Фінансове право

як галузь права
 План

1.Предмет та метод фінансового права.

2.Система фінансового права.

3.Джерела фінансового права.

4. Фінансове право та наука фінансового права.

 1. Поняття фінансового права як галузі права
Фінансове право є галуззю публічного права, оскільки предмет
фінансового права обмежений сферою публічних фінансів, і
при здійсненні фінансово-правового регулювання постає
завдання задоволення передусім публічного інтересу.

Специфіка відносин, що регулюються

нормами фінансового права, полягає в
тому, що вони складаються в особливій
сфері життєдіяльності суспільства —
фінансовій діяльності.
Фінансове право — це система правових
норм, що регулюють суспільні
відносини у сфері збирання та
використання органами влади
коштів для забезпечення
виконання функції держави.
 2. Предмет фінансового права
Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають у
процесі здійснення державою та територіальними громадами фінансової
діяльності з утворення, розподілу й використання фондів грошових
коштів.

Головна особливість суспільних відносин, що є предметом фінансового

права, полягає у тому, що однією стороною в них завжди виступає
держава (органи державної влади) або територіальні громади (органи
місцевого самоврядування).
 Фінансові відносини, що є предметом
фінансового права, мають місце:
• при формуванні, розподілі й використанні державного
й місцевого бюджетів, спеціальних цільових фондів;

• у сфері оподаткування, державного й муніципального

кредиту, бюджетного фінансування, фінансового
контролю, обов'язкового державного страхування,
грошового обігу, розрахунків, банківського
регулювання й нагляду, валютного регулювання.
 3. Метод фінансового права

Методом правового регулювання фінансового

права є система юридичних прийомів (способів),
за допомогою яких здійснюється регулювання
фінансових правовідносин, юридичний вплив на
учасників останніх.
Ознаками даного методу є:

1. Плановість.
2. Оперативна несамостiйність.
3. Категоричність.
4. Караність.
5. Мета відповідальності.
 Метод правового регулювання фінансового права

Інші методи правового

Метод владних приписів (імперативний метод)
Цей метод є основним та полягає у державно-
регулювання.
владних вказівках одному учаснику фінансових До цих методів відносяться:
відносин з боку іншого. узгодження, суботдинації,
погодження, рекомендації,
Останній виступає від імені держави чи місцевого координації і т.п.
самоврядування та наділений у зв'язку з цим
відповідними повноваженнями. Найчастіше ці методи
застосовуються не як самостійні, а в
У нормах фінансового права жорстко тому чи іншому поєднанні з
закріплюються вимоги органу державної влади чи основним методом фінансово-
органу місцевого самоврядування в галузі
правового регулювання — методом
фінансової діяльності.
владних приписів.
 4. Система фінансового права
Система фінансового права - це об'єктивно зумовлена внутрішня
його побудова, об'єднання і розміщення фінансово-правових норм у
певному взаємозв'язку і послідовності.

Аналогічно до інших галузей права, фінансове право поділяється

на два великих блоки фінансово-правових норм —
Загальну та Особливу частини.
Основними структурними елементами системи
фінансового права є:
• фінансово-правова норма як базовий структурний елемент;
• фінансово-правовий інститут як сукупність фінансово-правових норм, які
регулюють певну групу однорідних фінансово-правових відносин.
Інститути фінансового права можна класифікувати: за функціональною
роллю: регулятивні (наприклад, інститут місцевих податків і зборів) та
охоронні (наприклад, інститут фінансової відповідальності); за змістом:
матеріальні (наприклад, інститут бюджетного устрою) та процесуальні
(наприклад, інститут бюджетного процесу).
• підгалузь фінансового права як об'єднання інститутів фінансового права,
що регулюють окремий вид фінансових правовідносин (наприклад,
бюджетне право).
 Фінансове право

Загальна частина Особлива частина

Особлива частина фінансового права складається з
Загальна частина включає такі норми, які є спільними
норм, які регулюють окремі напрями фінансової
для всіх фінансово-правових відносин і становлять
діяльності держави й місцевого самоврядування, різні
підґрунтя для регулювання правовідносин у сфері
ланки фінансової системи, зокрема суспільні відносини
фінансової діяльності держави й місцевого
в галузі:
самоврядування. Норми загальної частини визначають:
- державного й місцевого бюджетів;
- поняття та зміст фінансів і фінансової системи;
- спеціальних цільових фондів коштів:
- поняття фінансової діяльності органів державної влади
- державних і місцевих доходів:
й місцевого самоврядування, її завдання, принципи,
- державного й муніципального кредиту;
форми й методи здійснення;
- обов'язкового державного страхування;
- правовий статус суб'єктів фінансової діяльності:
- державних і місцевих видатків;
- предмет і метод фінансового права, його поняття,
- грошового обігу й розрахунків;
систему й джерела;
- банківського кредитування (щодо задоволення
- правову характеристику фінансових правовідносин та
публічного інтересу);
фінансово-правових норм;
- валютного регулювання;
- правові основи фінансового контролю.
- фінансів суб'єктів господарювання тощо.
 5. Джерела фінансового права
Джерела фінансового права — це правові форми зовнішнього
вираження норм фінансового права. Фінансове право, з цієї точки зору -
це галузь законодавства, що є сукупністю нормативно-правових актів
та інших джерел фінансового права, в яких фінансово-правові норми
знаходять своє зовнішнє вираження.

Якщо система права — це внутрішня будова права, його зміст; то

система законодавства — його зовнішня форма як система нормативно-
правових актів й інших правових форм, в яких відображені норми
фінансового права, а відповідно й інститути та галузі останнього.
 Джерела фінансового права можуть бути
систематизовані згідно з певними принципами

III. За особливостями правового регулювання і

І. На підставі характером установлення:
владної II.За характером 1. Звичай, санкціонований компетентними органами в
територіальної установленому порядку.
правових норм: 2. Прецедент, який поширився в країнах
ознаки (зазвичай це 1. Нормативні акти, що англосаксонської системи, особливо за наявності
стосується видів містять правові норми прогалин у законодавстві.
нормативних актів): загального характеру, 3. Міжнародні договори (конвенції, угоди).
Міжнародні договори наділені різною юридичною
1.Загальнодержавні прийняті компетентними чинністю.
нормативні акти; органами у встановленому 4. Правова доктрина, яка характерна для
2. Республіканські порядку; мусульманських країн, де, будучи одним з важливих
2. Ненормативні акти, що джерел шаріату, заповнює прогалини законодавства
(Автономна відповідно до розпоряджень мусульманської доктрини.
Республіка Крим); не містять правових норм
5. Нормативно-правовий акт – найважливіше, а іноді
загального характеру. єдине джерело фінансового права. В деяких випадках
3. Місцеві
інші джерела розглядаються як похідні від
нормативні акти. нормативного акта.
 Джерела фінансового права України:

1. Головним джерелом фінансового права є Конституція України.

2. Загальні закони - закони, що містять загальне значення для здійснення господарської діяльності,
встановлення загальних засад права власності, визначення правових підстав та порядку здійснення цивільно-
правових угод.
3. Інституційні закони - законодавчі акти, які регулюють окремі фінансові інституту загалом. Це
Бюджетний кодекс України від 2001 року – перше кодифіковане джерело підгалузі фінансового права, та
Податковий кодекс 2010р.
4. Спеціальні закони – це законодавчі акти, що закріплюють нормативно-правове регулювання окремі
частини фінансових інститутів
5. Статутні закони – що визначають правовий статус органів спеціальної фінансової компетенції.
Наприклад „Про Рахункову палату України”, „Про Національний банк України” тощо.
6. Укази Президента України.
7. Акти органів виконавчої влади – постанови та директиви Кабінету Міністрів України.
8. Акти фінансово-кредитних установ – Міністерства фінансів, Державного казначейства, Державної
податкової служби України, Національного банку України.
9. Фінансово-правові норми, що містяться в актах органів державної виконавчої влади – міністерств,
інших центральних органів влади, що регулюють питання фінансів у відповідній галузі чи сфері управління.
10. Акти органів місцевого самоврядування і місцевої влади.
11. Локальні акти адміністрацій, підприємств, установ, організацій. (Положення про розподіл прибутку,
створення резервного фонду).
 Фінансове право

Як галузь права Як наука Як навчальна дисципліна

Сукупність відносин, що
Сукупність уявлень Відносини щодо
стосуються публічних
науковців про фінансове вивчення фінансового
фінансів та
право права в навчальних
оподаткування приватних
закладах
осіб
Наука фінансового права та її співвідношення з фінансовим правом як галуззю права та
навчальною дисципліною

Фінансова наука – це спеціалізована галузь наукових знань, наукова діяльність,

спрямована на вивчення фінансів у теоретичному і практичному аспектах, а також форм
організації і функціонування їхніх окремих інститутів. Предметом науки фінансового
права є сукупність знань про фінансове право та фінансову діяльність держави.
Українське фінансове право як наука є галуззю фундаментальних знань та науково-
практичних юридичних знань, яка повинна забезпечити глибоке теоретичне та
практичне освоєння фінансового права як галузі права, розвиток та удосконалення
фінансового законодавства, практики його застосування, а також правове навчання, з
метою підвищення рівня фінансово-правової грамотності в країні.
Під час аналізу фінансово-правових відносин необхідно розмежовувати фінансове
право як галузь права, як навчальну дисципліну і як науку.
 Взаємодія фінансового права й адміністративного
права виявляється у встановленні відповідальності за
порушення фінансового законодавства. Охоронна
функція фінансового права зумовлена тим, що
адміністративна відповідальність забезпечує виконання
платниками податків їх обов’язків. Ґрунтуючись на
положеннях адміністративного права, фінансово-правові
норми визначають організаційні форми управління
кредитною системою і регулюють відносини, що
виникають безпосередньо під час мобілізації, розподілу
і використання грошових фондів держави.
 Особливий інтерес становлять співвідношення фінансового і
цивільного права. Хоча фінансове право є публічною галуззю,
між ним і цивільним правом є найтісніший зв’язок. Фінансове і
цивільне право пов’язані настільки тісно, що дають підстави
одним дослідникам бачити у фінансовому праві додаток до
цивільного права, а іншим – стверджувати, що цивільне право
повинне бути підпорядковане фінансовому.
Низка комплексних категорій характерна для фінансового і
трудового права. Наприклад, особливості оподаткування
пенсій чи дія специфічного механізму відрахувань до
Пенсійного фонду України дуже схожі з податковими
важелями, хоча і визначаються предметом трудового права.
 Зв’язок фінансового і кримінального права має подвійну
природу. З одного боку, деякі норми кримінального права
спрямовані на захист об’єктів, що є об’єктами фінансово-
правового регулювання, а з другого – кваліфікація деяких
кримінальних правопорушень неможлива без застосування
категорій фінансового права та норм фінансового законодавства.
Досить активно застосовуються нормативні акти міжнародного
права, що регулюють фінансову діяльність. Так, договори
(конвенції, угоди) про усунення подвійного оподаткування
пов’язують Україну з багатьма державами (Великою Британією,
Польщею та ін.). Особливістю подібних зв’язків фінансового і
міжнародного права є вища юридична чинність міжнародних
договорів порівняно із вітчизняними законами.