You are on page 1of 38

Тема 10. Соціальні позабюджетні фонди.

1. Державні цільові фонди – це:


а) фонди грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в
розпорядженні центральних та місцевих органів влади;
б) фонди грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в
розпорядженні міжнародних фінансових організацій;
в) фонди грошових коштів, які формуються за рахунок надходжень із Державного
бюджету;
г) фонди грошових коштів, які не мають цільового призначення.

2. Державні цільові фонди є однією з ланок:


а) фінансів підприємств;
б) державних фінансів;
в) міжнародних фінансів;
г) фінансів домогосподарств.

3. Порядок формування і функціонування державних цільових фондів


регламентується:
а) громадською думкою;
б) відповідними законодавчими актами;
в) Міжнародним валютним фондом;
г) рішеннями місцевих органів влади.

4. Наявність державних соціальних фондів надає можливість:


а) залучати додаткові фінансові ресурси від підприємств, установ, організацій та
фізичних осіб і спрямовувати їх на суспільні потреби;
б) залучати додаткові фінансові ресурси з метою формування резервного фонду
Державного бюджету;
в) поповнювати у разі необхідності доходну частину Державного бюджету;
г) фінансувати програми регіонального розвитку.

5. За наявності додаткових надходжень державних соціальних фондів можуть бути:


а) скорочені обсяги державного боргу;
б) збільшені витрати на освіту;
в) збільшені розміри соціальних виплат;
г) частково погашені кредити місцевих органів влади.

6. Який з підходів не відповідає сутності державних цільових фондів?


а) це фонди, які є формою перерозподілу і використання фінансових ресурсів,
залучених державою для фінансування суспільних потреб;
б) це фонди фінансових ресурсів цільового призначення, які використовуються для
задоволення економічних і соціальних потреб держави, підприємницьких структур
та окремих громадян;
в) це загальнодержавні фонди цільового призначення;
г) це фонди тимчасового призначення, які формуються за рахунок благодійних
внесків.
7. Залежно від рівня, на якому утворюються державні цільові фонди (тобто за
рівнем управління), вони можуть бути:
а) міжнародними;
б) державними, місцевими;
в) громадськими;
г) політичними.

8. Залежно від терміну дії (тобто за періодом функціонування) державні цільові


фонди поділяються на:
а) квартальні;
б) річні ;
в) постійні, тимчасові;
г) довгострокові.

9. За формою власності державні цільові фонди поділяються на:


а) державні, недержавні;
б) приватні;
в) корпоративні;
г) міждержавні.

10. В Україні найбільшого поширення набули:


а) загальнодержавні соціальні позабюджетні фонди, що мають постійний характер;
б) тимчасові фонди еоконмічного розвитку;
в) фонди громадських організацій;
г) благодійні фонди.

11. Основним призначенням соціальних позабюджетних фондів є:


а) формування значних обсягів резервних коштів на випадок непередбачених
ситуацій;
б) забезпечення спеціальних органів державної виконавчої влади таким обсягом
фінансових ресурсів, який був би достатнім для виконання ними своїх
повноважень;
в) фінансування політичних заходів;
г) скорочення державних боргових зобов”язань.

12. Який з фонді не належить до складу соціальних фондів в Україні?


а) Пенсійний фонд;
б) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок
безробіття;
в) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
г) Фонд економічних досліджень.

13. Який з рівнів не входить до складу системи пенсійного забезпечення в Україні?


а) солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
б) накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування;
в) система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах
добровільної участі громадян;
г) солідарна система пенсійного забезпечення, яка формується за рахунок коштів
місцевих бюджетів.

14. Скільки рівнів включає у себе система пенсійного забезпечення в Україні?


а) один;
б) два;
в) три;
г) чотири.

15. Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять


систему:
а) загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
б) накопичувального пенсійного забезпечення;
в) вибіркового пенсійного страхування;
г) комбінованого пенсійного забезпечення.

16. Систему накопичувального пенсійного забезпечення в Україні становлять:


а) перший та другий рівні;
б) другий та третій рівні;
в) перший і третій рівні;
г) другий і четвертий рівні.

17. Хто не є суб”єктом солідарної пенсійної системи в Україні?


а) Пенсійний фонд;
б) уповноважений банк;
в) підприємства, установи, організації (далі - організації), що здійснюють виплату і
доставку пенсій;
г) недержавні пенсійні фонди.

18. Хто не є в Україні суб’єктом накопичувального пенсійного забезпечення?


а) недержавні пенсійні фонди;
б) юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління
Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами та
управління їх пенсійними активами;
в) Пенсійний фонд;
г) страхові організації.

19. Які з функцій не виконує Пенсійний фонд України?


а) здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду;
б) вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів
застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках;
в) відповідає за фінансування політичних заходів;
г) здійснює керівництво та управління солідарною системою.
20. З метою забезпечення фінансової стабільності Пенсійного фонду:
а) формується резерв коштів Пенсійного фонду;
б) залучаються кошти міжнародних фондів;
в) збільшуються податкові ставки;
г) скорочується пенсійний вік.

21. Порядок формування та використання резерву коштів Пенсійного фонду


встановлюється:
а) головою Верховної Ради України;
б) Президентом України;
в) правлінням Пенсійного фонду;
г) підприємствами, установами, організаціями, які здійснюють виплату і доставку
пенсій.

Тема 11. Фінанси суб’єктів господарювання

22. Фінанси підприємств (установ, організацій) – це:


а) сукупність осіб (або однієї особи), які спільно проживають в одному житловому
приміщенні (його частині), ведуть спільне господарство (мають спільні витрати на
утримання житла, харчування тощо), повністю або частково об'єднують та
витрачають кошти;
б) сукупність економічних відносин з приводу руху грошових потоків у процесі
формування, розподілу і використання грошових фондів підприємств;
в) сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у
розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських
суб’єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для
виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і
соціальних потреб;
г) основний елемент структури фінансової системи, складовими якого є державний
бюджет (основний фінансовий план держави за доходами та видатками), місцеві
бюджети, державні цільові позабюджетні фонди і державний кредит.

23. Фінанси підприємств складаються з:


а) фінансів прибуткових підприємств та фінансів неприбуткових установ і
організацій;
б) фінансів домогосподарств та фінансів прибуткових підприємств;
в) фінансів неприбуткових установ і організацій та державних фінансів;
г) фінансів прибуткових підприємств та позабюджетних цільових фондів.

24. З якою метою створюються прибуткові підприємства?


а) з метою покращення соціального рівня у державі;
б) з метою отримання доходів від своєї діяльності;
в) з метою фінансування державного боргу;
г) з метою покращення демографічної ситуації у державі.

25. Які з наведених установ і організацій не належать до неприбуткових?


а) бюджетні установи та організації, тобто організації і установи, які утримуються
за рахунок коштів відповідних бюджетів;
б) громадські об’єднання (профспілки, політичні партії, кредитні спілки, релігійні
організації), спілки підприємств, асоціації, творчі спілки та інші об’єднання;
в) благодійні організації, культурні та інші цільові громадські фонди;
г) підприємства, які створені з метою отримання доходів від своєї діяльності.

26. Статутна діяльність неприбуткових установ і організацій:


а) передбачає одержання прибутку;
б) передбачає самофінансування;
в) є некомерційною;
г) передбачає проведення крупних фінансових операцій.

27. До неприбуткових установ і організацій не належать:


а) бюджетні установи і організації;
б) акціонерні товариства;
в) громадські організації;
г) благодійні фонди.

28. Фiнансовi ресурси підприємства - це:


а) це фонди, які є формою перерозподілу і використання фінансових ресурсів,
залучених державою для фінансування суспільних потреб;
б) це фонди фінансових ресурсів цільового призначення, які використовуються для
задоволення економічних і соціальних потреб держави, підприємницьких структур
та окремих громадян;
в) це загальнодержавні фонди цільового призначення;
г) грошовi доходи i надходження, якi перебуваютъ у розпорядженнi суб’єкта
господарювання i необхіднi для виконання ним фiнансових зобов'язанъ, здiйснення
витрат з розширеного вiдтворення i економiчного стимулювання працiвникiв.

29. Статутний фонд – це:


а) виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним
законодавством, фінансові ресурси у вигляді коштів або вкладень у майно,
матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за
підприємством на правах власності або повного господарчого відання;
б) фінансові ресурси цільового призначення, які використовуються для
задоволення економічних і соціальних потреб держави, підприємницьких структур
та окремих громадян;
в) грошові кошти, які формуються за рахунок надходжень із Державного бюджету;
г) грошові кошти, які не мають цільового призначення.

30. Основним джерелом власних фінансових ресурсів на діючих підприємствах є:


а) кредитні ресурси;
б) надходження коштів від реалізації продукції (надання послуг);
в) фінансові ресурси, залучені шляхом випуску цінних паперів;
г) кредиторська заборгованість.
31. Зовнішні фінансові ресурси підприємства – це:
а) нерозподілений прибуток;
б) амортизаційні відрахування;
в) банківські кредити;
г) кредиторська заборгованість.

32. Внутрішні фінансові ресурси підприємства – це:


а) банківські кредити;
б) нерозподілений прибуток;
в) фінансові ресурси, залучені шляхом випуску акцій;
г) фінансові ресурси, залучені шляхом випуску облігацій.

33. Прибуток підприємства як економічна категорія відображає:


а) остаточну грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є
найважливішим показником фінансових результатів підприємств, їх фінансового
стану;
б) рівень розвитку фінансової системи держави;
в) обсяги надходжень до Державного і місцевих бюджетів;
г) стан розвитку фінансів домогосподарств.

34. Який показник не використовують при визначенні фінансових результатів


діяльності підприємства?
а) валовий прибуток;
б) прибуток від операційної діяльності;
в) прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;
г) розмір державного кредиту.

35. З яким поняття не пов’язані різновиди прибутку підприємств?


а) основні діяльність підприємства;
б) рівень розвитку демократії у державі;
в) економічна вигода;
г) фінансова діяльність підприємства.

36. Фінансова діяльність підприємства – це:


а) діяльність, що спричинює зміну розміру і складу власного та позикового
капіталу підприємства;
б) основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є
інвестиційними або фінансовими;
в) операція, що відрізняється від звичайної діяльності підприємства і не
повторюється періодично або в кожному звітному періоді;
г) операції з виробництва і реалізації продукції (виготовлення товарів, виконання
робіт, надання послуг), що є основною метою створення підприємства і
забезпечують основну частку його доходу.

37. Витрати підприємства – це:


а) збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення
зобов'язань, які збільшують власний капітал;
б) зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення
зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу;
в) потенційна можливість одержання підприємством коштів від використання
активів;
г) перевищення витрат над доходом, для одержання якого було зроблено ці
витрати.

38. Основна діяльність підприємства – це:


а) діяльність, що спричинює зміну розміру і складу власного та позикового
капіталу підприємства;
б) основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є
інвестиційними або фінансовими;
в) операція, що відрізняється від звичайної діяльності підприємства і не
повторюється періодично або в кожному звітному періоді;
г) операції з виробництва і реалізації продукції (виготовлення товарів, виконання
робіт, надання послуг), що є основною метою створення підприємства і
забезпечують основну частку його доходу.

39. Звичайна діяльність підприємства – це:


а) будь-який вид основної діяльності підприємства, а також операції, що її
забезпечують або виникають внаслідок її здійснення;
б) діяльність, що спричинює зміну розміру і складу власного та позикового
капіталу підприємства;
в) операція, що відрізняється від звичайної діяльності підприємства і не
повторюється періодично або в кожному звітному періоді;
г) операції з виробництва і реалізації продукції (виготовлення товарів, виконання
робіт, надання послуг), що є основною метою створення підприємства і
забезпечують основну частку його доходу.

40. Операційна діяльність підприємства – це:


а) діяльність, що спричинює зміну розміру і складу власного та позикового
капіталу підприємства;
б) основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є
інвестиційними або фінансовими;
в) операція, що відрізняється від звичайної діяльності підприємства і не
повторюється періодично або в кожному звітному періоді;
г) операції з виробництва і реалізації продукції (виготовлення товарів, виконання
робіт, надання послуг), що є основною метою створення підприємства і
забезпечують основну частку його доходу.

Тема 12. Фінанси домогосподарств

41. Домогосподарство – це:


а) сукупність осіб (або однієї особи), які спільно проживають в одному житловому
приміщенні (його частині), ведуть спільне господарство (мають спільні витрати на
утримання житла, харчування тощо), повністю або частково об'єднують та
витрачають кошти;
б) сукупність економічних відносин з приводу руху грошових потоків у процесі
формування, розподілу і використання грошових фондів підприємств;
в) сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у
розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських
суб’єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для
виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і
соціальних потреб;
г) основний елемент структури фінансової системи, складовими якого є державний
бюджет (основний фінансовий план держави за доходами та видатками), місцеві
бюджети, державні цільові позабюджетні фонди і державний кредит.

41. Які функції виконують домогосподарства?


а) постачальницьку, виробничу, мотиваційну, демократичну;
б) постачальницьку, виробничу, споживчу, заощаджувальну (інвестиційну);
в) споживчу, заощаджувальну (інвестиційну), узгоджувальну;
г) постачальницьку, стимулюючу, політичну.

42. Основним завданням домогосподарства є:


а) формування значних обсягів резервних коштів на випадок непередбачених
ситуацій;
б) забезпечення спеціальних органів державної виконавчої влади таким обсягом
фінансових ресурсів, який був би достатнім для виконання ними своїх
повноважень;
в) планування діяльності членів домогосподарства та планування і контроль за
змінами у сімейному бюджеті;
г) скорочення державних боргових зобов”язань.

43. На якій стадії відтворювального циклу виникають фінанси домогосподарств?


а) стадії розподілу вартості валового внутрішнього продукту;
б) на стадії виробництва;
в) на стадії споживання;
г) на стадії обміну.

44. Фінанси домогосподарств – це:


а) сукупність економічних відносин, що виникають при утворенні, розподілі та
використанні грошових доходів, заощаджень і грошових фондів громадян та їх
сімей з метою задоволення особистих потреб домогосподарств;
б) сукупність економічних відносин з приводу руху грошових потоків у процесі
формування, розподілу і використання грошових фондів підприємств;
в) сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у
розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських
суб’єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для
виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і
соціальних потреб;
г) основний елемент структури фінансової системи, складовими якого є державний
бюджет (основний фінансовий план держави за доходами та видатками), місцеві
бюджети, державні цільові позабюджетні фонди і державний кредит.

45. Хто є суб'єктами домогосподарства?


а) підприємства, організації та установи;
б) усі члени домогосподарства;
в) усі члени домогосподарства та громадські організації;
в) держава.

46. Об'єктом домогосподарства є:


а) наявний дохід домогосподарства, тобто частина сукупного доходу, що
залишається у розпорядженні після сплати податків та інших обов'язкових
платежів;
б) фонди, які є формою перерозподілу і використання фінансових ресурсів,
залучених державою для фінансування суспільних потреб;
в) це фонди фінансових ресурсів цільового призначення, які використовуються для
задоволення економічних і соціальних потреб держави, підприємницьких структур
та окремих громадян;
г) це загальнодержавні фонди цільового призначення.

47. Фінансові ресурси домогосподарства – це:


а) виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним
законодавством, фінансові ресурси у вигляді коштів або вкладень у майно,
матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за
підприємством на правах власності або повного господарчого відання;
б) фінансові ресурси цільового призначення, які використовуються для
задоволення економічних і соціальних потреб держави, підприємницьких
структур та окремих громадян;
в) грошові кошти, які формуються за рахунок надходжень із Державного бюджету;
г) грошові кошти (власні і залучені), що перебувають у його розпорядженні та
призначені для виконання фінансових зобов'язань і здійснення різного роду витрат
(виробничих і споживчих).

48. Що не входить до складу фінансових ресурсів домогосподарств?


а) заробітна плата;
б) грошова допомога родичів;
в) пенсії;
г) кошти резерву Державного бюджету.

49. До внутрішніх грошових потоків домогосподарства відносяться грошові потоки,


які виникають:
а) між учасниками домогосподарства з приводу формування і використання
сімейних грошових фондів, що мають різне цільове призначення;
б) між домогосподарством та іншими домогосподарствами з приводу формування і
використання спільних грошових фондів;
в) між домогосподарством та роботодавцями з приводу розподілу частини
виробленого валового внутрішнього продукту в його вартісній формі;
г) між домогосподарством та комерційними банками.

50. Система зовнішніх грошових потоків домогосподарства не включає рух


грошових коштів між:
а) домогосподарством та іншими домогосподарствами з приводу формування і
використання спільних грошових фондів;
б) домогосподарством та роботодавцями з приводу розподілу частини
виробленого валового внутрішнього продукту в його вартісній формі;
в) домогосподарством та комерційними банками;
г) учасниками домогосподарства з приводу формування і використання сімейних
грошових фондів, що мають різне цільове призначення;

50. Що не є об'єктом планування домогосподарства?


а) доходи і витрати домогосподарства (включно з нагромадженнями), що
утворюються у процесі взаємовідносин домогосподарства з державою,
державним бюджетом та державними позабюджетними фондами;
б) капіталовкладення та інші форми інвестування домогосподарств;
в) виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним
законодавством, фінансові ресурси у вигляді коштів або вкладень у майно,
матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за
підприємством на правах власності або повного господарчого відання;
г) кредити банків, одержані домогосподарством з метою здійснення інвестування.

51. Доцільність запровадження планування грошових потоків на рівні


домогосподарств зумовлена:
а) необхідністю залучати додаткові фінансові ресурси від підприємств, установ,
організацій та фізичних осіб і спрямовувати їх на суспільні потреби;
б) потребою залучати додаткові фінансові ресурси з метою формування резервного
фонду Державного бюджету;
в) можливісю поповнювати у разі необхідності доходну частину Державного
бюджету;
г) необхідністю інформованості про наявність у домогосподарства грошових
коштів для здійснення поточної, господарської та інвестиційної діяльності.

52. Витрати домогосподарства – це:


а) збільшення економічних вигод підприємства у вигляді надходження активів або
зменшення зобов'язань, які збільшують власний капітал;
б) зменшення економічних вигод підприємства у вигляді вибуття активів або
збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу;
в) потенційна можливість одержання підприємством коштів від використання
активів;
г) сукупність платежів, які здійснються домогосподарством з метою забезпечення
його життєдіяльності.

53. У складі витрат домогосподарства найбільшу частку складають витати на:


а) допомогу родичам;
б) на інвестування;
в) на харчування;
г) на відпочинок.

54. Який з варіантів поведінки домогосподарства в умовах обмежених ресурсів є


найменш прийнятним?
а) пошук додаткової роботи;
б) заснування власного бізнесу;
в) скорочення споживаня;
г) тіньова діяльність.

55. Низький рівень доходів домогосподарств в середньому по Україні зумовлений:


а) недостатнім розвитком підприємницької діяльності;
б) демографічним спадом;
в) високим рівнем міграції населення;
г) наявністю великої кількості дітей у сім’ях.

Тема 13. Страхування. Страховий ринок.

56. Страхування – це:


а) сукупність економічних відносин, що виникають при утворенні, розподілі та
використанні грошових доходів, заощаджень і грошових фондів громадян та їх
сімей з метою задоволення особистих потреб домогосподарств;
б) сукупність економічних відносин з приводу руху грошових потоків у процесі
формування, розподілу і використання грошових фондів підприємств;
в) сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у
розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських
суб’єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для
виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і
соціальних потреб;
г) обов'язковий елемент виробничих відносин, зумовлений потребою забезпечення
безперервності та стабільності відтворювальних процесів навіть у разі
непередбачуваних ускладнень природного або техногенного походження.

57. Економічною сутністю категорії страхового захисту є:


а) остаточна грошова оцінка виробничої та фінансової діяльності підприємства;
б) фонди, які є формою перерозподілу і використання фінансових ресурсів,
залучених державою для фінансування суспільних потреб;
в) це фонди фінансових ресурсів цільового призначення, які використовуються для
задоволення економічних і соціальних потреб держави, підприємницьких структур
та окремих громадян;
г) страховий ризик і запобіжні заходи проти нього .

58. Що не є ознакою економічної категорії страхового захисту?


а) імовірнісний характер виникнення стихійного лиха або іншого прояву
негативного впливу;
б) вираження втрат у натуральній або у грошовій формі;
в) відсутність об'єктивної необхідності компенсації втрат;
г) реалізація заходів попередження та пом'якшення наслідків конкретної
страхової події.

59. Який з принципів не належить до основних принципів функціонування


страхових фондів?
а) наукова обгрунтованість на основі оцінювання ризику;
б) комплексність відшкодування різних видів ризиків ресурсами одного фонду;
в) урахування галузевих особливостей власності, що страхується;
г) залежності від громадської думки.

60. Страхові відносини – це:


а) сукупність замкнених перерозподільчих відносин щодо захисту всіх форм
майнових інтересів юридичних і фізичних осіб при настанні певних подій
(страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються з їх страхових
внесків;
б) сукупність економічних відносин з приводу руху грошових потоків у процесі
формування, розподілу і використання грошових фондів підприємств;
в) сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у
розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських
суб’єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для
виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і
соціальних потреб;
г) основний елемент структури фінансової системи, складовими якого є державний
бюджет (основний фінансовий план держави за доходами та видатками), місцеві
бюджети, державні цільові позабюджетні фонди і державний кредит.

61. Об'єктом страхування (страхових правовідносин) є:


а) доходи і витрати домогосподарства (включно з нагромадженнями), що
утворюються у процесі взаємовідносин домогосподарства з державою,
державним бюджетом та державними позабюджетними фондами;
б) капіталовкладення та інші форми інвестування домогосподарств;
в) виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним
законодавством, фінансові ресурси у вигляді коштів або вкладень у майно,
матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за
підприємством на правах власності або повного господарчого відання;
г) страховий (майновий) інтерес страхувальника як суб'єкта страхових зобов'язань
стосовно предмета страхування.

62. Страховиками в Україні є:


а) юридична або фізична особа, якій відповідно до умов страхування надано право
отримати страхове відшкодування;
б) юридичні особи — резиденти різних форм підприємницької діяльності,
включаючи державні організації, що мають ліцензію на здійснення страхової
діяльності;
в) юридична або фізична особа, яка укладає зі страховиком договір страхування,
зобов'язана заплатити страховику страхову премію (плату за страхування) і має
право вимагати страхову виплату в межах договору страхування;
г) фізична особа, про страхування якої укладена страхова угода між
страхувальником і страховиком.

63. Отримувачем страхового відшкодування (вигодонабувачем) в Україні є:


а) страхувальник, застрахований, особа, яка довела прямий чинний зв'язок своїх
втрат зі страховим випадком, або інша (третя) особа, зазначена в договорі
страхування;
б) юридичні особи — резиденти різних форм підприємницької діяльності,
включаючи державні організації, що мають ліцензію на здійснення страхової
діяльності;
в) юридична або фізична особа, яка укладає зі страховиком договір страхування,
зобов'язана заплатити страховику страхову премію (плату за страхування) і має
право вимагати страхову виплату в межах договору страхування;
г) фізична особа, про страхування якої укладена страхова угода між
страхувальником і страховиком.

64.Страховий агент – це:


а) фізична або юридична особа, яка здійснює посередницькі операції на страховому
ринку на засадах підприємницької діяльності від власного імені й має повну
інформацію про кон'юнктуру страхового ринку;
б) фізична або юридична особа, яка діє за дорученням страховика в межах наданих
повноважень і одержує винагороду у вигляді комісійної плати;
в) юридична або фізична особа, яка укладає зі страховиком договір страхування,
зобов'язана заплатити страховику страхову премію (плату за страхування) і має
право вимагати страхову виплату в межах договору страхування;
г) фізична особа, про страхування якої укладена страхова угода між
страхувальником і страховиком.

65. Хто є в Україні страховим брокером?


а) фізична або юридична особа, яка здійснює посередницькі операції на страховому
ринку на засадах підприємницької діяльності від власного імені й має повну
інформацію про кон'юнктуру страхового ринку;
б) фізична або юридична особа, яка діє за дорученням страховика в межах наданих
повноважень і одержує винагороду у вигляді комісійної плати;
в) юридична або фізична особа, яка укладає зі страховиком договір страхування,
зобов'язана заплатити страховику страхову премію (плату за страхування) і має
право вимагати страхову виплату в межах договору страхування;
г) фізична особа, про страхування якої укладена страхова угода між
страхувальником і страховиком.

66. Економічний інтерес організаторів страхування полягає в:


а) у захисті економічних інтересів усіх учасників страхових відносин;
б) отриманні прибутку від функціонування страхового фонду;
в) покращенні соціально-економічної ситуаціїї у державі;
г) підтримкасоціально незахищених верств населення у державі.

67. Основним принципом страхування за умов ринкової економіки є:


а) принцип єдності;
б) принцип функціонального призначення ланок;
в) принцип незалежності;
г) забезпечення конкурентності страхового ринку на основі демонополізації
страхової діяльності.

68. За формою власності страхові організації поділяють на:


а) державні (державний сектор страхування) і недержавні (комерційний сектор
страхування);
б) державні (державний сектор страхування) і громадські;
в) недержавні (комерційний сектор страхування) і змішані;
г) позадержавні.

69. На чому базується самострахування?


а) на державній відповідальності й фінансується із загальнодержавних коштів,
зосереджених в окремих державних фондах (резервних фондах Кабінету Міністрів
і регіональних державних органів влади);
б) на солідарній відповідальності членів страхового фонду, який вони формують
своїми внесками ;
в) на індивідуальній відповідальності й полягає у формуванні страхових фондів
юридичними та фізичними особами у грошовій або натуральній форм;
г) на колективній відповідальності благодійних фондів.

70. Колективне страхування грунтується на:


а) державній відповідальності й фінансується із загальнодержавних коштів,
зосереджених в окремих державних фондах (резервних фондах Кабінету Міністрів
і регіональних державних органів влади);
б) солідарній відповідальності членів страхового фонду, який вони формують
своїми внесками ;
в) індивідуальній відповідальності й полягає у формуванні страхових фондів
юридичними та фізичними особами у грошовій або натуральній форм;
г) колективній відповідальності благодійних фондів.

71. Централізоване страхування базується на:


а) державній відповідальності й фінансується із загальнодержавних коштів,
зосереджених в окремих державних фондах (резервних фондах Кабінету Міністрів і
регіональних державних органів влади);
б) солідарній відповідальності членів страхового фонду, який вони формують
своїми внесками ;
в) індивідуальній відповідальності й полягає у формуванні страхових фондів
юридичними та фізичними особами у грошовій або натуральній форм;
г) колективній відповідальності благодійних фондів.

72. За формою залучення до страхування розрізняють:


а) добровільне та обов'язкове страхування;
б) добровільне та вибіркове страхування;
в) обов'язкове вибіркове страхування;
г) санкціоноване страхування.

73. Об'єктом особистого страхування є:


а) майно;
б) фінансові ресурси домогосподарств;
в) життя, здоров'я та працездатність людини;
г) сільськогосподарська техніка.

74. Що таке перестрахування?


а) це колективна відповідальність групи юридичних і фізичних осіб, які
об'єдналися в товариство взаємного страхування, страховий фонд якого формується
за рахунок їх внесків;
б) це система економічних відносин, пов'язаних з передаванням страховиком
частини відповідальності за прийняті до страхування ризики на узгоджених умовах
іншим страховикам з метою створення збалансованого страхового портфеля,
забезпечення фінансової стійкості та рентабельності страхових операцій;
в) це страхування за рахунок централізованого страхового (резервного) фонду,
який створюється із загальнодержавних ресурсів у натуральній та грошовій
формах;
г) це державна відповідальність, яка фінансується із загальнодержавних коштів,
зосереджених в окремих державних фондах (резервних фондах Кабінету Міністрів
і регіональних державних органів влади).

75. Співстрахування – це:


а) система економічних відносин, які передбачають участь у страхуванні одного
клієнта одразу кількох страховиків шляхом розподілу ризику на частини і
укладення окремих договорів за кожною з цих частин;
б) це система економічних відносин, пов'язаних з передаванням страховиком
частини відповідальності за прийняті до страхування ризики на узгоджених умовах
іншим страховикам з метою створення збалансованого страхового портфеля,
забезпечення фінансової стійкості та рентабельності страхових операцій;
в) це страхування за рахунок централізованого страхового (резервного) фонду,
який створюється із загальнодержавних ресурсів у натуральній та грошовій
формах;
г) це державна відповідальність, яка фінансується із загальнодержавних коштів,
зосереджених в окремих державних фондах (резервних фондах Кабінету Міністрів
і регіональних державних органів влади).

Тема 14. Фінансовий ринок.

76. Фінансовий ринок:


а) мобілізує бюджетні ресурси через податки і збори та розміщує їх відповідно до
потреб уряду;
б) мобілізує заощадження на добровільній основі і надає позики чи інвестиції,
реагуючи на ринкову ситуацію;
в) фінансує видатки Державного бюджету;
г) відповідає за рівень соціального забезпечення у державі.

77. Що таке фінансовий ринок?


а) це сукупність замкнених перерозподільчих відносин щодо захисту всіх форм
майнових інтересів юридичних і фізичних осіб при настанні певних подій
(страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються з їх страхових
внесків;
б) це узагальнена назва ринків, де проявляються попит і пропозиція на різні
фінансові активи (фінансові послуги);
в) це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих
у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських
суб’єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для
виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і
соціальних потреб;
г) це основний елемент структури фінансової системи, складовими якого є
державний бюджет (основний фінансовий план держави за доходами та видатками),
місцеві бюджети, державні цільові позабюджетні фонди і державний кредит.

78. За допомогою механізму функціонування фінансового ринку визначають:


а) розміри державного боргу;
б) рівень регіонального розвитку;
в) обсяг і структуру попиту на фінансові активи;
г) стан розвитку місцевих фінансів.

79. Фінансовий ринок – це:


а) сукупність економічних відносин, що виникають при утворенні, розподілі та
використанні грошових доходів, заощаджень і грошових фондів громадян та їх
сімей з метою задоволення особистих потреб домогосподарств;
б) сукупність економічних відносин з приводу руху грошових потоків у процесі
формування, розподілу і використання грошових фондів підприємств;
в) сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у
розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських
суб’єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для
виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і
соціальних потреб;
г) система економічних відносин, у процесі яких розподіляються та
перерозподіляються фінансові активи країни під впливом попиту і пропозиції на
них з боку різних суб'єктів економіки.

80. Механізм функціонування фінансового ринку задовольняє всіх споживачів, які


тимчасово потребують:
а) зменшення обсягів виробництва;
б) закриття підприємства;
в) скорочення персоналу;
г) залучення капіталу із зовнішніх джерел.

81. З організаційного погляду фінансовий ринок є:


а) системою самостійних окремих ринків (сегментів), у кожному з яких
виокремлюються ринки конкретних видів фінансових активів (сектори);
б) формою перерозподілу і використання фінансових ресурсів, залучених
державою для фінансування суспільних потреб;
в) фондами фінансових ресурсів цільового призначення, які використовуються для
задоволення економічних і соціальних потреб держави, підприємницьких структур
та окремих громадян;
г) загальнодержавними фондами цільового призначення.

82. Чим зумовлена структура фінансового ринку?


а) рівнем соціального забезпечення;
б) функціями, які виконує фінансовий ринок;
в) станом та структурою державних фінансів;
г) розвитком міжнародних відносин.

83. Що таке грошовий ринок?


а) це частина фінансового ринку, на якому формуються попит і пропозиція на
середньо- та довгостроковий позиковий капітал;
б) це система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних
відносин між учасниками міжнародних розрахунків щодо валютних операцій,
зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших
видів діяльності, які потребують обміну і використання іноземних валют;
в) сегмент фінансового ринку, на якому здійснюються короткострокові депозитно-
позикові операції (терміном до одного року), обслуговує рух обігових коштів
підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських
організацій, держави та населення;
г) це ринок, на якому здійснюються емісія, купівля-продаж цінних паперів,
встановлюється ціна на них, формуються і урівноважуються попит та пропозиція.

84. Валютний ринок – це:


а) ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар - страхова
послуга (страховий захист), а також формуються попит і пропозиція на неї;
б) система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних
відносин між учасниками міжнародних розрахунків щодо валютних операцій,
зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших
видів діяльності, які потребують обміну і використання іноземних валют;
в) сегмент фінансового ринку, на якому здійснюються короткострокові депозитно-
позикові операції (терміном до одного року), обслуговує рух обігових коштів
підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських
організацій, держави та населення;
г) ринок, на якому здійснюються емісія, купівля-продаж цінних паперів, встанов-
люється ціна на них, формуються і урівноважуються попит та пропозиція.
85. Що таке страховий ринок?
а) це специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом операцій є цінні папери;
б) це ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар - страхова
послуга (страховий захист), а також формуються попит і пропозиція на неї;
в) це система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних
відносин між учасниками міжнародних розрахунків щодо валютних операцій,
зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших
видів діяльності, які потребують обміну і використання іноземних валют;
г) це сегмент фінансового ринку, на якому здійснюються короткострокові
депозитно-позикові операції (терміном до одного року), обслуговує рух обігових
коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ,
громадських організацій, держави та населення.

86. Кредитний ринок – це:


а) ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар - страхова
послуга (страховий захист), а також формуються попит і пропозиція на неї;
б) система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних
відносин між учасниками міжнародних розрахунків щодо валютних операцій,
зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших
видів діяльності, які потребують обміну і використання іноземних валют;
в) сегмент фінансового ринку, на якому здійснюються короткострокові депозитно-
позикові операції (терміном до одного року), обслуговує рух обігових коштів
підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських
організацій, держави та населення;
Г) частина фінансового ринку, на якому формуються попит і пропозиція на
середньо- та довгостроковий позиковий капітал.

87. Ринок нерухомості – це:


а) ринок, який охоплює операції інвестування у предмети колекціонування
(художні твори, антикваріат, нумізматичні цінності тощо), дорогоцінні метали і
камені та інші матеріальні цінності;
б) сфера вкладення капіталу в об'єкти нерухомості з метою отримання прибутку або
придбання нерухомості в особисту власність;
в)специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом операцій є цінні папери;
г) ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар - страхова
послуга (страховий захист), а також формуються попит і пропозиція на неї.

88. Що таке ринок дорогоцінних металів і каменів?


а) це ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар - страхова
послуга (страховий захист), а також формуються попит і пропозиція на неї;
б) це система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних
відносин між учасниками міжнародних розрахунків щодо валютних операцій,
зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших
видів діяльності, які потребують обміну і використання іноземних валют;
в) це сегмент фінансового ринку, на якому здійснюються короткострокові
депозитно-позикові операції (терміном до одного року), обслуговує рух обігових
коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ,
громадських організацій, держави та населення;
г) це ринок, який охоплює операції інвестування у предмети колекціонування
(художні твори, антикваріат, нумізматичні цінності тощо), дорогоцінні метали і
камені та інші матеріальні цінності.

Тема 15. Фінансовий менеджмент.

89. Що є об'єктом фінансового менеджменту?


а) доходи і витрати домогосподарства (включно з нагромадженнями), що
утворюються у процесі взаємовідносин домогосподарства з державою,
державним бюджетом та державними позабюджетними фондами;
б) капіталовкладення та інші форми інвестування домогосподарств;
в) фінансово-господарська діяльність суб'єктів господарювання;
г) страховий (майновий) інтерес страхувальника як суб'єкта страхових зобов'язань
стосовно предмета страхування.

90.Основною метою фінансового менеджменту є:


а) збільшення обсягів зовнішніх інвестицій;
б) максимізація ринкової вартості підприємства;
в) аналіз господарської діяльності;
г) зростання доходів домогосподарств.

91.Фінансова стратегія підприємства – це:


а) система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних
відносин між учасниками міжнародних розрахунків щодо валютних операцій,
зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших
видів діяльності, які потребують обміну і використання іноземних валют;
б) система довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства і вибір
найефективніших шляхів їх досягнення;
в) система самостійних окремих ринків (сегментів), у кожному з яких
виокремлюються ринки конкретних видів фінансових активів (сектори);
г) операції з виробництва і реалізації продукції (виготовлення товарів, виконання
робіт, надання послуг), що є основною метою створення підприємства і
забезпечують основну частку його доходу.

92. Яка зі складових належить до системи формування фінансової політики


підприємства?
а) управління державним боргом;
б) управління фінансовими ресурсами домогосподарств;
в) управління грошовими потоками підприємства;
г) управління місцевим кредитом.

93.Фінансова тактика підприємства – це:


а) система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних
відносин між учасниками міжнародних розрахунків щодо валютних операцій,
зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших
видів діяльності, які потребують обміну і використання іноземних валют;
б) система довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства і вибір
найефективніших шляхів їх досягнення;
в) система самостійних окремих ринків (сегментів), у кожному з яких
виокремлюються ринки конкретних видів фінансових активів (сектори);
г) конкретні фінансові прийоми і методи, які застосовує підприємство для
вирішення стратегічних завдань.

94. До основних принципів фінансового менеджменту належить:


а) принцип субсидіарності;
б) принцип справедливості і неупередженості;
в) високий динамізм фінансового управління;
г) принцип публічності і прозорості.

95. До складу функцій суб'єкта фінансового менеджменту належить:


а) споживання;
б) прогнозування;
г) перерозподіл;
д) управління.

96. До складу функцій об'єкта фінансового менеджменту належить:


а) управління фінансовими ризиками;
б) управління державним боргом;
в) управління витратами домогосподарств;
г) управління соціальними фондами.

97. Механізм фінансового менеджменту – це:


а) система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних
відносин між учасниками міжнародних розрахунків щодо валютних операцій,
зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших
видів діяльності, які потребують обміну і використання іноземних валют;
б) система довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства і вибір
найефективніших шляхів їх досягнення;
в) система самостійних окремих ринків (сегментів), у кожному з яких
виокремлюються ринки конкретних видів фінансових активів (сектори);
г) цілісна, взаємопов'язана та взаємодіюча система рівнів, систем забезпечення,
методів, важелів та інструментів розроблення, прийняття та реалізації
управлінських рішень з питань фінансово-господарської діяльності суб'єктів
господарювання.

98. Який з рівнів належить до складу механізму фінансового менеджменту?


а) національний;
б) регіональний;
в) зовнішній;
г) локальний.
99. Важливою складовою механізму фінансового менеджменту є системи
забезпечення, до складу яких входить:
а) регіональне забезпечення;
б) кадрове забезпечення;
в) економічне забезпечення;
г) соціальне забезпечення.

100.  Система організаційного забезпечення фінансового менеджменту залежить


від:
а) організаційно-правового типу господарювання;
б) стану міжнародних відносин;
в) індивідуальних підходів;
г) рівня реалізації підприємницького потенціалу.

Тема 16. Міжнародні фінанси

101. Міжнародні фінанси – це:


а) сукупність економічних відносин з приводу руху грошових потоків у процесі
формування, розподілу і використання грошових фондів підприємств;
б) сукупність відносин, пов'язаних зі створенням і використанням грошових коштів,
необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності державами, фірмами,
іншими юридичними та фізичними особами;
в) сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у
розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських суб’єктів),
окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання
покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і соціальних
потреб;
г) основний елемент структури фінансової системи, складовими якого є державний
бюджет (основний фінансовий план держави за доходами та видатками), місцеві
бюджети, державні цільові позабюджетні фонди і державний кредит.

102. Який з напрямів відповідає руху грошових потоків у світовому господарстві?


а) взаємовідносини між урядом та підприємцями - резидентами;
б) взаємовідносини між громадськими організаціями та громадянами тієї ж країни;
в) взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організаціями;
г) взаємовідносини, які виникають між домогосподарствами однієї держави.

103. На якому ринку здійснюються міжнародні фінансові операції?


а) на валютному ринку;
б) на ринку нерухомості;
в) на продовольчому ринку;
г) на ринку праці.

104. Яка з функцій притаманна міжнародним фінансам?


а) стимулююча;
б) мотиваційна;
в) розподільна;
г) виробнича.

105. Міжнародна фінансова політика за характером заходів і рекомендацій, а також їх


наслідків поділяється на:
а) короткострокову та довгострокову;
б) короткострокову та середньострокову;
в) середньострокову та довгострокову;
г) довгострокову (структурну) та поточну.

106. До структурних змін міжнародного фінансового механізму призводять зміни у:


а) системі міжнародних розрахунків;
б) сукупності демократичних процесів;
в) стані трудових ресурсів;
г) рівні екологічного захисту.

107. Міжнародний платіжний оборот, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань


юридичних і фізичних осіб різних країн, обслуговується:
а) фондовим ринком;
б) валютним ринком;
в) кредитним ринком;
г) страховим ринком.

108. З інституційної позиції валютні ринки – це:


а) сукупність банків, брокерських фірм, корпорацій, особливо транснаціональних
компаній (THK);
б) фінансові ресурси цільового призначення, які використовуються для задоволення
економічних і соціальних потреб держави, підприємницьких структур та окремих
громадян;
в) сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у
розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських суб’єктів),
окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання
покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і соціальних
потреб;
г) обов'язковий елемент виробничих відносин, зумовлений потребою забезпечення
безперервності та стабільності відтворювальних процесів навіть у разі
непередбачуваних ускладнень природного або техногенного походження.

109. Рух валютних і фінансових ресурсів здійснюється через:


а) міграцію трудових ресурсів;
б) операції з цінними паперами;
в) внутрішньогосподарські відносини;
г) посилення демократії у світі.

110. З функціонального погляду валютні ринки забезпечують:


а) політичну стабільність у світі;
б) покращення демографічної ситуації;
в) отримання прибутку учасників валютного ринку у вигляді різниці курсів валют;
г) розвиток малого підприємництва.

111. Міжнародний кредит – це:


а) система економічних відносин, пов'язаних з передаванням страховиком частини
відповідальності за прийняті до страхування ризики на узгоджених умовах іншим
страховикам з метою створення збалансованого страхового портфеля, забезпечення
фінансової стійкості та рентабельності страхових операцій;
б) сукупність економічних відносин з приводу руху грошових потоків у процесі
формування, розподілу і використання грошових фондів підприємств;
в) сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у
розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських суб’єктів),
окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання
покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і соціальних
потреб;
г) рух позикового капіталу, пов'язаний із наданням валютних і товарних активів
одними суб'єктами світової системи господарства іншим на умовах платності,
строковості та повернення.

112. За призначенням міжнародні кредити, так само як і внутрішні, поділяються на:


а) продуктивні та умовні;
б) непродуктивні та безоплатні;
в) продуктивні і непродуктивні;
г) безоплатні та умовні.

113. За забезпеченням міжнародні кредити класифікують на:


а) забезпечені та бланкові;
б) забезпечені та довгострокові;
в) бланкові та погашені;
г) термінові та забезпечені.

114. Валютний кредит – це:


а) це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у
розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських суб’єктів),
окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання
покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і соціальних
потреб;
б) кредит у певній валюті або валютах, призначений для погашення зовнішньої
заборгованості, підтримки валютного курсу національної грошової одиниці,
поповнення офіційних валютних резервів;
в) це сукупність замкнених перерозподільчих відносин щодо захисту всіх форм
майнових інтересів юридичних і фізичних осіб при настанні певних подій (страхових
випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються з їх страхових внесків;
г) сукупність економічних відносин, що виникають при утворенні, розподілі та
використанні грошових доходів, заощаджень і грошових фондів громадян та їх сімей з
метою задоволення особистих потреб домогосподарств.
115. Проектне фінансування – це:
а) нова форма кредитування країн, що розвиваються, яка полягає у спільному
фінансуванні кількома кредитними установами великих, переважно інфраструктурних
проектів;
б) це ринок, на якому здійснюються емісія, купівля-продаж цінних паперів, встанов-
люється ціна на них, формуються і урівноважуються попит та пропозиція;
в) це ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар - страхова
послуга (страховий захист), а також формуються попит і пропозиція на неї;
г) ринок, який охоплює операції інвестування у предмети колекціонування (художні
твори, антикваріат, нумізматичні цінності тощо), дорогоцінні метали і камені та інші
матеріальні цінності.

116. Національні валютні ринки забезпечують рух грошових потоків:


а) тільки усередині країни;
б) тільки обслуговуюючи зв'язок із світовими валютними центрами;
в) усередині країни та обслуговуюючи зв'язок із світовими валютними центрами ;
г) виключно між іншими державами.

117. Ступінь залучення національних ринків в операції світового валютного ринку


залежить від:
а) стану та розвитку державних і місцевих фінансів;
б) інтегрованості економіки країни в світове господарство;
в) рівня соціальнго забезпечення у державі;
г) обсягів доходів і витрат домогосподарств.

118. Експортні кредити поділяються на:


а) короткострокові, середньострокові і довгострокові;
б) середньострокові і довгострокові;
в) короткострокові і середньострокові;
г) короткострокові і довгострокові.

119. Експортні короткострокові кредити надаються і використовуються:


а) на термін від одного до п'яти років і використовуються для кредитування експорту
машин та обладнання;
б) в межах одного року для кредитування експорту споживчих товарів та сировини;
в) на термін понад п'ять років і використовуються для кредитування експорту
інвестиційних товарів та великих проектів;
г) на невизначений термін та використовуються на фінансування соціальних програм.

120. Міжнародний фінансовий кредит — це грошовий кредит, наданий банками на


умовах:
а) терміновості, платності та забезпеченості;
б) терміновості і платності;
в) повернення і терміновості;
г) повернення, терміновості, платності та забезпеченості.
121. Який з факторів не впливає на ступінь залучення національних ринків в операції
світового валютного ринку ?
а) стан валютно-кредитної системи та системи оподаткування держави;
б) рівня валютного контролю і валютного регулювання (міри свободи дій
нерезидентів на національному валютному і фондовому ринках);
в) демографічна ситуація у державі;
г) стабільність політичної системи країни.

122. Експортні середньострокові кредити надаються і використовуються:


а) на термін від одного до п'яти років і використовуються для кредитування експорту
машин та обладнання;
б) в межах одного року для кредитування експорту споживчих товарів
та сировини;
в) на термін понад п'ять років і використовуються для кредитування експорту
інвестиційних товарів та великих проектів;
г) на невизначений термін та використовуються на фінансування соціальних програм.

123. З ким МВФ не здійснює кредитні операції?


а) з центральними банками;
б) зі стабілізаційними фондами;
в) з фізичними особами;
г) з казначействами.

124. Яка з установ не входить до складу групи всесвітнього банку?


а) Організація обїєднаних націй (ООН);
б) Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);
в) Міжнародна асоціація розвитку (МАР);
г) Багатобічне агентство з гарантування інвестицій (БАТІ);

125. Експортні довгострокові кредити надаються і використовуються:


а) на термін від одного до п'яти років і використовуються для кредитування експорту
машин та обладнання;
б) в межах одного року для кредитування експорту споживчих товарів
та сировини;
в) на термін понад п'ять років і використовуються для кредитування експорту
інвестиційних товарів та великих проектів;
г) на невизначений термін та використовуються на фінансування соціальних програм.

Тема 17. Фінансова безпека держави.

126. Що таке фінансова безпека держави?


а) це такий рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-
економічну та політичну стабільність у суспільстві, стійкий та якісний розвиток нації,
сім'ї, особи, а також сталий економічний розвиток держави;
б) це такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи та
фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і
зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування
національної економічної системи та економічне зростання;
в) це такий стан економіки, який забезпечує захищеність національних інтересів у
енергетичній сфері від наявних і потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього
характеру, дає змогу задовольняти реальні потреби в паливноенергетичних ресурсах
для забезпечення життєдіяльності населення та надійного функціонування
національної економіки в режимах звичайного, надзвичайного та воєнного стану;
г) це такий рівень розвитку промислового комплексу країни, що здатний забезпечити
зростання економіки та розширене її відтворення.

127. Які зі складових не належать до складу фінансової безпеки країни?


а) продовольча безпека;
б) грошово-кредитна безпека;
в) валютна безпека;
г) безпека страхового ринку.

128. Яка зі складових входить до складу фінансової безпеки країни?


а) виробнича безпека;
б) демографічна безпека;
в) боргова безпека;
г) соціальна безпека.

129. Бюджетна безпека — це:


а) стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і
видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних
коштів;
б) такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її
обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та
оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних
соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням
вітчизняної фінансової системи;
в) такий стан розвитку держави, при якому держава здатна забезпечити гідний і
якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз;
г) такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав
би їм змогу в разі потреби відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки
їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування.

130. Боргова безпека — це:


а) стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і
видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних
коштів;
б) такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її
обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та
оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних
соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням
вітчизняної фінансової системи;
в) такий стан розвитку держави, при якому держава здатна забезпечити гідний і
якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз;
г) такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав
би їм змогу в разі потреби відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки
їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування.

131. Соціальна безпека — це:

а) стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і


видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних
коштів;
б) такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її
обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та
оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних
соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням
вітчизняної фінансової системи;
в) такий стан розвитку держави, при якому держава здатна забезпечити гідний і
якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз;
г) такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав
би їм змогу в разі потреби відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки
їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування.

132. Безпека страхового ринку — це:


а)стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і
видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних
коштів;
б) такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її
обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та
оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних
соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням
вітчизняної фінансової системи;
в) такий стан розвитку держави, при якому держава здатна забезпечити гідний і
якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз;
г) такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав
би їм змогу в разі потреби відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки
їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування.

133. Грошово-кредитна безпека — це:


а) стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і
видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних
коштів;
б) такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її
обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та
оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних
соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням
вітчизняної фінансової системи;
в) такий стан розвитку держави, при якому держава здатна забезпечити гідний і
якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз;
г) такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю
грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що
забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення.

134. Критерії економічної безпеки — це:


а) реальні статистичні показники, за якими здійснюється оцінка стану економіки
країни з точки зору забезпечення її сталого розвитку;
б) реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно
характеризують явища і тенденції в економічній сфері;
в) інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для
відтворюваних процесів в економіці;
г) кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції в економіці.

135. Індикатори економічної безпеки — це:


а) реальні статистичні показники, за якими здійснюється оцінка стану економіки
країни з точки зору забезпечення її сталого розвитку;
б) реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно
характеризують явища і тенденції в економічній сфері;
в) інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для
відтворюваних процесів в економіці;
г) кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції в економіці.

136. Оптимальні значення індикаторів — це:


а) реальні статистичні показники, за якими здійснюється оцінка стану економіки
країни з точки зору забезпечення її сталого розвитку;
б) реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно
характеризують явища і тенденції в економічній сфері;
в) інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для
відтворюваних процесів в економіці;
г) кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції в економіці.

137. Порогові значення індикаторів — це:


а) реальні статистичні показники, за якими здійснюється оцінка стану економіки
країни з точки зору забезпечення її сталого розвитку;
б) реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно
характеризують явища і тенденції в економічній сфері;
в) інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для
відтворюваних процесів в економіці;
г) кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції в економіці.

138. Граничні значення індикаторів — це:


а) реальні статистичні показники, за якими здійснюється оцінка стану економіки
країни з точки зору забезпечення її сталого розвитку;
б) реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно
характеризують явища і тенденції в економічній сфері;
в) інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для
відтворюваних процесів в економіці;
г) кількісні величини, порушення яких викликає загрозливі процеси в економіці.

139. Складовими економічної безпеки є:


а) політична безпека;
б) демократична безпека;
в) зовнішньоекономічна безпека;
г) екологічна безпека.

140. В якому році була затверджена Методика розрахунку рівня економічної безпеки
України?
а) у 2005 році;
б) у 2007 році;
в) у 2009 році;
г) у 2011 році.

141. Рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет (без урахування доходів
Пенсійного фонду) в Україні має бути не більше:
а) 5 %;
б)15 %;
в) 30 %;
г) 45 %.

142. Покриття дефіциту зведеного бюджету за рахунок зовнішніх запозичень в Україні


має бути не більше:
а) 5 %;
б) 15 %;
в) 30 %;
г) 45 %.

143. Відношення дефіциту/ профіциту торговельного балансу до загального обсягу


зовнішньої торгівлі в Україні має бути не більше:
а) 5 %;
б) 15 %;
в) 30 %;
г) 45 %.

144. Відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП в Україні має бути
не більше:
а) 3 %;
б) 15 %;
в) 30 %;
г) 45 %.

145. Частка витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у


загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств в Україні має бути не
більше:
а) 5 %;
б) 15 %;
в) 30 %;
г) 50 %.

146. Відношення загального обсягу державного боргу до ВВП в Україні має бути не
більше:
а) 20 %;
б) 35 %;
в) 55 %;
г) 75 %.

147. Відношення загального обсягу зовнішнього боргу до ВВП в Україні має бути не
більше:
а) 15 %;
б) 25 %;
в) 45 %;
г) 55 %.

148. Рівень зовнішньої заборгованості на одну особу в Україні у дол. США має бути не
більше:
а) 200;
б) 500;
в) 700;
г) 1000.

149. Відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг в


Україні має бути не більше:
а) 30 %;
б) 45 %;
в) 60 %;
г) 70 %.

150. Відношення середньої зарплати до прожиткового мінімуму в Україні має бути не


менше:
а) 3;
б) 4;
в) 5;
г) 7.

Тема 18. Фінанси країн з розвиненою ринковою економікою.

151. Скільки у світі сформувалось моделей щодо рівня державної централізації ВВП?
а) 2;
б) 3;
в) 4;
г) 5.

152. Які моделі щодо рівня державної централізації ВВП сформувались у світі?
а) латиноамериканська, скандинавська;
б) скандинавська, австралійська;
в) американська, західноєвропейська, скандинавська;
г) американська, західноєвропейська, мексиканська.

153. Який з елементів не входить до складу фінансової системи США?


а) фінанси федерації;
б) фінанси 50 штатів;
в) місцеві фінанси;
г) фінанси домогосподарств.

154. Скільки рівнів включає в себе бюджетна система США?


а) 1;
б) 2;
в) 3;
г) 4.

155. Яка із стадій не входить до складу бюджетного процесу у США?


а) вироблення президентського варіанту проекту бюджету;
б) затвердження проекту бюджету на референдумі;
в) робота Конгресу над бюджетом;
г) виконання бюджету.

156. Який термін охоплює бюджетний рік у США?


а) 1 квітня – 31 березня;
б) 1 січня – 31 грудня;
в) 1 жовтня - З0 вересня;
г) 1 вересня – 31 серпня.

157. Податки у США поділяються на:


а) федеральні, рівня штату і місцеві;
б) федеральні та місцеві;
в) місцеві та рівня штату;
г) федеральні та загальні.

158. У США суми, витрачені з прибутку на інвестиції, науково-технічні розробки,


оподатковуються:
а) на загальноприйнятих основах;
б) за заниженими ставками;
в) за зввищеними ставками;
г) не оподатковуються взагалі.

159. Який рівень державної централізації ВВП відповідає американській моделі?


а) 15 – 30 %;
б) 30 – 35 %;
в) 35 – 45 %;
г) 45 – 55 %.

160. У якій з країн в одній з перших у світі було запроваджено страхування від
нещасних випадків на виробництві?
а) Франція;
б) США;
в) Німеччина;
г) Італія.

161. Який з елементів не входит до складу фінансової системи Федеративної


Республіки Німеччини?
а) фінанси штатів;
б) фінанси федерації (федеральний бюджет, спеціальні фонди, фінанси державних
підприємств);
в) фінанси земель у складі відповідного бюджету, спеціальних фондів, фінансів
підприємств;
г) місцеві фінанси (місцеві бюджети та фінанси комунальних підприємств).

162. Коли почалось формування фінансової сисеми Великої Британії?


а) у ХІ ст.;
б) у ХІІІ ст;
в) у ХV ст.;
г) у XVIII ст.

163. Який з позабюджетних фондів у Великій Британії відіграє найбільшу роль?


а) фонд економічного розвитку;
б) інноваційний фонд;
в) фонд національного страхування;
г) фонд захисту природи.

164. Головним джерелом надходжень до місцевих бюджетів у Великій Британії є:


а) податок на прибуток корпорацій;
б) муніципальний податок;
в) податок на майно;
г) податок на додану вартість.

165. Який рівень державної централізації ВВП відповідає західноєвропейській моделі?


а) 15 – 30 %;
б) 30 – 35 %;
в) 35 – 45 %;
г) 45 – 55 %.

166. Хто у ФРН не контролює процес виконання бюджету?


а) органи виконавчої влади;
б) домогосподарства;
в) органи законодавчої влади;
г) громадські інституції.

167. Податки у Великій Британії поділяються на:


а) федеральні, рівня штату і місцеві;
б) загальнодержавні та місцеві;
в) місцеві та рівня штату;
г) федеральні та загальнодержавні.

168. Який термін охоплює бюджетний рік у Великій Британії?


а) 1 квітня – 31 березня;
б) 1 січня – 31 грудня;
в) 1 жовтня - З0 вересня;
г) 1 вересня – 31 серпня.

169. Пріоритетом фінансової політики у Скандинавських країнах є:


а) охорона природи;
б) економіка;
в) соціальна сфера;
г) оборона.

170. У світовій практиці прийнято розрізняти такі способи фінансування пенсійного


забезпечення:
а) розподільчий та накопичувальний;
б) накопичувальний та універсальний;
в) розподільчий та комбінований;
г) розподільчий, накопичувальний та комбінований.

171. Пенсійні реформи у багатьох країнах світу обумовлені такими факторами:


а) політичною волею;
б) демографічними показниками;
в) макроекономічною ситуацією;
г) демографічними показниками та макроекономічною ситуацією.

172. Скільки рівнів включає в себе бюджетна система Федеративної Республіки


Німеччини?
а) 1;
б) 2;
в) 3;
г) 4.

173. Який рівень державної централізації ВВП відповідає скандинавській моделі?


а) 15 – 30 %;
б) 30 – 35 %;
в) 35 – 45 %;
г) 45 – 55 %.
174. У якій з країн в одній з перших у світі було запроваджено систему пенсійного
забезпечення?
а) Швеція;
б) Німеччина;
в) Канада;
г) Франція.

175. Який з рівнів не входить до складу бюджетного устрою Федеративної Республіки


Німеччини?
а) федеративний;
б) земельний;
в) державний;
г) общинний.

Тема 19. Фінанси Європейського союзу.

176. Коли була підписана Угода про Європейський Союз (ЄС)?


а) 1 січня 1985 року;
б) 7 лютого 1992 року;
в) 1 березня 1995 року;
г) 1 вересня 1990 року.

177. Єдина європейська валюта – євро була впроваджена:


а) 1 січня 1995 року;
б) 1 вересня 2000 року;
в) 1 січня 2002 року;
г) 1 квітня 2005 року.

178. У года про створення Європейського Союзу набрала чинності:


а) 1 листопада 1993 року;
б) 1 сінчя 1995 року;
в) 1 квітня 1994 року;
г) 1 липня 1992 року.

179. Досягнення якої цілі не передбачало створення Європейської валютнї системи?


а) забезпечення економічної інтеграції;
б) створення зони європейської стабільності з власною валютою;
в) створення сптиятливих умов для експансії долара;
г) зближення економічної та фінансової політики країн-учасниць.

180. Європейська валютна система - це:


а) міжнародна (регіональна) валютна система, що відображає сукупність економічних
відносин, пов'язаних з функціонуванням валюти у рамках економічної інтеграції;
б) сукупність економічних відносин з приводу руху грошових потоків у процесі
формування, розподілу і використання грошових фондів підприємств;
в) сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у
розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських суб’єктів),
окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання
покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і соціальних
потреб;
г) основний елемент структури фінансової системи, складовими якого є державний
бюджет (основний фінансовий план держави за доходами та видатками), місцеві
бюджети, державні цільові позабюджетні фонди і державний кредит.

181. Коли був заснований Європейський центральний банк?


а) 1 сінчя 1995 року;
б) 1 квітня 1994 року;
в) 1 липня 1992 року.
г) 1 липня 1998 року.

182. До позитивних факторів впровадження євро не належать:


а) збільшення зайнятості;
б) мінімізація витрат підприємств за обмінними операціями;
в) неможливість для західноєвропейських країн проводити девальвацію своїх валют з
метою підвищення конкурентоспроможність своїх товарів;
г) мінімізація валютних ризиків.

183. Що не належить до складу переваг переходу країн ЄС на єдину валюту?


а) ліквідація ризиків обмінних курсів національних валют і економія на витратах
здійснення валютообмінних операцій;
б) стабілізація цін, зменшення темпів інфляції та інфляційних очікувань;
в) посилення ролі долару США на території ЄС;
г) зростання ролі Європи в міжнародній валютній системі.

184. Другою світовою резервною валютою після долара США є:


а) японська йєна;
б) євро;
в) англійський фунт стерлінгів;
г) ш вейцарський франк..

185. Бюджетна політика країн-членів Європейського Союзу визначається як:


а) діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації
справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів
держави;
б) комплекс заходів у грошово-кредитній сфері, спрямованих на забезпечення
економіки стабільною національною грошовою одиницею (валютою), на
контролювання (стримування) інфляції, стимулювання економічного зростання,
забезпечення високого рівня зайнятості населення та вирівнювання платіжного
балансу;
в) сукупність економічних, правових та організаційних заходів, що здійснюються
центральним банком та іншими органами державного регулювання щодо діючих у
державі валютних взаємовідносин між суб’єктами господарювання, домашніми
господарствами та органами державного управління;
г) сукупність заходів урядів держав-членів щодо створення оптимальних умов для
реалізації державою своїх функцій через бюджет у контексті проведеної фінансової
політики держави.

186. Який % сукупних державних видатків країн-членів ЄС складає величина


бюджетного фонду ЄС?
а) 5 %;
б) 7 - 9 %;
в) близько 2,5 %;
г) 1 %.

187. Який максимальний обсяг бюджетного дефіциту ЄС?


а) 3 %;
б) 1 %;
в) 5 %;
г) бюджет Євросоюзу завжди повинен бути збалансованим.

188. Що не входить до складу власних фінансових ресурсів ЄС згідно рішення ради


ЕЄС від 21 квітня 1970?
а) податок на прибуток;
б) мито на імпорт;
в) відрахування держав-учасниць від податку на додану вартість;
г) відрахування держав-членів відповідно до обсягу ВВП.

189. Які витрати не входять до складу класифікації витрат ЄС?


а) витрати на сталий розвиток (конкурентоспроможність і об'єднання в цілях
досягнення економічного зростання і повної зайнятості);
б) витрати на стале використання і охорону природних ресурсів (витрати на
сільськогосподарську і морську політику);
в) витрати на розвиток космічної галузі;
г) витрати на створення простору свободи, безпеки і справедливості.

190. Контролюючим органом належного виконання бюджету ЄС є:


а) Європейська Комісія; 
б) Європейський Парламент  
в) Європейський Суд;
г) Рахункова Палата.

191. Головною передумовою вступу до ЄВС є:


а) політична стабільнісь;
б) високі темпи еоконмічного росту;
в) виконання країнами певних стабілізаційних вимог;
г) належний рівень розвитку демократії.

192. Стабілізаційні вимоги вступу до ЄС передбачають:


а) відсутність безробіття;  
б) дотримання так званих макроекономічних критеріїв валютно-фінансової
конвергенції;
в) вигідне геополітичне розташування;
г) високий рівень культури.

193. Конвергенція – це:


а) безперервний процес видозмін, серед яких розрізняють разові, дискретні та
систематичні;
б)  об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між
національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у
межах держави;
в) зменшення розриву (зближення) в показниках економічного розвитку між
національними державами;
г) пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної
системи відносин із соціальними об'єктами, рольова пластичність поведінки,
інтеграція особистості у соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних
соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм
соціальної взаємодії.

194. Конвергенція поділяється на:


а) номінальну і умовну;
б) системну та поточну;
в) реальну і номінальну;
г) рельну і абсолютну.

195. Номінальна конаергенція не розглядає зближення таких змінних, як:


а) продуктивність праці;
б) ціни;
в) доходи;
г) рівень життя.

196. Реальна конвергенція не вимагає зменшення різниці в таких змінних, як:


а) рівень життя;
б) ціни;
в) виробничі витрати;
г) валютні курси.

197. Відповідно до макроекономічних критеріїв валютно-фінансової


конвергенції(вимог до вступу до Європейського валютного союзу) діапазон валютних
коливань у межах механізму валютних курсів складає:
а) плюс-мінус 10 %;
б) плюс-мінус 15 %;
в) плюс-мінус 20 %;
г) плюс-мінус 25 %.
198. Рівень інфляції в країні - потенційній учасниці ЄВС за рік, що передував року
перевірки, має перевищувати середній показник інфляції в трьох країнах ЄС з
найнижчими показниками інфляції не більше ніж на:
а) 1,5 %;
б) 2,5 %;
в) 5 %;
г) 7 %.

199. Відповідно до макроекономічних критеріїв валютно-фінансової конвергенції


(вимог до вступу до Європейського валютного союзу) дефіцит бюджету країни має
становити не більше:
а) 1 %;
б) 3 %;
в) 5 %;
г) 7 %.

200. Макроекономічні критерії валютно-фінансової конвергенції (вимог


до вступу до Європейського валютного союзу) вимагають утримання обсягів
державного боргу в межах:
а) 30 % ВВП;
б) 40 % ВВП;
в) 50 % ВВП;
г) 60 % ВВП.

You might also like