більш розвинутою форму господарювання порівняно з
натуральним?
Відповідь обґрунтуйте.
Історично першою формою суспільного виробництва було

натуральне господарство
23
Натуральне господарство
Замкнутість економічної діяльності. Кожна господарська одиниця
відокремлена від інших, спирається на власні виробничі та
природні ресурси, забезпечує себе всім необхідним для життя,
тобто є самодостатньою
Ґрунтується на ручній праці, примітивних засобах вироб ництва
та найпростішій організації праці. Законом його роз витку, як
правило, є просте відтворення
Відсутність обміну. Продукція розподіляється між учасниками
господарства і безпосередньо надходить до їхнього осо бистого
й виробничого споживання без зворотних зв’язків
Панівна форма суспільного виробництва в усіх докапіталістичних
формаціях (первісна община, латифундія рабовласника, маєток
феодала)
Натуральне господарство — такий тип організації ви робництва,

при якому люди виробляють продукти для за доволення своїх
власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної
форми і призначені для особистого та внутрішнього
господарського споживання безпосередніми виробниками.
Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне

виробництво як розвинутіша і ефективніша форма організації
суспільного виробництва.
Товарне виробництво — це така форма організації су спільного

господарства, за якої продукти виробляються не для споживання
їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.
Товарне виробництво на відміну від натурального господарства

є не замкнутою, а відкритою економічною формою господарства.
В товарному господарстві між виробниками існують не без
посередні господарські зв’язки, а опосередковані через обмін
продуктами їхньої праці як товарами. При цьому виробники є
економічно вільними у виборі товарів і партнерів.
Товарне виробництво функціонує і розвивається на засадах таких
економічних законів: закону вартості, закону попиту і про
позиції, закону конкуренції, законів грошового обігу та інших.
дві обов’язкові передумови необхідні для ви никнення і

функціонування товарного виробництва — наявність суспільного
поділу праці та економічного відокремлення вироб ників. І якщо
суспільний поділ праці створює об’єктивні умови для обміну
24
взагалі, то економічна відокремленість виробників потребує

обміну товарів як еквівалентів.
У сучасних умовах зростає ступінь загальності товарного

виробництва як у рамках національних господарств, так і у все
світньому масштабі
Це зумовлено такими причинами:

по-перше, процесом подальшого поглиблення суспільного
розподілу праці всередині національної економіки, що супро
воджується виникненням нових галузей виробництв (електро ніка,
біотехнологія, космічна техніка, телекомунікації, інфор матика
та ін.);
по-друге, тенденцією розширення товарних відносин у сфері
нематеріального виробництва, що спрямоване на задоволення
інтелектуальних потреб людини;
по-третє, швидким зростанням чисельності населення, що

викликає розширення ринку найманої праці;
по-четверте, завдяки процесу інтернаціоналізації, розши ренню
всесвітніх економічних зв’язків товарне виробництво, дедалі
більше набуває всесвітнього характеру.
Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку рин кової

економіки.
Ринкова економіка — одна з вершин суспільної цивілізації,
геніальний винахід людства, що не має альтернативи в оглядній
історичній перспективі. Тому економіка, яка відкидала не
обхідність розвитку товарного виробництва, ринкових відносин,
відкидала і досягнення світової цивілізації, чим прирікала
себе на саморуйнування, як це трапилося з командно-
адміністратив ною економікою в колишніх соціалістичних
країнах. Тому вихід із кризи й економічний розвиток України
полягає у створенні розвинутої ринкової економіки,
інтегруванні її у світове ринко ве господарство.
Білет №5
1. Методологія та методи пізнання економіки

(10 балів).
25
Метод економічної теорії — це сукупність прийомів, за собів і

принципів, за допомогою яких досліджуються кате горії і закони
функціонування тарозвитку економічних си стем.
Методи:
- Системний підхід в економічній теорії означає
вивчення внутрішніх причинно-наслідкових, структурно-
функціональ них, ієрархічних, прямих і зворотних
зв’язків.
- Діалектика як метод —метод пізнання. Він
базується на використанні законів і принципів
філософії, обґрунтованих ще видатним німецьким
філософом Георгом Гегелем, сутність яких полягає у
пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому взає
мозв’язку та взаємозалежності, у безперервному
розвитку, у розумінні того, що накопичення кількісних
змін зумовлює зміни якісного стану, що джерелом
розвитку є внутрішні суперечності явищ, єдність і
боротьба протилежностей. Особливістю теоретико-
економічного дослідження є те, що при вивчені
економічних процесів не можна користуватися конкретними
прийомами і технічними засобами. Тут використовують
наукове економічне мислення у вигляді наукової абст
ракції.
- Наукова абстракція як метод полягає в
поглибленому пізнанні реальних економічних процесів
шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших сталих
сторін певного явища, очищених (абстрагованих) від
всього другорядного, випадкового, не істотного.
Результатами застосування методу наукової абст ракції є
формування понять, категорій, виявлення і формуван ня
економічних законів.
- Аналіз і синтез як метод дослідження
застосовується в єдності двох його складових. При
аналізі об’єкт дослідження розумово або фактично роз
кладається на складові, кожна з яких вивчається окремо;
при син тезі відбувається об’єднання різних елементів,
сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням
взаємозв’язків між ними. Аналіз сприяє розкриттю
істотного в кожному елементі, а синтез завер шує
розкриття суті об’єкта в цілому.
- Індукція і дедукція. Індукція — це метод пізнання
від окре мого до загального, від знання нижчого ступеня
до знання вищо го ступеня. Дедукція — метод пізнання
26
від загального до оди ничного. Метод індукції і

дедукції забезпечує діалектичний зв’я зок одиничного,
особливого і всезагального.
- Історичний і логічний методи використовуються
еконо мічною теорією для дослідження економічних
процесів у єдності. Історичний метод вивчає ці процеси
у тій історичній послідов ності, в якій вони виникали,
розвивалися і змінювалися один за одним у житті.
Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній
логічній послідовності, прямуючи від простого до склад
ного, звільняючись при цьому від історичних
випадковостей, зигзагів і подробиць, не властивих цьому
процесові.
- Економічне моделювання — це формалізований опис і
кількісне вираження економічних процесів і явищ (за
допомогою математики й економетрики), структура якого
абстрактно відоб ражає реальну картину економічного
життя. Економічні моделі дають можливість наочно і
глибше дослідити основні риси й закономірності розвитку
реального об’єкта пізнання.
- Економічний експеримент — штучне відтворення
економіч них процесів і явищ з метою вивчення їх за
оптимально сприятли вих умов та подальшого практичного
впровадження. Економічний експеримент дає змогу на
практиці перевірити обґрунтованість наукових теорій і
рекомендацій, щоб попередити помилки та про вали в
економічній політиці держави. Особливо важлива роль
екс периментів на переломних етапах розвитку економіки,
в період криз, проведення економічних реформ,
стабілізації та ін.
- Метод порівняння. Для визначення схожості та
відмінності господарських явищ використовують метод
порівнянь. Не обхідність порівняння як загальнонаукового
методу зумовлена тим, що в економічному житті ніщо не
може бути оцінено саме по собі. Будь-яке явище
пізнається у порівнянні.
27
2. Економічні інститути і власність в ринковій

економіці (10 балів).
Соціально-економічна сутність власності розкривається і

реалізується не в системі зв’язків “людина — річ” , а в
площині взаємодії “людина — людина” з приводу при власнення
об’єктів власності.
Власність як економічна категорія виражає відносини між людьми

з приводу привласнення об’єктів власності й перш за все
засобів виробництва та його результатів.
Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної

конкуренції) характеризується пануванням приватної власності
на економічні ресурси, передбачає функціонування великої
кількості діючих виробників і покупців товарів, свобо ду
вибору підприємницької діяльності, особисту свободу всіх
економічних суб’єктів, однаковий доступ їх до ресурсів, науко
во-технічних досягнень, інформації. У такій системі поведінка
кожного економічного суб’єкта мотивується його особистими
інтересами. Кожний з них прагне отримати максимальний дохід на
основі індивідуального прийняття рішень.
Приватна власність — це такий тип власності, коли ви ключне
право на володіння, користування і розпорядження об’єк том
власності та отримання доходу належить приватній (фізич ній чи
юридичній) особі.
Приватний тип власності виступає як сукупність індиві дуально-
трудової, сімейної, індивідуальної з використанням найманої
праці, партнерської і корпоративної форм власності
Приватна власність в усіх її формах є потужним фактором
розвитку суспільства, оскільки стимулює у власника підприєм
ницьку ініціативу, інтерес до збільшення особистого, а отже, й
суспільного багатства, надає йому економічну свободу вибору,
певний статус у суспільстві, самоповагу, право успадкування,
утверджує реальну майнову відповідальність тощо.
Економічні інститути - економіку як систему, в якій відносини

між господа рюючими суб’єктами складаються під впливом як
економічних, так і правових, політичних, соціологічних і
соціально-психоло гічних факторів. Об’єктами вивчення для них
є “інститути”, під якими вони розуміють державу, корпорації,
профспілки, а також правові, морально-етичні норми, звичаї,
менталітет, інстинкти людей і т. ін.
28
3. Як називається ринок, де можна придбати позику,

цінні папери:
а) валютний б) кредитний в) фінансовий г) цінних
паперів д) інвестиційний в) фондовий (3 бали).
ВІДПОВІДЬ: В) фінансовий
4. Розкрийте зміст економічних категорій: виробничі

відносини; товарні гроші; ринок праці; ціна, кредит,
привласнення, цивілізація (7 балів).
1. Виробничі відносини — відносини між людьми, що виникають у

процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживан ня
матеріальних благ та послуг.
2. Товарні гроші – це форма грошей, внутрішня вартість яких
визначається базовим товаром та динамікою попиту та
пропозиції. Золото та срібло протягом століть вважалися
товарними грошима через їхню рідкість та бажаність.
3. Ринок праці (labor market) — сукупність економічних відносин з
приводу купівлі-продажу товару робоча сила; система економіч
них механізмів, суспільних норм та інститутів, які регулюють
рух робочої сили та її використання.
4. Ціна {price) — ринкова вартість товару, виражена в грошах;
кількість грошей, що сплачуються за одиницю товару.
5. Кредит (credit) — надання позичальникові коштів у грошовій або
іншій формах здебільшого під заставу на встановлений строк під
визначений відсоток.
6. Привласнення — процес, що виникає у результаті поєднан ня
об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретно-суспіль
ний спосіб оволодіння річчю. Воно означає відношення суб’єкта
до певних речей як до власних. Привласнення формує і вира жає
конкретну рису тієї або іншої форми власності та її видів.
7. Цивілізація — історично конкретний стан суспільства, який
характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливим
способом організації виробництва і відповідною духовною
культурою.
29
Чи погоджуєтесь ви з тим, що потреби, як визначальний
чинник доцільної поведінки економічних суб’єктів,
становлять вихідний пункт економічних досліджень?
Обгрунтуйте свої погляди.
Потреби людини дуже різноманітні. Основним джерелом задо

волення їх є виробництво, економічна діяльність людей,
оскільки саме вони створюють для цього необхідні умови.
Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки еко

номічних суб’єктів є однією з фундаментальних категорій еко
номічної науки.
Потреба — це нужда вчому-небудь, об’єктивно необхід ному для

підтримки життєдіяльності і розвитку люди ни, колективу,
нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.
Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви діяльності
людей і утворюють складну систему, яку можна структурувати за
різними критеріями. У найзагальнішому вигляді визначають:
— фізіологічні потреби, зумовлені існуванням і розвитком
людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);
— соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою
людини (спілкування, суспільне визнання, самореа- лізація тощо);
— духовні потреби, зумовлені розвитком людини, як осо бистості
(творчість, самовдосконалення, самовираження тощо). Зазначена
класифікація є умовною, оскільки фізіологічні, соціальні та духовні
потреби переплітаються і взаємодіють між
“Людина — це піраміда потреб з біологічними в основі і ду ховними
на вершині, — писав А. Маслоу
Економічні потреби — це потреби в економічних благах.
Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спо
нукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та спожи
вання у рамках певної системи соціально-економічних відно син.
Важливо зазначити, що економічні потреби утворюють струк турну
підсистему всього комплексу потреб суспільства. Відтак рівень
їхнього розвитку та ступінь задоволення залежить від рівня
розвитку інших підсистем, у т. ч. культурних, духовних,
моральних потреб суспільства.
Носіями економічних благ є найрізноманітніші товари та
послуги. В їх сукупності розрізняють:
30
— споживчі блага (товари та послуги, призначені для без

посереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага
(товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ);
— матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріаль ного
виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері
нематеріального виробництва);
— теперішні блага (перебувають у безпосередньому корис туванні
економічними суб’ єктами) і майбутні блага (товари та послуги,
якими економічні суб’єкти зможуть скористатися в майбутньому)
тощо.
Як зазначав відомий український дослідник М.Х. Бунге (1823—
1895), “потреби становлять вихідний пункт політеконо- мічних
досліджень. Як належність природи людини, як умова 'її
розвитку, потреби виникають із властивості нашого фізично го
організму і притаманних останньому духовних засад. У міру
задоволення повсякденних нужд прокидаються в людині потре би
розумові, моральні та естетичні, які у свою чергу стають та
кими самими нагальними, як і потреби фізичної природи... Та
ким чином з’являється могутній господарський двигун, але
двигун далеко не єдиний, оскільки людина призначена для того,
щоб жити в суспільстві, а в суспільстві не лише потреби людей
є більшою чи меншою мірою однорідними, але і задоволення ба
гатьох із них стає можливим лише за умов спільної, сумісної
діяльності. Іншими словами, поряд з потребами приватними
з’являються суспільні, поряд з особистими цілями — цілі
суспільні: турбота як про матеріальне і духовне існування, так
і про розвиток усього союзу”2.
Білет №6
Теоретичні питання:
1.Сутність підприємництва, функції та умови його
існування
Сутністю підприємницької діяльності є максимізація доходу
в результаті спрямування зусиль підприємця на певний
об’єкт, це праця індивіда, заснована на розвитку
особистісних факторів, розширенні знань про свої
можливості, спрямована на досягнення найкращого
результату у господарській діяльності, на отримання
економічної вигоди і насамперед, привласнення додаткового
31
продукту. Основні функції підприємництва спрямовані на

виробництво товарів та послуг для задоволення споживачів,
використання і комбінування у процесі підприємницької
діяльності нових ідей, забезпечення функціонування та
розвитку національної економіки шляхом оптимізації
оптимізації поведінки бізнес-структур в частині ведення
своєї діяльності з урахуванням потреб та інтересів
суспільства, створення нової якісної продукції.Справжнє
підприємництво можливе тільки за умови економічної
свободи людини, існування права вибору діяльності для
якомога повнішої реалізації її здібностей, а також
персональної економічної відповідальності за результати
роботи.
2. Товар, його властивості, і стадії його руху
Товар — це продукт праці або певне благо, що здатні
задовольняти певні потреби людини і призначені для обміну
(купівлі та продажу). З властивостей товару є дві основних
ланки: здатність задовольняти певну потребу людини та
придатність для обміну на інші товари. Корисність речі
надає їй споживної вартості. Товари як споживні вартості
відрізняються за призначенням у задоволенні потреб людини.
Вирізняють чотири стадії руху товару. Перша стадія-період
появи товару на ринку.
При введенні нового товару на ринок маркетингові рішення
спрямовані на підвищення інформованості потенційних
споживачів і зниження рівня невизначеності щодо нової
продукції. Використовуються методи стимулювання
(безкоштовні зразки, публічна демонстрація, одержання
відкликань і ін.). На етапі впровадження компанія звичайно
або зазнає збитків, або дістає незначний прибуток внаслідок
невеликого обсягу продажів і високих видатків, пов'язаних з
організацією збуту й рекламою. Друга стадія- розвиток, ріст
- період визнання й поширення товару на ринку. На стадії
розвитку й росту маркетингові рішення пов'язані з
максимальним рівнем охоплення ринку в умовах розширеного
попиту. Третя стадія- період найбільшої стабільності
реалізації товару, насичення ринку .Здійснюється
диференціація товару, відбувається активний пошук нових
ринкових ніш, розвивається цінове просування товарів.
Велике значення надається аналізу прибутковості
асортиментних груп. Четверта стадія-період зниження
продажів, зникнення попиту. На стадії спаду рішення
спрямовані на підтримку позицій на залишковому ринку.
Відбуваються зняття з виробництва нерентабельної
продукції й скорочення маркетингових витрат.Залежно від
32
різних стадій життєвого циклу, у яких по-різному

протікають продаж і одержання прибутку, підприємство
також по-різному будує свою ринкову діяльність
розраховуючи на можливо більше повне використання
особливостей і переваг тієї або іншої стадії.
3. Хто входить до основних груп суб’єктів ринкових відносин:
а) фізичні особи б)бюджетні організації в)домашні господарства ;
г)підприємства, які існують за рахунок дотацій; д) підприємства,
що одержують прибуток; е) уряд країни
4. Розкрийте зміст економічних категорій: гроші, економічні
потреби, продуктивність праці, макроекономіка, оптова ціна,
моделювання, мотив
Економічні категорії - це узагальнені логічні поняття, які
виражають суттєві сторони економічних явищ і
процесів.Гроші представляють собою універсальний засіб
обміну і вимірювання вартості товарів і послуг. Вони
виконують роль засобу обігу, засобу накопичення і міри
вартості. Економічні потреби представляють собою
відчуття необхідності в задоволенні конкретних потреб. Ці
потреби можуть бути матеріальними (наприклад, харчі,
житло, одяг) або нематеріальними (освіта, культура,
розваги). Продуктивність праці визначає ефективність
використання праці для виробництва товарів і послуг.
Вимірюється відношенням виходу виробництва до витрат
праці. Підвищення продуктивності праці є важливою метою
для підвищення ефективності виробництва та забезпечення
економічного зростання. Макроекономіка вивчає економіку як
цілісний системний об'єкт, досліджуючи масштабні явища
та взаємозв'язки, такі як національний дохід, загальний
рівень цін, безробіття та інші макроекономічні показники.
Оптова ціна визначається на рівні оптового ринку і
враховує оптові знижки та умови оптових угод.Моделювання
в економіці означає створення спрощених представлень
реальних економічних ситуацій для аналізу та передбачення
їхнього розвитку. Економічне моделювання
використовується для розуміння взаємозв'язків між
елементами економічної системи та для прийняття
рішень.В економіці мотив вказує на стимули, які спонукають
суб'єктів економічної діяльності до певних дій або рішень.
33
Мотивація може бути різною, такою як отримання

прибутку, задоволення потреб, досягнення цілей або
максимізація користі.
Проаналізуйте та розкрийте на конкретних
прикладах основні форми трансформації монополії у
конкуренцію за умов глобалізації і навпаки.
Трансформація монополії в конкуренцію та обернене: Вплив

глобалізації
Глобалізація, яка збільшує взаємодію та обмін між

національними економіками, впливає на структуру ринків та
сприяє трансформації монополій у конкуренційне
середовище та навпаки. Це явище можна проаналізувати
через ряд конкретних прикладів трансформації бізнес-
структур під впливом глобалізації.
Перетворення монополії в конкуренцію: Одним із важливих

механізмів цієї трансформації є розподіл ланцюгів
виробництва. Монополії, які контролюють ключові виробничі
сегменти, можуть стикатися з конкуренцією через глобальну
підприємницьку логістику. Наприклад, компанія De Beers
колись монопольно контролювала ринок дорогоцінних
каменів, але глобалізація дозволяє іншим гравцям вступити в
гру, ефективно організовуючи постачальницькі ланцюги з
різних країн.
Технологічний прогрес також може здати в руки менших

гравців здатність конкурувати з монополіями. Наприклад, в
галузі смартфонів китайський стартап Xiaomi зумів швидко
наблизитися до великих компаній завдяки глобальній
конкуренції і вмілому використанню технологічних трендів.
Обернення конкуренції в монополію: Глобалізація може також

визначити нові монопольні структури в результаті
концентрації влади. Монополізація в інноваціях — якщо великі
корпорації забезпечують собі ексклюзивний доступ до
новітніх технологій — може виникнути внаслідок
глобального конкурентного тиску. Наприклад, Google має
монопольний вплив на ринку пошукових технологій, але це
монопольне положення може бути викликане глобальною
конкуренцією в інших аспектах інтернет-екосистеми.
34
Децентралізація фінансових ринків, також стимульована

глобалізацією, може вести до нових монопольних структур.
Наприклад, криптовалюти, які намагаються створити
альтернативу традиційним фінансовим системам, можуть в
результаті стати монополіями в своїй галузі через
популярність та переваги, які надає децентралізована
природа цих інструментів.
Регулятивне середовище також є ключовим фактором у

трансформації ринків. Глобалізація може створити нові
правила гри, які допомагають вирішити проблеми
монополізації чи, навпаки, сприяють концентрації влади в
руках обраних гравців.
Загалом, глобалізація виступає як двоїстий меч, який може і

сприяти конкуренції, руйнуючи монополії, і створювати нові
монопольні структури через глобальну концентрацію влади.
Ключовим фактором в цьому процесі є здатність компаній
адаптуватися до нових реалій глобального ринку та
використовувати конкуренційні переваги для забезпечення
інновацій та стійкості в умовах змін.
Білет №7
1. Основні напрями, пріоритети, методи, важелі
економічної політики
Економічна політика представляє собою систему ретельно
розроблених та науково обґрунтованих заходів, спрямованих
на вплив на господарські процеси та явища у національній
економіці з метою досягнення конкретних цілей. Основні
напрямки економічної політики, що визначаються державою,
включають: структурно-галузеву політику, спрямовану на
здійснення державою прогресивних змін у структурі
народного господарства, удосконалення міжгалузевих та
внутрішньогалузевих пропорцій, стимулювання розвитку
галузей, які визначають науково-технічний прогрес,
забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної
продукції та зростання рівня життя населення;
антимонопольно-конкурентна політика, спрямована на
створення оптимального конкурентного середовища
діяльності суб'єктів господарювання, забезпечення їх
взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних
суб'єктів іншими; цінова політика, спрямована на
35
регулювання державою відносин обміну між суб'єктами ринку

з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації
національного продукту; податкова політика, спрямована на
забезпечення економічно обґрунтованого податкового
навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання
суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а
також дотримання принципу соціальної справедливості та
конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні
їх доходів; Методи економічної політики. Залежно від
характеру впливу на діяльність економічних суб'єктів
розрізняють пряме і непряме регулювання. Пряме
регулювання ототожнюється з адміністративними, а
непряме - з економічним методами. Поділ на пряме
(адміністративне) і непряме (економічне) регулювання
економіки в ряді конкретних випадків є в значній мірі
умовним.
Прямий метод (правові та адміностративні)- включає до
себе такі важелі (інструменти) як: податки, ліцензії, квоти,
тарифи, штрафи, державні капіталовкладення, юридично
визначені норми амортизаційних відрахувань, регульовані
ціни, субсидії, субвенції, пільгові кредити.
Адміністративні-заходи використанні державно.владою.
Застосування адміністративних методів є необхідним у
напрямах, як: (контроль держави над монопольними ринками;
реалізація державних програм; соціальний захист населення.)
Правові-спираються на комплекс законодавчих та
нормативних актів, що регулюють правила поведінки
недержавних інституцій та передбачають заходи контролю
за їх виконанням,
Непрямі (економічні/соціальні)- охоплює такі інструменти як:
бюджетні, податкові, грошово-кредитні, інвестиційні,
амортизаційні, інноваційні, індикативне планування, а також
морально-психологічний вплив. Пріоритети економічної
політики визначаються з урахуванням основних завдань та
потреб суспільства, стану економіки, а також з урахуванням
глобальних тенденцій та викликів. Зазвичай, пріоритети
економічної політики можуть бути визначені на різних рівнях,
таких як національний, регіональний чи галузевий. Загалом
головними пріоритетами є: стійкий економічний розвиток,
створення робочих місць та зменшення безробіття,
сприяння підприємництву та малому бізнесу, глобальна
конкурентоспроможність, зміцнення платіжного балансу
36
країни та валютної стабільності. Важелі економічної політики

вказують на різноманітні інструменти та методи, які
використовуються державою для впливу на економіку з метою
досягнення конкретних цілей. Наприклад щодо моонетарної
політики: рівень базової процентної ставки (центральний банк
встановлює базову процентну ставку, яка впливає на рівень
відсоткових ставок у банках та загальний рівень кредитування),
операції на відкритому ринку (центральний банк може впливати
на грошовий обіг через купівлю або продаж цінних паперів на
відкритому ринку).Фіскальна політика: рівень податків та
грошові видатки: (держава може збільшувати або
зменшувати свої витрати на інфраструктурні
проекти).Валютна політика: валютний курс (регулювання
курсу національної валюти для підтримки експорту та
контролю інфляції),валютні резерви (управління рівнем
валютних резервів для забезпечення стабільності
національної валюти).
2. Соціально-економічна суть, форми і види
зайнятості
Зайнятість висвітлює один з найсуттєвіших аспектів
соціально-економічного життя людини, пов'язаний із
задоволенням її потреб у сфері праці. Тим самим
працевлаштування населення визначає виробництво
валового національного продукту, що становить економічну
основу життя суспільства. Одночасно з цим аспект
зайнятості має й соціальну значимість: він відображає
потреби людей не лише в отриманні заробітної плати, але й
у самореалізації через суспільно корисну діяльність.Таким
чином, зайнятість стає вельми важливим явищем соціально-
економічного життя суспільства, що виходить за межі
проблем безробіття, охоплюючи раціональне використання
праці; забезпечення належного рівня життя працюючого
населення; виконання потреб господарства у робочій силі з
урахуванням її кількісних і якісних аспектів; задоволення
професійних потреб працівників, включаючи потреби у
професійній освіті та удосконаленні кваліфікації; соціальну
підтримку у випадку втрати роботи та інше. Розрізняють
такі форми зайнятості: повна (діяльність протягом повного
робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у
нормальних для даного регіону розмірах), неповна
(зайнятість конкретної особи або протягом неповного
робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою
37
ефективністю, неповна зайнятість може бути явною або

прихованою), первинна (характеризує зайнятість за
основним місцем роботи), вторинна (зайнятість-якщо крім
основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість),
стандартна зайнятість (характеризується роботою у
виробничому приміщенні роботодавця; стандартним
навантаженням протягом дня, тижня, року; наявністю
стабільного робочого місця).
3. Економічний ризик, що виникає у зв’язку з втратами від
пограбування чи псування товару, називають: а)виробничим;
б) процентним; в) комерційним; г) фінансовим
4. Розкрийте зміст економічних категорій:
пропозиція, ринок, споживання, олігополістична
конкуренція, податки, гносеологія, еластичність
Пропозиція - це бажання і здатність виробників або
продавців блага продавати певні кількості блага за певною
ціною. Мінімальну ціну блага, при якій ще є бажаючі його
продати, називають ціною пропозиції, а кількість блага,
запропоновану до продажу за даною ціною, - величиною
пропозиції. Ринок виступає як форма господарських зв`язків
між товаровиробниками та споживачами через купівлю-
продаж товарів. Здійснення цих актів пов`язано з певними
організаційно-правовими та економічними відносинами. Як
економічна категорія ринок являє сукупність відносин, що
виникають у сфері обігу в зв`язку з купівлею-продажем
товарів. Споживання визначається як використання товарів
або послуг для задоволення особистих потреб. У сфері
економіки його розглядають як процес отримання благ або
послуг, що стає можливим завдяки отриманню доходу або
витраті накопичених резервів. Аналіз споживання як засобу
задоволення потреб базується на принципах економічної
теорії. Олігополістична конкуренція - це форма ринкової
структури, де на ринку присутні лише кілька великих
підприємств чи компаній, які визначають умови конкуренції.
Це відрізняється від конкуренції у монополістичній ситуації,
де одне підприємство контролює ринок, та конкуренції у
повному олігополі, де лише кілька підприємств домінує на
ринку.
За економічним змістом податки – це фінансові відносини між
державою і платниками податків з приводу примусового
відчуження частини знову створеної вартості з метою
формування централізованих фондів грошових ресурсів,
необхідних для виконання державою її функцій. Гносеологія
38
вивчає проблеми природи пізнання і його можливостей,

відношення знання до реальності, досліджуються загальні
передумови пізнання, виявляються умови його достовірності
та істинності. Еластичність – ступінь реакції однієї
економічної змінної на зміну параметрів іншої. Виражена як
відношення процентних змін.
5. Творче завдання: Чи сприяє кластерна форма
організації виробництва розвитку інноваційних
процесів в економіці? Відповідь обгрунтуйте
Кластер - це значуща група компаній, які пов'язані галузями
та розташовані в одній конкретній місцевості. Організація
виробництва у формі кластера може сприяти розвитку
інновацій в економіці завдяки взаємодії між підприємствами,
дослідницькими установами та експериментальними
структурами в одному регіоні або галузі. Взаємодія учасників
кластера сприяє обміну знаннями та досвідом, спільному
використанню ресурсів та інфраструктури. Це сприяє
створенню нових інновацій, розвитку технологій, навичок та
поширенню важливої інформації для бізнесу, що підвищує
конкурентоспроможність підприємств та країни. Крім того,
кластерний підхід поліпшує рівень життя населення і сприяє
утворенню ефективного бізнес-клімату, що забезпечує
переваги компаній і сприяє розвитку всієї держави. Таким
чином, регіони з кластерами досягають високих показників у
розвитку. Кластерна організація підприємств може стати
ключовим інструментом для стимулювання інновацій та
економічного зростання в Україні. Проте наразі процес
формування кластерів в економіці немає достатньої
потужності та поширеності. Концепція створення
кластерів в Україні залишається лише проектом
розпорядження Кабінету Міністрів, розробленим
Міністерством економічного розвитку і торгівлі. Таким
чином, кластерна організація виробництва є важливим
інструментом для стимулювання інновацій та розвитку
економіки в Україні.
Білет №8
1. Що таке економічний інтерес? Як пов’язані між
собою людські потреби та інтереси.
Економічні інтереси — усвідомлене прагнення суб’єктів
господарювання до задоволення економічних потреб, що є
39
об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської

діяльності. Об’єкти економічних інтересів — економічні блага
(товари, послуги, інформація тощо). Плюралізм економічних
потреб породжує багатоманітність економічних інтересів,
які утворюють складну та динамічну систему,
багатовимірну у фазах відтворення, у просторі та часі, у
статиці та динаміці.
Потреби є мотивом для формування інтересів. Людина
цікавиться тим, що допоможе їй задовольнити свої потреби.
Наприклад, людина потребує їжі, тому вона зацікавлена в
тому, щоб купити їжу.
Інтереси можуть бути різними за своєю природою. Вони
можуть бути матеріальними, духовними, соціальними.
Матеріальні інтереси пов'язані з задоволенням матеріальних
потреб людини, таких як потреба в їжі, одязі, житлі. Духовні
інтереси пов'язані з задоволенням духовних потреб людини,
таких як потреба в пізнанні, творчості, спілкуванні.
Соціальні інтереси пов'язані з задоволенням соціальних
потреб людини, таких як потреба в спілкуванні, належності
до групи, самореалізації.
Інтереси можуть змінюватися з часом. Це відбувається в
результаті того, що змінюються потреби людини, а також її
цінності, світогляд. Наприклад, дитина, яка потребує любові
та уваги батьків, може мати інтерес до ігор з іншими
дітьми. Доросла людина, яка потребує самореалізації, може
мати інтерес до роботи, творчості, громадської діяльності.
Зв'язок між потребами та інтересами є важливим для
розуміння людської поведінки. Потреби і інтереси є
основними мотивами людської діяльності. Вони визначають
те, що людина робить, до чого прагне.
2. Функції та умови формування ринку
Ринок, як складова економічної системи, виконує ряд
важливих функцій, що визначають його роль у формуванні та
розвитку сучасного суспільства. Функція регулювання
визначається тим, що ринок активно впливає на всі стадії
економічних процесів, таких як виробництво, обмін, розподіл
і споживання. Це властивість ринку, яка забезпечує його
важливу роль у підтримці економічної стабільності та
раціонального розподілу ресурсів. Функція стимулювання
розкриває ефективний механізм мотивації праці та
підприємництва. Ринок впливає на виробників, спонукаючи їх
до зниження витрат, підвищення якості та
конкурентоспроможності товарів і послуг. Ця функція сприяє
підвищенню продуктивності і стимулює інновації в
40
економіці. Розподільча функція ринку визначає рівень доходів

виробників і споживачів через механізм цінової політики.
Споживачі визначаються їхніми можливостями сплати цін,
що визначає соціальне розшарування суспільства та його
структуру. Функція санації ринку виявляється у його
здатності очищати економічне середовище від
неконкурентоспроможних господарств. Через конкуренцію
ринок підтримує найефективніші підприємства та сприяє
збанкрутінню тих, що не можуть витримати високого
ступеня конкурентного тиску. Інформаційна функція ринку
відображає його роль у розповсюдженні інформації між
виробниками, торговцями та споживачами. Цінові сигнали
ринку надають важливу інформацію щодо вигідності
виробництва та попиту на товари, допомагаючи суб'єктам
господарювання приймати обґрунтовані рішення. Функція
інтеграції визначає ринок як об'єднуючий фактор в
економічній системі. Він сприяє формуванню єдиного
економічного простору, сприяючи взаємодії між суб'єктами як
на національному, так і на світовому рівні.
Умови формування та функціонування ринку визначаються

суспільними та юридичними передумовами, які створюють
середовище для виникнення ринкових відносин. Реальний
плюралізм власності та господарювання створює
різноманіття у ринковій структурі. Здатність суб'єктів
впливати на ціни обумовлює конкурентоспроможність
ринку, уникаючи монопольних практик. Антимонопольне
законодавство є необхідним для забезпечення чесної
конкуренції та попередження монополізації. Система
регулювання економіки дозволяє створити умови для
регульованого ринку, забезпечуючи стабільність та
предотвращаючи зловживання. Інформаційна доступність
та розвинена маркетингова діяльність є ключовими для
забезпечення ефективності ринкової взаємодії. Конкурентна
боротьба надає свободу вибору для суб'єктів
господарювання та сприяє впровадженню передових
технологій. Ринкова інфраструктура грає важливу роль у
забезпеченні зручностей для ефективного взаємодії на ринку.
Свобода господарської діяльності є основною передумовою
для вільного розвитку підприємництва та конкуренції.
Інтеграція в світове господарство розширює можливості та
взаємовплив між національними економіками. Економічний
доступ до фінансування є необхідним для розвитку економіки
та створення умов для функціонування ринку.
Всі ці умови створюють сприятливий ґрунт для розвитку

справжнього ринку. Якщо ж їх відсутність, можна говорити
про псевдоринок, де гроші не виконують своїх функцій.
41
3. Прямий зв'язок між ставкою заробітної плати і обсягом
пропозиції праці пояснюється: а) соціальною політикою
уряду; б) урядовою політикою доходів; в) ефектом заміщення;
г) ефектом доходу
4.4. Розкрийте зміст економічних категорій:

гіпотеза; предмети праці; фондовий ринок,
перехідна економіка, інфляція попиту, вартість
товару, інновація.
Гіпотеза - це науково обґрунтоване припущення, яке
висувається для нового тлумачення економічних явищ,
процесів, їх сутності, тенденцій розвитку та передбачення
їх очікуваних наслідків.
Предмети праці - це об'єкти, на які спрямована праця

людини, які становлять матеріальну основу майбутнього
продукту.
Фондовий ринок - це ефективний ринок, який досить

чутливий до змін інформації про ціни, негайно реагує на такі
зміни, сприяє перерозподілу фінансових ресурсів та здатний
вирішувати різноманітні проблеми невизначеності.
Фондовий ринок - це місце, де здійснюється купівля-продаж

цінних паперів, таких як акції, облігації, фонди інвестицій та
інші фінансові інструменти. На фондовому ринку компанії
можуть залучати капітал шляхом випуску акцій або облігацій,
а інвестори можуть придбати ці цінні папери для збільшення
свого капіталу.
Перехідна економіка - це період формування нових елементів

та їхнього системоутворення, який дозволяє новому зайняти
панівне місце в ієрархії підсистем та системи як цілого.
Інфляція попиту - це функціональний тип інфляції, що

характеризується зростанням рівня сукупних ринкових цін
внаслідок збільшення грошового попиту на товари та
послуги сукупного споживача і його відповідного відриву від
обсягів сукупної пропозиції.
Вартість товару - це вартість виробництва, що

складається з витрат на заробітну плату, оренду, сировинні
матеріали, енергію, вартості праці, яка витрачена на його
42
виробництво. Вартість товару також може бути визначена

ринковими умовами попиту та пропозиції.
Інновація - це знецінення грошей, спричинене диспропорціями

в суспільному виробництві та порушенням законів грошового
обігу, яке проявляється у стійкому зростанні цін на товари і
послуги.
На думку деяких дослідників, за сучасних умов усе менш

чіткими стають межі поділу промислового капіталу на
основний та оборотний. Чи погоджуєтесь ви з цією тезою?
Обгрунтуйте свою думку.
Я згодна з тезою про розпливання меж між поділами

промислового капіталу. У сучасних умовах межа між
фіксованим і циклічним промисловим капіталом дійсно стає
менш чіткою. Це пов'язано з наступними факторами:
- Розвиток інформаційних технологій. Розвиток

інформаційних технологій уможливив автоматизацію
виробництва, що призвело до подовження термінів
експлуатації обладнання і, як наслідок, до звуження межі між
основним і оборотним капіталом.
- Зростання ролі інтелектуального капіталу.

Інтелектуальний капітал, такий як патенти, ліцензії та ноу-
хау, не має матеріальної форми, але є важливою складовою
виробництва. Він може використовуватися повторно, що
призводить до звуження межі між основним і оборотним
капіталом.
- Зміни в характері виробництва. Виробництво стає все

більш гнучким та адаптивним, що вимагає використання
ширшого спектру засобів виробництва. Це також
призводить до розмивання меж між основним і оборотним
капіталом.
Наприклад, в сучасних умовах комп'ютери, які раніше

вважалися оборотним капіталом, тепер класифікуються як
основний капітал. Це пов'язано з тим, що комп'ютери
стають дедалі дорожчими, а їх використання підвищує
продуктивність праці та якість продукції.
43
Інший приклад - інтелектуальний капітал. Це пов'язано з

тим, що інтелектуальний капітал став важливим джерелом
конкурентних переваг для компаній.
Звичайно, межа між основним і оборотним капіталом не

зникла повністю. Але ця межа стає все більш розмитою, і
компаніям необхідно застосовувати більш гнучкий підхід до
управління капіталом.
Так, я згоден з цією тезою. У сучасних умовах межа між

основним і оборотним капіталом дійсно стає менш чіткою.
Це пов'язано з наступними факторами.
- Розвиток інформаційних технологій. Інформаційні

технології автоматизують виробництво і подовжують час
роботи обладнання, тим самим звужуючи межу між основним
і оборотним капіталом.
- Зростання ролі інтелектуального капіталу.

Інтелектуальний капітал, такий як патенти, ліцензії та ноу-
хау, не має матеріальної форми, але є важливою складовою
виробництва. Його можна використовувати повторно, що
призводить до звуження межі між основним і оборотним
капіталом.
- Зміни в характері виробництва. Виробництво стає все

більш гнучким та адаптивним, що вимагає використання
ширшого спектру засобів виробництва. Це також
призводить до розмивання меж між основним і оборотним
капіталом.
Наприклад, в сучасних умовах комп'ютери, які раніше

вважалися оборотним капіталом, тепер класифікуються як
основний капітал. Це пов'язано з тим, що комп'ютери
стають дедалі дорожчими, а їх використання підвищує
продуктивність праці та якість продукції. Інший приклад -
інтелектуальний капітал. Це пов'язано з тим, що
інтелектуальний капітал став важливим джерелом
конкурентних переваг для компаній. Звичайно, межа між
основним і оборотним капіталом не зникла повністю. Однак
вона стає все більш розмитою, що вимагає від компаній
більш гнучкого підходу до управління капіталом.
Білет №9
44
1. Економічні потреби як матеріальна основа інтересів. Закон

зростання потреб
Потреба – це нужда в чому-небудь, обʼєктивно необхідному для
підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації,
суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.
Найважливішою характеристикою потреб є їхній динамічний та
постійно змінюваний характер. За словами визначеного
українського дослідника М.Х. Бунге, учення про потреби може бути
найбільш правдоподібно описане трьома положеннями:
1) розвиток, як індивідів, так і суспільств, є неможливим без
розвитку потреб;
2) розвиток індивіда залежить від гармонійного розвитку його
власних потреб;
3) розвиток суспільства передбачає відповідність між потребами
приватних осіб, які утворюють суспільний союз.
Виникнення нових потреб супроводжується постійним
розширенням, різноманіттям, збагаченням і ускладненням їхньої
структури. Прагнення задовольнити ростучі потреби є
мотивацією для удосконалення економічної діяльності, збільшення
виробництва економічних благ і поліпшення їх якісних
характеристик. Проте ріст та розвиток потреб завжди
перевершує можливості виробництва і не завжди збігається з
рівнем фактичного споживання. Це підтверджує важливу роль
потреб, що відображається в економічному законі зростання
потреб. Загальний економічний закон зростання потреб
відображає внутрішні, суттєві та стійкі зв'язки між
виробництвом і споживанням, потребами та наявними
можливостями їх задоволення. Згідно з цим законом безперервний
розвиток потреб є двигуном економічного та духовного прогресу
людства, що, у свою чергу, стимулює виникнення все нових
потреб.
Отже, потреби і виробництво перебувають у взаємозалежності
та взаємовпливі. Потреби у споживанні породжують стимули до
виробництва, а виробництво задовольняє наявні та породжує
нові потреби. Англійський економіст А. Маршалл підкреслював
вирішальний вплив людської діяльності і виробництва на
формування потреб. Він визнавав, що кожен новий крок вперед є
результатом розвитку нових видів діяльності, які породжують
нові потреби, а не навпаки.
2. Сутність інфляції. Форми та типи інфляції
Проблема інфляції є складовою частиною теорії грошей. Інфляція -
це одна з найбільш гострих проблем сучасного розвитку
економіки в багатьох країнах світу, що негативно впливає на всі
сторони життя суспільства.Є різні погляди на природу і причини
45
інфляції, але переважають два напрями: перший розглядає

інфляцію як суто грошове явище, спричинене порушенням законів
грошового обігу; другий — як макроекономічне явище, спричинене
порушенням пропорцій суспільного відтворення, і насамперед між
виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією товарів.
Тим часом інфляція є складним, багатостороннім явищем, причини
якого — у взаємодії факторів сфери виробництва і сфери
грошового обігу. Інфляція зовні виглядає як знецінення грошей
внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується зростанням
цін на товари та послуги. Проте це лише форма прояву, а не
глибинна сутність і причина інфляції. Звичайно інфляція має свій
зовнішній прояв у підвищенні цін. Але не кожне підвищення цін
служить показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися в
результаті поліпшення якості продукції, погіршення умов
видобутку паливно-сировинних ресурсів, змінюватися під впливом
циклічних і сезонних коливань виробництва. Інфляція може
набувати різноманітних форм. Відкрита інфляція розвивається
вільно і ніким не стримується.
Існують різні форми інфляції:
-Прихована інфляція — це така інфляція, коли держава вживає
заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і
послуги, з одного боку, і доходів населення — з іншого.
-Повзуча інфляція — інфляція, що розвивається поступово, коли
ціни зростають незначною мірою (не перевищує 10 % на рік).
-Помірна інфляція (2—5 % на рік) у розвинутих країнах ЗаХоду не
розглядається як негативний фактор. Навпаки, вважається, що
вона стимулює розвиток економіки, надає їй необхідного
динамізму.
-Галопуюча інфляція — інфляція, коли ціни зростають швидко — на
10—100 % щорічно. На стадії галопуючої інфляції відбувається спад
виробництва та скорочення товарообороту, втрачається
стимул до інвестицій, стримується процес суспільного
нагромадження, поширюється відплив капіталу з виробничої
сфери до сфери обігу, тобто йде розбалансування економічної
рівноваги.
-Гіперінфляція - інфляція, коли ціни зростають астрономічно — на 1
—2 % щодня або сягають 1000 % і більше на рік.Вона означає
глибоку економічну і соціальну кризу в країні.
-Збалансована інфляція — інфляція, коли ціни товарів різних
товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни
підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів
та послуг.
46
-Незбалансована інфляція — інфляція, коли співвідношення цін у

різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному
на кожний вид товару.
-Очікувана інфляція — зазвичай помірна інфляція, яку можна
спрогнозувати на будь-який період. Досить часто це є прямим
результатом антиінфляційних дій уряду.
-Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін,
зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань
суспільного попиту населення на споживчі товари,
товаровиробників — на сировину та засоби виробництва.
-Інфляція попиту — це порушення рівноваги між попитом і
пропозицією з боку попиту. Спричинити її може в основному
збільшення державних замовлень (наприклад, військових), попиту
підприємців на засоби виробництва в умовах повної зайнятості й
майже повної завантаженості виробничих потужностей.
-Інфляція пропозиції (витрат) — це зростання цін внаслідок
підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної
пропозиції.
-Стагфляція — це інфляція, що супроводжується стагнацією
виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.
Причинами збільшення витрат можуть бути зростання цін на
сировину, енергоносії, підвищення заробітної плати,
олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова
політика держави і т. ін. Збільшення витрат виробництва на
одиницю продукції в економіці скорочує прибутки й обсяг
продукції, який підприємці готові запропонувати за наявного рівня
цін. Внаслідок цього зменшується сукупна пропозиція товарів та
послуг, що, у свою чергу, підвищує рівень ціні.
3. Метод дослідження, за якого вносяться зміни у становище
самого об’єкта, називаютьВ) експериментом;
4. Розкрийте зміст економічних категорій: виробництво;
вартість; власність, кредит, економічний цикл, бюджетно-
податкова політика, відмови ринку.
Виробництво – процес створення матеріальних і нематеріальних
благ необхідних для існування людини.
Ва́ртість — оцінена у грошовій формі цінність товару, яка
з'являється в результаті ринкової взаємодії, тобто в
результаті взаємодії попиту і пропозиції на ринку.
Власність – це сукупність відносин між субʼєкта ми
господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та
його результатів.
47
Бюджетно-податкова, і фіскальна політика полягає у скороченні

державних закупівель, підвищенні податків, зменшенні
трансфертних витрат. Це обмежує сукупний попит, а тому й
обсяг національного виробництва.
Кредит – це система відносин з приводу акумуляції та
використання тимчасово вільних грошових засобів на основі
повернення та платності у формі позичкового відсотка.
Економі́чний ци́кл — періодичне повторення протягом років
піднесення і спаду в економіці. Складається з таких фаз:
криза, депресія, пожвавлення, піднесення.
Відмова ринку – це небажання або неспроможність ринку
задовольнити потреби суспільства чи окремих груп індивідів
ринковою економічною системою.
5. Творче завдання: Припустимо, що уряд умовної країни прагне
збільшити інвестиції, але зберегти випуск на попередньому рівні.
Яка комбінація монетарних і фіскальних заходів здатна
забезпечити досягнення цієї мети? Відповідь обгрунтуйте.
Для досягнення мети збільшення інвестицій при збереженні рівня
випуску можна вжити комбінацію монетарних і фіскальних заходів.
Давайте розглянемо кілька можливих комбінацій та їх
обґрунтування.Збільшення грошової маси (монетарний захід) та
зниження процентної ставки (монетарний захід). Обгрунтування:
Збільшення грошової маси сприятиме доступності кредитів для
підприємств і споживачів, що може стимулювати інвестиції.
Зниження процентної ставки робить кредити більш доступними
та зменшує витрати на їх використання, що також може
підтримати інвестиційну активність. Збільшення державних
витрат на інфраструктуру (фіскальний захід) та податкові пільги
для інвестицій (фіскальний захід). Обгрунтування: Збільшення
державних витрат на інфраструктуру створить попит на
робочу силу та ресурси, що може стимулювати економіку.
Податкові пільги для інвестицій можуть зменшити витрати
підприємств на нові проекти, що також стимулює інвестиції.
Комбінація грошової політики та стимулювання інвестицій через
інфраструктурні проекти. Обгрунтування: Поєднання збільшення
грошової маси із стимулюванням інвестицій через державні
інфраструктурні проекти може створити сильний ефект,
оскільки підприємства отримають стимул із зростання грошової
маси та можливість участі у проектах, що фінансуються
державою. Збільшення ліквідності банків (монетарний захід) та
податкові пільги для підприємств, які вкладають у дослідження та
розвиток (фіскальний захід). Обгрунтування:Збільшення ліквідності
банків сприятиме видачі кредитів на інвестиційні проекти.
Податкові пільги для досліджень та розвитку можуть
стимулювати інновації та інвестиції у високотехнологічні
галузі.Обрані комбінації монетарних та фіскальних заходів
48
спрямовані на створення сприятливого середовища для

інвестицій, зберігаючи при цьому рівень випуску. Важливо
враховувати, що успішна реалізація таких заходів вимагатиме
координації між монетарною та фіскальною політикою, а також
врахування конкретних особливостей економіки умовної країни.
Білет №10
1. Економічні інтереси: сутність, види, взаємодія
Економічні інтереси представляють собою комплексну
систему потреб, бажань та цілей учасників економічної
діяльності, спрямованих на досягнення користі або
задоволення своїх потреб. Ці інтереси формують взаємодію
між різними суб'єктами економіки, такими як підприємства,
споживачі та держава. Взаємодія економічних інтересів
виступає ключовим фактором у створенні ефективного
економічного середовища.
Існують різновиди економічних інтересів, зокрема:
-Індивідуальні економічні інтереси: Це потреби окремих осіб

як споживачів і виробників. Споживацькі інтереси пов'язані з
отриманням товарів і послуг, задоволенням потреб та
отриманням задоволення від споживчого процесу. Виробничі
інтереси стосуються максимізації прибутку, забезпечення
ринкової частки і зниження витрат.
-Колективні (групові) економічні інтереси: Це інтереси груп,

організацій, профспілок, асоціацій тощо. Вони можуть
включати захист прав споживачів, підтримку інтересів
підприємств, поліпшення умов праці та інші аспекти.
-Національні економічні інтереси: Спрямовані на досягнення

економічної добробуту та безпеки країни в цілому.
Взаємодія економічних інтересів реалізується через ринкові

відносини, де сторони, маючи різні економічні інтереси, через
взаємовигідний обмін досягти взаємної користі. Політична
взаємодія також важлива, оскільки інтереси різних суб'єктів
впливають на формування економічної політики та
законодавства. Забезпечення балансу та врахування
інтересів всіх учасників сприяє створенню стійкого та
конкурентоспроможного економічного середовища.
2. Ринок праці. Рівновага на ринку праці

49
Ринок праці представляє собою економічну сферу, де

взаємодіють продавці праці, або "роботодавці", і покупці, або
"співробітники", шляхом укладання угод про продаж "робочої
сили". Цей ринок піддається регулюванню законодавства
країни, де він функціонує, і відповідає її трудовим законам.
Поняття "міжнародний ринок праці" охоплює ряд ринків праці

окремих країн і визначає загальні тенденції, які можуть
впливати на конкретні ринки з різних причин, таких як
охорона здоров'я, охорона праці, міграція і т.д. Також це
поняття може вказувати на конкретні економічні взаємодії,
такі як найм праці з-за кордону, формування
мультикультурних команд або віддалена робота. В цьому
випадку роботодавець зобов'язаний враховувати трудові
відносини країни, з якої працівник береться на роботу,
оскільки вони можуть впливати на його дії, показники
ефективності, а також відсутність інших чинників.
У сучасній концепції ринку праці рівновага встановлюється,

коли об'єм праці, що пропонується, збігається з об'ємом
праці, який необхідний. В неокласичному підході досягнення
рівноваги на ринку праці відбувається завдяки миттєвій
реакції реальної заробітної плати на взаємодію попиту та
пропозиції на ринку праці. Гнучкість реальної заробітної
плати в цьому випадку дозволяє ринковому механізму
забезпечити повну та ефективну зайнятість. Рівновага на
ринку праці досягається тоді, коли кількість праці, що
пропонується, дорівнює кількості праці, що потребується.
3. Економічний лібералізм – система соціально-економічних
відносин, у якій домінують: а) ринкові регулятори, роль
держави зведена до мінімуму; б) державні регулятори, роль
держави зведена до мінімуму; в) фіскальні регулятори, роль
ринку зведена до мінімуму; г) монетарні регулятори, роль
ринку зведена до мінімуму;
4. Розкрийте зміст економічних категорій: власність,

економіка, структура ринку, інфляція пропозиції, державний
бюджет, монопсонія, амортизація
● Власність: Власність в економіці вказує на право особи

чи організації володіти, користуватися та
розпоряджатися ресурсами чи активами. Форми
50
власності можуть бути приватною, державною,

спільною тощо.
● Економіка: це система виробництва, розподілу та
споживання матеріальних благ і послуг в рамках
конкретної країни або галузі. Вона вивчає
закономірності господарського життя, взаємодію між
суб'єктами та об'єктами економічних відносин.
● Структура ринку: Структура ринку визначає, як різні
учасники взаємодіють на ринку. Вона може бути
конкурентною (де багато продавців і покупців),
монопольною (де є лише один продавец), або іншою
формою, такою як олігополія чи монопсонія.
● Інфляція пропозиції: це форма інфляції, яка виникає
внаслідок збільшення обсягу грошей в обігу, при цьому
збільшується загальний рівень цін.
● Державний бюджет: Державний бюджет є фінансовим
планом уряду, який визначає доходи та витрати на
певний період часу.
● Монопсонія: Монопсонія вказує на ситуацію на ринку
праці, де існує лише один покупець (роботодавець) для
багатьох продавців (працівників).
● Амортизація: Амортизація в економіці вказує на процес
втрати вартості активів часом через знос та
старіння.
5. Творче завдання: Сформуйте перелік і обгрунтуйте

необхідність становлення основних інститутів ринкової
економіки, які необхідно розвивати в межах української
економіки. Визначте, які країни й у яких сферах можуть бути,
на ваш погляд, зразками (донорами) інститутів. Відповідь
обгрунтуйте
Створення та розвиток основних інститутів ринкової

економіки є ключовим для забезпечення стабільного та
ефективного функціонування економіки.
Правова система: Наявність чіткої, прозорої та

справедливої правової системи є основою для захисту
власності, вирішення конфліктів та забезпечення
дотримання контрактів. Це важливо для створення
відкритого та привабливого для інвесторів бізнес-
середовища.
Фінансова система: Розвинена банківська система, належна

регуляторна політика та фінансовий ринок сприяють
доступності капіталу для підприємств, а також
стабільності та відповідальності в галузі фінансів.
51
Система оподаткування: Прозора та проста система

оподаткування сприяє збору податків, зменшує корупцію та
стимулює розвиток підприємництва.
Ринкові регулятори: Ефективні регулятори забезпечують

конкуренцію, запобігають монополізації та захищають
права споживачів.
Освіта та наука: Система освіти та науки є основою для

створення кваліфікованої робочої сили та інноваційного
середовища, що сприяє розвитку економіки.
Інфраструктура: Розвинена інфраструктура, така як

транспортна та енергетична, є важливою для забезпечення
ефективного руху товарів та послуг та зниження витрат на
виробництво.
Зразками (донорами) інститутів для України можуть бути

країни, які успішно впроваджують ринкові реформи та
мають стійку ринкову економіку. Наприклад, країни
Європейського Союзу (наприклад, Німеччина чи Швеція)
можуть слугувати прикладами для розвитку правової
системи та соціально-економічних інститутів. США може
бути прикладом для розвитку фінансової системи та
інфраструктури.
Білет №11
1.Теорія попиту та пропозиції.
Термін «попит» в економічній науці означає платоспроможну
потребу, тобто потребу, яку суб’єкт здатний оплатити. Із
такого визначення випливає, що попит на той чи інший товар
залежить від ціни. Розрізняють індивідуальний і ринковий попит.
Індивідуальний попит-це попит окремого споживача. Ринковий
попит-це сума індивідуальних попитів, які пред’являються кожним
споживачем за різних цін. Нецінові чинники попиту: кількість
покупців, доходи споживачів, очікування споживачів, очікування
споживачів, ціни на супутні товари, місткість ринку, кліматичні
умови.
Пропозиція-це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і
можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок
часу. Сталий причинно-наслідковий зв’язок між ціною та обсягом
товарів, який товаровиробник здатний поставити на ринок,
виражається законом пропозиції. Зміст закону пропозиції полягає
в тому, що чим вища ціна, тим більше товару за такою ціною
товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж
52
певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше

товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.
Пропозиція як і попит, набуває форми не тільки індивідуальної, а й
ринкової пропозиції. Ринкова пропозиція визначається як загальна
сума індивідуальних пропозицій, а крива ринкової пропозиції
складається із сукупності індивідуальних обсягів товарів,
запропонованих усіма виробниками цього товару за певною
ціною. Нецінові фактори впливу на пропозицію: технологічний
процес, зміна цін на ресурси, зміна цін на споріднені товари, зміни
у бюджетно-податковій політиці, очікування підприємців.
2.Методи державного впливу на державну економіку
Уряд для впливу на економіку використовує прямі та непрямі
методи. Прямі методи впливу ще називають адміністративними,
а непрямі економічними. Адміністративні та економічні методи
використовують відповідно прямі та непрямі засоби впливу. Прямі
методи урядового впливу базуються на владно-розпорядчих
відносинах і проявляються у формі адміністративного впливу на
поведінку, функціонування і і результативність економічних
суб’єктів, обмежуючи певною мірою їх економічну свободу. Основні
інструменти урядового впливу: фіскальна політика,
зовнішньоекономічна політика, монетарна політика,
антиінфляційна політика, амортизаційна політика, інструменти
прямого впливу, антициклічна політика, антимонопольна
політика, соціальна політика, політика ціноутворення,
інвестиційна політика. До прямих методів належать: дозволи,
регламентація, заборони, застосування покарань та заохочень,
різноманітні форми цільового фінансування, прямий вплив на
експорт, держзамовлення.
3) Забезпечення ефективної міжнародної спеціалізації, розширення
ринку, зменшення ризику дефіциту товарів та послуг є основними
аргументами на користь політики: а) фритредерстваІ
4) Розкрийте зміст економічних категорій: пріоритети
економічної політики; товар; робоча сила, капітал, номінальна
заробітна плата, протекціонізм, безробіття.
Капітал. Сучасна економічна наука трактує капітал як складну,
багатоаспектну категорію, еволюція яковідобразила історичний
процес розвитку природи, форм руху, динаміки та структури
товарного виробництва. Загальновизнано, що капітал є складною
динамічною субстанцією, яка постійно змінює свої форми. Відтак
розуміння капіталу постійно розширюється, виходячи за межі
свого початкового змісту. У сучасній економічній літературі
набули поширення такі категорії: людський капітал (міра втіленої
у людині здатності приносити дохід); інтелектуальний капітал
(нагромаджена в процесі інтелектуальної діяльності сукупність
53
знань); соціальний капітал (капітал, втілений у якості соціальних

зв’язків та відносин). У широкому розумінні капітал є складним,
багаторівневим та багатоаспектним феноменом, який визначає
самоорганізацію господарського життя, спрямовану на
самозростання вартості.
Товар — це економічне благо, що задовольняє певну потребу
людини і використовується для обміну (купівлі— продажу на ринку).
Згідно з класичною теорією найважливішими характеристиками
товару є його споживча вартість і вартість.
Заробітна плата — грошове вираження вартості та ціни товару,
робочої сили і результативності її функціонування. її речовим,
матеріальним змістом є кількість життєвих благ, необхідних для
відтворення робочої сили найманого робітника і членів його сім'ї.
Безробіття виникає не лише в період економічних спадів (рецесій).
Воно, як показує практика усіх країн з ринковою економікою, стало
хронічним на кшталт невиліковної хвороби. Здебільшого
виділяють такі види безробіття: фрикційне або добровільне
(безробіття виникає унаслідок постійного переміщення людей з
однієї роботи на іншу, з однієї місцевості в іншу); структурне
безробіття (виникає внаслідок невідповідності між структурою
пропозиції праці та структурою попиту на неї); циклічне
безробіття (пов'язане з циклічністю економічної активності. Воно
виникає в період економічних криз і депресій).
Робоча сила-сукупність людей, які є активними учасниками
економічної діяльності. Це включає всіх працездатних людей, що
працюють або можуть працювати в різних галузях економіки.
Робоча сила є ключовим елементом будь-якого суспільства та
економіки. Робоча сила може бути поділена на різні категорії такі,
як кваліфікована та не кваліфікована праця, повна та часткова
зайнятість, сезонна праця тощо. Робоча сила визначається віком,
освітою, професійною кваліфікацією тощо.
Протекціоні́зм — економічна політика держави, спрямована на
підтримку та захист національного виробника від іноземної
конкуренції на зовнішньому і внутрішньому ринках. Протекціонізм
застосовують для протидії недобросовісній конкуренції.
Стратегічними пріоритетами економічної політики України є:
критичне зниження частки (залежності) імпорту товарів
широкого вжитку, виробничого призначення та енергоресурсів;
зниження рівня монополізованості товарних ринків та їх
сегментів, доступу до торгових мереж, формування
справедливого та рівного конкурентного середовища у сферах
виробництва і товарообігу; критичне скорочення тіньового
сектору, зокрема імпорту, на внутрішньому споживчому ринку;
розбудова збалансованої просторово-видової мережі об’єктів
торгівлі, орієнтованої на розвиток внутрішнього ринку;
54
покращення структури пропозиції та продажу товарів (послуг)

імпорту на внутрішньому ринку.
5) На основі аналізу переваг і недоліків цінової та нецінової
конкуренції визначте метод конкурентної боротьби, який би ви
обрали, діючи на олігопольному ринку гетерогенної продукції.
Будучи на олігопольному ринку гетерогенної продукції, я б
частково використовував, як цінові, так і нецінові методи
конкурентної боротьби. Ціновими методами є: зниження цін, акції
та знижки. Перебуваючи в такій ситуації я, як підприємець, хотів
би заохочувати споживача саме привабливими цінами, які
водночас були б вигідними для мене, але цей метод буде
ефективним лише в тому випадку, якщо ми правильно зможемо
аналізувати рівень цін. Щодо нецінових методів конкуренції:
споживача можна привабити надзвичайною якістю товару,
аргументуючи це тим що йому не доведеться в майбутньому
витрачати кошти на той самий товар (не берем до уваги харчові
продукти). Також інноваційність відіграє важливу роль в процесі
купівлі споживачем того чи іншого продукту. Якщо підприємець
матиме змогу поширювати найновітніші товари за адекватною
цінною, в будь-якому випадку це спричинить величезний попит на
цей продукт.
Білет №12
1) Власність як економічна і юридична категорія.
Закони власності та привласнення
Власність-складна і багатогранна категорія, яка виражає
всю сукупність суспільних відносин-економічних, моціальних,
правових, політичних, національних, морально-етичних,
релігійних тощо. Вона займає центральне місце в економічній
системі, оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із
засобами виробництва, мету функціонування і розвитку
економічної системи, визначає соціальну і політичну
структуру суспільства, характер стимулів трудової
діяльності і спосіб розподілу результатів праці. Право
власності-це сукупність узаконених державою прав та норм
економічних взаємовідносин фізичних і юридичних осіб, які
складаються між ними з приводу привласнення й
використання об’єктів власності. Завдяки цьому відносини
власності набувають характеру правовідносин, тобто
відносин, учасники яких виступають як носії певних
юридичних прав і обов’язків. Власність поділяється на:
приватну (всі права належать приватній особі);
55
індивідуально-трудову (фізична особа в підприємницькій

діяльності одночасно використовує власні засоби
виробництва і свою робочу силу); партнерську (об’єднання
капіталів аба майна кількох юридичних або фізичних осіб);
корпоративну (капітал утворений завдяки випуску і продажу
акцій); суспільну (спільне привласнення засобів виробництва і
його результатів); державну (абсолютні права на управління і
розпорядження власністю здійснюють органи державної
влади); загальнодержавну (спільна власність усіх громадян
країни); муніципальну (власність в розпорядженні
регіональних державних органів); кооперативну (об’єднана
власність членів окремого кооперативу); власність
трудового конгресу (власність передана державою у
розпорядження колективу підприємства); власність
громадських і релігійних об’єднань ; змішану власність.
2)Моделі ринкової економіки

Ринкова економічна система пануванням приватної
власності на економічні ресурси, передбачає функціонування
великої кількості діючих виробників і покупців товарів,
свободу вибору підприємницької діяльності, особисту
свободу всіх економічних суб’єктів, однаковий доступ їх до
ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації. Втручання
держави в економічні процеси мінімальне і виважене. Роль
держави обмежується лише захистом приватної власності
та встановленням сприятливого правового поля для
вільного функціонування ринку.
Національні моделі сучасної ринкової економіки: -
Американська (лiберальна) модель у чистому виглядi
реалiзується в США i виходить з iдеї максимiзацiї свободи
економiчної дiяльностi. Вона передбачає участь держави в
регулюваннi за "залишковим принципом": втручання в
аспекти, якi не в змозi регулювати ринок; держава створює
максимально сприятливi умови для функцiонування
приватного капiталу
- Нiмецька (неолiберальна) модель, яка здiйснюється у ФРН,
орiєнтує державне регулювання на усунення перешкод для
конкуренцiї, для чого пiдтримуються умови вiдтворення,
зокрема - стимулювання дрiбного бiзнесу, полiтика
зайнятостi тощо.
56
- Європейсько-кейнсiанську модель iнколи називають

англiйською, хоча сьогоднi вона бiльш чiтко виражена у
Францiї, Iталiї, Австрiї. За цiєї моделi значну роль вiдiграє
державний сектор в економiцi, який досягає значних розмiрiв.
- Шведська (соцiал-демократична) модель практикується у
скандинавських країнах, а також, частково, в Португалiї,
Iспанiї, Грецiї. Головна увага тут придiляється соцiальнiй
сферi, полiтицi зайнятостi та соцiального забезпечення,
регулюванню трудових вiдносин, жорсткiй полiтицi доходiв.
3. До основних форм інтернаціоналізації економіки

зараховують: а) інтегральну та регіональну; б) національну
та інтернаціональну; в) регіональну та інтернаціональну; г)
інтегральну та транснаціональну
ВІДПОВІДЬ: г)інтегральна і транснаціональна
4)Розкрийте зміст економічних категорій: продуктивні сили;

гроші; споживання, реальна заробітна плата, просте
відтворення, мінова вартість, вексель
Продуктивні сили — це сукупність засобів виробництва,

працівників з їхніми здібностями, науки, технологій,
інформації, методів організації та управління виробництвом,
що забезпечують створення матеріальних і духовних благ,
необхідних для задоволення потреб людей.
Заробітна плата — грошове вираження вартості та ціни

товару робоча сила і результативності її функціонування. її
речовим, матеріальним змістом є кількість життєвих благ,
необхідних для відтворення робочої сили найманого
робітника і членів його сім'ї. Це життєвий фонд робітника,
який в умовах товарного виробництва має і вартісне, і
грошове вираження. Оскільки робоча сила є товаром, то її
ціна, як і всіх інших товарів, також регулюється
співвідношенням між попитом і пропозицією. Із зниженням
попиту або збільшенням пропозиції ціна робочої сили, тобто
заробітна плата, зменшуватиметься, і навпаки. На розмір
заробітної плати впливає дія законів зростання
продуктивності праці й підвищення потреб населення,
співвідношення сил між робітниками і капіталістами,
виступи трудящих. Одним із факторів зростання вартості
57
робочої сили є підвищення загальноосвітнього та

кваліфікаційного рівнів працівників. Форми і системи
заробітної плати. Заробітна плата існує у двох основних
формах: почасовій і відрядній. Реальна заробітна плата —
кількість товарів і послуг, що може придбати споживач за
свою заробітну плату при чинному рівні цін після того, як
сплатить податок
Гроші- це особливий товар, який виконує роль загального

еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і
виражає економічні відносини між людьми з приводу
виробництва та обміну товарів. Функція грошей як міри
вартості полягає у здатності грошей як загального
еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів,
надаючи їй форму ціни. Функції грошей: міра вартості, засіб
обігу, засіб утворення скарбів, засіб платежу, світові гроші.
Просте суспільне відтворення – це повторення процесу

суспільного виробництва в попередніх масштабах, коли весь
отриманий дохід йде на особисте споживання. Просте
відтворення не є характерним для людського суспільства.
Воно, як і звужене відтворення, може бути як окремий епізод,
а не як постійно діюча форма суспільного виробництва.
Вексель — це боргове зобов'язання, за яким боржник

зобов'язується сплатити борг і процент у певний термін.
Метою комерційного кредиту є прискорення реалізації
товарів. Його сфера обмежена, тобто він може надаватися
тільки тим суб'єктам, які можуть використати куплений
товар. Векселі бувають простими і переказними. Простий
вексель — це вексель, підписаний однією особою на ім’я
іншої особи, який не може бути переданий третій особі.
Переказний вексель (тратта) — це вексель, який може
передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним
боргу з векселедавця у визначений строк. Комерційний
вексель — це боргове зобов’язання, яке підприємці видають
один одному при купівлі-продажу товарів з відстрочкою
платежу, тобто в борг. Це кредит у товарній формі.
Власник комерційного векселя може використати його
замість грошей для платежу за товари, куплені у третьої
особи. Банкнота — це вексель банку, за яким пред’явник
може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює
комерційний вексель.
Вартість проявляється за допомогою зовнішньої форми її

відбиття — мінової вартості. Мінова вартість є певним
кількісним співвідношенням (пропорцією), в якому товар
одного роду обмінюється на товар іншого виду. Якщо
58
порівнювати категорії “споживча вартість” і “корисність”, то

на перший погляд ці категорії є синонімами, між ними немає
різниці. Вони ніби виражають одне і те саме — здатність
економічних благ задовольняти потреби людини, бути
корисними для неї. Але це не зовсім так
Спожива́ння — використання продукту в процесі задоволення

потреб. В економіці споживання прирівнюється до
отримання благ або послуг. Споживання стає можливим
внаслідок отримання доходу або витрати заощаджень.
5) Якщо за сучасних умов (обмеженості ресурсів) у суспільстві

буде досягнуто абсолютно рівномірний розподіл, які наслідки
це буде мати для економіки країни у подальшому?
Абсолютно рівномірний розподіл ресурсів у суспільстві може мати
різні наслідки для економіки країни в подальшому. Однак важливо
врахувати, що абсолютна рівномірність може бути важко
досягти в реальному світі, і деякі ефекти цього можуть залежати
від конкретних стратегій розподілу та управління ресурсами.
Враховуючи це, ось деякі можливі наслідки:
-Якщо всі громадяни отримують однаковий доступ до ресурсів, це

може призвести до зростання загального споживання, оскільки
більше людей матимуть доступ до необхідних товарів і послуг.
-Якщо розподіл ресурсів не стимулює конкуренцію та інновації, це

може призвести до відсутності розвитку нових технологій та
покращень, що може вплинути на довгостроковий розвиток
економіки.
-Однак абсолютно рівномірний розподіл може забезпечити

соціальну стабільність, зменшити рівень бідності і соціальних
нерівностей, що може мати позитивний вплив на загальний
клімат в суспільстві.
Білет №13
1.) Бухгалтерські та економічні підходи до розуміння сутності
і структури витрат і прибутку.
Витрати виробництва-вартісна оцінка затрат економічних

ресурсів, здійснених підприємцями задля виробництва
продукції.
-Бухгалтерський підхід передбачає врахування зовнішніх

витрат, які оплачуються безпосередньо після отримання
рахунка чи накладної.
59
-Економічний підхід до витрат виробництва передбачає

врахування не тільки зовнішніх, а й внутрішніх витрат,
пов’язаних з можливістю альтернативного використання
ресурсів.
Прибуток на капітал-найважливіша категорія ринкової

економіки, складна і багатогранна за своєю сутністю та
конкретними формами вияву.
-Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між

валовим доходом та бухгалтерськими витратами
-Економічний прибуток визначається як різниця між валовим

доходом та економічними витратами виробництва.
2) Сутність конкуренції. Конкуренція як рушійна сила

ринкової економіки.
Конкуренція-економічне суперництво, боротьба між

суб’єктами господарської діяльності за кращі умови
виробництва і реалізації товарів та послуг з метою
отримання якомога більшого прибутку. Завдання конкуренції
полягає у суперництві ринкових суб’єктів за реалізацію
власних інтересів шляхом набуття економічних
конкурентних переваг порівняно зі своїми суперниками.
Конкуренція позбавлена суб’єктивних вад. У процесі
конкуренції між суб’єктами виробництва і реалізації товарів
виникають істотні та стійкі взаємозв’язки, які свідчать про
те, що конкуренція- не суб’єктивне і не випадкове явище, а
об’єктивна економічна сила.
3. Ефект доходу має місце, коли відбувається зміна обсягу
попиту внаслідок: а) очікування споживачами подальшого
зниження цін; б) впливу моди на споживчі смаки та
уподобання; в) прагнення людей з високими доходами
вирізнитися із загальної маси споживачів; г) зміни величини
реального доходу споживачів після зміни ціни товарів
ВІДПОВІДЬ: г) зміни величини реального доходу споживачів

після зміни ціни товарів
4. Розкрийте зміст економічних категорій: предмет праці;

ревальвація; акціонерна власність, грошова система країни,
монопольна рента, гносеологія, володіння.
60
Предмети праці — об’єкти цілеспрямованої діяльності

людини, що є матеріальною основою створюваного
продукту (природні речовини у первісному або частково
обробленому стані). Предмети праці — сировина, матеріали,
комплектуючі, напівфабрикати — беруть участь у
виробничо-технічному циклі та повністю споживаються
протягом одного такого циклу.
Ревальвація - це зміна офіційного курсу валюти вище, ніж його

попередня вартість у порівнянні з іншими валютами. Цей
термін часто використовується в контексті валютного
ринку та економічної політики країни. Основні риси
ревальвації: збільшення вартості валюти, вплив на
зовнішньоторговельний баланс, зменшення імпорту, вплив на
інфляцію, внутрішні економічні наслідки.
Акціонерна власність-це капітал, утворений завдяки випуску

і продажу акцій. Об’єктом власності акціонерного
товариства, крім капіталу, створеного за рахунок продажу
акцій, є також інше майно, придбане в результаті
господарської діяльності. Особливість акціонерної власності
полягає в тому, що вона поєднує риси приватної і суспільної
власності. З одного боку, власники акцій є приватними
власниками цієї частки капіталу, яка відповідає номінальній
чи ринковій ціні їхніх акцій, а також доходу від них. Разом з
тим, пересічні акціонери через розпорошеність пакета акцій
не мають реального права на участь у розпорядженні всім
капіталом акціонерного товариства.
Грошова система-це форма організації грошового обігу, яка

історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена
державою.
Елементи грошової системи: назва національної грошової

одиниці, види та купюрність грошових знаків і характер
їхнього забезпечення, порядок грошової емісії, тобто порядок
друкування грошей і випуску їх в обіг, встановлення курсу
національної валюти і порядок її обміну на іноземну,
наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють
регулювання грошового обміну в країні.
Монопольна рента утворюється на землях особливої якості

чи в особливих кліматичних умовах. Тільки на певних землях і в
певних природно-кліматичних умовах можливе обмежене
виробництво сільськогосподарських продуктів з особливими,
унікальними якісними характеристиками. Оскільки
виробництво такої продукції не може бути збільшене за
рахунок залучення у сільськогосподарський обіг нових земель,
61
а високий попит на продукцію не задовольняється,

з’являється можливість реалізувати таку продукцію за
монопольно високими цінами.
Гносеологія — це галузь філософії, яка вивчає питання про

природу та можливості пізнання. Також відома як теорія
пізнання, гносеологія займається вивченням процесів,
структур, обмежень і можливостей, які виникають у зв'язку з
отриманням знань.
В економічному контексті термін "володіння" може вказувати

на власність і контроль за виробничими ресурсами,
активами чи підприємствами. Власність та володіння є
ключовими поняттями в економічній теорії і практиці. Ось
деякі аспекти володіння в економіці: володіння ресурсами,
володіння підприємствами, фінансове володіння, володіння
та контроль.
5.) Творче завдання: Зробіть порівняльний аналіз

природного та інверсійного типів переходу до
соціально орієнтованої ринкової економіки. До якого
типу перетворень належать, на вашу думку, ринкові
трансформації української економіки?
Перехід соціально орієнтованої ринкової економіки.
Природний:
-перехід від аграрного до індустріального суспільства, яке

створює необхідні передумови розвитку ринкових відносин;
-основний засіб виробництва, від якого відчужуються

працівники у процесі первісного нагромадження капіталу,-
земля як природна умова виробництва;
-природно-історичний характер становлення та розвитку

ринкової інфраструктури;
- перехід від дрібних до великих приватних підприємств;
перехід від вільної конкуренції до різних ринкових структур;
соціалізація економіки.
Інверсійний:
-формування ринкової системи в умовах сформованого

індустріального суспільства;
62
-основний засіб виробництва, від якого відчужуються

працівники у процесі первісного нагромадження капіталу,-
індустріальні засоби, створені працею людини;
-трансформація неринкової інфраструктури економіки,

приведення її у відповідність до вимог ринку;
-перехід від загального одержавлення власності до розвитку

її різноманітних форм;
-перехід від державного монополізму до ринкової конкуренції;
-перехід від директивно-планового до ринкового

ціноутворення.
Загальний стратегічний вектор розвитку України-

розбудова змішаної соціально орієнтованої економіки
постіндустріального типу. Трансформаційні процеси, що
відбуваються в Україні
Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, мають

певну специфіку, пов’язану з такими аспектами:
-тривалий час вітчизняна економіка функціонувала як

складова єдиного народногосподарського комплексу СРСР;
-штучна відірваність від загальноцивілізаційного поступу

визначила інверсійний характер переходу до соціально
орієнтованої ринкової економіки, пов’язаний зі специфікою
послідовності економічних перетворень;
-постсоціалістичні трансформації характеризуються

винятково високою залежністю економічних процесів від
політичних рішень.
Білет №14
1)Регулююча роль держави в ринковій
економіці. Функції держави
В ринковій економіці роль держави може бути регулюючою і
допоміжною. Основні функції держави в такій економічній
системі включають: захист власності та прав споживачів,
63
створення конкурентного середовища, контроль за

зовнішньоекономічною діяльністю, соціальні програми,
фіскальна політика, макроекономічне регулювання,
інфраструктурні інвестиції, забезпечення глобальної
конкурентоспроможності. Регулююча роль держави може
змінюватися в залежності від конкретних умов і завдань
економічної політики. У загальному розумінні, держава
спрямовує свої зусилля на створення умов для ефективної
роботи ринкових механізмів і захисту інтересів суспільства.
2)Кругооборот і оборот капіталу, його

функціональні форми
Кругооборот капіталу-безперервний рух капіталу за трьома
стадіями із послідовною зміною форм і поверненням у свою
початкову форму у збільшеному, як правило, обсязі.
Безперервний рух капіталу за логікою його кругообороту є
оборотом капіталу. Оборот капіталу-це безперервно
повторюваний рух капіталу в результаті якого авансовані
кошти повністю повертаються до своєї початкової форми. У
процесі обороту різні частини капіталу одночасно
функціонують у грошовій, продуктивній і товарній формах.
Грошові обороти капіталу вказують на рух грошових коштів,
які використовуються для інвестування та генерації
прибутку в процесі виробництва та обігу товарів і послуг.
Продуктивні обороти капіталу вказують на процес
використання капіталу (фінансових, матеріальних і людських
ресурсів) для створення продукції або надання послуг з
метою генерації прибутку. Товарний оборот капіталу вказує
на швидкість, з якою товари перетворюються на гроші
через процес купівлі і продажу. Цей оборот є важливим
елементом в бізнес-циклі та фінансовому управлінні, оскільки
впливає на ліквідність та прибутковість підприємства.
Тестові питання
3. До трансакційних витрат належать витрати
фірми на: а) утримання управлінського персоналу; б)
зберігання виробленої продукції; в) транспортні
перевезення; г) пошук інформації
ВІДПОВІДЬ: усі відповіді правильні (це чатік бо ніде
немає)
4.) Розкрийте зміст економічних категорій: засоби
праці; особиста власність; символічні гроші,
64
державний сектор економіки, інвестиції, власність,

державний бюджет.
Засоби праці є частиною засобів виробництва і уособлюють
річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці
(машини, інструменти, обладнання, транспортні засоби).
Особиста власність — це такий тип власності, коли

виключне право на володіння, користування і розпорядження
об’єктом власності та отримання доходу належить
приватній (фізичній чи юридичній) особі. Приватний тип
власності виступає як сукупність індивідуально-трудової,
сімейної, індивідуальної з використанням найманої праці,
партнерської і корпоративної форм власності.
Символічні гроші - це форма грошей, яка не має значення в

об'ємі металічного складу чи іншої матеріальної вартості,
але вони використовуються як представницькі маркери, які
вказують на певну грошову вартість. Символічні гроші
отримують свою вартість з довіри та акцептації
учасниками економічного процесу.
Основна різниця між символічними грошима та реальними

грошима полягає в тому, що символічні гроші самі по собі не
мають матеріальної вартості або внутрішнього вмісту.
Вони можуть приймати форму паперових банкнот,
металевих монет, цифрових записів на банківських рахунках
чи інших представницьких форм.
Державний сектор економіки включає в себе всі державні

установи, органи та підприємства, які здійснюють
діяльність на ринку та мають значний вплив на економіку
країни. Цей сектор може бути розділений на кілька ключових
компонентів:державна влада, державні підприємства,
державні служби та установи, державні організації та фонди,
державні фінанси. Роль державного сектора може бути
різною в різних країнах, і вона зазвичай залежить від
економічної політики та ідеології конкретної держави.
Інвестиції - це витрати капіталу для придбання фінансових

активів чи реальних активів з метою отримання прибутку в
майбутньому. Інвестиції можуть приймати різні форми, і їх
можна класифікувати за різними критеріями. Основні види
інвестицій включають:фінансові інвестиції, реальні
інвестиції, людські інвестиції, інфраструктурні інвестиції.
Інвестиції є важливим елементом економічного розвитку,
оскільки вони сприяють створенню нових робочих місць,
підвищенню продуктивності та розвитку бізнесу. Також
65
інвестиції можуть мати великий вплив на фінансовий ринок

та загальний стан економіки.
Власність - це право володіння, використання і

розпорядження майном чи ресурсами. Власність може
включати фізичні об'єкти, такі як нерухомість або предмети,
а також нематеріальні активи, такі як авторські права чи
патенти. Поняття власності визначає правовий і
соціокультурний статус особи або організації стосовно
певного майна чи ресурсу. Типи власності можуть
варіюватися в залежності від соціально-економічної системи
та правової структури країни. Зазвичай розрізняють
приватну, громадську (колективну) та державну власність.
Приватна власність передбачає власність фізичних чи
юридичних осіб, громадська - спільну власність групи осіб, а
державна - власність держави.
Державний бюджет-найважливіша ланка фінансової системи

держави. Державний бюджет-головний фінансовий план
держави, найбільший централізований грошовий фонд що
перебуває у розпорядженні уряду, грошове вираження
збалансованості надходжень та видатків до державної
казни за певний період. Функції: фіскальна (вилучення за
допомогою податків та інших джерел частини доходів
громадян), розподільча (грошові засоби уряд використовує
для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток виробничої
та соціальної інфраструктури), стимулююча (уряд здійснює
стимулюючу політику, впливаючи на циклічні коливання
економіки, зміну її структури), контрольна функція (виявляє
економічні пропорції, відхилення від рівноваги).
5.)Припустимо, що підприємство використовує лише

два фактори виробництва – працю і капітал. Які
наслідки може мати збільшення обсягу
використання одного фактора виробництва у
випадку фіксованого обсягу використання іншого?
Збільшення обсягу використання одного фактора

виробництва при фіксованому обсягу використання іншого
може також впливати на економічні та виробничі показники
підприємства. Збільшення використання одного фактора
може призвести до збільшення витрат на цей фактор. Це
може вплинути на вартість виробництва і загальні
економічні витрати підприємства.Зміна у використанні
факторів може вплинути на виробничу ефективність
підприємства. Зміна в співвідношенні між працею та
капіталом може впливати на продуктивність праці.
66
Наприклад, автоматизація (збільшення використання

капіталу) може призвести до зміни у вартості виробництва
та кількості працівників, що задіяні у виробництві. Зміни у
виробництві можуть вплинути на прибутковість
підприємства. Якщо збільшення використання одного
фактора призводить до покращення виробничих показників і
збільшення виручки, це може позитивно позначитися на
прибутковості. Ці зміни також можуть впливати на
конкурентоспроможність підприємства на ринку. Якщо це
призводить до покращення якості або зниження вартості
продукції, це може зміцнити позиції підприємства в
конкурентному середовищі. Такі зміни виробничих факторів
варто аналізувати комплексно, враховуючи всі аспекти
виробництва та економічної діяльності підприємства.
Білет №15
1.)Конкуренція і монополія в системі ринкового
механізму.
Конкуренція-економічне суперництво, боротьба між
суб’єктами господарської діяльності за кращі умови
виробництва і реалізації товарів та послуг з метою
отримання якомога більшого прибутку. Завдання конкуренції
полягає у суперництві суб’єктів реалізації власних інтересів
шляхом набуття економічних конкурентних переваг
порівняно зі своїми суперниками. Монополія у широкому
розумінні означає виключне право держави, підприємства,
фізичної особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-
небудь виду діяльності. Під економічною монополією
розуміють велике підприємство, фірму або об’єднання, яке
посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину
виробництва і збуту певного виду продукції з метою
одержання монопольного прибутку.
2.)Зміст закону вартості та його функції

Закон вартості-це закон, який передбачає, що виробництво
й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої
вартості, тобто як обмін еквівалентів. У ринковій економіці
закон вартості виконує такі функції: стихійно регулює
суспільне виробництво, стимулює розвиток продуктивних
сил суспільства, обумовлює економічну і соціальну
диференціацію товаровиробників. Закон вартості регулює
пропорції суспільного виробництва, оскільки на його основі
проходить стихійний розподіл капіталів і робочої сили між
67
окремими галузями виробництва; стимулює розвиток

продуктивних сил, спонукаючи товаровиробника вводити
нову техніку і вдосконалювати методи організації
виробництва; обумовлює диференціацію товаровиробників,
тобто збагачення одних і банкрутство інших.
3.)Які положення належать до головних передумов

становлення грошових відносин: а) поглиблення
суспільного поділу праці; б) багаторівнева
спеціалізація виробництва і суспільної діяльності
людини; в) поява бартерного обміну; г) наявність
різних власників на засоби виробництва; д)
обмеженість ресурсів
ВІДПОВІДЬ: усі відповіді правильні (в підручнику немає, це
чатік)
4.)Розкрийте зміст економічних категорій: робоча

сила; кредитні гроші; ринок нерухомості, розширене
відтворення, монополістична конкуренція,
прибуток, підприємництво
Робоча сила — це здатність людини до найманої праці,
сукупність її фізичних та розумових здібностей. Робоча сила є
товаром, то її ціна, як і всіх інших товарів, також
регулюється співвідношенням між попитом і пропозицією. Із
зниженням попиту або збільшенням пропозиції ціна робочої
сили, тобто заробітна плата, зменшуватиметься, і навпаки.
Кредитні гроші - це гроші, які створюються в результаті

видачі кредиту фінансовою установою, такою як банк. Коли
банк видає кредит, він в суті видає гроші, які раніше не
існували в обігу. Це відбувається завдяки механізму
банківського кредитування, відомому як "створення грошей в
кредит" або "фракційне резервування". Кредитні гроші
представляють собою електронні чи банківські записи про
зобов'язання банку перед клієнтом, які можуть
використовуватися для здійснення платежів та здійснення
інших фінансових операцій.
Ринок нерухомості — це сегмент економіки, на якому

купуються, продаються, орендуються та оцінюються
нерухомість та відповідні права на неї. Нерухомість включає
в себе будинки, квартири, офісні приміщення, комерційні
об'єкти, земельні ділянки та інші види власності. Основні
характеристики ринку нерухомості: купівля та продаж,
оренда та лізинг, оцінка вартості, розвиток та
68
будівництво, ринкові тенденції, регулювання. Ринок

нерухомості відіграє важливу роль у формуванні економіки,
визначенні житлових умов для населення та визначенні
вартості та розвитку нерухомості.
Розширене відтворення — це економічний процес, який

описує розширення виробництва та збільшення обсягу
виробництва товарів та послуг у відповідь на попит на
ринку. Цей термін використовується в економіці, зокрема в
марксистській та політичній економії. Розширене
відтворення передбачає, що капіталістичне суспільство
може функціонувати у такий спосіб, що капітал не тільки
відновлюється (відтворюється), але й розширюється через
нові інвестиції та зростання виробництва.
Монополістична конкуренція - це форма ринкової структури,

яка поєднує елементи конкуренції та монополії. Вона
характеризується тим, що на ринку існує велика кількість
невеликих підприємств, які виробляють схожі, але відмінні
одне від одного товари. Кожне підприємство має певний
ступінь контролю над цінами на свої товари, але цей
контроль є обмеженим.
Прибуток на капітал-найважливіша категорія ринкової

економіки, складна і багатогранна за своєю сутністю та
конкретними формами вияву.
-Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між

валовим доходом та бухгалтерськими витратами
-Економічний прибуток визначається як різниця між валовим

доходом та економічними витратами виробництва.
Підприємництво — це процес та діяльність створення та

управління підприємствами або проектами з метою
вигідного виробництва товарів чи надання послуг.
Підприємництво може охоплювати широкий спектр
діяльності, включаючи створення нових компаній, розвиток
інноваційних продуктів, ведення бізнесу та вирішення
економічних проблем. Основні аспекти підприємництва
включають: створення бізнесу, ризик та невизначеність,
інновації, створення робочих місць, ефективне управління,
стійкість та адаптація. Підприємництво грає важливу роль
у розвитку економіки, сприяє творчому розвитку та
впровадженню новаторських ідей. Підприємці можуть бути
індивідами, які розпочинають власний бізнес, або
управлінськими командами, які розвивають існуючі
підприємства.
69
5.)В економіці умовної країни відчувається нестача

грошей для обслуговування обороту валового
внутрішнього продукту. Які заходи щодо подолання
порушеної макроекономічної рівноваги ви можете
запропонувати, не вдаючись до емісії готівкових
грошей?
Якщо умовна країна відчуває нестачу грошей для
обслуговування обороту валового внутрішнього продукту і
не бажає вдається до емісії готівкових грошей (нового
грошового введення в обіг), можна розглянути інші заходи для
подолання порушеної макроекономічної рівноваги:
–Зменшення податків на підприємства та споживачів може

стимулювати економічну активність та збільшити споживчі
та інвестиційні витрати;
–Запровадження додаткових фіскальних заходів, таких як

розширення публічних робіт, інфраструктурні проекти або
інші державні витрати, може допомогти підтримати
економічний ріст;
–Заходи для підтримки експорту можуть збільшити валютні

надходження та покращити торговельний баланс;
–Спрощення регуляторного середовища та зменшення

бюрократичних обмежень можуть стимулювати
підприємництво та інвестиції;
–Створення сприятливого інвестиційного клімату може

привертати іноземні інвестиції, які підтримають розвиток
економіки;
–Програми для підвищення продуктивності та ефективного

використання ресурсів можуть допомогти максимізувати
виробництво за обмеженими фінансовими ресурсами.
Ці заходи можуть допомогти вирішити нестачу грошей та

відновити економічну активність, не вдаючись до емісії
нових готівкових грошей. Важливо збалансувати ці заходи
враховуючи конкретні умови країни та ефективності заходів
на різних етапах економічного циклу.
70
БІЛЕТ №21
1. Охарактеризуйте правовий та економічний підходи до
визначення сутності власності
Власність — це сукупність відносин міжсубʼєктами господарювання з приводу

привласнення засобів виробництва та його результатів.
Власність як економічна категорія виражає відносини між людьми з приводу

привласнення обʼєктів власності й перш за все засобів виробництва та його
результатів.
Власність як юридична категорія відображає законодавче

закріплення економічних відносин між фізичними і юридичними особами з
приводу володіння, користування й розпорядження обʼєктами власності через
систему юридичних законів і норм.
Таким чином, власність характеризує діалектичний взаємозвʼязок економічних

та юридичних відносин, у якому економічні відносини власності є
первинними, базисними, а юридичні — вторинними, похідними, оскільки
зумовлюються економічними відносинами.
2. Моделі ринкової економіки
Економічне моделювання - формалізований опис економічних процесів

і явищ (за допомогою математики і економетрики), структура якого
відтворює абстраговано реальну картину економічного життя. Економічна
модель дозволяє глибше виявити і дослідити основні риси і закономірності
реального обʼєкта пізнання.
Класичний вільний ринок — це ідеалізована когнітивна модель економічної

системи, в якій ціни на товари та послуги визначаються попитом і пропозицією,
вираженими продавцями та покупцями. Модель такого ринку функціонує без
втручання уряду чи будь-якої іншої зовнішньої влади. В умовах ідеалізованої
вільної ринкової економіки ціни на товари та послуги встановлюються виключно
запитами та пропозиціями учасників.
Регульований ринок — тісна взаємодія держави і бізнесу, особливо у

розміщенні капіталів. Індикативне планування ґрунтується на узгодженні уряду і
фірм. Бізнесмени разом з міністерствами розробляють стратегічні напрями
розвитку економіки та визначають ключові галузі для вкладення капіталів.
71
Соціально орієнтований ринок — соціально-економічна модель,

організована на основі ринкової саморегуляції, при якій захист конкуренції та
ринкові методи господарювання ефективно поєднуються з державним
регулюванням національної економіки, з її соціальною спрямованістю. Ставить
за мету «поєднання вільної ініціативи з соціальним прогресом, що
забезпечується саме економічними показниками, на основі конкурентної
економіки».
3. Причиною існування абсолютної земельної ренти є

монополія:
а) на землю як на об’єкт господарювання;

б) приватної власності на землю;
в) державної власності на землю;
г) колективної власності на землю
4. Розкрийте зміст економічних категорій: абстрактна праця;

банкнота; економічний уклад, нова економіка, монополізм, суспільні
блага, повна зайнятість.
Абстрактна праця — праця товаровиробників як затрати людської робочої

сили взагалі є історичною категорією, властивою товарному виробництву. На
відміну від конкретної праці, результатом якої є споживча вартість, абстрактна
праця створює вартість товару. Вона лежить в основі прирівнювання різних
продуктів праці один до одного. Суспільний характер абстрактної праці
виявляється в процесі обміну товарів.
Банкнота — це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час
одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель.
Банки проводять операції з обліку (скупки) комерційних векселів, суть яких
полягає в тому, що власник векселя може до настання строку платежу
представити його в банк і одержати зазначену у векселі суму з утриманням так
званого облікового процента. У подальшому банки на основі скуплених
комерційних векселів випускають власні векселі-банкноти. Банкнота стала
своєрідним "гібридом" кредитних і паперових грошей.
Економічний уклад — це система організації та функціонування економіки
суспільства, яка визначається способами виробництва, розподілу ресурсів,
обміну товарами і послугами, а також споживанням. Це поняття
використовується для опису того, як суспільство узгоджує і забезпечує свої
економічні потреби.
Існує кілька типів економічних укладів, і кожен з них має свої особливості.
Найважливішими типами є: традиційний уклад, ринковий уклад, плановий
(командний) уклад, змішаний уклад, інноваційний уклад. Кожен економічний
72
уклад має свої переваги і недоліки, і вибір конкретного типу залежить від
соціокультурних, історичних та політичних умов кожного суспільства.
Нова економіка — сучасна економічна інфраструктура, що характеризується
переважанням нематеріальних активів (знань, послуг) над матеріальними.
Іншими словами, це економіка знань, нових інформаційних технологій, нових
бізнес процесів, які забезпечують лідерство та конкурентоспроможність.
Монополізм — активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію
своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими субʼєктами господарювання.
Конкретною формою монополізму є монополія.
За умовами функціонування монополізм поділяють на два типи —
підприємницький та інституційний
Суспільні блага — це ті блага,які водночас можуть споживати багатьма
особами, незалежно від того, може чи не може їх оплатити кожний окремий
споживач.
Суспільні блага поділяють на два види: чисті та змішані.
Повна зайнятість — максимально можливе залучення в суспільне
виробництво економічно активного населення; визначається як така за умов
природного рівня безробіття. Тобто така зайнятість, за якої зберігається
конкуренція на ринку праці та забезпечується ефективне використання
найманої праці.
5. Який вплив на макроекономічну рівновагу і економічне

зростання буде мати обмеження рівня фактичної зайнятості до
рівня, нижчого за рівень повної зайнятості? Чи можливо за цих
умов досягти потенційного рівня виробництва?
Обмеження рівня фактичної зайнятості до рівня, нижчого за рівень повної

зайнятості, може суттєво вплинути на макроекономічну рівновагу та економічне
зростання. Така ситуація може призвести до ряду негативних наслідків, які
обмежують потенційний розвиток економіки.
1. Зменшення виробництва. Недостатня зайнятість веде до

недоексплуатації робочого потенціалу та зниження виробництва.
Економіка працює нижче своєї потужності, що призводить до
гальмування розвитку.
2. Зростання безробіття. Обмеження рівня зайнятості призводить до

збільшення безробіття, що не тільки є економічною проблемою, але й
викликає соціальну напругу та негативно впливає на якість життя.
73
3. Зниження доходів та споживчої активності. Низька зайнятість веде до

зниження доходів населення, що обмежує споживчу активність та попит
на товари та послуги.
4. Зменшення інвестицій. Недостатня зайнятість може вплинути на

інвестиційний клімат, оскільки підприємства можуть бути менше
зацікавлені в розширенні та впровадженні нових технологій.
5. Спад соціальної стабільності. Високий рівень безробіття та обмеження

можливостей зайнятості може викликати соціальні проблеми, такі як
бідність, висока кримінальність та інші виклики для соціальної
стабільності.
Щодо досягнення потенційного рівня виробництва, умови обмеження фактичної

зайнятості ускладнюють цей процес. Для досягнення повного використання
робочого потенціалу може бути необхідно впровадження політик, спрямованих
на стимулювання зайнятості та економічного зростання. Це може включати в
себе фіскальні заходи, інфраструктурні проекти, програми підтримки
підприємств та інші ініціативи, спрямовані на активізацію економічної активності
та створення нових робочих місць.
БІЛЕТ №22
1. Основні форми власності та їх взаємодія
Приватна власність — це такий тип власності, коли ви-

виключне право на володіння, користування і розпорядження обʼєктом
власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній)
особі.
Корпоративна (акціонерна) власність - це капітал, утворений завдяки випуску

і продажу акцій. Обʼєктом власності акціонерного товариства, крім капіталу,
створеного за рахунок продажу акцій, є також інше майно, придбане в
результаті господарської діяльності.
Колективна власність — спільна власність, передана державою чи іншим

субʼєктом у розпорядження колективу підприємства (на умовах викупу чи
оренди), яка використовується відповідно до чинного законодавства.
Кооперативна власність — це обʼєднана власність членів

окремого кооперативу, створена на добровільних засадах для здійснення
спільної діяльності.
74
Державна власність — це така система відносин, за якої абсолютні права на

управління і розпорядження власністю здійснюють органи (інститути) державної
влади.
Подальше розширення плюралізму форм власності - приватної (великої,

середньої, дрібної,сімейної), корпоративної, колективної, кооперативної,
державної тощо. Ці форми взаємодіють і доповнюють одна одну, кожна з них
знаходить свою "нішу" продуктивного функціонування і максимальної реалізації
можливостей, закладених у ній. Завдяки останньому забезпечується
конкуренція і ефективне функціонування економіки в цілому.
2. Які види ринку ви знаєте? Які критерії покладено в основу

такої класифікації?
Вільний ринок — це ринок з великою кількістю незалежних виробників

однорідних товарів, які не в змозі впливати на рішення один одного, на рівень
цін.
Монополізований ринок — це ринок, для якого характерна незначна кількість

виробників товарів певного виду, існує дефіцит необхідної інформації,
обмежений доступ до ресурсів.
Регульований ринок — це ринок, який регулюється і контролюється державою

за допомогою спеціальних заходів адміністративного та економічного
характеру.
Ринок товарів споживання і послуг — це система економічних відносин, які

формуються на вартісних засадах між виробниками (продавцями) і
споживачами (покупцями) щодо організації, купівлі-продажу споживчих товарів і
послуг.
Фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин щодо купівлі-продажу

фінансових ресурсів.
Валютний ринок — це система економічних відносин щодо купівлі-продажу

іноземних валют.
Страховий ринок — це сукупність соціально-економічних відносин щодо

організації надання, купівлі-продажу страхових послуг.
Ці класифікації базуються на різних аспектах функціонування ринків і

допомагають в розумінні їхньої структури, характеристик та особливостей.
75
3. Об’єднання, утворене шляхом гласної, або негласної угоди

між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної
цінової політики та розподілу ринків збуту, має назву:
А)картель;
Б) корпорація;
В) синдикат;
Г) конгломерат
4. Розкрийте зміст економічних категорій: спосіб виробництва;

чек; мінова вартість, ВНП-дефлятор, політика таргетування,
прибуток, робоча сила.
Спосіб виробництва — це система організації та управління процесами

виробництва товарів або послуг. Він визначає, яким чином ресурси, такі як
праця, капітал, матеріали та технології, використовуються для створення
продукції.
Чек — це письмове розпорядження власника поточного рахунка в банку про
виплату готівки або перерахування з його рахунка на інший рахунок певної суми
грошей.
Мінова вартість — є певним кількісним співвідношенням (пропорцією), в якому
товар одного роду обмінюється на товар іншого виду.
ВНП-дефлятор — це економічний показник, що використовується для
вимірювання змін у цінах товарів та послуг, які входять у валовий національний
продукт (ВНП) економіки. Він допомагає врахувати вплив інфляції або дефляції
на реальний обсяг виробництва.
ВНП-дефлятор визначається як співвідношення номінального ВНП (вираженого
в поточних цінах) до реального ВНП (вираженого в цінах базового року або
базового періоду).
Політика таргетування — це стратегія, що визначається встановленням
конкретних цілей або "цільових значень" для досягнення у певній сфері або
діяльності. Ці цілі можуть бути встановлені у вигляді числових значень,
відсотків, показників ефективності тощо. Такий підхід дозволяє орієнтувати
зусилля та ресурси на досягнення конкретних результатів.
Прибуток — трактується як виражений у грошовій формі дохід підприємця на
вкладений капітал, різниця між загальною виручкою від реалізації (валовим
доходом) і сукупними витратами фірми
Робоча сила — сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які
вона використовує в процесі праці; здатність людини до праці.
Успіх виробництва на всіх рівнях визначається насамперед людьми, зайнятими
у виробничому процесі. Усі інші фактори виробництва діють не самі по собі, їх
приводить у рух людина. Людині, її праці належить центральне місцеу вироб-
76
ництві не тільки як найактивнішому факторові виробництва, а й як джерелу,

творцю інших факторів виробництва — матеріально-речових, науково-
дослідних і організаційно-управлінських.
5. Яке місце займають чинники попиту в системі чинників

економічного зростання? Чому, на думку
вчених, обмеженість загального (сукупного) попиту може
призвести до гальмування економічного зростання?
Фактори попиту грають важливу роль в системі чинників економічного

зростання. Попит визначає загальний обсяг товарів і послуг, які споживачі,
підприємства та уряд хочуть придбати за певний період часу. Загальний попит
включає особисті витрати на споживання, інвестиції підприємств, державні
витрати та чистий експорт.
Обмеженість загального попиту може призвести до гальмування економічного

зростання з кількох причин:
1. Зменшення виробництва. Якщо попит на товари та послуги знижується,

підприємства можуть зменшити обсяги виробництва. Це може призвести
до неповного використання виробничих потужностей та обмеження
розширення бізнесу.
2. Зростання безробіття. Зменшення попиту може призвести до

скорочення виробництва, що, в свою чергу, може призвести до зростання
безробіття. Менше замовлень означає менше робочих місць та менше
можливостей для працевлаштування.
3. Зменшення доходів споживачів. Зменшення попиту може вплинути на

доходи споживачів через зменшення виробництва та зайнятості. Це, в
свою чергу, призведе до подальшого зниження споживчого попиту.
4. Ефекти на фінансовий сектор. Зменшення попиту може вплинути на

фінансовий сектор, зокрема на кредитні установи. Зменшений попит на
кредит може змушувати банки стискати кредитування, що може
обмежити фінансування нових проектів та розвиток.
У відсутності достатнього попиту економіка може опинитися в стані

недоексплуатації свого потенціалу, що впливає на виробництво, зайнятість та
загальний розвиток. Стимулювання попиту може бути важливою складовою
ефективної економічної політики для підтримки стабільності та зростання.
77
БІЛЕТ №24
1. Зайнятість і ринок праці. Первинний та вторинний ринок праці
Ринок праці — сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу

товару робоча сила; система економічних механізмів, суспільних норм та
інститутів, які регулюють рух робочої сили та її використання.
Зайнятість — це стан, коли особа має роботу, виконує певні обов'язки і
отримує винагороду за свою працю. Зайнятість визначає, наскільки ефективно
використовується робоча сила в економіці.
Зайнятість і ринок праці взаємодіють і впливають на економічний розвиток,

соціальні умови та загальний добробут суспільства. Стан цих двох аспектів є
важливим для визначення економічної стійкості та соціального розвитку країни
чи регіону.
Сегментація ринку праці — це поділ робочих місць і працівників за

об'єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують
мобільність робочої сили своїми кордонами. Дослідження сегментованості
ринку праці привело до виникнення теорії двоїстості ринку праці, згідно з якою
він поділяється на дві частини: первинний і вторинний.
Первинний ринок праці — це та його частина, яка об'єднує "престижні"

роботи, що характеризуються стабільністю зайнятості й надійністю положення
працівника, високим рівнем оплати праці, можливістю професійного зростання,
використанням прогресивних технологій, що вимагає високої кваліфікації і
здатності до навчання від працівників.
Вторинний ринок праці — це та його частина, яка об'єднує "непрестижні"

роботи і характеризується прямо протилежними рисами: висока плинність
кадрів і нестабільна зайнятість, негарантована і невисока оплата праці,
безперспективність службового становища, примітивні трудомісткі технології
тощо.
2. Розкрийте переваги та обмеження ринкової економіки.

Обґрунтуйте шляхи подолання неспроможностей ринку
Переваги ринкової економіки полягають у тому, що ринок:

● сприяє ефективному розподілу ресурсів та їх оптимальному
використанню у виробництві (ринок спрямовує ресурси у виробництво
тих благ, які є найнеобхіднішими для суспільства);
78
● сприяє ефективнішому комбінуванню ресурсів, запровадженню нових

технологій;
● забезпечує суб'єктам реальну економічну свободу без будь-якого
примушування;
● створює постійні стимули для підвищення ефективності виробництва
(максимум прибутку за мінімальних витрат);
● налаштовує виробників на задоволення різноманітних потреб і
підвищення якості товарів.
Недоліки ринкової економіки:

● не сприяє збереженню невідтворюваних ресурсів (лісів, земельних надр,
води);
● не створює механізмів захисту довкілля;
● не зацікавлений у виробництві суспільних товарів (дороги, транспорт,
оборона);
● не гарантує права на працю й отримання доходу;
● не розвиває медицину, освіту, культуру;
● не усуває розшарування суспільства на надмірно багатих і бідних.
Відмови ринку — це небажання або неспроможність ринку задовольнити

потреби суспільства чи окремих груп індивідів ринковою економічною
системою.
Структура відмов ринку:

1. Ринок ґрунтується на індивідуальній економічній свободі та конкуренції
учасників господарського процесу, що є істотною перевагою цієї форми
господарювання. Індивідуальна економічна свобода доти, доки вона не
обмежує економічну свободу інших індивідів, є благом. У тому випадку,
якщо свобода одного індивіда обмежує свободу інших, має бути
суспільний обмежувач індивідуальної свободи. Так, свобода
підприємництва на основі конкурентної боротьби природним чином
породжує свій антипод — свавілля монополій, який може бути
обмежений законом про захист конкуренції (чи антимонопольним
законодавством).
2. Ринок повною мірою забезпечує виробництво благ для індивідуального
споживання. Ці блага називають приватними. Але є і ті блага, які можна
споживати тільки сумісно, вони неподільні (національна безпека,
забезпечення правопорядку, захист довкілля тощо). Такі блага називають
суспільними.
За виробництво суспільних благ відповідає уряд. Безпека
держави,охорона правопорядку, підтримання в належному порядку
вулиць міст і населених пунктів — суспільні
чисті блага, виробництво яких фінансується за рахунок бюджетів.
79
Регулювання виробництва і розподілу змішаних суспільних благ

уряд здійснює:
- шляхом надання виключних прав на використання ресурсів для
виробництва цих благ;
- запровадженням адміністративних барʼєрів на шляху до входження на
ринок цих благ шляхом ліцензування, квотування, надмірного
оподаткування і т. ін.
3. Ринок дбає про зиск, залишаючись байдужим до проблем вичерпності
невідтворюваних природних ресурсів. Уряд бере на себе
відповідальність за долю майбутніх поколінь, обмежує доступ до цих
ресурсів, частину їх консервує, запроваджує систему "покарань і
стимулів" для запровадження ресурсозберігаючих технологій, фінансує
фундаментальні наукові дослідження тощо.
4. Уряд урегульовує екстернальні ефекти, насамперед, негативні, повʼязані
з перекладанням одними субʼєктами своїх витрат на інших субʼєктів без
будь-яких компенсацій потерпілим. Це врегулювання здійснюється з
двох боків:
1) уряд примушує за допомогою податків, штрафів, заборон припиняти
виробництво і забруднення, обмежуючи згубний вплив на довкілля та на
обсяг збитків, завданих іншим субʼєктам;
2) уряд знешкоджує екстернальні ефекти (відновлює) та відшкодовує
збитки, завдані ними, за рахунок державного бюджету.
5. Уряд обмежує згубний вплив циклічних коливань і регулює небезпечну
для стабільності економічної системи диференціацію доходів серед
різних верств населення, забезпечуючи соціальну спрямованість
економічної системи.
6. В умовах трансформаційної економіки на уряд покладається ще одне,
надзвичайно важливе завдання, зміст якого полягає в забезпеченні
балансу інтересів субʼєктів економічної та соціальної діяльності.
3. Період зниження загального рівня сукупного випуску, доходу,

зайнятості, торгівлі, який триває не менше шести місяців,
називається:
А) кризою;
Б) спадом;
В) рецесією;
Г) депресією.
4. Розкрийте зміст економічних категорій: багатоукладність;

масштаб цін; економічна інтеграція, чистий прибуток,
корпорація, приватизація, лібералізація
80
Багатоукладність — це одна з ознак економічної системи в сучасному світі.

Вона побудована на принципах співіснування в рамках однієї держави
приватної, державної та змішаних форм власності. Під укладом слід розуміти
такий тип відносин між суб'єктами виробничої діяльності, при якому
визначається специфічна система господарювання.
Масштаб цін — це певна вагова кількість дорогоцінного металу, яка
законодавчо встановлюється державою як грошова одиниця країни та
використовується для виміру товарних цін.
У кожній країні грошова одиниця має власну назву долар, франк, марка, фунт
стерлінгів, йєна, гривня та ін. Через масштаб цін ціни товарів встановлюються
не за ваговою кількістю золота, а в національних грошових одиницях.
Економічна інтеграція — об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких
взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення
міжнародних господарських комплексів у межах держави. Економічна
інтеграція — форма інтернаціоналізації господарської діяльності
(виробництва), зближення та поглиблення взаємодії національних економік.
Вона зумовлена зростом продуктивних сил, підвищенням рівня усуспільнення
виробництва та науково-технічною революцією.
Чистий прибуток — прибуток, який залишається у розпорядженні підприємця
після розрахунків з бюджетом за податковими та обовʼязковими платіжними
зобовʼязаннями.
Корпорація — (акціонерне товариство) форма обʼєднання капіталів учасників
акціонерного товариства. Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає
право акціонеру на отримання доходу та участь в управлінні товариством.
Акціонерні товариства бувають закритого та відкритого типу. Різниця між ними
втому, що перші не випускають акцій, або випускають їх без права вільної
купівлі продажу, а другі — випускають акції, які вільно купують та продають.
Приватизація — трансформація будь-якої форми власності у приватну, процес
переходу в приватну власність обʼєктів, заснованих на державній, змішаній або
колективній власності. Це процес передачі або продажу обʼєктівдержавної
власності одноосібним або асоційованим приватним власникам; наслідком
приватизації є зміна форми власності.
Лібералізація — запровадження свободи торгівлі юридичних та фізичних осіб і
підпорядкування діяльності товаровиробника умовам ринку
(внутрішньоекономічна) та розширення доступу в країну іноземних інвестицій,
роздержавлення зовнішньоекономічних звʼязків, усунення протекціоністських
обмежень на експорт, забезпечення конвертованості національної валюти
(зовнішньоекономічна).
5. Взявши до уваги дослідження Дж. М. Кейнса, поясніть чому

люди, життєвий рівень яких з погляду задоволення абсолютних
81
потреб підвищився, дуже часто вважають, що стали жити гірше.

Обгрунтуйте свою думку.
Джон Мейнард Кейнс вніс величезний внесок у розуміння економічних явищ,

зокрема він розвинув ідеї щодо взаємодії між споживачами та рівнем
економічної активності. Однією з його концепцій є "Загальна теорія
зайнятості, відсотків і грошей" (1936), в якій він зазначає, що задоволення
потреб може виникати не лише внаслідок матеріального добробуту, але й
відносно відносного стану та сприйняття економічного оточення.
Існує кілька факторів, які можуть пояснити, чому люди, які мають підвищений
рівень задоволення абсолютних потреб, можуть вважати, що стали жити гірше:
1. Очікування та порівняння. Люди часто оцінюють свій власний стан

порівняно з іншими. Якщо оточуючі досягають більшого успіху або мають
вищий рівень благополуччя, це може викликати почуття невдоволеності
навіть у тих, чиї абсолютні умови поліпшилися.
2. Адаптація. Люди мають здатність швидко адаптуватися до нових умов та

звикнути до підвищеного рівня життя. Такий ефект називається
"адаптаційною ефективністю". Після певного часу новий рівень здається
звичайним, і люди можуть почати оцінювати своє життя за новими, часто
вищими, стандартами.
3. Споживча культура. Сучасне суспільство часто ставить високий акцент

на споживання та накопичення матеріальних благ. Якщо люди не
відповідають цим стандартам або відстають від соціальних очікувань,
вони можуть відчувати стрес та невдоволеність, навіть якщо їхні
матеріальні умови поліпшуються.
4. Економічна нестабільність. Нестабільність на фінансовому ринку,

загрози безробіття або погіршення економічної ситуації можуть
створювати почуття нестабільності та невпевненості, навіть якщо
матеріальний рівень фактично залишається високим.
Отже, високий рівень задоволення абсолютними потребами не завжди

визначає загальне враження про якість життя, оскільки соціальні, порівняльні та
емоційні аспекти також грають важливу роль у сприйнятті благополуччя.
82
БІЛЕТ №25
1. Як ви розумієте економічну відокремленість
товаровиробників? Як вона впливає на розвиток суспільного
виробництва?
Наявність економічного відособлення виробників благ як власників є

однією із причин, що зумовили виникнення і функціонування товарного
виробництва, товарних відносин. Продукти праці протистоять один одному як
товари, якщо вони вироблені економічно самостійними виробниками, що самі
розпоряджаються результатами своєї праці. Тобто якщо товаровиробник
водночас є і товаровласником. Власник самостійно вирішує на свій страх і
ризик, що, де, коли і скільки виготовляти, з ким здійснювати обмін і на яких
умовах. Тобто економічна відокремленість зумовлює наявність
сильно визначеного економічного інтересу субʼєкта і свободу вибору ним
господарської діяльності.
Економічна відокремленість впливає на розвиток суспільного виробництва,

забезпечуючи спеціалізацію, ефективність та конкуренцію. Це стимулює
інновації, збільшує ринкові можливості, розширює вибір для споживачів та
сприяє глобалізації економіки. Однак важливо враховувати регулювання для
уникнення негативних соціальних та екологічних наслідків.
2. Сутність капіталу та еволюція поглядів на його природу
Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну

категорію, еволюція якої відобразила історичний процес розвитку природи,
форм руху, динаміки та структури товарного виробництва.
Історія розвитку економічної науки засвідчує існування різних підходів до

визначення сутності та структури капіталу, у тому числі:
1. Предметно-функціонального підходу, згідно з яким капітал
ототожнюється з нагромадженою працею, призначеною для подальшого
виробництва або продажу з метою одержання доходу.
У межах цього підходу значного поширення набув аналіз капіталу як
фактора виробництва, що впливає на результати підприємницької
діяльності і приносить дохід власникові.
2. Соціально-економічного підходу, згідно з яким капітал трактується як

економічна категорія - специфічні суспільні відносини, що виникають за
певних історичних умов. Особливістю соціально-економічного підходу є
прагнення охарактеризувати суспільно-економічну сутність капіталу в
83
органічному взаємозвʼязку з економічними відносинами та виявити

джерело самозростання вартості.
3. Грошового підходу, згідно з яким капітал досліджується як фінансовий

ресурс, що приносить дохід власникові у вигляді процента.
4. Часової концепції капіталу, заснованої на порівнянні корисності благ у

різний час та виведенні доходу з певних властивостей останнього. Згідно
з цим підходом цінність теперішніх благ (за незмінності інших умов)
завжди перевищує цінність таких самих благ у майбутньому. Відтак дохід
на капітал має місце за умови обміну товарів поточного і майбутнього
споживання.
5. Трактування капіталу як певного вкладання, що забезпечує дохід

власникові незалежно від сфери застосування чи характеру діяльності.
3. Елементами фінансової системи є:
А) бюджет;
Б) позабюджетні цільові фонди;
В) фінанси підприємств та організацій;
Г) усі відповіді правильні.
4. Розкрийте зміст економічних категорій: золотий стандарт;

вільний ринок; чек, грошовий дохід, заробітна плата, індукція,
фізіократія
Золотий стандарт — грошова система, що ґрунтується на виконанні золотом

ролі загального еквівалента і її законодавчому закріпленні.
Вільний ринок — це ринок з великою кількістю незалежних виробників
однорідних товарів, які не в змозі впливати на рішення один одного, на рівень
цін.
Чек — це письмове розпорядження власника поточного рахунка в банку про
виплату готівки або перерахування з його рахунка на інший рахунок певної суми
грошей.
Грошовий дохід — це сума грошей, яку отримує фізична чи юридична особа
за певний період часу від різних джерел. Цей дохід включає в себе різні види
отримання коштів, такі як зарплата, пенсії, інвестиційні доходи, соціальні
виплати та інші.
Грошовий дохід є ключовим показником економічного стану та фінансового
благополуччя індивіда чи суспільства. Цей термін охоплює не лише фактичні
84
грошові суми, які отримуються, але й можливості для здобуття доходу у

майбутньому.
Заробітна плата — винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку
за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує
працівникові за виконану ними роботу. Заробітна плата включає в себе
фіксовану частину (наприклад, годинну або місячну ставку) і може також
включати додаткові виплати або бонуси, такі як премії чи плюси за досягнення
певних цілей.
З точки зору ринкової економіки, заробітна плата — ціна на працю на ринку
праці, результат добровільної домовленості між власником здібностей до праці
(продавцем праці, представником домогосподарства) та фірмою (покупцем
праці).
Індукція — це метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого
ступеня до знання вищого ступеня. Метод індукції як метод економічної теорії
забезпечує діалектичний звʼязок одиничного, особливого і всезагального.
Фізіократія — наукова економічна школа класичної політичної економії, що
сформувалася у Франції в 2-й пол. 18 ст. Фізіократи вперше перенесли
дослідження зі сфери обігу безпосередньо в сферу виробництва. Але
джерелом багатства вважали тільки працю в сільськогосподарському
виробництві. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля — безплідні
сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і
неприбуткова для суспільства.
5. Здійсніть порівняльний аналіз України та інших країн світу на

основі барометра «глобальної корупції», оприлюдненого
Міжнародною правозахисною організацією Transparency
International. Обгрунтуйте необхідні заходи державного
регулювання, які випливають з такого становища.
За аналізом Україна традиційно опинилась на середній або нижчій половині

глобального рейтингу корупції за індексом Transparency International.
Незважаючи на певний прогрес та реформи, корупційні виклики залишаються
актуальними, зокрема в судовій системі, поліції та публічних закупівлях.
Кращі показники зазвичай характерні для розвинених країн, де державні

інституції працюють ефективніше та є велика прозорість в управлінні.
Необхідні заходи державного регулювання:

- Запровадження реформ в судовій системі та правоохоронних органах
для забезпечення незалежності та ефективності.
- Створення незалежних органів антикорупційного контролю та підвищення
їхньої ефективності
85
- Удосконалення процедур та контролю за державними закупівлями для

запобігання корупції в цьому секторі.
- Більше прислідкованості у справах оподаткування є важливим для
забезпечення фінансової стабільності держави та справедливості в
оподаткуванні.
Ці заходи можуть сприяти покращенню рейтингів корупції та зміцненню довіри

до державних інституцій. Однак успіх в цьому напрямку зазвичай вимагає
комплексного підходу та визнання кореневих причин корупції в країні.
Білет 16
Теоретичні питання.
1. Монополія та її суть. Форми монополістичних об’єднань. Показники
монопольної влади. (10 балів).
Монополія у широкому розумінні означає виключне право держави, підприємства,
фізичної особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності.
Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або об'єднання
(спілку), яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину виробництва і
збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.
Першою зі сфер суспільного відтворення монополізується сфера обміну. На цій основі
виникають найпростіші форми монополістичних об'єднань — картелі та синдикати.
Картель - це об'єднання підприємств однієї галузі виробництва, які зберігають за собою
і виробничу і комерційну (діяльність) самостійність, а домовляються про ринки збуту і
ціну.
Синдикат – це невелике за обсягом об'єднання однієї галузі, де учасники зберігають
виробничу, але втрачають самостійну діяльність.
Трест – це об'єднання підприємств однієї галузі або декількох галузей, при якому
учасники втрачають і виробничу, і комерційну самостійність, тобто об'єднують
86
виробництво, збут, управління і фінанси. Учасникам видаються акції на вкладений

капітал.
Концерн – багатогалузеве об'єднання 10, а то і 100 підприємств різних галузей
промисловості, транспорту, торгівлі, де все повністю об'єднано, а головна фірма
здійснює контроль за всіма ними (над іншими учасниками об'єднання).
Конгломерат – це монополістичне об’єднання, які утворилися шляхом поглинання
прибуткових різногалузевих підприємств, що не мали виробничої та технічної єдності.
Наприклад: найбільша американська телефонна компанія «АТТ» скуповує готелі, авто-
прокатні станції. Крім бажання присвоїти прибутки рентабельних компаній,
конгломеративні поглинання мали на меті уникнути різних коливань кон’юнктури на
ринку під час криз.
Картель-угода (гласна або негласна) між незалежними підприємствами щодо
проведення єдиної цінової політики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну
патентами, ліцензіями тощо. Виробнича діяльність картельною угодою не
регламентується.
Диверсифікати-багатогалузеві корпорації, об‘єднані системою участі, виробничою
кооперацією, патентно-ліцензійними угодами, спільними виробничими та науково-
дослідними програмами, єдиною системою фінансування.
Риси диверсифікату:
-наявність галузевого ядра;
-об‘єднання суміжних галузей;
-впровадження принципово нових видів діяльності та їхніх результатів-товарів і послуг;
-допоміжна роль банків та інших фінансово-кредитних установ.
ФПГ(фінансово-промислові групи)-організаційна форма об‘єднання великих
промислових фірм із банківськими структурами, в якій кожний член-учасник самостійно
вирішує власні завдання, але не нехтує при цьому інтересами групи. Координаційну
діяльність може здійснювати банк або промислове підприємство.
Функції ФПГ:
-акумуляція фінансових ресурсів;
-створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності;
-міжгалузевий перерозподіл ресурсів;
сприяння розвитку науково-дослідницьких розробок;
-належний контроль за ефективним використанням фінансових ресурсів.
Спосіб виміру монопольної влади – це визначення величини на яку ціна, що максимізує
прибуток, перевищує граничні витрати.
Індекс, який розглядає високий прибуток як ознаку монополії є індекс Лернера.
IL=(Pm – MC)=1 /Ed
Pm
де ІL – лернеровський індекс монопольної влади;
МС – граничні витрати;
Рm – монопольна ціна;
Еd – еластичність попиту на продукцію фірми.
В умовах досконалої конкуренції МС=Р. При цьому ІL=0. Якщо ІL є позитивною
величиною (ІL>0) то фірма має монопольну владу. Чим вище ІL тим більше
монопольна влада.
Для характеристики монопольної влади використовується показник, визначаючий
ступінь концентрації ринку.
87
Це індекс Герфіндаля – який вимірює концентрацію ринку оцінюючи ринкову частку

продажу фірми у відсотках сумуючи ці частки, піднесені до квадрату.
2. Попит і пропозиція товарів та механізм їх взаємо врівноваження в ринковій
економіці (10 балів).
Термін “попит” в економічній науці означає платоспро можну потребу, тобто потребу,
яку суб’єкт здатний оплатити. Зв’язок між ціною і величиною попиту є сталим.
Причиною зміни попиту є зміна ціни.
Цей зворотний причинно- наслідковий зв’язок між ціною товару і величиною попиту є
законом попиту
Ціна — найважливіший чинник, що визначає обсяг попиту.
Нецінові чинники попиту:
— кількість покупців (збільшення кількості покупців підвищує ринковий попит і навпаки);
— доходи споживачів (пряма залежність між доходами і попитом);
— очікування споживачів (очікування зростання цін у майбутньому збільшує поточний
попит і навпаки);
— ціни на супутні товари. Якщо зростає ціна на товар-субститут (взаємозамінний
товар), то попит на нього знижується, а на його замінник — підвищується.
— місткість ринку. Чим розвиненіший ринок, тим більше він спонукає економічних
суб’єктів до пошуку нових джерел доходу задля збільшення свого платоспроможного
попиту;
— кліматичні умови (у курортній зоні пізньої весни, влітку та ранньої осені зростає
попит на купальні костюми, екскурсійні послуги тощо)
Пропозиція — це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на
ринок за різною ціною за певний проміжок часу.
Зміст закону пропозиції полягає в тому, що чим вища ціна (за інших однакових умов),
тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок
упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів
виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.
Детермінанти пропозиції:
Ціна
Нецінові фактори впливу на пропозицію
Технологічний прогрес.
Застосування нових технологій, наприклад, у виробництві йогуртів дає змогу скоротити
період визрівання продукту, продовжити термін зберігання ним корис них
властивостей, зменшити собівартість одиниці продукції.
Зміна цін на ресурси. Зростання цін на ресурси (за інших незмінних умов) призводить
до збільшення витрат виробництва, зростання собівартості продукції, що змушує
підприємця скорочувати пропозицію свого товару.
Зміна цін на споріднені товари.
Зміни у бюджетно-податковій політиці
Очікування підприємців. Оптимістичні очікування підприємців сприятимуть зсуву кривої
в в праворуч, а песимістичні зумовлять її зміщення ліворуч.
Ситуація на ринку, коли підприємці пропонують за певною ціною стільки товарів,
скільки споживачі готові купити, називають ринковою рівновагою. Іншими словами,
ринкова рівновага має місце тоді, коли попит і пропозиція за певної ціни є
урівноваженими
Рівноважна ціна — це ціна, за якої внаслідок дії конкурентних сил продавці пропонують
стільки товарів, скільки покупці готові купити.
88
Тестові завдання.
3.Перевагою товариства порівняно з одноосібним володінням є: В більша довіра
кредитних установ
4.Розкрийте зміст економічних категорій: економіка; споживання; валютний ринок,
чиста конкуренція, ціна, корисність товару, трансакційні витрати (7 балів).
Економіка-це наука про господарство, а саме – про організацію та управління
виробництвом, ефективне використання ресурсів, збут і споживання товарів.
Споживання-це процес, при якому товари або послуги використовуються споживачами
для задоволення власних потреб та бажань.
Валютний ринок-це система економічних відносин щодо купівлі-продажу іноземних
валют.
Чиста конкуренція-це така модель ринку, при якій вплив кожного учасника економічного
процесу на загальну ситуацію настільки малий, що ним можна знехтувати.
Ціна-це сума грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити
одиницю товару.
Корисність товару-визначається тим, скільки задоволення отримує від нього
конкретний споживач. (сама корисність-це те задоволення, або виконання запитів, яке
отримують люди від споживання товарів або користування послугами.)
Трансакційні витрати-витрати, що виникають при здійсненні трансакцій. Вони
складаються з витрат ресурсів і витрат часу на здійснення угоди, а також з втрат, що
виникають внаслідок того, що була укладена неповна або неефективна угода.
Творче завдання.
5.Відомі західні дослідники Л. Едвінсон та М. Мелоун, вдавшись до метафори,
порівнюють компанію з живим організмом-деревом. Якій частині дерева, на вашу
думку, уподібнюється інтелектуальний капітал? У чому полягає його особливе
значення? (10 балів).
На мою суб‘єктивну думку, інтелектуальний капітал можна ототожнювати з корінням
живого організму дерева, адже це база завдяки якій можна збільшити вартість компанії
в цілому. Простими словами інтелектуальний капітал це найбільш цінний ресурс, який
складається з знань, навичок і виробничого досвіду працівників, а також
нематеріальних активів (патенти, бази даних, програмне забезпечення, товарні знаки).
І це усе використовується в цілях максимізації прибутку і інших економічних та
технічних результатів.Я вважаю, що основною ланкою інтелектуального капіталу
можна вважати людину, адже якщо людина обіймає посаду за своїм призначенням, і
зацікавлена творчим процесом, і може генерувати нові ідеї чи то у виробництві, чи то у
наданні послуг, вона розширює сфери діяльності компанії, і за допомогою усього
вищеперерахованого максимізує прибуток. Дуже важливо, на думку багатьох
менеджерів, вкладати кошти у високоефективні стратегії розвитку персоналу компанії.
Тому, можливо слід розуміти інтелектуальний капітал як навички, що є власністю
організації, яка досліджує і капіталізує ідеї, для збільшення прибутку. Тобто, у підсумку
можна сказати, що без інтелектуального капіталу «дерево» загине, адже це його
коріння, яке допомагає йому жити та розвиватись.
Білет 17
1.Підприємництво і підприємство. Види підприємств (10 балів).
89
Підприємництво-явище досить широке і багатовимірне. Це водночас економічна

категорія, що виражає відносини між суб‘єктами господарської діяльності, спрямованої
на досягнення такої комбінації економічних ресурсів, яка здатна забезпечити їм
комерційний успіх/максимізувати дохід, підірвати монополію конкурентів та створити
свою власну монополію. Тип господарської поведінки, що ґрунтується на самостійності
та незалежності суб‘єктів стосовно вибору: що, скільки, як, для кого (для чого)
виробляти; на повній відповідальності за прийняті рішення та їх наслідки і спрямування
діяльності на досягнення комерційного успіху.
Господарське мистецтво-постійна економічна, організаторська та управлінська
творчість з метою пошуку способів адаптації (якщо ситуацію не можна змінити) і
прагнення до змін, які можуть у перспективі забезпечити комерційний успіх.
Метод економічного мислення, властивий людям, здатним до підприємництва, який
характеризується оригінальністю ідей та підходів до вирішення господарських
проблем.
Суб‘єктами підприємницької діяльності можуть бути: приватні особи, група юридичних
або фізичних осіб, держава.
Види підприємницької діяльності: виробнича, фінансова, торговельна, інноваційна,
посередницька, страхова.
Метою підприємницької діяльності є максимізація доходу в результаті спрямування
зусиль підприємця на певний об‘єкт.
Принципи підприємницької діяльності:
-орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів;
-прагнення бути на вістрі подій, що відбуваються в інноваційній сфері економіки,
застосувати найновіше першим;
-максимальне використання конкурентних переваг;
-дотримання принципів ділової етики;
-постійний творчий пошук, прагматизм, наслідування демократичних традицій.
Ознаки підприємництва як економічної діяльності:
-самостійність;
-новаторство;
-ініціатива;
-творчість;
-ризиковість;
-економічна та соціальна відповідальність;
-масштабність мислення;
-діловитість.
Об‘єктом підприємництва є сукупність певних видів економічної діяльності, в межах
якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.
Підприємство-господарська ланка, якій властиві такі риси:
- наявність єдиного майна, необхідного для здійснення певного економічного процесу,
що відособлює його економічно;
- технологічна зумовленість факторів виробництва;
- певне місце в системі суспільного поділу праці (спеціалізація, кооперація,
комбінування, інтеграція);
-певне місце в соціумі.
Залежно від форми власності розрізняють такі організаційні види підприємств:
індивідуальне(одноосібне володіння), товариство(партнерство), корпорація.
90
Одноосібне володіння - підприємство, власником якого є одна особа або сім'я, що

самостійно веде справу з урахуванням своїх інтересів, одержуючи весь дохід і
ризикуючи своїм майном і грошима.
Одноосібним володінням вважають:
- індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи і
виключно на її праці;
- сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян-членів однієї сім'ї;
- приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з
правом наймання робочої сили.
Така форма організації бізнесу має можливі переваги перед іншими. Кожен власник:
- володіє всім прибутком підприємства;
- користується повною свободою діяльності;
- платить відносно невеликі податки.
Але вона має серйозні недоліки:
- повна майнова відповідальність, що несе власник;
- нестача капіталу;
- труднощі менеджменту тощо.
Партнерство (товариство) - це підприємство, організація або установа, заснована на
засадах угоди двох чи більше осіб (в тому числі юридичних) шляхом об'єднання
фінансових ресурсів і підприємницької діяльності, з метою одержання та розподілу
прибутків, а також розподілу ризику і збитків.
Партнерство створюють на основі договору, яким регулюють права й обов'язки
партнерів, участь у спільних витратах, розподіл прибутку, поділ майна. Кількість
учасників партнерства звичайно обмежена кількома десятками. Для партнерів
передбачені простіші, ніж для компаній, правила створення, розпуску, звітності.
Звідси висновок: в основі вартості товару лежить тільки один чинник — праця
найманих робітників, а всі вироблені товари та продукти є результатом діяльності
людини, і при цьому вимірником праці є суспільно необхідні витрати.
2. Теорії трудової вартості та граничної корисності (10 балів).
Теорія трудової вартості.В цій теорії за основу вартості приймається кількість
витраченої праці. її засновниками були У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. В подальшому
її розробляв К. Маркс у праці "Капітал", який вважав, що вартість можна
визначити тільки на підставі кількості праці, затраченої на виробництво товару.
Він застосовував такий підхід при визначенні кількості праці. По-перше, К. Маркс
визначав двоякий характер праці: вона може бути конкретною та абстрактною.
Конкретна — корисна праця, яка не залежить від економічного устрою суспільства
і є природно необхідною; визначається метою, предметом, засобами, характером
дій, які виконуються, кінцевими результатами. Результатами є конкретно
вироблені товари або предмети. Абстрактна — праця без визначення корисності та
доцільності; визначається як затрати робочої сили людини у фізіологічному
розумінні. По-друге, на підставі двоякості праці К. Маркс виводить поняття
суспільно необхідної праці, тобто середні затрати часу в певний період за середньої
продуктивності та інтенсивності праці робітника. Згідно з цією теорією кількість
затрат праці є основою при визначенні вартості товару, а ціна — вторинною щодо
неї. Цю теорію можна застосовувати також для ринкової економіки, хоча і
проголошувалося, що попит і пропозиція можуть впливати на рівень ціни. Звідси
висновок: в основі вартості товару лежить тільки один чинник — праця найманих
91
робітників, а всі вироблені товари та продукти є результатом діяльності людини, і

при цьому вимірником праці є суспільно необхідні витрати.
Теорія граничної корисності — це третя теорія вартості, головним у якій є те, що
основою цінностей є ступінь корисності, яку приносить той чи інший товар споживачу. В
основі теорії лежить висновок про те, що споживання кожної наступної частини будь-
якого блага приносить споживачу меншу користь, і якщо корисність його дорівнює
нулю, то і його ціна також дорівнює нулю, тобто такий товар стає безкорисним.
Засновниками цієї теорії були У. Джевонс, К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк, Д. Кларк,
М.І. Туган-Барановський, Є.Є. Слуцький та ін.
На відміну від теорії трудової вартості, сутність цієї теорії полягає в тому, що
врахування у вартості блага тільки витрат праці не дає можливості у повному обсязі
врахувати корисність товару. Це характерно у випадках, коли благо є у великій
кількості і сукупна корисність його велика (наприклад, повітря, вода). Але за умови, що
сукупна корисність усіх наявних благ обмежена (наприклад, вироби з золота або інших
дорогоцінних металів), то їх обмежена кількість робить корисність більшою і ціна при
цьому буде збільшуватись. Цей висновок підтверджується таким явищем, як дефіцит.
Навіть якщо блага мають однакові затрати суспільної праці, але різні співвідношення
між попитом та пропозицією, то й цінність їх буде різною. Цю теорію можна поєднати з
теорією попиту та пропозиції, й у деяких випадках вона вважається продовженням
останньої.
3.Економічна земельна рента – це: В) середня плата за використання певної земельної
ділянки;
4.Моноекономіка-це ситуація, коли економіка чи суспільство залежить від одного виду
продукції або виробництва, що може створювати ризики через вузьку спеціалізацію та
обмежену диверсифікацію.
Ліквідність-можливість швидкого переводу активу в готівку без істотної втрати його
вартості (з мінімальними витратами). Гроші (монети та паперова готівка) є
найліквіднішими активами.
Вексель-це боргове зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити борг і
процент у певний термін.
Бюджетний дефіцит-це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень
надходжень.
Індивідуальна трудова діяльність-це суспільно необхідна корисна діяльність громадян
з виробництва товарів і надання послуг, що не пов’язана з трудовими відносинами з
державними, кооперативними, іншими громадськими підприємствами, установами,
організаціями і громадянами, а також із трудовими відносинами всередині колективних
сільськогосподарських підприємств.
Продуктивні сили- це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми здібностями,
науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що
забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення
потреб людей.
Капітал-у широкому розумінні капітал є складним, багаторівневим та багатоаспектним
феноменом, який визначає самоорганізацію господарського життя, спрямовану на
самозростання вартості.
У вузькому розумінні капітал — самозростаюча авансована вартість; певні вкладення
або активи, які уможливлюють отримання доходу.
92
На думку представника класичної політичної економії Дж. Ст. Мілла, «прибуток виникає
не внаслідок обміну, що є побічним наслідком, а внаслідок продуктивної сили праці; і
величина загального прибутку країни завжди така, якою її роблять продуктивні сили
праці, незалежно від того, відбувається обмін чи ні. Проаналізуйте, чим відрізняється
таке розуміння природи прибутку від його трактування у працях представників інших
шкіл економічної думки. (10 балів).
1 варіант
Розуміння природи прибутку, яке висловлює Дж. Ст. Мілл, відзначається класичним
підходом до економічної теорії, який відображений в теорії вартості та розподілу,
особливо в трудовій теорії вартості. Подібні погляди також властиві іншим
представникам класичної економічної школи, таким як Адаму Сміту та Девіду Рікардо.
1. Продуктивні сили праці та прибуток: Дж. Ст. Мілл: Він стверджує, що прибуток
виникає внаслідок продуктивної сили праці. Величина загального прибутку країни
залежить від продуктивних сил, а не від обміну товарів, який є побічним явищем. Інші
школи економічної думки: Наприклад, у класичної школи Адама Сміта величина
прибутку також пов'язана з продуктивністю праці, але основний акцент робиться на
концепції невидимої руки ринку та саморегуляції економіки через конкуренцію. 2.
Трудова теорія вартості: Дж. Ст. Мілл: У ланцюжку класичних економістів важливе
місце займає трудова теорія вартості, яку вони висунули. Згідно з цією теорією,
вартість товару визначається витратами праці, необхідної для його виробництва. Інші
школи економічної думки: В інших школах, зокрема в неокласичній економіці, трудова
теорія вартості поступово витісняється ідеєю ринкової вартості, яка визначається
взаємодією попиту та пропозиції. 3. Фактор обміну та розподілу: Дж. Ст. Мілл:
Відзначає, що прибуток не виникає внаслідок обміну, але скоріше с результатом
продуктивної сили праці. Обмін є побічним явищем в економічній системі. Інші школи
економічної думки: Наприклад, марксизм зосереджує увагу на ролі обміну та
відносинах виробництва в процесі розподілу, виділяючи класові конфлікти та
експлуатацію. Однак важливо відзначити, що хоча класичні економісти висувають
схожі ідеї щодо природи прибутку, всередині цієї школи існує різноманіття підходів та
інтерпретацій. Наприклад, різниця між поглядами Адама Сміта та Карла Маркса вказує
на внутрішню різноманітність класичної політичної економії.
2 варіант
Думка Дж. Ст. Мілла відображає класичний погляд на прибуток, де його виникнення
пов'язане з продуктивністю праці. Основна ідея полягає в тому, що прибуток виникає
завдяки праці та продуктивності суспільства. Це відрізняється від інших шкіл
економічної думки, наприклад:
Марксистська школа: Прибуток тут розглядається як результат вибуху капіталістичних
відносин, де капіталісти експлуатують працівників із метою збільшення прибутку.
Неокласична економіка: У цій школі прибуток вважається компенсацією за ризики,
інновації та вкладення капіталу. Основна увага приділяється ринковим механізмам та
взаємодії попиту та пропозиції.
Кеинсіанська економіка: Тут прибуток розглядається як винагорода за використання
капіталу, але акцент робиться на агрегатному попиті та ролі державного втручання для
стимулювання економіки.
Таким чином, різні школи економічної думки підходять до прибутку з різних точок зору,
звертаючи увагу на різні аспекти його походження та ролі у функціонуванні економіки.
Білет 18.
93
1. Типи та моделі економічних систем (10 балів).

Економічна система це сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином
упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну
структуру суспільства, яка має загальну мету.
Типи економічних систем:
Людству відомі різні економічні системи, які сформувалися в процесі тривалого
історичного розвитку. Їх можна класифікувати за відповідними критеріями.
Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економічних систем за двома
ознаками: за формою власності на засоби виробництва; за способом управління
господарською діяльністю. На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних
систем: традиційну, ринкову, командно-адміністративну, змішану.
Традиційна економічна система- панувала в минулому, і зараз деякі її риси властиві
слаборозвиненим країнам.Вона характеризується багатоукладністю економіки,
збереженням натурально-общинних форм господарювання, відсталою технікою,
широким застосуванням ручної праці, нерозвиненою інфраструктурою, найпростішими
формами організації праці і виробництва, бідністю населення. На соціально-економічні
процеси значний вплив справляють освячені століттями традиції та звичаї, релігійні та
культові цінності, кастовий і соціальний поділ населення. У сучасних умовах країни з
традиційною економікою потерпають від засилля іноземного капіталу і надмірно
активного перерозподілу національного доходу державою.
Ринкова економічна система-(економіка капіталізму вільної конкуренції)
характеризується пануванням приватної власності на економічні ресурси, передбачає
функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу вибору
підприємницької діяльності, особисту свободу всіх економічних суб'єктів, однаковий
доступ їх до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації. У такій системі
поведінка кожного економічного суб'єкта мотивується його особистими інтересами.
Кожний з них прагне отримати максимальний дохід на основі індивідуального
прийняття рішень. Але кожний економічний суб'єкт здатний реалізувати свій приватний
інтерес лише в тому випадку, якщо він одночасно є носієм і суспільного інтересу. На
ринку здійснюється таке поєднання приватного інтересу із суспільним, яке Адам Сміт
проголосив принципом "невидимої руки" ринку. Це означає, що кожний індивід, який
реалізує свій приватний інтерес через виробництво і продаж товарів на ринку, не
усвідомлює того, що одночасно працює і на задоволення суспільного інтересу. Всі
макро- та мікроекономічні процеси (розподіл ресурсів, ціноутворення, створення
доходів тощо) регулюються ринковим механізмом на основі вільної конкуренції.
Конкуренція тут є основною рушійною силою розвитку економіки. Втручання держави в
економічні процеси мінімальне і виважене. Роль держави обмежується лише захистом
приватної власності та встановленням сприятливого правового поля для вільного
функціонування ринку. Усі економічні рішення приймаються ринковими суб'єктами
самостійно на свій страх і ризик. Ринкова економіка вільної конкуренції проіснувала
приблизно до першої третини ХХ ст. Командно-адміністративна система-це неринкова
економіка, яка базується на пануванні державної власності, одер- жавленні та
монополізації народного господарства, жорсткому, централізованому директивному
плануванні виробництва і розподілі ресурсів, відсутності реальних товарно-грошових
відносин, конкуренції і вільного ціноутворення. Їй притаманні висока затратність
виробництва, несприйнятливість до НТП, зрівняльний розподіл результатів
виробництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці, хронічний
дефіцит (особливо товарів народного споживання) тощо. Усе це ознаки недостатньої
94
життєздатності командної системи, які закономірно призвели її до кризи, а потім і

розпаду. Командна економіка існувала у колишньому Радянському Союзі та
соціалістичних країнах Східної Європи й Азії.
Змішана економічна система є адекватною формою функціонування сучасних
розвинутих країн світу і характеризується такими рисами:
- різноманітністю (плюралізмом) форм власності й рівноправним функціонуванням
різних господарюючих суб'єктів (приватних, колективних, державних);
-високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої ринкової
інфраструктури суспільства;
- оптимальним поєднанням ринкового механізму з державними методами
регулюванням економіки, які органічно переплітаються і доповнюють один одного;
-орієнтацією на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки. Збільшуються
затрати на освіту, медичне обслуговування, створюються державні й приватні фонди
соціального страхування та соціального забезпечення населення тощо.
Перехідна економічна система-характерна для країн, які звільняються від недоліків
адміністративно-командної системи. В таких умовах трансформаційні процеси
відбуваються суперечливо, бурхливо, з гострими соціально-економічними
потрясіннями, кризовими явищами.Саме таке становище характерне для сучасної
України, інших країн, що утворились на терені колишнього СРСР, усіх країн, що
відходять від командно-адміністративної моделі.
Моделі економічних систем: хз чи воно
Різні держави розрізняються своєю історією, рівнем економічного розвитку,
соціальними і національними умовами, географічним положенням. Тому сучасна
ринкова система має національні моделі господарювання. Найбільш відомі з них:
"Японська модель" відрізняється певним відставанням рівня життя населення від
зростання продуктивної праці. За рахунок цього досягається зниження собівартості
продукції, різке підвищення її конкурентоспроможності. Для заохочення
підприємницької активності не вживається серйозних заходів щодо контролю за
майновим розшаруванням. Існування такої моделі можливе лише при винятково
високому розвитку національної самосвідомості (інтереси нації над інтересами
конкретної людини).
«Німецька модель»-активно використовуються ринкові регулятори, насамперед
конкуренція, і створюються на державному рівні ефективні системи соціального
захисту громадян.
"Шведська модель" - відзначається сильною соціальною політикою, спрямованою на
скорочення майнової нерівності за рахунок перерозподілу національного доходу на
користь менш забезпечених верств населення. Це створює сприятливі умови для
відтворення висококваліфікованої робочої сили як у матеріальних так і в
невиробничих, інтелектуальних галузях виробництва. Така модель ринкового
господарювання ґрунтується на відносно високому вихідному рівні економічного
добробуту країни і кваліфікації працівників.
"Американська модель" - побудована на системі всілякого заохочення підприємницької
активності, "збагачення" найбільш активної частини населення. Для зменшення
соціальної напруженості малозабезпеченим групам населення гарантується
прийнятний рівень життя за рахунок часткового перерозподілу національного доходу.
Завдання досягнення "соціальної рівності" тут взагалі не розглядається. Ця модель
ґрунтується на соціально-культурних особливостях нації – масовій орієнтації на
досягнення особистого успіху, а також на високому рівні економічного добробуту.
95
2.Роздержавлення: моделі, напрями, етапи та наслідки (10 балів).

Роздержавления- це процес зменшення впливу держави на економіку, господарство чи
інші сфери життя суспільства.
Моделі роздержавлення:
1. Приватизація: одержавлення ( перехід з державної власності в приватні руки),
денаціоналізація ( зменшення впливу держави в економіці)
2. Дерегуляція: зменшення обсягів та жорсткості регулювання у різних галузях. 3.
Лібералізація ринків: зняття обмежень на торгівлю та інвестиції.
Напрями роздержавления:
1. Економічне роздержавлення: -приватизація підприємств
- лібералізація ринків
-дерегуляція економіки
2. Політичне роздержавлення:
- Зменшення державного втручання в політичний процес
-Реформи управління та адміністративної системи
Етапи:
- Постановка завдань і стратегії -Проектування та розробка необхідних законів і
регулятив
-Впровадження реформ
- Моніторинг та коригування
Наслідки:
Економічний розвиток
Зростання конкуренції
Підвищення ефективності
Соціальна нерівність
Втрата робочих місць
3. Які елементи містить визначення понять “робоча сила”:а),б),в),г)
4.Конкретна праця-суспільна праця, що витрачається в особливо доцільній формі з
використанням певних засобів і предметів праці, характеризується своєрідною метою і
створює специфічну споживчу вартість.
Предмет економічної теорії-виробничі відносини, що виникають між людьми в процесі
виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ і послуг, або
економічні закони розвитку суспільства.
Легальний ринок-ринок дозволений законом і відкритий для оподаткування.
Граничні витрати-це приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової одиниці
продукції.
Капітал-ресурси, які використовують у виробництві товарів або при наданні послуг.
Ціна- фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку
продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару Інновація-це
результат системної діяльності, спрямованої на реалізацію досягнень науково-
технічного прогресу та їх удосконалень, що сприяє кількісним та якісним змінам у
внутрішньому. середовищі підприємства та забезпечує підвищення ефективності та
отримання конкурентних переваг
5. Творче завдання.
У країні економічний спад. Масово банкрутують підприємства, скорочуються
обсяги виробництва, зростає рівень безробіття. Ситуація ускладнюється
96
високим рівнем інфляції. Які заходи, на вашу думку, слід застосовувати уряду в
цій ситуації та до яких можливих наслідків це призведе? Відповідь обгрунтуйте.
(10 балів).
У такій ситуації уряд може вжити кількох заходів:
Стимулювання виробництва: Зниження податків на підприємства або надання
фінансових пільг для стимулювання виробництва може допомогти зменшити
банкрутства та збільшити обсяги виробництва.
Монетарна політика: Центральний банк може здійснити політику зниження
відсоткових ставок для стимулювання кредитування та інвестицій.
Боротьба з інфляцією: Уряд може вжити заходів для контролю інфляції, таких
як скорочення грошової маси в обігу або здійснення антиінфляційної політики.
Розвиток інфраструктури: Інвестиції у будівництво та розвиток інфраструктури
можуть створити нові робочі місця та стимулювати економіку.
Можливі наслідки від цих заходів можуть бути різними:
Економічне відновлення: Якщо заходи успішно застосовані, це може призвести
до відновлення виробництва, зменшення безробіття та покращення економічної
ситуації.
Збільшення боргового навантаження: Застосування стимулюючих заходів
може збільшити боргове навантаження на уряд, що може мати негативний
вплив на фінансову стабільність.
Ризик інфляції: Якщо монетарна політика не буде ретельно управлятися, це
може спричинити подальше зростання інфляції та дестабілізацію цін.
Ці заходи повинні бути узгоджені та збалансовані для досягнення максимально
можливого позитивного впливу на економіку, уникнення негативних наслідків та
підтримки стійкого економічного відновлення.
Білет 19.
1. Сутність та структура фінансової системи держави (10 балів).
Фінанси-це підсистема економічних відносин щодо створення, формування і
використання фондів грошей на основі розподілу і перерозподілу ВВП. Фінансову
систему держави утворюють системи фінансових відносин різних рівнів та інститутів,
серед яких виділяють: фінанси держави різних рівнів; фінанси підприємств, установ,
організацій; фінанси громадських організацій; фінанси домогосподарств; позабюджетні
цільові фонди (пенсійні, соціального страхування тощо). Найважливішою ланкою
фінансової системи держави с державний бюджет. Серед його функцій визначають
фіскальну, розподільчу, стимулюючу та контролюючу функції. Головними джерелами
формування надходжень до державного бюджету є податки, різні види відрахувань,
державна позика, грошова емісія, продаж державного майна. Формами виплат є
асигнування, субсидії, субвенції, дотації.
2. Економічні закони та категорії: пізнання та їх використання (10 балів).
Економічні категорії це теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають
родові ознаки економічних явищ та процесів (товар, власність, капітал, прибуток,
робоча сила тощо). Економічні закони відображають найсуттєвіші причино-наслідкові
взаємозв'язки економічних явищ та процесів. Економічні закони створюють систему
97
економічних законів, яка включає всезагальні, загальні та специфічні закони. Існують

дві основні форми пізнання економічних законів: емпірична, коли людина використовує
їх інтуїтивно, та наукова, коли людина використовує їх свідомо. Існують три основні
рівні використання економічних законів:
Перший (науково-теоретичний) формулювання законів на основі результатів наукового
аналізу економічних процесів та явищ;
Другий (державно-управлінський) державна влада визначає програми економічного
розвитку, спираючись на закони економічної теорії;
Третій (господарсько-практичний) використання економічних законів господарськими
суб'єктами.
Тестові питання.
3. Які з наведених ознак характеризують поняття “вільний ринок”: .в),г),д),е)
4. Економічна система-це сукупність взаємопов'язаних елементів економіки, що
утворюють економічну структуру суспільства, яка має загальну мету. Світовий ринок-
розвинена сфера товарного обміну, що грунтується на МПП (міжнародний поділ праці).
Жива праця-свідома діяльність людини, яка спрямована на створення благ з метою
задоволення потреб.
Індекс цін-показник, що характеризує зміни загального рівня цін.
Зайнятість-реалізація обсягу праці. Податкова система-сукупність податків та установ,
що забезпечують їхнє вилучення, здійснюють контроль за дотриманням податкового
законодавства.
Відмови держави-небажання або неспроможність держави задовольнити потреби
суспільств, відмова від виконання своїх зобов'язань.
5. Творче завдання.
Які заходи економічної політики, на ваш погляд, слід застосовувати для
коригування неврівноваженого платіжного балансу в умовах фіксованого
валютного курсу? Чи можна їх використати для регулювання платіжного
балансу в Україні? Відповідь обгрунтуйте. (10 балів).
Умови фіксованого валютного курсу ускладнюють можливість коригування
платіжного балансу через механізми регулювання курсу валюти. Однак, деякі
заходи все ж можуть бути застосовані:
Монетарна політика: Зміна відсоткових ставок може впливати на рівень
інвестицій та споживання в країні. Підвищення ставок може збільшити
заможність, що зменшить імпорт товарів.
Фіскальна політика: Застосування фіскальних інструментів, таких як зміна
податків чи видатків уряду, може впливати на споживання та інвестиції в
економіці.
Депреціація валюти: Навіть при фіксованому курсі, деякі країни можуть
допускати контрольовану депреціацію валюти для стимулювання експорту та
зменшення імпорту.
Україна, яка має вільний плаваючий курс валют, може застосовувати ці методи
для регулювання платіжного балансу. Однак, при фіксованому курсі деякі з цих
заходів можуть бути менш ефективними, оскільки механізми контролю
валютного курсу обмежені.
98
У будь-якому випадку, ефективність заходів залежить від специфіки ситуації в

країні, рівня довіри до уряду, стану економіки та готовності приймати ризики,
пов'язані з можливими наслідками таких дій.
Білет 20.
1. Сутність, структура і типологізація економічних систем.
Економічна система це сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином
упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну
структуру суспільства, яка має загальну мету. Економічна система повинна відповідати
на три запитання: що виробляти і в яких обсягах, як виробляти, для кого виробляти.
Економічна система складається з трьох основних ланок: продуктивних сил (засоби
виробництва), економічних відносин (відносини з приводу виробництва, розподілу,
обміну і споживання) і механізму господарювання (сукупність методів регулювання
економічних процесів). Серед типів економічних систем виділяють традиційну, ринкову,
командно- адміністративну, змішану.
2.Сутність, види та економічні наслідки монополії (10 балів).
Монополія означає виключне право на володіння будь-чим. Економічна монополія - це
велике підприємство, що посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину
виробництва і збуту певного товару. Головною метою є одержання монопольного
прибутку. Існує декілька видів монополії: підприємницький (розвиток підприємства),
інституційний (надання державою певних привілеїв), монополія окремого підприємства,
монополія як угода, монополія, що грунтується на диференціації продукту, природна
монополія (попит найкраще задовольняється однією фірмою), адміністративна
монополія (надання державою виключного права на певний вид діяльності),
економічна монополія (підприємці, що досягли монополії). Процес монополізації має
істотні негативні наслідки: придушення конкуренції, зменшення обсягів виробництва,
підвищення цін, уповільнення НТП, знищення малого та середнього бізнесу.
3. Яке з наведених визначень товару є найбільш правильним і повним? а) річ, яка
задовольняє потреби людей; б) благо, що призначено для обміну; в) продукт праці,
який задовольняє потреби людей; г) продукти праці, призначені для продажу.
Б) Благо, що призначено для обміну.
Товар-це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується
для обміну.
Благо-все те, що здатне задовольняти людські потреби, наприклад, плоди природи,
продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини,
відповідають її інтересам, цілям та прагненням.
4. Розкрийте зміст економічних категорій: зречевлена праця; спосіб господарювання;
ціна рівноваги, безробіття, національний дохід, меркантилізм, категорія.
Зречевлена праця-праця, витрачена на виготовлення продукту.
Спосіб господарювання-організація діяльності для задоволення потреб.
Ціна рівноваги-ціна, за якої обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Безробіття-
незайнятість, пов'язана з перевищенням пропозиції праці. Національний дохід-
сумарний дохід усіх жителів країни.
99
Меркантилізм-світогляд, що основним джерелом багатства визначає сферу обігу, а

багатство ототожнює з накопиченням металевих грошей. Категорія-поняття або
об'єкти, які відносяться до одного класу.
5.Що, на вашу думку, відбудеться з ВВП і процентною ставкою в економіці
умовної країни за одночасного збільшення бюджетного дефіциту та зростання
грошової маси? Чи була така ситуація в Україні? Наскільки економічно
обгрунтованими були дії уряду в цей період? Аргументуйте свою відповідь. (10
балів).
Збільшення бюджетного дефіциту та зростання грошової маси може мати
наступні наслідки:
ВВП: Підвищення бюджетного дефіциту може призвести до зростання
діяльності уряду, що може стимулювати економіку та збільшити ВВП. Однак
зростання грошової маси без відповідного зростання виробництва може
спричинити інфляцію, що негативно вплине на економіку.
Процентна ставка: Зазвичай збільшення грошової маси призводить до
зниження процентних ставок, оскільки більша доступність грошей спонукає
банки до зниження відсоткових ставок для кредитування.
Україна в історії мала ситуації, коли спостерігався зростання бюджетного
дефіциту та грошової маси. Наприклад, після кризи 2008 року уряд ввів
стимулюючі заходи, щоб підтримати економіку. Збільшення дефіциту було
пов'язане зі збільшенням витрат на соціальні програми та інфраструктурні
проекти.
Деякі з цих заходів були обґрунтованими, оскільки сприяли відновленню
економіки та зменшенню негативного впливу кризи. Однак деякі аспекти, такі як
можливість збільшення інфляції та витрати без ефективного контролю, могли
мати негативний вплив на економіку.
Важливо збалансувати заходи в таких ситуаціях, оскільки надмірне збільшення
грошової маси може викликати інфляцію, що негативно позначиться на
покупців, економічній стабільності та здатності країни залучати інвестиції.
Білет 26
1. Визначте загальне, особливе та одиничне в перехідних економічних системах
Перехідні економічні системи - це процеси коли стара економічна система
занепадає а в її просторі зароджуються елементи нової системи з тенденцією до
самоорганізації та розвитку.
Риси перехідної економіки:
Перехідна економіка характеризується нестійкістю через зміну механізму
розвитку, порушуючи стійкість попередньої системи. Невизначеність виникає з
здатності елементів системи до саморганізації, що призводить до реалізації цілей, які
100
можуть відрізнятися від теоретично сформульованих через непередбачувані ситуації

та багатоваріативність розвитку. Також через ці фактори їй характерна висока
ризиковість.
Загальне для перехідних економічних систем:
До загальних характеристик перехідних економіних систесм відносяться
1. Зміна ролі держави в економіці. В перехідних економічних системах
відбувається зміна ролі держави: від моделі планової економіки до ринкової, де
держава переходить до функцій регулювання та стимулювання.
2. Стимулювання підприємництва. Розвивається підприємництво через
зменшення обмежень державних регуляцій, що сприяє росту приватного сектору та
підприємницької активності.
3. У перехідних періодах виникають соціальні та економічні труднощі, такі як
зниження рівня життя і безробіття, що можуть спричиняти опозицію серед населення.
Особливе:
Серед особливого в перехідних економічних системах слід виділити
неоднаковість темпів розвитку між країнами, залежно від політичної волі, якості
інститутів, рівня підготовки ринкових структур та інших факторів.
Одиночне:
До одиночного варто віднести те, що країни обирають різні методи переходу,
включаючи радикальні реформи або більш поступовий підхід для подолання
соціальних труднощів. Вплив на галузі економіки різний, і приватний сектор зазвичай
розвивається швидше, використовуючи нові можливості. Міжнародна підтримка, така
як фінансова допомога та експертиза, може полегшити впровадження реформ і
зменшити ризики.
2. Місце грошей в ринковій економіці та їх концепції

Ринкова економіка - це економічні відносини між економічними суб'єктами,
побудовані на приватній власності та прагненнях отримати найбільшу вигоду в
досягненні власних економічних інтересів.
Роль Грошей в риноковій економіці важко переоцінити так як вони відіграють
ключову роль в ній як:
1. Засіьб обміну. Гроші являються зальноприйнятим засобом обміну, що
полекшує процес купівлі- продажу так як є загальний еквівалент в виді грошей.
2. Засіб вимірювання вартості. Гроші являють собою одиницю вимірювання
вартості. Вони дозволяють порівнювати і оцінювати вартість різних товарів та послуг у
грошовому виразі.
3. Також гроші є одним із способів накопичення капіталу.
Концепції Грошей:
Металістична концепція грошей, пов'язана з меркантилізмом у ХVІ ст., визначає
золото і срібло як природні гроші через їх вічну якість.
Номіналістична концепція грошей визначає їх як умовні розрахункові одиниці
без власної вартості, створені для спрощення обміну товарів.
Кількісна концепція грошей, стверджує, що вартість грошей залежить від їх
кількості. Ця концепція пояснює причини інфляції, вказуючи на зв'язок між обсягом
грошей в обігу, рівнем цін товарів і купівельною спроможністю грошей.
101
3)А
4) Змішана економічна система є адекватною формою функціонування
сучасних розвинених країн і характеризується такими рисами:
Різноманітністю форм власності та рівноправним функціонуванням приватних,
колективних і державних суб'єктів господарювання.
Високим рівнем розвитку продуктивних сил та наявністю розвинутої ринкової
інфраструктури.
Оптимальним поєднанням ринкового механізму з державними методами
регулювання економіки, які взаємодіють і доповнюють один одного.
орієнтацією на посилення соціальної спрямованості роз- витку економіки.
Місцевий ринок - ринок, обмежений певною територією.

Вартість товару - це уречевлена в товарі суспільна праця виробника.
Прожитковий мінімум - вартість набору товарів і послуг визначеного на основі
обґрунтованих нормативів споживання й забезпеченості населення першочерговими
життєвими засобами.
Міра праці - міра участі кожного працівника в сукупній суспільній праці.
Фіктивний капітал - цінні папери що приносять дохід.
Користування - економічні відносини власності з приводу виробничого чи
особистого застосування корисних властивостей її ою єктів відповідно до їх
функціонального призначення.
5.1)Які переваги та недоліки має акціонерна власність?

Акціонерна власність - це капітал утворений завдяки випуску і продажу акцій.
Переваги
Акціонерна власність дозволяє компаніям залучати капітал на ринку,
випускаючи акції і продавати їх інвесторам.
Корпоративна власність зберігає у собі все те позитивне що несе у собі
приватна власність(підприємницький інтерес, ініціатива, свобода вибору ,невпинна
погоння за наромадженням особистого, а отже і суспільного багатства, право
безстрокового успадкування)
Також акціонерна власність долає обмеження властиві приватній власності.
Недоліки
Пересічні акціонери через розпорошеність акцій не мають реального права на
участь у розпоряджені усім капіталом акціонерного товариства.
Ринок акцій може піддаватися коливанням через спекуляції та зміни емоцій
інвесторів, що може призвести до нестабільності цін акцій.
2) У багатьох випадках переваги акціонерної власності компенсують її

недоліки. Доприкладу через залучення інвестицій в компанію шляхом продажу її акцій
компанія може інвестувати в нові технології та розширення бізнесу, забезпечуючи
стійкий розвиток. Також важливою перевагою є те що у випадку фінансової труднощів
компанії, власники акцій несуть втрати лише в межах свого внеску. Це зменшує
фінансовий тиск на компанію і дозволяє розподілити ризик між багатьма акціонерами.
Також інвестори можуть швидко виходити або входити в позицію, що надає їм
ліквідність і зручність у керуванні своїм портфелем.
102
Білет 27
1) Назвіть принципи функціонування ринкової економіки та розкрийте їхній зміст
Принципи функціонування ринкової економіки:
Принцип безмежності людських потреб
Ресурсів не вистачає для того, щоб повністю задовольнити потреби кожної
людини. У будь-якій країні хочуть мати більше благ і послуг, ніж вони отримують.У
кожен даний момент необхідні для господарської діяльності ресурси обмежені. Суть
проблеми вибору в тому, що якщо кожен використовуваний для задоволення
різноманітних потреб економічний ресурс обмежений, то завжди існує проблема
альтернативності його використання і пошуку кращого поєднання рідкісних ресурсів.
Принцип обмеженості ресурсів
Обмеженість ресурсів є ключовим економічним поняттям, що вказує на рідкість і
скінченність доступних для людства ресурсів порівняно з безмежністю людських
потреб. Ця проблема стала основою для розвитку економіки як науки. Економічні
закони використовуються для максимально ефективного використання ресурсів задля
задоволення потреб, і це визначає принципи планування та прогнозування
виробництва. Різноманітність економічних ресурсів, або факторів виробництва,
визначає широкий спектр товарів і послуг, які створюються у сучасному виробництві.
Альтернативність вибору
Сутність принципу альтернативності полягає в наступному: приймаючи рішення
на користь того чи іншого варіанту дій, економічний суб'єкт неминуче відмовляється від
інших варіантіввикористання (виробництва, розподілу і споживання) наявних ресурсів .
Принцип раціональності поведінки суб єктів господарювання що полягає
в прагнені максимізувати корисність.
Суб'єкти, таких як домогосподарства, підприємства або споживачі, приймають
рішення, які спрямовані на максимізацію їхньої корисності чи задоволення. Цей
принцип передбачає раціональний вибір альтернатив та оптимальний розподіл
ресурсів, таких як гроші, час та інші, для досягнення максимального задоволення.
Раціональні суб'єкти також враховують інформацію при прийнятті рішень, ураховуючи
всі можливі обставини.
Принцип егоїстичного індивідуалізму
Люди приймають рішення, керуючись своїми власними інтересами та
прагненням максимізувати свій власний благобут. Це визначає їхню раціональність у
виборі стратегій, конкуренцію за ресурси та спрямованість на самоінтерес, що утворює
базу для розуміння ринкової динаміки та функціонування економічних систем.
2) Витрати виробництва: сутність, класифікація і структура

Витрати виробництва - вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснена
підприємцями задля виробництва продукції.
Витрати виробництва поділяються на зовнішні та внутрішні:
-Зовнішні витрати - витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники
яких не є власниками фірми (придбання сировини, палива,обладнання…)
-Внутрішні витрати - витрати фірми на використання власних ресурсів. Ці
витрати включають недоотримані підприємцем доходи при найвигіднішому
103
альтернативному застосуванні власних ресурсів. (мінімаль плата, необхідна

підприємцю задля прожовження діяльності в певній сфері).
Підходи до розуміння природи затрат фірми
1. Бухгалтерський підхід передбачає врахування зовнішніх витрат. які
оплачуються безпосередньо отримання рахунка чи накладної. Вони відображаються у
бухгалерському балансі фірми.
2. Економічний підхід до витрат виробництва передбачає врахування не
тільки зовнішніх, а й внутрішніх витрат, пов язаних з можливістю альтернативного
використання ресурсів.
Види витрат виробництва в залежності від строку, впродовж якого
можлива зміна економічних ресурсів залучених до виробництва.
1. Витрати фірми в довгостроковому періоді(часовому періоді достатньому
для зміни всіх зайнятих ресурсів)
2. Витрати в короткостроковому періоді(часовому інтервалі, протягом якого
хоча б один вид ресурсів залишиться незмінним).
Постійні витрати - мають місце незалежно від зміни обсягів виробництва
Змінні витрати - пов язані зі зміною обсягів виробництва.
Сукупні витрати - сума постійних і змінних витрат(витрати на придбання та
використання всіх факторів виробництва)
Середні витрати - середні витрати на виробництво одиниці продукції.
Граничні витарти - приріст витрат на виробництво ще однієї одиниці продукції.
Також іноді фірми несуть незворотні витрати, які не можуть бути відшкодженні
і характеризують впрачені можливості пов язані з помилковими управлінськими
рішеннями або такі витрати які здійснюються раз і назавжди й не компенсуються у
випадку припинення діяльності фірми
3) Г
4) Олігополія - тип ринкової структури за якою кілька великих фірм виробляють
усю або більшу частину певного товару або послуг на конкретному ринку.
Кревтивний тип конкурентної поведінки передбачає забезпечення переваг
суперникам-новаторам шляхом введенях нових компонентів ринкових відносин .
Суттєвою ознакою креативної конкуренції є є прагнення ринкових контрагентів до
інновацій до зміни існуючої структури попиту і пропозиції.
Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як
відсоткове відношення маси прибутку до всього авансового капіталу.
Монополна рента - надприбуток який виникає внаслідок виняткових ринкових
умов.
Граничний дохід - приріст доходу в результаті зростання продажу товарів на
одну одиницю.
Стагфляція - інфляція що супроводжується стагнацією виробництва й
зростанням безробіття.
Облігація- цінний папір - що засвідчує передачу грошових засобів у борг на
певний строк з правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов язання
повернення суми боргу у визначений строк.
5.1) Чи повинна держава, на вашу думку, займатися соціальними проблемами у

ринковій економіці?
104
В моєму розумінні, держава повинна взяти на себе відповідальність за

розв'язання соціальних проблем у ринковій економіці, проте її роль повинна бути
розумно врегульованою та обмеженою. Втручання держави може бути позитивним,
забезпечуючи соціальний захист, сприяючи рівному доступу до освіти та охорони
здоров'я, а також стимулюючи інфраструктурні проекти для підтримки економічного
розвитку.
Наприклад, програми соціального захисту, такі як безробіття та пенсійне
страхування, можуть зменшити економічну нестабільність і забезпечити базовий рівень
життя для громадян. Також, державне фінансування освіти та медичної сфери
допомагає зрівнювати можливості та покращує якість життя населення. Отже, важливо,
щоб державне втручання було ефективним, прозорим та відповідальним.
5.2) Я вважаю, що соціальна нерівність може стимулювати розвиток
суспільства, оскільки люди, які стикаються з цією проблемою, можуть бути більш
мотивованими та готовими докладати зусиль для подолання труднощів.
Іісторія великих винахідників часто пов'язана із соціальною нерівністю. Люди, які
сталикивалися з обмеженими можливостями або соціальним виключенням, часто
виявляли надзвичайний талант та виникали з інноваційними рішеннями
Такі люди інколи приносять інновації та винаходи, які сприяють розвитку
суспільства. Їхні творчість та наполегливість можуть бути джерелом новаторських
рішень, які призводять до покращень у різних сферах життя.
Білет 28
1.) Виробництво, його сутність та роль у житті суспільства
Виробництво - це процес створення продуктів для існування і розвитку
людського суспільства.
Основні риси виробництва:
Виробництво завжди є суспільним процесом. Індивідуальні виробники є лише
зовнішньо незалежними, а в реальності всі суб'єкти господарювання об'єднані
виробничими і споживчими зв'язками через отримання ресурсів та реалізацію
продукції. Виокремлення індивіда з цього системного взаємозв'язку робить
неможливим його розгляд як "справжнього" виробника з економічною природою.
По-друге, в процесі виробництва між людьми виникають виробничі відносини,
соціально-економічний зміст яких ви- значається формою власності на засоби
По-третє, суспільне виробництво є безперервним процесом, який постійно
повторюється і відновлюється. Суспільство не може припинити виробляти, оскільки це
призвело б до припинення споживання. Будь-який процес виробництва, розглядений в
контексті неперервного потоку відновлення, є водночас процесом відтворення.
Відтворювальний аспект суспільного виробництва розкривається через чотири стадії:
виробництво, розподіл, обмін і споживання.
105
По-четверте, суспільне виробництво є важливою складовою соціально-

економічної системи. Ця система функціонує і розвивається на основі своїх власних
об'єктивних економічних законів.
Виробництво поділяється на
1. Матеріальне
- Промисловість, сільське та лісове господарство, будівництво, особисте,
ремісниче господарство
- Комунальне господарство і побутове обслуговування, які надають матеріальні
послуги
- Транспорт, зв’язок торгівля
2. Нематеріальне виробництво
- Охорона здоров’я
- Освіта, інформатика
- культура, мистецтво
- Спорт, туризм
Виробництво також відіграє важливу роль у житті суспільства, зокрема

виробництво створює та надає різноманітні товари і послуги, необхідні для
задоволення матеріальних потреб суспільства, таких як харчування, одяг, житло,
транспорт та інші. Виробництво є джерелом робочих місць для населення,
забезпечуючи засоби доходу та сприяючи економічній активності. Виробництво є
джерелом технологічного розвитку, оскільки постійно ставить виклики для
вдосконалення та впровадження нових технологій для підвищення ефективності
виробничих процесів.
2) Дайте порівняльну характеристику досконалої і монополістичної конкуренції

Досконала конкуренція - це така ринкова ситуація, за якої чисельні, незалежно
діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі контролювати
ринкову ціну.
Монополістична конкуренція - це така ситуація на ринку, коли велика кількість
виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, тобто вона базується на
диференціації продукції.
Спільне у досконалій та монополістичній конкуренції:

Обидві форми конкуренції характеризуються великою кількістю продавців і
покупців, що визначає ринкову конкуренцію.
Як у досконалій, так і в монополістичній конкуренції, вхід на ринок і вихід із нього
практично вільний, хоча можливі певні перешкоди.
У обох видах конкуренції продавці та покупці володіють повною інформацією
про ринкові умови, включаючи попит, пропозицію та ціни.
Відмінності між досконалою та монополістичною конкуренцією:

Досконала конкуренція: Продукція є ідентичною (стандартизованою), тобто
однорідною і нерозрізненною від продукції інших продавців.
Монополістична конкуренція: Продукція є диференційованою, тобто
різноманітною за якістю, дизайном, упаковкою, брендом тощо.
106
Досконала конкуренція: У чистому вигляді майже не існує монополістичності;

кожен продавець продає ідентичний продукт.
Монополістична конкуренція: Підприємства мають монопольність на свою
диференційовану продукцію, створюючи переваги та приваблюючи покупців.
Досконала конкуренція: Ринкова ціна формується на основі попиту і пропозиції, і

кожен продавець продає за ціною ринку.
Монополістична конкуренція: Кожне підприємство може встановлювати свою ціну,
орієнтовану на диференціацію свого продукту.
3) Б
4) Ефект доходу полягає в тому що при зростанні ставки заробітної плати

пропозиція праці зменшується.
Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання
або об'єднання дек ількох, раніше самостійних, індивідуальних капіталів у один
більший.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна господарська діяльність, що
здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення
економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Нееластичний попит - коли зміна ціни на 1 відсоток зумовлує меншу зміну
обсягу попиту.
Капітал-функція - запозиченний капфтал який функціонує в певній галузі.
Інфраструктура ринку - комплекс інститутів що забезпечують умови
безперебійного функціонування ринку.
Власність - це сукупність відносин між суб єктами господарювання з приводу
привласнення умов та результатів виробництва.
5.1) Коефіцієнт Джиині — показник нерівності розподілу деякої величини чисел, що

приймає значення між 0 і 1, де 0 означає абсолютну рівність, а 1 позначає повну
нерівність.
На мою думку, досягнення абсолютно рівномірного розподілу доходів у
сучасних умовах, коли коефіцієнт Джині дорівнює нулю, є малоймовірним завданням.
Зазвичай такий і розподіл є ускладненим через різноманітні економічні, соціальні та
політичні фактори. Економіка зазвичай функціонує в умовах конкуренції, інновацій,
різноманіття виробництва та інших факторів, що призводять до нерівномірності у
розподілі доходів.
5.2) Я вважаю, що фактори, такі як трудові зусилля, навички, ризики та

відповідальність, відрізняються в залежності від виду діяльності чи професії.
Абсолютно рівномірний розподіл доходів може позбавити стимулів особи вкладати
додаткові зусилля, ризикувати або розвивати спеціалізовані навички, які можуть
приносити важливий внесок у суспільство. Важливо знайти баланс між рівністю та
стимулюванням економічного зростання. Суспільство може шукати інші способи
зменшення нерівності, наприклад, через соціальні програми, податкову політику або
освітні ініціативи, які сприяють рівномірнішому доступу до можливостей.
107
Білет 29
1) Як впливають на еволюцію капіталу постіндустріальні перетворення та
глобалізація світового розвитку?
остіндустріальні перетворення сприяють розвитку таких основних станів

капіталу:
інкорпорованого (сукупності відносно стійких, відтворюваних диспозицій і
здібностей, якими наділений власник тієї чи іншої форми капіталу);
обʼєктивованого (уречевлених форм капіталу, доступних безпосередньому
сприйняттю та передачі у фізичній, предметній формі);
інституціоналізованого (визнання певного виду капіталу як ресурсу, що може
бути неформалізованим або формалізованим у вигляді прав власності, сертифікатів
тощо)
Людський, інтелектуальний та соціальний капітали не є відокремленими і
незалежними активами. Вони формуються та розвиваються в органічній єдності,
взаємодії та взаємозвʼязку, взаємопроникаючи та доповнюючи один одного. З огляду
на те, що нагромадження, вдосконалення та всебічний розвиток людського багатства
набувають першовартості у контексті наявних джерел сучасного економічного
зростання, стає зрозумілою важливість цього підходу для аналізу капіталу як
економічної категорії.
Глобалізація розширює доступ до світового ринку для підприємств, що сприяє

розподілу капіталу на глобальному рівні. Підприємства мають можливість знаходити
найбільш ефективні ринки для виробництва та збуту товарів і послуг.
Також завдяки глобалізації зростає конкуренція на світовому ринку, що змушує
підприємства шукати шляхи підвищення ефективності та конкурентоспроможності. Це
може включати вдосконалення технологій, оптимізацію виробництва та залучення
іноземних інвестицій.
Глобалізація дозволяє власникам капіталу швидше та ефективніше вкладати
свої кошти в різні частини світу. Це може призводити до більшого розподілу капіталу та
більш ефективного використання його ресурсів.
Отжеб ці процеси взаємодіють і формують сучасний образ капіталу, де
інновації, інформація, технології та глобальні зв'язки відіграють ключову роль.
Водночас, важливо враховувати можливі негативні аспекти, такі як нерівність,
екологічні проблеми та соціальні виклики, що можуть виникати внаслідок цих процесів.
2) Охарактеризуйте основні функції та принципи підприємницької діяльності

Принципи підприємницької діяльності:
-орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів;
-прагнення бути на вістрі подій, що відбуваються в інноваційній сфері економіки,
застосувати найновіше першим;
-максимальне використання конкурентних переваг;
-дотримання принципів ділової етики;
108
постійний творчий пошук, прагматизм, наслідування демократичних традицій.
Основною метою підприємницької діяльності є одержання прибутку.

Вплив підприємництва на економіку важко переоцінити, зокрема його головними
функціями є:
По-перше, підприємці відіграють важливу роль у створенні нових підприємств і
розширенні вже існуючих. Це призводить до збільшення кількості робочих місць та
сприяє зменшенню рівня безробіття, що є важливим економічним викликом.
Друга функція підприємництва пов'язана з інноваціями та технологічним
прогресом. Підприємці активно сприяють винайденню нових технологій, продуктів і
послуг. Їхня участь у процесі інновацій є ключовою для технічного прогресу та
загального розвитку економіки.
Третя функція полягає в забезпеченні виробництва та наданні товарів і послуг,
що відповідають потребам споживачів. Підприємництво стає силою, яка формує ринок,
сприяє конкуренції та стимулює покращення якості продукції та обслуговування.
Четверта функція визначає підприємництво як важливий катализатор
економічного зростання. Підприємства створюють внутрішній ринок, збільшують обсяги
виробництва та сприяють підняттю економічного потенціалу країни.
Окрім того, підприємництво сприяє конкурентним умовам, що веде до
підвищення якості товарів і послуг, а також інноваційному розвитку. Цей аспект
важливий для забезпечення конкурентоспроможності підприємств та стимулювання
їхньої динамічності.
Узагальнюючи, підприємництво визначається як суттєва сила, що впливає на
економічний та соціальний розвиток. Воно не лише створює можливості для
економічного зростання, але й сприяє інноваціям, покращенню життєвого рівня та
формуванню конкурентоспроможного економічного середовища.
3) В
4) Еластичність - ступінь реакції однієї економічної змінної на зміну параметрів
іншої.
Вексель - письмове боргове зобов’язання встановленої законом форми, в якому
зазначена величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його
власника(векселедержателя) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу за
настанням означеного сторку.
Грошова маса - сукупність усіх грошових коштів у готівковій і безготівковій
формаї, які забезпечують реалізацію товарів, послуг та всі нетоварні платежі в
народному господарстві.
Бізнесмен - людина, яка має свою справу.
Трансакційні витрати - витрати на одержання необхідної інформації про ціни та
якість товарів, а також витрати, пов'язані з веденням переговорів, оформленням
контрактів та укладенням угод, контролем за їх виконанням і юридичним захистом прав
власника у разі їх порушення.
Монопсонія- тип ринкової структури де діє єдиний покупець.
Чистий дохід - це дохід від реалізації товарів, розрахований без урахування
акцизного податку, мита, податку на додану вартість, інших непрямих податків та
зборів.
109
5.1) На основі аналізу переваг і недоліків цінової та нецінової конкуренції визначте

метод конкурентної боротьби, який би ви обрали, діючи на олігопольному ринку
гетерогенної продукції.
Цінова конкуренція спрямована на отримання конкурентних переваг за
допомогою маніпулювання цінами.
Нецінова конкуренція спрямована на підвищення якості продукції, зручності
продажу та експлуатації товару, рекламу.
Переваги цінової конкуренції
Цінова конкуренція може забезпечити простоту та прозорість взаємодії зі
споживачами, спрощуючи їхні вибори. Крім того, зміна цін може бути ефективним
способом реагування на дії конкурентів, що дозволяє підприємствам швидко
адаптуватися до змін на ринку.
Недоліки
З іншого боку, цінова конкуренція може призвести до загострення "війни цін", що
шкідливо впливає на прибутковість усіх учасників ринку. Зниження цін може також
призвести до зниження споживчої цінності та якості продукту, особливо якщо
підприємства обмежуються лише ціновою стратегією.
Переваги нецінової конкуренції

Нецінова конкуренція дозволяє створити унікальну споживчу цінність через
брендування та диференціацію продукції. Це може сприяти збереженню вищих цін та
прибутковості, оскільки споживачі готові платити за унікальні функції та якість.
Недоліки
З іншого боку, визначення цін може стати складним завданням, оскільки ціна не
є головним фактором для споживачів при виборі продукту. Додатково, рекламні та
маркетингові витрати можуть бути великими, що може збільшити загальні витрати
підприємства.
На мою думку, на олігопольному ринку гетерогенної продукції оптимальний

підхід - це комбінація цінових та нецінових стратегій. Диференціація продукції та
брендування можуть бути ефективними для створення унікальної споживчої цінності,
водночас визначення оптимальних цін може допомогти привернути цільову аудиторію.
Також варто зазначити, що нецінові елементи, такі як якість, інновації та
обслуговування клієнтів, можуть допомогти підкреслити унікальність вашого продукту
на фоні конкуренції. Крім того, залучення споживачів через маркетингові кампанії,
спрямовані на емоційні аспекти, може збільшити лояльність та створити позитивний
образ бренду.
Білет 30
110
1) Охарактеризуйте теоретико-методологічні підходи до визначення сутності та

структури капіталу
Сутність трактування капіталу змінювалась з ходом зміни її прихильників.
Спочатку було ототожнення капіталу з грошима за часів меркантилізму, далі у другій
половині 18 ст фізіократи його ототожнювали капітал із засобами
сільськогосподарського виробництва, поєднання яких з природою забезпечує приріст
чистого продук.
Адам Сміт вважав,капітал як частину призначених для подальшого виробництва
запасів, від яких очікують отримати дохід.
Карл Маркс характеризував капітал як самозростаючу вартість (вартість, що
приносить додаткову вартість); виробничі відносини капіталістичного способу
виробництва, засновані на експлуатації та монопольному привласненні капіталістами
неоплаченої праці найманих робітників.
Дж. Б. Кларк визначав кпапіта як фундаментальну основу виробництва, запас
виробничих благ, які володіють фізичною продуктивністю.
І.Фішер визначав капітал як дисконтований дохід, будь-яке благо, яке приносить
дохід своєму власникові незалежно від сфери застосування та характеру діяльності.
Основні підходи до визначення сутності та структури капіталу

1. Предметно-функціональний підхід: Капітал трактується як нагромаджена праця,
призначена для подальшого виробництва чи продажу, з метою одержання доходу.
Аналіз капіталу розглядає його як фактор виробництва, впливаючи на підприємницьку
діяльність та приносячи дохід власникові. Особлива мобільність та похідний характер
формування виділяють капітал в системі економічних ресурсів.
2. Соціально-економічний підхід:Капітал розглядається як суспільні відносини, що
виникають в певних історичних умовах. Засновано на розумінні капіталу як
самозростаючої вартості, особливо в контексті капіталістичних виробничих відносин.
Сучасні тенденції, такі як розвиток ринкової економіки та зміни в управлінні капіталом,
визначають нові аспекти соціально-економічної природи капіталу.
3. Грошовий підхід: Капітал розглядається як фінансовий ресурс, що приносить
дохід у вигляді процента. Акцентує увагу на фінансовому вимірі капіталу та його ролі у
генерації доходу для власників.
4. Часова концепція капіталу: Капітал аналізується на основі порівняння цінності
благ у різний час та виведення доходу з їх властивостей. Зазначає, що цінність
теперішніх благ завжди перевищує цінність майбутніх. Виділяє роль обміну товарів
поточного і майбутнього споживання у формуванні доходу на капітал.
5. Трактування капіталу як вкладання: Головне: Капітал розглядається як
вкладання, що забезпечує дохід власникові, незалежно від сфери застосування чи
характеру діяльності. Зазначається узагальнення взаємозумовленості мотиваційних
пріоритетів найманих робітників та підприємців в умовах сучасної ринкової економіки.
2) Дайте визначення монопольної земельної ренти. Назвіть причини, умови та

джерела її формування
Монопольна земельна рента — це різниця між високою монопольною ціною,
установлюваною на рідкі сільськогосподарські продукти, витратами їхнього
виробництва і середнім прибутком.
111
Причина утворення - існування монополії на землю, розташовану у вийняткових

природних місцях.
Умови формування - монопольні ціни.
Джерело монопольної ренти перебуває поза межами сільсього господарства.
Вона не є результатом додаткових вкладень праці і капіталу в землю. Це, як правило,
частина прибут-ку, створена в інших галузях виробництва, яку отримує землевласник
через монопольні ціни, тобто внаслідок перерозподілу доходів заможних покупців.
Тому монопольну ренту можна вважати "незаробленим" доходом землероба або
"квазірен- тою".
3) В
4) Інновація — це процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до
стадії практичного використання, що приносить дохід, а також пов'язані з цим
процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі.
Лізинг - довгострокова оренда майна інвестиційного призначення, що включає
право орендаря його подальшого викупу у лізингодавця у свою власність.
Граничні витрати - це приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової
одиниці продукції.
Дохід - певна кількість грошових коштів, матеріальних благ чи послуг отриманих
фізичною особою, підприємстовм чи економікою в цілому за певний проміжок часу.
Амортизація - 1)процес поступового перенесення вартості основного капіталу
на новостворену продукцію в міру його зношування. 2) Процес відновлення вартості
основного капіталу за рахунок цільового нагромадження грошових засобів.
Собівартість - сумарні, виражені в грошовій формі витати підприємства на
виробництво і реацізацію продукту.
Економічна система - сукупність взаємопов’язаних і певним чином
упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність економічну
структуру суспільства.
5) Чисте придбання цінностей описує зміну багатства країни, враховуючи різницю

між валовим внутрішнім продуктом (ВВП) та валовим національним доходом (ВНД).
Якщо "чисте придбання цінностей" має від'ємне значення, це означає, що країна
втрачає більше багатства, ніж накопичує.
Можливі причини, що призводять до від'ємного "чистого придбання цінностей",
можуть бути різними і включати:
-Забруднення довкілля, виснаження природних ресурсів і інші екологічні
проблеми можуть призводити до втрати природного капіталу, що впливає на багатство
країни.
-Соціальні проблеми: Конфлікти, корупція, невдачі в освіті та охороні здоров'я,
які призводять до погіршення якості людського капіталу.
Збитки від природних катастроф, неефективне виробництво, або втрати в
інфраструктурі.
Я вважаю, що цю ситуацію слід оцінювати як суто негативну може бути занадто
спрощеною, оскільки економічні величини не враховують всіх аспектів суспільства та
середовища. При оцінці подібних ситуацій слід враховувати:
- Чи від'ємне чисте придбання цінностей є тимчасовим явищем, пов'язаним із
специфічними економічними чи природними обставинами. Наприклад, тимчасова
112
екологічна криза або економічна рецесія можуть впливати на показники, але не

обов'язково вказувати на сталий негативний тренд.
- Така ситиація є чинником для вдосконалення. Виявлення проблем може
служити стимулом для впровадження реформ та поліпшення стану речей. В такому
контексті, навіть негативна ситуація може бути сприйнята як можливість для розвитку
та вдосконалення.
Отже, на мою думку, оцінка ситуації повинна бути комплексною та враховувати
всі взаємодіючі аспекти. Негативні показники можуть слугувати стимулом для змін і
вдосконалень, і тому важливо розглядати ситуацію як виклик для подальшого розвитку
та покращення, а не тільки як вказівник на проблеми.

Економікс

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Економікс

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

1

1. Дайте визначення предмета економікс та

· вчення про закони домашнього господарства,

Сучасні західні економісти визначають економічну теорію як

—сферу індивідуальних і суспільних дій людей, що

рідкісності” , “ обмеженості ресурсів та ефективності

Сучасний розвиток економічної теорії характеризується та

2. Кореляція цивілізаційного і формаційного

Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і його по

Цивілізаційний підхід по-іншому визначає закономірні ступені

зорієн тований не на особливості способу виробництва, а

слід зазначити, що надмірне акцентування ним уваги на фор

3. Вплив державного боргу на економіку може бути:

в) як позитивним, так і негативним;

ВІДПОВІДЬ: В як позитивним так і негативним

4. Розкрийте зміст економічних категорій: товар;

Товар — економічне благо, що має суспільну споживну вартість

5. Який вплив на економіку справлятиме, на вашу

а) це може призвести до дефіциту бюджету.

Обґрунтування: через дисбаланс між витратами та

б) Зменшення доходів власників ресурсів може призвести до

Обґрунтуання: У результаті зменшення споживчого попиту

1. Економікс: виникнення та основні етапи розвитку

Економікс— це сфера розумової діяльності лю дини, функцією

Економічна наука як система знань про сутність економічних

1. Меркантилізм. основним джерелом багатства - сферу

цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і

2. Функції держави та методи державного впливу на

Реальна модель економічного устрою передбачає використання

Головні завдання держави в умовах ринкових економічних систем:

— правове забезпечення функціонування ринкового механізму;

Основні функції держави:

Держава використовує для впливу на економіку прямі та не прямі

Непрямі методи — це система правових і економічних ін-

— вибір методу впливу на економіку ґрунтується на

Адміністративні методи ґрунтуються на силі державної

Окрім того, адміністративні методи досить трудомісткі та

3. Перелічить критерії, за якими оцінюється

ВІДПОВІДЬ: б) соціальна захищеність населення, г)

4. Розкрийте зміст економічних категорій: економічна

1. Економічна політика — це цілісна система заходів

6. Закон вартості — це закон, який передбачає, що

Проаналізуйте економічний зміст виробничої функції. Які є

Виробнича функція — це технологічне співвідношення, що

Виробнича функція Леонтьєва. Для деяких виробництв

Практичне застосування виробничої функції

1. Антимонопольна політика і антимонопольне

Негативні наслідки конкуренції полягають у тому, що вона

Антимонопольна політика — комплекс заходів, розроблених і

Американська і європейська антимонопольна політика мають

конкуренції. В кожній країні Європейського Союзу діє національне

На початку 90-х рр. XX ст. головний наголос у вітчизняній

Основним змістом сучасного етапу антимонопольної політики в

Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

конкурентного законодавства; проведення моніторингу,

Для визначення монопольного становища суб’єктів господарю

2. Функції та умови формування ринку

Ринок — система економічних відносин, пов’язаних з об міном

Умови виникнення ринкового господарства

• Величина трансакційних витрат визначає умови і межі ділової

Умови виникнення ринкового господарства

Принципи функціонування кредиту

o Платність. Якби кредитор не мав прибутку від того, що