Danavasilenko 2006@

МОДУЛЬ 1.
ТЕОРІЯ ВЗАЄМОДІЇ ВИРОБНИКА

І СПОЖИВАЧА
Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
«Економічна наука – це наука, що вивчає поведінку

людей із точки зору співвідношення між цілями та
обмеженими засобами, які можуть мати різне ви-
...............................користання»
Л. Роббінс
1.1. Методичні рекомендації щодо самостійного опрацювання матеріалу
Починаючи розгляд теоретичного матеріалу даної теми, студентові слід

обов’язково повторити основні категорії та поняття, які вивчалися у курсі
«Політична економія», а також розглядалися на лекції. Потім доцільно пе-рейти
до роботи з рекомендованою літературою та виконання практичних завдань
теми. Для успішного оволодіння матеріалом недостатньо механічного
запам’ятовування певного обсягу інформації. Необхідно творчо осмислювати
явища, які вивчаються. Це дозволить повторити відомий теоретичний матеріал
та отримати нові знання та практичні навички.
У результаті вивчення даної теми студент повинен зробити висновок про
те, що успіх будь-якого бізнесу залежить не тільки від наявності стартового
капіталу й підприємницького хисту, а й від знання закономірностей
функціонування економічних мікросистем у різних ринкових ситуаціях та
вміння їх ефективно застосовувати. Він має:
знати основні поняття і категорії: обмеженість ресурсів та альтерна-
тивність їх використання; раціональність; мікроекономіка; об’єкти та суб’єкти
економічних відносин на мікрорівні; мікроекономічний аналіз та його основні
методи; нормативна й позитивна мікроекономіка; економічна модель;
економічний експеримент; порівняльна статика та динамічний аналіз і
рівновага;
розуміти: сутність, мету і концептуальні основи мікроекономічного
аналізу; місце мікроекономіки у загальній теоретичній економіці, її роль у
1
формуванні методологічної, термінологічної та інструментальної бази
прикладної економіки;
вміти: пояснити зв’язок з іншими дисциплінами теоретичної економіки;
визначити основні проблеми мікроекономіки та основні методи їх дослідження.
Література
[3, гл. 1]; [4, гл. 1]; [8, тема 1]; [9, гл. 1]; [10, гл. 1]; [11, гл. 1]; [17 –
введение].
1.2. Дайте відповіді на проблемні питання
1. Як ви розумієте вислів, що є епіграфом до даної теми?

2. Що вивчає мікроекономіка як галузь економічної теорії (на відміну від
політичної економії та макроекономіки)?
3. Чи є проблема вибору за умов рідкісності ресурсів такою, що
розглядається тільки мікроекономікою?
4. Що є об’єктом дослідження мікроекономіки? Назвіть сфери госпо-
дарювання, які є об’єктами мікроекономічного аналізу. Чи є серед них най-
важливіша?
У чому полягають подібність і розбіжність позитивного та норма-тивного
підходів до економіки? В яких випадках треба ві
2
5. ддати перевагу першому, а в яких – другому?
6. Чи можливо створити єдиний, універсальний метод дослідження?
Якщо «так», то якими мають бути його риси, якщо «ні», то чому?
7. Якщо модель – це відображення деяких, але не усіх боків реальної
дійсності, виходить, що модель ніколи не відбиває реальність у всій її
повноті. Чи припустимо у такому випадку застосовування моделей?
Можливо у теоретичних дослідженнях можна обійтись без них?
8. Які види економічних моделей вам відомі? Який метод
моделювання був вперше широко застосований засновником мікроекономіки
А. Маршаллом?
9. Обмеженість яких ресурсів стримує можливості економічного
розвитку України? Як, на вашу думку, варто вирішувати проблему рідкості
цих ресурсів?
10. Чи може економіка працювати ефективно при незайнятості
частини ресурсів?
1.3. Для кожного положення, наведеного нижче, підберіть відповідні

йому базові терміни або поняття
1. Частина економічної теорії, що визначає економіку як цілісну

систему, формує цілі економічної політики та визначає інструменти,
необхідні для її реалізації.
2. Частина економічної теорії, що вивчає процеси, які відбуваються на
рівні окремих економічних суб’єктів, визначає мотиви і закономірності їхньої
економічної поведінки та форми взаємодії.
3. Забезпечення встановлення та відновлення стану рівноваги
мікросистеми та пошук умов оптимальної поведінки економічних суб’єктів
для підвищення ефективності їхньої діяльності.
4. Система економічних відносин між господарюючими суб’єктами,
яку треба аналізувати через з’ясування того, які суб’єкти вступають у ці
відносини; з приводу чого ці відносини складаються та який головний зміст
цих відносин.
5. Економічна одиниця, що складається із однієї або більше осіб,
постачає економічні ресурси, якими володіє, на ринок ресурсів і одночасно
виступає в ролі споживачів благ.
6. Проблема, яка постає перед економічними суб’єктами внаслідок
обмеженості ресурсів.
7. Одержання найкращого результату від використання наявних
ресурсів.
8. Економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення щодо
використання факторів виробництва, виготовлення і реалізації благ для
задоволення потреб споживачів і заради отримання прибутку.
9. Процеси економічного вибору, що здійснюють суб’єкти
господарювання для досягнення своїх цілей в умовах обмежень, які
накладаються на їхні можливості.
10. Сукупність способів, прийомів і принципів пізнання суті
економічних процесів на рівні окремих господарюючих суб’єктів.
11. Головний спосіб пізнання факторів, що впливають на розмір
прибутку та інші показники ефективності господарюючого суб’єкта,
сукупність аналітичних способів умовного розділу господарчої діяльності на
складові частини з метою їхнього пізнання.
А) Домогосподарство, б) мікроекономічні методи, в) проблема вибору,
г) мікросистема, д) предмет мікроекономіки, є) макроекономіка, ж)
підприємницька одиниця (організації бізнесу, підприємства, фірми), з)
завдання та мета мікроекономіки, і) ефективність, к) об’єкт
мікроекономіки, л) мікроекономіка, м) мікроекономічний аналіз.
1.4. Знайдіть правильну відповідь
1. Якими двома основними причинами можна пояснити існування

економічних проблем:
а) впливом держави на економіку та зростанням населення Землі;
б) забрудненням навколишнього середовища та існуванням транс-
національних корпорацій;
4
в) наявністю безробіття та інфляції;
г) необмеженістю бажань людей та обмеженістю ресурсів.
2. Мікроекономіка:
а) вивчає поведінку економічних суб’єктів у відкритій економіці;
б) оперує поняттями сукупного рівня виробництва, зайнятості, доходу;
в) вивчає поведінку окремих секторів економіки;
г) досліджує процеси прийняття економічних рішень державою.
3. Економічна система будь-якого рівня вирішує такі питання:
а) що, де, для кого виробляти;
б) що, як, для кого виробляти;
в) коли, чому, де і хто;
г) якими є причини безробіття та інфляції.
4. Мікроекономічна теорія вивчає:
а) ціну товару;
б) ціну послуг;
в) ціну економічних ресурсів;
г) будь-які ціни.
5. Будуючи моделі, економісти:
а) розробляють припущення, які спрощують ситуацію;
б) включають усю наявну інформацію;
в) мають використовувати математичні моделі;
г) намагаються дублювати реальний світ.
6. З перелічених моделей не є мікроекономічними:
а) модель фірми;
б) модель інфляції;
в) модель поведінки споживача;
г) модель ринкової рівноваги.
7. Характеристиками економічного блага виступають:
а) здатність задовольняти потреби;
б) рідкість;
в) цінність;
г) усе наведене вище.
8. Принцип раціональності поведінки людини означає, що остання
в своїй діяльності:
а) бажає досягнути суспільного добробуту;
5
б) турбується тільки про задоволення власних потреб;
в) намагається максимізувати корисність;
г) усі відповіді правильні;
д) немає вірної відповіді.
9. Повне використання усіх ресурсів показує будь-яка точка, що
лежить:
а) всередині кривої виробничих можливостей;
б) поза кривою виробничих можливостей;
в) на кривій виробничих можливостей;
г) немає вірної відповіді.
10. Для студентів альтернативну цінність навчання відображає:
а) розмір стипендії;
б) максимальний заробіток, який можна було б отримати, покинувши
навчання;
в) витрати держави на освіту спеціаліста;
г) витрати батьків на утримання студента.
11. Яке із наведених крилатих висловів характеризує проблему
визначення цінності економічних благ:
а) «семеро одного не чекають»;
б) «якщо хочеш зробити людину щасливою, не додавай їй речей, а
убавляй бажання»;
в) «економіст – людина, у якої нічого немає, але яка може порадити, як
втратити те, що у вас є»;
г) «чим менше жінку ми кохаємо, тим легше сподобаємося ми їй».
12. Припустимо, що усі ресурси в економічній системі
використовуються таким чином, що нарощування виробництва одного
продукту можливе лише за рахунок скорочення виробництва іншого.
Економіст таку ситуацію назве:
а) ефективною;
б) неефективною;
в) адміністративно-командною системою;
г) економічною кризою.
13. Що із наступного переліку є неекономічним благом:
а) знання;
б) підводний човен;
6
в) дозвілля та розваги;
г) енергія вітру.
14. Обмеженість – це:
а) характеристика тільки індустріальних систем;
б) характеристика тільки доіндустріальних систем;
в) концепція, що відображає неможливість повного задоволення
людських потреб;
15. Яка із перелічених цілей не є завданням економічної системи:
а) визначення того, як слід виробляти товари та послуги;
б) забезпечити поступове економічне зростання;
в) визначити розподіл результатів виробництва між людьми;
г) визначити розподіл власності на ресурси.
16. До кола проблем, що стосуються предмета мікроекономіки, не
належать:
а) аналіз зовнішньоекономічної рівноваги;
б) аналіз координації окремих ринків;
в) аналіз поведінки окремих господарських суб’єктів;
г) аналіз рівноваги грошового ринку.
17. На кривій виробничих можливостей зростання виробництв
одного виду продукту супроводжується:
а) зменшенням виробництва іншого виду продукту;
б) збільшенням виробництва іншого виду продукту;
в) постійним обсягом виробництва іншого виду продукту;
г) можливий будь-який із наведених варіантів.
18. Якщо підприємство впроваджує вдосконалену технологію
виготовлення обох видів продуктів, то крива його виробничих
можливостей:
а) змінить кут нахилу;
б) зміститься ліворуч;
в) залишиться незмінною;
г) зміститься праворуч.
19. Якщо аналіз спрямований на вироблення рекомендацій щодо
забезпечення досягнення поставленої мети, то це:
а) позитивний аналіз;
7
б) нормативний аналіз;
в) мікроекономічний аналіз;
г) макроекономічний аналіз.
20. Альтернативні витрати це:
а) економічні витрати;
б) цінність найкращого варіанту, від якого відмовились при здійсненні
економічного вибору;
в) сума явних та неявних витрат;
г) неявні витрати;
д) правильні відповіді б) та в).
1.5. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове
1. Мікроекономіка досліджує економічну політику держави.

2. Відправним моментом у мікроекономіці є теза про раціональність
поведінки економічних суб’єктів.
3. Внутрішньою мотивацією економічної діяльності суб’єктів мікро-
економіки є економічні потреби.
4. Обмеженість ресурсів зумовлена безмежністю матеріальних потреб
суспільства.
5. Успіх будь-якого бізнесу залежить не тільки від наявності стартового
капіталу й підприємницького хисту, а й від знання закономірностей
функціонування економічних мікросистем у різних ринкових ситуаціях та
вміння їх ефективно застосовувати.
6. Нормативна економічна теорія дає оцінку стану економіки згідно з
певними критеріями.
7. Позитивна економічна теорія аналізує реальний стан речей в
економіці.
8. Якщо в моделі виробничих можливостей економіка знаходиться за
межами виробничих можливостей, то вона неефективно використовує наявні
ресурси.
9. Чим більше модель схожа на реальний процес, тим вона краща.
10. Об’єктом мікроекономіки є поведінка індивідуумів, домогос-
подарств, підприємств тощо в ринкових умовах.
8
11. Предмет «Мікроекономіки» - поведінка людей і механізм прийняття
ними рішень для досягнення мети в умовах обмеженості ресурсів.
12. Об’єктом «Мікроекономіки» є мікроекономічна система.
13. Домогосподарство – це економічна одиниця, яка складається з
однієї або більше осіб, постачає виробничі ресурси і використовує отримані
гроші для придбання товарів і послуг, що задовольнять потреби цієї особи
або осіб.
14. Підприємство (фірма) – економічна одиниця, яка використовує
фактори виробництва і виготовляє продукцію для задоволення потреб
споживачів.
15. Держава не відноситься до суб’єктів мікросистеми.
16. Мікроекономіка стосується лише розв’язання практичних проблем.
17. Рух із однієї точки до другої уздовж заданої кривої виробничих
можливостей передбачає відмову від виробництва одного блага заради
отримання більшої кількості іншого блага.
18. В мікроекономіці широко застосовується математичний
інструментарій.
19. Економічна теорія не може застосовувати математичні методи, тому
що не є точною наукою.
20. Мікроаналіз належить до спеціальних методів дослідження.
1.6. Розв’яжіть задачі
Задача 1
Бізнесмен-початківець збирається розпочати власний бізнес. Відомо,
що пов’язані з цим витрати включають: на купівлю обладнання (термін
служби 10 років) – 50 тис. грн.; на заробітну плату персоналу – 1- тис. грн. на
рік; на сировину – 200 тис. грн. на рік.
За поточних умов господарювання щомісячна зарплата складає 500 грн.
На купівлю устаткування та на зарплату персоналу бізнесмен збирається
використати власні заощадження, що приносять 10 % річних. Він очікує
щорічно отримувати виручку у розмірі 230 тис. грн. Чи порадите ви
бізнесмену відкривати власний бізнес, чому?
Приклад розв’язання задачі 1
Потрібно визначити витрати, пов’язані з відкриттям власного бізнесу.
Оскільки при порівнянні різних варіантів економічної діяльності необхідно
9
враховувати саме альтернативні витрати, треба оцінити всі можливості,
невикористані при відкритті бізнесу. Передусім це явні витрати, що
включають: амортизацію устаткування, витрати на заробітну плату та на
сировину:
Неявні витрати підприємця включають теперішню заробітну плату (за

1 рік) та доходи від вкладень грошових коштів:
Загальна сума альтернативних витрат буде складати:
Це менш, ніж очікувана виручка за рік від відкриття бізнесу. Отже,

вибираючи з двох альтернатив, бізнесмену потрібно зупинитись на відкритті
власної справи.
Задачі для самостійного розв’язання
Задача 1.1
Студент навчається в університеті, отримуючи стипендію 120 грн.
Покинувши навчання, він міг би працювати комерційним агентом,
прикладаючи рівні зусилля і заробляючи при цьому 1000 грн. за місяць. Які
альтернативні витрати навчання в університеті? Відповідь обґрунтуйте.
Задача 1.2
Пан N бере в оренду будинок, сплачуючи його власнику щороку
10 000 дол. Він зберігає свої заощадження в банку, і це приносить йому 9%
річних. Взагалі будинок коштує 140 000 дол. Враховуючи альтернативні
витрати, дайте обґрунтовану відповідь на питання: чи зацікавлений пан N у
придбанні цього будинку?
Задача 1.3
Визначити величину виробничих можливостей виготовлення двох
видів продуктів А та В при використанні двох видів ресурсів. Загальна
кількість першого ресурсу на тиждень 640 одиниць, другого – 400
10
одиниць. Одиниця продукту А потребує витрат 4 одиниць першого
ресурсу та 5 одиниць другого. Одиниця продукції В відповідно 4 одиниці
та 1 одиницю ресурсів.
1.7. Виконайте графоаналітичні вправи
Вправа 1
Наведена нижче табл. 1.1. характеризує виробництво танків та
автомобілів на підприємстві при даному запасі виробничих ресурсів:
Таблиця 1.1.
Шкала виробничих можливостей

Варіанти А Б В Г Д Е
Продукти:
Танки 0 1 2 3 4 5
Автомобілі 1000 950 850 650 350 0
Побудуйте криву виробничих можливостей підприємства.

Виходячи з даних табл. 1.1. та графічної моделі, дайте відповіді на
наступні питання:
а) чому буде дорівнювати альтернативна вартість танка,
відображена в автомобілях, при переході від варіанта В до варіанта Г;
б) чи є можливою комбінація 4 танка та 650 авто, згідно з
даними шкали виробничих можливостей і чому;
в) чи є можливою комбінація 3 танка та 350 авто, чому?
Приклад розв’язання вправи
Вирішення проблеми вибору найбільш ефективно здійснюється з
використанням методу економічного моделювання. Найпростіша графічна
модель – крива виробничих можливостей. Для її побудови виходять із
наступних припущень: економічні ресурси застосовуються повністю; їх обсяг
не змінюється; технологія виробництва в періоді, який аналізується, теж не
змінюється; крива описує виробництво двох продуктів (або їх груп).
Та кількість товару 1, від виробництва якої треба відмовитися для того,
11
щоб збільшити виробництво іншого товару 2 на одиницю, називається
альтернативною вартістю виробництва товару 2.
За допомогою табл. 1.1. побудуємо криву виробничих можливостей
(рис. 1) і дамо відповіді на питання:
а) при переході від варіанта В до варіанта Г альтернативна вартість
танка, відображена в авто, дорівнює 200, тому що для збільшення випуску
танків на одиницю треба застосувати таку кількість ресурсів, яка іде на
випуск 200 авто;
б) комбінація 4 танка та 650 авто неможлива, тому що кількість
ресурсів обмежена, а точка Р лежить поза кривою виробничих можливостей.
Тобто наявна кількість виробничих ресурсів при незмінній технології
недостатня для забезпечення такого рівня виробництва;
в) комбінація 3 танка та 350 авто можлива, але точка М, яка відповідає
цій комбінації на графіку, лежить у площині кривої виробничих можливостей
та системи координат. Це свідчить, що такий вибір не відповідає критеріям
ефективності й раціональності (ресурси недовикористовуються).
танки
Е
5
Д Р
4
М Г
3
В
2
Б
1
А
0 автомобілі
350 650 850 950 1000
Рис. 1.1. Крива виробничих можливостей
Вправи для самостійного розв’язання
Вправа 1.1
12
У галузі виробляються телевізори та відеомагнітофони. У таблиці 1.2
наведені ефективні варіанти зміни структури виробництва:
Таблиця 1.2.
Ефективні варіанти зміни структури виробництва галузі
Варіанти A B C D E FF G
Відеомагні- 6 5 4 3 2 1 0
тофони, шт.
Телевізори,шт. 0 8 15 21 26 30 33
Побудуйте криву виробничих можливостей цієї галузі.

Виходячи з даних табл.1.2. та графічної моделі, дайте відповіді на
наступні питання:
а) чому дорівнюють альтернативні витрати виробництва одного
додаткового телевізора у різних варіантах зміни структури виробництва;
б) поясніть, як змінюються альтернативні витрати в міру розширення
виробництва відеомагнітофонів;
в) чи є можливою комбінація 5 відеомагнітофонів та 20 телевізорів,
чому?
Вправа 1.2
Витрати часу робітника на виробництво одиниці продукції А
складають 15 хвилин, а продукції В – 45 хвилин. Накресліть криву
виробничих можливостей робітника в межах 8-ми годинного робочого дня.
Вправа 1.3
На рис. 1.2 крива виробничих можливостей зсувається із положення А
у положення В. Поясність, які чинники могли викликати таку реакцію з боку
виробничої системи? Назвіть усі можливі причини зсуву кривої виробничих
можливостей праворуч-вгору та ліворуч-униз.
Благо X
B
A
Благо Y
13
14
Відповіді до теми 1
1.3. Базові терміни та поняття
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
є л з г, к а в і ж д б м

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
г а б г а б г г в б г а г в г а а г б б

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
н в в н в в в н в в
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
в в в в н н в в н в
Розділ 1. Загальна теорія поведінки споживача
Тема 2. Теорія граничної корисності та поведінка споживача
«Тільки той п’є із насолодою, хто відчуває спрагу»

Монтень
2.1. Методичні рекомендації щодо самостійного опрацювання

матеріалу
Враховуючи специфіку самостійного опрацювання навчального ма-

теріалу, варто звернути увагу студентів та те, що доступна і стисла ха-
рактеристика основних положень теми подана в таких базових підручниках:
[3], [6], [7], [11], [13], а математичне моделювання поведінки споживача -- в
[2]. Для знайомства з основними мікроекономічними поняттями і термінами
можна рекомендувати «Довідник базових термінів та понять з
мікроекономіки» Слухая С. В. [28], а для самостійного тренінгу і контролю
розв’язання типових завдань – посібники: [20]; [25]; [27]; [29]. З наочними
прикладами та завданнями можна познайомитись в підручниках: [3]; [5]; [6].
А ті, хто володіє технікою інтегрування і не задовольняється геометричними
ілюстраціями, можуть скористатися матеріалами в [17] і, дещо спрощено, – в
[3].
У результаті сумлінного вивчення теми студент повинен мати уявлення
про те, як формується ринковий попит на основі рішень окремих споживачів
та яким законам підкорюється їх поведінка, якщо ринок здатен забезпечити
свободу споживчого вибору.
Студент повинен:
знати основні поняття: потреба, товар, послуга, благо, економічне
благо, антиблаго, вартість, цінність, корисність, споживчий попит,
раціональний вибір споживача тощо;
розуміти: обґрунтування раціонального споживчого вибору згідно
кардиналістського підходу та дію законів Госсена – закону спадної граничної
корисності блага та закону, що визначає оптимум споживача;
вміти: моделювати поведінку споживача з урахуванням спадної
граничної корисності блага; обчислювати показники сукупної та граничної
корисності, графічно інтерпретувати їх динаміку; знаходити оптимальний
варіант вибору споживача на основі принципу рівності зважених граничних
корисностей тощо.
[2, гл. 2]; [3, гл. 5]; [4, гл. 5]; [5, тема 2], [6, гл. 23]; [7, гл. 4]; [11, гл. 4];
[13, гл. 3]; [15, гл. 3]; [18, лекції 14–17]; [20]; [25]; [27]; [28]; [29].
1. Яку характерну особливість поняття «корисність» відбиває епіграф

до даної теми ?
2. Дайте визначення сутності понять «потреба», «благо», «антиблаго»,
«економічне благо», «корисність», «загальна корисність», «гранична
корисність».
3. Які фактори визначають вибір споживача в ринковій системі?
4. У якому випадку поведінку споживача слід вважати раціональною?
Чому раціональна поведінка не завжди притаманна реальним споживачам?
5. На якому припущенні ґрунтується кількісна теорія корисності?
6. Яку корисність максимізує споживач? Чим відрізняються поняття
«гранична корисність» і «сукупна корисність»? Як розраховується показник
граничної корисністі?
7. У чому полягає суть закону спадної граничної корисності?
8. Як споживачі збалансовують свій вибір благ у рамках обмеженого
бюджету згідно із другим законом Госсена?

1. Блага, зі збільшенням споживання яких відбувається зростання

їхньої граничної корисності для споживача.
2. Підхід, що виходить із здатності споживача давати кількісну оцінку
корисності будь-якого споживаного ним блага або набору благ.
3. Стан незадоволення, з якого людина прагне вийти за рахунок
збільшення споживання благ.
17
4. Задоволення, яке споживач отримує від споживання благ.
5. Загальна сума задоволення від споживання одиниць блага або
окремих його частин.
6. Кожна додаткова одиниця споживаного блага приносить
споживачеві спадання граничної корисності.
7. Раціональний споживач так розподіляє свій обмежений бюджет, щоб
зберігалась рівність співвідношень граничних корисностей благ до їхніх цін,
тобто виконувалась умова: MUa/Pa = MUb/Pb = … = MUn/Pn.
8. Корисність, яку отримує споживач від споживання кожної
додаткової одиниці блага.
9. Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення
від споживання певного набору благ, тобто у…
10. Корисність благ, яка може бути розрахована як частково похідна
функції сукупної корисності.
11. Показник λ відбиває відношення граничної корисності блага до
його ціни, напр., , він має назву…
А) потреба; б) максимізації корисності; в ) корисність; г) перший

закон Госсена; д) кардиналістський (кількісний) підхід до пояснення
поведінки споживача; є) другий закон Госсена; ж ) сукупна (загальна)
корисність; з) антиблага; і) гранична корисність; к) гранична корисність
грошей .
1. На базі якого змінного фактора будується функція корисності:

а) бажань споживача;
б) рівня якості благ, які споживаються;
в) рівня цін благ, які споживаються;
г) обсягу благ, які споживаються?
2. Гранична корисність - це:
а) мінімальна корисність, яку споживач може отримати при споживанні
даного блага;
б) максимальна корисність, яку споживач може отримати при спо-
живанні даного блага;
18
в) похідна функції загального продукту;
г) приріст загальної корисності блага при збільшенні споживання блага
на одну граничну одиницю?
3. Сукупна корисність зростає, якщо гранична корисність:
а) зменшується;
б) збільшується;
в) збільшується у повільному темпі;
г) або збільшується, або зменшується, але залишається при цьому
величиною позитивною.
4. У чому полягає взаємодія між загальною та граничною ко-
рисністю:
а) чим вище MU, тим вище TU;
б) чим нижче MU, тим нижче TU;
в) чим нижче MU, тим вище TU;
г) коли TU максимальна, тоді MU дорівнює нулю?
5. Що означає ситуація рівноваги (оптимуму) споживача:
а) максимізацію TU при певному бюджетному обмеженні;
б) споживач так розподіляє свій бюджет, щоб зберігалась рівність
співвідношень граничних корисностей благ до їхніх цін;
в) при зростанні кількості покупок одного блага скорочується кількість
покупок іншого виду блага;
г) споживач витрачає однакову кількість грошей на купування кожного
виду благ?
6. Метою споживання є максимізація:
а) граничної корисності;
б) сукупної корисності;
в) середньої корисності;
г) різниці між сукупною і граничною корисністю.
7. Який із наведених нижче переліків сукупної корисності ілюструє
дію закону спадної граничної корисності?
а) 20, 15, 10, 5;
б) 20, 10, 10, 10;
в) 20, 30, 40, 50;
г) 20, 28, 34, 38.
19
8. Сьоме тістечко, що ви їсте, надає вам менше задоволення, ніж
перше. Це приклад:
а) наявності надлишку товару;
б) дії закону попиту;
в) дії закону спадної граничної корисності;
г) наявності дефіциту товару.
9. Який із наведених нижче переліків значень граничної корисності
ілюструє дію закону спадної граничної корисності?
а) 200, 150, 150, 150;
б) 200, 230, 250, 260;
в) 200, 300, 400, 500,
г) 200, 150, 90, 40.
10. Гіпотеза про раціональність поведінки міститься у тому, що
споживач:
а) порівнює усі варіанти вибору і зупиняється на кращому;
б) робить тільки те, за що йому платять;
в) турбується не тільки про себе, але й про суспільство;
г) намагається максимізувати корисність при обмеженому доході.
11. Корисність це:
а) об’єктивна властивість товарів;
б) суб’єктивна цінність;
в) все те, що приносить користь споживачеві;
г) відповіді б) та в).
12. До головних припущень сучасної теорії поведінки споживача
належать:
а) грошовий доход споживача обмежений;
б) ціни не залежать від кількості благ, що купують окремі
домогосподарства;
в) усі споживачі прекрасно розуміють граничну корисність усіх
продуктів;
г) споживачі намагаються максимізувати сукупну корисність;
д) усі відповіді вірні.
13. Теорія споживчого вибору базується на таких гіпотезах
(аксіомах):
а) насиченість;
б) транзитивність;
в) субституція;
20
г) відповіді б) та в).
14. Сукупна корисність:
а) є сумою задоволення від споживання певної кількості благ;
б) максимізується, коли гранична корисність набуває нульового
значення;
в) збільшується зі зростанням споживання блага;
г) усі відповіді вірні.
15. Закон спадної граничної корисності твердить, що:
а) відношення граничних корисностей благ до їхніх цін повинні бути
рівні;
б) зі зростанням доходів споживачів величина задоволення від
споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зменшується;
в) величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці
благ даного виду зменшується до досягнення нульового значення в точці
повного насичення потреби;
г) сукупна корисність зростає зі зростанням споживання благ.
16. Закон зростаючої сукупної корисності полягає у тому, що:
а) зі зростанням доходів споживачів величина задоволення від
споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зменшується;
б) зі зростанням доходів споживачів величина задоволення від
споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зростає;
в) з нарощуванням споживання будь-якого блага величина задоволення
від кожної додаткової одиниці зменшується;
г) з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума
корисності зростає.
17. Споживач готовий купити третій кілограм солодощів за умови,
що продавець знизить ціну. Його поведінку найкраще пояснює:
а) закон спадної граничної корисності;
б) закон пропонування;
в) ефект заміщення;
г) ефект доходу.
18. Між кривими сукупної і граничної корисності існує
геометричний зв’язок:
а) за від’ємних значень граничної корисності крива сукупної
корисності відхиляється донизу, стає спадною;
б) кут нахилу кривої сукупної корисності показує величину граничної
корисності;
21
в) крива сукупної корисності досягає максимального значення в точці,
яка відповідає нульовому значенню граничної корисності;
19. Кількісна (кардиналістська) модель поведінки споживача:
а) не потребує порівняння корисності різних благ;
б) не потребує кількісного визначення величини корисності;
в) не вимагає незалежності корисностей різних благ однієї від іншої;
г) передбачає можливість визначення кількісної величини корисності.
20. Переваги споживача мають наступний вигляд:
Кількість 1 2 3 4 5
одиниць то-
вару, шт.
Сукупна ко- 10 12 13,5 14,5 15,3
рисність, TU
Гранична корисність (MU) споживання третьої одиниці блага

дорівнює:
а) 2;
б) 1,5;
в) 1;
г) 0,8.
1. Загальна корисність максимізується споживачем, коли він виконує

умову: MUa/Pa = MUb/Pb = … = MUn/Pn.
2. Гранична корисність товару Х підвищується при споживанні
наступних одиниць цього товару.
3. Раціональний споживач максимізує граничну корисність.
4. Потреби – це стан незадоволення людини, з якого вона намагається
вийти.
5. Починаючи з певного моменту придбання кожної додаткової одиниці
товару Х приносить споживачеві все менше і менше задоволення.
6. Корисність – це спроможність блага задовольняти потреби
споживача.
7. Оптимум споживача – це такий стан, коли будь-яка зміна у структурі
споживання не призводить до зміни рівня його задоволення.
22
8. За ступенем змінності економічні блага можна класифікувати як:
взаємозамінні, взаємодоповнюючі та незалежні.
9. Потреби задовольняються економічними благами.
10. Максимум задоволення потреб споживача досягається, коли
гранична корисність стає мінімальною.
11. Сукупна корисність зменшується зі зростанням споживання блага і
максимізується, коли гранична корисність набуває нульового значення;
12. Кардиналістська модель поведінки споживача не потребує
порівняння корисності різних благ.
13. Теорія споживчого вибору базується на гіпотезах (аксіомах)
споживчого вибору: сформованості і упорядкованості переваг, ненасиченості
потреб, транзитивності, субституції.
14. Гіпотеза про раціональність поведінки міститься у тому, що
споживач турбується не тільки про себе, але й про суспільство.
15.Взаємодія між загальною та граничною корисністю може бути
представлена виразом «чим вище MU, тим вище TU»;
16. Попит на благо прямо залежить від розміру бюджету споживача і
обернено – від ціни даного блага.
17. Кардиналістська теорія споживчої поведінки використовує поняття
функції споживання, як залежності між кількістю споживаних благ і рівнем
загальної їх корисності.
18. Гранична корисність розраховується як приріст кількості
споживаного блага віднесений до приросту загальної корисності.
19. Аналіз поведінки споживача починається не з вивчення споживчих
вподобань, а з визначення бюджетних обмежень, з якими він зіштовхується.
20. Корисність носить об’єктивний характер.
Задача 1
Споживач бажає максимізувати задоволення від придбання благ А та В.
Ціна блага А дорівнює 3 грн., а ціна блага В – 1,5 грн. Граничну корисність
від споживання додаткової одиниці блага В споживач оцінює у 60 ютилей.
Як споживач оцінює граничну корисність блага А? Розрахуйте значення
граничної корисності грошей для кожного блага.
Завдання може бути розв’язане з застосуванням другого закону
23
Госсена, відповідно до якого: раціональний споживач так розподіляє свій
обмежений бюджет, щоб кожне придбане благо принесло йому однакову
граничну корисність пропорційно ціні цього блага. У цьому випадку він
отримає максимальне задоволення.
Припустимо, що доход споживача та ціни благ фіксовані. Тоді, ви-
ходячи з оптимуму споживача, співвідношення між граничними кориснос-
тями благ дорівнює співвідношенню їх цін:
Задача 2
Відомості про корисність від споживання якогось блага для споживача
виглядають як показано в табл. 2.1.
Розрахуйте граничну корисність (MU). Чи виконується у цьому ви-
падку закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена)?
Таблиця 2.1.
Шкала корисності
Кількість блага, Загальна Гранична
шт. корисність, TU корисність, MU
0 100
1 143
2 180
3 200
4 216
5 226

Як відомо, MU – це корисність, яку споживач отримує від кожної до-
даткової одиниці блага, яке він споживає. Вона розраховується як приріст
загальної корисності (TU), віднесений до приросту кількості споживаного
блага.
24
Враховуючи те, що споживач кожного разу збільшує споживання на
одиницю, то приріст кількості споживаного блага кожного разу дорівню-
ватиме 1. Отже, щоб заповнити табл. 2, треба розрахувати приріст загальної
корисності, який супроводжує збільшення споживання на одиницю. Тоді
маємо:
для першої одиниці блага MU 1 = 143 – 100 = 43;
для другої одиниці блага MU 2 = 180 – 143 = 37;
для третьої одиниці блага MU 3 = 200 – 180 = 20;.
для четвертої одиниці блага MU 4 = 216 – 200 = 16;
для п’ятої одиниці блага MU 5 = 226 – 216 = 10.
Як бачимо, кожна додаткова одиниця споживаного блага призводить до
зниження граничної корисності. Отже, закон спадної граничної корисності
виконується.
Задача 3
Споживач витрачає 13 грош. од. на тиждень на помідори та огірки.
Гранична корисність помідорів для нього визначається рівнянням 30 – 2Х, де Х
– кількість помідорів, кг. Гранична корисність огірків становить 19 – 3Y,
де Y – кількість огірків, кг. Ціни товарів відповідно 2 грош. од. та 1 грош. од.
Яку кількість помідорів та огірків придбає раціональний споживач?
У стані рівноваги відношення граничних корисностей дорівнює відно-
шенню цін товарів. Згідно з даними задачі матимемо:
Вибір споживача залежить від бюджетного обмеження:

.
Розв’язавши систему зазначених двох рівнянь, одержимо, що
Х = 5, а Y = 3.
Це означає, що раціональний споживач купуватиме 5 кг помідорів та
3 кг огірків на тиждень.
Відповідь: споживач купуватиме 5 кг помідорів та 3 кг огірків.
25
Задача 2.1
Ціна товару А дорівнює 3 грошовим одиницям, а В – 2 грошовим
одиницям. Чому повинна дорівнювати гранична корисність блага А, якщо
споживач оцінює граничну корисність товару В у 30 ютилей і бажає
максимізувати задоволення від купівлі обох благ?
Задача 2.2
Припустимо, що MU a = 10 – x, а MU b = 21 – 2 y. Споживач збирається
витрати на ці блага 10 грн., тобто x + y = 10.
Як краще за все розподілити ці гроші між благами А і В?
Задача 2.3
Уявіть собі, що ви здійснюєте вибір між двома благами (А і В). При-
пустимо, що ваш доход складає 13 грошових одиниць, ціна товару А дорів-
нює 3 грошовим одиницям, а ціна товару В – 1 грошовій одиниці. В табл. 2.2.
наведена гранична корисність благ А та В.
Таблиця 2.2.
Шкала граничної корисності благ А та В
Q MU a MU b
1 30 22
2 21 12
3 15 6
4 12 4
Визначте: скільки одиниць товару слід купити, щоб максимізувати

корисність? Чому дорівнюватиме загальна корисність (TU), яку ви отри-
маєте?
Задача 2.4
Для кожної нижче наведеної функції корисності визначить граничну
корисність благ А та В:
а) ;
б) .
26
Вправа 2.5
В табл. 2.3. наведені дані про споживання пиріжків певним
споживачем, який поводиться раціонально.
Таблиця 2.3.
Дані про споживання пиріжків
Кількість 0 1 2 3 4 5 6 7
пиріжків, шт.
Сукупна 0 5 9 12 14 15 15 14
корисність(TU)
На основі наведених даних:

а) визначить граничну корисність (MU) третього пиріжка;
б) побудуйте графіки сукупної (TU) та граничної (MU) корисності
пиріжків;
в) за якого MU споживач отримує максимум TU?
Задача 2.6
Набір благ споживача складається з двох товарів: Х та Y. У табл. 2.4.
наведені дані про співвідношення кількості благ та їх загальної корисності.
Таблиця 2.4.
Дані про співвідношення кількості благ та їх корисності

Кількість TUx MUx Кількість TUy MUy
блага Х блага Y
1 10 10 7
2 18 20 13
3 24 30 18
4 28 40 22
5 31 50 25
6 33 60 27
Ціна одиниці товару Х становить 10 грн., а товару Y – 0,5 грн.

Загальний доход споживача, який він може витратити на ці товари, складає
25 грн. Яку кількість товару Х та Y він купуватиме в стані рівноваги?
27
Вправа 2.1
Парадокс води та алмазів було сформульовано А. Смітом ще в XVIII
ст., але тільки у XIX ст. маржиналісти дали йому дійсно наукове тлумачення.
Обґрунтуйте і ви відповідь на питання: чому корисність води набагато вища,
ніж алмазів, але вода практично «безкоштовна» у порівнянні з алмазами.
Зробіть графічну ілюстрацію.
Вправа 2.2
За допомогою графічної моделі відобразить ситуацію, коли споживач
досяг мети споживання - максимального насичення потреби. Чому у цьому
випадку дорівнюватимуть TU та MU? Дайте ґрунтовну відповідь на питання:
яка буде динаміка цих показників у випадку подальшого споживання блага
споживачем після насичення? Відобразить її на графіку.
28
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
з д а в ж г є і б і к

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
г г а г б б г в г г г д г г в г а г г б

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
в н н н н в н в в н
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
н в в н н в в н н н
Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача
«Кращим кожному здається те, до чого він охоту має»

Козьма Прутков

матеріалу
Вивчення даної теми треба починати з повторення теоретичного

матеріалу попередньої. Необхідно з’ясувати, чому вчені-економісти
відмовилися від намагання виміряти корисність кількісно, які положення
складають основу ординалістської теорії і чому саме теорія порядків
вважається найбільш науковою? Враховуючи те, що поведінка споживача в
порядковій теорії вивчається за допомогою графічних моделей, необхідно
ретельно вивчити інструментарій дослідження, творчо підійти до осмислення
кожного графіка.
Слід звернути увагу, що основні положення ординалістської теорії
докладно викладені у базових підручниках: [2]; [3]; [4]; [6]; [5]; [9]; [18, лекції
13, 14]. Гіпотези порядкового виміру корисності з математичними
викладками у підручнику [2] та ін., де конкретизовано концепцію виявлених
переваг і вибір максимізуючої та немаксимізуючої корисності споживача.
Характеристики кривих байдужості у п’ятьох властивостях визначені в [3].
Економічний зміст положення бюджетної лінії розкрито в [9], різні випадки
рівноваги (внутрішня, кутова), аналіз вибору з антиблагом подано в [9], а
також в [18, лекція 14].
В результаті вивчення даної теми студент повинен:
знати поняття: крива байдужості, карта кривих байдужості, лінія бю-
джетного обмеження, гранична норма заміщення, досконала субституціональ-
ність і комплементарність благ, рівновага (оптимум) споживача в ордина-
лістській теорії;
розуміти: систему переваг споживача, характер впливу різних чин-
ників на форму й положення кривої байдужості та бюджетної лінії, особли-
вості ординалістського підходу у визначенні рівноваги споживача;
вміти: моделювати раціональний вибір споживача з позицій орди-
налістського підходу, визначати зміни оптимального стану під впливом зміни
переваг споживача та зміни його доходу (бюджету), обчислювати граничну
норму заміщення, виконувати графічну побудову кривих байдужості та
бюджетної лінії.
[2, розд. 2]; [3, гл. 5]; [4, гл. 5]; [6, додаток до гл. 23]; [5, тема 2]; [9, гл.
3]; [11, гл. 4]; [18, лекції 13, 14]; [20]; [25]; [27]; [28]; [29].
1. Як ви розумієте зміст вислову, що є епіграфом до даної теми?

2. Яку інформацію містить у собі крива байдужості? Які характерні
властивості кривих байдужості ви знаєте?
3. У чому суть поняття «гранична норма заміщення одного товару
іншим» (з наявного їх набору)? Як змінюється її значення в міру руху вздовж
кривої байдужості?
4. Чим визначаються конфігурація та місце розташування кривих
байдужості? Чому криві байдужості не перетинаються?
5. Пригадайте усі можливі способи розрахунку MRS.
6. Яку точку на бюджетній лінії, яка нанесена на карту кривих
байдужості, вибере споживач, який поводиться раціонально?
7. Що показує бюджетна лінія? Як зміниться положення бюджетної
лінії, якщо грошовий доход споживача: а) збільшиться; б) зменшиться? Якщо
ціни благ, що входять до споживчого набору, зміняться одночасно та
пропорційно?
8. Яким чином зміна ціни товару та доходу споживача впливають
на кількість і структуру набору благ, які він придбає?
9. Чому економістів цікавить точка торкання лінії бюджетного
обмеження певного споживача та його криво байдужості? Які варіанти
такого торкання зустрічаються в теорії споживчої поведінки?
10. Охарактеризуйте стан рівноваги споживача, використовуючи ос-
новні положення концепції кривих байдужості.
31
1. Кількість товару, від якої споживач згоден відмовитися заради

споживання додаткової одиниці товару.
2. Реакція споживача, що спрямована у сторону, протилежну до
загально прийнятих норм.
3. Комбінація придбаних благ, яка максимізує корисність при заданому
бюджетному обмеженні.
4. Кількість грошей, що доступна споживачеві для витрат у певний
період часу.
5. Множинність кривих байдужості, кожна з яких має різний рівень
корисності.
6. Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме два види
благ таким чином, щоб їх граничні корисності з розрахунку на грошову
одиницю ціни були рівними.
7. Рівновага, при якій споживач купує обидва блага, що входять до
набору.
8. Рівновага, при якій споживач максимізує корисність за рахунок
одного з благ, що входять до набору.
9. Задоволення, яке споживач отримує від споживання благ або від
будь-якої діяльності.
10. Ефект збільшення споживчого попиту, обумовлений тим, що благо
має більш високу (а не більш низьку) ціну.
11. Геометричне місце точок, кожна з яких показує комбінацію двох
благ, що забезпечують споживачеві однаковий рівень корисності.
12. Геометричне місце точок, кожна з яких показує усі можливі
комбінації благ в межах набору, що бюджет споживача дає змогу йому
придбати при даному рівні цін.
А) Крива байдужості;б) карта кривих байдужості; в) альтернативна
вартість; г) правило максимізації корисності; д) бюджет; є) бюджетна
лінія; ж) корисність; з) рівновага споживача; і) внутрішня рівновага
споживача; к) кутова рівновага споживача; л) «ефект сноба»; м) «ефект
Веблена».
32
1. Що означає крива байдужості:

а) лінію рівних витрат;
б) лінію рівних можливостей;
в) лінію рівного продукту;
г) лінію однакової загальної корисності?
2. Чим визначається конфігурація кривої байдужості:
а) співвідношенням зважених граничних корисностей благ;
б) співвідношенням загальних корисностей благ;
в) співвідношенням цін благ;
г) граничною нормою заміщення?
3. Чим визначається положення і нахил кривої байдужості для
окремого споживача:
а) його перевагами і розмірами доходу;
б) перевагами, розмірами доходу і цінами товарів, що купуються;
в) тільки його перевагами;
г) тільки цінами товарів, що купуються?
4. Як графічно представляється рівновага споживача:
а) точкою перетину бюджетною лінією кривої байдужості;
б) точкою торкання бюджетною лінією кривої байдужості;
в) будь-якою точкою на найвіддаленішій від початку координат кривій
байдужості;
г) будь-якою точкою на найближчій до початку координат кривій
байдужості?
5. Якщо гранична норма заміни блага В благом А знизилася, то
відношення ціни блага А до ціни блага В за оптимального рішення для
даного споживача:
а) збільшиться;
б) зменшиться;
в) залишиться незмінним;
г) інформації недостатньо.
6. MRS між двома благами дорівнює 2 при кожному даному рівні
споживання, якщо:
33
а) крива байдужості для цих благ характеризується убуванням
величини MRS;
б) крива байдужості є прямою лінією із нахилом, що дорівнює 2;
в) блага є абсолютними замінниками;
г) обидва блага абсолютно доповнюють одне одного.
7. Ціна груш та яблук однакова (2 грош. од. за 1кг). Домашня
господарка намагається максимізувати свою корисність, купуючи груші
та яблука. Як гарний економіст, ви рекомендували б їй:
а) купувати однакову кількість яблук і груш, поки ціна на них однакова;
б) витратити весь свій можливий доход на груші та яблука;
в) купити таку кількість яблук і груш, щоб MRS між ними дорівнювала 1;
г) зробити б) і в) одночасно.
8. Споживач купує лише банани та апельсини. Ціна бананів – 2
грош. од., апельсинів – 1,5 грош. од. Споживач може витрачати на ці
товари щотижня 16 грош. од. Якщо він максимізує корисність, то його
норма граничної заміни апельсинів на банани становитиме:
а) 3/4;
б) 4/3;
в) 1/8;
г) 3/32.
9. Рівновага споживача на карті кривих байдужості – це:
а) будь-який перетин бюджетної лінії та кривої байдужості;
б) будь-яка точка на кривій байдужості, що найбільш віддалена від
початку координат;
в) точка, у якій нахил бюджетної лінії та кривої байдужості збігаються;
г) будь-яка точка, яка розміщена на бюджетній лінії.
10. Якою є конфігурація кривих байдужості для благ, що жорстко
взаємодоповнюють одне одного?
а) прямі лінії, що мають від’ємний нахил;
б) L – образні лінії;
в) лінії, що є паралельними до однієї з осей координат;
г) прямі лінії, що мають позитивний нахил.
11. Якщо споживач вибирає комбінацію, представлену крапкою,
що лежить на площині, обмеженою бюджетною лінією, то він:
а) максимізує корисність;
34
б) бажає купити більше товарів, чим дозволяє його бюджет;
в) не цілком використовує свій бюджет;
г) знаходиться в положенні споживчої рівноваги;
д) жодна з відповідей не є вірною.
12. Бюджетна лінія споживача описується рівнянням:
15Х+25Y=900. Оптимальний кошик споживача містить 30 одиниць Y, а
кількість товару Х в цьому кошику становить:
а) 10 одиниць;
б) 30 одиниць;
в) 50 одиниць;
г) 60 одиниць.
13. В якому випадку не виконується гіпотеза (аксіома)
транзитивності:
а) А > B > C; A > C;
б) A – B > C; A > C ;
в) A > B – C; C > A;
г) A – B – C; C - A.
14. Ефект доходу виникає у зв’язку з тим, що:
а) підвищення ціни товару збільшує номінальний доход споживача;
б) зниження ціни товару (за інших рівних умов) зменшує реальний
доход споживача;
в) зниження ціни товару (за інших рівних умов) збільшує реальний
доход споживача;
г) бюджетна лінія є дотичною до кривої байдужості.
15. Теорія граничної корисності і теорія визначених переваг це:
а) по суті те саме;
б) формально незалежні теорії;
в) друга є частиною першої;
г) обидві базуються на кардиналістській теорії.
16. Економічна теорія вибору припускає, що споживачі:
а) мають смаки та уподобання;
б) мають бюджетні обмеження;
в) роблять вибір так, щоб максимізувати очікуване задоволення;
г) усе вище зазначене.
17. Коли товар є товаром Гіффена:
а) його крива попиту нахилена вниз управо;
35
б) він також є нормальним товаром;
в) його крива попиту нахилена вгору вправо;
г) його ефект заміни переважає його ефект доходу.
18. Коли ціна житло зростає, то для пересічного споживача ефект
від зміни ціни можна розкласти на:
а) ефект заміни;
б) ефект доходу;
в) рух уздовж компенсованої кривої попиту;
г) ефект доходу та ефект заміни.
19. Зменшення ціни товару приведе до того, що споживач досягне
нового рівноважного стану:
а) на тій самій кривій байдужості, але з комбінацією товарів, що
містить менше того товару, ціна якого впала;
б) на більш низькій кривій байдужості;
в) на більш високій кривій байдужості;
г) на тій самій кривій байдужості, але з комбінацією товарів, що
містить більше того товару, ціна якого впала.
20. Якщо ціни незмінні, то буде одна бюджетна лінія для кожного
(-ої):
а) кривої байдужості;
б) доходу;
в) ціни;
г) товару.
1. Карта кривих байдужості – це набор бюджетних ліній для певного

споживача.
2. Гранична норма заміщення благом А блага В може розглядатись як
відношення граничної корисності блага А до граничної корисності блага В.
3. Зміна доходу споживача призводить до зміщення на графіку
бюджетної лінії паралельно її первісного положення.
4. Поворот бюджетної лінії зумовлений зміненням доходу споживача.
5. Нахил бюджетної лінії залежить від співвідношення цін двох благ.
6. Умови рівноваги споживача у кардиналістській теорії не
відрізняються від умов рівноваги у ординалістській теорії.
7. Криві байдужості не перетинаються.
36
8. Гранична норма заміщення завжди постійна для даної кривої
байдужості.
9. Криві байдужості двох благ перетинаються у точці рівноваги
споживача.
10. Ординалістська гіпотеза транзитивності може бути представлена
наступним чином: якщо споживач віддає перевагу благу А перед благом В; а
благу В перед благом С; тоді він віддасть перевагу благу А перед благом С.
11. Перелік наборів, які мають однакову вартість, утворює криву
байдужості.
12. Якщо споживач максимізує корисність за рахунок одного товару, то
така рівновага називається кутовою.
13. Кожна точка кривої байдужості відображає однаковий доход
споживача.
14. Загальна корисність обернено пропорційна граничній корисності.
15. Споживацькі переваги транзитивні.
16. Ефект Веблена залежить, перш за все, від доходу споживача.
17. Для благ, що жорстко взаємодоповнюють одне одного,
конфігурація кривих байдужості є L-образною.
18. Рівновага споживача на карті кривих байдужості – це точка, у якій
нахил бюджетної лінії та кривої байдужості збігаються.
19. Конфігурація кривої байдужості визначається MRS.
20. Бюджетна лінія - геометричне місце точок, кожна з яких показує усі
можливі комбінації благ в межах набору, що бюджет споживача дає змогу
йому придбати при даному рівні цін.

Задача 1
На рис. 3.1. наведено графічне зображення вибору споживача. Рівно-
вага споживача досягається в точці Е.
1. Знайдіть величину доходу споживача, якщо відомо, що ціна товару Х
становить 20 грош. од.
2. Якою у такому випадку має бути ціна на товар Y?
3. Запишіть рівняння зображеної бюджетної лінії.
4. Визначте граничну норму заміни товару Х товаром Y у точці Е.
37
Рис. 3.1. Вибір споживача

1. Якщо б споживач увесь свій доход витрачав на товар Х, купуючи
його за ціною Px = 20, то він зміг би купити 20 одиниць цього товару. Отже,
місячний доход споживача становить:
2. Знаючи величину доходу і кількість товару Y (Y = 10), яку б купив

споживач, витрачаючи свій доход лише на цей товар, можна знайти ціну
товару Y:
PY = B / Y = 400 / 10 = 40.
3. Споживач витрачає свій доход на товари Х та Y. Тому можна
записати:
400 = 20X + 40Y;
Y = (– PX / PY) X + B / PY;
Y = – 0,5X + 10.
З даного рівняння видно, що кут нахилу бюджетної лінії визначається
tgα = – 0,5. Як відомо, гранична норма заміни MRSXY у точці рівноваги
дорівнює абсолютному значенню тангенса кута нахилу кривої байдужості у
цій точці, тобто у нашому випадку MRSXY = 0,5.
Задача 3.1
Споживач споживає два блага: каву з цукром. Він завжди кладе дві
38
ложки цукру на чашку кави. Треба:
1. Накреслити криву байдужості споживача.
2. Визначити кількість кави та цукру, які споживає споживач, якщо
доход споживача складає 4 грошові одиниці, ціна ложки цукру дорівнює 0,05
грош. од., а ціна чашки кави – 0,15 грош. од.
3. Визначити кількість кави та цукру, які споживає споживач, якщо
його доход не змінився, а ціна ложки цукру зросла до 0,1 грош. од., а ціна
чашки кави – знизилася до 0,05 грош. од.
Задача 3.2
Відома функція корисності споживача: U = f (QA, QB), де QA, QB –
кількість двох різних благ. Бюджет споживача становить 36 грош. од. За
даних обставин споживач послідовно купує два набори благ: QA = 6; QB = 2 та
QA = 3; QB = 4, оскільки вважає їх однаково корисними. Визначте рівновагу
споживача та зобразіть результат графічно.
Вправа 3.1
Зобразіть карти кривих байдужості для таких пар товарів:
а) червоні та жовті яблука;
б) черевики та шнурки до них;
в) хліб і вода;
г) картопля і шоколад (споживач хворий на цукровий діабет).
Вправа 3.2
Дані, що наведені у табл. 3.1, характеризують криву байдужості
деякого споживача. Зобразіть цю криву байдужості графічно, відкладаючи
кількість товару X на горизонтальній осі, а кількість товару Y – на
вертикальній.
Проведіть бюджетну лінію споживача, якщо відомо, що ціни на товари
X та Y становлять відповідно 10 і 7,5 грош. од., а доход споживача – 90 грош.
од. Укажіть оптимальний набір товарів X та Y, купуючи який споживач
максимізує корисність.
39
Таблиця 3.1.
Дані, що характеризують криву байдужості споживача
Кількість Кількість
Набір
одиниць X одиниць Y
A1 2 10
A2 3 8
A3 5 6
A4 7 5
A5 10 4
Вправа 3.3
Бюджетна лінія споживача задається рівнянням: . Виходячи з
цього, дайте відповіді на наступні питання:
а) побудуйте графік бюджетної лінії споживача;
б) визначте альтернативні витрати придбання додаткової одиниці
товару Х;
в) якою є абсолютна величина кута нахилу бюджетної лінії? Як
зміниться положення бюджетної лінії, якщо, за інших рівних умов доход
споживача зросте до 95 грн.? Якщо ціна товару Х зросте вдвічі, а ціна товару
Y і доход споживача залишаться на рівні початкових?
40
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
в л з д б г і к ж м а є

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
г г б б г в г б в б
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
в а в в б г в г б б
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
н д д н д н д н н д
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
н в н н в н в в в в
Тема 4. Аналіз поведінки споживача
«Для економіста… головне завдання – це не використання

математики заради неї самої, а її застосування у якості засобу
дослідження і аналізу конкретної дійсності»
Моріс Алле

матеріалу
Моделювання поведінки споживача вимагає знання інструментарію

ординалістської (порядкової) теорії та отримання навичок його застосування.
Без виконання цієї вимоги займатися моделюванням поведінки споживача
неможливо.
Отже, спочатку треба пригадати основні гіпотези (аксіоми)
ординалістської теорії, з’ясувати інструменти аналізу та сутність поняття
«рівновага споживача», і тільки після цього переходити до самостійного
опрацювання матеріалу за допомогою конспекту лекцій та рекомендованої
літератури. Слід зауважити, що вивчення нормативних складових теми дещо
ускладнене різноманітним за сутністю та обсягом матеріалом, який подається
в основних підручниках. У зв’язку з цим варто звернути особливу увагу на
те, що у підручниках [3]; [6] практично не розглядається зазначений
матеріал. У підручнику [4] подано не лише нормативний матеріал з теми, але
й розкладення підсумкового впливу ефектів доходу і заміщення за
Є. Слуцьким та Д. Хіксом. Закони Енгеля та закони Енгеля – Швабе, як
прикладні наслідки мікроекономічних досліджень, найповніше подано у [18,
лекція 15]. Тут же розглядається випадок «неприродного» ставлення
споживачів до зростання ціни – «ефект Гіффена», дещо коротше – у [2]. Ті,
хто володіє технікою інтегрування і не задовольняється геометричними
ілюстраціями, можуть скористатися матеріалами про надлишки споживача в
[18, лекція 17], дещо спрощено – в [4].
У результаті вивчення даної теми студент повинен:
знати поняття: повноцінне благо та неповноцінне благо, товар Гіф-
фена, ефект Гіффена, ефект доходу та ефект заміщення, «надлишок»
споживача;
розуміти: наслідки зміни цін і доходу споживача на споживчий вибір,
механізм розкладання сукупної зміни обсягу попиту на складові для різних
видів благ, виникнення «надлишку» споживача;
вміти: виконувати графічну побудову ліній «доход – споживання»,
«ціна – споживання», лінії Енгеля, лінії індивідуального попиту, здійснювати
графічне розкладання зміни обсягу попиту на ефект доходу та ефект
заміщення, обчислювати величину «надлишку» споживача.
[2, гл. 2]; [3, гл. 5]; [4, гл. 5]; [5, тема 3]; [6, гл. 23]; [11, гл. 4]; [28].
1. Як ви розумієте вислів, наведений у якості епіграфа до даної теми?

2. Яку інформацію несе лінія «доход – споживання»? Яким є її нахил
для повноцінних і неповноцінних благ?
3. Як будується крива Е. Енгеля? Які висновки випливають з аналізу її
нахилу?
4. Яким чином зміна доходу споживача впливає на його добробут в
ринковій системі?
5. Утворення лінії «ціна – споживання». Її нахил для взаємозамінних і
взаємодоповнюючих благ.
6. Яким чином зміна цін благ впливає на добробут споживача в
ринковій системі?
7. Як будується лінія індивідуального попиту, виходячи з ордина-
лістської теорії поведінки споживача?
8. Поясніть різницю між ефектом доходу та ефектом заміщення при
зміні ціни на благо і чому ці два ефекти не можна легко розділити?
9. З’ясуйте обставини виникнення надлишку споживача. У якій точці,
на ваш погляд, спостерігається максимальне перевищення сукупної вигоди
споживача над його витратами?
10. Які, на вашу думку, фактори впливають на добробут споживача? Чи
залежать ці фактори від типу економічної системи? Якщо «так», то яким
чином слід враховувати їх при переході від одного типу економічної системи
до іншого?
43
1. Крива, що сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані із

різними рівнями доходу і показує співвідношення між доходом споживача і
кількістю благ, що купуються.
2. Нижчий товар, що займає значне місце у видатках споживача і для
якого не виконується закон попиту, а ефекти заміщення та доходу –
різноспрямовані.
3. Криві, що характеризують залежність обсягу споживання блага від
доходу споживача.
4. Криві, що описують залежність видатків споживачів від доходу для
трьох груп благ: благ першої необхідності, благ другої необхідності та
предметів розкоші.
5. Крива, що показує фундаментальну залежність між обсягом
споживання кожного блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги
споживача, пов’язані зі зміною ціни одного з благ у наборі.
6. Інтегральна різниця між максимальною сумою, яку споживач був
готовий заплатити за певну кількість блага, на яку він пред’являє попит, і
фактично сплаченою сумою.
7. Ефект, який полягає у зміні обсягу споживання внаслідок зміни
реального доходу споживача при незмінності номінального. При цьому
зниження ціни одного із благ в наборі вивільняє певну частину бюджету
споживача, роблячи останнього «відносно богатшим».
8. Ефект, який полягає у зміні обсягу споживання внаслідок зміни
відносних цін благ при незмінному номінальному доході споживача. Ефект
проявляється у тому, що зниження ціни одного із благ (якщо вони є
нормальними) призводить до зростання його споживання, тобто: здешевіле
благо «витискає» більш дороге у наборі.
9. Блага, споживання яких зростає зі зростанням доходу споживача.
10. Блага, споживання яких зменшується зі зростанням доходу
споживача.
А). Інферіорні (низької якості) блага; б) ефект заміщення; в) крива
«доход-споживання»; г) криві Енгеля; д) ефект доходу; є) товар Гіффена;
ж) крива «ціна-споживання»; з) «надлишок споживача»; і) суперіорні
(нормальні) блага; к) криві Торнквіста.
44
1. Що представляє собою крива Енгеля:
а) множину рівноважних комбінацій двох благ при зміні ціни одного з
них;
б) множину рівноважних комбінацій двох благ при зміні доходу;
в) залежність обсягу реалізації від ціни;
г) залежність кількості благ, що придбаються, від грошового доходу?
2. Ефект заміни - це зростання попиту на товар, що викликане:
а) зміною загального рівня цін на всі товари;
б) зміною в смаках споживача, який віддав перевагу товарам-
замінникам;
в) зміною в реальному доході, викликаному зниженням ціни на один із
товарів, що придбаються;
г) пропозицією нових замінників товару.
3. Ефект доходу для повноцінних товарів свідчить про те, що:
а) при збільшенні ціни блага Х споживач купуватиме в меншій кіль-
кості як Х, так і інші блага;
б) зменшення ціни блага Х зумовлює збільшення споживання цього
блага, оскільки воно стає дешевшим за товари-замінники;
в) коли ціна блага Х змінюється, то споживач має перерозподілити свої
покупки так, щоб задовольнити рівність MUX / PX = MUY / PY = = MUN / PN;
г) усі висловлювання правильні.
4. Що є визначальним моментом при поділі благ на повноцінні та
неповноцінні:
а) мода;
б) корисність;
в) доход;
г) ціна?
5. Коли ціна повноцінного блага Х падає, то:
а) ефект доходу спонукатиме споживача купувати більше одиниць
блага Х, а ефект заміни – менше;
б) у результаті ефекту заміни споживач купуватиме більше блага Х;
в) у результаті ефекту доходу кількість одиниць блага Х, що купується,
зменшиться, а ефект заміни сприятиме збільшенню купівлі блага Х;
45
г) і ефект доходу, і ефект заміни ведуть до зниження споживання
блага Х.
6. На основі якої кривої можна побудувати лінію індивідуального
попиту на товар?
а) бюджетної лінії;
б) кривої «ціна-споживання»;
в) кривої Енгеля;
г) лінії «доход-споживання».
7. Чим визначається ефект заміщення?
а) зміненням смаків споживачів;
б) зміненням моди;
в) зміненням відносної ціни блага;
г) зростанням номінального доходу, що дозволяє змінювати структуру
придбань на користь найбільш дорогого блага.
8. Споживач визнає товар неякісним, коли:
а) його споживання не залежить від доходу;
б) його споживання зменшується в міру зростання доходу;
в) його споживання збільшується в міру зростання доходу;
г) споживання цього товару не залежить ні від доходу, ні від ціни
товару.
9. Споживач визнає товар нормальним, коли:
а) його споживання не залежить від доходу;
б) його споживання зменшується в міру зростання доходу;
в) його споживання збільшується в міру зростання доходу;
г) споживання цього товару не залежить ні від доходу, ні від ціни
товару.
10. Якщо для товару Х величина попиту зростає разом із його
ціною, то такий товар є:
а) товаром Гіффена;
б) малоцінним товаром;
в) звичайним товаром;
г) правильні пункти а) і б).
11. При заданих цінах стан сімейного бюджету на продукти
харчування має тенденцію до:
а) збільшення в міру зростання доходу
б) скорочення в міру зростання доходу;
в) скорочення в міру зменшення доходу;
46
г) правильної відповіді немає.
12. Формування якої лінії показано на рис. 4.1:
а) кривої Енгеля;
б) кривої «доход-споживання»;
в) кривої «ціна –споживання»;
г) кривої, що відбиває дію парадоксу Гіффена.
Y
E3
E2
E1 U3
U2
U1
I1 I2 I3
0 X
Рис. 4.1. Формування однієї з кривих, що слугують інструментом

аналізу порядкової теорії
13. Якщо для товару Х величина попиту знижується по мірі

зростання його ціни, то такий товар є:
а) товаром Гіффена;
б) товаром для багатих;
г) малоцінним товаром.
14. Якщо для товару Х величина попиту знижується по мірі
зниження його ціни, то такий товар є:
а) малоцінним товаром;
б) товаром Гіффена;
г) товаром для багатих.
15. Якщо для товару Х величина попиту не змінюється по мірі
змінення його ціни (або зростання, або зменшення), то такий товар є:
а) товаром першої необхідності;
б) товаром для багатих;
в) малоцінним товаром;
г) звичайним товаром.
47
16. Ефект доходу полягає у тому, що:
а) при зростанні доходу споживача зростає його попит на товари;
б) при зниженні цін споживаємих товарів споживач може придбати їх
більшу кількість;
в) чим вище доход споживача, тим більш якісні товари він купує;
г) при зростанні доходу споживача доля товарів низької споживчої
цінності в його споживанні скорочується.
17. Якщо, за інших незмінних умов, ціна одного із споживаємих
благ у наборі зросте, то на карті кривих байдужості це відобразиться як:
а) змінення куту нахилу кривої байдужості;
б) змінення кута нахилу бюджетної лінії;
в) переміщення кривої байдужості вгору-праворуч;
г) переміщення бюджетної лінії вгору-праворуч.
18. Надлишок (вигода) споживача представляє собою:
а) суму, на яку знижується ціна товару у результаті торгу;
б) інтегральну різницю між ціною, яку готовий сплатити споживач, та
ринковою ціною;
в) інтегральну різницю між ринковою ціною товару та його
собівартістю;
19. До групи товарів низької споживчої цінності (товарів Гіффена)
можуть бути віднесені товари, що:
а) часто зустрічаються на ринку;
б) мають вагомі дефекти;
в) сприймаються споживачем як ті, що вийшли із моди;
г) правильні пункти б) та в).
20. Ефектом доходу називається:
а) зміна смаків споживача, яка відбувається через зміну доходу;
б) зміна попиту, яка відбувається через зміну доходу;
в) зміна обсягу попиту, яка відбувається через вплив зміни ціни на
реальний доход;
г) зміна ціни, яка відбувається через зміну доходу.

1. Згідно першому закону Енгеля, частина сімейного бюджету, що
витрачається на продукти харчування, має тенденцію скорочуватись у міру
зростання доходу.
48
2. Крива «ціна-споживання» не відображає впливу на обсяг благ, що
споживаються.
3. Товар Гіффена не завжди є малоцінним товаром.
4. Якщо споживач визнає товар неякісним, то споживання останнього у
міру зростання доходу буде зростати.
5. Отримавши звістку про підвищення заробітної плати, людина
відмовилася від паління дешевих сигарет. Отже, для неї дешеві сигарети –
неякісний товар.
6. Характер кривої «дохід-споживання» буде залежати від уявлення
споживача про цінність споживчого вибору.
7. На основі кривої «ціна-споживання» можна побудувати криву
індивідуального попиту, що відбиває залежність обсягу попиту на товар від
його ціни.
8. На основі кривої «доход-споживання» можна побудувати криві
Енгеля та зробити висновки щодо якості благ, які входять до набору.
9. Ефект заміщення за Слуцьким завжди більше ефекту заміщення за
Хіксом.
10. Крива Енгеля представляє собою множину рівноважних комбінацій
двох видів благ при зміненні доходу споживача.
11. Товар, що підпорядковується закону попиту, називається товаром
Гіффена.
12 Крива «доход-споживання» не використовується при визначенні
кривої Енгеля.
13. Надлишок споживача – це те саме, що й ефект заміни у рівнянні
Слуцького.
14. Вимірювання зміни надлишку споживача – це відповідний шлях
виміряти зміни в його добробуті, спричинені зміною цін.
15. Ефект доходу вимірює зміну обсягу попиту у відповідь на зміну
ціни при постійних відносних цінах.
16. Зміна обсягу попиту у відповідь на зміну ціни, яку ми спостерігаємо
в реальному житті, є сумою ефектів заміщення та доходу.
17. Криву індивідуального попиту на товар можна побудувати на
основі кривої «ціна-споживання».
18. Якщо ціна товару зростає, то ефект заміщення змушує споживача
купувати менше товару, тому що реальний доход споживача зменшується.
19. Ефект заміщення спрацьовує тільки для нормальних товарів.
49
20. Ефект доходу полягає у тому, що в результаті зміни ціни споживач
стає відносно багатшим.
Задача 1
Припустимо, що в 2005 році на одного мешканця містечка Х
приходилося в середньому 80 літрів пива, а на мешканця містечка У – 90.
Доход на душу населення в Х складає 400 грн. в місяць, а в У – 450. Чи
можна, виходячи з цих даних, стверджувати, що пиво є повноцінним благом?
Ні, неможливо. По-перше, пиво в Х і пиво в У – це два різних товари.
По-друге, навіть якщо нехтувати цією розбіжністю, оцінка блага як
повноцінного або неповноцінного повинна даватися тим самим споживачем.
Навряд чи можна вважати смаки і переваги, та взагалі поведінку споживачів,
які знаходяться в різних кліматичних і економічних умовах, ідентичними.
По-третє, і це дуже важливо, таку оцінку споживач може дати тільки після
зміни його доходу (номінального або реального). В нашому випадку такої
зміни немає, а наведені лише різні значення доходу на душу населення в
різних містах України.
Задача 2
Споживач має доход 20 грош. од. і витрачає його на придбання блага Х
по ціні 10 грош. од. і блага Y по ціні 20 грош. од. Вибір споживача, що
максимізує корисність, включає 12 одиниць Х і 4 одиниці Y. Збільшення ціни
товару Х до 20 грош. од. викликає зміщення точки рівноваги (4Х; 6Y),
зниження до 5 грош. од. – відповідно (20Х; 5Y).
1. Зобразіть графічно, як змінюватиметься положення бюджетної лінії
у разі зниження та підвищення ціни.
2. Побудуйте лінію «ціна – споживання».
3. Використовуючи лінію «ціна – споживання», побудуйте криву по-
питу споживача на товар Х.
1. Згідно з умовою задачі, ціна товару Y не змінюється і становить 20
грош. од. Витрачаючи весь свій дохід лише на благо Y, споживач зможе
50
купити B/PY = 200/20 = 10 од. блага Y. Відмітимо точку Х = 0; Y = 10. (рис.5,
а). Спочатку ціна на товар Х становила 10 грош. од. Витрачаючи свій дохід
лише на товар Х, споживач зміг би купити B/PX = 200/10 = 20 од. блага Х
(точка х = 20, у = 0 на рис. 5, а). За цими даними будуємо бюджетну лінію В2.
Якщо ціна товару Х підвищиться до 20 грош. од., то бюджетна лінія
повернеться за годинниковою стрілкою (лінія В1). Якщо ж ціна товару Х
знизиться до 5 грош. од., то бюджетна лінія займе положення В3.
2. Позначимо точки максимальної корисності споживача А, В і С.
З’єднавши їх, отримаємо лінію «ціна – споживання».
3. У точці А споживач вибирає 4 одиниці товару Х і 6 одиниць товару
Y. Цьому вибору відповідає точка D, яка показує, що при ціні товару Х в 20
грош. од. споживачеві потрібно 4 одиниці цього товару (рис. 5, б). Точка Е
відповідає точці F: PX = 10 од., Qx = 12 од. Аналогічно точка L відповідає C:
PX = 5 од., Qx = 20 од. З’єднавши точки D, E, L, отримуємо криву попиту
споживача на товар Х (рис. 5, б).
Y
10
A F C
B1 B2 B3
0 4 8 12 16 20 X
а)
PX
20 D
E
10
L
5
0 4 8 12 16 20 X б)
Рис. 4.2. Крива „ціна – споживання” та побудова лінії попиту
Задача 4.1
51
Функція корисності споживача має вигляд U = f (QA, QB), де QA, QB –
кількість двох різних благ. Відомі ціни благ: PA = 25 грош. од., PB = 40 грош.
од., бюджет споживача – B = 600 грош. од. Як споживач має витратити свій
бюджет, щоб отримати максимальну корисність? На скільки зросте добробут
споживача, якщо ціна блага В знизиться до 30 грош. од.? Розподіліть реакцію
споживача на ефекти заміни та доходу. Яку суму податків необхідно
утримати зі споживача, щоб після зниження ціни блага В його добробут
залишився на початковому рівні? На скільки має збільшитися бюджет
споживача, щоб за початкових цін його добробут підвищився на стільки ж, на
скільки він підвищився внаслідок зниження ціни В з 40 до 30 грош. од.?
Задача 4.2
Міська влада надає субсидії на придбання бензину для мешканців
міста. Субсидія скорочує ціну бензину з 2 до 1,5 грн. за літр. У результаті
цього споживання бензину збільшується з 2 до 3 тисяч літрів. Вирахуйте
загальний споживчий надлишок і порівняйте його з витратами міської влади.
4.7. Графоаналітичні вправи
Вправа 1
У чому полягає відмінність між повноцінним і неповноцінним благом?
Накресліть криву Е. Енгеля для блага, яке споживач розглядатиме як не-
повноцінне після того, як його доход за місяць досягне певного рівня.
Приклад виконання вправи 1
Як відомо, крива Е. Енгеля – це крива, яка відображає пряму залежність
між грошовим доходом споживача і кількістю благ, які придбаються. Якщо
благо є повноцінним, то зі збільшенням доходу споживання цього блага також
зростає. І, навпаки, якщо благо є неповноцінним, то зі збільшенням доходу
споживача його споживання скорочується.
Але можлива ситуація, коли спочатку (при I < I') споживач вважає благо
повноцінним, а при досягненні певного рівня доходу (I > I') воно пере-
творюється для нього на неповноцінне. Так, на рис. 4 товар X повноцінний,
якщо доход менший, ніж I', і неповноцінний, якщо доход більший, ніж I'.
52
I
I'
X
0
Рис. 4.3. Перетворення товару X з повноцінного в неповноцінний
Вправи для самостійного виконання
Вправа 4.1
Припустимо, що споживач при будь-якому рівні доходу ніколи не ку-
пить благо X. Зобразіть криву Е. Енгеля для цього випадку. Прокоментуйте.
Вправа 4.2
Морозиво є звичайним товаром для Ірини та малоцінним для Ольги.
Покажіть на кривих байдужості, як зміниться споживання морозива Іриною
та Ольгою внаслідок зниження його ціни в 2 рази.
Вправа 4.3
Які із наборів споживчих благ, що відображені на карті кривих
байдужості: А і В; А і С; В і D; C і D (рис. 4.4), є рівноцінними з точки зору їх
корисності для споживача? Відповідь обґрунтуйте.
QY
A C
B D
U3
U2
U1
QX
53
Рис. 4.4. Карта кривих байдужості
54
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
в є г к ж з д б і к

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
г в г в б б в б в а
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
б б в г а б б б г в

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
д н д н д н д д д н
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
н н н в в в в в в в
Тема 5. Попит, пропозиція, їх взаємовідносини
«Незважаючи на величезні розбіжності у деталях,

майже усі головні економічні проблеми мають одну й ту саму суть…
це необхідність врівноваження попиту та пропозиції»
Альфред Маршалл

матеріалу
Деяким студентам матеріал теми здається знайомим, а значить таким,

що не потребує ретельного вивчення. Це уявлення є помилковим. По-перше,
принцип рівноважності – один із провідних принципів мікроекономіки, по-
друге, категорії «попит» та «пропозиція» складають основу дослідження
поведінки учасників ринкових відносин та їх вибору, по-третє, показники
еластичності мають велике практичне значення, вони застосовуються під час
вивчення наступних тем курсу. Отже, самостійне вивчення теми потрібно
починати з повторення вивченого, і тільки після цього переходити до роботи
з конспектом лекцій та рекомендованою літературою. Слід пригадати, що ви
знаєте про ринок та його стихійний порядок, про попит, пропозицію, про
товар, ціну та альтернативну вартість, про товари-субститути та товари-
комплементи, ринкову рівновагу, дефіцит, надлишок тощо.
Якісне засвоєння теми вимагає детального розгляду матеріалу,
передусім, за класичними підручниками: [6, гл.4], а також [3, п. 2.1, гл. 2], [9,
розд. 4], [13, розд. 5], а також за навчальними посібниками [5, 8, 10, 11, 17,
19, 23]. Опрацювання основних понять теми можна продовжити за
допомогою «Довідника базових термінів та понять з мікроекономіки»
Слухая С. В. [28], а інформацію для тих, хто добре обізнаний з математичним
апаратом досліджень подано у: [2, 4, 7]. Для самостійного тренінгу і
контролю розв’язання типових завдань рекомендуються посібники: [11, 20;
25, 27; 29].
Знайомство з еластичністю попиту та пропозиції можна почати за [11,
14], у складнішій та глибшій манері викладення — за [3, 4, 13]. Велику
кількість цікавих прикладів і ситуацій використання еластичності в
мікроаналізі наведено у [3, 4, 11].
В результаті вивчення теми студент повинен:
знати основні закони і поняття: обсяг попиту; закон попиту; функція
попиту; детермінанти попиту; еластичність попиту та її види; пропозиція;
функція пропозиції; детермінанти пропозиції; методику обчислення кое-
фіцієнтів еластичності попиту та пропозиції; поняття ринкової рівноваги;
рівноважної та ринкової цін; ситуації дефіциту та надлишку на ринку тощо;
розуміти: як діють закони попиту та пропозиції, особливості впливу
цінових і нецінових детермінант попиту та пропозиції, кількісні прояви чут-
ливості споживачів до зміни ціни певного товару, ціни взаємозв’язаних із ним
товарів, власного доходу; взаємозв’язок індивідуального та ринкового попиту;
відмінності в поняттях «зміна попиту» та «зміна обсягу попиту», «зміна
пропозиції» та «зміна обсягу пропозиції»; взаємозв’язок індивідуальної та
ринкової пропозиції; співвідношення мобільності товаровиробника та
еластичності пропозиції; як встановлюється ринкова рівновага та які існують
причини її порушення; що мають на увазі під стійкістю ринкової рівноваги
тощо;
вміти: виконувати графічну побудову лінії попиту; ілюструвати зміну
обсягу попиту та попиту в цілому, обчислювати коефіцієнти еластичності
попиту; визначати наслідки впливу зміни цін на виторг виробника за різної
цінової еластичності попиту на товар; визначати величину пропозиції;
аналізувати її динаміку під впливом цінових і нецінових детермінант;
обчислювати цінову еластичність пропозиції; моделювати ситуації
порушення ринкової рівноваги і давати їх характеристику тощо.
[2, гл. 2]; [3, гл. 2, 3]; [4, гл. 2, 3, 4]; [6, гл. 22]; [7, гл. 2]; [11, гл. 3]; [12,
розд. 4]; [13, гл. 5]; [14, гл. 5]; [25]; [27]; [28].
1. Як ви розумієте висловлювання, що наведено у якості епіграфа до

даної теми ?
2. Що таке «попит», «обсяг попиту», «функція попиту»? Що таке
«пропозиція», «обсяг пропозиції», «функція пропозиції»? Який характер
57
мають криві попиту та пропозиції? Чому?
3. Сформулюйте закони попиту та пропозиції, обґрунтуйте їх дію.
4. Які фактори визначають попит та пропозицію? Поясніть особливості
впливу на попит і пропозицію основних нецінових чинників.
5. Чим відрізняються явища, означені термінами: «зміни обсягу
попиту» та «зміни у попиті», а також «зміни обсягу пропозиції» та «зміни у
пропозиції»? Наведіть приклади причинно-наслідкових зв’язків.
6. Чому для виміру чутливості попиту споживачів використовуються
проценти, а не абсолютні величини? Чи може набувати від’ємного значення
коефіцієнт цінової еластичності попиту?
7. Які види еластичності попиту ви знаєте?
8. Яка залежність спостерігається між ціновою еластичністю попиту та
сукупною виручкою? Як це впливає на поведінку товаровиробника?
9. Які види еластичності пропозиції ви знаєте?
10. Для збільшення надходжень до держбюджету пропонується
ввести податок на продаж. Його можна вилучати або з покупців, або з
продавців. Який варіант більш вигідний для населення?

1. Випадок, при якому зміни величини попиту проходить при незмінній

ціні товару;
2. Попит, для якого коефіцієнт цінової еластичності менше одиниці;
3. Відношення процентної зміни величини попиту на певний товар до
процентної зміни доходу споживача;
4. Попит, для якого коефіцієнт цінової еластичності більший за
одиницю;
5. Різниця між граничною корисністю кожної додаткової одиниці
товару, вираженої в грошах, і ціною товару;
6. Загальний обсяг попиту всіх споживачів на певному ринку при всіх
рівнях цін;
7. Попит, для якого коефіцієнт цінової еластичності дорівнює одиниці;
8. Попит, величина якого залишається незмінною при зміні ціни;
9. Відношення процентної зміни величини попиту на певний товар до
процентної зміни ціни іншого товару;
58
10. Відношення процентної зміни величини попиту на товар і
процентної зміни ціни.
11. Ціна, що відповідає ринковій ситуації, за якої обсяг попиту на блага
дорівнює обсягу їх пропонування, тобто ціна, що задовольняє як споживачів,
так і продавців благ.
12. Пряма залежність між ціною і кількістю пропонованого продукту.
13. Різниця між ціною провідних фірм і рівноважною ціною.
14. Кількість продукту, яку виробники готові і в змозі запропонувати
для продажу на ринку за тими чи іншими цінами протягом певного часу.
15. Модель, яка відображає траєкторію руху до стану рівноваги у
випадку, коли реакція пропозиції або попиту запізнюється.
16. Відношення процентної зміни величини пропозиції товару і
процентної зміни ціни.
17. Ланка ринкової економіки, яка пов’язує між собою виробника і
споживача, проміжна стадія між виробництвом, яке закінчилося, і
споживанням, яке не розпочиналося.
А) Абсолютно нееластичний попит; б) крива ринкового попиту; в)
еластичний попит; г) коефіцієнт цінової еластичності попиту; д)
коефіцієнт перехресної еластичності попиту; е) коефіцієнт еластичності
попиту за доходами; є) виграш покупця; ж) нееластичний попит; з)
абсолютно еластичний попит; і) попит одиничної еластичності; к)
коефіцієнт цінової еластичності пропозиції; л) пропозиція; м)
павутиноподібна модель; н) виграш виробника; о) закон пропозиції; п)
рівноважна ціна; р) ринок.
5.4.1. «Попит, пропозиція, їх взаємовідносини»

1. Закон попиту припускає, що:
а) перевищення пропозиції над попитом викликає зниження ціни.
б) якщо доходи в споживачів ростуть, вони звичайно купують більше
товарів.
в) крива попиту звичайно має позитивний нахил.
г) коли ціна товару падає, обсяг планованих покупок росте.
2. Чим можна пояснити зрушення кривої попиту на товар X?
а) пропозиція товару Х з деякої причини зменшилася;
б) ціна товару Х виросла, і як наслідок цього споживачі вирішили
59
менше купувати цього товару;
в) смаки споживачів викликали інтерес до товару X, і тому вони хочуть
купувати його при будь-якій даній ціні більше, ніж раніш;
г) ціна товару Х упала, тому споживачі вирішили купувати його
більше, ніж раніш.
3. Зростання цін на матеріали, необхідні для виробництва товару X,
викликає:
а) зрушення кривої попиту нагору (чи вправо);
б) зрушення кривої пропозиції нагору (чи вліво);
в) зрушення кривої попиту і кривої пропозиції нагору;
г) зрушення кривої пропозиції вниз (чи вправо).
4. Який термін відбиває здатність і бажання людей платити за що-
небудь?
а) потреба;
б) попит;
в) необхідність;
г) бажання.
5. Ринковий попит не випробує впливу:
а) доходів споживачів;
б) цін на взаємозалежні товари;
в) цін на ресурси;
г) чисельності покупців.
6. Якщо попит падає, крива попиту зрушується:
а) вниз і вліво;
б) по обертанню годинної стрілки;
в) нагору і вправо;
г) проти обертання годинної стрілки.
7. Зміна якого фактора не викликає зрушення кривої попиту?
а) смаків і переваг споживачів;
б) розміру чи розподілу національного доходу;
в) ціни товару;
г) чисельності чи віку споживачів.
8. Удосконалювання технології зрушує:
а) криву попиту нагору і вправо;
б) криву попиту вниз і вправо;
60
в) криву пропозиції вниз і вправо;
г) криву пропозиції нагору і вліво.
9. Готовність купувати додаткові одиниці виробленого товару
тільки за значно нижчою ціною найкраще пояснює:
а) ефект заміщення;
б) принцип спадної граничної корисності;
в) ефект доходу;
г) закон пропозиції.
10. Ринок товарів і послуг знаходиться у рівноважному стані,
якщо:
а) попит дорівнює пропозиції;
б) ціна дорівнює витратам плюс прибуток;
в) рівень технології міняється поступово;
г) обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту.
11. Якщо ринкова ціна нижче рівноважної, то:
а) з’являються залишки товарів;
б) виникає дефіцит товарів;
в) формується ринок покупця;
г) падає ціна ресурсів.
12. Якщо пропозиція та попит на товар зростають, то:
а) ціна підвищиться;
б) збільшиться загальна кількість товару;
в) ціна залишиться стабільної;
г) добробут суспільства зросте.
13. Якщо ціна товару на графіку нижче крапки перетину кривих
попиту і пропозиції, то на ринку виникне:
а) надлишок;
б) дефіцит;
в) зростання безробіття;
г) усі варіанти невірні.
14. Покупка товарів за низькою ціною на одному ринку і продаж
його за високою ціною на іншому не є:
а) операцією з метою одержання прибутку;
б) засобом підвищення пропозиції на ринку з високим рівнем цін;
в) причиною цінових розходжень на конкретних ринках;
61
г) засобом підвищення попиту на ринку з високим рівнем цін.
15. Діяльність спекулянтів:
а) збільшує ризик для законного підприємництва;
б) підсилює тенденцію до нестабільності цін;
в) викликає економічні буми і рецесії;
г) завжди приносить прибуток.
16. Закон пропозиції, якщо ціни ростуть, а інші умови незмінні,
виявляється:
а) у зростанні пропозиції;
б) у зниженні пропозиції;
в) у зростанні обсягу пропозиції;
г) у зниженні обсягу пропозиції.
17. Попит та пропозиція можуть бути використані для пояснення
координуючої ролі ціни:
а) на товарному ринку;
б) на ринку ресурсів;
в) на валютному ринку;
г) на будь-якому ринку.
18. Цілком імовірно, що причиною падіння ціни на продукт є:
а) зростання податків на приватне підприємництво;
б) зростання споживчих доходів;
в) падіння цін на виробничі ресурси;
г) падіння ціни на взаємодоповнюючий товар.
19. Що може викликати падіння попиту на товар X?
а) зменшення доходів споживачів;
б) зростання цін на товари-субститути товару X;
в) очікування зростання цін на товар X;
г) падіння пропозиції товару X.
20. Якщо два товари-взаємозамінники, то зростання ціни на
перший викликає:
а) падіння попиту на другий товар;
б) зростання попиту на другий товар;
в) зростання обсягу попиту на другий товар;
г) падіння величини попиту на другий товар.
62
5.4.2. «Еластичність попиту та пропозиції»
1. Цінова еластичність попиту буде вищою:
а) на товари першої необхідності, чим на предмети розкоші;
б) у тих випадках, коли споживачі використовують даний товар з
найбільшою користю для себе;
в) чим більше альтернативні витрати виробництва товарів;
г) чим менш необхідний товар споживачеві;
д) у жодному із перерахованих випадків.
2. Скорочення пропозиції товару веде до збільшення:
а) попиту на взаємодоповнюючи товари;
б) загального виторгу продавця, якщо попит на товар є еластичним за
ціною;
в) загального виторгу продавця, якщо попит на товар є нееластичним за
доходом;
г) попиту на цей товар;
д) попиту на взаємозамінні товари.
3. У міру того, як ціна товару знижується, а величина попиту
зростає при лінійній функції попиту:
а) загальний виторг збільшується до крапки, у якій еластичність
дорівнює одиниці, після чого виторг зменшується;
б) еластичність попиту за доходом скорочується;
в) відбувається порушення закону попиту;
г) стимулюється споживання товарів-замінників;
д) коефіцієнт еластичності не змінюється.
4. Якщо однопроцентне скорочення ціни на товар приводить до
двопроцентного збільшення обсягу попиту на нього, то цей попит:
а) нееластичний;
б) еластичний;
в) одиничної еластичності;
г) абсолютно нееластичний;
д) абсолютно еластичний.
5. Якщо ціна товару виросла з 1,5 грн. до 2 грн., а обсяг попиту
скоротився з 1000 до 900 одиниць, то коефіцієнт цінової еластичності
дорівнює:
а) 3,00;
63
б) 2,71;
в) 0,37;
г) 0,33;
д) 1.5.
6. Яке із наступних тверджень не відноситься до характеристики
еластичного попиту на товар?
а) коефіцієнт цінової еластичності менше одиниці;
б) загальний виторг продавця скорочується, якщо ціна зростає;
в) покупці відносно чуйно реагують на зміни ціни;
г) відносна зміна обсягу попиту більше, ніж відносна зміна ціни;
д) загальний виторг продавця росте, якщо ціна зменшується.
7. Яке із наступних тверджень не відноситься до характеристики
нееластичного попиту на товар?
а) налічується велика кількість товарів-замінників;
б) покупці витрачають на його покупку незначну частку свого доходу;
в) даний товар є для споживачів товаром першої необхідності;
г) період часу, протягом якого пред'являється попит, є дуже коротким;
д) відносна зміна обсягу попиту менше, ніж відносна зміна ціни.
8. Якщо зменшення ціни на 5% приводить до зниження обсягу
пропозиції на 8%, то дана пропозиція:
а) нееластична;
б) одиничної еластичності;
в) еластична;
г) абсолютно еластична;
д) абсолютно нееластична.
9. Якщо пропозиція товару нееластична, а попит на нього
скорочується, то загальний виторг продавця:
а) зростає;
б) скорочується;
в) скорочується у тому випадку, якщо попит є еластичним;
г) скорочується у тому випадку, якщо попит є нееластичним;
д) залишиться незмінним.
10. Еластичність пропозиції головним чином залежить від:
а) кількості товарів-замінників даного продукту;
б) періоду часу, протягом якого продавці можуть пристосуватися до
64
змін цін;
в) того, чи є даний товар предметом першої необхідності, чи предметом
розкоші;
г) того, чи відноситься даний товар до предметів тривалого
користування чи поточного споживання;
д) частки доходу споживача, що направляється на покупку даного
товару.
11. Коефіцієнт цінової еластичності попиту дорівнює:
а) зменшенню ціни, поділеному на збільшення обсягу попиту;
б) зміненню загального виторгу (%), поділеному на збільшення обсягу
попиту (%);
в) зменшенню загального виторгу (%), поділеному на збільшення ціни
(%);
г) зміненню обсягу попиту (%), поділеному на зміну ціни (%);
д) жодному із приведених показників.
12. Крива абсолютно нееластичного попиту являє собою:
а) вертикальну лінію;
б) горизонтальну лінію;
в) криву лінію;
г) пряму лінію з негативним нахилом;
д) криву лінію з позитивним нахилом.
13. У випадку, якщо, незважаючи на зміни ціни товару, загальний
виторг не змінюється, коефіцієнт цінової еластичності:
а) більше 1;
б) менше 1;
в) дорівнює 0;
г) дорівнює 1;
д) дорівнює нескінченності.
14. Нееластичний попит означає, що:
а) зростання ціни на 1% приводить до скорочення величини попиту
менш, ніж на 1%;
б) зростання ціни на 1% приводить до скорочення величини попиту
більш, ніж на 1%;
в) будь-яка зміна ціни не призводить до зміни загального виторгу;
г) зростання ціни на 1% не впливає на величину попиту;
65
д) жодне із тверджень не є вірним.
15. Якщо будь-яка кількість товару продається за однаковою
ціною, то попит на цей товар є:
а) абсолютно нееластичним;
б) абсолютно еластичним;
в) еластичним;
г) нееластичним;
д) попитом одиничної еластичності.
16. Яке із зазначених нижче значень коефіцієнта еластичності за
доходом відноситься до товарів першої необхідності?
а) менше 0;
б) більше 0, але менше 1;
в) більше 1;
г) дорівнює одиниці;
д) жодне із приведених значень.
17. Яка із зазначених у завданні 16 відповідей відноситься до
предметів розкоші?
18. Якщо ціна товару нееластичного попиту зросла з 7 до 8 грн., то
виторг:
а) скоротився;
б) зріс;
в) залишився незмінним;
г) абсолютно нееластичний;
д) абсолютно еластичний.
19. Фірма виробляє і продає два товари - А та Б. Товар А має
багато замінників; товар Б займає значну частку у витратах споживачів.
Збільшення ціни на кожен товар приведе до:
а) збільшення виторгу від продажу товару А та скорочення виторгу від
продажу товару Б;
б) збільшення виторгу від продажу товару А та товару Б;
в) скорочення виторгу, від продажу товару А та збільшення виторгу
продажу товару Б;
г) скорочення виторгу від продажу товару А та товару Б;
д) того, що виторг від продажу товару А та товару Б залишиться
незмінним.
66
20. Цінова еластичність попиту буде зростати зі збільшенням
тривалості періоду, протягом якого пред'являється попит, тому що:
а) доходи споживачів збільшаться;
б) відбудеться зрушення вправо кривої попиту;
в) зросте загальний рівень цін;
г) споживачі зможуть придбати товари-замінники;

1. Крива попиту показує зворотній зв’язок між зміненням ціни блага і
зміненням його обсягу попиту.
2. Збільшення попиту означає рух уздовж кривої попиту («ковзання») у
напрямку, який показує зростання загальної кількості товару, що купується.
3. Зрушення кривої пропозиції вправо означає, що виробники
пропонують більшу кількість продукту при кожнім рівні цін.
4. Зміна споживчих переваг приводить до руху попиту уздовж його
кривої, а зростання доходів - до її зрушення.
5. Зростання споживчих доходів викликає розширення попиту на всі
товари.
6. За інших рівних умов поганий врожай картоплі приведе до росту цін
на чіпси.
7. У звичайному розумінні два товари Х та Y називаються
взаємодоповнюючими, якщо зростання ціни товару Х веде (за інших рівних
умов) до падіння попиту на товар Y.
8. Падіння ціни на товар приведе до росту попиту на його товар-
субститут.
9. Якщо ринкова ціна нижче рівноважної, то вона буде знижуватися,
тому що в таких умовах попит буде падати, а пропозиція зростати.
10. Якщо одночасно виростуть пропозиція товару і споживчі доходи,
можливо, ціна на нього не зміниться.
11. Зміна ціни на ресурси відображається на графіку пересуванням
вздовж кривої пропозиції.
12. Стійка рівновага в павутиноподібній моделі формується за умови,
якщо нахил кривої пропозиції більш крутий, ніж нахил кривої попиту.
13. Крива ринкової пропозиції складається із кривих індивідуальних
67
пропозицій, які відповідають певному рівню цін.
14. Із зростанням ринкового періоду пропозиція стає менш еластичною.
15. При еластичній пропозиції більшу частину податку сплачують
споживачі.
Задача 1
При ціні білета на футбольний матч 40 грн. на стадіон прийшло
30 тис. глядачів. Коли ціна білета зросла до 90 грн., чисельність глядачів
скоротилась до 5 тис. Якщо вважати функцію попиту лінійною, то скільки
глядачів прийдуть на стадіон при ціні 20 грн. за білет?
Якщо функція попиту на білети залежить тільки від їх ціни, то вона має
вигляд: Якщо вона лінійна, то її можна представити формулою:
Зміна ціни на (90 – 40 = 50) 50 грн. скоротила кількість глядачів на

стадіоні на (5 000 – 30 000 = –25 000) 25 тис. глядачів. Нагадаємо, що функція
попиту має низхідний характер, тому знак «-» цілком виправданий. Отже,
кожна додаткова гривня за білет скорочує кількість вболівальників на 500
глядачів (–25 000/+50 = 500). Це означає, що коефіцієнт b у такій функції
попиту дорівнює 500. Тепер знайдемо вільний член цієї функції. Це можна
зробити для будь-якої пари змінних, наприклад, для першої:
30 000 = a – 500 × 40 = a – 20 000.
Отже, вільний член даної функції дорівнює (30 000 + 20 000 =
= 50 000) 50 000. Тоді функція попиту має вигляд: Qd = 50 000 – 500P.
Задача 2
Попит та пропозиція на обіди в студентській їдальні описуються рів-

няннями:
Qd = 2 400 – 100P,
Qs = 1 000 + 250Р.
1. Вирахуйте рівноважну ціну і кількість обідів, які було продано за
такою ціною.
68
2. Піклуючись про студентів, адміністрація встановила ціну, яка до-
рівнює 3 грн. за обід. Охарактеризуйте наслідки такого рішення.
1. Знайдемо рівноважну ціну, враховуючи, що при ній величина по-
питу дорівнює величині пропозиції:
Qd (P) = Qs(P),
2 400 – 100P = 1 000 + 250P,
1 400 = 350P,
P = 4 грн.
Знайдемо рівноважну кількість обідів, підставляючи рівноважну ціну в
будь-яку з даних функцій:
Qd = 2 400 – 100P,
Qd = 2 400 – 100 × 4,
Q = 2 000 (обідів на день).
2. Якщо ціна буде встановлена на рівні 3 грн. за обід, тобто нижче
рівноважної, то попит перевищить пропозицію – виникне нестача обідів.
Знайдемо кількість обідів, яку їдальня зможе запропонувати за такою
ціною:
Qs(3) = 1 000 + 250 × 3, Qd(3) = 2 400 – 100 × 3,
Qs = 1 750 (обідів на день). Qd =2 100 (обідів на день).
Таким чином, столовою буде продано на 250 обідів менше, ніж за
вільною ціною. Дефіцит при цьому складатиме (2 100 – 1 750 = 350) 350
обідів на день. Це ще раз доводить, що будь-яке зовнішнє втручання у
ринковий механізм ціноутворення може призвести до негативних наслідків у
вигляді створення дефіциту чи надлишку товару на ринку.
Задача 5.1
Функції попиту та пропозиції деякого товару відповідно виглядають:
Qd = 12 – P; а Qs = – 3 + P.
а) Знайдіть параметри рівноваги на ринку даного товару.
б) Уряд ввів дотацію у розмірі 3 тис. грн. за кожну одиницю виробленої
продукції, яку отримує продавець. Чому дорівнюватиме ціна продавця?
69
Задача 5.2
Qd = 600 – 25Р, Qs = 100 + 100Р.
б) Уряд встановив податок з продажу на одиницю даного товару в
розмірі 2,5 грн. Знайдіть, скільки втратять при цьому покупці, а скільки –
продавці даного товару.
Задача 5.3
Qd = 1000 – 40Р, Qs = 300 + 30Р,
б) Уряд встановив на даний товар фіксовану ціну в 8 грн. за одиницю
товару. Охарактеризуйте наслідки такого рішення.
Задача 5.4
За допомогою даних про обсяги попиту на тістечка за різних рівнів цін,
що наведені у табл. 5.1, дайте відповіді на наступні питання:
а) Припустимо, що ціна тістечка дорівнює 1,2 дол. Як зміниться обсяг
попиту, якщо ціна скоротиться на 30 центів? Чи буде відповідь іншою, якщо
на 30 центів скоротиться будь-яка інша ціна?
б) Визначте виручку фірми при кожному рівні ціни тістечка, отримані
дані занесіть у таблицю.
в) Розрахуйте коефіцієнти цінової еластичності попиту для вказаних
інтервалів ціни, отримані дані занесіть у таблицю.
г) При якій ціні виручка виявиться максимальною?
д) При якій ціні коефіцієнт цінової еластичності попиту дорівнюватиме
одиниці?
є) При яких значеннях ціни попит на тістечка є еластичним?
Нееластичним?
Зробіть висновки і доведіть практичне значення показника Еdp для
фірми, що максимізує валову виручку.
70
Таблиця 5.1.
Шкала попиту (D)

Ціна за порцию, Обсяг попиту, тис. Валова виручка Коефіцієнт цінової
долл. порцій фірми еластичності попиту
(TR=P x Q), (дугової)
тис. долл.
2,1 10
1,8 20
1,5 30
1,2 40
0,9 50
0,6 60
0,3 70
Задача 5.5
Пельмені та біфштекс – товари-субститути в споживанні, а маргарин –

товар-комплемент. Які зміни відбудуться на відповідних ринках, якщо ціна
на біфштекс підвищиться. Відповідь обґрунтуйте.
Вправа 5.1
За допомогою наведених у табл. 5.1 даних про обсяги індивідуального
попиту трьох споживачів на ринку виконайте такі дії:
а) визначте ринковий попит;
б) побудуйте графічно функції індивідуального попиту кожного спожи-
вача і ринкову функцію попиту.
Таблиця 5.2
Дані про обсяги індивідуального попиту споживачів
Ціна, Р, Обсяг попиту першого Обсяг попиту другого Обсяг попиту третього
тис. грош. од. споживача, Q1 споживача, Q2 споживача, Q3
10 2 0 0
9 5 1 0
8 8 5 0
7 12 10 5
71
6 16 14 12
5 21 18 14
4 27 22 12
3 35 25 11
2 45 27 14
1 60 29 16
Вправа 5.2
Відобразіть на графіку криві попиту та пропозиції товару Х,
використовуючи для цього дані табл. 5.2.
Таблиця 5.3.
Дані про обсяги попиту та пропозиції на товар Х
Обсяг Ціна (грн.)
(тис. шт.) 10 20 30 40 50 60 70
Обсяг попиту 32 28 24 20 16 12 8
Обсяг пропо- 4 24 10 13 16 19 22
зиції
а) Яка рівноважна ціна на ринку товару Х?

б) Який рівноважний обсяг купівлі/продажу товару Х?
в) Якщо на ринку встановиться ціна товару Х у 30 грн., чому дорівнюватиме
величина дефіциту?
г) Якщо на ринку ціна товару Х підвищиться до 60 грн., чому дорівнюватиме
величина надлишку?
Відповіді обґрунтуйте.
Вправа 5.3
У табл. 5.3. наведено дані про ціну і кількість яблук, що купуються на
ринку.
Таблиця 5.4.
Дані про кількість і ціну яблук на ринку
Ціна за 1 кг (грн.) Загальна кількість, на яку є попит (кг)
72
5 2 000
4 3 000
3 5 000
2 9 000
Побудуйте криву попиту на яблука і дайте відповідь на наступні

питання:
а) Що відбудеться з кривою попиту, якщо оцінка корисності яблук
покупцями знизиться?
б) Припустимо, що ціна 1 кг яблук дорівнює 4 грн. Як зміниться попит,
якщо ціна знизиться на 1 грн.? Чи буде відповідь іншою, якщо ціна будь-
якого іншого товару знизиться на 1 грн. ?
в) Чи зміниться положення кривої попиту на яблука, якщо на ринку
з’явиться багато дешевих груш і слив ?
г) Якою буде крива попиту, якщо ринкова ціна яблук установиться на
рівні 8 грн. за 1 кг?
73
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
з ж е в є б і а д г п о н л м к р

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
д н д н н д д н н д н д д н д

5.4.1.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
г д а б в а а в б б г а г а б б в б г г
5.4.2.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
г в б б а а в в б г б б б г б в г в а б
Розділ II. Теорія підприємства: виробництво і витрати
Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства
«У певному сенсі існують тільки два фактори виробництва –

природа та людина. Капітал та організація є результатом праці
людини…»
Альфред Маршалл

матеріалу
У даному розділі виробниче підприємство розглядається одночасно і як

споживач факторів виробництва, і як виробник і продавець виробленої
продукції. Тому підбору літератури слід приділити особливу увагу.
Для вивчення природи фірми доцільно використовувати роботи
Р. Коуза, Г. Саймона, О. Уільямсона [35, с. 11—93]. Уявлення про
підприємство як виробничо-ринкову систему та його найважливіші
параметри як мікроекономічної моделі можна набути, вивчивши [1, гл. 6-8];
[7, гл. 5, 6]. Особливу увагу слід приділити розгляду сучасних концепцій
фірми та актуальних проблем, що вирішуються вітчизняними підпри-
ємствами. Для цього можна скористатись [13, гл. 6] та [32, лекц. 6] та
матеріалами періодичних видань.
Щодо теорії виробництва, то найзмістовніше вона викладена в [1, гл.
7], [2, гл. 1], [14, гл. 8], [15, т. 1., гл. 6]. Доступне викладення окремих питань
теми можна також знайти у [3, гл. 6], [7, гл. 6], [11, гл. 5], [19, гл. 5].
Самостійне вивчення деяких нормативних складових теми (пропорційна та
ізоклинна варіації факторів виробництва, еластичність масштабу тощо)
ускладнене через відсутність цього матеріалу в багатьох базових
підручниках. Проте скласти уявлення про варіацію факторів, еластичність
виробництва, типологію виробничих функцій можна за [2, гл. 1], [33, гл. 2, 3],
[34, ч. II, гл. 1].
Питання впливу технічного прогресу на вигляд ізоквант і вибір
оптимального шляху росту, розкладення загального ефекту від зміни ціни
ресурсу на ефект заміщення та ефект випуску, концепція Х-ефективності,
подібність і відмінність теорій виробництва та споживання викладено в [31,
гл. 7], де широта розгляду питань поєднується з належною мірою глибини.
У результаті вивчення теми студент повинен:
знати: універсальну термінологію, яка характеризує загальні, неза-
лежно від типу економічної системи, основи виробництва благ; природу
фірми, основні концепції та критерії класифікації фірм; сутність понять
«загальний продукт»; «середній продукт»; «граничний продукт» та
«виробнича функція»; а також закон спадної продуктивності (віддачі)
змінного фактора виробництва та інструменти мікроаналізу: ізокванта; карта
ізоквант; ізокоста; гранична норма технологічного заміщення; рівновага
(оптимум) товаровиробника; ефект масштабу, спадний, зростаючий та
постійний ефекти віддачі тощо;
розуміти: роль і місце підприємства у життєдіяльності сучасного су-
спільства, мати чіткі уявлення про нього як про ринково-виробничу систему;
значення власної стратегії підприємства для його функціонування та
розвитку; зв’язок між варіаціями факторів виробництва та обсягом випуску
продукції, умови вибору комбінацій виробничих факторів за критеріями
мінімізації витрат чи максимізації випуску, межі розширення виробництва у
короткостроковому періоді та оптимальний шлях його розвитку у
довгостроковому періоді;
вміти: визначати основні показники, що характеризують ефективність
стратегії підприємства у коротко- та довгостроковому періодах; виконувати
техніко-економічні розрахунки, пов’язані із аналізом та обґрунтуванням
управлінських рішень щодо розширення та згортання виробництва.
[2, гл. 1]; [3, гл. 6]; [4, тема 5]; [6, гл. 5]; [7, гл. 6]; [8, гл. 6]; [11, гл. 5];
[15, гл. 6]; [16]; [19]; [27]; [31, гл. 7]; [32, лекция 6]; [33, гл. 2,3]; [34, гл. 1];
[35, с. 11—93].
76
1. Як ви розумієте висловлювання, що наведено у якості епіграфу до

даної теми?
2. Чому підприємство виступає найважливішим різновидом мікроси-
стеми?
3. Які основні критерії класифікації фірм?
4. Чим можна пояснити різноманіття форм і розмірів фірм? Чому деякі
фірми ростуть швидко, а інші – повільно? Чому все суспільство не
перетворюється на одну велику фірму?
5. У чому полягає головна мета діяльності підприємства?
6. У чому полягає різниця між короткостроковим і довгостроковим
періодами в діяльності підприємства?
7. Що показує виробнича функція? Чим відрізняються параметри ви-
робничої функції з одним змінним фактором виробництва від виробничої
функції з двома змінними факторами?
8. Сформулюйте закон спадної віддачі змінного фактора виробництва.
Чому він виконується тільки для короткострокового періоду?
9. Розкрийте сутність понять «ізокванта» та «карта ізоквант». Які
властивості ізоквант вам відомі?
10. Що показує і як розраховується гранична норма технологічного
заміщення (MRTS)?
11. Розкрийте сутність поняття «ізокоста», як вона зображується і як
визначають кут її нахилу?
12. Що таке «оптимум» виробника? Як його можна відобразити на
графіку?
6.3. Для кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідні

1. Господарча одиниця, яка володіє оформленими правами власності і

здійснює діяльність під свою майнову відповідальність.
2. Процес впливу на речовину природи з метою надання їй якостей і
форми, придатних для задоволення потреб.
3. Період, достатній для зміні усіх факторів виробництва.
77
4. Кількість одного виробничого фактору, від споживання якого можна
відмовитися при збільшенні споживання кількості іншого на одну одиницю
за умови збереження незмінних обсягів виробництва.
5. Збільшення обсягу виробництва більш швидкими темпами ніж
збільшення витрат усіх використаних для виробництва факторів.
6. Крива, що поєднує усі комбінації факторів виробництва,
використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.
7. Період, протягом якого деякі фактори виробництва є незмінними.
8. Відношення сукупного продукту змінного фактора виробництва до
кількості цього фактора.
9. Кількість продукції, яка виробляється при певній кількості змінного
фактора виробництва.
10. Сукупність ізоквант, кожна з яких показує максимальний випуск
продукції, що досягається при використанні певних комбінацій ресурсів.
11. Додатковий випуск продукції, що пов’язаний із збільшенням
застосування фактора виробництва на одну одиницю при незмінності
кількості інших факторів виробництва.
12. Період, протягом якого фактори виробництва остаються
незмінними.
13. Практичне застосування знань про способи виробництва
економічних благ.
14. Збільшення обсягу випуску продукції більш повільними темпами,
ніж збільшуються витрати усіх використаних для виробництва факторів.
15. Лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних
поєднань двох факторів (наприклад, праці та капіталу).
16. Зі збільшенням використання певного виробничого фактора (при
незмінності інших) рано чи пізно досягається така точка, в якій додаткове
використання змінного фактора призводить до зниження обсягів випуску
продукції.
17. Реакція середнього продукту на зростання масштабів виробництва,
за якої незалежно від розмірів підприємства та обсягів продукції, середня
продуктивність факторів залишається незмінною.
18. Взаємозв’язок між комбінацією виробничих факторів та
максимальним обсягом випуску продукції.
19.Ресурси, цінність яких в середній фірмі вища, ніж зовні.
20. Взаємодоповнюючі, взаємоунікальні ресурси, максимальні цінність
яких досягається тільки в даній фірмі.
78
А) виробництво; б) виробнича функція; в) ізокванта; г) карта
ізоквант; д) ізокоста; є) сукупний продукт; ж) середній продукт; з)
граничний продукт; і) гранична норма технологічного заміщення; к)
миттєвий період; л) короткостроковий період; м) довгостроковий період; н)
негативний ефект зростання масштабу виробництва; о) позитивний ефект
зростання масштабу виробництва; п) закон спадної граничної
продуктивності змінного фактору виробництва; р) постійний ефект
зростання масштабу виробництва; с) технологія; т) фірма;
у)інтерспецифічні ресурси;ф)специфічні ресурси .
1. Що, з точки зору економічної теорії, лежить в основі мотива-

ції поведінки фірми:
а) прагнення використати найменш енергоємний процес виробництва;
б) бажання уникнути високих податків;
в) бажання отримувати максимальний прибуток;
г) звести до мінімуму екологічні збитки?
2. Що розуміється під альтернативними витратами фірми:
а) платежі за придбані ресурси;
б) вартість суспільних витрат;
в) вартість економічних витрат на іншому підприємстві, яке виробляє
таку саму продукцію;
г) вартість альтернативних напрямків використання тих же ресурсів?
3. Сучасна економічна теорія виділяє такі концепції фірми:
а) технологічна;
б) контрактна;
в) стратегічна;
г) всі попередні відповіді є правильними.
4. При графічному зображенні виробничої функції з двома
змінними факторами ізокоста є лінією:
а) рівних виробничих можливостей двох факторів;
б) яка поєднує всі комбінації двох факторів, що забезпечують під час
використання, однаковий обсяг випуску продукції;
в) постійної граничної продуктивності двох змінних факторів;
79
г) постійної норми технічного заміщення факторів.
5. Що діється з величиною норми технологічного заміщення
(MRTS) при переміщенні вздовж ізокванти знизу вгору:
а) залишається попередньою;
б) зменшується;
в) збільшується;
г) у верхній частині ізокванта дорівнює 1?
6. Довгостроковий період в діяльності підприємства – це відрізок
часу протягом якого:
а) усі фактори виробництва змінні;
б) усі фактори виробництва постійні;
в) фірма не може змінити розміри своїх споруд, але може змінити
ступінь завантаження машин і обладнання;
г) фірма не може змінити ні розміри своїх споруд, ні кількість машин та
обладнання.
7. Короткостроковий період в діяльності підприємства – це відрізок
часу протягом якого:
8. Миттєвий період в діяльності підприємства – це відрізок часу
протягом якого:
9. За яких умов діє закон спадної продуктивності змінного фактора
виробництва?:
1) інші фактори виробництва залишаються постійними;
2) рівень технології не змінюється;
80
3) усі одиниці змінного фактора є однорідними.
Виберіть один з наступних варіантів відповіді:
а) 1, 2 і 3 правильні;
б) тільки 1 і 2 правильні;
в) тільки 2 і 3 правильні;
г) тільки 1 правильний;
д) тільки 3 правильний.
10. Будь-яка крапка, що знаходиться або на ізокванті, або на
ізокості, означає:
а) кількість виробленого продукту;
б) обсяг продукту у грошовому вираженні;
в) комбінацію фізичних обсягів ресурсів;
г) суму витрат;
д) суму перемінних витрат.
11. Ізокванта ілюструє:
а) криву загального обсягу продукту;
б) виробничу функцію;
в) різні обсяги продукту, які можна зробити при заданих кількостях
ресурсів;
г) криву середнього продукту;
д) криву граничного продукту.
12. Взаємозв'язок між усіма можливими варіантами сполучень
факторів виробництва й обсягом продукції, що випускається,
виражається за допомогою:
а) кривої виробничих можливостей;
б) кривої загального обсягу випуску продукту;
в) виробничої функції;
г) еластичності пропозиції;
д) кривої загальних витрат.
13. Виробнича функція описує кількісну залежність між:
а) обсягом випуску продукції і обсягом факторів виробництва,
використаних для його виробництва;
б) обсягом випуску продукції і обсягом витрат на нього;
в) обсягом випуску продукції і розмірами виробничого підприємства;
г) обсягом випуску продукції і обсягом його продаж.
81
14. Із наведених нижче тверджень виберіть одне, що не відповідає
дійсності:
а) кожна точка ізокванти характеризує певне сполучення факторів
виробництва;
б) у кожній точці ізокости витрати на випуск продукції однакові;
в) у кожній точці ізокванти обсяг використання факторів виробництва
однаковий;
г) у кожній точці ізокости обсяг випуску продукції однаковий.
15. Оптимальна структура виробництва – це структура, за якої:
а) забезпечується найбільший прибуток;
б) виробляється найбільший обсяг продукції;
в) виробляється найбільший обсяг продукції при даному обсязі витрат;
г) забезпечуються мінімальні витрати.
16. Закон спадної продуктивності (віддачі) стосується:
а) миттєвого періоду;
б) довгострокового періоду;
в) короткострокового періоду;
г) довго- та короткострокового періодів.
17. Термін «спадна віддача» стосується:
а) спадної частини кривої загального продукту;
б) спадної частини граничного продукту;
в) частини ізокванти з позитивним нахилом;
18. Коли крива загального продукту сягає максимуму, то:
а) граничний продукт змінного фактора дорівнює нулю;
б) підприємству слід вийти із бізнесу;
в) зменшення використання змінного фактору збільшить випуск;
г) нічого неможна зробити для збільшення виробництва продукції.
19. Технологічно ефективним є спосіб виробництва:
а) мінімізує збитки підприємства;
б) максимізує прибуток підприємства;
в) максимізує обсяг випуску за використання точно визначеного обсягу
факторів виробництва;
г) мінімізує витрати виробництва і одночасно максимізує прибуток
підприємства.
82
20. Економічно ефективним є спосіб виробництва, який:
а) дозволяє максимізувати економічний прибуток;
б) приваблює нові підприємства до входження у галузь;
в) дозволяє досягти найвищої продуктивності праці;
г) мінімізує альтернативну вартість усіх видів витрат в процесі
виробництва заданого обсягу продукції.
1. Для виробництва заданого обсягу продукції застосовують тільки

один варіант комбінації ресурсів.
2. Точки однієї ізокванти означають комбінації факторів виробництва,
рівнокорисні для виробника.
3. У довгостроковому періоді зміни у використанні факторів
виробництва менш еластичні, ніж у короткостроковому.
4. Обсяг виробництва може продовжувати зростати навіть тоді, коли
граничний продукт від’ємний.
5. Ізокванта – це геометричне місце точок, кожна з яких показує
можливі комбінації витрат факторів виробництва при однаковій ціні праці.
6. Закон спадної граничної продуктивності свідчить про те, що в міру
збільшення застосування змінного фактора за умови незмінності інших
факторів його граничний продукт збільшується.
7. У довгостроковому періоді усі фактори виробництва постійні.
8. Граничний продукт розраховується як відношення сукупного
продукту до обсягу виробництва.
9. Виробничі послуги праці, капіталу, землі та підприємницьких
здібностей називаються факторами виробництва.
10. Виробнича функція – це відношення між будь-яким набором
факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції,
виробленим за допомогою цього набору факторів.
11. Головними організаційно-правовими формами ділових підприємств
є індивідуальна фірма, партнерство та корпорація.
12. Теорія факторів виробництва виходить із того, що кожен фактор
має власну продуктивність і створює відповідну частку продукту, отже, і
доходу його власника.
83
13. Зі зміною цін ресурсів економічно ефективний спосіб виробництва
може стати неефективним.
14. Усі технологічно ефективні способи виробництва є економічно
ефективними.
15. Виробнича функція відображає взаємозв’язок використаних
факторів виробництва і відношення граничних продуктивностей цих
факторів.
16. Функція Кобба - Дугласа – це виробнича функція, яка показує
максимальний обсяг продукту при використанні праці, капіталу та
матеріалів.
17. Не існує межі зростання виробленого продукту при одному
змінному факторі виробництва.
18. Загальний продукт приймає максимального значення при рівності
граничного та середнього продуктів.
19. Середній продукт – це відношення зміни загального продукту до
величини використаного змінного фактора.
20. Граничний продукт – це додатковий продукт, отриманий при
використанні додаткової одиниці змінного фактора виробництва.
6.6. Задачі
Задача 1
Підприємець вкладає власні 400 тис. грн. у виробництво і очікує
отримати віддачу від вкладених коштів у розмірі 10% за рік.
Згідно з його попередньою оцінкою, втрати складуть 50 тис. грн. Яку
виручку повинен отримати підприємець, щоб вважати поставлене завдання
виконаним?
Для здійснення очікувань, підприємцю необхідно отримати прибуток,
який би забезпечував очікувану віддачу від коштів і покривав би втрати у
розмірі 50 тис. грн. (10% від 400 тис. грн. + 50 тис. грн. для покриття
передбачених втрат). Якщо виручка підприємця дорівнюватиме 90 тис. грн.,
тоді підприємець вирішить свої проблеми.
84
Задача 2
Припустимо, що виробник діє в короткостроковому періоді, коли обсяг
устаткування є фіксованим. Виробник знає, що у міру збільшення кількості
робітників у процесі виробництва від 1 до 7 кількість виробленої продукції
змінюється таким чином: 10, 17, 22, 25, 26, 25, 23.
1. Розрахуйте граничну та середню продуктивність праці для цієї
функції виробництва.
2. Чи демонструє ця функція виробництва спадну віддачу від мас-
штабу? Поясніть чому?
3. Покладаючись на інтуїцію, поясніть, що може спричинити від’ємне
значення граничної продуктивності праці?
1. Середня продуктивність праці (APL) дорівнює Q / L. Гранична про-
дуктивність праці (MPL) дорівнює ΔQ / ΔL. Відповідні розрахунки наведені в
табл. 6.1.
2. Цей виробничий процес виявляє спадну продуктивність за працею,
що характерно для всіх функцій виробництва з одним фіксованим ресурсом.
Кожна додаткова одиниця робочої сили дає менший приріст обсягу
виробництва, ніж попередня.
Таблиця 6.1.
Показники середньої та граничної продуктивності праці
L Q APL MPL
1 10 10 10
2 17 8½ 7
3 22 7 1/3 5
4 25 6¼ 3
5 26 5 1/5 1
6 25 4 1/6 -1
7 23 3 2/7 -2
3. Від’ємна гранична продуктивність праці може виникати внаслідок
перенасичення фірми-виробника робочою силою. Якщо зростаюча кількість
робітників користується тією ж фіксованою кількістю капіталу, вони
починають заважати один одному, зменшуючи тим самим обсяг вироб-
ництва.
85
Задача 6.1
За допомогою даних табл. 6.2. розрахуйте середній (АР) і граничний
(MP) продукти фірми.
Таблиця 6.2.
Дані для розрахунку середнього і граничного продуктів фірми
Кількість робітників(Q) Сукупний продукт (ТР) АР MP
1 30
2 70
3 100
4 120
5 130
Проаналізуйте отримані дані і визначте, при якій кількості робітників

починає діяти закон спадної віддачі?
Задача 6.2
Фірма, що виробляє цукерки, обирає одну з трьох виробничих
технологій, кожна з яких відрізняється різним сполученням ресурсів, що
використовуються (праця і капітал). Дані про застосовані технології
приводяться в табл. 6.3., де L- праця; K- капітал; усі показники вимірюються
в одиницях за тиждень.
Припустимо, що ціна одиниці праці складає 200 грн., а ціна одиниці
капіталу – 400 грн.
а) Встановіть, яку виробничу технологію обере фірма при кожнім рівні
випуску продукції.
б) Визначить загальні витрати при кожнім рівні випуску продукції.
в) Припустимо, що ціна одиниці праці збільшилася до 300 грн., а ціна
капіталу залишилася колишньої. Чи вплине ця зміна в ціні на вибір
технології фірмою?
г) Встановіть, яка технологія буде обрана для кожного обсягу виробництва
при новому рівні витрат на оплату праці.
86
Таблиця 6.3.
Дані про технології, застосовані при виробництві цукерок
Обсяг Технології
виробництва, А Б В
од. L K L K L K
1 9 2 6 4 4 6
2 19 3 10 8 8 10
3 29 4 14 12 12 14
4 41 5 18 16 16 19
5 59 6 24 22 20 25
6 85 7 33 29 24 32
7 120 8 45 38 29 40
Задача 6.3
За допомогою даних табл. 6.4. знайдіть величину сукупного продукту
виробництва (ТР), якщо відомі кількість застосованої праці і розмір
граничного продукту праці (MP).
Таблиця 6.4.
Відомості про застосування виробничого фактору «праця»
L 0 1 2 3 4 5
MP 0 2 3,5 5 7 4,5
Задача 6.4
На предметно-замкненій ділянці механічного цеху машинобудівного
заводу виготовляються шестерні. Співвідношення витрат праці та щоденного
випуску шестерень наведено в табл. 6.5:
Таблиця 6.5.
Дані про співвідношення витрат праці та щоденного випуску
продукту
Витра Сукуп Серед Грани Витра Сукуп Серед Грани

ти ний ній чний ти ний ній чний
праці про- про- про- праці про- про- про-
дукт дукт дукт дукт дукт дукт
87
0 0 6 54
1 1 7 56
2 15 8 56
3 30 9 54
4 40 10 50
5 48
а)Обчисліть середній та граничний продукт (заповніть таблицю) і

побудуйте графіки виробничої функції, середнього та граничного продукту.
б) Прокоментуйте вигляд графіків, позначте критичні точки і виділіть
характерну зону, в якій немає сенсу вводити додаткових робітників. Чому?
в) Як зміняться графіки, якщо вдасться підвищити продуктивність
праці працівників на 20%, наприклад, за рахунок введення раціональніших
режимів різання, оснастки, ущільнення робочого дня?
г) На прикладі результатів розв’язання даної задачі охарактеризуйте
правило спадної віддачі змінного фактора (настання межі для використання
даної технології).
Задача 6.5
Для виробництва 48 одиниць продукту підприємство використовує 12
одиниць праці і 8 одиниць капіталу. Яка гранична продуктивність капіталу,
якщо гранична продуктивність праці дорівнює 2 (ефект масштабу при цьому
має постійний характер).
Вправа 6.1
Намалюйте ізокванти для виробничих функцій:
а) із ідеальною взаємозамінністю виробничих факторів;
б) із фіксованою пропозицією факторів виробництва.
Від чого залежить конфігурація ізоквант?
Вправа 6.2
Побудуйте графіки показників, які ілюструють різні ефекти віддачі від
масштабів виробництва у довгостроковому періоді.
Вправа 6.3
88
На рис. 6.1. зображено різні варіанти економічного вибору фірми.
Зробіть необхідні позначення і поясніть кожен із варіантів.
Рис. 6.1. Варіанти економічного вибору фірми
89
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
т а м і о в л ж є г з к с н д п р б ф у

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
в г г б в а в б а в
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
б в а г в в б а в г

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
н в н н н н н н в в
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
в в в н н в н н н в
Тема 7. Витрати і результати виробництва
«Головним фактором, який визначає здатність і

намагання фірми постачати продукт на ринок, є витрати
виробництва»
К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю

матеріалу
Відповіді на основні питання цієї теми можна знайти у будь-якому

підручнику з мікроекономіки. Взаємозв’язок виробничої функції та функції
витрат найкраще відображений у [31, с. 321—328], там само [31, с. 338—343]
можна ознайомитися з так званою «новою теорією» витрат (горизонтальні
ділянки кривих середніх і граничних витрат, обумовлені попередньо
«вмонтованими» резервами потужностей, що компенсують коливання
попиту). Концепцію мінімально ефективного розміру підприємства в
доступній формі викладено у [6, т. 2, c. 61]; варіанти технологічного вибору
підприємства в процесі вироблення довгострокової стратегії розвитку
представлені в [31, с. 290—309, 321—337], [15, с. 267—273]. Термінологічне
забезпечення теми - [28], самостійний тренінг-контроль розв’язання типових
завдань - джерела [5]; [6]; [20]; [16] та [25]; [27]; [29], а з наочними
прикладами можна ознайомитись у підручниках: [3], [11], [10] та
періодичних виданнях.
У результаті вивчення теми студент повинен
знати основні поняття витрати виробництва; індивідуальні та
суспільні витрати виробництва; зовнішні і внутрішні витрати; економічні та
бухгалтерські витрати; нормальний прибуток; економічний прибуток;
середній прибуток; граничний прибуток; миттєвий, коротко- та
довгостроковий періоди; змінні, постійні та загальні витрати; середні
витрати; граничні витрати;
розуміти: взаємозв’язки функції виробництва та функції витрат у
короткостроковому та довгостроковому періодах, принцип неминучого
зростання граничних витрат (зниження дохідності) та його прояв у коротко-
та довгостроковому періодах;
вміти: обчислювати витрати виробництва та виконувати економічні
обґрунтування вибору мінімально ефективного розміру підприємства та
оптимальної потужності діючого підприємства.
[3, гл 6]; [4, гл.8, 9]; [5, розд. 2]; [6, гл. 24]; [7, гл. 6]; [9, гл. 7]; [10, гл. 4,
5]; [11, гл. 5]; [15]; [16, гл. 10]; [20, розд. 7]; [25]; [27]; [29]; [31].

2. Поясніть економічну природу витрат. Дайте визначення
альтернативних витрат.
3. Розкрийте економічний зміст понять «затрати»; «витрати»;
«суспільні витрати»; «індивідуальні витрати»; «бухгалтерські витрати»,
«економічні витрати», «внутрішні» та «зовнішні» витрати; «явні» та «неявні»
витрати; «бухгалтерській прибуток», «економічний прибуток» та їх
співвідношення. Чому існує таке різноманіття підходів до класифікації
витрат?
4. У чому різниця між короткостроковими й довгостроковими
часовими інтервалами?
5. Опишіть словесно, графічно та аналітично «родину» витрат
підприємства у короткостроковому періоді. Як можна визначити
оптимальний обсяг виробництва?
6. Дайте визначення і наведіть приклади постійних, змінних,
незворотних витрат.
7. Що зумовлює витрати фірми у довгостроковому періоді? Як можна
визначити мінімально ефективний розмір підприємства?

1. Витрати, розмір яких не залежить від обсягів виробництва продукції;

2. Вартість факторів виробництва, використаних для створення певного
обсягу продукції;
92
3. Витрати, розмір яких залежить від обсягів виробництва продукції;
4. Плата за ресурси, що не належать підприємству;
5. Граничні продукти ресурсів, які одночасно використовуються, в
грошовому виразі мають дорівнювати їх ціні;
6. Грошові платежі, які могло б отримати підприємство при
альтернативному використанні власних ресурсів;
7. Ресурси, які одночасно використовуються, повинні мати однакову
величину граничного продукту на одиницю вартості ресурси;
8. Різниця між сукупною виручкою і зовнішніми витратами;
9. Стан виробника, в якому він не бажає змінювати співвідношення
капіталу і праці;
10. Плата за використання підприємцем його підприємницьких
функцій;
11. Найбільш можливий прибуток, що міг би бути отриманий від
коштів, якби вони були вкладені в щось інше;
12. Лінія, яка відображає затрати капіталу і праці, при яких витрати
виробництва залишаються незмінними;
13. Додатковий прибуток підприємця, отриманий у результаті його
ефективної діяльності;
14. Залежність між обсягами виробництва та витратами, необхідними
для його отримання;
15. Витрати на одиницю випуску продукції.
16. Обсяг виробництва, за якого підприємство може мінімізувати свої
довгострокові середні витрати.
17. Додаткові витрати, пов’язані із виробництвом ще однієї додаткової
одиниці продукції.
18. Термін в діяльності підприємства, в якому всі витрати залишаються
19. Витрати, розмір яких визначається різницею між економічними та
неявними витратами.
20. Термін в діяльності підприємства, в якому всі його витрати є
змінними.
А) Змінні витрати; б) витрати виробництва; в) внутрішні витрати; г)
правило максимізації прибутку; д) економічний прибуток; є) постійні
витрати; ж) граничні витрати; з) ізокоста; і) нормальний прибуток; к)
виробнича функція; л) рівновага виробника; м) зовнішні витрати; н) правило
найменших витрат; о) альтернативна вартість; п) середні витрати; р)
93
бухгалтерський прибуток; с) мінімальний ефективний розмір підприємства;
т) миттєвий період; у) довгостроковий період.
1. Середні сукупні витрати виробництва досягають свого

мінімального значення при такому обсязі продукції, коли:
а) АVС = ТFС;
б) прибуток буде максимальним;
в) МС = АVС;
г) МС = АТС;
д) жодна з відповідей не є вірною.
2. Постійні витрати фірми - це:
а) витрати на ресурси за цінами, що діяла в момент їхнього придбання;
б) мінімальні витрати виробництва будь-якого обсягу продукції при
найбільш сприятливих умовах виробництва;
в) витрати, що несе фірма навіть у тому випадку, якщо продукція не
виробляється;
г) неявні витрати;
д) жодна із відповідей не є правильною.
3. Взаємозв'язок між усіма можливими варіантами сполучень
факторів виробництва і обсягом продукції, що випускається,
виражається за допомогою:
а) кривої виробничих можливостей;
б) кривої загального обсягу випуску продукту;
в) виробничої функції;
г) еластичності пропозиції;
д) кривої загальних витрат.
4. Які з наступних видів витрат не приймаються до уваги при
виробленні рішень про оптимальний обсяг виробництва фірми:
а) середні змінні витрати;
б) бухгалтерські витрати;
в) середні постійні витрати;
г) граничні витрати;
д) неявні витрати.
94
5. Яка з наступних кривих ніколи не приймає U-образної форми?:
а) АVС;
б) МС;
в) АFС;
г) АТС;
д) LATC.
6. Якщо АVС скорочуються в міру зростання обсягу виробництва,
то:
а) МС також повинні скорочуватися;
б) ТFС також повинні скорочуватися;
в) ТС також повинні скорочуватися;
г) АТС повинні бути нижче, ніж АVС;
д) МС повинні бути нижче, ніж АVС.
7. Витрати в економічному сенсі (економічні витрати):
а) містять у собі явні і неявні витрати, у тому числі нормальний
прибуток;
б) містять у собі явні витрати, але не включають неявні;
в) містять у собі неявні витрати, але не включають явні;
г) не містять у собі а ні явні, а ні неявні витрати;
д) перевищують явні і неявні витрати на величину нормального
прибутку.
8. Яке з наступних тверджень є правильним:
а) бухгалтерські витрати + економічні витрати = нормальний прибуток;
б) економічний прибуток - бухгалтерський прибуток = явні витрати;
в) бухгалтерський прибуток - неявні витрати = економічний прибуток;
г) економічний прибуток — неявні витрати = бухгалтерський прибуток;
д) явні витрати + неявні витрати = бухгалтерські витрати.
9. У довгостроковому періоді:
а) усі витрати є змінними;
б) усі витрати є постійними;
в) змінні витрати зростають швидше, ніж постійні;
г) постійні витрати зростають швидше, ніж змінні;
д) усі витрати виступають як неявні.
10. Яке з наступних тверджень, що характеризують зв'язок між ТR,
АR і МR, є невірним?:
95
а) АR продовжує рости доти, поки збільшується МR;
б) АR досягає максимального рівня до того, як ТR стає максимальним;
в) ТR досягає максимального рівня, коли МR = 0;
г) МR = АR при максимальному рівні АR;
д) ТR знижується, якщо МR < 0.
11. Який із наступних виразів являє собою граничні витрати:
а) TVC/Q;
б) ΔTC/ΔQ;
в) ТFС/Q;
г) (P*Q)/ΔQ;
д) TFC/ΔQ.
12. Який із наступних виразів являє собою загальні витрати:
а) ΔMC;
б) TVC-TFC;
в) TVC+TFC;
г) TVC+TFC + МС;
д) (TVC+TFC)/Q;
є) МС+АС;
ж) AFC+АVС;
з) АМС+AVC.
13. У короткостроковому періоді фірма виробляє 500 одиниць
продукції. Середні змінні витрати складають 2 грн., середні постійні
витрати - 0,5 грн. За таких умов сукупні витрати складатимуть:
а) 2,5 грн.
б) 1250 грн.
в) 750 грн.
г) 1100 грн.
д) Неможливо визначити за наявних даних.
14. Щоб визначити величину постійних витрат фірми, потрібно:
а) від АТС відняти VC;
б) від ТС відняти VС;
в) від ТС витрат відняти VC і поділити на обсяг випуску;
г) від АТС відняти МС.
15. Щоб знайти величину змінних витрат фірми, потрібно:
а) від АТС відняти AFC;
96
б) від ТС відняти FC і поділити на обсяг випуску;
в) від АТС відняти AFC і помножити на обсяг випуску;
г) від АТС відняти MC.
16. Який фактор збільшує змінні витрати фірми?:
а) підвищення орендної плати;
б) підвищення процентної ставки на банківські кредити;
в) підвищення заробітної плати робітників;
г) підвищення заробітної плати управлінського персоналу.
17. Який фактор збільшує постійні витрати фірми?:
а) підвищення заробітної плати робітників;
б) підвищення цін на сировину та паливо;
в) підвищення залізничних тарифів;
г) підвищення заробітної плати управлінського персоналу.
18. Суспільні витрати це:
а) суспільно необхідні витрати праці на виробництво продукції;
б) індивідуальні витрати фірми плюс витрати суспільства на подолання
негативних наслідків виробництва;
в) витрати держави на будівництво шляхів, освіту, медичне
обслуговування тощо;
г) витрати на охорону оточуючого середовища.
19. Якщо фірм має постійну віддачу від масштабу, то крива LATC:
а) зростає;
б) спадає;
в) горизонтальна;
г) вертикальна.
20. При зростаючому ефекті масштабу:
а) LMC = LATC;
б) LMC > LATC;
в) LMC < LATC і має позитивний нахил;
г) LMC < LATC і має низхідний нахил.
1. Крива загальних середніх витрат, починаючи з певного обсягу

випуску продукції, стало зростає внаслідок дії закону спадної віддачі.
2. Графік середніх постійних витрат має форму параболи.
97
3. Середні загальні витрати визначаються як сума середніх постійних і
середніх змінних витрат.
4. Граничні витрати показують приріст змінних витрат в результаті
зростання обсягу продукції, що виробляється, на одиницю.
5. До складу економічних витрат входить нормальний прибуток.
6. Загальні, середні та граничні витрати приймають мінімальне
значення при мінімальному випуску продукції.
7. Постійні витрати існують тільки у короткостроковому періоді.
8. Постійні витрати фірми – це витрати, що не залежать від обсягу
виробленої продукції.
9. Крива сукупних витрат має таку ж саму форму, як і крива змінних
витрат, але проходить вище на величину постійних витрат.
10. Економічний прибуток визначається як різниця між валовою
виручкою і грошовими витратами на використані у виробництві фактори
виробництва.
11. Якщо граничні витрати більші за середні, то середні витрати
зростають.
12. Альтернативні витрати використання ресурсів – це доход від
використання цього ресурсу найбільш ефективним способом.
13. Індивідуальні і суспільні витрати дорівнюють одне одному при
відсутності зовнішніх ефектів.
14. Крива граничних витрат перетинає криву середніх сукупних витрат
у точці їх мінімального значення.
15. Раціональний виробник буде використовувати ресурс доти, поки
його граничний продукт у грошовому виразі буде не нижче його ціни MP>P.
16. У короткостроковому періоді не існує межі зростання обсягу
випуску.
17. Для будь-якої виробничої функції характерний зростаючий
граничний продукт.
18. Якщо фірма нічого не виробляє, її постійні витрати дорівнюють
нулю.
19. Конфігурація кривих TC і VC ілюструє дію законів зростаючої та
спадної віддачі.
20. Середні сукупні та середні змінні витрати мінімізуються за умови їх
рівності граничним витратам.
98
Задача 1
У табл. 7.1. наведені деякі значення витрат фірми. Розрахуйте значення
відсутніх показників:
Таблиця 7.1.
Деякі дані про витрати фірми
Q TC FC VC AFC AVC ATC MC
100 300 11
200 7
300 6

Для розв’язання необхідне елементарне знання формул, за якими
розраховуються витрати фірми у короткостроковому періоді, скориставшись
якими легко заповнюємо табл. 7.2.
Таблиця 7.2.
Остаточні дані про витрати фірми
Q TC FC VC AFC AVC ATC MC
100 1100 300 800 3 8 11 -
200 1800 300 1500 1,5 7,5 9 7
300 2100 300 1800 1 6 7 3
Задача 7.1
Взуттєве підприємство при місячному обсязі випуску Q 1000 пар несе
постійні витрати FC у розмірі 200 тис. грн. на місяць. Якщо праця є єдиним
змінним фактором, а його витрати складають 1250 грн./рік, при обсязі
випуску 5 пар/рік середні загальні витрати АТС і середні змінні витрати АVC
складуть відповідно, грн.:
99
а) 200 і 250; б) 450 і 250; в) 200 і 450; г) 250 і 200.
Відповідь обґрунтуйте.
Задача 7.2
Постійні витрати підприємства становлять 60 грош. од., величини
змінних витрат наведено в табл.7.3.
Таблиця 7.3.
Дані про обсяги та витрати виробництва на підприємстві
Сукупний Середні Середні Середні

Постійні Змінні Сукупні Граничні
обсяг ви- постійні змінні сукупні
витрати, витрати, витрати, витрати,
робниц- витрати, витрати, витрати,
FC VC ТС МС
тва, Q, од. AFC AVC АТС
0 0
1 45
2 85
3 120
4 150
5 185
6 225
7 270
8 325
9 390
10 465
Заповніть таблицю і виконайте такі завдання:

а) Накресліть криві постійних, змінних і сукупних витрат. Поясніть,
яким чином закон спадної віддачі впливає на форму кривих середніх
змінних, сукупних і граничних витрат.
б) Накресліть криві AFC, AVC, ATC i MC. Поясніть спосіб обчислення
та форму кожної з чотирьох кривих, а також характер їх взаємодії. Зокрема,
поясніть, не вдаючись до математичних формул, чому крива МС перетинає
криві AVC та ATC у точках їх мінімуму.
в) Поясніть, як зміниться положення кожної з чотирьох кривих, якщо
сума постійних витрат становитиме не 60, а 100 грош. од.; якщо сума
змінних витрат буде на 10 грош. од. менше при кожному даному обсязі
100
Задача 7.3
Припустимо, що постійні витрати фірми складають 60 грн., а змінні –
показані в приведеній нижче табл. 7.4. Заповніть всю таблицю і виконайте
подальші завдання.
Таблиця 7.4.
Дані про витрати фірми у короткостроковому періоді
Загальний Сума Сума Сума Середні Середні Середні Граничні
обсяг постійних змінних загальних постійні змінні загальні витрати
виробництва витрат витрат витрат витрати витрати витрати (грн.)
(од.) (грн.) (грн.) (грн.) (грн.) (грн.) (грн.)
0 0
1 45
2 85
3 120
4 150
5 185
6 225
7 270
8 325
9 390
10 465
а) Накресліть криві постійних, змінних і загальних витрат. Поясніть, яким

чином закон убиваючий віддачі впливає на форму кривих перемінних і
загальних витрат.
б) Накресліть криві AFC, AVC, ATC, MC. Поясніть спосіб обчислення і
форму кожної з чотирьох кривих, а також характер їхньої взаємодії. Зокрема,
поясніть без допомоги математичних формул, чому крива МС перетинає
криві AVC і ATC у точках їхнього мінімуму.
в) Поясніть, як зміниться розташування кожної з цих чотирьох кривих, якщо:
1) сума постійних витрат складе не 60, а 100 грн.;
101
2) якщо сума перемінних витрат буде на 10 грн. менше при кожному
даному обсязі виробництва.
Задача 7.4
У табл.7.5. наведені дані про загальні витрати фірми у довгостроковому
періоді:
Таблиця 7.5.
Дані про загальні витрати фірми у довгостроковому періоді
Обсяг Витрати
виробництва, Q,
Загальні (TC), грн. Середні (АС), грн. Граничні
од.
(МС), грн.
0 0 - -
1 32
2 48
3 82
4 140
5 228
6 352
а) Визначте величину середніх витрат і довгострокових граничних

витрат.
б) Побудуйте криві довгострокових середніх витрат і довгострокових
граничних витрат.
в) При якому обсязі виробництва довгострокові середні витрати
виявляться мінімальними?
г) При якому обсязі виробництва довгострокові граничні витрати
будуть дорівнювати довгостроковим середнім витратам?
в) Спробуйте визначити мінімально ефективний у довгостроковому
періоді розмір підприємства. Відповідь обґрунтуйте.
102
Вправа 1
У табл. 7.6. наведено дані про обсяги виробництва продукції та загальні
витрати підприємства. Визначте величини всіх сукупних, середніх і
граничних витрат. Побудуйте криві середніх сукупних, середніх змінних,
середніх постійних і граничних витрат.
Таблиця 7.6.
Дані про обсяги виробництва продукції та загальні витрати

підприємства
Обсяг
вироб-
ництва 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
виробів
за одини-
цю часу
Загальні
витрати, 40 80 102 118 130 144 160 180 203 234 280 348
грош.од.
Розв’язок задачі оформимо у вигляді табл. 7.7.
Таблиця 7.7.
Розрахункові дані про витрати підприємства
Обсяг
виробниц VC ATC
тва ТС FC (гр. 2 – МC (гр. 2 : AFC (гр. 3 : AVC (гр. 4 :
виробів за гр. 3) гр. 1) гр. 1) гр. 1)
одиницю
часу
0 40 40 0 — — — —
1 80 40 40 40 80 40 40
2 102 40 62 22 51 20 31
3 118 40 78 16 39,3 13,3 26
4 130 40 90 12 32,5 10 22,5
5 144 40 104 14 28,8 8 20,8
6 160 40 120 16 26,7 6,7 20
7 180 40 140 20 25,7 5,7 20
8 203 40 163 23 25,4 5 20,4
9 234 40 194 31 26 4,4 21,6
10 280 40 240 54 28 4 24
11 348 40 308 68 31,6 3,6 28
103
Орієнтуючись на графу 2 табл. 7.7, виділимо із загальної суми
сукупних витрат суму постійних витрат. Оскільки підприємство, не
випускаючи жодної одиниці продукції, здійснює витрати в сумі 40 грош. од.,
то ця величина і є сумою постійних витрат, яка не залежатиме від зміни
обсягу виробництва. Суму постійних витрат слід занести в графу 3. Подальші
розрахунки здійснюються на підставі відповідних формул.
Так, наприклад, змінні витрати при виробництві 6 од. продукції
становлять 120 грош. од. (160 – 40); граничні витрати за цього ж обсягу
виробництва становлять 16 грош. од.
.
Тоді середні витрати відповідно становлять:
(грош. од.);
(грош. од.);
(грош. од.).
Використовуючи результати розрахунків, побудуємо діаграму

граничних і середніх витрат підприємства (рис. 7.1.).
Рис. 7.1. Граничні та середні витрати підприємства
Вправа 2
На рис. 7.2. показано криві витрат фірми, яка діє в конкурентної галузі
у короткостроковому періоді. ОР – поточна ціна.
104
C,R
MC
AC
MR
P
0
Q
Рис. 7.2. Криві витрат конкурентної фірми у короткостроковому періоді
Покажіть на графіку рівень випуску, при якому прибуток фірми

максимальний. Визначте на графіку площу, що показує величину прибутку
фірми у короткостроковому періоді при даних рівнях ціни і випуску.
Випуск 0Q1, величина прибутку –

площа прямокутника PKNL
Рис. 7.3. Визначення величини прибутку фірми у короткостроковому періоді за

допомогою графічної моделі
Розв’язання задачі пов’язане із дослідженням кривих АС та МС фірми

у короткостроковому періоді.
Спочатку слід визначити обсяг виробництва, за якого фірма буде
максимізувати прибуток. Для цього знаходимо точку, що, у відповідності із
правилом максимізації прибутку, відображає ситуацію МС = МR (на рис. 7.3.
це точка К). Опустивши із неї перпендикуляр на ось обсягу отримуємо точку
105
Q1, яка і визначає оптимальний для фірми обсяг виробництва. А оптимальна
ціна, що відповідає ситуації, нам відома: для конкурентної фірми це Р = МR.
Наступним кроком у виконанні вправи стає пошук величини середніх
сукупних витрат фірми. Для визначення останніх нам бракує знання ціни, яка
їх покриватиме. Опустимо перпендикуляр із точки К до перетину із кривою
АТС (точка N), а потім – перпендикуляр на ось ціни. Точка L якраз і
визначить цю ціну.
Прибуток фірми дорівнюватиме: П = TR – АС, коли TR = P x Q1.(площа
прямокутника ОPKQ1), а АТС = L x Q1 (на рис. 7.2. це площа прямокутника
ОLNQ1). Тоді графічне вирішення вправи показує, що величина прибутку
буде дорівнювати площі прямокутника PKNL.
Вправи для самостійного виконання
Вправа 7.1
На основі наведених графіків витрат підприємства (рис. 7.4),
пов’язаних із виробництвом телевізорів, дайте відповіді на такі запитання:
Рис. 7.4. Криві витрат підприємства
а) яка сума змінних витрат при виробництві 15 телевізорів?

б) яка величина середніх змінних витрат виробництва 30 телевізорів,
якщо при обсязі випуску в 10 телевізорів середні постійні витрати становлять
330 грош. од.;
в) зобразіть на графіку для будь-якого рівня виробництва прямокутник,
площа якого відповідає величині сукупних постійних витрат.
Вправа 7.2
Побудуйте графіки різних показників, які ілюструють дію закону
спадної продуктивності змінного фактору виробництва.
106
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
є б а м г в н р л і о з д к п с ж т м у

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
г в в в в д а в а А
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
б в б б в в г б в г

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
д н д н д н н д д н д н д д д н н н д д
МОДУЛЬ 2. ТЕОРІЯ РИНКОВИХ СТРУКТУР
Розділ III. Теорія ринкових структур: ринок продукту

Тема 8. Ринок досконалої конкуренції
«Найбільш ефективний засіб для досягнення і забезпечення

добробуту – це конкуренція. Через конкуренцію може бути
досягнута, у кращому сенсі цього слова, – соціалізація прогресу та
прибутку; до того ж вона не дає згаснути особистому прагненню
кожного до трудових досягнень»
Людвіг Ерхард

матеріалу
Матеріали для вивчення цієї теми можна знайти у будь-якому

підручнику з мікроекономіки. Щодо теорії ринкових структур, то найзмі-
стовніше вона розглядається у таких класичних підручниках, як: [1], [3], [6],
[9], [13], [15], [16], [31]. Доступне викладення окремих питань теми можна
також знайти у [4, гл. 9], [5, тема 7], [10, гл. 6, 7], [11, гл. 6, 7], [17, гл. 7].
Наприклад, скласти уявлення про пропозицію конкурентної фірми, поведінку
конкурентної фірми та галузі у довгостроковому періоді можна за [3, гл. 7],
[4, гл. 9] та [11, гл. 7].
Термінологічне забезпечення теми - [28], самостійний тренінг-контроль
розв’язання типових завдань у джерелах: [4]; [5]; [11] та [25]; [27]; [29], а з
наочними прикладами можна ознайомитись у підручниках: [3], [9], [11], [10]
та періодичних виданнях.
У результаті вивчення даної теми студент повинен:
знати основні поняття теорії ринкових структур: конкуренція; доско-
нала конкуренція; валовий доход; середній доход; граничний доход; правила
закриття фірми та визначення обсягів виробництва; беззбитковість; умови
рівноваги фірми у довгостроковому періоді; підходи щодо визначення
оптимального обсягу випуску, який максимізує прибуток у корот-
костроковому періоді;
розуміти правила поведінки конкурентної фірми за умов зміни рин-
кової ситуації, а також як в умовах конкурентної економіки досягається
найбільш ефективне використання ресурсів суспільства;
вміти використовувати правила поведінки конкурентної фірми в
реальній економіці, застосовувати інструментарій мікроаналізу для рішення
практичних завдань.
[3, гл. 7]; [4, гл. 9]; [5, тема 7]; [6, гл. 25]; [7, гл. 7]; [10, гл. 6, 7]; [11, гл.
7]; [15, гл. 8, 9]; [16, гл. 11]; [17, гл. 7]; [20]; [25]; [27]; [28]; [29].

2. Який вигляд має крива попиту для фірми досконалого конкурента?
3. Як виглядає крива її пропозиції та крива пропозиції галузі?
4. Які особливості формування граничного та середнього доходу
конкурентної фірми ви знаєте?
5. Вкажіть ознаки, за якими можна визначити, що конкурентна галузь
знаходиться у стані рівноваги.
6. За яких умов конкурентна фірма продовжує функціонувати, навіть
якщо несе збитки?
7. Наскільки ефективно функціонують ринки в умовах досконалої
конкуренції?
8. Використайте ваші знання про обмеженість ресурсів у суспільстві та
дайте відповідь на наступне запитання: чому модель ринку досконалої
конкуренції найкращим чином забезпечує ефективність виробництва й
ефективність розподілу ресурсів?
9. Ринок досконалої конкуренції є ідеальною моделлю, але і він має
свої вади. Які недоліки має ринок досконалої конкуренції? Відповідь обґрун-
туйте.
109
1. Галузь, в якій розширення виробництва внаслідок появи в ній нових

фірм, не впливає на ціни виробничих ресурсів.
2. Ринок, на якому безліч продавців і покупців стандартизованої
продукції і жоден з них не може контролювати ціну товару.
3. Сумарний доход фірми за певний період від усіх видів економічної
діяльності.
4. Додатковий доход, отриманий в результаті зростання обсягу
продажу продукції на одну одиницю.
5. Правило, згідно з яким фірма максимізує свій економічний прибуток,
виготовляючи продукцію в умовах, коли граничний доход дорівнює
граничним витратам.
6. Обсяг виробництва, при якому MR = MC, а фірма отримує прибуток,
або мінімізує збитки.
7. Доход, який отримує фірма від реалізації одиниці продукції.
8. Лінія сукупного доходу розташована вище кривої сукупних витрат.
9. Ціна реалізації продукції менша середніх змінних витрат на її
виробництво.
10. Обставини, за яких ціна продукту відповідає точці мінімуму
середніх сукупних витрат, і обсяги виробництва припадають на цю саму
точку.
А) довгострокова рівновага; б) галузь з постійними витратами
виробництва; в) валовий доход; г) ринок досконалої конкуренції; д) граничний
доход; є) правило MR=MC; ж) середній доход; з) умова закриття фірми; і)
умова максимізації прибутку; к) правило визначення обсягів виробництва.
1. Яке з наступних тверджень означає, що умови досконалої

конкуренції не виконуються:
а) фірма знаходиться у стані рівноваги, коли її граничний доход
дорівнює граничним витратам;
б) крива граничних витрат перетинає криву середніх сукупних витрат у
точці, яка відповідає мінімальному значенню АТС;
110
в) крива попиту на продукт фірми має негативний нахил;
г) криві середніх і граничних витрат мають U-образну фірму;
д) крива попиту на продукт фірми - горизонтальна лінія.
2. У короткостроковому періоді конкурентна фірма, що максимізує
прибуток або мінімізує збитки, не буде продовжувати виробництво,
якщо:
а) ціна продукту нижче мінімальних середніх витрат;
б) середні постійні витрати вище ціни продукту;
в) ціна продукту нижче мінімуму середніх змінних витрат;
г) ціна продукту нижче граничних витрат;
д) сукупний доход не покриває сукупних витрат фірми.
3. Якщо граничні витрати перевищують середні витрати при обсязі
виробництва за якого максимізується прибуток, конкурентна фірма:
а) дістає позитивний прибуток;
б) виготовляє такий обсяг виробництва, який відповідає точці, що
розташована правіше мінімуму кривої середніх витрат;
в) не припинить виробництво;
г) усі попередні відповіді вірні;
д) усі попередні відповіді невірні.
4. Крива пропозиції конкурентної фірми на короткострокових
тимчасових інтервалах - це:
а) крива граничних витрат;
б) лінія ціни товару;
в) частина кривої середніх витрат, що знижується;
г) частина кривої середніх витрат, що має висхідний характер;
д) частина кривої граничних витрат, розташована вище кривої середніх
змінних витрат.
5. Який із наступних ринків більше за все відповідає умовам моделі
досконалої конкуренції:
а) ринок сталі;
111
б) ринок перукарських послуг;
в) ринок автомобілів;
г) ринок акцій і облігацій;
д) ринок бензину.
6. Крива попиту на продукцію конкурентної фірми:
а) має негативний нахил;
б) є горизонтальною лінією при даному рівні ціни;
в) є вертикальною лінією при даному обсязі пропозиції;
г) має нахил 1/n, де n - число фірм у галузі;
д) має позитивний нахил.
7. Зростання економічного прибутку на конкурентному ринку не
сприяє:
а) розширенню виробництва в діючих фірмах;
б) припливу в галузь нових фірм;
в) підвищенню ринкової ціни продукту;
г) підвищенню цін на використані ресурси;
д) виникненню сил, які поступово зведуть цей прибуток до нуля.
8. Якщо ціна продукту недостатня, щоб покрити середні витрати на
його виробництво, то фірма повинна:
а) зупинити виробництво якомога швидше;
б) продовжувати виробництво товарів на рівні, де P = MC, якщо Р >
АVС;
в) вибрати нову технологію;
г) скоротити накладні витрати;
д) продовжувати виробництво доти, поки ціна буде покривати усі
постійні витрати.
9. Економічний прибуток:
а) не може мати місце на конкурентному ринку у довгостроковому
періоді;
б) еквівалентна нормального бухгалтерського прибутку;
112
в) має місце усякий раз, коли сукупні витрати перевищують сукупний
доход фірми;
г) існує завжди, коли граничний доход перевищує граничні витрати;
10. У галузі функціонують 1000 фірм. У кожної фірми граничні
витрати при виробництві 5 одиниць продукту на місяць складають 2
грн., 6 одиниць – 3 грн., 7 одиниць – 5 грн. Якщо ринкова ціна одиниці
продукту дорівнює 3 грн., то галузевий випуск на місяць складатиме:
а) не більш 5000 одиниць;
г) 7000 одиниць;
д) перевищуватиме 7000 одиниць.
11. Якщо ринкова ціна у попередньому прикладі підніметься до 6
грн., то галузевий випуск на місяць складатиме:
а) не більш 5000 одиниць;
г) 7000 одиниць;
д) не менше ніж 7000 одиниць,
12. Яке з наступних визначень найточніше відповідає поняттю
«нормальний прибуток»?:
а) прибуток, який фірма одержує за умов МС = МR;
б) прибуток, одержуваний типовою фірмою в галузі;
в) прибуток, який фірма одержала б при нормальному веденні справ;
г) мінімальний прибуток, необхідний для того, щоб фірма залишалася в
межах даного напрямку діяльності;
д) прибуток, що забезпечує підприємцю комфортний рівень життя.
13. Поняття досконалої конкуренції припускає, що:
а) значне число фірм, що оперують у галузі, випускають стандартні
113
товари;
б) існує багато покупців, що здобувають цей товар за поточною ціною;
в) усі продавці і покупці мають повну інформацію про ринок;
г) має місце вільний вхід і вихід на цей ринок;
д) усі попередні відповіді вірні.
14. Крива пропозиції на довгострокових тимчасових інтервалах
для:
а) галузі зі зростаючими витратами - вертикальна лінія;
б) галузі з постійними витратами - має негативний нахил;
в) галузі із убутними витратами - горизонтальна лінія;
г) галузі із постійними витратами - вертикальна лінія;
15. У конкурентної фірми в положенні рівноваги:
а) МС=МR =Р;
б) АR =МR> Р;
в) Р=АС-МС;
г) МR=Р-А.
16. Досконало конкурентна фірма виробляє 50 тис. пар кросівок на
рік при середніх змінних витратах 650 грн. і середніх сукупних витратах
780 грн. При ринковій ціні однієї пари взуття у 840 грн. фірма
отримуватиме прибуток, який дорівнюватиме (млн. грн.):
а) 7;
б) 9;
в) 3;
г) 2,7.
17. Якщо на досконало конкурентному ринку ціна товару Х складе
25 тис. грн., то це означає, що окрема взята фірма:
а) буде розширювати обсяг виробництва доти, поки AR не
дорівнюватиме 25 тис. грн.;
б) досягне рівноваги, коли ціна Р зрівняється із граничним виторгом;
114
в) буде прагнути збільшити випуск товару до рівня, коли сумарний
виторг TR зрівняється із сумарними витратами TC;
г) буде випускати Qe одиниць товару при якому ціна Р зрівняється із
граничними витратами МС.
18. Чи можливо, щоб за умов досконалої конкуренції ціна товару
перевищувала величину граничного виторгу:
а) це є однією з умов досконало конкурентного ринку, і завжди Р>MR;
б) можливо, але тільки для товарів, що мають високу перехресну
еластичність;
в) це буде спостерігатися для усіх обсягів випуску, що перевищують
рівноважний;
г) ні, оскільки при досконалій конкуренції величини Р і МR рівні для
будь-якого Q.
19. У якому випадку величина сумарного виторгу TR перевищує
сумарні витрати ТС?:
а) це спостерігається, коли фірма має економічний прибуток;
б) для цього необхідно, щоб граничні витрати МС були нижче ціни
товару Р;
в) за умов ТR>TC, МR>МС;
г) ТR>ТС, коли ціна товару нижче середніх сумарних витрат.
20. Типова фірма у досконало конкурентній галузі:
а) розглядає ринкову ціну як дану;
б) певною мірою може контролювати входження нових фірм у галузь;
в) може продати більше продукту у тому випадку, якщо знизить ціну;
г) продає унікальний продукт.
1. Якщо ринкова ціна товару постійна, то збільшення обсягу випуску

продукції не вплине на розмір прибутку фірми.
115
2. Якщо крива загального доходу фірми лежить нижче кривої сукупних
витрат, то при будь-яких обсягах випуску продукції прибуток фірми має
негативне значення.
3. «Золоте» правило для фірми, що оперує на конкурентному ринку:
обирати такий обсяг виробництва, при якому граничні витрати дорівнюють
ринковій ціні продукту.
4. Фірма максимізує прибуток, скорочуючи виробництво до нуля, якщо
ціна продукту нижче середніх змінних витрат.
5. У реальній економіці не було і немає ринків, що задовольняють усім
умовам досконалої конкуренції.
6. Коли фірма дістає економічний прибуток, то говорять, що вона має
тільки нормальний прибуток.
7. Крива попиту для конкурентної фірми має негативний нахил.
8. Попит на продукцію конкурентної галузі абсолютно еластичний за
ціною.
9. Конкурентна фірма у стані довгострокової рівноваги отримує
нормальний прибуток.
10. Якщо крива граничних витрат фірми перетинає криву її середніх
змінних витрат у точці, що відповідає 400 грн., то фірма зупинить
виробництво при поточній ціні продукту менше 400 грн.
11. Крива пропозиції конкурентної фірми у короткостроковому періоді
визначається зростаючою частиною кривої середніх змінних витрат.
12. Для конкурентної фірми ціна продукту дорівнює граничному
доходу.
13. Фірма одержує нульовий економічний прибуток, коли її загальний
доход дорівнює сукупним витратам при даному обсязі випуску продукції.
14. На конкурентному ринку у довгостроковому періоді нормальний
прибуток дорівнює нулю.
15. Фірми, які оперують в умовах досконалої конкуренції на
довгострокових тимчасових інтервалах, обирають обсяг випуску продукції,
116
при якому Р = мінімум LАС.
16. Реакція галузі на зміни у ринковому попиті залежить зокрема від
тривалості розглянутого періоду.
17. Ринок досконалої конкуренції не сприяє концентрації ресурсів для
розвитку науково-технічного прогресу.
18. Досконала конкуренція є найефективнішою моделлю ринку,
оскільки виробляє необхідний для суспільства продукт при найменших
затратах.
19. Якщо лінія граничного доходу фірми проходить нижче від кривої
середніх сукупних витрат, але перетинає криву середніх змінних витрат, то
фірма мінімізує збитки.
20. На ринку досконалої конкуренції споживач не відрізняє товар однієї
фірми від товару іншої.
Задача 1
Функція валових витрат конкурентної фірми має вигляд:
TC = 6Q +2Q2.
Визначте результат діяльності фірми, якщо вона виробляє 25 одиниць
продукції і реалізує їх на досконало конкурентному ринку за ціною 36 грн. за
одиницю.
Розв’язання задачі пов’язане із використанням підходу «зіставлення TR
та TC». Величину валових витрат фірми знайдемо, підставивши значення Q в
рівняння функції валових витрат, звідки TC = 1400 (грн.), а величину валової
виручки, виходячи із TR = PxQ , звідки TR = 900(грн.)
Тоді прибуток дорівнюватиме їх різниці, тобто
TR – TC = 900 – 1400 = - 500 (грн.)
Відповідь: збитки фірми становлять 500 грн.

Задача 8.1
Фірма працює в умовах досконалої конкуренції. Ціна на продукцію в
галузі складає 8 грн. за одиницю. Відомості про обсяги випуску продукції та
117
загальні витрати фірми представлені в табл. 8.1.
Розрахуйте необхідні дані, побудуйте графіки і дайте відповіді на
наступні запитання:
1. Чому дорівнює обсяг випуску продукції, при якому фірма мак-
симізує свій прибуток?
2. Чому буде дорівнювати максимальний прибуток, загальний доход і
загальні витрати фірми?
3. При зміні ціни на ринку визначте, в якій ситуації фірма буде мати
нульовий прибуток і при якій ситуації вимушена буде залишити галузь.
4.
Таблиця 8.1.
Дані про випуск продукції та загальні витрати фірми в умовах РДК
Випуск продукції Загальні витрати
(в одиницях) (ТС в гривнях)
0 10
1 14
2 16
3 20
4 26
5 34
Задача 8.2
У галузі діють 30 фірм. Загальні витрати кожної фірми дорівнюють
TC = q3 – 6q2 + 18q.
Попит складає величину Qd = 180 – 3P, де Р – ціна товару.
Що відбудеться в довгостроковому періоді?
Задача 8.3
Фірма протягом місяця виробляє 100 одиниць продукції і продає кожну
з них за ціною 50 тис. грн. Загальні витрати фірми складають
8 млн. грн., постійні витрати фірми дорівнюють 2 млн. грн., а граничні
витрати – 50 тис. грн. Які дії повинна здійснити фірма?
Задача 8.4
118
Функція валових витрат фірми, яка працює в умовах ринку досконалої
конкуренції у короткостроковому періоді має вигляд:
TC = 10 + q + q2.
Визначте:
а) функцію пропозиції фірми;
б) функцію пропозиції фірми за умов, що податок на одиницю
продукції дорівнює t;
в) як зміниться функція пропозиції зі зміною t. Відповідь обґрунтуйте.
Задача 8.5
Фірма продає свій товар в умовах досконалої конкуренції. На
наступний період її постійні витрати заплановані у розмірі 50 тис. грн., а
змінні витрати в залежності від обсягу виробництва наведені у табл. 8.2.
Ринкова ціна 100 грн./шт. Визначите найбільш вигідний для фірми
обсяг реалізації продукції Q, використовуючи для цього:
а) метод зіставлення валових показників;
б) метод зіставлення граничних показників.
Таблиця 8.2.
Дані про обсяги реалізації продукції та змінні витрати

конкурентної фірми
Обсяг ре- 1 2 3 4 5 6 7 8
алізації
продукції,
Q, тис.шт.
Змінні ви- 75 138 180 230 305 390 500 626
трати,VC,
тис. грн.
119
Вправа 8.1
У табл. 8.3. наведені дані про ціни, витрати та доходи фірми, що оперує
на ринку досконалої конкуренції. Використавши цю інформацію, виконайте
наступні завдання:
а) розрахуйте відповідні показники і заповніть пусті клітинки табл. 8.3.
б) При якому обсязі випуску фірма максимізує прибуток або мінімізує
збитки?
в) Побудуйте криві AR, MR, ATC, AVC, AFC, МС. Вкажіть оптимальний
обсяг виробництва. Прокоментуйте свій вибір.
Таблиця 8.3.
Дані про ціни, витрати і доходи конкурентної фірми

Змінний Q РN PQ TR AR MR TC TFC TVC ATC AVC AFC MC
ресурс
одиниці грн.
0 0 20 2 150
1 5
2 15
3 30
4 50
5 75
6 95
7 110
8 120
9 125
10 125
Вправа 8.2
120
На рис. 8.1 зображені криві витрат конкурентної фірми.
Витрати, дохід
AC
MC
P
MR
Обсяг виробництва
Рис. 8.1. Криві витрат конкурентної фірми
а) Позначте на графіку обсяг виробництва, при якому прибуток фірми

буде максимальним;
б) покажіть на графіку площу фігури, що відповідає прибутку фірми
при даному рівні цін і обсягу виробництва;
в) виходячи із припущення, що галузь знаходиться у стані рівноваги,
з’ясуйте, яка це рівновага: коротко- чи довгострокова? Відповідь
обґрунтуйте;
г) як вплине на фірму зменшення ринкового попиту на її продукцію?
Вправа 8.3
Проаналізуйте графічні моделі, наведені на рис. 8.2, та дайте
обґрунтовані відповіді на питання:
а) у яких ринкових структурах функціонують фірми А і В?
б) у якому часовому періоді функціонує кожна із фірм?
в) визначте на графіку оптимальні обсяги виробництва для кожної із
фірм;
г) якими є результати діяльності фірм А і В? Чи максимізують вони
прибуток?
P,C MC P,C MC
ATC ATC
AVC
AVC
MR MR
0 Q 0 Q
Фірма А Фірма В
121
Рис. 8.2. Графічні моделі, що характеризують діяльність фірм А і В
122
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
б г в д є к ж і з А

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
в в г д г б в б а в
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
д г д д а в г г а а

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
н в в в в н н н в В
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
н в в н в в в в н в
Тема 9. Монопольний ринок
«Монополія – форма організації виробництва, що передбачає

об’єднання підприємств, які виробляють продукцію певного ви-
ду; виникає на основі високого рівня концентрації виробництва
та капіталу з метою встановлення контролю над ринком для
обмеження конкуренції та отримання високих прибутків»
Б.Л. Лановик, М.В. Лазарович

матеріалу
Ринок чистої монополії (ЧМ) вважається повною протилежністю РДК.

Відсутність конкуренції і наявність ринкової влади накладають суттєвий
відбиток на модель поведінки монополіста та його рішення щодо визначення
ціни та обсягів виробництва, які максимізують прибуток. Тому розгляд цієї
ринкової структури необхідно починати із визначення умов існування ЧМ та
тих бар’єрів, які заважають вступу інших фірм до ринку і зумовлюють
різновиди монополій. Така інформація може бути отримана із будь-якого
підручника мікроекономіки, як закордонних [1], [3], [6], [9], [13], [15], [16],
[31], так і вітчизняних авторів [4], [5], [10], [11], [17].
Питання особливостей кривих попиту та граничного доходу
монополіста та впливу цінової еластичності попиту на поведінку монополіста
в доступній формі викладено у [6], [9], [4]; [11], а застосування цінової
дискримінації та досягнення рівноваги в довгостроковому періоді - в [15],
[16]. Наслідки функціонування монополії та обґрунтування необхідності її
державного регулювання представлені в джерелах [6], [9], [10]. Для більш
змістовної підготовки з цієї проблеми слід звернутися до Закону України
«Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності».
Самостійний тренінг-контроль розв’язання типових завдань з теми
забезпечать джерела [5]; [6]; [20]; [16] та [25]; [27]; [29], термінологічна
допомога в [28], а з наочними прикладами можна ознайомитись у
підручниках [3], [11], [10] та періодичних виданнях.
У результаті вивчення матеріалів теми студент повинен:
знати основні поняття і правила: монопольна (ринкова) влада; по-
казники монопольної влади; цінова дискримінація та її види; правило ви-
значення обсягу виробництва та максимізації прибутку; умови довгостро-
кової рівноваги монополіста; як виникає влада над ринком і як саме вона
впливає на добробут споживачів та виробників, як уряд може її обмежити;
розуміти: економічні наслідки існування ЧМ; як фірми-монополісти
можуть планувати стратегії ціноутворення, щоб скористатися своєю владою;
вміти: розраховувати величину монопольної влади; аналізувати
можливості регулювання діяльності монополії; використовувати отримані
знання та інструментарій мікроаналізу для рішення практичних завдань.
[3, гл. 8, 16]; [4, гл. 13]; [5, тема 8]; [6, гл. 27 – 28]; [7, тема 8]; [9, гл.12];
[10, гл. 7]; [11, гл. 7 – 8]; [15, гл.11 – 12]; [16, гл. 12], [25], [27], [28], [29], [31].
1. Чи погоджуєтесь ви із висловлюванням, яке наведено у якості

епіграфу до даної теми? Що, на вашу думку, треба добавити для повноти
визначення?
2. Чим є монополія для суспільства – «злом» чи «благом»? Хто виграє
і хто програє в результаті встановлення монополії?
3. Які види монополій ви знаєте?
4. Чому монополіст не може призначити будь-яку ціну та виробити
будь-яку кількість товару, яку забажає?
5. Які методи ціноутворення можна розглядати як найбільш
«ефективні» з точки зору монополіста?
6. Які джерела монопольної влади ви знаєте? Чи існує зв’язок між
поведінкою монополіста та ціновою еластичністю попиту на його продукт?
7. Чим характеризується беззбиткове виробництво монополії у
довгостроковому періоді?
8. Чи завжди монополія призводить до Х-неефективності? У яких
випадках монополія сприяє технічному прогресу?
125
1. Монополістичне об’єднання раніше самостійних підприємств однієї

галузі, які при цьому втрачають виробничу і комерційну самостійність.
2. Виключне право на виробництво продукту, або використання
технології.
3. Практика, яка застосовується фірмою для блокування доступу у
галузь конкурентів, що розцінюється суспільством як неприйнятний спосіб
досягнення певної мети.
4. Монополістичне об’єднання, учасники якого зберігають виробничу
самостійність, але створюють спільний підрозділ, який здійснює
постачальницько-збутові операції для всіх членів об’єднання.
5. Законодавче обмеження діяльності фірми.
6. Ситуація, коли фактичні витрати фірми для будь-якого обсягу
виробництва більше, ніж середні сукупні витрати.
7. Дії, які штучно перешкоджають вступу в галузь нових фірм.
8. Ринок, для якого поняття «пропозиція фірми» і «ринкова
пропозиція» є синонімами.
9. Реалізація одного і того ж самого продукту різним споживачам за
різними цінами.
10. Право на здійснення певного виду діяльності.
А) Цінова дискримінація, б) Х-неефективність, в) ліцензія, г) синдикат,
д) трест, є) патент, ж) монополія, з) бар’єри вступу до галузі, і) нечесна
конкуренція.
1. На відміну від конкурентної фірми монополіст:

а) може призначати будь-як ціну на свій продукт;
б) максимізує прибуток при рівності граничного доходу і граничних
витрат;
в) може зробити будь-який обсяг продукції і продати її за будь-якою
ціною;
г) при даній кривій ринкового попиту може вибрати комбінацію ціни й
обсягу випуску, що дає максимум прибутку;
д) зштовхується із зовсім еластичною кривою попиту.
126
2. Припустимо, що монополіст може продати 10 одиниць товару за
ціною 100 грн. за одиницю, але продаж 11 одиниць викликає зниження
ціни до 99,5 грн. Граничний доход при збільшенні обсягу продажів з 10
до 11 одиниць дорівнюватиме:
а) 100 грн.;
б) 99,5 грн.;
в) 94,5 грн.;
г) 94,0 грн.;
д) 199,5 грн.
3. Прикладом природної монополії є:
а) ОПЕК – міжнародний нафтовий картель;
б) компанія IВМ;
в) московський банк «Гермес»;
г) видавництво«Вісті»;
д) міський метрополітен.
4. Цінова дискримінація – це:
а) продаж за різними цінами однієї і тієї ж продукції різним покупцям;
б) розходження в оплаті праці по національності чи по підлозі;
в) експлуатація трудящих шляхом установлення високих цін на
споживчі товари;
г) Підвищення ціни на товар більш високої якості;
5. На відміну від конкурентної фірми проста монополія прагне:
а) робити продукції менше, а ціну установлювати вище;
б) максимізувати прибуток;
в) встановлювати ціну, що відповідає нееластичній ділянці кривої
попиту;
г) вибирати такий обсяг випуску, при якому МR = Р;
д) виробляти продукції більше, а ціну встановлювати вище.
6. Більшість ринків в економіці України являють собою:
а) досконалу конкуренцію;
б) нерегульовані монополії;
в) сукупність конкурентних і монополістичних елементів;
г) регульовані монополії;
д) природні монополії.
127
7. Обсяг продукції, вироблений простою монополією, називають
«неефективним» тому що:
а) монополія може збільшувати свій доход, трохи знизивши ціну;
б) монополія привласнює весь споживчий надлишок;
в) Р > АТС;
г) середні витрати знижуються;
д) Р > МR = МС, тому МSВ > МSС при МR = МС.
8. Весь споживчий надлишок привласнює фірма, яка:
а) монополізує ринок;
б) здійснює досконалу цінову дискримінацію;
в) максимізує різницю між граничним доходом і граничними
витратами;
г) сегментує ринок;
д) максимізує валовий прибуток.
9. Монополіст-виробник електронного устаткування виготовляє і
продає такий обсяг продукції, при якому: МR = 180 грн.; МС = 100 грн.;
АТС = 200 грн. Щоб одержати максимум прибутку він повинен:
а) підвищити ціну і збільшити обсяг випуску;
б) підвищити ціну і зменшити обсяг випуску;
в) підвищити ціну і зберегти колишній обсяг випуску;
г) знизити ціну і збільшити обсяг випуску;
д) знизити ціну і зменшити обсяг випуску.
10. Функція загальних витрат монополіста: ТС = 100 + 3Q, де Q –
кількість одиниць продукту, вироблених за місяць; функція попиту на
продукцію монополіста: Р = 200 – Q, де Р – ціна продукту в грн. Якщо
монополіст випускає 20 од. продукту за місяць, то його загальний доход
дорівнюватиме:
а) 4000 грн.;
б) 3600 грн.;
в) 400 грн.;
г) 180 грн.;
11. У попередньому тесті граничний доход від виробництва 20-ї
одиниці продукту дорівнює:
а) 3600 грн.;
128
б) 3439 грн.;
в) 180 грн.;
г) 400 грн.;
12. Поверніться до тесту 10. Якщо монополіст робить 19 одиниць
продукту на місяць, то при збільшенні обсягу випуску на одну одиницю
прибуток:
а) зросте на 158 грн.;
б) зросте на 3 грн.;
в) впаде на 3 грн.;
г) впаде на 158 грн.;
13. Монополіст, який максимізує прибуток, буде знижувати ціну на
свій продукт, якщо:
а) середні витрати падають;
б) витрати на рекламу зростають;
в) граничний доход вище граничних витрат;
г) граничний доход дорівнює змінним витратам;
14. Щоб одержати максимум прибутку, монополіст обирає такий
обсяг випуску, при якому:
а) граничні витрати дорівнюють ціні продукту;
б) граничні витрати дорівнюють загальним витратам;
в) граничний доход дорівнює граничним витратам;
г) граничний доход дорівнює загальним витратам;
д) середні витрати дорівнюють ціні продукту.
15. У монополіста граничні витрати звичайно менші, ніж ціна
продукту, тому що:
а) ціна менше граничного доходу;
б) ціна більше граничного доходу;
в) граничні витрати менше середніх витрат;
г) граничні витрати більше середніх витрат;
129
1. Монополіст встановлює ціну, що дорівнює граничним витратам.
2. Чим вище у довгостроковому періоді Х-неефективність, тим вище
ступінь монополізації ринку.
3. Рівень прибутку враховується як показник ступеню монополізації в
індексі Герфіндаля-Гіршмана, але не враховується в індексі Лернера.
4. Монополіст отримує економічний прибуток тільки у довгостроковій
перспективі.
5. Крива попиту, з якою зіштовхується монополіст, менш еластична,
ніж крива попиту конкурентної фірми.
6. Монополіст максимізує прибуток, коли його граничні витрати
дорівнюють його граничному доходу.
7. Ринкова влада монополіста залежить від ступеня еластичності
попиту.
8. Усі монополісти використовують цінову дискримінацію.
9. Для чистого монополіста крива попиту має спадний характер.
10. Зниження ціна на еластичному відрізку попиту не призводить до
збільшення сукупного доходу.
11. Якщо галузь є природною монополією, то суспільству необхідно
регулювати її за допомогою важелів державного впливу.
12. Граничний доход чистого монополіста вищий від ціни.
13. Монополія може мати значні переваги за рахунок збільшення
масштабів виробництва.
14. Монополіст, який здійснює політику цінової дискримінації, може
збільшити свій прибуток за рахунок захоплення споживчого надлишку.
15. Монополія не має кривої пропонування, оскільки може продавати
один і той самий обсяг продукції за різними цінами або різні обсяги за
однією ціною залежно від ринкового попиту.
16. Оскільки монополія – єдиний виробник в галузі, для неї не існує
ситуацій збитковості і закриття.
17. Ринкова влада монополіста означає його спроможність впливати на
ринкову ціну.
18. Бар’єри входження на ринок є основною причиною виникнення
монополій.
19. У досягненні мети – максимізації економічного прибутку –
монополія зустрічається з трьома обмеженнями – витратами виробництва,
попитом на продукцію монополіста та ціною продукції.
130
20. Монополізація виробництва призводить до виникнення суспільних
витрат.
Задача 1
Фірма Y виступає монополістом на ринку певного товару. Яку ціну
вона обере, якщо її загальні витрати ТС = 10 Q, де Q – обсяг випуску, тис.
шт., а еластичність попиту за ціною продукту дорівнює 5?
Згідно формули для визначення величини монопольної влади
А. Лернера:
Тоді ціна, яку обирає монополіст, може бути розрахована за формулою:
Це рівняння являє собою універсальне правило ціноутворення будь-

якої фірми з монопольною владою, якщо враховувати, що Еd є коефіцієнтом
еластичності попиту для фірми, а не ринкового попиту. MC у рівнянні – це
граничні витрати, вони дорівнюють
Звідси
Відповідь: фірма-монополіст обере ціну 12,5 грн.
Задача 2
Монополіст діє в сегменті ринку, де еластичність попиту за ціною за
абсолютним значенням дорівнює 3. Уряд вводить податок на товар, який
вона виготовляє, в розмірі 6 грн. за одиницю.
Яким чином монополіст відреагує на ці заходи Уряду, якщо елас-
тичність попиту постійна? Яку ціну на товар він встановить після введення
податку?
Розв’язання виконується, виходячи із формули А. Лернера для
визначення величини монопольної влади:
131
звідси тобто
Тоді . А, значить, , тобто надбавка в ціні

складає ⅓ від витрат. Необхідність збільшити ціну на 6 одиниць для сплати
податку обернеться підвищенням ціни на:
тобто
Отже, після введення урядом податку на товар, нова ціна буде
перевищувати початкову на 9 грн.
Відповідь: монополіст збільшить ціну на 9 грн., а нова ціна
дорівнюватиме 9 + 1,5МС.
Задача 9.1
Яку ціну встановить монополіст, якщо його граничний доход дорівнює
4, а еластичність попиту (-2)?
Задача 9.2
Фірма-монополіст спеціалізується на виробництві певного електрон-
ного обладнання, вона виробляє і продає такий обсяг продукції, за яким:
МR = 180 тис. грн.; МС = 100 тис. грн.; АТС = 200 тис. грн.
Що повинна зробити фірма, щоб отримати максимум прибутку?
Задача 9.3
Фірма-монополіст виробляє 25 одиниць товару за ціною 400 грн. 26-у
одиницю товару вона продає тільки при зниженні ціни до 350 грн. Яка
гранична виручка від реалізації 26-ї одиниці товару?
Задача 9.4
Фірма-монополіст спеціалізується на виробництві певного
електронного обладнання, і результати її виробничої діяльності
характеризуються такими показниками:
TR = 1000Q – 10Q2; МR = 1000 – 20Q; МС = 100 + 10Q.
132
Яку кількість товару і за якою ціною буде його реалізовувати?
Вправа 9.1
Проаналізуйте графічну модель, що наведена на рис. 9.1, та дайте
ґрунтовні відповіді на наступні питання:
а) до якого типу конкурентних структур належить фірма?
б) як за допомогою кривих MR та MC визначити її оптимальний обсяг
випуску продукції?
в) як за допомогою кривих MR, MC та D визначити ціну продукції
даної фірми?
г) чи достатньо даних рисунка для визначення результату діяльності
фірми? Якщо «так», то позначте на графіку площу, яка відповідає величині
економічного прибутку (збитків) фірми.
д) поясність, чому фірма уникатиме збільшення обсягу випуску
продукції і зниження ціни на відрізку кривої попиту cf.
P,C MC
P0 b AC
c
P1 e
P2
f
P3
D
MR
0 Q0 Q1 Q2 Q3 Q
Рис. 9.1. Графічна модель, що характеризує діяльність виробничої

фірми
Вправа 9.2
P,C
LMC
LAC
E
N
B
F
D
A G
0 K H Q
MR
133
Рис. 9.2. Графічна модель, що характеризує діяльність простої
монополії
На рис. 9.2. представлено графічну модель простої монополії.

Проаналізуйте її та визначте:
а) в якому періоді працює фірма?
б) який обсяг продукції є для неї оптимальним?
в) яку ціну встановить фірма-монополіст, щоб продати даний обсяг
продукції?
г) чи отримає вона прибуток у даній ситуації? Якщо «так», то позначте
на графіку площу, яка відповідає його величині?
д) чи є типовою така ситуація для фірми-монополіста і чому?
134
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
д є і г в б з ж а в
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
г в д а а в д б г б д а в в б

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
н д н н д н д н д н
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
д д н д д н д д д д
Тема 10. Олігополія та монополістична конкуренція
« Видатна риси олігополії – «малочисельність». Коли відносно

мала кількість фірм панує на ринках товарів та послуг, галузь
є олігополістичною»
«Монополістична конкуренція передбачає змішення монопо-лії
і конкуренції. Точніше: вона містить дуже значний обсяг
конкуренції, змішаний з невеликою дозою монопольної влади»
Макконнелл К.Р., Брю С.Л.

матеріалу
Ринкові моделі, які розглядаються в даній темі, є найпоширенішими

серед сучасних недосконало конкурентних ринкових структур. Більшість
вітчизняних підприємств працюють або на ринку монополістичної
конкуренції, або олігополії. Тому треба чітко визначити особливості
функціонування фірм на кожному з ринків, виходячи із їх кількості та
розмірів, умов конкуренції та взаємодії, характеру продукту, який
виготовляється, наявності бар’єрів входу–виходу та розміру монопольної
влади тощо. Така інформація може бути отримана із будь-якого підручника
мікроекономіки, як закордонних [1], [3], [6], [9], [13], [15], [16], [31], так і
вітчизняних авторів [4], [5], [10], [11], [17].
Особливу увагу слід приділити механізмам встановлення ринкової
рівноваги фірм у коротко- та довгостроковому періодах, а також з’ясувати
питання ефективності ринків монополістичної конкуренції і олігополії.
Характерні ознаки останніх ринків монополістичної конкуренції і олігополії,
а також особливості поведінки фірм, що діють за таких ринкових умов, в
доступній формі викладено у [3], [6], [12], [14], [15] [16], а застосування
інструментарію теорії ігор для дослідження моделей олігополістичної
поведінки - у [11], [12].
Самостійний тренінг-контроль розв’язання типових завдань з теми
забезпечать джерела [5]; [6]; [20]; [16] та [25]; [27]; [29], термінологічна
допомога - в [28], а з наочними прикладами можна ознайомитись у
підручниках [3], [11], [10] та періодичних виданнях.
У результаті вивчення матеріалів теми студент повинен:
знати основні категорії, поняття, моделі: недосконала конкуренція;
монополістична конкуренція; нецінова конкуренція; диференціація продукту;
реклама; олігополія, дуополія; дуопсонія; монопсонія; олігополістична
взаємодія та взаємозалежність; «цінова війна»; схильність до змови; картель;
«жорсткість» цін; теорія ігор, основні моделі олігополістичної поведінки;
моделі Курно, Бертрана, Штакельберга; модель «ламаної» кривої попиту;
модель «витрати плюс»; модель «цінового лідерства»; модель «дилема
ув’язненого»; недовикористання ресурсів тощо;
розуміти: основні принципи поведінки і прийняття господарських
рішень фірм–виробників у кожній ринковій моделі та за умов зміни ринкової
ситуації; особливості попиту і пропозиції; як діє механізм ціноутворення та
визначення обсягу виробництва продукції; за яких умов досягається стан
ринкової рівноваги; як виникає влада над ринком; чому не існує єдиної
моделі поведінки для фірм–олігополістів тощо;
вміти: використовувати отримані знання та інструменти мікроаналізу
для вирішення практичних завдань та оцінки поведінки фірм у реальній
економіці.
[3, гл. 9]; [4, гл. 13]; [5, тема 9 – 10]; [6, гл. 27 – 28]; [7, гл.7, 8, 10]; [9,
розд. 12, 13]; [10, гл. 7]; [11, гл. 7, 8]; [15, гл. 11 – 12]; [16, гл. 12]; [20]; [28].
1. Прокоментуйте висловлювання, що винесені у якості епіграфу до

теми. Чи погоджуєтесь ви з авторитетними економістами щодо визначень
ринкових структур?
2. На ринках яких товарів домінує монополістична конкуренція?
3. Чому цінова конкуренція є малоефективною в умовах ринків із
диференціацією продукту?
4. Чи можна стверджувати, що високі витрати на рекламу гальмують
розвиток виробництва?
5. Чи завжди дуополія призводить до змови між фірмами? В яких
випадках угода буде сталою і довготривалою, а в яких ні?
137
6. Чому олігополісти уникають «цінових війн»? Яку модель поведінки
вони обирають найчастіше і чому?
7. Які моделі олігополістичного ціноутворення вам відомі?
8. Яким чином можна оцінити ефективність монополістичної конку-
ренції та олігополії?

1. Недовикористання виробничих ресурсів, більш високі втрати на

одиницю продукції, не завантаженість виробничих потужностей.
2. Засоби конкурентної боротьби, які застосовуються у сфері
диференціації продукту, реклами і стимулювання збуту.
3. Ринок, на якому декілька фірм реалізують стандартизовані або
диференційовані товари, а контроль над цінами обмежений
взаємозалежністю фірм.
4. Домовленість про ціни та обсяги випуску продукції, розподіл ринків
та інші обмеження конкуренції на олігополістичному ринку.
5. Метод олігополістичного ціноутворення, що базується на додаванні
певного відсотка до середніх витрат виробництва.
6. Ринок, на якому багато фірм продають диференційований товар і
мають можливість у певних межах контролювати ринкову ціну.
7. Якість благ, обслуговування споживачів, упаковка, територіальне
розміщення торгівельних точок тощо.
8. Неофіційний метод олігополістичного ціноутворення, коли одна
фірма змінює ціну, а інші фірми невдовзі роблять те саме.
9. Крива попиту, заснована на припущенні, що фірми, які конкурують,
приєднаються до рішення про зниження цін і не підтримають рішення про їх
підвищення.
10. Індекс, в основу розрахунку якого покладено частку окремих
виробників у галузевому продажу.
11. Модель поведінки фірми на ринку монополістичної конкуренції, що
пояснює взаємозв’язок між кількістю фірм на ринку, обсягом випуску і
територіальним розміщенням фірм.
138
12. Модель поведінки фірми на ринку монополістичної конкуренції,
яка будується на припущенні, що у короткостроковому періоді окрема фірма
виступає як монополіст, отже, має можливість здійснювати автономну цінову
політику лише в межах дуже обмеженого інтервалу.
13. Цикл поступового зниження цін з метою усунення конкурентів із
олігополістичного ринку.
14. Модель олігополії, яка передбачає, що дві фірми одночасно
приймають економічні рішення за умови відомого ринкового попиту, який
вони разом задовольняють.
15. Модель, в якій олігополіст визначає не обсяги виробництва, а ціну,
яка забезпечує йому максимум прибутку за певної ціни конкурента.
А) Негативні наслідки ринків недосконалої конкуренції;б) олігополія ; в)
нецінова конкуренція; г) ламана крива попиту; д) таємний зговір; є) індекс
Херфіндаля-Хіршмана; ж) лідерство в цінах; з) форми диференціації
продукту ; і) просторова модель; к) «витрати плюс»; л) модель Гутенберга;
м) модель Бертрана; н) «цінова війна»; о) монополістична конкуренція; п)
модель Курно.
1. Олігополія у короткостроковому періоді:

а) підвищує ціни на свої товари;
б) удержує ціни на незмінному рівні;
в) не змінює обсяг випуску;
г) об’єднується в картелі.
2. Роздрібний ринок молока із множиною різних цін є прикладом:
а) монополії;
б) монополістичної конкуренції;
в) досконалої конкуренції;
г) олігополії.
3. «Ламана» крива попиту для олігополіста обов’язково передба-
чає:
а) розрив кривої MR;
б) розрив кривої МС;
в) що ціна товару не повинна бути вище MR;
139
г) що поведінка фірм не оптимальна.
4. Які з перерахованих характеристик кривої попиту притаманні
монополістичній конкуренції:
а) абсолютна еластичність;
б) висока еластичність;
в) низька еластичність;
г) абсолютна нееластичність?
5. Коли фірма на ринку монополістичної конкуренції знаходиться у
рівновазі у довгостроковому періоді, то:
а) Р = МС і Р > мінімуму АТС;
б) MR = MC і Р < мінімуму АТС;
в) MR = МС і Р = мінімуму АТС;
г) MR = МС і Р > мінімуму АТС.
6. Олігополію відрізняють:
а) значні перешкоди до вступу в галузь;
б) диференційована продукція;
в) значна кількість невеликих фірм на ринку;
г) однорідна продукція.
7. Яка із наведених ознак притаманна тільки олігополії:
а) диференційована продукція;
б) всезагальна взаємозалежність фірм;
в) наявність бар’єрів вступу у галузь;
г) нецінова конкуренція.
8. У яких ринкових структурах продукт може бути
диференційованим?
а) у досконалій конкуренції, монополістичній конкуренції та олігополії;
б) у монополістичній конкуренції та олігополії;
в) у досконалій конкуренції та олігополії;
г) у чистій монополії та олігополії.
9. Спільним для ринків досконалої та монополістичної конкуренції
є:
а) виробництво однорідної продукції;
б) нецінова конкуренція;
в) відсутність бар’єрів вступу в галузь нових конкурентів;
г) нижча еластичність попиту на продукцію фірми, ніж за умов чистої
монополії.
140
10. Ринкова влада монополістичного конкурента буде тим
більшою:
а) чим більш еластичним є попит на продукцію фірми;
б) чим менш еластичним є попит на продукцію фірми;
в) ринкова влада не пов’язана із еластичністю попиту;
г) чим більше концентрація фірм на ринку.
11. За умов монополістичної конкуренції значення індексу
А. Лернера:
а) більше нуля, але менше 1;
б) дорівнює нулю;
в) дорівнює 1;
г) більше 1.
12. Якщо фірма очікує, що при зниженні або підвищенні нею ціни сі
інші учасники ринку зроблять те саме, то вона:
а) стикається із жорсткою конкуренцією;
б) стикається з ламаною кривою попиту;
в) є ціновим лідером на олігополістичному ринку;
г) є учасником картелю.
13. Учасник картелю може збільшити свій прибуток у
короткостроковому періоді, якщо:
а) збільшить обсяг випуску продукції понад встановлену квоту;
б) буде продавати свою продукцію за нижчими цінами;
в) встановить вищу ціну, ніж решта учасників картелю;
г) буде повністю дотримуватись умов картельної угоди.
14. Модель монополістичної конкуренції характеризується тим,
що:
а) крива попиту на продукцію фірми співпадає з кривою граничного
виторгу;
б) граничний виторг дорівнює ціні за всіх обсягів випуску;
в) крива попиту на продукцію фірми є спадною;
г) крива попиту на продукцію фірми є горизонтальною прямою.
15. За умов монополістичної конкуренції граничний виторг для
усіх обсягів випуску, крім першої одиниці:
а) перевищує ціну;
б) дорівнює ціні;
в) нижчий за ціну;
г) неможливо визначити.
141
1. На ринку досконалої конкуренції фірми пропонують більш

різноманітні товари, ніж при монополістичній конкуренції.
2. Олігополістична взаємозалежність фірм на ринку завжди призводить
до того, що одна фірма стає домінуючою, пригнічуючи інтереси інших фірм.
3. Олігополістичні галузі характеризуються нечисленністю фірм, кожна
з яких контролює значну частину ринку.
4. Ринкова поведінка галузевого картелю, який максимізує прибуток,
аналогічна поведінці чистої монополії.
5. На практиці картелі і подібні їм таємні угоди важко створювати і
підтримувати тривалий час.
6. При монополістичній конкуренції галузевий випуск товарної групи
забезпечується досить великою кількістю фірм.
7. На ринках із монополістичною конкуренцією не досягається
максимально ефективне використання ресурсів.
8. Стратегічним показником для фірм у моделі Курно є ціни, у моделі
Бертрана – обсяги випуску.
9. На монополістично конкурентних і олігополістичних ринках обсяги
випуску продукції нижчі, а ціни вищі, ніж в умовах досконалої конкуренції.
10. За умов недосконалої конкуренції виробники можуть впливати на
ринкову ціну, що обумовлено кривою попиту на їхню продукцію, яка має
низхідний характер.
11. Модель «ламаної» кривої попиту вважається такою, що краще за всі
існуючі відбиває особливості ринкової поведінки олігополістичної фірми.
12. В умовах монополістичної конкуренції фірма завжди одержує
позитивний економічний прибуток.
13. Гравець, що реалізує домінантну стратегію, завжди виграє.
14. Модель «ламаної» кривої попиту пояснює, чому олігополістичні
ціни є негнучкими.
142
15. Теорія ігор не придатна для аналізу дуополії.
16. Продукти, що пропонуються на ринку монополістичної конкуренції
є стандартними.
17. За умови рівноваги фірми на ринку монополістичної конкуренції
виконується рівність: P = ATC = MC = MR.
18. За рівноваги Курно фірми завжди поділяють ринок порівну.
19. Домінуюча стратегія полягає у прийнятті оптимального рішення
одним учасником залежно від дій іншого.
20. Картельні угоди нестійкі, оскільки домінуючою стратегією кожного
учасника є порушення картельної угоди.
Задача 1
Фірма «Слобода» діє на ринку монополістичної конкуренції.
Її граничний доход (MR) описується формулою MR = 20 – 2Q, а її
граничні витрати (MC) у довгостроковому періоді (на ділянці, яка зростає) –
формулою MC = 3Q – 10. Якщо мінімальне значення довгострокових
середніх витрат (АС) складає 11, то яким буде надлишок виробничих
потужностей у цієї фірми?
Обсяг виробництва фірми «Слобода», яка працює на ринку
монополістичної конкуренції може бути заданий умовою MR = MC, яка
визначає правило максимізації прибутку для будь-якої фірми.
Тоді, підставивши значення MR та MC, отримаємо 20 – 2Qm = 3Qm – 10.
Звідси обсяг виробництва фірми «Слобода», що випускає продукцію за умов
монополістичної конкуренції, буде дорівнювати Qm = 6.
Якщо б ця фірма діяла в умовах досконалої конкуренції, то обсяг її
виробництва задавався би умовою: ACmin= MC. Тоді, 3Qc –10c =11.Отже обсяг
виробництва при досконалій конкуренції дорівнював би Qc = 7.
Величина надлишку (недовантаження) виробничих потужностей
складає різницю між обсягами виробництва фірми «Слобода», що працює на
ринку монополістичної конкуренції, та конкурентної фірми, тобто:
Qm - Qc = 6 – 7 = -1.
143
Відповідь: недовантаження потужностей фірми «Слобода» складає
тисячу штук річного випуску, що цілком відповідає недосконало
конкурентним умовам її функціонування.
Задача 10.1
Функція сукупних витрат фірми «Обрій», що працює в умовах ринку
монополістичної конкуренції, має вигляд: ТC = 200 + 30Q. Функція попиту
на її продукцію описується рівнянням: P = 60 – 0,2 Q.
Визначте оптимальний обсяг випуску і ціну продукції, що дозволять
фірмі «Обрій» максимізувати прибуток.
Задача 10.2
У галузі діють 10 фірм. Граничні витрати кожної з них описуються
рівнянням:
Попит на продукцію галузі дорівнює де Q – обсяг вироб-

ництва галузі, тис. шт., а Р – ціна одиниці продукції, грн. Яким повинен бути
обсяг виробництва кожної фірми, щоб галузь у довгостроковому періоді зна-
ходилась у стані рівноваги?
Задача 10.3
На олігополістичному ринку функціонують дві фірми, які виробляють
однаковий товар. Обидві контролюють рівні частки ринку і встановлюють
однакові ціни на товар. У табл. 10.1. наведена інформація про попит на товар
і витрати кожної з них.
Таблиця 10.1.
Показники діяльності фірм на олігополістичному ринку
Ціна (грн.) Обсяг попиту (од.) Обсяг виробниц- Загальні витрати
тва (од.)
10 5 5 45
9 6 6 47
8 7 7 50
7 8 8 55
6 9 9 65
144
а) Яка ціна буде встановлена на ринку, якщо припустити, що кожна фірма,
визначаючи ціну на свій товар, упевнена, що її конкурент обере таку ж саму ціну?
б) Якщо буде збережена така пропозиція, то який обсяг випуску обере
кожна фірма?
в) Чи з’являться на ринку в довгостроковій перспективі нові фірми?
г) Чи є у кожної з цих двох фірм стимул визначати ціну на свій товар
нижче ціни конкурента? Якщо «так», то який він?
Задача 10.4
Фірми, що діють в умовах дуополії, мають однакові граничні витрати
(МС), які дорівнюють нулю. Попит на продукцію дуополістичної галузі
описується рівнянням: P = 100 – Q.
Визначте:
а) обсяг виробництв за умов, що галузь є конкурентною;
б) обсяг виробництва за умови, що фірми об’єднуються в картель.
Вправа 10.1
Рис. 10.1. Графічна модель, що характеризує діяльність фірми
P
MC
AC
P1
P2
P3 D
MR
0 Q2 Q1 Q

а) в якому часовому періоді, на вашу думку, працює фірма?
б) який обсяг продукції вона виробляє і за якою ціною?
в) якими є результати діяльності фірми? Який прибуток вона отримує?
145
г) що можна сказати про забезпечення ефективності розподілу ресурсів
в економіці, де переважають такі фірми?
Вправа 10.2
P,C P,C
MC MC
MR AC
ATC
AVC
MR
0 0 Фірма В
Фірма А Q Q
Рис. 10.2. Графічні моделі, що характеризують діяльність фірм А і В

а) як ви вважаєте, в яких ринкових структурах функціонують ці фірми?
б) поясніть, що дозволяє визначити, в якому часовому періоді
функціонує кожна з фірм?
в) вкажіть на графіках оптимальні обсяги виробництва для кожної із
фірм;
г) визначте результати їх діяльності.
146
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
а в б д к о з ж г є і л н п м

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
б б а б г а б б в Б
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
а в а в в

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
н н в в в в в н в в
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
н н в н н н н н н в
Розділ IV. Теорія ринкових структур: ринки факторів
виробництва
Тема 11. Загальна характеристика факторних ринків.
Ринок праці
«Сукупний доход усього суспільства, що підлягає розподілу, в дійсно-

сті складається із конкретних предметів… Відомим шляхом цей
розрізнений запас споживчих благ підрозділяється на долі, частка
яких поступає кожній людині, будь то робітник або капіталіст»
Дж.Б. Кларк

матеріалу
Якщо предметом аналізу попередніх тем були принципи формування

обсягів виробництва і цін фірмами, які виробляють різноманітну продукцію і
діють у різних ринкових умовах, то наступна тема цілком присвячена
дослідженню ринків факторів виробництва. Це ринки, на яких в результаті
взаємодії попиту і пропозиції формуються ціни на працю, капітал і природні
ресурси у формі заробітної плати, процентного доходу і ренти. Вони суттєво
відрізняються від ринків товарів та послуг. Тому, приступаючи до вивчення
теми, обов’язково треба з’ясувати загальні особливості попиту і пропозиції
факторів виробництва та відмінності поведінки продавців і покупців
факторів виробництва за умов різних типів конкуренції. Для цього можна
скористатися класичними підручниками: [3], [6], [11], [13], [15]. Потім
доцільно визначити правила, дотримання яких дозволяє фірмам, які купують
фактори виробництва, максимізувати прибуток та мінімізувати витрати. Цю
інформацію можна отримати із: [4], [10], [12], [16]. Термінологічне
забезпечення теми - [28], самостійний тренінг-контроль розв’язання типових
завдань у джерелах: [4]; [5]; [11] та [25]; [27]; [29], а з наочними прикладами
можна ознайомитись у підручниках: [3], [9], [10], [11] та періодичних
виданнях.
Після розгляду загальних особливостей функціонування ринку
факторів виробництва слід перейти до аналізу ринків певних факторів: праці,
капіталу, землі, приділяючи увагу процесам ціноутворення.
У результаті вивчення теми студент повинен:
знати основні закони, поняття та категорії: ринок факторів
виробництва; похідний попит на фактори виробництва; граничні витрати;
граничний фізичний продукт від ресурсу (MPx); граничний продукт (MRPx);
правило максимізації прибутку; правило мінімізації витрат; умови
досягнення оптимального обсягу використання кожного ресурсу; коефіцієнт
еластичності попиту на ресурс за ціною ресурсу; ринок праці; особливості
попиту і пропозиції на ринку праці; дозвілля; профспілки; монопсонія;
двобічна монополія тощо;
розуміти: особливості попиту й пропозиції факторів виробництва та
механізм визначення їх цін у різних ринкових структурах; від чого залежить
диференціація ставок заробітної плати; яка роль існування монопсонії,
двобічної монополії та профспілок під час формування заробітної плати
тощо;
вміти: користуватися отриманими знаннями в конкретних умовах
ринку факторів виробництва; обґрунтовувати оптимальний вибір
товаровиробника, який купує фактори виробництва, та робітника щодо праці
і відпочинку; розраховувати граничні витрати виробника від наймання
додаткової одиниці фактору виробництва тощо.
[3, гл. 10]; [4, гл. 10]; [5, теми 11, 12]; [6, гл. 29 – 30]; [9, розд. 14]; [10,
гл. 8]; [11, гл. 9] ; [15, гл. 13]; [16, гл. 15].
1. Як ви розумієте висловлювання, що є епіграфом до даної теми?

2. Чому ринок факторів виробництва і ціноутворення на ньому
неможна аналізувати подібно тому, як це робиться на ринках товарів та
послуг? Чому ціноутворення на ринку ресурсів виділяється в окрему
проблему мікроекономічного аналізу?
3. Останнім часом лунають вимоги індексації заробітної плати
робітників бюджетної сфери, пенсій та грошових допоміг. Які принципи
складають основу такої системи індексації та які можливі наслідки індексації
з точки зору економічної теорії?
4. Що розуміється під граничним продуктом фактора виробництва, як
149
розраховується цей показник?
5. За якої умови фірма буде максимізувати прибуток при купівлі будь-
якого ресурсу?
6. Який характер має попит на фактори виробництва і чому? Чому
крива індивідуальної пропозиції праці на графіку може вигинатися назад?
7. Порівняйте можливості наймання робітників монополіста та конку-
рентного роботодавця. Хто з них найме більше робітників і хто платитиме
більшу зарплату? Дайте пояснення.
8. Розкрийте поняття економічної ренти, яка пов’язана з найманням
робочої сили.
9. Чи доцільно профспілці проводити політику обмеження пропозиції
праці? Дайте пояснення.

1. Попит на виробничий ресурс, який залежить від попиту на продукт,

при виробництві якого він використовується.
2. Ринок, на якому конкурують між собою, з одного боку, значна
кількість фірм за придбання трудових послуг, а з іншого – численна група
працівників, які пропонують певний вид трудових послуг.
3. Закони, що декларують одержання дозволу працювати за певною
професією.
4. Сума грошей, яку отримує найманий робітник.
5. Ціна вартості праці найманого виробника.
6. Правило, яке полягає у тому, що чиста вигода максимізується, коли
гранична корисність покупки стає рівною граничним видаткам: MV = ME.
7. Зміна загального обсягу виручки фірми, якщо вона використовує
додаткову одиницю ресурсу.
8. Приріст загальних витрат на використання ресурсу, якщо фірма
використовує додаткову одиницю цього ресурсу.
9. Додатковий продукт, вироблений при використанні додаткової
одиниці ресурсу.
10. MRPl/Pl = MRPk/Pk = …= 1.
11. MPl/Pl = MPk/Pk = …= MPn/Pn.
150
12. Випадок, коли на ринку праці і продавець, і покупець трудових
послуг займають монопольне становище.
13. Здатність конкретної праці виробляти певний обсяг продукції за
одиницю робочого часу.
14. Сукупність товарів і послуг, яку може придбати робітник з
урахуванням купівельної спроможності грошей.
15. Ситуація, коли на ринку праці монопольне становище займає
покупець трудових послуг.
А) Конкурентний ринок праці; б) номінальна заробітна плата;
в) граничний продукт у грошовому виразі; г) похідний попит; д)заробітна
плата; є) ліцензування професій; ж) граничний продукт; з) співвідношення
ресурсів, що максимізує прибуток; і) загальне правило максимізації вигоди;
к) граничні витрати на ресурс; л) співвідношення ресурсів, що мінімізує
витрати; м) двостороння монополія; н) реальна заробітна плата;
о) монопсонія; п) продуктивність праці.
1. Ринковий попит на ресурс – це:

а) попит з боку всіх фірм галузі;
б) попит окремої фірми;
в) попит усіх фірм усіх галузей, в яких використовується даний
ресурс;
г) усі відповіді неправильні.
2. Умовою мінімізації витрат фірми є:
а) рівність граничних корисностей усіх товарів їх цінам;
б) пропорційність граничних продуктів усіх ресурсів їх цінам;
в) рівність вартості граничних продуктів усіх ресурсів цінам на цю
продукцію;
г) усі відповіді невірні.
3. Той факт, що попит на економічний ресурс А є похідним
означає, що попит на нього залежить від:
а) ціни ресурсу;
б) продуктивності ресурсів;
в) попиту на товар Х, під час виробництва якого використовується
ресурс А;
151
г) ціни ресурсів–замінників.
4. Граничний продукт фактора виробництва у грошовому
вигляді:
а) представляє ціну продажу останньої одиниці продукту;
б) дорівнює зміні загального розміру виручки під час використання
додаткової одиниці фактора виробництва;
в) дорівнює зміні обсягу виробництва під час використання
додаткової одиниці фактора виробництва;
г) неможливо визначити в умовах досконалої конкуренції.
5. Конкурентна фірма, щоб максимізувати прибуток, повинна
наймати додаткових робітників тільки у тому випадку, коли:
а) загальна виручка менше загальних витрат;
б) граничний продукт праці в грошовому вигляді менше, ніж ставка
заробітної плати;
в) величина граничного продукту в грошовому вигляді знижується;
г) граничний продукт праці в грошовому вигляді перевищує ставку
заробітної плати.
6. Якщо фірма наймає робітників на досконало конкурентному
ринку праці, то:
а) крива пропозиції праці для фірми має висхідний характер;
б) попит фірми на працю абсолютно еластичний;
в) криві пропозиції праці і граничних витрат на працю збігаються і є
горизонтальними;
7. Гранична доходність фактора виробництва – це:
а) грошовий вираз граничної продуктивності змінного фактора;
б) зміна сукупного виторгу в результаті застосування додаткової
одиниці ресурсу;
в) реалізований за ринковою ціною граничний фізичний продукт,
вироблений додатково одиницею фактора, залученого у виробництво;
8. Обсяг попиту на ресурс залежить від:
а) ціни продукту, який виробляється за допомогою цього ресурсу;
б) ціни даного ресурсу;
152
в) граничної продуктивності ресурсу;
9. Граничні видатки на ресурс – це:
а) додаткові видатки на кожну додатково залучену у виробництво
одиницю ресурсу;
б) додаткові видатки, пов’язані з продажем додаткової одиниці
продукту;
в) різниця між сукупними і середніми видатками фірми на ресурс;
г) сума середніх і сукупних видатків фірми на ресурс.
10. Цінова еластичність попиту на ресурс буде тим вищою:
а) чим вищою є можливість заміни цього ресурсу іншим у процесі
виробництва;
б) чим вищою є еластичність попиту на готову продукцію фірми;
в) чим більшою є частка видатків на ресурси у сукупних витратах
фірми;
11. Інвестиції в людський капітал означають, що:
а) працівники певної професії, об’єднані у профспілки, мають кращу
освіту і вищу продуктивність порівняно з рештою працівників;
б) рішення про видатки на освіту приймаються так само, як і будь-які
інші інвестиційні рішення, з урахуванням норми віддачі;
в) продуктивність робітників не пов’язана із рівнем освіти;
12. Рівень ставки заробітної плати:
а) відображає вартість втрачених можливостей для працівника;
б) визначає вибір працівника між працею та дозвіллям;
в) є основним фактором тривалості робочого часу працівника;
13. Стан рівноваги на конкурентному ринку праці
характеризується тим, що:
а) рівноважний обсяг праці визначає рівність граничної продуктивності
та ставки заробітної плати;
б) зарплата робітників дорівнює цінності граничного продукту праці;
в) рівноважна ставка зарплати дорівнює граничній продуктивності
останнього з найнятих робітників;
14. Економічна рента, що виникає на конкурентному ринку праці:
153
а) дістається власникам робочої сили;
б) залежить від еластичності пропонування праці;
в) є різницею між рівноважною ставкою заробітної плати і
мінімальними видатками фірми, які могли б забезпечити найом робітників;
15. Профспілка на ринку праці:
а) може максимізувати зайнятість працівників галузі, якщо буде
стимулювати попит на її продукцію за рахунок реклами;
б) може максимізувати зайнятість працівників галузі, якщо встановити
ставку заробітної плати на рівні конкурентної;
в) може підвищити заробітну плату за рахунок скорочення зайнятості;
г) є монополістом;
16. На монопсонічному ринку праці крива граничних витрат:
а) горизонтальна та вища за номінальну заробітну плату;
б) горизонтальна та дорівнює номінальній заробітній платі;
в) має висхідний характер та дорівнює номінальній зарплаті;
г) має висхідний характер та вища за номінальну зарплату.
17. Підвищення продуктивності праці призводить до:
а) збільшення індексу споживчих цін;
б) зменшення номінальної заробітної плати;
в) збільшення реальної заробітної плати;
г) зменшення реальної заробітної плати.
18. Якщо обсяг MPl > wl, тоді це випадок:
а) досконалої конкуренції на ринках товарів та ресурсів;
б) монополії на ринку товарів;
в) монопсонії на ринку факторів виробництва;
г) або б), або в).
19. Вартість граничного продукту це:
а) MRxMPn;
б) PxQ;
в) PxMPn;
г) TR:Q.
20. Із зростанням ставки заробітної плати індивідуальна
пропозиція праці:
а) спочатку зростає, а потім може скорочуватись;
б) завжди зростає;
154
в) завжди скорочується;
г) залишається незмінною.
1. Попит на готову продукцію є похідним від попиту на фактори

2. Граничний продукт у грошовому виразі представляє собою
додатковий доход, отриманий за рахунок використання додаткової одиниці
виробничого фактора.
3. Обсяг використання кожного ресурсу буде оптимальним при
дотриманні умови: MRPn = MRCn.
4. Ринковий попит на ресурс складається із обсягів попиту на нього з
боку усіх галузей при кожній даній ціні.
5. Якщо два ресурси є взаємозамінниками, то зростання ціни на один із
них призводить до падіння попиту на інший.
6. Вільний час та трудовий доход виступають як взаємодоповнюючі
«товари».
7. Для конкурентної фірми оптимальним є таке поєднання праці і
капіталу, при якому відношення граничних продуктів цих факторів до їх ціни
є однаковим.
8. Між продуктивністю праці і реальною заробітною платою існує
невисокий ступінь залежності.
9. Коли ставки заробітної плати зростають, альтернативна вартість
дозвілля зростає.
10. Для конкурентної фірми P = MR, тому цінність граничного
продукту і гранична доходність ресурсу співпадають.
11. Попит на ресурс недосконалого конкурента більш еластичний , ніж
попит конкурентної фірми.
12. Зміна попиту на готову продукцію фірми не впливає на попит
фірми на ресурс.
13. З підвищенням продуктивності ресурсу попит фірми на даний
ресурс зросте.
14. Чиста вигода фірми-покупця ресурсу максимізується, коли
гранична цінність покупки стає рівною граничним видаткам на неї.
15. Ринкова крива попиту на ресурс є більш пологою, ніж крива попиту
для фірми.
155
16. Технологічний прогрес ліквідує деякі робочі місця у коротко-
строковому періоді, але веде до підвищення реальної заробітної плати у
довгостроковому періоді.
17. Якщо фірма купує виробничий фактор N до точки, де MRPn = wn,
розподіл ресурсів завжди ефективний.
18. Головною причиною диференціації ставок заробітної плати є
різниця у рівнях кваліфікації та освіти працівників.
19. Двостороння монополія – це ринкова ситуація, за якої фірма, що є
єдиним наймачем даного виду праці в регіоні, купує її у єдиного продавця –
профспілки.
20. Для монопсонії граничні видатки на працю нижчі, ніж ринкова ціна
праці.
Задача 1
У табл. 11.1. наведені дані про обсяги та граничні показники
використання праці та капіталу фірмою. Використавши цю інформацію,
дайте ґрунтовні відповіді на наступні питання:
а) Скільки одиниць праці і капіталу повинна використати фірма, щоб
виробити з мінімальними витратами 64 одиниці продукту та 99 одиниць
продукту?
б) Скільки одиниць праці і капіталу повинна використати фірма, щоб
отримати максимальний прибуток?
в) Чому фірма, яка отримує максимальний прибуток, одночасно забез-
печує мінімальні витрати?
Зверніть увагу: обидва ресурси є змінними і купуються на
конкурентному ринку. Ціна праці складає 2 дол., ціна капіталу – 3 дол.
156
Таблиця 11.1
Дані про обсяги та граничні показники використання праці та
капіталу
Об’єм Об’єм
використання МРL MRPL використання МРК MRPК
праці дол. капіталу
1 10 5.0 1 21 10.5
2 8 4.0 2 18 9.0
3 6 3.0 3 15 7.5
4 5 2.0 4 12 6.0
5 4 2.0 5 9 4.5
6 3 1.0 6 6 3.0
7 2 1.0 7 3 1.5

а) щоб виробити з мінімальними витратами 64 одиниці продукту та 99
одиниць продукту, фірма повинна використати відповідно 1 одиницю праці і
3 одиниці капіталу; 3 одиниці праці і 5 одиниць капіталу.
б) щоб отримати максимальний прибуток фірма повинна використати 5
одиниць праці і 6 одиниць капіталу.
в) тому що обидва ресурси купуються на конкурентному ринку, для
якого згідно правилу максимізації прибутку: , а згідно
правилу мінімізації збитків: Тоді прибуток фірми максимізується
за умови, що гранична доходність ресурсу дорівнює граничним видаткам на

нього або його ціні, тобто MRP = P.
Задача 2
Фірма виготовляє продукцію за умов досконало конкурентного ринку і
наймає робітників на конкурентному ринку праці. Її виробнича функція
описується рівнянням: Qф = 4L.
Попит на продукцію галузі має вигляд: Qd = 85 – P, а функція
пропонування праці: L = 0,1w – 8. Визначте рівноважну ставку заробітної
плати W*(грн. на місяць) та рівноважну кількість робітників L*, яких найма-
тиме фірма.
157
Для фірми досконалого конкурента, що наймає робітників на
конкурентному ринку праці:
Q = TP = 4L; MPl = TP/(L) = 4; P = 85 – Q = 85 – 4L;
MRPl = MPl x P = 4 x (85 – 4L) = 340 – 16L;
MEl = Sl = w; L = 0,1w – 8; w = MEl = 10L + 80;
MRPl = MEl; 340 – 16L = 10L + 80.
Відповідь: у стані рівноваги: L* = 10 робітників; W* = 180 грн.
Задача 11.1
Конкурентна фірма продає власну продукцію за ціною 2 грн. за
одиницю, а ресурс купує за ціною 10 грн. за одиницю.
Визначте, якими повинні бути гранична продуктивність і гранична
доходність ресурсу, щоб конкурентна фірма могла максимізувати прибуток.
Задача 11.2
Фірма працює в умовах досконалої конкуренції як на ринку благ, так і
на ринку факторів виробництва. Її виробнича функція має вигляд: Q = L1/2,
ціна продукту Р = 1. Визначити:
а) функцію попиту на працю;
б) співвідношення між попитом на працю і ціною продукту.
Задача 11.3
Ринковий попит на працю описується рівнянням: Qdl = 70 – w; ринкова
пропозиція праці: Qsl = 4w – 30, де Q – тис. робітників; w – денна ставка
заробітної плати (грн./день).
Визначте, як вплине встановлення державою мінімуму заробітної плати
у 30 грн. на день на ситуацію на ринку праці.
158
Вправа 11.1
W W
D1 D2
D2 D1
Q Q
а) б)
W W
D1 D2
D1 D2
Q Q
в) г)
Рис. 11.1. Графічні моделі, що відображають зміни на ринку праці
На рис. 11.1 наведені декілька графіків, серед яких один вірно

відображає зміну попиту на працю інженерів-металургів у випадку стійкого
зниження цін на метал. Визначить його та поясніть свій вибір.
Вправа 11.2
На рис. 11.2 зображені графічні моделі, що характеризують ринковий
попит і пропозицію праці на досконало конкурентному ринку праці та попит
єдиного роботодавця на цьому ринку.
159
Зарплата
MRP
S
D
MRP
Q Q
а) б)
Рис. 11.2. Графічні моделі, що характеризують а) ринковий попит і

пропозицію праці на досконало конкурентному ринку праці та б) попит
єдиного роботодавця на цьому ринку
Проаналізуйте наведені графічні моделі і дайте обґрунтовані відповіді

на наступні питання:
а) проілюструйте пропозицію праці для окремої фірми на графіку б) та
визначте кількість працівників, що найматиме фірма за таких умов;
б) намалюйте нову криву пропозиції на графіку а), враховуючи, що
ринкова пропозиція праці збільшиться на 10000 працівників за кожної ставки
заробітної плати. Чому буде дорівнювати нова ставка зарплати за таких
умов?
В) поясніть та проілюструйте вплив цієї зміни на окрему фірму.
Вправа 11.3
W
MEL
SL=AE
a
W1
b
W2
W3
c MRL DL=MRPL
0 L3 L2 L1 Q
Рис. 11.3. Графічна модель, що характеризує ситуацію на

регіональному ринку праці
160
На рис. 11.3 представлено ситуацію на регіональному ринку праці, де
профспілці робітників ткацької промисловості протистоїть єдиний наймач –
ткацька фабрика. Як називається така ситуація на ринку праці?
Проаналізуйте її та дайте обґрунтовані відповіді на наступні питання:
а) яким би був рівень заробітної плати і рівень зайнятості працівників
галузі, якби ринок праці був досконало конкурентним?
б) яку ставку заробітної плати встановить профспілка і якою при цьому
буде зайнятість?
в) яку ставку заробітної плати встановить адміністрація фабрики і якою
при цьому буде зайнятість?
г) від чого залежить рівень ставки заробітної плати на такому ринку?
161
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
г а є б д і в к ж з л м п н о

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
в б в б г б г г а г
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
б г б г д г в б) в а
або
в)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
н в в в н н в н в В
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
н н в в н в н в в н
Тема 12. Ринок капіталу
«Капітал не річ, а спосіб вживання речі»

Є.М. Майбурд

матеріалу
У попередній темі на прикладі ринку праці були з’ясовані загальні

особливості поведінки товаровиробників щодо наймання виробничих
ресурсів, їх кількості, продуктивності та визначення ціни. Але, на відміну від
праці, капітал – це виробничий фактор тривалого користування, він може
використовуватися у виробничому процесі роками після придбання.
Виробник, який витрачає кошти на його придбання, відмовляється від
альтернативних варіантів їх використання, зокрема від надання позики.
Отже, прибуток, який він міг би отримати, якби передав свої кошти у позику,
є альтернативною вартістю капіталу. Звідси потрібно з’ясувати механізм
формування ціни кредиту, що і буде означати визначення альтернативної
вартості капіталу, якою, до речі, вважається ставка позичкового відсотка. Для
розгляду цього та інших питань теми можна скористатися класичними
підручниками: [3], [6], [11], [13], [15]. Слід зауважити, що вище визначена
особливість капіталу викликає необхідність враховувати елемент часу. Тому,
вивчаючи тему, треба чітко розмежовувати інвестиційні рішення фірми у
коротко- та довгостроковому періодах. Цю інформацію можна отримати із:
[4], [10], [12], [16]. Термінологічне забезпечення теми - [28], самостійний
тренінг-контроль розв’язання типових завдань у джерелах: [4]; [5]; [11] та
[25]; [27]; [29], а з наочними прикладами можна ознайомитись у підручниках:
[3], [9], [10], [11] та періодичних виданнях.
Невід’ємною частиною виробничого процесу є використання природ-
них ресурсів. Тому дослідження факторних ринків було б неповним без
аналізу ринку землі та понять «економічна рента», «диференційна рента»,
«ціна землі» тощо. Матеріали для їх вивчення можна знайти у джерелах,
пропонованих вище.
Поглиблена робота над матеріалом теми надасть можливість
студентам:
знати основні поняття і категорії: капітал; фінансовий капітал; фізич-
ний (реальний, виробничий) капітал; людський капітал; основний та оборот-
ний капітал; рівновага на ринку капіталу; ставка позичкового відсотка;
реальна та номінальна ставки позичкового відсотка; метод найменших
витрат; метод окупності; метод дисконтування; дисконтна ставка; фактори,
які впливають на дисконтну ставку; поточна вартість; майбутня вартість;
чиста дисконтована вартість, орендна плата, економічна рента, диференційна
рента, ціна землі тощо;
розуміти: механізм ціноутворення і функціонування ринків капіталу та
землі; цілі та особливості інвестиційної діяльності; вплив ставки позичкового
відсотка на прийняття інвестиційних рішень тощо;
вміти застосовувати інструментарій економічного і фінансового
аналізу в процесі прийняття інвестиційних рішень, для визначення ринкової
ціни виробничого фактору тощо.
[3, гл. 11]; [4, гл. 11]; [5, тема 12]; [6, гл. 31]; [9, гл. 14 –15]; [10, гл. 8];
[11, гл. 10]; [15, гл. 14 – 15]; [16, гл. 16 –17].
1. Як ви розумієте висловлювання, що є епіграфом до даної теми? Чи

співпадає наведене визначення із визначенням капіталу в мікроекономіці?
2. Проаналізуйте наступне висловлювання з точки зору економічної
теорії: «оскільки інвестиції фірми здійснюються за рахунок прибутку
(шляхом самофінансування), підприємцю байдуже, якою є ставка
позичкового відсотка».
3. Що ви знаєте про ринок капітальних факторів, види капіталу, попит
і пропозицію капітальних факторів? Як визначається ринкова ставка
позичкового відсотка?
4. Яким чином обрана фірмою політика амортизації впливає на її
попит на капітал?
5. Інвестиції: поняття, економічний і фінансовий аналіз.
6. Інвестиційні рішення у короткостроковому періоді.
7. Інвестиційні рішення у довгостроковому періоді.
8. Методи фінансового аналізу інвестиційних проектів.
164
9. Які економічні функції земельної ренти?
10. Чи впливає на величину орендної плати і ціну землі домінування
тієї чи іншої форми власності?

1. Фактор виробництва, що використовується у сільськогос-

подарському або промисловому виробництві, а також усі природні ресурси
землі.
2. Ціна, яка сплачується власнику капіталу за використання його
засобів протягом певного періоду часу.
3. Різниця між поточною вартістю майбутнього періоду і поточною
сумою інвестицій.
4. Плата за використання жорстко обмежених ресурсів.
5. Головний фактор виробництва у сільському господарстві, що має
природне походження і не може бути новоствореним або збільшеним,
характеризується просторовою обмеженістю та іммобільністю.
6. Попит, який є похідним від попиту на сільськогосподарську
продукцію.
7. Процес поповнення або додавання капітальних фондів; представляє
собою приплив нового капіталу у поточному році.
8. Запас ресурсів, що беруть участь у виробництві різноманітних благ,
до нього звичайно відносять: споруди, машини, устаткування, обладнання,
засоби пересування, запаси сировини та полуфабрикатів тощо.
9. Родючість землі, яка зумовлена господарською діяльністю людини.
10. Родючість, що сформувалася під час природного процесу
ґрунтоутворення.
11. Відсоткова ставка у грошовому вигляді з поправкою на інфляцію.
12. Засоби праці, тобто фактори виробництва у вигляді заводів,
обладнання, машин тощо, які беруть участь у процесі виробництва тривалий
час.
13. Сума грошей, за яку одиниця капіталу може бути куплена або про-
дана у кожний даний момент.
14. Сьогоднішнє визначення суми, яка може бути виплачена у
майбутньому.
15. Відношення суми амортизації до вартості капітального активу.
165
16. Регулярно одержуваний землевласником надлишковий доход, не
пов’язаний з підприємницькою діяльністю.
17. Невідповідність засобів праці сучасним вимогам передової
практики та науково-технічного прогресу.
18. Зношення основного капіталу у процесі виробництва продукції або
внаслідок негативного впливу природних факторів.
19. Заходи, вжиті для підвищення якості праці робітників шляхом
підвищення їх кваліфікації і розвитку здібностей.
20. Процедура, за допомогою якої обчислюється сьогоднішнє значення
суми, яка може бути одержана в майбутньому.
А) Земля; б) економічна рента; в) інвестування; г) основний капітал; д)
сільськогосподарський попит на землю; е) штучна родючість землі; є) ціна
капітального активу; ж) сучасна (поточна) цінність майбутніх платежів;
з) дисконтування; і) норма амортизації; к) позичковий відсоток; л)
моральний знос; м) фізичний знос; н) чиста дисконтна вартість; о) реальна
відсоткова ставка; п) інвестиції в людський капітал; р) фізичний капітал; с)
природна родючість; т) земельна рента.
1. Ставка відсотка по облігаціях буде тим нижчою, чим:

а) коротше термін, на який вони випущені;
б) більше можливий ризик;
в) нижче ліквідність;
г) більше очікувана інфляція.
2. Яке із наступних понять являє собою продуктивний економічний
ресурс?
а) грошовий капітал;
б) засоби виробництва;
в) відсоток;
г) прибуток;
д) споживчі товари.
3. Земельна рента буде зростати за інших рівних умов, якщо:
а) знижується ціна землі;
б) зростає попит на землю;
в) скорочується попит на землю;
166
г) зростає пропозиція землі.
4. Пропозиція землі:
а) абсолютно нееластична;
б) характеризується одиничною еластичністю;
в) абсолютно еластична;
г) еластична.
5. Якщо номінальна відсоткова ставка складає 10%, а темп
інфляції визначений у 4% на рік, то реальна відсоткова ставка
складатиме:
а) 14%;
б) 6%;
в) 2,5%;
г) -6%;
д) 4%.
6. Фірма бажає взяти банківську позичку для побудови нового
підприємства. Річна ставка відсотка складає 18%. Очікувана норма
прибутку визначена у 20%. За таких умов фірма:
а) не буде будувати нове підприємство;
б) буде будувати нове підприємство;
в) незважаючи на збитки, вирішить будувати підприємство;
г) не зможе прийняти рішення на основі наявної інформації.
7. Основними суб’єктами пропонування позичкових коштів на
ринку фінансового капіталу є:
а) фірми;
б) домогосподарства;
в) банки;
г) інвестори.
8. Гранична норма часової переваги:
а) показує, заради скількох додаткових одиниць майбутнього
споживання людина відмовиться від одиниці поточного споживання;
б) визначається схильністю індивіда жертвувати поточним спожи-
ванням заради майбутнього споживання;
в) є від’ємною;
9. Позитивне рішення про будівництво моста, який буде служити
167
200 років і приносити щорічно прибуток у розмірі 10%, буде прийнято за
умови, що відсоткова ставка складе:
а) не більше 2%;
б) не більше 20%;
в) 10% чи менше;
г) 10% чи більш;
д) для ухвалення рішення недостатньо інформації.
10. Якщо гранична норма часової переваги дорівнює нулю, це
означає, що:
а) відмова від додаткової одиниці поточного споживання
компенсується збільшенням на одиницю майбутнього споживання;
б) за жодних умов людина не погодиться відмовитись від поточного
споживання заради додаткової одиниці майбутнього споживання;
в) відмова від будь-якої кількості поточного споживання не змінить
майбутнього споживання;
г) відмова від поточного споживання зменшить майбутнє споживання.
11. Зростання відсоткової ставки призведе до:
а) зростання попиту на позикові засоби;
б) зростання пропозиції позикових засобів;
в) скорочення пропозиції позикових засобів;
г) зростання обсягу пропозиції позикових засобів;
д) зростання обсягу попиту на позикові засоби.
12. Міжчасова бюджетна лінія:
а) визначає множину комбінацій рівнів поточного та майбутнього
споживання за певного рівня доходу та відсоткової ставки;
б) має кут нахилу, що дорівнює 1 + i;
в) не змінює кута нахилу зі зміною доходу;
13. При даному попиті на інвестиції їхня величина:
а) не залежить від відсоткової ставки;
б) може або зростати, або скорочуватися при збільшенні відсоткової
ставки;
в) буде скорочуватися, якщо буде зростати величина ставки відсотка;
г) буде скорочуватися, якщо буде зменшуватися відсоткова ставка.
14. Рівноважна відсоткова ставка вирівнює:
168
а) номінальну і реальну відсоткові ставки;
б) обсяги попиту та пропозиції позикових засобів;
в) споживання і заощадження;
г) усі зазначені величини.
15. За інших рівних умов збільшення продуктивності засобів
виробництва призведе до:
а) зростання попиту на позикові засоби і скороченню рівноважної
ставки відсотка;
б) зростання попиту на позикові засоби і збільшення рівноважної
ставки відсотка;
в) зростання пропозиції позикових засобів і зниженню рівноважної
відсоткової ставки;
г) зростання пропозиції позикових засобів і збільшенню рівноважної
відсоткової ставки.
16. У моделі міжчасового вибору ефект доходу за підвищення
ставки відсотку:
а) завжди додатний;
б) завжди від’ємний;
в) додатний, якщо домогосподарства заощаджують і від’ємний, якщо
вони позичають кошти;
г) від’ємний, якщо домогосподарства заощаджують і додатний, якщо
вони позичають кошти.
17. Ціна землі залежить від:
а) величини щорічної ренти;
б) ставки банківського відсотку;
в) величини альтернативного доходу покупця землі;
18. Землевласники взагалі не одержать ренту, якщо:
а) існує податок на землю;
б) криві попиту та пропозиції земельних ділянок перетинаються;
в) крива пропозиції землі абсолютно нееластична;
г) крива пропозиції знаходиться праворуч від кривої попиту.
д) родючість землі різко погіршиться.
19. Якщо держава встановлює фіксований рівень ренти, відмінний
від рівноважного, то:
169
а) економічна рента знижується;
б) економічна рента зростає;
в) економічна рента залишається незмінною;
г) відповідь залежить від еластичності попиту на землю.
20. При прийнятті інвестиційних рішень фірми звичайно беруть до
уваги:
а) розмір номінальної відсоткової ставки;
б) розмір реальної відсоткової ставки;
в) номінальну відсоткову ставку за винятком реальної ставки відсотка;
г) розмір реальної ставки відсотка за винятком номінальної.
1. Поточна вартість наступних доходів зворотно пропорційна ставці

банківського відсотку.
2. Ціна землі залежить від її місцезнаходження.
3. Якщо ставка відсотка зростає, збереження домогосподарств завжди
збільшуються.
4. Чим меншим є розмір позики, тим нижчим є відсоток.
5. Строки окупності двох інвестиційних проектів не впливають на
вибір фірми між цими проектами.
6. Капітальні блага – це товари тривалого користування, що
застосовуються у виробництві інших благ.
7. Гроші вважаються економічним ресурсом, оскільки надають
можливість придбати капітальні блага (виробничі споруди, машини,
устаткування тощо).
8. Платежі та витрати різних часових періодів порівнюються між собою
за допомогою процедури дисконтування.
9. Інвестиції доцільні, коли дисконтована сума майбутнього потоку
доходів перевищує витрати на інвестування.
10. Економічна рента є ціною, яку платять за використання факторів
виробництва, пропонування яких є незмінним.
11. Підвищення земельної ренти стимулює зростання пропонування
землі.
12. Пропозиція землі має абсолютно еластичний характер.
170
13. Головним дієвим фактором, який визначає рівень ціни землі є попит
на неї.
14. Крива несільськогосподарського попиту на землю є більш
еластичною, ніж крива сільськогосподарського попиту на землю.
15. Зниження реальної ставки відсотка за інших рівних умов
призводить до підвищення ціни на землю.
16. Величина амортизаційних відрахувань залежить від ціни засобів
праці та нормативного терміну функціонування.
17. Зниження відсоткової ставки означає, що в економіці будуть
реалізовані капітальні проекти з вищими нормами прибутку.
18. Поточна дисконтована цінність є нинішньою вартістю потоку
майбутніх доходів, індукованих деяким активом.
19. Поточна дисконтована цінність буде нижчою за нижчої ставки
відсотку та меншого строку виплати майбутніх доходів.
20. На відміну від номінальної відсоткової ставки реальна відсоткова
ставка може набувати від’ємного значення.
Задача 1
З угоди двох комерційних фірм випливає, що обидві вважають екві-
валентними суми 10 тис. дол. сьогодні та 24 тис. 414 дол. через 4 роки. Чи
можна за цими даними визначити, який відсоток на валютний внесок будуть
забезпечувати банки на протязі 4-х найближчих років?
У даному випадку ставка банківського відсотка визначається як ставка
дисконтування з формули , тобто .
Відповідь: Ставка дисконтування – ставка відсотка – становить

приблизно 25% річних.
Задача 2
Припустимо, що ставка відсотка є постійною і становить 8 %. Чому
дорівнюватиме поточна дисконтована вартість 1 гривні через 2 роки?
Одна гривня, вкладена сьогодні, коштуватиме 1,08 грн. через рік, і її
можна знову вкласти на наступний рік. Тоді після двох років інвестор
171
отримає: L (1,08) х (1,08) = 1,1664 грн. Отже, поточна дисконтована вартість
однієї гривні через два роки становитиме 1/1,664 = 0,8573 грн.
Відповідь: Поточна дисконтована вартість однієї гривні через два роки
буде дорівнюватиме 0,8573.
Задача 3
Функція корисності домогосподарства описується за допомогою
формули:
U (C1, C2) = C1 + C2,
де С1 – споживання у поточному році;
С2 – споживання у наступному році.
Доход домогосподарства у поточному році складає 20 тис. дол., а у
наступному складатиме 10 тис. дол. Ставка відсотка дорівнює 5 %. Знайдіть
обсяг споживчих видатків і збережень домогосподарства у поточному і
наступному році. Як зміниться поведінка домогосподарства, якщо ставка
відсотка зросте до 25 %
Розв’язання задачі пов’язане із вирішенням проблеми міжчасового
вибору. У загальному вигляді бюджетне обмеження можна представити як:
де С1 – споживання у поточному році;

С2 – споживання у наступному році;
I1 – доход у поточному році;
I2 – доход у наступному році;
r – ставка відсотку.
Якщо прийняти ціну поточного споживання за 1, то ціна споживання у
наступному році (згідно принципу альтернативної вартості) складатиме:
1/(1+r). Згідно умови оптимального вибору споживача (Рс1/Рс2 = MRS –
відношення ціни поточного споживання до ціни споживання наступного року
дорівнює граничній нормі заміщення поточного споживання споживанням
наступного року) і розв’яжемо систему із двох рівнянь:
172
.
Відповідь: Споживання у поточному році складає приблизно 14,76 тис.

дол., а збереження – 5,24 тис. дол. У наступному році споживання
складатиме приблизно 15,5 тис. дол.
Якщо ставка відсотка зросте до 25%, ми побачимо, що споживання у
поточному році знизиться до 14 тис. дол., а збереження зростуть до 6 тис.
дол. За таких умов, у наступному році обсяг споживання складатиме 17,5 тис.
дол.
Задача 12.1
Міська рада повинна прийняти рішення про будівництво нового
басейну. Його будівництво пропонують здійснити дві фірми: перша – протя-
гом 2-х років, друга – протягом 3-х років. У табл. 12.1. наведені дані проект-
них документів, які свідчать про щорічну вартість будівництва басейну.
Таблиця 12.1.
Показники вартості будівництва басейну двома фірмами
2003 2004 2005
1-а фірма 2000 5000 0
2-а фірма 3000 2000 500
Якому з проектів слід віддати перевагу? Чи треба, приймаючи рішення,

враховувати розмір ставки відсотка, який прогнозується, і чому?
Задача 12.2
Якою є поточна дисконтована вартість застави з 12-ма щорічними
виплатами по 4500 грн. кожна, якщо процентна ставка становить 9%?
Підказка: після того як визначите основну формулу для даної застави,
перевірте, чи можна її спростити?
Задача 12.3
Внаслідок інвестицій на початку року у розмірі 10 тис. грн. очікується
віддача у розмірі 1500 грн. щорічно (наприкінці року).
173
Визначте чи є вигідними такі інвестиції, якщо ставка банківського
відсотка дорівнює 10%.
Задача 12.4
Передбачається, що верстат буде експлуатуватися на протязі 3 років,
приносячи власникові щорічний доход у розмірі 20 тис. грн. Залишкова
вартість верстату на кінець третього року складатиме 60 тис. грн. Визначите
ціну верстата, яка направляється цілком на покриття витрат, якщо:
а) ставка відсотка складає 8 %;
б) ставка відсотка дорівнює 10 %;
в) ставка відсотка дорівнює 8 %, але очікуваний темп інфляції складає
7 % на рік.
Задача 12.5
Попит на землю описується рівнянням:
Qd = 100 – 4R,
де Qd – площа земельних угідь, га;
R – ставка ренти, тис. грн. за 1 га.
Визначити:
а) рівноважну величину ренти, якщо пропозиція землі становить 60 га;
б) ціну 1 га землі, якщо ставка банківського відсотку складає 20 %
річних;
в) які зміни відбудуться на ринку землі за умови встановлення
державою граничного рівня ренти в 5 тис. грн.
Вправа 12.1
На рис. 12.1 наведено графік, який відображає ситуацію на ринку землі.
174
RN S
D2
D1
0 D3 QS
Рис. 12.1. Графічна модель, що відображає ситуацію на ринку землі
Виходячи із того, що початкова рівновага відповідає точці Е1, дайте

обґрун-товані відповіді на питання:
а) чим зумовлений характер кривих попиту та пропозиції на ринку
землі?
б) чим обумовлена динаміка земельної ренти, що отримують власники
земель?
в) як зміняться доходи землевласників, якщо попит на землю
відповідатиме кривій попиту D2; кривій попиту D3?
Вправа 12.2
Ставка проценту
d
Ij e
Ie a
b c
Ic
Попит на інвестиції
Q0 Q1 Q2
Норма інвестицій та заощаджень
Рис. 12.2. Графічна модель, що характеризує ситуацію на ринку

позикових коштів
175
На рис. 12.2 зображені криві попиту та пропозиції на ринку позикових
коштів. Зрівноважена ставка відсотку дорівнює Ie, тоді як Ic визначає
граничну відсоткову ставку, встановлену урядом. Проаналізуйте ситуацію на
ринку позикових грошових коштів та визначить серед наведених нижче
твердження, які її правильно відображають:
а) крива попиту на позикові кошти має від’ємний нахил, зокрема,
внаслідок того, що граничний продукт зменшується від інвестицій;
б) у точці А норма доходу, яка очікується на граничні інвестиційні
проекти, дорівнює ставці відсотку, що встановлена урядом;
в) при ставці відсотку Ic обсяг попиту на залучені засоби дорівнює
обсягу іх пропозиції;
г) у точці А очікувана норм доходу на Qe-у одиницю інвестицій
дорівнює відсотковій ставці, при якій попит на інвестиції дорівнює
пропозиції грошових засобів;
д) дефіцит позикових коштів виникає на грошовому ринку, коли
відсоткова ставка встановлюється на рівні Ic;
е) ефективне розміщення позикових коштів передбачає, що грошовий
ринок знаходиться у стані рівноваги, що відповідає точці А;
ж) ринковий механізм ефективно розміщує грошові кошти у
відповідності із інвестиційними можливостями, якщо відсоткова ставка
встановлюється урядом на рівні Ic.
176
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
а к н б а д в р е с
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
о г є ж і т л м п з

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
а б б а б б б г в в
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
г г в б б в г г г б

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
в в н н н в н в в в
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
н в в в в в н в н в
Термінологічний словник
Активи – засоби, що забезпечують грошові надходження їх володарю у

вигляді як прямих, так і прихованих виплат.
Акциз – податок, який стягується з одиниці проданої продукції у
встановленому розмірі.
Альтернативна вартість – суб’єктивна оцінка індивідом тих благ, якими
він змушений пожертвувати, щоб одержати бажане благо. Вона характеризується
як цінність втрачених можливостей і вимірюється кількістю одного блага, від
якої потрібно відмовитись, заради одержання додаткової одиниці іншого.
Альтернативні витрати – цінність тих благ, які можна було б виготовити
за допомогою витрачених на виробництво даного блага факторів.
Аналіз – метод, що полягає у розділенні цілого на частини заради його
пізнання.
Аналогія – метод, що полягає у переносі властивостей з відомого об’єкта на
невідомий.
Антимонопольне законодавство – законодавство, яке спрямоване проти
накопичення фірмами шкідливої для суспільства монопольної влади.
Антимонопольна політика – комплекс заходів, які призначені забезпечити
ефективний механізм функціонування ринку та запобігання проявам
недобросовісної конкуренції.
Безробіття – перевищення обсягу пропозиції над обсягом попиту на ринку
праці.
Благо – предмет чи послуга, придатні для задоволення потреб індивіда.
Благо неякісне – благо, попит на яке по мірі зростання доходу споживача
скорочується.
Благо нормальне – благо, попит на яке по мірі зростання доходу споживача
зростає.
Благо суспільне – благо, яке є одночасно неконкурентним і не виключним.
«Бритва Оккама» - принцип, згідно з яким перевагу слід віддавати більш
простим теоріям перед більш складними, якщо і ті, і інші узгоджуються з даними
емпіричних досліджень.
Бюджетна лінія (лінія цін, лінія споживчих можливостей, пряма
витрат) – геометричне місце точок, кожна з яких зображує різні комбінації
178
поєднання кількості двох благ, що доступні споживачеві при даних цінах і
бюджеті.
Валовий (бухгалтерський) прибуток – це прибуток, який дорівнює різниці
між валовим (сукупним) доходом від реалізації і бухгалтерськими (зовнішніми)
витратами.
Валові інвестиції – загальне збільшення запасу капіталу.
Віддача від масштабу – відношення між темпом зміни випуску й
однаковим для усіх факторів виробництва темпом зміни обсягу їхнього
використання.
Відкрита монополія – це монополія, за якої на деякий час одна з фірм стає
єдиним постачальником продукту, але вона не має спеціального захисту від
конкуренції.
Відмова (провал) ринку – нездатність ринкового механізму у визначених
умовах забезпечити досягнення ефективності по Парето.
Вірогідність – можливість отримання певного результату.
Взаємодоповненість благ (компліментарність) – властивість благ
задовольняти потреби в комплексі.
Взаємозамінність благ (субституціональність) – властивість благ
задовольняти потреби за рахунок один одного.
Влада монопольна – важелі впливу фірми-виробника на ринкову ситуацію,
які дозволяють йому самостійно визначати ціну на блага власного виробництва та
регулювати власні обсяги виробництва.
Виробник (фірма) – економічний суб’єкт, який придбає фактори для
виробництва і продажу благ.
Виробнича функція – залежність між максимальним обсягом випуску
продукції від певної комбінації виробничих факторів.
Виробнича функція Кобба - Дугласа – різновид виробничої функції, що
характеризує технологію з повною взаємозалежністю факторів виробництва та з
одиничною еластичністю випуску від масштабу.
Виробнича функція Леонт’єва – різновид виробничої функції, що
характеризує технологію з взаємозамінними факторами виробництва та з
одиничною еластичністю випуску від масштабу.
Виручка (виторг)сукупна – це сума грошей, отриманих від продажу
певного обсягу продукції на ринку: TR = Pх Q.
Виручка (виторг) середня – це виручка від реалізації одиниці продукції.
179
Виручка (виторг) гранична – це зміна сукупного виторгу в результаті
продажу додаткової одиниці продукції.
Витрати – оцінене у вартісній формі споживання виробничих ресурсів,
пов’язане з виробництвом та реалізацією продукції.
Витрати внутрішні (неявні) – витрати, що виникають внаслідок
застосування (незастосування) власних факторів виробництва.
Витрати граничні – збільшення загальних витрат при збільшенні випуску
продукції на одиницю.
Витрати загальні – сукупність постійних і змінних витрат фірми.
Витрати змінні – витрати, що змінюються зі зміною обсягу виробленої
продукції.
Витрати зовнішні (явні) – витрати факторів виробництва, що не належать
фірмі і купуються нею у зовнішніх постачальників.
Витрати незворотні – фіксовані витрати, наявність яких обумовлена
правом власності господарюючого суб’єкта на капітальне благо, для якого не
існує альтернативного шляху використання. Ці витрати власник не відшкодує
навіть у разі припинення господарської діяльності.
Витрати середні – витрати на одиницю виробленої продукції.
Витрати постійні – витрати, величина яких не залежать від обсягу
виробленої продукції.
Витрати трансакційні – витрати в сфері обміну, що пов’язані з передачею
прав власності.
Гранична корисність – корисність кожної додаткової одиниці блага, що
споживається.
Гранична норма заміщення двох благ – кількість, на яку споживання
одного з двох благ повинне бути зменшене, щоб повністю компенсувати
споживачеві збільшення споживання іншого блага на одну додаткову одиницю,
причому загальна корисність залишається незмінною.
Гранична норма технологічного заміщення – кількість одного
виробничого фактору, яку може замінити додаткова одиниця іншого, причому
загальний випуск продукції залишається незмінним.
Граничний дохід – додатковий випуск товару, пов’язаний зі збільшенням
фактору виробництва на одиницю при незмінності обсягу інших використаних
факторів виробництва. Визначається як приріст випуску товару, що приходиться
на одиницю приросту даного актору.
180
Граничний продукт – приріст випуску при залученні у виробництво
додаткової одиниці змінного фактору.
Граничний продукт ресурсу в грошовому виразі – додаткова виручка від
реалізації додаткового обсягу продукції, що отримана при збільшенні
використання ресурсу на одиницю.
Дедукція – метод пізнання від загального до часткового.
Дефіцит – ситуація на ринку, що характеризується перевищенням
величини попиту над величиною пропозиції за певної ціни.
Досконала конкуренція – тип ринкової структури, за якої на ринку працює
велика кількість продавців і покупців, які не можуть впливати на ринкові ціни
окремо один від одного, відсутні бар’єри для входу та виходу з ринку; існує
вільний доступ до ринкової інформації; блага, що реалізуються, характеризуються
однорідністю; монопольна влада відсутня.
Довгостроковий період – це період часу, який достатній для того, щоб
можна було змінити всі фактори виробництва, у тому числі і виробничі
потужності підприємства.
Дисконт – засіб надання переваги економічним суб’єктом нинішнім благам
в порівнянні із майбутніми. Він показує, на скільки одиниць повинен зрости обсяг
благ майбутнього періоду при зменшенні обсягу благ у поточному періоді на
одиницю, щоб при цьому добробут суб’єкта не змінився. Стосовно грошей,
дисконт показує на скільки повинна зрости їх сума, надана в кредит на
визначений час, щоб добробут суб’єкта не змінився.
Дисконтування – процедура, за допомогою якої здійснюється приведення
цінності майбутніх періодів до поточного періоду.
Диференціація продукту – дійсні або уявні відмінності між аналогічними
товарами різних фірм-виробників.
Дуополія – ситуація на ринку, за якої пропозиція представлена лише двома
фірмами-виробниками, які повністю задовольняють ринковий попит.
Загальна вигода торгівлі – це сума надлишку продавця і надлишку
покупця.
Загальна економічна рівновага – стан національної економіки, при якому
одночасно на всіх ринках благ і факторів обсяг попиту дорівнює обсягу
пропозиції.
181
Закон Госсена другий – при заданих цінах і бюджеті споживач досягає
максимуму корисності тоді, коли зберігається рівність співвідношень граничних
корисностей до цін усіх споживаємих ним благ.
Закон зростаючої сукупної корисності полягає у тому, що з нарощуванням
споживання будь-якого блага загальна сума корисності зростає.
Закон попиту – зворотна залежність між ціною та кількістю благ, що
купуються.
Закон пропозиції – пряма залежність між ціною та кількістю блага, що
продається.
Закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена) –
споживання кожної додаткової одиниці блага доставляє споживачеві все меншу
граничну корисність.
Закон спадної продуктивності (віддачі) змінного фактору виробництва –
при відсутності технічного прогресу збільшення використання одного із змінних
факторів виробництва при незмінних інших після досягнення оптимального
співвідношення факторів тягне за собою зниження його граничного продукту
(падіння віддачі).
Закрита монополія – це монополія, що має спеціальний захист від
конкурентів у вигляді певних юридичних обмежень (патенти, авторські права та
ін.).
Заробітна плата – в сучасній економічній теорії це ціна, що сплачується за
використання праці найманого робітника.
Затрати – все, що фірма-виробник купує для використання з метою
досягнення необхідного результату.
Земля, природні ресурси – природні умови, необхідні для виробництва
товарів та послуг.
Земля – головний фактор виробництва у сільському господарстві, що має
природне походження, характеризується просторовою обмеженістю,
іммобільністю, він не може бути новоствореним або збільшеним.
Зміна попиту (пропозиції) – зміна кількості товару, яку бажають і можуть
купити (продати) споживачі (виробники), що відбувається в результаті зміни
нецінового фактору.
Зміна величини попиту (пропозиції) – зміна кількості товару, яку бажають
і можуть купити (продати) споживачі (виробники), що відбувається в результаті
зміни ціни товару.
182
Змова – одна із стратегій поведінки фірм-олігополістів, що проявляється у
домовленості (явній, мовчазній або таємній) стосовно узгодження ними цін та
обсягів виробництва.
Зовнішні ефекти – затрати, які не відображаються в ринкових цінах
(від’ємні зовнішні ефекти) або вигоди (позитивні зовнішні ефекти), які виникають
при виробництві і споживанні благ.
Зростаюча віддача від масштабу – збільшення обсягу випуску продукції
більш високими темпами, ніж зростання витрат всіх виробничих факторів, що
задіяні при її виготовленні.
Ізокванта - це лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації факторів
(праці та капіталу), які дають змогу отримати однаковий обсяг виробництва
продукції.
Ізокоста - лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за
різних поєднань двох факторів (наприклад, праці та капіталу).
Індивідуальний попит – це той обсяг благ, що даний споживач бажає і в
змозі купити при даному рівні цін.
Індивідуальна пропозиція – це той обсяг благ, який даний товаровиробник
може поставити на ринок для продажу при даній ринковій ціні.
Індукція – метод пізнання від часткового до загального.
Капітал – це сукупність матеріальних факторів виробництва, ресурс
тривалого користування, що використовується для виробництва товарів та послуг.
Кардиналістський підхід до проблем споживчого вибору і пошуку
рівноваги споживача полягає у порівнянні співвідношень між граничними
корисностями і цінами товарів.
Картель – група виробників (постачальників) продукції на
олігополістичному ринку, що максимізують власні прибутки за допомогою
механізму фіксації цін та обмеження обсягів виробництва.
Комплементи - блага, що доповнюють одне одного у споживанні.
Концентрація ринку – ступінь переважання на ринку одного або кількох
підприємств.
Короткостроковий період - період часу, на протязі якого обсяг
виробництва може бути змінений за рахунок використання додаткових факторів
виробництва змінного характеру (робочої сили, сировини чи матеріалів), тоді як
виробничі потужності залишаються незмінними. Останні можуть лише
використовуватись більш інтенсивно.
183
Лідерство у цінах – одна із стратегій фірм-олігополістів, яка проявляється
через неофіційне (мовчазне) встановлення ними ціни на продукцію у
відповідності до того, яку цінову політику проводить на ринку фірма-лідер.
Людський капітал – це міра втіленої у людині здатності приносити доход
протягом життя. Він включає природні здібності людини, а також здібності,
набуті в процесі освіти і підвищення кваліфікації.
Мінімальний ефективний розмір підприємства – це той найменший обсяг
виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні
витрати.
Миттєвий період - період часу, на протязі якого підприємство може
відреагувати на зміну ринкових умов тільки зміненням рівня цін. Фактори
виробництва, а, значить, і витрати, і обсяги виробництва залишаються
Монополістична конкуренція – ринкова структура, за якої велика кількість
фірм-виробників пропонує на ринку диференційований товар.
Монополія – тип ринкової структури, за якої на ринку функціонує лише
один виробник (постачальник) продукції за великої кількості споживачів
останньої.
Монопсонія – тип ринкової структури, за якої на ринку функціонує лише
одне підприємство, що діє як споживач-монополіст.
Надлишок пропозиції - ситуація на ринку, що характеризується
перевищенням величини пропозиції над величиною попиту за певної ціни.
Надлишок покупця - різниця між ціною, яку згоден сплатити покупець за
дану одиницю продукту і ціною, що встановлена ринком.
Надлишок продавця - різниця між ціною, за якою згоден реалізувати
продукт продавець, і ціною ринку.
Номінальна заробітна плата – ціна, що сплачується за використання
праці.
Номінальна ставка проценту – ставка проценту, виражена у грошовій
формі за поточним курсом.
Норма амортизації (а) – це відношення суми амортизації до вартості
капітального активу.
Нормативна економічна наука – наука, яка вивчає умови досягнення
максимального результату при даних витратах суб’єктів ринкової економіки,
184
наука про раціональну поведінку людей і діяльність інститутів. Інколи її
характеризують за допомогою відповіді на питання «як треба?».
Олігополія – тип ринку, для якого притаманна наявність декількох великих
виробників (постачальників) продукції та багатьох дрібних споживачів.
Ординалістський підхід до визначення споживчого вибору ґрунтується на
поєднанні графічних моделей бажаного і можливого.
Ординальною корисністю або порядковою вимірністю корисності
називають впорядкованість наборів благ за ступенем їх привабливості для
споживача.
Орендна плата – сума, яку орендар сплачує власнику землі. Вона включає
ренту, амортизацію на споруди, що знаходяться на землі, а також процент на
вкладений капітал.
Підприємство - нероздільна первісна економічна одиниця, в межах якої
відбувається комбінування економічних ресурсів з метою створення готової
продукції.
Позитивна економічна наука – наука, що вивчає розвиток економічних
явищ і процесів, що об’єктивно складаються. Інколи її характеризують за
допомогою відповіді на питання «як є?».
Позичковий процент – ціна, що сплачується власникові капіталу за
використання запозичених у нього засобів на протязі певного періоду.
Порівняння – метод, що визначає подібність або розбіжності явищ та
процесів.
Постійна економія від масштабу – збільшення обсягу продукції тими ж
темпами, що і зростання витрат усіх виробничих факторів, що задіяні при її
виготовленні.
Поточна дисконтована (приведена) вартість – це нинішня вартість
грошової одиниці, виплачена через певний період часу.
Правило вибору оптимального обсягу виробництва (загальна умова
максимізації прибутку):прибуток максимізується на обсязі, для якого граничний
виторг дорівнює граничним витратам: MR=MC.
Прибуток – визначається як різниця між сукупною виручкою та сукупними
витратами.
Природна монополія – це різновид монополії, що функціонує у галузях, де
має місце значна економія ресурсів за рахунок зростання масштабу виробництва,
тобто її існування є економічно доцільним.
185
Реальна заробітна плата – купівельна спроможність заробітної плати, що
виражена в кількості товарів і послуг, які можна придбати на отриману суму.
Реальна ставка проценту – ставка проценту, скоригована на інфляцію,
тобто відображена у незмінних цінах.
Ресурси економічні (фактори виробництва) – необхідні для виробництва
економічних благ елементи. Головними видами ресурсів звичайно виступають:
праця, земля, капітал, підприємницькі здібності.
Рівновага Бертрана –ринкова ситуація, за якої в умовах дуополії фірми
конкурують між собою, знижуючи ціну товару та збільшуючи обсяги випуску.
Рівновага Курно – ринкова ситуація, за якої в умовах дуополії кожна фірма,
що діє самостійно, обирає такий обсяг виробництва, який очікує від неї її
конкурент.
Рівновага Неша – ринкова ситуація, за якої рівновага на ринку досягається
за умови існування пари стратегічних рішень, які характеризуються тим, що
рішення кожного гравця є оптимальним за даного рішення іншого.
Рівновага Штакельберга – ринкова ситуація, яка описує модель
олігополістичної поведінки, що припускає існування неоднакової економічної
сили у конкурентів, тобто більш сильна фірма бере на себе функції лідера на
ринку.
Рівновага фірми на ринку досконалої конкуренції – ситуація, за якої
конкурентна фірма максимізує прибуток, виготовляючи таку кількість продукції,
що відповідає умові рівності ринкової ціни граничному доходу, середнім та
граничним витратам, тобто має вигляд: MR = MC = AC = P.
Рівноважна ціна – ціна, що врівноважує попит та пропозицію в результаті
діє конкурентних сил.
Ринкова структура – певні типи взаємозв’язку між попитом та
пропозицією, що зумовлюють механізми встановлення ціни та досягнення
ринкової рівноваги.
Ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяги попиту і пропозиції
збігаються. Якщо рівновага стосується окремого ринку певного блага, її ще
називають частковою рівновагою.
Ринкова економіка – система, що заснована на приватній власності, свободі
вибору та конкуренції, яка спирається на особисті інтереси, обмежує роль уряду.
Ринок – система відносин, в якій зв’язки покупців та продавців настільки
вільні, що ціни на те саме благо мають тенденцію швидко вирівнюватися.
186
Ринок досконалої конкуренції – це структура, яка має низьку концентрацію
продавців і покупців, регулюється виключно автоматичними ринковими
механізмами попиту, пропонування, ціни, без втручання будь-яких державних чи
недержавних інституцій.
Ринок монополістичної конкуренції – ринок диференційованого продукту
з великою кількістю покупців та продавців, на якому останні володіють певною
монопольною владою завдяки впровадженню нецінової конкуренції.
Сегмент ринку – обособлення у просторі або у часі груп покупців, що
різняться еластичністю попиту.
Середній дохід – дохід, що приходиться на одиницю проданого
(виробленого) блага. За умов досконалої конкуренції він дорівнює ринковій ціні.
Середній продукт – обсяг продукту, що виробляється, який приходиться на
одиницю використаного фактора.
Синтез – метод дослідження, який полягає у об’єднанні частин у ціле.
Спадна (убиваюча) економія від масштабу - збільшення обсягу випуску
продукції більш низькими темпами, ніж зростання витрат усіх виробничих
факторів, що задіяні при її виготовленні.
Субститути – блага, що заміщують одне одного у споживанні.
Сучасна (поточна) цінність майбутніх платежів – це сьогоднішнє
значення суми, яка може бути виплачена у майбутньому.
Таємна змова – негласна домовленість про ціни, розподіл ринків та інші
способи обмеження конкуренції, яка переслідується законом.
Теорія ігор – теорія, що досліджує математичними методами стратегічну
взаємодію господарюючих суб’єктів у вірогідних ситуаціях, пов’язаних з
прийняттям рішень в умовах невизначеності.
Теорія «ламаної» кривої попиту – одна з моделей, що визначає поведінку
фірм-олігополістів і пояснює негнучкість або «жорсткість» олігополістичних цін.
Її сутність полягає у тому, що олігополіст вважає, що конкуренти будуть
реагувати на будь-які його дії щодо зниження цін і не будуть зважати на їх
підвищення.
Товар Гіффена – товар низької якості, який має високу питому вагу в
бюджеті споживача.
Траєкторія розвитку фірми (лінія експансії) – це лінія, яка ілюструє
комбінації праці і капіталу, які вибирає фірма, щоб мінімізувати витрати кожного
з рівнів виробництва у довгостроковому періоді. Вона проходить через усі точки
187
рівноваги фірми, відображаючи зміни її фінансових можливостей за незмінних
цін факторів виробництва.
Умова рівноваги фірми – стан, за якого досягається виконання рівності
граничного доходу граничним витратам, або MR = MC.
Умова рівноваги виробника – стан, за якого досягається виконання рівності
співвідношень граничних продуктів факторів у грошовому виразі до цін цих
факторів, тобто: MRP1/P1 = MRP2/P2 = … = MRPn/Pn.
Утилітаризм – напрямок соціально-економічної теорії, прихильники якого
вважають, що суспільний добробут представляє собою функцію індивідуальних
корисностей усіх членів. Справедливість, на їхню думку, існує там і тоді, де і коли
вдається максимізувати сукупну корисність усіх членів суспільства.
Фактори виробництва (або виробничі ресурси) – це блага природного чи
штучного походження, що використовуються для виробництва необхідних людям
кінцевих товарів та послуг.
Фірма – це ім’я, під яким юридично повноправний підприємець веде свої
справи. Сучасна економічна теорія розглядає фірму як ринковий суб’єкт і,
одночасно, господарську одиницю, що володіє оформленими правами власності і
здійснює діяльність під власну майнову відповідальність.
Функція корисності – функція, що показує спадання корисності блага зі
зростанням його кількості: U = f (Qx), де U – корисність блага; Qx – послідовні
частини блага.
Функція попиту – функція, що визначає попит в залежності від різних
факторів, що на нього впливають (детермінант попиту).
Функція пропозиції – функція, що визначає пропозицію в залежності від
різних факторів, що на неї впливають (детермінант пропозиції).
Ціна землі – представляє собою суму грошей, поклавши яку у банк, її
бувший власник отримав би у вигляді аналогічного проценту на вкладений
капітал. Тобто ціна землі представляє дисконтовану вартість наступної земельної
ренти.
Ціна капітального активу – це сума грошей, за яку одиниця капіталу може
бути куплена або продана у кожний даний момент. Вона включає сучасну
цінність потоку майбутніх платежів, отриманих власником за весь період
використання даного активу.
Цінні блага – товари чи послуги, попит на які різко збільшується при
зростанні доходу (предмети розкоші).
188
«Цінова війна» - одна із стратегій фірм-олігополістів, впровадження якої
пов’язане із послідовним зниженням цін для витіснення конкурентів з ринку.
Цінова війна – одна із стратегій максимізації прибутку, яка полягає у тому,
що однакові товари чи послуги фірма продає різним покупцям за різними цінами,
у залежності від їхньої платоспроможності.
Чиста дисконтована (приведена) вартість – різниця між дисконтованою
вартістю суми очікуваних у майбутньому розмірів чистого доходу та
дисконтованою вартістю інвестицій.
Чиста монополія – це різновид монополії, за якої на ринку діє лише один
виробник (продавець) блага, у якого немає близьких замінників.
Економічний аналіз – метод дослідження, який формує уявлення про
економічні процеси, події або явища, дозволяє відстежити їх властивості та
взаємозв’язки, вивести певні логічні передбачення щодо можливої поведінки
господарюючих суб’єктів.
Економічна модель – формальний опис економічного процесу або явища,
структура якого визначається як об’єктивними властивостями, так і суб’єктивним
цільовим характером дослідження. Будь-яка мікроекономічна модель включає три
основних елементи: мету, обмеження, вибір рішення.
Економічна рента – плата за ресурс, пропозиція якого строго обмежена.
Економічна ефективність – поняття, яке в ринковій економіці пов’язують
із доцільністю використання засобів для досягнення поставлених цілей. Тобто
економічна дія тоді вважається ефективною, якщо позитивні результати від неї
перевищують її можливі від’ємні результати.
Економічні цілі – цілі, що переслідують у своїй діяльності суб’єкти
господарювання або суспільство у цілому.
Економічний вибір – вибір найкращого серед альтернативних варіантів, при
якому досягається максимальна корисність у результаті використання обмежених
ресурсів.
Економічний (чистий) прибуток – різниця між доходом та
альтернативними витратами фірми, що включають нормальний прибуток, тобто
різниця між сукупною виручкою від продаж та усіма витратами, як зовнішніми,
так і внутрішніми.
Економічний експеримент – штучна зміна або відтворення економічних
процесів або явищ з метою їх практичного вивчення у найбільш сприятливих
умовах.
189
Ефект Веблена – ефект збільшення споживчого попиту, пов’язаний із тим,
що благо має більш високу (а не більш низьку) ціну.
Ефект доходу полягає у зміні обсягу споживання внаслідок зміни
реального доходу під впливом руху цін, тобто зниження ціни одного з благ
«вивільняє» якусь частину бюджету споживача, що робить останнього відносно
багатшим.
Ефект заміщення виникає внаслідок зміни ціни блага відносно цін інших
благ за незмінного реального доходу споживача. Проявляється у заміні більш
дорогого блага у наборі споживача тим, що дешевшає.
Ефект масштабу – співвідношення між зростанням витрат ресурсів і
зростанням обсягів виробництва у довгостроковому періоді.
Ефект сноба – ефект зміни попиту внаслідок того, що інші люди
споживають це благо.
Ефективне розміщення ресурсів – сполучення факторів виробництва у часі
і просторі, що дозволяє максимізувати корисність.
190
Перелік умовних позначень та скорочень
U - корисність
MU – гранична корисність
TU – загальна корисність
MRS – гранична норма заміщення
I – доход споживача
Qd – обсяг попиту
Qs – обсяг пропозиції
Е – точка рівноваги (еквілібріум)
Р – ціна
Рe – рівноважна ціна
Qe – рівноважний обсяг
C(x) – функція витрат
FC – постійні витрати
VC – змінні витрати
TC – загальні (валові, сукупні) витрати
AC – середні витрати
AFC – середні постійні витрати
AVC - середні змінні витрати
ATC – середні загальні витрати
AP – середній продукт
MP – граничний продукт
TP – валовий продукт
AR – середній доход
MR – граничний доход
П (π)- прибуток
TR – валовий доход
MRTS – гранична норма технічного заміщення
MPx - граничний фізичний продукт від ресурсу Х;
MRPx - граничний продукт від ресурсу Х;
МВ – гранична вигода
R – ставка ренти
r – ставка відсотку
W – ставка заробітної плати
Q – обсяг реалізації продукції
191
Основна
1. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. – К: «ИНТЕМ» ЛТД,
1995. – 448 с.
2. Гребенников П.И. Микроэкономика: Учебн. / П. И. Гребенников,
А. И. Леусский, Л. С. Тарасевич [Под общ. ред. Л. С. Тарасевича. – СПб.:
Изд. УЭФ, 1996. – 352 с.
3. Долан Э. Микроэкономика: Пер. с англ. /Э. Долан, Дж.Линдсей Д.
[Под общ. ред. Б. Лисовика и В. Лукашевича. С.-Пб.: Экон.школа, 1994. – 448
с.
4. Емцов Р. Г. Микроэкономика: Уч-к. 2-е изд. /Р. Г. Емцов, М. Ю.
Лукин – М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, изд. «ДИС», 1999. – 320 с.
5. Задоя А. О.Мікроекономіка. Курс лекцій та вправи. – К.: Знання,
2002. – 212 с.
6. Макконнел К. Р., Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер.
с англ. – 11-е изд. /К. Р. Макконнел, С. Л. Брю. – К.: Хагар-Демос, 1993. – 786
с.
7. Максимова В. Ф. Микроэкономика: Учебн. – 3-е изд., перераб. и доп. –
М.: Соминтэк, 1996. — 328 с.
8. Мікроекономіка. Тексти лекцій / Під ред. акад. М. А. Сіроштана –
Харків: РВВ ХДЕУ, 1997. – 144 с.
9. Піндайк Р. Мікроекономіка. Підручник: Пер. з англ. / Р. Піндайк, Д.
Рубінфелд. – К.: Основи, 1996. – 646 с.
10. Микроэкономика / Под ред. Е. Б. Яковлевой. – М.: АКАЛИС, 1997.
– 332 с.
11. Нуреев Р. М. Курс микроэкономики. Учебн. для вузов. – М.:
НОРМА-ИНФРА•М, 1999. – 572 с.
12. Пиндайк Р. Микроэкономика: Сокр. пер. с англ. / Р. Пиндайк,
Д. Рубинфельд [Науч. ред. А.Т. Борисович, В.М. Полтерович, В.И. Данилов.
– М.: Экономика, Дело, 1992. – 512 с.
13. Самуельсон Пол А. Мікроекономіка / Пол А. Самуельсон,
Вільям Д. Нордгауз: Пер. з англ. С. Панчишина. – К.: Основи, 1998. –
676 с.
14. Фишер С. Экономика / С. Фишер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензи: Пер.с
англ. 2-го изд. – М.: Дело ЛТД, 1995. – 864 с.
15. Хайман Д. Н. Современная микроэкономика: анализ и
приложения / Пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 1992. – Т.1. –
384 с., Т.2. – 384 с.
16. Франк Роберт Х. Микроэкономика и поведение. Учебник для вузов.
– М.: ИНФРА-М, 2000.
17. Экономика: Учебник / Под ред. А. С. Булатова. – 2-е изд., перераб.
и доп. – М.:БЕК, 1999. – 816 с.
18. Экономическая школа. Систематический курс лекций по
экономической теории. – Вып.1,2,3. – СПб.: Экономическая школа, 1991,
1994, 1995.
19. Ястремський О. І. Основи мікроекономіки: Підручник. / О. І.
Ястремський, О. Г. Гриценко – К.: Знання, 1998. – 674 с.
Додаткова
20. Гамільтон Дж. Методичний посібник до «Мікроекономіки»

Р. Піндайка і Д. Рубінфелда / Пер. з англ. А. Олейника, Р. Скільського. – К.:
Основи, 1996. – 236 с.
21. Карагодова О. О. Мікроекономіка: Навч. посібник /О. О. Карагодова, Д.
М. Черваньов.– К.: Четверта хвиля, 1997. – 204 с.
22. Кириленко В. І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студентів
екон. спец. вузів. – К.: Таксон, 1998. – 336 с.
23. Лисовицкий В. Н. Микроэкономика: Учебн. пособие. – 2-е изд., доп.
и перераб. – К.: ИСИМО МО Украины, НВФ Студцентр, 1997. – 160 с.
24. Мікроекономіка: Навч.-методичний комплекс: У 3-х ч. / Укл.
А. П. Наливайко та ін. – К.: КДЕУ, 1997. – 268 с.
25. Микро - макроэкономика: Практикум / Под общ. ред. Ю.А. Оги-
бина. – СПб.: Литера плюс «СПб. Оркестр», 1994. – 432 с.
26. Нуреев Р. М. Основы экономической теории: Микроэкономика:
Учебн. для вузов. – М.: Высшая школа, 1996. – 448 с.
27. Пода А. К. Мікроекономіка. Збірник задач для студентів
економічних спеціальностей: Навч. посібник / А. К. Пода, О. П. Вашків,
Л. Л. Куц – К.: ІКДО, 1995. – 124 с.
193
28. Слухай С. В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. –
К.: Лібра, 1998. — 256 с.
29. Сборник задач по экономике: Учебн. пособие / Отв. ред. Ю. Е. Вла-
сьевич. – М.: Изд. БЕК, 1996. – 276 с.
30. Економічна теорія: Навч. посібник. В 2 кн. / За ред. З. Г.
Ватаманюка. – К.: Заповіт, 1997. – Кн. 2: Мікроекономіка. – 280 с.
31. Гальперин В. М., Игнатьев С. И., Моргунов В.И. Микроэкономика:
В 2 т. / Под ред. В. М. Гальперина. — СПб.: Экон. шк., 1994. — Т.1. — 349 с.
32. Тарануха Ю.В. Микроэкономика (в структурно-логических схемах):
Учебно-методическое пособие / Под ред. д.э.н., проф. А.В. Сидоровича. – М.:
«Дело и Сервис», 2002. – 304 с.
33. Тарануха Ю.В. Микроэкономика: Учеб. / Ю.В. Тарануха, Д.Н.
Земляков. – М.: «Дело и Сервис», 2002. – 304 с.
194

Danavasilenko 2006@

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Danavasilenko 2006@

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МОДУЛЬ 1.

ТЕОРІЯ ВЗАЄМОДІЇ ВИРОБНИКА

Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки

«Економічна наука – це наука, що вивчає поведінку

1.1. Методичні рекомендації щодо самостійного опрацювання матеріалу

Починаючи розгляд теоретичного матеріалу даної теми, студентові слід

1.2. Дайте відповіді на проблемні питання

1. Як ви розумієте вислів, що є епіграфом до даної теми?

1.3. Для кожного положення, наведеного нижче, підберіть відповідні

1. Частина економічної теорії, що визначає економіку як цілісну

1.4. Знайдіть правильну відповідь

1. Якими двома основними причинами можна пояснити існування

1.5. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове

1. Мікроекономіка досліджує економічну політику держави.

1.6. Розв’яжіть задачі

Неявні витрати підприємця включають теперішню заробітну плату (за

Загальна сума альтернативних витрат буде складати:

Це менш, ніж очікувана виручка за рік від відкриття бізнесу. Отже,

Задачі для самостійного розв’язання

1.7. Виконайте графоаналітичні вправи

Шкала виробничих можливостей

Побудуйте криву виробничих можливостей підприємства.

Рис. 1.1. Крива виробничих можливостей

Вправи для самостійного розв’язання

Побудуйте криву виробничих можливостей цієї галузі.

1.4. Знайдіть правильну відповідь

1.5. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове

«Тільки той п’є із насолодою, хто відчуває спрагу»

2.1. Методичні рекомендації щодо самостійного опрацювання

Враховуючи специфіку самостійного опрацювання навчального ма-

2.2. Дайте відповіді на проблемні питання

1. Яку характерну особливість поняття «корисність» відбиває епіграф

2.3. Для кожного положення, наведеного нижче, підберіть відповідні

1. Блага, зі збільшенням споживання яких відбувається зростання

його ціни, напр., , він має назву…

А) потреба; б) максимізації корисності; в ) корисність; г) перший

2.4. Знайдіть правильну відповідь

1. На базі якого змінного фактора будується функція корисності:

Гранична корисність (MU) споживання третьої одиниці блага

2.5. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове

1. Загальна корисність максимізується споживачем, коли він виконує

2.6. Розв’яжіть задачі

Приклад розв’язання задачі 2

Вибір споживача залежить від бюджетного обмеження:

Визначте: скільки одиниць товару слід купити, щоб максимізувати

На основі наведених даних:

Дані про співвідношення кількості благ та їх корисності

Ціна одиниці товару Х становить 10 грн., а товару Y – 0,5 грн.

2.4. Знайдіть правильну відповідь

2.5. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове

«Кращим кожному здається те, до чого він охоту має»

3.1. Методичні рекомендації щодо самостійного опрацювання

Вивчення даної теми треба починати з повторення теоретичного

3.2. Дайте відповіді на проблемні питання

1. Як ви розумієте зміст вислову, що є епіграфом до даної теми?

1. Кількість товару, від якої споживач згоден відмовитися заради

1. Що означає крива байдужості:

3.5. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове

1. Карта кривих байдужості – це набор бюджетних ліній для певного

3.6. Розв’яжіть задачі

Приклад розв’язання задачі 1

2. Знаючи величину доходу і кількість товару Y (Y = 10), яку б купив

Задачі для самостійного розв’язання