ЕКОНОМІКА

Економічна теорія як фундаментально суспільна наука

Економіка — це наука про використання різноманітних обмежених ресурсів, питань виробництва, збуту,
розподілу, споживання товарів, та послуг.

Економіка — це сфера господарської діяльності людини у якій створюється, розподіляються та

споживаються життєві блага.

Економічна теорія- це наука що вивчває проблеми вибору в умовах обмеженості ресурсів, для
максимального задоволення людських потреб

Основні етапи розвитку економічної науки

1. Меркантильність- пов’язаний з накопиченням металевих грошей 16-17ст

2. Фізіократизм- цей етап пов’язаний з промисловістю сільського господарства, а транспорт, торгівля є не
прибутковими для суспільства
3. Класична політ.економіка 18-19ст вивчає багатство, капітал, дохід, кредит та конкуренція
4. Марженалізм 19 ст- заграничні (мін-макс) а також гранична користь, витрати та продуктивність
5. Марксизм 19-20ст- досліджує трудову- теорію
Основні напрямки сучасної економічної теорії
1. Неокласизм
2. Кейнсіанство
3. Інституціоналізм
4. Неокласичний синтаз

Предмет економічна теорія- економічні відносини між людьми, або їх дії в процесі праці

Основні елементи структури економіки

1. Предмет економічна теорія це виробничі відносини між людьми або їх дії в процесі праці
безпосереднього виробництва товарів і послуг а також у сфері обміну розподілу та споживання .
2. Процес виробництва це процес взаємодії людини та природи який має своїм наслідком створення
економічного продукту
3. Процес реалізації:
Розподіл- це ланка зв’язку між виробництвом та споживачем
Обмін- це стадія руху благ або продукту яка пов’язує виробництво та зумовлені ним розподіл та
споживання
Процес споживання- це завершальна стадія руху продукту, стадія реалізації споживчої вартості на
якій відбувається задоволення особистих потреб.
Методи економічної теорії
1. Системний підхід
 2. Діалектика
3. Наукова абстракція
4. Аналіз та синтез
5. Індукція та дедукція
6. Історичний та логічний
7. Економічний експеримент
8. Якісного та кількісного аналізу
9. Порівняння
10. Розробка наукової гіпотези

Субекти- домашне господарство, банкіри, менеджери, (виробники та споживачі)

Субьекти формування доходів

1. Підприемці
2. Наймані споживачі
Обьекти формування доходів
1. Виробництво
2. Обмін
3. Розподіл та споживання
Функції економіки
1. Пізнавальна- збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал, розширює науковий світогляд, та
передбачає економічний розвиток суспільства
2. Методологічна- розкриває базові поняття економіки, економічні закони, категорії та принципи
господарювання
3. Практична- розробка рекомендації, що до раціонального господарювання
4. Прогностична- розробка прогнозів, довгострокових програм з урахуванням майбутніх ресурсів, витрат, та
можливих кінцевих результатів.
5. Виховна- вона формує у громадян економічний культ, логіку економічного мислення, аналітичні здібності, та
грамотну господарську поведінку
6. Зв’язок економічної науки з іншими науками
Галузеві Економ-ноауки
1. Промисловості
2. Господарства
3. Будівництво
4. Торгівля
Міжгалузеві
1. Економ географія
2. Демографія
3. Теорія управління
 4. Економіка природо-користування
Функціональні економ-науки
1. Фінанси
2. Кредит
3. Прогнозування
4. Маркетиг, менеджмент
Історико Економічні
1. Історія
2. Економ історія
Іноформаційно аналітичні
1. Статистика
2. Інформатика
3. Аналіз господарської діяльності
Соц.Політ, науки
1. Філософія
2. Соціологія
3. Психологія
4. Право
Природничі
1. Фізика
2. Математика
3. Біологія

23.09.2022
ЛЕКЦІЯ4
ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ
Роль виробництва в їх задоволені
1. Потреби споживача. Зміст, класифікація
2. Корисність споживчого блага. Способи її оцінки
3. Раціональний вибір споживача
4. Раціональний виробник

Потреби- прояв необхідності отримати певні блага, відчуття нестачі чогось,

Бажання це «Щось» придбати

Потреби поділяються на:

Виробничі- пов’язані з діяльністю будь якого підприємства (фірми) вивчаються в теоретично раціональній
поведінці фірми
Споживчі- якщо людина задовольняє свої потреби за допомогою природних речей або явищ, якщо не
потребує зусиль власної праці або безкоштовної, послуги членів сім’ї, друзів, то це- неекономічні потреби.

ОСНОВНІ ПОТРЕБИ

1. Фізіологічні потреби- потреби в їжі, житлі, одязі

2. Соціальні потреби- потреби потреби людини в духовному розвитку, освіті, підвищені кваліфікації,
спілкуванні, у розвитку творчих здібностей, суспільного виробництва, грошового обміну, в обміні
інформацією тощо.
3. Раціональні і нераціональні. Раціональність потребує, щоб виголи при задоволені потреби були більшими
за витрати

Потреби залежно від способу задоволення поділяють на:

1. Індивідуальні- (особисті)- коли суб’єктом бажань є окрема людина й реалізація цих бажань залежить
від її власної діяльності.
2. Групові- (колективні) - потреби які можна задовольнити тільки спільними зусиллями певної групи
людей
3. Суспільні- потреби місця, регіону, країни, групи країн

За ознакою часу поточні і перспективні

Найбільш поширеною є ієрархічна класифікація потреб за Абрахамом Маслоу, яка містить такі
основні положення:
Ієрархія Маслоу- дуже зручний засіб класифікації людських потреб, проте було би помилкою сприймати її як якусь
жорстку схему, зовсім не обов’язково, щоб потреби кожного рівня були цілком задоволені (а іноді це і неможливо),
перед тим, як у людини з’являться більш високі спонуки, насправді в кожний конкретний момент людиною рухає
цілий комплекс потреб.

У кожний конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, що для неї є важливою або
сильною.

Фізіологічні потреби ( Потреби найнижчого рівня) Є необхідними для виживання. Вони включають потребу в їжі, воді,
захисті, відпочинку, сексуальні потреби.

Потреби в безпеці включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу і
впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задовольнятися в майбутньому (Покупка страхового полісу або
пошук надійної роботи з гарними видами на пенсію).

Соціальні потреби (потреби в приналежності, дружбі, любові) включають почуття приналежності до чого-небудь або
кого-небудь, підтримки.

Потреби в повазі включають потреби в особистих досягненнях, компетентності, повазі з боку оточуючих, визнанні.

Потреби в самовираженні, самореалізації — потреба в реалізації своїх потенційних можливості і зростання як

особистості.

Спочатку споживачі прагнуть задовольнити потреби нижчого рівня, потім можуть думати про задоволення наступної
за значимістю потреби. Основний недолік теорії Маслоу зводиться до того, що їй не вдалося врахувати індивідуальні
відмінності людей. Виходячи з минулого досвіду, одна людина може бути найбільше зацікавлена у самовираженні,
У той час як поведінка іншої буде в 1-у чергу визначатися потребою у визнані, соціальними потребами.

Маслоу вважає, що психічні (фізіологічні) Потреби середнього громадянина задовольняється на 85 відсотків

екзистенційні на 70, соціальні на 50, престижні на 40; самовираження на 10 відсотків. Статистика говорить, що тільки
1 2 відсотки людей прагне до вершини піраміди А. Маслоу.

Потреби, які розташовані ближче до основи піраміди, мають бути задоволені в 1-у чергу; потреби більш високого
рівня починають активно діяти на людину після того, як у цілому задоволені потреби нижчого рівня

Виділяють 5 груп потреб:

1. Самовираження

2. Визнання і повага вторинні потреби

3. Соціальні потреби

4. Безпека і захищеність первинні потреби

5. Фізіологічні потреби

4. Фізіологічні розміщуються на першому поверсі піраміди.

5. Потреба в безпеці — забезпечення прав на працю, отримання медичної допомоги, середньої освіти, пенсійного
забезпечення, захист від внутрішніх та зовнішніх ворогів

6. Соціальні потреби — людство прагне до участі в спільних діях (гуртки, клуби і Тд)

7. Потреби у визнані та повазі — оцінка індивіда з боку суспільства в отриманні людиною певного соціального
статусу

8. Потреба в самореалізації — об’єднує потреби пов’язані з прагненням людини до розкриття власних здібностей, до
розвитку особистості, розвитку науки і техніки, та економічному розвитку

2 КОРИСНІСТЬ СПОЖИВЧОГО БЛАГА

Товари — фізична відчутні предмети: їжа, взуття, автомобілі, будинки тощо.

Послуга — будь-яка дія, у процесі якої споживач отримує можливість задовольнити певну потребу

Блага поділяються:

⁃ Довгострокового користування

⁃ Короткострокового користування

Товари і послуги поділяються:

⁃ Взаємозамінні блага (Субститути) — якщо зростає споживання одного з них, то знижується використання іншого.
До субститутів належить багато споживчих товарів і виробничих ресурсів, а також різні послуги транспорту, сфера
дозвілля тощо

⁃ Взаємодоповнюючі (комплементи) папір і ручка, стіл стілець, бензин і автомобіль

Корисність — суб’єктивне відчуття задоволеності від споживання блага

Гранична корисність — додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага, або приріст
сукупної користі при зміні кількості блага на одиницю

Закон німецького економіста Германа Госсена: у міру збільшення кількості споживаного товару корисність кожної
кожної додаткової одиниці зменшується, а загальна корисність при цьому зростає

Ринковий споживчий кошик — набір товарів, який купує споживач

Раціональний вибір споживача

Споживачі — ті, хто купує і використовує товари, замовляє роботи і послуг для особистих побутових потреб, не
пов’язаних з отриманням прибутку

Ціль споживача — мати максимальну користь від споживання товарів і послуг

Крива байдужості — крива, кожна точка якої характеризує вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг
(ринковий кошик)

Ринковий кошик — комбінація товарів X та Y для споживання їх протягом певного часу

Рівновага споживача — оптимальний набір товарів, що максимізує корисність при певному обмеженому рівні

4 ВИРОБНИКИ- Фізичні та юридичні особи, діяльність яких спрямована на створення економічного продукту

Раціональна економічна поведінка — поведінка економічного об’єкта, яка задовольняє деяким За даним правилам
встановлення переваг

Раціональний виробник- той, що прагне повного використання виробничих ресурсів

Виробничі ресурси:

1. Відтворювальні — ті, що створюється і відновлюється природою та суспільством

2. Не відтворювання — корисні копалини, що споживається як сировина

Виробничі можливості — можливості суспільства виробляти економічні блага з умов повного і ефективно
використання всіх наявних ресурсів та певного рівня розвитку технології.
Крива виробничих можливостей (КВМ)— це геометричне місце точок (варіантів) поєднання кількісних значень 2
благ, які могли бути вироблені за повного використання всіх наявних ресурсів

Закон збільшення альтернативної вартості: під час збільшення виробництва 1 блага за умов повної зайнятості
ресурсів альтернативна вартість кожної додаткової одиниці цього блага зростатиме, що виражатиметься у збільшенні
втрат цього блага для суспільства

Закон спадної віддачі (продуктивності) відображають зв’язок між випуском додаткової продукції й змінною 1 з
факторів (праця) за незмінної кількості іншого фактора (капіталу) супроводжуватимуться дедалі меншим обсягом
додаткової продукції.

29.09.2022

ЛЕКЦІЯ 5

ЕКОНОМІКА СУСПІЛЬСТВА ЯК СУКУПНІСТЬ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЛЬНОСТІ

ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ В ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА

1. Циклічні коливання і види циклів. Причини економічних коливань

2. Безробіття і зайнятість трудових ресурсів

3. Наслідки безробіття для національної економіки

4. Інфляція. Її сутність, види, наслідки

5. Власність, її сукупність. Форми і місце в економічній теорії

1 Економічний цикл- Це сукупність постійних вад національної економіки, розширення та скорочення обсягів
виробництва.
Економічний тренд — це лінія, що відображає головну тенденцію економічного розвитку, тобто динаміку реального
валового внутрішнього продукту, на його потенційному рівні

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує
кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць — резидентів у сфері матеріального і
нематеріального виробництва.

Структура економічного циклу:

1. Криза — перевиробництво товарів. З цього випливає накопичення нереалізованої продукції, скорочення
масштабів випуску продукції,призупинення виробництва, безробіття

2. Депресія — уповільнення спаду виробництва, зменшення цін, Зменшення запасів товару, рівновага між попитом і
пропозицією, пожвавлення господарської активності, переливання капіталу у найперспективніші сфери виробництва

3. Пожвавлення — незначне підвищення цін, зростання попиту на предмет споживання, скорочення масштабів
безробіття, розширення виробництва на підприємствах

4. Піднесення — збільшення обсягів виробництва, підвищення продуктивності праці, загострення конкуренції,

інтенсивна торгівля, зникає безробіття

ВИДИ ЕКОНОМІЧНИХ ЦИКЛІВ

1. Довгостроковим (тривалістю 40 — 60 років) — пов’язані з технологічним способом виробництва внаслідок

наукового — технічного прогресу

2. Будівельні цикли Кузнеця (15 20 років)— Пов’язані з масовим оновленням житла та виробничих споруд

3. Середньострокові (7-12 років)— промислові, інвестиційні, бізнес — цикли

4. Короткострокові 3 — 5 років — вкладення в золото, або інші товарно-матеріальні цінності

5. Сезонні господарським — період сезонної роботи

2 Безробіття І зайнятість трудових ресурсів

Безробіття — це тимчасова не зайнятість економічного — активного населення. Такий стан ринку праці, коли
величина пропозиції робочої сили перевищує обсяг попиту на неї.

На економічну активність населення — це діти до 16 років, особи пенсійного віку, особи які утримуються в
спец.закладах, особи які мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу (домогосподарки,
студенти)

Фрикційне безробіття — тимчасове безробіття пов’язане з добровільним або вимушеним пошуком роботи, внаслідок
професійного, вікового, регіонального переміщення робочої сили (студенти)

Структурне безробіття — засвідчує на відповідні знань, умінь, навичок працівників, потребам виробництва і вимогам
роботодавця

Циклічне безробіття — виникає внаслідок зменшення сукупного попиту на робочу силу

Період економічного спаду і депресії в усіх галузях і регіонах країни

2. Наслідки безробіття для національної економіки

Соціальні наслідки безробіття:

Негативні:

1. Спад робочої активності

2. Збільшення напруженості в соціумі

3. Зростання числа душевних і фізичних захворювань

4. Посилення криміногенної обстановки

5. Посилення соціальної диференціації. Як процес соціальна диференціація означає подрібнення певного соціуму в
ході його змін, історичного розвитку, коли шляхом відокремлення, розділення, уособлення тощо утворюється нові
соціальні елементи (сфери і різновиди людської діяльності, типи соціальних організацій, цінності, взірці, норми тощо)
які набувають певного статусу, виконуючи нові функції та ролі.
Позитивні:

1. Збільшення часу дозвілля

2. Розширення вибору місце роботи

3. Підвищення значущості праці

4. Підняття цінності робочого місця

Економічні наслідки:

Негатив:

1. Знецінення навчання

2. Звуження виробництва

3. Втрата кваліфікації

4. Витрати на допомогу безробітним

5. Падіння рівня життя

6. Недостатні виробництво національного продукту

7. Зменшення числа податкових надходжень

Позитив:

1. Звільняється час для підвищення освіти і перенавчання

2. Запас працівників для структурної реконструкції економіки

3. Стимулюється продуктивність та інтенсивність праці

4. Конкуренція сприяє розвитку навичок працівників

3. Інфляція, її сутність, види, наслідки

Інфляція — знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності

Причини виникнення:

1. Дефіцит державного бюджету

2. Необхідність поповнення каналів обігу додатковими грошима задля інвестування галузі народного господарства

3. Необхідність поповнення каналів обігу додатковими грошима у зв’язку з мілітаризацією економіки

Мілітаризація економіки ( лат. Militaris- Військовий) переведення значної частини господарства багатьох країн світу
на виробництво товарів і послуг військового призначення з метою територіального і економічного поділу і переділу
світу та привласненням монопольно високих прибутків.

4. Монополістичний та олігополістичний (слово «олігос» в перекладі з грецької означає «мало». Товари виробляють
не багато виробників. Є певні відмінності в якості продукції або деякі її види зовсім відсутні. Характер ціноутворення,
особливо на ресурси.

5. Інфляційні очікування населення, імпорт інфляційних процесів із країн-партнерів

Індекс цін показує, у скільки разів зміниться ціна на певний набір товарів та послуг, які входять у споживчий кошик:

Іінф= Ціна ринкового кошика поточного періоду/ціна ринкового кошика базового періоду

Темп зростання реального ВВП дорівнює темпу зростання номінального ВВП — дефлятор ВВП (це найшвидший
показник, який характеризує інфляційні зміни всіх цін)

Темп інфляції = індекс поточного періоду-індекс базового періоду/індекс цін базового переходу х 100%

За формою прояву інфляції:

1. Відкрита — інфляція, яка характерна для країни з ринковою економікою, дає ніхто і ніщо не забороняє
проявлятися в своїй природній формі — зростання цін

2. Придушена — інфляція, характерна для країн із командною економікою, де вона проявляється в товарному
дефіциті

За темпами зростання цін:

1. Помірно — коли ціна на товари та послуги зросте до 10 відсотків за рік. Ціни зростають повільними темпами, але
швидше ніж заробітна плата

2. Галопуюча — темпи зростання цін становлять до 200% на рік

Гіпер інфляція — темпи зростання цін перевищує 200%в рік

Залежно від очікуваності: передбачувану і непередбачувану

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін:

1. Попиту — сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни підвищується, щоб
урівноважити попит і пропозицію
2. Пропозиції- виникає у наслідок зростання витрат високо рівня безробіття й неповного використання
використання виробничих ресурсів

Інфляція грошей- невідповідність кількості грошей (її перевищення) в обігу обсягу ВВП, який забезпечує їх цінність
Антиінфляційна політика-це сукупність інструментів державного регулювання, спрямований на зниження рівня
інфляції в країні
У міжнародній практиці застосовують 2 класичні напрями антиінфляційної політики:

-Дефляційна політика (регулювання попиту)

- Політика доходів (регулювання витрат)

5 ВЛАСНІСТЬ. ЇЇ СУТНІСТЬ. ФОРМИ І МІСЦЕ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ

Власність- це складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин- економічних,
соціальних, правових, політичних, національних, морально етичних, релігійних тощо
Власність визначає:
1. Суспільний спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва
2. Специфічність дій економічних законів певної економічної системи
3. Цілі і мотиви виробництва
4. Характер розподілу і споживання створеного продукту
5. Класову і соціальну структуру суспільства
6. Панівну систему політичної і економічної влади

Привласнення- процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення

Головний об’єкт привласнення- в економічній системі, який визначає її соціально-економічну форму, цілі й інтереси-
є привласнення засобів виробництва і його результатів

Власність- це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводами привласнення засобів виробництва і
його результатів

Відчудження- позбавлення суб’єкта права на володіння, користування, і розпорядження тим чи іншим об’єктом
власності

Є 3 види відносин
 1. З приводу привласнення об’єктів власності
2. З приводу економічних форм реалізації об’єктів власності

16.10.22

Гроші
Гро́ші — це платіжний засіб, особливий товар, що є загальною
еквівалентною формою вартості інших товарів та послуг. Гроші є мірилом вартості та засобом обігу. Крім того,
вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку, деякі національні гроші стали
виконувати функції світових.

В економічній теорії виділяють дві основні концепції походження грошей

 Раціоналістична — гроші виникли як наслідок певної раціональної угоди між людьми через необхідність
виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу.
 Еволюційна — гроші виділяють із загальної товарної маси, оскільки вони найпридатніші для виконання
функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої
суспільної форми, товарного виробництва й обігу.

ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

Гроші виконують низку важливих функцій:

 Міра вартості — гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.

Для забезпечення можливості сучасним фіатним грошам бути мірою вартості держава у законодавчому
порядку впроваджує певну грошову одиницю для розрахунків — національну валюту, а інколи впливає і на
масштаб цін.
 Засіб обігу — гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.
 Засіб нагромадження — гроші можуть бути засобом збереження вартості, представником абстрактної
форми багатства. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші перетворюються на скарб, виходять зі
сфери обігу. Це зменшує пропозицію грошей на ринку, що дозволяє уникати інфляції. Втрата грошима цієї
функції (наприклад, через відсутність довгострокової довіри до фіатних грошей) провокує інфляцію.
 Засіб платежу — гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами
економічних відносин.
 Світові гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію
взаємовідносин між країнами.

ВИДИ ГРОШЕЙ
За критерієм матеріально-речового змісту розрізняють дві групи носіїв грошових властивостей: повноцінні
(товарні та металеві) і неповноцінні (паперові та кредитні)

 Повноцінні — гроші, номінальна вартість яких відповідає вартості матеріалу, з якого вони виготовлені. До
повноцінних відносять товарні гроші, у тому числі повновагові монети.
 Неповноцінні гроші — гроші, які не мають власної вартості, або вона значно нижча за номінал. До них
належать паперові (фіатні), кредитні гроші та білонна монета.

Товарні гроші — різновид грошей, які є товаром (наприклад худоба, зерно, мушлі, хутра, метали). Тобто
предмети, які можна безпосередньо використовувати, проте одночасно вони виступають і як еквівалент
вартості інших товарів. Купівельна спроможність товарних грошей ґрунтується на вартості, властивій
конкретному товару, який виступає в ролі грошей.

 Монета — грошовий знак, виготовлений з металу (золота, срібла, міді або сплавів) стандартної ваги і
форми.

Кредитні гроші — це права вимоги до фізичних або юридичних осіб, спеціальним чином оформлений борг,
зазвичай у формі переданого цінного паперу, які можна використовувати для покупки товарів (послуг) або
оплати власних боргів. Оплата по таким зобов'язанням зазвичай проводиться у визначений термін, хоча є
варіанти, коли оплата проводиться в будь-який час на першу вимогу. Кредитні гроші несуть в собі ризик
невиконання вимоги. Кредитні гроші пройшли наступний шлях розвитку: вексель, чек, банкнота

ГРОШОВІ АГРЕГАТИ

Грошові агрегати — види грошей та грошових засобів, які відрізняються один від одного своєю ліквідністю,
тобто можливістю швидкого перетворення в готівку, показники структури грошової маси.

ГРОШОВА СИСТЕМА

Грошова система — це визначена державою форма організації грошового обігу, що історично склалася й
регулюється законами цієї держави. Її основу становить сукупність економічних відносин та інститутів, які
забезпечують її функціонування. Кожна промислово розвинена країна має власну грошову систему, яку
розвиває й вдосконалює для розвитку національної економіки
Кожна з нині наявних грошових систем мають багато спільних ознак та охоплюють такі елементи:

 грошову одиницю;
 види державних грошових знаків;
 масштаб цін;
 валютний курс;
 порядок готівкової й безготівкової емісії та обігу грошових знаків;
 регламентацію безготівкового грошового обігу;
 правила вивозу й ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків;
 державний орган, який здійснює грошово — кредитне й валютне регулювання.
Зако́н грошово́го о́бігу — загальний економічний закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу
необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.
Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням:
де

 M — об'єктивно необхідна маса грошей;

 ΣPQ — сума цін товарів, що реалізуються за певний період;
 ΣК — сума продажів товарів і послуг у кредит;
 ΣП — загальна сума платежів, строк оплати яких настав;
 ΣВП — сума платежів, які погашаються шляхом взає

Фальшивомонетництво — виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених державних

казначейських білетів (у даний час в Україні їх не випускають), білетів Національного банку України,
металевої монети, державних цінних паперів (акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі,
приватизаційні папери, казначейські зобов'язання) або іноземної валюти

10.11.2022

Ринок

1Ринок- місце де відбувається отстаточне визнання суспільством праці втіленої в товар, куди входять
сфери виробництва, розподілу і споживання.

2Ринок- це організована структура, де зустрічаються виробники і споживачі, продівці і покупці, де в

результаті попиту споживачів і пропозиції виробників, встановлюються ціни на товари і полуги та обсяги
продажів

1Ринкова економіка- економіка в якій товарно грошові відносини є пануючими

2Ринкова економіка- це система економічних відносин, пов’язана з купівлею продажем товарів і послуг, що
здійснюється за допомогою грошей в умовах рівності всіх форм власності, вільної конкуренції та
ціноутворення

Товар- Продукти виготовлені не для власного споживання, а на продаж.

Обьєкти ринкових відносин:

1) Ринок факторів виробництва

2) Ринок споживчих товарів та послуг
3) Ринок цінних паперів
4) Ринок інформації
5) Ринок валют
6) Ринок науково технічних розробок

За типом власника товару: приватний, державний, комерційний (засіб індивідуалізації, що дозволяє

відрізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності)
За територіальною ознакою: місцевий ринок, регіональний ринок, національний ринок, світовий ринок
За рівнем насичення товарами та послугами: рівноважний ринок, дефіцитний ринок, та надлишковий
ринок
За обсягом ринкових угод: оптовий ринок та роздрібний ринок
За відповідністю до чинного законодавства: легальний ринок та тіньовий ( «сірий», та «чорний»)
 За ступенем зрілості можна виділити такі типи ринку: нерозвинений, вільний, регульований, і
деформований

Основними ознаками деформованого ринку, за умов адміністративно-командної, або директивної

системи господарювання є:
 Відсутність численних суб’єктів господарювання різних форм власності
 Значна централізація товарних ресурсів, та відсутність самостійності в комерційнії діяльності
 Монополізм (стан економіки, за якого окремі суб'єкти господарювання можуть нав'язувати власні
інтереси іншім суб'єктам господарювання та суспільству) виробника і споживача
 Незбалансованість попиту і пропозиції
 Значне зростання цін
 Стрімка інфляція
 Порушення грошового обігу
 Бюджетний дефіцит

Подолання деформації ринку та хвороб ринкової економіки (безробіття, інфляція ,

нестабільності) вимагає створення умов для виникнення в межах української економіки
регульованого ринку. Необхідно забезпечити:
 Наявність в економіці різних форм власності та різних форм господарювання, а також вільної
конкуренції між ними
 Свободу господарської діяльності, вільний вибір партнерів у господарських зв’язках,
самостійність, незалежність та відповідальність за господарські рішення
 Формування механізму вільного ціноутворення
 Вільне маневрування ресурсами (матеріальними, трудовими, фінансовими)
 Можливість змінювати умови виробництва, його технологію;
 Повний доступ до інформації про стан ринку для всіх учасників
 Збереження ринкової інфраструктури, тобто комплексу галузей систем, служб, підприємств , що
обслуговують ринок
 Збереження значного неринкового сектору економіки
 Послідовну інтеграцію національної економіи до системи міжнародних зв’язків
 Із боку держави – соц. гарантії, та підтримку непрацездатних та соціально не захищених вервств
суспільства
Нерозвинений ринок характеризувався тим, що ринкові відносини мали випадковий, найчастіше,
бартерний характер
Плюси: 1) сприяє диференціації членів суспільства, 2) посилює мотивацію до розвитку виробництва
різних товарів
Вільний (класичний) ринок характеризується такими ознаками:
 Необмежена кількість учасників ринкових відносин і вільна конкуренція між ними
 Абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства
 Повна мобільність факторів виробництва
 Необмежена свобода руху капіталу
 Наявність у кожного учасника повної інформації про ринок (норму прибутку, попит,
пропозицію)
 Раціональна поведінка ринкових суб’єктів
 Повна однорідність товарів
 Встановлення цін стихійно в ході повної конкуренції
 Відсутність монополії, монопсонії (ситуація, при якій існує тільки один покупець або група
покупців, що сумісно приймають рішення)  та державного регулювання
 Регульований ринок є результатом діяльності суспільства, маючи на меті обмежити його
негативні наслідки, але не знищити мотивації до творчої, ініціативної праці

Ринок можна регулювати за допомогою:

 Власного ринкового механізму елементами якого є конкуренція, прибуток, ціна, попит,
пропозиція ощо
 Держави прямо чи опосередковано через планування, державні замовлення, податки тощо,

За критеріями суб’єктів виділяють:

1) Ринок покупців (ситуація коли пропозиція перевищує попит)
2) Ринок продавців (попит перевищує пропозицію)
3) Ринок державних організацій та установ (купують певні блага, що необхідні для виконання
властивих їм функцій)
4) Ринок посередницьких організацій- це діяльність, при якій посередники виступають контрагентами
в купівлі-продажу товарів; займаються вивченням попиту та пропозиції товарів і закупівлею їх у
товаровиробників, оптовим продажем товарів покупцями.

Основна характеристика ринкової економіки- товарне виробництво

Процесу обміну передувало натуральне господарство (спочіб господарювання, за якого продукти

виробляються тільки для власного споживання, а не на продаж

НЕДОЛІКИ:

1. Низька продуктивність праці

2. Відсутність розподілу праці

ПЕРЕВАГИ:
1. Самостійне, незалежне господарство
2. Люди не зосереджуються на одній діяльності

Вигоди, які надають спеціалізація та поділ праці:

1. Окрема людина може займатися улюбленою справою, та удосконалюватися
2. Суспільство загалом заощаджує робочий час та інші ресурси

Ключовим елементом ринковой економіки є ринок як складне і багатогранне явище і являється

різноманітним в залежності від країни.

Основні елементи ринку

 Попит
 Пропозиція
 Ціна
 Конкуренція

1) Попит і чинники впливу на нього

Попит- виражає залежність між кількістю товару, яку споживач хоче придбати протягом певного
періоду і ціною на цей товар
 Рушійною силою фактора є потреба, як відчуття необхідності у благах, товарах
чи послугах
Попит- забезпечене грошима бажання купити певну кількість конкретного товару
за даними цінами.
Обсяг попиту- конкретна кількість товару, що її споживач хотів би купити
протягом певного періоду за конкретну ціну.
Показник попиту- кількість проданого товару
Факти свідчать, що чим менша ціна товару, тим більше його хочуть купити і навпаки
Попит регулюється законом попиту, чим вища ціна товару, тим менший обсяг попиту на нього,
при знижені ціни обсяг попиту збільшується
Попит залежить не тільки від цінових факторів, існують: нецінові умови впливу на нього

2) Залежність і регулювання пропозицій

Пропозиція- вся маса товарів, що є на ринку, чи може бути на нього доставлена і яку передбачається
продати за певною ціною у визначений проміжок часу
Закон пропозиції означає, що із збільшенням ціни обсяг пропозиції зростає, а зі зниженням падає
Величина пропозиції – це конкретна кількість товару, яка пропонується за конкретну ціну
Пропозиція, як і попит, залежить від різних цінових факторів

3) Еластичгість попиту і пропозиції

Властивість зміни рівня попиту і пропозиії залежить від зміни цін на товари і величини доходів споживачів
та інших факторів і називається еластичністю попиту і пропозиції
Коефіціент цінової еластичності попиту показує чутливість реакції споживачів на зміни цін і
вираховується:
Зміна попиту%:зміна ціни%

4) Ціна та її рольна ринку

Ціна – фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден
продати, а покупець готовий купити одиницю товару
Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну, як грошову
вартість одиниці товару
Роль ціни на ринку:
1) Облікова - показує, яку кількість праці і матеріалів витрачено на виготовлення товару (послуги)
2) Розподільча - полягає у розподілі та перерозподілі ВВП
3) Стимулююча – полягає в стимулюванні підвищення рівня якості товару, впровадження у
виробництво НТП (Науково технічний прогрес), розвиток сервіс
4) Соціальна- визнчення рівню добробуту суспільства

5.09

Тема 1. Підприємство як субʼект господарювания та планування діяльності готельного господарства.

1. Націоцальна екоцоміка криїни

2. Поняття підриємства та його класифікация.
3. Планування діяльності підприємства як функція управління.
4. Система планів підприємства, їх взаємозв’язок.

1. Національна економіка країни.

Економіка єнайважливішою сферою суспнільних відносин і розглядається як:

-сукупність вдносии, що визначаються характером власності на засоби виробництва.

-як господарство країни, галуз, району тощо.

-як наукова дисципліна, що-займається вивченням народного господарства його галузей. окремих підприємств, а

також окремих елементів виробиництва

(капітал, фонди, праця, заробітна плата).

Економіка підприємства - це наука про ефективність виробництва, шляхи і методи досягненням шпідприємством

найкращих ровультатів при найменьших затратах

запрацах (сконозя росурств),

Національна економіка країни(господарський комплекс, суспільне виробництво) – це сукупність різних

взаємоповʼязаних галузей, які відрізняють її посполарство від господарство інших країн

 2. Поняття підприємства та його класифікація.

Підприємство- це організаційно- відокремлена й економічно-самостійна ланка господарства, що спеціалізується, на

виготовленні продукції, виконанні робіт та наданні послуг:

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійсносться

суб'єктами господарювання (підприємцями) 3 метою досягнення ЕкономІчних соціальних результатів та одержання

прибутку.

Ознаки підарисмства:

1) виробничо-технічна єдність

 продукція в умовах поділу праці шабувас форми товару;

 володіння певним складом виробничих фондів;

 розробка єдиної технічної політики:

2) органійзаційно-соціальна єдність

 наявність сдиного трудового колективу:

 управління підириємства одним керівником і адміністрацією:

 наділення підприємства реквізитами і правами юридичної особи:

3) фінансово-економічна самостійність.

 вільний вибір виду діяльноси:

 можливість самостійного формування програми діяльності, постачальників, матеріально-технічних та інших

ресурсів
 • вільний прийом працівників залежно від власно потреби;

• самостійний розподіл прибутку

• визначення та обгрунтування форм і розмірів матеріального стимулювання працівників

• самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Підприємець це суб'єкт, який поєднує в собі новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку i розвитку

нових видів, методів виробництва, нових благ та їх нових якостей, нових сфер застосування капіталу.

Підприємливість- це здатність людини (особистості) до самостійних,неординарних, нетипових дій