МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВСП «Калуський фаховий коледж економіки, права та

інформаційних технологій Івано-Франківського національного
технічного університету нафти і газу»

Циклова комісія з управління

та адміністрування

Комплексне практичне індивідуальне завдання

з дисципліни
«Економічна теорія»

Виробництво як визначальний фактор потреб суспільства та їх розвитку

Виконав:
студент групи КІ-11
Олійник Ю. А
Перевірила:
Ляхович Ю. В.

Калуш – 2023
 2

Зміст
Вступ.............................................................................................................................3
Потреби суспільства та їх розвиток...........................................................................4
Виробництво як визначальний фактор потреб суспільства....................................6
Матеріальне та нематеріальне виробництво.............................................................8
Основні фактори суспільного виробництва............................................................10
Висновок....................................................................................................................14
Використані джерела................................................................................................15
 3

Вступ
Виробництво – це складна система взаємодії технології й організації
виробництва, результатом якої є продукт виробництва.
Людина завжди була і залишається головним фактором розвитку та
вдосконалення виробництва. З позицій виробництва людина - це не тільки його
суб'єкт, але і кінцева мета. Суспільний продукт, пройшовши через розподіл і
обмін, завершує свій шлях у споживанні, без якого будь-яке виробництво
недоцільне. В споживанні задовольняються потреби людей. 
Потреба - це об'єктивна необхідність окремої людини, сім'ї, колективу,
суспільства, держави в життєвих благах, послугах, духовних і культурних
цінностях. Потреби виникають з народженням людини і супроводжують все її
життя (поїсти, поспати, прикраси, іграшки, зошити, одяг, зачіска тощо).
 4

Потреби суспільства та їх розвиток

Характер походження потреб досить складний, але в їх основі лежать дві
визначальні причини. Перша має фізіологічний характер, тому що людина, як
жива істота, потребує певних умов і засобів існування. Друга є результатом
суспільних умов. Сукупність суспільних потреб можна розглядати під різним
кутом зору. Наприклад, суспільні потреби поділяються на економічні та
неекономічні, виробничі та невиробничі. Їх можна розподілити з урахуванням
суб'єкта споживання окремої людини, сім'ї, колективу підприємства,
працівників певної галузі виробництва, жителів певних населених пунктів,
суспільства в цілому або окремого класу. Широко відома класифікація потреб,
запропонована американським ученим А.Маслоу. Він поділив їх на нижчі та
вищі. До першої групи належать потреби фізіологічні, без задоволення яких
неможливе саме життя людини. Після цього індивід прагне безпеки для себе,
своєї сім'ї. До вищих потреб входять прагнення належати до певного кола
людей, відчувати їх підтримку. Задоволення цієї потреби викликає прагнення
завоювати визнання, повагу, підняти свій престиж в очах оточуючих.
Найвищою потребою у другій групі є прагнення людини до самореалізації.
Визначальними є економічні потреби, тобто той внутрішній мотив, що
спонукає людину до економічної діяльності з метою забезпечення власного
добробуту і добробуту членів сім'ї.
 5

Економічні потреби - це частина суспільних потреб, задоволення яких

пов'язане з функціонуванням суспільного виробництва, включаючи виробничу і
невиробничу сферу. Економічні потреби надзвичайно різноманітні. У
розвинутих країнах світу вчені налічують близько 11 тис. потреб, серед яких
переважна більшість - економічні. Тому існують різні критерії їх класифікації.
Задоволення економічних потреб відіграє неоднакову роль у відтворенні
здібностей людини.
 6

Виробництво як визначальний фактор потреб суспільства

Визначальним фактором формування потреб є виробництво, оскільки
воно, по-перше, створює нові зразки продукції, і, по-друге, виробляє достатню
кількість цієї продукції, задовольняючи потреби в ній.Незважаючи на
обмеженість, нові вироби стають суспільною потребою. В результаті виникає
суперечність між попитом і пропозицією, розв'язання якої (суперечності)
можливе в результаті розвитку виробництва. Методи формування потреб:
економічні, соціально-психологічні, організаційні.
Закон зростання потреб: безперервний розвиток потреб є рушійною
силою економічного та духовного прогресу людства, що стимулює появу нових
потреб. розрізняють об'єктивну та суб'єктивну корисність продукту Об'єктивна
корисність продукту - це сукупність хімічних, фізичних, естетичних й інших
властивостей продукту, завдяки яким цей продукт задовольняє ті чи інші
потреби людини. Корисність продукту існує об'єктивно, тобто незалежно від
того, Що думає про цей продукт людина. Може бути й так, що людина взагалі
нічого не знає про цей продукт, хоча він є корисним. Суб'єктивна корисність
продукту - це оцінка корисності продукту споживачем. Причому ця оцінка є
динамічною, тобто такою, що змінюється в залежності від цілого ряду факторів
 7

Суб'єктивні оцінки тих благ, які купують, формуються на рівні їх

граничної, тобто найменшої корисності. Чим потрібніше благо, тим вища його
суб'єктивна оцінка і тим більший попит на нього. Для визначення суб'єктивних
оцінок використовують закон спадної граничної корисності, за яким колена
додаткова одиниця одного і того ж блага приносить людині менше
задоволення, а отже, має нижчу суб’єктивну оцінку, нижчу суб'єктивну
корисність. За допомогою закону спадної граничної корисності є можливість
пояснити: 1) чому споживачі купують одні і не купують інші товари; 2) різні
товари вони купують в різній кількості; 3) передбачити момент наповнення
ринку певним благом і прогнозувати переключення попиту споживачів; 4)
розробляти національну економічну, соціальну та науково-технічну політику.
Особливо велике значення всі ці моменти и і мають в умовах планової
економіки, яка об'єктивно зорієнтована на І більш повне задоволення все
зростаючих потреб суспільства.
У процесі виробництва здійснюються два види взаємодії: людини з
людиною та людини з природою. Взаємодія людини з людиною називається
виробничими відносинами. З розвитком суспільства вони ускладнюються.
Будь-яке виробництво є сукупністю основних елементів, до яких належать:
1. Предмети праці — об'єкти, на які спрямовано працю людини. Це
можуть бути первинні (нафта, алмази) або частково оброблені
(напівфабрикати).
2. Засоби праці — речі, за допомогою яких людина впливає на предмети
праці, видозмінює їх і пристосовує для власних потреб. Це інструменти,
устаткування, транспорт, споруди та ін. У сукупності засоби праці та предмети
праці становлять засоби виробництва.
3. Праця — цілеспрямована діяльність, за якої використовуються
здатності та трудові навики людей, їхні фізичні та розумові зусилля для
створення корисних продуктів. Засоби виробництва та праця разом утворюють
виробничі сили суспільства.
 8

4. Продукт — результат виробництва у вигляді блага, що задовольняє

потреби

Матеріальне та нематеріальне виробництво

Оскільки результатом процесу суспільного виробництва є створення
матеріальних і нематеріальних благ, то структурно воно поділяється на дві
великі сфери: матеріальне і нематеріальне виробництво
Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер де безпосередньо
виготовляються предмети споживання й засоби виробництва, або ж матеріальне
виробництво сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально - речові
блага й надають матеріальні послуги.
Нематеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, що
виробляють нематеріальні блага та нематеріальні послуги, які задовольняють
духовні й соціальні потреби людей.
 9

Нематеріальне виробництво задовольняє потреби людей в освіті,

лікуванні, спорті, туризмі, культурному, естетичному, моральному піднесенні,
забезпечуючи тим самим умови для нормального відтворення усіх працівників,
у тому числі і сфери матеріального виробництва.
Сфера матеріального виробництва створює матеріально-технічну базу
для функціонування як самої себе, так і сфери нематеріального виробництва. У
свою чергу сфера нематеріального виробництва задовольняє потреби людей в
освіті, лікуванні, спорті, туризмі, культурному, естетичному, моральному
розвитку, тим самим створює умови для нормального відтворення всіх
працівників, у тому числі і сфери матеріального виробництва.
У розвинутих країнах у сучасний період приблизно 30 % виробництва
припадає на матеріальну сферу, а 70 % – на нематеріальну сферу. В Україні це
співвідношення приблизно становить від 69 % до 31 %. Це свідчить про
недостатній розвиток сфери нематеріального виробництва, зокрема сфери
послуг.
 10

Основні фактори суспільного виробництва

Для здійснення процесу виробництва необхідні певні умови – фактори
виробництва.
Фактори виробництва – це всі неохідні елементи, які використовуються
для виробництва матеріальних і духовних благ.
В економічній науці поряд з поняттям «фактори виробництва»
використовується і така категорія, як «ресурси виробництва». Ресурси
виробництва становлять сукупність природних, капітальних і людських сил,
які потенційно можуть бути використані в процесі виробництва. Фактори
 11

виробництва, на відміну від ресурсів, це вже реально використані в процесі

виробництва ресурси.
Земля — це передусім просторово-географічний фактор. На землі живе
людина, народ, розташовані країни - великі й малі. Однак території цих країн,
хоч якими б вони були значними, обмежені. Земля, до того ж, і сама є ресурсом:
вона є засобом сільськогосподарського виробництва. Крім цього, земля містить
великі багатства - корисні копалини, воду, повітря, ліси, тваринний і рослинний
світ, а вони також мають граничну межу використання і багато з них є не
відновлювані. Отже, земля як економічний ресурс - це всі дарові блага природи,
які застосовують у виробництві: орні землі, ліси, родовища корисних копалин,
водні ресурси тощо.
Капітал, або капітальні блага, як економічний ресурс, охоплює всі
виготовлені виробничі знаряддя, тобто машини, інструменти, устаткування,
будівлі, споруди, транспортні засоби, збутову мережу тощо. Капітал, по-перше,
завжди є результатом попередньої праці людей; по-друге, він призначений не
для безпосереднього споживання, як споживчі блага, а для подальшої участі в
процесі виробництва. Економісти нерідко називають капітал фізичним, бо він
існує у вигляді речей.
Гроші не належать до фізичного капіталу. Оскільки гроші нічого не
виробляють, а тільки відображають капітал і може за певних умов на нього
перетворюватися (коли за них купують засоби виробництва), то їх не вважають
економічним ресурсом. Гроші — це фінансовий капітал.
Праця — це сукупність усіх фізичних і розумових здібностей людини, які
застосовують у виробництві життєвих благ. Тільки завдяки праці людське
суспільство досягає того надзвичайно високого ступеня матеріальної й
духовної культури, який маємо нині.
Розвиток національної економіки та її результативність значно
зумовлені кількістю і якістю праці.
Кількість праці залежить від кількості населення, його віку (статевого
складу, ступеня фізичного здоров'я та господарської активності).
 12

Якість праці визначають: освітній і професійний рівень працівників,

суспільний і технічний поділ праці, ступінь особистої свободи,
психофізіологічні умови.
Праця також є обмеженим економічним ресурсом, що зумовлено вже
самою кількістю людей, їхньою здатністю працювати, тривалістю робочого
часу, обмеженістю знань, хоч які вони були обширні тощо. Отже, принцип
обмеженості економічних ресурсів є загальноохоплюючий.
Значення розглянутих трьох видів економічних ресурсів у процесі
виробництва життєвих благ протягом людської історії змінювалося. Початкове,
коли людина привласнювала готові продукти природи, вирішальну роль
відігравала земля. З переходом від збирання диких плодів, полювання і
рибальства до скотарства і, особливо, землеробства, а потім до ремесла щоразу
вагомішою ставала праця: створювані продукти дедалі більше були
результатом праці. З цього часу аж дотепер праця с визначальним економічним
ресурсом.
Капітал з'явився пізніше. Тривалий час він існував у вигляді нескладних
інструментів. Важливого значення капітал набув тільки наприкінці XVIII ст. із
винаходом машин і переходом до механізованого виробництва. З того часу
капітал перетворився на могутню господарську силу, розширив можливості
виробництва до грандіозних розмірів. Роль цього ресурсу зростатиме й надалі.
Отже, спільною важливою рисою всіх економічних ресурсів є те, що
вони рідкісні, тобто кількісно обмежені.
Обмеженість ресурсів породжує багато техніко-економічних проблем:
обмеженість обсягу виробництва, необхідність усебічної економії виробничих
ресурсів та вибору, пошуків альтернативних варіантів використання ресурсів
тощо.
Поєднання й організацію трьох видів економічних ресурсів у процесі
виробництва забезпечує підприємливість, яка є ще одним, четвертим
економічним ресурсом.
 13

Підприємницький хист, або просто підприємливість - це особливий

людський ресурс. Підприємець виконує такі функції:
 організовує сполучення ресурсів землі, праці, капіталу в єдиний
процес виробництва товарів і послуг;
 ухвалює рішення у процесі ведення бізнесу;
 новатор, який намагається провадити у виробництво нові продукти
чи нові виробничі технології.
У ХХ ст. за умови науково-технічної революції неодмінним фактором
виробництва стала інформація. 
Інформація – це система збирання, обробки та систематизації
різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах
життєдіяльності й насамперед в економічній сфері. Неухильно зростає
значення виробничої (транспорт, зв'язок, інформаційне забезпечення тощо), а
також соціальної (освіта, наука, охорона здоров'я, соціальне забезпечення) та
фінансової інфраструктури.
В другій половині ХХ ст. у звязку зі змінами в навколишньому
природному середовищи та якості мінерально-сировинних ресурсів, а також
створенням ринку екологічних послуг значно зросла роль екологічного фактора
виробництва. 
Екологічгий фактор – це система спеціалізованих видів трудової
діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних
ресурсів, охорону навколишнього середовища, а також на його відтворення.
Екологічний фактор у сучасних умовах набуває все більшого значення як на
мікро-, так і на макрорівні.
 14

Висновок
Отже, виробництво можливе тільки за умови введення у виробничий
процес всіх факторів виробництва. Фактори виробництва включають
різноманітні ресурси, такі як праця, земля, капітал та підприємницькі здібності.
Успішне виробництво залежить від ефективного використання цих ресурсів,
зокрема, від забезпечення оптимальних умов праці, знаходження найкращих
місць для вирощування продуктів, інвестування у необхідні матеріали та
обладнання, а також від розумного планування та керування виробничим
процесом.
 15

Однак, необхідно також враховувати інші фактори, які можуть впливати

на виробництво, такі як політична стабільність, наявність ринку для продукції,
рівень конкуренції та різноманітні законодавчі обмеження. Врахування всіх цих
факторів може допомогти забезпечити ефективне та стабільне виробництво, яке
зможе задовольнити потреби споживачів та принести прибуток власникам
підприємства.

Використані джерела
1. Виробництво як визначальний фактор потреб суспільства та їх
розвитку [Електронний ресурс]. – 2018. – Режим доступу до ресурсу:
https://studfile.net/preview/7519148/page:5/.
2. Виробництво як визначальний фактор потреб суспільства та їх
розвитку [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу до ресурсу:
https://studfile.net/preview/5117817/page:6/.
 16

3. Зміст і структура виробництва. Матеріальне і нематеріальне

виробництво. [Електронний ресурс]. – 2017. – Режим доступу до ресурсу:
https://infopedia.su/17xe0c4.html.
4. Основні фактори суспільного виробництва та їх взаємодія.
[Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу до ресурсу:
https://studfile.net/preview/5474992/page:9/.