ТЕСТИ ЕП та СТО (решенные)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ТЕСТИ
з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини»

для студентів Ш-ІУ курсів усіх форм навчання усіх спеціальностей
Одеса ОНЕУ 2013
1
ЗМІСТ
ТЕМА 1. ПРАЦЯ ЯК СФЕРА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ЯК ЧИННИК ВИРОБНИЦТВА…
ТЕМА 2. НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ……………………
ТЕМА 3. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЯК СИСТЕМА………..
ТЕМА 4. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО- ТРУДОВИХ

ВІДНОСИН: ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ
ТЕМА 5. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО……………………………………
ТЕМА 6. РИНОК ПРАЦІ ТА ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ………………….
ТЕМА 7. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЗАЙНЯТОСТІ………
ТЕМА 8. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ……………………………………….………
ТЕМА 9. ЕФЕКТИВНІСТЬ І ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ………………..
ТЕМА 10. ПОЛІТИКА ДОХОДІВ І РІВЕНЬ ЖИТТЯ………………….
ТЕМА 11. ЗАРОБІТНА ПЛАТА І МЕХІНІЗМ ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ…
ТЕМА 12. ПЛАНУВАННЯ ТРУДОВИХ ПОКАЗНИКІВ…………..
ТЕМА 13. МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ

РЕГУЛЮВАННЯ Й УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ
ВІДНОСИН
ТЕМА 14. РОЗВИТОК І РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ІЗ

УРАХУВАННЯМ ЗАКОРДОННОГО ДОСВІДУ
ВСТУП
Праця є складним соціально-економічним явищем. Практично немає

жодної економічної проблеми в будь-якій сфері людської діяльності, яка б не
була пов’язана з працею та потребами людини. Сучасні проблеми, що постають
у сферах прикладання праці та соціально-трудових відносин, надзвичайно
гострі та складні й вимагають їх невідкладного вирішення, бо стосуються
інтересів кожного громадянина. Тому дисципліна «Економіка праці та
соціально-трудові відносини» є нормативною для студентів усіх економічних
спеціальностей і включена до дисциплін циклу природничо-наукової та
загальноекономічної підготовки.
2
Предметом дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини ”
є праця, закономірності та способи формування і продуктивного використання
ресурсів праці, функціонування, розвиток і регулювання соціально-трудових
відносин, підвищення ефективності й дохідності праці.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні
отримати:
• знання щодо теоретико-методологічних аспектів, прийомів і методів
управління працею на макро- та мікро- рівнях;
• вміння проводити ефективні дії щодо виконання функцій системи
управління працею та соціально-трудовими відносинами на макро- та мікро-
рівнях;
• навички формування і розвитку соціально-трудових відносин у
процесі колективно-договірного їх регулювання; організації оплати та
стимулювання праці; планування та аналізу системи трудових показників;
проведення моніторингу соціально – трудових процесів у сфері праці з
урахуванням міжнародного досвіду; визначення ефективності використання
ресурсів праці на макро- і мікро- рівнях;
• професійні якості, які полягають у можливості пошуку резервів
підвищення ефективності та продуктивності праці на різних рівнях управління
економікою; впровадження ефективних методів стимулювання праці; розробки
та впровадження колективно – договірного регулювання соціально-трудових
відносин; оцінки ринку праці та визначення методів підвищення зайнятості
населення та підвищення конкурентоспроможності працівників.
Розроблені за всіма темами навчальної дисципліни тестові завдання
призначені для самоконтролю та контролю успішності засвоєння студентами
теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізми забезпечення
ефективної праці, гідного доходу та прогресивного розвитку соціально-
трудових відносин в Україні на всіх рівнях економіки.
3
Тема 1. ПРАЦЯ ЯК СФЕРА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ЯК ЧИННИК
ВИРОБНИЦТВА
Контрольні запитання з однією правильною відповіддю
1. Свідома доцільна діяльність людини, спрямована на створення

матеріальних та духовних благ, що здійснюється під дією зовнішніх
стимулів або за внутрішнім спонуканням – це:
а) виробництво; г) праця;
б) обмін; д) діяльність.
в) ринок праці;
2. Предметом навчальної дисципліни «Економіка праці та соціально-
трудові відносини» є:
а) наукові принципи побудови організаційних відносин між працівниками;
б) економічні закономірності побудови та здійснення трудових процесів,
фактори та умови їх ефективності;
в) праця як доцільна діяльність людей, яка завжди й одночасно є взаємодією
між людиною та природою, відносинами людей в процесі та з приводу
виробництва;
г) соціально-економічні відносини щодо виробництва, формування, розподілу
та використання трудових ресурсів.
3. Динамічна суспільно організована система, в якій відбувається процес
відтворення робочої сили, її формування, розподіл, обмін і споживання, а
також забезпечуються умови і процес взаємодії робітника, засобів і
предметів праці складає сутність такої сфери наукових знань:
а) політекономії; г) фізіології праці;
б) соціології праці; д) мотивації праці.
в) економіки праці;
4. Діяльність людей, що спрямована на задоволення особистісних та

суспільних потреб - це:
а) трудовий процес;
б) праця, як доцільна діяльність;
в) зміст праці;
г) соціально-економічний характер праці;
д) мотивація праці.
5. Сукупність певних, конкретних знань, вмінь, навичок та дій, що
спрямовані на зміну природних якостей предмета праці - це:
а) процес праці; г) характер праці;
б) технологія діяльності; д) організація праці.
в) норма праці;
4
6. Сукупність суспільних відносин між учасниками трудового процесу - це:
а) процес праці; г) характер праці;
б) технологія діяльності; д) функції праці.
в) зміст праці;
7. Функції праці як умови відтворення суспільства:

а) логічна, регулююча; г) осново-формуюча та суспільно-
б) навчальна, креативна; утворююча;
в) соціалізації та гуманізації праці; д) виробничо-виконавча та
контрольна.
8. Функції праці як форми становлення особистості:
а) логічна, регулююча;
б) навчальна, креативна;
в) соціалізації та гуманізації праці;
г) осново-формуюча та суспільно-утворююча;
д) виробничо-виконавча та контрольна.
9. Стан збалансованості вимог працівника до змісту, характеру і умов

праці та суб’єктивна оцінка можливостей реалізації цих вимог
характеризує:
а) задоволеність працею; г) творчий характер праці;
б) гуманізацію праці; д) трудовий процес.
в) ставлення до праці;
10. Категорія, яка визначає обсяг трудових витрат (фізичної та розумової

енергії) на одиницю робочого часу, напруженість праці - це:
а) продуктивність праці; г) організацію праці;
б) технічну озброєність праці; д) корисність праці.
в) інтенсивність праці;
11. Діяльність людини, на відміну від праці, характеризується ще такими

діями особистості:
а) спілкуванням; г) плануванням;
б) навчанням; д) цілеспрямованістю.
в) грою;
12. Динамічна система взаємодії людини зі всесвітом, в якій вона досягає

свідомо поставлених цілей, що з’являються внаслідок виникнення у неї
певних потреб – це :
а) продуктивна сила праці;
б) суспільна праця;
в) результативність праці;
г) діяльність.
5
13. До видів праці за її змістом і характером відносяться:
а) наймана та приватна праця; г) абстрактна і конкретна;
б) стаціонарна та пересувна праця; д) наземна та підземна праця.
в) приваблива та неприваблива;
14. Продуктивна сила праці характеризує:

а) вартісне ставлення людини до праці;
б) технічні, організаційні, культурні та інші можливості виробничої діяльності
людини, які зумовлюють дієздатність працівника та результативність зусиль;
в) сукупність людських характеристик, за допомогою яких забезпечується
якісне освоєння набутої професії;
г) стан збалансованості вимог працівника до змісту, характеру і умов праці.
15. Зміст праці – це:

а) якісна характеристика праці, яка відображає особливості її функціонування
б)якісна характеристика праці, яка відображає сутність розвиненості
виробничих відносин;
в) функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності,
матеріальний процес ставлення людей до природи;
г) суспільний процес, який відображає взаємовідносини людей у процесі їхньої
спільної діяльності.
16. Якісна характеристика праці проявляється в таких поняттях:
а) чисельність зайнятих; г) тривалість робочого дня;
б) продуктивність праці; д) інтенсивність праці.
в) професійна специфіка;
17. Зумовленість діяльності людини потребами суспільства, які її
формують, визначають, спрямовують, відображує такий аспект трудової
діяльності людини:
а) соціальний; в) психофізіологічний; д) суспільний.
б) правовий; г) економічний;
18. Рівень технічної оснащеності праці, техніку її безпеки, екологічність
умов праці відображує такий аспект трудової діяльності людини:
а) психофізіологічний; г) техніко-технологічний;
б) виробничий; д) економічний.
в) суспільний;
19. Перехід від жорстких форм управління до гнучких, колективних –
складає зміст процесу:
а) соціалізації суспільства;
б) підвищення продуктивності праці;
в) гуманізації праці;
г) диверсифікації виробництва;
д) спеціалізації виробництва.
6
Контрольні запитання з декількома правильними відповідями
20. До показників, що визначають характер праці, належать:

а) предмети праці;
б) форма власності;
в) технологічний процес виробництва;
г) професійна спрямованість праці;
д) ставлення до праці;
е) ступінь соціальних відмінностей у процесі праці;
є) відносини розподілу вироблених продуктів та послуг.
21. Ставлення до праці охоплює єдність таких елементів:

а) мотивів праці; г) реальної трудової поведінки;
б) форми власності; д) вербальної трудової поведінки;
в) розмір доходу; е) інтенсивності праці.
22. Ставлення до праці відбиває такі типи відносин у процесі виробництва,

як ставлення до:
а) праці як суспільної цінності;
б) суспільного способу виробництва;
в) своєї професії;
г) конкретних умов, в яких відбувається праця;
д) праці як процесу енерговитратності людини.
23. Кількісна характеристика праці виявляється у таких поняттях:
а) складність роботи; г) якість виготовленої продукції;
б) чисельність зайнятих; д) тривалість робочого дня;
в) професійна специфіка; е) продуктивність праці.
24. Особливості праці як об'єкта дослідження в економіці праці, полягають

у такому:
а) праця є товаром, який продається працівником роботодавцю;
б) у процесі праці формується система соціально-трудових відносин;
в) праця є однією з основних умов життєдіяльності індивіда, організації і
суспільства;
г) праця є процесом витрат життєвих сил працівника;
д) праця повинна бути ефективною, раціональною та економічно
організованою.
25. До аспектів, що характеризують трудову діяльність людини,

відносяться:
а) правовий, соціальний; д) суспільний;
б) економічний; е) психофізіологічний;
в) соціально-трудовий; є) демографічний;
г) техніко-технологічний; ж) психологічний.
7
26. Праця як соціально - економічна категорія – це:
а) затрати людської енергії;
б) явище суспільне;
в) зовнішня і внутрішня активність людини;
г) основна і неодмінна умова життєдіяльності людини;
д) процес створення суспільно-необхідних матеріальних і культурних
цінностей.
27. Основні критерії, які відрізняють трудову діяльність від її

функціонально обумовлених типів:
а) легітимність; г) створенням суспільного продукту;
б) відтворення працездатності; д) цілеспрямованість.
в) затребуваність суспільством;
28. Складовими елементами процесу праці є:

а) предмети праці; г) технологія діяльності;
б) спеціалізація виробництва; д) диверсифікація виробництва;
в) засоби праці; е) організація праці.
29. До особливостей праці, які характеризують її зміст, відносяться:

а) складність праці; б) ступінь самостійності працівника;
в) ставлення до праці; г) професійна придатність працівника;
д) форми власності; е) задоволеність працею.
30. Характер праці – це:

а) якісна характеристика праці, яка відображає особливості її функціонування
залежно від форм власності;
б) якісна характеристика праці, яка відображає ступінь розвиненості
виробничих відносин;
в) функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності;
г) кількісна характеристика праці, матеріальний процес ставлення людей до
природи;
д) її соціально-економічні ознаки, що відображують взаємовідносини людей у
процесі їхньої спільної діяльності.
31. Характер праці залежить від:

а) ставлення працівника до праці;
б) професійної придатності працівника;
в) ступеня самостійності працівника;
г) форми власності;
д) ступеня соціальних відмінностей в процесі праці;
е) механізму господарювання;
є) відносин розподілу вироблених продуктів і послуг.
8
32. До методів гуманізації праці відносяться:
а) пристосування людини до виробництва;
б) пристосування виробництва до людини;
в) збагачення змісту праці;
г) активна участь у вирішенні виробничих завдань;
д) жорстке нормування виробничих процесів й зниження прогулів;
е) перехід від гнучких до жорстких форм управління.
33. Класифікаційними ознаками видів праці є:

а) міра абстрагування щодо створення форми вартості;
б) кількість об'єктів, що обслуговуються;
в) ставлення працівника до праці;
г) засоби і способи праці; умови праці;
д) форми власності;
е) предмети і продукти праці;
є) характер та зміст праці;
ж) регламентованість й інноваційність праці.
34. Соціально-трудові відносини – це комплекс взаємодії між найманими

працівниками та роботодавцям, що пов’язані з:
а) найманням працівників;
б) використанням праці;
в) відтворенням здатності до праці;
г) забезпеченням житлових умов;
д) утриманням непрацездатних працівників;
е) соціальним страхуванням життя, житла.
35. Вивчення сутності «змісту та характеру» праці дозволяє у практичній

діяльності фахівцям:
а) здійснювати ефективний розподіл та кооперування праці;
б) забезпечувати спільну з адміністрацією участь працівників в управлінні
виробництвом;
в) розробляти раціональні режими праці та відпочинку;
г) впроваджувати ефективні методи мотивації та стимулювання праці;
д) забезпечувати ефективний маркетинг ринків товарів;
е) забезпечувати пристосування людини до виробництва.
36. Економіка праці як динамічна, суспільно організована система,

забезпечує відтворення ресурсів праці, що передбачає:
а) виробництво людських ресурсів;
б) розподіл працівників за сферами докладання праці;
в) забезпечення соціального захисту усіх верств населення;
г) створення сприятливих умов споживання ресурсів праці;
д) розвитку людських ресурсів в процесі виробництва продуктів;
е) формування соціальних класів, груп та верств населення.
9
37. Класифікація видів праці залежно від її характеру та змісту
розглядається у таких аспектах:
а) економічному; г) правовому;
б) структурному; д) технологічному.
в) соціальному;
38. Класифікація «за предметом і продуктом праці» передбачає

розглядання таких її видів:
а) регламентовану та нерегламентовану; д) розумову та фізичну;
б) підприємницьку та інноваційну; е) інженерну, управлінську,
в) стандартну та нестандартну; наукову.
г) промислову та господарську;
Тема 2. НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ
1. Сукупність людей, яка природно-історично склалася, постійно

відновлюється і мешкає на визначеній території – це:
а) людський потенціал ;
б) людські ресурси;
в) населення країни;
г) трудовий потенціал.
2. Наявне населення – це особи, які:

а) протягом тривалого часу мешкають на території певного населеного пункту,
незалежно від їхньої наявності на момент перепису;
б) постійно мешкають в іншому населеному пункті, але на момент перепису
перебувають у даному пункті;
в) на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту,
незалежно від місця їхнього постійного проживання.
3. Економічно активне населення відповідно до методики МОП – це:

а) особи у працездатному віці;
б) населення, яке зайнято в суспільному або домашньому господарстві;
в) особи у працездатному віці, які виконують роботу за винагороду;
г) населення обох статей віком від 15 до 70 років, яке протягом певного періоду
забезпечує пропозицію робочої сили на ринку праці.
4. Населення, яке за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і

знаннями здатне працювати в суспільному господарстві – це:
а) економічно активне населення; г) трудові ресурси країни;
б) економічно неактивне населення; д) трудовий потенціал.
в) людські ресурси країни;
10
5. Людські ресурси – це:
а) сукупність людей, що проживають на визначеній території;
б) працівники, що мають певні професійні навички і знання можуть
використовувати їх у трудовому процесі;
в) гранична величина можливої участі працівників у виробництві;
г) можливі кількість і якість праці, які має суспільство при даному розвитку
науки і техніки;
д) сукупність людей з їхніми фізичними і розумовими здібностями та
відповідним трудовим потенціалом.
6. Трудовий потенціал суспільства – це:

а) сукупність якостей і параметрів, які притаманні населенню країни;
б) чисельність працездатного населення у працездатному віці;
в) інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик ЕАН;
г) сума чисельності економічно активного та економічно неактивного
населення.
7. Коефіцієнт природного приросту розраховують за формулою:

Н
а) Кпр = *1000;
П
K − KП
б)Кпр.= H ;
KH + KП
Н −П
в) Кп р = *1000 .
Ч
де: Н – чисельність народжених; П – чисельність померлих, Ч - середня чисельність
населення.
8. Відтворення населення – це:

а) зміни в чисельності та складу населення в країні взагалі й в окремих
регіонах;
б) процес постійного поновлення населення через зміну поколінь у результаті
народжування і смертності;
в) процес поновлення чисельності населення через співвідношення міграції та
еміграції населення;
г) процес підтримання статевовікової структури населення.
9. Демографічне старіння населення – це процес:

а) скорочення частки людей похилого віку у загальній чисельності населення;
б) систематичного скорочення чисельності населення з одночасним
погіршенням його якісних характеристик;
в) збільшення частки людей похилого віку та старих у загальній чисельності
населення.
10. Відтворення населення має такі аспекти:

а) демографічний, сучасний, соціальний;
11
б) сучасний, соціальний, економічний;
в) демографічний, економічний, соціальний;
г) демографічний, регулюючий, відтворювальний.
11. Процеси формування трудових ресурсів, розвитку продуктивних сил,
соціальної інфраструктури, освоєння територій, – характеризують такий
аспект у відтворенні населення:
а) демографічний; б) економічний; в) соціальний;
г) виробничий; д) територіальний.
12. Виділяють такі режими відтворення населення:
а) сучасне, традиційне; б) просте, розширене, звужене;
в) природне, соціальне, економічне; г) природне, механічне, соціальне.
13. Темп приросту чисельності населення розраховують за формулою:
Ч кін
а) Тпр..= N ; б) Тпр..= × ê³í − × ïî÷ ;
Ч поч
Ч кін ×ê³í + ×ïî÷
в) Тпр. = N - 1; г) Тпр. = ,
Ч поч 2
де Чкін та Чпоч – чисельність населення на кінець та на початок певного року.
14. Природний рух населення має такі типи відтворення:
а) розширене, просте відтворення;
б) розширене, просте, звужене відтворення;
в) традиційне і сучасне;
г) природне, соціальне, економічне відтворення.
15. Традиційний тип відтворення населення характеризується:
а) зниженням рівня народжуваності;
б) зниженням рівня смертності;
в) зростанням частки людей похилого віку у структурі населення;
г) високою смертністю, нерегульованою високою народжуваністю;
д) зростанням середньої тривалості життя.
16. Сучасний тип народжуваності населення характеризується:

а) підвищенням народжуваності та зниженням смертності, що зумовлює
зростання загальної чисельності населення;
б) низькою контрольованою народжуваністю та зростанням смертності;
в) високою контрольованою народжуваністю поряд з високою смертністю;
г) зниженням народжуваності та смертності, зростанням середньої тривалості
життя.
17. Здібності носіїв, їхня трудова активність, здатність генерувати нові ідеї,
винаходи, патенти – це зміст такої складової трудового потенціалу
організації:
12
а) природно-біологічної; г) мотиваційної;
б) професійно-кваліфікаційної; д) моральної.
в) творчої;
18. Механічний рух населення характеризують показники:

а) міграційний оборот; г) валова міграція;
б) рівень смертності; д) середня тривалість життя;
в) сальдо міграції; е) кількість розлучень.
19. Природний рух населення характеризують показники:

а) рівень народжуваності;
б) середня тривалість життя;
в) міграційний оборот;
г) сальдо міграції;
д) коефіцієнт постаріння «зверху»;
е) рівень смертності.
20. До абсолютних показників механічного руху населення не належать:

а) чисельність прибулих;
б) чисельність вибулих;
в) коефіцієнт інтенсивності механічного обороту;
г) середня тривалість життя;
д) сальдо міграції;
е) валова міграція.
21. За методологією МОП економічно неактивне населення – це:

а) учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;
б) особи, що є безробітними, які вже знайшли роботу, але тільки готовляться до
неї приступити;
в) особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом
за хворими;
г) члени домашнього господарства, які безоплатно працюють у сімейному
підприємстві, але не отримують за це платню.
22. Економічно активне населення розподіляється на:

а) чоловіків; б) жінок; в) зайнятих;
г) безробітних; д) працездатних;
е) тих, хто навчається з відривом від виробництва.
23. За методологією МОП населення розподіляється на:

а) економічно активне населення;
б) економічно неактивне населення;
в) безробітних;
13
г) зайняте населення;
д) учнів усіх форм навчання;
е) військовослужбовців.
24. До відносних показників природного руху населення відносяться:

а) кількість народжених, кількість померлих;
б) коефіцієнт народжуваності, коефіцієнт смертності;
в) коефіцієнт прибуття, коефіцієнт вибуття;
г) коефіцієнт шлюбності, коефіцієнт розлучень.
25. До абсолютних показників природного руху населення відносяться:

б) середня очікувана тривалість життя;
в) кількість прибулих, кількість вибулих;
г) коефіцієнт народжуваності, коефіцієнт смертності.
26. Показниками динаміки трудових ресурсів є:

б) абсолютний приріст;
в) зростання середньої тривалості життя;
г) темп росту, темп приросту.
27. У трудовому потенціалі підприємства можна виділити такі

компоненти:
а) кадровий, професійний;
б) економічний, психофізіологічний;
в) кваліфікаційний, організаційний;
г) виробничо-технологічний.
28. Професійно-кваліфікаційна складова трудового потенціалу організації

має такі ознаки:
а) рівень освітньої та професійної підготовки;
б) економічні інтереси та потреби працівників;
в) сумлінність, відповідальність за свої вчинки;
г) трудова активність;
д) мобільність;
е) результативність.
29. Для розрахунку індексу розвитку людського потенціалу необхідно мати

такі показники:
а) питома вага населення, яка мешкає у містах;
б) рівень освіченості;
в) скоригований реальний ВВП на душу населення;
г) очікувана середня тривалість життя;
д) рівень зайнятості населення;
14
е) рівень застійного безробіття.
30. До видів руху населення відносяться:

а) просторовий, сучасний; в) механічний, економічний;
б) природний, соціальний; г) простий, розширений.
31. Соціальний рух - це зміни такої структури населення:

а) професійної; г) міграційної;
б) освітньої; д) галузевої;
в) статевої; е) вікової.
32. Екстенсивний тип відтворення населення характеризують такі ознаки:

а) висока народжуваність;
б) низька народжуваність;
в) висока смертність;
г) низька смертність
д) зростання частки людей похилого віку у структурі населення .
33. Інтенсивний тип відтворення населення характеризують такі ознаки:

а) низька народжуваність;
б) низька смертність;
в) зростання середньої очікуваної тривалості життя;
г) зростання частки людей похилого віку у структурі населення;
д) висока частка молоді в структурі населення.
34. До компонентів трудового потенціалу суспільства відносяться:

а) демографічний; д) соціальний;
б) медичний; е) освітньо-професійний;
в) культурний; є) економічний;
г) національний; ж) комунікативний.
35. Виділяють такі методичні підходи до оцінки величини трудового

потенціалу:
а) кількісний прямий; д) якісний;
б) кількісний непрямий; е) факторний.
в) диференційований; є) інтегральний.
г) комплексний;
Тема 3. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЯК СИСТЕМА
1. Соціально-трудові відносини - це:

а) об'єктивно існуючі взаємозалежність та взаємодія суб'єктів цих відносин у
процесі праці, спрямована на регулювання якості трудового життя;
15
б) об'єктивно існуючий взаємозв'язок між об'єктами соціально-трудових
відносин, спрямований на підвищення ефективності діяльності;
в) об’єктивні відносини між партнерами в процесі виробництва щодо
підвищення оплати праці;
г) об'єктивно існуючі взаємозв'язок та взаємодія суб'єктів цих відносин у
процесі праці, спрямовані на збільшення чисельності працівників.
2. Відносини між різними соціальними групами, окремими індивідуумами з

приводу їх суспільного положення, образу та устрою життя, умов
формування та розвитку особистості та соціальних груп-це:
а) соціальні відносини; в) соціально - трудові відносини;
б) економічні відносини; г) соціально-економічні відносини.
3. Сторонами соціально-трудових відносин виступають:

а) наймані працівники, роботодавці, профспілки;
б) роботодавці, наймані працівники, держава;
в) об’єднання найманих працівників, об’єднання роботодавців;
г) об’єднання найманих працівників, об’єднання роботодавців, держава.
4. Структурними складовими соціально-трудових відносин не виступають:

а) суб'єкти соціально-трудові відносини;
б) предмети соціально-трудових відносин;
в) рівні соціально-трудових відносин;
г) методи соціально-трудових відносин.
5. За ступенем регламентованості виділяють такі соціально-трудові

відносини:
а) опосередковані й міжособистісні;
б) професійно-кваліфікаційні та виробничо-функціональні;
в) формальні й неформальні;
г) соціально-психологічні та суспільно – організаційні.
6. Груповий рівень соціально-трудових відносин характеризується

відносинами між:
а) профспілкою і роботодавцем;
б) об’єднанням найманих працівників – об’єднанням роботодавців;
в) профспілкою та працівниками;
г) профспілкою та державою.
7. Принципи, за якими приймаються рішення у соціально-трудовій сфері,

визначають:
а) форму соціально-трудових відносин;
б) предмет соціально-трудових відносин;
в) тип соціально-трудових відносин;
г) учасників соціально-трудових відносин.
16
8. Спільна відповідальність людей, що ґрунтується на особистій
відповідальності та злагоді, єдності й спільності інтересів – це:
а) субсидіарність; в) солідарність;
б) соціальне партнерство; г) конфліктне співробітництво.
9. Державний патерналізм передбачає:
а) переважну роль держави у соціально-трудових відносинах;
б) вирішення проблем у соціально-трудових відносин на принципах
конфліктного співробітництва;
в) довільне обмеження прав суб'єктів соціально-трудових відносин;
г) активні позиції суб'єктів соціально-трудових відносин при захисті своїх
інтересів.
10. Збереження прагнення людини до самовідповідальності та
самореалізації, націлене на запобігання перенесення відповідальності на
суспільство – це такий принцип взаємодії у СТВ:
а) солідарності; в) соціального партнерства;
б) субсидіарності; г) державного патерналізму.
11. Соціально-трудові відносини, які орієнтуються на пошук і досягнення
соціального консенсусу, на забезпечення оптимального балансу в реалізації
різних, специфічних інтересів суб’єктів цих відносин – характеризують
такий тип СТВ:
а) солідарність; в) субсидіарність;
б) соціальне партнерство; г) соціальний компроміс.
12. Свавільне, необґрунтоване, невиправдане обмеження прав і
можливостей суб’єктів соціально-трудових відносин, що зменшує для них
можливості у трудовій сфері –це:
а) конфлікт; в) конфліктне суперництво;
б) дискримінація; г) солідарність.
13. Конфлікт характеризується:

а) головною роллю держави у регулюванні соціально-трудових відносин;
б) загостренням суперечностей у трудових відносинах;
в) прагненням працівників до самостійності та самореалізації, запобіганням
перенесенню відповідальності на інших суб’єктів;
г) спільною відповідальністю людей, яка ґрунтується на особистій
відповідальності й згоді однодумців та спільності їх інтересів.
14. Соціальна політика – це:

а) система заходів, яка забезпечує соціальну захищеність переважно
непрацездатного населення;
б) система заходів для економічної підтримки населення;
в) система допомоги короткотермінового характеру особам, які опинилися в
екстремальній ситуації;
17
г) стратегічний соціально-економічний напрям, обраний країною для
всебічного розвитку громадян, який забезпечує пристойний рівень їх життя й
праці.
15. Соціальний захист на відміну від соціальної підтримки забезпечує

соціальну захищеність:
а) непрацездатного населення;
б) усім категоріям населення;
в) найманій робочій силі;
г) громадянам, які потрапили в екстремальну ситуацію.
16. Соціальна допомога – це система заходів, що стосуються переважно:

а) економічно активного населення;
б) непрацездатного населення;
в) всього населення;
г) найбільш уразливих прошарків населення.
17. Соціальне страхування – це система заходів , що стосуються :

а) економічно активного населення;
б) непрацездатного населення;
в) всього населення;
г) соціально уразливих прошарків населення.
18. Етап розвитку суспільного виробництва, для якого характерний такий

тип соціально-трудових відносин як експлуатація працівника, - це:
а) постіндустріальний;
б) феодальний;
в) індустріальний;
г) доіндустріальний.
19. Етап розвитку суспільного виробництва, для якого характерний такий

тип соціально-трудових відносин як соціальне партнерство, - це:
а) постіндустріальний;
б) феодальний;
в) індустріальний;
г) доіндустріальний.
20. Найбільш негативним наслідком глобалізації для розвитку соціально-

трудової сфери є:
а) поширення норм міжнародного трудового права в сфері вітчизняних
соціально-трудових відносин;
б) поглиблення нерівності в доходах і матеріальному добробуті населення;
в) залучення країни до міжнародного поділу праці;
г) залучення країни до міжнародної міграції робочої сили.
18
21. Основними елементами системи соціально-трудових відносин є:

а) класифікація соціально-трудових відносин;
б) предмети соціально-трудових відносин;
в) сторони і суб’єкти соціально-трудових відносин;
г) рівні соціально-трудових відносин;
д) механізм соціально-трудових відносин;
е) типи соціально-трудових відносин;.
є) форми соціально-трудових відносин.
22. Трудові відносини встановлюються між такими суб’єктами:

а) робочі групи - трудовий колектив;
б) адміністрація підприємства - профспілки;
в) виробники товарів і послуг - споживачі;
г) працівник - група.
23. Виділяють такі рівні соціально-трудових відносин:

а) індивідуальний; г) сукупний;
б) груповий; д) глобальний
в) змішаний; е) локальний.
24. Змішаний рівень соціально-трудових відносин відображає відносини

між:
а) працівником та державою;
б) державою та профспілкою;
в) профспілкою та об'єднанням роботодавців;
г) роботодавцем і державою;
д) між об’єднаннями роботодавців.
25. Індивідуальний рівень соціально-трудових відносин - це відносини між:

а) працівником і роботодавцем;
б) працівниками;
в) робітником і державою;
г) профспілкою та роботодавцем;
д) роботодавцями.
26. Суб’єктами соціально-трудових відносин є:

а) наймані працівники та роботодавці;
б) держава, місцеве самоврядування;
в) представницькі організації роботодавців та їх органи;
г) міждержавні територіальні соціально-економічні об’єднання;
д) представницькі органи найманих працівників;
е) органи з реалізації соціального діалогу.
19
27. Реалізуючи власні та делеговані повноваження, сторонами переговорів,
угоди (договору), колективного чи індивідуального трудового спору
виступають:
а) наймані працівники та роботодавці;
б) представницькі органи найманих робітників;
в) представницькі органи роботодавців;
г) органи, що реалізують соціальний діалог;
д) органи з мінімізації наслідків можливих конфліктів;
28. Держава як суб’єкт соціально-трудових виступає в таких основних

ролях:
а) законодавець;
б) захисник прав громадян й організацій;
в) посередник й арбітр у трудових суперечках;
г) піклувальник про непрацездатних і недієздатних громадян;
д) роботодавець.
29. Профспілка - це представницький орган, що створюється для захисту:

а) інтересів роботодавців від необґрунтованих вимог найманих працівників;
б) соціально-економічних інтересів працездатного населення країни;
в) економічних інтересів найманих працівників;
г) економічних інтересів осіб вільних професій у певній сфері діяльності;
д) для захисту безробітних громадян, що активно шукають роботу.
30. Предметом переговорів найманих працівників та власників

підприємств є:
а) питання оплати праці;
б) питання визначення середньої тривалості робочого тижня;
в) питання зайнятості на підприємстві;
г) установлення мінімальних розмірів соціального забезпечення;
д) соціальне забезпечення понад установлений державою мінімум;
е) питання умов та охорони праці.
31. Предметом соціально-трудових відносин на міжнародному рівні є:

а) гарантії та захист прав найманих працівників;
б) гарантії та захист прав роботодавців у сфері праці;
в) визначення вимог до складу національних законодавств у сфері праці;
г) формування переліку учасників переговорів на виробничому, регіональному,
галузевому рівнях;
д) сприяння колективно-договірному процесу;
е) відвернення соціальних потрясінь;
є) установлення та збереження соціальної злагоди.
32. Предмети соціально-трудових відносин, залежно від чинників, що

впливають на них та методів їх регулювання, групуються у блоки щодо:
20
а) формування й відтворення людського капіталу;
б) забезпечення зайнятості;
в) прав власності;
г) сплати податків на всі види доходів, отриманих працівником.
д) сфери докладання праці;
е) оплати праці.
33. Факторами формування соціально-трудових відносин є:

а) соціальна політика;
б) науково-технічна політика;
в) глобалізація економіки;
г) зовнішня політика;
д) розвиток суспільної праці та виробництва.
34. Заходи соціальної політики охоплюють такі сфери життєдіяльності

суспільства:
а) зайнятість населення й розвиток людських ресурсів;
б) соціальна статистика;
в) міграція населення;
г) трудові відносини й захист трудових прав громадян.
35. Формування та організаційна форма соціально-трудових відносин на

підприємствах залежать від таких факторів:
а) системи робочих місць на підприємстві;
б) концепції та стратегії розвитку організації;
в) темпів соціально-економічного та науково-технічного прогресу;
г) кадрової політики організації;
д) основних характеристик соціально-трудових відносин;
е) трудової поведінки працівників.
36. Суб’єкти реалізації соціальної політики – це:

а) державні органи влади;
б) все населення країни;
в) недержавні організації, громадські об’єднання, що діють у соціальній сфері;
г) окремі громадяни;
д) соціальні спільноти.
37. Моделі соціальної політики розрізняють за такими ознаками:

а) частка ВВП, що розподіляється через держбюджет;
б) місце соціального захисту в ринковому регулюванні соціально-трудової
сфери;
в) становище країни на світовому ринку;
г) рівень економічного розвитку країни;
д) характер політики в сфері зайнятості.
21
38. Розвиток праці й виробництва як фактора формування соціально-
трудових відносин виявляється у таких формах:
а) створення нових видів виробництв г) заміщення праці капіталом;
та нових підприємств; д) зростання продуктивності праці;
б) поділ та кооперація праці; е) підвищення якості праці.
в) формування сприятливих умов
праці;
39. Під впливом глобалізації в соціально-економічній сфері різних країн
відбуваються такі явища:
а) зростання частки матеріального виробництва;
б) посилення впливу ТНК;
в) трансформація галузевої структури промислового виробництва в частині
скорочення зайнятості в обробній промисловості;
г) підвищення ролі сфери послуг та зростання її частки в економіці;
д) розвиток механізації та автоматизації трудових процесів і виробництва.
40. Держава виступає гарантом з таких предметів соціально-економічних

відносин:
а) установлення рівня мінімальної заробітної плати та мінімальних пенсій;
б) визначення норми тривалості робочого тижня, відпусток;
в) установлення верхньої межі заробітної плати;
г) установлення переліку соціальних пільг та виплат працівникам на
підприємствах.
Тема 4. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО-

ТРУДОВИХ ВІДНОСИН: ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ
1. Спрямування дій суб’єктів СТВ на реалізацію визначених соціально-

економічних завдань розвитку суспільства, організацій і окремого індивіда
за допомогою сукупності певних засобів і заходів – це:
а) сутність системи соціально-трудових відносин;
б) діяльність суб’єктів СТВ на державному рівні;
в) механізм функціонування СТВ;
г) напрямки розвитку СТВ.
2. Соціально-трудові відносини мають такі форми існування:

а) фактичну і прогнозну; в) суспільну й індивідуальну;
б) вірогідну й фактичну; г) правовідносну й фактичну.
3. Проекція фактичних соціально-трудових відносин на

інституціональний, законодавий та нормотворчий рівні є проявом такої їх
форми:
22
а) прогнозної; в) фактичної;
б) суспільної; г) правовідносної.
4. Фактичні соціально-трудові відносини функціонують на рівнях:

а) об`єктивному і суб`єктивному; г) регіональному і локальному.
б) вірогідному й прогнозному;
в) суспільному й індивідуальному;
5. Підвищення ступеня охоплення і дійсного регулювання фактичних СТВ

нормативними актами робить СТВ більш:
а) ефективними і прогнозованими;
б) бюрократизованими та не ефективними;
в) ефективними та цивілізованими;
г) правовими та прогнозованими.
6. Генеральна угода і рішення національних органів партнерства властиві

договірному регулюванню СТВ на рівні::
а) підприємства; в) національному;
б) галузевому; г) регіональному.
7. Рішення власника або уповноваженого ним органу, накази,

розпорядження, інструкції та інші документи забезпечують
адміністративне регулювання СТВ на рівні:
а) регіональному; в) національному;
б) галузевому; г) підприємства.
8. Консультації і переговори на рівні підприємства, а також колективний

договір забезпечують регулювання СТВ:
а) адміністративне; в) договірне;
б) державне; г) нормативне.
9. Укладення угод на різних рівнях , проведення консультацій і

переговорів між суб`єктами СТВ є змістом таких методів їх регулювання:
а) нормативно-правових; в) договірних;
б) партисипативних; г) погоджувально-арбітражних
10. Спрямовані на попередження трудових конфліктів та пом’якшення їх

наслідків такі методи регулювання СТВ:
а) партисипативні;
б) суспільного регулювання процесів формування та розвитку СТВ;
в) договірні;
г) погоджувально-арбітражні.
11. Соціальний захист виконує такі основні функції:

а) регулюючу та стимулюючу; б) превентивну та реакційну;
23
в) стимулюючу та захисну; г) лікувальну та превентивну.
12. Система соціального захисту складається з:

а) соціальної допомоги та соціальних гарантій;
б) соціального страхування та соціальної допомоги;
в) соціальних гарантій та соціального страхування;
г) соціальної захищеності та соціальної допомоги.
13. Показники, за допомогою яких спостерігають та вимірюють

характеристики соціальних об’єктів – це соціальні:
а) індикатори; в)критерії;
б) норми; г) потреби.
14. Соціальні розбіжності (диференціації) структури суспільства й окремих

його верств відображають зміст поняття:
а) соціальна стратифікація; в) соціальна мобільність;
б) маргіналізація; г) соціальний престиж.
15. Сукупність елементів соціальної політики, її мети, завдань, форми

реалізації формує її:
а) тип; в) структуру;
б) спрямованість; г) модель.
16. Відповідність системи економічних відносин уявленням, потребам,

інтересам, що панують у даному суспільстві, зветься:
а) соціальна адаптація; в) соціальна стандартизація;
б) соціальна справедливість; г) соціальна стратифікація.
17. Система заходів, здійснюваних суспільством і його структурами, щодо

забезпечення гарантованих мінімально достатніх умов життя, підтримки
життєзабезпечення і діяльного існування людини - це:
а) гарантії соціальні; в) справедливість соціальна;
б) захист соціальний; г) інтеграція соціальна.
18. Організаційні структури, соціальні групи, персоналії, що беруть участь

у реалізації соціальних програм і заходів у суспільстві – це:
а) соціальна сфера; в) суб’єкти соціальної політики;
б) соціальні інститути; г) типи суспільного устрою.
19. Система соціальних заходів, які надаються окремим особам і групам

населення соціальною службою для подолання і зменшення життєвих
труднощів, підтримки їх соціального статусу і повноцінної життєдіяльності
– це:
а) допомога соціальна; в) підтримка соціальна;
б) адаптація соціальна; г) захист соціальний.
24
20. Задоволеність працею характеризує якість трудового життя з позиції:
а) держави; в)робітника;
б) роботодавця; г) суспільства.
21. Обсяг ВВП, рівень та якість життя, рівень зайнятості та безробіття,

вартість системи соціального захисту працівників характеризують якість
трудового життя з позиції:
а) роботодавців; б) суспільства; в) працівників; г) профспілок.
22. Основний фактор підвищення якості трудового життя – це:

а) рівень життя населення;
б) покращання умов праці на виробництві;
в) зростання продуктивності праці;
г) підвищення рівня заробітної плати.
23. Соціальні світові стандарти рівня життя гарантують його:

а) достатній рівень; в) гідний рівень;
б) мінімально допустимий рівень; г) високий рівень.
24. Визначений відносно відповідних норм, звичаїв, традицій та рівня

особистих вимог ступінь задоволення потреб людини описує:
а) якість життя; в) вартість життя;
б) рівень життя; г) спосіб життя.
25. Індекс людського розвитку формують такі показники:

а) середня тривалість життя при народженні, доступність освіти, середній
рівень доходів громадян з урахуванням гендерного чинника;
б) середня тривалість навчання, частка населення за межею бідності, показник
гендерної рівності;
в) коефіцієнт старіння населення, рівень безробіття, співвідношення середньої
та мінімальної заробітної плати;
г) середня тривалість життя при народженні, освіченість населення, реальний
ВВП на душу населення.
26. Показники умов виробничого життя, які дають змогу врахувати

ступінь реалізації інтересів і потреб працівника та використання його
здібностей в процесі трудової діяльності, визначають:
а) рівень життя; в) якість трудового життя;
б) умови праці; г) задоволеність роботою.
27. На оптимізацію відносин між найманими працівниками та

роботодавцями, а також на забезпечення продуктивної зайнятості
спрямована праця:
а) раціональна; в) гідна;
б) ефективна; г) продуктивна.
25
28. Витрати на збільшення запасу знань, навичок, здібностей працівника
для підвищення ефективності його використання в трудовій сфері і
зростання доходів його власника:
а) витрати на навчання;
б) інвестиції в людський капітал;
в) соціальні витрати роботодавця;
г) витрати, пов’язані з використанням робочої сили.
29. Складовими елементами механізму функціонування соціально-

трудових відносин виступають:
а) типи СТВ;
б) форми і методи регулювання СТВ;
в) рівні та види їх регулювання;
г) соціальний захист.
30. Рівнями регулювання соціально-трудових відносин виступають:

а) галузевий;
б) індивідуальний;
в) національний;
г) виробничий.
31. Видами регулювання соціально-трудових відносин є:

а) нормативне;
б) договірне;
в) галузево-територіальне;
г) адміністративне.
32. Основними методами регулювання соціально-трудових відносин на

локальному рівні є:
а) програмно-цільові;
б) адміністративно-розпорядчі та організаційно-впорядковані;
в) договірні та партисипативні;
г) нормативно-правові.
33. Партисипативні методи регулювання СТВ передбачають:

а) проведення консультацій між суб’єктами СТВ;
б) методи та форми участі працівників у прийнятті та реалізації організаційно-
управлінських нововведень;
в) укладання договорів різних рівнів;
г) методи і форми участі працівників в управлінні виробництвом.
34. Суспільне регулювання СТВ включає:
26
а) визначення системи показників, які відображають процеси взаємодії
суб’єктів СТВ та джерел відповідної інформації;
б) визначення механізму господарювання підприємств;
в) дослідження провідного іноземного досвіду та можливостей його адаптації
до умов нашої країни;
г) формування науково-обґрунтованої нормативно-законодавчої бази.
35. Cоціально-нормативні інститути соціального захисту представлені:

а) трудовими договорами та контрактами;
б) трудовим законодавством;
в) тарифними угодами;
г) наказами та розпорядженнями локального рівня.
36. Система соціального захисту базується на таких принципах:

а) всезагальності та інтегрованості;
б) усталеності та урівняльності;
в) затребуваності та адресності;
г) диференціації.
37. Договірне регулювання СТВ передбачає укладання таких угод:

а) генеральної;
б) колективної;
в) регіональної;
г) індивідуальної.
38. До соціально-організаційних інститутів соціального захисту відносять:

а) спеціалізовані фонди;
б) окремі галузі права;
в) страхові компанії;
г) професійні спілки.
39. До державного соціального страхування відносяться:

а) пенсійне страхування та страхування на випадок безробіття;
б) страхування цивільної відповідальності та медичне страхування;
в) страхування на випадок тимчасової непрацездатності;
г) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних
захворювань.
40. Соціальний захист включає такі системи:

а) нормативну;
б) функціональну;
в) правову;
г) інституціональну.
41. Соціальна допомога має такі характеристики:

27
а) компенсаційний характер;
б) підтримує найбільш вразливі групи населення;
в) охоплює все населення;
г) фінансується за рахунок бюджетів різних рівнів.
42. До основних соціальних гарантій належать визначені Конституцією

України права громадян на:
а) працю та відпочинок;
б) безкоштовну освіту та медичну допомогу;
в) на житло;
г) на об’єднання та представництво власних інтересів.
43. Соціальні інститути, створені з метою забезпечення соціального захисту

поділяють на:
а) соціально-професійні;
б) соціально-нормативні;
в) соціально-економічні;
г) соціально-організаційні.
44 Соціально-нормативні інститути включають:

а) трудове законодавство та трудове право;
б) профспілки та організації роботодавців;
в) трудовий контракт та колективний договір;
г) тарифні угоди різних рівнів.
45. Соціально-організаційні інститути в системі соціального захисту

представлені:
а) місцевим самоврядуванням;
б) державою;
в) традиційними профспілками;
г) незалежними профспілками.
46. Уявлення про якість трудового життя формують такі властивості:
а) інтенсивність та характер праці;
б) умови виробничого середовища;
в) ступінь реалізації інтересів працівників у трудовій діяльності;
г) використання здібностей працівників у процесі праці.
47. Соціальні індикатори якості життя населення країни в цілому та

окремих громадян відображають його характеристики:
а) об’єктивні; в) суб’єктивні;
б) вартісні; г) гендерні.
48. Умовами для забезпечення якості трудового життя можна вважати:

а) справедливу та своєчасну винагороду за працю;
б) правову захищеність працівників;
28
в) можливості використовувати та розвивати свої здібності, професійне
зростання;
г) напружену атмосферу в трудовому колективі.
49. Якість трудового життя, з точки зору роботодавців, характеризують

такі показники:
а) ефективність праці;
б) стабільність персоналу;
в) вартість системи соціального захисту найманих працівників;
г) адаптація працівників та сприйняття ними цілей підприємства.
50. До об’єктивних факторів, які визначають якість людського життя

належать:
а) обсяги виробництва товарів та послуг;
б) споживання продовольчих товарів;
в) житлові умови;
г) рівень освіти та соціального забезпечення.
51. До світових соціальних стандартів рівня життя населення відносять:

а) частку населення, що знаходиться за межею бідності;
б) середню очікувану тривалість життя при народженні;
в) рівень виробничого травматизму;
г) співвідношення доходів найбагатших та найбідніших верств населення.
52. Високу якість трудового життя можна визначити такими показниками:

а) значна частка працівників, охоплених безперервним навчанням;
б) низький рівень виробничих захворювань та травматизму;
в) шкідливі та небезпечні умови праці;
г) високий рівень конфліктів у трудовому колективі.
Тема 5. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО
1. Система взаємозв’язків між найманими працівниками, трудовими

колективами, професійними спілками, роботодавцями та їх об’єднаннями,
а також державою і органами самоврядування з урегулювання соціально-
трудових відносин, які полягають у взаємних консультаціях, переговорах і
процедурах примирення на взаємоузгоджених принципах з метою
дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави – це є
сутність:
а) соціального партнерства; г) партисипативної взаємодії;
б) відносин солідарності; д) відносин субсидіарності.
в) державного патерналізму;
29
2. Трипартизм – це:
а) залучення всіх об'єктів суспільних відносин до управління й подолання на
цій основі монополії в розподілі створеного продукту;
б) система регулювання відносин між найманими працівниками й
роботодавцями з участю держави;
в) вирівнювання шансів працівників, недопущення зміни умов праці не на
користь працівника;
г) дотримання законів, високий рівень соціальної відповідальності працівників.
3. Добровільна неприбуткова організація, що об’єднує громадян,

пов’язаних спільними інтересами за родом професійної (трудової) їх
діяльності (навчання) – це:
а) організація роботодавців; г) професійна спілка;
б) кадрове агентство; д) служба посередництва й
в) служба зайнятості; примирення.
4. Метою діяльності профспілок є:

а) забезпечення і реалізація основних громадянських прав людини;
б) координація і регулювання СТВ на базі розробки правових основ;
в) забезпечення зайнятості, належних умов праці, оплата праці;
г) збалансування попиту і пропозиції робочої сили, створення нових робочих
місць;
д) розробка й проведення соціальної, економічної і промислової політики.
5. Колективний договір – це угода, що регулює питання соціально-

трудових відносин між :
а) роботодавцями та найманими робітниками;
б) територіальними органами влади і працівниками;
в) державою та профспілками
г) місцевими органами влади та організаціями роботодавців.
6. Угода між колективом працівників і керівництвом підприємства щодо
правового регулювання умов продажу робочої сили та її використання
(умов праці, форм заробітної плати тощо) – це
а) генеральна угода; г) колективний договір;
б) галузева угода; д) трудовий договір.
в) територіальна угода,
7. Згідно із Законом України ''Про колективні договори і угоди''

колективні договори підлягають реєстрації:
а) місцевими органами державної законодавчої влади;
б) Міністерством праці та соціальної політики України;
в) Верховною Радою України;
г) Українським координаційним комітетом сприяння зайнятості населення;
д) Міністерством юстиції України.
30
8. Має переважно соціальний характер така угода між урядом,
роботодавцями й найманими робітниками (їх представницькими
органами):
а) колективний договір; в) генеральна угода;
б) галузева угода; г) територіальна угода.
9. Мінімальні соціальні гарантії оплати праці та доходів усіх груп і верств

населення та розмір прожиткового мінімуму є предметом:
а) колективного договору; в) територіальної тарифної угоди;
б) генеральної тарифної угоди; г) галузевої тарифної угоди.
10. Колективний трудовий спір щодо виконання колективного договору,

угоди або окремих їх положень у первинній інстанції має вирішуватися:
а) трудовим арбітражем;
б) комісією з примірення;
в) Українським координаційним комітетом сприяння зайнятості населення;
г) Національною тристоронньою соціально-економічною радою.
11. Організація, що функціонує в Євросоюзі у формі тристороннього

парламенту і супроводжує законодавчу діяльність Комісії ЄС, - це:
а) Міжнародна конфедерація профспілок;
б) Комісія з економічних і соціальних питань;
в) Європейський соціальний діалог;
г) Європейський центр державного сектора економіки.
12. Соціальний діалог, пошук компромісу у задоволенні господарсько-

трудових відносин усіх сторін соціально-трудових відносин - це:
а) соціальний захист; в) соціальна допомога;
б) соціальна підтримка; г) соціальне партнерство.
13. Жорстке державне регулювання соціально-трудових процесів – це:

а) соціальний захист; в) соціальна допомога;
б) патерналізм; г) соціальне партнерство.
14. Громадянин, який уклав трудову угоду з роботодавцем, керівником

підприємства або іншим уповноваженим ним органом і безпосередньо
виконує трудову функцію відповідно до існуючих регламентів – це:
а) робітник; в) найманий робітник;
б) роботодавець; г) член профспілки підприємства.
15. Сила профспілок на переговорах, найімовірніше за все збільшиться,

якщо:
а) профспілка домагається підвищення заробітної плати;
б) профспілка загрожує страйком;
в) керівництво фірми загрожує локаутом;
31
г) керівництво фірми знижує пропоновану заробітну плату.
16. Соціальна політика – це:

а) стратегічний фінансово-економічний напрям розвитку суспільства;
б) стратегічний фінансово-інвестиційний напрям розвитку суспільства;
в) стратегічно соціально-економічний напрям розвитку суспільства;
г) стратегічно соціально-демографічний напрям розвитку суспільства.
17. Тимчасова добровільна відмова робітників від виконання своїх

трудових обов’язків з метою вирішення колективного трудового спору –
це:
а) бойкот; в) страйк;
б) штурм; г) маніфестація.
18. Соціальне партнерство – це:

а) сукупність діючих осіб;
б) сукупність соціальних, професійних груп;
в) особливий вид суспільних відносин на основі договорів та угод;
г) система взаємовідносин робітників та роботодавців;
д) групова поведінка націлена на пошук світоглядної єдності.
19. У врегулюванні соціально-трудових відносин на принципах

трипартизму беруть участь:
а) організації, що представляють інтереси найманих працівників і держава;
б) роботодавець і найманий працівник;
в) організації, що представляють інтереси найманих працівників, об'єднання
роботодавців і держава;
г) професійна спілка і наймані працівники.
20. Орган, що складається із залучених сторонами фахівців, експертів та

інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору – це:
а) комісія з примирення; в) трудовий арбітраж;
б) служба посередництва; г) соціально-економічна рада.
21. Колективний трудовий договір вступає у дію після:

а) прийняття колективного договору на засіданні трудового колективу;
б) підписання колективного договору головою профспілки та керівником
підприємства;
в) видання наказу керівником підприємства щодо вступу колективного
договору в дію;
г) реєстрації колективного договору в органах державного управління та
місцевого самоврядування;
д) обговорення у комісії з підготовки колективного договору.
32
22. Трудовий договір укладається:
а) з моменту фактичного допуску до праці незалежно від того чи було
укладення трудового договору;
б) з початку настання випробувального строку;
в) після отримання усного погодження керівника підприємства щодо прийому
на роботу;
г) після узгодження кандидата з місцевими органами влади.
23. Розірвання трудового договору на підставі угоди сторін відбувається:

а) у будь-який час без строку попередження;
б) за два тижні після попередження;
в) після того, як знайдена заміна на посаду, що звільняється;
г) після надання матеріальної допомоги особі, що звільняється.
24. Консультативно-дорадчий орган при Президентові України, що має

тристоронню структуру представництва сторін соціального діалогу – це:
а) Національна тристороння соціально-економічна рада;
б) Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення;
в) державна інспекція з праці;
г) Спілка орендаторів та підприємців України;
д) Українська спілка промисловців та підприємців.
25. Методом вирішення соціальних конфліктів у межах соціального

партнерства є:
а) протистояння;
б) локаут;
в) компроміс;
г) толерантність,
д) консенсус.
26. Зіткнення інтересів індивідів і груп у соціальній взаємодії - це:

а) непорозуміння; в) протистояння; б) конфлікт; г) війна.
27. Диференціація мінімальних тарифних ставок за видами виробництва,

робіт і діяльності у виробничих галузях залежно від важкості роботи, але
не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати,
розглядаються у межах такої угоди (договору):
а) колективного договору; г) галузевої угоди;
б) трудового договору; д) регіональної угоди.
в) генеральної угоди;
28. Згідно із Законом України ''Про колективні договори і угоди''

колективні договори підлягають реєстрації:
а) місцевими органами державної законодавчої влади;
б) Міністерством соціальної політики;
33
в) Верховною Радою України;
г) галузевими професійними спілками;
д) Українською спілкою промисловців та підприємців.
29. Механізм соціального партнерства базується на:

а) односторонніх угодах;
б) корпоративізмі;
в) патерналізмі;
г) трипартизмі;
д) біпартизмі.
30. До тристоронніх інституцій соціального партнерства належать:

а) профспілки;
б) Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення;
в) Українська спілка промисловців та підприємців;
г) Національна служба посередництва та примирення;
д) Національна тристороння соціально-економічна рада.
31. Економічними передумовами становлення системи соціального

партнерства є:
1) чітко визначений порядок укладання угод, їх стандартизація;
2) наявність міцного середнього класу;
3) наявність соціально відповідального бізнесу;
4) випуск конкурентоспроможної продукції;
5) наявність органів, які представляють інтереси суб'єктів соціального
партнерства.
32. Основна мета соціального партнерства на рівні суспільства – це

досягнення загального блага, яке може бути відображено в таких
показниках:
а) постійне збільшення ВВП ;
б) упровадження НТП у виробництво;
в) постійне зростання заробітної плати;
г) підвищення рівня життя населення;
д) зниження рівня безробіття;
6) раціональна структура вільного часу.
33. Соціальне партнерство реалізується через систему переговорів і угод,

що укладаються в Україні на таких рівнях:
а) міжнародному ; в) галузевому;
б) республіканському; г) національному;
34
д) регіональному; є) соціальному.
е) виробничому;
34. Система соціального партнерства охоплює такі структурно -

організаційні елементи:
а) суб’єкти СТВ;
б) об’єкти;
в) нормативно-правове забезпечення;
г) рівні та предмети соціального партнерства;
д) стратегічні плани соціально-економічного розвитку країни;
е) програми підвищення ефективності суспільного виробництва.
35. Предметом колективного договору на рівні підприємства можуть бути

взаємні зобов’язання сторін із таких питань:
а) зміни в організації виробництва й праці;
б) режими праці й відпочинку;
в) соціальний захист найбільш уразливих верств населення;
г) форми і системи оплати праці;
д) максимальна тривалість робочого тижня;
е) підвищення рівня прожиткового мінімуму.
36. До основних форм соціального партнерства можна віднести:

а) укладання договорів та угод на всіх рівнях;
б) спільне розв’язання конфліктів, запобігання їм на всіх рівнях;
в) дружні зустрічі (вечірки);
г) комерційна таємниця щодо політики доходів на національному й
регіональному рівнях;
д) контроль за виконанням спільних домовленостей;
е) нерозголошення необхідної інформації.
37. Соціальне партнерство під час проведення колективних переговорів

має здійснюватися на таких принципах:
а) знання і поважання прав і обов’язків один одного, допущення можливості
переважання інтересів роботодавців;
б) трипартизм;
в) повага, довіра, відкритість у стосунках;
г) дотримання культури спілкування, обов’язковість і надійність.
38. Держава як суб’єкт у системі соціального партнерства виконує функції:
а) законодавчу, правову, нормотворчу;
б) організаторську, контрольну;
в) координатора й арбітра у трудових конфліктах на великих підприємствах;
г) індикатора суспільної думки;
д) ратифікує Конвенції МОП.
35
39. Укладання колективних договорів і угод у ході соціального
партнерства має здійснюватися на таких принципах:
а) дотримання норм законодавства;
б) свобода вибору та обговорення питань, які складають зміст колективних
договорів і угод;
в) добровільність і реальність зобов'язань, які беруть на себе сторони;
г) аналіз виконання взаємних зобов'язань.
40. Формами вияву трудових конфліктів є:
а) локаути; г) страйки;
б) трудові спори; д) невиконання норм праці;
в) невиконання техніки безпеки; е) низька інтенсивність праці.
41. За ступенем виявлення ознак конфліктів їх поділяються на:
а) антагоністичні; г) закриті;
б) відкриті; д) компромісні.
в) потенційні;
42. До негативних функцій конфліктів відносять:

а) звільнення кваліфікованих працівників;
б) зниження мотивації до праці та продуктивності праці;
в) розвиток самостійності працівників;
г) зниження порозуміння та дисципліни працівників;
д) виникнення та стимулювання змін, інновацій.
43. До факторів, які обумовлюють складність конфлікту відносяться:
а) масштаб конфлікту, тривалість конфліктної ситуації;
б) зовнішні втручання і відповідні рішення адміністрації;
в) суб'єктивні характеристики сторін, які конфліктують;
г) новизна предмета конфлікту;
д) об'єктивні і суб'єктивні причини конфлікту.
44. Причини трудових конфліктів розподіляються на:

а) загальні; г) суб'єктивні;
б) об'єктивні; д) регіональні;
в) локальні; е) територіальні.
45. Виділяють такі методи вирішення трудового конфлікту:
а) комфортна перевага, угамування; г) ігнорування, дистанціонування;
б) реорганізація, інформування; д) відволікання та компроміс.
в) відхилення, згладжування;
46. Європейська модель соціально-трудових відносин характеризується:
а) високим рівнем правової захищеності робітників й жорсткими нормами
трудового права;
б) високою схожістю громадянського і трудового права;
в) високою диференціацією заробітної плати;
36
г) широким використанням норм галузевих (регіонально-галузевих) тарифних
угод;
д) відносно високим законодавчо встановленим мінімальним рівнем оплати
праці й порівняно незначною їх диференціацією.
47. Профспілки як суб'єкт соціального партнерства, виконують такі

функції:
а) суспільного контролю;
б) виразника і захисника інтересів найманих робітників;
в) каральну функцію;
г) крупного роботодавця;
д) регулювання соціально-трудових відносин законодавчими і нормативними
актами;
е) арбітра в трудових конфліктах.
48. Головними завданнями Конфедерації роботодавців України є такі:
а) консолідація дій усіх роботодавців з метою реального впливу на формування
та реалізацію ефективної соціально-економічної політики;
б) сприяння розвитку та активна участь у здійсненні соціального партнерства;
в) надання матеріальної допомоги членам Конфедерації та сприяння роботі
об'єднань роботодавців.
49. До основних функцій соціального партнерства належать такі функції:
а) консолідуюча; б) логічна; в) організаційна;
г) захисна; д) екологічна; е) миротворча.
50. Соціальний діалог повинен будуватися на таких принципах:
а) уніфікація; г) субсидіарність;
б) принцип найменших зусиль; д) баланс економічної ефективності
в) паритетність та рівноправність та соціальної справедливості;
інтересів сторін; е) аполітичність.
51. До форм соціального діалогу належать:

а) встановлення норм та нормативів праці;
б) аудит соціально-трудової сфери;
в) консультації та переговори;
г) узгоджувальні процедури;
д) парламентські слухання у Верховній Раді України та її комітетах;
є) моніторинг соціально-трудової сфери;
е) засідання тристоронніх органів.
52. Суб’єктами системи соціального партнерства є:

а) пенсійні фонди; д) служби зайнятості;
б) роботодавці; е) організації роботодавців;
в) робочі місця; є) відділи кадрів підприємств;
г) профспілки; ж) наймані працівники.
37
ТЕМА 6. РИНОК ПРАЦІ ТА ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ
1. Ринок праці, який охоплює все працездатне населення, що подане на

ньому – це:
а) внутрішній ринок праці;
б) відкритий ринок праці;
в) прихований ринок праці;
г)фіксований ринок праці.
2. Кількість і структура робочих місць в економіці країни – це:

а) ефективний попит на ринку праці;
б) сукупний попит на ринку праці;
в) поточний попит на ринку праці.
3. Відповідно до марксистської економічної теорії, на ринку праці

продають:
а) робітників, які здатні виконувати ті чи інші види робіт;
б) робочі місця для незайнятого у виробництві населення;
в) спроможність людей до праці;
г) групи людей для сфери послуг та виробництва, які розподілені за
кваліфікацією та професією;
д) працю.
4. Ринок праці у широкому розумінні – це:

а) задоволений попит на працю;
б) сукупність вакансій та громадян, що шукають роботу;
в) усе економічно активне населення та загальна потреба економіки у найманій
робочій силі.
5. Кількість і структура робочих місць в економіці країни – це:

а) ефективний попит на ринку праці; г) індивідуальний попит на ринку
б) сукупний попит на ринку праці; праці.
в) поточний попит на ринку праці;
6. Кон’юнктуру ринку праці характеризує:

а) служба зайнятості населення;
б) система соціальних виплат;
в) співвідношення попиту та пропозиції праці;
г) організація зустрічі продавців та покупців;
38
д) служби профорієнтації, підготовки та перепідготовки робітників.
7. Кон’юнктура ринку праці, на якому пропозиція праці перевищує попит

на неї, буде:
а) рівноважною; б) трудодифіцитною; в) трудонадлишковою.
8. Функція ринку праці, яка розподіляє найманих працівників та

роботодавців, а найманих працівників, в свою чергу, за професіями,
кваліфікаціями, галузями виробництва – це:
а) суспільного поділу праці; г) відтворювальна;
б) посередницька; д) регулююча.
в) оздоровлююча;
9. Функція ринку праці, яка вивільнює суспільне виробництво від
економічно слабких, нежиттєздатних підприємств:
10.Функція ринку праці, яка встановлює зв’язок між роботодавцями та
найманими працівниками, котрі виходять на ринок:
11. Установлює рівновагу між попитом та пропозицією робочої сили така
функція ринку праці:
12. Сприяє вирішенню таких питань: «Що? Для кого? Як? виробляти»
така функція ринку праці:
13. Регулювання ринку праці, яке призначене до обмеження дій з боку

працедавців, що ведуть до незахищеності різних груп працівників,
називається:
а) обмежувальним; г) захисним;
б) заохочувальним; д) економічно - фінансовим.
в) директивним;
14. Припускає вплив уряду на ринок праці з урахуванням інтересів

населення такий вид регулювання ринку праці:
а) обмежувальне; б) заохочувальне;
39
в) директивне; д) економічно - фінансове.
г) захисне;
15. Регулювання ринку праці, яке спрямоване на створення умов, в яких

можуть здійснюватися та розвиватися певні форми діяльності – це:
а) обмежувальне; г) захисне;
б) заохочувальне; д) економічно – фінансове.
в) директивне;
16. Регулювання ринку праці, яке здійснюється з метою запобігання діям

окремих осіб або груп, щоб вони не могли мати переваги перед іншими –
це:
а) обмежувальне; г) захисне;
б) заохочувальне; д) економічно – фінансове.
в) директивне;
17. Сегментарний ринок праці являє собою:

а) ринок праці з чітко визначеними частками, на яких зосереджуються певні
категорії конкуруючих поміж собою працівників;
б) ринок праці, який охоплює все працездатне населення, яке подано на ринку
праці;
в) ринок праці, який складається з працівників, які обліковуються як частково
зайняті на підприємствах і в організаціях, та які мають велику ймовірність
залишитися без роботи;
г) ринок праці, який характеризує співвідношення поміж продавцями та
покупцями у масштабі країни, регіону.
18. Сегментація ринку праці за критерієм стабільності трудових відносин

– це:
а) ядро, периферія, безробітні; в) внутрішній, зовнішній;
б) національний, регіональний, г) професійний, кваліфікаційний.
локальний;
19. Ядро чи первинний ринок праці – це ринок, для якого характерні:

а) нестабільність зайнятості, значна плинність кадрів, низький рівень заробітної
плати;
б) система соціально-трудових відносин, обмежених рамками одного
підприємства;
в) стабільний рівень зайнятості, високий рівень заробітної плати, можливість
професійного просування;
г) обмеженість місць застосування праці.
40
20. Внутрішній ринок праці – це система соціально-трудових відносин:
а) обмежених рамками одного підприємства, всередині якого призначення ціни
робочої сили та її розміщення визначаються адміністративними правилами;
б) між роботодавцями і найманими робітниками в масштабі галузі;
в) між роботодавцями і найманими робітниками в масштабі країни;
г) між роботодавцями і найманими робітниками різних країн.
21. Модель ринку праці, яка зорієнтована на закінчену професійну

підготовку та передбачає наявність у працівників професій, які можуть
використовуватись різними фірмами – це:
а) японська модель ринку праці; в) шведська модель ринку праці;
б) американська модель ринку г) українська модель ринку праці.
праці;
22. Модель ринку праці, яка націлена на підготовку працівників за

професіями і для виконання робіт, специфічних для даної фірми – це:
а) японська модель ринку праці; в) шведська модель ринку праці;
б) американська модель ринку г) українська модель ринку праці.
праці;
23. Центральним органом виконавчої влади з питань регулювання ринку
праці є:
а) Міністерство соціальної політики в) Кабінет Міністрів України;
України; г) професійні спілки.
б) Державна служба зайнятості;
24. До недержавних організацій, що забезпечують формування та розвиток
ринку праці, відносяться:
а) кадрові агентства; в) профспілки підприємств;
б) трудові колективи; г) регіональні органи управління.
25. Ринок праці – це:

а) система суспільних відносин, пов’язаних з купівлею і продажем
спроможності до праці;
б) сфера взаємодії покупців і продавців робочої сили з приводу
працевлаштування;
в) механізм, що узгоджує ціну, умови праці та регулює її попит і пропозицію;
г) сукупність класів, соціальних верств, соціальних груп;
д) такий тип соціально-трудових відносин, який спрямовано на збереження
прагнення людини до самовідповідальності та самореалізації, націлений на
запобігання перенесення відповідальності на суспільство.
26. Поточний ринок праці складається з:
41
а) поточного попиту на робочу в) задоволеного попиту на робочу
силу; силу;
б) поточної пропозиції робочої сили; г) загального попиту на робочу силу
та її пропозиції.
27. Об’єктом ринку праці є:

а) товар «робоча сила»; д) правові акти;
б) роботодавець; е) надомна праця;
в) попит на робочу силу та її є) служба зайнятості населення;
пропозиція; ж) фонд сприяння зайнятості;
г) система соціальних виплат; з) заробітна платня.
28. До суб’єктів ринку праці відносяться:

а) найманий робітник; е) форми та системи заробітної
б) попит на робочу силу; плати;
в) товар «робоча сила»; є) громадські роботи;
г) роботодавець; ж) сезонні роботи;
д) служба профорієнтації; з) правові акти.
29. До потоків виходу робочої сили, яка перебуває на сукупному ринку

праці, можна віднести такі ситуації:
а) у зв’язку з реорганізацією підприємства та значним збільшенням обсягів
виробництва адміністрація оголосила додатковий прийом кваліфікованих
ливарників та слюсарів-складальників;
б) після одруження молода жінка прийняла рішення стати домогосподаркою
та звільнилась з попереднього місця роботи;
в) після невдалої фінансової операції приватний підприємець втратив власний
бізнес та прийняв рішення зайнятись наданням консультативних юридичних
послуг без відповідної державної реєстрації;
г) оператора водопостачальної насосної станції було звільнено через те, що
він у нетверезому стані спричинив ушкодження виробничого обладнання.
30. До потоків вступу до складу зайнятої робочої сили можна віднести
такі ситуації:
а) випускник вищого навчального закладу, зареєстрований як такий, що
шукає роботу;
б) працівник, який виходить на пенсію за віком;
в) людина, яка втратила надію знайти роботу;
г) столяр (колишній працівник меблевої фабрики), якого адміністрація знову
запросила на роботу у зв’язку з розширенням обсягів виробництва;
д) інженер-механік, який протягом року перебував без постійної роботи у сфері
нелегальної зайнятості, а зараз зареєстрований як такий, що шукає роботу.
31. Стимулювати відплив робочої сили з поточного ринку праці можна

таким чином :
а) за рахунок підвищення вікової межі виходу на пенсію;
42
б) забороною після досягнення людиною 45-річного віку працювати на
посаді диспетчера нафтопереробного комплексу;
в) розширенням програм самозайнятості як серед безробітного, так і серед
зайнятого населення;
г) збільшенням тривалості відпустки та розміру допомоги жінкам по догляду
за дитиною;
д) введенням для працюючих пенсіонерів регресивної шкали для отримання
пенсій залежно від стажу після пенсійної роботи.
32. На зниження попиту на робочу силу спрямовані такі заходи:

а) стимулювання створення робочих місць;
б) субсидування створення робочих місць для осіб, які не є
конкурентноспроможними на ринку праці;
в) сприяння у розвитку малого та середнього бізнесу;
г) введення додаткових податків за використання трудових ресурсів;
д) стимулювання дострокового виходу на пенсію;
е) перерозподіл трудових ресурсів за професіями та з інших галузей;
є) збільшення тривалості щорічних відпусток;
ж) збільшення тривалості відпустки по догляду за дитиною;
з) збільшення тривалості шкільної освіти;
и) використання гнучких режимів робочого часу;
і) розробка та впровадження програм громадських робіт.
33. На первинному ринку праці присутні:

а) високий рівень оплати праці;
б) погані умови праці;
в) перервний характер зайнятості;
г) довгострокова тривалість трудових контрактів;
д) низький ступінь соціального захисту.
Тема 7. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЗАЙНЯТОСТІ
1. Зайнятість з економічних позицій – це:

а) зайнятість такими видами корисної діяльності, як навчання у
загальноосвітніх школах, вищих навчальних закладах, на курсах
підвищення кваліфікації;
б) зайнятість такими видами корисної діяльності, як служба в армії,
виховання дітей, догляд за хворими;
в) діяльність працездатного населення зі створення суспільного продукту або
національного доходу;
г) зайнятість такими видами корисної діяльності, як участь у роботі
громадських організацій;
43
д) діяльність працездатного населення у домашньому господарстві.
2. Участь працездатного населення у суспільному виробництві,

включаючи сферу послуг, навчання у загальноосвітніх школах, середніх
та вищих навчальних закладах, служба в армії, участь в органах державної
влади, суспільних організаціях та інше − це:
а) раціональна зайнятість;
б) ефективна зайнятість;
в) глобальна зайнятість;
г) повна зайнятість;
д) примусова зайнятість.
3. Існують такі форми зайнятості:

а) глобальна; в) постійна та тимчасова;
б) продуктивна; г) раціональна.
4. Поєднання повної і ефективної зайнятості створює:

а) глобальну зайнятість;
б) раціональну зайнятість;
в) неефективну зайнятість;
г) неповну зайнятість.
5. Економісти вважають, що повна зайнятість у країні може бути

досягнута у тому разі, коли:
а) все населення країни працює;
б) працюють усі, хто досягнув працездатного віку;
в) працюють усі, хто хоче працювати;
г) кількість вакантних робочих місць збігається з чисельністю безробітних;
д) працює все працездатне населення.
6. Для поліпшення стану в сфері зайнятості найефективнішим заходом

може бути:
а) створення нових робочих місць і сприяння малому і середньому бізнесу;
б) виплата допомоги з безробіття;
в) зростання кількості тимчасових робочих місць із низькою оплатою праці;
г) реєстрація безробітного населення;
д) немає правильної відповіді.
7. Зайнятість у неформальному секторі економіки характеризує діяльність

таких груп громадян:
а) громадяни, які працюють на режимах неповного робочого часу;
б) громадяни, які не платять податків та які працюють у незареєстрованих
господарчих структурах;
44
в) громадяни, які проходять військову службу в армії і в органах внутрішніх
справ;
г) громадяни, які зайняті у домашньому господарстві, доглядом за дітьми,
хворими;
д) громадяни пенсійного віку, які працюють на державних підприємствах.
8. До категорії зайнятих економічною діяльністю відносяться:

а) ті, хто навчається на денній формі навчання;
б) особи, які працюють у сфері охорони здоров’я та освіти;
в) військовослужбовці;
г) ті, хто веде підсобне господарство і не продає його продукцію;
д) ті, хто працює на підприємстві за наймом;
9. Найбільш ефективним напрямком у межах активної політики

зайнятості є:
а) розвиток державної служби зайнятості;
б)страхування з безробіття;
в) профорієнтаційна робота;
г) реєстрація безробітного населення;
д) надання допомоги з безробіття.
10. До пасивних заходів у сфері зайнятості не відноситься:
а) виплата допомоги з безробіття;
б) реєстрація безробітних;
в) субсидування зайнятості;
г) надання не грошових форм підтримки безробітних;
д) страхування з безробіття.
11. До вимушеного можна віднести таке безробіття:
а) циклічне; в) фрикційне;
б) структурне; г) конверсійне.
12. Працівник, який утратив роботу внаслідок спаду в економіці,

відноситься до категорії безробітних, які охоплені таким видом безробіття:
а) фрикційним; г) кон’юнктурним;
б) структурним; д) інституціональним.
в) імпортованим;
13. Працівник, який звільнився за власним бажанням, входить до складу

робочої сили, але поки ще не знайшов роботу, відноситься до категорії
безробітних, які охоплені:
а) структурним безробіттям; г) фрикційним безробіттям;
б) сезонним безробіттям; д) прихованим безробіттям.
в) кон’юнктурним безробіттям;
45
14. Перехід до нового покоління техніки та технології, механізації та
автоматизації ручної праці веде до такого безробіття:
а) регіонального; г) професійно-кваліфікаційного;
б) сезонне безробіття; д) прихованого.
в) технологічного;
15. Вид безробіття, за яким чисельність працівників на виробничих

ділянках перевищує потребу в них, що об’єктивно необхідна для
виконання завдання – це:
а) інституційне безробіття; г) приховане безробіття;
б) кон’юнктурне безробіття; д) немає правильної відповіді.
в) фрикційне безробіття;
16. Вид безробіття, який характеризує відсутність роботи протягом

тривалого часу, гостру нерегулярність занять у деяких громадян,
зниження їх життєвого рівня - це:
а) конверсійне безробіття; г) сезонне безробіття;
б) приховане безробіття; д) технологічне безробіття.
в) застійне безробіття;
17. Вид безробіття, який охоплює осіб з обмеженою працездатністю,

громадян передпенсійного та пенсійного віку – це:
а) залишкове безробіття;
б) добровільне безробіття;
в) сезонне безробіття;
г) інституційне безробіття.
18. При повній зайнятості рівень безробіття називається:

а) повним; в) доречним;
б) допустимим; г) природним.
19. Частина ВВП, за законом Оукена, яку необхідно щорічно спрямовувати

на створення нових робочих місць, щоб загальний рівень безробіття
знизити на 1%, повинна дорівнювати:
а) 2,5 %; в) 7,0 %;
б) 5,0 %; г) 10,0%.
20. Підвищення рівня безробіття може бути викликане:

а) збільшенням потоку з числа зайнятих до економічно неактивного населення;
б) збільшенням потоку з числа безробітних до економічно неактивного
населення;
в) скороченням потоку з числа економічно неактивного населення до
безробітних;
г) немає правильної відповіді.
46
21. Ситуація, яка скоротить рівень безробіття, не змінивши при цьому
обсяг робочої сили, призведе до:
а) збільшення потоку з числа зайнятих до економічно неактивного населення;
б) збільшення потоку з числа безробітних до економічно неактивного
населення;
в) збільшення потоку з числа зайнятих до безробітних;
г) збільшення потоку з числа безробітних до зайнятих.
22. Збільшення розміру допомоги з безробіття:

а) збільшує структурне безробіття;
б) збільшує фрикційне безробіття;
в) зменшує структурне безробіття;
г) збільшує циклічне безробіття.
23. Ситуація коли Василь Іванович відмовляється від пропозицій роботи,

оскільки заробітна плата, яка йому пропонується є меншою, ніж допомога
по безробіттю, яку він отримає, веде до зміни в такому типі безробіття:
а) фрикційного;
б) структурного;
в) циклічного.
г) конверсійного.
24. Ситуація, коли випускник економічного факультету університету

шукає роботу, яка б відповідала його кваліфікації, веде до зміни у такому
типі безробіття:
а) фрикційне;
б) структурне;
в) циклічне;
г) конверсійне.
25. Рівень безробіття розраховують за формулою:

а) Рб = Ч б / Ч нас.;
б) Р б = Ч б / Ч еан.;
в) Р б = Ч б / Ч зан.;
г) Р б = Ч б / Ч тр,
де Р б – рівень безробіття; Ч б – чисельність безробітних; Ч нас. – чисельність
населення; Ч еан – чисельність економічно активного населення; Ч зан. –
чисельність зайнятих трудовою діяльністю; Ч тр – чисельність трудових
ресурсів.
26. Зайнятими громадянами за законодавством України вважаються сім

категорій працюючих, а саме:
47
а) міліціонер;
б) громадянин, який проходить службу в армії;
в) громадянин, який працює в системі громадських робіт;
г) непрацюючий пенсіонер;
д) непрацюючий інвалід війни 1 групи інвалідності;
е) швачка, яка тимчасово працює вдома;
є) лікар, який працює за контрактом в Алжирі;
ж) школярі віком до 15 років;
з) сестра-жалібниця, яка працює від товариства Червоний Хрест по догляду за
громадянами похилого віку;
и) громадяни, які самостійно себе забезпечують роботою;
і) вчителі, які направлені на курси перепідготовки;
ї) інваліди Ш групи, які займаються наставництвом.
27. Види зайнятості населення такі:

а) продуктивна зайнятість;
б) сезонна зайнятість;
в) часткова зайнятість;
г) ефективна зайнятість;
д) гнучка зайнятість.
28. Ситуацію, за якою працівник 128 годин на рік перебував у відпустці з

ініціативи адміністрації підприємства, можна віднести до такої форми
зайнятості:
а) нестандартна;
б) повна;
в) неповна;
г) видима;
д) добровільна;
е) вимушена.
29. Форму зайнятості працівника, який за основним місцем роботи

постійно працює у торговельній фірмі як агент із закупівлі продтоварів у
сільського населення, користуючись власним автомобілем, слід
класифікувати таким чином:
- за статусом зайнятості:
а) вторинна;
б) первинна;
- за стабільністю трудової діяльності:
в) постійна;
г) тимчасова;
- за характером організації робочого місця та робочого часу:
д) стандартна;
е) нестандартна.
48
30. Основні функції служби зайнятості в Україні такі:
а) облік вільних робочих місць та громадян, які звертаються з питань
працевлаштування;
б) здійснення процесу купівлі-продажу робочої сили;
в) аналіз та прогнозування попиту та пропозиції на робочу силу;
г) вирішення питань про ціну робочої сили;
д) надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи;
е) реєстрація безробітних та надання їм матеріальної допомоги;
є) організація професійної підготовки та перепідготовки громадян;
ж) консультація громадян про можливість отримання роботи;
з) перепродаж робочої сили;
и) участь у підготовці перспективних та поточних програм зайнятості.
31. Ознаки, які характеризують безробітного відповідно до законодавства

України – це:
а) працездатні громадяни;
б) працездатний вік;
в) не працював протягом тижня ні однієї години;
г) не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів;
д) не зареєстрований у державній службі зайнятості;
е) зареєстрований у державній службі зайнятості;
є) не працює за незалежними від нього причинами більше ніж 20 днів;
ж) шукає роботу;
з) раніше працював;
и) не бажає працювати;
і) вивільнився з роботи за власним бажанням;
ї) готовий та здатний приступити до підходящої роботи;
к) не має змоги шукати роботу із-за хвороби;
л) чекає результатів переговорів про працевлаштування;
м) раніше не працював.
32. Безробітним громадянином відповідно до законодавства України є:

а) студент, який має бажання працювати, але ще не розпочав шукати роботу;
б) студент, який домовився розпочати роботу через шість тижнів та припинив
пошуки роботи;
в) пенсіонер, який кожний тиждень переглядає оголошення в газетах в пошуках
підходящої роботи та готовий працювати;
г) особа, яка шукає роботу протягом 6-ти місяців, а потім припиняє пошуки і
вирішує дочекатися поліпшення економічної кон’юнктури;
д) особа, яка тимчасово звільнена з роботи та очікує повернення на ту ж саму
роботу і тому не розпочинає пошуки іншої роботи;
е) людина, яка втратила роботу три місяці тому та до теперішнього часу
продовжує пошуки нової роботи;
є) випускник загальноосвітньої школи, який не має професії;
ж) 16-річний підліток, який звільнений з підприємства внаслідок банкрутства;
49
з) людина, яка відмовилась від пропозиції підходящої роботи з моменту
реєстрації її у службі зайнятості, як особи, яка шукає роботу;
и) людина, яка відмовилась два рази від пропозиції підходящої роботи з
моменту реєстрації її у службі зайнятості, як особи, яка шукає роботу.
33. Держава забезпечує додатковими гарантіями працевлаштування таких

громадян працездатного віку:
а) жінок, які мають 5-річних дітей;
б) чоловіків, які мають дітей віком до одного року;
в) мати-одиночку, яка виховує 15-річну дочку;
г) самотню жінку, яка виховує дитину-інваліда 10 років;
д) студента, який закінчив ВНЗ;
е) осіб, які закінчили ПТУ;
є) осіб, які припинили навчання раніше строку його закінчення;
ж) осіб, які звільнені із термінової військової служби;
з) осіб, які звільнені за власним бажанням;
и) осіб, які звільнені за порушення трудової дисципліни;
і) осіб, які звільнені за скороченням штатів;
ї) жінок віком 53 років;
к) чоловіків віком 53 років;
л) осіб, які звільнені після примусового лікування;
м) інваліда Ш групи інвалідності.
34. Якщо збільшиться допомога з безробіття, то з тривалістю пошуку

роботи і розміром заробітної плати, на яку погодиться працівник,
відбудеться таке:
а) тривалість пошуку роботи збільшиться;
б) тривалість пошуку роботи зменшиться;
в) тривалість пошуку роботи не зміниться;
г) працівник погодиться на більш високу заробітну плату;
д) працівник погодиться на більш низьку заробітну плату.
35. Якщо введення нових галузей промисловості зменшує визначеність
інформації про характеристики доступних робочих місць, то з тривалістю
пошуку роботи і розміром заробітної плати, на яку погодиться працівник,
відбудеться таке:
а) тривалість пошуку роботи збільшиться;
б) тривалість пошуку роботи зменшиться;
в) тривалість пошуку роботи не зміниться;
г) працівник погодиться на більш високу заробітну плату;
д) працівник погодиться на більш низьку заробітну плату;
ТЕМА 8. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ

50
1. Вид діяльності з управління підприємством, спрямований на
встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами
праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю
одиниць обладнання – це:
а) нормування праці; г) організація праці;
б) кооперація праці; д) планування праці.
в) розподіл праці;
2. Підпорядковану цілям виробництва систему заходів щодо оснащення
робочих місць засобами і предметами праці, планування, розміщення їх в
певному порядку, обслуговування і атестації – це сутність:
а) планування робочих місць; г) обслуговування робочих місць;
б) проектування методів праці; д) організації робочих місць.
в) проектування робочих місць;
3. Визначений порядок побудови та здійснення трудового процесу, який
визначає систему взаємодії робітників із засобами виробництва та між
собою для досягнення поставленої предметної мети трудової діяльності та
забезпечення заданого соціально-економічного ефекту – це:
а) організація праці; г) планування праці;
б) проектування методів праці; д) організація робочих місць.
в) нормування праці;
4. Раціональне використання живої праці та матеріальних елементів

виробництва, скорочення матеріальних та трудових витрат, збільшення
продуктивності праці – це таке завдання організації праці:
а) економічне; г) психофізіологічне;
б) аналітичне; д) організаційне.
в) соціальне;
5. Економічні завдання організації праці полягають у:

а) збереженні в процесі праці здоров’я, стійкої працездатності людини;
б) раціональному використанні живої праці та матеріальних елементів
в) створенні найбільш сприятливих умов праці для підвищення її
продуктивності;
г) підвищенні працездатності працівників через створення раціональних
режимів праці й відпочинку;
д) забезпеченні умов для всебічного та гармонійного розвитку працівників.
6. Психофізіологічні завдання організації праці полягають у:

а) створенні найбільш сприятливих умов праці, які сприяють підвищенню її
продуктивності;
51
б) скороченні трудових і матеріальних витрат, підвищенні продуктивності
праці;
в) розробці та впровадженні раціональних форм поділу та кооперування праці;
г) збереженні в процесі праці здоров’я, стійкої працездатності людини;
д) упровадженні ефективних методів праці.
7. Підвищення змістовності та привабливості праці, створення умов для

всебічного розвитку працівників – це такі завдання організації праці:
а) психофізіологічні; г) організаційні;
б) соціальні; д) моральні.
в) економічні;
8. Соціальні завдання організації праці полягають у:

а) збереженні в процесі праці здоров’я, стійкої працездатності людини;
б) впровадженні ефективних форм та методів матеріального та морального
стимулювання праці;
в) підвищенні змістовності та привабливості праці, створенні умов для
всебічного розвитку працівників;
г) вдосконаленні нормування та стимулювання праці;
д) вдосконаленні умов праці.
9. Досягнення раціональних пропорцій у витратах праці різних видів і

передбачає встановлення раціональних соціально-трудових
взаємовідносин між учасниками трудових процесів, узгодження інтересів
людей і цілей виробництва – це:
а) нормування праці;
б) охорона праці;
в) поділ праці;
г) кооперування праці.
10. Поділ праці всередині підприємства – це сутність такого виду

суспільного поділу праці:
а) загального; г) функціонального;
б) технологічного; д) часткового.
в) одиничного;
11. Зумовлена вимогами до змісту праці, його необхідною різноманітністю

– це така межа поділу праці:
а) психологічна; в) економічна;
б) соціальна; д) технологічна.
12. Технологічна, психофізіологічна, соціальна, економічна – це:

а) види суспільного поділу праці;
б) форми поділу праці на підприємстві;
в) межі поділу праці;
52
г) форми кооперування праці на підприємстві.
13. Матеріально і технічно обумовлений, організований процес

прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання
корисного результату, процес перетворення наявних ресурсів у потрібні
цінності та блага, який здійснюється і управляється людиною – це:
а) трудовий процес; г) трудовий прийом;
б) технологічний процес; д) комплекс трудових прийомів.
в) виробнича операція;
14. Під способом виконання виробничого завдання, який характеризується

сукупністю трудових прийомів, операцій та певною послідовністю їх
виконання розуміють:
а) метод праці; г) трудову операцію;
б) прийом праці; д) трудові дії.
в) трудовий процес;
15. Під «прийомом праці» розуміють:

а) сукупність доцільних дій, які здійснюються виконавцем у процесі виконання
конкретних робіт;
б) закінчену сукупність трудових дій робітника, які безперервно наступають
одна за одною;
в) частину виробничого процесу, яка здійснюється одним або групою
робітників на одному робочому місці;
г) одноразове переміщення рук, ніг при виконанні трудових дій;
д) спосіб виконання виробничого завдання, який характеризується сукупністю
трудових прийомів, операцій та певною послідовністю їх виконання.
16. Частина операції, що являє собою закінчену сукупність трудових дій

працівника, які виконуються безперервно при незмінних предметах і
засобах праці на одному робочому місці та пов’язані між собою єдиним
цільовим призначенням – це:
а) метод праці; г) трудовий процес;
б) трудовий рух; д) комплекс трудових прийомів.
в) трудовий прийом;
17. Нормування праці – це вид діяльності:

а) з управління виробництвом, спрямований на встановлення оптимальних
співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю
працівників різних груп і кількістю одиниць устаткування;
б) з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних
співвідношень між витратами сировини, матеріалів, усіх видів енергії, фізичних
зусиль, нервового навантаження та результатами праці;
53
в) з управління робочим часом, спрямований на встановлення оптимальних
співвідношень між часом роботи, часом перерв та часом непродуктивної
роботи.
18. Система норм праці включає:
а) норми обслуговування, норми витрат сировини, нормовані завдання;
б) норми часу, норми виробітку, норми керованості, норми обслуговування,
норми чисельності;
в) норми керованості, норми чисельності, матеріальні норми, енергетичні
норми;
г) нормовані завдання, норми санітарно-гігієнічних умов праці, нормативні
показники режимів роботи обладнання.
19. Норма часу – це:
а) час, установлений на обслуговування одного конкретного об’єкта;
б) кількість робочого часу, впродовж якого відбувається зміна форми, розміру,
внутрішньої структури предмета праці;
в) кількість робочого часу, який є об’єктивно необхідним для виконання
конкретної роботи;
г) кількість робочого часу, який є об’єктивно необхідним для відпочинку
робітника;
д) розрахований для конкретних умов асортимент і обсяг роботи, який повинен
виконати працівник за певний робочий період.
20. Кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу,
яка є необхідною для якісного виконання певного обсягу роботи в
конкретних організаційно – технічних умовах за визначений період часу –
це характеристика:
а) норми часу; г) норми чисельності;
б) норми обслуговування; д) норми підпорядкованості.
в) нормованого завдання;
21. Послідовне виявлення, вивчення, аналіз, узагальнення, проектування

та освоєння раціональних прийомів та методів праці є сутністю:
а) раціоналізації трудового процесу;
б) технологічного процесу;
в) ефективного трудового прийому;
г) раціоналізації виробничого процесу.
22. Поняття «робоче місце» визначається як:

а) частина виробничої площі з розташованим на ній технічним, допоміжним,
підйомно–транспортним обладнанням;
б) просторова зона, яка оснащена необхідними технічними засобами
виробництва, де один чи група робітників разом виконують єдине завдання;
в) виробнича площа, на якій відбувається трудова діяльність робітника;
54
г) зона трудових дій, на якій створюються умови, котрі визначають ступінь
ефективності праці;
д) просторова зона, на якій працівник або група працівників виконують
виробничі завдання.
23. Доцільне просторове розміщення у горизонтальній та вертикальній

плоскостях функціонально взаємопов’язаних елементів виробництва, які
необхідні для здійснення трудового процесу – це:
а) планування робочого місця;
б) розташування організаційного оснащення на робочому місці;
в) обслуговування робочого місця;
г) розташування технологічного оснащення на робочому місці.
24. Забезпечення робочого місця засобами, предметами праці та послугами,

які необхідні для здійснення трудового процесу згідно з установленим
регламентом – це сутність:
а) організації робочого місця;
б) раціоналізації робочого місця;
в) проектування робочого місця;
г) спеціалізації робочого місця;
д) обслуговування робочого місця.
25. Виділяють такі форми організації обслуговування робочих місць:

а) сторожова, чергова, змішана;
б) чергова, маршрутна, комплексна;
в) стандартна, планово-попереджувальна, змішана;
г) чергова, планово-попереджувальна, стандартна.
26. Під «умовами праці» на підприємстві слід розуміти:

а) раціональну організацію робочого місця, на якому виконується конкретне
виробниче завдання;
б) сукупність чинників зовнішнього середовища, що впливають на здоров’я та
працездатність людини в процесі праці;
в) виробничу навколишню обстановку, яка оточує людину на робочому місці;
г) рівень забрудненості повітря, освітлення, температуру в конкретному
виробничому приміщенні;
д) естетичні чинники, техніко-технологічні чинники, поділ та кооперування
праці.
27. З точки зору зниження стомлюваності та забезпечення стійкої

працездатності протягом робочого дня найбільш ефективно:
а) збільшувати тривалість перерви на обід;
б) дозволяти працівникам здійснювати перерви в міру їх утомленості;
в) використовувати внутрішні регламентовані перерви з урахуванням характеру
роботи;
55
д) впроваджувати бригадні методи роботи.
28. Шум, вібрація, освітлення, забрудненість, загазованість повітря,

іонізуюче випромінювання відносяться до таких чинників умов праці:
а) естетичних; г) нервово-психічних;
б) ергономічних; д) соціально-психологічних;
в) техніко-технологічних; е) санітарно-гігієнічних.
29. Чинники умов праці, які визначаються обсягом та характером

отриманої інформації, інтенсивністю уваги, ступенем монотонності праці,
темпом роботи:
а) естетичні чинники;
б) санітарно-гігієнічні чинники;
в) техніко-технологічні чинники;
г) нервово-психічні чинники;
д) соціально - психологічні.
30. Усі види трудової діяльності, які характеризуються переважно

нервовим напруженням, пов’язаним з обсягом, напругою, глибиною уваги,
та супроводжуються такими психологічними процесами, як пам’ять,
мислення відносяться до такої категорії:
а) фізична праця;
б) розумова праця;
в) інноваційна праця;
г) регламентована праця;
д) рентабельна праця.

31. Елементами організації праці є:
а) поділ та кооперування праці; д) раціоналізація методів та
б) бригадна організація праці; прийомів праці;
в) удосконалення технологічного е) нормування праці;
процесу; є) сумісництво професій.
г) організація та обслуговування
робочих місць;
32. З організаційної точки зору працю можна охарактеризувати як:
а) процес свідомої діяльності, в якому вирішальне значення мають психологічні
якості людини, її поведінка;
б) процес витрачання м’язової та нервово-психічної енергії;
в) систему забезпечення взаємодії людини із засобами виробництва та один з
одним;
г) процес послідовного здійснення різних операцій з перетворення предмета
праці з використанням технічних засобів, за ухваленою технологією;
56
д) система поділу функцій в єдності з кооперуванням учасників спільної праці.
33. Кооперація праці – це:
а) спеціалізація виконавців з метою забезпечення їх повного завантаження
протягом робочої зміни;
б) спільна участь людей в одному або різних, але пов’язаних один з одним
процесах праці;
в) об’єднання всіх працівників певного виробничого підрозділу для виконання
певного обсягу робіт у певні строки;
г) об’єднання трудових прийомів при виконанні трудової операції.
34. Під організацією робочого місця розуміють його:
а) спеціалізацію; г) оснащення; є) автоматизацію.
б) атестацію; д) раціоналізацію;
в) планування; е) обслуговування;
35. До складових елементів трудового процесу відносяться:
а) трудова операція; г) прийоми праці; є) технологічний
б) трудовий рух; д) трудова дія; прохід.
в) метод праці; е) трудовий перехід;
36. Нормований робочий час включає:
а) час оперативної роботи;
б) час підготовчо–завершальної роботи;
в) час відпусток з дозволу адміністрації;
г) час перерв, зумовлених недоліками у технології виробництва;
д) час відпочинку на особисті потреби;
е) час обслуговування робочого місця;
є) час перерв, зумовлених недоліками в організації виробництва.
37. До психофізіологічних чинників умов праці відносяться:

а) освітлення; г) виробничий шум; є) вібрація;
б) робоче положення; д) монотонність ж) нервово – психічне
в) фізичне роботи; навантаження;
навантаження; е) конфліктність; з) темп і ритм роботи.
38. Два основних загальних показники економічної ефективності заходів

щодо організації праці:
а) річний економічний ефект; д) економія чисельності працюючих;
б) економія робочого часу; е) зниження трудомісткості
в) приріст обсягу виробництва; продукції.
г) підвищення продуктивності праці;
39. На підприємствах застосовуються такі системи обслуговування

робочих місць:
а) децентралізована; б) змішана; в) чергова;
57
г) стандартна; д) централізована.
40. До функцій обслуговування предметів праці:

а) контроль якості сировини, матеріалів;
б) енергопостачання;
в) прийом та видача сировини;
г) санітарно-гігієнічне обслуговування;
д) транспортні та вантажно-розвантажувальні роботи;
е) міжремонтне обслуговування обладнання;
є) видача, прийом, зберігання, комплектування матеріалів.
41. Розрізняють такі форми поділу праці на підприємстві:

а) технологічну; г) предметну; є) технічну;
б) кваліфікаційну; д) одиничну; ж) часткову;
в) соціологічну; е) функціональну; з) професійну.
42. Видами суспільного поділу праці є:

а) загальний; г) кваліфікаційний;
б) технологічний; д) професійний;
в) одиничний; е) частковий.
43. Основні вимоги до організації розумової праці такі:

а) роботу слід починати з найпростіших елементів з поступовим їх
ускладненням;
б) дотримуватись суворої послідовності у виконанні;
в) проводити медичне обслуговування працівників;
г) дотримуватись науково обґрунтованого режиму праці та відпочинку.
Тема 9. ЕФЕКТИВНІСТЬ І ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

1. Обсяги та вартість виробленої і реалізованої продукції, розміри валового

доходу і доданої вартості, якість життя і стан довкілля характеризують:
а) продуктивність праці;
б) результат праці;
в) ефективність виробництва;
г) обсяг використаних ресурсів на виготовлення продукції;
д) ефективність праці.
2. Найважливішим узагальнюючим показником економічної ефективності

праці на підприємстві є:
а) загальний дохід підприємства; г) матеріалоємність продукції;
б) рентабельність праці; д) обсяг витрат на виробництво.
в) продуктивність праці;
58
3. Співвідношення обсягу вироблених матеріальних благ й кількості
витраченої на це праці розкриває сутність показника:
а) рентабельності праці; г) продуктивності праці;
б) трудомісткості; д) рентабельності праці.
в) праці;
4. Показник результативності праці, який може бути вираженим або

кількістю продукції, виготовленої за одиницю часу, або витратами
робочого часу на виробництво одиниці продукції, називається:
а) інтенсивність праці; г) виробіток продукції;
б) продуктивність праці; д) трудомісткість продукції.
в) ефективність праці;
5. Показник виробітку характеризує:

а) частка отриманого прибутку від реалізації продукції на одиницю витрат
живої праці;
б) кількість продукції, яку виготовлено за певний час, за нормальної
інтенсивності праці;
в) витрати робочого часу на виробництво запланованого обсягу продукції;
г) обсяг виготовленої і реалізованої продукції.
6. Витрати психічної та фізичної енергії людини за одиницю часу при

виготовленні продукції у певних організаційно-технічних умовах
характеризує показник:
а) інтенсивності праці; г) ефективності праці;
б) продуктивності праці; д) рентабельності праці.
в) трудомісткості продукції;
7. Продуктивність праці знижується за умов:

а) зростання обсягу продукції й незмінних витрат на її виробництво;
б) обсяг продукції зростає повільніше, ніж збільшується витрати праці на
виробництво продукції;
в) обсяг продукції знижується більш повільними темпами, ніж скорочуються
витрати праці на виробництво;
г) обсяг продукції росте швидше, ніж ростуть витрати праці на виробництво.
8. Рентабельність праці - це:

а) співвідношення між кількістю виробленої продукції та витратами праці;
б) співвідношення між витратами фізичної та нервової енергії;
в) співвідношення між прибутком від даного виду діяльності та відповідними
витратами праці;
г) співвідношення між витратами праці на виробництво всієї продукції й її
кількістю.
9. Відокремлення регламентованої (α) від інноваційної (β) праці зумовлено:

59
а) знаряддями праці та способом виконання роботи;
б) організацією праці та методами управління виробничим процесом;
в) відмінностями їх впливу на формування прибутку підприємства та
національного доходу країни;
г) відношенням до власності на засоби виробництва.
10. Якщо трудомісткість продукції знизиться на 10%, то продуктивність

праці підвищиться на:
а) 10,0% ; б) 11,1%; в) 9,1% ; г) 12,5%.
11. Існують такі методи виміру виробітку:

а) грошовий , вартісний, в) трудовий, енергетичний,
натуральний; грошовий;
б) повний, частковий, інтегральний; г) натуральний, трудовий, вартісний.
12. Співвідношення індексів продуктивності праці за товарною та чистою

продукцією свідчить про зміни, які сталися в:
а) матеріалоємності продукції; в) трудомісткості продукції;
б) рентабельності продукції; г) фондоємності продукції.
13. Вимір продуктивності праці на основі умовно-чистої продукції

порівняно з чистою продукцією сприяє:
а) поліпшенню використання енергоресурсів;
б) економії витрат сировини та матеріалів;
в) збереженню ресурсів робочого часу;
г) покращенню використання основних виробничих фондів;
д) зростанню прибутку на підприємстві.
14. За умов незмінних факторів виробництва проведено об’єднання

машинобудівного та ливарного заводів, останній був постачальником
заготовок для першого. Після цього об’єднання продуктивність праці на
одного працівника на машинобудівному заводі:
а) не зміниться;
б) зросте;
в) зменшиться.
15. Підприємство зі свого балансу передало в районне енергоуправління

власну електростанцію, з якої буде отримувати енергоресурси. Виробіток
валової продукції на одного працівника на підприємстві в нових умовах:
а) зросте;
б) не зміниться;
в) зменшиться .
60
16. Недолік: “Результативність праці залежить більшою мірою не від
ефективності праці, а від прибутку на даний вид продукції” – притаманний
показнику продуктивності праці, розрахованому:
а) умовно-натуральним методом;
б) трудовим методом;
в) за валовим доходом;
г) на основі чистої (умовно-чистої) продукції;
д) на основі реалізованої продукції.
17. Обсяг чистої продукції розраховують за такою формулою:

а) ЧП = ВП – МЗ;
б) ЧП = ЗП + Рц + Рз;
в) ЧП = Зп + А + П;
г) ЧП = ЗП+ Рц + П;
де ЧП – чиста продукція; ВП – валова продукція; МЗ – матеріальні витрати у
вартості валової продукції (включно амортизацію); Рц – витрати цехові; Рз –
витрати загально-заводські; П – прибуток на даний вид продукції; А –
амортизація.
18. Якщо за розрахунковий період відбулося підвищення заробітної плати

працівників (інші виробничі умови не змінилися), то рівень
продуктивності праці, розрахований за трудовим методом:
а) не зміниться ; б) знизиться; в) зросте.
19. За умов виміру продуктивності праці на підприємстві за нормативом

чистої продукції на її виготовлення, зростання ефективності праці буде
відбуватися, якщо фактичні витрати праці будуть:
а) меншими, ніж б) дорівнювати в) більшими, ніж
нормативні; нормативним; нормативні.
20. Потребує добре налагодженого нормування праці такий метод виміру

продуктивності праці:
а) натуральний;
б) умовно-натуральний;
в) трудовий;
г) за доданою вартістю;
д) за чистою продукцією.
21. Дозволяє визначити обсяг виробленої продукції у будь-якому

структурному підрозділі підприємства незалежно від ступеня її готовності
(операція, деталь, вузол, виріб), такий метод виміру продуктивності праці:
а) натуральний; г) за валовим доходом;
б) умовно-натуральний; д) за чистою продукцією.
в) трудовий;
61
22. Технологічна трудомісткість визначається:
а) витратами праці допоміжних робітників;
б) витратами праці всіх виробничих робітників;
в) витратами праці робітників основних цехів;
г) витратами праці основних робітників.
23. Умовно-натуральні вимірники продуктивності праці застосовують у

випадках, коли:
а) підприємство має значну номенклатуру продукції;
б) виготовляється однорідна продукція, яка відрізняється деякими якісними
характеристиками;
в) продукція належить до трудомісткої;
г) продукція є матеріалоємною.
24. Натуральні показники не можуть бути застосованими для виміру

продуктивності праці на макрорівні тому, що:
а) на різних підприємствах виготовляються незначні обсяги випуску продукції
за певним асортиментом;
б) неможливо точно визначити витрати робочого часу на виготовлення одиниці
продукції;
в) підприємства виготовляють різні види продукції;
г) на підприємствах діють різні норми праці на виготовлення продукції.
25. На промислових підприємствах, де має місце великий обсяг

незавершеного виробництва, для виміру продуктивності праці доцільно
застосовувати:
а) валову продукцію;
б) товарну продукцію;
в) реалізовану продукцію;
г) умовно-натуральну продукцію.
26. В умовах ринкової економіки вимір продуктивності праці найбільш

доцільно здійснювати за показником:
а) валової продукції; в) товарної продукції;
б) реалізованої продукції; г) нормативно-чистої продукції.
27. Витрати живої праці на виготовлення одиниці продукції, виражені в

одиницях робочого часу – це показник:
а) трудомісткості;
б) виробітку;
в) рентабельності;
г) працездатності.
28. Витрати праці допоміжних робітників на виготовлення продукції

відображують:
62
а) нормативну трудомісткість;
б) виробничу трудомісткість;
в) трудомісткість обслуговування;
г) технологічну трудомісткість.
29. Об'єктивні закономірні зміни у відносинах між працівниками у процесі

виробництва, а так само зміни в самих товаровиробниках, що
відбуваються під впливом розвитку засобів виробництва, виробничих
відносин і рівня розвитку суспільства – це такі фактори зростання
продуктивності праці:
а) внутрішньовиробничі; в) соціально-економічні;
б) матеріально-технічні; г) організаційно-економічні.
30. До умов зростання продуктивності праці відносять:

а) розвиток, удосконалення науки і техніки та розширення їхнього застосування
в галузях економіки;
б) підвищення культурно-технічного рівня і кваліфікації працівників;
в) характер пануючих виробничих відносин; спеціалізацію і концентрацію
г) природні, суспільні й матеріальні обставини, на терені яких розвиваються
фактори росту продуктивності праці;
д) удосконалення організації праці, виробництва та управління.
31. Шляхи підвищення продуктивності праці – це:

а) конкретні умови росту продуктивності праці, методи їхнього використання
для забезпечення ефективної діяльності людини;
б) невикористані можливості підвищення продуктивності праці в результаті
неповного використання нової техніки та технології;
в) конкретні напрями дії факторів росту продуктивності праці, методи
використання їх людьми у процесі виробництва;
г) науково-технічний прогрес, комплексна механізація та автоматизація
виробництва, вдосконалення розподілу та кооперації праці.
32. Підвищення продуктивності праці найбільшою мірою залежить від:

а) науково-технічного прогресу;
б) професійного та кваліфікаційного рівня робочої сили;
в) організаційних чинників її зростання;
г) кооперації та спеціалізації праці;
д) правильної відповіді немає.
33. Безмежне зростання продуктивності праці обумовлено такими

чинниками:
а) удосконаленням ринкових механізмів господарювання;
б) структурною перебудовою економіки;
в) упровадженням досягнень науково-технічного прогресу у виробництво;
63
г) удосконаленням особистісного чинника виробництва.
34. До інтенсивних джерел зростання продуктивності праці відносяться:

а) інтенсивність праці;
б) використання робочого часу;
в) підвищення працездатності працівників;
г) удосконалення техніко-технологічного рівня виробництва.
35. Розрахунок приросту продуктивності праці на підприємстві за рахунок

економії робочої сили за окремими організаційно-технічними заходами
здійснюється за такою формулою:
Ечі *100 Ечі *100 Ечі *100
а) ΔППі = ; б) ΔППі = 1− ; в) ΔППі = − 1,
Чв − Ечі Чв Чв − Ечі
де Ечі – економія чисельності від упровадження і-го заходу, осіб; Чв – вихідна
чисельність працівників, осіб.
36. До суб'єктивних факторів росту продуктивності праці відносяться:

а) концентрація, спеціалізація, творча активність, умови праці;
б) організація праці, нормування праці, функціональний розподіл праці;
в) кваліфікація працівників, стаж, вік, ставлення до праці;
г) режими праці та відпочинку, професійна перепідготовка кадрів;
д) концентрація, комбінування та спеціалізація виробництва;
37. Приріст продуктивності праці за рахунок ліквідації внутрішньо

змінних втрат робочого часу розраховують за формулою:
100 − Вз 100 − Вз Вб х100 Вз х100
а) х100 ; б) х100 − 100 ; в) − 100 ; г) ,
Вб 100 − Вб 100 − Вб 100 + Вз
де Вб та Вз – втрати внутрішньозмінного робочого часу відповідно в базисному
і звітному періодах, у %.
38. Дія організаційних факторів росту продуктивності праці здійснюється

за такими напрямками:
а) підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів;
б) зниження матеріаловіддачі, фондовіддачі, капіталовіддачі;
в) удосконалення організації робочих місць, спеціалізація праці;
г) удосконалення технології виробництва.
39. До регламентованої праці відносяться:

а) праця конструктора щодо розробки нових видів устаткування, продукції,
приладів тощо;
б) праця наладчика устаткування щодо визначення причин простою
устаткування, розробка плану його ремонту;
в) праця складальника на конвеєрі з примусовим ритмом роботи;
64
г) праця технолога виробництва сирів щодо розробки нових технологій та
складання інгредієнтів;
д) робота економіста з праці щодо розробки ефективних систем стимулювання
праці персоналу.
40. Економію робочої сили (Ерс) у результаті заходів технічного характеру

можна розрахувати за формулою:
( t баз - t зв ) *V * Кт ( Вбаз − Взв ) хКвн V * t зв * 100
а) ; б) ; в) ,
ФРЧ * Квн 100 − Взв 100 - ΔПП
де tбаз; tзв – трудомісткість одиниці продукції відповідно в базисному і
звітному періодах, нормо-годин; V – річний випуск продукції в натуральному
вираженні; Кт– коефіцієнт, що враховує термін упровадження заходу; ФРЧ –
річний фонд робочого часу на одного працівника за графіком (плану), годин;
Квн - коефіцієнт виконання норм; Вбаз; Взв – внутрішньозмінні втрати
робочого часу відповідно у базисному і звітному періодах (%); ΔПП - приріст
продуктивності праці у % при впровадженні заходу.
41. Загальне зростання продуктивності праці на підприємстві

визначається:
а) множенням індексу росту обсягу виробництва на індекс росту чисельності
персоналу;
б) підсумовуванням індексів росту продуктивності праці за кожним фактором;
в) перемноженням індексів росту продуктивності праці за кожним фактором;
г) перемноженням приростів продуктивності праці за кожним фактором.
42. Резерви зростання продуктивності праці – це:

а) різні природні, матеріальні та суспільно-політичні обставини, що впливають
на зростання продуктивності праці;
б) об’єктивні рушійні сили, під впливом яких змінюється продуктивність праці;
в) невикористані можливості підвищення продуктивності праці в результаті дії
різних факторів її росту;
г) матеріально-технічні, соціально-економічні, природні умови розвитку
продуктивних сил та виробничих відносин.
43. Фактори продуктивності праці – це об’єктивні причини, під впливом

яких рівень продуктивності праці:
а) змінюється;
б) знижується;
в) зростає.
44. За умов збільшення частки основних робітників у загальній

чисельності персоналу, продуктивність праці працівників:
а) збільшується;
б) зменшується;
65
в) не змінюється.
45. Показник продуктивності праці можна розрахувати як:

а) відношення обсягу продукції до вартості основних фондів;
б) відношення обсягу продукції до величини затрат праці на її виробництво;
в) добуток обсягу продукції та вартості основних фондів;
г) відношення затрат на виробництво до вартості робочої сили;
д) сума затрат на виробництво та вартості робочої сили.
46. Зниження технологічної, виробничої та повної трудомісткості

продукції, яка випускається, характеризує:
а) зменшення годинного виробітку;
б) зменшення середньої заробітної плати;
в) збільшення середньої заробітної плати;
г) збільшення годинного виробітку;
д) збільшення чисельності.
47. Для визначення величини виробничої трудомісткості необхідно

технологічну трудомісткість:
а) зменшити на величину трудомісткості обслуговування виробництва;
б) збільшити на величину зміни чисельності;
в) зменшити на величину зміни чисельності;
г) поділити на величину трудомісткості обслуговування виробництва;
д) збільшити на величину трудомісткості обслуговування виробництва.

48. Ефективність праці має такі аспекти:
а) економічний; д) правовий;
б) якісний; е) суспільний;
в ) інтегральний; є) психофізіологічний ;
г) соціальний; ж) кількісний.
49. Показники ефективності праці у сфері матеріального виробництва:

а) вид і обсяг результату, його наукова або художня цінність;
б) обсяг виконаних послуг віднесених до витрат праці на їх здійснення;
в) обсяг продукції у грошовому та натуральному виразі;
г) витрати праці на одиницю випущеної продукції;
д) рентабельність праці.
50. До внутрішньовиробничих резервів зростання продуктивності праці

відносяться:
а) комбінування виробництва, та його диверсифікація;
б) зниження трудомісткості;
в) удосконалення організації праці, скорочення плинності кадрів;
г) підвищення спеціалізації виробництва;
66
д) поліпшення використання робочого часу;
е) покращення використання робочої сили і структури кадрів.
51. Трудовий метод виміру продуктивності праці:

а) ураховує усі результати праці незалежно від ступеня готовності продукції;
б) усуває вплив змін у матеріалоємності, асортименту продукції на рівень
продуктивності праці;
в) дає можливість зіставити рівень продуктивності праці на різних
підприємствах, галузях, в економіці взагалі;
г) усуває вплив різних організаційно-технічних умов виробництва та
напруженості норм праці (інтенсивності праці) на рівень продуктивності праці.
52. Натуральний метод виміру продуктивності праці:

а) ураховує всі результати праці;
б) усуває вплив змін у матеріалоємності, трудомісткості продукції на рівень
в) ураховує якість продукції;
г) дає можливість визначити рівень продуктивності праці у різних галузях та
взагалі в економіці країні;
д) на підприємствах, які випускають однорідну продукцію, об’єктивно оцінює
рівень та динаміку ефективності живої праці.
53. У товарну продукцію підприємства включають:

а) готові вироби для реалізації на сторону;
б) вартість матеріалів замовника;
в) вартість робіт і послуг промислового характеру, виконаних на сторону;
г) запчастини, одержані підприємством у порядку кооперації зі сторони;
д) напівфабрикати, запчастини, продукцію допоміжних цехів, що призначені
для реалізації на сторону.
54. Показнику продуктивності праці, розрахованому на основі валової

продукції, притаманні такі недоліки:
а) враховує всі витрати на виробництво продукції;
б) залежить від науково-обґрунтованих норм праці на виготовлення продукції;
в) результативність праці визначається більшою мірою витратами уречевленої
праці, ніж живої;
г) не залежить від зміни асортименту продукції.
55. Показник продуктивності праці, розрахований на основі чистої

продукції:
а) ураховує всі витрати праці на виробництво продукції;
б) усуває викривлення рівня продуктивності праці через зміни цін на виробничі
ресурси;
в) є узагальненим показником ефективності виробництва для підприємства, для
галузі та економіки країни взагалі;
67
г) викривляє рівень продуктивності живої праці, якщо змінюються умови її
оплати за розрахунковий період.
56. Охарактеризуйте за наступними класифікаційними групами фактор

удосконалення поділу й кооперації праці на підприємстві:
а) зовнішній;
б) “м'який” (хитливий); в) “твердий” (стійкий);
г) непрямий; д) об'єктивний;
е) суб'єктивний; є) матеріально-технічний;
ж) соціально-економічний.
57. Охарактеризуйте за наступними класифікаційними групами фактор

підвищення кваліфікації працівника:
а) “твердий” (стійкий); б) “м'який” (хитливий);
в) прямий; г) непрямий;
д) матеріально-технічний; е) організаційний;
є) соціально-економічний.
58. Для розрахунку річної економії трудовитрат при впровадженні заходів з

НТП необхідно мати такі показники:
а) чисельність основних робітників на ділянці;
б) трудомісткість продукції до і після впровадження заходів;
в) вартість технічного нововведення;
г) коефіцієнт складності нового обладнання;
д) обсяг продукції передбачений річним завданням;
е) термін упровадження заходу.
59. Вплив матеріально-технічних факторів на продуктивність праці можна

виявити за такими показниками:
а) енергоозброєністю праці;
б) фондоозброєністю праці;
в) хімізацією виробництва;
г) фондоємністю продукції;
д) собівартістю продукції;
е) фондовіддачею;
є) рівнем механізації та автоматизації праці.
Тема 10. ПОЛІТИКА ДОХОДІВ І РІВЕНЬ ЖИТТЯ
1. Сукупність грошових і натуральних коштів, які направляються на

підтримку фізичного, морального та інтелектуального стану людини на
певному рівні задоволення його потреб:
а) прожитковий мінімум;
68
б) доходи населення;
в) вартість життя;
г) вартість робочої сили;
д) мінімальний споживчий бюджет.
2. Доходи, що складаються із грошових надходжень у формі оплати праці,

соціальних трансфертів, доходів від власності, продажу продукції
особистого підсобного господарства:
а) грошові;
б) натуральні;
в) реальні;
г) сукупні;
д) загальні.
3. Доходи, скоректовані на зміну цін на товари і послуги:

а) реальні;
б) номінальні;
в) сукупні;
г) якими розпоряджаються.
4. Доходи, якими розпоряджаються – це:

а) заробітна плата, рента і дохід у формі відсотка на капітал;
б) заробітна плата, дохід у формі відсотка на капітал мінус податок на
особистий дохід;
в) особистий дохід мінус індивідуальні податки й інші обов'язкові платежі;.
г) заощадження у формі депозитів у банку.
5. Рівень грошових доходів без урахування податків і цін характеризують

доходи:
а) якими розпоряджаються; в) реальні;
б) безготівкові; г) номінальні.
6. Відмінності в доходах за групами населення з різним їх рівнем

називаються:
а) диференціацією доходів;
б) факторним розподілом доходів;
в) дискримінацією працівників;
г) соціальною несправедливістю.
7. На зміну рівня реальних доходів населення найбільше впливає:

а) норма прибутку;
б) рівень цін на товари і послуги;
в) ставка оподаткування;
г) тривалість робочого тижня.
69
8. Доходи домогосподарства за речовинною формою розподіляють на:
а) грошові, загальні, сукупні та натуральні;
б) грошові, сукупні та натуральні;
в) грошові, загальні та сукупні;
г) загальні, сукупні та натуральні.
9. Загальний дохід включає:

а) грошові доходи, пенсії, стипендії, трудові і нетрудові доходи, допомогу;
б) трудові та нетрудові доходи, заощадження, на які розраховує працівник;
в) загальну сукупність грошових і натуральних доходів, грошову допомогу;
г) усі види грошових доходів, вартість спожитої продукції отриманої з
підсобного господарства, вартість пільг і субсидій на оплату житлово-
комунальних послуг, грошову допомогу від родичів.
10. Усі види грошових доходів, вартість спожитої продукції, отриманої з

підсобного господарства, пільги та субсидії на оплату житлово-
комунальних послуг, грошова допомога від родичів, повернуті борги,
заощадження, позики – це:
а) загальні доходи;
б) сукупні доходи;
в) підприємницький дохід;
г) соціальні трансферти;
д) розміщені доходи.
11. Децільний коефіцієнт диференціації доходів – це:

а) співвідношення мінімального рівня доходів серед 10% найбільш
забезпеченого населення до максимального рівня доходів серед 10% найменш
забезпеченого населення;
б) співвідношення сумарних доходів населення у першому та останньому
децілях;
в) ступінь відхилення фактичного розподілу доходів за чисельністю рівними
групами населення від лінії їх рівномірного розподілу;
г) частка сімей, які є бідними у загальній чисельності сімей.
12. Прожитковий мінімум визначає:

а) кількість коштів, яка забезпечує нормальне відтворення робочої сили;
б) об’єм і структуру споживання благ і послуг;
в) вартісну оцінку мінімального набору благ і послуг, необхідних для
збереження життя і здоров’я людини;
г) вартісну оцінку мінімального набору благ і послуг, включаючи витрати на
податки та інші обов’язкові платежі.
13. Для вимірювання бідності використовують такі показники:

а) прожитковий мінімум, співвідношення розміру середньої заробітної плати і
мінімальної заробітної плати;
70
б) співвідношення споживання (доходів) сімей, що визнані бідними, з межею
бідності;
в) питома вага сімей, чий рівень доходів нижче визначеної межі бідності;
г) рівень бідності, глибина бідності, межа бідності.
14. Показник, який характеризується часткою сімей (домогосподарств),

чий рівень споживання (доходів) нижче визначеної межі бідності - це:
а) глибина бідності;
б) межа бідності;
в) рівень бідності;
г) рівень злиденності.
15. Показник, який характеризує співвідношення рівня споживання

(доходів) сімей (домогосподарств), що визнані бідними, з межею бідності –
це:
а) глибина бідності;
б) межа бідності;
в) рівень бідності;
г) рівень злиденності.
16. Соціальні світові стандарти рівня життя гарантують його:

а) достатній рівень;
б) мінімально допустимий рівень;
в) гідний рівень;
г) високий рівень.
17. За рекомендаціями ООН «рівень життя» – це:

а) рівень добробуту населення;
б) показник, який визначається середніми доходами сім’ї в порівнянні з
прожитковим мінімумом у даній країні;
в) характеристика народного добробуту, яка включає доходи, умови праці і
побуту, тривалість життя, стан здоров’я, екологічну ситуацію;
г) система декількох елементів: здоров’я, їжа, одяг, умови праці, зайнятість,
організація праці, освіта, житло, права людини.
18. Суть раціонального розподілу сукупного продукту полягає у:

а) зрівнянні доходів усіх суб’єктів господарської діяльності та державного
регулювання тарифних засад оплати праці;
б) диференціації доходів залежно від розміру власності та умов забезпечення
мінімального рівня заробітної плати кожному працівнику;
в) диференціації доходів, яка забезпечує високі стимули до зростання
ефективності економіки та разом з тим зберігає стабільність у суспільстві за
рахунок задоволення основних потреб населення країни.
19. У цивілізованих країнах розподіл доходів здійснюється переважно:

71
а) за граничною продуктивністю праці та за власністю;
б) за працею та за потребами;
в) за власністю та за працею;
г) за посадою та за здібностями.
20. До негативних тенденцій, які викликані формуванням основної

частини доходів переважно за власністю, відносяться:
а) зрівняння доходів усіх верств населення у суспільстві;
б) значні розбіжності у доходах населення та споживанні;
в) високий рівень доходів усіх верств населення;
г) низький рівень доходів усіх верств населення.
21. Розмір витрат на задоволення необхідних потреб громадян у

матеріальних благах і послугах, який склався об’єктивно, - це:
а) прожитковий мінімум;
б) вартість життя;
в) оптимальний грошовий дохід;
г) реальний дохід.
22. Індексація доходів:

а) стимулює продуктивну працю;
б) сприяє зменшенню розривів у доходах осіб різних соціальних груп;
в) використовується для підтримки рівня життя осіб з фіксованими доходами;
г) веде до посилення соціальної диференціації.
23. Установлений законами та іншими нормативно-правовими актами

механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість
частково або повністю відшкодувати подорожання споживчих товарів і
послуг, – це:
а) інфляція; г) індексація;
б) оподаткування; д) кредитування.
в) компенсація;
24. Коефіцієнт Джині зріс протягом року з 0,22 до 0,35. Це означає, що:
а) середньодушові реальні доходи зменшилися;
б) диференціація доходів посилилася;
в) частка сімей, дохід яких нижче прожиткового мінімуму, знизилася;
г) диференціація доходів знизилася.
25. Під рівнем життя розуміють:

а) ступінь забезпеченості населення необхідними матеріальними і
нематеріальними благами і послугами, досягнутий рівень їхнього споживання;
б) розмір витрат на задоволення необхідних потреб громадян у матеріальних
благах і послугах, який склався об’єктивно;
72
в) показник, який визначається середніми доходами сім’ї в порівнянні з
прожитковим мінімумом у даній країні.
26. Глибина бідності – це:

а) це питома вага родин (домогосподарств, окремих осіб), чий рівень
споживання нижче визначеної межі бідності;
б) співвідношення між споживанням (рівнем доходів) родин (домогосподарств,
окремих осіб), що визнані бідними, з межею бідності;
в) стан, викликаний нестатком матеріальних ресурсів для ведення нормального
способу життя, що є звичним і характерним для конкретного суспільства в
конкретний період часу.
27. За економічною природою доходи поділяються на:

а) грошові; в) трудові; д) від власності;
б) натуральні; г) інвестиційні; е) первинні.
28. Грошовий дохід містить у собі:

а) заробітну плату;
б) дивіденди і відсотки, отримані з інвестицій капіталу;
в) соціальні трансферти у натуральній формі;
г) державні виплати та допомоги на підтримання рівня життя;
д) продукцію на особисте споживання з власної присадибної ділянки.
29. Для визначення бідності та ступеня її поширення в країні застосовують

такі форми бідності:
а) абсолютну; г) фактичну;
б) правову; д) інтегральну;
в) відносну; е) диференційовану.
30. Політика доходів виконує такі функції:

а) оздоровлюючу; г) консолідуючу;
б) нормотворчу; д) стимулюючу;
в) мобілізуючу; е) соціальну.
31.Виділяють такі рівні життя населення:

а) багатство; г) бідність;
б) статок; д) злиденність;
в) нормальний рівень; е) елітарний.
32. На вартість життя впливають такі чинники:

а) зростання чисельності населення країни;
б) піднесення економіки країни;
73
в) рівень цін і тарифів;
г) розширення потреб у нових товарах і послугах;
д) зростання мінімальної заробітної плати.
33. Соціально-економічними чинниками розвитку, які об’єктивно

впливають на рівень життя населення регіону, є:
а) економіко-географічне положення;
б) природно-кліматичні умови;
в) політична ситуація;
г) фінансова забезпеченість.
34. Нормативні споживчі бюджети мають такі різновиди:

а) мінімальний споживчий бюджет;
б) раціональний споживчий бюджет;
в) споживчий бюджет високого достатку;
г) споживчий бюджет необхідного достатку;
д) статистичний споживчий бюджет;
е) споживчий бюджет низького достатку.
35. До системи соціальних індикаторів, розробленого організацією

економічного співробітництва та розвитку, включено:
а) здоров’я;
б) освіта та навчання;
в) політична ситуація в країні;
г) гендерна нерівність;
д) зайнятість, якість трудового життя, використання робочого часу та
відпочинку;
е) особиста безпека та правова захищеність.
36. До світових стандартів рівня життя населення відносяться:

а) середня очікувана тривалість життя;
б) житлова площа;
в) співвідношення доходів найбагатших та найбідніших верств населення;
г) частка населення, що знаходиться за межею бідності;
д) розподіл заробітків.
37. Залежно від сплати податків та динаміки споживчих цін доходи

поділяють на:
а) номінальні; г) реальні;
б) легальні; д) нелегальні.
в) загальні;
38. Основними показниками розподілу особистих доходів населення є:

а) абсолютні структурні показники;
б) об’єктивні структурні показники;
74
в) відносні структурні показники;
г) суб’єктивні структурні показники.
39. На розмір трудового доходу впливають фактори:

а) кваліфікація, індивідуальні здібності;
б) здоров’я;
в) відпрацьований час;
г) тарифна частина заробітку;
д) послуги фірми працівникам;
е) отримані трансферти від держави.
40. Джерелами безгрошових доходів, є:

а) фонди колективного споживання;
б) особисте підсобне господарство;
в) опціони, дивіденди;
г) домашні роботи у домогосподарстві;
д) самозаготівля дарів природи;
е) робота за наймом по уходу за інвалідом.
41. У країнах із розвиненою ринковою економікою виділяють такі підходи

до вивчення проблем розподілу доходів:
а) особистий; г) суспільний;
б) колективний; д) диференційований.
в) функціональний;
42. Індекс (бідності) злиденності населення для країн, що розвиваються

(ІБН-1), складається з таких компонентів:
а) частка осіб, які не доживають до 40 років;
б) частка осіб, які не доживають до 60 років;
в) рівень функціональної неграмотності;
г) частка населення, що не має доступу до безпечної води;
д) рівень застійного безробіття;
е) частка бідного населення за доходами, якщо межа бідності складає 50%
медіанного особистого доходу.
Тема 11. ЗАРОБІТНА ПЛАТА І МЕХАНІЗМ ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ
1. Заробітна плата відповідно до закону України – це:

а) конкретна форма вартості робочої сили у грошовому виразі;
б) ціна, яку сплачує роботодавець за використання праці найманого
працівника;
в) частка працівника у національному доході суспільства;
75
г) винагорода у грошовій чи натуральній формі, яку роботодавець сплачує
працівнику за виконану роботу.
2. Номінальна заробітна плата – це:

а) грошова сума, яку одержує працівник за виконану роботу;
б) законодавчо зафіксовані тарифні ставки і розцінки;
в) мінімальний розмір заробітної плати, що має місце на підприємстві в
певному періоді;
г) грошовий еквівалент матеріальних благ, які можна придбати за мінімальну
заробітну плату.
3. Реальну заробітну плату можна визначити як:

а) співвідношення між рівнем заробітної плати працівника в базовому і
звітному періодах;
б) номінальну заробітну плату, скориговану на індекс інфляції в певному
періоді;
в) грошовий вираз кількості товарів та послуг, які може придбати працівник за
мінімальну заробітну плату;
г) суму основної та додаткової заробітної плати працівника.
4. Абсолютне зростання заробітної плати – це:

а) приріст заробітної плати в гривні у звітному періоді порівняно з базовим;
б) випередження темпів росту заробітної плати порівняно з темпами росту
в) можливість придбати більшу суму матеріальних благ за величину заробітної
плати;
г) темп зростання її рівня у звітному році порівняно з базисним.
5. Соціально-правовий аспект сутності заробітної плати відображує:

а) роль заробітної плати як регулятора ринку праці;
б) роль заробітної плати як винагороди за використання ресурсу праці;
в) ув’язку динаміки реальної заробітної плати з динамікою ефективності
г) забезпечення заробітною платою реалізації соціальних прав людини, її права
на працю.
6. Функції заробітної плати – це:

а) її роль у сфері суспільного виробництва щодо узгодження та реалізації
інтересів найманих працівників та роботодавців;
б) процедури, механізми та методи організації заробітної плати, що
встановлюються підприємством самостійно;
в) діяльність держави з управління рівнем життя населення;
г) перерозподіл національного доходу між учасниками суспільного
виробництва.
76
7. У регулюванні заробітної плати держава виконує такі функції:
а) розробка умов компенсації та індексації заробітної плати працівників;
б) розробка тарифних нормативів з оплати праці для підприємств усіх форм
власності та господарювання;
в) диференціація заробітної плати на підприємствах за формами та системами
заробітної плати;
г) визначення показників та умов преміювання працівників підприємств.
8. Вплив заробітної плати на співвідношення між попитом і пропозицією

праці, на формування персоналу підприємства, на міжсекторну
диференціацію заробітної плати відображає така її функція:
а) мотиваційна;
б) стимулююча;
в) регулююча;
г) відтворювальна;
д) соціальна.
9. Показник, який характеризує купівельну спроможність заробітної плати

під впливом змін споживчих цін на товари і послуги та рівня податків і
обов’язкових платежів – це така заробітна плата:
а) середня;
б) номінальна;
в) мінімальна;
г) реальна;
д) погодинна.
10. Порушення принципу випереджаючого зростання продуктивності праці

над темпами росту середньої заробітної плати в економіці може призвести
до:
а) підвищення інтенсивності праці в суспільстві;
б) зростання плинності кадрів в організаціях;
в) інфляції, падіння стимулюючої ролі заробітної плати;
г) дискримінації в оплаті праці.
11. Розуміння вартості послуг робочої сили тільки як вартості життєвих

засобів, які необхідні для підтримки життя працівників і членів його сім’ї,
забезпечення нормальної трудової діяльності, набуття професійних знань і
задоволення на прийнятому рівні соціально-культурних потреб робітників
у суспільстві – притаманне:
а) трудовій теорії вартості;
б) теорії граничної корисності;
в) неокласичній теорії рівноваги;
г) теорії адміністративного менеджменту.
12. Посадовий оклад - це:

77
а) розмір загального заробітку службовця з урахуванням його вкладу у кінцеві
результати діяльності колективу;
б) розмір винагороди, яка встановлюється службовцю за роботу в нормальних
умовах праці за місяць за штатним розписом;
в) середньомісячна заробітна плата службовця, яка враховує його здібності,
творчу активність, особисту інтенсивність праці, заповзятливість;
г) середньорічна сума заробітної плати робітника, включно усі види доплат та
надбавок.
13. Тарифно-кваліфікаційний довідник – це:

а) перелік посад усіх найменувань із зазначенням окладів;
б) опис необхідних практичних навичок, якими повинен володіти працівник
певної кваліфікації на підприємстві;
в) державний нормативний документ, що містить сукупність цензів – вимог,
яким повинен задовольняти робітник певної професії і кваліфікації;
г) локальний нормативний документ, що містить кваліфікаційні характеристики
професій працівників, що використовуються на конкретному підприємстві.
14. Призначення тарифних сіток полягає у:

а) визначенні розміру заробітної плати працівнику;
б) розрахунку розмірів преміювання за шкалою преміювання;
в) диференціації заробітної плати робітників залежно їх кваліфікації;
г) встановленні розміру надбавок;
д) встановленні розміру доплат за відхилення від нормальних умов праці.
15. Тарифна ставка і-того розряду може бути визначена за формулою:

TC1
а) TCi = ; б) TCi = TC1 x TKi ; в) TCi = TC1 (TKi − TK1 ) ;
TKi
де ТСі та ТС1 та ТКі та ТК1 відповідно тарифна ставка та тарифний коефіцієнт
і-того та першого розрядів.
16. Діапазон тарифної сітки – це:

а) співвідношення між тарифними коефіцієнтами крайніх розрядів, що містить
певна сітка;
б) середньоарифметична величина всіх значень тарифних коефіцієнтів;
в) середньо геометрична величина всіх значень тарифних коефіцієнтів;
г) абсолютне зростання тарифного коефіцієнта останнього розряду порівняно із
тарифним коефіцієнтом першого розряду.
17. Внутрішньофірмовий документ, де зазначено: перелік посад, що є на

підприємстві згідно з їх назвою у Державному класифікаторі посад
службовців; чисельність працівників за кожною посадою та відповідні їй
розміри місячних посадових окладів - це:
а) тарифна сітка; в) тарифні ставки; д) місячний оклад.
б) тарифна система; г) штатний розпис;
78
18. За допомогою довідника кваліфікаційних характеристик посад
службовців установлюють:
а) розмір посадового окладу працівника;
б) розмір премії у відсотках до посадового окладу;
в) посаду службовця, його завдання та обов’язки, вимоги до професійних знань,
кваліфікаційну категорію працівника;
г) рівень диференціації посадових окладів службовців.
19. Надбавки це:

а) виплати, які пов’язані з роботою, й спрямовані переважно на компенсацію
працівнику втрат його здоров’я через шкідливі та важкі умови праці;
б) виплати, що пов’язані з роботою у понаднормовий час;
в) виплати, пов’язані, як правило, з особистістю конкретного працівника, й
мають переважно стимулюючий характер;
г) мінімальні державні гарантії в оплаті праці незалежно від галузевої
приналежності підприємства.
20. У ринковій економіці визначення умов отримання та абсолютного

розміру надбавок та доплат стимулюючого типу – це виключне право:
а) держави;
б) галузевих міністерств і відомств;
в) уряду;
г) підприємств.
д) місцевих органів влади.
21. Тарифна ставка може відігравати роль основного регулятора заробітної

плати тоді, коли питома вага тарифу у заробітній платі складає принаймні:
а) 60-65%;
б) 65-70 %,
в) 70-75%;
г) 75-80 %.
22. Складовими параметрами тарифних сіток є:

а) тарифні коефіцієнти, абсолютне та відносне зростання тарифних
коефіцієнтів, діапазон тарифної сітки;
б) тарифні ставки, тарифні коефіцієнти, доплати та надбавки;
в) тарифні розряди та відповідні їм тарифні коефіцієнти, тарифні ставки;
г) перелік посад та відповідні їм посадові оклади;
д) тарифні коефіцієнти, посадові оклади та кваліфікаційні категорії службовців.
23. Метод “логіки тарифікації”, який застосовується з метою встановлення

оптимальної диференціації в оплаті праці різних категорій персоналу,
полягає у:
а) бальній оцінці складності робіт робітників та функцій службовців;
79
б) врахуванні часу підготовки кадрів робітничих професій та професій
службовців;
в) оцінці заслуг кожного службовця за такими критеріями: підготовка,
відповідальність, керівництво, особисті якості;
г) встановленні «вилки» тарифної ставки за розрядами.
24. Традиційна тарифна система оплати праці має такі ознаки:

а) застосування єдиної мінімальної тарифної ставки;
б) установлення кваліфікаційних коефіцієнтів співвідношень в оплаті праці
залежно від виконуваних функцій на основі уніфікованого підходу для всіх
категорій персоналу;
в) нарахування індивідуальної заробітної плати виключно за “пайовим”
коефіцієнтом та відпрацьованим часом;
г) наявність двох окремих систем для оплати праці службовців та робітників.
25. Тарифна сітка – це:
а) шкала тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів;
б) сукупність погодинних, поденних та помісячних тарифних ставок;
в) сукупність тарифних розрядів;
г) перелік груп професій, спеціальностей, посад за абсолютними розмірами
заробітку.
26. Тарифна ставка – це:
а) розмір заробітної плати працівника;
б) розмір оплати праці робітника за одиницю виготовленої продукції;
в) розмір доплат, що встановлюється до загального заробітку;
г) рівень кваліфікації працівника;
д) розмір оплати праці робітників за одиницю відпрацьованого часу залежно від
кваліфікації працівника.
27. Тарифні коефіцієнти, які відповідають кожному розряду, визначають:

а) розподіл абсолютного відхилення фактичних виплат від планових;
б) ступінь диференціації оплати праці працівників залежно від їх кваліфікації;
в) ступінь диференціації фонду заробітної плати залежно від обсягу продукції,
яка виготовляється;
г) ступінь диференціації працівників залежно від продуктивності праці;
д) розподіл виявлених відхилень між працівниками.
28. Передбачається комплексне нарахування тарифної частини заробітної

плати, надбавок, премій і компенсаційних виплат на колектив працівників
й нарахування індивідуальної заробітної плати пропорційно
відпрацьованому часу та встановленому «паю» в такій системі оплати
праці:
а) непрямій системі; в) відрядно-прогресивній системі;
б) акордній системі; г) безтарифній системі.
80
29. Кваліфікаційні характеристики посад керівників, фахівців і службовців
складаються з розділів:
а) характеристика робіт, повинен знати, приклади робіт;
б) посади та відповідні їм посадові оклади;
в) групи підприємств по галузях і категорії працівників;
г) завдання та посадові обов’язки, повинен знати, кваліфікаційні вимоги;
д) штатний розпис, кваліфікаційні вимоги до працівників.
30. Для нарахування заробітної плати визначається сума оплати за весь

обсяг робіт і встановлюється термін їх виконання в такій системі:
а) безтарифна; б) контрактна; в) акордна;
г) погодинна; д) комісійна; е) непряма.
31. Форми та системи заробітної плати:

а) пов’язують оплату праці з її результатами;
б) розподіляють працівників залежно від складності робіт, які ними
виконуються;
в) установлюють міру праці на виконання певного виду продукції або виду
робіт;
г) визначають резерви підвищення продуктивності праці.
32. У Законі України “Про оплату праці ” передбачено такі форми виплати
заробітної плати:
а) грошовими знаками, які мають обіг в Україні, чеками банку;
б) акціями та сертифікатами;
в) продукцією підприємства за роздрібними або середньоринковими цінами;
г) борговими зобов’язаннями.
33. До форм заробітної плати відносяться:

а) індивідуальна та колективна ; г) відрядна, погодинна;
б) пряма, почасово-преміальна; д) прогресивна та комісійна.
в) тарифна, безтарифна;
34. Виробіток працівника в межах установленої норми оплачується за

прямими розцінками, а додатковий – за підвищеними розцінками,
установленими ступенево, при такій системі оплати праці:
а) погодинно - преміальній; г) непрямій відрядній;
б) простій відрядній; д) відрядно-преміальній.
в) відрядно - прогресивній;
35. Заробітну плату допоміжних робітників за непрямою відрядною

системою, без використання відрядних розцінок розраховують таким
чином:
а) ТС гд * РЧф ; б) ТС мд * Во ; в)
д
ЗП о * К рч ,
81
де ТС гд , ТС мд - тарифна ставка відповідно за годину та за місяць допоміжного
робітника, грн.; РЧф – фактично відпрацьований за місяць робочий час
допоміжним праівником, год.; Во – коефіцієнт виконання норм виробітку
основними робітниками, яких обслуговує допоміжний робітник; ЗПо – місячна
д
заробітна плата основних працівників, грн.; К рч - коефіцієнт використання
робочого часу за місяць допоміжним робітником.
36. Погодинна оплата праці залежить від:

а) обсягу визначеного обсягу робіт, які треба виконати;
б) індивідуального виробітку робітника;
в) коефіцієнта трудової участі;
г) відпрацьованого часу;
д) від результатів праці інших працівників.
37. Для розрахунку заробітку за індивідуальною прямою відрядною

системою необхідні такі дані:
а) фактично відпрацьований робітником робочий час, тарифний розряд
робітника;
б) тарифна ставка за розрядом виконаних робіт, норма часу (виробітку), обсяг
виконаних робіт або виготовленої продукції;
в) посадовий оклад та розмір премій за виконання показників преміювання;
г) тарифна ставка за розрядом та відповідний тарифний коефіцієнт.
38. Показник, що характеризує співвідношення між різними тарифними

розрядами і показує, у скільки разів рівень складності та оплата праці
певної кваліфікації перевищує рівень складності та оплату роботи,
віднесеної до першого розряду:
а) тарифний розряд; г) тарифна ставка;
б) тарифна сітка; д) посадовий оклад.
в) тарифний коефіцієнт;
39. Непряма відрядна оплата праці залежить від:

а) індивідуального виробітку робітника;
б) коефіцієнта трудової участі;
в) відпрацьованого часу;
г) від результатів праці інших працівників.
40. За непрямою системою доцільно оплачувати працю таких робітників:

а) основних, праця яких нормується за нормами часу та нормами виробітку;
б) основних, зайнятих в апаратурних процесах та на конвеєрі;
в) ремонтників, праця яка є самостійним процесом і не впливає безпосередньо
на виробіток основних робітників;
г) допоміжних робітників, які обслуговують основних, та їх праця регламентує
виробництво основної продукції.
82
41. Якщо при нарахуванні заробітної плати використовується сума оплати
за весь обсяг робіт і встановлюється термін їх виконання, то така система
називається:
а) безтарифною; б) контрактною;
в) акордною; г) погодинною;
д) комісійною; е) непрямою.
42. Визначення розміру тарифних ставок для оплати праці на

підприємствах, що охоплені галузевою угодою, - це функція:
а) державного регулювання заробітної плати;
б) ринкового регулювання;
в) договірного регулювання заробітної плати;
д) місцевих органів влади.
43. Проста відрядна оплата праці залежить від:

а) визначеного обсягу робіт, які треба виконати;
б) індивідуального виробітку робітника;
в) коефіцієнта трудової участі;
г) відпрацьованого часу;
д) від результатів праці інших працівників.
44. Оптимальна кількість показників і умов преміювання робітників:

а) на рівні 2 – 3; б) усього 6; в) не менше 5 – 6; г) не більше 4 – 5.
45. Для виробничих робітників доцільно встановлювати таку

періодичність преміювання:
а) два рази на рік; в) щоквартально;
б) щомісячно; г) один раз за рік.
46. Преміювання за винахідництво, раціоналізаторство, реалізацію

продукції на експорт, за освоєння і впровадження нової техніки
відноситься до таких систем преміювання:
а) за основні результати діяльності; в) одноразове преміювання;
б) за якісні показники преміювання; г) спеціальні системи преміювання.
47. Нижнє значення «порогу відчутності» розміру преміювання до

відрядної або погодинної заробітної плати становить:
а) 5%; б) 10% ; в) 15%; г) 25%.
48. Якщо преміювання спрямовано на підвищення рівня виконання

кількісного показника, то за базу преміювання приймається:
а) середньо регресивний рівень виконання показника;
б) середній фактично досягнутий рівень виконання;
в) середньопрогресивний рівень виконання показника.
83
49. Економічна ефективність системи преміювання характеризує:
а) частку економії, яка буде залишатися на підприємстві;
б) розподіл абсолютного відхилення фактичних виплат від планових;
в) розмір очікуваної економії за досягнення показників преміювання;
г) коефіцієнт перевиконання плану по випуску продукції;
д) наявність економії або перевитрат по фонду заробітної плати.
50. Джерелом преміювання за покращення якісних показників є:

а) перевищення вартості виготовленої продукції за рахунок зростання питомої
ваги продукції вищого ґатунку, порівняно із плановим його нормативом;
б) відносна економія від понадпланового зниження собівартості продукції від
скорочення втрат від браку;
в) додаткового прибутку за рахунок збільшення понад план кількості
виготовленої продукції;
г) дивіденди від акцій.
51. У регулюванні заробітної плати держава виконує такі функції:

а) визначення гарантованого розміру мінімальної заробітної плати, індексації та
компенсації заробітної плати;
б) розробка тарифних ставок для підприємств усіх форм власності та
господарювання;
в) регулювання заробітної плати в державних організаціях, закладах;
г) диференціація заробітної плати на підприємствах;
д) упровадження на підприємствах безтарифного типу оплати праці;
е) розробка науково-методичних рекомендацій у сфері оплати праці.
52. Заробітна плата виконує такі функції:

а) планово-облікову; б) соціальну;
в) регулюючу; г) стимулюючу;
д) мотиваційну; е) відтворювальну;
є) накопичувальну; ж) ресурсну.
53. До ринкових принципів організації оплати праці відносяться:

а) оплата праці працівників залежно від кількості та якості витраченої праці;
б) виконання нормуванням праці функції підтримання досягнутого рівня
заробітної плати та зниженої інтенсивності праці;
в) державна диференціація оплати праці за її формами та системами;
г) регулювання ціни робочої сили на ґрунті тарифних угод та колективних
договорів;
д) диференціація заробітної плати за критерієм соціальної справедливості.
54. На підвищення реальної заробітної плати впливають:
84
а) зростання номінальної заробітної плати;
б) зростання цін на товари та послуги;
в) зростання обсягу валового внутрішнього продукту;
г) зниження ціни на товари та послуги;
д) перехід від тарифного типу до безтарифного типу оплати праці.
55. До елементів організації заробітної плати на підприємстві відносять:

а) розподіл та кооперацію праці; б) технічне нормування праці;
в) податкову систему; г) тарифну систему оплати праці;
д) прийом та методи праці; е) форми та системи оплати праці;
є) системи преміювання; ж) режими праці та відпочинку.
56. Сутність вартості робочої сили в ринковому механізмі господарювання

пояснюється на основі поєднання таких теоретичних підходів:
а) теорії граничної корисності; б) теорія часткової рівноваги;
в) теорія грошового мультиплікатора; г) концепції порівняльної цінності;
д) теорія трудової вартості; е) теорія платоспроможності.
57. Структура заробітної плати складається з таких елементів:

а) фонд основної заробітної плати за виконану роботу;
б) фонд заробітної плати за відпрацьований час;
в) фонд інших заохочувальних та компенсаційних виплат;
г) фонд додаткової заробітної плати;
д) фонд заробітної плати за невідпрацьований час.
58. До основної заробітної плати включають:

а) заробітна плата за тарифними ставками погодинників;
б) премії за основні результати діяльності;
в) оплата надурочного часу;
г) оплата праці відрядників за розцінками;
д) оплата праці службовців за окладами;
е) надбавки за складність виконаних робіт.
59. До додаткової заробітної плати включають :

а) оплату за сумісництво професій та поширення функцій;
б) оплату за особливі умови праці;
в) оплату за відрядними розцінками;
г) премії за підсумками роботи за рік;
д) премії за винахідництво та раціоналізацію;
е) оплата надурочного часу.
60. Винагороди та заохочення, що мають одноразовий характер, щорічні

винагороди за вислугу років (стаж роботи), премії за виконання важливих
та особливо важливих завдань входять до:
а) фонду основної заробітної плати;
85
б) фонду додаткової заробітної плати;
в) до інших заохочувальних та компенсаційних виплат;
г) виплат за кінцеві результати праці.
61. Роль тарифної системи в організації оплати праці полягає у:

а) визначенні кінцевих результатів праці у робітників;
б) забезпеченні диференціації заробітної плати залежно від інтенсивності
праці, її складності;
в) визначенні змісту робіт за професіями (посадами) та вимог до рівня
кваліфікації;
г) визначенні розміру премії;
д) розробці шкали преміювання.
62. До елементів тарифної системи відносяться:

а) довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників;
б) тарифні сітки та тарифні ставки;
в) відрядні розцінки на виконання певного обсягу робіт;
г) форми та системи оплати праці;
д) шкала та розмір преміювання праці працівників;
е) схеми посадових окладів;
э) системи відрядної заробітної плати;
ж) показники, умови та шкала преміювання.
63. Призначення тарифних ставок полягає у наступному:

а) диференціації заробітку залежно від умов праці, її інтенсивності, видів робіт;
б) установленні абсолютного розміру оплати праці за одиницю часу (годину,
день, місяць);
в) використанні для розрахунків відрядних розцінок за виготовлення певного
обсягу робіт (операції, деталі, вузла, послуги );
г) визначенні фактичної заробітної плати працівнику за умов погодинної оплати
праці;
д) визначенні відсотка виконання норм виробітку.
64. Доплати, що не мають обмежень і виплачуються незалежно від сфери

трудової діяльності, встановлюються за:
а) роботу в понаднормовий час;
б) простій не з провини працівника;
в) сумісництво робіт та професій;
г) багатозмінний режим роботи;
д) скорочену тривалість робочого часу особам, що не досягли 18 років.
65. Доплати до заробітної плати встановлюються за:

а) вчасний прихід на роботу;
б) надурочну роботу;
в) використання нових методів праці;
86
г) роботу у вихідні та святкові дні;
д) виконання надомної роботи.
66. Погодинна оплата праці має такі системи:

а) пряму; г) прогресивну;
б) акордну; д) непряму;
в) преміальну; е) просту.
67. Відрядна форма оплати праці застосовується за умов:

а) неможливості кількісного виміру витрат праці під час виготовлення
продукції;
б) наявності кількісних показників роботи;
в) залежності результатів роботи безпосередньо від зусиль конкретного
працівника;
г) можливості точного обліку результатів праці;
д) необхідності стимулювання якісних показників праці і недоцільності
нормування робіт.
68. Для визначення розцінки за умови оплати праці за індивідуальною

прямою відрядною системою необхідно мати такі дані:
а) тарифний коефіцієнт за розрядом роботи;
б) денну тарифну ставку;
в) норму виробітку за зміну;
г) відпрацьований фактично робочий час;
д) фактично виконаний обсяг робіт за зміну.
69. Індивідуальна пряма відрядна система оплати праці має такі недоліки:
а) є складною для використання;
б) знижує особисту матеріальну зацікавленість у результатах праці;
в) не заохочує робітника у покращенні якісних показників виробництва;
г) слабо відображує взаємозв’язок між обсягом виробленої продукції та
розміром заробітної плати;
д) на стимулює зацікавленість робітника у високих кінцевих результатах
діяльності всього колективу.
70. Для розрахунку непрямої відрядної розцінки необхідно мати:

а) годинну тарифну ставку за розрядом допоміжного робітника;
б) норму виробітку для об’єкта обслуговування (планове завдання) на годину;
в) середній рівень виконання норм об’єктами, що обслуговує допоміжний
робітник;
г) відрядний заробіток основних робітників, яких обслуговує допоміжний
робітник;
д) середню тарифну ставку основних робітників, яких обслуговує допоміжний
робітник.
87
71. Особливості відрядно-прогресивної системи оплати праці :
а) стимулюється виконання і перевиконання вихідної бази преміювання;
б) обсяг продукції, виконаний у межах вихідної бази, оплачується за звичайною
розцінкою, а понад вихідну базу – за підвищеною;
в) передбачається використання премії за досягнення високих результатів у
роботі;
г) оплата праці зростає більшими темпами, ніж зростає продуктивність праці;
д) розцінки на роботи залежать від рівня кваліфікації робітників.
72. Визначення заробітку робітника за простою погодинною системою

потребує наявність таких даних:
а) тарифна ставка за годину відповідно до розряду робітника;
б) число робочих днів за графіком;
в) тарифний коефіцієнт за розрядом роботи;
г) розцінка за одиницю продукції;
д) кількість годин, фактично відпрацьованих робітником у даному місяці;
е) коефіцієнт виконання норм.
73. Колективна форма організації та оплати праці використовується у

випадку:
а) неможливості обслуговування обладнання одним робітником;
б) специфічна технологія вимагає використання праці групи робітників;
в) необхідності економії фонду оплати праці підприємства;
г) значної диференціації робіт за складністю та відповідальністю;
д) за наявності постійного виробничого зв’язку між робітниками ділянки.
74. Під час розподілу заробітної плати між членами колективу за

безтарифної системи оплати праці враховуються:
а) кваліфікаційний рівень працівника;
б) стаж роботи працівника;
в) реальний внесок кожного члена колективу в загальні результати
г) коефіцієнт фактично відпрацьованого часу;
д) час обслуговування робочого місця.
75. Вимоги до показників (умов) преміювання:

а) виконання показників преміювання повинно легко фіксуватися документами
обліку виконаних робіт;
б) кількість показників преміювання повинна якомога у повному обсязі
охоплювати всі аспекти праці працівника;
в) робітник повинен мати можливість впливати на досягнення встановлених
рівнів показників преміювання;
г) охоплення преміюванням якомога широкого кола працівників.
88
Тема 12. ПЛАНУВАННЯ ТРУДОВИХ ПОКАЗНИКІВ
1. Найважливішим показником з праці, що характеризує

конкурентоспроможність підприємства на ринку товарів і порівнюється із
показниками конкурентів є:
а) фонд заробітної плати;
б) витрати на персонал на одиницю випущеної продукції;
в) чисельність основних робітників на підприємстві;
г) розмір середньої заробітної плати;
д) рівень продуктивності праці робітників.
2. З метою визначення спрямованості планових завдань з праці на

наступний рік проводять порівняння:
а) звітних показників з базовими;
б) планових показників з базовими;
в) звітних показників з плановими;
г) звітних із загальногалузевими показниками.
3. Розрахунок планового балансу робочого часу одного працівника є:

а) частиною розділу плану з промислово-виробничої діяльності;
б) частиною розділу плану з невиробничої групи;
в) додатком плану з праці.
4. Ненормований робочий час установлюється для працівників:

а) праця яких, через її різноманітність, не піддається точному обліку у часі;
б) праця яких відбувається у небезпечних умовах праці;
в) які працюють за годинними нормами виробітку;
г) які працюють на будівництві, у транспорті, сільському господарстві.
5. Надурочні роботи обмежуються законодавством таким чином:

а) не більше 3 годин кожен день, і 600 годин на рік;
б) не більше ніж 4 години протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік;
в) без обмежень щодо тижня, але не більше 240 годин на рік;
г) обмежуються у розмірі 20 годин на місяць.
6. Робота на умовах ненормованого робочого дня службовців за законом

компенсується:
а) підвищеною оплатою за відпрацьований понад норму час;
б) додатковими днями чергової відпустки;
в) скороченням кількості днів виходу на роботу у наступному місяці з їх
оплатою;
г) установленням надбавок до посадового окладу.
89
7. Впишіть відсутній елемент структури балансу цілоденного фонду
робочого часу:
- календарний фонд робочого часу;
- вихідні та святкові дні;
- …………………………………….
- неявки на роботу;
- явочний фонд робочого часу.
[ а) основні та додаткові відпустки; б) максимально можливий фонд;

в) номінальний фонд робочого часу; г) ефективний фонд робочого часу.]
8. Плановий явочний фонд робочого часу у люд.-днях розраховують за

формулою:
а) Ф максимальний – Вихідні та святкові дні;
б) Ф номінальний – Неявки з різних причин;
в) Ф календарний – Вихідні та святкові дні;
г) Ф номінальний – Вихідні та святкові дні.
9. Максимальна кількість робочих днів, яка може бути відпрацьована

робітником протягом планового періоду – це:
а) ефективний фонд робочого часу;
б) номінальний фонд робочого часу;
в) календарний фонд робочого часу.
10. Визначення планової чисельності основних робітників-відрядників

відбувається із застосуванням:
а) норм виробітку і норм часу;
б) нормативів чисельності та норм часу;
в) норм часу, норм обслуговування;
д) норм керованості та нормованих завдань.
11. До загальних принципів розрахунку планового росту продуктивності

праці відноситься:
а) визначення відносної економії або надлишку фонду оплати праці;
б) розробка плану капіталовкладень та підвищення технічного рівня
в) розрахунок надлишку або недостачі робочої сили для виконання плану з
випуску продукції;
г) розрахунок відносної економії чисельності працівників за рахунок впливу
того чи іншого фактора на продуктивність праці та їх сукупності.
12. Ступінчастий метод розрахунку зростання продуктивності праці

здійснюється таким чином:
а) в чисельник кожної наступної формули для розрахунку продуктивності праці
за окремим фактором додається економія чисельності за попереднім чинником;
90
б) у знаменнику показника кожен раз економія чисельності за певним заходом
віднімається не від первісної (вихідної чисельності), а від зменшеної її
величини на економію чисельності за попередніми заходами;
в) у знаменник кожної наступної формули для розрахунку продуктивності праці
за окремим фактором додається економія чисельності за попереднім чинником.
13. Величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок дії усіх

факторів по виробничому підрозділу (∆ППаг) визначається за формулою:
n
n
∑ Еі ⋅100 ∑ Еіі =1
а) і =1
n б )∑ Еі ⋅Кт в) n
; ; ,
Ч вих − ∑ Еі ∑Чвих
і =1
і =1
∑Еі — загальна економія чисельності промислово-виробничого персоналу,
осіб, яка отримана під впливом усіх факторів виробництва; ∑ Езаг. – загальна
економія чисельності, осіб; Чвих – загальна вихідна чисельність працівників,
осіб; Кт – коефіцієнт терміну впровадження заходу.
14. Необхідність планування продуктивності праці на підприємстві

зумовлена:
а) важливістю величини її зростання для формування фондів економічного
стимулювання розвитку виробництва;
б) значенням рівня продуктивності праці для розподілу винагороди серед
працівників;
в) важливістю використання рівня її підвищення для планування необхідної
чисельності працівників на підприємстві;
г) розробки плану інвестування в основні фонди підприємства.
15. Прямий фонд заробітної плати складається з:

а) годинного фонду заробітної плати та доплат за скорочений робочий день;
б) тарифної заробітної плати погодинників та заробітної плати відрядників за
розцінками;
в) тарифної заробітної плати погодинників і відрядників, доплат та надбавок за
високі результати роботи;
г) годинного фонду заробітної плати плюс оплата чергових та додаткових
відпусток;
д) з оплати за тарифними ставками, відрядними розцінками, доплат за
понадурочну роботу.
16. Рівень середньогодинної і середньоденної заробітної плати

розраховується:
а) тільки для адміністративно-управлінського персоналу;
б) тільки для основних робітників;
в) для всіх категорій працівників;
91
г) для службовців;
д) тільки для основних та допоміжних робітників.
17. У денний фонд, окрім годинного фонду заробітної плати, входять:

а) доплати підліткам за скорочений робочий день і оплата перерв матерів, для
годування немовлят;
б) надбавки працівнику за високу кваліфікацію;
в) надбавки за виконання робіт з високою якістю;
г) доплати за роботу у несприятливих умовах праці;
д) доплати за роботу у понадурочний час.
18. Економічний аспект значення трудових показників полягає в їх

безпосередньому впливу, перш за все, на:
а) обсяг виробництва, собівартість продукції;
б) мотивацію праці;
в) прибуток і рентабельність виробництва;
г) рівень зацікавленості працівників у підвищенні ефективності праці;
д) рівень соціального захисту працівників на підприємстві.
19. План з праці промислово-виробничої діяльності містить у собі такі

планові показники:
а) ріст продуктивності праці;
б) чисельність промислово-виробничого персоналу (ПВП);
в) норматив витрат зарплати на одиницю продукції;
г) середня заробітна плата і фонд оплати праці;
д) фонд заробітної плати не облікового (позаштатного) складу.
20. Аналіз та планування трудових показників виконують за такими

принципами:
а) розгляд усіх показників у взаємозв’язку;
б) вивчення показників у безперервному розвитку (у часі та просторі);
в) дослідження причин та наслідків у залежності показників;
г) вивчення показників та явищ від загального до окремого і навпаки;
д) застосування показників коливання середніх величин: розмаху варіації,
середньоквадратичного відхилення та ін.
21. До елементів структури неявок на роботу в плановому балансі

цілоденного фонду робочого часу відносяться:
а) чергові, додаткові та навчальні відпустки;
б) тимчасова непрацездатність;
в) відпустки з вагітності та пологів;
г) відпустки з дозволу адміністрації;
д) відпустки з ініціативи адміністрації;
92
е) прогули;
є) цілоденні простої;
ж) страйки;
з) реальний фонд робочого часу.
22. Вихідними даними для визначення необхідної кількості працівників на
плановий період є:
а) виробнича програма на плановий період часу, одиниць;
б) норми витрат матеріальних ресурсів на одиницю виготовленої продукції;
в) трудомісткість виробничої програми, годин;
г) план забезпечення фінансової усталеності підприємства;
д) звітні розрахункові дані про коефіцієнти виконання норм виробітку;
е) баланс робочого часу одного працівника на рік, годин;
є) середня заробітна плата на одного працівника за рік, грн.
23. Недоліки методу планування продуктивності праці за факторами:
а) наявність подвійного рахунку економії чисельності за окремими факторами;
б) не враховується реальна взаємозалежність факторів підвищення
в) не враховується «перехідна економія» («перехідне подорожчання»)
чисельності;
г) різні підходи в методиках щодо визначення приросту продуктивності праці
за факторами дають суперечливі результати.
24. Джерелами покриття витрат на оплату праці підприємства є:
а) собівартість продукції;
б) сума прибутку підприємства;
в) кошти соціального призначення;
г) кошти благодійних організацій;
д) кредити вітчизняних банків;
е) займи міжнародного валютного фонду.
25. Умовами зростання ФОП можуть бути:
а) зростання обсягів виробництва;
б) зростання продуктивності праці;
в) зниження витрат на одну гривню продукції;
г) зниження рентабельності виробництва;
д) зростання видатків на непрямі податки підприємства.
26. Необґрунтовано завищена величина планового фонду заробітної плати
призводить до:
а) збільшення собівартості продукції;
б) скорочення прибутку підприємства;
в) підвищення рентабельності виробництва;
г) зростання ефективності стимулювання праці;
д) зростання якості трудового життя.
93
27. Розрахунок тарифного фонду оплати праці погодинників потребує такі
вихідні показники:
а) розцінки за видами виконуваних робіт;
б) корисний фонд робочого часу одного робітника на плановий період;
в) обсяг робіт з обслуговування технологічного процесу;
г) тарифні ставки за розрядами робіт;
д) чисельність робітників за розрядами;
е) середній відсоток виконання норм виробітку;
є) трудомісткість планової виробничої програми.
28. Розрахунок відрядного фонду оплати праці потребує такі вихідні

показники:
а) розцінки за видами виконуваних робіт;
б) корисний фонд робочого часу одного робітника на плановий період;
в) виконаний обсяг робіт у натуральному виразі;
г) тарифні ставки за розрядами робіт;
д) чисельність робітників за розрядами;
е) середній відсоток виконання норм виробітку;
є) норми часу або норми виробітку.
29. Фонд оплати праці складається з:

а) фонду основної заробітної плати;
б) фонду тарифної заробітної плати;
в) фонду додаткової заробітної плати;
г) інших заохочувальних та компенсаційних виплат;
д) страхового фонду заробітної плати;
е) премій за спеціальними системами преміювання.
30. Складання планів з праці повинне здійснюватися, як правило, за такою

схемою (визначити правильну послідовність дій):
а) ув’язка із динамікою розвитку економіки країни;
б) оцінка очікуваного виконання плану і виявлення наявних резервів;
в) аналіз показників за попередній період;
г) визначення головних задач і розробка основних показників плану ;
д) ув'язування і збалансування всіх розділів й елементів плану.
Тема 13. МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК

ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ Й УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-
ТРУДОВИХ ВІДНОСИН
1. Сутність моніторингу соціально-трудової сфери (СТС) за визначенням

МОП, – це:
94
а) система планування та впровадження певної політики в життя, а також
визначення ефективності її на практиці;
б) система послідовного збору даних про явище, процес, що описується за
допомогою показників з метою оперативної діагностики стану об’єкта, його
дослідження та оцінки в динаміці;
в) система постійного або періодичного перегляду виконання певної програми з
метою оцінки поточних результатів, виявлення труднощів, негативних
тенденцій та розробки рекомендацій для їх усунення.
2. Моніторинг соціально-трудової сфери ґрунтується на вирішенні 3

основних груп завдань:
а) методичних, наукових, інформаційних;
б) економічних, інформаційних, методичних;
в) соціальних, економічних, інформаційних;
г) соціальних, інформаційних, наукових.
3. Методичні завдання моніторингу СТС:

а) забезпечення достовірною, науковою, об’єктивною інформацією,
користувачами якої має стати найширше коло науковців і керівників усіх
рівнів;
б) відслідковування і аналіз конкретних зрушень у соціально-трудовій сфері
в) розробка наукових основ, структури та системи показників моніторингу,
методів побудови вибірки та інструментарію.
4. Наукові завдання моніторингу СТС:

а) розробка наукових основ, структури та системи показників моніторингу,
методів побудови вибірки та інструментарію;
б) забезпечення достовірною, науковою, об’єктивною інформацією,
рівнів;
в) відслідковування і аналіз конкретних зрушень у соціально-трудовій сфері
суспільства, виявлення тенденцій, розробка прогнозів.
5. Інформаційні завдання моніторингу СТС полягають у:

а) відслідковуванні та аналізі конкретних зрушень у соціально-трудовій сфері
б) забезпеченні достовірною, науковою, об’єктивною інформацією,
рівнів;
в) розробці наукових основ, структури та системи показників моніторингу,
методів побудови вибірки та інструментарію.
6. Проведення соціально-трудового моніторингу дає змогу:
95
а) сприяти покращенню соціально-психологічного клімату в трудовому
колективі;
б) оцінити повноту та ефективність реалізації законодавчих актів з питань
соціально-трудової політики;
в) визначити та оцінити рейтинг підприємств і організацій щодо дотримання
норм охорони праці, санітарно-гігієнічних умов праці.
7. Адміністративна статистика як основне джерело інформації для

моніторингу СТС – це:
а) дослідження у вигляді опитування населення з високою мірою регулярності –
раз на рік, на півроку, чи на квартал;
б) аналіз соціальних явищ за допомогою соціологічних методів, які дають змогу
систематизувати факти про процеси, відносини, взаємозв’язки, залежності;
в) стандартизовані дані статистичної звітності підприємств та організацій,
державної служби зайнятості та ін. суб’єктів економічної діяльності, органів
державного управління;
г) обстеження, які дають змогу отримати інформацію про трудову діяльність з
погляду виробничих процесів.
8. Вибіркові обстеження домогосподарств для моніторингу СТС – це:

а) аналіз соціальних явищ за допомогою соціологічних методів, які дають змогу
б) обстеження, які дають змогу отримати інформацію про трудову діяльність з
погляду виробничих процесів;
в) дослідження у вигляді опитування населення з високою мірою регулярності –
раз на рік, на півроку, чи на квартал;
г) стандартизовані дані статистичної звітності підприємств та організацій,
державного управління.
9. Сутність та призначення вибіркових обстежень підприємств для

моніторингу СТС – це:
а) обстеження, які дають змогу отримати інформацію про трудову діяльність з
б) дослідження у вигляді опитування населення з високою мірою регулярності
– раз на рік, на півроку, чи на квартал, місяць;
в) аналіз соціальних явищ за допомогою соціологічних методів, які дають змогу
г) стандартизовані дані статистичної звітності підприємств та організацій,
державного управління.
10. Соціологічні обстеження як джерело інформації для моніторингу СТС –

це:
96
а) стандартизовані дані статистичної звітності підприємств та організацій,
державного управління;
б) аналіз соціальних явищ за допомогою соціологічних методів, які дають змогу
в) обстеження, які дають змогу отримати інформацію про трудову діяльність з
г) дослідження у вигляді опитування населення з високою мірою регулярності –
раз на рік, на півроку, чи на квартал.
11. Опитування як джерело інформації для моніторингу СТС – це:

а) найпоширеніший метод соціологічного дослідження, що полягає в отриманні
відповіді на конкретні питання;
б) метод соціологічного дослідження, сутність якого полягає в спостереженні за
поведінкою суб’єкта опитування;
в) найменш поширений метод соціологічного дослідження, який полягає в
тому, що опитуваний дає свою оцінку конкретним явищам, процесам чи
ситуаціям.
12. Координацію статистичної інформації в Україні здійснює:

а) Управління статистики праці; г) Міністерство праці і соціальної
б) Державна служба статистики політики;
України; д) Кабінет Міністрів України.
в) Верховна Рада України;
13. Статистичною базою для встановлення прожиткового мінімуму та

інших соціальних стандартів є:
а) дані, отримані в результаті вибіркового обстеження підприємств;
б) дані адміністративної статистики;
в) дані, отримані в результаті соціологічних досліджень;
г) дані, отримані в результаті обстеження бюджету сімей.
14. Моніторинг соціально-трудової сфери можна проводити на:

а) макроекономічному та мезоекономічному рівнях;
б) індивідуальному та груповому рівнях;
в) глобальному й національному рівнях;
г) державному, регіональному та локальному рівнях.
15. Відповідно до міжнародних документів збирання інформації щодо

трудової діяльності населення – це:
а) перепис населення, адміністративна статистика;
б) вимірювання людських та трудових ресурсів щодо зайнятості, доходів та
інших аспектів трудової діяльності;
в) система показників моніторингу СТС на державному й регіональному рівнях;
г) організаційно-технологічна схема моніторингу СТС.
97
16. Основні принципи моніторингу соціально-трудової сфери:
а) уніфікованості, всебічності, тотожності;
б) системності, тотожності, інтегрованості;
в) єдності, комплексності, тотожності;
г) тотожності, всезагальності, комплексності.
17. Мета збирання інформації щодо трудової діяльності населення

відповідно до міжнародних документів - це:
а) затвердження форм статистичної звітності для різних міністерств, відомств,
підприємств, установ, організацій;
б) виявлення закономірностей зміни характеру демографічних процесів у
координатах часу та простору;
в) здійснення макроекономічного аналізу і планування розвитку людських та
трудових ресурсів щодо розробки та реалізації програм у сфері соціальної
політики та політики, спрямованої на регулювання ринку праці;
г) дослідження ролі підприємства у вирішенні проблем соціального захисту і
підвищення рівня життя працівників.
18. Принцип тотожності в моніторингу СТС передбачає:

а) відстеження і аналіз конкретних зрушень у соціально-трудовій сфері
б) відповідність між системою моніторингу та об’єктом дослідження;
в) спостереження за перетворенням не окремих сфер, аспектів та соціально-
економічної системи в цілому;
г) підпорядкування всіх окремих, часткових досліджень загальним соціально-
економічним завданням.
19. Основною метою соціологічних досліджень у сфері праці є:

а) вивчення стану та розвитку соціально-трудових відносин і соціальних
процесів у сфері праці;
б) підвищення ефективності трудової діяльності при забезпеченні розвитку
працівників;
в) задоволення потреб працівників;
г) формування сприятливого соціально-психологічного клімату в трудовому
колективі.
20. Формування статистичної інформації для моніторингу СТС на

державному рівні здійснює:
а) Міністерство соціальної політики України та територіальні органи
статистики;
б) інститут соціології НАН України, Держкомстат України та територіальні
органи статистики;
в) Міністерство соціальної політики України, Держкомстат України, інститут
соціології НАН України та інші організації.
98
21. Об’єкти дослідження соціально-трудового моніторингу:

а) держава, види економічної діяльності, професійно-кваліфікаційні групи
населення;
б) держава, органи самоврядування, трудові колективи та їх профспілки;
в) адміністративно-територіальні одиниці, соціально-демографічні групи
населення, спеціально відібрані базові організації;
г) держава, роботодавці та їх об’єднання, незалежні експерти.
22. Основні джерела інформації про зайнятість та соціально-трудові

відносини – це:
а) адміністративна статистика;
б) вибіркові обстеження та опитування працівників підприємств;
в) вибіркові обстеження домогосподарств;
г) переписи населення та соціологічні обстеження;
д) опитування керівників підприємств;
е) вибіркові обстеження та перепис підприємств;
є) соціологічні обстеження.
23. Види опитувань у сфері праці поділяються на:

а) спостереження; г) експертне опитування;
б) анкетування; д) експеримент.
в) інтерв’ю;
24. Координацію діяльності органів державної влади, установ і організацій,

що забезпечують ведення моніторингу соціально-трудової сфери
здійснюють:
а) Міністерство соціальної політики України;
б) Кабінет Міністрів України;
в) Верховна Рада України;
г) Державний комітет статистики.
25. Для збору інформації використовують такі методи:

а) опитування; г) аналіз документів;
б) обробка даних; д) аналіз статистичних даних;
в) спостереження; е) експеримент.
26. Проведення моніторингу соціально-трудової сфери дає змогу:

а) оцінити повноту і ефективність реалізації законодавчих актів з питань
соціально-трудової політики;
б) оцінити ефективність соціально-економічної політики в сфері праці;
в) сприяти прийняттю оптимальних рішень на різних рівнях управління;
99
г) оцінити ефективність статистичних і соціологічних показників, які
характеризують стан соціально-трудової сфери.
27. До функцій соціологічних досліджень у сфері праці відносяться:

а) інформаційно-досліджувальна; г) пропагандистська;
б) організаційна; д) методична;
в) організаційно-впроваджувальна; е) соціальна.
28. Соціологічне дослідження у сфері праці охоплює такі етапи:

а) визначення методів збору інформації;
б) аналіз інформації, написання звіту з рекомендаціями;
в) формування програми дослідження;
г) вивчення та аналіз плану дослідження;
д) збір та обробка інформації.
29. Соціологічне дослідження у сфері праці вирішує завдання:
а) розробка методичних рекомендацій, інструкцій;
б) удосконалення системи управління організацією, вивчення змісту і умов
праці;
в) створення банку оновленої інформації;
г) підвищення рівня стабільності трудового колективу;
д) розвиток системи адаптації, підвищення трудової активності.
30. Об’єкт соціологічного дослідження у сфері праці повинен бути:
а) чітко визначений; г) кількісно визначений;
б) систематизований; д) описаний в системі чинників.
в) обмежений часовими періодами;
31. Предметом соціологічного дослідження у сфері праці можуть бути:

а) взаємовідносини в колективі; г) фактори, мотиви руху кадрів;
б) сторони об’єкта, які необхідно д) методи управління;
вивчити; е) рівень технічної озброєності
в) плинність кадрів; праці.
32. Гіпотези соціологічного дослідження у сфері праці класифікуються
залежно від:
а) вірогідності наукових положень; в) змісту припущення;
б) ставлення до цілей дослідження; г) обґрунтованості.
33. При розробці програми соціологічного дослідження у сфері праці
застосовують процедури:
а) перевірка вірогідності дослідження;
б) інтерпретація понять;
в) визначення основних ознак об’єкта;
г) операціоналізація понять;
д) установлення порядку кількісного вимірювання показників.
100
34. Концепція моніторингу соціально-трудової сфери включає визначення:
а) принципів побудови організаційно-технологічної схеми, напрямків
моніторингу СТС та формування репрезентативної вибірки об’єктів
дослідження;
б) постійного або періодичного перегляду виконання адміністрацією певної
програми з метою оцінки поточних результатів, виявлення труднощів,
негативних тенденцій та розробки рекомендацій для їх усунення;
в) відстеження й аналіз конкретних зрушень у соціально-трудовій сфері
г) перелік організацій, міністерств, відомств, які повинні брати участь у
здійсненні моніторингу СТС та статистичних і соціологічних показників, які
характеризують стан СТС.
35. Ключові напрями моніторингу соціально-трудової сфери:
а) соціально-трудові процеси на підприємствах, умови та охорона праці;
б) соціально-психологічний клімат та задоволеність СТВ у колективі;
в) підбір, відбір, розвиток, аудит та мотивація персоналу;
г) ринок праці (зайнятість, безробіття), доходи та рівень життя населення,
соціально-демографічні та міграційні процеси.
36. Показниками моніторингу СТС залежно від державного й
регіонального рівнів є:
а) зайнятість, умови та охорона праці, стан трудових відносин;
б) стан системи підготовки і перепідготовки кадрів, структура зайнятих та
тенденції їх руху;
в) оплата праці (рівень середньомісячної заробітної плати), форми соціальної
підтримки працівників;
г) умови та охорона праці, доходи, рівень життя та соціальне самопочуття
населення.
37. Призначення моніторингу зайнятості, ринку праці й безробіття:

а) визначення закономірностей у соціально-демографічних і міграційних
процесах на всій території України;
б) аналіз співвідношення динаміки чисельності зайнятих із динамікою обсягів
виробництва та аналіз трудових відносин;
в) визначення масштабів ринку праці та запобігання масовому безробіттю;
г) визначення шляхів найбільш повного й ефективного використання трудового
потенціалу.
38. Призначення моніторингу соціально-психологічного клімату трудового

колективу:
а) забезпечення високопродуктивної та ефективної співпраці членів трудового
колективу;
б) аналіз галузевої, регіональної, професійно-кваліфікаційної диференціації у
зарплаті; аналіз трудових відносин;
в) виявлення стану та шляхів підвищення задоволеності СТВ;
101
г) обґрунтування визначення рівня доходів працівника й стимулу до ефективної
праці.
39. Показниками моніторингу соціально-трудової сфери залежно від рівня

підприємств, установ і організацій є:
а) проблеми і тенденції розвитку безробіття, у т.ч. прихованого;
б) умови, охорона та оплата праці (рівень середньомісячної заробітної плати);
в) форми соціальної підтримки працівників та зайнятість;
г) міграційні та соціально-демографічні процеси.
40. Призначення моніторингу соціально-трудових процесів на

підприємствах:
а) аналіз галузевої, регіональної, професійно-кваліфікаційної диференціації у
зарплаті;
б) найбільш повне й ефективне використання трудового потенціалу як джерело
стимулу до ефективної праці;
в) аналіз співвідношення динаміки чисельності зайнятих із динамікою обсягів
виробництва, особливостей змін у масштабах, характері та напрямах
прихованого безробіття;
г) забезпечення високопродуктивної та ефективної співпраці членів трудового
колективу.
Тема 14. РОЗВИТОК І РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ

ВІДНОСИН ІЗ УРАХУВАННЯМ ЗАКОРДОННОГО ДОСВІДУ
1. Міжнародна організація праці (МОП) - це організація, що:

а) сприяє забезпеченню безпеки країни, нарощуванню її економічного
потенціалу і зростанню добробуту трудящих;
б) виконує роль міжнародного форуму, на якому держави-учасники та партнери
обговорюють придбаний досвід, обмінюються поглядами, розробляють заходи,
сприяють співпраці, координації зусиль у сфері міграції;
в) забезпечує систему гарантій прав найманих працівників у сфері соціально-
трудових відносин;
г) забезпечує прояв колективної думки найманих працівників, що дозволяє
постійно враховувати їх інтереси в процесі ухвалення управлінських рішень.
2. Трудові права людини сформульовані ширше у:

а) Пакті про економічні, соціальні та культурні права людини;
б) Декларації прав людини;
в) Конвенції МОП щодо недопущення дискримінації праці;
г) Конвенції МОП щодо розвиту людських ресурсів.
102
3. Найвищий орган міжнародної організації праці (МОП) – це:
а) адміністративна рада;
б) міжнародне бюро праці (МБП);
в) міжнародна конференція праці;
г) міжнародний інститут соціально-трудових досліджень;
д) міжнародний навчальний центр.
4. Постійним секретаріатом МОП є:

а) міжнародний навчальний центр;
б) міжнародне бюро праці;
в) міжнародний інститут соціально-трудових досліджень;
г) міжнародна конференція праці;
д) адміністративна рада.
5. Виконавчий орган МОП – це:

а) міжнародний навчальний центр;
б) міжнародне бюро праці (МБП);
в) адміністративна рада;
г) міжнародна конференція праці;
д) міжнародний інститут соціально-трудових досліджень.
6. Загальний напрямок діяльності МОП визначає:

а) Міжнародна конференція праці;
б) Адміністративна рада;
в) Міжнародне бюро праці;
г) Галузеві комітети.
7. Основні цілі та завдання МОП були визначені:

а) Філадельфійською декларацією; в) Лігою Націй;
б) Конституцією МОП; г) Статутом МОП.
8. У країнах-членах МОП ратифікації підлягають:

а) розпорядження; г) конвенції;
б) рекомендації; д) декларації.
в) договори;
9. Полягає в неприйнятності існування експлуатації, соціальної

несправедливості, важких умов та життя – це такий мотив створення
МОП:
а) гуманістичний; в) зовнішньополітичний;
б) економічний; г) внутрішньополітичний.
103
10. «Загального і тривалого миру можна досягти тільки на основі
соціальної справедливості» - це сутність такого мотиву створення
міжнародної організації праці:
а) гуманістичного; в) зовнішньополітичного;
б) економічного; г) внутрішньополітичного.
11. Головною метою Міжнародної організації з питань міграції є:

а) багатоваріантність правових норм, яка дає можливість ухвалювати гнучкі
рішення, що «працюють» на досягнення поставленої мети;
б) недопущення дискримінації у сфері праці й занять;
в) забезпечення у всьому світі впорядкованої міграції осіб, яким необхідні
міжнародні міграційні послуги;
г) забезпечення безпеки країни, нарощування її економічного потенціалу і
зростання добробуту трудящих.
12. Головна мета державної міграційної політики України:

а) облік особливостей стану на ринку праці окремих категорій працівників, їх
функції та місця в суспільному розподілі праці;
б) недопущення дискримінації у сфері праці та відповідальність роботодавців
за порушення трудового законодавства;
в) сприяння забезпеченню безпеки країни, нарощування її економічного
потенціалу і зростання добробуту трудящих;
г) мобілізація всіх суспільних сил на виконання в кризові періоди пріоритетних
загальнонаціональних завдань.
13. Міжнародні трудові стандарти у регулюванні СТВ - це:

а) Закони та Розпорядження;
б) Ухвали та Постанови;
в) Рекомендації та Конвенції;
г) Накази та Положення.
14. Основні методи роботи МОП:

а) навчання й освіта щодо діяльності МОП, технічна допомога країнам, що
розвиваються, розробка конвенцій та рекомендацій про працю;
б) нормотворча діяльність, технічна співпраця та проведення досліджень
(публікації) з соціально-трудових проблем;
в) активне сприяння повній, продуктивній і вільно вибраній зайнятості,
технічна співпраця та сприяння забезпеченню безпеки країни;
г) навчання й освіта щодо діяльності МОП, недопущення дискримінації у
області праці та проведення досліджень (публікації) з соціально-трудових
проблем.
15. Головні пріоритети в діяльності МОП:

104
а) боротьба з бідністю та підвищення зайнятості;
б) недопущення дискримінації в області праці;
в) проведення досліджень (публікації) з соціально-трудових проблем;
г) підтримка процесу демократизації та проведення соціального діалогу на
основі трипартизму;
д) нормотворча діяльність, технічна співпраця;
е) захист трудових і цивільних прав працівників у всіх їх формах.
16. Всезагальна Декларація прав людини містить такі основні трудові

права людини:
а)на працю та вільне обрання роботи;
б) на сприятливі умови праці та рівну оплату за однакову працю;
в) на безкоштовну освіту та медицину;
г) на мінімальну заробітну плату, що забезпечує нормальне існування самої
людини та її сім’ї;
д) на створення профспілок, оплачувану щорічну відпустку.
17. У своїй діяльності МОП використовує такі методи допомоги своїм

членам:
а) розробку національного законодавства;
б) розробку міжнародних конвенцій та рекомендацій;
в) здійснення технічного співробітництва;
г) фінансування програм боротьби зі злиденністю;
д) проведення досліджень і здійснення публікацій з проблем у сфері праці.
18. Міжнародний кодекс праці – це різноманітні міжнародні трудові норми,

що містяться у спеціальних трудових актах:
а) наказах; в) розпорядженнях; д) деклараціях.
б) конвенціях; г) рекомендаціях;
19. Ратифікація правових актів надає право на:
а) затвердження вищим органом державної влади міжнародного правового акта;
б) юридичну силу правового акта всередині країни;
в) рівноправність з національним законодавством;
г) постійне обов’язкове застосування ратифікованих правових актів усередині
країни;
д) установлення в країні санкцій за невиконання вимог, які зафіксовані в
ратифікованих правових актах.
20. У діяльності МОП є такі проблемні положення:

а) МОП усе ще залишається досить політизованою структурою;
б) розроблені та прийняті конвенції та рекомендації враховують національні
особливості, традиції, менталітет народів;
в) потребує змін структура Адміністративної ради МОП (постійна кількість
членів від найрозвиненіших країн);
105
г) досить нерівномірно в структурі Адміністративної ради представлені різні
країни та регіони.
21. Міжнародні трудові норми охоплюють напрямки:
а) основні права людини у сфері праці; б) сприяння зайнятості;
в) загальний обсяг витрачення матеріальних благ та послуг;
г) поліпшення умов праці та виробничого середовища;
д) житлові умови; е) соціальне забезпечення трудящих.
22. До основних сфер діяльності МОП належать:
а) зайнятість та безробіття; б) умови, безпека та гігієна праці;
в) заробітна плата та соціальне страхування;
г) професійна підготовка та перепідготовка кадрів.
23. До соціальних інститутів, за допомогою яких МОП здійснює співпрацю
з усіма своїми країнами-членами, відносять:
а) дисциплінарні консультативні групи;
б) Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень;
в) трудове законодавство;
г) трудові відносини;
д) організації працівників та підприємців.
24. Перед МОМ поставлені такі завдання:
а) організація міграції біженців; г) швидкість розповсюдження
б) розвиток засобів комунікації; інформації;
в) переміщення кваліфікованих д) управління плановою міграцією
людських ресурсів; громадян.
25. Позитивними наслідками міжнародної трудової міграції для країн-

експортерів є:
а) зниження навантаження на соціальні фонди;
б) зменшення рівня безробіття;
в) ротація трудових ресурсів;
г) обмін висококваліфікованими фахівцями.
26. Негативними наслідками міжнародної трудової міграції для країн-
експортерів є:
а) невеликий вибір робочої сили, особливо фахівців;
б) додаткові витрати з бюджету на підготовку нових фахівців;
в) проблема «відтоку мізків»;
г) відплив національної валюти за кордон;
д) додаткові витрати у зв’язку з необхідністю забезпечення соціального захисту
прав своїх громадян за кордоном.
27. Негативними наслідками міжнародної трудової міграції для країн-
імпортерів трудових ресурсів є:
а) втрати висококваліфікованих фахівців;
106
б) проблема пошуку робочого місця для місцевого населення країни;
в) прилив національної валюти із-за кордону у вигляді переказів;
г) втрати висококваліфікованих фахівців при репатріації мігрантів;
д) виникнення додаткових проблем, пов’язаних із соціальним захистом
іммігрантів.
28. Зворотна міжнародна трудова міграція за періодичністю переміщень
має такі види:
а) щоденна; в) сезонна; д) термінова.
б) щотижнева; г) короткострокова;
29. До економічного регулювання міжнародних міграційних процесів
відноситься:
а) установлення міграційних квот;
б) установлення відповідних візових ставок;
в) регулювання заробітної платні мігрантів;
г) установлення межі можливостей міграції;
д) установлення митних внесків або бар’єрів.
30. Адміністративно-правове регулювання міжнародної міграції
передбачає:
а) установлення митних внесків, бар’єрів;
б) установлення міграційних квот;
в) установлення межі можливостей міграції;
г) установлення правових норм, які згладжують суперечливі моменти.
107

ТЕСТИ ЕП та СТО (решенные)

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

ТЕСТИ ЕП та СТО (решенные)

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини»

Одеса ОНЕУ 2013

ТЕМА 1. ПРАЦЯ ЯК СФЕРА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ЯК ЧИННИК ВИРОБНИЦТВА…

ТЕМА 2. НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ……………………

ТЕМА 3. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЯК СИСТЕМА………..

ТЕМА 4. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО- ТРУДОВИХ

ТЕМА 5. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО……………………………………

ТЕМА 6. РИНОК ПРАЦІ ТА ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ………………….

ТЕМА 7. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЗАЙНЯТОСТІ………

ТЕМА 8. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ……………………………………….………

ТЕМА 9. ЕФЕКТИВНІСТЬ І ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ………………..

ТЕМА 10. ПОЛІТИКА ДОХОДІВ І РІВЕНЬ ЖИТТЯ………………….

ТЕМА 11. ЗАРОБІТНА ПЛАТА І МЕХІНІЗМ ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ…

ТЕМА 12. ПЛАНУВАННЯ ТРУДОВИХ ПОКАЗНИКІВ…………..

ТЕМА 13. МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ

ТЕМА 14. РОЗВИТОК І РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ІЗ

Праця є складним соціально-економічним явищем. Практично немає

Контрольні запитання з однією правильною відповіддю

1. Свідома доцільна діяльність людини, спрямована на створення

4. Діяльність людей, що спрямована на задоволення особистісних та

7. Функції праці як умови відтворення суспільства:

9. Стан збалансованості вимог працівника до змісту, характеру і умов

10. Категорія, яка визначає обсяг трудових витрат (фізичної та розумової

11. Діяльність людини, на відміну від праці, характеризується ще такими

12. Динамічна система взаємодії людини зі всесвітом, в якій вона досягає

14. Продуктивна сила праці характеризує:

15. Зміст праці – це:

20. До показників, що визначають характер праці, належать:

21. Ставлення до праці охоплює єдність таких елементів:

22. Ставлення до праці відбиває такі типи відносин у процесі виробництва,

24. Особливості праці як об'єкта дослідження в економіці праці, полягають

25. До аспектів, що характеризують трудову діяльність людини,

27. Основні критерії, які відрізняють трудову діяльність від її

28. Складовими елементами процесу праці є:

29. До особливостей праці, які характеризують її зміст, відносяться:

30. Характер праці – це:

31. Характер праці залежить від:

33. Класифікаційними ознаками видів праці є:

34. Соціально-трудові відносини – це комплекс взаємодії між найманими

35. Вивчення сутності «змісту та характеру» праці дозволяє у практичній

36. Економіка праці як динамічна, суспільно організована система,

38. Класифікація «за предметом і продуктом праці» передбачає

Тема 2. НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Контрольні запитання з однією правильною відповіддю

1. Сукупність людей, яка природно-історично склалася, постійно

2. Наявне населення – це особи, які:

3. Економічно активне населення відповідно до методики МОП – це:

4. Населення, яке за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і

6. Трудовий потенціал суспільства – це:

7. Коефіцієнт природного приросту розраховують за формулою:

8. Відтворення населення – це:

9. Демографічне старіння населення – це процес:

10. Відтворення населення має такі аспекти:

16. Сучасний тип народжуваності населення характеризується:

Контрольні запитання з декількома правильними відповідями

18. Механічний рух населення характеризують показники:

19. Природний рух населення характеризують показники:

20. До абсолютних показників механічного руху населення не належать:

21. За методологією МОП економічно неактивне населення – це:

22. Економічно активне населення розподіляється на:

23. За методологією МОП населення розподіляється на:

24. До відносних показників природного руху населення відносяться: