ПУБЛIЧНЕ АДМIНIСТРУВАННЯ

У СФЕРI ФIНАНСIВ
1. Сфера фінансів як об’єкт публічного адміністрування.
2. Суб’єкти публічного адміністрування у сфері фінансів.
3. Адміністративні послуги у сфері фінансів.
4. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері фінансів.
Фінанси - це
сукупність відносин, які регулюють утворення та витрачання фондів
коштів, що необхідні для виконання завдань і функцій держави.
Основу фінансів складають формування та рух грошових доходів
держави, юридичних осіб і громадян.
 Роль фінансів:
• 1. природа фінансів, їхні форми, розміри фондів визначають
можливості держави, завдання і напрями її діяльності, гарантують
фінансово забезпечені перспективи державного розвитку;
• 2. за допомогою фінансів держава активно впливає на всі сторони
процесу відтворення;
• 3. за допомогою фінансів відбувається розподіл результату
відтворення — сукупного суспільного продукту, перерозподіл і
доведення його складових частин до кінцевого споживача;
• 4. за рахунок фінансових ресурсів організується стимулювання,
розвиток виробництва.
 Особливості фінансів:
— тісно пов’язані з природою і функціями держави,
визначаються її формами і завданнями державного розвитку на
конкретному етапі;
— представляють специфічні, однорідні відносини між
державою, юридичними і фізичними особами з приводу
формування, розподілу і використання централізованих і
децентралізованих грошових фондів;
— нерозривно пов’язані з існуванням товарно-грошових
відносин;
— пов’язані з розподілом і перерозподілом частини сукупного
суспільного продукту.
 Види фінансів
Централізовані
охоплюють відносини, що
пов’язані з мобілізацією,
розподілом, використанням
державних грошових фондів на
видатки та регулюються
бюджетними відносинами, які
забезпечують правові засади
функціонування бюджетної
системи
Децентралізовані
пов’язані з утворенням фондів
коштів підприємств і організацій
усіх форм власності за рахунок
власного прибутку. В деяких
випадках держава допускає
асигнування у ці фонди з
державного бюджету
(наприклад у децентралізовані
фонди аграрного сектору)
 Функції фінансів
Розподільча Контролююча
гарантує забезпечення державою суб’єктів відносин необхідними функція фінансів, яка відслідковує
грошовими ресурсами, підтримку суспільних пропорцій. Має чотири весь процес розподілу і руху
рівні: грошових ресурсів.
1. внутрішньогосподарський — характеризує розподіл грошових
ресурсів усередині підприємства (формування фондів матеріальних
витрат, заробітної плати, прибутку);
2. внутрішньогалузевий — забезпечує розподіл коштів усередині
галузі, між підгалузями. Насамперед йдеться про розподіл коштів
основних галузей матеріального виробництва (промисловість,
сільське господарство, транспорт, зв’язок, будівництво);
3. міжгалузевий — розподіл грошових ресурсів між основними
галузями. у цих умовах формуються основні пропорції суспільного
відтворення;
4. міжтериторіальний — гарантує надходження коштів окремим
регіонам держави, залежить від адміністративно-територіального
поділу держави і забезпечує утворення місцевих бюджетів.
 Напрямки державної фінансової політики
• — бюджетна;
• — податкова;
• — кредитна;
• — інвестиційна;
• — валютна;
• — інші напрями фінансової політики (цінова,
митна, амортизаційна та ін.).
 Види управління фінансами
Стратегічне – це загальне управління Оперативне – це управління фінансами, що
фінансами, що включає дії, розраховані на становить сукупність заходів, розроблених
довгострокову перспективу і вирішення на основні оперативного аналізу фінансової
глобальних завдань розвитку фінансової ситуації, фінансового планування,
системи країни. контролю та регулювання, складання й
Стратегічне управління виявляється у виконання фінансових планів. Оперативне
визначенні фінансових ресурсів шляхом управління фінансами — головна функція
прогнозування на майбутнє, встановлення апарату фінансової системи держави.
обсягів фінансових ресурсів на реалізацію
цільових програм тощо; здійснення
вищими органами державної влади та
управління (Президентом України,
Верховною Радою України, Кабінетом
Міністрів України). До сфери
безпосереднього державного управління
належать лише державні фінанси.
Суб'єкти публічного адміністрування в сфері
фінансів
•1. Верховна Рада України
•2. Кабінет Міністрів України
•3. Центральні органи виконавчої влади
•4. Місцеві органи виконавчої влади
(місцеві державні адміністрації та органи
місцевого самоврядування)
Повноваження Верховної Ради України в
сфері фінансів:
- розгляд проекту та затвердження закону про Державний бюджет
України;
- контроль за виконанням Державного бюджету, ухвалення
рішення щодо звіту про його виконання;
- розгляд і затвердження усіх законодавчих актів, котрі стосуються
фінансової системи та фінансової політики в країні;
- контроль за виконанням н.п.а., використанням позик, одержаних
Україною, утвердження усіх рішень, пов’язаних із фінансовою
політикою держави.
Повноваження Кабінету Міністрів України
- розробка та реалізація стратегічних напрямів єдиної державної
фінансової політики, проекту закону про Державний бюджет
України;
- забезпечення виконання затвердженого Верховного Радою
Державного бюджету України та подання звіту про його
виконання;
- забезпечення виконання усіх законів, що стосуються фінансової
політики держави.
Види центральних органів виконавчої влади, що
здійснюють публічне адміністрування в сфері
• Міністерство фінансів України;
• Державна аудиторська служба України
• Державна казначейська служба України
• Державна служба фінансового моніторингу України
• Державна податкова служба України
• Державна митна служба України
• Агентство з управління державним боргом України
 Повноваження Міністерства фінансів
України:
• 1) забезпечення формування та реалізація державної фінансової, бюджетної та боргової політики, державної політики у сфері
міжбюджетних відносин та місцевих бюджетів, державної політики у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського
обліку та аудиту;
• 2) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства,
державного фінансового контролю, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних
коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
• 3) забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової і митної політики, державної політики з адміністрування
єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями
під час застосування податкового та митного законодавства, державної політики у сфері контролю за трансфертним
ціноутворенням, державної фінансової політики у сфері співробітництва з іноземними державами, іноземними фінансовими
установами і міжнародними фінансовими організаціями, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики
у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння
органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку;
• 3-1) забезпечення формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів
суворої звітності;
• 4) забезпечення спрямування бюджетних коштів відповідно до цілей та пріоритетів, визначених у щорічному посланні Президента
України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, Програмі діяльності Кабінету Міністрів України,
прогнозних та програмних документах економічного і соціального розвитку.
Повноваження всіх інших центральних органів
виконавчої влади в сфері фінансів визначені в:
1. Про затвердження Положення про Міністерство фінансів України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 375.
2. Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 р. № 43.
3. Про затвердження Положення про Державну казначейську службу України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215.
4. Про затвердження Положення про Державну службу фінансового
моніторингу України. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня
2015 р. № 537.
5. Про затвердження положень про Державну податкову службу України та
Державну митну службу України. Постанова Кабінету Міністрів України від 6
березня 2019 р. № 227.
6. Про утворення Агентства з управління державним боргом України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 р. № 127.
 Повноваження місцевих органів виконавчої
влади в сфері фінансів:
• подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до
проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх
розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об’єктів, що
підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів
субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб;
• здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров’я, фізичної
культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління
місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого
самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов’язаних із
розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, охороною довкілля та
громадського порядку, інших заходів, передбачених законодавством;
• у спільних інтересах територіальних громад об’єднує на договірній основі бюджетні кошти з коштами
підприємств, установ, організацій та населення для будівництва, розширення, реконструкції, ремонту та утримання
виробничих підприємств, транспорту, мереж тепло-, водо-, газо-, енергозабезпечення, шляхів, зв’язку, служб з
обслуговування населення, закладів охорони здоров’я, торгівлі, освіти, культури, соціального забезпечення
житлово-комунальних об’єктів, в тому числі їх придбання для задоволення потреб населення та фінансує
здійснення цих заходів;
• здійснює в установленому порядку регулювання інвестиційної діяльності;
• визначає і встановлює норми споживання у сфері житлово-комунальних послуг, здійснює контроль за їх
дотриманням.
 Повноваження органів місцевого
самоврядування в сфері фінансів:
• 1) підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл,
селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на
затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і
результати виконання цих програм;
• 2) забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку
відповідної території, ефективного використання природних, трудових і
фінансових ресурсів;
• 3) забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів,
грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-
економічним і культурним розвитком відповідної території, а також
визначення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі;
• 4) участь в організації та фінансуванні капітальних ремонтів житлових
будинків, капітальних ремонтів майна, що перебуває у спільній власності
співвласників багатоквартирного будинку, в межах бюджетних програм,
визначених за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
 Види складів адміністративних
правопорушень в сфері фінансів:
• порушення правил про валютні операції (ст. 162);
• порушення порядку здійснення валютних операцій (ст. 162-1);
• порушення порядку подання декларації про доходи (ст. 164-1);
• порушення законодавства з фінансових питань (ст. 164-2);
• несвоєчасне здавання виторгу (ст. 164-4);
• Порушення бюджетного законодавства (ст. 164-12);
• порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування (ст. 165-1);
• порушення порядку формування та застосування цін і тарифів (ст. 165-2);
• порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття (ст. 165-3);
 Види складів адміністративних
правопорушень в сфері фінансів:
• порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які зумовили втрату працездатності (ст. 165-4);
• ухилення від реєстрації як платника страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності, несвоєчасна або неповна сплата страхових внесків, а також порушення
використання страхових коштів (ст. 165-5);
• порушення банківського законодавства, законодавства у сфері державного регулювання ринків
небанківських фінансових послуг, валютного законодавства, законодавства, яке регулює переказ
коштів в Україні, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових
операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (ст. 166-5);
• порушення порядку зайняття діяльністю з надання фінансових послуг (ст. 166-8);
• протидія тимчасовій адміністрації або ліквідації банку (ст. 166-7);
• порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового
знищення (ст. 166-9).
Стаття 162. Порушення правил про валютні операції

Об’єктом є суспільні відносини у сфері обігу валютних цінностей.

Валютні цінності – це валюта України, іноземна валюта, платіжні
документи, що виражені в іноземній валюті.
Валюта України (гривня) – це грошові знаки у формі банкнот, монет,
що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території
України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але
підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу.
Іноземна валюта – іноземні грошові знаки у формі банкнот, що
перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території
відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що
вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які
перебувають в обігу.
Об’єктивна сторона - скуповування, продаж, обмін, використання
валютних цінностей як засобу платежу або як застави із
порушенням наведених та інших, визначених законодавством
України, вимог.
Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується
наявністю прямого умислу.
Суб’єктами правопорушення можуть бути особи, яким
виповнилося 16 років.
 Особливості адміністративного
провадження за ст.162 КУпАП
1. Суб'єктом розгляду справи про притягнення особи до
адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного
правопорушення передбаченого ст.162 КУпАП є судді районних,
районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
2. Суб'єктом, який уповноважений складати адміністративний
протокол за вчинення адміністративного правопорушення
передбаченого ст.162 КУпАП є уповноважені на те посадові особи
органів Національної поліції.
3. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені даною
статтею розглядаються протягом доби.