Міністерство освіти і науки України

Відокремлений структурний підрозділ

«Київський фаховий коледж комп’ютерних технологій та економіки
Національного авіаційного університету»

ФІЛОСОФІЯ

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

галузь знань 05 Соціальні та поведінкові науки

07 Управління та адміністрування
12 Інформаційні технології
17 Електроніка та телекомунікації

спеціальність 051 Економіка

072 Фінанси, банківська справа та страхування
123 Комп’ютерна інженерія
172 Телекомунікації та радіотехніка

освітньо-професійна програма Управління персоналом і економіка праці

Фінанси, банківська справа та страхування
Комп’ютерна інженерія
Телекомунікації та радіотехніка

освітньо-професійний ступінь фаховий молодший бакалавр

2022 рік

2
Розробник: Валентина ДУДНИК,
кандидат історичних наук, доктор філософії, доцент, викладач вищої категорії

Навчальну програму схвалено на засіданні

циклової комісії суспільно-економічних дисциплін

3
 ВСТУП

Навчальна програма дисципліни «Філософія» складена відповідно до освітньо-

професійних програм «Управління персоналом і економіка праці», «Фінанси, банківська
справа та страхування», «Видавництво та поліграфія», «Телекомунікації та
радіотехніка» підготовки за спеціальностями «051 Економіка», «072 Фінанси, банківська
справа та страхування» та «186 Видавництво та поліграфія».
Предметом вивчення є найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства,
людини та її мислення.
Міжпредметні зв’язки охоплюють фізику, хімію, біологію, екологію, математику,
соціологію, культурологію, всесвітню історію та історію України.
Навчальна програма дисципліни розрахована складається із таких розділів:
Розділ (змістовий модуль) 1. . Смисловий простір філософського знання.
Розділ (змістовий модуль) 2. Системний зміст філософського знання.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою вивчення навчальної дисципліни є:
- формування наукового світогляду та розвиток критичного типу мислення;
- формування у студентів філософської культури мислення, спрямованості на
гуманістичні ідеали та креативного підходу до вирішення проблем;
- набуття навичок науково-філософського пізнання світу, суспільства та людей і їх
характерних особливостей мислення;
- набуття навичок духовного самовдосконалення на основі активної життєвої
позиції, громадянської відповідальності, національної гідності та загальнолюдських
цінностей;
- свідоме застосування у професійній діяльності філософської методології та знань.
1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Філософія» є:
- набуття студентами узагальнених знань про процеси та явища буття, про
філософські, духовно-культурні, політико-правові, соціально-економічні основи життя
суспільства та людини.
1.3. Згідно із вимогами освітньо-професійної програми здобувачі освіти повинні:
знати:
 основний понятійний апарат навчальної дисципліни;
 відомих філософів-мудреців, які здійснили вагомий внесок у розвиток
наукових теорій та практичної діяльності людства;
 важливі події, процеси та явища, які мають суттєві наслідки у бутті, природи,
суспільства та людини;
уміти:
 тлумачити основні поняття навчальної дисципліни;
 аналізувати основні природні, соціальні та політичні процеси у сучасному
суспільстві;
 робити логічні, об’єктивні висновки щодо окремих соціально-політичних
ситуацій, які стосуються країни чи регіону;
 обґрунтовувати власну думку щодо теоретичного освоєння світу;

4
 сформувати загальні компетентності:
 Здатність реалізовувати свої права і обов’язки як члена суспільства,
усвідомлювати цінності громадянського (вільного демократичного) суспільства та
необхідність його сталого розвитку, верховенства права, прав і свобод людини і
громадянина в Україні.
 Здатність зберігати та примножувати моральні, наукові цінності і досягнення
суспільства на основі розуміння історії та закономірностей розвитку предметної області,
її місця у загальній системі знань про природу і суспільство та у розвитку суспільства,
техніки і технологій, використовувати різні види та форми рухової активності для
активного відпочинку та ведення здорового способу життя.
 Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу.
 Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.
 Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформаційних джерел.
 Здатність до адаптації та дії у новій ситуації.
 Здатність генерувати нові ідеї (креативність).
 Здатність приймати обґрунтовані рішення.
 Навички міжособистісної взаємодії.
 Здатність працювати у команді.
 Здатність виявляти ініціативу та підприємливість.
 Прагнення до збереження навколишнього середовища.
 Здатність свідомо та соціально відповідально діяти на основі етичних міркувань.

5
 1. Навчальна програма предмета

Розділ (змістовий модуль) 1. Смисловий простір філософського знання

Розділ 1. Світоглядна сутність філософського знання та його гуманістичне

призначення
Предмет та методи філософії. Співвідношення філософських, загальнонаукових і
спеціально-наукових методів. Методи філософського пізнання: метафізика, діалектика,
трансцендентальний, феноменологія, герменевтика, психоаналіз, структуралізм тощо.
Соціокультурна зумовленість філософії. Характерні особливості та структура філософського
знання. Філософія і мудрість. Функції філософії: світоглядна та методологічна. Історичні
форми основного питання філософії. Історико-філософський процес.
Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу. Структура світогляду. Історичні
типи світогляду: міфологічний, релігійний, науковий і філософський. Філософія як теоретична
основа світогляду. Категорії як форми теоретичного пізнання та практичного перетворення
дійсності. Своєрідність філософських категорій. Особливості розвитку та функціонування
системи філософських категорій.
Міфологія як тип світогляду. Міф та його характерні особливості. Релігієзнавство. Релігія
як соціальне явище, її корені, структура, функції та типологія. Національні та світові релігії.
Буддизм. Сідхардха Гаутама як засновник найдавнішої світової релігії. Історія
виникнення, особливості віровчення і культу. Сучасний стан буддизму.
Християнство. Ісус Христос – засновник нової світової релігії. Історія виникнення та
розвитку. Особливості віровчення католиків, православних та протестантів. Сучасні тенденції
розвитку християнства.
Іслам як третя світова релігія. Процес зародження та історія розвитку. Біографія
Мухаммеда – пророка Аллаха. Святе писання.
Історія та сучасний стан релігій в Україні. Україна як поліконфесійна держава. Проблеми
православ’я та зовнішня політика сусідніх держав.

Розділ 2. Історія філософії

Виникнення філософської думки у Стародавньому Китаї. П’ятикнижжя. Основні напрями
філософії Стародавнього Китаю. Конфуціанство та його етико-політичне вчення. Даосизм як
релігійно-ідеалістичне вчення. Проблеми людини у філософії моїзму та легізму. Філософська
мудрість Ян Чжу.
Ведизм як наукова основа давноіндійської філософії. Її основні тенденції (упанішади,
санкх’я, аджевіка, йога, буддизм, джайнізм, міманса, веданта, вайшешика, ньяя). Наївно-
діалектичні уявлення філософської школи локаята-червака.
Характерні риси основних парадигм осмислення людини та світу на Сході.
Антична Філософія. Рання класика та її космоцентричний характер. Мілетська,
піфагорійська, егейська філософські школи. Натурфілософія Геракліта. Становлення античної
діалектики.
Школи високої класики: еволюціонізму, атомізму, софізму. Філософія та метод Сократа.
Вчення про «світ ідей» та «світ речей», пізнання, суспільство і державу. Вчення Аристотеля про
форму і матерію, державу та суспільство. Антропоцентризм давньогрецької культури.
Школи пізньої класики та філософія Давнього Риму: епікуризм, скептицизм, стоїцизм.
Скіфські філософи-мудреці та їх наукові переконання.
Середньовічна філософія як синтез двох традицій християнської відвертості та античної
рефлексії. Апологетика та її місце у середньовічній філософії. Патристика і її роль у розвитку
християнської етики. Августин Блаженний, його вчення про природу і людину як творіння
Боже. Проблеми душі і тіла, розуму та свободи волі. Зародження і розвиток схоластики. Томізм

6
і проблеми гармонії віри й розуму. Суперечки про природу універсалій. Реалізм та номіналізм.
Містика та її характерні особливості.
Антропоцентричний та гуманістичний характер філософії Відродження (реформація,
натурфілософія, соціальні теорії).
Наукова революція XVII ст. та її роль у створенні механіко-матеріалістичної картини
світу (І. Ньютон). Формування нової парадигми філософської думки. Раціоналізм та емпіризм
як основні напрями філософії Нового часу. Проблема методу пізнання у філософії Френсіса
Бекона та Рене Декарта.
Метафізичні вчення ХVII ст. (Бенедикт Спіноза, Готфрід Лєйбніц). Суб’єктивно-
ідеалістична філософія Джоржа Берклі та Девіда Юма.
Суспільні теорії ХVII ст. Теорія суспільного договору Томаса Гоббса.
Загальноєвропейська філософія Просвітництва. Раціональна філософія англійських
просвітників. Сенсуалізм Джона Локка.
Проблема людини в епоху французького Просвітництва. Ф.-М. Вольтер, Шарль Луї
Монтеск'є, Жан Жак Руссо.
Французький матеріалізм XVIII ст. Дені Дідро та традиція енциклопедизму. Вчення про
природу й пізнання, людину та суспільство.
Історичні передумови виникнення класичної німецька філософії. Іммануїл Кант як
засновник класичної філософії. Докритичний та критичний періоди у філософії Канта. Вчення
про «речі в собі» як основа його теорії пізнання. Трансцендентальна діалектика як вчення про
розум і глузд. Їх апріорні форми чуттєвості.
Діяльно-творча основа буття у філософії Йоганна Фіхте та Фрідріха Шеллінга.
Розробка діалектичного методу мислення і світорозуміння Георгом Гегелем. Об’єктивний
ідеалізм та абсолютна ідея. Діалектичний зміст абсолютної ідеї. Принципи та закони
діалектики.
Антропологічна філософія Людвіга Фєйрбаха. Вчення про буття, природу, людину,
мислення. Людина як природна, чуттєво-тілесна істота. Любов як основа спілкування.
Універсальність людини. Вчення про релігію і мораль.

Розділ 3. Сучасна світова та українська філософія

Некласична філософія ХІХ-ХХ ст. Соціально-економічні та політичні передумови
громадського життя, науково-технічного прогресу й духовної культури, що визначили розвиток
філософських шкіл ХІХ-ХХ ст.ст. Критичний перегляд принципів і традицій класичної
філософії та формування нової картини світу.
Позитивізм О. Конта та Г. Спенсера як реакція на гегелівську філософію та потреби
розвитку суспільства. Поняття «верифікації», «фальсифікації» та «конвенціоналізму».
Концепція єдності матеріалізму і діалектики у марксистській філософії: її теоретичні та
практичні наслідки.
Проблема раціонального та ірраціонального у сучасній філософії. Сцієнтизм та анти
сцієнтизм. Спроба дослідження з позицій раціонального нераціонального (волі, почуття,
інтуїції, підсвідомого). Психоаналіз і філософія неофрейдизму, феноменологія Е. Гуссерля.
Екзистенціальна філософія та її різновиди: (С. К‘Єркегор, М. Гайдеггер, Я Ясперс, Ж.-П. Сартр,
А. Камю). Філософська антропологія (В. Дільтей, М. Шелер, Т. де Шарден). Філософська
герменевтика (Юрген Хабермас, Поль Рікьор), структуралізм і пост структуралізм (Фердинанд
де Соссюра), аналітична філософія (Бертран Рассел), постмодернізм (Жан-Франсуа Ліотар, Жан
Бодрийар, Жіль Делез, Жан Деррід, Фелікс Гваттарі).
Неотомізм як результат еволюції теологічної філософії. Сутність сучасного неотомізму (Т.
де Шарден, К. Войтила). Сучасний персоналізм та вчення про буття Бога, пізнання світу,
«гармонію» віри і розуму, науки і релігії.
Історія зародження української філософії. «Слово про закон і благодать» митрополита
Іларіона. «Повчання дітям» Володимира Мономаха.

7
 Ґенеза філософської думки в Україні періоду Середніх віків та Нового часу. «Філософія
серця» Г. Сковорода та Т. Юркевича.
Філософія української діаспори.
Сучасна українська філософія та її світоглядні орієнтири.

Розділ (змістовий модуль) 2. Системний зміст філософського знання

Розділ 1. Філософські основи свідомості та пізнання

Поняття свідомості. Проблема походження свідомості. Свідомість як найвища
форма відображення. Основні концепції свідомості. Структура свідомості. Чуттєва,
раціонально-когнітивна та емоційно-вольова сфери свідомості. Суспільна та
індивідуальна свідомість, їх взаємозв’язок. Форми суспільної свідомості. Масова
свідомість. Свідомість і психіка. Самосвідомість.
Поняття пізнання. Основні проблеми пізнання та їх класифікація. Суб’єкт і об’єкт
пізнання, їх взаємозв’язок. Поняття істини (об’єктивна, абсолютна, відносна, конкретна)
та її критеріїв (досвід, мислення, інтуїція, практика). Принципи пізнання. Основні
форми пізнання (факт, ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія). Провідні теорії
пізнання (скептицизм, діалектика, агностицизм, конвенціалізм, синергетика). Роль
інтуїції в процесі пізнання дійсності. Логіка і методологія наукового пізнання.

Розділ 2. Філософські основи буття та діалектика

Онтологія та її фундаментальні проблеми. Онтологія та метафізика: питання про
співвідношення. Типи метафізичних онтологій: ідеалізм, матеріалізм, реалізм, пантеїзм,
дуалізм, монізм та ін. Основні рівні буття (природне, соціальне, духовне). Матерія як
об’єктивна реальність. Сучасні уявлення про структуру і рівні організації матерії.
Єдність матерії і руху. Рух і спокій. Рух і розвиток. Простір і час як філософські
категорії. Світ як сукупна реальність та універсум людської життєдіяльності. Проблема
єдності та багатовимірності світу. Категорії сучасної онтології: життя, екзистенція,
свобода, темпоральність, відчуження, абсурд, жах, тривога, нудота.
Діалектика, як філософська наука, її основні принципи і предмет. Історичні форми
діалектики. Поняття відношення, зв’язку, взаємодії, їх універсальний характер. Типи
зв’язку. Принцип взаємодії як форма зв’язку. Принцип розвитку. Діалектика, як
теоретична система взаємозв’язаних, загальних категорій, принципів, законів. Поняття
закону та категорії. Закономірність. Категорії діалектики, як найбільш загальні поняття,
як «висловлювання про суттєве» (Аристотель). Взаємозв’язок категорій і законів. Закон
єдності і боротьби протилежностей, як «ядро діалектики». Конкретизація та доповнення
його змісту в „Законі взаємного переходу кількісних змін у якісні та законі
«Заперечення заперечення». Метафізика як «діалектика», як «застигле означення думки»
(Г.Гегель). Метафізика – незавершене, однобоке світорозуміння.

Розділ 3. Соціальна філософія та філософська антропологія

Людина і суспільство як соціальний суб’єкт. Основні характеристики суспільства.
Співвідношення понять суспільство і соціум, суспільне і соціальне. Соціальна структура
суспільства. Соціальна стратифікація та мобільність. Поняття класу, верстви, прошарку.
Родина, колектив, нація, етнос, раса. Поняття соціального закону. Типи соціальних
теорій. (Соціальна утопія, вчення про суспільно-економічну формацію, теорія
постіндустріального (інформаційного) суспільства, проблема масового суспільства).

8
 Головні категорії філософії економіки (виробництво, капітал, продуктивні
сили, виробничі відносини тощо). Виробничі відносини як основа соціальних
систем. Поняття матеріального та нематеріального виробництва. Фізичний,
людський та соціальний капітал. Виробничий ресурс як головний чинник
економічного розвитку суспільства. Поняття багатства. Науково-технічний
прогрес: закономірне та особливе. НТР (науково-технічна революція): сутність,
закономірності та соціальні наслідки. Типи революцій у науці і техніці.
Можливість формування єдиної планетарної цивілізації за умови побудови
глобальної економіки на принципах демократизму, рівноправ’я, вільної
конкуренції.
Поняття культури. Матеріальна і духовна культура. Масова культура.
Контркультура і антикультура. Цивілізація як соціокультурне утворення. Основні
прикмети цивілізації. Цивілізація як рівень розвитку і спосіб освоєння культури. Суттєві
риси цивілізації. Співвідношення культури і цивілізації. Діалектичний зв'язок традиції
та новаторства у культурі.
Глобальний світ ХХІ століття. Бурхлива глобалізація суспільних процесів –
неминучий, реальний процес розвитку життєдіяльності людської спільноти. Інтеграція
світової економіки та вироблення її механізмів – основа глобалізації. Глобальне
співробітництво як система нерівноправних економічних і політичних відносин.
Міжкультурна комунікація та кроскультурні процеси в умовах глобалізації сучасності.
Визнання Україною свого місця у світі та процесах глобалізації.
Концепції походження людини. Філософське розуміння людини: природне,
соціальне та духовне в ній. Характерні особливості природного функціонування
людини, її соціальної діяльності та духовного буття.
Філософське визначення понять дух, душа, духовність. Творчість і духовність.
Цінності як ядро духовного світу людини. Вищі духовні цінності: віра, надія, любов,
честь, совість, гідність, порядність, правда, свобода, добро і зло. Багатоманітність
цінностей: проблема соціального вибору. Людина як соціокультурна форма буття.
Співвідношення понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість». Сенс
людського життя.

3. Рекомендована література
Базова
1. Горлач М. І. Основи філософських знань. – К.: ЦУЛ, 2008. – 1080 с.
2. Горський В.С., Кислюк К.В. Історія української філософії: підручник. − К.:
Либідь, 2004. − 488 с.
3. Данильян О. Г., Дзьобань О. П. Філософія: підручник. – Х.: Право, 2015. –
432 с.
4. Історія української філософії: підручник. – К. : Академвидав, 2008. – 624 c.
5. Лубський В. І. та ін. Релігієзнавство. – К.: Академвидав, 2008. – 464 с.

Допоміжна
1. Історія філософії. Словник / За ред. В.І. Ярошовця. – К.: Знання України,
2006. – 1200 с.
2. Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення): навч. посіб. / за ред.
акад. НАН України Л.В. Губерського. − К.: Знання, 2009.

9
 3. Філософський енциклопедичний словник. − К.: Абрис, 2002.
4. Ярошовець В.І. Історія філософії: від структуралізму до постмодернізму.
Підручник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет»,
2008. – 263 с.

Першоджерела
1. Аристотель Політика. – К.: «Основи», 2003. – 238 с.
2. Вебер М. Постановка проблеми // Протестантська етика і дух капіталізму. – К.,
Основи, 1994.
3. Вернадський В. Декілька слів про ноосферу // Людина і довкілля: У 2-х книгах.
− Кн. 2. − К.: Заповіт, 1995.
4. Г‘юм Д. Трактат про людську природу. – К.: Всесвіт., 2004. – 550 с.
5. Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну. – К., 2001.
6. Гадамер Г. Істина і метод. – К.: Юніверс. – 2000. – Т.1.
7. Гегель Г.В.Ф. Феноменологія духу. – К., Основи, 2004.
8. Гейзінга Й. Природа і значення гри як явище культури. Гра й змагання.
Ігровий елемент сучасної культури // Homo ludens. – К.: Основи, 1994.
9. Гоббс Т. Левіафан, або суть, будова і повноваження держави церковної ті
цивільної. – К., 2000.
10.Гьосле В. Практична філософія в сучасному світі. – К.: Лібра, 2003. – 216 с.
11. Декарт Р. Метафізичні розмисли. – К.: Юніверс, 2000.
12. Декарт Р. Міркування про метод, щоб правильно спрямовувати свій розум і
відшукати істину в науках. – К., 2001.
13.Кант І. Критика практичного розуму. – К.: «Юніверс», 2004.
14.Кун Т. Структура наукових революцій. − К.: Port Royal, 2001.
15.Локк Дж. Про політичне чи громадянське суспільство. Про початки
політичних суспільств. – К.: Основи. – 2001.
16.Мак‘явеллі Н. Державець // Флорентійські хроніки. – К.: Основи. – 1998.
17.Мамардашвілі М. Картезіанські роздуми. – К., 2000.
18.Ортега-і-Гассет Бунт мас // Вибрані твори. – К.: Основи, 1994.
19.Попович М. Григорій Сковорода: філософія свободи. – К.: Майстерня
Білецьких, 2007.
20. Пригожин И.Р. Порядок из хаоса: новый диалог человека с природой − М.:
Ком Книга, 2005.
21. Рассел Б. Человеческое познание … − К.: Ника-центр, 1997.
22. Сартр Ж.-П. Буття і ніщо. − К.: Основи, 2001.
23.Сковорода Г. Разговор, называемый алфавитом или букварь мира // Повне
зібрання творів у 2-х т. − К.: Наукова думка, 1973. − Т.1. − С. 411 – 464.
24.Тейяр де Шарден П. Феномен людини. // Читанка з історії філософії: У 6 кн.
Кн. 6: Зарубіжна філософія ХХ століття. . К., 1993. С. 215-218.
25. Тоффлер Е. Третя хвиля. – К.: Всесвіт, 2000.
26.Фромм Э. Иметь или быть? – К.: Нико-Центр, 1998, - 400 с.
27.Юркевич П.Д. Ідея. Серце та його значення у духовному житті людини згідно з
ученням слова Божого. – К.: Абрис, 1993.

10
 Інформаційні ресурси:
 litopys.org.ua/cultur/
cult11.htm&ved=2ahUKEwjHzbihgezkAhVIdcAKHVZPAGsQFjAKegQIAhAB&usg=
AOvVaw3zMC-vNgpCHGMEodnDYgl1
 http://www.chytomo.com/svitova-filosofiia-ukrainskoiu-chomu-bez-nei-niiak
 www.filosof.com.ua/
&ved=2ahUKEwj6zsPhgezkAhUbi1wKHULOCSYQFjAAegQICBAB&usg=AOvVaw
3ws-SjjFoyja-ekQKr2_MV
 https://westudents.com.ua/knigi/623-flosofya

4. Форма підсумкового контролю успішності навчання (екзамен/залік)

5. Засоби діагностики успішності навчання

Контрольні питання для перевірки якості знань на заняттях, тестові завдання для
проведення рубіжного контролю знань, питання для підготовки до здачі екзамена/заліку.

11