3

ЗМІСТ
ТЕМА 1 ВСТУП ДО ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА .....................................................5
ТЕМА 2 ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ ...................................9
ТЕМА 3 ПЕРСОНАЛ ......................................................................................................... 12
ТЕМА 4 МАТЕРІАЛЬНІ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ ............................................. 18
ТЕМА 5 ІНВЕСТИЦІЇ ........................................................................................................ 39
План ............................................................................................... 46
ПОНЯТТЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ....................................................................... 47
ПЛАН 53
Хоча екстенсивний шлях поліпшення використання основних
фондів і виробничих потужностей використаний ще не
повністю, він має свою межу. ...................................................... 57
План ............................................................................................... 61
ВИТРАТИ ПРАЦI ПО КАТЕГОРIЯХ ПРАЦІВНИКІВ ..................... 68
ВІДРЯДНА РОБОТА..........................................................................................................69
Технологічна трудомісткість ....................................................... 69
ПОВНА ТРУДОМІСТКІСТЬ ............................................................................................. 70
Заняття 2 ........................................................................................ 71
ПЛАН 72
ФОНД ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ............................................................................................ 76
ФОНД ЗАРОБІТНОЇ ..........................................................................................................76
ПЛАТИ СПЕЦІАЛІСТІВ, СЛУЖБОВЦІВ ТА ІНШИХ ................................................... 76
ФОНД ЗАРОБІТНОЇ ..........................................................................................................76
ПЛАТИ РОБІТНИКІВ ........................................................................................................ 76
ПРЯМІ 82
ЕЛЕМЕНТИ ВИТРАТ ........................................................................................................ 84
Витрати на виробництво разом.................................................... 84
Собівартість валової продукції .................................................... 84
Виробнича собівартість товарної продукції............................................ 84
Повна собівартість товарної продукції ....................................... 84
НАЙМЕНУВАННЯ ПОСАД ............................................................................................. 90
НАЙМЕНУВАННЯ ПОСАД ............................................................................................. 91
НАЙМЕНУВАННЯ ПРОФЕСІЙ ....................................................................................... 93
НАЙМЕНУВАННЯ ПОСАД ........................................................................................... 101
НАЙМЕНУВАННЯ ПРОФЕСІЙ ..................................................................................... 103
ПЛАН 109
ПДВ 111
ПРИБУТОК 111
НАДБАВКИ ...................................................................................................................... 111
Витрати ........................................................................................ 111
ОПТОВІ (ВІДПУСКНІ) ЦІНИ ПІДПРИЄМСТВА.......................................................... 111
Ключові терміни і поняття ..................................................................... 114
 4

Тема 11 Фінансово-економічні рнезультати та інтегральна

ефективність діяльності ............................................................. 114
ПЛАН 115
ПРИБУТОК, ЩО ЗАЛИШАЄТЬСЯ В РОЗПОРЯДЖЕННІ ПІДПРИЄМСТВА............ 118
ЧИСТИЙ ПРИБУТОК ...................................................................................................... 118
ЧИННИКИ ЗРОСТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА .................................... 122
Ключові терміни і поняття ......................................................... 124
ВИСНОВКИ ..................................................................................................................... 125
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ................................................................................ 126
ДОДАТОК А..................................................................................................................... 127
 5

Тема 1 Вступ до економіки підприємства

 Що таке “економіка”?
 Структура суспільного виробництва
 Економіка як галузь науки
 Принципи та методи економіки
 Предмет навчальної дисципліни

1.1 Що таке “економіка”?

Економіка (від грецької oikonomike) – мистецтво управління домаш-
нім господарством. Стосовно до економічної науки, Аристотель вперше
ввів в обіг цей термін (від грецьких слів “oikos” – дім, “nomos”– вчення,
закон). Під поняттям “економіка” розуміємо (дивись “Економічну енцик-
лопедію”):
1. Сукупність виробничих відносин історично визначеного способу
виробництва; економічний базис суспільства.
2. Господарство країни, що включає відповідні галузі та види виро-
бництва, або його частини.
3. Галузь науки, що вивчає функціональні або галузеві аспекти еко-
номічних відносин.
У кожному суспільстві виробничі відносини створюють єдину ціліс-
ну систему.

Єдина економічна частина

Мікроекономіка Макроекономіка

Економіка Економіка Особиста

Світова регіону, підприєм- та сімейна
економіка держави ства економіка

Рисунок 1 – Система економічних наук

Економіка, або економічний базис, створює основу всіх інших суспі-
льних відносин та відіграє вирішальну роль у розвитку суспільства.
Економіка: люди + природа + засоби виробництва + предмети спо-
живання + інфраструктура + знання, духовні та інтелектуальні цінності,
інформація + гроші.
Люди – це головна частина економіки, визначальний ресурс еконо-
міки. Природа – це складова економіки.
 6

1.2 Структура суспільного виробництва

Економіка будь-якої країни має певну структуру суспільного вироб-
ництва.
Таблиця 1 – Структуру суспільного виробництва
Сфера матеріального виробництва Сфера нематеріального виробництва
1 Промисловість 1 Освіта
2 Сільське господарство 2 Охорона здоров’я
3 Будівництво 3 Культура та мистецтво
4 Транспорт 4 Заклади соціального забезпечення
5 Торгівля 5 Спорт
6 Зв’язок 6 Кредитні установи
7 Мисливське та лісове господарст- 7 Міністерства, відомства
во 8 Громадські організації
8 Рибальство 9 Установи державної безпеки та
9 Матеріально-технічне забезпечен- оборони
ня 10 Суди , юридичні установи
10 Громадське харчування 11 Митниці
11 Кіностудії 12 Релігійні установи

Виробництво – це не самоціль розвитку суспільства, а лише засіб ро-

звитку головної цінності – людини.

1.3 Економіка як галузь науки

Економіка – це галузь науки. До її складу входить ціла система нау-
кових дисциплін, що створюють складову частину групи суспільних наук.
Теоретичною і методологічною основою економічних наук є основи еко-
номічної теорії.
В систему економічних наук входять науки, що вивчають функціо-
нальні аспекти розвитку економіки:
1 Фінанси та кредит
2 Ціноутворення
3 Економіка праці
4 Матеріально-технічне забезпечення
5 Планування та інше.
А також її галузеві особливості:
1 Економіка промисловості
2 Економіка сільського господарства
3 Економіка транспорту та інші.
Економічна наука неосяжна, тому учбовий курс сконцентровано на
питаннях, що пояснюють, як же побудована сучасна економіка – та, в якій
панівну роль грає покупець, а не продавець; у якій дефіцит товару змінився
 7

їх надлишком, де економічний добробут сприяє соціальному миру та реа-

лізації продуктивного потенціалу суспільства.

1.4 Принципи та методи економіки

Починати вивчення будь-якої науки варто із засвоєння її принципів
та методів.
1) Один із найголовніших принципів економіки – взаємодія теорії та
практики.
Теорія – це результат раціонального мислення, пізнання законів та
закономірностей економічного розвитку. Проте без найтіснішого зв’язку з
практикою теорія втрачає цінність. Саме практика формує соціальне замо-
влення та теоретичне дослідження, дає основи для наукового аналізу і, на
кінець, виносить справедливий вирок будь-якої теорії.
2) Другим ключовим принципом економіки є єдність мікро та макро-
аналізу.
3) Третій принцип – реального історизму. Це означає, що тільки при
урахуванні реальних історичних обставин, специфіки економічної ситуації
можливий вірний аналіз процесів та явищ господарського життя.
Методи економіки
1 Метод порівняльного аналізу
Він полягає у співставленні частих та узагальнених економічних по-
казників з метою визначення найкращих результатів. Будь-який підпри-
ємець зобов’язаний співставляти витрати своєї фірми з витратами конку-
рентів, співставляти різноманітні альтернативні варіанти своєї діяльності.
Добре відомий підхід “витрати-результати” теж, по суті, заснований на
методі порівняльного аналізу.
2 Метод графічних зображень
Він допомагає отримати співвідношення між різноманітними еконо-
мічними показниками, оцінити їх “поведінку” під впливом змін економіч-
ної ситуації.
Прикладом може служити крива Лаффера, що відображає залежність
бюджетних доходів від податкових ставок.
Метод графічних зображень має особливість : економісти часто змі-
нюють порядок розташування залежних і незалежних змінних (дивись
рисунок 2).
 8

TR T, %

37,7

0 37,7 100 Т,% 0 ТRmax TR

Т – ставка податку, %
ТR – податкові надходження
Рисунок 2 – Крива Лаффера

1.5 Предмет і завдання навчальної дисципліни

Предметом вивчення курсу “Економіка підприємства” є сутність са-
мого підприємства як комерційної організації, ресурси підприємств (осно-
вні виробничі фонди, оборотні кошти, робоча сила, інвестиції) і шляхи
поліпшення їх використання.
Головним завданням даного курсу є ознайомлення студентів з осно-
вами ринкової економіки підприємства, з методами раціонального викори-
стання ресурсів і управління підприємством з метою отримання максима-
льного прибутку.
Менеджер постійно зустрічається із необхідністю оцінки економіч-
них наслідків проектних та організаційних рішень. Тому від нього вимага-
ється вміння використовувати економічні методи аналізу та обґрунтування
приймаємих рішень.
Японські менеджери стверджують, “що багатіє не той, хто багато за-
робляє, а той хто мало витрачає”.

Ключові терміни та поняття

 Поняття “економіка”
 Єдина економічна система
 Структура суспільного виробництва
 Сфера матеріального і нематеріального виробництва
 Економіка як галузь науки
 Принципи економіки
 Методи економіки
 9

Тема 2 Підприємство як суб’єкт господарювання

 Поняття підприємства як організаційно відокремленої первинної
ланки виробничої сфери. Цілі і напрямки діяльності підприємства
 Юридичні акти, що є законодавчою базою функціонування підп-
риємства (організації)
 Статут підприємства (організації)
 Колективний договір

2.1 Поняття підприємства як організаційно відокремленої

первинної ланки виробничої сфери. Цілі і напрямки діяльності
підприємства
Організації з підприємницьким характером діяльності являють со-
бою підприємства.
Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самос-
тійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства,
що виготовляє продукцію з метою її реалізації.
Кожне підприємство (фірма) є юридичною особою, має закінчену
систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок в
банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку). Такий
фірмовий знак (марка) слугує для ідентифікації товарів або послуг проду-
цента (продавця) та їх вирізнення від продукції (послуг) конкурентів на
ринку.
Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей ство-
рення і функціонування підприємства (фірми).
Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену при-
чину його існування у світовій економіці прийнято називати місією.
У більшості випадків місією сучасного підприємства (фірми) можна
вважати виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку і
одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку.
На основі загальної місії підприємства формулюються і встановлю-
ються загальнофірмові цілі, які повинні відповідати певним вимогам і бу-
ти:
1. Конкретними і вимірюваними.
2. Орієнтованими у часі, тобто встановлюватися на тривалі (5-10 ро-
ків) або короткі проміжки часу (до 1 року).
3. Досяжними, аби слугувати підвищенню ефективності його діяль-
ності.
4. Взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, що необхідні для до-
сягнення однієї мети, мають не перешкоджати реалізації інших цілей.
5. Зрештою цілі підприємства мають бути чітко сформульовані для
кожного виду його діяльності, що є важливим для суб’єкту господарюван-
ня і здійснення якого він прагне спостерігати і вимірювати.
 10

Напрямки діяльності
У практиці господарювання кожне підприємство (фірма), що являє
собою складну виробничо-економічну систему, здійснює багато конкрет-
них видів діяльності, котрі за ознакою спорідненості можна об’єднати в
окремі головні напрямки.

Вивчення ринку Інноваційна Виробнича Комерційна

товарів діяльність діяльність діяльність

Головні напрямки

Після продажний Економічна Соціальна

сервіс діяльність діяльність

Рисунок 3 – Взаємоузгоджені головні напрямки діяльності

підприємств (фірм) – продуцентів

2.2 Юридичні акти, що є законодавчою базою функціонування

підприємства (організації)
Підприємство (фірма) має діяти і господарювати в межах законодав-
ства, що регулює усі напрямки його (її) діяльності.
З-поміж великої кількості юридичних актів визначальними є Закон
України про підприємства та статут підприємства, а також узгоджений з
діючим законодавством колективний договір, що регулює відносини тру-
дового колективу з адміністрацією підприємства (фірми).

2.3 Статут підприємства (організації)

Будь-яке підприємство діє на підставі власного статуту, тобто пев-
ного зібрання правил, що регулюють сукупну їх діяльність, взаємовідно-
сини з іншими господарюючими суб’єктами. Статут має відповідати осно-
вним положенням Закону України про підприємства; він затверджується
власником(ами) чи засновником(ами) підприємства, а для державних підп-
риємств – власником майна за участю відповідного трудового колективу.
У статуті підприємства мають бути визначені:
1. Точне найменування і місцезнаходження.
2. Власник(ки) або засновник(ки).
3. Основні місця і цілі діяльності.
4. Органи управління та порядок їх формування.
5. Компетенція (повноваження) трудового колективу і його виборних
органів.
 11

6. Джерела та порядок утворення майна.

7. Умови реорганізації і припинення існування.
В найменуванні повинні бути відображенні його конкретна назва
(завод, фабрика, майстерня тощо), вид (приватне, державне, акціонерне
товариство) та інше.

2.4 Колективний договір

На підприємстві важливу соціальну роль відіграє колективний дого-
вір між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією (влас-
ним чи уповноваженим ним органом), що укладається (уточнюється) щорі-
чно і не може суперечити діючому законодавству України.
Колективним договором регулюються виробничі, трудові та еконо-
мічні відносини трудового колективу з адміністрацією (власником) усяко-
го підприємства, яке використовує найману працю.
У колективний договір включаються зобов’язання:
1. Створення сприятливих і безпечних для здоров`я людей умов
праці.
2. Впровадження нових технологій та устаткування.
3. Заходи по підвищенню продуктивності праці, та оплати праці.
4. Професійна підготовка та підвищення кваліфікації кадрів.
5. Соціальний захист працівників.
6. Будівництво житла, будинків відпочинку, санаторіїв, медичних та
дошкільних установ, спортивно-оздоровчих комплексів.
7. Участь працівників у використанні прибутку підприємства, якщо
це передбачене його статутом.
Сторони, які уклали і підписали колективний договір, повинні періо-
дично (не менше двох разів на рік) взаємо звітувати про його виконання на
зборах (конференції) трудового колективу.

Ключові терміни і поняття

 Підприємство (фірма)
 Місія підприємства
 Закон про підприємства
 Статут підприємства
 Колективний договір

Література до теми
Основна [1, с. 31-58, с. 60-78; 7, с. 29-38; 11, с. 58-70].
Додаткова [4; 5; 9; 10; 11].
 12

Тема 3 Персонал
 Класифікація і структура
 Визначення чисельності
 Кадрова політика

3.1 Класифікація і структура

Персонал підприємства являє собою сукупність постійних працівни-
ків, що отримали необхідну професійну підготовку та(або) мають досвід
практичної діяльності.
Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть бра-
ти участь інші працездатні особи на основі тимчасового трудового догово-
ру(контракту).
Всі працівники підприємства поділяються на 2 групи:
I. Промислово-виробничий персонал, до якого відносяться працівни-
ки основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-
дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони –
тобто всі зайняті у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні.
II. Непромисловий персонал, до якого входять працівники струк-
тур, які хоч і знаходяться на балансі підприємства, але не пов’язані безпо-
середньо з процесами промислового виробництва (житлово-комунального
господарства, дитячих садків та ясел, амбулаторій, учбових закладів тощо).
Такий розподіл персоналу на 2 групи необхідний для розрахунків за-
робітної плати. При визначенні продуктивності праці приймається, як пра-
вило, чисельність тільки промислово виробничого персоналу.
У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підпри-
ємства поділяється на 4 категорії (1+2+3=18%, а 4=82%):
1. Керівники.
2. Спеціалісти.
3. Службовці.
4. Робітники.
В аналітичних цілях всіх робітників можна поділити на:
1) Основних – тих, що безпосередньо беруть участь у створенні про-
дукції;
2) Допоміжних – тих, які виконують функції обслуговування основ-
ного виробництва.
Важливим напрямком класифікації персоналу підприємства є його
розподіл за професіями та спеціальностями.
Професія – це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує від-
повідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.
Спеціальність – це більш або менш вузька різновидність трудової ді-
яльності в межах професії.
Токар – професія;
 13

токар-карусельник, токар-револьверник – спеціальності.

Кожна галузь має властиві лише їй професії та спеціальності.
В той же час існують загальні (наскрізні) професії робітників та слу-
жбовців.
Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їх
можливостях виконувати роботи тієї чи іншої складності.
Кваліфікація – це сукупність спеціальних знань та практичних нави-
чок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання
професійних функцій обумовленої складності.
Управління трудовими ресурсами, забезпечення їх ефективного ви-
користання викликає необхідність формування системи оцінки трудового
потенціалу підприємства.
Перш за все слід відрізняти:
1. Явочну;
2. Облікову;
3. Середньооблікову чисельність працюючих на підприємстві.
Явочна чисельність – це чисельність фактично наявних на роботі
працівників, в т.ч. і ті, хто перебуває у відрядженнях.
Облікова чисельність включає всіх постійних, тимчасових і сезонних
працюючих, що прийняті на роботу на строк 1 і більше днів незалежно від
того, знаходяться вони на роботі, у відпустці, відрядженні, звільнені від
праці за хворобою чи з інших причин.
Середньооблікова чисельність працюючих за певний період визнача-
ється як сума середньомісячної чисельності, поділена на кількість місяців у
розрахунковому періоді.
Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризує резерв
(в основному робітників), що має використовуватись для заміни тих, що не
виходять на роботу з поважних причин.
Окрім оцінки персоналу шляхом аналізу групування за названими
вище ознаками, найбільш часто у зарубіжній та вітчизняній практиці уп-
равління трудовими ресурсами використовують такі показники:
Кількість звільнених з усіх причин
1. Плинність персоналу  (1)
Середньооблікова чисельність
Рівень дисципліни Неявок на роботу (людино - днів)
2.  (2)
(ннеяво на роботу) Всього відпрацьовано (людино - днів)

Відповідність кваліфікації Середній тарифний розряд

робітників, рівню групи робітників
3.  1 (3)
складності виконуваних Середній тарифний розряд
ними робіт робіт, що виконуються
 14

Ці показники (коефіцієнти) повинні аналізуватися в динаміці, вони

характеризують потенціал трудових ресурсів.
Ефективність використання трудових ресурсів виявляється повною
мірою через показники, що характеризують результати діяльності підпри-
ємства.

3.2 Визначення чисельності

Техніка розрахунків планової чисельності окремих категорій праців-
ників визначається конкретною специфікою їх професійної діяльності та
галузевими особливостями функціонування того чи іншого підприємства.
Але у всіх випадках вона має базуватись на врахуванні можливої економії
затрат праці за факторами.
Розглянемо систему необхідних(основних) розрахунків на прикладі
промислового підприємства.
1. Перш за все для виявлення загальної (відносно приблизної) чисе-
льності промислово-виробничого персоналу на плановий період викорис-
товується метод корегування базової чисельності:
Ч Б  V
Ч пл   Ч, (4)
100
де Чпл – чисельність ПВП, що необхідна для забезпечення планового
обсягу виробництва, чол.
Чб – базова (очікувана) чисельність, чол.
V – плановий темп зростання обсягу виробництва продукції, %.
Ч – розмір змінювання чисельності за пофакторним розрахунком
можливого зростання продуктивності праці, чол.
2. Більш точним є метод розрахунку планової чисельності на основі
повної трудомісткості виготовлення продукції:

Ч пл 
t , (5)
Fg  К вн

де  t – повна трудомісткість виробничої програми планового року,

нормо-годин;
Fg – розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника, годин;
Квн – очікуваний коефіцієнт виконання норм.
3. Чисельність робітників, що зайняті на роботах, які нормуються
р.н.
( Ч пл ),
розраховується за формулою:
 15

n
 t i  Ni
р.н.
Ч пл  i 1 , (6)
Fg  К вн

де ti – планова трудомісткість одиниці і-го виробу, нормо-годин:

Ni – кількість виробів і-го виду, шт.;
N – кількість видів виготовлюваних одиниць.
4. Чисельність основних робітників, зайнятих на ненормованих ро-
ас
ботах( Ч пл ) – контроль технологічного процесу, управління апаратами,
машинами та іншим устаткуванням, а саме:
m 0  n зм  к яо
Ч ас
пл  , (7)
Н об
де m0 – кількість об`єктів, що обслуговуються;
nзм – кількість змін роботи на добу;
кяо – коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову, який роз-
раховується за формулою:
100
к яо  , (8)
100  f
де f – плановий % невиходів робітників на роботу;
Ноб – норма обслуговування одного агрегату(машини) – кількість
об`єктів на одного робітника.
5. Чисельність робітників (в основному допоміжних), для яких не-
можливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість
д
робіт( Ч пл ), визначається за формулою:
д
Ч пл  n рм  n зм  к яо (9)

де nрм – кількість робочих місць.

6. Чисельність працівників управління, спеціалістів, службовців роз-
раховується по кожній функції методом прямого планування, якщо дані
щодо трудомісткості є вірогідними.
При встановленні чисельності управлінського персоналу керуються
типовими штатними розкладами (схемами, моделями), виробленими нау-
кою управління та практикою у тій чи іншій сфері діяльності.

3.3 Кадрова політика

Кадрова політика підприємства має за головну мету забезпечення те-
пер і у майбутньому кожного робочого місця, кожної посади персоналом
 16

відповідної кваліфікації. Реалізація цієї кінцевої мети передбачає виконан-

ня багатьох функцій, а саме:
1) набір персоналу (відбір, орієнтація, наймання, адаптація);
2) підготовка персоналу (промислово-технічне учнівство, загальна
підготовка, підвищення кваліфікації, просування по службі);
3) оцінка персоналу (контроль відповідності персоналу конкретним
потребам, висування, кар`єри, службових переміщень);
4) мотивація додержання дисципліни (регламентація, санкції);
5) контроль додержання правил гігієни та безпеки (медицина праці,
безпека людей та матеріальних благ);
6) забезпечення зв`язків між керівництвом та представниками трудо-
вих колективів;
7) реалізація соціальних функцій (сімейна допомога, харчування на
підприємстві і т. ін.).
Нормальне функціонування будь-якого підприємства залежить від
рівня регулювання трудових відносин, створення умов для запобігання або
пом`якшення всіляких соціальних конфліктів. Базою такого регулювання
слугують трудові угоди (контракти, договори).
Відрізняють трудові угоди колективні і індивідуальні.
1. Колективний договір (дивись тему 2).
2. Контракт (індивідуальна угода).
3. Трудові угоди з визначеним строком дії і безстрокові
Наймані працівники майже завжди зацікавлені в укладанні безстро-
кових угод, які забезпечують їх більшу соціальну захищеність.
Можливості оптимальної реалізації потенціалу працівника розгля-
даються у безпосередній залежності від умов, які для цього необхідні.
На основі такого підходу у 70-ті роки склалася концепція якості тру-
дового життя, що не є оригінальною теорією у загальноприйнятому розу-
мінні цього слова.
Основні поняття концепції якості трудового життя:
1. Належне і справедливе винагородження праці.
2. Безпека та здорові умови праці.
3. Безпосередня можливість використання та розвитку своїх здібнос-
тей, можливість самовиявлення.
4. Можливість професійного зростання та впевненість у майбутньо-
му.
5. Дружні, доброзичливі відносини з колегами.
6. Правова захищеність працівника на підприємстві.
Аналіз діяльності підприємств, що додержуються рекомендацій,
концепції якості трудового життя, свідчить про позитивні зміни не тільки в
рівні трудових показників, але і в якості продукції, прибутковості.
 17

Ключові терміни і поняття

 Трудові ресурси
 Персонал
 Категорії персоналу
 Професія
 Кваліфікація
 Чисельність персоналу
 Кадрова політика
 Трудова угода (контракт)
 Якість трудового життя

Література до теми
Основна [1, с. 101-159; 11, с. 96-118].
Додаткова [3; 5; 8].
 18

Тема 4 Матеріальні та нематеріальні активи

 Матеріальні активи як сукупність виробничих фондів і іншого
майна підприємства (схема виробничих фондів)
 Основні фонди. Класифікація основних фондів за ознакою функці-
онального призначення та участі у виробничих процесах
 Первісна, відновна, балансова, залишкова та ліквідаційна вартість
основних фондів. Індексація основних фондів
 Види зносу основних фондів: фізичний, моральний
 Амортизація основних фондів. Норми амортизаційних відрахувань
 Прискорена амортизація основних фондів
 Методи прискорення амортизації. Зарубіжний досвід
 Показники ефективності використання основних фондів
 Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів
 Капітальне будівництво як процес відтворення основних фондів.
Організаційні форми капітального будівництва
 Оборотні фонди; склад і структура оборотних фондів
 Фонди обігу. Оборотні кошти підприємств
 Джерела формування оборотних коштів підприємств
 Нормовані і ненормовані оборотні кошти
 Обчислення нормативів оборотних коштів по окремих елементах
 Основні показники рівня ефективності використання оборотних
коштів
 Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів.
Ефективність прискорення обігу оборотних коштів
 Поняття i види нематеріальних ресурсів
 Нематеріальні активи
 Поняття та охорона права власності
 Реалізація права власності на нематеріальні ресурси
 Оцінка i строки зносу нематеріальних активів

4.1 Матеріальні активи як сукупність виробничих фондів і

іншого майна підприємства (схема виробничих фондів)
Виробничі фонди – це матеріальні й грошові засоби, які знаходяться
у розпорядженні підприємства з метою забезпечення функціонування про-
цесу виробництва й обігу.
Таблиця 2 – Виробничі фонди підприємства
Виробничі фонди
Виробничні фонди Фонди обігу
Основні фонди Оборотні фонди Готові Грошові
 19

вироби кошти, у
Вироб- Незавер- Витрати
Активна Пасивна (товари) т.ч. кош-
ничі шене майб.
частина частина ти у роз-
запаси вир-во періодів
рахунках
Основні кошти Оборотні кошти

Нормовані оборотні кошти

4.2 Основні фонди. Класифікація основних фондів за ознакою

функціонального призначення та участі у виробничих процесах
Основні виробничі фонди – багатократно приймають участь у процесі
виробництва, зберігають натуральну форму, переносять свою вартість на
виготовлювану продукцію частинами, по мірі зношування.
В залежності від характеру участі основних фондів у процесі вироб-
ництва вирізняють:
І. Основні виробничі фонди (вони діють у сфері матеріального виро-
бництва).
ІІ. Основні невиробничі фонди промисловості (вони забезпечують
побутові та культурні потреби людей: житлові будинки, дитячі дошкільні
установи, бази відпочинку, а також обладнання, машини, апарати, прилади
та інші предмети невиробничого призначення).
Класифікація основних фондів:
1. Будівлі.
2. Споруди (доменна піч, нафтова свердловина, естакади, тунелі,
очисні споруди, мости і т.д.).
3. Передаточні пристрої (пристрої для передачі електричної, теплової
та механічної енергії від машин-двигунів до робочих машин).
4. Силові машини та обладнання (парові машини, турбіни, машини-
генератори, електродвигуни).
5. Робочі машини та обладнання (обладнання, верстати, установки)
6. Вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне об-
ладнання, обчислювальна техніка.
7. Транспортні засоби.
8. Інструмент терміном служби понад 1 рік і вартістю більше 100 грн.
9. Виробничий інвентар та приладдя (робочі столи, стелажі).
10. Господарський інвентар (шафи, столи, сейфи, множинні та копі-
ювальні пристрої, різноманітний господарський та протипожежний інвен-
тар).
11. Інші основні фонди (незалежно від вартості: бібліотечні фонди,
білизна, постільні речі, що включаються до складу основних фондів бю-
джетних організацій).
 20

Основні виробничі фонди поділяються на:

І. Активна частина (машини, обладнання).
ІІ. Пасивна частина (будівлі, споруди).
Співвідношення різних груп основних фондів в загальній їх вартості
називається структурою основних фондів.
У машинобудуванні питома вага машин та обладнання вища, ніж в
цілому по промисловості (~ 50%).
На долю будівель припадає ~ 40%.
На долю споруд, передаточних пристроїв та транспортних засобів –
залишкова частина.

4.3 Первісна, відновна, балансова, залишкова та ліквідаційна

вартість основних фондів
Облік основних виробничих фондів у вартісному виразі необхідний
для визначення рентабельності, економічної ефективності, визначення
розміру амортизаційних відрахувань та розрахунку інших показників.
За час використання основних фондів їх вартість змінюється. У
практиці планування використовують такі види вартісних оцінок основних
фондів:
1. Початкова.
2. Відновна.
3. Балансова.
4. Залишкова.
5. Ліквідаційна.
Початкова вартість являє собою суму витрат на придбання, транс-
портування та монтаж елементів ОФ у цінах того року, коли вони введені в
дію. Величина початкової вартості дорівнює фактично виконаним (зробле-
ним) капітальним вкладенням.
Цей вид оцінки використовується для розрахунку амортизаційних
відрахувань.
Відновна вартість – це вартість відтворення раніше введених ОФ в
цінах та тарифах даного року, в сучасних умовах. В момент введення в дію
нових основних фондів їх початкова вартість відповідає відновній.
У подальшому в зв’язку із моральним зношенням відновна вартість
змінюється, так як змінюються умови виробництва. Переоцінка виконуєть-
ся по державі через певні проміжки часу за рішенням Уряду. При переоці-
нці початкова вартість ОФ та вартість прийнята при попередній переоцінці
замінюється відновною вартістю в рік переоцінки, яка стає балансовою
вартістю ОФ з моменту їх переоцінки.
Балансова вартість – це вартість ОФ, по якій вони знаходяться на
балансі підприємства. Нововведені ОФ враховуються на балансі по почат-
ковій вартості до наступної переоцінки. Після переоцінки вони будуть
враховуватись по відновній вартості.
 21

Залишкова вартість – це балансова (початкова або відновна) вар-

тість ОФ з урахуванням їх зношування. ОФ у процесі експлуатації зношу-
ються і поступово втрачають початкову або відновну вартість.
Залишкова вартість відображає реальну вартість ОФ у сучасних умо-
вах за мінусом перенесеної вартості на виготовлену продукцію. Величина
залишкової вартості (Фзал.) визначається за формулою:
 t 
Ф зал  Ф п(в)  1   , (10)
 Tсл 

де Фп(в) – початкова або відновна вартість ОФ;

t – кількість років їх експлуатації на момент визначення залишкової
вартості;
Тсл – нормативний термін служби ОФ.
Ця вартість необхідна для визначення втрат при передчасному вихо-
ді із строю ОФ, для розрахунку економічного ефекту заміни обладнання,
реконструкції.
Ліквідаційна вартість – це сума грошових коштів, яка може бути
отримана підприємством від реалізації обладнання та інших елементів ОФ
після закінчення терміну їх служби. Звичайно для обладнання ліквідаційна
вартість дорівнює вартості металобрухту за мінусом витрат на демонтаж
обладнання.
З метою контролю за наявністю ОФ, перевірки достовірності та пов-
ноти бухгалтерського обліку і їх відповідності фактичному стану різних
об’єктів підприємства періодично, як правило, 1 раз на рік проводять інве-
нтаризацію.

Фзнос
Фп Фв
Фзал Флікв

te
Tсл

Рисунок 4 – Зміна вартості основних фондів на протязі терміну служби

1. Приріст ОФ (Ф) за даний період:

Ф  Ф нов  Ф виб (11)
 22

2. Річне введення в дію ОФ (Фнов.) є одним із найважливіших показ-

ників плану капітальних вкладень промислового підприємства:
Ф нов  К  К п  К к , (12)

де К – загальний обсяг капітальних вкладень у даному році;

Кп, Кк – вартість об’єктів незавершеного будівництва відповідно на
початок та кінець року.
3. Коефіцієнт вибуття ОФ (Квиб.):
Ф виб
К виб  , (13)
Ф п.р

де Фвиб. – вартість вибулих ОФ;

Фп.р. – вартість наявних ОФ на початок даного періоду.
4. Коефіцієнт оновлення ОФ (К обн.) визначається відношенням варто-
сті ОФ введених в експлуатацію у даному році до їх вартості на кінець
року:
Ф нов
К обн  ; (14)
Ф к .р

5. Середньорічна вартість ОФ (Ф ср.):

ti tj
Ф ср.р  Ф п.р.   Ф нов.і    Ф виб. j  , (15)
i 1 12 j1 12

де Фнов.і – вартість нововведених ОФ у і-му місяці даного року;

Фвиб.j – вартість ОФ, вибулих у j-му місяці даного року;
ti – тривалість функціонування нововведених ОФ на протязі даного
року, міс;
tj – кількість місяців до кінця року, міс.

4.4 Види зносу основних фондів: фізичний, моральний

У процесі виробництва ОФ підвернені фізичному та моральному
зношуванню.
Під фізичним зношуванням розуміють втрату ОФ їх споживчої вар-
тості. Величина зменшення вартості в результаті фізичного зношування по
часу експлуатації (Физн) визначається за формулою:
t
Ф изн  Ф б  , (16)
Tсл
де t – кількість років експлуатації елемента ОФ;
Тсл. – нормативний термін служби цього елемента ОФ.
 23

Коефіцієнт фізичного (матеріального) зношування ОФ (Км.и.) визна-

чається відношенням суми зносу до початкової (балансової) вартості:
Ф изн
К м.и  ; (17)
Ф п(б )

Основні виробничі фонди зношуються не тільки фізично (матеріаль-

но), але й морально. Моральне зношування полягає у знеціненні ОФ до
закінчення терміну їх служби, встановленого по матеріальному зношенню.
Вирізняють 2 види морального зношування.
Моральне зношування І роду зумовлене зростанням продуктивності
праці у галузях, що виробляють засоби праці в наслідок чого здешевлюєть-
ся виробництво машин. Моральне зношування І роду (Фм.и) оцінюється при
порівнянні початкової та відновної вартості засобів праці:
Ф м.и1  Ф п  Ф в (18)

Коефіцієнт морального зношування І роду (Км.и1) визначається:

Фп  Фв
К м.и1  ; (19)
Фп
Моральне зношування ІІ роду – наслідок створення нових, більш
продуктивних та економічних машин.
Чим вище темпи НТП та впровадження нових засобів праці, тим ін-
тенсивніше моральне зношування. Найбільш високі його темпи характерні
для робочих машин та обладнання.
Моральне зношування ІІ роду визначається:
Ф п.н  Q y
Ф м.и 2  Ф п.с  , (20)
Qн

де Фп.с. – початкова вартість старої машини, грн.;

Фп.н. – початкова вартість нової машини, грн.;
Qy – продуктивність старої машини;
Qн – продуктивність нової машини.
Коефіцієнт, що характеризує сумарне моральне зношування І та ІІ
роду визначаємо:
Ф м.и.1  Ф м.и. 2
К м.и.1  , (21)
Ф п.

Застаріле обладнання необхідно замінювати до терміну його фізич-

ного зношування.
 24

Фізичне та моральне зношування засобів праці частково відшкоду-

ється шляхом: капітального ремонту та модернізації, а повне відшкодуван-
ня здійснюється шляхом заміни старих машин новими.

4.5 Амортизація основних фондів. Норми амортизаційних

відрахувань
Грошове відшкодування зношування основних фондів провадиться
шляхом амортизації. Амортизація – це поступове перенесення вартості ОФ
на вироблювану продукцію з метою накопичення грошових коштів для
повного їх відтворення (реновації).
Грошовим виразом розміру амортизації є амортизаційні відрахуван-
ня, які відповідають ступеню зношування ОФ.
Амортизаційні відрахування є важливою частиною поточних витрат
на виробництво продукції.
Величина амортизаційних відрахувань визначається на основі норм
амортизації.
Норма амортизації – це встановлення розміру амортизаційних від-
рахувань на повне відтворення (реновацію) ОФ за певний період часу по
конкретному їх виду (групі, підгрупі), виражений у відсотках до їх балан-
сової вартості. Як правило, норма амортизації встановлюється у розрахун-
ку на рік.
Норма амортизаційних відрахувань (На) встановлюється в залежності
від нормативного терміну служби (Т сл.) для кожної конкретної групи ОФ:
Фп  Ф л
Ha   100; (22)
Ф п  Т сл
Сума амортизації (річна) Аріч у загальному виді розраховується по
підприємству з урахуванням середньорічної балансової вартості по кож-
ному виду (Фср.j) ОФ та відповідних норм амортизації (На і):
n Ф ср. j  Н а i
А річ   , (23)
j 1 100

де n – число груп ОФ.

Нормативний термін служби обладнання – це тривалість його екс-
плуатації у роках, встановлена з урахуванням морального та фізичного
зношування, в умовах запланованого рівня використання обладнання, його
виробництва та оновлення випуску.

4.6 Прискорена амортизація основних фондів

Прискорена амортизація (прискорене амортизаційне списання осно-
вного капіталу) – важливий інструмент державного регулювання економі-
 25

ки, суть якого у прискореному перенесенні вартості засобів праці на виро-

бничі товари і послуги за рахунок підвищення норм амортизаційних відра-
хувань.

4.6.1 Методи прискорення амортизації. Зарубіжний досвід

Методи встановлення амортизаційних відрахувань можуть бути різ-
ними:
1. Метод рівномірного чи пропорційного розподілу реноваційних ві-
драхувань за роками служби об’єкта.
2. Прогресивний метод, при якому щорічна сума амортизації прогре-
сивно збільшується.
3. Регресивний, або метод прискореної амортизації (з поступовим
зменшенням сум щорічної амортизації).
Кожен з цих методів має свої переваги та недоліки.
Рівномірне нарахування амортизаційних відшкодувань не сприяє в
належній мірі технічному прогресу, що вимагає суттєвих та швидких змін
експлуатованого обладнання.
Прискорена амортизація
Особливе місце серед засобів державного регулювання економіки
(ДРЕ), що здійснюється за допомогою податків, займає прискорене амор-
тизаційне списання основного капіталу і пов`язане з ним створення та реа-
лізація прихованих резервів, що здійснюється у рамках дозволу міністерс-
тва фінансів.
Суть його – у відриві фізичного процесу зношування машин, облад-
нання, будівель, споруд від калькульованого у витратах виробництва пере-
носу вартості речових носіїв основного капіталу на вироблені товари та
послуги.
Змінюючи ставки та порядок амортизаційного списання, визначаєть-
ся та частина чистого прибутку, яка може бути звільнена від податків шля-
хом включення у витрати виробництва, а потім перерахована у амортиза-
ційний фонд для фінансування у подальшому нових капіталовкладень.
У країнах Європи поширений варіант дегресивних відрахувань –
списання зі зменшуваного залишку (коли відрахування проводяться не від
початкової, а від балансової вартості речових носіїв основного капіталу).
Приклад
Припустимо на підприємстві встановлено певного типу обладнання
на 100 тис. грошових одиниць. Міністерство фінансів дозволяє списати з
його балансової вартості 30% за рік. Технічний термін служби обладнання
10 років. Щорічні амортизаційні відрахування будуть такі:
Роки I II III
Сума відрахувань 30 21 14,7
Балансовий залишок 70 49 34,3
 26

За 3 роки списано 65,7 тис. гр.од. при технологічному зношуванні (3

роки з 10 – 30%) у 30 тис. гр.од., у т.ч. 35,7 тис. гр.од. – це прибуток, при-
хований у витратах виробництва, таким чином повністю звільнений від
оподаткування і перерахований у амортизаційний фонд.
Кошти з амортизаційного фонду можуть бути використані тільки для
капіталовкладень.
Звернемо увагу на амортизаційний фонд – за 3 роки к ньому накопи-
чилось 65,7 тис. гр.од., і сума ця 3 роки знаходиться без руху. У реальному
житті такого бути не може.
Щоб позбутися зростання податкових платежів і зменшення чистого
прибутку, а також забезпечити можливість отримання підприємницького
прибутку з сум, що поступають у амортизаційний фонд, а не обмежуватися
отриманням з них банківських процентів, підприємці змушені вкладати усі
списані кошти знову у основний капітал.
У 1й рік зі 100 тисяч амортизується 30 і зразу ж знову інвестується.
Балансовий залишок у результаті дорівнює 100 тис. гр.од..
У 2му році зі 100 тисяч знову списується 30 і зразу ж інвестується, і
т.д. кожного року.
В результаті розміри щорічних списань у амортизаційний фонд та
розміри прихованих з них прибутків, а також чистий реальний прибуток не
скорочуються, не зменшується і балансовий залишок вартості основного
капіталу. Сума списань та валових капіталовкладень становить за 3 роки не
65,7 тис. гр.од., як у попередньому прикладі, а 90 тис. гр.од. при реальному
зношуванні у 30 тис. гр.од.
Таким чином чистий приріст основного капіталу становить 90–30=60
тис, а балансова вартість, як і раніше 100 тис. гр.од.. Реальна вартість ви-
робничих ресурсів становить 100–30+90=160 тис. гр.од., різниця між бала-
нсовою вартістю основного капіталу, та його реальною ринковою ціною є
прихованим резервом фірми. Перед нами потужний важіль державного
регулювання інвестицій – звільнення прибутку від податків, приховування
їх у амортизаційному фонді і примусового використання для нових капіта-
ловкладень (нікуди більше ці кошти використати не можна, а без руху
вони лежати не можуть).
Одним з варіантів дегресивного списання є прийнята у США систе-
ма, яка називається “сума чисел”. Пояснимо цю систему на прикладі.
Приклад Припустимо, якийсь елемент основного капіталу служить 7
років. Пишемо ряд послідовних чисел терміну: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; підрахову-
ємо їх суму (28). Числа послідовного ряду у зворотному порядку діляться
7
на їх загальну суму, тобто, в I рік дозволяється списати початкової
28
6 5
вартості, на II – , на III – і т.д.
28 28
 27

Точно так, як і при списанні балансової вартості, списання буде весь

час проводитися по максимально можливій ставці, так як відраховані у
амортизаційний фонд кошти не можуть довго там залишатися – це невигі-
дно, та і норма списання при цьому буде, як ми бачимо рік від року змен-
шуватись. Відраховані суми разом з нерозподіленими прибутками знову у
найкоротші строки будуть вкладені в основний капітал, і впродовж року
знову списані по ставці першого року.
Рідко застосовуване на практиці лінійне, або пропорційне, списання
в сучасних умовах також, як правило є прискореним, так як проводиться з
дозволу міністерства фінансів у скорочені, в порівнянні з дійсним періо-
дом фізичного та морального зносу, строки.
У зв`язку з цим заслуговує широкого вивчення метод прискореної
амортизації обладнання. Він дозволяє виконувати амортизаційні відраху-
вання у перші роки експлуатації, іноді, до 40%. У результаті, фірми швид-
ко оновлюють обладнання та поширюють виробництво на базі новітньої
техніки. Цим створюються умови для прискорення технічного прогресу.

4.7 Показники ефективності використання основних фондів

Фондовіддача (випуск продукції на 1 грн. основних фондів). Визна-
чається відношенням річного обсягу продукції на середньорічну повну
балансову вартість виробничих основних фондів.
Q
Ф від  (24)
Ф ср

Резерви підвищення фондовіддачі:

1. Збільшення часу роботи машин та обладнання:
а) підвищення коефіцієнту змінності;
б) скорочення часу знаходження у ремонті;
в) усунення внутрішньо змінних простоїв.
2. Оптимальне завантаження техніки, виробничих площ:
а) швидкісні методи роботи;
б) наукова організація праці;
в) реалізація зайвого обладнання.
3. Технічне вдосконалення ОФ:
а) модернізація обладнання;
б) використання прогресивних технологічних процесів.
Фондомісткість це відношення вартості ОФ до випущеної продукції:
Ф ср.р.
Ф містк  , (25)
Q
Фондоозброєність працюючих:
 28

Ф ср.р.
Ф озбр  . (26)
Ч сп

Одним із важливих показників використання є коефіцієнт змінності.

Його величина характеризує ступінь інтенсифікації виробництва.
h1  h 2  h 3
K зм  , (27)
m уст

де h1, h2, h3 – число одиниць обладнання , що працює у I, II, III зміни;

mуст – кількість встановленого обладнання.
При даному технічному рівні і структурі основних виробничих фон-
дів збільшення випуску продукції, зниження собівартості і зростання нако-
пичень підприємств залежить від ступеню їх використання.
Всі показники визначення основних виробничих фондів можуть бути
об’єднані в 3 групи:
1. Показники екстенсивного використання основних виробничих фо-
ндів, відображають рівень використання їх по часу.
2. Показники інтенсивного використання ОВФ, що відображають рі-
вень використання по потужності.
3. Показники інтегрального використання ОВФ, що враховують су-
купний вплив всіх факторів – як екстенсивних, так і інтенсивних.
До першої групи показників відносять:
1) Коефіцієнт екстенсивного використання, визначається відношен-
ням фактичної кількості годин роботи підприємства до кількості годин
його роботи по плану.
t обл.ф
К екст  (28)
t обл.пл

Приклад
Якщо за зміну, тривалість якої 8 годин, при запланованих втратах на
проведення ремонтних робіт 1 год., фактичний час роботи становив 5 год.
5
К екст   0,71
8 1
Це означає, що плановий фонд часу роботи верстата використаний
лише на 71%.
2) Коефіцієнт змінності роботи обладнання.
3) Коефіцієнт завантаженості обладнання.
Його на практиці приймають рівним величині коефіцієнту змінності,
зменшеному у 2 рази при двохзмінному режимі роботи, або у 3 рази – при
трьохзмінному.
Якщо Кзм = 1,8 , то
 29

К зав 2 = 0,5·1,8 = 0,9

К зав3 = 0,33·1,8 = 0,6
4) На основі показника змінності роботи обладнання визначається
коефіцієнт використання змінного режиму часу роботи обладнання.
Якщо тривалість зміни =8 год., то
1,8
K зм   0,225  22,5%
8
По другій групі показників визначаємо:
1) Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання, визначається
відношенням фактичної кількості годин роботи основного технологічного
обладнання до його нормативної продуктивності:
В ф.
К інт  , (29)
Вп

де Вф – фактичний виробіток обладнанням продукції за одиницю часу.

Вп – технічно обґрунтований виробіток продукції за одиницю часу
(визначається на основі паспортних даних обладнання).
80
Наприклад К інт   0,8.
100
По третій групі:
1) Коефіцієнт інтегрального використання обладнання визначається
множенням коефіцієнтів інтенсивного і екстенсивного використання обла-
днання і комплексно характеризує його експлуатацію по часу.
Кінтегр. = Кекст·Кінт = 0,71·0,8 = 0,57.
Цей показник не має точного окремого значення, т.я. враховує одно-
часно недоліки як інтенсивного так і екстенсивного використання облад-
нання. Тобто верстат використовують лише на 57%.

4.8 Шляхи підвищення ефективності використання основних

фондів
Шляхи підвищення ефективності використання ОФ:
1. Інтенсифікація виробничих процесів.
2. Модернізація обладнання.
3. Підвищення коефіцієнту змінності.
4. Скорочення часу ремонту.
5. Ліквідація простоїв.
6. Ведення планового ремонту.
7. Поліпшення якості ремонту.
 30

4.9 Капітальне будівництво як процес відтворення основних

фондів. Організаційні форми капітального будівництва
Розширене відтворення ОФ здійснюється шляхом реконструкції, ро-
зширення та технічного переобладнання діючих і будівництва нових підп-
риємств і цехів.
Всі роботи, пов’язані із створенням ОФ, називаються капітальним
будівництвом.
Воно являє собою головне джерело розширеного відтворення ОФ.
Капітальне будівництво є практичним здійсненням капітальних
вкладень.
Капітальні вкладення – це грошове вираження сукупності матеріа-
льно-технічних, трудових та фінансових ресурсів, що направляються на
створення нових, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння і
підтримку діючих ОФ промислових, транспортних та інших підприємств,
витрати на житлове, комунальне та культурно-побутове будівництво.
Організаційні форми капітального будівництва:
1. Підрядний спосіб.
2. Господарський.
Підрядним називається такий спосіб будівельних робіт, при якому
вони виконуються будівельними спеціалізованими організаціями на підс-
таві угоди (підряду). Він є найбільш прогресивним.
Господарський спосіб передбачає проведення робіт силами та засо-
бами підприємства, що створює з цією метою власний будівельний підроз-
діл. Господарський спосіб найбільш ефективний при технічному пере-
озброєнні та реконструкції.
Одна з основних задач, які стоять перед капітальним будівництвом –
підвищення ефективності використання капітальних вкладень за рахунок
скорочення термінів будівництва до оптимальних, використання досягнень
НТП у будівництві, удосконалення організації будівництва, застосування
типових проектних рішень, удосконалення техніко-економічних обґрунту-
вань.

4.10 Оборотні фонди; склад і структура оборотних фондів

Оборотними виробничими фондами називають ті засоби виробницт-
ва, які цілком споживаються на протязі одного виробничого циклу і повні-
стю переносять свою вартість на готовий продукт праці.
Оборотні фонди бувають у формі:
I Виробничі запаси (2/3):
1. Сировина.
2. Основні і допоміжні матеріали.
3. Напівфабрикати, комплектуючі вироби.
4. Паливо.
 31

5. Запчастини для ремонту.

6. Швидкозношуваний (до 1 року) інструмент вартістю до 100 грн.
7. Господарський інвентар.
II У процесі виробництва:
1. Незавершене виробництво (незакінчена продукція).
2. Витрати майбутніх періодів.
Ефективність використання оборотних фондів пов’язана з показни-
ком матеріаломісткість.
Про значення цього показника свідчить той факт, що сировина, ма-
теріали, паливо, електроенергія в структурі собівартості продукції станов-
лять понад 60%. Під матеріаломісткістю слід розуміти абсолютний розмір
М
матеріальних витрат на одиницю виробу   .
П
У сучасних умовах економія матеріалів, сировини і паливно-
енергетичних ресурсів набуває особливо великого значення, бо кожний
відсоток зекономлених матеріалів і палива це мільярди й мільярди додат-
кових коштів. У цій справі існують значні невикористані резерви. Так ба-
гато машин і устаткування мають високу матеріаломісткість, мало застосо-
вуються металозаощаджуючі технології, зростають витрати праці на видо-
бування природних ресурсів, які дедалі частіше отримують з бідних родо-
вищ, недостатньо використовуються відходи, вторинна сировина, тощо.

4.11 Фонди обігу. Оборотні кошти підприємств

Фонди обігу – це кошти підприємств, що функціонують у сфері обі-
гу.
Вони включають:
1. Готова продукція призначена для реалізації.
2. Грошові кошти необхідні для закупівлі сировини, палива, виплати
заробітної плати, в т.ч. кошти у незакінчених розрахунках з постачальни-
ками (у т.ч. товар відвантажений споживачам, але не оплачений ними).
Оборотні кошти підприємства – це сума виробничих оборотних
фондів та фондів обігу, виражена у грошовій формі.
Ф об.к  Ф обор  Ф обіг . (30)

Ці дві частини оборотних коштів по різному обслуговують процес

відтворення:
 перші діють у сфері виробництва,
 другі – у сфері розподілу.
Оборотні кошти підприємств призначені забезпечити безперервний
процес виробництва.
 32

4.12 Джерела формування оборотних коштів підприємств

За джерелами формування оборотні кошти підприємств поділяються
на:
1. Власні.
2. Позичені.
Власні оборотні кошти підприємства визначаються фінансовим пла-
ном підприємства на рік, виходячи з мінімальних потреб створення вироб-
ничих запасів і обсягів незавершеного виробництва.
Позичені оборотні кошти підприємств – це кредити банків (держави,
інших підприємств, тощо) на певний строк.

4.13 Нормовані і ненормовані оборотні кошти

Розмір матеріальних запасів повинен бути науково обґрунтованим та
розрахованим. При недостатніх оборотних коштах на підприємстві можуть
з’явитися перебої та утруднення у виробничому процесі. Надлишок коштів
призведе до уповільнення обігу на даному підприємстві, до зниження ефе-
ктивності виробництва.
Для раціонального ведення господарства визначаються норми витрат
сировини та матеріалів, нормативи незавершеного виробництва, та готової
продукції.
Оборотні кошти поділяються на:
I Нормовані:
1. Виробничі запаси.
2. Незавершене виробництво.
3. Витрати майбутніх періодів.
4. Готова продукція на складах.
II Ненормовані:
1. Відвантажена продукція, що знаходиться у дорозі.
2. Грошові кошти.
3. Кошти у розрахунках.

4.14 Обчислення нормативів оборотних коштів по окремих

елементах
Величина (норматив) оборотних коштів, необхідних для планомірної
роботи підприємств, розраховується щорічно, як мінімальна потреба у
грошових ресурсах для створення запасів сировини та ін. Норматив може
бути розрахований методами:
1. Прямого розрахунку.
2. Укрупненого розрахунку.
При методі прямого розрахунку визначається норматив оборотних
коштів на окремих елементах: виробничих запасах основних та допоміж-
них матеріалів, незавершеного виробництва та ін.
 33

Сума нормативів у грошовому виразі по окремих елементах оборот-

них коштів складає загальний норматив оборотних коштів підприємства.
Виробничі запаси підприємства по матеріалах поділяються на:
1. Поточні: З пот і  Р с і  Т n i (PCi – добова потреба, Tni – час між двома
поставками).
2. Страхові: З стр і  Р с і  Т о i (TOi – максимальний час відхилення у по-
ставках).
3. Підготовчі (технологічні – коли є необхідність в сортуванні та
комплектуванні матеріалів, що надходять).
4. Транспортні (коли час руху вантажів і документів не співпадають):
Ф об.мат.  Р с і  Т норм i (PCi – середньоденна потреба, грн.; Tнорм.i – норма за-
пасу у днях). Тнорм.i = Тпот + Тстр + Тпідг + Ттр + Тнав.роз.
Розрахунок нормативів по незавершеному виробництву:
n
Ф об.незав.   k н Q c i  Tц і , (31)
j 1

де kн – коефіцієнт наростання витрат;

Qci – обсяг середньодобового випуску i-го виду по собівартості, грн.;
Tцi – тривалість виробничого циклу i-го виду виробу, днів.
Коефіцієнт наростання витрат це відношення собівартості НЗВ до
планової виробничої собівартості виробу:
а) при рівномірному зростанні витрат:
Sпр  А
A
Кн  2 , (32)
Sпр

де А – витрати на початку виробничого процесу;

Sкр – виробнича собівартість продукції.
б) при нерівномірному наростанні витрат:

K
S1  Sі  Sn  0,5  Sпр , (33)
Sпр

де S1 – витрати в перший період;

Si – в i-й період;
Sn – в n-й період.
Витрати майбутніх періодів:
Нмайб = Рпоч + Рпл – Р0, (34)
 34

де Рпоч – залишок витрат майбутніх періодів на початок планового пері-

оду;
Рпл – планові витрати у цьому періоді;
Р0 – частина витрат, що списується на собівартість в даному періоді.
Норматив по готовій продукції:
Нгот. = QC·TK, (35)
де QC – добовий обсяг продукції, грн.;
TK – час на комплектацію та відвантаження.

4.15 Основні показники рівня ефективності використання

оборотних коштів
Фонди підприємства (фірми) перебувають у постійному русі, вони
переходять із сфери обігу в сферу виробництва, потім знову до сфери обі-
гу, тобто здійснюють рух по колу, або роблять кругообіг. Придбавши через
купівлю продаж засоби та предмети праці і здійснивши набір робочої сили
підприємство організовує процес виробництва, випуск продукції. Після її
реалізації йому повертаються авансові грошові ресурси. Гроші, одержані в
ході реалізації продукції, знову спрямовуються на заміщення використаних
засобів, а також на оплату праці. Потім увесь процес повторюється знову.
Таким чином, кругообіг фондів – це їх рух, у процесі якого вони пе-
реходять з однієї форми в іншу й перебувають у трьох стадіях.
Послідовну зміну функціональних форм виробничих фондів можна вира-
зити формулою:
ЗП
Г Т (+РС) В Т' Г'
ПП
де Г – гроші; Т – товар; ЗП – засоби праці; РС – робоча сила; ПП – предме-
ти праці; В – виробництво; Т' – товар(вироблена продукція); Г' – гроші з
прирощенням.
Кругообіг виробничих фондів, узятий як процес, що періодично і
безперервно повторюється, називається оборотом фондів.
Оборот фондів з точки зору тривалості включає час, що йде на виро-
бництво, і час, що витрачається на сферу обігу.
Обіг оборотних коштів – це швидкість руху оборотних коштів в
процесі виробництва.
Швидкість обігу – це ефективність використання оборотних засобів.
Вимірюється кількістю їх оборотів на протязі року, тобто відношенням
обсягу реалізації продукції за рік до середньорічного залишку оборотних
засобів.
 35

Швидкість обороту, або коефіцієнт обігу оборотних засобів визнача-

ється по формулі:
Q реал.
k0  , (36)
Ф об.к.

де Qреал. – обсяг реалізованої продукції, грн.;

Фоб.к. – середній залишок оборотних коштів, грн.
Середній залишок розраховується за рік як середня величина залиш-
ків на перше число всіх місяців і половини залишків на початок і кінець
року.
Час обороту (Тоб), тобто середня тривалість обороту, знаходиться по
формулі:
Ф Д Д
Т об  об.к. , або Т об  , (37)
Q реал. k0

де Д – кількість днів у році (360).

4.16 Шляхи підвищення ефективності використання оборотних

коштів. Ефективність прискорення обігу оборотних коштів
Результат прискорення обігу оборотних коштів – вивільнення части-
ни цих коштів з обігу.
Прискорення досягається у результаті скорочення тривалості вироб-
ничого циклу, скорочення часу перебування матеріалів в дорозі від поста-
чальника до споживача, механізації та автоматизації навантажувально-
розвантажувальних робіт, оперативного оформлення платіжних докумен-
тів, удосконалення системи розрахунків.

4.17 Поняття i види нематеріальних ресурсів

Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємс-
тва, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого
періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи здобування
доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її викорис-
тання.
Нематеріальні ресурси здатні відігравати суттєву роль у підвищенні
конкурентоспроможності діючих підприємств.
 36

Нематеріальні ресурси

Об’єкти Об’єкти Інші

промислової інтелектуальної нематеріальні
власності власності ресурси

1. Винаходи 1. Програмне 1. Ноу-хау

2. Промислові забезпечення 2. Рацпропозиції
зразки ОЕМ 3. Найменування
3. Корисні моделі 2. Банки та бази місця
4. Товарні знаки і даних походження
знаки 3. Банки та бази товару
обслуговування знань

Рисунок 5 – Види нематеріальних ресурсів підприємств

4.18 Нематеріальні активи

Нематеріальні активи – права на використання об’єктів промисло-
вої та інтелектуальної власності, а також інші майнові права.

Нематеріальні активи

Право на ко-
Право на Право на ко- ристування Організа-
об’єкти Авто- ристування землею та ційні витра-
промисло- рське іншими не- іншими ти на ство-
вої влас- право матеріальни- природними рення під-
ності ми ресурсами ресурсами приємства

Рисунок 6 – Елементний склад нематеріальних активів

4.19 Поняття та охорона права власності

Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості право-
вого захисту. Власники об’єктів промислової власності отримують виклю-
чні права на їх використання за допомогою патентів на винахід, промисло-
вий зразок, корисну модель, а також свідоцтва на товарний знак.
 37

Патент – виданий державним органом документ, який дає особі або

організації виключне право використовувати зазначене в патенті технічне
рішення.
Патент має 2 частини:
1. Патентна грамота (містить ім’я патентовласника (найменування
фірми) i автора, найменування технічного вирішення, що є об’єктом патен-
ту).
2. Патентний опис (наводиться характеристика технічного вирішен-
ня).
Патентовласник може заборонити будь-якій особі використовувати
об’єкт патенту без спеціального дозволу. Способи захисту винаходів i
промислових зразків принципово не відрізняються. Правова охорона това-
рного знаку також здійснюється на основі його державної реєстрації. На
зареєстрований товарний знак видається свідоцтво, яке засвідчує пріоритет
товарного знаку та виключне право на його використання. Символ (R),
який проставлений у нижньому або верхньому правому куті товарного
знаку, означає, що він має правовий захист. Для знаків обслуговування
використовується символ (SM).
Авторське право – система правових норм, що визначають положен-
ня авторів наукових публікацій, літературних та художніх творів, програм-
ного забезпечення для ЕОМ та їх взаємовідносини з іншими контрагента-
ми. Власник авторського права або його правонаступник має виключне
право використовувати продукт своєї інтелектуальної діяльності.

4.20 Реалізація права власності на нематеріальні ресурси

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або
шляхом їх використання самим власником, або з його дозволу наданням
такого права іншій зацікавленій стороні у формі ліцензійної угоди.
Ліцензія – дозвіл використовувати технічне досягнення або інший
нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагоро-
ду.
На практиці використовуються кілька видів розрахунків за ліцензії:
1. Періодичні відрахування (роялті) встановлюються у вигляді ставок
до обсягу чистих продаж, до собівартості виробництва або у розрахунку на
одиницю ліцензійної продукції.
2. Одноразова винагорода за право користування об’єктом ліцензій-
ної угоди називається паушальною виплатою. Паушальний платіж являє
собою по суті фактичну ціну ліцензії. Він здійснюється одноразово та не
залежить від майбутніх обсягів виробництва або збуту ліцензійної продук-
ції.
 38

4.21 Оцінка i строки зносу нематеріальних активів

В міжнародній практиці існує кілька методів оцінки нематеріальних
активів фірми
1. За собівартістю.
2. За покупною вартістю.
3. За ринковою вартістю.
Власні нематеріальні активи, що створені самим підприємством, як
правило, оцінюються за їх собівартістю. Наприклад, витрати на розробку
та реєстрацію товарного знаку збирають на окремому субрахунку бухгал-
терського обліку, де i відбивається його собівартість.
Якщо нематеріальні активи купують в процесі діяльності підприємс-
тва (наприклад, ліцензії на використання ноу-хау), то вони оцінюються за
їх купівельною вартістю. Їх облік також доцільно здійснювати на окремих
субрахунках.
Якщо підприємство приймає рішення продати будь-які свої немате-
ріальні активи або вкласти їх в статутний фонд іншого підприємства, ви-
никає потреба провести оцінку їх ринкової вартості.
На нематеріальні активи нараховується знос. Норма зносу визнача-
ється самим підприємством в залежності від строку використання того чи
іншого виду нематеріальних активів.
Для нематеріальних активів, по яких неможливо визначити період
корисного використання, норма зносу визначається у розрахунку на 10
років, тобто 10 %.
Списання нематеріальних активів оформляється актом на списання.
При цьому, якщо зносу було нараховано менше початкової вартості (дост-
рокове списання), то спочатку донараховується знос до суми початкової
вартості за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємс-
тва.

Ключові терміни i поняття

 Нематеріальні ресурси
 Промислова власність
 Винахід
 Промисловий зразок
 Товарний знак
 Інтелектуальна власність
 Інформаційна технологія
 Ноу-хау
 Раціоналізаторська пропозиція
 Патент
 Ліцензія
 Нематеріальні активи
 39

Тема 5 Інвестиції
 Характеристика інвестицій
 Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства
 Різновиди і структура капітальних вкладень
 Обчислення обсягу та оцінка ефективності капітальних вкладень
 Підвищення ефективності використання капітальних вкладень

5.1 Характеристика інвестицій

Інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підпри-
ємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).
Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту, або іншу комер-
ційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу –
інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприєм-
ницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні
особи, тобто підприємства і окремі власники капіталу.

5.2 Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства

Інвестиції підприємства

Внутрішні Зовнішні
(вітчизняні) (іноземні)

Фінансові Державні Прямі

(цінні папери)

Приватні Портфельні
Реальні
(виробничі)

Валові Чисті

Рисунок 7 — Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для
придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випуска-
ються підприємствами або державою.
Капітал у вигляді цінних паперів називається фондовим, або фіктив-
ним капіталом, тому що він не є реальним багатством і не має дійсної вар-
 40

тості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільно-
го виробництва).
Реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу (грошей) в різ-
ні сфери і галузі народного господарства (суспільного виробництва) з ме-
тою оновлення існуючих і створення нових “капітальних” (матеріальних)
благ, а як наслідок цих результатів - одержання набагато більшого прибут-
ку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте у практиці
господарювання за ними закріпилась інша усталена і повсюдно поширена
назва – просто капітальні вкладення.
Зовнішні прямі інвестиції – це вкладення капіталу за кордоном, що за
величиною становить не менше 10 % вартості того чи іншого конкретного
проекту, а портфельні – закордонні інвестиції розміром до 10% вартості
здійснюваного за їх допомогою капітального проекту. Ефективність довго-
строкового фінансування модернізації існуючих і будівництва нових виро-
бничих і невиробничих об‘єктів багато де в чому залежить від пропорцій
між державними і приватними інвестиціями. Поки що домінують державні
інвестиції.
З активізацією розвитку роздержавлення і приватизації власності,
акціонування державних підприємств все більшою має стати частка прива-
тного капіталу в загальному обсязі. Це сприятиме підвищенню рівня ефек-
тивності використання, як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.

5.3 Різновиди і структура капітальних вкладень

Капітальні вкладення являють собою періодично здійснювані довго-
строкові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об’єктів соціа-
льної інфраструктури підприємства. За функціональною цілеспрямованіс-
тю розрізняють валові і чисті капітальні вкладення.
Валові капітальні вкладення – це загальна сума одноразових витрат
капіталу на просте розширення відтворення виробничих основних фондів
та об’єктів соціальної інфраструктури, а чисті – витрати лише на розши-
рення їх відтворення. Величину чистих капіталовкладень неважко розра-
ховувати; для цього з загального обсягу капітальних вкладень треба вилу-
чити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як ві-
домо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємст-
ва.
До складу капітальних вкладень включають:
1. Вартість будівельно-монтажних робіт.
2. Вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зарахова-
них до основних фондів інструментів та інвентарю.
3. Інші капітальні роботи і витрати:
а) вартість земельних ділянок;
б) роботи по глибокому розвідувальному бурінню на нафту, газ і те-
рмальну воду;
 41

в) проектні роботи;
г) науково-дослідні роботи;
д) вартість придбаних патентів і ліцензій;
е) витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємства,
що будується.
За результатами спеціальних досліджень і оцінкою фахівців, оптима-
льним (або близьким до нього) можна вважати співвідношення витрат на
просте і розширене відтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно
35 і 65% від загального обсягу валових капітальних вкладень.

5.4 Обчислення обсягу та оцінка ефективності капітальних

вкладень
Процес планування (прогнозування) капітальних вкладень на підп-
риємствах охоплює два послідовно здійснюваних етапи:
1. Обчислення необхідного обсягу реальних (виробничих) інвестицій
на розрахунковий період (рік, декілька років).
2. Визначення конкретних джерел фінансування капіталу.
Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень викорис-
товують два методи:
1. Попередньо-приблизних розрахунків (на основі показника пито-
мих капітальних вкладень на одиницю приросту виробничої потужності).
2. Прямих розрахунків (за даними кошторису технічного переозбро-
єння підприємства).
За першим методом розрахунки здійснюються у такій послідовності
(цифри умовні):
− обчислюють необхідну середньорічну величину виробничої поту-
жності підприємства (Mср), виходячи з очікуваного коефіцієнту її викорис-
тання в розрахунковому році (0,9) та виявленого попиту ринку на продук-
цію (45000 одиниць):
45000
M ср   50000 одиниць;
0,9
− визначають величину середньорічної виробничої потужності, якої
не вистачає для задоволення ринкового попиту на продукцію, (Mср) при
відомій наявній потужності підприємства, що становить 46000 одиниць:
Mср= 50000 – 46000 = 4000 одиниць;
− розраховують абсолютну величину необхідного додаткового вве-
дення в дію виробничої потужності підприємства (Mабс), використовуючи
для цього спеціальний коефіцієнт перерахунку середньорічного її приросту
в абсолютний, який дорівнює 0,5:
4000
Mабс   8000 одиниць;
0,5
 42

− на основі питомих капітальних витрат на одиницю приросту виро-

бничої потужності (150 тис. грн.) визначають загальну суму необхідних
вкладень (КВ) на розрахунковий період:
КВ = 150000·8000 = 1200000000 грн.
Розрахований таким укрупненим (приблизним) методом обсяг капі-
тальних вкладень потім з появою необхідної інформації має бути уточне-
ний шляхом застосування другого методу - прямих обчислень за даними
кошторисної вартості всієї сукупності заходів, передбачених програмою
(планом) технічного переозброєння, реконструкції або розширення діючо-
го підприємства.
Для забезпечення ефективної господарської діяльності підприємства
дуже важливим є також обґрунтовані визначення конкретних джерел фі-
нансування (відшкодування) капітальних витрат.
Якщо за певних причин (допущення похибок при встановленні амор-
тизаційного періоду, раптове істотне зростання цін на нове устаткування
тощо) акумульованої суми амортизаційних відрахувань недостатньо для
фінансування заміни застарілого устаткування, то для покриття величини
браку фінансових коштів на це треба використати інші внутрішні джерела
їх формування (зокрема об’явити передплату на звичайні та привілейовані
акції або залучити частину не розподіленого прибутку).
Забезпечення фінансування розширеного відтворення основних фон-
дів є складним господарським завданням. Для його правильного
розв’язання потрібні глибокі економічні обґрунтування вибору тих або
інших джерел формування необхідних за розмірами реальних інвестицій
(капітальних вкладень).
Зокрема достатньо виваженим повинно бути рішення про випуск і
продаж цінних паперів або використання довгострокового кредиту, тому
що у першому випадку потрібні певні кошти на друкування і розміщення
акцій (облігацій) даного підприємства та виплату дивідендів акціонерам, у
другому – повернення позички грошей з виплатою відносно немалого про-
центу за користування кредитом.
Особливо цілеспрямованого і повного обґрунтування вимагає про-
хання підприємства про надання йому прямої чи непрямої державної суб-
сидії; в ньому мають знайти відображення : необхідність і мета фінансової
допомоги, розмір державних коштів і ефективність їх використання, кре-
дитні і податкові пільги тощо.
Винятково серйозним має бути підхід до залучення закордонних ін-
вестицій та створення спільних підприємств, що дозволяють використову-
вати найновіші технології світового рівня, вироблювати конкурентноспро-
можну на ринку продукцію, підвищувати загальну і фінансову ефектив-
ність вітчизняного виробництва.
 43

Оцінка економічної ефективності капітальних вкладень

Ефективність характеризує економічні (соціальні або інші) результа-
ти капітальних вкладень і господарську доцільність їх здійснення. У прак-
тиці господарювання підприємства приймаються різноманітні рішення,
пов’язані з інвестуванням виробництва і соціальної інфраструктури. Прий-
нято розрізняти загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність (оцінку
доцільності) капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних
витрат показує загальну величину їх віддачі (результативності) на тому чи
іншому підприємстві. Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або
фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу. Порів-
няльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є
декілька інвестиційних проектів. Вона характеризує переваги (економічні,
соціальні та інші) одного проекту (варіанту) капітальних витрат порівняно
з іншим або іншими. Розрахунки порівняльної ефективності здійснюють з
метою визначення кращого з можливих проектів (варіантів) інвестування
виробництва. Абсолютна і порівняльна ефективність реальних інвестицій
взаємопов’язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанту) капі-
тальних вкладень базується на зіставленні абсолютної їх ефективності, а
аналіз останньої здійснюється шляхом порівняння нормативних, заплано-
ваних та фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.
Застосовують два взаємопов’язаних показники, за якими визначають абсо-
лютну ефективність інвестицій:
1. Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних
витрат Ер.
2. Період (строк) окупності капітальних вкладень:
1
Tок  . (38)
Ер

Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) обчислюють

за формулами:
а) для окремих проектів або форм відтворення основних фондів дію-
чих підприємств:
приріст прибутку (зниження собівартості)
Eр  (39)
кошторисна вартість проекту
б) для споруджуваних підприємств (окремих цехів і виробничих
об’єктів):
загальна сума прибутку
Eр  (40)
кошторисна вартість проекту
 44

Розрахункові значення коефіцієнтів Ер повинні порівнюватись з нор-

мативним коефіцієнтом Ен, що встановлюється централізовано Міністерст-
вом економіки України.
Розгляданий проект (варіант) капітальних вкладень визнають доці-
льним (ефективним) за умови: Ер  Ен.
Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу
якої складає вибір економічно кращого проекту (варіанту) капітальних
вкладень, здійснюється шляхом обчислення показника так званих зведених
витрат Z за формулою:
Z  Ci  E н  K i  min, (41)

де Ci – поточні витрати (собівартість) за і-м проектом (варіантом);

Ki – капітальні вкладення за і-м проектом (варіантом).
Проект (варіант) капітальних вкладень з найменшими зведеними ви-
тратами має вважатись найкращим з економічної точки зору. При цьому
треба враховувати, що порівнянню підлягають лише проекти, які відпові-
дають вимогам соціальних і техніко-економічних нормативів, охорони
навколишнього середовища і техніки безпеки.
Викладений метод визначення порівняльної ефективності капіталь-
них вкладень базується на припущенні, що вкладення здійснюються одно-
разово у повному обсязі.
Насправді порівнювальні проекти часто відрізняються один від ін-
шого розподілом інвестицій за термінами їх здійснення або ж тривалістю
створення виробничих об’єктів. Тому економічну ефективність капіталь-
них вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто проводять
розрахунок впливу неодночасності капітальних витрат на їх ефективність.
З цією метою інвестиції більш пізніх років приводять до одного розрахун-
кового року (звичайно це перший рік інвестування) шляхом їх множення
на спеціальний коефіцієнт , який обчислюється за формулою:
1
 , (42)
1  h n t 1
де hn – норматив приведення різночасних витрат, що дорівнює 0,08.
t – період приведення (t - й рік).
Розраховані за формулою коефіцієнти  мають такі значення для ві-
дповідних років:
− першого – 1,0;
− другого – 0,926;
− третього – 0,857;
− четвертого – 0,793;
− п’ятого – 0,734;
− шостого – 0,680;
 45

− сьомого – 0,630;
− восьмого – 0,583;
− дев’ятого – 0,540;
− десятого – 0,5.
Вплив різночасності капітальних вкладень на їх ефективність можна
простежити на такому прикладі (цифри умовні).
Приклад
Розроблені два проекти спорудження виробничого об’єкту. Обсяг
капітальних вкладень за першим проектом становить 260 млн. грн., за дру-
гим 250 млн. грн. Тривалість спорудження – 5 років.
Капітальні вкладення по роках інвестування об’єкту розподілені не
однаково (таблиця 5.1). Проектна собівартість річного випуску продукції
за першим проектом дорівнює 140 млн. грн., за другим – 142 млн. грн..
Коефіцієнт Ен = 0,16.
Користуючись формулою, можна розрахувати зведені витрати без
урахування чинника часу.
Z1 = 140 + 0, 16·260 = 181,6 (млн. грн.)
Z2 = 142 + 0, 16·250 = 182 (млн. грн.)
Отже, без урахування чинника часу перший проект спорудження ви-
робничого об’єкту є більш ефективним.
Якщо ж для розрахунків взяти капітальні витрати, приведені за до-
помогою коефіцієнта  до першого року інвестування, то результат можна
побачити в таблиці 5.1.
Таблиця 5.1 – Розрахунок капітальних вкладень, приведених за допомогою
коефіцієнта  до першого року інвестування, млн. грн.
Капітальні вкладення,
Капітальні вкладення приведені до першого
Рікінвесту-
за проектами  року інвестування за
вання
проектами
1 2 1 2
1 80 30 1,000 80.0 30.0
2 80 40 0,926 74.08 37.07
3 60 70 0.857 51.42 60.00
4 30 60 0.793 23.79 47.58
5 10 50 0.734 7.34 36.70
Разом 260 250 – 236.63 211.32

Z1= 140 + 0.16*236.63 = 177.86 (млн. грн.)

Z2 = 142 + 0.16*211.32 = 175.81 (млн. грн.)
З цього розрахунку видно, що перевагу слід віддати другому про-
екту, зведені витрати по якому становить 175.81 (млн. грн.) проти 177.86
(млн. грн.) за першим проектом.
 46

На основі цього можна зробити такий висновок: I проект витрат мо-

же бути прийнятий до здійснення за умови поліпшення розподілу капіта-
льних вкладень по роках спорудження об’єкту.

4.5 Підвищення ефективності використання капітальних вкладень

На рівень ефективності використання капітальних вкладень, їх ре-
зультативність ( віддачу ) впливає велика сукупність різноманітних органі-
заційно - економічних чинників. Найбільш істотний вплив на ефективність
капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структу-
ру і тривалість інвестиційно-відтворювальних процесів.
Чинники підвищення ефективності інвестицій:
1 Поліпшення структури капітальних вкладень
2 Вдосконалення проектно-кошторисної справи
3 Скорочення стадій інвестиційного циклу
4 Впровадження економічних методів управління інвестиційним
процесом

Ключові терміни і поняття

 Інвестиції
 Капітальні вкладення
 Валові капітальні вкладення
 Чисті капітальні вкладення
 Абсолютна ефективність капітальних вкладень
 Порівняльна ефективність капітальних вкладень
 Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних
витрат
 Термін окупності капітальних вкладень
 Зведені витрати.
 Коефіцієнт  (чинник часу)

Тема 5 Інноваційні процеси

План
 47

Поняття інноваційних процесів

 Джерела, класифікація і взаємозв’язок інноваційних процесів
 (новин, нововведень)
 Вплив інноваційних процесів (новинок, нововведень) на будь-яку
 господарську (підприємницьку) діяльність
 Сутність тлумачення науково-технічного прогресу (НТП).
 Напрямки НТП
 Технічний розвиток підприємства, його форми
 Основні показники технічного рівня підприємства

5.1 Поняття інноваційних процесів

Розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися
переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних
форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і
реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів.
Інноваційні процеси у будь-якій складній виробничо-господарській
системі характеризуються сукупністю прогресивних, якісно нових змін.
Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у го-
сподарську практику називається нововведенням.
5.2 Джерела, класифікація і взаємозв’язок інноваційних процесів (но-
вин, нововведень)
За своїм характером інноваційні процеси, новини і нововведення по-
діляються на взаємопов’язані певні їх види (рис. 5.1).
1) Технічні новини і нововведення - нові продукти (вироби), техноло-
гії їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування,
енергії, конструкційних матеріалів).
2) Організаційні нововведення - нові методи і форми організації усіх
видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного вироб-
ництва (організаційні структури управління сферами науки і виро-
бництва, форми організації різних типів виробництва і колективної
праці).
3) Економічні - методи господарського управління наукою і вироб-
ництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування,
фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки ре-
зультатів діяльності.
 48

Рисунок 5.1 - Джерела, класифікація і взаємозв’язок інноваційних

процесів (новин, нововведень)
4) Соціальні - різні форми активізації людського чинника (професій-
на підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу
складу керівників усіх рівнів, стимулювання його (їх) творчої дія-
льності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рів-
ня безпеки праці; охорона здоров’я людини і навколишнього при-
родного середовища; створення комфортних умов життя тощо).
5) Юридичні - нові і змінені закони та різноманітні нормативно-
правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльнос-
ті підприємств і організацій.
За масштабністю і ступенем впливу на ефективність діяльності пев-
них ланок суспільного виробництва усі новини та нововведення можна
об’єднати у дві групи - локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (велико-
масштабні).
Якщо локальні новини (нововведення) призводять переважно до
еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не
справляють особливо істотний вплив на ефективність їх функціонування і
розвитку, то глобальні, що у своїй більшості є революційними (принципово
новими), мають суттєво підвищувати організаційно-технічний рівень виро-
 49

бництва і завдяки цьому забезпечувати суттєві позитивні зрушення в еко-

номічних і соціальних процесах.

5.3 Вплив інноваційних процесів (новинок, нововведень) на будь-

яку господарську (підприємницьку) діяльність
Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність
(ефективність) діяльності підприємства справляють технічні і організацій-
ні нововведення.
Про ступінь впливу окремих організаційно-технічних та інших ново-
введень на відповідні економічні показники діяльності підприємства свід-
чать такі приклади.
Досвід експлуатації гнучких автоматизованих виробництв показує
істотні переваги порівняно з технологічним устаткуванням традиційного
виконання:
питома вага оплати праці (у розрахунку на одну деталь) зменшується
на 25-30 %, накладні витрати - більш як на 80 %, виробнича площа - на
60 %, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5-6 разів.
Серед глобальних технічних нововведень за ступенем впливу на еко-
номіку підприємства відрізняються роторні та роторно-конвеєрні лінії які
забезпечують:
підвищення продуктивності праці у 4-10 разів, зменшення обсягу не-
обхідної виробничої площі - 2-2,5 рази, скорочення тривалості циклу виго-
товлення - 15-20 разів, а обсягу транспортування виробів - 25-30 разів.
5.4 Сутність тлумачення науково-технічного прогресу (НТП). Напрям-
ки НТП
Науково-технічний прогрес (НТП) в буквальному розумінні означає
безперервний взаємообумовлений процес розвитку науки і техніки; у ши-
ршому суттєво-змістовному значенні - це постійний процес створення
нових і удосконалення застосовуємих технологій, засобів виробництва і
кінцевої продукції з використанням досягнень науки.
 50

Рисунок 5.2 - Загальні і приоритетні напрямки НТП

5.5 Технічний розвиток підприємства, його форми

Вся сукупність сучасних напрямків НТП слугує фундаментальною
базою технологічного розвитку будь-якого підприємства.
Технічний розвиток відображає процес формування і удосконалення
техніко-технологічної бази підприємства, що має бути зорієнтованим на
кінцеві результати його господарської діяльності.
Технічний розвиток охоплює різноманітні форми, що мають відо-
бражати відповідні стадії процеси розвитку виробничого потенціалу і за-
безпечувати відтворення основних фондів підприємства.
Із сукупності форм технічного розвитку варто виокремлювати такі,
які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної
бази підприємства, а з другого - її безпосередній розвиток шляхом удоско-
налення і нарощування (рис. 5.3)
 51

Рисунок 5.3 - Форми технічного розвитку підприємства

5.6 Основні показники технічного рівня підприємства.

Оцінка технічного рівня підприємства повинна здійснюватись періо-
дично ( один раз на 1-3 роки) у процесі аналізу і узагальнення певної сис-
теми показників.
Найбільш важливі і типові для усіх підприємств (незалежно від галу-
зевого поділу) показники для оцінки стану їх технічного розвитку наведені
в таблиці 5.1

Таблиця 5.1 - Основні показники технічного рівня підприємства

Ознаки групування Перелік окремих показників

показників
Ступінь технічної Фондоозброєність праці
оснащеності праці Енергоозброєність праці
Рівень прогресивної Структура технологічних процесів за трудомісткістю
технології Частка нових технологій за обсягом або трудомісткі-
стю продукції
Середній вік застосовуваних технологічних процесів
Коефіцієнт використання сировини і матеріалів
Технічний рівень Продуктивність (потужність)
устаткування Надійність, довговічність
Питома металомісткість
Середній строк експлуатації
 52

Частки прогресивних видів у загальній кількості

Частка технічно та економічно застарілого устатку-
вання у загальному парку
Рівень механізації і Ступінь охоплення робітників механізованою пра-
автоматизації виро- цею
бництва Частка обсягу продукції, вироблюваної за допомо-
гою автоматизованих засобів праці

При цьому об’єктивність такої оцінки може бути забезпечена за

умови не лише методично правильного обчислення відповідних показни-
ків, але й порівняння їх динаміки для даного підприємства за певний період,
а також досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах.

Ключові терміни і поняття

 Інноваційний процес
 Нововведення
 Науково-технічний прогрес
 Технологія
 Автоматизація виробництва
 Технічний розвиток підприємства

Тема 6 Виробнича потужність підприємства

 53

План
 Поняття виробничої потужності підприємства, одиниці виміру
 Методичні принципи розрахунку величини виробничої потужності
 Вхідна, вихідна, проектна, середньорічна виробнича потужність
 Показники, що характеризують рівень використання виробничих поту-
жностей
 Основні напрямки поліпшення використання основних фондів і вироб-
ничих потужностей: екстенсивні та інтенсивні

6.1 Поняття виробничої потужності підприємства, одиниці виміру

Обсяг основних виробничих фондів та ступень їх використання ви-
значають величину виробничої потужності підприємства.
Виробнича потужність підприємства – це максимально можли-
вий випуск продукції за одиницю часу у натуральному виразі у вста-
новлених планом номенклатурі та асортименті, при повному викорис-
танні виробничого обладнання та площ, з урахуванням застосування
передової технології, поліпшення організації виробництва та праці,
забезпечення високої якості продукції.
Виробнича потужність характеризує роботу основних фондів у таких умовах, при як
виробництво даної продукції в натуральному виразі (тонах, штуках, мет-
рах). По продукції, що має широку асортиментну шкалу, виробничі поту-
жності можуть виражатися в умовно-натуральних одиницях. Якщо підпри-
ємство випускає декілька видів різноманітної продукції, то виробничі по-
тужності встановлюються по кожному виду окремо. Виробнича потуж-
ність галузі промисловості по виробництву певної продукції дорівнює
сумарній потужності включаємих до неї підприємств по виробництву цієї
продукції. Виробнича потужність підприємства визначається по потужнос-
ті провідних виробничих цехів, дільниць або агрегатів, тобто по потужнос-
ті провідних виробництв.
Провідними (ведучими) вважаються цех, дільниця, агрегат, які вико-
нують основні та найбільш масові операції по виготовленню продукції і в
яких зосереджена переважна частина обладнання. На машинобудівних
заводах – це механічні та складальні цехи.
При розробці виробничої програми може з’ясуватись, що окремі
виробництва (допоміжні або навіть основні) мають відставання від провід-
них. У таких випадках розробляються організаційно-технічні заходи по
ліквідації “вузьких місць”: перерозподіл робіт між виконавцями, збіль-
шення змінності роботи, впровадження наукової організації праці, пере-
розподіл обладнання між цехами, поглиблення спеціалізації та кооперу-
вання, поліпшення технічної оснащеності виробництва, модернізація та
поповнення парку обладнання.
 54

Основними елементами, що визначають величину виробничої поту-

жності підприємства, є:
1 Склад обладнання та його кількість по видах
2 Техніко-економічні показники використання машин та обладнання
3 Фонд часу роботи обладнання
4 Виробнича площа підприємства (основних цехів)
5 Намічені номенклатура та асортимент продукції, що безпосередньо
впливають на трудомісткість продукції при даному складі
обладнання

2. Методичні принципи розрахунку величини виробничої потужності.

Виробничу потужність провідного виробництва можна визначити по
формулі:

n * F0
М ,
Т шт
де М – виробнича потужність цеха, дільниці у прийнятих одиницях
виміру;
n – кількість одиниць провідного обладнання у цеху;
F0 – максимально можливий фонд часу роботи провідного облад-
нання, годин;
Тшт – прогресивна норма трудомісткості обробки виробу на провід-
ному обладнанні, годин.

1) При визначенні складу обладнання враховується все обладнання

по видах, встановлене на початок року, а також те, яке повинно бути вве-
дене в експлуатацію у плановому році. У розрахунок потужності не вклю-
чається резервне обладнання, а також обладнання, що знаходиться у допо-
міжних цехах (ремонтних, інструментальних), а також у розпорядженні
технічних служб підприємства.
2) Можлива продуктивність обладнання, що закладається у розраху-
нок виробничої потужності, визначається на основі прогресивних норм
використання кожного виду цього обладнання.
3) Визначення фонду часу роботи обладнання має специфіку для
підприємств з перервними та безперервними процесами виробництва.
Для підприємств з безперервним процесом виробництва він розрахо-
вується виходячи із повного календарного часу роботи обладнання за ви-
рахуванням годин, що відводяться у плані на ремонт.
Для підприємств із перервним процесом виробництва річний фонд
часу роботи обладнання визначається шляхом множення кількості робочих
днів у році на тривалість робочого часу за добу (у відповідності із встанов-
 55

леним режимом роботи даного підприємства), виключаючи ту частину

робочого часу, яка відводиться у плануємому році на ремонт обладнання.
Слід врахувати, що при розрахунку величини потужності не прий-
маються до уваги простої обладнання, які можуть бути визвані недостатні-
стю робочої сили, сировини, палива, електроенергії або організаційними
збоями, а також втрат часу, пов’язаних з ліквідацією браку продукції.
Виробнича потужність підприємства не є постійною величиною. По
мірі використання нової техніки, впровадження прогресивної технології,
матеріалів, розвитку спеціалізації та кооперування, удосконалення струк-
тури виробництва, підвищення кваліфікації працюючих, поліпшення орга-
нізації виробництва та праці виробничі потужності змінюються. Тому вони
підлягають періодичному перегляду.

6.3 Вхідна, вихідна, проектна, середньорічна виробнича потужність.

Застосовується декілька понять, що характеризують виробничі по-
тужності:
1) Вхідна (що входить) виробнича потужність – потужність на поча-
ток року, що показує, якими виробничими можливостями володіє
підприємство на початку планового періоду.
2) Вихідна (що виходить) виробнича потужність – це потужність на
кінець року, що визначається як сума вхідної та введеної потуж-
ності і за вирахунком вибуваючої потужності.
3) Проектна виробнича потужність – передбачена проектом будів-
ництва, реконструкції та розширення підприємства.
Для визначення відповідності виробничої програми наявній потуж-
ності визначається середньорічна виробнича потужність, якою підпри-
ємство, галузь промисловості володіє в середньому за рік. Вона визнача-
ється шляхом додавання до потужності на початок року середньорічного
введення потужності та віднімання середньорічного її вибуття.
Для розрахунку використовують формулу:

М в * n1 М л * n2
М ср  М п. р   ,
12 12

де Мср – середньорічна потужність підприємства;

Мп.р – потужність на початок року (вхідна);
Мв – введення потужностей на протязі року;
Мл – ліквідація (вибуття) потужностей на протязі року;
n1,n2 – кількість повних місяців з моменту введення потужностей в
дію до кінця року і з моменту вибуття потужностей до кінця
 56

року.
З метою узгодження плануємих обсягів виробництва продукції
з необхідними виробничими потужностями на підприємствах розробля-
ються баланси виробничих потужностей по виробництву або переробці
продукції.

6.4 Показники, що характеризують рівень використання ви-

робничих потужностей
Рівень використання виробничої потужності вимірюється рядом по-
казників.
1) Основний з них – коефіцієнт фактичного (планового) викорис-
тання виробничої потужності Квик.пот.
Він визначається відношенням фактично (по плану) виробленої про-
дукції за певний період часу до середньорічної виробничої потужності за
той же період і розраховується по формулі:

Nф
К вик.пот.  ,
М ср
де Nф – кількість фактично виробленої продукції підприємст-
вом на протязі року у натуральних або вартісних одиницях вимі-
ру;
Мср – середньорічна виробнича потужність у тих же одини-
цях виміру.
2) Наступний показник – коефіцієнт завантаження обладнання –
відношення фактично використовуємого фонду часу (у станко-
годинах) всього обладнання або його групи до наявного (заплано-
ваного) фонду часу по тому ж обсягу обладнання за той же пері-
од. Цей показник виявляє надлишкове або недостатнє обладнання.

6.5 Основні напрямки поліпшення використання основних фондів і вироб-

ничих потужностей: екстенсивні та інтенсивні.
Основні напрямки поліпшення використання основних фондів і ви-
робничих потужностей:
І Екстенсивний:
а) збільшення часу роботи діючого обладнання за календарний період;
- скорочення та ліквідація внутрішньо-змінних простоїв обладнан-
ня (поліпшення якості ремонтного обслуговування; своєчасне за-
безпечення робочих місць матеріалами та оснащенням);
- скорочення цілодобових простоїв обладнання;
- підвищення коефіцієнту змінності його роботи;
 57

б) підвищення питомої ваги діючого обладнання у складі всього об-

ладнання, що є на підприємстві;
- зменшення кількості зайвого обладнання;
- швидке введення у виробництво невстановленого обладнання.

Хоча екстенсивний шлях поліпшення використання основних

фондів і виробничих потужностей використаний ще не повністю, він
має свою межу.
Значно ширші можливості інтенсивного шляху.
ІІ Інтенсивний:
а) підвищення ступеню завантаження обладнання в одиницю часу;
- модернізація;
- оптимальний режим роботи (збільшення випуску продукції без
зміни складу основних фондів, без зростання чисельності працю-
ючих, при зниженні витрат матеріальних ресурсів на одиницю
продукції);
- технічне удосконалення знарядь праці;
- удосконалення технології виробництва;
- скорочення термінів досягнення проектної продуктивності техні-
ки;
- наукова організація праці, виробництва та управління.
Суттєвим напрямком підвищення ефективності використання вироб-
ничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фо-
ндів.

Ключові терміни та поняття

 Виробнича потужність підприємства.

 Потужність провідних цехів.
 Вхідна виробнича потужність.
 Вихідна виробнича потужність.
 Середньорічна виробнича потужність.
 Коефіцієнт використання виробничої потужності.
 Коефіцієнт завантаження обладнання.
 58

Тема 7 Інфраструктура.

План
 Поняття інфраструктури; види і значення
 Система техничного забнеспечення
 Соціальна діяльність

7.1 Поняття інфраструктури; види і значення

Інфраструктура підприємства – це комплекс цехів, господарств та служб підприємства, які забезпечують
необхідні умови для функціонування підприємства.
Інфраструктура являє собою своєрідний “тил виробництва”, без якого неможливе нормальне функціону-
вання підприємства. При цьому розрізняють виробничу і соціальну інфраструктуру (рис.7.1).
Виробнича інфраструктура підприємства – це сукупність підрозділів, які прямо не беруть участь у
створенні основної(профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних
цехів, створюють необхідні для цього умови.
Соціальна інфраструктура – це сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задоволення
соціально-побутових та культурних потреб робітників підприємства.

Інфраструктура підприємства

Виробнича інфраструктура Соціальна інфраструктура

 Заклади громадського харчування

 Установи охорони здоров'я
 Допоміжні та обслугову-  Спортивні споруди
ючі цехи(дільниці) й госпо-  Дитячі дошкільні заклади
дарства  Заклади освіти
 Комунікаційні мережі  Заклади культури та відпочинку
 Засоби збору та обробки інформації  Житлово-комунальне господарство
 Природоохоронні споруди

Р
и
с
.

7
Капітальне будівництво
 59

7.2 Система технічного забезпечення

Необхідними умовами нормального перебігу виробничого процесу на підприємстві є: підтримання у
робочому стані машин та устаткування; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами,
інструментами; живлення агрегатів енергією; виконання транспортних операцій.
На підприємстві для позначення всіх цих процесів у сукупності використовується поняття – система
технічного обслуговування виробництва.
До системи технічного обслуговування виробництва входять підрозділи, що здійснюють названі функції
(рис. 7.2).
 60Ремонтне господарство
 Відділ головного механіка
 Ремонтно-механічний цех
 Ремонтно-будівельний цех
 Цехові ремонтні бази

Інструментальне господарство

 Інструментальний відділ
 Інструментальний цех
 Центральний інструментальний склад
 Цехові інструментально-роздавальні комори
Система технічного обслуговуван-

Транспортне господарство
ня підприємства

 Транспортно-технологічний відділ
 Транспортний цех (цехи за видами транспорту –
залізничного, автомобільного)

Енергетичне господарство

 Відділ головного енергетика

 Господарства: електросилове; теплосилове; га-
зове; нічне; слабкострумове.

Складське господарство

 Матеріальні склади
 Виробничі склади
 Збутові склади (склади готової продукції)

Рис. 7.2 Структурні елементи системи технічного обслуговування підприємства

 61

7.3 СОЦІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Виробництво – це комплексний процес створення матеріальних благ, невід’ємною складовою якого є
люди та система відносин між ними.
Тому підприємство становить не лише економічну, але і соціальну підсистему суспільства.
Соціальні потреби працівників підприємства охоплюють широке коло питань поліпшення: умов праці та
охорони здоров'я; побуту робітників та членів їх сімей; соціально культурного обслуговування.
Забезпечення соціальних потреб здійснюється сукупністю певних підрозділів соціальної інфраструктури
підприємства, до складу яких входять: їдальні, кафе, буфети, лікарні, поліклініки, лікарні, власні житлові
будинки, заклади побутового обслуговування, школи, професійно-технічні училища, інститу-
ти(факультети, курси) підвищення кваліфікації; дитячі ясла та садки, бібліотеки, клуби; будинки та бари
відпочинку, літні табори школярів, спортивні комплекси, тощо.
Управління діяльністю підрозділів соціальної інфраструктури здійснює заступник директора підприємс-
тва з соціальних питань.
Рішення питань соціального розвитку колективу підприємства є одним з найважливіших факторів під-
вищення ефективності виробництва.
Сучасні умови господарювання пред'являють високі вимоги до робітників, до рівня їх загальної освіти,
професійної підготовки, творчої активності.
З метою задоволення соціальних потреб працівників на підприємстві складається план соціального
розвитку.
Цей план являє собою обґрунтовану та матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на удо-
сконалення соціальної структури кадрів підприємства, покращення умов праці то побуту робітників, їх
соціально-культурного обслуговування, підвищення трудової активності.
План соціального розвитку підприємства має бути узгодженим з місцевими територіальними планами і в
цьому його особливість. Це пов'язано з тим, що багато соціальних проблем за своїм значенням і можли-
востями вирішення виходять за межі одного підприємства.

Тема 8 Виробництво продукції.

План
 Поняття і класифікація продукції
 Вимірники обсягу продукції
 Схема формування виробничої програми підприємства, її ресурсне обґрунтування
 Якість продукції (послуг) як економічна категорія. Показники і методи оцінки якості продукції
(послуг)
 Багатонаправлений вплив підвищення якості виробів на економіку та імідж підприємства
 Методи забезпечення якості
 Матеріальна відповідальність товаровиробників за порушення вимог стандартів
 Внутрішньовиробничий технічний контроль якості

8.1 Поняття і класифікація продукції

У процесі виробництва людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні
матеріальні блага, які є продуктами праці, тобто споживною вартістю, речовиною природи, пристосова-
ною людиною за допомогою знарядь праці до своїх потреб. Матеріальний результат праці виступає у
формі конкретного продукту – продукції(виробу).
У продовж наявного відтинку часу виготовлена продукція перебуває на різних стадіях техноло-
гічного процесу і з огляду на це називається незавершеним виробництвом, напівфабрикатом чи готовим
для споживання продуктом(виробом).
Для загальної характеристики продукції (роботи, послуг) практичне значення має застосування
системи вимірників її(їх) обсягу (рисунок 8.1).
 62

Засоби виробництва Предмети споживання

 Засоби праці Товари:

 Предмети праці  Продовольчі
 Непродовольчі

I підрозділ (група “А”) II підрозділ (група “Б”)

Поділ за економічним призначенням

Номенклатура Асортимент
Товари

Товари
Виконувана Вироблювана продук- Надавані
робота ція(вироби)
послуги

Вимірники(показники) обсягу

Натуральні (фізичні одиниці) Вартісні (грошові одиниці)

 Штука Продукція
 Тонна (центнер, кілограм)  Валова
 Тонно-кілометр  Товарна
 Метр (лінійний, квадратний)  Реалізована
 Кіловат-година  Чиста
 Вартість роботи(послуг)

Рис. 8.1 Загальна характеристика продукції (робіт, послуг)

 64

п к
Vдор ,Vдор – обсяг товарної продукції в дорозі (процес транспортування до споживача) на поча-
ток і кінець планованого року, грн.
Vнп.о. ,Vнк.о. – обсяг отриманої, але не оплаченої споживачем товарної продукції на початок ї кі-
нець планованого року, грн.
Фактична реалізація – це оплата вартості одержаної споживачем(замовником) продукції і над-
ходження відповідних грошових сум на банківський рахунок постачальника.

8.3 Схема формування виробничої схеми програмипідприємства, її ресурсне обгрунтуван-

ня.
Виробнича програма (план виробництва продукції) являє собою конкретну сукупність завдання
по обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури і асортименту та належної якості на певний
календарний період (місяць, квартал, рік, декілька років). Виробнича програма підприємства має дві
складові частини: перша – обсяг виробництва у натуральних вимірниках, друга – вартість обсягу вироб-
ництва продукції. З урахуванням цього здійснюється розробка і формування виробничої програми.
(рисунок 8.2)
Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно.
Окрім видачі підприємству обґрунтованих державних контрактів та державного замовлення на
виготовлення і продаж суспільно важливих видів продукції, будь-яке інше пряме втручання держави в
процеси господарювання, що базується на ринкових відносинах недопустиме.
 65

Попит Державні контракти Портфель замовлень на

ринку продукцію(послуги)
Державне замовлення
інших споживачів

Діючі ціни на
продукцію та
послуги
Виробнича програма підприємства

Обсяг виробництва продукції у натура- Вартість обсягу виробництва

льних вимірниках продукції

 Товарна продукція
номен товарний одиниці кількість  Валова продукція
клатура асортимент виміру  Чиста продукція
1._____ 1.1______
1.2______
...
2._____ 2.1______
2.2______
...
...

 Власні потреби
 Продукція і послуги для внутрі-
шнього ринку
 Експорт

Рисунок 8.2 Схема формування виробничої програми підприємства

 66

Запроектована і відображена у плані підприємства виробнича програма мусить бути економічно обґрун-
тована. Це означає її узгодження (з огляду на можливість використання з необхідними виробничими
потужностями даного підприємства, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.
Виявлення реальної можливості використання плану виробництва продукції зводиться перш за
все до визначення максимального обсягу випуску виробів, що може бути забезпечений наявною вироб-
ничою потужністю підприємства, та обчислення необхідного її нарощування впродовж періоду, на який
складена виробнича програма.
Вихідними даними для визначення максимально можливого випуску продукції з діючої потуж-
ності на той чи інший рік розрахункового періоду слугують середньорічна виробнича потужність підп-
риємства та коефіцієнт її використання.
Середньорічну виробничу потужність визначають шляхом додавання до потужності на початок
року величини середньорічного введення потужностей та віднімання середньорічного її вибуття.
Розрахунок середньорічного введення(вибуття) потужності здійснюють таким чином: загальну
величину потужності, що вводиться або вибуває протягом року, ділять на 12(кількість місяців на рік) і
отриманий результат помножується на кількість місяців, що залишилися до кінця року від часу введен-
ня(вибуття) потужності.
При обґрунтуванні виробничої програми на декілька років, коли конкретний час введення в дію
та вибуття невідомий, середньорічна величина цих показників приймається рівною 45%(багаторічна
пересічна цифра) очікуваного абсолютного введення(вибуття) потужності.
 67

Ключові слова і терміни.

 Продукція (робота, послуги)
 Продукція груп «А» і «Б»
 Номенклатура і асортимент
 Товарна і реалізована продукція
 Валова і чиста продукція
 Виробнича програма підприємства
 Ресурсне обґрунтування виробничої програми
Тема 9 Продуктивність, мотивація і оплата праці.
Заняття 1
План
 Поняття продуктивності
 Показники визначення продуктивності праці
 Трудові показники виміру продуктивності праці
 Визначення динаміки i приросту продуктивності праці
 Резерви i фактори підвищення продуктивності праці

9.1.1 Поняття продуктивності

Продуктивність праці - це ефективність витрат праці при виготовленні одиниці продукції , во-
на характеризується такими показниками :

відпрацьов аний час

1 Т рудомісткі сть 
кількість виготовлен ої продукції
2
кількість виготовлен ої продукції
Виробіток продукції за одиницю часу 
відпрацьов аний час

3 Загальний рівень продуктивності

праці на підприємстві = Продукція , випущена підприємст вом
(у розрахунку на 1 працюючого)
кількість працюючих

9.1.2 Показники визначення продуктивності праці

В залежності від прийнятих показників виробіток може виражатися
у показниках
1 Натуральних
2 Умовно - натуральних
3 Вартісних
4 Трудових
Натуральні показники продуктивності праці застосовуються у випадку,
коли виготовляється один вид виробів. Вони конкретні , наочні, прості.

N
П НАТ  , (в ливарному виробництві)
Ч СП
де N - обсяг виробництва , шт.;
ЧСП - середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу або робітників.

У машинобудуванні відзначається багатономенклатурність виробів, тому тут використовують умо-

вно-натуральний показник продуктивності праці:
 68

n N j kj
П УМ  НАТ .   ,
j1 Ч СП

де NJ - кількість виробленої j-i продукції за конкретний період, шт.;

kJ - коефіцієнт приведення
трудомістк ість j  ого виду продукції
kj  .
трудомістк ість базового виробу
При такому обчисленні продуктивності праці усі вироби стають рівно вигідними.
Найбільшого розповсюдження у машинобудуванні набули вартісні показники, бо вони мають узагаль-
нюючий характер i характеризують не тільки рівень, а i динаміку зростання продуктивності праці:

Q
П ВАРТ 
Ч СП
де ПВАРТ - виробіток на працюючого у вартісних показниках;
Q - обсяг продукції у вартісному виразі.

9.1.3 Трудові показники виміру продуктивності праці

Поряд з натуральними та вартісними для виміру продуктивності праці застосовуються трудові пока-
зники.
Один з них - трудомісткість окремих видів продукції, що являє собою витрати робочого часу у но-
рмо-годинах на виготовлення одиниці продукції чи роботи. Вона знаходиться у зворотній залежності
від виробітку. Чим вища продуктивність праці, тим нижче трудомісткість одиниці продукції.
У практиці планування вирізняють три види трудомісткості:
НОРМАТИВНА - відображає витрати часу на виготовлення одиниці продукції за діючими нор-
мами часу;
ПЛАНОВА - витрати часу на виготовлення одиниці продукції з урахуванням впровадження захо-
дів по зниженню трудомісткості;
ФАКТИЧНА - дійсні витрати часу на випуск одиниці продукції, включаючи змінні втрати робо-
чого часу.

нормативна трудомістк ість

 ( k B ) коефіцієнт виконання норм часу
фактична трудомістк ість
В залежності складу трудових витрат та їх ролі у виробництві існують такі види трудомісткості:
технологічна,
обслуговування,
виробнича,
управління,
повна.

ВИТРАТИ ПРАЦI ПО КАТЕГОРIЯХ ПРАЦІВНИКІВ

Основні робітники Допоміжні робітники Інші працівники (службо-
допоміжного та основного вці, молодший обслугову-
виробництва ючий персонал)
 69

Почасова робота
Відрядна
робота
Відрядна трудоміс- Почасова трудоміст- Трудомісткість обслугову- Трудомісткість управління
ткість tВІДР кість tПОЧАС вання tВСП tУПР

Технологічна
трудомісткість
t0=tвідр+tпочас
Загальна трудомісткість (виробнича)
tзаг=t0+tдопом=tвідр+tпочас+tдопом
 70

Повна трудомісткість
tПОВНЕ=tЗАГ+tУПР=tВІДР+tПОЧАС+tДОП+tУПР

В основу розрахунків береться технологічна трудомісткість, що обчислюється за нормами часу.

9.1.4 Визначення динаміки i приросту продуктивності праці

Для характеристики динаміки продуктивності праці користуються індексним методом. Індекс зна-
ходиться по формулі:
П ПР .ПЛ
J
П ПР .БАЗИСН
де ППР.ПЛ, ППР.БАЗИСН продуктивність праці у плановому i базисному періодах.
Плануємий приріст продуктивності праці (ПТ) у порівнянні з базисним періодом визначається по
формулі:
П Т ПЛ .  П Т БАЗ .
П Т  100
П Т БАЗ .
9.1.5 Резерви i фактори підвищення продуктивності праці
Резерви, тобто невикористані можливості росту продуктивності праці можна поділити на 2 групи:
1. Резерви зниження трудомісткості за рахунок механізації, автоматизації. виробничих проце-
сів ,удосконалення організації виробництва та праці.
2. Резерви поліпшення використання робочого часу за рахунок ліквідації його втрат (брак проду-
кції, відхилення від технології, поліпшення умов праці на робочому місці).
Для виявлення резервів, та розробки конкретних заходів по їх використанню необхідно знати фак-
тори, тобто рушійні сили, або об’єктивні умови, що визначають можливості підвищення продуктивнос-
ті праці.
Фактори можна поділити на 4 групи.
1. Матеріально-технічні ( пов’язані з НТР).
2. Організаційні (удосконалення організації та управління виробництвом).
3. Економічні (матеріальні заохочення, удосконалення ціноутворення, фінансово-кредитні меха-
нізми.)
4. Соціальні (умови діяльності людей у виробництві).
Загальний приріст продуктивності праці(за рахунок усіх факторів) дорівнює:
100  Ч
П ПР  ,
Ч Б  Ч
де Ч - зменшення чисельності працюючих за рахунок всіх факторів;
ППР - приріст продуктивності праці, %;
ЧБ - планова чисельність ПВП, розрахована на обсяг виробництва плануємого періоду по виробі-
тку базисного року.
 71

Заняття 2
 72

План

 Поняття оплати праці

 Номінальна і реальна заробітна плата
 Склад реальних доходів населення
 Принципи організації заробітної плати
 Тарифна система та її елементи
 Тарифна угода(галузева) на плануємий рік
 Форми і системи оплати праці
 Фонд заробітної плати та фонд оплати праці
 Системи оплати праці в умовах ринкової економіки

9.2.1 Поняття оплати праці

Матеріальна зацікавленість працівників визначається величиною їх дохо-
дів, що складаються із заробітної плати, виплат та пільг із суспільних фон-
дів споживання. Вона(з/п) являє собою виражену в грошовій формі части-
ну національного доходу, що потрапляє у особисте споживання трудящих
у відповідності з кількістю та якістю витраченої ними суспільно необхід-
ної праці.
9.2.2 Номінальна і реальна заробітна плата
На величину доходів впливає зміна цін на товари та тарифів на послуги. У зв’язку з цим виріз-
няють номінальну та реальну заробітну плату.
Номінальна зарплата – це абсолютна сума грошових коштів, що отримує працівник за певний
період.
Реальна зарплата – це кількість матеріальних благ і послуг, які можуть бути придбані працівни-
ком при даному рівні номінальної заробітної плати.
Рівень реальної заробітної плати залежить від рівня номінальної зарплати та рівня цін на товари і
послуги.
 73

9.2.3 Склад реальних доходів населення

Реальна Доходи від власного госпо- Додаткові доходи за рахунок суспільних

заробітна дарства фондів
плата (сад, город, худоба)

Індивідуальні Суспільне
виплати споживання
Пенсії народна освіта
підготовка
Оплачувані фахівців
відпустки народна освіта
Допомога підготовка
багатодітним фахівців
матерям медичне обслу-
Стипендії
говування від-
Субсидії починок трудів-
ників будинки
престарілих
Побутове обслу-
говування місь-
кий благоустрій

Культурно-
просвітницька
робота, фізкуль-
тура
9.2.4 Принципи організації заробітної плати
Виступаючи основним джерелом підвищення добробуту працюючих, регулюючи рівень їх осо-
бистих доходів, заробітна плата виконує найважливішу соціально-економічну функцію.
Являючись, з одного боку, доходом працюючих, з/п, з іншого боку, представляє суттєву частину
витрат виробництва.
Таке багатогранне значення заробітної плати обумовлює необхідність наукового обґрунтованих
принципів її організації та планування:
1) Диференціація з/п , тобто встановлення відмінностей в оплаті праці в залежності від її кілько-
сті та якості, умов, складності, кваліфікації та суспільної значимості.
Раціональна організація оплати праці є найважливішою умовою зростання її продуктивності.
Організація оплати праці на підприємстві включає в себе:
а) нормування праці;
б) тарифи нормування з/п (тарифна система);
в) форми та системи оплати праці;
г) система пільг.
2) Централізоване державне регулювання зарплати у масштабах країни
3) Індексація зарплати, тобто підвищення її з метою компенсації витрат працівників від інфляції.
Функція заробітної плати реалізується за допомогою таких її складових частин:
1. Оплата за тарифними ставками і посадовими окладами.
2. Доплати та надбавки.
3. Премії та винагороди.
 74

Питання організації та планування заробітної плати у машинобуду-

ванні вирішується в залежності від категорії персоналу:
- для робітників – у відповідністю з тарифною шкалою.
- для керівників, спеціалістів і службовців на основі штатно-окладної системи оплати праці.

9.2.5 Тарифна система і її елементи

Тарифна система складається з таких основних елементів:
1 Тарифно-кваліфікаційні довідники
2 Тарифні ставки
3 Тарифні сітки (тарифні коефіцієнти)
4 Районні коефіцієнти

Тарифно-кваліфікаційний довідник включає перелік професій, по

кожній професії дається опис характеристики робіт по кожному розряду,
наводяться приклади робіт по розрядах кожної професії, крім того, у до-
віднику вказується, що повинен знати та вміти кожного з розрядів даної
професії.
Тарифні розряди нижче ІІІ присвоюються наказом по підприємству на основі рішень тарифно-
кваліфікаційних комісій.
На практиці застосовуються два види довідників. Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робот та
професій, що зустрічається в різних галузях промисловості, та галузеві довідники.
Тарифна ставка визначає розмір оплати праці робітника за одиницю часу у відповідності з кваліфіка-
ційним розрядом.(навести тарифні ставки)
Тарифна сітка включає перелік тарифних розрядів та тарифних кое-
фіцієнтів. У машинобудуванні діє дві розрядні сітки: восьми розрядна з
діапазоном 2.40 та шести розрядна з діапазоном 2.0.
Тарифний розряд визначає кваліфікацію робітника і в залежності від цього розмір оплати його праці.
Тарифний коефіцієнт – це відношення, яке показує, у скільки разів тарифна ставка даного розряду бі-
льше тарифної ставки І розряду.
Районні коефіцієнти застосовуються для збільшення заробітної плати робітників та службовців, зайня-
тих у північних, східних районах, гірських, пустельних та безводних місцевостях. Їх величина коливається від
1.15 у південних районах Сибіру, Уралу та Казахстану до 2.0 на островах Крайньої Півночі.
В залежності від значимості галузі, від складності продукції, що виготовляється, підприємства по оплаті
праці робітників ділять на 3 групи.
Основою тарифної системи при організації заробітної плати інженерно-технічних працівників та служ-
бовців є схеми посадових окладів, в яких наводиться перелік посад та вказано розмір місячних окладів(навести
приклади). Схеми передбачають розбивку машинобудівних підприємств по розміру оплати керівних інженерно-
технічних працівників на 7 груп.
На кожному підприємстві у свою чергу по рівню оплати керівного складу цехи та відділи поділяються
на 4, а дільниці – на 3 групи.

9.2.6 Тарифна угода(галузева) на плануємий рік

Доплати і надбавки
а) за професійну майстерність (12%ІІІ - 24%VІ);
б) за роботу з меншою чисельністю, за сумісництво (до 30%);
в) за умови праці: на важких та шкідливих роботах 12%;
на особливо важких та особливо
шкідливих роботах 24%;
г) за інтенсивність праці (12%-24%);
д) за роботу у вечірню зміну – 20% від тарифної ставки,
у нічну зміну (з 2200 до 600) – 40% ;
е) за виконання особливо важливих завдань до 50% від посадового окладу в межах екон
ж) за керівництво бригадою (від 10% до 15%);
з) за роботу з особистим клеймом (до 5%);
і) за навчання учнів (до 10%);
к) за роботу у святкові та вихідні дні – подвійна оплата.
 75

9.2.7 Форми та системи оплати праці

У машинобудуванні використовуються дві основні форми заробітної плати:

1. Відрядна Два різновиди:
2. Почасова 1) Індивідуальна;
2) Колективна(бригадна)

При відрядній формі оплата праці проводиться в залежності від кількості виготовленої продукції з ура-
хуванням якості. Ця форма стимулює збільшення кількості виготовленої продукції.
Відрядна форма найбільш ефективна при високій якості норм часу на продукцію, що виготовляється, та
при наявності якісного обліку кількості та якості виготовлення продукції.
Відрядна форма має ряд систем:
1 Пряма відрядна
2 Відрядно-преміальна
3 Відрядно-прогресивна
4 Непряма(косвенная) відрядна
5 Акордна
6 Відрядна оплата з гарантованим мінімумом
При по часовій формі оплата праці проводиться в залежності від кількості відпрацьованого часу та ве-
личини тарифної ставки, що визначається тарифним розрядом робітника відповідно до його кваліфіка-
ції.
Почасова форма має такі системи:
1 Проста почасова
2 Почасово-преміальна
3 Почасово-преміальна з нормованими завданнями
4 Окладна
Почасова форма застосовується на таких роботах, де вимагається забезпечити високу якість, які важко
нормувати та враховувати для кожного робітника окремо, або у випадках, коли кількість виготовленої
продукції залежить головним чином від продуктивності обладнання.

1) Пряма відрядна:
п
З прям .відр   Р відрi  N i , де
і 1

Рвідр – відрядна розцінка на одиницю продукції, грн;

N – кількість одиниць продукції, шт;

t шт
Р відр   Т ст , де
60
tшт – норма часу на одиницю продукції, хвилин;
Тст – годинна тарифна ставка, грн.

2) Відрядно-преміальна:
п  Р 
Звідр .прем   Р відрi  N i   1  
і 1  100 
3) Відрядно-прогресивна:

 
п
Звідр .прогр   Р відрі  Н вирі  Р ПРОГРі   N Фі  Н ВИРі 
і 1
Р ПРОГРі  Р відрі  К
Шкала
% вик. К
100-110 1.0
 76

110-115 1.1
115-120 1.15
120-130 1.2
130-150 1.3
>150 1.5

4) Непряма відрядна

З непр.відр  Р непр.відр  N відр

Т ст
Р непр.відр  п
 Нвир і відр
і 1

Оплата праці інженерно-технічних працівників (спеціалістів) та службовців здійснюється на ос-

нові штатно-окладної системи.
На кожному підприємстві складається штатний розклад з переліком посад спеціалістів (ІТР) та
службовців та місячних окладів по кожній посаді. Ця система є різновидом почасової форми оплати
праці, оскільки заробіток визначається виходячи із встановленого окладу та кількості відпрацьованого
часу.
Найбільш високі оклади встановлені для працівників підприємств, цехів, дільниць, що віднесені
до 1 категорії (групи). Для працівників наступних груп ці оклади знижуються.
Крім основної частини заробітної плати, яка виплачується працівникам промисловості за тариф-
ними ставками та окладами, вони можуть отримувати доплати, надбавки (персональні для керівників та
майстрів дільниць) та премії. Це дозволяє більш гнучко змінювати загальну величину оплати праці в
залежності від трудового вкладу кожного працівника.

9.2.8 Фонд заробітної плати, та оплати праці

Загальний фонд заробітної плати складається із суми фондів зарплати по робітниках та спеціалі-
стах даного підприємства.

Фонд заробітної плати

Фонд Фонд заробітної

заробітної
плати
плати спеціалістів,
Фонд основної Фонд додаткової
робітників службовців та
зарплати зарплати
інших

Тарифний фонд Премії за резуль- Доплати та надбавки

(пряма зарплата) тати роботи до тарифного фонду
Рисунок 9.1 Склад фонду зарплати підприємства

Планування фонду заробітної плати (ФЗП) здійснюється з урахуванням його складу (див. мал.
1). Розрахунки ведуться окремо по промислово-виробничому персоналу та непромисловій групі.
Спочатку розраховується величина тарифного фонду (прямої заробітної
плати), який представляє собою грошові кошти, нараховані робітникам по
 77

відрядних розцінках або тарифних ставках робітників з почасовою опла-

тою праці. Фонд прямої зарплати для робітників з відрядною формою оп-
лати визначається по формулі:
n ko
ФЗвідр     Рвідр _ ij  N i ,
i 1 j 1
де Pвідр_ij – розцінка по j-ій операцій i-ої деталі, крб.
Ni – річна програма виготовлення i-их деталей, шт.
n – кількість i-го виробу
ko – кількість операцій при виготовленні i-го виробу.

Тарифний фонд зарплати робітників з почасовою формою оплати праці (ФЗ поч) знаходиться по
формулі:
m
ФЗпоч   Т ст  Fеф  Ч поч ,
1
де m – кількість професій робітників-почасовиків
Тст – годинна тарифна ставка відповідного розряду робітника-почасовика даної професій,
крб./год.
Fеф – річний дійсний фонд робочого часу робітника, год.
Чпоч – чисельність робітників-почасовиків даної професії, чол.

Фонд основної зарплати встановлюється додаванням до тарифного фонду доплат та премій за

місячні (квартальні) результати роботи, що нараховуються з ФЗП. Для більшості професій при відрядній
оплаті праці премії становлять 40 % від ФЗвідр, а для почасових робітників – 15-40 %. Суму доплат та
надбавок, що входять в основну зарплату робітників визначають прямим розрахунком, виходячи із
встановленого їх нормативу, чисельності робітників, яким вона належить, та їх річного тарифного заро-
бітку.
Фонд додаткової зарплати включає такі складові виплат:
1 оплата відпусток;
2 оплата учбових відпусток;
3 компенсації;
4 доплати за роботу у нічний час;
5 за керівництво бригадою;
6 за сумісництво професій;
7 міжрозрядна різниця;
8 доплати підліткам;
9 виконання держобов’язків;
10 оплата простоїв.
Фонд зарплати спеціалістів та службовців планується виходячи з їх чисельності за штатним
розкладом, посадових окладів та надбавок та робочого часу (у місяцях).
Фонд зарплати непромислової групи розраховується виходячи із штатних розкладів, посадових
окладів та тарифних ставок аналогічно фонду зарплати виробничо-промислового персоналу (ВПП).
Загальний фонд зарплати підприємства визначається як сума зарплат робітників та службовців ВПП та
непромислової групи.
Фонд оплати праці складається із фонду зарплати та фонду матеріального заохочення, який фо-
рмується за рахунок залишкового прибутку. У фонд матеріального заохочення направляється 40 % від
розрахункового (залишкового) прибутку.

9.2.9 Система оплати праці в ринкових умовах

Винагороди продавцям встановлюються у відповідності з двома основними формами:
1 тверді оклади;
2 комісійні, тобто суми, що залежать від якості роботи продавця. Визначаються у % від обсягу
реалізації продукції.
 78

Крім того, використовуються різні змішані форми твердих окладів у поєднанні з комісійними.
Тверді оклади відносяться до постійних витрат підприємства, а комісійні – до змінних.
Звичайною формою оплати праці адміністративного персоналу є тверді оклади (посадові окла-
ди), оскільки виконані ними обсяги робіт важко буває виміряти.
Для того, щоб стимулювати ефективність праці даної групи працівників, крім твердих окладів
часто застосовуються тантьєми, що звичайно співвідносяться з прибутком фірми.
- Винагорода власника фірми розглядається як її витрати.
- Винагорода директору та членам керівництва акціонерного товариства та товариства з
обмеженою відповідальністю – це теж витрати товариства.
Безтарифна система оплати праці.
В умовах оплати праці по тарифах і окладах досить складно позбутися
зрівнялівки, подолати протиріччя між інтересами окремого робітника і
всього колективу.
Як можливий варіант удосконалення організації та стимулювання праці розглянемо безтарифну
систему оплати праці, яка знайшла застосування на багатьох підприємствах в умовах переходу до
ринкових умов господарювання.
За даною системою зарплата всіх працівників підприємства від директора до робітника являє
собою частку робітника у фонді оплати праці ФОП, або всього підприємства, або окремого підрозділу.
У цих умовах фактична величина зарплати кожного працівника залежить від ряду факторів:
1) кваліфікаційного рівня працівника;
2) коефіцієнту трудової участі (КТУ);
3) фактично відпрацьованого часу.
1) Кваліфікаційний рівень працівника підприємства встановлюється всім членам трудового колективу і
визначається як часне від ділення фактичної зарплати працівника за минулий період на мінімальний
рівень зарплати за той же період, що склався на підприємстві. Наприклад, у директора підприємства
фактична зарплата дорівнює 5850 грн, а мінімальна на підприємстві 1400 грн.
Кваліфікаційний бал = 5850/1400 = 4,5
Потім всі робітники підприємства розподіляються по 10-ти кваліфікацій-
них групах, виходячи із кваліфікаційного рівня робітників та кваліфікацій-
них вимог до робітників різних професій. Для кожної з груп встановлю-
ється свій кваліфікаційний рівень (табл. 9.1).
Таблиця 9.1

№ Кваліфікаційна група Кваліфікаційний бал

п/п
1 Керівник підприємства 4.5
2 Головний інженер 4.0
3 Заступник директора 3.6
4 Керівники підрозділів 3.25
5 Провідні спеціалісти 2.65
6 Спеціалісти та робітники вищих кваліфікацій 2.5
7 Спеціалісти ІІ категорії та кваліфіковані робітники 2.1
8 Спеціалісти ІІІ категорії та кваліфіковані робітники 1.7
9 Спеціалісти та робітники 1.3
10 Некваліфіковані робітники 1.0

Система кваліфікаційних рівнів створює великі можливості для матеріального стимулювання більш
кваліфікованої праці, ніж система тарифних розрядів, при якій робітник, що має 5-й, 6-й розряди, уже
не має перспективи подальшого свого зростання, тобто і зарплати.
Кваліфікаційний рівень робітника може зростати впродовж всієї його трудової діяльності.
Питання про включення спеціалістів або робітника у відповідну кваліфікаційну групу вирішує рада
трудового колективу з урахуванням індивідуальних характеристик робітника.
 79

2) КТУ виставляється всім робітникам підприємства, включаючи директора, і затверджується радою

трудового колективу, яка сама визначає періодичність визначення КТУ (1 раз на місяць, квартал) і склад
показників для розрахунку КТУ.
Порядок розрахунку зарплати при безтарифній системі оплати праці:
а) визначаємо кількість балів, зароблених кожним робітником (підрозділ, цех, дільниця, брига-
да):

М i  К  N  КТУ ,
де К – кваліфікаційний рівень;
N – кількість відпрацьованих людино-годин.

б) загальна сума балів, зароблена всіма робітниками підрозділу:

М   Мі
в) доля фонду оплати праці, що припадає на оплату одного балу (грн.):
ФОП
d
М
г) заробіток працівника:
Зпрац.безт.сист.  d  М і

Така система змінює пропорції розподілу ФОП при одному і тому ж

рівні кваліфікації, розряді. Зарплата одних робітників збільшується, а інших
– зменшується. В результаті забезпечується більша соціальна справедли-
вість у розподілі заробітку між працівниками, чого не можна досягнути при
тарифній системі.
Слід відмітити, що в умовах ринкової економіки важливий показник роботи – обсяг реалізації
продукції та послуг.
Тому, чим вище обсяг реалізації, тим більш ефективно працює підприємство і зарплата може
коректуватися в залежності і від обсягу реалізації.
Це особливо ефективно для управлінського персоналу та допоміжних робітників, оскільки ці дві
категорії робітників підприємства не так тісно зв’язані з обсягом випуску продукції.
Приблизна шкала коригування оплати праці управлінського персоналу дана в таблиці 9.2.

Таблиця 9.2- Школа коректировки оплати праці

№ п/п Посада % оплати Примітки

1 Директор підприємства 1,5 Від обсягу реалізації
2 Заступник директора 80 Від оплати директора
3 Головний бухгалтер 80 Від оплати директора
4 Економіст 75 Від оплати директора

У розглянутому варіанті оплати адміністративно-управлінського персо-

налу тверді оклади не встановлюються, а оплата щомісячно змінюється в
залежності від обсягу реалізованої продукції.
Різновидом безтарифної системи оплати праці є контрактна система – укладання договору
(контракту) на певний термін між роботодавцем та виконавцем.
У договорі оговорюються умови праці, права та обов’язки сторін, режим роботи та рівень оплати
праці, а також термін дії контракту.
У договорі викладені і наслідки, які можуть торкнутися сторін у випадку дострокового розірван-
ня угоди однією із сторін.
 80

Договір може включати як час перебування робітника на підприємстві (почасова оплата), так і
конкретне завдання, яке повинен виконати робітник за певний час (відрядна оплата).
Основна перевага контрактної системи – чіткий розподіл прав та обов’язків як працівника, так
і керівництва підприємства. Ця система достатньо ефективна в умовах ринку.

Мотивація праці
Важливий момент, який повинен мати на увазі підприємець - мотивація праці.
Мета підприємця – зростання продуктивності праці, підвищення якості продукції, зростання
ефективності виробництва; і мета робітника, як особистості, з його багатоплановими потребами може і
дуже часто не співпадають.
Тому підприємцю необхідно розв’язати задачу сумісництва цих двох неспівпадаючих цілей. Він
повинен не тільки стимулювати робітника, але передусім визнавати його як особистість.
Підприємець повинен турбуватися про те, щоб його працівники:
а) відчували задоволення від перебування на підприємстві;
б) почували себе індивідуальностями, а не роботами на поточній лінії;
в) мали певну гарантію у надійності підприємства, у потрібності їх на конкретному підприємст-
ві;
г) отримували підтвердження у їх необхідності не тільки матеріально, але і морально.
На деяких зарубіжних підприємствах існує система, по якій зарплата поділяється на три час-
тини. Одна частина зарплати виплачується за виконання трудових і посадових обов’язків, і всі, чиї
обов’язки на підприємстві аналогічні, отримують однакову винагороду. Друга частина зарплати визнача-
ється вислугою років та факторами вартості життя, що особливо важливо у період прогресуючих
темпів інфляції. Цю частину зарплати отримують всі співробітники підприємства, але її величина
автоматично коректується в залежності від конкретних умов, що склалися. Виплата третьої частини
конкретна для кожного працівника і виражається досягнутими ним результатами у попередній період
роботи. Поганий працівник скоро побачить, яка мала ця складова його зарплати, а хороший зрозуміє, що
у нього вона майже така, як дві перші складові разом взяті. Однак третя складова не є фіксованою
величиною, вона може підвищуватися і знижуватися.

Ключові терміни i поняття

 Продуктивність
 Трудомісткість
 Виробіток
 Коефіцієнт виконання норм часу
 Технологічна трудомісткість
 Загальна виробнича трудомісткість
 Повна трудомісткість
 Індекс росту продуктивності
 Приріст продуктивності
 Номінальна зарплата
 Реальна зарплата
 Реальні доходи населення
 Тарифна система
 Форми оплати праці
 Системи оплати праці
 Фонд заробітної плати
 Фонд оплати праці

Тема 10 Поточні витрати та ціни на продукцію

Заняття 1
План
 Собівартість – комплексний економічний показник
 Класифікація витрат на виробництво
 81

 Зміст та методика обчислення кошторису виробництва

 Собівартість валової, товарної та реалізованої продукції
 Калькулювання та його місце в економічних розрахунках
 Методика обчислення основних статей калькуляції

10.1 Собівартість – комплексний економічний показник

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення
і збут.
Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь ви-
користання усіх ресурсів підприємства, а, значить, і рівень техніки, технології та організації виробницт-
ва.
Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше
удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції.
Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробни-
цтва.
Собівартість продукції має тісний зв`язок з її ціною. Це проявляється в тому, що собівартість
слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника.
 82

10.1.2. Класифікація витрат на виробництво

Слід відрізняти витрати загальні і витрати на одиницю продукції.
Загальні витрати – це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Їх сума залежить від
тривалості періоду і кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як
середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями.

Витрати підприємства
ознаки класифікації витрат

Ступінь однорі- Зв`язок з обсягом вироб- Спосіб обчислення на одиницю

ництва продукції
дності

По З
Елемен- стійні мінні
тні Пр Непро- Прямі
Комплексні порційні
оп
ор- Не-
Прогре- Дегре-
цій суючі прямі
суючі
ні
Рисунок 10.1 Класифікація витрат підприємства

Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До

них належать відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати.
Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють декілька елементів витрат. Їх групують
за економічним призначенням при калькулюванні та організації внутрішнього економічного управління.
Наприклад, витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподар-
ські витрати, витрати від браку та ін.
Прямі витрати безпосередньо пов`язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть
бути обчислені на її одиницю прямо. Якщо виготовляється один різновид продукції, усі витрати – прямі.
Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити на окремі різновиди продукції, бо вони
пов`язані з виготовленням різних виробів(зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утри-
мання і експлуатація будов, споруд, машин тощо).
Поділ витрат на прямі і непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організацій-
ної структури, методів нормування і обліку. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує
точність обчислення собівартості одиниці продукції, зміцнює економічні основи управління.
Постійні витрати є одиницею часу, а не обсягу продукції. Їх загальна сума не залежить від кі-
лькості виготовленої продукції в певних межах. Лише при істотних змінах обсягу виробництва, наслід-
ком яких є зміни виробничої і організаційної структури підприємства, стрибкоподібно міняється величи-
на постійних витрат, після чого вона залишається постійною.
До постійних належать витрати на утримання і експлуатацію будов і споруд, організацію ви-
робництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які неістотно зміню-
ються внаслідок зміни обсягу виробництва, тому їх називають умовно постійними.
Змінні витрати – це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої
продукції. В свою чергу їх можна розділити на пропорційні і непропорційні.
Пропорційні витрати прямо пропорційно обсягу виробництва(Кn=1). До пропорційних належать
переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну зарплату робітників.
Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та регресуючи.
Прогресуючі витрати зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва, Кn>1. Вони виникають
тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад,
витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати тощо.
Регресуючи витрати зростають менше, ніж обсяг виробництва, Кn<1. До них належить широке
коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, його ремонт, інструмент тощо.
В практичних обчисленнях загальну динаміку змінних витрат спрощують, всю їх сукупність на-
зивають пропорційною. Це значно полегшує аналіз і прогнозування витрат. Поділ витрат на постійні і
змінні дозволяє аналізувати залежність витрат і прибутку від обсягів виробництва при виборі варіан-
 83

тів проектних і планових рішень. При цьому доцільно користуватися графічним зображенням(див. рис.
10.2).

Рисунок 10.2 Залежність витрат підприємства від обсягів

виробництва:
1 – збитки;
2 – прибуток.
Внаслідок наявності постійних витрат виробництво продукції до певного, критичного, обсягу
(NKP) збиткове – площа 1 . Протягом зростання обсягу продукції частина постійних витрат у їх загальній
сумі знижується, зменшуються збитки і після досягнення критичного обсягу (N KP) виробництво стає
рентабельним – площа 2 .
Критичний обсяг випуску певної продукції у натуральному вимірі, вище якого виробництво стає
рентабельним, можна обчислити аналітично.
Як видно з графіка на рисунку 2, для критичної програми виробниц-
тва витрати і виручка від продажу рівні, тобто:

NKP C3M + CПОСТ = ЦОПТNKP

C ПОСТ
N КР 
Звідси
Ц ОПТ  С ЗМ ,

C3M – змінні витрати на одиницю продукції, грн.

де

CПОСТ – постійні витрати за розрахунковий період, грн.

ЦОПТ – оптова ціна одиниці продукції, грн.

10.1.3 Зміст та методика обчислення кошторису виробництва Кошторис виробництва – це

витрати підприємства, пов`язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того,
відносяться вони на собівартість продукції в цьому періоді чи ні.
 84

Таким чином кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не

співпадають.
Кошторис виробництва складається за економічними елементами,
перелік яких наведено у табл. 3(рядки 1 – 5).
Таблиця 10.1 Кошторис виробництва на 19__р.
Сума, тис. грн.
№
Звіт за минулий рік План на наступний
рік
Елементи витрат

1 2 3 4
1. 5210 5400
2. Матеріальні витрати 2050 2300
3. 890 1000
4.5. Заробітна плата 800 800
Відрахування на соціальні потреби 450 500
Амортизація основних фондів
Інші витрати
6. 9400 10000
Витрати на виробництво разом
7. Витрати, які не включаються у виробничу собівартість 400 450
продукції.
8. Зміна залишків витрат майбутніх періодів(приріст
віднімається, зменшення додається) +300
Зміна залишків резерву майбутніх платежів(приріст
9. додається, зменшення віднімається)
+10
10. 9010 9250
Собівартість валової продукції
11. Зміна залишків незавершеного виробництва(приріст
віднімається, зменшення додається) +50 -200
12. 8960 9450
Виробнича собівартість товарної
продукції
13. Позавиробничі витрати 340 350
14. 9300 9800
Повна собівартість товарної
продукції

Матеріальні витрати як елемент кошторису містять витрати на:

1) Сировину і основні матеріали, які є матеріальною субстанцією продукції;
2) Купівельні вироби для укомплектування продукції(двигуни, прилади тощо);
3) Купівельні напівфабрикати(штамповки, поковки, відливки та ін.);
4) Виробничі послуги сторонніх підприємств і організацій по виготовленню продукції;
5) Допоміжні матеріали, які використовуються у технологічному процесі(з’єднуючі деталі, фа-
рби, інструмент і т.п.), при його обслуговуванні(ремонт, утримання устаткування та ін.), на
господарські та управлінські потреби(утримання будов, канцелярські товари тощо);
6) Паливо та енергію зі сторони (електроенергію, пару, газ тощо). Витрати на власне виробни-
цтво енергії включаються у кошторис по окремих елементах;
7) Пошук, використання природної сировини(відрахування на геологорозвідувальні роботи,
рекультивацію землі, плата за деревину та інші.).
 Витрати на матеріали обчислюються на підставі норм їх витрачання і цін з урахуванням транс-
портно-заготівельних витрат, які не є складовими інших елементів кошторису(плата за транспортування,
 85

вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні заготівельним організаціям та ін.). Із вартості матеріалів

віднімаються відходи по ціні їх використання або продажу.
 Заробітна плата включає всі види основної оплати праці штатного і позаштатного виробничого
персоналу підприємства, тобто персоналу, зайнятого виробництвом продукції, обслуговуванням вироб-
ничого процесу і управлінням. Не включаються у собівартість виплати працівникам, що фінансуються
з прибутку або інших джерел соціального призначення.
 Відрахування на соціальні потреби містять відрахування на соціальне страхування, у Пенсій-
ний фонд, Державний фонд сприяння зайнятості та інші заходи. Величина відрахування обчислюється в
установлених нормах від витрат на оплату праці незалежно від джерел її фінансування.
 Амортизація основних фондів у формі амортизаційних відрахувань на повне їх відтворення об-
числюється за встановленими нормами від балансової вартості. При цьому амортизація машин, устатку-
вання, транспортних засобів і відповідно нарахування амортизаційних відрахувань припиняється після
закінчення нормативного терміну їх служби , якщо їх вартість повністю перенесена на собівартість
продукції.
 Інші витрати містять ті із них, які за змістом не можна віднести до певних елементів. До них
належить широке коло витрат різного призначення, а саме: оплата послуг зв`язку, обчислювальних
центрів, охорони, витрати на відрядження, страхування майна, винагороди за винаходи і раціоналізацію,
оплата робіт по сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт продукції, зношення нематеріа-
льних активів, орендна плата за окремі об`єкти основних фондів та ін.
Кошторис виробництва, узагальнюючі поелементні витрати підпри-
ємства, показує їх ресурсну структуру(витрати на матеріали, персонал,
основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу факторів формуван-
ня і зниження собівартості продукції.
Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залеж-
но від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємст-
ва. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва
можна складати корегуванням фактичних витрат за минулий період.
Елементи фактичних витрат корегуються прогнозні коефіцієнти змі-
ни обсягу виробництва, кількості персоналу і вартості основних фондів з
урахуванням закономірності динаміки витрат, ймовірної зміни норм і
цін(тарифів).
Більш обгрунтовано кошторис виробництва обчислюється по кож-
ному елементу на підставі планових обсягів продукції(послуг), норм і
цін(тарифів).
При чому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узага-
льнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва
складають підсумовуючи кошториси місць витрат(цехів, служб, загаль-
ногосподарських витрат).
10.1.4 Собівартість валової, товарної та реалізованої продукції
На підприємствах обчислюється собівартість валової, товарної i реалізованої продукції.
 Собівартість валової продукції як показник застосовується для внутрішніх потреб під-
приємств, на яких не є стабільною величина залишків незавершеного виробництва.
По валовій продукції обчислюється виробнича собівартість, по товарній i реалізованій
 Собівартість товарної продукції підприємства обчислюється двома основними способа-
ми.
а) Перший з них, синтетичний, грунтується на кошторисi виробництва. Його суть i послідов-
ність обчислень показані у таблиці 15.1.
Кошторис виробництва корегується таким чином:
1) З кошторису віднімаються витрати, які з різних причин не включаються у виробничу собіва-
ртість продукції (витрати на підготовку i освоєння нової продукції, якщо вони фінансується із прибутку
чи інших джерел, позавиробничi витрати, відшкодування винуватцями втрат від браку та iн.).
 86

2) Віднімається приріст, додається зменшення залишків витрат майбутніх періодів.

3) Додається приріст, віднімається зменшення залишків майбутніх платежів (відпускних,
винагороди за стаж роботи, за підготовчі роботи у сезонних виробництвах тощо).
Одержана сума є собівартістю валової продукції. Після її корегування на змiну залишків неза-
вершеного виробництва по собівартості (приріст віднімається, зменшення додається) одержуємо вироб-
ничу собівартість товарної продукції. Додавши до неї позавиробничi витрати, маємо повну собівар-
тість товарної продукції. За даними таблиці 15.1, планова собівартість товарної продукції становить:
10000-450-300+200+350=9800 тис. грн.
Цей спосіб цінний тим, що показує собівартість товарної продукції у зв`язку з загальною сумою
витрат i динамікою її списання.
б) Другий спосіб обчислення собівартості товарної продукції полягає у підсумовуванні поперед-
ньо визначеної собівартості окремих виробів, тобто

n
CT   C i  N i ,
i 1

де СТ - собівартість товарної продукції;

n - кількість найменувань продукції (послуг);
Ci - собівартість одиниці i-ої продукції (послуги);
N i - виробництво i-ої продукції (послуги) у натуральному вимірі.

в) Існує ще один метод обчислення собівартості товарної продукції, який широко застосовував-
ся на наших підприємствах для визначення рівня i динаміки витрат за умов директивного планування. Це
по-факторний метод. Він методично непогано опрацьований i може застосовуватися як допоміжний.
Приклад.
Обсяг товарної продукції у минулому році становив 10200 тис. грн., а витрати на 1 гр
витрати в минулому році становили 2500 тис. грн., у зв`язку із зростанням
обсягу виробництва вони збільшаться на 4 %. За таких умов плановий об-
сяг товарної продукцiї складе:
ПТ = 10200*1,1=11220 тис. грн.,
а собівартість товарної продукції за рівнем витрат минулого року:
СТ.Р. = 11220*0,9=10098 тис. грн.
Відносна економія умовно-постiйних витрат внаслідок зростання обсягу виробництва:
СУ.П. = 2500*(4-10)/100=-150 тис. грн.
Собівартість товарної продукції:
С = 10098-(148+150)=9800
Т тис. грн.
Представляє певний інтерес загальний рівень витрат на одиницю обсягу товарної продукції,
тобто на 1 грн. i його динамiка. У нашому випадку планові витрати на 1 грн. складуть: 9800/11220=0,87 i
знизяться порівняно з минулим роком на: ((0,87-0,9)/0,9)*100 %=-3,3 %
Показник витрат на 1 грн. товарної продукції досить поширений. Проте треба мати на
рентабельності, ніж витрат.
* Собівартість реалізованої продукції обчислюється корегуванням собівартості товарної
продукції на зміну залишків нереалізованої продукції:

СР = СТ+(СС.П.-СС.К.)+(СВ.П.-СВ.К.) ,
де СР - собівартість реалізованої продукції;
СС.П., СС.К. - собівартість залишків товарної продукції на складі на початок i кінець роз
 87

СВ.П., СВ.К. - собівартість залишків відвантаженої продукції на початок i кінець розрахун

Так, припустимо, якщо виробнича собівартість залишків продукції на початок розрахункового
періоду відповідно на складі та відвантаженої без зміни її власника 200 i 100 тис. грн., а на кінець - 248 i
150 тис. грн., то повна собівартість реалізованої продукції:
СР = 9800+(200-248)+(100-150)=9702 тис. грн.

10.1.5 Калькулювання та його місце в економічних розрахунках

У системi техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькулюван-
ня - обчислення собівартості окремих виробів.
Калькулювання потрібне для:
1) обгрунтування цін на вироби
2) обчислення рентабельності виробів
3) аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах
4) визначення економічної ефективності органiзацiйно-технiчних заходів.
Слід відрізняти планові калькуляції від фактичних. Перші обчислюються за плановими нормами
витрат, другі - за їх фактичним рівнем.
Об`єкт калькулювання - це та продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється.
До об’єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція (інструмент, енер-
гія, запчастини та iн.), роботи i послуги (ремонт, транспортування i т. п.).
Головний об`єкт калькулювання - готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на
ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення. Для кожного об`єкту калькулювання
вибирається калькуляційна одиниця - одиниця його кількісного виміру (кількість в штуках, маса, площа,
об`єм). Наприклад, об`єкт калькулювання - трактори, калькуляційна одиниця - 1 трактор, відповідно
вугілля - 1 тонна вугілля, електроенергія - 1 кiловат-година i т. д.
При калькулюванні витрати групуються за калькуляційними статтями.

10.1.6 Методика обчислення основних статей калькуляції

При калькулюванні прямі витрати обчислюються безпосередньо на калькуляційну одиницю згі-
дно з діючими нормами i цінами.
На непрямі витрати спочатку складається кошторис на певний період, після чого витрати
розподіляються між різними виробами за встановленою методикою.
Стаття "Сировина i матеріали" містить витрати на сировину, основні, допоміжні матеріали,
купівельні вироби та напівфабрикати, які можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, вихо-
дячи з норм їх витрат i цін. Крім ціни матеріалів враховуються транспортно-заготiвельнi витрати (плата
за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, комiсiйнi витрати заготівельним організаціям та
iн.). Із вартості сировини i матеріалів віднімаються відходи по цiнi їх можливого використання чи про-
дажу.
Стаття "Енергія технологічна" включає витрати на енергію (паливо, електроенергію, пару, газ та
iн.), яка безпосередньо використовується у технологічному процесi для зміни стану або форми предметів
праці (плавлення, нагрівання, зварювання, сушіння i т. п.). Обчислюється за нормами витрат i тарифами
на енергію.
Стаття "Основна заробітна плата виробничих робітників" містить витрати на оплату праці
робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції. Обчислюється згідно з нормами
витрат часу на виконання технологічних операцій i тарифними ставками або відрядними розцінками на
операції, деталі, вузли. Сюди включаються i доплати зазначеним робітникам з фонду зарплати в % від
прямого заробітку.
Додаткова зарплата (оплата відпусток, часу виконання державних обов’язків, доплати за вико-
нання додаткових функцій та iн.) обчислюється у % від основної, а відрахування на соціальні потреби
виробничих робітників - в % від суми основної додаткової зарплати.
Стаття "Утримання та експлуатація машин i устаткування" є комплексною i охоплює такі
витрати, як амортизаційні відрахування по машинах i устаткуванню, що належать до основних фондів,
витрати на електроенергію, пальне для приведення їх у дію, стиснуте повітря, технологічний інструмент,
ремонт, оплату праці з відповідними відрахуваннями на соціальні потреби робітників, які обслуговують
машини (наладчики, електрики, слюсарі та iн.). На ці витрати складається кошторис по кожному цеху
(виробництву) на рік (квартал).
 88

На одиницю кожного різновиду продукції витрати по вказаній статті обчислюються методом

розподілу.
Найбільш поширеним на наших підприємствах є розподіл цих витрат пропорційно основній
зарплаті виробничих робітників, тобто:

РМ
C маш  С З .О . 
100
де СМАШ - витрати на утримання та експлуатацію машин i устаткування на одиницю продукції,
грн.;
СЗ.О. - основна заробітна плата виробничих робітників на одиницю продукції, грн.;
РМ - відношення витрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування до основної
зарплати виробничих робітників, %.

Найобгрунтованiшим є обчислення витрат на утримання та експлуатацію машин i устаткування

на один виріб залежно від часу його обробки i нормативних витрат на одиницю часу за формулою:

m
C маш   C m гi  ti
i 1

де m - кількість машин (технологічних груп машин), на яких обробляється виріб;

CM-Гi - витрати на утримання та експлуатацію i-ої машини за одну годину, грн. (за встановлени-
ми нормами);
ti - тривалість обробки виробу на i-й машині, годин.

Статті "Загальновиробничі витрати", "Загальногосподарські витрати" є близькі за змістом i

відрізняються тільки рівнем узагальнення витрат.
Загальновиробничі - це витрати на управлення, виробниче i господарське обслуговування в
межах цеху (виробництва). Сюди входять витрати на зарплату з відрахуваннями на соціальні потреби
працівників управлення цеху, спецiалiстiв, обслуговуючого персоналу, амортизаційні відрахування по
будовах i спорудах, їх утримання, ремонт, охорону праці та iн.
Загальногосподарські витрати є такими ж, тільки на рівні підприємства як єдиної системи.
Додатково в них включаються витрати на досліди, випробування, винахідництво, підготовку кадрів,
відрядження, обов’язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення середовища та iн.).
Розподіляються загальновиробничi та загальногосподарські витрати у більшості випадків
однаково - пропорційно основній зарплаті виробничих робітників.
Точнішим є їх розподіл пропорційно сумі основної зарплати i витрат на утримання та експлуата-
цію машин i устаткування за умови, що останні обчислені на одиницю продукції обґрунтованим мето-
дом.
Стаття "Позавиробничі витрати" містить витрати на вивчення ринку, рекламу продукції i її
продаж. Деякі з цих витрат є прямими i їх можна обчислити безпосередньо на окремі вироби (витрати на
тару, пакування, рекламу, транспортування у певний район ринку). Непрямі витрати (на аналіз ринку,
комiсiйнi витрати організаціям збуту, проведення ярмарків тощо) розподіляються між виробами пропо-
рційно виробничій собівартості.
 89

Додаток № 1
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98

Мінімальні почасові тарифні ставки для робітників

№ Види виробництв та робіт, професії робітників Перший Примітка:
сітки розряд розрахун-ково
(копійки за за місяць
годину) (гривень)
1 Слюсарі-інструментальники і верстат-ники широкого 56 95-70
профілю на універсальному устаткуванні Істру-ментальних
та інших цехів підготовки виробництва при виготовленні
особливо точних, відповідальних і складних прес-форм,
штампів, приладдя, інструменту, приладів та устаткування;
верстатники на унікальному устаткуванні, які зайняті
виготовленням особливо складної про-дукції; слюсарі-
ремонтники, електро-монтери, які зайняті ремонтом, нала-
год-женням та обслуговуванням особливо складного уні-
версального устаткування; інші висококваліфіковані робіт-
ники, які виконують особливо складні і унікальні роботи.
2 Робітники основного та допоміжного виробництва. 51 87-16
3 Робітники зайняті на інших роботах безпосередньо <?????>. 46 78-61

Примітки:
а) розрахункова середньомісячна норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні на
1998 рік становить 170,9 години;
б) міжрозрядні коефіцієнти для встановлення тарифних ставок від тарифної ставки 1-го розряду:
1-1.0; 2-1.1; 3-1.35; 4-1.5; 5-1.7; 6-2.0; 7-2.2; 8-2.4;
в) тарифні ставки розраховані виходячи із вартісної межі малозабезпеченості у розмірі 73,7 гривень.
 90

Додаток № 3
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98

Мінімальні коефіцієнти міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень місячних посадових

окладів керівників і спеціалістів ПІДПРИЄМСТВ до посадового окладу техніка

№ Коефіцієнти до
Найменування посад мінімального поса-
дового окладу
техніка
1 Генеральний директор (голова, президент, інший керівник) по контракту
об’єднання підприємств (асоціації, корпорації, концерну і т. ін.),
директор (начальник, інший керівник) підприємства
2 Головний інженер виробничого об’єднання 2.95
3 Заступник генерального директора виробничого об’єднання 2.59
4 Помічник генерального директора виробничого об’єднання 2.13
5 Головний інженер підприємства 2.42
6 Заступник директора підприємства 1.91
7 Помічник директора підприємства 1.57
8 Головні спеціалісти, начальники виробництва 1.97
9 Начальники відділів, спеціалізованих виробництв (крім начальника 1.7
господарського відділу)
10 Начальник господарського відділу 1.25
11 Начальники лабораторій, бюро, зав. секторами 1.43
12 Начальник, головний інженер відділу капіталь-ного будівництва 1.79
(технічного переозброєння)
13 Головний бухгалтер відділу капітального будівництва (технічного 1.52
переозброєння)
14 Провідні спеціалісти (інженери) 1.65
15 Спеціалісти (інженери):
1 категорії 1.61
2 категорії 1.43
3 категорії 1.34
16 Спеціалісти (інженери) всіх спеціальностей без категорій 1.16
17 Начальник цеху 1.97
18 Начальник дільниці (зміни, випробувальної станції) 1.79
19 Механік, енергетик цеху 1.61
20 Техніки всіх спеціальностей:
1 категорії 1.16
2 категорії 1.07
без категорії 1.00
21 Старший диспетчер 1.52
22 Старші: майстер, контрольний майстер дільниці 1.43
23 Майстер, контрольний майстер дільниці 1.25
24 Старші будівельники військових кораблів 2.24
25 Старші будівельники цивільних кораблів і суден 2.06
26 Будівельники військових кораблів 1.88
27 Будівельники цивільних кораблів і суден 1.79

Примітка:
Посадові оклади заступникам, які не передбачені цією схемою, встановлюються на 5-15 % менше поса-
дового окладу відповідного керівника (начальника).
Посадові оклади головним бухгалтерам встановлюються на рівні посадових окладів заступників керівни-
ка.
 91

Додаток № 4
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98

Мінімальні коефіцієнти міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень місячних посадових

окладів керівників і спеціалістів науково-дослідних, конструкторських, технологічних, проектних
та інших наукових установ і організацій до посадового окладу техніка

№ Коефіцієнти до
Найменування посад мінімального
посадового окладу
техніка
1 Генеральний директор науково-виробничого об’єднання, директор по контракту
(начальник)
2 Головний інженер науково-виробничого об’єднання 3.00
3 Заступник генерального директора по науковій роботі науково- 2.50
виробничого об’єднання
4 Помічник генерального директора науково-виробничого об’єднання 1.95
5 Заступник директора (начальника) по науковій роботі, головний інженер 2.50
6 Помічник керівника наукової організації 1.68
7 Вчений секретар науково-дослідного інституту 1.61
8 Начальник відділення, головний конструктор, головний технолог 2.10
9 Головний інженер проекту, архітектор проекту 2.17
10 Головний бухгалтер 2.00
11 Начальники: відділів, самостійних лабораторій, архітектурно- 2.00
планувальних майстерень, головні наукові співробітники
12 Головні: архітектор, металург, матролог, та інші головні спеціалісти в 1.72
тематичних (основних) відділеннях, відділах, лабораторіях, архітектур-
но-планувальних майстернях
13 Начальник сектору; начальники: бригади, групи, бюро, лабораторії в 1.9
складі відділу; начальники: випробувальної станції, стенду; провідні
наукові співробітники
14 Провідні інженери: конструктор, технолог, електронік, програміст, 1.81
математик, проектувальник, архітектор, художник-когструктор (дизай-
нер), старший науковий співробітник

15 Провідні інженери інших спеціальностей, наукові співробітники 1.70

16 Інженери: конструктор, технолог, електронік, програміст, математик,
проектувальник, архітектор, художник-когструктор (дизайнер), молод-
ший науковий співробітник:
1 категорії
2 категорії 1.50
3 категорії 1.45
1.36
17 Інженери інших спеціальностей та інші спеціалісти:
1 категорії 1.54
2 категорії 1.36
18 Інженери всіх спеціальностей та інші спеціалісти; старший лаборант, що 1.08
має вищу освіту
19 Техніки всіх спеціальностей:
1 категорії 1.18
2 категорії 1.09
20 Старший лаборант 1.09
21 Техніки всіх спеціальностей, лаборант, кресляр-конструктор 1.00

Примітка:
Для працівників зайнятих на інших роботах, безпосередньо не зв’язаних з науковою діяльністю, встанов-
люється коефіцієнт згідно з Додатком № 3.
 92

Посадові оклади заступників, які не передбачені цією схемою, встановлюються на 5-15 % менше посадо-
вого окладу відповідного керівника.
Посадові оклади начальників тематичних підрозділів і провідних спеціалістів, які призначені головними
технологами виробу (вузла), піднімаються на 10 %.
Посадові оклади начальників тематичних підрозділів, які призначені начальниками науково-технічних
(науково-виробничих) комплексів, піднімаються на 10-20 %.
Посадові оклади завідуючих, які не приведені в цій схемі, відповідають посадовим окладам начальників
відповідних наукових підрозділів.
 93

Додаток № 5
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98

КОЕФІЦІЄНТИ
співвідношень місячних посадових окладів робітників за загальними (наскрізними) професіями до
вартісної величини межі малозабезпеченості

№ Коефіцієнти до
Найменування професій вартісної вели-
чини межі
малозабезпече-
ності
1 Гардеробник, кур’єр, кубівник, вантажник, сторож, прибиральник служ- 1.00
бових приміщень, швейцар, сатураторник
2 Опалювач, ліфтер 1.10
3 Натирач підлоги, робітник з обслуговування лазні, маркувальник, точи- 1.08
льник
4 Кастелянка, підсобний робітник, робітник з благоустрою, прибиральник: 1.06
виробничих приміщень, теритирії; носій, склопротиральник, вагар, возій,
двірник, садівник, світлокопіювальник, склографіст (ротаторник), нагля-
дач гідротехнічних споруд
5 Апаратник хімічного чищення спецодягу, водій: електро- та автовізка, 1.18
транспортно-прибиральних і самохідних механізмів, дезінфектор, єгер,
контролер, комірник, оператор розмінних автоматів, політурник докуме-
нтів, натирач підлоги із цінних порід деревини, приймальник сільського-
сподарських продуктів та сировини, прибиральник сміттєпроводів
6 Водій транспортно-прибиральної машини, машиніст із прання і ремонту 1.18
спецодягу, оператор автоматичного газового захисту, собаківник, ліфтер
при швидкості руху ліфта від 2,5 до 7 м/с і більше
7 Комплектувальник товарів, прийомоздавальник багажу і вантажу, склоп- 1.18
ротиральник при виконанні робіт у висотних будинках понад 12 поверхів
та у важкодоступних місцях
8 Оператор копіювальних та розмножувальних машин:
- на одержанні копій на папері
- при виготовленні друкарських форм з текстових і штрихових оригіна- 1.18
лів
- при виготовленні друкарських форм з оригіналів, які містять напівто- 1.62
нові та растрові зображення
1.78
9 Оператор обчислювальних машин:
2 категорії 1.32
1 категорії 1.47
10 Оператор ЕОМ 1.62
11 Інструктор виробничого навчання робітників масових професій 1.78
 94

Додаток № 6
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98

КОЕФІЦІЄНТИ
співвідношень місячних посадових окладів службовців загальних (наскрізних) професій до вартіс-
ної величини межі малозабезпеченості

№ Найменування професій Коефіцієнти до

вартісної вели-
чи-ни межі мало-
забезпеченості
1 Завідувач: канцелярії, центральним складом; старший товарознавець 1.78
2 Завідувач друкарським бюро; старші: касир, інкасатор, інспектор; това- 1.78
рознавець, перекладач-дактилолог, стенографістка 1 категорії, коректор
(корегування текстів)
3 Касир, інкасатор, інспектор; завідувач: архіву, господарства, складу, 1.62
копіювально-розмножувальним бюро, фотолабораторії, кінним двором;
стенографістка 2 категорії, друкарка 1 категорії
4 Друкарка 2 категорії, секретар-стенографістка, диспетчер з випуску 1.32
готової продукції, експедитор з перевезень вантажфів, таксувальник,
старший табельник, секретар навчальної частини (диспетчер), секретар
незрячого фахівця
5 Секретар-друкарка, агент з постачання, рахівник, кресляр, діловод, 1.18
архіваріус, калятор, експедитор, завідувач комори, нарядник, обліковець,
табельник, копіювальник, статистик

Примітки:
Мінімальні співвідношення місячних посадових окладів старших товароз-
навців до вартісної величини межі малозабезпеченості повинні бути на
рівні 2.37. Мінімальні співвідношення місячних посадових окладів стар-
ших товарознавців, які мають вищу освіту, встановлюються на рівні 2.61, а
товарознавцям, які не мають вищої освіти – на рівні 1.78.
 95

Додаток № 7
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98

КОЕФІЦІЄНТИ
співвідношень місячних посадових окладів робітників, зайнятих на вантажно-розвантажувальних
роботах до вартісної величини межі малозабезпеченості

№ Найменування професій Коефіцієнти до

вартісної
величини межі
мало-
забезпеченості
1 При навантаженні (розвантаженні) у залізничні вагони, автомобілі та
інший рухомий склад інших вантажів; на внутрішньоскладській переро-
бці вантажів:
- вантажники
- вантажники, механізатори (докери-механізатори), що обслуговують: 2.23
- найважливіші морські порти та прикордонні залізничні станції, що
переробляють експортно-імпортні вантажі
- інші морські порти, річкові порти, залізничні станції, підприємства та
організації інших галузей
2.7

2.45
2 При навантаженні (розвантаженні) у залізничні вагони, автомобілі та
інший рухомий склад шкідливих до здоров’я вантажів, вантажів, що
змерзлися, і вантажів з вагою одного місця більш як 50 кг; при наванта-
женні (розвантаженні) в судна інших вантажів:
- вантажники
- вантажники, механізатори (докери-механізатори), що обслуговують:
- найважливіші морські порти та прикордонні залізничні станції, що 2.45
переробляють експортно-імпортні вантажі
- інші морські порти, річкові порти, залізничні станції, підприємства та
організації інших галузей

2.96

2.7
3 При навантаженні (розвантаженні) в гарячому стані металу, агломерату і
шлаку; при навантаженні (розвантаженні) руди, пека, вугілля, вугільного
брикету, креозоту, подової і анодної маси, азбесту, негашеного вапна,
мінеральної вати, цементу; при навантаженні (розвантаженні) в суднах
шкідливих до здоров’я вантажів, вантажів, що змерзлися, і вантажів з
вагою одного місця більш як 50 кг:
- вантажники
- робітники комплексних бригад 4 класу класифікації, які виконують
навантажувально-розвантажувальні роботи із застосуванням засобів 2.7
комплексної механізації і які суміщають професії вантажника і механіза-
тора:
- найважливіші морські порти та прикордонні залізничні станції, що
переробляють експортно-імпортні вантажі
- інші морські порти, річкові порти, залізничні станції, підприємства та
організації інших галузей

3.26

2.96
 96

Додаток № 7
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98

ПЕРЕЛІК
доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників об’єднань, підприємств і
організацій
№ Найменування доплат і надба- Розміри доплат і надбавок
вок
ДОПЛАТИ
1. Доплати одному працівнику макси-мальними розмірами не
За суміщення обмежуються і визначаються наявністю одержаної еко-
професій (посад) номії за тарифними ставками і окладами суміщуваних
працівників

Доплати одному працівнику макси-мальними розмірами не

2. обмежуються і визначаються наявністю одержаної еко-
номії за тарифними ставками і окладами, які могли б
За розширення зони об- виплачуватися за умови нормативної чисельності праців-
слуговування або збіль- ників.
шення обсягу робіт
До 100 відсотків тарифної ставки (окладу) відсутнього
працівника
3.

За роботу у важких і шкідливих умовах праці до 12 відсотків, за

4. За виконання обов’язків
тимчасово відсутнього
працівника
За роботу у важких, шкідливих та
5. особливо важких і особливо шкід-
ливих умовах праці
За інтенсивність праці
6. робітників, що працюють
на конвеєрах, поточних та
7.
автоматичних лініях
За роботу у нічний час
8.
За роботу у вечірній час при багато-
змінному режимі
9.
На період освоєння нових норм
трудових затрат
За керівництво бригадою (бригади-
ру, не звіль-неному від основної
роботи
роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці
від 12 до 24 відсотків тарифної ставки (посадового окладу)
До 12 відсотків тарифної ставки
Від 20 до 40 відсотків годинної тарифної став-
ки(посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час
До 20 відсотків годинної тарифної ставки (посадового
окладу) за кожну годину роботи в цей час
Підвищення відрядних розцінок до 20 відсотків, підвищен-
ня тарифних ставок до 10 відсотків.
З чисельністю робітників від 5* до 10 чоловік у розмірі 15
відсотків тарифної ставки найвищого розряду, присвоєного
робітнику бригади
з чисельністю понад 10 чоловік – 25 відсотків тарифної
ставки найвищого розряду, присвоєного робітнику бригади
з чисельністю понад 25 чоловік – 35 відсотків тарифної
ставки найвищого розряду, присвоєного робітнику бригади
Ланковим, якщо чисельність ланки перевищує 5 чоловік,
встановлюється доплата в розмірі 50 відсотків відповідної
доплати бригадиру
*Примітка: якщо чисельність бригади менше 5 чоловік,
доплата за керівництво бригадою не встановлюється.
 97

20 відсотків посадового окладу

15 відсотків посадового окладу

Диференційовані надбавки до тарифних ставок робітників:

3 розряду – 12 відсотків
4 розряду – 16 відсотків
5 розряду – 20 відсотків
6 і більш високих розрядів – до 24 відсотків

10. Водіям 2-го класу – 10 відсотків

1-го класу – 25 відсотків
встановленої тарифної ставки за відпрацьо-ваний час водієм
За вчену ступінь:
- доктор наук до 50 відсотків посадового окладу
- кандидат наук
11.
НАДБАВКИ до 50 відсотків посадового окладу

За високу професійну майстерність

12.
За класність водіям легкових і
вантажних автомобілів, автобусів.
13.
За високі досягнення в праці
14. За виконання особливо важливої
роботи на строк її виконання
Розмір надбавки до посадових окладів (тарифних ставок)
визначається відповідно до п.2 та п.3 “Положення види, розмі-
ри і порядок надання компенсації у зв’язку з роботою, яка
передбачає доступ до державної таємниці”, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1994р. №414.
Примітка: Надбавки до посадових окладів (тарифних ставок)
за роботу в умовах режимних обмежень встановлюються зверх
інших доплат і надбавок, які встановлені на ПІДПРИЄМСТВІ.

За роботу в умовах режимних

15. обмежень
 98

Додаток № 9
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98

Схвалено на засіданні колегії Мінпраці Ук-

раїни протокол №4 від 04.04.1997 р.

РЕКОМЕНДАЦІЇ,
щодо порядку регулювання фондів оплати праці, умов їх зростання та встановлення міжкваліфікаційних
(міжпосадових) співвідношень в оплаті праці при розробці і укладанні галузевих угод та колективних
договорів

Законом України від 23 січня 1997 року № 20/97-ВР “Про внесення змін до окремих законів
України щодо оплати праці” внесені доповнення до статей 7 і 8 Закону України “Про колективні догово-
ри і угоди”, статті 19 Закону України “Про підприємства в Україні”.

1.Законом передбачено, що у галузевих угодах мають бути визначені умови зростання фондів
оплати праці та міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення в оплаті праці.

У колективних договорах мають бути визначені механізм формування фонду оплати праці,
умови його регулювання, а також міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення в оплаті праці.

2. Умовами зростання фондів оплати праці на галузевому рівні можуть бути:

- зростання обсягів виробництва;
- зростання продуктивності праці;
- зниження витрат на 1 грн. собівартості продукції та ін.

При цьому необхідно передбачити, у яких розмірах збільшується фонд оплати праці при підви-
щенні ефективності роботи підприємств, що може бути визначено через прирістні нормативи. Для визна-
чення розміру розрахункової величини фонду оплати праці, що склався у попередньому періоді(році) з
урахуванням фактичних можливостей підприємства та нормативу його приросту. Норматив приросту
цього фонду може бути визначений в розмірі не більше одного відсотка за кожен відсоток зростання
обсягів виробництва, продуктивності праці або зниження витрат на 1 грн. продукції тощо.

3. При визначенні умов регулювання фондів оплати праці на рівні підприємства при укладенні
колективного договору предметом переговорів має бути:
- розмір тарифної ставки робітника першого розряду, яка є основною для побудови тарифної си-
стеми оплати праці, ї встановлюється виходячи з фінансових можливостей підприємства; але не нижче
встановленого розміру для галузі (підгалузі).
- значення мінімальних і максимальних посадових окладів по кожній посаді виходячи з міжпо-
садових співвідношень в оплаті праці.
- механізм формування і регулювання фонду оплати праці.

Регулювання розмірів фонду оплати праці на підприємстві може здійснюватись шляхом встано-
влення:
- нормативного співвідношення темпів приросту середньої заробітної плати та продуктивності
праці;
- нормативного співвідношення темпів приросту фонду оплати праці і обсягів продукції, робіт,
послуг.

Розміри коштів на сплату праці можуть формуватись кількома способами:

-на основі приростних нормативів за кожну одиницю показника, прийнятого для оцінки
діяльності підприємства або за нормативом на одиницю продукції у натуральному виразі.

Приріст фонду оплати праці доцільно ув’язувати не тільки з

показниками, які характеризують обсяги виробництва, але і з основ-
ними якісними показниками, зростанням продуктивності праці, зни-
женням витрат на 1 грн. продукції.
 99

Формування фонду оплати праці на основі нормативів його при-

росту за кожну одиницю покращення показників, прийнятих для оцін-
ки діяльності підрозділу, може здійснюватися таким чином:
(100  H 1  E 2  H 3  E 3 )
ФОП=ФОП баз
100
де ФОПбаз. - фонд оплати праці у попередньому періоді;

Н1, Н2, Н3 - нормативи приросту фонду оплати праці

відповідно за приріст обсягів виробництва,
продуктивності праці та зниження витрат на
1грн. продукції;
Е1, Е2, Е3 - відповідно приріст обсягів виробництва,
продуктивності праці, зниження витрат на 1 грн.
продукції.
-на основі використання рівневого нормативу може здійснюватися таким чином:

ФОП = Н *О,

де Н - норматив фонду оплати праці на одиницю продукції у

натуральному виразі або на одиницю обсягу, прийнятого
для обчислення продуктивності праці;

О - обсяг виробництва.

-прямим розрахунком за нормативами трудомісткості і середньо заробітної плати.

При формуванні фонду оплати праці прямим розрахунком за

нормативами трудомісткості необхідно врахувати зниження технологі-
чної, перш за все, за рахунок заходів щодо удосконалення технічних і ор-
ганізаційних умов виробництва. При цьому необхідно передбачити збіль-
шення норм обслуговування, перегляд нормативів чисельності, суміщення
професій.

4. Міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення в оплаті праці.

Предметом переговорів на галузевому рівні мають бути тарифні сіт-

ки і шкали співвідношень мінімальних посадових окладів по посадах, гру-
пах посад керівників, спеціалістів та службовців.

При встановлені міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень

в оплаті праці необхідно врахувати кваліфікаційний рівень працівників,
умови роботи, інтенсивність, складність і відповідальність виконуваних
робіт.

В народному господарстві України поширена, в особливому, шести-

розрядна тарифна сітка із співвідношенням мінімального та максимально-
го розмірів тарифних ставок 1 : 1,8. У машинобудуванні, чорній металургії,
 100

електроенергетиці на окремих роботах застосовується восьмирозмірна

тарифна сітка із співвідношення 1 : 2; 1 : 2,3; 1 : 1,9 відповідно.

Міжпосадові співвідношення в оплаті праці керівників, спеціалістів і

службовців можуть встановлюватися по відношенню до розміру посадово-
го окладу техніка.
Крім наведеного підходу до встановлення співвідношень в оплат і
праці, може буди запропонована єдина тарифна система, яка охоплює усі
категорії працівників підприємств. При цьому співвідношення між макси-
мальним і мінімальним значенням можуть встановлюватися від 1 : 4 до 1 :
7 залежно від галузі (підгалузі).

5. Зазначені рекомендації можуть використовуватися при укладанні

угод на регіональному рівні.
20 Техніки всіх спеціальностей:
1 категорії 1.16
2 категорії 1.07
без категорії 1.00
21 Старший диспетчер 1.52
22 Старші: майстер, контрольний майстер дільниці 1.43
23 Майстер, контрольний майстер дільниці 1.25
24 Старші будівельники військових кораблів 2.24
25 Старші будівельники цивільних кораблів і суден 2.06
26 Будівельники військових кораблів 1.88
27 Будівельники цивільних кораблів і суден 1.79

Примітка:
Посадові оклади заступникам, які не передбачені цією схемою, встановлюються на 5-15 % менше поса-
дового окладу відповідного керівника (начальника).
Посадові оклади головним бухгалтерам встановлюються на рівні посадових окладів заступників керівни-
ка.
 101

Додаток № 4
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98

Мінімальні коефіцієнти міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень місячних посадових

окладів керівників і спеціалістів науково-дослідних, конструкторських, технологічних, проектних
та інших наукових установ і організацій до посадового окладу техніка

№ Коефіцієнти до
Найменування посад мінімального
посадового окладу
техніка
1 Генеральний директор науково-виробничого об’єднання, директор по контракту
(начальник)
2 Головний інженер науково-виробничого об’єднання 3.00
3 Заступник генерального директора по науковій роботі науково- 2.50
виробничого об’єднання
4 Помічник генерального директора науково-виробничого об’єднання 1.95
5 Заступник директора (начальника) по науковій роботі, головний інженер 2.50
6 Помічник керівника наукової організації 1.68
7 Вчений секретар науково-дослідного інституту 1.61
8 Начальник відділення, головний конструктор, головний технолог 2.10
9 Головний інженер проекту, архітектор проекту 2.17
10 Головний бухгалтер 2.00
11 Начальники: відділів, самостійних лабораторій, архітектурно- 2.00
планувальних майстерень, головні наукові співробітники
12 Головні: архітектор, металург, матролог, та інші головні спеціалісти в 1.72
тематичних (основних) відділеннях, відділах, лабораторіях, архітектур-
но-планувальних майстернях
13 Начальник сектору; начальники: бригади, групи, бюро, лабораторії в 1.9
складі відділу; начальники: випробувальної станції, стенду; провідні
наукові співробітники
14 Провідні інженери: конструктор, технолог, електронік, програміст, 1.81
математик, проектувальник, архітектор, художник-когструктор (дизай-
нер), старший науковий співробітник

15 Провідні інженери інших спеціальностей, наукові співробітники 1.70

16 Інженери: конструктор, технолог, електронік, програміст, математик,
проектувальник, архітектор, художник-когструктор (дизайнер), молод-
ший науковий співробітник:
1 категорії
2 категорії 1.50
3 категорії 1.45
1.36
17 Інженери інших спеціальностей та інші спеціалісти:
1 категорії 1.54
2 категорії 1.36
18 Інженери всіх спеціальностей та інші спеціалісти; старший лаборант, що 1.08
має вищу освіту
19 Техніки всіх спеціальностей:
1 категорії 1.18
2 категорії 1.09
20 Старший лаборант 1.09
21 Техніки всіх спеціальностей, лаборант, кресляр-конструктор 1.00

Примітка:
Для працівників зайнятих на інших роботах, безпосередньо не зв’язаних з науковою діяльністю, встанов-
люється коефіцієнт згідно з Додатком № 3.
 102

Посадові оклади заступників, які не передбачені цією схемою, встановлюються на 5-15 % менше посадо-
вого окладу відповідного керівника.
Посадові оклади начальників тематичних підрозділів і провідних спеціалістів, які призначені головними
технологами виробу (вузла), піднімаються на 10 %.
Посадові оклади начальників тематичних підрозділів, які призначені начальниками науково-технічних
(науково-виробничих) комплексів, піднімаються на 10-20 %.
Посадові оклади завідуючих, які не приведені в цій схемі, відповідають посадовим окладам начальників
відповідних наукових підрозділів.
 103

Додаток № 5
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98

КОЕФІЦІЄНТИ
співвідношень місячних посадових окладів робітників за загальними (наскрізними) професіями до
вартісної величини межі малозабезпеченості

№ Коефіцієнти до
Найменування професій вартісної вели-
чини межі
малозабезпече-
ності
1 Гардеробник, кур’єр, кубівник, вантажник, сторож, прибиральник служ- 1.00
бових приміщень, швейцар, сатураторник
2 Опалювач, ліфтер 1.10
3 Натирач підлоги, робітник з обслуговування лазні, маркувальник, точи- 1.08
льник
4 Кастелянка, підсобний робітник, робітник з благоустрою, прибиральник: 1.06
виробничих приміщень, теритирії; носій, склопротиральник, вагар, возій,
двірник, садівник, світлокопіювальник, склографіст (ротаторник), нагля-
дач гідротехнічних споруд
5 Апаратник хімічного чищення спецодягу, водій: електро- та автовізка, 1.18
транспортно-прибиральних і самохідних механізмів, дезінфектор, єгер,
контролер, комірник, оператор розмінних автоматів, політурник докуме-
нтів, натирач підлоги із цінних порід деревини, приймальник сільського-
сподарських продуктів та сировини, прибиральник сміттєпроводів
6 Водій транспортно-прибиральної машини, машиніст із прання і ремонту 1.18
спецодягу, оператор автоматичного газового захисту, собаківник, ліфтер
при швидкості руху ліфта від 2,5 до 7 м/с і більше
7 Комплектувальник товарів, прийомоздавальник багажу і вантажу, склоп- 1.18
ротиральник при виконанні робіт у висотних будинках понад 12 поверхів
та у важкодоступних місцях
8 Оператор копіювальних та розмножувальних машин:
- на одержанні копій на папері
- при виготовленні друкарських форм з текстових і штрихових оригіна- 1.18
лів
- при виготовленні друкарських форм з оригіналів, які містять напівто- 1.62
нові та растрові зображення
1.78
9 Оператор обчислювальних машин:
2 категорії 1.32
1 категорії 1.47
10 Оператор ЕОМ 1.62
11 Інструктор виробничого навчання робітників масових професій 1.78
 104

Додаток № 6
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98

КОЕФІЦІЄНТИ
співвідношень місячних посадових окладів службовців загальних (наскрізних) професій до вартіс-
ної величини межі малозабезпеченості

№ Найменування професій Коефіцієнти до

вартісної вели-
чи-ни межі мало-
забезпеченості
1 Завідувач: канцелярії, центральним складом; старший товарознавець 1.78
2 Завідувач друкарським бюро; старші: касир, інкасатор, інспектор; това- 1.78
рознавець, перекладач-дактилолог, стенографістка 1 категорії, коректор
(корегування текстів)
3 Касир, інкасатор, інспектор; завідувач: архіву, господарства, складу, 1.62
копіювально-розмножувальним бюро, фотолабораторії, кінним двором;
стенографістка 2 категорії, друкарка 1 категорії
4 Друкарка 2 категорії, секретар-стенографістка, диспетчер з випуску 1.32
готової продукції, експедитор з перевезень вантажфів, таксувальник,
старший табельник, секретар навчальної частини (диспетчер), секретар
незрячого фахівця
5 Секретар-друкарка, агент з постачання, рахівник, кресляр, діловод, 1.18
архіваріус, калятор, експедитор, завідувач комори, нарядник, обліковець,
табельник, копіювальник, статистик

Примітки:
Мінімальні співвідношення місячних посадових окладів старших товароз-
навців до вартісної величини межі малозабезпеченості повинні бути на
рівні 2.37. Мінімальні співвідношення місячних посадових окладів стар-
ших товарознавців, які мають вищу освіту, встановлюються на рівні 2.61, а
товарознавцям, які не мають вищої освіти – на рівні 1.78.
 105

Додаток № 7
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98

КОЕФІЦІЄНТИ
співвідношень місячних посадових окладів робітників, зайнятих на вантажно-розвантажувальних
роботах до вартісної величини межі малозабезпеченості

№ Найменування професій Коефіцієнти до

вартісної
величини межі
мало-
забезпеченості
1 При навантаженні (розвантаженні) у залізничні вагони, автомобілі та
інший рухомий склад інших вантажів; на внутрішньоскладській переро-
бці вантажів:
- вантажники
- вантажники, механізатори (докери-механізатори), що обслуговують: 2.23
- найважливіші морські порти та прикордонні залізничні станції, що
переробляють експортно-імпортні вантажі
- інші морські порти, річкові порти, залізничні станції, підприємства та
організації інших галузей
2.7

2.45
2 При навантаженні (розвантаженні) у залізничні вагони, автомобілі та
інший рухомий склад шкідливих до здоров’я вантажів, вантажів, що
змерзлися, і вантажів з вагою одного місця більш як 50 кг; при наванта-
женні (розвантаженні) в судна інших вантажів:
- вантажники
- вантажники, механізатори (докери-механізатори), що обслуговують:
- найважливіші морські порти та прикордонні залізничні станції, що 2.45
переробляють експортно-імпортні вантажі
- інші морські порти, річкові порти, залізничні станції, підприємства та
організації інших галузей

2.96

2.7
3 При навантаженні (розвантаженні) в гарячому стані металу, агломерату і
шлаку; при навантаженні (розвантаженні) руди, пека, вугілля, вугільного
брикету, креозоту, подової і анодної маси, азбесту, негашеного вапна,
мінеральної вати, цементу; при навантаженні (розвантаженні) в суднах
шкідливих до здоров’я вантажів, вантажів, що змерзлися, і вантажів з
вагою одного місця більш як 50 кг:
- вантажники
- робітники комплексних бригад 4 класу класифікації, які виконують
навантажувально-розвантажувальні роботи із застосуванням засобів 2.7
комплексної механізації і які суміщають професії вантажника і механіза-
тора:
- найважливіші морські порти та прикордонні залізничні станції, що
переробляють експортно-імпортні вантажі
- інші морські порти, річкові порти, залізничні станції, підприємства та
організації інших галузей

3.26

2.96
 106

Додаток № 7
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98

ПЕРЕЛІК
доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників об’єднань, підприємств і
організацій
№ Найменування доплат і надба- Розміри доплат і надбавок
вок
ДОПЛАТИ
1. Доплати одному працівнику макси-мальними розмірами не
За суміщення обмежуються і визначаються наявністю одержаної еко-
професій (посад) номії за тарифними ставками і окладами суміщуваних
працівників

Доплати одному працівнику макси-мальними розмірами не

2. обмежуються і визначаються наявністю одержаної еко-
номії за тарифними ставками і окладами, які могли б
За розширення зони об- виплачуватися за умови нормативної чисельності праців-
слуговування або збіль- ників.
шення обсягу робіт
До 100 відсотків тарифної ставки (окладу) відсутнього
працівника
3.

За роботу у важких і шкідливих умовах праці до 12 відсотків, за

4. За виконання обов’язків
тимчасово відсутнього
працівника
За роботу у важких, шкідливих та
5. особливо важких і особливо шкід-
ливих умовах праці
За інтенсивність праці
6. робітників, що працюють
на конвеєрах, поточних та
7.
автоматичних лініях
За роботу у нічний час
8.
За роботу у вечірній час при багато-
змінному режимі
9.
На період освоєння нових норм
трудових затрат
За керівництво бригадою (бригади-
ру, не звіль-неному від основної
роботи
роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці
від 12 до 24 відсотків тарифної ставки (посадового окладу)
До 12 відсотків тарифної ставки
Від 20 до 40 відсотків годинної тарифної став-
ки(посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час
До 20 відсотків годинної тарифної ставки (посадового
окладу) за кожну годину роботи в цей час
Підвищення відрядних розцінок до 20 відсотків, підвищен-
ня тарифних ставок до 10 відсотків.
З чисельністю робітників від 5* до 10 чоловік у розмірі 15
відсотків тарифної ставки найвищого розряду, присвоєного
робітнику бригади
з чисельністю понад 10 чоловік – 25 відсотків тарифної
ставки найвищого розряду, присвоєного робітнику бригади
з чисельністю понад 25 чоловік – 35 відсотків тарифної
ставки найвищого розряду, присвоєного робітнику бригади
Ланковим, якщо чисельність ланки перевищує 5 чоловік,
встановлюється доплата в розмірі 50 відсотків відповідної
доплати бригадиру
*Примітка: якщо чисельність бригади менше 5 чоловік,
доплата за керівництво бригадою не встановлюється.
 107

20 відсотків посадового окладу

15 відсотків посадового окладу

Диференційовані надбавки до тарифних ставок робітників:

3 розряду – 12 відсотків
4 розряду – 16 відсотків
5 розряду – 20 відсотків
6 і більш високих розрядів – до 24 відсотків

10. Водіям 2-го класу – 10 відсотків

1-го класу – 25 відсотків
встановленої тарифної ставки за відпрацьо-ваний час водієм
За вчену ступінь:
- доктор наук до 50 відсотків посадового окладу
- кандидат наук
11.
НАДБАВКИ до 50 відсотків посадового окладу

За високу професійну майстерність

12.
За класність водіям легкових і
вантажних автомобілів, автобусів.
13.
За високі досягнення в праці
14. За виконання особливо важливої
роботи на строк її виконання
Розмір надбавки до посадових окладів (тарифних ставок)
визначається відповідно до п.2 та п.3 “Положення види, розмі-
ри і порядок надання компенсації у зв’язку з роботою, яка
передбачає доступ до державної таємниці”, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1994р. №414.
Примітка: Надбавки до посадових окладів (тарифних ставок)
за роботу в умовах режимних обмежень встановлюються зверх
інших доплат і надбавок, які встановлені на ПІДПРИЄМСТВІ.

За роботу в умовах режимних

15. обмежень
 108

Заняття 2
 109

 Поняття, роль і функції ціни в ринковій економіці.

 Види цін та сфери їх застосування.
 Методи встановлення ціни:
 собівартість плюс прибуток;
 забезпечення фіксованої величини прибутку;
 за рівнем поточних цін (конкуренції);
 за рівнем попиту.
 Система знижок і доплат ціни.
 Державне регулювання ціноутворення.

10.2.1 Поняття, роль і функції ціни в ринковій економіці

Важливим елементом стратегії і тактики маркетингу є встановлення цін на
продукцію підприємства. Ціна – ринкова вартість товару або послуги. Ці-
ноутворення – складний процес, на який впливає ряд динамічних факторів.
З їх врахуванням формування рівня ціни включає такі етапи:

1 Формування вимог до політики ціноутворення, виходячи з

маркетингових завдань щодо певної продукції;
2 Визначення попиту на продукцію і його залежності від ціни;
3 Аналіз конкуренції, цін і пропозиції конкурентів;
4 Обчислення собівартості продукції;
5 Вибір методу ціноутворення і встановлення ціни.
При розробці ціни повинні враховуватися завдання, які підприємство ставить на перспективний і
поточний період. Вони можуть бути різними: вихід у певний сегмент ринку, розширення меж ринку,
одержання максимального прибутку за короткий період часу, виживання за умов гострої конкуренції або
економічної кризи тощо. Кожне з цих завдань впливає на політику ціноутворення і рівень цін. В одних
випадках ціни підтримуються на високому рівні (максимізація прибутку у поточному періоді), в інших –
на низькому (завоювання ринку) або гранично низькому (виживання). Слід враховувати також державну
політику в галузі ціноутворення, регулювання цін.
У ринковому господарстві ціні належить ключова роль.
Визначаєма власником товару – суб’єктом господарювання ціна проходить перевірку на ринку,
де під дією ринкових факторів визначається її остаточний рівень. Вирішальна роль у формуванні ціни
належить попиту і пропозиції, корисності і якості товару.
 110

Функції ціни відображають її економічну сутність, призначення, роль у господарському житті, а

також взаємовідносини з іншими економічними категоріями і явищами.
1 Облікова функція – це функція обліку і виміру витрат суспільної праці, визначається сутністю
ціни як грошового виразу вартості. Ціна визначає, скільки витрачено живої і уречевленої праці на виго-
товлення товару, характеризує, з якою ефективністю використовується праця. Ринкова ціна може значно
відхилятися від витрат.
Щоб витримати конкуренцію, виробник товару постійно контролює свої витрати, порівнює їх з
витратами конкурентів і за рахунок зниження витрат, а також поліпшення якості товару намагається
обігнати їх.
2 Стимулююча функція ціни відображається у стимулюючому її впливі на виробництво і спожи-
вання різних товарів. Ціна забезпечує стимулюючий вплив на виробника через величину закладеного в
неї прибутку. Стимулювання здійснюється за рахунок підвищеного рівня прибутку в ціні, надбавок та
знижок до неї.
3 Розподільна функція ціни пов’язана з відхиленням ціни від вартості під впливом ринкових фа-
кторів. Ця функція полягає в тому, що ціни приймають участь у розподілі і перерозподілі національного
доходу (чистого доходу) між галузями економіки, державними та іншими її секторами, різними формами
власності, регіонами, фондами накопичення та споживання соціальними групами населення.
Так, високі роздрібні ціни на предмети розкошу та престижні товари забезпечують перерозподіл
грошових доходів певної частини населення за допомогою бюджету для формування соціальних фондів.
Розподільна функція ціни проявляється також через акцизи на окремі групи товарів, податок на
додану вартість і інші форми централізованого чистого доходу, який потрапляє в бюджет на загальноде-
ржавні потреби. За допомогою цієї функції ціни вирішуються соціальні завдання суспільства.
4 Функція збалансування попиту і пропозиції полягає в тому, що через ціни здійснюється зв’язок
між виробництвом і споживанням, пропозицією і попитом. Ціна сигналізує про диспропорції у сферах
виробництва і обігу і вимагає прийняття заходів по їх подоланню.
Ціна служить гнучким інструментом для досягнення відповідності попиту і пропозиції. При ная-
вності диспропорцій у розвитку господарства, невідповідності між пропозицією і попитом рівновага
досягається за рахунок або збільшення (скорочення виробництв), або за рахунок росту (зниження) ціни,
або одночасно тим і іншим способом. По мірі розвитку ринкових відносин, підприємництва і конкуренції
ця функція ціни буде посилюватися і грати домінуючу роль при формуванні цін на товари.
5 Функція ціни як засобу раціонального розміщення виробництва.
Вона проявляється у тому, що за допомогою механізму цін відбувається
перелив капіталів у сектори економіки і види виробництв з більш високою
нормою прибутку. Цей перетік капіталів здійснюється фірмами під впли-
вом законів конкуренції і попиту. Тільки підприємство вирішує в яку сфе-
ру діяльності, в яку галузь або сферу економіки йому вкладати свій капі-
тал. Цьому передують глибокі маркетингові дослідження – глибоке ви-
вчення ринку, в тому числі і ринкових цін.
Всі функції ціни взаємопов’язані і взаємодіють, а в ряді випадків вступають у протиріччя, тому
вони повинні бути об’єктом дослідження маркетингових служб.

10.2.2 Види цін та сфери їх застосування

В залежності від економічних ознак всі ціни у перехідний період класифікуються по видах і різ-
новидах.
Найважливішою ознакою класифікації цін є їх диференціація в залежності від обслуговуємої
ними сфери товарного обігу. За цією ознакою ціни поділяються на таки види:
1 Оптові ціни на продукцію промисловості;
2 Ціни на будівельну продукцію;
3 Закупівельні ціни;
4 Тарифи вантажного та пасажирського транспорту;
5 Роздрібні ціни;
6 Тарифи на платні послуги населенню;
7 Ціни, що обслуговують зовнішньоторговий обіг.
У свою чергу оптові ціни на продукцію промисловості поділяються
на два підвиди:
а) оптові ціни підприємства;
 111

б) оптові (відпускні) ціни промисловості.

Надбавки
Витрати
(собівартість продукції) Прибуто (знижки) до ціни
ПДВ
к

Оптові (відпускні) ціни

Оптова ціна підприємства – це ціна виробників продукції, по якій вони реалізують вироблену
продукцію споживачам – іншим підприємствам підприємства
і організаціям. Реалізуючи свою продукцію, підприємст-
ва або фірми повинні відшкодувати свої витрати виробництва, реалізації і отримати такий прибуток,
який дозволив би їм функціонувати в умовах ринку. На основі оптових цін підприємства здійснюються
планування, аналіз та розрахунок вартісних показників роботи підприємства (фірми).
Ціна виробника продукції звернена до виробництва, тісно пов’язана з ним.
Розрахунок ціни продукції можна здійснити за наступними формулами:
де Ц1 – ціна продукції (ціна виробника продукції);
С – повна собівартість продукції;

Ц1  С  П ,
П – прибуток в ціні.

Ц 2  С  П  ПДВ,
де Ц2 – ціна продукції з ПДВ;
ПДВ – податок на додану вартість.

Ц3  С  П  АЗ  ПДВ,
де Ц3 – ціна продукції з акцизним збором і ПДВ;
АЗ – акцизний збір.

Ц 4  С  П  АЗ  ПДВ  ТН ,
де Ц4 – роздрібна ціна продукції;
ТН – торгова націнка.

Приклад.
Собівартість виробу “А” становила 6 грн. Плануєма рентабельність від реалізації – 35%. Ціна
виробу “А” буде:
(6+0,35*6)=8,10 грн.
Ціна виробу “А” з ПДВ при ставці 20%:
(8,10+0,2*8,10)=9,72 грн.
Роздрібна ціна виробу “А” при торговій націнці 30%:
(9,72+0,3*9,72)=12,64 грн.

Приклад.
Собівартість підакцизного виробу “Б” становила 4 грн. Плануєма рентабельність 25%. Ставка
акцизного збору 50%. Податок на додану вартість 20%. Торгова націнка 15%. Визначити роздрібну ціну
підакцизного виробу “Б”.
1) Прибуток на 1 виріб “Б”:
П=0,25*4=1 грн.
2) Ціна підакцизного виробу:
(4+1)/(100-50)*100%=10 грн.
 112

3) Ціна підакцизного виробу з ПДВ:

10+0,2*10=12 грн.
4) Роздрібна ціна підакцизного виробу “Б”:
12+0,15*12=13,80 грн.

В залежності від того, кому реалізується продукція ціни встановлюються оптові і роздрібні.
Відвантаження і відпуск продукції здійснюється посередникам оптом або партіями за оптовими цінами.
Посередники реалізують цю продукцію роздрібним торговим організаціям за цінами, що вклю-
чають збутові націнки.
Безпосередньо споживачам роздрібні торгові організації продають товари за роздрібними ціна-
ми, тобто з торговою націнкою.

10.2.3 Методи встановлення ціни

а) Метод визначення ціни за схемою “собівартість плюс прибуток”.

Згідно з цим методом ціна (Ц) обчислюється за формулою:
де С – собівартість продукції;

Ц  С  П,
П – величина прибутку в ціні.
Прибуток в ціні визначається нормативом в відсотках до собівартості або її частини (вартості
обробки). Величина цього нормативу встановлюється підприємством, виходячи з міркувань прибутково-
сті продукції та її конкурентоспроможності. Вона може обмежуватись державою як граничний рівень
рентабельності продукції.
Недолік методики в тому, що вона слабо враховує ринкові фактори ціноутворення і передусім
попит. Її доцільно застосовувати:
1. За умов відсутності конкуренції (монополія);
2. При обмеженні рентабельності продукції з боку держави;
3. Виконанні одиничних замовлень;
4. Виготовленні оригінальної продукції.
б) Метод “забезпечення фінансового обсягу прибутку” є різновидом
методики обчислення ціни на основі собівартості. Особливість його в тому, що ціна ставиться у жорстку
залежність від загального обсягу прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної
кількості продукції.
При встановленні ціни за даною методикою треба враховувати залежність загальних витрат і
виручки від обсягу продаж:

С пост.  П з
Ц  С зм  ,
N
де Сзм – змінні витрати на одиницю продукції;
Спост – постійні витрати на дану продукцію за певний період (квартал, рік);
Пз – загальна сума прибутку, яку належить одержати від продажу продукції за той же період;
N – обсяг продажу продукції у натуральному вимірі.
Цей метод дозволяє аналізувати різні варіанти обсягу продаж і цін, які забезпечують роботу без
збитків і одержання певного прибутку, особливо у однономенклатурному виробництві.
в) Метод ціноутворення “за рівнем поточних цін” (“за рівнем конкуренції”) полягає в то

Ц  f ( Ц1, Ц 2 ,..., Ц n ),
де n – кількість продавців аналогічної продукції.
Собівартість за таких умов є величиною, що обумовлює рентабельність продукції при різних
варіантах ціни, а не її безпосередньою базою.
Різновидом методу “за рівнем поточних цін” є також встановлення ціни у процесі закритих
торгів з метою одержання замовлення на виконання певних робіт чи виготовлення продукції (торг за
контракт).
 113

г) Метод ціноутворення “за рівнем попиту” полягає в тому, що ціна за допомогою пробного
продажу в різних сегментах ринку встановлюється на такому рівні, за якого попит задовольняє продавця.
Для стимулювання попиту широко застосовуються методи психологічного впливу на покупця,
на сприйняття ним особливої цінності товару, його престижності тощо. При цьому враховуються умови
продажу, обставини, супутні послуги, внаслідок чого на одні й ті товари у різних місцях ринку ціни
можуть бути різні.
Вибір методу ціноутворення і встановлення згідно з ним ціни є початковим етапом ро
стратегії підприємства.
10.2.4 Система знижок і доплат ціни
У ціновій політиці передбачається ряд знижок і доплат до ціни за певні умови (знижки за опера-
тивність оплати, оплату готівкою, порціонність купівлі, сезонні знижки, доплати за підвищення якості,
доставку, супутні послуги і т. п.).
При виборі стратегії ціноутворення повинен враховуватися стан життєвого циклу виробу. Особ-
ливо відповідальним щодо цього є етап виведення виробу на ринок. На оригінальні вироби, захищені
патентами, з високим попитом на цьому етапі можуть встановлюватись високі ціни з наступним посту-
повим їх зниженням. Якщо попит дуже чутливий до змін і є можливість швидкого збільшення обсягу
виробництва і продажу, перевага надається на цьому етапі стратегії надійного охоплення ринку за допо-
могою низьких цін.
У будь-якому випадку перевага повинна надаватись тій стратегії ціноутворення, яка забезпечує
максимальний прибуток за весь життєвий цикл товару, починаючи від його розробки і освоєння до
зняття з виробництва.

10.2.5 Державне регулювання ціноутворення

На окремі види продукції, робіт і послуг держава встановлює фіксовані і регульовані ціни. В
цьому випадку виручка від реалізації продукції залежить від рівня, прейскуранта цих цін.
В умовах ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни. Фіксовані ціни встано-
влюються адміністративно державою перш за все на послуги першої необхідності і на монопольно
виробляємі державою товари (газ, електроенергія та інш.). Регульовані ціни встановлюються на товари
першої необхідності шляхом регулювання рівня рентабельності (на хлібобулочні вироби, продукти
дитячого харчування). При цьому державою встановлюються індикативні ціни – мінімальний рівень цін і
максимальний рівень цін. У всіх інших випадках використовуються вільні ціни, тобто ціни, що утворю-
ються на ринку під впливом попиту і пропозиції або за домовленістю сторін – постачальника і спожива-
ча. При встановленні вільних цін за основу береться собівартість і прибуток, плануєма рентабельність.
Потім добавляють акцизний збір (підакцизна продукція) і податок на додану вартість. Цінова політика
держави знайшла відображення в “Законі про ціноутворення в Україні”.
 114

Ключові терміни і поняття

 Собівартість продукцій
 Середні витрати
 Граничні витрати
 Постійні та змінні витрати
 Прямі та непрямі витрати
 Кошторис виробництва
 Елементи витрат
 Калькулювання
 Калькуляційна одиниця

Калькуляційні статті витрат

 Ціна

Ціноутворення
 Функції ціни
 Оптова ціна
 Роздрібна ціна
 Методи встановлення ціни
 Знижки і доплати до ціни
 Державне регулювання цін
 Фіксовані ціни
 Регульовані ціни
 Вільні ціни

Тема 11 Фінансово-економічні рнезультати та інтегральна

ефективність діяльності
 115

План

 Характеристика і склад грошових надходжень підприємств. Фор-

мування і використання доходів підприємств (схема)
 Виручка від реалізації продукції, робіт, послуг
 Прибуток. Типова схема використання прибутку на підприємствах Ук-
раїни
 Рентабельність як відносний показник ефективності діяльності підпри-
ємства
 Інтегральна ефективність діяльності

11.1 Характеристика і склад грошових надходжень підприємств. Фор-

мування і використання доходів підприємств (схема)
У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здій-
снюється кругообіг коштів.
Вкладення коштів на виробництво з метою виготовлення товарів і отри-
мання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.
Забезпечення грошових надходжень, необхідних для відшкодування ви-
трат виробництва і обігу, своєчасне виконання фінансових зобов’язань
перед господарюючими суб’єктами, формування доходів і прибутку є най-
важливішою стороною діяльності підприємств (рис. 11.1).
Вхідні грошові потоки підприємств по їх джерелах можна розподілити на
внутрішні і зовнішні.
Якщо кошти надходять із будь-яких джерел на самому підприємстві, вони
відносяться до внутрішніх.
Надходження коштів за рахунок ресурсів, мобілізуємих на фінансовому
ринку свідчить про використання зовнішніх джерел.
У світовій практиці від 60 до 70% фінансових ресурсів надходить на підп-
риємства за рахунок їх внутрішніх джерел.
Внутрішні грошові надходження включають:
1) Виручку від реалізації продукції, робіт, послуг.
2) Виручку від іншої реалізації.
3) Доходи від позареалізаційних операцій.
Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної дія-
льності підприємств. Тому вона становить основну долю у внутрішніх
грошових надходженнях.
На підприємствах можуть реалізовуватись продукція підсобного с/г, непо-
трібні і надлишкові залишки сировини, напівфабрикатів і інші матеріали,
вибулі основні фонди, нематеріальні активи і інше майно. Вони можуть
реалізовуватися по вільних відпускних цінах. Такого роду грошові надхо-
дження підприємств відносяться до виручки від іншої реалізації.
Виручка від реаліза- Надходження від позареалізаційних операцій
 116

ції продукції (робіт, Доходи від фінансової Непередбачені доходи,

послуг), товарно- інвестиційної діяль- що виникають в прак-
матеріальних ціннос- ності (дивіденди, % тиці господарської
тей, нематеріальних від ц.п., за кредити по діяльності (штрафи,
активів, іншої реалі- депозитах, доходи пені, неустойки і інші
зації. валютних і лізингових надходження від еко-
операцій, оренди май- ном. Санкцій).
на).
Грошові надходження
Грошові доходи
Валовий доход
Чистий доход
Інші виробничі витрати (крім оплати праці)

Балансовий прибуток
Матеріальні і прирівняні до них витрати

Відрахування по обов’язковому страхуванню

Чистий
Податок на додану вартість

Відрахування в цільові державні фонди

прибуток Податки на майно, на землю, з власників

Амортизаційні відрахування
Акцизний збір

Інші платежі в бюджет

Оплата праці

Утворення резервного фонду

транспортних засобів
Податок на прибуток

Сплата штрафів

Виплати дивідендів

На накопичення

На споживання

Собівартість
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Рис. 11.1 - Структурно-логічна модель грошових надходжень,

формування і використання доходів підприємства

Багато підприємств поряд з основною діяльністю займаються фінан-

сово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів,
вкладенням тимчасово вільних грошей на депозитні рахунки, лізингом,
наданням майна в оренду, валютними і іншими операціями з метою отри-
мання додаткових доходів.
 117

Доходи від цієї діяльності становлять значну питому вагу у вхідних

грошових потоках підприємств і по мірі розвитку ринкової інфраструкту-
ри, особливо фінансового ринку, ці доходи будуть зростати. Доходи від
фінансових інвестицій справляють прямий, безпосередній вплив на фор-
мування балансового прибутку.
Штрафи, пені, неустойки виникають внаслідок порушення фінансо-
вих і господарських зобов’язань підприємств із-за недотримання законо-
давства і умов договорів, які мають місце в практиці господарювання і
фінансовій діяльності підприємств.
Крім того, впродовж року можуть виявлятися прибутки: доходи ми-
нулих років, погашатися раніше списана як безнадійна дебіторська забор-
гованість.
Всі ці надходження відносяться до доходів від позареалізаційних
операцій, які в фінансових планах підприємств не передбачаються, хоча
вони включаються до складу їх балансового прибутку.
Таким чином, грошові надходження підприємств відіграють важливу
роль у кругообігу коштів.
Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи
доходи і фонди грошових коштів, тим самим вони створюють економічні
умови для нового кругообігу коштів.

11.2 Виручка від реалізації продукції, робіт, послуг

Підприємство процес виробництва завершує доведенням продукції
до споживача.
Реалізація продукції (Т – Г ) являє собою заключну стадію кругообі-
гу коштів підприємства (Г – Т - … П … Т’ – Г’) і є його найважливішим
показником.
На основі руху товарів і грошей складуються економічні відносини
між постачальниками, посередниками і покупцями.
Для підприємства-виробника реалізація продукції свідчить, що вона
за своїми споживчими якостями, асортименту відповідає суспільному по-
питу і задовольняє потреби покупців.
Реалізація продукції завжди являє зміну форми вартості (Т – Г) і
суб’єктів (постачальник – покупець). Тому прямий товарообмін (Т – Т) –
бартер не можна вважати реалізацією продукції. При бартерному обміні
товарів не здійснюється рух грошових коштів, нема надходження грошової
виручки від реалізації продукції. У даному випадку не відбувається зміни
форми вартості (Т – Г), а здійснюється просто товарообмін (Т – Т).
Однак слід відмітити, що згідно діючого господарського законодав-
ства бартерні операції включають у звітність по реалізації продукції підп-
риємств.
 118

11.3 Прибуток. Типова схема використання прибутку на підприємст-

вах України
Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкоду-
вання усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.
Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів,
прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним
показником.
Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства,
науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх
форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи
значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб
забезпечити зростання його величини, або хоча б стабілізувати її на пев-
ному рівні.
Прибуток від реалізації продукції є основною складовою загального
прибутку. Він обчислюється як різниця між обсягом реалізованої продукції
(без врахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною
собівартістю:

П р  Vр * ( Ц опт  Сп ),
де Vр – обсяг реалізуємої продукції, одиниць;
Цопт – оптова ціна на одиницю продукції, грн.;
Сп – повна собівартість одиниці продукції, грн..
Загальна величина балансового прибутку підприємства (валовий
прибуток) має ті ж джерела, що і доход, тобто вона включає прибуток: від
реалізації продукції (робіт, послуг), матеріальних цінностей і майна, поза-
реалізаційних операцій.
Типова схема розподілу балансового прибутку підприємства показа-
на на рисунку 11.2.
Прибуток показує абсолютний ефект діяльності без урахування ви-
користаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рента-
бельності.

11.4 Рентабельність як відносний показник ефективності діяльності

підприємства
Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підп-
риємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до
витрат. Рентабельність має ряд модифікацій:
1) Рентабельність виробничих фондів (Rв.ф.) – традиційний показник
на наших підприємствах, який називають на практиці рентабельністю ви-
робництва, обчислюється за формулою:

Балансовий прибуток

Платежі в бюджет:
 119

Рис. 11.2 – Типова схема розподілу балансового прибутку

підприємств
 120

П бал
Rв.ф  *100%,
Фосн  Фобор
де Пбал – загальний балансовий (валовий) прибуток підприємства за
рік, грн.;
(Фосн+Фобор) – середня величина основних виробничих фондів і
оборотних коштів підприємства за рік, грн..

2) Рентабельність сукупних активів (Rа) характеризує ефективність

використання всього наявного майна підприємства:

П бал
Rа  *100%,
Ка
де Ка – середня сума активів балансу підприємства, грн..

3) Рентабельність власного (акціонерного) капіталу (R вл.) показує

ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

П чист
Rвл  *100%,
К вл
де Пчист - чистий прибуток за вирахуванням оплати процентів за
кредит, грн.;
Квл – власний капітал, грн..

Цей показник рентабельності цікавить в першу чергу акціонерів,

оскільки він визначає верхню межу дивідендів.
4) Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її вироб-
ництво і збут.
Передусім обчислюється рентабельність реалізованої продукції (R ре-
ал):

П реаліз
R реал  *100%,
С реал
де Преаліз – прибуток від реалізації за певний період, грн.;
Среал – повна собівартість реалізованої продукції, грн..

Рентабельність продукції може обчислюватись також відношенням

прибутку до обсягу реалізованої продукції. У такому вигляді цей показник
застосовується у зарубіжній практиці.
 121

5) У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї

продукції визначається також рентабельність окремих її різновидів.
Рентабельність певного виробу (Rі) обчислюється за формулою:

( Ц і  Сі )
Ri  *100%,
Сі
де Rі – рентабельність і-го виробу, %;
Ці, Сі – відповідно ціна і повна собівартість і-го виробу, грн..

Різні модифікації показника рентабельності широко використову-

ються у економічному аналізі та прийнятті підприємницьких рішень.

11.5 Інтегральна ефективність діяльності

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при
певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої
сили), засобів праці та предметів праці.
Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінце-
вих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за пев-
ний проміжок часу.
Характерною ознакою ефективності (продуктивності) може слугува-
ти необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності під-
приємства з найменшими витратами суспільної праці або часу.

Ефективність (продуктивність) = Результати / Ресурси (витрати).

Суть проблеми підвищення ефективності виробництва полягає у

тому, щоб на кожну одиницю витрат – трудових, матеріальних, фінансових
– досягти максимально можливого збільшення обсягу виробництва або
доходу.
Виходячи з цього єдиним народногосподарським економічним кри-
терієм ефективності виробництва можна вважати зростання продуктивнос-
ті суспільної (живої і уречевленої) праці.

Таблиця 11.1 – Система показників ефективності виробництва

(діяльності підприємства)
 122

Узагальнюючі Показники ефективності використання

показники праці (персона- виробничих фінансових кош-
лу) фондів тів
 Виробництво  Темпи зрос-  Загальна фо-  Оборотність
чистої про- тання продук- ндовіддача оборотних
дукції на тив-ності (за обсягом коштів.
одиницю ви- праці. продукції).
трат ресур-
сів.
 Прибуток на  Частка приро-  Фондовіддача  Рентабель-
одиницю за- сту продукції активної час- ність оборот-
гальних ви- за рахунок тини основ- них коштів
трат. зростання них фондів.
продуктив-
ності праці.  Рентабель-  Відносне
 Рентабель-  Відносне ви- ність основа- вивільнення
ність вироб- вільнення них фондів. оборотних
ництва. працівників. коштів.
 Фондоміст-  Питомі капі-
 Затрати на  Коефіцієнт кість одиниці тальні вкла-
одиницю то- використання продукції. дення (на
варної про- корисного одиницю
дукції. фонду робо- приросту по-
чого часу. тужності або
продукції).
 Трудоміст-  Матеріало-  Рентабель-
 Частка при- кість одиниці місткість ність капіта-
росту проду- продукції. одиниці про- льних вкла-
кції за раху- дукції. день.
нок інтенси-
фікації виро-
бництва.  Зарплато-  Коефіцієнт  Строк окуп-
 Народногос- місткість використання ності капіта-
подарський одиниці про- найважли- льних вкла-
ефект вико- дукції. віших видів день.
ристання сировини і
одиниці про- матеріалів.
дукції.

Рівень економічної і соціальної ефективності виробництва залежить

від численних чинників, що її визначають (рис. 11.3).

Класифікаційні ознаки чинників ефективності виробництва

 123

Рис. 11.3 – Інтегрована модель чинників ефективності виробництва

 124

Ключові терміни і поняття

 Валовий доход
 Чистий доход
 Балансовий прибуток
 Чистий прибуток
 Рентабельність
 Ефективність виробництва

Література до розділу
Основна [3, с.236–258; 14, с.130–141].
Додаткова [7; 9; 11].
 125

Висновки

Викладений матеріал має за мету дати основи систематичних знань в

галузі мікроекономіки. Ретельне вивчення цього матеріалу сприятиме фо-
рмуванню у студентів економічного мислення, а також вмінню раціональ-
но вирішувати складні соціально-економічні проблеми.
Особлива увага, передусім, надається процесам сучасної ринкової
економіки: розвиток підприємства; механізм дії конкуренції та ціноутво-
рення; дослідження шляхів можливої поведінки споживачів та виробників
тощо.
Вивчення мікроекономічної теорії є важливим чинником опанування
економічних наук.
 126

Рекомендована література

1. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика: В 2-х

т. / Общая редакция В.М. Гальперина. С.-Пб.: Экономическая школа,
1994. Т.1. – 349 с.
2. Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С. Микроэкономика /
Общая редакция Л.С. Тарасевича. С.-Пб.: Изд-во СПбУЭФ, 1996. –
352 с.
3. Долан Э.Дж., Линдсей Д. Рынок: микроэкономическая модель / Пер. с
англ. В. Лукашевича и др.; Под общ. ред. Б. Лисовика и В. Лукашевича.
С.-Пб., 1992. – 496 с.
4. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и полити-
ка. В 2-х т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т.1. – М.: Республика, 1992. – 399 с.
5. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и полити-
ка. В 2-х т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т.2. – М.: Республика, 1992. – 400 с.
6. Максимова В.Ф. Микроэкономика. Учебник. Издание третье, прорабо-
танное и дополненное. – М.: “Соминтэк”, 1996. – 328 с.
7. Микро- и макроэкономика. Практикум. / Под общ. ред Ю.А. Огибина –
С.-Пб.: “Премьера плюс”, “Санкт-Петербург оркестр”, 1994. – 432 с.
8. Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Микроэкономика: Сокр. Пер. с англ. / Науч.
ред.: В.Т. Борисович, В.М. Полтерович, В.И. Данилов и др. – М.: “Эко-
номика”, “Дело”, 1992. – 510 с.
9. Райхлин Э. Микроэкономическая теория рынков вводимых ресурсов. –
М.: Наука, 1996. – 176 с.
10. Райхлин Э. Основы экономической теории. Микроэкономическая тео-
рия рынков продукции. – М.: Наука, 1995. – 347 с.
11. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензин Р. Экономика: Пер. с англ. Со 2-го
изд. – М.: “Дело ЛТД”, 1993. – 864 с.
12. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и применение. В
2-х т. Т.І. Пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 384 с.
13. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и применение. В
2-х т. Т.ІІ. Пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 384 с.
14. Экономика: Учебник / Под. ред. доц. А.С. Булатова. – М.: Издательство
БЕК, 1995. – 632 с.
 127

Додаток а

Умовні позначення
AC (або АТС) – середня сукупна вартість короткого періоду
ACРK – середня вартість одиниці капіталу
ACРL – середня вартість одиниці праці
AFC – середня постійна вартість
APi – середня продуктивність і-го фактору виробництва
APK – середня продуктивність капіталу
APL – середня продуктивність праці
AR – середня виручка
ARPK – середня виручка, яка приходиться на одиницю капіталу
ARPL – середня виручка, яка приходиться на одиницю праці
AVC – середня змінна вартість
D – графік функції попиту на благо
EI – коефіцієнт еластичності попиту по доходу
En – коефіцієнт перехресної еластичності попиту
Ep – коефіцієнт еластичності попиту по ціні
ES – коефіцієнт еластичності пропозиції по ціні
FС – постійна вартість
I – бюджет індивіда
K – обсяг капіталу
L – обсяг праці
LD – графік функції попиту на працю
LS – графік функції пропозиції праці
LAC (або LAТC) – середня вартість довгострокового періоду
LMC (або LMТC) – гранична вартість довгострокового періоду
LTC – загальна вартість довгострокового періоду
MC – гранична вартість короткострокового періоду
MCPK – гранична вартість капіталу
MCPL – гранична вартість праці
MPi – гранична продуктивність і-го фактору виробництва
MPK – гранична продуктивність (граничний продукт) капіталу
MPL – гранична продуктивність (граничний продукт) праці
MR – гранична виручка
MRPK – граничний продукт капіталу у грошовому вимірі
MRPL – граничний продукт праці у грошовому вимірі
MRSXY – гранична норма заміщення благом X блага Y
MRTSLK – гранична норма технічного заміщення працею капіталу
MU – гранична корисність
МП – граничний прибуток
P – ціна
 128

Pi – ціна і-го блага

Q (або ТР)– загальний обсяг випуску продукції (сукупний продукт)
QD – обсяг попиту на благо
Qі – кількість і-го блага
QS – обсяг пропозиції блага
R – метод виробництва
r – ціна одиниці капіталу
S – графік функції пропозиції блага
t – ставка податку
T – сума податків
TC (або STC) – загальна вартість короткого періоду
TR – сукупна виручка
TU (або U) – загальна корисність
Uі – корисність і-тої одиниці блага
VC – змінна вартість
VMPK – цінність граничного продукту капіталу
VMPL – цінність граничного продукту праці
w – ціна одиниці праці
П – прибуток