Питання для обговорення на

практичних заняття
7. Конституційно-правові інститути.
Конституційно-правовий інститут - це відносно самостійний відокремлений
комплекс конституційно-правових норм, що регулюють у межах галузі
конституційного права певну сферу або групу однорідних суспільних
відносин.

Конституційно-правові інститути суттєво відрізняються між собою кількістю

правових норм, предметом правового регулювання тощо. В сучасній
літературі, з позицій системного підходу, виокремлюють три різновиди
конституційно-правових інститутів: загальні (генеральні), головні та
початкові.

Загальні конституційно-правові інститути мають комплексний характер і

складають значні масиви правових норм, які регулюють великі сфери (або
кілька сфер) суспільних відносин. Загальні інститути об'єднують норми, що
можуть суттєво відрізнятися між собою як за предметом, так і за характером
впливу на суспільні відносини. До них відносять такі інститути: 1) загальних
засад конституційного ладу України; 2) основ правового статусу людини і
громадянина; 3) прямого волевиявлення (вибори, референдум);
4) конституційної системи органів державної влади; 5) територіального
устрою України; 6) конституційно-правових основ місцевого самоврядування.

Головні конституційно-правові інститути в межах загальних інститутів

об'єднують правові норми, що регулюють певні групи однорідних суспільних
відносин. Вони виступають структурними підрозділами загальних інститутів і,
на відміну від них, характеризуються вужчою предметною і функціональною
спеціалізацією. Наприклад, до загального конституційно-правового інституту
основ правового статусу людини і громадянина входять такі головні
інститути: громадянства України, принципів правового статусу людини і
громадянина, основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина,
гарантій основних прав і свобод, правового статусу іноземців в Україні,
політичного притулку.
Початкові конституційно-правові інститути (субінститути) в межах головних
інститутів об'єднують кілька правових норм, що регулюють окрему групу
суспільних відносин. Наприклад, до головного інституту громадянства
України входить початковий інститут втрати громадянства України.

Практичні завдання
2. Скласти схеми:
 Класифікація конституційно-правових норм
Конституційно-правова норма – це загальнообов‘язкове правило
поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою охорони
та регулювання суспільних відносин, які становлять предмет галузі
конституційного права.
Від інших видів правових норм вони відрізняються:
а) змістом, оскільки регулюють особливе коло суспільних відносин –
відносини народовладдя;
б) установчим характером, оскільки вони встановлюють порядок
створення правових норм, обов‘язковий для всіх інших галузей права;
в) вищою юридичною силою щодо інших правових норм;
г) особливостями структури (для них, як правило, не характерна
тричленна структура – гіпотеза, диспозиція та санкція).
До характерних ознак конституційно-правових норм необхідно
віднести такі:
найбільшу стабільність у порівнянні з нормами інших галузей права;
підвищений рівень охорони з боку держави;
прямий характер їх дії;
особливий механізм реалізації.
Конституційно-правові норми класифікують за різними ознаками.
Найпоширенішою є класифікація конституційно-правових норм за їх
змістом, який розкривається перш за все через предмет правового
регулювання, уявлення про який дає система (зміст) Конституції
України. Залежно від змісту конституційно-правові норми поділяють на
матеріальні та процесуальні.
 Матеріальні норми права виражають зміст діяльності державних
органів, визначаючи їх правовий статус, а процесуальні норми
закріплюють порядок, способи, методи здійснення цієї діяльності
шляхом встановлення конкретних організаційно-правових
(процесуальних) форм реалізації матеріальних норм права.
Матеріальні норми відповідають на запитання «що робити?», а
процесуальні – «як робити?»; взаємозв‘язок між ними – це зв‘язок
змісту та форми.
Розрізняють також регулятивні та охоронні конституційно-правові
норми. Регулятивні норми можуть бути зобов’язальними (які
встановлюють обов‘язок особи вчинити певні позитивні дії),
заборонними (які зобов‘язують утримуватися від учинення тих чи інших
дій) та уповноважуючими (які дають права на застосування тих чи
інших позитивних дій).
За мірою визначеності конституційно-правові норми бувають:
абсолютно визначеними, імперативними, які передбачають лише
чітко визначений варіант поведінки; відносно визначеними, які
передбачають певну свободу вибору.
 Класифікація конституційно-правових інститутів.
Інститут конституційного права – це відносно самостійна сукупність
конституційно-правових норм, що регулюють певне коло однорідних
суспільних відносин. Це – головна складова галузі конституційного
права.
Система галузі конституційного права України складається з
найважливіших конституційно-правових інститутів, які можна поділити
на:
- загальні (складні), до них належать інститути: основ правового статусу
людини і громадянина; безпосередньої демократії; основ організації і
функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування
тощо;
- головні, котрі входять до складу загальних (наприклад, до складу
загального інституту безпосередньої демократії входять такі головні:
інститут виборів, інститут референдуму, інститут інших засобів
безпосередньої демократії);
- початкові (інститут депутатського запиту, інститут імпічменту
Президента України тощо).
 Можна запропонувати й іншу класифікацію інститутів конституційного
права залежно від відносин, що закріплені у джерелах конституційного
права:
І. Інститут народовладдя:
1) безпосереднє народовладдя (пряма демократія);
2) представницьке народовладдя (через обраних представників
народу);
3) місцеве самоврядування.
II. Інститут конституційного оформлення народовладдя:
1) конституційний лад;
2) юридична конституція;
3) конституційні закони;
4) конституційна законність;
5) конституційні звичаї, традиції.
III. Інститут правового статусу людини та громадянина:
1) громадянство (постійний зв‘язок особи й держави);
2) система основних прав і свобод людини та громадянина;
3) гарантії основних прав і свобод.
IV. Інститут державного будівництва:
1) форма держави;
2) територіальна організація України;
3) механізм держави.
 Конституційно-правові відносини: поняття та елементи.
Конституційно-правові відносини – це суспільні відносини,
врегульовані конституційно-правовими нормами, суб‘єкти цих
відносин наділяються взаємними правами та обов‘язками згідно з
приписами конституційно-правових норм.
Елементами конституційно-правових відносин є:
1) суб'єкти;
2) об'єкти;
3) зміст;
4) юридичні факти.
 Форми конституційного права України як галузі права.
 Джерела конституційного права України як науки.

Джерела науки конституційного права становлять:

 а) нормативно-правові акти;

б) праці вітчизняних і закордонних учених;

в) конституційно-правова практика тощо.

Питання для обговорення на

практичних заняттях з КПУ.
7. Громадянські (особисті) права і свободи людини і громадянина в Україні:
поняття та види.

Особисті права і свободи - це права у сфері особистого життя і особистої

безпеки, вони торкаються індивідуального, приватного життя людини.
Конституція закріплює наступні особисті права і свободи людини:
—    право на життя (ст. 27);
—    право на свободу і особисту недоторканність, (ст. 29);
—    право на недоторканність житла(ст.30);
—    право на таємницю листування, телефонних переговорів, телеграфної і
іншої кореспонденції (ст. 31);
—    право на невтручання в особисте життя (ст. 32);
—    право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право
вільно покидати територію України (ст. 33),
—    право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і
переконань (ст. 34);
—    право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати
інформацію усно, письмово або іншим чином - по своєму вибору(ст.34);
—    право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35),
—    право направляти індивідуальне або колективне письмове звернення,
або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, до посадових І службових осіб цих органів(ст. 40).

Практичні завдання:
2. Скласти схеми:

 Громадянські (особисті) права громадян України