1

Теорія держави і права. Лекція № 15. 23.03.2021

Система права та система законодавства.
1. Поняття та риси системи права, її елементи;
2. Поняття та характеристика норми права як елементу системи права;
3. Поняття та характеристика інституту права як елементу системи права.
Різновиди інститутів права;
4. Поняття та характеристика галузі права як елементу системи права.
Різновиди галузей права;
5. Поняття, ознаки та характеристика публічного і приватного права;
6. Поняття системи законодавства;
7. Горизонтальна та вертикальна структури законодавства. Функціональна та
федеративно-територіальна структури законодавства;
8. Співвідношення системи права та системи законодавства.

1. Поняття та риси системи права, її елементи.

Система права - це внутрішня структура права, що виявляється в єдності та

узгодженості норм, які її складають, та одночасної їх диференціації на складові
елементи системи - інститути (субінститути) і галузі (підгалузі) в залежності від
предмету та методу правового регулювання.
Характеризуючи категоріальність «системи права» доцільно наголосити на її
ознаках​, а саме:
➔ первинним елементом системи права є правова норма, що разом з іншими
нормами об'єднується в інститути, підгалузі та галузі у відповідності до
предмету та методу регулювання;
➔ норми права мають взаємоузгоджений характер, що зумовлюється
відсутністю протиріч між приписами та заснованістю права на єдиних
принципах;
➔ система права відповідає об'єктивним умовам розвитку суспільства, оскільки
засновується на відображенні соціально-економічних, політичних,
національних, релігійних, історичних і культурних факторів, що діють в
межах усього суспільства;
➔ система права залежить від рівня розвитку суспільства і не може
створюватися лише за бажанням окремих суб'єктів;

КОНецСПЕКТИ ІНСТИТУТУ ПРАВА КНУ / @daidyploma

 2

➔ система права має диференційований характер, що зумовлює поділ норм на

більш значні елементи (галузі та інститути), що засновуються на
різноманітності суспільних відносин, які регулюються за допомогою права;
➔ система права характеризується рисами цілісності та стабільності.

Система права характеризується власною структурою, тобто певною внутрішньою

організацією, що забезпечує єдність та внутрішню узгодженість права. Питання
структури системи права є дискусійним в юридичній літературі, що зумовлено
дискусійністю питань сутності та системності права.
Класичним підходом до характеристики системи права є її структуризація
на три елементи: норма права, інститут права, галузь права.

2. Поняття та характеристика норми права як елементу

системи права.

Основу системи права складає ​правова норма як правило поведінки, що

визначає правове положення суб'єктів, коло суб'єктів, різновиди відносин, що
регулюються правом, та межі правового впливу держави на суспільні відносини. В
процесі регулювання суспільних відносин норми права об'єднуються в більш
широкі утворення, які і складають елементи системи права.
Таким чином, норма права становить основу системи права та забезпечує
формування інститутів, галузей та підгалузей права.

3. Поняття та характеристика інституту права як елементу

системи права. Різновиди інститутів права.

Наступним елементом системи права є ​інститут права​, що складається з норм

права та націлений на регулювання певного аспекту різновиду суспільних відносин
в межах окремої галузі або підгалузі.

Правовий інститут – це елемент системи права, що складається із сукупності

правових норм, які регулюють певний вид суспільних відносин.

Призначенням інституту є регулювання окремих сторін (аспектів) сфери суспільних

відносин. За допомогою правового інституту регулюються відносини в межах
галузі, що мають спільний предмет і метод регулювання.

КОНецСПЕКТИ ІНСТИТУТУ ПРАВА КНУ / @daidyploma

 3

Правовий інститут класифікують за наступними основними критеріями:

1. В залежності від характеру регулювання суспільних відносин
інститути права поділяють на:
➔ матеріальні​, що вміщують норми, які визначають зміст суб'єктивних
права та юридичних обов'язків (інститут спадкування);
➔ процесуальні​, що визначають порядок реалізації матеріальних норм
(інститут позовного провадження у цивільному процесуальному праві).
2. В залежності від особливості суспільних відносин інститути права
поділяються на:
➔ інститути приватного права​, ​тобто система норм права, які
регламентують суспільні відносини, одним із суб’єктів яких є фізична або
юридична особа (інститут купівлі-продажу в цивільному праві);
➔ інститути публічного права​, ​тобто система норм права, які регулюють
суспільні відносини за участю суб’єктів державної влади та місцевого
самоврядування (інститут виборів Президента України в конституційному
праві).
3. За сферою поширення інститути права​ поділяються на:
➔ галузеві​, що об'єднують в собі норми однієї галузі права (інститут шлюбу
об'єднує в собі норми сімейного права);
➔ міжгалузеві​, що об'єднують норми декількох галузей права (інститут
референдуму, що об'єднує в собі норми конституційного,
адміністративного та кримінального права).
4. В залежності від складу ​інститути права поділяються на:
➔ прості​, що об’єднують в собі норми однієї галузі права (інститут шлюбу,
що об’єднує норми сімейного права);
➔ складні​, що складаються з норм права та окремих простих інститутів
(інститут часу відпочинку в трудовому праві, що включає в себе такі
прости інститути права як інститут щорічної основної відпустки, інститут
щорічної додаткової відпустки, інститути вихідного та святкового дня
тощо).
5. За функціональним призначенням​ інститути права поділяються на:
➔ регулятивні​, що встановлюють позитивне регулювання, надаючи
можливість реалізовувати інтереси суб'єктів (інститут договору в
цивільному праві);

КОНецСПЕКТИ ІНСТИТУТУ ПРАВА КНУ / @daidyploma

 4

➔ охоронні​, що надають можливість реалізовувати санкції правових норм

(інститут кримінальної відповідальності);
➔ функціональні (процесуальні)​, що мають особливе функціональне
призначення та виконують певну допоміжну роль по відношенню до
інших галузевих інститутів (інститут заходів процесуального примусу в
цивільному процесуальному праві).

4. Поняття та характеристика галузі права як елементу

системи права. Різновиди галузей права.

Найбільш значним елементом системи права, що забезпечує процес правового

регулювання, є галузь права.
Галузь права​ характеризується наступними о
​ знаками​:
❏ складається з норм та інститутів права;
❏ здійснює правове регулювання певної сфери суспільних відносин;
❏ має об’єктивний характер виникнення, формування та функціонування, що
зумовлено особливостями розвитку суспільства та окремої сфери суспільних
відносин;
❏ зумовлена особливостями предмету та методу правового регулювання, а
також специфікою суб’єктів суспільних відносин;
❏ комплекс галузей права складають систему права;
❏ формальним виразом галузі права є галузь законодавства.
Галузь права – це елемент системи права, що складається із сукупності правових
норм та інститутів права, які регулюють певну сферу суспільних відносин.
В залежності від сфери суспільних відносин, тобто предмету регулювання галузь
права є сукупністю правових норм, що є самостійним елементом системи права, що
регулює якісно однорідну сферу суспільних відносин за допомогою особливого
методу. З точки зору цього підходу до класифікації ​система права складається
з​ ​таких галузей​:
➔ конституційне право​, предметом якого є правове закріплення основ
суспільного і державного ладу, основ правового становища громадян та
порядок формування і функціонування органів державної влади та місцевого
самоврядування;
➔ адміністративне право​, що регламентує відносини у сфері
виконавчо-розпорядчої діяльності;

КОНецСПЕКТИ ІНСТИТУТУ ПРАВА КНУ / @daidyploma

 5

➔ фінансове право регламентує відносини, що виникають у процесі

надходження та розподілу коштів державного бюджету;
➔ земельне право​, що регламентує відносини між державою та суб'єктами
різних форм власності на землю;
➔ цивільне право​, що регулює відносини в сфері майнових та немайнових
відносин, що мають особистий характер та пов'язані з майновими;
➔ трудове право​, що регулює відносини в сфері праці між працівником та
власником або ж уповноваженою власником особою;
➔ сімейне право​, що регламентує відносини в сфері опіки і піклування, а також
шлюбно-сімейні відносини;
➔ кримінальне право визначає види суспільно-небезпечних діянь, що мають
форму злочинів, та різновиди покарань, які застосовуються до суб'єктів, які
скоїли злочин;
➔ цивільно-процесуальне право регламентує відносини в сфері розгляду
цивільних прав та відносини, що виникають в процесі винесення та
оскарження судових рішень;
➔ кримінально-процесуальне право регламентує відносини в сфері порушення
кримінальної справи, попереднього слідства, судового розгляду
кримінальних справ, а також винесення і оскарження вироків;
➔ господарсько-процесуальне право регламентує порядок розгляду
господарських справ, винесення та оскарження рішень по цим справам;
➔ виправно-трудове право регулює відносини у сфері реалізації кримінальної
відповідальності тощо.
В юридичній літературі досить дискусійним є питання щодо критеріїв виокремлення
галузей, підгалузей та інститутів права. найпоширенішим підходом до
виокремлення самостійності галузі, підгалузі або інституту права є наявність
предмету та методу правового регулювання.
Предмет правового регулювання – це сукупність суспільних відносин, що
підлягають правовому регулюванню та можуть бути узагальнені на окремі види
або сфери. Предмет правового регулювання:
❏ визначає зміст правотворчої діяльності в процесі створення права;
❏ складається з певного кола суспільних відносин, які пов’язані між собою
спільним критерієм;
❏ включає в себе такі елементи як суб’єкти, об’єкти та зміст;
❏ характеризує особливість динаміки розвитку суспільства в певних сферах;
❏ має об’єктивний характер, оскільки пов’язаний із розвитком суспільства;

КОНецСПЕКТИ ІНСТИТУТУ ПРАВА КНУ / @daidyploma

 6

❏ пов’язаний із методом правового регулювання.

Метод правового регулювання – це сукупність способів, прийомів та засобів
правового впливу на суспільні відносини. Метод правового регулювання:
➔ визначає межі правового впливу на суспільні відносини;
➔ характеризує зміст правового впливу на суспільні відносини;
➔ залежить від волевиявлення суб’єкта правотворчості;
➔ пов’язаний із предметом правового регулювання;
➔ має власні різновиди;
➔ забезпечується примусовими засобами.
Метод правового регулювання має ​власні різновиди​, а саме:
За змістом​, методи правового регулювання поділяються на:
❏ диспозитивний​, що надає ​суб’єктам суспільних відносин можливість вибору
варіантів поведінки в межах закону. Даний метод є панівним у цивільному
праву, сімейному праву тощо;
❏ імперативний​, що категорично встановлює правило поведінки, яке не надає
можливості суб’єктам право вибору щодо варіантів поведінки. Цей метод є
характерним для кримінального та адміністративного права.

5. Поняття, ознаки та характеристика публічного і приватного

права.

Публічне право - це сукупність галузей та інститутів, що регулюють державні та

міждержавні відносини. До сфери публічного права належать: конституційне
право, адміністративне право, кримінальне право, фінансове право,
кримінально-процесуальне право, міжнародно-публічне право.
Приватне право - це підсистема права, що регламентує майнові відносини, а
також особисті немайнові, що пов'язані з особистістю суб'єктів. До приватного
права належать такі галузі права: цивільне право, сімейне право, авторське право,
трудове право, житлове право, цивільно-процесуальне право, міжнародне
приватне право.
До спільних ознак​ приватного та публічного права ​належать​ наступні:
➔ націлені на регламентацію суспільних відносин з метою їх впорядкування і
забезпечення розвитку суспільства;
➔ зумовлені певним інтересом, що випливає від потреб суб’єктів суспільних
відносин (інтерес держави, інтерес громадянина, інтерес громадської
організації тощо);

КОНецСПЕКТИ ІНСТИТУТУ ПРАВА КНУ / @daidyploma

 7

➔ складаються з сукупності норм права, інститутів права та галузей і

підгалузей права;
➔ є елементами системи права;
➔ є результатом правотворчості;
➔ встановлюються та охороняються державою.

Відмінні ознаки приватного та публічного права можливо подати у вигляді

наступної таблиці:

Приватне право Публічне право

Природою є необхідність забезпечення
потреб та інтересів, що мають приватний і
корпоративний характер.
Перевагу має диспозитивний метод
правового регулювання.
Сторонами відносин, що регламентуються
приватним правом, є фізичні та юридичні
особи.
Передбачає регулювання відносин між
суб’єктами на засадах рівності.
Надає можливість використання договірної
форми відносин.
Як правило, складається з норм, що
націлені на встановлення суб’єктивного
права та забезпечення координаційних
відносин між суб’єктами.
Предметом регулювання є статус суб'єктів,
сфера договірних відносин, сфера
власності та спадкування.
Природою є необхідність забезпечення
потреб та інтересів держави, а також умов
взаємодії між державою та приватними
суб’єктами.
Перевагу має імперативний метод
правового регулювання.
Сторонами відносин, що регламентуються
публічним правом, є держава, фізичні
особи, юридичні особи.
Відображає публічний державницький
інтерес та забезпечує реалізацію.
Регулює відносини між державними
органами або між приватними суб'єктами і
державою.
Як правило, складається з норм загального
характеру, що розраховані на
субординацію суб'єктів суспільних
відносин.
Предметом регулювання є сфера публічних
відносин, державної влади, діяльність
апарату держави, питання державної
служби, адміністративні відносини та
діяльність держави як суб'єкта
міжнародного права.

КОНецСПЕКТИ ІНСТИТУТУ ПРАВА КНУ / @daidyploma

 8

6.​ П
​ оняття системи законодавства.

Система законодавства -​ ​це єдиний за своєю соціальною спрямованістю і

призначенню комплекс всіх діючих нормативних правових актів держави,
розділяється на складові частини (галузі) в залежності від характеру регульованих
відносин у різних сферах життя, а також від місця органів, що приймають
нормативні акти, в загальній ієрархічній системі органів держави.
Система законодавства являє собою результат цілеспрямованої діяльності
законодавця, формування їм усього масиву нормативних актів. На відміну від
системи права, що має об'єктивний характер, на її формування значний вплив
робить ​суб'єктивний фактор​, обумовлений потребами юридичної практики,
динамікою розвитку суспільного життя.

7. Горизонтальна та вертикальна структури законодавства.

Функціональна та федеративно-територіальна структури
законодавства.

Систему законодавства можна розділяти на ​окремі частини​:

1. Горизонтальна (галузева)​ структура системи законодавства.

Вона обумовлена предметом правового регулювання, специфікою регульованих
відносин і визначається двома критеріями: системою права і системою галузей
державного управління. У ній є галузі, що збігаються з однойменними галузями
права (конституційне право - конституційне законодавство, кримінальне право -
кримінальне законодавство і т.д.).

2. Вертикальна (ієрархічна)​ структура системи законодавства.

В її основі лежить поділ нормативних актів залежно від їх юридичної сили. За цими
критеріями весь діючий нормативно-правовий масив поділяється на:
➔ Конституція України​, що має найвищу юридичну силу; Міжнародно-правові
акти, згода на обов’язковість яких надана ВРУ та є частиною національного
законодавства України;
➔ закони, що приймаються ВРУ як єдиним органом законодавчої влади в
Україні або безпосередньо народом;
➔ підзаконні нормативно-правові акти (укази Президента України, що
видаються на основі Конституції; постанови КМУ, що видаються на основі

КОНецСПЕКТИ ІНСТИТУТУ ПРАВА КНУ / @daidyploma

 9

КУ, законів та указів Президента); акти центральних органів виконавчої

влади, акти інших ОВВ; акти місцевих органів виконавчої влади;
➔ нормативно-правові акти ОМС​;
➔ локальні НПА​.

3. Функціональна структура ​системи законодавства, ​що у цілому

відображає призначення відповідного нормативно-правового акту. Так, на
цій підставі можливо виокремити:
❏ первинні нпа​, тобто ті, що безпосередньо встановлюються правила
регулювання певних сфер суспільних відносин;
​ о вносять зміни до первинних, їх доповнюють або
❏ вторинні нпа​, щ
скасовують.
В залежності від форми державного устрою ​також виокремлюють:
4. Федеративно-територіальна ​структура системи законодавства.
Вона пов’язується із розподілом правотворчих повноважень між федеральними
органами і органами суб'єктів федерації, а також органами місцевого
самоврядування. На цих підставах законодавство федерації підрозділяється на:
➔ федеративне законодавство -​ Конституція федерації, федеральні закони,
укази Президента, постанови Уряду, акти федеральних органів виконавчої
влади;
➔ законодавство суб'єктів федерації - к​ онституції суб’єктів федерації, їх статути
та інші НПА.

8. Співвідношення системи права та системи законодавства.

Система права Система законодавства

Встановлює та визначає змістовне
наповнення права (внутрішнє наповнення
права).
Відображає структуру права
Має горизонтальну (сферичну) структуру.
Первинним елементом є норма права.
Має об’єктивний характер.
Виступає як первинна ланка щодо системи
законодавства.
Характеризує зовнішню форму права
(зовнішня структура права).
Відображає структуру законодавства
Має горизонтальну (галузеву),
вертикальну (ієрархічну) структуру.
Первинним елементом є
нормативно-правовий акт.
Має суб’єктивний характер.
Виступає як вторинна ланка щодо системи
права оскільки на ній базується.

КОНецСПЕКТИ ІНСТИТУТУ ПРАВА КНУ / @daidyploma