Тема 3.

Предмет і система фінансового права як галузі права

План лекційного заняття:

1. Фінансове право як галузь права.
2. Предмет фінансового права.
3. Методи фінансово-правового регулювання.
4. Фінансове право в системі права.
5. Наука фінансового права.
6. Система та джерела фінансового права.

1. Фінансове право як галузь права

Фінанси – це сукупність відносин, що мають розподільчий характер і
опосередковуються через доходи та видатки суб’єктів фінансових
правовідносин, зокрема, через фізичних та юридичних осіб, державу,
міжнародні фінансові організації тощо.
Ознаки фінансів:
– це грошові відносини;
– це економічні відносини;
– вартісний характер;
– розподільчий характер;
– опосередковуються через доходи та видатки.
Фінанси є об’єктом фінансової діяльності.
Фінансова діяльність – це діяльність, яка проявляється у формуванні
доходів та здійсненні витрат суб’єктами фінансових правовідносин.
Фінансові відносини – це відносини, що відображають рух вартості від
одного суб’єкта до іншого і характеризують розподільчі, перерозподільчі та
обмінні процеси і матеріально проявляються у грошових потоках.
Особливості фінансів:
► тісно пов’язані з функціями держави;
► це відносини між державою та фізичними і юридичними особами з
приводу формування, розподілу та перерозподілу централізованих та
децентралізованих фондів коштів;
► нерозривно пов’язані з існуванням товарно-грошових відносин;
► пов’язані з розподілом і перерозподілом частини національного валового
продукту.
Фінанси поділяють на державні і приватні.
Переважно державні фінанси є предметом дослідження фінансового права.
Ознаки державних фінансів:
1) це економічні відносини;
2) це відносини з приводу мобілізації, розподілу та витрачання коштів;
3) мета: виконання завдань та функцій держави.
Відмінності державних фінансів відповідно до приватних:
– держава застосовує примусовий порядок мобілізації фінансових ресурсів;
– державні фінанси дуже тісно пов’язані з грошовою системою держави;
 – значний розмір державних фінансів;
– державні фінанси спрямовані на задоволення загальносуспільних потреб;
– пріоритет видатків над доходами.
Централізовані фонди коштів – це кошти, що перебувають у
розпорядженні держави як суб’єкта публічної влади та органів місцевого
самоврядування.
Децентралізовані фонди коштів – це кошти, що перебувають у
розпорядженні окремих суб’єктів господарської діяльності і створюються за
рахунок їх власних прибутків.

2. Предмет фінансового права

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають,
змінюються й припиняються в галузі формування, розподілу й використання
фондів коштів держави й місцевого самоврядування та врегульовані фінансово-
правовими нормами.
Фінансові відносини, що є предметом фінансового права, мають місце при
формуванні, розподілі й використанні державного й місцевого бюджетів,
спеціальних цільових фондів; у сфері оподаткування, державного й
муніципального кредиту, бюджетного фінансування, фінансового контролю,
обов'язкового державного страхування, грошового обігу, розрахунків,
банківського регулювання й нагляду, валютного регулювання.

3. Методи фінансово-правового регулювання

Методом правового регулювання фінансового права є система юридичних
прийомів (способів), за допомогою яких здійснюється регулювання фінансових
правовідносин, юридичний вплив на учасників останніх.
Основними методами фінансово-правового регулювання є:
1) метод владних приписів (імперативний),
2) узгодження,
3) рекомендації,
4) координації.
Основним методом є метод владних (або державно-владних) приписів -
система впливу на учасників фінансово-правових відносин для реалізації ними
своїх функцій.
Метод владних приписів проявляється в конкретних фінансових
правовідносинах та у складі їх учасників. Владні приписи стосуються,
насамперед, забезпечення фінансової діяльності держави:
- визначення розміру та порядку справляння податків, інших обов'язкових
платежів до бюджетів різних рівнів;
- визначення повноважень розпорядників бюджетних коштів;
- здійснення міжбюджетних трансфертів;
- здійснення грошово-кредитної діяльності тощо.
Інші методи стосуються, насамперед, сфери місцевих фінансів, у якій
органи місцевої влади та самоврядування діють більш самостійно при реалізації
своїх повноважень, зокрема й у фінансовій сфері. Зазначені методи зазвичай
застосовуються разом з основним методом фінансового права - методом владних
приписів.
4. Фінансове право в системі права
Фінансове право як складова частина системи права України пов'язане з
усіма галузями права, проте з окремими із них цей зв'язок хє найбільш тісним.
До таких галузей права належить передусім:
- конституційне право;
- адміністративне право;
- цивільне право;
- трудове право, а також кримінальне, екологічне, земельне, аграрне тощо.
Фінансове право та конституційне право. Конституційне право, як
відомо, регулює основи суспільного ладу, політики, державного устрою, правове
становище громадян, діяльність держави, її органів тощо, тобто відносини, що
випливають з організації держави та її устрою. Безперечно, фінансове право
базується та розвивається на цих основах тому, що конституційне право є про-
відною галуззю в системі права.
Фінансове право та адміністративне право. Діяльність із формування,
розподілу та витрачання коштів за характером є управлінською. Предметом
адміністративного права є суспільні відносини, пов'язані з практичною
реалізацією виконавчої влади, тобто відносини в галузі державного управління, а
предметом фінансового права є відносини, що виникають у процесі фінансової
діяльності виконавчої влади (наприклад, уряд розробляє та виконує
держбюджет).
Фінансове право та цивільне право. Зв'язок між цими галузями права
зумовлений тим, що більшість відносин, які виникають у сфері фінансової
діяльності (тобто, в тій сфері, що окреслює предмет фінансового права) є, по
суті, майновими. Відомо, що предметом цивільного права є власне майнові та
немайнові відносини. Тож бачимо перетинання предметів зазначених галузей
права. Для відмежування зазначених галузей права слід використовувати метод
правового регулювання. Якщо основним методом фінансово-правового
регулювання є метод владних приписів, то цивільно-правове регулювання
побудовано за методом юридичної рівності сторін цивільних правовідносин.
Фінансове право та господарське право. Господарське право має
предметом свого правового регулювання відносини у сфері організації та
здійснення господарської діяльності суб'єктами всіх форм власності (щодо форм
власності спостерігається неузгодженість між нормами ЦК і ГК України), що
пов'язана з виробництвом і реалізацією якихось товарів, наданням послуг та
виконанням певних робіт. Ці відносини, як і цивільне- та фінансово-правові
мають майновий характер. Проте лише певна їхня частина регулюється нормами
фінансового права, а саме та, в якій відсутня диспозитивність правового
регулювання.
Не менш важливим є зв'язок фінансового права із: кримінальним правом
(відносини в галузі відповідальності за порушення бюджетної дисципліни,
ухилення від сплати податків, відмивання «брудних» коштів), земельним правом
(у зв'язку зі сплатою земельного податку), екологічним правом (плата за
використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного
середовища), трудовим правом і правом соціального забезпечення (відносини з
приводу сплати внесків до Пенсійного фонду й інших фондів соціального
страхування, нарахування податковим агентом податку з доходів фізичних осіб,
сплати обов'язкових платежів тощо).

5. Наука фінансового права

Фінансове право як наука містить сукупність знань, категорій, положень,
що відображають зміст фінансово-правових норм, особливості їх застосування
на практиці.
Наука фінансового права узагальнює наукові дослідження вчених юристів-
фінансистів. Будучи суспільною наукою, фінансове право коригується
поглядами, дослідженнями в галузі конституційного, адміністративного права та
ін. Це пов’язано насамперед з тим, що предметом вивчення фінансово-правової
науки є суспільні процеси, що визначаються рухом публічних грошових фондів.
Предметом науки фінансового права є вся сукупність знань про
фінансове право та публічну фінансову діяльність (діяльність держави й
органів місцевого самоврядування), хоч це знання різного роду.
Існує три основні функції науки фінансового права:
а) аналітична;
б) критична;
в) конструктивна.
Завданнями науки фінансового права є також вивчення
фінансового законодавства інших держав порівняльний аналіз і
використання позитивного досвіду для вдосконалення практики
оновлення фінансово-правових актів тим паче, що на порядку денному в
сфері публічної фінансової діяльності й досі залишається реформування
податкового законодавства, законодавства про відносини у сфері
державного кредиту, регулювання ринків фінансових послуг тощо.

6. Система та джерела фінансового права

Система фінансового права:
1. Загальна частина;
2. Особлива частина.
Джерела фінансового права:
– Конституція – Основний закон України;
– Загальні та спеціальні закони;
– Підзаконні нормативно-правові акти, у тому числі постанови Верховної
Ради України;
– Укази Президента України;
– Постанови та декрети Кабінету Міністрів України;
– Відомчі нормативно-правові акти (постанови Правління НБУ; накази
Міністра фінансів; розпорядження Державного казначейства України
тощо);
– Судова практика (рішення Конституційного Суду України та
Європейського суду з прав людини);
– Міжнародні правові акти, звичаї та стандарти, що ратифіковані
парламентом і є частиною національного законодавства.